2. Фото- та відео фіксація при проведенні огляду місця події

А. Методичні та процесуальні питання криміналістичної фотографії

В. Особливості фотозйомки при проведенні огляду місця події

С. Фотографування при проведенні інших слідчих дій

А. Методичні та процесуальні питання криміналістичної фотографії

Значення фотографії як засобу фіксації обстановки місця події, деталей, слідів та інших речових доказів для якісного та ефективного розслідування злочинів важко переоцінити. Однак все це може мати значення лише тоді, коли результати фотографування будуть оформлені у відповідності з вимогами кримінально-процесуального закону. Дотримання правил оформленні фотозйомки і фотознімків є важливою умовою використання фотографії.

1. Основні технічні вимоги, що пред’являються до фотографічних знімків

Використання фотографії для розкриття і розслідування злочинів остаточно досягає своєї мети лише при достатньо високій якості фотографічних знімків.

Цінність фотознімків, що додаються до кримінальної справи, перебуває у прямій залежності від чіткості, точності і повноти фіксації певних об’єктів, фактів і обставин. Завдання, що ставиться перед особою, яка застосовує криміналістичну фотографію, у загальному вигляді зводиться до того, щоб на знімках виявилася (відобразилася) найбільша кількість ознак, зображення яких максимально відповідали об’єктам зйомки. Тільки за цих умов знімки допоможуть суду переконатися у наявності чи відсутності фактів, що мають значення для правильного вирішення справи.

Виразність фотознімка залежить від низки факторів, до яких відносяться:

• правильна освітленість об’єкта;
• висока різкість;
• належний контраст;
• оптимальна щільність;
• необхідний масштаб зображення.

Найкращим освітленням при зйомці є таке, котре підкреслює, а не маскує деталі предметів.

Різкість зображення відноситься до найважливіших вимог. В деяких випадках через нечіткість зображень на знімках за ними неможливо скласти уявлення про ознаки об’єктів зйомки.

На якість знімка істотно впливає контраст зображення. Низький і надмірний контраст призводить до втрати певних деталей. Відчуття об’єму предметів і глибини простору при цьому знижується. Належний контраст забезпечується застосуванням відповідного способу зйомки, а також добором необхідних настройок фотоапарата та обробки отриманого зображення у графічному редакторі в залежності від поставленого завдання, природи об’єкта і характеру освітлення.

Важливою характеристикою знімка є оптична щільність. Надмірно світлі і занадто темні знімки складають неприємне враження. Велика кількість цінних деталей на них зникає. Найкраща оптична щільність зображення досягається визначенням правильної видержки та режиму освітлення при фотозйомці.

Також велике значення для криміналістичної фотографії має детальність зображення, яка залежить від правильного вибору масштабу зйомки. Тому предмети, доказові ознаки яких мають малі розміри, необхідно фотографувати у великому масштабі. Обстановка, що фіксується на фотографічному знімку, повинна відтворюватися у звичній для сприйняття перспективі. Необхідно уникати незвичних ракурсів зйомки, що змінюють співвідношення розмірів частин об’єктів зйомки.

Правильна передача відносних яскравостей забезпечується відповідним підбором налаштувань фотоапарата (режими контрастності) і світлофільтра. Проте, іноді природне співвідношення яскравостей деталей об’єкта свідомо змінюється, зокрема, при фотозйомці однотонних об’ємних слідів і речових доказів, наприклад, об’ємні сліди пальців рук (на пластиліні) або взуття (на снігу).

З точки зору повноти фотографічної зйомки необхідно, щоб усі істотні для справи ознаки потрапили у поле зображення об’єктива і зафіксувалися на знімках. Гарантією дотримання цієї вимоги є неодноразовість зйомки одного і того самого об’єкта з різних точок. З метою повноти фіксації необхідно раціонально використовувати кадр, не завантажуючи його непотрібними деталями та уникати вільних місць, іншими словами, кадр повинен бути достатньо насичений. Відносно деяких об’єктів повнота фіксації передбачає фотографування вимірювального масштабу, що дозволяє визначати розміри об’єктів зйомки. Застосування вимірювального масштабу – обов’язкова вимога, що пред’являється до фотографування слідів та інших речових доказів (правила детальної зйомки).

Якщо доказове значення має колір предмета, то предмет доцільно фотографувати з використанням кольорового еталона (шкали).

Використання цифрової техніки при проведенні фотозйомки огляду місця події поділяється на три основні стадії:

• фіксація об’єктів за допомогою цифрового пристрою вводу (цифрового фотоапарату);
• редагування зображень на персональному комп’ютері за допомогою програмних засобів – графічних редакторів;
• оформлення отриманих зображень з обов’язковим збереженням архівних копій.

Під редагуванням розуміється перетворення вихідного зображення з метою покращення якості зображення.

При редагуванні зображень дозволяється:

• здійснювати кольорову корекцію яскравості відповідно до застосованого кольорового еталону з метою отримання відповідної передачі кольору об’єкта зйомки;
• проводити корекцію яскравості та контрастності всього зображення;
• проводити корекцію різкості зображення у бік підвищення;
• змінювати масштаб зображення з його кадруванням;
• використовувати «програмні фільтри» для покращення якості зображення.

Монтаж панорам може здійснюватись за допомогою програмного забезпечення фотокамери, однак для одержання найбільш якісних панорамних зображень рекомендується використовувати спеціалізовані програми для обробки результатів панорамної фотозйомки, які дають можливість «зшивати» лінійну, кругову, східчасту панорами.

Забороняється використання будь-яких комп’ютерних засобів для зміни форми та співвідношення розмірів зображень об’єктів зйомки в цілому або їх окремих частин чи деталей.

Фотографування огляду місця події з використанням цифрової техніки здійснюється за правилами традиційних видів зйомки та методів судово-оперативної фотографії.

Рекомендовані параметри цифрової фотокамери, яка застосовується під час огляду місця події:

• роздільна здатність датчика зображення (матриці) – від 6 мегапікселів;
• наявність змінних об’єктивів;
• можливості підключення зовнішнього спалаху;
• можливість ручної настройки режимів зйомки, фокусування, чутливості датчика зображення, балансу білого, режиму вимірювання експозиції;
• наявність змінних карт флеш-пам’яті;
• наявність додаткових акумуляторів.

2. Методичні і процесуальні особливості оформлення зйомки при проведенні слідчих дій

Для якісного розслідування злочинів велике значення має фотографія, як засіб фіксації обстановки місця події, деталей, слідів та інших речових доказів. Однак все це має значення лише в тому випадку, якщо результати фотографування будуть оформлені у відповідності з вимогами кримінально-процесуального закону. Без процесуального закріплення фотознімки не можуть бути використані слідчими і судовими органами для уточнення чи встановлення фактів.

Рішення про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час досудового розслідування приймає особа, яка проводить відповідну процесуальну дію (ч. 1 ст. 107 КПК України).

Для фіксації перебігу та результатів слідчих дій слідчий має право залучити спеціаліста. Так, у ч.2 ст. 71 КПК України зазначається, що спеціаліст може бути залучений для надання безпосередньої технічної допомоги (фотографування, складення схем, планів, креслень, відбір зразків для проведення експертизи тощо) сторонами кримінального провадження під час досудового розслідування і судом під час судового розгляду.

Згідно з ч.1 ст. 71 КПК України спеціалістом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних або інших засобів і може надавати консультації під час досудового розслідування і судового розгляду з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок.

Кримінально-процесуальне законодавство України як одну з форм фіксації кримінального провадження визначає протоколювання (ст. 103 КПК України). Отже, перебіг та результати проведення слідчих дій фіксується у протоколі (ч. 1 ст. 104 КПК України). У випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі (ч. 2 ст. 104 КПК України). У відповідності до ч. 2 ст. 105 КПК України додатками до протоколу можуть бути фототаблиці, схеми, зліпки, носії комп’ютерної інформації та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу. В протоколі зазначаються: технічні засоби, умови і порядок їх використання, об’єкти, до яких вони були застосовані, і отримані результати.

В системі методів і засобів фіксації обстановки на місці події, регламентованих кримінально-процесуальним законодавством, одне з головних місць займає фотографічна зйомка. Ефективність фотографії як засобу фіксації картини обстановки, а також наявності, стану і положення окремих об’єктів та їх ознак призвела до широкого використання фотографічної зйомки при оглядах місць подій практично по всім категоріям справ.

Як правило, до моменту закінчення огляду місця події і складання протоколу готові знімки одержати неможливо. Тому процесуальне оформлення фотографування на місці події складається з двох етапів: 1) відображення факту фотографування в протоколі огляду місця події і 2) оформлення і посвідчення результатів фотозйомки.

Крім запису про проведення фотозйомки в протокол огляду вносяться такі відомості про:

• факт використання фотозйомки при огляді;
• використану фотоапаратуру;
• умови та порядок її застосування;
• об’єкти фотографування.

Відомості про використану фотоапаратуру включають в себе найменування моделі (марки) фотоапарата, марки об’єктива, характеристику основних налаштувань фотоапарата (показник чутливості датчика зображення, баланс білого, режим зйомки), а також марку світлофільтра. Причому бажано вказати, при фіксації яких саме об’єктів застосовувався світлофільтр, – це дозволить за необхідності більш достовірно оцінити передачу світлових співвідношень і контрастів сфотографованих об’єктів.

Обов’язково вказується марка встановленого на камері об’єктива та його основні характеристики (фокусна відстань, відносний отвір). Ці дані мають велике значення в тих випадках, коли виникає необхідність відновити розміри предметів за їх зображенням на фотознімку і провести фототехнічну експертизу.

До умов застосування фотографування відносяться освітлення об’єктів зйомки і стану погоди. Характер освітлення, час огляду і стан погоди (дощ, туман, сніг тощо), як правило, зазначаються у вступній частині протоколу огляду місця події. Обов’язковим є також фіксація в протоколі інформації про використання при зйомці штучних джерел світла, що створюють направлене освітлення (лампа-спалах, автомобільні фари тощо).

Якщо фотографування переноситься на більш зручний – з урахуванням стану погоди чи освітлення – час доби, то в протоколі огляду повинні бути викладені причини перенесення фотозйомки і перераховані об’єкти, що підлягають фотографуванню в інший час.

У відомостях про порядок використання фотоапаратури вказуються спеціальні методи, способи і прийоми, що застосовуються при фотографуванні на місці події (панорамний, вимірювальний, стереофотограмметричний, кольорова зйомка, макрозйомка тощо). Точки розташування фотоапарата, обрані для одержання орієнтуючих і оглядових знімків, відмічаються на схемі місця події.

При метричній зйомці з глибинним масштабом в протокол огляду вносяться дані про ціну поділки глибинного масштабу і про спосіб його розташування (з початком відліку від камери, довільно).

Якщо для фіксації обстановки місця події застосовувалася найпростіша стереофотограмметрія, в протоколі необхідно зафіксувати розміри базису зйомки. У випадку застосування кольорової фотографії потрібно вказати, чи використовувався при цьому еталон для контролю за правильністю передачі кольору (сіра нейтральна шкала, кольоровий еталон).

При макрозйомці в протоколі доцільно навести спосіб одержання мікрознімків (режим макрозйомки, макрооб’єктив, подовжувальні кільця, насад очні лінзи), а також перерахувати об’єкти, при фотографуванні яких застосовувався цей метод.

Щоб виконати вимогу закону про зазначення об’єктів, по відношенню до яких застосовувалися технічні засоби фіксації, в протоколі необхідно перерахувати найменування об’єктів зйомки. Якщо ці об’єкти позначалися цифровими покажчиками, то потрібно зазначити, який номер відповідає якому об’єкту.

Внесення до протоколу огляду перерахованих відомостей дозволяє встановити зв’язок між інформацією, зафіксованою на доданих до цього процесуального документу знімках, підтвердити дійсність і достовірність фотографій як джерел інформації про обстановку місця події, її деталі і виявлені сліди.

Носії комп’ютерної інформації із знімками перебігу і результатів слідчої дії можуть додаватися до протоколу (п. 4 ч. 2 ст. 105 КПК України).

Фотознімки місця події повинні бути виготовлені в найкоротші терміни, що не перевищують трьох діб з моменту закінчення слідчої дії. У випадку вчинення окремих тяжких злочинів вони виготовляються негайно по закінченню огляду.

Оптимальним форматом знімків загального вигляду місця події і нерідко вузлових є 13×18. Це не відноситься до фотографічних зображень дрібних предметів, зроблених методом макрозйомки, а також таких об’єктів, як сліди взуття, транспорту, пошкоджене віконне скло тощо. Розміри таких знімків визначаються вимогами чіткої передачі форми і ознак, що характеризують об’єкти. В цих випадках, як правило, застосовується формат 9×12. Його ж зручно використовувати і при виготовленні знімків з кадрів панорамної зйомки.

Монтаж знімків в фототаблицю може виконати сам слідчий. За запитом слідчого спеціаліст підготовлює знімки та направляє йому із супровідним листом, в якому вказує: кількість видрукуваних знімків, їх розміри, по якій справі тощо.

Монтаж фотознімків проводиться на бланках фототаблиць, що додаються до протоколу огляду місця події, або на аркушах щільного паперу. Недопустимо наклеювати знімки на бланки з тонкого писального паперу, оскільки при зберіганні вони скручуються. Рекомендується використовувати резиновий клей, який не залишає помарок і не деформує фототаблицю.

Розташовувати знімки у фототаблиці необхідно так, щоб чітко проглядався зв’язок між знімками загальнопланового характеру та іншими, щоб положення кожного вузла, сліду чи деталі обстановки на місці події визначалося за допомогою орієнтуючих, оглядових та вузлових знімків.

Поширеним прийомом є розташування знімків у тій послідовності, в якій проводився огляд місця події і описані обстановка, виявлені предмети та сліди. При цьому додержуються схеми фотографування при огляді – від знімків загального вигляду (орієнтуючих та оглядових) до вузлових і детальних. Не рекомендується на одному аркуші розміщувати знімки, що відносяться до різних ділянок місця події чи до різних вузлів огляду.

На місці події може бути декілька вузлів огляду. В цьому випадку фотознімки доцільно згрупувати за кожним вузлом окремо. Наприклад, в одну групу рекомендується об’єднати всі фотознімки, на яких фіксуються пошкодження на автомобілі, яким було збито людину, в іншу – знімки, що показують ушкодження, заподіяні потерпілому тощо. До фотографій, об’єднаних відношенням до одного вузла огляду, бажано додати знімок, що показує положення вузла на місці події.

Фотознімки доцільно об’єднувати в групи і в тому випадку, коли інформація, що міститься в них відноситься до локальних ділянок місця огляду, наприклад до різних приміщень усередині одного будинку. Розміщення знімків усередині групи проводиться від більш загальних планів до окремих.

