Техніко-криміналістичне забезпечення діяльності інспектора-криміналіста

1. Поняття, місце і роль технічних засобів криміналістичних досліджень у процесі збору криміналістичної інформації

  • 1. Поняття та сутність криміналістичної техніки
  • 2. Правові підстави застосування засобів криміналістичної техніки
  • 3. Принципи, завдання криміналістичної техніки
  • 4. Класифікація техніко-криміналістичних засобів

    • 1. Поняття та сутність криміналістичної техніки

    Важливим поняттям у криміналістиці є визначення «науково-технічний засіб. Але поряд із цим застосовуються різні аналогічні поняття:

    Усі ці аналогії об’єднані загальним поняттям – «криміналістична техніка».

    У найперших роботах з криміналістики, виданих після 1917 року, під криміналістичною технікою розумілася вся криміналістика і її інколи називали кримінальною технікою. У деяких західних країнах її і понині так називають.

    У 1950 р. професор А.І. Вінберг у підручнику «Криміналістика для вищих навчальних закладів» дає вже більш вузьке визначення криміналістичних засобів, зокрема під засобами в криміналістиці він вважав різну апаратуру, матеріали, устаткування, що спеціально застосовуються для виявлення, збирання, фіксації і дослідження судових доказів. Прикладами засобів можуть бути набір інструментів, апаратів і матеріалів, використовуваних при огляді місця події (слідча сумка, слідча валіза), і спеціально сконструйовані з криміналістичною метою апаратура для виявлення слідів, речовин, невидимих при звичайному освітленні (сліди травлення чорнила на документах, сліди замитої крові і т.д.). З криміналістичною метою використовується особливої конструкції фотографічна апаратура, наприклад, цифрові фотоапарати. З цією самою метою використовуються збільшувальні оптичні прилади – мікроскопи для дослідження документів, порівняльний мікроскоп для дослідження стріляних куль і гільз тощо».

    Як видно, професор А.І. Вінберг відносить до криміналістичних засобів тільки техніку, що застосовується для виявлення речових доказів і при їхньому експертному дослідженні.

    Неодноразово висловлював свою точку зору на поняття техніко-криміналістичних засобів професор М.А. Селіванов. Він під криміналістичною технікою розуміє не тільки прилади, апаратуру, інструменти, пристосування, матеріали, але і методи (способи, прийоми, методики), що застосовуються з криміналістичною метою.

    Поняття «криміналістична техніка» виникло як позначення сукупності технічних засобів, пристроїв, матеріалів, що використовуються для виявлення, фіксації, вилучення й дослідження джерел криміналістичної інформації.

    Підставою для появи й впровадження технічних засобів в експертну практику – досягнення природничих і технічних наук. Головним чином, фізики, хімії, біології, методи та засоби яких були трансформовані в слідчу, експертну та судову практику.

    Дослідження речових доказів із застосуванням технічних засобів було початком зародження криміналістичної техніки. Тому сукупність технічних засобів, що використовуються, назвали технікою слідчого, а техніку інспектора карного розшуку – «кримінальною технікою».

    У теперішній час використовується поняття «криміналістична техніка», «оперативна техніка».

    Поряд із цим, «криміналістична техніка» – це не лише сукупність приладів та обладнання, пристосувань і матеріалів, але й система теоретичних концепцій, рекомендацій, методик, щодо найбільш ефективного використання засобів для збирання й дослідження доказів у криміналістичному провадженні, тобто, це окремий розділ криміналістики.

    Таким чином, криміналістична техніка, з одного боку, являє собою сукупність технічних засобів, а з іншого – розділ науки криміналістики. Таке подвійне розуміння зберігається донині і є найбільш обґрунтованим.

    Термін «криміналістична техніка» вживається у двох значеннях:

    Криміналістична техніка – це розділ криміналістики, який виник у результаті впровадження досягнень природничо-технічних наук у практику боротьби зі злочинністю. Методи фізики, хімії, біології, медицини та інших галузей знань пристосовувалися для виявлення слідів злочину та отримання інформації з метою розслідування злочинів. Кримінальна, або поліцейська, техніка в XIX ст. заклала підґрунтя сучасної криміналістики.

