Тактичні та процесуальні особливості огляду місця події

ОСОБЛИВОСТІ ОГЛЯДУ МІСЦЯ ПОДІЇ ЗА ФАКТОМ НАНЕСЕННЯ ТІЛЕСНИХ УШКОДЖЕНЬ

Суспільна небезпека нанесення тілесних ушкоджень

Протягом декількох останніх років на території України відзначається високий рівень злочинності. Матеріали кримінальних проваджень, оперативні зведення свідчать, що злочинність стає усе більше організованою, професійною й жорстокою. Серед кримінальних правопорушень, спрямованих проти особи, звертає на себе увагу значне число нанесення навмисних тяжких тілесних ушкоджень, які спричинили смерть особи.

Під тілесними ушкодженнями, які передують перед настанням смерті, потрібно розуміти протиправні заподіяння шкоди здоров'ю людини, що виражаються в порушенні анатомічної цілісності або фізіологічної функції органів і тканин людського тіла. Таким чином, умисні тілесні ушкодження являють собою наслідок, результат дії, а не сама дія.

Кримінально-правова характеристика нанесення тілесних ушкоджень

  1. Безпосереднім об’єктом цього злочину є суспільні відносини, що охороняють здоров’я особи.
  2. З об'єктивної сторони тілесні ушкодження характеризується:

    3. 1) дією або бездіяльністю у виді посягання на здоров'я іншої людини;

    2) наслідка­ми у виді спричинення тілесних ушкоджень;

    3) причинним зв'язком між зазначеними діянням та наслідками.

  3. Суб’єкт злочину – фізична осудна особа, що досягла 14-річного віку.
  4. Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 121 ч.2 КК України, характеризується умисною виною. Умисел при цьому може бути як прямим, так і не­прямим. Винний усвідомлює, що може заподіяти тяжку шкоду здоров'ю потерпілого і бажає або свідомо припускає її настання .

Судова практика вважає, що умисні тяжкі тілесні ушкодження які потягли смерть потерпілого мають місце і в тому разі, коли смертельний наслідок, який перебував у причинному зв'яз­ку з умисним тілесним ушкодженням, не був усунений лікарським втручан­ням, хоча й міг бути ним усунений, зокрема через несвоєчасне надання ме­дичної допомоги, відсутність необхідних препаратів чи обладнання, лікарсь­ку помилку тощо.

Необхідно чітко відрізняти вбивство, що припускає наявність прямого (або непрямого) наміру з боку винуватого на заподіяння смерті потерпілому, від тяжких тілесних ушкоджень, які спричинили смерть особи, тобто коли намір спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень, а відношення винуватого до зазначених наслідків своїх дій виступає у формі необережної провини. Вирішуючи питання про зміст наміру винуватого, необхідно виходити із сукупності всіх обставин вчиненого злочину й ураховувати, зокрема, що передує поводження винуватого й потерпілого, їхні взаємини, способи й знаряддя злочину, а також сам характер поранення, наприклад, у життєво важливі органи людини. З'ясування всіх цих обставин дасть можливість правильно розв'язати питання про те, чи передбачав винуватий можливість заподіяння смерті в результаті своїх дій, як ставиться до їхніх наслідків.

В цих випадках необхідним є також встановлення вини як до заподіяння тяжкого ушкодження, так і до смерті потерпілого. Щодо тяжкого тілесного ушкодження обов'язково повинна ма­ти місце умисна вина у виді прямого чи непрямого умислу.

Пленумом Верховного суду України в постанові від 7 лютого 2003 р. роз'яснено, що для відмежу­вання умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушко­дження, яке спричинило смерть потерпілого, суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховува­ти спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисно­му вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі за­подіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпіло­го, ставлення винного до її настання характеризується необережністю (п. 22 постанови ПВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти жит­тя і здоров'я особи»).

Типові слідчі ситуації

В процесі розслідування тілесних ушкоджень типовими слідчими ситуаціями є:

  1. Залежно від ступеню тяжкості:

    • прості легкі;
    • легкі;
    • середньої тяжкості;
    • тяжкі тілесні ушкодження.

  2. Залежно від встановлення особи злочинця:

    • особа встановлена;
    • особа не встановлена.

  3. Залежно від характеру тілесних ушкоджень:

    • колоті поранення;
    • різані поранення;
    • колото-різані поранення;
    • рубані поранення;
    • вогнепальні поранення;
    • забійні ушкодження (стосується також закритої та/або відкритої черепно-мозкової травм);
    • опікові травми (хімічні та термічні);
    • отруєння;
    • інфекції;
    • психічні хвороби;
    • переривання вагітності;

  4. Залежно від мотиву:

а) на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин (на практиці зустрічаються найбільш часто);

б) для вчинення іншого злочину (розбій, навмисне вбивство тощо);

в) для приховання іншого злочину (залякування тощо);

д) з релігійних переконань (секти тощо);

а) внаслідок необережності (дорожньо-транспортна пригода, травма на виробництві (з вини роботодавця), необережне поводження з вогнем тощо);

б) внаслідок вчинення іншого злочину (підпал, зґвалтування, хуліганство (без мотиву нанесення тілесних ушкоджень).