Більшу наочність мають фототаблиці, що складаються з комплексних вузлових таблиць. Останні являють собою розміщені на одному аркуші фотознімки, що відносяться до окремого вузла обстановки місця події. В центрі поміщається вузловий фотознімок, а навколо нього – детальні знімки зі стрілками-покажчиками, що демонструють розташування слідів, окремих предметів на центральному фотознімку.

В криміналістичній літературі запропонований і такий спосіб, як розміщення знімків в протоколі огляду по ходу викладу його тексту (в тексті залишають вільне місце, куди будуть наклеєні фотографічні зображення об’єктів, про фіксацію яких згадується в описі). Фотознімки в цих випадках повинні бути виготовлені до моменту складання протоколу. Більш прийнятним видається інший варіант: вже маючи фотознімки, виготовляють копію протоколу огляду місця події, в який і наклеюють фотографії. Слідчий завіряє цю копію.

В літературі описаний також спосіб комплексного оформлення фототаблиці і схеми до протоколу огляду місця події: схема і фотографії поміщаються на одному великому, цупкому аркуші паперу (наприклад, формату А1 чи А2). Перед монтажем цей аркуш розмічають пунктирними лініями на прямокутники розміром 21×30 см. Така розмітка потрібна для того, щоб аркуш можна було скласти для підшивки у справу. В середній частині аркуша роблять масштабну схему місця події. Навколо схеми наклеюють оглядові знімки, розташовуючи їх поруч із умовними позначеннями на схемі тих об’єктів, які на цих знімках зафіксовані. На схемі позначають точки зйомок та їх напрямки – відповідно пронумерувавши точки зйомки та знімки. Поруч із оглядовими розміщають вузлові, детальні фотознімки і розмічають їх стрілками, які вказують розташування на вузлових і оглядових фотографіях предметів, зафіксованих на детальних знімках. Якщо не вистачає місця для монтажу всіх фотографій, то вузлові і детальні знімки можна помістити (за викладеною методикою) на окремих аркушах формату А4 чи А3. За наявності орієнтуючих фотознімків, на яких зафіксовані всі вузли місця події (зйомка проведена з верхньої точки), їх можна наклеїти замість схеми – в центрі аркуша.

Якщо передбачається, що виготовлена таким способом комплексна фототаблиця буде використовуватися часто, то аркуш рекомендується розрізати за лініям згину і склеїти за допомогою смужок з еластичного матеріалу.

Фототаблиці повинні мати заголовки, в яких вказується, додатком до протоколу огляду якого місця події, є знімки і дата огляду. Якщо фототаблиця складається з декількох бланків, то загальний заголовок друкується на кожному з них.

Фотознімки, що додаються до протоколу огляду, повинні мати пояснювальний текст. Його необхідно ретельно підготувати, оскільки такий текст є зв’язком між змістом протоколу та інформацією, зафіксованою фотознімками. Пояснювальний текст повинен розкрити суть зображеного на знімку, допомогти простежити зв’язок між фотознімками загального плану та вузлами, деталями місця події, між знімками, що відображають один і той самий об’єкт, але з різних напрямків зйомки, наприклад, «Зображення будинку 3 по вул. Карбишева та прилеглої до нього території». Текст повинен бути складений так, щоб з нього можна було зрозуміти, на що необхідно звернути увагу при вивченні знімка, усвідомити завдання, яке досягалося фотографуванням даного об’єкта. В пояснювальному тексті неприпустимо викладати які-небудь судження відносно відображеного на знімку, давати правові оцінки, наприклад, «Місце, де був розташований викрадений телевізор». Не варто у пояснювальному тексті зазначати методи і способи фотозйомки, наприклад, «Панорамний знімок місця події». При оформленні пояснювального тексту варто дотримуватися такого правила – пояснювальний текст має відображати інформацію, яка спостерігається на знімку (що бачимо на знімку?), наприклад, «Зображення речової обстановки у кімнати», «Зображення вхідних дверей будинку 3 по вул. Карбишева», «Зображення сліду пальця руки».

Під знімком вказуються найменування об’єктів зйомки, їх місцезнаходження, наприклад, «Зображення уламків скла із зовнішнього боку вікна».

Окремі предмети, сліди та речові докази, розташування малопомітних об’єктів можуть відзначатися цифровими покажчиками, стрілками тощо. В тексті під знімками, ці позначення розшифровуються. Якщо не використовувалися номерні покажчики, а зображення окремих об’єктів необхідно виділити серед інших, проводиться розмітка на знімку: ці зображення відзначають стрілками, які нумерують. Розшифровка дається під знімками.

Доцільно, щоб пояснювальний текст складав слідчий, який робив огляд. Це дозволить уникнути помилок і неточностей.

Всі фотознімки в таблиці завіряються печаткою слідчого підрозділу, співробітник якого здійснював огляд, або – якщо таблиця підготовлена спеціалістом, який брав участь в огляді – печаткою криміналістичного підрозділу. Фототаблицю підписують слідчий і спеціаліст, які брали участь в огляді і проводили фотографування обстановки місця події (незалежно від того, хто здійснював монтаж).

В. Oсобливості фотозйомки при проведенні огляду місця події

З метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів.

Для участі в огляді може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, законний представник та інші учасники кримінального провадження. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в огляді може запросити спеціалістів.

У відповідності до п. 2.7. Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими підрозділами органів внутрішніх справ України у виявленні та розслідуванні кримінальних правопорушень – працівники експертних підрозділів (експерти, спеціалісти) з метою виявлення, фіксації, кваліфікованого вилучення та пакування матеріальних об’єктів, які можуть бути засобами для виявлення кримінального правопорушення і виявлення винних у їх вчиненні, з використанням спеціальних знань та навичок, науково-технічних засобів і спеціального обладнання проводять вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складають плани і схеми, виготовляють графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляють відбитки та зліпки, оглядають і вилучають речі і документи, які мають значення для кримінального провадження, надають безпосередню технічну допомогу та дають пояснення з поставлених питань, звертають увагу слідчого на фактичні дані, що мають значення для розслідування обставин учинення кримінального правопорушення. Консультують слідчого (працівника оперативного підрозділу) щодо можливості дослідження виявлених на місці вчинення кримінального правопорушення слідів, доцільності поставлення на вирішення дослідження (експертизи) тих чи інших питань, а також потреби залучення для цього експертів (спеціалістів) певної спеціалізації.

1. Загальні положення фотографування на місці події

Наочно відтворюючи ті самі елементи обстановки, які описуються в протоколі, фотографічні знімки, з одного боку, сприяють правильному і точному засвоєнню змісту протоколу, а з іншого – дозволяють перевірити об’єктивність і повноту записів в ньому шляхом зіставлення опису та зображення. Наявність додатків до протоколу у вигляді фотознімків робить його текст більш зрозумілим, створює у особи, яка вивчає протокол, ефект присутності на місці події. Крім того, деякі елементи обстановки в протоколі з певних причин можуть бути не зафіксовані або зафіксовані неповно і без достатньої точності. У подібних випадках фотографії дозволяють заповнити прогалини в протоколі або уточнити окремі його положення.

Також велике значення мають фотознімки і для встановлення негативних обставин – що суперечать передбачуваному перебігу подій чи звичайному положенню речей (наприклад, відсутність слідів крові на місці виявлення трупа, що має значні рани; наявність павутини або шару пилу на передбачуваних шляхах проникнення злочинця тощо). В деяких випадках фіксація саме таких обставин є спеціальною метою фотозйомки.

Ряд негативних обставин може бути виявлений за рахунок зіставлення отриманих фактичних даних з обстановкою, зафіксованою на знімках. Слідчий або спеціаліст, які здійснюють фотографування місця події, повинен враховувати, що ці фотознімки згодом можуть виступати як докази не тільки для підтвердження виникаючих в ході розслідування версій.

Фотографування обстановки на місці події здійснюється в процесі огляду для одержання фотографічних знімків загального вигляду місця події, а також фотографій, на яких повинні бути зафіксовані положення об’єктів огляду на місцевості або в приміщенні, їх взаємне розташування, зовнішній вигляд і властивості.

Ця загальна мета фотографування реалізується шляхом використання спеціальних методів і технічних засобів фіксації, що розробляються судовою фотографією. Слідчий або спеціаліст, які здійснюють фотозйомку на місці події, не тільки повинен мати технічні навички одержання якісних знімків, але й досконально знати прийоми огляду, що забезпечують можливість використовувати результати фотографування при розслідуванні.

Фотографічна зйомка на місці події покладається, як правило, на спеціалістів-криміналістів, але це не звільняє слідчого від активного керівництва їх діями. Саме слідчий повинен визначити об’єм, об’єкти, напрямок зйомки, а іноді й інші її умови, наприклад масштаб. Спеціаліст в свою чергу забезпечує правильність застосування загальних прийомів і спеціальних способів фотографічної зйомки, освітлення об’єктів, оптики тощо.

Взаємодія слідчого і спеціаліста здійснюється на всіх етапах огляду місця події. Результативність зйомки повністю залежить від злагодженості в їх роботі і розуміння своїх функціональних обов’язків. Слідчий повинен створити умови для роботи спеціаліста (наприклад, видалити з місця події сторонніх осіб, допомогти в розміщенні знімальної та освітлювальної апаратури, доставити додаткові пристосування).

На вибір прийомів, технічних засобів і способів фіксації обстановки впливають різні фактори: час огляду, умови освітленості, погодні умови та інші фактори, що нерідко створюють певні труднощі у застосуванні фотографічних методів. Успіх визначається творчим підходом слідчого і спеціаліста у встановленні найбільш раціональних шляхів вирішення завдань фіксації.

Застосування фотографічних засобів не звільняє слідчого від повної і точної фіксації своїх дій і всього виявленого при огляді в протоколі огляду місця події. Навіть високоякісні фотознімки не можуть бути підставою для спрощення або скорочення протоколу.

2. Вимоги, що пред’являються до фотознімків місця події

Як джерела доказових фактів фотографічні знімки повинні відповідати певним вимогам – процесуального, тактичного і технічного характеру.

Кримінально-процесуальний закон містить ряд норм, в яких є вказівки відносно застосування фотографування при проведенні слідчих дій.

Якщо фактичні дані, що мають доказове значення, зафіксовані на фотографічному знімку, оформленому з дотриманням процесуальних вимог, знімок визнається доказом.

Закон надає слідчому право вирішувати питання про доцільність застосування фотозйомки під час огляду місця події; в свою чергу вимога підвищення якості огляду обумовлює необхідність фотографування при розслідуванні більшості злочинів.

Обов’язковому фотографуванню підлягають такі об’єкти:

• що піддавалися природним змінам;
• описати які неможливо чи важко через складність форми або їх стан;
• що видаляються з місця події через особливі обставини (наприклад, при дорожньо-транспортних пригодах з проїжджої частини доріг видаляються транспортні засоби для відновлення руху; з місця події обов’язково видаляються вибухонебезпечні предмети тощо).

Факт проведення фотографування обов’язково повинен бути відмічений у протоколі огляду.

Дотримання вимог тактичного характеру має велике значення у забезпеченні можливості використовувати фотографічні знімки, зроблені на місці події, як докази при розслідуванні і судовому розгляді кримінальної справи.

Тактичні прийоми, що лежать в основі дій слідчого чи спеціаліста при фотографуванні обстановки місця події, гарантують достовірність фіксації: усі додані до протоколу огляду фотознімки повинні відображати дійсну і наочну інформацію про місце події, об’єкти та їх ознаки, встановлені при огляді.

Фотографувати обстановку необхідно в тому вигляді, в якому вона знаходилася в момент прибуття на місце події слідчо-оперативної групи

Фотографування здійснюється на стадії загального огляду, при якій фіксується загальна обстановка місця події, дається характеристика об’єктам, що знаходяться на ньому і робляться припущення про місце знаходження слідів та інших речових доказів. На цій стадії фіксується розташування місця події по відношенню до навколишньої території, а також розташування елементів обстановки, об’єктів і предметів, які на ньому знаходяться.

Фотографування повинно застосовуватися раніше всіх інших методів фіксації обстановки місця події, оскільки фотографічна зйомка не порушує і не змінює обстановку.

В першу чергу фотографується те, що може зазнати змін або бути знищеним.

Ряд знімків робиться в ході детального огляду – необхідність і момент зйомки визначаються встановленими при огляді фактичними даними. І в цих випадках елементи і деталі обстановки, сліди і речові докази фіксуються в тому вигляді, в якому знаходилися в момент їх виявлення учасниками огляду. Якщо потрібно відновити початкову обстановку після внесених змін, роблять дві серії знімків (до і після відновлення початкового стану), про що робиться відмітка в протоколі; у фототаблиці відображають обидві серії, чітко вказуючи у пояснювальних текстах під фотознімками час їх виконання.

Одна з найбільш важливих вимог, що пред’являються до фотографування на місці огляду, є повнота фіксації обстановки місця події та її елементів

Повнота забезпечується відображенням на фотознімках усіх значимих об’єктів з максимальною кількістю деталей, що досягається зйомкою в різних планах і з різних точок. При цьому однією з найважливіших умов є те, щоб всі знімки, виконані на місці події, доповнювали один одного і були пов’язані між собою: щоб інформація, зафіксована на кожному фотознімку, була продубльована одним або декількома іншими знімками; щоб дрібні об’єкти, зафіксовані на одному знімку, були зафіксовані і на інших.

Стосовно окремих слідів та інших речових доказів повнота фіксації припускає вибір такого їх зображення, яке дозволяє передати всю необхідну інформацію про істотні для справи ознаки.

Аналіз слідчої практики показує, що повнота фотографічної фіксації обстановки на місці події найчастіше не відповідає встановленим вимогам. Довільне, без урахування конкретної ситуації визначення об’єму фіксації призводить до того, що багато важливих елементів обстановки виявляються незафіксованими і тому втрачають своє доказове значення. Або до протоколу додаються фотознімки, що не відображають основних, встановлених оглядом фактичних даних і зроблені випадково, без урахування завдань, цілей і результатів огляду.

Оцінюючи ці дві ситуації, необхідно відмітити, що краще мати декілька «зайвих» фотографічних знімків, які в подальшому можуть мати доказове значення, ніж фіксувати мінімально допустимий об’єм інформації. Потрібно мати на увазі, що часто під час огляду не вдається правильно оцінити зв’язок тих чи інших об’єктів із розслідуваною подією і лише пізніше виникає необхідність простежити цей зв’язок шляхом реконструкції початкової обстановки місця події, а зробити це, як правило, можливо лише за фотознімками.

Тому при фотографуванні на місці події доцільно дещо збільшувати об’єм знімків, а у фототаблицю до протоколу огляду поміщати лише основні з них, що дозволяють наглядно проілюструвати зміст протоколу. Інші фотознімки можуть знаходитися в спеціальному конверті.

Необхідно уникати фіксації інформації, що не відноситься до розслідуваної події. Так, нерідко на фотографічних знімках фіксуються поняті чи сторонні особи, в кадр потрапляють службові автомашини, уніфіковані валізи тощо. Іноді сторонніх осіб і предметів стільки, що вони закривають собою важливі деталі.

Об’єм і повнота інформації, що фіксується на місці події, як правило, визначаються правильним вибором точок зйомки. Іноді вибором точок зйомки не вдається усунути предмети, що перешкоджають огляду і зйомці. Незважаючи на те, що загальним правилом фотографування є збереження обстановки на місці події в незмінному стані, це не означає, що не можна усувати перешкоди, що перешкоджають повноті фіксації об’єктів і предметів, що мають значення для розслідування. Цілком допустимо на динамічній стадії огляду, наприклад, відсунути гілки дерева, від яких падає тінь на об’єкт зйомки, або якщо вони цей предмет загороджують, відкрити другу стулку дверей квартири для кращого огляду сходової площадки, прибрати стебла трави, що прикривають сліди тощо. Якщо цього не зробити, то на знімках може виявитися втраченою важлива доказова інформація.

Необхідно стежити за тим, щоб фотографічні знімки різних ділянок місця події мали загальні елементи, що дозволяють здійснити «прив’язку» для відтворення за ними цілісної картини. В іншому випадку за знімками неможливо буде простежити зв’язок між зафіксованими на них об’єктами, встановити їх відношення до однієї події злочину. Тому в межі кожного кадру необхідно включати предмет (орієнтир), який повинен бути сполучним елементом між знімками. Це важливо при фотографуванні як у приміщенні, так і на місцевості. Якщо знімків багато, то не обов’язково, щоб на усіх був один і той самий орієнтир. Достатньо, щоб кожний мав який-небудь предмет, загальний хоча б з одним з інших знімків серії.

Те саме відноситься і до фотозйомки окремих предметів, слідів, які нерідко фотографуються ізольовано від інших об’єктів обстановки місця події, що ускладнює чи взагалі виключає можливість використання таких знімків для визначення відношення сфотографованого об’єкта до розслідуваної події, встановлення механізму слідоутворення, відтворення картини злочину. Необхідно пам’ятати, що оцінка доказової значимості сліду чи предмета, який згодом визнається речовим доказом, визначається не тільки його ознаками і властивостями, але й зв’язком з іншими слідами і всією обстановкою місця події. Тому дрібні сліди і предмети необхідно фотографувати як мінімум два рази: на першому знімку зафіксувати об’єкт разом з предметами навколишньої обстановки, а потім здійснити його зйомку з більшим масштабом.

Вимоги технічного характеру направлені на забезпечення високої якості фотознімків – чіткості фіксації обстановки місця події, його елементів, окремих слідів та інших речових доказів. Фотографічні знімки, невдалі за композицією та освітленням, з неправильною світловою передачею деталей, мляві за тональністю або з надмірно контрастним зображенням, нерізкі, з низькою роздільною здатністю, шумом мають мінімальне інформаційне значення, збіднюють результати огляду, викладені в протоколі.

Між тим нерідко фотографування на місці події здійснюють особи, які мають недостатньо глибокі навички спеціальної фотографічної зйомки, і найчастіше вони роблять це поверхнево, квапливо чи просто формально.

Для того щоб досягти високого професійного рівня фотографування на місці події, слідчі і спеціалісти повинні систематично вдосконалювати техніку зйомки, добре знати апаратуру та її можливості, глибоко засвоїти технічні та організаційні завдання огляду, а також процесуальні норми, пов’язані з фотозйомкою і оформленням її результатів.

Якість фотографічного знімка досягається правильним вибором апаратури, оптики, освітлення та умов зйомки (глибини різко зображуваного простору, видержки, балансу білого тощо).

Однією з найважливіших вимог, що пред’являються до фотографічних знімків, є різкість зображення. Особливість судово-фотографічної зйомки взагалі і зйомки на місці події зокрема полягає саме в необхідності одержати такі знімки, які були б різкими в усіх деталях. Іншими словами, контури деталей на знімках повинні бути гранично виразними. Максимальна різкість досягається ретельним наведенням апарата на фокус, стійким положенням камери в руках або застосуванням штативів для фіксації фотографічної апаратури, дотриманням правил позитивного друку. В першу чергу вона залежить від ступеня стійкості апарата під час зйомки. Робота з малоформатними камерами у великому діапазоні видержок не вимагає застосування штатива: при дотриманні основних правил, що забезпечують стабільне положення камери, задовільні результати можуть бути отримані і при зйомці з рук. Для цього необхідно зайняти стійке положення – бажано притулитися до якої-небудь опори та під час спуска затвора не дихати.

Однією з головних причин нерізкого зображення також є спускове зрушення, тобто зрушення камери під дією зусилля на спусковій кнопці. Спуск необхідно робити дуже плавно, стежити за тим, щоб камера при цьому не рухалася, не змінювала свого положення.

Важливою умовою є також вміле використання такої характеристики об’єктива, як глибина різкості. В залежності від мети фотозйомки при наведенні на різкість потрібно враховувати і вміти розрахувати діапазон відстаней, в межах яких предмети на знімках будуть мати різке зображення; за необхідності необхідно змінювати глибину різко зображуваного простору – встановлюючи відповідне значення діафрагми.

Якість фотографічного знімка визначається також контрастністю зображення, яка являє собою різницю оптичної щільності найбільш світлої і найбільш темної його частин; при оцінці контрастності беруть до уваги кількість і взаємне розташування між цими частинами проміжних тонів (півтонів). Чим більше проміжних тонів, тим менш контрастним здається зображення, і навпаки. Як занадто низький, так і неприродно підвищений контраст приводить до втрати окремих деталей зображення і погіршує якість знімка. Для одержання належної контрастності необхідно вручну налаштувати значення контрастності зображення в настройках фотоапарата в залежності від умов зйомки, освітлення і характеру об’єктів зйомки.

В значній мірі на якість фотознімків впливає освітлення при зйомці. Якщо фотографування на місцевості вдень в цьому відношенні, як правило, не викликає особливих труднощів, то зйомка в приміщенні, а також на місцевості в умовах недостатньої освітленості вимагає певних навичок у використанні джерел штучного світла. Як правило, і слідчі, і спеціалісти криміналістичних підрозділів при фотографуванні місця події використовують імпульсну лампу. Між тим ця лампа дає направлене «лобове» освітлення, яке негативно позначається на якості зображення невеликих за розмірами об’єктів, при фотографуванні у вузьких, довгих приміщеннях (коридорах, торгових залах магазинів тощо) і приміщеннях, захаращених меблями, устаткуванням та іншими предметами, а також на місцевості.

Освітлення за допомогою імпульсної лампи при зйомці на місцевості в нічний час дозволяє фотографувати лише невеликі ділянки. Одержати орієнтуючі та оглядові фотознімки в цих умовах неможливо: окремі деталі, що мають значення для встановлення обставин події, їх взаємне розташування залишаться незафіксованими. В таких випадках необхідно використовувати світло автомобільних фар або вибрати інші прийоми фотографування.

На якість фотознімків впливає і положення знімальної камери по відношенню до об’єктів зйомки. При фотографуванні обстановки місця події, і перш за все її деталей, необхідно стежити за тим, щоб сліди і предмети розташовувалися так, щоб оптична вісь об’єктива була перпендикулярна площині об’єкта зйомки.

3. Загальні положення фотозйомки на місці події

3.1. Завдання і послідовність фотозйомки на місці події

При фотографуванні на місці події необхідно зафіксувати:

• обстановку, в якій відбувалась розслідувана подія; початкове положення і стан об’єктів, що містять інформацію про подію (фіксації підлягає все, що оточує, характеризує місцевість або приміщення, в якому діяв злочинець або виявлені наслідки події; а також положення і стан об’єктів огляду);
• об’єкт, на який були направлені злочинні дії (предмет посягання), його розташування; стан і ознаки, що характеризують спосіб дії злочинця;
• сліди інших дій, пересування на місці події;
• наслідки злочину чи події, причина якого встановлюється;
• сліди, речові докази і предмети, що мають значення для уточнення та з’ясування суті події.

Фіксація всього виявленого в процесі огляду місця події вимагає дотримання методичної послідовності фотографування. Це досягається виконанням орієнтуючої, оглядової, вузлової і детальної фотозйомки.

Орієнтуюча фотозйомка – фотографування місця події відносно навколишньої обстановки, місцевості чи приміщення. Завданням такого фотографування є відображення зовнішніх умов та обставин розслідуваної події або її окремих стадій. Знімки повинні показати особливості, специфіку, характер обстановки, яка оточує місце події, те, що оточує і з чим зв’язаний об’єкт зйомки. Так, при виявленні трупа в полі (в лісі, на вулиці міста) орієнтуюча зйомка відображає саме цю обставину, тобто те, що місцем виявлення є відкрите поле; фіксує також його віддаленість від найближчих будівель, доріг, лісового масиву тощо.

Напрямок орієнтуючої фотозйомки обирають так, щоб в кадр увійшли найбільш характерні об’єкти обстановки, можливі шляхи підходу та відходу злочинців. При орієнтуючій зйомці часто виникає необхідність зафіксувати великі простори. В цих випадках, як правило, застосовують ширококутні об’єктиви. Якщо умови не дозволяють зафіксувати картину події в одному кадрі, то орієнтуючу зйомку проводять панорамним методом, виготовляючи лінійну або кругову панораму фотознімків.

Для виконання орієнтуючої фотозйомки відшукують таку точку, щоб в кадрі видошукача поміщалося місце події з навколишньою обстановкою. Точку зйомки бажано обрати вище, використовуючи вишки, пагорби тощо.

Орієнтуючу зйомку на місці події не можна розглядати тільки як фіксацію місцевості. Вона охоплює будь-який самостійний об’єкт, фіксація якого має значення для уточнення обставин події. Наприклад, орієнтуючим є фотознімок приміщення, в якому знаходиться зламаний сейф: він дозволяє судити про характер приміщення, його особливості, про місце і специфіку розміщення предмета злочинного посягання тощо.

Фото 1. Зображення внутрішнього двору будинку №... по вул. ...

Оглядова фотозйомка – це фіксація безпосередньо місця події, тобто ділянки місцевості (приміщення), на якому відбувалася розслідувана подія та залишилися сліди, що містять інформацію про цю подію. Фіксується вся територія місця події. Основною метою оглядового фотографування є фіксація розміщення об’єктів, проти яких направлені злочинні дії, наслідків події, слідів, речових доказів і розміщення предметів обстановки місця події відносно один одного. В оглядових знімках відображаються ознаки, що характеризують суть події. Такі знімки повинні створювати цілісне уявлення про обстановку місця події, характер розслідуваної події, її наслідки, про всі істотні елементи і деталі. Границями оглядового фотографування є межі місця події.

Місце події фіксують з декількох точок, показуючи, наприклад, магазин з боку парадного входу і підсобного приміщення, крізь яке проник злочинець. Іноді знімки відображають шляхи підходу злочинця до сховища і відходу з нього, місце збереження викраденого майна тощо. Якщо місце події знаходиться в приміщенні, то знімки роблять з двох протилежних кутів або від двох протилежних стін. При фіксації місця події на відкритій місцевості – наприклад, при зіткненні двох автомобілів на шосе – оглядову фотозйомку можна зробити з трьох або чотирьох боків: два фотознімка вздовж осьової лінії проїжджої частини (в протилежних напрямках) і два – збоку, для фіксації пошкоджених машини і відстані між ними вздовж осьової лінії дороги.

Під час оглядової зйомки, особливо в тісних дворах чи на вузьких вулицях, можна застосовувати ширококутні об’єктиви або панорамну зйомку. Але через те, що при круговій панорамній зйомці на близькій відстані утворюються перспективні викривлення, краще вдатися до лінійної панорами.

При оглядовій зйомці біля виявлених слідів і предметів встановлюють спеціальні покажчики у вигляді табличок, стріл з цифрами (але попередньо місце події потрібно сфотографувати без них). Якщо відносне розташування об’єктів та їх розміри мають важливе значення для розслідування, фіксацію здійснюють за правилами вимірювальної зйомки з глибинним чи квадратним масштабом.

Фото 2. Зображення трупа біля вхідних дверей до буд. №... по вул. ...

Вузлова зйомка являє собою фотографування групи предметів, окремого предмета або ділянки території, що мають найбільшу кількість ознак матеріальних слідів події. Вузлові знімки фіксують фрагменти обстановки місця події. Об’єктами зйомки можуть бути зламані двері при крадіжці з приміщення, пошкоджені речі при знищенні майна, автомашини, що зштовхнулися на місці аварії тощо. На знімках необхідно показати форму, розташування цих об’єктів на місці події та відносно один одного. Важливо зазначити, що окремий предмет (зламаний сейф, касовий апарат тощо) фотографують не ізольовано, а з частиною навколишньої обстановки. Границі вузлового знімка визначаються не тільки розмірами об’єкта зйомки, але й необхідністю включити в кадр предмети, зображення яких дозволить співвіднести його з оглядовими знімками і таким чином визначити місце об’єкта зйомки на місці події. Ця вимога відноситься до тих випадків, коли об’єктом вузлової зйомки є невеликий предмет, який на оглядовому знімку може бути невидимим або слабопомітним. Якщо ж об’єктами вузлової зйомки є великі предмети, зображення яких будуть чітко видні на оглядових знімках, цього правила можна не дотримуватися. Наприклад, фотографуючи взаємне розташування і стан автомобілів при дорожньо-транспортній пригоді, вузловий знімок можна обмежити тільки цими об’єктами або навіть їх частинами.

Фото 3. Зображення трупа та предмета, схожого на пістолет

Об’єкти детальної зйомки – це окремі предмет, слід, речовий доказ: фіксуються їх форма, стан, структура, деталі та особливості. Масштаб і напрямок детальної зйомки повинні забезпечити фіксацію та роздільне сприйняття всіх ознак і особливостей об’єкта зйомки. Якщо детальний знімок предмета, одержаний при зйомці з однієї точки, не передає всі його особливості і характерні ознаки, то об’єкт обов’язково необхідно сфотографувати з інших точок.

На детальному фотознімку предмет або слід може бути зафіксований без прив’язки до навколишньої обстановки (за умови, що він зафіксований на вузловому знімку). Тому, якщо предмет знаходиться в несприятливих для зйомки умовах, то після виконання вузлової зйомки його можна перенести в більш придатне місце і там сфотографувати.

Детальному фотографуванню підлягають перш за все сліди і речові докази, які з будь-яких причин не можна вилучити з місця події або по відношенню до яких немає впевненості, що вони не будуть пошкоджені чи знищені при вилученні і транспортуванні. Наприклад, сліди рук, які при вилученні зі складної поверхні на плівку можуть так відкопіюватися, що будуть непридатні для подальшої роботи.

Детальна фотозйомка проводиться після виявлення і огляду відповідних слідів і речових доказів. Якщо таких слідів небагато і збереженість їх забезпечена до закінчення огляду місця події, фотозйомку можна відкласти до заключної стадії огляду. Предмети і сліди, які можуть втратити чи змінити свої ознаки в результаті зовнішнього впливу (вітру, дощу, снігу, переміщення предметів тощо) або інших причин, фіксуються негайно після виявлення чи одержання відомостей про місце знаходження таких об’єктів.

Фото 4. Зображення предмета, схожого на пістолет

Об’єкти детальної зйомки у більшості випадків мають важливе доказове значення. Це знаряддя вбивства, зламу, сліди рук, ніг, зубів, транспортних засобів та інші об’єкти з відображеннями ознак злочину. Тому детальні знімки повинні відображати максимум інформації, і не тільки через те, що в протоколі огляду місця події іноді неможливо вичерпно описати об’єкти, – детальні знімки часто використовуються як об’єкти криміналістичних досліджень, в результаті проведення яких можуть бути одержані дані, що мають велике значення для розслідування.

Детальна фотозйомка проводиться масштабним методом з відстані, яку вибирають так, щоб об’єкт зйомки цілком займав все поле кадру видошукача. Для цього використовується метод макрозйомки.

Повна фотографічна фіксація місця події передбачає застосування всіх розглянутих вище прийомів. Однак не виключено, що завдання орієнтуючої та оглядової зйомок можуть бути досягнуті одним знімком. Можливе об’єднання оглядової та вузлової зйомок, наприклад при зйомці трупа в невеликій за розмірами кімнаті, а також, іноді, – вузлової та детальної. Об’єднання орієнтуючої та оглядової зйомок розглядається як фотографування загального вигляду місця події і залежить від характеру події, території, на якій вона відбулася, слідів та їх розташування, можливості вибору точок фотографування.

Розглядаючи тактичні прийоми фотографування на місці події, з метою забезпечення повноти відображення обстановки необхідно правильно вибрати точки зйомки. При виборі точок зйомки необхідно дотримуватися таких правил. Обрана точка повинна забезпечити такий напрямок зйомки, при якому в одному чи декількох знімках фіксується найбільша кількість істотних ознак об’єкта зйомки. Якщо при фотографуванні з цієї точки які-небудь значимі елементи обстановки місця події, його частини чи окремого предмета не зафіксуються, підбирається інша точка зйомки. Наприклад, при фіксації загального вигляду місця події точки зйомки повинні забезпечувати фіксацію положення предметів обстановки, слідів як відносно навколишнього фону, так і відносно один одного. Точка зйомки окремого об’ємного предмета обирається так, щоб за знімком можна було скласти уявлення про його форму, глибину, ширину та інші характерні для цього предмета ознаки.

Обираючи точки зйомки, необхідно добре уявити собі, як будуть виглядати на фотографічному знімку об’єкти зйомки, їх форма, просторове розташування, чи будуть при цьому відображені ті ознаки об’єкта, які необхідно зафіксувати, чи буде фотографічне зображення правильно сприйнято особами, які не були присутні при огляді місця події. Наприклад, зображення, одержані при вузловій чи оглядовій фотозйомці в лісі, для освітленості якого характерна наявність глибоких тіней, нерідко виглядають як чергування світлих і темних плям, серед яких важко, а іноді і неможливо роздільно сприймати об’єкти зйомки. Все це необхідно передбачати і обирати такі точки, які дозволять одержати зображення, доступне для розуміння мети фотографування.

Обрана точка повинна забезпечувати відповідний завданням фіксації даного об’єкта масштаб зображення – щоб на знімку збереглася доказова інформація і щоб була можливість цю інформацію вивчити. Наприклад, при детальній зйомці сліду, масштаб зображення обирається так, щоб на знімку чітко виявилися дрібні ідентифікаційні особливості об’єкта, що залишив цей слід. При оглядовій зйомці фотоапарат потрібно розташовувати на такій відстані від ділянки зйомки, щоб на знімку (чи серії знімків) роздільно сприймалися положення, взаємне розташування видимих чи відмічених покажчиками слідів і предметів обстановки місця події. Тому не можна вважати, що точка оглядової зйомки, з якої ділянка охоплюється одним кадром, є оптимальною: масштаб зменшення при цьому може виявитися настільки значним, що основне завдання фотографування не буде досягнуте. В цьому випадку доцільно розмістити фотоапарат ближче, вдавшись, наприклад, до панорамної зйомки.

Вибираючи точки зйомки, необхідно також враховувати композицію (побудову) кадру, яка повинна в найбільшій мірі виявляти і підкреслювати необхідну інформацію. На вибір точок зйомки впливають відмінності, які є в загальній характеристиці місць подій. Тому при фотографуванні різних місць подій необхідно враховувати деякі особливості. Розглянемо їх більш детально.

3.2. Фотографування на місцевості

Фіксація ділянки місцевості, на якій відбувалися злочинні дії, вимагає, як правило, вибору декількох точок, що забезпечують різні напрямки та аспекти зйомки. Кількість і розташування точок зйомки при фотографуванні на місцевості обираються з урахуванням характеру злочину, кількості вузлів і слідів, що підлягають фіксації, виразності центру місця події, рельєфу місцевості тощо.

1. Об’єктом зйомки є ділянка місцевості з відкритим простором і вільними підходами до нього (міська площа, широка вулиця, поле тощо). В цих умовах може бути обрана будь-яка точка зйомки, з якої фіксуються всі істотні елементи обстановки.

Рис. 2.1. Розташування точок зйомки при фотографуванні місця події на відкритому просторі

Найбільш прийнятним є фотографування з чотирьох точок. Фотоапарат розташовується в точках, що знаходяться навпроти середини чи кутів ділянки (рис. 2.1). Орієнтуюча та оглядова зйомки, як правило, об’єднуються одним знімком. Зв’язок між знімками простежується за зображенням центральної частини місця події (труп, автомашина тощо). Фіксація значної території вимагає застосування панорамної зйомки.

2. Місце події обмежено з двох паралельних сторін. Огляд з цих напрямків усієї території місця події обмежений чи неможливий (вузька вулиця, провулок, проміжок між складськими приміщеннями тощо). Фотографування загального вигляду місця події проводиться зі сторони відкритого простору (рис. 2.2). При компактному розташуванні слідів і предметів орієнтуюча та оглядова зйомки виконуються одночасно. Це можливо, якщо предмет переднього плану не перекриває розташовані за ним об’єкти та навколишній фон.

Рис. 2.2. Фотографування місця події, обмеженого з двох паралельних сторін

3. Місце події обмежено з одного боку і має значну протяжність по фронту. Огляд з протилежного боку не обмежений чи обмежений в невеликій мірі. Об’єктами такої зйомки є, наприклад, залізничний потяг, в якому пошкоджені декілька вагонів, опушка лісу, беріг річки, вулиця вздовж поля тощо.

Рис. 2.3. Фотографування місця події, що має значну протяжність

Фотоапарат доцільно розмістити навпроти середини ділянки, на якій відбувалася розслідувана подія. Це дозволяє застосувати спосіб кругової панорами. Можна вдатися до методів лінійної панорами; можливе фотографування з точок, які розташовуються з двох сторін і дещо збоку від об’єкта зйомки (рис. 2.3). Недоліком фотозйомки з бокових точок є виражене зменшення масштабу зображення дальнього плану у порівнянні з переднім.

4. Місцем події є замкнутий простір, що має вихід до навколишньої території (двір, оточений домами, площадка в сквері, відділена від іншої частини огорожею тощо). Точка орієнтуючої зйомки в цьому випадку розташовується за зовнішніми межами місця події, щоб була можливість показати розташування проходу на місці події відносно навколишніх предметів, будівель тощо. Орієнтуюча зйомка проводиться також з точок, що дозволяють зафіксувати інші виходи з території, які могли використовуватись для підходу і відходу злочинця. Вибір точок для оглядової зйомки безпосередньо місця події проводиться з урахуванням форми ділянки, його розмірів, вільного огляду тощо. Але одна з них повинна розташовуватися в проході, що веде на місце події.

При невеликій висоті огородження, що оточує місце події, краще за його зовнішніми межами вибрати для зйомки високу точку. Такий знімок дозволить створити більш цілісне уявлення про обстановку місця події.

5. Місцем події є територія, ділянки якої знаходяться на різних рівнях по відношенню один до одного (беріг річки з крутим укосом, уступи кар’єра). Вибір точок для проведення орієнтуючої, а нерідко й оглядової зйомки викликає певні труднощі. Точки обираються так, щоб була видна вся територія (на різних рівнях) або більша її частина. Один з можливих варіантів – вибір точки чи точок зйомки навпроти місця події, на рівні однієї з його ділянок. Наприклад, можна виконати фотографування з протилежного берега річки. Якщо є можливість, то зйомка ведеться зі значної відстані – за допомогою телеоб’єктивів. Це дозволяє на одному знімку зафіксувати обстановку на всіх рівнях, що пов’язано з малими кутами зображення об’єктивів, що мають велику фокусну відстань.

Іноді таке місце події фіксується окремо рівнями. В цьому випадку – щоб встановити зв’язок між фотознімками різних ділянок – в зображення кожної ділянки необхідно включити загальні для всіх ділянок предмети.

6. При фотографуванні місця події, огляд якого разом із навколишньою обстановкою цілком або частково ускладнений (ділянка насичена чагарником, деревами), в кадри орієнтуючої та оглядової зйомок обов’язково необхідно включати предмети-орієнтири. Включення в кадр хоча б одного з таких орієнтирів бажано і при вузловій зйомці: це дозволить співвіднести вузлові знімки з навколишньою обстановкою. Виконання цієї рекомендації є необхідною умовою, коли ділянка, на якій виявлені сліди і речові докази, не має ознак, що виділяють її з навколишньої місцевості, а розташування слідів та інших предметів з точок орієнтуючої та оглядової зйомок не проглядається. В таких умовах доцільно відмітити (гілками, номерними покажчиками тощо) центр місця події та ділянку, де зосереджені найбільш важливі матеріальні сліди. Розмітка потрібна також у випадках, коли оточуючі місце події предмети не мають помітних характерних ознак. Номерними покажчиками доцільно відмітити і положення невеликих слідів і предметів, які маскуються нерівностями ґрунту, невисокою рослинністю та які в подальшому можуть стати речовими доказами. Номер покажчика необхідно зафіксувати в протоколі, залишити його за даним об’єктом до кінця огляду і на всіх етапах фотографування не позначати цим номером інші об’єкти на ділянці. Таким чином, відшукати певний предмет на оглядових і вузлових знімках буде дуже легко.

7. Якщо місцем події є ділянка в лісі, розташування точок для фотографування його загального вигляду обумовлюється напрямками, з яких можливий найбільший огляд цієї ділянки: стежина, просіка, прогалина тощо. Кількість точок зйомки також визначається цими обставинами.

Іноді огляд такої ділянки може виявитися мінімальним, а знімками загального вигляду місця події стануть вузлові знімки. Якщо шляхи і напрямок підходу до такого місця визначаються з достатньою достовірністю, доцільно зафіксувати окремі ділянки цього маршруту. По можливості фотографують також межі території, на якій розташовується місце події (опушку лісу, просіки з пікетними стовпами, дороги, що проходять поруч з місцем злочину тощо).

8. Фотознімки загального вигляду місця події, коли ним є будинок, а також прилегла до цього будинку територія, повинні відобразити: розташування будинку відносно оточуючої місцевості; шляхи підходу до цього будинку; розташування на місцевості слідів і речових доказів.

Розглянемо варіанти положення фотоапарата при фотографуванні об’єктів.

1) Окремий будинок (житловий будинок, магазин в сільській місцевості тощо). На фотознімках необхідно показати, наскільки далеко знаходиться цей будинок від інших будівель, дороги та інші шляхи, що ведуть до нього, характер оточуючої місцевості тощо.

В тому випадку, якщо шляхи підходу і відходу злочинця невідомі, найбільша інформація буде зафіксована при зйомці місця події не менше ніж з чотирьох точок. Точки обираються так, щоб напрямок зйомки був зустрічним (рис. 2.4). Якщо огляд обмежений деревами чи будівлями, то доцільно хоча б в одному напрямку провести фотографування з високої точки. Якщо шляхи пересування злочинця на місце події та від нього встановлені, кількість точок зйомки може бути скорочено до двох.

Рис. 2.4. Розташування точок зйомки при фотографуванні окремого будинку

2) Будинок в загальній лінії суцільної забудови. Достатнім є фотографування з двох протилежних точок, яким фіксуються розташування об’єкта відносно інших будівель, проїжджої частини дороги, протилежних будинків вулиці. Точки зйомки обираються, як правило, на осьовій лінії дороги, вулиці тощо.

3) Будинок, розташований на перехресті та є кутовим. Фотозйомка може бути проведена з однієї точки – навпроти кута будинку (будинків) (рис. 2.5).

Рис. 2.5. Фотографування будинку, розташованого на перехресті

4) Будинок – прибудова до основної окремої споруди. Фотографування з трьох точок – зі сторони фасаду та бокових стін – як правило виявляється достатнім для відображення навколишньої обстановки (рис. 2.6).

5) Будівля в ізольованій групі невеликих будівель (наприклад, гаражі). Одна з точок зйомки обирається так, щоб знімок відобразив розташування всієї групи будівель на місцевості відносно житлових масивів, дороги тощо.

6) Будівля серед інших будинків з неупорядкованим розташуванням і різною висотою. З такими об’єктами доводиться стикатися при крадіжках особистого майна з сараїв, двірських будівель тощо. Підходи до них, як правило, ускладнені, а огляд обмежений. Найбільш прийнятною для фіксації загального вигляду є верхня точка – наприклад, на сусідньому більш високому будинку. Знімок, зроблений з такої точки, покаже розташування цього будинку серед інших будівель, шляхи підходу до нього тощо.

Рис. 2.6. Фотографування будинку, що є прибудовою до основної споруди

7) Частина адміністративного чи жилого будинку – магазин, майстерня, квартира тощо. Орієнтуюча фотозйомка в цьому випадку має на меті показати розташування цього приміщення в будинку й особливості такого розташування, а також орієнтувати цей будинок на місцевості.

3.3. Фотографування в приміщенні

Труднощі фотозйомки в приміщенні пов’язані з фіксацією як загальних планів обстановки, так і її окремих вузлів чи деталей. Обмеженість простору не дає можливості відійти на відстань, що дозволяє охопити весь простір чи більшу його частину, а нерідко й окремий об’єкт, наприклад двері, одним кадром. Разом з тим саме такий знімок допомагає створити цілісне уявлення про взаємне розташування на місці події предметів, слідів і речових доказів. Відсутність такого знімку призводить до того, що обстановка відображається фрагментарно, розрізненими кадрами, зв’язок між якими не простежується.

На вибір і кількість точок зйомки для одержання знімків загального вигляду приміщення впливають розмір і планування приміщення, а також розташування в ньому устаткування та інших предметів. Частина приміщення під час зйомки з будь-якої точки завжди виявляється поза меж охоплення об’єктивом. Тому потрібно не менш двох точок зйомки.

Якщо і двома кадрами не вдається охопити загальний вигляд приміщення і фіксація проводиться з декількох точок зйомки, то в кожний кадр потрібно включати предмети-орієнтири, що дозволяють простежити зв’язок між частинами обстановки, зафіксованими на окремих знімках.

Для збільшення дистанції зйомки і, отже, охоплюваної площі доцільно проводити фотографування з дверей чи вікон, а також розташовувати фотоапарат якомога ближче до стіни приміщення.

Найбільше охоплення одним кадром обстановки в прямокутному приміщенні досягається в тому випадку, коли фотоапарат з нормальним об’єктивом розташовується у середині більш коротких сторін. Напрямок зйомки повинен бути паралельним більш довгим сторонам приміщення (рис. 2.7).

Рис. 2.7. Розташування точок зйомки при фотографуванні приміщення прямокутної форми

Загальний вигляд квадратного приміщення можна зафіксувати двома прийомами. Перший полягає в тому, що, послідовно перекриваючи весь простір приміщення, з точки, що розташовується в одному з кутів, експонують два-три кадри (рис. 2.8). Краї кадрів повинні дещо перекривати один одного. Якщо деякі предмети при цьому не видні, закриті іншими або якщо в точці, з якої проводилася зйомка, знаходяться важливі деталі, то здійснюється зустрічне фотографування з протилежної точки.

Рис. 2.8. Фотографування квадратного приміщення (перший спосіб)

При другому прийомі фотоапарат розташовується у середини кожної зі сторін приміщення (рис. 2.9). Сполучними елементами є предмети, що знаходяться в центрі приміщення. Потрібно відмітити, що при такій фіксації обстановка, відображена на знімках, сприймається більш фрагментарно, ніж при першому прийомі.

Рис. 2.9. Фотографування квадратного приміщення (другий спосіб)

Приміщення, в якому розташовані предмети, що перекривають огляд інших, а також невеликі приміщення краще фотографувати з верхніх точок. В цих випадках допускається нахил фотоапарата для забезпечення охоплення одним кадром найбільшого простору.

Відображення загального вигляду Г-подібного приміщення вимагає фотографування не менш ніж з трьох точок і чотирьох напрямків зйомки, оскільки воно може розглядатися як сполучення прямокутних приміщень.

Місцем події можуть бути декілька приміщень в одному будинку. Кожне з яких необхідно розглядати як самостійний об’єкт, фотографування якого повинно проводитися в повному об’ємі, тобто фіксуються не тільки сліди і предмети, що являють інтерес для вивчення обставин злочину, але й загальний вигляд приміщень, в яких вони знаходяться. Таким чином, обстановка кожного приміщення фіксується серією знімків. Якщо приміщення суміжні, то бажано зробити знімки, що мають загальні для них предмети (орієнтири). Наприклад, якщо в один з кадрів включити видимий через двері суміжної кімнати який-небудь предмет (стілець, стіл), то цей самий предмет повинен бути включений в композицію одного зі знімків сусіднього приміщення.

Фотографування в приміщенні значно полегшує застосування ширококутної оптики, яка дозволяє зменшити кількість точок і напрямків зйомки, особливо якщо її об’єктом є квадратне чи близьке до нього за формою приміщення. Нерідко без ширококутних об’єктивів обійтися неможливо – при фотографуванні загального вигляду вітальні, ванних кімнат тощо. При цьому можна використовувати об’єктиви з кутом поля зору не тільки в 60 градусів, але і значно більшим.

При зйомці ширококутною оптикою необхідно враховувати деякі особливості. На знімках, зроблених об’єктивом з великим кутом поля зору спостерігаються перспективні викривлення. Ширококутний об’єктив дає збільшену глибину простору; у країв кадру обриси предмета виявляються розтягнутими за напрямком з глибини кадру до його кутів. Особливо це помітно на зображеннях предметів, дуже близько розташованих до фотоапарату. Найбільш суттєво перспективні викривлення виявляються при нахилі фотоапарата. Тому при зйомці потрібно особливо ретельно стежити за тим, щоб фотоапарат знаходився в такому положенні, при якому оптична вісь об’єктива розташовується горизонтально.

Через те, що кут поля зору деяких ширококутних об’єктивів більше кута освітлення рефлектора електронної лампи-спалаху, для одержання рівномірного освітлення об’єктів зйомки рекомендується використовувати додаткові джерела світла.

Якщо є можливість, освітлення приміщення підсилюється за рахунок наявних в ньому освітлювальних приладів (настільних ламп, різних світильників тощо) – з урахуванням того, що найкращим для фотографування є розсіяне освітлення. Значно рідше при фотозйомці на місці події застосовуються об’єктиви з великою фокусною відстанню. Їх зручно використовувати для детальної зйомки об’єктів, слідів, що знаходяться в заглибленнях, в місцях, до яких неможливо наблизитися на відстань, необхідну для фіксації предметів у великому масштабі. Телеоб’єктиви застосовують при зйомці на місцевості – для фіксації ділянок, що мають різні рівні за висотою. Вони незамінні при фіксації об’єктів, розташованих у важкодоступних місцях, наприклад при фотографуванні кінців обрізаних електричних дротів, зовнішнього вигляду балконів на верхніх поверхах, слідів обгорання у справах про пожежі.

3.4 Освітлення при фотографуванні на місцевості

При фотографуванні ділянок місцевості в світлий час доби сприятливим є розсіяне освітлення – в похмуру погоду, чи направлено-розсіяне – коли сонце прикрито прозорими хмарами.

Таке освітлення краще підходить для фіксації загального вигляду місця події в лісі, парку, на вузьких вулицях, в проходах між будинками тощо. Воно не створює тіней, які можуть приховувати окремі важливі деталі місця події чи ускладнювати їх вивчення на знімку. Разом з тим необхідно враховувати, що для проведення детальної і вузлової зйомки освітленість предметів, що знаходяться, наприклад, під деревами, при розсіяному світлі може виявитися недостатньою. До того ж воно може бути нерівномірним. В таких випадках притінені ділянки потрібно підсвітити. Для цього найбільш зручно використовувати електронну імпульсну лампу-спалах. Її також можна застосовувати для вузлової і детальної зйомки об’єктів із потужним контровим освітленням, коли джерело світла знаходиться за ними, а інша точка зйомки з певних причин неможлива.

При використанні лампи-спалаху необхідно забезпечити погодження освітленості, створюваної її світловим потоком, з природним освітленням ділянок предметів, тобто обирати таку експозицію, такі показники видержки і діафрагми, при яких забезпечується нормальна щільність експонування як підсвічених лампою-спалахом затемнених ділянок, так і інших предметів, що мають високу природну освітленість.

Для підсвічування затемнених ділянок можна використовувати також відбивні екрани (різні світлі предмети: аркуші білого паперу, простирадла, предмети зі світлим забарвленням). Якщо підсвічування цими способами неможливе, експозицію для фіксації окремих чи декількох предметів визначають за їх тіньовими ділянками.

Бокове і верхнє переднє-бокове сонячне світло теж є сприятливим для одержання якісних фотознімків, оскільки дозволяє виявити фактуру матеріалу і межі об’ємних предметів. Таке освітлення не ускладнює фіксацію розташування будинків, будівель та інших подібних об’єктів відносно навколишньої території. Воно не погіршує результати фотографування коли об’єктами зйомки є ділянки відкритої місцевості на яких сліди і речові докази не закриті тінями від навколишніх предметів.

Пряме сонячне світло створює глибокі контрастні тіні. Ці тіні можуть перекривати сліди і речові докази, важливі деталі обстановки. На знімках загального вигляду при цьому визначити положення слідів та інших предметів, забарвлення яких збігається з навколишнім фоном, нелегко, а іноді – через неточний підбір експозиції – і неможливо. В цих випадках також можна використовувати додаткове підсвічування імпульсною лампою-спалахом. Крім того, місце розташування слідів і предметів, що знаходяться на тіньових ділянках місця події, потрібно відмітити фішками з набору цифр із світлим забарвленням, смужками білого паперу, тканини тощо. Якщо основні сліди і речові докази розташовані на тіньовій ділянці місцевості, то для того, щоб одержати знімки з деталями, що сприймаються роздільно – визначати експозицію краще за тіньовою ділянкою. Якщо сліди і речові докази розташовані як на освітленій частині місця події, так і на затіненій ділянці, а експозиція, що дозволяє одержати знімок з проробленням деталей на світу і в тіні, через значний інтервал яскравості освітлених і тіньових об’єктів виключається, необхідно провести фотозйомку двічі. Перший раз – з експозицією, визначеною за тіньовою, другий раз – за освітленою ділянками.

Якщо фотографування місця події проводилося на місцевості при яскравому сонячному світлі, з фіксацією предметів, що мають великі інтервали яскравостей, то перед фотографуванням необхідно в настройках фотоапарата зменшити контрастність.

Для зйомки ділянки, освітленої направленим сонячним світлом, необхідно обрати таку точку, щоб на об’єкт зйомки не падала тінь фотографа.

Не рекомендується проводити фотозйомку навпроти сонця, оскільки зображення при цьому виходить млявим, без пророблення деталей. Якщо іншу точку зйомки обрати неможливо, необхідно розташувати фотоапарат так, щоб на нього падала тінь від дерева, будинку, опори лінії електропередачі тощо, або штучно створити тінь будь-яким предметом.

Направлене сонячне світло може сформувати на об’єкті зйомки чергування світла і тіні, яке спостерігається, якщо предмет знаходиться в тіні гілок дерев, штахетного паркану, огорожі тощо. При такому освітленні форма, особливості зовнішньої будови і деталі об’єкта зйомки на фотознімках майже не сприймаються роздільно, а іноді і не видимі. Тому при проведенні детальної і вузлової зйомок подібних об’єктів необхідно усунути світлові плями – відвести в бік гілки дерева, чагарнику, планки паркану.

Якщо зробити це неможливо, потрібно прикрити об’єкт зйомки від прямих сонячних променів непрозорим екраном (куском картону, тканини, фанери) або пом’якшити направлене світло екраном з прозорої тканини.

При фотографуванні будинків, магазинів, що мають велику площу заскління, необхідно обирати такі точки зйомки, щоб в кадр видошукача не потрапляли яскраві сонячні відблиски, або використовувати поляризаційні фільтри, а також стежити за тим, щоб не фіксувалося відбите зображення фотографа.

При виконанні детальної фотозйомки на відкритій місцевості до додаткового освітлення вдаються в тих випадках, коли необхідно зафіксувати об’ємні сліди, а природне освітлення не дозволяє виявити рельєф поверхні об’єкта. При фіксації слідів взуття, транспорту, і особливо слідів на снігу, доцільно застосовувати навскісні промені додаткового освітлення.

3.5. Фотозйомка в нічних умовах

Фотографування загального вигляду місця події на великих ділянках території в нічний час є складним і трудомістким процесом. Імпульсна лампа в цих умовах не допоможе: одним спалахом забезпечується задовільне освітлення лише невеликих будівель, наприклад газетних кіосків, індивідуальних гаражів, частин будинків, невеликих транспортних засобів, трупів та ушкоджень на них, окремих предметів, слідів тощо (при цьому доцільно використовувати потужні імпульсні лампи з енергією одного спалаху не менш 100 джоулів). Для фотографування великих ділянок місцевості цього світла недостатньо, тож потрібно забезпечувати додаткове освітлення або проводити зйомку з тривалими видержками. Перш ніж розглянути методику такої зйомки, необхідно зауважити, що в деяких випадках доцільно відкласти фотографування до світлого часу доби, коли воно буде виконано з меншими зусиллями, ніж уночі, і дасть більш надійні результати. Очевидно, що це можна робити тільки за умови, що розташування деталей обстановки місця події відносно оточуючої території, будівель, будинків, рельєфу місцевості не змінюється і залишається в тому самому стані після огляду. Факт перенесення фотографування повинен бути зафіксований у протоколі огляду.

Однак, нерідко виникають ситуації, при яких перенесення фотозйомки неможливе, оскільки розташування деталей і місце розташування предметів в ході огляду не можуть бути збережені в незмінному вигляді. Між тим взаємне розташування предметів, слідів, стан предметів, їх зв’язок з навколишньою місцевістю, як правило, мають настільки істотне значення, що відсутність таких знімків значно ускладнює з’ясування обставин розслідуваної події. Найбільш часто це відбувається при розслідуванні дорожньо-транспортних пригод, коли важливо зафіксувати не тільки позу трупа, але й його положення відносно транспортних засобів, розмітки і країв дороги тощо. Фотографування загального вигляду таких місць подій в умовах несприятливого освітлення є обов’язковим.

Однією з обов’язкових умов одержання якісних фотознімків в нічний час є використання тривалих видержок, які можуть складати від 1 секунди до 3-5 хвилин. Тому комплект фотографічної апаратури повинен бути доповнений пристосуваннями для зйомки на великих видержках. Це може бути фотографічний штатив для стійкого встановлення фотоапарата на поверхні, штатив-струбцина для кріплення фотокамери на дереві, автомобілі та іншому нерухомому предметі.

Іншою важливою умовою для якісної фотографічної фіксації обстановки місця події вночі є добре освітлення. Як один з найбільш простих варіантів забезпечення достатнього освітлення на місцевості можна рекомендувати використання потужних галогенних освітлювачів з подовжувачами (якщо є можливість підключити їх до електричної мережі). Для цього найбільш зручно користуватися комплектом освітлювальної апаратури, до якого входять два галогенних освітлювача на легких штативах-опорах і з довгими шнурами. Вдалі від населених пунктів як джерело світла можна використовувати фари автомобілів або реактивні освітлювальні патрони.

Вибираючи освітлення для зйомки в нічних умовах на місцевості, необхідно мати на увазі, що при віддаленні від джерела світла освітленість зменшується прямо пропорційно квадрату відстані і тому деталі ділянок об’єкта зйомки, розташовані вдалі від освітлювача, як правило, не проглядаються. В результаті важливі та істотні елементи обстановки місця події можуть виявитися неосвітленими, а значить, і не зафіксованими на знімках. У зв’язку з цим необхідно забезпечувати достатню освітленість на всій ділянці місцевості, що підлягає фотографічній фіксації, за допомогою декількох додаткових освітлювачів (автомобільних фар, переносних освітлювачів, ламп-спалахів тощо), освітлюючи ними в першу чергу найбільш важливі деталі обстановки.

Розміщають освітлювачі враховуючи розташування постійних джерел світла, які є на місці події (вуличні ліхтарі, освітлені вікна, під’їзди будинків тощо), і їх положення відносно елементів обстановки. Якщо фотозйомка проводиться на освітленій вулиці, то додаткове джерело світла можна використовувати в тому випадку, коли деталі обстановки місця події знаходяться на недостатньо освітленій ділянці. За відсутності постійних джерел світла, як правило, використовують світло автомобільних фар: навколо території місця події розташовується декілька автомобілів так, щоб були освітлені найбільш важливі предмети дороги, дорожня розмітка, сліди, орієнтири тощо. Краще для цього підходять спеціальні автомобілі з додатковими фарами, як стаціонарно закріпленими, так і фарами-шукачами. Фотографування при такому освітленні проводять при тривалих видержках, використовуючи описані вище прийоми. Для зменшення видержок можна встановлювати високе значення чутливості датчика зображення в настройках фотоапарата.

Хороший результат при нічній фотозйомці може бути отриманий і при використанні однієї чи декількох імпульсних ламп. По-перше, дуже зручно користуватися додатковими лампами-спалахами, що мають спеціальні фотоелементи та забезпечують бездротову синхронізацію з основною лампою, встановленою на фотоапараті. Розташувавши на місці події два-три таких додаткових освітлювача, вдається одержувати якісні вузлові та оглядові знімки об’єктів.

Якщо використовують одну додаткову імпульсну лампу, то фотоапарат встановлюють на штативі, відкривають затвор і лампою-спалахом по черзі освітлюють всі найбільш важливі деталі. Якщо є можливість здійснити додаткове підсвічування, наприклад фарами автомобіля, то це краще робити в кінці видержки, коли вже відбулося експонування необхідних ділянок світлом лампи-спалаху.

Для впевненості у позитивних результатах нічної фотозйомки загальних і середніх планів місця події, необхідно дублювати кадри, збільшуючи початкову видержку в два-чотири рази. При зйомках в нічних умовах переекспонування не призводить до негативних наслідків, оскільки при дуже тривалій видержці буде отриманий знімок, близький до звичайного, зробленого при денному світлі. Набагато гірше недостатня видержка: вона не дозволяє забезпечити достатню щільність зображення і важливі деталі обстановки місця події можуть залишитися незафіксованими.

Доцільно користуватися ширококутними об’єктивами, які забезпечують достатню глибину різко зображеного простору (навіть при відкритій діафрагмі). Важливо також те, що ширококутні об’єктиви дозволяють наблизити фотоапарат до об’єкта зйомки і, отже, якомога ближче розташувати джерела світла для освітлення предметів, що знаходяться на місці події.

3.6. Освітлення при фотографуванні в приміщенні

Основними факторами, що впливають на якість і повноту фотографічної фіксації обстановки місця події в приміщенні, є недостатнє чи незвичайне освітлення, а також замкнутість і обмеженість простору об’єкта зйомки. Все це ускладнює фіксацію не тільки загального вигляду приміщень, в яких відбувалися злочинні дії, але й окремих вузлів і деталей обстановки місця події.

При фотографуванні в приміщенні, як правило, застосовують імпульсну лампу, що спрощує процес фотозйомки, але не знімає цілком проблему раціонального освітлення.

Розташовується імпульсна лампа, як правило, на одній лінії з фотокамерою і поблизу від неї; при цьому світловий потік збігається з напрямком зйомки. В результаті, якщо потрібно зафіксувати загальний вигляд приміщення, знімки виходять із освітленими площинами, зверненими до камери, проте утворюються глибокі крайові тіні. Зображення предметів втрачають об’ємність і виглядають плоскими. Особливо наглядно недоліки такої схеми освітлення виявляються, коли фотографуються подовжені і значні за площею приміщення (коридори, торгові зали тощо).

Це не означає, що необхідно відмовитися від імпульсних ламп при зйомці в умовах недостатнього освітлення, однак вони повинні застосовуватися з урахуванням вимог, що пред’являються до освітлення при зйомці інтер’єру приміщення.

Найбільш сприятливим для передачі форми, розташування і фактури предметів в приміщенні є верхнє-переднє-бокове освітлення. Воно може бути забезпечено за рахунок як тільки природних чи тільки штучних джерел світла, так і їх комбінацій.

В світлий час природне освітлення може виявитися прийнятним і достатнім для фотографування загальних планів. Тому великі, світлі приміщення можуть фотографуватися в умовах денного освітлення без застосування додаткових джерел світла. Якщо виникає необхідність у тривалих видержках, то використовується один з описаних раніше прийомів.

Однак в приміщенні можуть виявитися недостатньо освітлені чи затінені ділянки, предмети, що попадають в тінь від інших предметів, особливо на підлозі приміщення чи в його кутах. В даному випадку дуже важливо враховувати, що освітлення приміщення передається значно контрастніше, ніж сприймається зором людини при безпосередньому огляді. Це пов’язано з великою різницею між динамічним діапазоном датчика зображення і здатністю людського зору одночасно роздільно сприймати яскраво освітлені деталі і деталі, що знаходяться в глибокій тіні. Тому освітленість затінених предметів, яка сприймається зором здається достатньою на знімку виявляється недостатньою для пророблення деталей в тінях, і на знімках може бути втрачена важлива інформація, що підлягає фіксації. У зв’язку з цим такі місця повинні бути додатково освітлені, для чого можна використовувати відбивні екрани і додаткові джерела світла. Часто з цією метою застосовуються імпульсні лампи, розташування яких проводиться з урахуванням точки зйомки по відношенню до джерела природного світла.

Лампа-спалах розташовується так, щоб її світловий потік освітлював затінені ділянки предметів обстановки, тобто по відношенню до основного джерела світла вона розташовується збоку. Таке розташування лампи можна рекомендувати, якщо фотоапарат знаходиться збоку чи зі сторони джерела природного освітлення (рис. 2.10 а, 2.10б).

Рис. 2.10. Фотографування в приміщенні з лампою-спалахом: а – при боковому природному освітленні; б – зі сторони джерела природного світла

Якщо ж точка зйомки обирається проти джерела природного світла, то застосування додаткового освітлювача обов’язкове, а імпульсна лампа розташовується поруч з фотоапаратом чи дещо збоку від нього (рис. 2.11).

Рис. 2.11. Розташування лампи-спалаху при фотографуванні в приміщенні проти вікна

Необхідно мати на увазі, що в залежності від пори року і часу доби, від розміру світлових прорізів тощо природне освітлення за своєю інтенсивністю може бути як основне та і як додаткове по відношенню до освітленості, створюваної імпульсною лампою.

За відсутності природного освітлення фотозйомка проводиться за допомогою лампи-спалаху та інших освітлювальних засобів. Для одержання знімків, які передають більш інформативно форму і розташування предметів обстановки місця події в приміщенні, доцільно зйомку проводити за допомогою двох синхронно діючих імпульсних ламп або двох освітлювачів. Одна з ламп використовується в цьому випадку як основне, друга – як додаткове джерело світла. Воно встановлюється збоку в двох-чотирьох метрах і далі від фотокамери – в залежності від розміру приміщення, положення предметів тощо. Таке розташування освітлювачів можна рекомендувати в квадратному чи близькому до квадратного приміщенні. При фотографуванні коридорів, вузьких кімнат для створення більш рівномірної освітленості на всю глибину простору друге, додаткове джерело розташовується від об’єктива на відстані, яка приблизно дорівнює половині довжини приміщення.

У зв’язку з тим, що найбільш ефективним освітленням при фотографуванні в приміщенні є розсіяне світло, а імпульсна лампа дає пряме направлене світло, рекомендується рефлектор лампи при зйомці направляти вверх, на світлу стелю або назад – на світлу стіну.

Необхідно стежити, щоб відбите направлене світло від рефлектора не попадало в об’єктив камери. Тому при виборі точки зйомки чи виборі напрямку світла лампи-спалаху необхідно враховувати розташування в приміщенні дзеркал, вікон, меблів, в яких може відбиватися світло лампи-спалаху, що справляє негативний вплив на якість фотознімків.

В умовах недостатньої освітленості, коли фотографування здійснюється з імпульсною лампою, може викликати труднощі наведення на різкість. В цьому випадку в площині головного предмета зйомки розміщують кишеньковий ліхтарик чи інший світний об’єкт (запалений сірник, свічу, запальничку тощо), за яким і здійснюється наведення на різкість. Вона буде більш точною, якщо на скло кишенькового ліхтарика помістити прозорий папір із зображенням перехрестя.

Якщо лампа-спалах тільки одна, а приміщення має великі розміри і слабку освітленість, можна використовувати раніше описаний прийом – для зйомки на місцевості в нічних умовах. Фотоапарат встановлюють на штатив чи інше пристосування, відкривають затвор і під час тривалої видержки здійснюють серію спалахів імпульсною лампою, по черзі освітлюючи важливі предмети і створюючи рівномірну освітленість усього приміщення (рис. 2.12). В цей час на всій площі не повинно бути переміщення людей і предметів.

Точки положення імпульсної лампи обираються з урахуванням наявності джерел штучного чи природного освітлення, а також необхідності фіксації окремих предметів і деталей обстановки. Необхідне освітлення в приміщенні можна створити за допомогою різноманітних освітлювачів – галогенних ламп, спеціальних фотографічних ламп або звичайних побутових ламп. Доцільно в комплекті для виїзду на місце події мати спеціальну валізу з освітлювальною апаратурою, яка включає в себе три галогенних освітлювача на штативах (по 500 Вт кожний). Умови освітлення в цьому випадку визначаються кількістю ламп, їх потужністю і відстанню від кожної лампи до об’єкта зйомки.

Рис. 2.12. Фотографування за допомогою лампи-спалаху

приміщень, що мають великі розміри і слабку освітленість.

У зв’язку з тим, що при фотографуванні місця події в приміщенні, як правило, використовуються ширококутні об’єктиви, необхідно стежити за тим, щоб забезпечувалася достатня освітленість по всьому полю зору об’єктива. Наприклад, якщо зйомка ведеться об’єктивом, що має кут поля зору 90 градусів, то застосування лампи-спалаху типу не забезпечить рівномірну освітленість по всьому кадру – за рахунок меншого кута поширення світла від рефлектора. В цьому випадку найбільш придатним буде створення в приміщенні розсіяного освітлення.

3.7. Фотографування в незручних умовах

Деякі прийоми фотографування обстановки місця події в складних умовах ми вже розглядали: зйомка в умовах поганої освітленості, вночі, фотографування великих просторів, тісних приміщень тощо. Крім цього на практиці зустрічаються й інші ситуації, що ускладнюють одержання якісних фотознімків. Частіше за все це пов’язано з погодними умовами: дощем, туманом, снігом, морозом.

Під час дощу в результаті розсіювання світла крапельками вологи освітленість знижується. Чим сильніше дощ і чим більша відстань від точки зйомки до об’єкта зйомки, тим помітніше зменшується можливість роздільно сприймати деталі предметів.

Наявність у повітрі великої кількості вологи призводить до одержання знімків зі зниженою контрастністю. Погіршується також різкість фотографічного зображення. Для одержання достатньо різкого і контрастного зображення рекомендується знімати по можливості з короткими видержками.

Якщо фотографувати з видержками менше 1/125 сек., падаючі краплі дощу відобразяться у вигляді точок чи змазаних коротких рисок. Із збільшенням тривалості видержки зростають і розміри прокреслених краплями ліній. При дуже тривалій видержці на знімку можуть відобразитися струмені води, що загороджують усі віддалені предмети.

Під час сильного дощу при сонячному світлі фотографувати через значне розсіювання світла не варто – необхідно вибрати момент, коли сонце сховається за хмарами.

Змочені дощовою водою тротуари, бруківки, стіни будинків, автомашини добре відбивають світло. Виникаючі на нерівностях об’єкта зйомки відблиски підкреслюють його форму і структуру поверхні, але, будучи дуже великими та яскравими, можуть знизити можливість роздільно сприймати окремі деталі предметів.

Максимальна кількість зображень відблисків на знімках утворюється, коли зйомка ведеться проти джерела світла. Усунути їх чи послабити можна двома способами: вибором найкращої точки зйомки і застосуванням поляризаційних світлофільтрів.

При фотографуванні під час дощу необхідно стежити за тим, щоб краплі води не попадали на об’єктив камери, оскільки це суттєво впливає на якість зображення. Під час дощу фотозйомку необхідно вести з якого-небудь укриття, з-під зонта чи поліетиленової накидки і вдягати на об’єктив бленду. Краплі, що потрапили на об’єктив видаляти не можна – це може пошкодити захисне покриття проясненої оптики об’єктива. Необхідно зачекати, поки волога випарується, і потім обережно протерти об’єктив м’якою полотняною тканиною.

Певні труднощі виникають при фотографуванні через серпанок і туман. В цих умовах дальність видимості обмежується, оскільки в атмосфері знаходиться значна кількість водяного пару, часток пилу і диму, що знаходяться у зваженому стані. Основним способом усунення шкідливого впливу повітряного серпанку є світлофільтри. В залежності від щільності тумана і повітряного серпанку вибирається відповідний за щільністю світлофільтр – від світло-жовтого до жовтогарячого, а в окремих випадках і світло-червоного.

Вплив розсіяного світла при тумані можна послабити, якщо скоротити відстань між камерою та об’єктом зйомки.

З певними труднощами пов’язана зйомка під час снігопаду. Навіть при слабкому снігопаді різко знижуються освітленість і видимість предметів, особливо віддалених. Під час сильного снігопаду відстань, з якої можна бачити ті чи інші предмети, зменшується до декількох десятків метрів. Контури зображення на знімках виявляються розмитими. Сніжинки, які потрапили на об’єктив чи падають у безпосередній близькості від нього, особливо великі, відображаються на знімках у вигляді великих світлих плям. Якщо снігопад дуже сильний, то падаючий сніг зливається зі снігом, що лежить на землі, деревах, і багато деталей стають зовсім непомітними. Тому в таких випадках зйомку краще відкласти до закінчення чи ослаблення снігопаду. За необхідності в сильний снігопад можна фотографувати лише об’єкти, розташовані в межах видимості, на невеликій відстані від камери. При фотографуванні в снігопад рекомендується робити дублювання з трьох-чотирьох кадрів на кожний об’єкт зйомки для того, щоб потім можна було вибрати знімок, на якому зображення сюжетно важливих деталей не перекрито світлими плямами від сніжинок.

Для досягнення максимальної різкості зображення необхідно використовувати найбільш короткі видержки і не застосовувати штучних джерел освітлення, що створюють умови для додаткового розсіювання світла та призводить до погіршення якості знімків.

Існує ряд особливостей зйомки в умовах сонячного освітлення ділянок, покритих сніжним покровом. В цьому випадку хороший результат буде одержаний, якщо скористатися жовтим світлофільтром, який дозволяє збільшити контрастність зображення, відобразити на знімках форму, розташування і напрямок слідів на снігу.

При яскравому сонячному світлі фотографування об’єктів на снігу може викликати деякі труднощі. Необхідно враховувати, що оскільки експозиція в цьому випадку визначається за яскравістю снігу, деталі темних предметів на знімку не проробляються – необхідна зйомка з експозицією, визначеною для темних предметів.

При фотографуванні місця події зимою, при низьких температурах необхідно враховувати можливість відмовлення в роботі фотоапарата: сильно охолоджений затвор працює з затримкою і може взагалі перестати діяти. Для того щоб цього не допустити, необхідно вживати заходи до утеплення камери і створення при зйомці необхідних умов. Також зі зменшенням температури повітря зменшується ємність елементів живлення фотоапарата. Отже, необхідно обов’язково мати з собою запасний комплект акумуляторів. В перервах між зйомками фотоапарат рекомендується зберігати в автомашині чи в одязі. Крім того, можна використовувати просту конструкцію утеплювача у вигляді спеціально зшитого з теплозахисного матеріалу чохла. За необхідності частого фотографування в умовах низьких температур доцільно виготовити для камери утеплений бокс з пристосуванням, що дозволяє вести зйомку, не виймаючи фотоапарат з утеплювача.

Не всі моделі фотоапаратів однаково реагують на низькі температури. В цих випадках рекомендується працювати на коротких видержках (1/125 сек. і менше), виключивши експозицію з видержкою 1/30 сек.

Необхідно враховувати ще одну особливість фотографування в зимовий час. При різкій зміні температури – наприклад, якщо внести холодний апарат в тепле приміщення – на об’єктиві може утворитися волога. На знімках, зроблених таким потьмянілим об’єктивом, контури зображень виходять розмитими, нерізкими. Тому фотографувати камерою, внесеною в тепле приміщення з морозу, можна лише після того, як з об’єктива випарується конденсат.

3.8. Фотографування трупа

По деяких видах кримінальних справ труп є одним з головних об’єктів зйомки. Місце виявлення, положення і поза трупа, його розташування щодо предметів обстановки місця події, а також різноманітні пошкодження на одязі та тілі трупа можуть свідчити про обставини вбивства або нещасного випадку. Детальна фіксація пошкоджень та слідів у деяких випадках забезпечує можливість подальшої ідентифікації знарядь, якими вони утворені. За певними ознаками можна судити про час настання смерті (наприклад, за трупними плямами). Результати огляду трупа на місці його виявлення фіксуються в протоколах та іншими способами.

Одним із важливих засобів фіксації результатів огляду є фотографічна зйомка трупа на місці його виявлення. Вона є наочним засобом фіксації виявлених у процесі огляду ознак і тому значно доповнює протокольні записи. Фотографічні знімки трупа нерідко є матеріалом для повторних експертиз та засобом, що полегшує слідчу і судову оцінку висновку експерта. Знімки мають також велике значення для встановлення особи потерпілих у випадках виявлення невпізнаних трупів.

На місці виявлення трупа, у ході його огляду, як правило, фотографують:

• загальний вигляд трупа або частин трупа разом із оточуючою його обстановкою, слідами та іншими об’єктами, що можуть мати значення речових доказів;
• ушкодження і сліди на тілі трупа (рани, синці, странгуляційна борозна і т.п.);
• трупні явища (трупні плями, ознаки розкладання і т.д.);
• пошкодження і забруднення одягу, а також сліди на ньому (вогнепальні пошкодження, сліди впливу високої температури, плями різноманітних речовин, патьоки крові, сліди волочіння, відбитки протекторів шин і т.п.).

Для фіксації загального вигляду трупу на місці виявлення, його прийнято фотографувати:

• у взаємозв’язку з навколишнім оточенням;
• ізольовано від предметів навколишнього оточення.

Фотозйомка трупа у взаємозв’язку з навколишнім оточенням проводиться для того, щоб зафіксувати місце розташування і положення трупа щодо предметів обстановки місця події. У межі кадру необхідно включати всі об’єкти, що можуть мати відношення до трупу та місця його виявлення. В першу чергу на знімку повинні бути відображені різноманітні сліди, можливі знаряддя вбивства або самогубства, а також всі інші об’єкти, що, за припущенням, можуть мати безпосереднє відношення до обставин заподіяння смерті.

В криміналістичній теорії і практиці склалися певні правила, за якими фотографується труп.

Виділяють орієнтуючу, оглядову, вузлову і детальну зйомку трупа (не варто плутати з орієнтуючою, оглядовою, вузловою і детальною зйомкою місця події).

Рис. 2.13. Схема розташування фотоапарата по відношенню до трупа при орієнтуючій зйомці

При орієнтуючій зйомці труп фотографується на фоні безпосередньо оточуючої його обстановки. В кадр повинні увійти також всі предмети, які знаходяться в очевидному і безпосередньому зв’язку з ним: знаряддя вбивства – пістолет, ніж тощо, що знаходиться поблизу трупа; плями і патьоки крові. Ніяких перестановок предметів, змін пози з метою покращання умов зйомки робити не можна. Труп фотографується в тій позі і в тій обстановці, в якій він виявлений на місці події. Якщо які-небудь предмети загороджують частину трупа, то необхідно відшукати точку, при зйомці з якої цей предмет не був би перешкодою. Іноді ще до прибуття слідчого положення трупа змінюється особами, які його знайшли. В цьому випадку крім знімків, що фіксують положення трупа і його позу до моменту прибуття слідчого, можуть бути зроблені також і знімки пози трупа, відновленої за свідченнями очевидців. В останньому випадку у зміні пози трупа повинен брати участь спеціаліст – судовий медик, а в протоколі огляду обов’язково вказується, на підставі чиїх свідчень були встановлені і сфотографовані первинне положення і поза трупа.

Орієнтуючу зйомку трупа з захватом навколишньої обстановки рекомендується проводити з чотирьох точок (рис. 2.13) так, щоб оптична вісь об’єктива при кожному знімку була направлена під кутом 45° до подовжньої осі трупа.

Рис. 2.14. Схема розташування фотоапарата по відношенню до трупа при оглядовій зйомці

В ході оглядової зйомки, коли труп фіксується ізольовано від навколишньої обстановки, рекомендується робити три знімки – два збоку протилежних сторін, спрямовуючи оптичну вісь об’єктива під кутом 90° до подовжньої осі трупа (рис. 2.14), і третій знімок – зверху.

Для того, щоб зробити знімок зверху камерою з нормальним об’єктивом, камера повинна бути піднята над трупом на висоту приблизно 2,7 м. Жоден зі звичайних штативів не забезпечує установки камери на такій висоті, а зйомка з використанням широкоформатного об’єктива у даному випадку неприйнятна через перспективні викривлення по краям знімка. Тому, якщо за умовами місця події розташувати фотоапарат на зазначеній висоті неможливо, необхідно зробити зйомку зверху з висоти людського росту методом лінійної панорами. Робити знімки зі сторони голови і ніг не можна, оскільки в обох випадках виходять зображення з викривленою перспективою. Якщо знімки зі сторони голови і ніг зроблені з достатньо віддаленої і високої позиції і, отже, без істотного викривлення перспективи, то їх додають до двох проекцій верхнього і бокового знімків трупа. В деяких випадках, наприклад у справах про зґвалтування, такі знімки необхідні. Всі особливості пози і положення трупа, таким чином, виявляються найбільш повно.

Вузловій зйомці піддаються окремі частини трупа (кінцівки, тулуб тощо) у випадках, коли необхідно зафіксувати їх положення, або якщо на них чи одежі, що покриває їх є які-небудь сліди або пошкодження.

На детальних знімках фіксуються всі сліди та особливості, що мають значення і відносяться як до одягу, так і до самого трупу. Фотографуванню підлягають рани, садна, синці, мазки і патьоки крові, електромітки, видимі явища мацерації шкіри (мацерація – розмочування тканин, що спричиняє їх розбухання, розм’якшення або розпад на окремі структурні елементи), трупні плями, а також пошкодження одягу.

Детальна зйомка ран, пошкоджень одягу здійснюється за правилами масштабної зйомки. Необхідно враховувати також важливість фіксації розташування деталей відносно трупа в цілому. Детальні знімки ран, саден, синців бажано фіксувати на кольорових знімках, оскільки їх колір має істотне значення.

Трупи, що знаходяться у висячому роложенні, рекомендується фотографувати спереду, позаду і з боків. У кадрі повинні при цьому знаходитися також найближча опора, мотузка з петлею і предмет, до якого вона прикріплена. Взаємне розташування ніг трупа та опори, що слугувала підставкою для ніг, доцільно зафіксувати зйомкою з масштабною лінійкою. Труп, що знаходиться в сидячому положенні, рекомендується фотографувати з двох, а якщо можливо, і з чотирьох сторін. Великим планом необхідно фотографувати странгуляційну борозну, вузол мотузки, кисті рук, положення петлі на шиї.

Безпосередньо зі зйомкою трупа пов’язано і фотографування слідів крові, виявлених як на трупі, так і на близько розташованих від нього предметах обстановки. Ця фотозйомка проводиться для фіксації локалізації та взаємного розташування слідів, форми і напрямку патьоків крові. Особливо важливо зафіксувати форму кров’яних слідів, що може вказувати на механізм їх виникнення. Зображення таких слідів необхідно розташовувати в кадрі так, щоб було видно їх розташування, форма і напрямок щодо предметів обстановки або частин тіла. Сліди крові необхідно фотографувати крупним планом за правилами масштабної фотозйомки. Відстань зйомки визначається в залежності від розміру окремих слідів або загальної площі, яку вони займають. Доцільно, щоб освітлення при цьому було двостороннє, рівномірне або загальне розсіяне. Іноді буває важко виявити сліди крові на кольорових поверхнях. У цих випадках для їх виявлення рекомендується застосовувати світофільтри. При фотографічній фіксації слідів крові також буває доцільно використовувати світофільтри.

Сліди крові іноді можна сфотографувати в ультрафіолетових променях. При цьому на знімках кров – у вигляді темних плям. Фотозйомкою можна, наприклад, виявити і зафіксувати замиті сліди крові на білій тканині (простирадлах, білизні, рушниках тощо).

При огляді місця при виявленні заритого трупа на ґрунті можуть бути виявлені сліди транспортних засобів, ніг тварин і людини, а також різноманітних інструментів (кирки, лопати тощо). Такі сліди фіксують за загальними правилами масштабної зйомки.

Замасковані трупи фотографують спочатку в тому вигляді, в якому вони були виявлені, а потім їх фотографують без предметів, використаних для маскування. Предмети за допомогою яких було сховано труп, також підлягають фотографуванню з метою фіксації характерних ознак предметів маскування. Так, наприклад, при виявленні трупа, замаскованого гілками, у великому масштабі фотографують сліди зрізів або розрубів на гілках.

При фотозйомці трупа з ознаками впливу високої температури особливу увагу приділяють фіксації характерної пози трупа. При значних опіках, що ускладнюють впізнання, необхідно також фотографувати зуби трупа, залишки одягу що збереглися, каблучки, прикраси та інші металеві предмети, фіксуючи їх індивідуальні особливості. Все це доцільно фотографувати фрагментами з масштабною лінійкою за правилами безтіньової зйомки.

Замерзлі трупи фотографують на місці їх виявлення, а потім після танення (наприклад, у морзі) – за загальними правилами зйомки трупа з урахуванням виявлених у процесі огляду особливостей.

При виявленні розчленованих трупів кожна частина фотографується в тому положенні і вигляді, в якому була знайдена. Великомасштабній зйомці підлягають також місця розчленовування тканини тіла. При цьому освітлення та фон обираються так, щоб вони при зйомці забезпечували фіксацію характерних ознак країв розчленованих тканин. Якщо частини тіла були упаковані, то предмети упаковки (мішки, кошики, валізи і т.п.) так само потрібно сфотографувати на місці їх виявлення. Особливу увагу при цьому необхідно звертати на фіксацію характерних ознак предметів упаковки: матеріал, його фактуру, вузли, нашивки, ярлики, клейма, написи, мітки та ін. При виявленні декількох частин трупа їх рекомендується сфотографувати разом.

Фотографічна зйомка може бути застосована і при ексгумації трупа. Як правило, за правилами орієнтуючої та оглядової зйомки фіксується місце поховання з найближчими орієнтирами, за правилами вузлової зйомки – пам’ятники, цвинтарні номери та знаки, потім витягнута труна і після зняття кришки – труп у труні; предмети одягу або окремі його деталі фотографуються крупним планом.

При судово-медичному дослідженні трупа також може застосовуватися фотографічна зйомка. Якщо при огляді трупа на місці виявлення ушкодження і різноманітні сліди на ньому фотографуються в тому вигляді, в якому вони виявлені, то в процесі дослідження, що здійснює судово-медичний експерт, ці сліди та ушкодження можуть бути знову сфотографовані після їх промивання та очищення. Окремі ушкодження та сліди фотографують спочатку так, щоб на знімку було зрозуміло, на якій частині тіла вони знаходяться, а потім крупним планом з масштабною лінійкою. За особливостями ушкоджень, що відображені на знімку, нерідко можна судити про форму знаряддя, розміри та інші його особливості.

При фотографічній фіксації ознак ушкоджень на тілі, крім загального розсіяного освітлення, рекомендується застосовувати додаткове освітлення спрямованим бічним світлом. Використання електронної лампи-спалаху при зйомці проникаючих ушкоджень небажано, оскільки це не сприяє виявленню конфігурації ран, рельєфу їх країв та інших особливостей.

Фотографічній фіксації підлягають також сліди та пошкодження на одязі. Розрізи та інші пошкодження потрібно фотографувати крупним планом, намагаючись зафіксувати загальну форму та розміри пошкоджень, конфігурацію та рельєф їх країв, особливості кутів, додаткові надрізи біля гострих кутів, вигляд пошкоджень (проникаючі, непроникаючі), наявність тканини або її відсутність, вигляд та розташування волокон на кінцях ниток тканини тощо. Проникаючі пошкодження на одязі доцільно фотографувати не тільки у відбитому, але і по можливості при комбінованому освітленні. При зйомці проникаючих пошкоджень у відбитому світлі під тканину можна підкласти аркуші білого або чорного паперу, що сприяє передачі форми пошкоджень.

При виїзді на місце виявлення трупа, крім знімальної апаратури, необхідно мати штатив, подовжувальні кільця, освітлювачі і світофільтри.

С. Фотографування при проведенні інших слідчих дій

Методи і засоби судової фотографії використовуються не тільки при огляді місць подій. Вони широко застосовуються і при проведенні усіх інших видів слідчих дій. Однак застосування фотографії при проведенні різних видів слідчих дій має свою специфіку, котра визначається метою конкретної слідчої дії, процесуальним порядком її проведення, особливостями дій і умов проведення цих дій. Правила фотозйомки при проведенні різних слідчих дій включають:

• перелік об’єктів, що підлягають фотографуванню при проведенні даного виду слідчої дії;
• послідовність зйомки цих об’єктів;
• найбільш доцільні плани проведення зйомки об’єктів;
• найбільш доцільні точки розташування фотокамери та інші умови проведення зйомки.

Фотографування при слідчому експерименті, обшуку чи інших слідчих діях проводиться для фіксації виконуваних дій, дослідів та їх результатів, об’єктів, а також обстановки, в якій відбувалися дії.

Фотографування обстановки при проведенні зазначених слідчих дій проводиться за допомогою методів, знімальних прийомів і видів зйомки, що застосовуються при огляді місця події. Загальну характеристику обстановки складають орієнтуючі та оглядові знімки, а окремих частин і деталей – вузлові і детальні.

1. Фотографування при обшуку

У ч. 7 ст. 234 КПК України зазначається, що при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження.

В ході обшуку дуже важливо зафіксувати ділянку місцевості чи приміщення, де він проводиться, пошукові дії слідчого, сховища і тайники, в яких виявлені предмети та цінності, загальний вигляд і індивідуальні ознаки знайдених об’єктів. Виявлені об’єкти спочатку фотографуються разом із навколишніми предметами, а потім – крупним планом (по можливості на місці їх виявлення).

При обшуку фіксуються дії слідчого в процесі його проведення. Така фіксація необхідна в тих випадках, коли по ходу обшуку слідчим порушується стан, зовнішній вигляд того чи іншого предмета. Слідчий за наявності певних підозр може почати, наприклад, розкриття частини паркету в кімнаті. Ці його дії доцільно зафіксувати на знімку. Якщо тайник має складний механізм, необхідно окремо сфотографувати його вузли, механізми і складові частини.

Фотографування повинно провадиться в усіх випадках, коли необхідно зафіксувати результат застосування пошукового науково-технічного засобу (металошукача, щупа, рентгенівського апарату тощо). Фотознімок повинен зафіксувати позитивну дію подібного засобу (вільне проникнення щупа на велику глибину, місця, де різко змінився сигнал металошукача тощо).

Знімки повинні фіксувати і факти виявлення при обшуку певних предметів. У цих випадках бажано здійснювати серію знімків, які у своїй послідовності повинні наглядно показувати місце, де були виявлені заховані речі, процес вилучення їх зі сховища, вилучення речей з упаковки, загальний вигляд виявлених речей, деталі та особливі ознаки на них. Обов’язковому фотографуванню підлягають криміналістичні об’єкти, що не можуть зберігатися при кримінальній справі: вибухові і отрутні речовини, бойові припаси, наркотики, швидкопсувні продукти, особливо цінні предмети. В обов’язковому порядку фотографуються предмети, що включаються в опис і передаються на зберігання власнику чи іншій особі.

При обшуку на відкритій місцевості перш за все фотографуються виявлені тайники на фоні навколишньої обстановки (орієнтуюча зйомка), потім – сам тайник із прихованим в ньому об’єктами (оглядова зйомка) і окремі об’єкти, витягнуті з тайника (вузлова і детальна зйомка).

В залежності від умов обшуку, місця розташування і розмірів об’єкта зйомка проводиться середніми чи крупними планами. В необхідних випадках вона здійснюється з декількох точок панорамним методом.

Кольорова зйомка виявлених при обшуку предметів полегшує завдання слідчому по їх описанню у протоколі, якщо вони багатоколірні чи мають складну конструкцію. Крім того, зйомку у кольорі доцільно застосовувати до таких об’єктів:

• швидкопсувних продуктів, що повертаються законним власникам чи направляються у торговельну мережу для реалізації;
• тварин (у справах про крадіжку скота);
• дорогоцінних металів і каменів, іноземної валюти та інших цінностей;
• вибухових речовин і бойових припасів;
• громіздких предметів, переданих на відповідальне збереження.

2. Фотографування при пред’явленні для впізнання

Об’єктами впізнання є живі особи, трупи, предмети, тварини, приміщення та ділянки місцевості. Перераховані об’єкти можуть пред’являтися для впізнання безпосередньо або за їх фото- і відеозображеннями. Пред’явлення кожного з предметів має свої тактичні особливості, оскільки відмітна як природа предметів, так і їх процесуальне становище. Метою фотографування є в першу чергу наочне фіксування тих особливостей, які відрізняють даний предмет від усіх інших, а також умов і результатів проведення даної слідчої дії.

У ч. 8 ст. 228 КПК України зазначається, що при пред’явленні особи для впізнання можуть бути залучені спеціалісти для фіксування впізнання технічними засобами, у ч. 3 ст. 231 КПК України – якщо проводилося фіксування ходу слідчої дії технічними засобами, до протоколу додаються фотографії осіб, речей чи трупа, що пред’являлися для впізнання, матеріали відеозапису.

Частіше за все пред’являються для впізнання живі особи. Фотозйомка в цих випадках повинна дати наочне уявлення про правильність добору пропонованих для впізнання суб’єктів за віком, ростом, статурою, зовнішнім виглядом та одягом, а також про ознаки і прикмети, за якими пред’явлена особа була впізнана. Закон надає право особі, що впізнається самій обрати місце в групі осіб, що підлягають пред’явленню. Якщо вона скористалася цим правом, запис в протоколі повинен закріплюватися знімком, що фіксує обраний цією особою порядок розташування групи. При проведенні даної слідчої дії впізнана особа також повинна бути сфотографована крупним планом, з відображенням ознак і прикмет, за якими вона була впізнана.

В слідчій практиці бувають випадки, коли для впізнання пред’являються не самі суб’єкти, а їх фотознімки. До такого прийому вдаються в тих випадках, коли злочинець перебуває у розшуку, хворий чи помер, потерпілий чи свідок переїхав в інше місто. Бувають і такі ситуації, коли пред’явлення для впізнання планується різним особам, що проживають в різних регіонах країни.

Особу, що підлягає впізнанню фотографують за правилами сигналітичної (впізнавальної) зйомки. Очі, лоб, вушні раковини, губи, підборіддя, лінія росту волосся повинні бути добре виражені на фотознімку. Неприпустимі навіть найменші перспективні викривлення зовнішності особи, оскільки це може вплинути на кінцевий результат слідчої дії. Якщо ознаки, що забезпечують впізнання, виражені в кольорі, то зйомку здійснюють у кольоровому режимі.

При впізнанні за динамічними ознаками (особливості ходи, жестикуляції тощо) краще застосовувати відеозапис. Якщо це неможливо зробити, то виконують зйомку дій, за якими проводиться впізнання.

При пред’явленні для впізнання предметів перед початком слідчої дії необхідно зробити їх фотозйомку. Перед фотографуванням до предметів прикріплюються позначки із порядковими номерами, які повинні бути чітко проглядатися на знімках і на які повинні бути зроблені посилання в протоколі. Ці знімки повинні фіксувати усі деталі та особливості об’єктів, за якими передбачається провести впізнання. Зйомка об’єктів виконується крупним планом, але так, щоб був відтворений повністю весь об’єкт, а не які-небудь його окремі деталі. За знімком повинна зберігатися можливість перевірки правильності добору слідчим усієї групи предметів (сукупність необхідних загальних ознак). Фотографування предметів проводиться за правилами масштабної зйомки. Кольорові знімки виконуються в тих випадках, коли впізнання ґрунтується на описанні колірних особливостей об’єкта.

Після проведення впізнання необхідно зробити знімок або серію знімків крупним планом з характерними ознаками, за якими була впізнана та чи інша річ або предмет.

При впізнанні ділянки місцевості чи приміщення здійснюється серія знімків: орієнтуючі, оглядові, вузлові і детальні. На останніх необхідно крупним планом зафіксувати прикмети і ознаки, за якими зроблено впізнання.

Впізнання трупів провадиться в морзі або за пред’явленими фотографіями. Фотографії повинні бути виконані за правилами впізнавальної фотозйомки.

3. Фотографування при слідчому експерименті

У ч. 2 ст. 240 КПК України зазначається, що за необхідності слідчий експеримент може проводитися за участю спеціаліста. Під час проведення слідчого експерименту можуть проводитися вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складатися плани і схеми, виготовлятися графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу.

В слідчій практиці провадяться експерименти таких видів:

• встановлення можливості виконання якої-небудь дії;
• встановлення механізму злочинної події або її окремих деталей;
• визначення часу, яке необхідно затратити на виконання тих чи інших дій;
• з’ясування можливості існування якого-небудь явища чи факту.

Фотографування при проведенні слідчого експерименту має мету зафіксувати умови, в яких здійснювалися дослідні дії, тобто місце і обстановку, відтворену для цих дій, розташування учасників, вигляд предметів, що використовуються в процесі дослідів, їх послідовність і результати, досягнуті в процесі кожного досліду.

В першу чергу роблять знімок чи серію знімків, що показують місце проведення цієї слідчої дії, а також обстановку, відновлену для проведення досліду чи серії дослідів. Крім того, бажано сфотографувати окремо предмети, що використовувалися при проведенні дослідів, і розташування учасників експерименту. В даному випадку може бути застосований панорамний метод зйомки.

Наступна серія знімків має зафіксувати етапи дій механізмів, людей. Ці стадії важливо чітко визначити ще до початку експерименту, що допоможе послідовно зафіксувати весь хід подій.

Найбільш часто фотографування застосовується для фіксації послідовності і результатів експерименту, спрямованого на перевірку припущення про ситуацію, яка призвела до виникнення певних матеріальних ознак. В цьому випадку послідовно фіксують усі дії особи в імітованій ситуації, а також наявність чи відсутність ознак, виявлених в процесі огляду місця події або інших слідчих дій.

Так, наприклад, перед початком слідчого експерименту по перевірці можливості вчинення крадіжки в квартирі, розташованій на першому поверсі, заздалегідь необхідно визначити декілька етапів дії підозрюваного. Це дозволить найбільш повно сфотографувати всі елементи у процесі слідчого експерименту. При проведенні слідчого експерименту дії по проникненню в квартиру могли бути сприйняті краще в тому випадку, якщо спостереження за ходом експерименту одночасно здійснювалося як з вулиці, так і з квартири. Фотографування повинно здійснюватися також з обох місць спостереження для кращої фіксації всієї послідовності дій.

Фіксація етапів слідчого експерименту включає в себе фотографування дій слідчого, інших учасників, змін об’єкта чи об’єктів тощо. На знімках необхідно зафіксувати послідовно всі найбільш важливі фази проведення цієї слідчої дії (зміни, що відбуваються з об’єктами тощо).

Фотозйомка при перевірці показань на місці події має на меті наглядно зафіксувати маршрут, показати ділянки місцевості, приміщення та обстановку, де відбувалася розслідувана злочинна подія, а також дії особи, показання якої зіставляються з конкретною обстановкою місця події. Фотографування необхідно проводити так, щоб послідовно фіксувалися ті місця, об’єкти і предмети, на які вказує особа. Одночасно фотографуються дії особи (наприклад, вказує місця, де стояли інші співучасники злочину, показує спосіб зламу дверей тощо). При цьому в кадрі повинні знаходитися тільки особа, що дає показання, і поняті. Інші учасники слідчого дії і сторонні особи видаляються. Зйомку необхідно здійснювати в процесі вільної розповіді особи, не допускаючи підказування пози для фотографування.

У тому випадку, коли дане місце події вже піддавалося огляду з фотографічною фіксацією обстановки, зйомку при перевірці показань необхідно здійснювати з тих точок, що і при початковому огляді.

В ході руху до певного місця знімки мають допомагати фіксувати етапи руху (пересування), здійснювати орієнтування усього маршруту по відношенню до нерухомих об’єктів на місцевості. В залежності від особливостей місцевості, фотографування може провадитися панорамним методом або, як звичайний оглядовий знімок, з однієї точки. В деяких випадках весь маршрут пересування можна показати на одному панорамному знімку з далекої відстані, на якій він наноситься пунктиром.

Деякі особливості має зйомка, проведена при серії зазначених слідчих дій, що проводяться з метою перевірки показань декількох підозрюваних або свідків. В цих випадках необхідно проводити фотографування з одних і тих самих точок. Це дозволить наглядно прослідити збіг або розбіжність тих дій, які демонструють учасники при проведенні різночасних слідчих дій.

Серія знімків робиться при демонстрації місця приховання шуканого об’єкта. Фотографуються загальний вигляд зазначеного місця, дії з виявлення, добування прихованого об’єкта, дії з виявленим об’єктом (витягування зі схованки, звільнення його від упакування, огляд, вимірювання тощо).

При перевірці показань свідка на місці події однією з точок зйомки повинно бути місце, звідки свідок спостерігав за подією. Висота і положення об’єктива по відношенню до навколишньої обстановці при цьому повинні відповідати положенню очей спостерігача. Повинні бути зафіксовані усі об’єкти, що проглядаються з даної точки.

4. Фотографування при освідуванні

Освідування – це огляд живих осіб з метою виявлення на їх тілі слідів і прикмет. При необхідності виявити або засвідчити наявність у обвинуваченого, підозрюваного у потерпілого чи свідка особливих прикмет слідчий проводить освідування.

У ч. 4 ст. 241 КПК України зазначається, що при освідуванні за необхідності здійснюється фіксування наявності чи відсутності на тілі особи, яка підлягає освідуванню, слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет шляхом фотографування, відеозапису чи інших технічних засобів. Зображення, демонстрація яких може розглядатись як образлива для освідуваної особи, зберігаються в опечатаному вигляді і можуть надаватися лише суду під час судового розгляду.

Застосування фотографії при проведенні цієї слідчої дії дуже важливе через те, що виявлені сліди, прикмети, татуювання дуже складно докладно і точно описати в протоколі освідування. На фотознімках необхідно зафіксувати наявність на тілі особливих прикмет і ушкоджень, їх локалізацію, а також наявність на одязі і тілі особи часток і забруднень, які могли утворитися на місці події (плями крові, розриви одягу, садна, подряпини, мікроволокна, сліди зубів, які могли бути залишені потерпілим, чий опір подолав злочинець).

Для одержання найбільш контрастного зображення слідів зйомка у чорно-білому режимі, як правило, провадиться із застосуванням світлофільтрів. Для повноти передачі кольору слідів використовується кольорова зйомка. Фотографування здійснюється за правилами масштабної зйомки.

Тактика освідування включає в себе необхідність дотримання комплексу етичних норм. Освідування, яке супроводжується оголенням освідуваної особи, здійснюється особами тієї ж статі, за винятком його проведення лікарем і за згодою особи, яка освідується. Слідчий, прокурор не вправі бути присутнім при освідуванні особи іншої статі, коли це пов’язано з необхідністю оголювати особу, що підлягає освідуванню. Етичні правила освідування передбачають етичні правила фотографування. Не можна фіксувати на знімку оголене тіло людини цілком (одним знімком). При освідуванні допускається проводити фотографування окремих ділянок крупним планом без попередньої зйомки всього об’єкта (тіла людини).