    В даний час криміналістична техніка – це один з розділів криміналістики, в якому дається система наукових положень і заснованих на них технічних (у широкому значенні) засобів, прийомів і методів, призначених для збирання і дослідження доказової інформації, що сприятиме ефективності розслідування кримінальних правопорушень.

    Як розділ науки криміналістична техніка включає власне технічні засоби і техніко-криміналістичні прийоми. Останні являють собою систему операцій і правил роботи з технічними засобами.

    Як розділ криміналістики, вона складається з елементів, що утворюють власну систему, до якої входять:

    загальні положення, що включають систему і завдання криміналістичної техніки, елементи окремих криміналістичних теорій і вчень (наприклад, про механізм слідоутворення тощо), загальну характеристику техніко-криміналістичних засобів, правові підстави їх застосування;

    а) судове почеркознавство;

    б) судове авторознавство;

    У другому значенні криміналістична техніка – це сукупність (система) спеціальних засобів і методів (у тому числі суспільно-наукових), які застосовують для виявлення, фіксації, дослідження, оцінювання та використання доказів під час розслідування кримінальних правопорушень.

    Криміналістична техніка використовує як загальнонаукові, так і спеціальні методи. Причому сучасні засоби і методи цього розділу ґрунтуються на новітніх досягненнях не тільки криміналістичної науки, але й хімії, фізики, біології, математики, інформатики і кібернетики, а також інших природничих

    Завдання, що вирішуються із застосуванням техніко-криміналістичних засобів і методів, можна поділити на такі основні групи:

    Криміналістична техніка розвивається в трьох основних напрямах: оперативно-слідча, науково-дослідна, профілактична. Найскладнішим напрямом є розвиток науково-дослідної техніки, яка застосовується, в основному, в лабораторних умовах висококваліфікованими спеціалістами. До науково-дослідної техніки відноситься різноманітне обладнання та апаратура, які дозволяють здійснювати дослідження в рентгенівських променях, застосовувати радіоактивні ізотопи, проводити люмінесцентний чи спектральний аналіз та ін.

    Суб’єктами застосування криміналістичної техніки в процесі розслідування злочинів є не будь-які учасники процесу, а лише уповноважені на це особи: слідчі, спеціалісти (при провадженні слідчих (розшукових) дій, – працівники експертно-криміналістичних установ (при проведенні експертиз причому як у кримінальному, так і в цивільному, арбітражному процесах, а також в адміністративному провадженні), оперативні співробітники (при проведенні оперативно-слідчих заходів).


    2. Правові підстави застосування засобів криміналістичної техніки

    Для застосування засобів криміналістичної техніки необхідні правові підстави, під якими варто розуміти дозвіл певних технічних дій з погляду закону.

    Застосування техніко-криміналістичних засобів і прийомів у боротьбі зі злочинністю визнається правомірним, якщо воно прямо передбачено законом (або іншими нормативними актами), або рекомендовано законом, або не суперечить закону за своєю сутністю.

    У кримінальному процесуальному законодавстві відсутня спеціальна норма, за якою б визначались правові засади застосування криміналістичної техніки. Це неможливо як через великий обсяг цього переліку, так і тому, що криміналістична техніка постійно розвивається, а коло об’єктів, що можуть отримати значення речових доказів у кримінальному провадженні, постійно зростає.

    Під правовим забезпеченням як елементом техніко-криміналістичного забезпечення досудового провадження варто розуміти правове регулювання найважливіших питань застосування криміналістичної техніки:

    1. Питання про суб’єкти застосування законодавцем вирішується доволі повно. Отже, суб’єктами застосування техніко-криміналістичних засобів є:

    Так, кримінальний процесуальний закон надає право слідчому залучати спеціалістів при проведенні обшуку (ст. 234 КПК), огляді (ст. 237 КПК), огляді трупа (ст. 238, 239 КПК), отриманні зразків для експертизи (ст. 245 КПК). Правда в зазначених статтях мова йде про спеціалістів взагалі, але як показує практика, у переважній більшості випадків слідчий звертається по допомогу саме до спеціалістів-криміналістів, що мають у своєму розпорядженні більш складну, ніж у слідчого криміналістичну техніку і досвід роботи з нею. Отже, спеціаліст-інспектор-криміналіст є одним із суб’єктів застосування техніко-криміналістичних засобів.

    Те ж саме можна сказати і про експерта-криміналіста. У ст. 242 КПК вказується, що «експертиза призначається якщо для з’ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Це може відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла. Тут також варто зазначити, що найчастіше слідчий звертається за допомогою саме до криміналістичної експертизи. Проведення криміналістичних експертиз неможливе без використання техніко-криміналістичних засобів, тому експерт-криміналіст є суб’єктом їхнього застосування.

    2. Кримінальний процесуальний закон вирішує також питання про допустимість використання в досудовому провадженні певних видів техніки. У деяких статтях міститься пряма вказівка, яка техніка при проведенні слідчої (розшукової) дії може застосовуватися.

    Застосування окремих видів техніко-криміналістичних засобів передбачається не тільки в Кримінальному процесуальному кодексі України, але й у деяких інших законодавчих актах. Наприклад, Закон про Національну поліцію дозволяє проводити реєстрацію, фотографування, відеозйомку, дактилоскопіювання та низку інших дій у відношенні осіб, які знаходяться під вартою, затриманих за підозрою у вчиненні злочину, підданих адміністративному арешту, а також підозрюваних осіб при неможливості встановлення їх особи.

    Регламентують застосування техніко-криміналістичних засобів і деякі підзаконні акти. Так, ведення і використання криміналістичних обліків, використання різних приладів, застосування наукових методик дослідження речових доказів визначається відомчими інструкціями Міністерства внутрішніх справ.

    Однак низка техніко-криміналістичних засобів, що широко використовується у досудовому розслідуванні, у законі не згадується. Це пошукові прилади, відеомагнітофони, джерела ультрафіолетового й інфрачервоного випромінювання і багато іншого. Нічого не сказано в законі і про дослідницьку апаратуру, яка застосовується в експертних дослідженнях. На це вказували багато авторів, які справедливо вважають, що немає необхідності в законі, вказувати весь перелік техніко-криміналістичних засобів. Р.С. Бєлкін з цього питання говорив, що ні закон, ні підзаконні акти не можуть дати вичерпного переліку тих технічних засобів і технічних прийомів, що використовуються чи можуть застосовуватись з метою розслідування злочинів. Не можуть містити вони і всеосяжні вказівки на порядок застосування цих засобів і прийомів. Пояснюючи свою позицію, він підкреслює, що будь-яка спроба привести в одній правовій нормі чи навіть системі правових норм вичерпний перелік технічних засобів чи тактичних прийомів може загальмувати процес розвитку, вдосконалення і розширення наукових основ розслідування кримінальних правопорушень. Неможливо це зробити, на його думку, і з погляду законодавчої техніки через хоча б той обсяг, що мав би цей перелік. З врахуванням сказаного Р.С. Бєлкін пропонує законодавчо закріпити лише принципи допустимості застосування в кримінальному судочинстві технічні засоби і тактичні прийоми розслідування кримінальних правопорушень.

    «Допустимість як принцип застосування технічних засобів і тактичних прийомів – підкреслює він, – полягає в тому, що за своїм характером, змістом і цілеспрямованістю ці засоби і прийоми повинні цілком відповідати духу і букві закону, а їхнє застосування – вимогам законності».

    Аналогічна точка зору висловлювалася ще раніше І.В. Макаровим і К.С. Скоромніковим у зв’язку з аналізом законодавства по обґрунтуванню можливості використання такого нового у той час технічного засобу як відеомагнітофони. Констатуючи, що цей засіб не передбачений КПК, вони вказують: «Кримінально-процесуальний закон відобразив стан криміналістичної техніки до того моменту часу, коли були прийняті Основи кримінального судочинства Союзу РСР і Союзних республік (1958 р.). Потім у Кримінально-процесуальний кодекс вносилися зміни і доповнення, однак, вони не в змозі відобразити постійні зміни, що відбуваються в період науково-технічної революції»... «Правові норми – підкреслюють вони, – не повинні перелічувати конкретні види припустимих до застосування засобів і методів. Виходячи з завдань кримінального провадження, у законі варто чітко сформулювати загальні принципи допустимості і критерії законності, а також форми і мету застосування науково-технічних засобів і методів».

    А.А. Леві дотримується такої ж думки, заявляючи, що «дати вичерпний перелік науково-технічних засобів, використання яких у кримінальному судочинстві було б правомірно, через їхню численність, постійного доповнення і зміни, звичайно, неможливо». Як і інші автори, він пропонує законодавче закріплення лише загальних принципів допустимості в кримінальному процесі техніко-криміналістичних засобів. На його думку, засоби і методи, які застосовуються при розслідуванні, «повинні бути засновані на добре вивчених наукою фізичних, хімічних, біологічних та інших явищах, причому неприпустима неповнота одержуваної з їх допомогою інформації чи її перекручування в процесі фіксації, збереження, передачі, дослідження і відтворення. Застосування зазначених засобів і методів не може ні в якому разі принижувати честь і достоїнство громадян, повинно бути безпечним для життя і здоров’я людей і є визначеною гарантією додержання прав учасників процесу, у тому числі такою важливою гарантією, як право обвинувачуваного на захист у широкому значенні цього слова. Крім того, при прийняті рішення про використання науково-технічних засобів повинні враховуватись такі їхні властивості, як вплив на збереження досліджуваного об’єкта, простота, надійність і певною мірою економічність, встановлювані як у результаті практичного використання, так і шляхом експериментальної перевірки», як зазначав Майліс Н.П.

    3. Кримінальний процесуальний закон визначає засади застосування техніко-криміналістичних засобів.

    1. Незалежність слідчого в прийнятті рішення про застосування техніко-криміналістичних засобів. Так, у ст. 224 КПК вказується, що під час допиту може застосовуватися фотозйомка, аудіо – та/або відеозапис. Аналогічна вказівка міститься й у ст. 237 КПК, що визначає порядок проведення огляду. Тут, зокрема, говориться: «При огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження». Подібний запис зроблений і в ст. 240 КПК, що визначає порядок – слідчого експерименту.

    2. Допустимість застосування техніко-криміналістичних засобів, як самим слідчим, так і за його дорученням спеціалістом. Ст. 240 КПК, що регламентує порядок проведення слідчого експерименту, наприклад, указується: що «Під час проведення слідчого експерименту можуть проводитися вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складатися плани і схеми, виготовлятися графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу».

    3. Що стосується права слідчого на залучення спеціаліста для застосування техніко-криміналістичних засобів, то воно закріплено в ст. 71 КПК, де сказано, що «Спеціаліст може бути залучений для надання безпосередньої технічної допомоги (фотографування, складення схем, планів, креслень, відбір зразків для проведення експертизи тощо) сторонами кримінального провадження під час досудового розслідування і судом під час судового розгляду». Практика показує, що слідчі це їх право використовують дуже широко. Причин тут декілька. Одна з них – слабка техніко-криміналістична підготовка слідчих, що особливо навчалися в цивільних юридичних вузах, що не мають достатнього технічного оснащення для прищеплювання практичних навичок своїм випускникам. Інша причина пов’язана з великою завантаженістю слідчих. Маючи у своєму провадженні одночасно велику кількість кримінальних проваджень, він не має у своєму розпорядженні необхідний час для обробки фотоматеріалів, монтажу і виконання інших робіт, пов’язаних із застосуванням техніко-криміналістичних засобів.

    Нарешті, слідчі дуже добре розуміють, що найсучасніша і найбільш ефективна техніка (пошукова, відеозаписуюча й ін.) знаходиться у спеціалістів-криміналістів.

    Не випадково, тому зараз кожне місце події по найбільш небезпечних злочинах оглядається за участю спеціаліста-криміналіста, при цьому ефективність оглядів зростає в кілька разів.

    4. Відображення факту застосування техніко-криміналістичних засобів і отриманих при їхньому використанні результатів. Цей принцип підкреслює, що:

    Фототаблиця підписується спеціалістом-криміналістом, що брав участь у слідчій (розшуковій) дії і виготовив фототаблицю, чи слідчим, якщо вона була виготовлена ним особисто.

    Використання криміналістичної техніки не може порушувати законних прав і інтересів громадян, загрожувати їх життю і здоров’ю, суперечити нормам процесуального законодавства. Застосування криміналістичної техніки підлягає обов’язковій фіксації в протоколі слідчої (розшукової) дії або висновку експерта. Отримані при цьому фотознімки, зліпки тощо оформлюються у вигляді додатків до протоколу, які повинні відповідати певним вимогам: а) повинні бути засвідчені підписами учасників слідчої дії; б) повинні мати технічні засоби захисту від фальсифікації; в) повинні містити стислі пояснювальні написи.

    Учасники слідчої (розшукової) дії повідомляються про застосування технічних засобів перед їх використанням. Поняті та інші учасники слідчої (розшукової) дії повинні осмислено сприймати роботу слідчого і спеціалістів. Тому крім повідомлення про майбутнє використання технічного засобу необхідно коротко роз’яснити, що він собою представляє і які його можливості, а результати, якщо їх одержання не пов’язане з лабораторною обробкою, продемонструвати.


    3. Принципи, завдання криміналістичної техніки

    Для ефективної реалізації науково-технічних засобів необхідно враховувати вимоги щодо їх застосування (принципи):

    Завдання криміналістичної техніки:

    Джерела криміналістичної техніки:


    4. Класифікація техніко-криміналістичних засобів

    Спроби класифікувати технічні засоби, які використовуються в експертній практиці, розпочалися з початку розвитку криміналістики й знайшли відображення в дореволюційній вітчизняній і зарубіжній літературі. Однак вони мали несистемний характер і слабке наукове підґрунтя. Перша наукова класифікація технічних засобів криміналістики була запропонована видатним ученим – криміналістом С.М. Потаповим (1926), котрий поділив їх на дві групи:

    Класифікація технічних засобів за суб’єктом діяльності використовується й сьогодні, хоча вона не зовсім коректна, оскільки техніку експерта за певних умов може застосовувати як спеціаліст, так і слідчий.

    Засоби криміналістичної техніки класифікують за цільовим призначенням, вони можуть бути сконцентрованими у вигляді спеціальних комплектів: слідчі валізи, спеціально обладнані автомобілі, комплекти засобів судово-оперативної фотографії, пошукових приладів, звукозаписуючої апаратури та ін. У комплекті, наприклад, уніфікованої валізи криміналіста (ВК-1, ВК-2) технічні засоби поділяються на пошукові – для виявлення слабо видимих і невидимих слідів, засоби фіксації й вилучення слідів і речових доказів, допоміжні та інші.

    У науковій літературі пропонуються й інші класифікації технічних засобів, що використовуються в експертній діяльності та кримінальному судочинстві.

    Найбільш доцільна класифікація технічних засобів за кількома ознаками або за такими критеріями:

    За джерелом походження технічні засоби можна поділити на: загальні (перероблені, переобладнані) і спеціальні.

    Загальні – це технічні засоби, запозичені з інших галузей наук із використання їх у криміналістиці без будь-яких змін. Наприклад, магнітофони, фотоапарати, відеокамери, мікроскопи, засоби вимірювання й освітлення та ін. Деякі із загальних засобів пристосовують до потреб криміналістики шляхом доопрацювання конструктивних елементів або незначного переобладнання.

    Спеціальні технічні засоби це такі, що розроблені й сконструйовані для використання працівниками правоохоронних органів з метою виявлення, фіксації, вилучення й дослідження речових доказів. Наприклад: прилад для складання суб’єктивних портретів ІКР-2, електронно-оптичний перетворювач («Рельеф-2»), магнітний пензлик, йодна трубка, порівняльний мікроскоп МСК-1 та ін. Ці прилади й пристрої або цілком виготовлені для вирішення криміналістичних завдань, або запозичені з інших галузей науки й техніки (біологічний мікроскоп), але конструктивно й функціонально придатні для використання в експертній діяльності.

    Техніко-криміналістичні засоби за галуззю наукового знання поділяються на:

    За суб’єктом застосування засоби криміналістичної техніки можна поділити на ті, що використовуються: слідчим, експертом, спеціалістом оперативним працівником.

    Разом із тим, класифікація криміналістичної техніки за суб’єктом її застосування представляється доволі умовно, оскільки законодавець не обмежує слідчого або суд будь-якими рамками застосування певних технічних засобів. Дійсно, одні й ті самі технічні засоби (наприклад, мікроскоп МБС-9, ультрафіолетовий освітлювач УК-1) електронно-оптичний перетворювач (ЕОП) і т.п. можуть застосовуватись при виконанні своїх функціональних обов’язків як оперативний працівник, так і слідчий, експерт, спеціаліст, суддя. Однак, слідчий майже ніколи не проводить фото- або відеозйомку прихованою камерою, оперативний працівник безпосередньо не використовує електронний мікроскоп, так само, як судді ні до чого в його роботі засоби криміналістичної реєстрації, прилади і матеріали для виявлення, фіксації і вилучення слідів. Причому, ця класифікація, за справедливим зауваженням В.І. Гончаренка, дає можливість розробляти далі теорію криміналістичної техніки і в певній мірі вдосконалювати практичне застосування науково-технічних засобів [43].

    «Валізи криміналіста» призначені безпосередньо слідчому, спеціалісту-криміналісту, які беруть участь в оглядах місць подій і технічному супроводженні слідчих дій: виявленні фіксації та вилученні технічними засобами джерел доказів.

    Комплектація валізи криміналіста свідчить, що технічні засоби в цілому орієнтовані на виконання криміналістичної функції огляду місця події, виявлення, дослідження, фіксацію джерел доказів (матеріальних), їх технічне представлення й оформлення документів.

    За цільовим призначенням технічні засоби можна поділити на:

    Засоби виявлення невидимих і мало видимих слідів і об’єктів. До цих засобів потрібно віднести:

    Засоби оптичної й електронної мікроскопії, це лупи різних конструкцій і різної кратності збільшення: дактилоскопічні, текстильні, окулярні, бінокулярні, мікрометричні і т.д.

    З мікроскопів для огляду і попереднього дослідження речових доказів найчастіше використовують бінокулярні мікроскопи типу МБС-2, МБС-9). В експертних підрозділах є також інші спеціалізовані мікроскопи, наприклад, для порівнювального дослідження (МС-51, МИС-10, МСК-1), металографічні (МИМ-7, МИМ-8), профілографічний (МИС-11), поляризаційний (МИМ-8, МИМ-10), які призначені для дослідження мікроструктури металів і сплавів, вивчення кристалічної структури речовини, профілів слідів і вирішення інших спеціальних завдань.

    Останнім часом для дослідження мікрооб’єктів широко використовують електронні мікроскопи, які дають можливість одержати видиме зображення з високим ступенем збільшення, а також растрові мікроскопи, які мають межу збільшення в мільйони разів, що дозволяє бачити навіть окремі атоми. Растровий мікроскоп дає можливість досліджувати об’єкт у відбитому світлі, що дозволяє не порушувати цілісність речового доказу.