Враховуючи сучасну криміногенну обстановку, а також все більшу винахідливість злочинного елементу в нашій країні, даний перелік слідчих ситуацій не є вичерпним.

Огляд місця події

Після отримання повідомлення СОГ негайно виїжджає за вказаною адресою і проводить ОМП.

Центральним об'єктом дослідження, безсумнівно, є труп людини, що трапляється при розслідуванні різних категорій кримінальних проваджень (убивство, самогубство, дорожньо-транспортні випадки, пожежі тощо). При цьому велике значення має взаємозв'язок трупа з елементами обстановки місця події, і тому огляд трупа має проводитися безпосередньо на місці його виявлення, а вже потім здійснюється повторний зовнішній його огляд на секційному столі в судово-медичній експертній установі.

Найважливішими об'єктами огляду місця події є сліди злочину і злочинця, дослідження яких також повинно здійснюватися в комплексі, що гарантує своєчасну фіксацію їх властивостей, ознак і стану.

Якщо огляд проведений неякісно і не досяг своєї мети, то цю помилку неможливо виправити, оскільки з часом обстановка місця події неминуче змінюється, а сліди зникають. Розуміння цього націлює всіх учасників слідчої (розшукової) дії на необхідність професійного рішення всіх завдань огляду.

Результати огляду місця події багато в чому залежать від якості підготовки до огляду. Одержавши повідомлення про подію, що відбулася у приміщенні, інспектор-криміналіст зобов'язаний з'ясувати, що (характер події) і де відбулося, які умови освітленості на місці події й інші особливості приміщення — для того, щоб вирішити, які науково-технічні, пошукові і допоміжні засоби потрібні для огляду.

Якщо виїзд здійснюється слідчо-оперативною групою, без застосування пересувної криміналістичної лабораторії, визначається необхідність доукомплектування освітлювачами, металошукачами, УФ-освітлювачами, гіпсом тощо.

Інспектор-криміналіст може внести пропозицію залучити до огляду місця події інших спеціалістів (експертів-біологів, автотехніків, пожежно-технічних експертів та інших), з якими під час огляду здійснюється тісна взаємодія.

Дії інспектора-криміналіста при ОМП:

  1. Забезпечити охорону місця події й наявних слідів.
  2. Перед початком огляду одержати (якщо є така можливість) від потерпілих докладну інформацію про подію, що сталася в приміщенні: про число осіб, що брали участь у вчиненні злочину, наявність в них на руках рукавичок, а на особах - масок, застосування зброї, спосіб проникнення в приміщення, шляхи приходу й відходу злочинців, дії злочинців на місці події, викрадені речі тощо.
  3. Якщо потерпілому нанесені тілесні ушкодження й він доставлений у лікарню, зазначені дані варто оперативно одержати з дозволу лікарів. Якщо потерпілий перебуває в несвідомому стані, то в лікарні повинен чергувати оперативний працівник. За можливості слід зробити детальну фотозйомку тілесних ушкоджень - до накладення швів, пов'язок або проведення операції. Вилучається одяг потерпілого.
  4. Якщо в приміщенні відбулося нанесення тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до смерті потерпілого (ст. 121 КК України), варто керуватися методичними рекомендаціями з огляду місця події, пов'язаного зі здійсненням убивства.
  5. Огляд місця події рекомендується проводити за участю потерпілих або очевидців злочину, пояснення яких дозволять усвідомити механізм події, що сталася, цілеспрямовано здійснювати пошук слідів і речових доказів. З урахуванням наявних показань визначити межі огляду місця події, установити шляхи приходу й відходу злочинців, намітити план огляду.
  6. Зробити орієнтуючу, оглядову, вузлову фотозйомку місця події, зафіксувати шляхи приходу і відходу злочинців.
  7. Оглянути прилягаючу територію з метою відшукання слідів взуття, слідів транспортних засобів, недопалків, сірників, крові, знарядь злочину. Встановивши найбільш імовірні шляхи приходу й відходу злочинців, зробити пошук текстильних волокон на гілках, парканах й інших перешкодах, зафіксувати й вилучити мікрооб'єкти, що втримуються в слідах взуття, джерело походження яких знаходиться в приміщенні; здійснити пошук знарядь злочину, викрадених речей, викинутих масок, рукавичок, мотузок, а також об'єктів, які потерпілий може пізнати як такі, що належать злочинцеві.
  8. У процесі огляду визначити або уточнити місце проникнення злочинців у приміщення, зробити детальний його огляд, зафіксувати сліди зламу, установити спосіб подолання перешкоди, знайти текстильні волокна й інші мікрооб'єкти, сліди рук, рукавичок, волосся, сліди крові, слини, об'єкти ґрунтового й рослинного походження, ґудзики, вилучити зразки речовин, які могли залишитися на одязі злочинця.
  9. Якщо місце огляду – будинок, то слід оглянути його із зовнішньої сторони й встановити місця, що мають ознаки спроб проникнути в приміщення або заглянути у вікно. Відшукувати слід сліди взуття, зламу, сліди чола й носа на склі, сліди рук, текстильні волокна в місцях можливого контакту, недокурки, сірники, сліди слини тощо.
  10. Перед початком огляду приміщення слід з'ясувати, які зміни в обстановку місця події внесли медичні працівники, особи, що виявили подію, потерпілі, працівники поліції та інші, а також які сліди й речові докази вже виявлені.
  11. Детальний огляд місця події почати з вивчення поверхні підлоги - відшукати сліди взуття, мікрооб'єктів, крові недокурки, сірники. Якщо виявлені сліди взуття, порівняти їх із взуттям потерпілих й осіб, що перебували на місці події. Уточнити в потерпілих ознаки взуття злочинця (наприклад, якщо він був у чоботах, то варто шукати відповідні сліди).
  12. Зробити оглядову, вузлову й детальну фотозйомку приміщень. Зафіксувати сліди нападу й самооборони, сфотографувати плями крові, місце знаходження потерпілого в момент скоєння злочину, інші виявлені сліди й речові докази.
  13. Плануючи й проводячи детальний огляд місця події, використати показання потерпілого про дії злочинця в приміщенні. Уточнити, чи був злочинець у рукавичках, чи знімав їх й у який момент. Зробити пошук слідів рук, рукавичок, тканини, текстильних волокон й інших мікрооб'єктів, слідів слини, недопалків, волосся тощо.
  14. Якщо злочин в приміщенні було вчинено з використанням вогнепальної зброї, слід відшукати кулі, гільзи й інші сліди пострілу.
  15. Якщо злочинець застосовував холодну зброю, зафіксувати ушкодження на одязі потерпілого, одяг вилучити. Виявити сліди холодної зброї на предметах обстановки місця події.
  16. Якщо потерпілого зв'язували, зафіксувати ознаки, що характеризують вид мотузки й наявних на ній вузлів. Оглянути мотузку з метою пошуку мікрооб'єктів. Визначити її приналежність і вилучити, не порушуючи цілісності вузлів.
  17. Встановити ознаки боротьби між особами, що нападали й потерпілим, факт їх контактної взаємодії, забезпечити вилучення верхнього одягу потерпілого, обклеїти його руки липкою плівкою, вилучити піднігтьовий вміст. Уточнити в потерпілого, які ушкодження на тілі й одягу злочинця утворилися при нападі, їх локалізацію. Зафіксувати й вилучити сліди крові.
  18. У процесі огляду місця події відпрацювати версію про інсценування злочину. Відомі випадки, коли розбійний напад в приміщенні інсценується з метою приховання розтрати, присвоєння коштів або іншого злочину.
  19. Для викриття помилкової заяви необхідно відшукати й зафіксувати негативні обставини. До них відносяться: ознаки зламу зсередини, відсутність слідів там, де вони повинні бути (якщо, наприклад, лише створена видимість того, що злочинці проникнули через вікно, то будуть відсутні сліди взуття під вікном, сліди рук і рукавичок на рамі, текстильні волокна в отворі тощо); наявність на переміщених об'єктах слідів рук заявника й відсутність інших слідів; ознаки, що свідчать про те, що викрадене неможливо винести при обставинах, зазначених заявником; неможливість проникнути в наявний проріз у вікні; цілісність пилової верстви й павутини в місці проникнення; зайве безладдя в приміщенні, що не відповідає характеру злочину; невідповідності в характері зв'язування потерпілого (міг зв'язати себе сам); відсутність слідів відправлення природних потреб при тривалому знаходженні потерпілого у зв'язаному стані; характер легких ушкоджень на тілі потерпілого - можливість їх заподіяння власною рукою; невідповідність показань, отриманих до огляду місця події, характеру обстановки й показанням, отриманим пізніше тощо.
  20. При виявленні слідів рук у приміщенні, де відбулася подія, забезпечити одержання в потерпілих зразків відбитків рук для порівняльного дослідження.
  21. Надати допомогу слідчому в складанні протоколу огляду місця події, додатків до нього, упакуванні слідів і речових доказів, в організації складання суб'єктивного портрета злочинця.

Об’єкти та сліди

Об'єктами, що підлягають дослідженню при огляді місця події, є: