Об’єкти криміналістичного документознавства

ВИЯВЛЕННЯ, ФІКСАЦІЯ ТА ВИЛУЧЕННЯ

Документи – це штучні (створені людиною) предмети матеріального світу, головне призначення яких - містити інформацію та передавати її у часі та просторі. Ці якості документа забезпечуються його реквізитами та матеріалами.

Реквізитами документа називають: 1) сукупність необхідних позначень документа (текст, відбитки печаток та штампів, нумераторів та інших друкуючих пристроїв, номер, фотознімок власника тощо); 2) сукупність даних, що індивідуалізують документ (номер, найменування, дата видачі, організація та особа, що видала документ, прізвище власника тощо). Використовуються при описуванні документа у протоколі та у висновку експерта. Матеріали документів - умовна назва матеріалів, призначених для виготовлення документа: 1) матеріали письма; 2) речова основа документа; 3) допоміжні матеріали, речовини і знаряддя відображення (фіксації) мовних знаків.

Правила поводження з документами під час проведення слідчих (розшукових) дій

Документи, що оглядаються, вилучаються, вимагають дбайливого поводження з ними. Основні правила поводження з документами-речовими доказами наступні:

• доцільно працювати з документами у рукавичках;
• зберігати документи необхідно в окремих конвертах (пакетах), а не підшивати до матеріалів справи;
• всі написи на конверті робляться до розміщення у ньому документа;
• перегинати і складати документи можна лише по наявних складках (невеликі за розмірами документи упаковуються у розправленому вигляді);
• не можна робити поміток, наприклад, обводити або підкреслювати якийсь фрагмент ні на лицьовому, ні на зворотному боці, за винятком відмітки у вигляді відбитку штампу установи (хоча і це небажано). Він наноситься самим експертом на вільній від записів ділянці документа, причому лише після проведення всього об'єму досліджень;
• оберігати документи від дії світла, вологи, високої температури, щоб уникнути істотних змін їх властивостей;
• доцільно розташовувати документ у конверті між аркушами чистого щільного паперу (або картону), що захищає документ, і запобігає можливості випадкового приклеювання документа до конверта;
• запечатаний пакет не слід прошивати;
• при огляді необхідно користуватися пінцетом (за винятком огляду спалених і дуже старих документів), щоб не забруднити документи і не залишити власні відбитки пальців;
• крихкий або розірваний документ вилучають за допомогою гумової груші або іншого пристосування, потім розмістити між скельцями або між прозорими плівками і окантувати їх липкою стрічкою, лейкопластиром або ізоляційною стрічкою. Такі документи забороняється наклеювати на основу.

Особливості виявлення, фіксації та огляду документів під час проведення слідчих (розшукових) дій

У процесі обшуку або огляду місця події виявлені документи фотографуються методами вимірювальної фотографії з внесенням відповідних даних у протокол.

Які дані слід фіксувати у протоколі:

• місце знаходження документу;
• найменування (паспорт, посвідчення, лист, довідка, записка тощо);
• на чиє ім’я заповнений документ;
• серійний номер, дата видачі або складання, ким виданий, організація, яка видала;
• зміст документу (повний – для короткого за змістом документу, перша та остання фрази – для документу з великим текстом);
• розмір документу у складеному та розгорнутому вигляді;
• з чого складається, його вигляд (аркуш паперу, бланк, бланк-книжка), кількість сторінок (окрім обкладинки); кількість пронумерованих сторінок;
• наявність обкладинки, з чого виготовлена, матеріал (ледерин, картон, полімер тощо), колір обкладинки, надписи та зображення на ній;
• вид та особливості паперу (щільність, колір, характер країв), якість паперу (низького ґатунку, якісний, глянсовий, тонкий, щільний тощо);
• спосіб нанесення тексту та зображень у бланку в цілому та його частинах (друкарський, рукописний, на принтері тощо). Вказуються вихідні дані видавництва.
• наявність захисної сітки, її вигляд та колір; наявність інших елементів захисту;
• колір та характеристика барвної речовини, вид пишучого приладу, яким виконані рукописні записи у документі;
• наявність підписів, чим вони виконані та де розташовані, від імені якої особи, особливості виконання (нерозбірливий, з повторним обведенням штрихів, наявність утиснених непофарбованих штрихів);
• наявність та місце розташування фотознімків, хто на них зображений (чоловік чи жінка, приблизний вік на вигляд), чи завірені вони відтиском печатки;
• наявність відтисків штампу або печатки, місце їх розташування, щодо кожного відтиску вказується: розташування, форма, колір барвної речовини, зміст, відповідність змісту найменуванню документа;
• загальний стан документу (забруднений, зім’ятий, обвуглений тощо); наявність розривів, згинів, нашарувань сторонніх речовин на документів, місце їх розташування;
• ознаки, що можуть свідчити про можливу підробку документа (тільки доступні для візуального сприйняття); при цьому будь-які висновки про факт підробки у протоколі не робляться;
• дані про фотографування документа, способи зйомки;
• дані про спосіб упаковки, опечатування, про пояснювальні записи та підписи.

Особливості вилучення, упакування та транспортування документів

Окрім самих документів, об’єктами техніко-криміналістичного дослідження також можуть бути печатки, штампи, різноманітні кліше, матеріали документів, фарби, картриджі, знакодрукуючі пристрої тощо.

Документи упаковуються в герметичний пакет (конверт), опечатуються, описуються в протоколі ОМП: кількість, тип документів та серія і номер кожного документа окремо. Всі документи окремо перекладаються чистими аркушами. Матеріали документів: рідкі матеріали (фарби, чорнила тощо) вилучаються в ємностях, в яких були виявлені; аркуші паперу, картону та аналогічних матеріалів упаковуються за загальними правилами, опечатуються, описуються в протоколі ОМП. Обладнання: малогабаритні об’єкти вилучаються та упаковуються. Якщо розмірні характеристики не дозволяють, опечатуються можливі місця доступу до друкарських форм, з’єднання вузлів та агрегатів, а також місця під’єднання до електромережі тощо, про що вказується в протоколі ОМП, а приміщення опечатується.

Особливо обережно слід поводитись під час проведення слідчих (розшукових) дій з пошкодженими документами, до яких належать: розірвані, зім'яті, жовані, склеєні, ушкоджені вогкістю, цвіллю, дією високої температури.

Результати дослідження з метою відновлення розірваних документів багато в чому залежать від повноти наданих експерту матеріалів. Втрата окремих клаптиків може перешкодити вирішенню завдання відновлення. Клаптики документів розправляють, сортують за кольорами, лініям графління та захисній сітці паперу, за фізичними властивостями барвника штрихів, ознаками почерку. Потім з кожної групи послідовно вибирають клаптики з краями машинного різання. При цьому клаптики, що мають два рівних краї машинного різання, відносять до кутів документа. Інші клаптики складають за лінією розриву. Орієнтирами слугують не лише загальний контур лінії розриву, а й лінії друкарського графління, захисна сітка, текст, лінії перегину, плями тощо. Іноді відновлення здійснюється шляхом суміщення клаптиків за лінією розриву.

При перевірці правильності з'єднання клаптиків враховують логічний зміст тексту та інших реквізитів документа. У необхідних випадках (коли мала довжина лінії розриву, погано виражена її конфігурація, відсутній текст або малюнок) проводять мікроскопічне дослідження лінії розриву, встановлюючи кількість, розмір, конфігурацію волокон паперу на ділянках, що підлягають поєднанню. Дане дослідження зручно проводити на бінокулярному мікроскопі типу МБС із таким розрахунком, щоб у полі зору знаходилися обидва краї клаптиків, що з'єднуються. Складки на клаптиках допомагають не лише знайти положення окремих клаптиків один відносно другого, а й визначити лицьовий і зворотний бік. Необхідно звертати увагу на забруднення. Якщо вони утворені до розриву документа, то за їхнім характером іноді можна судити про те, що клаптики раніше становили єдине ціле.

Суміщення доцільно проводити на склі за допомогою пінцета і шпателя. Поєднані фрагменти до скла не приклеюються. Після відновлення документа клаптики закривають зверху покривним склом і окантовують (скло має бути більших розмірів, ніж сам документ). Правильність монтажу документа одночасно контролюється поєднанням його звороту. Лицьовий і зворотний бік зібраного документа фотографують.

Іноді виявляють документи, частина яких відсутня або представлена на окремих клаптиках. Потрібно встановити, чи не є клаптики частинами одного документа. У цьому випадку вже на стадії огляду можна судити про те, які частини документа відсутні. Деякі клаптики, що мають зовні подібні ознаки з іншими клаптиками, можуть не збігатися за лінією розриву. Це може бути, якщо: клаптики не становили єдиного цілого; не всі клаптики надані на дослідження та відсутні кілька частин, що є сполучною ланкою між фрагментами. Якщо на клаптиках немає тексту або інших реквізитів, варто вдатися до фізичних і хімічних методів дослідження, щоб вирішити питання, чи належали вони раніше одному документу чи ні.

Також можуть бути виявлені зім'яті документи. По можливості такі документи розправляють і закріплюють по краях за допомогою спеціальних рамок або між склом, краї якого фіксуються. Якщо розправляти його недоцільно (наприклад, механічний вплив може пошкодити документ, знищити слабо видимі записи тощо), то у тому вигляді, як був виявлений, документ упаковують у відповідну за розміром коробку.

Іноді на дослідження надходять документи, записи в яких залиті плямами крові. Одночасно такі документи можуть бути сильно зім'яті, склеєні засохлою кров'ю, наприклад паперові пижі, вилучені з тіла потерпілого. В такому разі документ необхідно розклеїти. Зазвичай для цього застосовують розмочування у суміші води із гліцерином. Механічним шляхом з документа видаляють згустки крові, а потім проводять відновлення текстів за допомогою вищевикладених методів для виявлення залитих записів.

При роботі з документами, що піддавались дії високих температур, слід бути дуже уважними та звертати увагу на ступінь пошкодження. Дія високих температур сильно впливає на матеріали документа. Стосовно паперу ці зміни ділять на кілька стадій:

1. Висушування. При температурі до 150° папір втрачає вологу, жовтіє, зморщується, краї починають скручуватися.
2. Обвуглення. При температурі 150–200° папір чорніє, сильно коробиться, стає крихким, з'являються тріщини і розриви.
3. Спопеління. При температурі понад 200° папір світлішає, а при 300–500° стає майже білим (згоряє вуглець), але за рахунок наповнювачів деякою мірою може зберегти зовнішню структуру. При найменшому механічному впливі нерідко перетворюється на порошок.
4. Озолення. Повне згоряння органічної частини відбувається при 500–800°.

Багато барвників уже на стадії обвуглення стають невидимими. Найменш стійкі до високої температури такі барвники, як метиленовий голубий і кристалічний фіолетовий. Більш стійкі до дії температури графіт, барвник чорної машинописної стрічки, поліграфічні фарби тощо.

Вилучення спалених документів проводиться з дотриманням певних запобіжних заходів, тому що такі документи легко руйнуються. Обвуглені документи вилучають пінцетом без гострих країв. На практиці застосовують ряд прийомів для вилучення спалених документів. Так, їх можна перемістити на заздалегідь підготовлену підкладку потоком повітря, або за допомогою наелектризованого тертям шматка целулоїду, що притягає на нетривалий час легкі предмети. Можна використовувати для вилучення скляну трубочку, з'єднану з гумовою грушею. Після стискання груші трубочку прикладають до документа, а потім грушу відпускають. Документ притягається до трубочки за рахунок атмосферного тиску. Для відділення документа грушу стискають.

Транспортування спалених документів доцільно здійснювати у коробці з ватою, в якій вата закрита тоненьким папером. Для додавання певної еластичності спалені документи обробляють 15%-им розчином гліцерину у воді. Шматочки розміщують між двома скельцями і окантовують. Гарні результати дає обробка документів мінеральними оліями, можна у суміші з бензином. Через кілька годин після нанесення олії на документ, він стає еластичним. Надлишки олії видаляють фільтрувальним папером. Можна застосувати розм'якшення за допомогою води — розпорошити її пульверизатором або за допомогою пари (пульверизатор спрямовують угору, а не на документ). Спалені документи бажано закріплювати, для цього рекомендується розчин: полівінілацетату (смоли) 10%, спирту етилового 80%, ефіру етилового 10%.