    Засоби збору і дослідження мікрооб’єктів. До них можна віднести: лупи, мікроскопи, джерела освітлення (у тому числі і люмінесцентні), валіза для збору одорологічних слідів, комплект «Молекула», липкі стрічки, пінцети, пилососи зі спеціальними насадками та ін.

    Для виявлення, а також для вимірювання газоподібних об’єктів застосовуються газові спектроаналізатори, наприклад, пристрій «Джміль», детектор РД-1, експрес-тест Ф-2 та ін.

    Засоби фіксації. Це побутова або спеціальна фотовідеотехніка, цифрова фотовідеотехніка, відео системи, програмно-апаратні комплекси (Regula), дактилоскопічні плівки, зліпочні матеріали, спеціальні пересувні лабораторії, засоби вимірювання тощо.

    Поряд із традиційними засобами складання схем і планів (рулетками, лінійками, штангенциркулями, транспортирами, компасами, та ін.) для фіксації досліджуваних слідів і речових доказів використовують мікрометри, сферометри, кутоміри, далекоміри, аерометри, фотометри та іншу вимірювальну техніку. Для вимірювання порожнин використовують кронциркулі, нутроміри, каліброміри, шаблони. Для вимірювання температури – термометри, термопари, пірометри.

    Фіксація криміналістичних об’єктів відбувається не тільки в «польових умовах» а і в лабораторних. Для складних і точних вимірювань твердих тіл, наприклад, використовується великий інструментальний мікроскоп (БИМ-1).

    Пошукові засоби. Засоби пошукової техніки включають у себе різноманітні прилади: магнітний підйомник, трал, щуп, металошукач, газовий аналізатор, тепловізор, шанцевий інструмент, оглядове дзеркало, освітлювальні прилади.

    Магнітний підйомник – постійний магніт, який дає можливість витягати вантаж до 12 кг, що знаходиться у водоймі або іншому середовищі з невеликою густиною (наприклад, у снігу).

    Трал призначений для виявлення трупів, частин їхнього одягу, що знаходяться у водоймах, і являє собою каркас зі стального дроту, до якого прикріплено декілька гачків-трійників.

    Для виявлення трупів, що знаходяться в землі, використовують електрощупи, які дають можливість визначати місце захоронення шляхом вимірювання електроопору ґрунту і газові каталізатори, які уловлюють продукти гниття трупа.

    З метою пошуку предметів із чорних та кольорових металів у землі, густій траві, у снігу, воді, стінах будівель та інших середовищах використовують магнітні шукачі, міношукачі і металошукачі як армійського зразку, так і спеціально сконструйовані («Блесна», «Омуль», «Олива», «Гама», «Бета»).

    Засоби закріплення і вилучення слідів. Найбільш розповсюдженими засобами цієї групи є зліпочні матеріали для роботи з об’ємними слідами: гіпс, полімерні і силіконові пасти – паста «К», У-1, У-4, СКТН, КЛСФ-305, КЛТ-30, «Сієласт», пластилін, лаки в аерозольній упаковці; дактилоплівка і липкі стрічки, лейкопластир.

    Технічні засоби одержання інформації в невидимих променях спектру включають:

    Як джерела інфрачервоних променів використовують звичайні лампи розжарювання, які мають інтенсивне випромінювання в найближчій інфрачервоній ділянці. Для виділення з усього світового потоку інфрачервоних променів використовуються червоні (КС-19) або інфрачервоні фільтри (ІКС-1, ІКС-2, ІКС-3).

    Для дослідження в рентгенівських променях і випромінюваннях радіоактивних ізотопів використовують спеціальні рентгенівські установки типу: РУ-780, РУ-735 – для проведення досліджень у жорстких променях; РУМ-7 – для роботи в м’яких променях; РУ-760, РУ-560 – переносні установки для виявлення металевих предметів у процесі огляду й обшуку. При застосуванні радіоактивних ізотопів використовуються установки-контейнери; при контактній бета-радіографії – скляні пластини з нанесеними на їх поверхню радіоактивними ізотопами.

    Засоби для одержання відбитків пальців. Для одержання відбитків пальців у живих осіб і трупів використовуються: типографська фарба чорного кольору, дактилоскопічна подушка, гумові валики і спеціальні пластинки для розкочування фарби, дактилокарти, електронні пристрої для дактилоскопіювання «Лайф-сканер», спеціально обладнані столики для дактилоскопіювання. Також сюди входять набори для дактилоскопіювання живих осіб і трупів, які входять до комплекту уніфікованої валізи.

    Засоби комп’ютеризації й автоматизації. Застосування ЕОМ у правоохоронній діяльності має великі перспективи завдяки їх швидкій дії, об’ємній пам’яті і строгій логіці. На основі засобів обчислювальної техніки створюються єдині автоматизовані банки даних (АБД) криміналістичної та оперативної інформації. Автоматизований банк може дати будь-яку інформацію, необхідну для розслідування, у будь-якому сполученні. Ведення єдиних банків даних значно спрощує збір інформації робить систему більш гнучкою.

    Проводиться розробка автоматизованих систем для ідентифікації особи за слідами пальців рук, голосом й ознаками зовнішності, що мають велике значення для розслідування та попередження злочинів. Надзвичайно актуальні, що нині розробляються, автоматизовані системи експертних досліджень.

    Засоби для систематизації і видачі криміналістичної інформації. Це різні картотеки і колекції (слідів рук, взуття, знарядь зламу, куль і гільз, підроблених документів та ін.), а також електронно-обчислювальні машини з програмним забезпеченням, що використовуються для їх ведення. Одержана інформація обробляється і концентрується в банках даних. Оброблення інформації здійснюється автоматично на основі обраної суб’єктом програми та базових програмних засобів комп’ютера.

    Поряд із застосуванням різного роду приладив, пристроїв та інструментів, в експертній діяльності знайшли місце комплекти технічних засобів. В залежності від вирішуваних завдань, найбільшого розповсюдження набули комплекти технічних засобів, що призначені для роботи в «польових умовах» – так звані уніфіковані валізи (склад валізи типовий), пересувні криміналістичні лабораторії – спеціально обладнані автомобілі та лабораторні комплекси, що призначені для отримання криміналістичної інформації шляхом дослідження об’єктів у лабораторних умовах.

    Технічні засоби у криміналістиці поділяються на:

    Технічні засоби, що застосовуються на стадії досудового розслідування, нерідко називають криміналістичною технікою, чи технікою слідчого. Техніка слідчого дозволяє розв’язувати завдання з виявлення, фіксації, дослідження, подання і демонстрації доказів.

    У сучасній криміналістиці технічні засоби також поділяють на загальні і спеціальні. Загальні технічні засоби використовують всі суб’єкти, які здійснюють слідчу, судову і профілактичну діяльність.

    Спеціальні технічні засоби призначаються для окремих напрямів діяльності, наприклад співробітників розшуку, інспекторів ПП, служби безпеки, митниці та ін.

    До загальних технічних засобів належать: засоби освітлення, оптичні, засоби вимірювання, засоби фіксації, дослідження і концентрації криміналістичної інформації.

    Криміналістична та оперативна техніка являє собою, в основному, засоби польової криміналістики, тобто апаратура, пристрої, матеріали і приладдя, що застосовуються безпосередньо слідчими.

    Експертну техніку поділяють на:

    Попередження злочинів криміналістичними засобами відносять до предмета криміналістики. Вивчення судово-слідчої практики свідчить, що в процесі попередження та розслідування злочинів використовується оперативна, криміналістична і спеціальна техніка. Тому засоби і методи криміналістичної профілактики доцільно класифікувати за видами профілактичних завдань на п’ять груп:

    Техніко-криміналістичні засоби за цільовим призначенням поділяються на:

    Науково-технічні методи і засоби криміналістичної техніки застосовують, як правило, в експертній практиці.

    До технічних засобів наукового дослідження належать: