А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я

М

М’ЯКОРИСУЮЧИЙ ОБ’ЄКТИВ – знімальний об’єктив, що дає зображення зниженого контрасту (пом’якшені) за рахунок зменшення його різкості. «Пом’якшення» контрасту зображення обумовлено залишковими абераціями об’єктива або створюється за допомогою насадок, що забезпечують зменшення різкості зображення. Таким об’єктивом може бути позитивна меніскова лінза (об’єктив типу монокль). Як насадки використовують дрібні сітки, «дифузійні» оптичні насадки тощо. Цей об’єктив застосовують для зйомки портретів і пейзажів. Вони забезпечують одержання фотознімків без різко виділених дрібних деталей в зображенні; наприклад, на фотопортреті, знятому за допомогою цього об’єктива, зморшки і дрібні дефекти шкіри обличчя виявляються згладженими.

МАГНІТООПТИЧНА ВІЗУАЛІЗАЦІЯ СЛІДІВ ЗМІНИ ПЕРВИННИХ НОМЕРІВ – метод встановлення дійсності ідентифікаційних номерів на кузовах та агрегатах автомобільного транспорту шляхом копіювання магнітних полів розсіювання у структурі металу з допомогою магнітооптичного ефекту Фарадея, що виникає в кристалічних плівках Ві-містких феррогранатах. Дозволяє виявити зміни магнітних полів на рівні магнітодоменної структури металів, які пов’язані з перебивкою, запаюванням та зашліфовуванням номерів – див. Програмно-апаратний комплекс для встановлення дійсності первинних номерів.

МАГНІТОПОРОШКОВА ВІЗУАЛІЗАЦІЯ СЛІДІВ ЗМІНИ ПЕРВИННИХ НОМЕРІВ – метод встановлення первинних ідентифікаційних номерів на металевих поверхнях у разі повного чи часткового знищення їх знаків (наприклад, спилювання, травлення, запаювання тощо). Навколо площадки зі зміненими номерами створюється валик з пластичного матеріалу (пластилін, епоксидний компаунд, замазка для шпаклювання тощо), потім створена у такий спосіб ванночка заповнюється суспензією з феромагнітних порошків на зразок дактилоскопічних та гасу (спирту). Через певний час мікрочастинки порошку орієнтуються у місцях зі зміненими магнітними властивостями. Як правило, це місця з наклепаною структурою металу, утвореною при механічній дії при карбуванні знаків номера. Тобто розташування частинок порошку у залишковому магнітному полі візуалізує змінений первинний ідентифікаційний номер – див. Програмно-апаратний комплекс для встановлення дійсності первинних номерів.

МАЗУТ – залишок, що отримується після перегонки нафти. Складає приблизно половину маси нафти. Використовують як котельне паливо на флоті та у промисловості, сировину для отримання легких палив. На нафтомаслозаводах із М. отримують численні сорти ПММ – див. Нафтопродукти (НП) та паливно-мастильні матеріали (ПММ).

МАК СНОТВОРНИЙ – див. Снотворний мак.

МАКЕТ ВІЙСЬКОВОЇ ТЕХНІКИ – об’ємно-просторове зображення зразка зброї, боєприпасів або військової техніки, призначене для навчання правилам поводження.

МАКОВА СОЛОМА – усі частини (за винятком дозрілого насіння), цілі або подрібнені, рослини снотворного маку. Віднесена до особливо небезпечних наркотичних засобів. Використовується як сировина для отримання інших наркотичних засобів – див. Ацетильований опій, Героїн, Концентрат з макової соломи (опій екстракційний), Опій.

МАКРОЗЙОМКА (від грець. makros – великий, крупний і зйомка) – фотозйомка, при якій масштаб одержуваних на фотоматеріалі зображень знаходиться в межах від 1:10 до 20:1. Використовується при вирішенні різних наукових і технічних завдань в біології, криміналістиці, археології, в тих випадках, коли звичайна зйомка виявляється непридатною через занадто малий масштаб одержуваних зображень, а зйомка з використанням мікроскопа (мікрозйомка) – через занадто великі відносні розміри об’єктів.

МАКРООБ’ЄКТ – об’єкт експертизи, наданий в обсязі, достатньому для повної реалізації методики СЕМРВ конкретного роду (виду) на сучасному рівні її розвитку. М. не потребує застосування мікроскопічних методів для його виявлення – порівн. Мікрооб’єкт, Мегаоб’єкт – див. Класифікація об’єктів СЕМРВ.

МАКРООБ’ЄКТИВ – додатковий спеціальний об’єктив, який дозволяє робити знімки з більш близької відстані, ніж допускають звичайні об’єктиви.

МАКСИМАЛЬНА ДІАФРАГМА – найбільш широке розкриття об’єктива або найбільше діафрагмове число, доступне окремому об’єктиву із фіксованою фокусною відстанню чи зум-об’єктиву при певному значенні фокусної відстані.

МАЛІ КОРІННІ ЗУБИ – див. Премоляри.

МАЛОГАЗОВА ВР – вибухова речовина, що характеризується утворенням при вибуху незначної кількості отруйних газів.

МАЛЮНОК БІГОВОЇ ДОРІЖКИ ПРОТЕКТОРА ШИНИ – симетричне поєднання поглиблення і виступів різних форм і розмірів, призначених для кращого зчеплення покришки з дорогою – див. Бігова доріжка, Види малюнків бігової доріжки протектора шини, Крок малюнка бігової доріжки протектора.

МАЛЮНОК ОБШИВКИ – взаємне розташування пасм з ниток і дроту на виробах шнуроплетної та кабельної промисловості – див. Обшивка.

МАРИХУАНА – див. Канабіс.

МАРКА МЕТАЛІВ ТА СПЛАВІВ – гарантований стандартами та технічними умовами хімічний склад і (чи) інші властивості металів та сплавів.

МАРКА ЦИГАРОК (СИГАРЕТ) – найменування готового тютюнового виробу – див. Тютюнові вироби.

МАРКЕР ВИБУХОНЕБЕЗПЕКИ – спеціальні знаки та стрічки встановленого зразка, що використовуються для ідентифікації небезпечної зони чи конкретного об’єкта.

МАРКЕР НЕБЕЗПЕКИ – об’єкти (проти системи маркування боєприпасів), які використовуються для ідентифікації небезпечної зони.

МАРКУВАЛЬНЕ ПОЗНАЧЕННЯ ПЛОМБИ – інформація у вигляді літерно-цифрового тексту та інших знаків на поверхнях пломби, сформована у результаті контакту з плашками пломбувальних лещат, а також нанесена іншим шляхом (наприклад, офсетний друк або лазерне гравіювання) – див. Пломбувальні лещата, Пломби-наклейки, Рельєфний текст матриці пломбувальних лещат на пломбі.

МАРКУВАННЯ ЗОН ПІДВИЩЕНОЇ НЕБЕЗПЕКИ – дії, щодо встановлення спеціальних знаків та маркувальних стрічок встановленого зразка, які використовуються для ідентифікації та огородження небезпечної зони від уражаючих факторів вибуху.

МАРКУВАННЯ МЕТАЛІВ ТА СПЛАВІВ – літери, цифри, умовні знаки на готовій продукції (її частинах), що характеризують її хімічний склад, якість, технологію виготовлення тощо.

МАРКУВАННЯ СКЛА – написи на поверхні виробу, пресовані разом з ним (для розсіювачів, пляшок) або нанесені на поверхню виробу барвником, що не змивається (для транспортного захисного скла, електроламп, ампул та ін.). М.с. містить товарний знак виробника, технічні характеристики виробу тощо.

МАРКУВАННЯ ТЮТЮНОВИХ ВИРОБІВ – надписи, фабричні знаки (марки), що наносяться на тару чи упаковку фабричних тютюнових виробів – порівн. Клеймо (відбиток).

МАСА ЗЛІПОЧНА ДЛЯ ОТРИМАННЯ СЛІДІВ НІГ – див. Зліпочна маса для отримання слідів ніг, Композиційні матеріали.

МАСЛА – див. Базові масла, Мінеральні масла, Моторні масла, Синтетичні масла, Солярові масла, Трансмісійні масла.

МАСОВІ ЗАХОДИ – це заходи громадсько-політичного, релігійного, спортивного, культурно-видовищного характеру за участю значної кількості громадян, осіб щодо яких здійснюється охорона тощо, які проводяться з нагоди відзначення офіційних (державних), професійних, релігійних свят, пам’ятних дат, виборів у державні та місцеві органи влади, а також за ініціативою політичних партій, рухів, громадських об’єднань, релігійних конфесій (громад), спортивних організацій, закладів культури, комерційних підприємств, окремих громадян тощо.

МАС-СПЕКТРОМЕТРИЧНИЙ АНАЛІЗ – метод, що ґрунтується на вивченні якісного та кількісного складу заряджених часток (іонів), які утворюються при взаємодії молекул речовини, що досліджується, із частками високої енергії (електронами, фотонами, радикалами тощо). Дозволяє вивчати природу малої кількості речовини, у тому числі у вигляді слідів-нашарувань на предметі-носії.

МАСТИКА – маса мазеподібної консистенції, що складається зі смоляної основи, наповнювачів, розчинників. Призначається для захисту металу від корозії, зменшення шуму мотору й агрегатів ходової частини, а також шуму, що виникає від вібрації облицювання кузовів та кабін легкових і вантажних автомобілів під час їзди. Наноситься по металу, фосфатній поверхні чи ґрунтовці – див. Плівкоутворюючі речовини, (зв’яжуюче), Розчинники та розріджувачі.

МАСТИЛА (ЛУБРИКАНТИ) – речовини, що полегшують переробку пластикатів та покращують зовнішній вигляд виробів. Як М.(л.) застосовують стеаринову кислоту, стеарати кальцію, кадмію, барію і свинцю в кількості 1-3%.

МАСШТАБНА ЗЙОМКА – фотозйомка об’єктів з розташованим в одній з ними площині масштабом. Дає змогу за фотознімком визначити дійсні розміри сфотографованих об’єктів.

МАСШТАБУВАННЯ – зміна розміру частини зображення.

МАТЕРІАЛ – проміжний та кінцевий продукт промислового чи кустарного виробництва. До проміжних продуктів належать напівфабрикати, напівпродукти (текстильні нитки, металеві, скляні, пластмасові та інші заготовки), до кінцевої продукції – текстильні тканини, пряжа, полімерні плівки, фарби тощо. У вигляді кінцевої продукції М. призначений, як правило, для подальшої переробки у вироби. При цьому з того самого М. можуть бути виготовлені різні вироби, наприклад, з бавовняної тканини зшиті: постільна білизна, халати, хустки. Межа між М. як кінцевою продукцією і виробом умовна. Так, частина поліетиленової плівки, використаної для збереження викраденого, здобуває ознаки виробу. При ідентифікаційному дослідженні об’єктів СЕМРВ М. використовується, як правило, у вигляді проміжного об’єкта ідентифікації – див. Проміжний об’єкт ідентифікації.

МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ПОРІВНЯННЯ – матеріали, що використовуються експертом у випадках, коли для пізнання властивостей об’єктів їх необхідно порівняти з іншими об’єктами: слід, предметна модель сліду (зліпок, фотознімок), математичний опис слідів, їх місця розташування і взаємного розташування; експериментальний слід (зразок), ГОСТ, технічна норма, еталон та ін. М.д.п. підбираються і виготовляються органом, що призначив експертизу, або самим експертом.

МАТЕРІАЛИ ДОКУМЕНТУ – речова основа документа, що досліджується при техніко-криміналістичному дослідженні документів: матеріал письма (переважно папір або картон), на якому знаходиться текст, відбиток печатки та інші реквізити документа; допоміжні речовини, що використовуються для виготовлення документів: клеї, захисні покриття, скріпки, нитки і т.ін. Марка матеріалу документу – умовне позначення, що характеризує природу, якість, сорт об’єктів. Рід матеріалу документу – група об’єктів, що мають загальні ознаки за походженням, призначенням і т.ін. Партія матеріалу документу – сукупність одиниць визначеного виробу, що виготовлені на одному підприємстві, в один час, в однакових умовах, з однієї і тієї ж сировини.

МАТЕРІАЛИ СПРАВИ – зібрані і систематизовані у визначеному порядку документи та предмети, що складають зміст кримінальної (цивільної) справи, або документи та предмети, що надаються для ознайомлення експерту і вміщують фактичні дані для проведення експертизи.

МАТЕРІАЛОЗНАВСТВО КРИМІНАЛІСТИЧНЕ – див. Криміналістичне матеріалознавство.

МАТЕРІАЛЬНІ ВІДОБРАЖЕННЯ – найрізноманітніші сліди об’єктів на інших предметах, що пов’язані зі злочином.

МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ – процес дослідження, розробки, виробництва чи придбання обладнання, призначеного (пристосованого) для виконання спеціальних вибухотехнічних робіт, забезпечення запасними частинами для подальшого обслуговування та ремонту впродовж всього терміну експлуатації.

МАТОВАНЕ ВОЛОКНО – хімічне волокно, до складу (маси) якого з метою зменшення блиску введені матуючі агенти (тонкодисперсні порошки оксидів металів) – див. Хімічні волокна.

МАТРИЦЯ – основна частина штампа для холодного та гарячого штампування, що має конфігурацію оброблюваного предмета.

МАТРИЦЯ (ПЛАШКА) ПЛОМБУВАЛЬНИХ ЛЕЩАТ – одна з основних частин пломбувальних лещат, що кріпиться на його коротких важелях. Має вигляд металевої пластинки круглої форми з поглибленим дзеркальним рельєфним текстом (найменування організації, якій належать пломбувальні лещата, та інші умовні позначення). При пломбуванні пломба вставляється між М.п.л. і стискається, у результаті чого на її контактних площинах утворюється рельєфний відбиток – див. Ознаки пломбувальних лещат, Рельєфний текст матриці пломбувальних лещат на пломбі.

МАТРИЧНЕ ВИМІРЮВАННЯ ЕКСПОЗИЦІЇ (англ. Matrix metering, Pattern Evaluativ, E) – це режим вимірювання, при якому камера здійснює мультизамір за декількома ділянками сюжету і враховує результати за окремими ділянками із різними коефіцієнтами або порівнює показання експонометра з банком даних сюжетів, де програма обирає найбільш схожий варіант. Дає точну експозицію при зйомці складних сюжетів.

МАХОРКА – рослина роду Nіcotіana, виду Nіcotіana rustіca. Використовується в тютюновій промисловості. Містить нікотин як основний алкалоїд – див. Алкалоїди тютюну та махорки.

МАХОРКА КУРИЛЬНА – див. Курильна махорка.

МАХОРКА НЮХАЛЬНА – див. Нюхальна махорка.

МАХОРКОВІ ВИРОБИ – продукція, що виготовляється з махоркової сировини. Виділяють курильну махорку (крупка) та нюхальну махорку.

МЕБЛЕВЕ СКЛО – вид листового скла. Безбарвне, часом пофарбоване чи візерунчасте прозоре скло, поліроване чи неполіроване. Використовується для скління меблів. Товщина скла 3-9 мм, краї, зазвичай, оброблені у вигляді фаски.

МЕГАБАЙТ – 1 048 576 байтів. Позначається Мбайт (Mb).

МЕГАОБ’ЄКТ – об’єкт експертного дослідження, велика кількість (об’єм чи розмір) якого не дозволяє провести його безпосереднє судово-експертне дослідження. Властивості такого об’єкта вивчають на зразках (пробах), відібраних слідчим самостійно або за участю спеціаліста – порівн. Мікрооб’єкт, Макрооб’єкт – див. Класифікація об’єктів СЕМРВ.

МЕГАПІКСЕЛЬ (англ. Megapixel) – мільйон пікселів; критерій розміру і роздільної здатності зображення, яку здатна відтворити цифрова камера. Добуток кількості пікселів по вертикалі і кількості пікселів по горизонталі поділений на мільйон. Чим більше мегапікселів, тим якісніше зображення.

МЕДИЧНИЙ ОПІЙ – опій, який було піддано обробці, необхідній для його застосування з медичною метою. В Україні препарати на основі опію в медичній практиці не використовують – див. Опій, Концентрат з макової соломи (опій екстракційний).

МЕЖА ЧУТЛИВОСТІ – параметр датчика зображення, що характеризує мінімальну величину світлового сигналу, який може бути зареєстрований. Чим менше цей сигнал, тим вище поріг чутливості.

МЕНІСК (від грець. meniskos – півмісяць) – опукло-увігнута чи увігнуто-опукла лінза, обмежена двома сферичними поверхнями. Меніск, товщина якого в центрі більше, ніж на краях, є позитивною лінзою, в якого менше – негативною лінзою. Меніски використовуються в очковій оптиці, так як мають достатньо малий астигматизм. В складних оптичних системах вони служать для виправлення різних аберацій (як компенсатори). Так, наприклад, більшість високоякісних об’єктивів (зокрема, анастигмати) обов’язково мають меніскові лінзові компоненти.

МЕРТВЕ ВОЛОССЯ – грубі товсті волокна (75-240 мкм) із сильно розвинутим серцевинним шаром. Характеризується крихкістю і майже не зафарбовується барвниками.

МЕТАДАНІ – додаткові дані, що зберігаються разом із основними даними про зображення у файлі фотознімка. Метадані як правило включають відомості про те, який розмір діафрагми був використаний при створенні даного знімка, яка видержка, яке значення EV (параметри експозиції), і можуть бути відображені в інтерфейсі спеціального програмного забезпечення.

МЕТАЛЕВІ ВИРОБИ – кінцевий продукт виробництва, що пройшов всі етапи обробки і має цільове призначення. У технологічному значенні це деталі загального призначення: стрічки, провід та вироби з нього (сталеві канати, цвяхи), кріпильні деталі (шплінти, шурупи, болти, гайки, заклепки) тощо.

МЕТАЛЕВІ ПЛОМБА – пломба з м’якого металу (свинцю, натрокальцієвого бабіту та ін.), що представляє собою циліндр діаметром 10 мм і висотою 5 мм (мала пломба) і діаметром 16 мм і висотою 8-9 мм (велика пломба). За внутрішньою конструкцією (за внутрішньою будовою) поділяються на два види: 1) з двома вхідними отворами для пропуску линви і однієї вихідної камори для вузла линви; 2) з двома наскрізними отворами.

МЕТАЛИ – хімічні елементи, що мають високу тепло- та електропровідність, ковкість, блиск та інші характерні властивості, які обумовлені наявністю в їх кристалічних ґратках великої кількістю електронів, що вільно переміщаються. М. поділяються на чорні (залізо, марганець, хром) та кольорові (всі інші) метали. Останні, у свою чергу, за фізичними, хімічними властивостями і характером залягання в земній корі поділяються на лужні, лужноземельні, дорогоцінні чи благородні, рідкісні (у тому числі рідкоземельні), розсіяні, радіоактивні, легкі, важкі, тугоплавкі.

МЕТАЛІЗАЦІЯ – 1) технологічний процес, що відбувається при нанесенні покриттів з металів чи сплавів на поверхню виробів з різних матеріалів тонким шаром з метою захисту від корозії, підвищення зносостійкості, жароміцності, твердості, електропровідності, надання декоративних властивостей тощо. Проводять розпиленням, зануренням у розплавлений метал, дифузійним, термохімічним (плакування), електролітичним (анодування) способами. Застосовуються такі види М.: хромування, нікелювання, міднення, цинкування, лудіння, бронзування, позолочення, сріблення, платинування тощо; 2) контактний процес переносу атомів металу на поверхню будь-якого об’єкта-носія (наприклад, дерева, металу, тканини тощо) як результат випадкової контактної взаємодії з ним. Сліди М. виявляють дифузійно-контактним, емісійним спектральним, мікроспектральним, мікрорентгено-спектральним, атомно-абсорбційним та деякими іншими методами аналізу.

МЕТАЛОГРАФІЯ – розділ металознавства, що вивчає зміни макро- і мікроструктури металів та сплавів у зв’язку зі зміною їх хімічного складу й умов обробки.

МЕТАЛОЗНАВСТВО – наука, що вивчає елементний склад, будову і властивості металів та сплавів і встановлює зв’язок між їх складом, будовою та властивостями.

МЕТОД ЕЛЕКТРОННОГО ПАРАМАГНІТНОГО РЕЗОНАНСУ – метод якісного та кількісного аналізу парамагнітних домішок (наприклад, Fе, Мn, Сг, Ті у складі скла).

МЕТОД ТРАСОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ – сукупність відомих науці алгоритмічних правил і вироблених самим експертом евристик, що використовуються при вирішенні завдань трасологічного експертного дослідження. У трасології виділяють загальні й окремі методи – див. Загальний метод трасологічної експертизи, Окремий метод трасологічної експертизи.

МЕТОД ЩУПОВОГО ПРОФІЛЮВАННЯ СКЛА – метод кількісного аналізу поверхні скла – її кривизни, шорсткості (чистоти обробки). Дозволяє диференціювати вироби зі скла, виготовлені із застосуванням різних способів.

МЕТОДИ АНАЛІЗУ ЛФМ ТА ЛФП – див. Мікроскопічний аналіз ЛФМ та ЛФП, Спектральний аналіз ЛФМ, Хімічний аналіз ЛФМ, Хроматографічний аналіз ЛФМ і ЛФП.

МЕТОДИ АНАЛІЗУ НП ТА ПММ – див. Мікроскопічний аналіз НП та ПММ, Спектральний аналіз НП та ПММ, Хроматографічний аналіз НП та ПММ.

МЕТОДИ АНАЛІЗУ ПЛАСТМАС ТА ГУМ – див. Інфрачервона (ІЧ) спектроскопія полімерів, Рентгенографія полімерів, Термографія полімерів, Ультрафіолетова (УФ) спектрофотометрія полімерів, Хімічний аналіз полімерів, Хроматографія полімерів (адсорбційна).

МЕТОДИ АНАЛІЗУ ТЮТЮНУ ТА МАХОРКИ – див. Атомний спектральний аналіз тютюну та махорки, Мікроскопічний аналіз тютюну та махорки, Молекулярний спектральний аналіз тютюну та махорки. Хімічний аналіз тютюну та махорки, Хроматографічний аналіз тютюну та махорки.

МЕТОДИ ВИГОТОВЛЕННЯ ПОРТРЕТІВ ЗА ПОКАЗАННЯМИ СВІДКІВ – складений портрет, фоторобот, айденти-кіт та мальовані портрети (малюнки). (Див. СКЛАДЕНИЙ ПОРТРЕТ; ФОТОРОБОТ; АЙДЕНТИ-КІТ; МАЛЬОВАНИЙ ПОРТРЕТ).

МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ ГУСТИНИ СКЛА – кількісні методи вимірювання густини. Методи осідання та пікнометричний дозволяють досліджувати мікрокількість скла.

МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ ОПТИЧНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ СКЛА – методи кількісного аналізу показників заломлення, пропускання і дисперсії. Частіше застосовуються імерсійний метод визначення показника заломлення скла, що дозволяє досліджувати його мікро кількість та рефрактометричний.

МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ ПОВЕРХНЕВИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ СКЛА – методи вимірювання твердості, крихкості та хімічної стійкості скла. Найчастіше застосовується метод визначення мікротвердості, що дозволяє досліджувати мікрокількість скла.

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ В ПОРТРЕТНІЙ ЕКСПЕРТИЗІ – Візуальний метод – традиційний метод портретної експертизи, який застосовується при дослідженні як одноракурсних, так і різних за ракурсом фотопортретів. За допомогою цього методу візуально порівнюються своєрідні форми, розмірні співвідношення, розташування та взаємне розташування ознак зовнішності. Графічний метод полягає в побудові та порівнянні в системі координат графіків, що характеризують лінійні величини прямих, які з’єднують відповідні антропологічні точки та ступінь згинання контурних ліній відповідних частин обличчя. На практиці у процесі виконання портретної експертизи для використання цього методу, необхідно виконувати допоміжні експериментальні дослідження. Метод суміщення зображень полягає в тому, що на одній із фоторепродукцій роблять вирізи по лініях, які перетинають найбільш інформативні та чітко виражені ознаки, потім цю репродукцію суміщають з іншою і роблять спостереження збігів та розбіжностей. Метод накладання діапозитивів (фотоаплікація) – одномасштабні, одноракурсні плівкові діапозитиви (або негативи), виготовлені з фотознімків, які надані на експертизу, накладаються однойменними антропометричними точками один на одного, збіг всіх однойменних точок буде вказувати на те, що на фотознімках зображена одна і та сама особа. Зіставлення можна виконувати за допомогою проекційних апаратів.

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ҐРУНТІВ – оптична мікроскопія, хіміко-аналітичні, фізико-хімічні, а також петрографічний, гранулометричний, мінералогічний, діатомовий, спорово-пилковий, ферментний аналізи.

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ СКЛА – див. Атомний спектральний аналіз, Вимірювальні методи дослідження скла, Люмінесцентний спектральний аналіз, Метод електронного парамагнітного резонансу, Метод щупового профілювання скла, Методи визначення оптичних властивостей скла, Методи визначення густини скла, Методи визначення поверхневих властивостей скла, Мікроскопічний аналіз скла, Поляризаційно-оптичні методи.

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ – органолептичні; оптична мікроскопія (дослідження морфології); хіміко-аналітичні; лазерний мікроспектральний або рентгеноспектральний флуоресцентний аналіз (визначення елементного складу); молекулярна спектроскопія в ІЧ-зоні спектра (молекулярний аналіз); хроматографічні (тонкошарова та газова хроматографія).

МЕТОДИ ЕКСПЕРТНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ КЕРАМІКИ – 1) морфологічні: оптична мікроскопія (вивчення структури та складу черепка, слідів формовки, особливостей обробки виробів – наявність орнаменту, розпису, глазурі); петрографічний (дослідження мінералогічного складу прозорих шліфів у світлі поляризаційного мікроскопа); 2) елементний аналіз: атомний спектральний аналіз (встановлення елементного складу кераміки).

МЕТОДИ ЕКСПЕРТНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ЛАКОФАРБОВИХ МАТЕРІАЛІВ ТА ПОКРИТТІВ – 1) оптична та електронна мікроскопія (вивчення включень ЛФМ, ознак зовнішньої і внутрішньої будови ЛФП – рельєфу поверхні, кількості шарів, форми та розподілу пігментів тощо); 2) емісійний і рентгеноспектральний аналіз, лазерний мікроспектральний аналіз (дослідження елементного складу ЛФМ та ЛФП); 3) рентгенофазовий аналіз (встановлення фазового складу пігментів, наповнювачів); 4) методи молекулярної спектроскопії (дослідження молекулярного складу компонентів); 5) хроматографічний аналіз (аналіз органічних речовин); 6) хіміко-аналітичні методи (проби на розчинність, якісне визначення складу матеріалу).

МЕТОДИ ЕКСПЕРТНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ МЕТАЛІВ ТА СПЛАВІВ – комплекс фізичних, фізико-хімічних і хімічних методів експертного дослідження металів та сплавів, призначених для вирішення експертних завдань шляхом вивчення властивостей, їх складу, структури тощо. Морфологічні ознаки металів і сплавів визначають методами мікроскопії, мікро- та мікрофотографії, а також візуально; особливості внутрішньої мікробудови (неоднорідності, дислокації, включення, блочно-дислокаційна структура) – методами дефектоскопії, рентгенівської мікроскопії, а також електрофізичними методами (мікротвердість, міцність, електропровідність тощо). Хімічний (елементний) склад металів та сплавів встановлюють за допомогою емісійних спектральних (мікроспектральних), атомно-абсорбційних, рентгеноспектральних (мікрорентгеноспектральних), мас-спектральних, нейтронно-активаційних, хімічних (масових, об’ємних, комплексонометричних, спектрофотометричних, контактно-дифузійних), електрохімічних (полярографічних, кондуктометричних, потенціометричних) та інших методів. Структуру виробів із металів та сплавів вивчають рентгенографічними (рентгеноструктурними), електроно-, нейтроно- і металографічними методами.

МЕТОДИ ЕКСПЕРТНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ, ПСИХОТРОПНИХ РЕЧОВИН ТА ПРЕКУРСОРІВ – 1) оптична мікроскопія (виявлення анатомо-морфологічних особливостей рослин маку снотворного і конопель); 2) атомний спектральний аналіз (дослідження елементного складу речовини); 3) хіміко-аналітичні методи (використовуються на стадії попереднього дослідження для віднесення об’єкта дослідження до певної класифікаційної категорії); 4) молекулярний спектральний аналіз (визначення хімічної природи речовини, проведення якісного та кількісного аналізу органічних компонентів. Ґрунтується на вибірковому поглинанні молекулами речовини електромагнітних хвиль в УФ-, видимій й ІЧ- ділянці спектра); 5) мас-спектрометричний аналіз (визначення якісного та кількісного складу заряджених часток (іонів), які утворюються при взаємодії молекул об’єкта дослідження з частками високої енергії); 6) хроматографічний аналіз (методи якісного і кількісного визначення органічних компонентів об’єктів дослідження. Ґрунтуються на різній сорбції речовин. Часто використовуються для виявлення канабіноїдів, опійних алкалоїдів. Головним чином застосовуються газова та рідинна тонкошарова хроматографія); 7) рентгенографічний аналіз (визначення структури і фазового складу речовини, що має кристалічну будову).

МЕТОДИ ЕКСПЕРТНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ НАФТОПРОДУКТІВ ТА ПАЛИВНО-МАСТИЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ – 1) морфологічні (оптична мікроскопія у поляризованому світлі – для диференціації об’єктів за видом і типом, електронна мікроскопія – для встановлення виду, типу, марки пластичних мастил, а також часу та умов їх експлуатації); 2) елементний аналіз: мікрохімічний, емісійний спектральний, лазерний мікроспектральний (визначення якісного та кількісного складу мінеральної частини НП та ПММ), а також атомно-абсорбційний (кількісне визначення свинцю в етилованих бензинах); 3) молекулярний спектральний аналіз (визначення у складі НП і ПММ сполук, передбачених рецептурою, домішок випадкового походження, природи невідомого НП); 4) хроматографічний аналіз (встановлення виду, марки НП та ПММ). Найчастіше використовуються газорідинна і тонкошарова хроматографія.

МЕТОДИ ЕКСПЕРТНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ПЛАСТМАС, ГУМ ТА ВИРОБІВ З НИХ – 1) ІЧ-спектроскопія полімерів (метод аналізу молекулярного складу та структури високомолекулярних речовин. Крім полімерної основи дозволяє аналізувати склад сополімерів, наявність і концентрацію спеціальних добавок, виявляти ознаки технології синтезу полімеру, його перетворення на виріб, а також експлуатації останнього); 2) УФ-спектрофотометрія полімерів (метод аналізу хімічної будови полімерів та сополімерів, а також визначення наявності, складу і концентрації стабілізаторів, мастил, антистатиків, органічних пігментів та домішок у разі, якщо вони дають характеристичні лінії поглинання в УФ- ділянці спектру); 3) рентгеноструктурний аналіз (метод дослідження структури і фазового складу полімерних матеріалів, який ґрунтується на дифракції рентгенівських променів молекулами полімеру); 4) термографічні методи – диференціальний термічний аналіз (ДТА) та термогравіметричний аналіз (ТГА) – (комплекс методів аналізу фізичних і хімічних процесів у полімерних матеріалах, що відбуваються при їх нагріванні. Дозволяють визначити тип гомополімерів, склад їх сумішей та сополімерів, наявність і склад спеціальних добавок, пігментів та наповнювачів, ознаки, обумовлені технологією виготовлення полімеру і виробів, умовами експлуатації останніх); 5) хіміко-аналітичні методи (використовується комплекс хімічних реакцій, які ґрунтуються на специфічній взаємодії полімерів, різних інгредієнтів пластмас та гум із конкретними реактивами. Це призводить до утворення забарвлених продуктів, що і дозволяє віднести об’єкт дослідження до певної класифікаційної категорії); 6) хроматографічні методи (методи аналізу будови полімерних матеріалів, які ґрунтуються на різній здатності макромолекул сорбуватись певним сорбентом та десорбуватись з нього. Методом газової хроматографії можна аналізувати мономери, пластифікатори та інші спеціальні добавки. Полімери піддають піролізу і досліджують газоподібні продукти деструкції за допомогою піролітичної газової хроматографії – ПГХ, що дозволяє визначати склад полімерів, а також їх термостабільність. Для розділення полімерів використовується тонкошарова хроматографія – ТШХ).

МЕТОДИ ЕКСПЕРТНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ СКЛА ТА ВИРОБІВ З НЬОГО – 1) морфологічні: оптична мікроскопія (аналіз будови поверхні, виявлення неоднорідностей та включень), мікроскопія в поляризованому світлі (виявлення залишкових внутрішніх напружень), електронна мікроскопія (виявлення структурних особливостей скла), щупове профілювання скла (визначення кривизни, чистоти обробки); 2) елементний аналіз: атомний спектральний аналіз (встановлення елементного складу скла, виявлення добавок і випадкових домішок); люмінесцентний спектральний аналіз (встановлення складу скла за домішками, яким притаманна люмінесценція. Дозволяє визначити спосіб виробництва листового скла, джерело походження тарного скла); метод електронного парамагнітного резонансу (аналіз складу парамагнітних домішок); 3) вивчення різних властивостей скла: визначення кольору, вимірювання спектральних характеристик; визначення показника заломлення (рефрактометричний та імерсійний методи), пропускання і дисперсії світла; вимірювання твердості (мікротвердості), визначення крихкості, хімічної стійкості; поляризаційно-оптичні методи (виявлення залишкових внутрішніх напружень. Ґрунтуються на явищі подвійного заломлення променів у анізотропних тілах).

МЕТОДИ ЗІСТАВЛЕННЯ – методи криміналістичної портретної експертизи, які відносяться до першої групи порівняння: візуального (простого) зіставлення з подальшою розміткою ознак; зіставлення з використанням масок; зіставлення за допомогою накладання координатних сіток; зіставлення відносних величин; зіставлення біологічної асиметрії; зіставлення за допомогою аплікацій (композицій).

МЕТОДИ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ПОРТРЕТНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ – основних традиційних 10, вони згруповані так: зіставлення – 6, суміщення – 2, накладання – 2.

МЕТОДИ НАКЛАДАННЯ – методи криміналістичної портретної експертизи, які відносяться до третьої групи порівняння: накладання прозорих зображень на прозорі, накладання прозорих зображень на непрозорі.

МЕТОДИ СУМІЩЕННЯ (СПОЛУЧЕННЯ) – методи криміналістичної експертизи, які відносяться до другої групи порівняння: суміщення зображень по прямій (медіальній) лінії, суміщення зображень по ламаній лінії. Метод суміщення зображень полягає в тому, що на одній із фоторепродукцій роблять вирізи по лініях, які перетинають найбільш інформативні та чітко виражені ознаки, потім цю репродукцію суміщають з іншою і роблять спостереження збігів та відмінностей.

МЕТОДИ ТЕХНІКО-КРИМІНАЛІСТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ДОКУМЕНТІВ – використовується широке коло фізичних, хімічних та фізико-хімічних методів: особливі режими освітлення в тому числі зі застосуванням світлофільтрів, оптична мікроскопія та електронна мікроскопія, емісійний спектральний аналіз, дифузно-копіювальний метод, дослідження у невидимих ділянках спектру, фотографічні методи, люмінесцентний спектральний аналіз, хроматографія, електрофорез та інші.

МЕТОДИ ФІЗИКО-ХІМІЧНОГО АНАЛІЗУ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ, ПСИХОТРОПНИХ РЕЧОВИН ТА ПРЕКУРСОРІВ – див. Атомний спектральний аналіз наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, Мас-спектрометричний аналіз, Молекулярний спектральний аналіз наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, Рентгенографічний аналіз, Хімічний аналіз наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, Хроматографічний аналіз наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів.

МЕТОДИКА – сукупність прийомів, що дають змогу провести системно і в найдоцільнішій послідовності будь-яку роботу. Стосовно до криміналістики це може бути проведення експертизи, певного дослідження і окремої дії, розслідування конкретних видів злочинів тощо. Отже, всі прийоми фіксації ознак зовнішності особи за її фотознімками, роздільне і порівняльне їх дослідження та оцінка ознак є методикою ідентифікації особи за ознаками зовнішності.

МЕТОДИКА ДАКТИЛОСКОПІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ У ЗАГАЛЬНОНАУКОВОМУ РОЗУМІННІ – це система науково-обґрунтованих методів, прийомів і засобів їх технічної підтримки, які застосовують у певній послідовності під час дослідження папілярних узорів. Вона не поширюється на дослідження слідів шкірного покриву, який не має папілярної будови. Методи та засоби дослідження розробляють спеціально або запозичують із інших природничих і технічних наук (у таких випадках їх змінюють залежно від спеціальних завдань).

МЕТОДИКА ЕКСПЕРТИЗИ ЗНАРЯДЬ, ІНСТРУМЕНТІВ, ЗАМКІВ І ПЛОМБ – комплекс методів, прийомів, технічних засобів і оптимальний порядок їх використання, що забезпечує успішне проведення експертизи – див. Замок, Знаряддя злому, Пломба.

МЕТОДИКА ЕКСПЕРТИЗИ ЗУБІВ І ЇХ СЛІДІВ – система методів, прийомів і технічних засобів, необхідних для дослідження слідів зубів і протезів – див. Зубний протез.

МЕТОДИКА ЕКСПЕРТНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ – система методів, які застосовуються при вивченні об’єктів судової експертизи для встановлення фактів, що належать до предмета певного роду, виду, і підвиду судової експертизи.

МЕТОДИКА КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ІДЕНТИФІКАЦІЇ – система рекомендацій для дослідження з метою встановлення тотожності об’єктів за їх матеріальними відображеннями.

МЕТОДИКА КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ПОРТРЕТНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ – система методів, прийомів і технічних засобів, яка визначає процедуру та склад завдань, що потрібно вирішити в процесі виконання експертизи.

МЕТОДИКА РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ – сукупність прийомів підготовки і виконання слідчих дій, розробка версій і планування розшуку, залучення до розслідування наукових засобів, спеціальних знань, оперативних заходів і громадськості, що забезпечують їх розкриття.

МЕТОДИКА РОЗСЛІДУВАННЯ ОКРЕМИХ ЗЛОЧИНІВ – система науково розроблених рекомендацій, що ґрунтуються на криміналістичній техніці і слідчій тактиці, для найдоцільнішого розкриття, розслідування і попередження окремих видів злочинів.

МЕТОДИКА ТРАСОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ – система методів, прийомів і технічних засобів та оптимальний порядок їх використання для вивчення слідів і слідоутворюючих об’єктів у процесі провадження експертиз – порівн. Конкретна методика трасологічної експертизи.

МЕТРИЗАЦІЯ ОБ’ЄКТА ТРАСОЛОГІЧНА – див. Трасологічна метризація об’єкта.

МЕХАНІЗМ – сукупність штучних з’єднаних рухомих ланок (деталей чи частин), що здійснюють задані рухи, що відображуються на виробі у вигляді родових, групових і окремих ознак.

МЕХАНІЗМ ДАЛЬНЬОГО ЗВЕДЕННЯ ДЕТОНАТОРА – механізм, що переводить підривач в бойове положення.

МЕХАНІЗМ ЗІТКНЕННЯ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ – певна послідовність взаємодії, яка призводить до утворення слідів і пошкоджень на транспортних засобах при їх зіткненні, а також на об’єктах оточуючої обстановки. У М.з.т.з. включають напрямок руху, кут зіткнення, взаємне розташування транспортних засобів у момент зіткнення, подальше переміщення транспортних засобів та інші елементи – див. Зіткнення транспортних засобів.

МЕХАНІЗМ УПОВІЛЬНЕННЯ ВИБУХУ – датчик команди спрацювання детонатора у вигляді часового механізму, який відраховує час від початку його роботи до формування команди спрацювання детонатора.

МЕХАНІЗМ УТВОРЕННЯ РІЗАНОГО ПОШКОДЖЕННЯ – процес порушення цілісності (початкового стану) об’єкта внаслідок впливу знаряддям (інструментом). Залежно від механізму утворення різані пошкодження можуть бути наскрізними, поверхневими і поверхнево-наскрізними. При наскрізному пошкодженні знаряддя проникає крізь всю товщу тканини, при поверхневому пошкодженні – пошкоджується тільки верхній шар тканини або частково волокна ниток тканини, при комбінованому, поверхнево-наскрізному пошкодженнях знаряддя в залежності від сили натискання на нього або ковзає по поверхні, або проникає крізь товщу тканини. У результаті наскрізні пошкодження розділяються поверхнево пошкодженими ділянками тканини, що мають вид перемичок. Різані пошкодження мають лінійну форму, за спрямованістю – прямі, дугоподібні, звивисті, краї рівні, кінці гострі, в місці кінців можуть спостерігатися поверхневі пошкодження ниток, що є результатом недостатнього натискання на знаряддя на початку і ослаблення натискання наприкінці нанесення пошкодження. При розрізуванні тканини ножицями краї можуть бути рівними і східчастими, кінці розділених ниток, як правило, не разволокнені, можуть бути сплощені. Кінці розрізу гострі.

МЕХАНІЧНЕ ПОШКОДЖЕННЯ ТКАНИН ОДЯГУ – пошкодження, заподіяне дією механічних сил, що викликали рух знарядь і предметів з якими вступає в контакт одяг людини – див. Вогнепальне пошкодження одягу, Елементи механічного пошкодження одягу, Кількісні ознаки механічного пошкодження одягу, Колото-різане пошкодження одягу «Мінус тканини», Наскрізне пошкодження тканини одягу, Наскрізне пошарове пошкодження одягу, Наскрізне рубане пошкодження одягу, Основне пошкодження (в механічному пошкодженні одягу), Поверхневе пошкодження тканини одягу, Рубане пошкодження одягу, Якісні ознаки механічного пошкодження одягу.

МЕХАНІЧНО ОБРОБЛЕНЕ СКЛО – поліроване скло, отримане шліфуванням поверхневих шарів «сирого» прокатного чи виготовленого протягуванням скла з подальшим поліруванням відшліфованих поверхонь. Характеризується мінімальними, фактично непомітними оптичними дефектами – див. Прокатне скло.

МЕХАНОСКОПІЯ – розділ трасології, в якому вивчаються методи і засоби ідентифікації знарядь і механізмів та їх діагностичне дослідження.

МИЛЬНИЦЯ – фотоапарат без можливостей розширеного керування процесом зйомки.

МІДНО-АМІАЧНІ ВОЛОКНА – штучні гідратцелюлозні волокна, які одержують із природної целюлози мідно-аміачним способом. Молекулярна маса – 300-400.

МІКРОЗЙОМКА – фотозйомка з використанням мікроскопа, що забезпечує одержання фотографічних зображень зі збільшенням в 10´ і більше. Застосовується в біології, медицині, геології, металургії, криміналістиці та інших галузях науки і техніки як засіб дослідження мікроструктури об’єктів. Для мікрозйомки використовуються як оптичні, так і електронні мікроскопи. Найпростіша мікрознімальна установка має оптичний мікроскоп, звичайний фотоапарат і візирний пристрій (візир).

МІКРООБ’ЄКТ - матеріальне утворення, пов’язане з подією (злочину), яке внаслідок малих розмірів (маси) є невидимим або слабо видимим. Є об’єктом експертного дослідження, потребує для виявлення та дослідження сучасних методів мікроаналізу (оптичної і електронної мікроскопії, атомно-абсорбційного та лазерного мікроспектрального аналізу тощо). Найбільш повно мікрооб’єкти класифікував М.Б. Вандер: 1) за формою матеріального втілення (окремі фізичні тіла, яким притаманна відносно стійка форма; утворення, маса яких не має власної форми – рідини, сипкі речовини); 2) за безпосереднім джерелом походження (природного походження; значною мірою оброблені або штучно створені людиною); 3) за слідоутворюючим об’єктом та видом його контактного зв’язку з об’єктом-носієм (накладення, включення, нашарування, усотування. Перші два поняття часто називають мікрочастками, інші – мікрослідами. Можуть змінювати зазначену категорію внаслідок зміни контактного зв’язку з об’єктом-носієм, тому термін М. варто вважати універсальним); 4) за механізмом слідоутворення (статичні та динамічні). Виділяють доказове та оперативно-тактичне значення М. При виявленні та закріпленні традиційними процесуальними способами М. може бути речовим доказом. Інформація, отримана при вивченні М., дозволяє встановити: 1) природу М., його склад, класифікаційну категорію, належність до продукції певного виду, типу; 2) належність мікрооб’єктів, що порівнюються, до одного роду групи, джерела походження або до одного індивідуально визначеного об’єкта; 3) інші дані, що мають значення для розслідування злочину, а саме: встановити ознаки зовнішності злочинця та потерпілого, їх навички та професійні ознаки; факт контактної взаємодії, місце вчинення злочину, негативні обставини події тощо. Процедуру виявлення, фіксації, вилучення, пакування та попереднього дослідження М. при проведенні слідчих (розшукових) дій необхідно доручати спеціалісту, який володіє відповідними методами, способами, прийомами та техніко-криміналістичними засобами – порівн. Макрооб’єкт, Мегаоб’єкт – див. Класифікація об’єктів СЕМРВ, Мікро слід, Мікрочастка.

МІКРОСКОПІЧНИЙ АНАЛІЗ ЛФМ ТА ЛФП – методи оптичної та електронної мікроскопії, що дозволяють вивчати властивості (ознаки) зовнішньої і внутрішньої будови ЛФМ та ЛФП (рельєф поверхні, кількість шарів ЛФП, форму і розміри кристалів фосфатних ґрунтів підкладки ЛФП, форму та розподіл часток пігментів тощо) – див. Лакофарбове покриття (ЛФП), Лакофарбові матеріали (ЛФМ).

МІКРОСКОПІЧНИЙ АНАЛІЗ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ, ПСИХОТРОПНИХ РЕЧОВИН ТА ПРЕКУРСОРІВ – метод виявлення анатомо-морфологічних особливостей рослин конопель чи снотворного маку, особливостей зовнішньої будови речовин.

МІКРОСКОПІЧНИЙ АНАЛІЗ НП ТА ПММ – методи вивчення мікробудови об’єктів. Найчастіше застосовуються: 1) мікроскопія в поляризованому світлі – для виявлення форми кристалів твердих вуглеводнів (парафінів і церезинів) з метою класифікації об’єктів за видом та типом; 2) просвічуюча електронна мікроскопія – для визначення мікроструктури загусників пластичних мастил з метою встановлення їх виду, типу і марки, а також тривалості й умов експлуатації – див. Нафтопродукти (НП) та паливно-мастильні матеріали (ПММ), Пластичні (консистентні) мастила.

МІКРОСКОПІЧНИЙ АНАЛІЗ СКЛА – методи якісного аналізу морфології поверхні, неоднорідностей та включень у масі скла (світлова мікроскопія), наявності залишкових внутрішніх напружень (мікроскопія в поляризованому світлі), структурних особливостей скла (електронна мікроскопія).

МІКРОСКОПІЧНИЙ АНАЛІЗ ТЮТЮНУ ТА МАХОРКИ – методи визначення анатомо-морфологічної будови тютюну і махорки проти світла (у наскрізному свтлі) у мікроскопі при збільшенні до 250×. За допомогою мікроскопа вимірюють також розміри розрізаних тютюну та махорки.

МІКРОСЛІД в широкому розумінні – будь-які зміни, що відбулись у результаті вчинення злочину та спостерігаються на об’єкті-носії на мікрорівні. У вузькому розумінні М. – відображення фрагмента рельєфу об’єкта, що утворює слід, для визначення форми та розміру якого використовуються оптичні засоби (лупа, мікроскоп та ін.). М. може розглядатись як вид мікрооб’єкта: невидиме або слабовидиме нашарування (усотування) слідоутворюючого об’єкта на поверхні (у матеріалі) слідосприймаючого. Можливість взаємодії речовини М. з поверхнею об’єкта-носія обумовлює специфіку його субстанціонального дослідження, що потребує паралельного аналізу контрольних зразків речовини слідосприймаючого об’єкта.

МІКРОСЛІДИ – відображення фрагмента рельєфу слідоутворюючого об’єкта, для визначення форми і розмірів якого потрібне використання мікроскопічної техніки (луп і мікроскопів), що збільшує гостроту зору – див. Мікротрасологія.

МІКРОТРАСОЛОГІЯ – розділ трасології, в якому вивчаються методи і засоби дослідження мікрослідів і мікрочастинок – див. Мікрослід, Мікрочастинка.

Мікрочастинка – невеликий матеріальний об’єкт, форма і розміри якого не визначаються неозброєним оком. Від ультрамікрочастинок відрізняється тим, що вона є видимою (розміри перевищують 0,1 мм), від макрочастки (макрооб’єкта) – тим, що ні в одному з вимірювань (довжина, ширина, висота) її розміри не перевищують 2 мм – див. Мікротрасологія.

МІКРОЧАСТКА – вид мікрооб’єкта; невидимі або слабовидимі неозброєним оком тверді тіла, які не мають міцного зв’язку з поверхнею (масою) об’єкта-носія (накладення, включення).

МІМІКА (від грец. – наслідуваний) – рух м’язів обличчя людини відповідно до її почуттів чи настрою. Функціональна ознака зовнішності особи, рух м’язів обличчя, які виражають внутрішній душевний та психічний стан людини. У криміналістиці описуються за рухом м’язів обличчя (примруження очей, викривлення рота, підняття брів тощо.)

МІНА – вид боєприпасів, що застосовуються в артилерії та для наземних і морських вибухових загороджень.

МІНА-ПАСТКА (МІНА-СЮРПРИЗ) – вибуховий пристрій, замаскований під безпечний предмет здатний привернути увагу людини, і спрацьовує при спробі зміни його положення в просторі.

МІНЕРАЛЬНІ МАСЛА – масла, що належать до НП та ПММ. За способом виготовлення виділяють: дистилятні, які одержуються шляхом очищення окремих фракцій (дистилятів) нафти; залишкові – шляхом очищення залишків (концентратів), що утворюються при перегонці мазуту; змішані (компаундовані), які складаються із суміші дистилятних із залишковими. За цільовим призначенням М.м. поділяють на моторні, трансмісійні, індустріальні, турбінні, компресорні, електроізоляційні, приладові тощо.

МІННА (ВИБУХОВА) СТАНЦІЯ – місце приєднання електропідривної мережі до джерела струму.

МІНОМЕТ – артилерійське знаряддя з опорною плитою, призначене для навісної стрільби мінами.

МІНОМЕТНИЙ ПОСТРІЛ (МП) – боєприпас для стрільби з мінометів і безвідкатних гармат. МП складається з міни, основного (запалювального) і додаткових (метальних) порохових зарядів із засобами займання.

МІНУС ТКАНИНИ – найменування однієї з ознак, що характеризують механічне пошкодження тканини одягу. Полягає у відсутності частини тканини у пошкодженні. Зустрічається, як правило, у вогнепальному пошкодженні одягу в місці вхідного отвору.

МІРА (франц. mire, від mirer – розглядати на світлі, прицілюватися, мітити) – тест об’єктів, призначений для визначення характеристик якості зображення при дослідженні оптичних систем і фотоматеріалів; як правило являє собою пластинку з прозорого чи непрозорого матеріалу, на яку нанесений стандартний рисунок.

МІСЦЕ ВИБУХУ – приміщення та (або) ділянка місцевості, що містять сукупність слідів впливу уражаючих факторів вибуху вибухового пристрою, що відобразилися на об’єктах матеріальної обстановки.

МІСЦЕ ДОРОЖНЬО-ТРАНСПОРТНИХ ПРИГОД – ділянка місцевості з розташованими на ній предметами, слідами й іншими об’єктами, пов’язаними з подією дорожньо-транспортної пригоди (зіткненням і перекиданням транспортних засобів, наїздом на пішоходів тощо) – див. Комплексне дослідження дорожньо-транспортного події, Реконструкція обстановки місця дорожньо-транспортної пригоди.

МІСЦЕ ЗЛОЧИНУ – це місце безпосереднього вчинення злочинного наміру, яке спричинило певні матеріальні зміни (наявність слідів злому, взуття, крові та ін.).

МІСЦЕ ПОДІЇ – певна територія або приміщення, в межах яких відбувається сама подія злочину або виявлені її наслідки. Щодо одного злочину можливе існування кількох місць подій. Місце виявлення ознак злочину часто не збігається з місцем його вчинення.

МІСЦЕ ПОДІЇ – приміщення або місцевість, де вчинено злочин або де виявлено матеріальні сліди, пов’язані з подією злочину.

МІСЦЕВА ОЗНАКА – властивість, притаманна окремим частинам (ділянкам) об’єкта. Обумовлена природною або набутою (при утворенні, експлуатації і зберіганні об’єкта та при взаємодії з іншими об’єктами під час події, що розслідується) субстанціональною та (чи) морфологічною неоднорідністю – порівн. Загальна ознака; див. Класифікація ознак об’єктів СЕМРВ, Локальна ознака.

МІСЦЕВІСТЬ (ДЛЯ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ВИБУХОТЕХНІКИ) – ділянка автотранспорту (вулиці, майдан, сквер, парк, тощо) з розміщеним на ній природними об’єктами, надземними та підземними інженерними комунікаційними спорудами, за виключенням розміщених на ній будинків, стадіонів, мостів, переходів тощо.

МОВА – функціональна ознака зовнішності особи, система знаків, яка є засобом людського спілкування, розумової діяльності засобом вираження самосвідомості особи, виражається у здатності людини говорити, описується, як повільна, швидка, спокійна, збуджена, уривчаста, виразна, невиразна. До особливих ознак мови належить – гаркавість, заїкання, шепелявість, акцент, місцева говірка тощо.

МОДАКРИЛОНІТРИЛОВІ ВОЛОКНА – волокна, які одержують із сополімерів поліакрилонітрила з вмістом 15-40% іншого мономера.

МОДЕЛЮВАННЯ – процес виготовлення і використання предметних і знакових моделей (зліпків, математичних описів, рентгенограм тощо) в експертному дослідженні.

МОДЕЛЬ – фізичний аналог, зображення або знаковий опис об’єкта трасологічної експертизи, що фіксують його ознаки, здатні замістити цей об’єкт в процесі дослідження та доказування і відкривають можливості для отримання та збереження потрібної інформації – див. Предметні (фізичні) моделі.

МОДЕРНІЗАЦІЯ – оновлення морально застарілих зразків військової техніки шляхом зміни конструкції, матеріалу або технології виготовлення з метою значного поліпшення їх характеристик і підвищення ефективності використання.

МОДИФІКАЦІЯ – розробка конструктивних варіантів однотипних зразків військової техніки для використання в умовах, що відрізняються від умов застосування основного (базового) зразка.

МОЛЕКУЛЯРНИЙ СПЕКТРАЛЬНИЙ АНАЛІЗ ЛФМ ТА ЛФП – метод визначення структури і складу речовин, який ґрунтується на взаємодії молекул з електромагнітним випромінюванням. При експертному дослідженні ЛФМ та ЛФП застосовують аналіз у ІЧ-діапазоні спектра для віднесення невідомої речовини до фарби, встановлення природи в’яжучого матеріалу (а також пігментів і наповнювачів), для ідентифікації об’єктів (напівкількісний аналіз вмісту компонентів у порівнюваних зразках фарби) – див. Плівкоутворюючі речовини (зв’яжуюче), Фарби.

МОЛЕКУЛЯРНИЙ СПЕКТРАЛЬНИЙ АНАЛІЗ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ, ПСИХОТРОПНИХ РЕЧОВИН ТА ПРЕКУРСОРІВ – метод якісного, (а також кількісного) аналізу органічних компонентів наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, що ґрунтується на вибірковому поглинанні їх молекул в УФ-, видимому та ІЧ-діапазонах електромагнітного спектра. В експертній практиці найчастіше використовується для визначення хімічної природи зазначених речовин.

МОЛЕКУЛЯРНИЙ СПЕКТРАЛЬНИЙ АНАЛІЗ НП ТА ПММ – метод визначення структури і складу складних органічних та елементоорганічних сполук. Найчастіше використовується інфрачервона (ІЧ) і ультрафіолетова (УФ) спектроскопія для якісного та кількісного аналізу структурно-групового складу об’єктів. Методом ІЧ-спектроскопії можна визначати наявність в об’єкті сполук інших хімічних класів як компонентів, передбачених рецептурою (присадки до палив та масел, загусники пластичних мастил тощо), так і випадкових домішок. Методи ІЧ- та УФ-спектроскопії використовуються для встановлення нафтохімічної природи і виду невідомої речовини, а також при ідентифікаційних дослідженнях – див. Нафтопродукти (НП) та паливно-мастильні матеріали (ПММ).

МОЛЕКУЛЯРНИЙ СПЕКТРАЛЬНИЙ АНАЛІЗ ТЮТЮНУ ТА МАХОРКИ – метод аналізу складу органічних складових тютюну та махорки, що ґрунтується на їх взаємодії з електромагнітним випромінюванням. Найчастіше використовується аналіз в УФ-діапазоні енергетичного спектра для кількісного визначення вмісту алкалоїдів при ідентифікаційному дослідженні об’єктів – див. Алкалоїди тютюну та махорки.

Моляри – великі корінні зуби (по 6 з кожного боку). Жувальна поверхня багатогорбкова (4-5). Розташовані за премолярами. У слідах відображаються у вигляді вдавленого прямокутника з виступами і западинами.

МОНГОЛОЇДИ – особи, що належать до монголоїдної раси. Монголоїди поділяються на центрально-сибірських, північно-східних та середньоазіатських: 1) центрально-сибірські монголоїди (якути, буряти) – низький зріст, смуглява шкіра, чорне, пряме, жорстке волосся, сильне виступання щелеп, велика висота та ширина обличчя, низьке перенісся, ввігнута спинка носу, наявність епікантусу; 2) північно-східні монголоїди (чукчі, коряки) – найбільш темні для монголоїдів шкіра і волосся, менш жорстке волосся, менш широке обличчя в порівнянні з центрально-сибірськими монголоїдами, ніс з прямою або випуклою спинкою, наявність епікантуса; 3) середньоазіатські монголоїди (казахи, киргизи) – середній зріст, смуглява шкіра, чорне пряме волосся, сильний виступ щелеп, наявність епікантуса.

МОНОМЕРИ – низькомолекулярні сполуки, що використовуються для синтезу полімерів – див. Полімери (гомополімери).

МОНОНИТКА – нитка, що складається з одного протяжного елементарного волокна.

МОНОХРОМАТИЧНЕ СВІТЛО (від грець. monos – один, єдиний і chroma, род. chromatos – колір) – оптичне випромінювання однієї визначеної і постійної частоти (постійної довжини світлової хвилі). Різниця видимих світлових хвиль за частотою сприймається як різниця їх за кольором (звідси походження терміна «монохроматичний», який поширюють також і на невидимі світлові хвилі – ІЧ і УФ оптичне випромінювання, хоча ніякого відчуття кольору таке випромінювання не створює). Джерел монохроматичного світла (як і монохроматичного випромінювання взагалі) в природі не існує. На практиці під монохроматичним світлом розуміють випромінювання в достатньо вузькому спектральному інтервалі.

МОРФОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ У ТРАСОЛОГІЇ – встановлення особливостей та стану слідосприймаючої поверхні об’єктів, зокрема, наявності на ній сторонніх речовин та частинок (волокон, ґрунту, фрагментів лакофарбових покриттів, мікрослідів нашарування біологічних речовин, клеючих та паливно-мастильних матеріалів).

МОРФОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ – ознаки, що відображають зовнішню та внутрішню будову об’єкта і вивчаються безпосередньо, наприклад, візуально, та опосередковано – методами мікроскопії, профілографії, профілометрії, рентгеноскопії, ультразвукової дефектоскопії, локального мікроспектрального аналізу тощо. Використовуються в процесі вирішення завдань СЕМРВ – див. Класифікація ознак об’єктів СЕМРВ, Морфологія об’єкта.

МОРФОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ – ознаки, що відображають зовнішню та внутрішню будову об’єкта. Морфологічні ознаки використовуються при проведенні експертних досліджень та описі зовнішності людини за методом словесного портрету.

МОРФОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ – особливості будови та стану слідосприймаючої поверхні об’єктів трасологічного походження (рельєфність, текстура, колір, адгезійні властивості тощо). Наприклад, в експертизі зі встановлення цілого за його частинами до М.о. відносять однорідність матеріалу, спільний малюнок (текстуру) та рельєфність поверхні окремих частин цілого.

МОРФОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ ВОЛОКНА – сукупність ознак зовнішньої форми та поверхні волокна, що залежать від умов їх виникнення (природні і технологічні), а також додаткового впливу зовнішніх чинників (при експлуатації, в процесі події злочину). Можуть бути макроморфологічними, тобто визначатись візуально без будь-яких пристосувань, та мікро морфологічними, для виявлення яких використовують методи мікроскопії – див. Морфологічні ознаки волокнистих матеріалів.

МОРФОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ ВОЛОКНИСТИХ МАТЕРІАЛІВ – ознаки зовнішнього вигляду (форми та особливостей поверхні) волокон, ниток, тканин тощо. 1) Для волокна: зовнішній вигляд у поздовжньому положенні (наприклад, для бавовни – стрічкоподібна форма, звитість; для льону, пеньки – наявність поперечних зсувів; для вовни – нерівномірна ширина, зазубрені краї); форма поперечного перерізу (наприклад, для бавовни – квасолеподібна чи округла; для льону – багатокутна (4-6 сторін); для шовку – близька до трикутника; для хімічних волокон – кругла, овальна, трикутна, неправильна з порізаними краями тощо), рельєф поверхні (наприклад, гладка, смугаста, в цяточки, з черепицеподібними лусочками тощо), включення різних часток (матуючих речовин тощо); 2) для ниток пряжі: зовнішній вигляд у поздовжньому положенні (звитість, напрямок і ступінь закручення, форма поперечного перерізу (для монониток), характер пошкоджень (ознаки розриву, перерізу, подрібнення); 3) для тканин: зовнішній вигляд з лицьової та зворотної сторін (наявність петель, ворсу), малюнок (тип) переплетення з лицьової і зворотної сторін, щільність плетіння тощо.

МОРФОЛОГІЯ ОБ’ЄКТА – зовнішня будова об’єкта, а також складові його структурних елементів на поверхні та в об’ємі.

МОРФОЛОГІЯ ОБ’ЄКТА – зовнішня будова об’єкта, а також форма, розміри та взаємне розташування (топографія) на поверхні та всередині його структурних елементів (частин цілого, включень, деформацій, дефектів тощо) на поверхні та всередині, які виникають при виготовленні, експлуатації, зберіганні та взаємодії з іншими об’єктами під час події, що розслідується.

МОСТОПОДІБНИЙ ЗУБНИЙ ПРОТЕЗ – протез, що виготовляється з металу або пластмаси, або комбінований. Може бути знімним і незнімним. Складається з опорних частин, що ставляться на одну або обидві сторони щелеп за відсутності двох зубів і більше. У слідах відображається на ділянках, що відповідають заміщеному дефекту зубів. Ідентифікаційні ознаки жувальних поверхонь протеза молярів і премолярів різноманітні: число горбків, їх форма (у вигляді овалу, як на природних зубах, ромбовидна і трикутна). У слідах жувальна поверхня протеза зубів відображається у вигляді неправильного овалу з похилими краями і згладженими кутами. Про наявність кламерів свідчать вдавлені борозенки. Язична поверхня протеза відображається без особливостей. На відображеннях губної поверхні відстань між зубами менша, ніж у природних зубів – див. Зубний протез, Кламер.

МОТОРНІ МАСЛА – масла, призначені для карбюраторних, дизельних та поршневих авіаційних і газотурбінних двигунів внутрішнього згоряння. Одержують змішуванням базових масел з комплексом відповідних присадок. Використовують в автомобілях, тракторах, танках, кораблях, літаках. Класифікація М.м. ґрунтується на їх в’язкості та експлуатаційних властивостях.

МУЛЯЖ – зліпок (гіпсовий, парафіновий, восковий тощо) точно відображає форму оригіналу, будову його поверхні. При ідентифікації особи за ознаками зовнішності муляжем може бути посмертна маска людини.

МУМІЙО – смолоподібний продукт біологічного походження у вигляді безформених шматків з нерівномірною пористою або гладкою поверхнею, твердої чи пружної консистенції. Має характерний бальзамічний запах. Через зовнішню подібність з деякими наркотичними засобами (зокрема, з опієм) М. нерідко є об’єктом експертизи наркотичних засобів.

МУМІФІКАЦІЯ – висихання (природне або штучне) трупа або окремих його частин.

МУНДШТУКОВИЙ ПАПІР – папір, що використовується у цигарках як мундштук – див. Гільза цигарок.

Н

НАБИВАННЯ – щільність нарізаного тютюну в гільзі тютюнового виробу – див. Ознаки тютюну та махорки, Ознаки тютюнових виробів.

НАБУТІ ОЗНАКИ ЗУБІВ – ознаки, що характеризують різні зміни на зубах, що утворилися в результаті механічного, хімічного впливу, хвороб тощо (надломи коронок, утертість ріжучих країв, викришеності, поглиблення, порожнини та ін.).

НАБУХАННЯ – збільшення розміру (маси) об’єкта як результат поглинання низькомолекулярної рідини чи її пари. Може викликати руйнування хімічних зв’язків, тобто деструкцію матеріалу, наприклад ЛФП. Оцінюється візуально – див. Лакофарбове покриття (ЛФП).

НАВИЧКА – дія, сформована шляхом повторення, яка характеризується високим ступенем засвоєння і відсутністю поелементної свідомої регуляції і контролю.

НАВИЧКИ ХОДЬБИ – див. Хода (навички ходьби).

НАВІСНИЙ ЗАМОК – замок, який при відмиканні відділяється від об’єкта.

НАВЧАЛЬНА ЗБРОЯ – спеціально виготовлені або непридатні до бойового використання зразки зброї, призначені для вивчення їх будови і навчання методам поводження з ними при експлуатації і ремонті.

НАЇЗД – зіткнення транспортного засобу з перешкодою під час руху (наїзд на пішохода, обмежувальний стовпчик дороги та ін.)

НАКЛАДАННЯ – технічний прийом порівняння шляхом сполучення порівнюваних об’єктів чи їх прозорих копій застосовується в судово-портретній експертизі. Накладанням можна порівнювати лише прозорі об’єкти, для цього з непрозорих виготовляються в одному масштабі фотокопії-діапозитиви. Цей прийом порівняння використовується також для порівняння двох зображень одне із яких або обидва прозорі. Наклавши такі зображення одне на друге, спостерігають збіг або відмінність ознак.

НАКЛАДЕННЯ ЗОБРАЖЕНЬ – створення більш реалістичного переходу між фрагментами зображень. Редактор зображень, наприклад Photoshop, дозволяє накладати одне зображення на інше, ефективно маскуючи границі між ними.

НАКЛАДЕННЯ ПРИ ЕКСПЕРТИЗІ СЛІДІВ НІГ – порівняння двох фотозображень, виконаних в одному масштабі, з яких одне або обидва прозорі. Наклавши один знімок на інший, спостерігають проти світла чи у відбитому світлі збіги або розбіжності ознак.

НАКЛАДНА – документ, на підставі якого здійснюється видача/прийом штатних вибухових матеріалів.

НАОЧНІ МАТЕРІАЛИ – застосовуються при допиті свідків або потерпілих для отримання більш повних та достовірних свідчень про зовнішність, їх застосування доцільне в зв’язку з тим, що більшість свідків або потерпілих не можуть правильно охарактеризувати зовнішні ознаки. До них відносяться – набори сигналетичних фотознімків, таблиці з позначенням окремих ознак, класифікованих за системою словесного портрета, а також схеми частин одягу та взуття.

НАОЧНО-ОБРАЗНА ФОРМА ФІКСАЦІЇ ДОКАЗІВ – форма фіксації доказової інформації, яка дозволяє відобразити об’єкт, що чутливо сприймається або його ознаки та властивості, недоступні для звичного безпосереднього сприйняття. Прийомами цієї форми фіксації є фотографування, кінозйомка, відеозапис. Основна ознака наочно-образної форми фіксації наочність результатів фіксації.

НАПІВТОНКА ВОВНА – вовна, що складається з грубого пуху товщиною від 25 до 30 мкм чи перехідного волосся товщиною 30-50 мкм або з їх суміші. Таку вовну дають вівці напівтонкорунної породи – див. Пухове волосся.

НАПІВФАБРИКАТ (НАПІВПРОДУКТ) МЕТАЛУ – продукт праці, що пройшов одну чи декілька стадій обробки (прокатка, волочіння, кування, штампування, пресування). Призначається для подальшої обробки та виготовлення з нього готової продукції. Як об’єкт криміналістичної експертизи металів Н.(н.)м. найчастіше зустрічається у вигляді листів, смуг, стрічок, проводу, сортового металевого сплаву простого, фасонного і спеціального профілю.

НАПІВФАБРИКАТ ПЛОМБИ – тіло пломби, частково обтиснуте пломбувальними лещатами так, що на її поверхні наявні маркувальні позначення, однак пломбувальний елемент в каналах не обтиснутий, що дає можливість опломбування без застосування пломбувальних лещат – див. Пломба, Корпус (Тіло) пломби.

НАПОВНЮВАЧІ (ГУМ) – тверді, рідкі та газоподібні неорганічні чи органічні речовини, що вводяться до матеріалу (полімеру) для поліпшення експлуатаційних характеристик виробів, надання їм специфічних властивостей і зниження вартості. Тверді Н.(г.). можуть використовуватись у вигляді порошків (деревне борошно, газова сажа, крейда, каолін, метали тощо), волокон (довгих та рубаних – бавовняні, джутові, лляні, синтетичні, скляні, азбестові), зерен (порожні сфери зі скла, вуглецю, полімерів, скляні лусочки і гранули, гранульовані полімери), а також у вигляді листів для одержання багатошарових пластиків (папір, тканини, сітки, плівки). Як рідкі Н.(г.). застосовуються вода і мінеральні олії, а як газоподібні – гази (вуглекислий газ, азот, аміак) і низькокиплячі вуглеводні. Найбільш поширені тверді неорганічні Н.(г.). у вигляді порошків. Вміст Н.(г.). коливається від 15% (волокна в термопластах) до 200-300% (високонаповнені вироби з порошкоподібними Н.) від маси полімеру.

НАПОВНЮВАЧІ (ЛФМ) – білі та слабопофарбовані природні, рідше синтетичні (осаджені) неорганічні порошкоподібні речовини кристалічної, іноді аморфної природи з відносно низьким показником заломлення. Мають малу покриваючу здатність і невелику інтенсивність кольору. Застосовуються у виробництві непрозорих ЛФМ для їх здешевлення, а також поліпшення міцності та захисних властивостей ЛФП – див. Лакофарбові матеріали (ЛФМ), Основні компоненти ЛФМ.

НАПРАВЛЕНИЙ АСИМЕТРИЧНИЙ МАЛЮНОК – несиметричний, відносно повздовжньої лінії бігової доріжки малюнок, який використовується для реалізації різних динамічних властивостей в одній шині. Протектор такої шини, як правило, складається з двох частин з різним малюнком. Наприклад, зовнішня частина протектора краще працює на сухій дорозі, а внутрішня – на мокрій. Н.а.м. підвищує керованість автомобіля на дорозі вкритій водою, усуваючи ефект аквапланування, чи його зимового різновиду – «слашплэнингу», у випадку, коли дорога вкрита мокрим снігом.

НАПРАВЛЕНИЙ МАЛЮНОК ПРОТЕКТОРА – малюнок, який має кращу здатність відводити воду із зони контакту з дорожнім покриттям за рахунок водозгінних канавок. В залежності від напрямку руху, шини з таким малюнком по різному працюють в умовах, коли дорога покрита водою. Виробники шин обов’язково вказують на шинах з направленим малюнком напрямок обертання, наприклад, стрілкою і написом «Rotation» – див. Аквапланування, Направлений асиметричний малюнок, Направлений симетричний малюнок.

НАПРАВЛЕНИЙ СИМЕТРИЧНИЙ МАЛЮНОК – малюнок, у якого елементи протектора мають однакову структуру і розташовані симетрично відносно повздовжньої лінії бігової доріжки. Ходові властивості шини з Н.с.м. на покритою водою дорозі також залежать від напрямку руху транспортного засобу – див. Направлений асиметричний малюнок, Направлений малюнок протектора.

НАПРВЛЕНЕ СВІТЛО – метод освітлення, коли на знімку легко простежити напрямок світлового потоку, що освітлює об’єкт за розташуванням тіней. Направлене освітлення сприяє виявленню об’єму і форми об’єкта зйомки.

НАПРЯМКУ РУХУ ЛІНІЯ – див. Лінія напрямку руху.

НАРКОМАНІЯ (від грецьк. narke – сон, заціпеніння та manіa – пристрасть, манія) – різко виражений хворобливий потяг і звикання (психічна та фізіологічна залежність) до одного чи декількох наркотичних засобів, що діють переважно на нервову систему і створюють у людини при вживанні в малих дозах відчуття благополуччя, веселості, благодушності, приємного заспокоєння чи збудження; деякі наркотики (канабіс, смола канабісу, ЛСД та ін.) викликають також ілюзії й галюцинації. Вжиті у великих дозах наркотичні засоби викликають стан вираженого сп’яніння, оглушення, наркотичного сп’яніння і, нарешті, гострого сп’яніння – див. Лікарська залежність, Психічна залежність, Фізіологічна залежність.

НАРКОТИЧНИЙ ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ ЗАСІБ – фармпрепарат, віднесений до затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року №770 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. – див. Фармацевтичні засоби.

НАРКОТИЧНІ ЗАСОБИ – група речовин і лікарських засобів, до складу яких входять фармакологічно активні речовини рослинного та синтетичного походження, які мають здатність вибірково впливати на центральну нервову систему, що призводить до цілковитої втрати свідомості, усіх видів відчуття і розслаблення скелетної мускулатури (тобто до наркозу), або до особливого психологічного та фізіологічного стану організму, при якому відсутність звичної отрути – наркотику – викликає низку неприємних відчуттів, що потребує його періодичного споживання. Н.з. мають підвищену наркотичну активність, внаслідок чого фізіологічно і соціально небезпечні. До Н.з. в Україні відносяться лише включені до затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року №770 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. – див. Активність наркотичного засобу.

НАСАДКИ на об’єктив – оптичні і механічні пристосування, що приєднуються до передньої частини об’єктива. Застосовують афокальні насадки, насадочні лінзи, світлофільтри, бленди, маски для трюкових зйомок, оптичні насадки тощо. Для установки насадки оправи фотооб’єктивів в передній своїй частині мають різьблення чи інше пристосування.

НАСАДОЧНА ЛІНЗА – позитивна або негативна лінза, яку приєднують до передньої частини знімального об’єктива. Насадочні лінзи застосовують для збільшення масштабу зображення. Збільшення зображення за допомогою цих лінз можна досягти двома способами: збільшенням фокусної відстані (використовуючи негативну насадочну лінзу) при заданій (достатньо великій) відстані від об’єктива до об’єкта зйомки; зменшенням фокусної відстані (використовуючи позитивну насадочну лінзу), при цьому виникає можливість значно наблизити об’єктив до об’єкту зйомки. Застосування насадочної лінзи веде до погіршення якості зображення через збільшення аберацій оптичної системи. Крім того, при використанні насадочної лінзи відносний отвір системи змінюється: збільшується для позитивної насадочної лінзи і зменшується для негативної насадочної лінзи. Це призводить, зокрема, до відповідної зміни глибини різко зображуваного простору, що необхідно враховувати при зйомці.

НАСАДОЧНІ КІЛЬЦЯ – адаптери, які дозволяють використовувати фільтри та інші аксесуари об’єктива, що має більший чи менший передній діаметр, ніж потрібно для приєднання аксесуара.

НАСВАЙ – «жувальний» тютюн, подрібнена (пилоподібна) суміш махорки (тютюну) з різними наповнювачами, серед яких використовують золу, вапно, різні ароматичні речовини чи рослини. Камуфлюється під наркотичні засоби. У деяких випадках Н. містить у собі наркотичні засоби, найчастіше канабіс чи смолу канабісу – див. Речовини, камуфльовані під наркотичні засоби.

НАСИЧЕНІСТЬ – чистота кольору, відтінок, до якого чистий колір розмивається білим чи сірим; інтенсивність кольору, кількісна його характеристика в машинній графіці. Виражається у відсотках як частка основного кольору у колірному відтінку.

НАСКРІЗНЕ ПОШАРОВЕ ПОШКОДЖЕННЯ ОДЯГУ – пошкодження, що послідовно проходить через всі шари одягу, фіксовані відносно один одного. Виникає при одномоментній дії слідоутворюючого об’єкта.

НАСКРІЗНЕ ПОШКОДЖЕННЯ ТКАНИНИ ОДЯГУ – пошкодження тканини, що проходить крізь всю її товщу. Характеризується повним поділом ниток основи і утику.

НАТУРАЛЬНИЙ КАУЧУК – високомолекулярний полімер ізопрену (С5Н8), що міститься в молочному соку (латексі) каучуконосних рослин (бразильська гевея, кок-сагиз та ін.). Застосовується для виготовлення шин, приводних ременів, формованих і неформованих гумотехнічних виробів, клеїв, іграшок, засобів санітарії та гігієни тощо.

НАТУРАЛЬНИЙ ШОВК – волокна, що виробляються личинками тутового шовкопряда, – шершаві, нерівномірні за товщиною (від 10 до 16 мкм).

НАТУРАЛЬНІ (ПРИРОДНІ) ВОЛОКНА – волокна рослинного (бавовняні, лляні, конопляні тощо) та тваринного (вовна і натуральний шовк) походження.

НАУКА ПРО ТРАСОЛОГІЧНІ ЕКСПЕРТИЗИ – галузь наукових криміналістичних знань про теоретичні та методичні засади проведення трасологічних експертиз. Включає низку окремих криміналістичних теорій та вчень (теорія трасологічної ідентифікації, трасологічної діагностики, вчення про сліди, загальні та окремі ознаки, про механізм взаємодії та слідовий контакт і т. п.) і загальні наукові методики певних видів і підвидів трасологічних експертиз (дактилоскопічної, слідів транспортних засобів, слідів знарядь злому та ін.).

НАУКОВА ФОТОГРАФІЯ – розділ фотографії, що охоплює застосування її методів і засобів для вирішення різноманітних практичних завдань в різних галузях науки і техніки. Наукова фотографія дає можливість документувати досліджувані явища і тим самим робити їх доступними для наступного вивчення.

НАУКОВІ ЗАСАДИ КРИМІНАЛІСТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ОЗНАК ЗОВНІШНОСТІ ЛЮДИНИ – індивідуальність ознак зовнішності (їх неповторність), відносна стійкість (впродовж певних періодів життя вони майже стабільні), властивість відображення (матеріального – рисунки, фотографії та ін.; ідеального – у пам’яті інших людей).

НАУКОВО-ТЕХНІЧНІ ЗАСОБИ КРИМІНАЛІСТИКИ – пристрої, пристосування або матеріали, які використовують для збирання і дослідження доказів або створення умов, що ускладнюють учинення злочинів.

НАФТОПРОДУКТИ ТА ПАЛИВНО-МАСТИЛЬНІ МАТЕРІАЛИ – палива, мінеральні та синтетичні масла, пластичні мастила, розчинники та інші об’єкти, об’єднані або спільним походженням (НП – із нафти), або спільним цільовим призначенням (ПММ) – див. Консистентні мастила, Мінеральні масла, Паливо, Пластичні мастила.

НАЦІОНАЛЬНИЙ ОРГАН З ПРОТИМІННИХ ДІЙ – установа, яка відповідає за стабілізацію обстановки, управління, координацію дій та є замовником з виконання спеціальних вибухотехнічних робіт.

НАШАРУВАННЯ – пов’язане з процесом слідоутворення перенесення матеріалу одного об’єкта на слідосприймаючу поверхню іншого. При дорожньо-транспортних пригодах спостерігаються нашарування фарби, гуми, мастильних матеріалів з одного транспортного засобу на інший, сліди-нашарування на дорожньому покритті від коліс транспортного засобу.

НАШАРУВАННЯ ЛКП (ФАРБИ) – сторонні частки покриття (фарби) на пофарбованому об’єкті-носії, що не входять до його складу – див. Лакофарбове покриття (ЛФП), Ознаки експлуатації (старіння) ЛФП.

НАШАРУВАННЯ НА ЗНАРЯДДІ, ЯКЕ СПРИЧИНИЛО ПОШКОДЖЕННЯ ОДЯГУ – макро- і мікрочастинки ниток, волокон тканини одягу (текстильні волокна), що потрапили на поверхню слідоутворюючого об’єкта в результаті контакту зі слідосприймаючим об’єктом (одягом, який пошкоджується).

НАШАРУВАННЯ СЛІДИ – див. Сліди нашарування.

НАЯВНІСТЬ ВИПАДКОВОГО ЕЛЕМЕНТА ЗОВНІШНОСТІ – ознака, що має суттєве значення при характеристиці випадкового, непостійного або штучного елемента зовнішності. Сама по собі наявність випадкового елемента зовнішності має значення, коли він займає визначене місце (наклеєні вії, ластовиння на щоках і т. ін.), в інших випадках відсутність постійної ознаки аналізується в комплексі з іншими ознаками зовнішності.

НЕВИДИМИЙ (ЛАТЕНТНИЙ) СЛІД – слід, який не може бути безпосередньо сприйнятий зором. Латентні сліди виявляють (візуалізують) спеціальними методами, що ґрунтуються на використанні фізичних і хімічних властивостей речовин, які утворюють сліди, і поверхонь предметів, на яких ці сліди утворені.

НЕВИДИМИЙ (ЛАТЕНТНИЙ) СЛІД – слід, який не може бути безпосередньо сприйнятий зором. Латентні сліди виявляються за змінами, що вносяться до сприймаючого об’єкта і відображається на його здатності до адгезії, адсорбційних властивостях, здатності поглинати або відбивати інфрачервоні промені тощо, шляхом використання приладів і реактивів, за допомогою яких сліди стають доступними зоровому сприйняттю. До таких слідів відносяться всі сліди впровадження – див. Впровадження сліди.

НЕВІДПОВІДНІСТЬ – дія, аспект спеціальних вибухотехнічних робіт або результати діяльності ВТЛ (ВТП), які не відповідають власним процедурам ВТЛ (ВТП) або узгодженим із замовником вимогам.

НЕВІДПОВІДНОСТІ – визначене невиконання вимог нормативних документів до спеціальних вибухотехнічних робіт.

НЕГАТИВ – фотографічне зображення, протилежне за розподілом світлих і темних місць тому, що є в дійсності.

НЕГАТИВНЕ ВІДОБРАЖЕННЯ – перетворене (інверсне) відображення, яке спостерігається в поверхневих слідах, коли речовина сліду нашаровується на сприймаючу поверхню з поглиблених ділянок рельєфу або відшаровується і переноситься з неї виступаючими ділянками рельєфу слідоутворюючого об’єкта – див. Речовина сліду, Слідосприймаючий об’єкт.

НЕГАТИВНЕ ЗОБРАЖЕННЯ – негатив чорно-білий – фотографічне зображення, на якому відносний розподіл яскравостей протилежний розподілу яскравостей на об’єкті зйомки. Негатив кольоровий – фотографічне зображення, на якому колір будь-якого елемента є додатковим до кольору відповідного елемента об’єкта зйомки: фото - або кіноплівка, фотопластинка з таким (негативним) зображенням. Негативний процес у фотографії – перетворення прихованого фотографічного зображення, яке виникло під час зйомки у світлочутливому фотоматеріалі у видиме – негативне. Основні операції негативного процесу – проявлення та фіксування.

НЕГАТИВНИЙ ВИСНОВОК ЕКСПЕРТА – висновок експерта, в якому заперечується існування факту, з приводу якого перед експертом поставлене певне питання.

НЕГАТИВНІ ОБСТАВИНИ – фактичні дані, які суперечать природному ходу події або звичайному стану речей; суперечать характерному механізму вчинення злочину, а також версіям слідчого. Н.о. містять інформацію не про справжню подію, а про дані, які порушують природне співвідношення причини і наслідку – про інсценування злочину.

НЕГАТИВНІ СЛІДИ – сліди, утворені за певних умов нашаруванням речовини сліду на слідосприймаючу поверхню із заглиблених ділянок рельєфу шкіри. В окремих випадках негативні сліди утворюються, коли речовина сліду відшаровується від слідосприймаючої поверхні та нашаровується на ділянки рельєфу слідоутворюючого об’єкта, що виступають.

НЕГРОЇДИ – корінне населення Африки та Південно-східної Азії, що має темний колір шкіри і належить до негроїдної раси.

НЕДОДЕРЖКА – недостатня експозиція, отримана світлочутливим шаром фотоматеріалу при зйомці, що призводить до поганого пророблення чи повній відсутності деталей в світлих ділянках негатива.

НЕДОСТАТНІСТЬ ОБ’ЄКТІВ ЕКСПЕРТНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ – неповнота, неякісність об’єктів експертного дослідження, що не дозволяє експерту застосувати всі передбачені методикою експертизи методи дослідження.

НЕЗАКОННИЙ ОБІГ – культивування (вирощування) рослин снотворного маку та конопель, кокаїнового куща чи будь-яка інша дія (виготовлення, зберігання, перевезення та збут наркотиків) в порушення Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів».

НЕЗАЛЕЖНА ОЗНАКА – ознака, виникнення якої поряд з іншою (іншими) не обумовлена будь-якою залежністю. Прикладами Н.о. об’єктів СЕМРВ є подряпини, вибоїни на ЛФП автомобіля, співвідношення і види використаних волокнистих матеріалів у кустарно виготовленому текстильному виробі – порівн. Залежна ознака (ознаки); див. Класифікація ознак об’єктів СЕМРВ.

НЕІДЕНТИФІКАЦІЙНІ ДОСЛІДЖЕННЯ СКЛА ТА ВИРОБІВ З НЬОГО – експертні дослідження, що проводяться з метою встановлення: 1) природи (класифікаційної категорії) об’єкта; 2) виду інструмента, яким було розрізане скло; 3) боку, з якого був нанесений руйнівний удар, та його напрямку; 4) причини руйнування об’єкта (механічна, термічна, хімічна, мимовільна); 5) можливості використання виробу (уламків) для фокусування променів.

НЕЙТРАЛІЗАЦІЯ – тимчасове утворення таких технічних умов під час фази атаки, при яких не можливе спрацювання бойового ланцюга чи датчика цілі.

НЕЙТРАЛЬНИЙ КОЛІР – у режимі RGB колір, в якому червоний, зелений і блакитний представлені в однаковій кількості, утворюючі сірий.

НЕЙТРАЛЬНО-СІРИЙ СВІТЛОФІЛЬТР – світлофільтр, що характеризується майже однаковим коефіцієнтом пропускання світла для всіх ділянок спектра видимого випромінювання, тобто послабляє світло без зміни його спектрального складу. Нейтрально-сірий світлофільтр застосовують тих випадках, коли небажане чи неможливе зменшення експозиції шляхом діафрагмування знімального об’єктива.

НЕКЕРОВАНА РАКЕТА – ракета, що не має системи управління рухом на траєкторії.

НЕМЕТАЛИ (МЕТАЛОЇДИ) – неметалічні елементи (азот, кисень, хлор, кремній, вуглець, сірка, фосфор та ін.), наявні у металах і сплавах у вигляді легуючих домішок чи добавок або покриттів (на поверхні). Деякі з них визначають марку сплаву (наприклад, вуглець, сірка, фосфор у сталях) – див. Домішки в металах та сплавах, Легуючий елемент, Марка металів та сплавів.

НЕМЕТАЛІЧНІ ВКЛЮЧЕННЯ – макро- та мікрочастки у вигляді хімічних сполук, що утворюються в процесі виготовлення чи окислення металу, а також потрапляють у метал в інший спосіб. Виявляються в результаті металографічного аналізу – див. Дефекти металів та сплавів, Металографія.

НЕМОЖЛИВІСТЬ ЕКСПЕРТНОГО ВИРІШЕННЯ ПИТАННЯ – констатується в разі неможливості вирішення питання: 1) зважаючи на недостатність (неповноту, нечіткість, тощо) відображення властивостей (ознак) об’єкта експертизи, яка не включає в принципі можливості дослідження, але коли застосування комплексу методів не призводить до позитивного результату; 2) внаслідок нероздробленої наукової методики, яка зумовлює повну неможливість вирішення питання або часткову (неповну) можливість його вирішення при існуючому рівні розвитку теорії і методики експертизи; 3) коли експерт не володіє методами експертизи або технічна оснащеність експертної установи недостатня для її проведення.

НЕНАПРАВЛЕНИЙ МАЛЮНОК ПРОТЕКТОРА – це найбільш універсальний малюнок, при якому шина має однакові динамічні характеристики, незалежно від напрямку руху транспортного засобу. Шини з таким малюнком є найбільш поширеними. Більшість автомобілів, як правило, комплектуються такими шинами на заводі-виробнику – див. Направлений малюнок протектора.

НЕНАСИЧЕНИЙ ТОН – колір із додаванням білого (процент додавання одного кольору в інший).

НЕОБХІДНА ОЗНАКА – ознака, закономірно пов’язана з природою, призначенням, умовами виникнення та існування об’єкта, а також з механізмом події, що розслідується. В об’єктах СЕМРВ – наявність пігментів, в’яжучих матеріалів і наповнювачів у ЛФМ, що використовуються для фарбування транспортних засобів; тришарова система покриття для легкових автомобілів вітчизняного виробництва; наявність слідів-нашарувань та слідів-відшарувань ЛФМ (ЛФП) при контактній взаємодії транспортних засобів у дорожньо-транспортній пригоді – порівн. Випадкова ознака; див. Класифікація ознак об’єктів СЕМРВ.

НЕОДНОРІДНА ВОВНА – вовна, що складається із суміші волокон різних типів: загрубілих пухових, перехідних, остьових; включає також сухе і мертве волосся – див. Мертве волосся, Остьове волосся, Перехідне волосся, Пухове волосся, Сухе волосся.

НЕОДНОРІДНА ТКАНИНА – тканина з волокон різного виду.

НЕОДНОРІДНІСТЬ ОБ’ЄКТІВ ЕБМ – наявність у об’єкті, що досліджується, ділянок (неоднорідностей), що відрізняються за своїми параметрами. Для будівельних матеріалів ними можуть бути: колір, стан поверхні, пористість, зернистість, елементний та фазовий склад. Наявність у будівельних матеріалах неоднорідних ділянок дозволяє проводити їх порівняння і диференціацію на якісному рівні. Якщо є можливість визначити характеристики неоднорідностей чисельно, порівняння в ідентифікаційному дослідженні проводитиметься на більш високому, кількісному рівні.

НЕПОВНИЙ СЛІД НИЗУ ВЗУТТЯ (НОГИ) – слід, в якому підошовна частина взуття (стопи) відобразилася частково – див. Вимірювання сліду низу взуття.

НЕПРИДАТНІСТЬ ОБ’ЄКТА ДЛЯ ВСТАНОВЛЕННЯ ІНДИВІДУАЛЬНО-КОНКРЕТНОЇ ТОТОЖНОСТІ – стан об’єкта, при якому відсутня інформація, що дозволяє провести ототожнення. Може бути обумовлена: відсутністю в матеріалах кримінального провадження відомостей про просторові або тимчасові межі об’єкта, що ототожнюється (його кількість, об’єм, довжину тощо); відсутністю в слідах або частинах цілого сукупності ознак, необхідних для ототожнення об’єкта, через його недостатню кількість для реалізації методики дослідження, через непредставницькість зразка; наявністю істотних та необоротних змін ознак об’єкта на момент його експертного дослідження – див. Представницькість зразка.

НЕРІЗКЕ МАСКУВАННЯ – процес зменшення контрастності між суміжними пікселями у зображенні для зниження різкості.

НЕСКІНЧЕННІСТЬ ФОТОГРАФІЧНА – площина предметного простору, сполучена із головною фокальною площиною об’єктива. При встановленні на нескінченність виходять різкими усі предмети, розташовані за передньою границею нескінченності, що називається гіперфокальною відстанню.

НЕСПРАВНІСТЬ – технічний стан системи, обладнання та їх окремих елементів при якому вони не працюють так, як визначено за функціональним призначенням.

НЕСПРАВНІСТЬ ВІЙСЬКОВОЇ ТЕХНІКИ – стан зразків військової техніки або їх складових частин, при якому вони не відповідають хоча б одній з вимог, встановлених нормативно-технічною документацією.

НЕСТІЙКА ОЗНАКА – властивість матеріальної субстанції деяких об’єктів СЕМРВ вступати в хімічну, фізичну та фізико-хімічну взаємодію з навколишнім середовищем при звичайних (неекстремальних) умовах існування, що призводить до значної зміни її початкових якостей і ускладнює, а часом унеможливлює вирішення деяких завдань СЕМРВ. Об’єкти з такими ознаками мають обмежений (нетривалий) ідентифікаційний період (наприклад, легкокиплячі НП) – порівн. Відносно стійка ознака, Стійка ознака; див. Відносно нестійка ознака, Ідентифікаційний період, Класифікація ознак об’єктів СЕМРВ.

НЕСУЧИЙ ШАР РОЗСІЮВАЧА – основний сферичний шар скла розсіювачів, на якому відпресовані оптичні елементи. Визначається як мінімальна товщина оптичної частини розсіювача – див. Розсіювач (фари, підфарника).

НЕТКАНІ ВОЛОКНИСТІ МАТЕРІАЛИ – текстильні полотна, що виробляються із текстильних волокон чи пряжі без застосування процесу ткацтва. Неткані полотна мають різноманітний асортимент: пальтові, костюмні, платтяні, взуттєві, махрові для домашнього, пляжного одягу і домашнього вжитку, підкладкові та утеплюючі.

НЕЧІТКА МАСКА – фільтр Unsharp Mask (Нечітка маска) є у більшості програм редагування зображень, використовується при наведенні різкості для знімків із розмитим фокусом.

НЕЩАСНИЙ ВИПАДОК – подія, яка нанесла збитки здоров’ю вибухотехніків і оточуючим людям.

НЕЩАСНИЙ ВИПАДОК ПРИ ВИКОНАННІ СПЕЦІАЛЬНИХ ВИБУХОТЕХНІЧНИХ РОБІТ – подія, яка нанесла збитки здоров’ю вибухотехніків і оточуючим людям на робочому місці.

НИЖНІЙ ШАР ЛФП – шар системи ЛФП, який знаходиться в безпосередньому контакті з поверхнею, що фарбується, підкладкою – див. Лакофарбове покриття (ЛФП), Система покриттів.

НИЗ ВЗУТТЯ – частина взуття, що складається з підошви, яка може мати підметку, каблук і проміжну частину. Підошва буває шкіряна, гумова чи полімерна, суцільнолита чи з монолітним каблуком. У підошві та її частинах виділяють внутрішній, зовнішній, передній і задній краї (зрізи) – див. Вимірювання сліду низу взуття, Неповний слід низу взуття (ноги), Повний слід низу взуття (ноги).

НИТКИ (ПРЯЖІ) СКРУТКА – див Скрутка нитки (пряжі).

НІС – орган нюху, розташований на обличчі людини у вигляді виступу над ротом з дихальними шляхами, описується за розміром (довгий, середній, короткий), довжиною (короткий, середній, довгий), за шириною – відстанню між його крилами (малий, середній, широкий), за контуром спинки носа в профіль (прямий, випуклий, увігнутий). Ширина і форма спинки носа в фас (широка, середня, вузька). Положення основи носа в профіль (опущене, горизонтальне, підняте), особливостями (наявність викривлення, форми ніздрів тощо).

НІТРОГЛІКОЛЬ – потужна і чутлива до детонації ВР, безбарвна прозора рідина, летюча, температура замерзання – 22°С.

НІТРОГЛІЦЕРИН – потужна ВР, безбарвна прозора масляниста рідина, запаху не має. Сильно отруйна. Температура замерзання +13,2°С. В замерзлому і особливо в напівзамерзлому стані надзвичайно небезпечна в користуванні.

НІТРОЕФІРОМІСТКІ ВР – промислові ВР, що мають у своєму складі рідкі нітроефіри (нітрогліцерин); крім нього до складу різних видів цих ВР входять нітрогліколь, колодіонна бавовна, селітра, деревне борошно та інші речовини.

НОРМАЛЬНИЙ ОБ’ЄКТИВ – об’єктив, фокусна відстань якого приблизно дорівнює діагоналі кадрової рамки (кадру) а кут зору наближений до кута зору людини – кутове поле 45-50°. До нормального об’єктива відносяться, наприклад, всі об’єктиви до малоформатних фотоапаратів, що мають фокусну відстань ~ 50 мм.

НП – див. Нафтопродукти.

НЮХАЛЬНА МАХОРКА – виріб із ретельно просіяного махоркового пилу з додаванням низки хімічних речовин – ароматизаторів, що впливають на слизову оболонку носу – див. Махоркові вироби.

НЮХАЛЬНИЙ ТЮТЮН – тютюн, подрібнений особливим способом, з різними добавками, що використовується для вдихання – див. Тютюнові вироби.

О

ОБ’ЄКТ ЕКСПЕРТНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ – матеріальний об’єкт, що містить інформацію, необхідну для вирішення експертного завдання: речові докази, труп, речова обстановка місця події, зразки для порівняльного дослідження, інші матеріали справи. Ознаки експертного дослідження можуть бути класифіковані: за значимістю (суттєві та несуттєві); за значенням в процесі пізнання (диференційні, ідентифікаційні, діагностичні, індивідуальні); за походженням (власні та набуті); за природою (закономірні та випадкові); за тривалістю існування (стійкі, нестійкі); за характером (якісні та кількісні); за наявністю зв’язку з іншими ознаками (залежні та незалежні); за числом множини об’єктів, що мають таку ж ознаку (родовий, груповий та індивідуальний); за відношенням до об’єкту в цілому або його частини (загальний та власний).

ОБ’ЄКТ ЗЛОЧИНУ – це те, на що посягає особа, яка вчиняє злочинне діяння. Об’єктом злочину завжди є те благо, якому злочином завдається реальна шкода чи створюється загроза заподіяння такої шкоди. Об’єкт злочину – це суспільні відносини, взяті під охороною норами кримінального права, на які посягнув порушник.

Об’єкт, за допомогою якого проводиться ідентифікація – див. Ідентифікуючий об’єкт.

ОБ’ЄКТ, ЩО ІДЕНТИФІКУЄ – див. Ідентифікуючий об’єкт.

ОБ’ЄКТ, ЩО ІДЕНТИФІКУЄТЬСЯ – об’єкт, встановлення тотожності якого або спільної з іншим об’єктом родової (групової) належності являє собою завдання експертного дослідження. К.о. має якісну визначеність, здатність до відображення в слідах та частинах цілого, відносну стійкість морфологічних і субстанціональних ознак, стосовно якого вирішується питання про тотожність або спільну родову (групову) належність з ідентифікуючим об’єктом. В СЕМРВ це не тільки об’єкти зі стійкою зовнішньою будовою, а і просторово обмежені, зокрема рідкі, сипкі та газоподібні речовини. Такими об’єктами можуть бути: 1) окремі одиничні об’єкти (металевий предмет, моток ізоляції, окремий об’єм мастильного матеріалу тощо); 2) сукупність предметів (комплект предметів одягу тощо); 3) джерело походження (завод, кустарна майстерня, склад тощо) – порівн. Проміжний об’єкт ідентифікації; див. Структура процесу ідентифікації в СЕМРВ.

ОБ’ЄКТ, ЩО ІДЕНТИФІКУЄТЬСЯ − об’єкт, тотожність якого має бути встановлена у ході дослідження. Залежно від виду трасологічної; експертизи виділяють чотири (п’ять) основні види об’єктів, що ідентифікуються: людина (гомоскопічні експертизи), знаряддя і механізми (механоскопічні експертизи), транспортні засоби (транспортно-трасологічні експертизи), тварини (експертизи слідів тварин), частини цілого (субстанціональна експертиза) – див. Ідентифікації об’єкт.

ОБ’ЄКТ-ДЖЕРЕЛО – див. Слідоутворюючий об’єкт.

ОБ’ЄКТИ ҐРУНТОЗНАВЧОЇ ЕКСПЕРТИЗИ – 1) ґрунтовий покрив різних ділянок місцевості, включаючи аналогічні утворення – засипки горищ, стін, покриття підвалів, сараїв, гаражів, котельних, складських приміщень, недобудованих будинків тощо; 2) ґрунтові нашарування на різних об’єктах-носіях (одязі та взутті людини, транспортних засобах, знаряддях злочину, інструментах тощо).

ОБ’ЄКТИ ЕКСПЕРТИЗИ ВОЛОКНИСТИХ МАТЕРІАЛІВ ТА ВИРОБІВ З НИХ – 1) окремі текстильні волокна і волокна технічного призначення, їх фрагменти та сукупності; 2) вироби з волокон – нитки, пряжа, тканини, трикотаж; 3) вироби з тканин і трикотажу – одяг, предмети побутового призначення (постільна білизна, килими, скатерки тощо), їх частини; 4) шнури, мотузки, інші скручені та плетені вироби, їх частини; 5) предмети з нашаруваннями волокон; 6) залишки предметів одягу та інших об’єктів волокнистої природи, які було спалено.

ОБ’ЄКТИ ЕКСПЕРТИЗИ ГУМ ТА ВИРОБІВ З НИХ – шини, амортизатори, накладки бамперів і буфери автомобілів, взуття, ізоляція проводів та кабелів, липкі та ізоляційні матеріали, клеї, галантерейні вироби, видозмінені (наприклад, спалені) предмети, а також їх мікрочастки та сліди-нашарування на предметах-носіях – див. Вулканізати, Гуми.

ОБ’ЄКТИ ЕКСПЕРТИЗИ ЛАКОФАРБОВИХ МАТЕРІАЛІВ ТА ПОКРИТТІВ – 1) окремі об’єми ЛФМ (рідкі, сипкі промислові, побутові і художні фарби), їх компоненти (оліфи, пігменти тощо); 2) предмети, що мають ЛФП (авто-, мото-, велотранспорт, двері, вікна, сейфи, шафи тощо); 3) частки, зокрема мікрочастки, що відокремились від ЛФП внаслідок удару, тертя, а також сліди-нашарування (плями, мазки) – див. Лакофарбове покриття, Лакофарбові матеріали.

ОБ’ЄКТИ ЕКСПЕРТИЗИ МАТЕРІАЛІВ, РЕЧОВИН ТА ВИРОБІВ – тверді, рідкі та газоподібні матеріали і речовини, об’єкти-носії зі слідами, які додаються до матеріалів кримінального провадження у встановленому законом порядку та мають доказову інформацію про обставини, що входять до предмету доказування і встановлюються на основі спеціальних знань в галузі окремих видів СЕМРВ. Проведення порівняльних досліджень передбачає відбір порівняльних та контрольних зразків. За кількістю матеріальної субстанції виділяють мега-, макро- та мікрооб’єкти.

ОБ’ЄКТИ ЕКСПЕРТИЗИ МЕТАЛІВ, СПЛАВІВ ТА ВИРОБІВ З НИХ – 1) вироби зі сталі та їх частини; 2) вироби та покриття з благородних металів чи сплавів; 3) вироби або покриття з кольорових металів, сплавів та їх частини; 4) об’єкти зі слідами металізації.

ОБ’ЄКТИ ЕКСПЕРТИЗИ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ, ПСИХОТРОПНИХ РЕЧОВИН ТА ПРЕКУРСОРІВ – 1) наркотичні засоби кустарного виробництва, що отримують з рослин конопель (канабіс, смола канабісу, екстракти (настойки) канабісу) і снотворного маку (макова солома, опій, екстракційний опій), а також цілі рослини та їх частини; 2) синтетичні наркотичні засоби і психотропні речовини кустарного виробництва, заборонені до застосування в медичній практиці (героїн (ацетильований опій), ЛСД, кокаїн та ін.); 3) наркотичні засоби, що випускаються фармацевтичною промисловістю (морфін, кодеїн, промедол та ін.); 4) психотропні речовини і прекурсори; 5) речовини, камуфльовані під наркотичні засоби; 6) об’єкти-носії зі слідами наркотичних засобів і психотропних речовин, в тому числі – знаряддя кустарного виробництва.

ОБ’ЄКТИ ЕКСПЕРТИЗИ НАФТОПРОДУКТІВ ТА ПАЛИВНО-МАСТИЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ – 1) окремі об’єми конкретних НП і ПММ (паливо, масла, мастила, тверді НП тощо); 2) компоненти певного роду виробів (наприклад, складова рубероїду); 3) компоненти суміші, що утворилась в результаті випадкового поєднання різних матеріалів та речовин (наприклад, мастила вогнепальної зброї і продуктів пострілу); 4) сліди НП і ПММ на об’єктах-носіях (найчастіше – при проведенні експертиз по справах про пожежі та вибухи, ДТП, а також пов’язані із носінням, зберіганням, застосуванням вогнепальної і холодної зброї).

ОБ’ЄКТИ ЕКСПЕРТИЗИ ПЛАСТМАС, ГУМ ТА ВИРОБІВ З НИХ – предмети, виготовлені на основі пластмас чи з пластмасовими покриттями: товари народного вжитку (господарського і культурно-побутового призначення), пакувальні матеріали (полімерні плівки, пакети, липка плівка); деталі транспортних засобів; деталі радіо- та телеапаратури, освітлювальної техніки; галантерейна фурнітура (ґудзики, пряжки), ізоляція виробів кабельної промисловості, будівельні оздоблювальні й ізоляційні матеріали, продукція електротехнічної та кабельної промисловості (ізоляція кабелів, проводів, ізоляційні стрічки); продукція гумової промисловості (шланги, рукавички, дитячі іграшки); продукція взуттєвої промисловості (вироби із гуми і штучної шкіри); предмети одягу; сумки, валізи із гуми та штучної шкіри; посуд; оправа окулярів, гребінці, футляри для помади, інші розповсюджені в побуті вироби з пластмас і гум, їх частини; мікрочастки та сліди-нашарування – див. Пластики, Пластичні маси, Пластмаси.

ОБ’ЄКТИ ЕКСПЕРТИЗИ СКЛА, КЕРАМІКИ ТА ВИРОБІВ З НИХ – вироби зі скла технічного (світлотехнічного, транспортного, оптичного, медичного тощо), побутового (посудного, тарного тощо), будівельного (листового, профільного, віконного, склоблоків тощо), а також їх частини, зокрема мікрооб’єкти; вироби з кераміки (порцеляни, фаянсу, майоліки, теракоти, кам’яної маси), а також їх частини – окремі фрагменти виробів, осколки, мікрочастки тощо – див. Будівельне скло, Кераміка, Побутове скло, Технічне скло.

ОБ’ЄКТИ ЕКСПЕРТИЗИ СЛІДІВ НІГ – 1) предмети зі слідами ніг (взутих і босих), моделі їх слідів, виявлених на місці події, у вигляді об’ємних зліпків і плоских копій, слідокопіювальні матеріали з перенесеними на них поверхневими слідами; масштабні знімки слідів ніг; схеми доріжки слідів із зазначенням розмірних характеристик всіх її елементів; 2) зразки для порівняльного дослідження: взуття, панчохи, шкарпетки, які ймовірно були на ногах людини, яка перевіряється, зліпки з експериментальних слідів, експериментальні відбитки ніг підозрюваного (у тому числі експериментально отримані доріжки слідів), масштабні знімки експериментальних слідів тощо.

ОБ’ЄКТИ ЕКСПЕРТИЗИ ТЮТЮНУ ТА ТЮТЮНОВИХ ВИРОБІВ – 1) окремі об’єми тютюну і махорки; 2) вироби з тютюну (сигарети, цигарки, сигари, сигаретки); 3) залишки тютюну та тютюнових виробів; 4) недопалки, попіл тощо.

ОБ’ЄКТИ ЕКСПЕРТИЗИ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ – 1) молоко та молочні продукти; 2) хліб, хлібобулочні та кондитерські вироби, мед; 3) жири тваринного та рослинного походження; 4) ковбасні вироби, копченості; 5) кулінарні страви та вироби; 6) алкогольні напої (вино, горілка, коньяк, спирт); 7) напої безалкогольні, слабоалкогольні, квас, соки овочеві та плодово-ягідні; 8) продукти консервного, овочесушильного та концентратного виробництва, крупи та інші сипкі продукти, приправи тощо.

ОБ’ЄКТИ СЕМРВ – матеріальні носії криміналістично значущої інформації. Ними можуть бути предмети – прості, складні, складені (із сукупності вузлів, деталей, комплекти), маси (об’єми) матеріалів та твердих, рідких і газоподібних речовин, а також певні види останніх, субстанціональні і морфологічні властивості яких дозволяють вирішувати завдання ЕМРВ; промислові і кустарні текстильні, лакофарбові, полімерні матеріали, нафтопродукти, вибухові речовини, скло, метали тощо, вироби з них – див. Класифікація об’єктів СЕМРВ.

ОБ’ЄКТИ СУДОВОЇ МОЛЕКУЛЯРНО-ГЕНЕТИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ – будь-який біологічний матеріал людини, який містить клітини з ядрами – див. Судова молекулярно-генетична експертиза, Порівняльні зразки для судової молекулярно-генетичної експертизи.

ОБ’ЄКТИ ТЕХНІКО-КРИМІНАЛІСТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ДОКУМЕНТІВ – рукописні та машинописні документи; документи, виготовлені поліграфічним способом, та їх копії; матеріали документів; знаряддя письма (олівці, ручки та ін. поліграфічне та репрографічне обладнання; друкарські машини, принтери, печатки, штампи і т.ін.); засоби для травлення та змивання текстів.

ОБ’ЄКТИ ТРАСОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ – матеріали кримінального провадження, які є джерелами інформації, необхідної експерту для вирішення поставлених перед ним питань: сліди, їх моделі-копії та інші речові докази, що вилучаються на місцях подій, об’єкти, що перевіряються, зразки, речова обстановка (ситуація) місця події, відомості про місце, час і способи вилучення слідів та інші дані, які використовуються у процесі експертного дослідження – див. Взаємодія об’єктів трасологічної експертизи, Прямий і зворотній ідентифікаційний зв’язок об’єктів.

ОБ’ЄКТИВ – оптична система, що є частиною оптичного приладу, звернена до об’єкту спостереження (чи зйомки) і утворює (формує) його дійсне чи уявне зображення.

ОБ’ЄКТИВ БЕЗ СИСТЕМИ ФОКУСУВАННЯ – об’єктив фотоапарата, конструкція якого не передбачає процес фокусування. Як правило, це ширококутні об’єктиви «мильниць» сфокусовані на гіперфокальну відстань.

ОБ’ЄКТИВ ІЗ ПОСТІЙНОЮ ФОКУСНОЮ ВІДСТАННЮ – до таких об’єктивів як правило відносять моделі, в яких фокусна відстань не змінюється, але на об’єкті зйомки можна сфокусуватися за рахунок переміщення об’єктива в напрямку від площини плівки.

ОБ’ЄКТІВ ІЗ ПЕРЕМІННОЮ ФОКУСНОЮ ВІДСТАННЮ (zoom) – об’єктив фотоапарата, фокусну відстань якого можна довільно змінювати в межах, обумовлених його конструкцією. Фокусна відстань змінюється або східчасто – об’єктив з дискретною зміною фокусної відстані, або плавно – так званий панкратичний об’єктив.

ОБ’ЄКТ-НОСІЙ – див. Слідосприймаючий об’єкт.

ОБ’ЄМНА МАСА – маса одиниці об’єму. Має більшу, ніж густина, варіаційність значень всередині виду і використовується як ознака, що характеризує природу матеріалу та особливості виробництва.

ОБ’ЄМНЕ ВІДОБРАЖЕННЯ – відображення, при якому утворюючий об’єкт, його частина або деталі рельєфу поверхні повністю на всю свою висоту або глибину відображаються у сліді. У таких випадках спостерігається адекватне, тривимірне відображення рельєфу, а як ідентифікаційні ознаки можуть бути використані показники всіх трьох вимірювань. Поняття О.в. (тривимірного) не варто ототожнювати з поняттям об’ємного (вдавленого) сліду. Не в кожному такому сліді на всю глибину відображаються деталі рельєфу утворюючого об’єкта. З іншого боку, О.в. часто спостерігається не тільки у вдавлених точкових слідах, а й у слідах ковзання, відділення та кочення – див. Вдавлений слід.

ОБ’ЄМНИЙ ВИБУХ – вибух, при якому вибухове перетворення протікає в газоподібному або дрібнодисперсному середовищі «пальне – окислювач». Ініціювання детонаційного процесу в аерозольній хмарі, що утворюється при спрацьовуванні боєприпасу об’ємного вибуху і займає значний обсяг, здійснюється спеціальним пристроєм. Ураження наноситься детонацію повітряної ударної хвилі, що виникають при вибуху хмари.

ОБ’ЄМНИЙ СЛІД НОГИ – слід, що має три вимірювання: довжину, ширину і глибину. Може бути точковим і лінійним.

ОБ’ЄМНІ СЛІДИ – виникають у результаті вдавлення слідоутворюючого об’єкта у слідосприймаючу поверхню, яка при цьому деформується, набуваючи форми і розмірів контактної поверхні слідоутворюючого об’єкта. Доволі часто об’ємні сліди утворюються на слідосприймаючій поверхні, наприклад, на ґрунті, деревині, пластиліні, замазці тощо.

ОБІД – зовнішня циліндрична або фасонна частина колеса з міцного (наприклад, сталі) металу, призначена для кріплення шини.

ОБІЗНАНА ОСОБА – особа, яка володіє спеціальними знаннями і може виконувати в судочинстві функції спеціаліста або експерта.

ОБЛАДНАННЯ – матеріальне (механічне, електричне, електронне та інше устаткування або їх сукупна комбінація) система, яка використовується для розширення можливостей людини у виконанні робіт, процедур і окремих дій.

ОБЛИЧЧЯ – передня частина голови людини (обличчя, вид, фізіономія). Описується за формою в фас: округле, овальне з розширенням вгору чи вниз, прямокутне, трикутне, квадратне; за повнотою може бути худим, середньої повноти, повним; за кольором – біле, смагляве, рум’яне, бліде; за співвідношенням висоти та ширини; за загальним контуром у профіль – пряме, опукле, увігнуте.

ОБЛИЧЧЯ В ЦІЛОМУ – передня частина голови людини (обличчя, вид, фізіономія); описується за конфігурацією (кругле, прямокутне, овальне, квадратне, трикутне, ромбоподібне) профілем (випукле, пряме, увігнуте), повнотою (повне, середньої повноти, худорляве), кольором (червоне, сіре, землисте), співвідношенням висоти та ширини.

ОБЛІК – належним чином організована система узагальнення і реєстрації інформації про якісну та кількісну характеристику процесів приймання та видачі вибухових матеріалів і вибухонебезпечних речових доказів.

ОБМОТКИ – слідосприймаючий об’єкт у вигляді ізоляційного і захисного покривів, накладених на вироби у вигляді спіралі з використанням стрічок, ниток різних матеріалів (полімерна плівка, стрічка ПВХ, склострічка, лакотканини і т. і.).

ОБОДОК СИГАРЕТ – частина готового виробу. Використовується для приклеювання фільтру, є на сигаретах усіх сортів. Виготовляється з бронзованого паперу, паперової імітації пробки, білого паперу.

ОБОЙМА – металева плитка з розміщеними в ній матрицями для одномоментного виготовлення виробів певної форми, розміру, малюнку.

ОБОРОННА РУЧНА ГРАНАТА – осколкова ручна граната дистанційної дії для ураження живої сили противника в оборонному бою.

ОБРАЗИ ОБ’ЄКТІВ – див. Слідоутворюючий об’єкт.

ОБРІЗКА – видалення зайвих частин зображення.

ОБРІЗКА В КРАЙ – роздруковане зображення, границі якого збігаються з краєм сторінки; як правило утворюється шляхом обрізки великого зображення до необхідного розміру.

ОБСТАНОВКИ МІСЦЯ ДОРОЖНЬО-ТРАНСПОРТНОЇ ПРИГОДИ РЕКОНСТРУКЦІЯ – див. Реконструкція обстановки місця дорожньо-транспортної пригоди.

ОБТЮРАЦІЯ – герметизація каналу ствола вогнепальної зброї при пострілі, що запобігає прориву порохових газів.

ОБШИВКА – оболонка з волокнистих матеріалів або дроту, утворена двома групами пасм, що накладаються в різних напрямках і переплітаються в певному порядку – див. Малюнок обплетення.

ОГЛЯД – документ, що укладено з метою інформування підвідомчих та інших організацій про діяльність вибухотехнічних підрозділів протягом визначеного періоду.

ОГЛЯД – слідча (розшукова) дія, яка полягає у безпосередньому сприйнятті об’єктів з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.

ОГЛЯД ЕКСПЕРТНИЙ – стадія експертного дослідження, яка полягає в огляді об’єктів, що надані на експертизу, в тому числі і їх упаковки. Мета огляду – отримання уявлень про характер та стан об’єктів, з’ясування умов їх транспортування, визначення цілісності упаковки та характеру наявних пошкоджень, як наслідок неправильного транспортування чи вилучення та упакування, виявлення фактів, що мають значення для вирішення поставлених перед експертом: питань. Огляд експертний може проводитися під час огляду місця події за участю експерта. Інколи огляд розглядається не як самостійна стадія експертного дослідження, а як частина підготовчої (аналітичної) стадії експертного дослідження.

ОГЛЯД МІСЦЯ ПОДІЇ – це невідкладна слідча (розшукова) дія, спрямована на встановлення, фіксацію і дослідження обстановки місця події, слідів злочину і злочинця та інших фактичних даних, що дозволяють в сукупності з іншими доказами зробити висновок про механізм події та інші обставини розслідуваної події.

ОГЛЯД ПОВІТРЯНОГО СУДНА – процедура перевірки повітряного судна з метою забезпечення його безпеки та осіб, що перевозяться на ньому, виявлення предметів загрози та пошкоджень, які можуть привести до авіаційної події.

ОГЛЯД ТРУПА – слідча дія, яка провадиться на місці виявлення трупа з метою встановлення ознак, що дозволяють встановити особу потерпілого, місце, час, обставини і причини смерті, а також для виявлення ознак, що вказують на можливого злочинця. Огляд трупа провадиться в присутності двох понятих і за участю судово-медичного експерта (або іншого лікаря). При огляді трупа встановлюють фактичні дані, доступні безпосередньому спостереженню; фіксуються положення і поза трупа, стать, приблизний вік, особливості статури тощо, стан і особливості одягу та взуття, предмети, сліди, документи, що є на трупі і біля нього, а також тілесні ушкодження і трупні зміни. Труп фотографують, складають схеми, виготовляють зліпки і відбитки слідів, беруть зразки волосся, крові, тканин тіла, відбитки пальців.

ОДИНИЧНІ СЛІДИ НІГ − окремі, не взаємозв’язані сліди ніг, розташовані ізольовано один від одного.

ОДНОРІДНА ВОВНА – вовна, що складається з волосся тільки одного типу, наприклад, тільки пухового, тільки перехідного чи тільки остьового – див. Остьове волосся, Перехідне волосся, Пухове волосся.

ОДНОРІДНА ТКАНИНА – тканина з волокон одного виду.

ОДНОЧАСНІСТЬ ВИКОНАННЯ ЗАПИСІВ У ДОКУМЕНТАХ – запис першого і наступного екземплярів документа шляхом впливу пишучого приладу на перший екземпляр; запис у документі, який виконаний в одних і тих самих умовах (одним пишучим приладом, на одній підкладці, однією особою). Встановлення одночасності виконання записів – одне з завдань техніко-криміналістичного дослідження документів, що полягає у доказуванні виконання тексту документа у прийнятій послідовності і відсутності додавань (дописок, домальовування і т.ін.), які змінюють його початковий зміст.

ОДЯГ ТА ІНШІ НОСИЛЬНІ РЕЧІ – супутні ознаки зовнішності особи, які безпосередньо не стосуються людини, але інколи мають велике значення для її розшуку та ототожнювання. Тому опис зовнішності, як правило, доповнюють описом одягу і предметів, що були при особі. Це допомагає у розшуку, а згодом і ототожнюванню певної людини. Щодо предметів, то описують всі ознаки як загальні, так і окремі: вид, фасон, колір. Наявні деталі: зношеність, латки, відсутність ґудзиків тощо).

ОЗНАКА – сторона, що характеризує зовнішню будову об’єкта.

ОЗНАКА – характеристика властивості об’єкта, що дозволяє відрізнити один об’єкт від іншого чи групу (певну множину) об’єктів від інших груп (множин) об’єктів, а також судити про особливості відображення властивостей в слідах – див. Атрибутивна (якісна) ознака, Власні ознаки сліду, Діагностична ознака, Збіг ознак, Індивідуальна ознака, Істотна ознака, Кількісна ознака, Оцінка ознак, Специфічний ознака, Стійка ознака Технологічні ознаки.

ОЗНАКА ТРАНСПОЗИЦІЙНА – див. Транспозиційна (топографічна) ознака.

ОЗНАКА, ЩО ІНДИВІДУАЛІЗУЄ – див. Індивідуальна ознака.

ОЗНАКИ ВЗУТТЯ ІДЕНТИФІКАЦІЙНІ – див. Ідентифікаційні ознаки взуття.

ОЗНАКИ ВІДОБРАЖЕННЯ ОБ’ЄКТА В СЛІДІ – ознаки, що дозволяють визначити, в якому вигляді, а також адекватно чи перетворено відобразилися форма, розміри утворюючого об’єкта і деталі його рельєфу в сліді. Якість відображення залежить від властивостей об’єктів, які беруть участь у слідоутворенні, речовини сліду і механізму слідоутворення. Адекватне відображення характеризується поняттями «об’ємне», «точкове», «позитивне», перетворене (неадекватне) відображення – поняттями «площинне», «лінійне», «негативне» – див. Лінійне відображення, Негативний відображення, Об’ємне відображення, Площинне відображення, Позитивне відображення, Слідосприймаючий (який сприймає) об’єкт, Речовина сліду, Слідоутворюючий (який утворює) об’єкт, Точкове відображення.

ОЗНАКИ ЕКСПЛУАТАЦІЇ (СТАРІННЯ) ЛФП – захисно-декоративні, фізичні та хімічні властивості покриття, які з’являються і необоротно змінюються в часі: подряпини, вибоїни, відколи, вм’ятини, тріщини, міхурі, матовість, бронзування, білісуватість, меління, шорсткість, вивітрювання, притертість, втрата блиску, здуття, кратери, осип, зміна кольору, лущення, включення бруду, осередок корозії, зниження еластичності, збільшення крихкості, відшарування (ослаблення адгезії покриття з підкладкою і між шарами), міграція пігментів, наявність сторонніх включень (забруднень) –- див. Лакофарбове покриття (ЛФП).

ОЗНАКИ ЗОВНІШНОСТІ – характеристики елементів зовнішності, що сприймаються на вигляд в цілому або в окремих її елементах за допомогою яких можна відрізнити (впізнати) людину або віднести її до визначеної групи людей. Поділяються на анатомічні (ознаки зовнішньої будови тіла та обличчя), функціональні (примітні ознаки звичного стану людини та його її дій) та супутні (ознаки речей, що знаходяться у користування людини) Описуються за певною науково розробленою системою, що має назву словесний портрет, класифікуються за двома основними групами: анатомічні – риси обличчя (голови, волосяного покрову, зубного апарату), загальна структура та інші ознаки будови тіла та функціональні – ознаки ходи, жестикуляції, міміки, а також мовні особливості (особливості голосу).

ОЗНАКИ ЗУБІВ – відображення в слідах властивостей зубів (протезів), що дозволяють відрізнити їх від зубів (протезів) іншої людини або зубів тварини – див. Анатомічні ознаки зубів, Ідентифікаційні ознаки зубів, Придбані ознаки зубів, Функціональні ознаки зубів.

ОЗНАКИ ЛФМ – основні: колір, запах, консистенція, природа (вид, тип, марка) плівкоутворюючих речовин (в’яжучого), наповнювача, пігменту, розчинника; форма і розміри пігментів та наповнювачів; якісний і кількісний елементний, молекулярний, фазовий склад ЛФМ – див. Розчинники та розріджувачі.

ОЗНАКИ ЛФП – колір, твердість, крихкість, еластичність; властивості зовнішньої поверхні: гладка, блискуча, матова, з ознаками старіння; властивості внутрішньої будови: кількість шарів, їх чергування за кольором, товщина покриття загальна і пошарова, наявність забруднень; властивості нижньої поверхні: відбитки мікроструктури підкладки, наприклад, форми і розмірів фосфатних кристалів – див. Лакофарбове покриття (ЛФП).

ОЗНАКИ МЕХАНІЗМУ ФОРМУВАННЯ СЛІДУ – ознаки, що характеризують вплив, якому піддавався сприймаючий об’єкт (локальний, периферійний): його природу – хімічна, фізична чи біологічна; його конкретний прояв – тиск, ковзання (тертя), кочення, відділення, плавлення, і зміни, до яких воно веде (деформація, розчленування, відділення, нашарування, відшарування). Використовуються, в основному, в трасологічній діагностиці, але важливі і в ідентифікаційних дослідженнях для встановлення групової приналежності слідоутворюючого об’єкта, отримання необхідних для порівняння і оцінки значущості відображених в сліді ознак – див. Групова приналежність в трасологічних дослідженнях, Трасологічна експертна діагностика.

ОЗНАКИ МЕХАНІЧНОГО ПОШКОДЖЕННЯ ОДЯГУ – див. Кількісні ознаки механічного пошкодження одягу, Якісні ознаки механічного пошкодження одягу.

ОЗНАКИ ОБ’ЄКТА – ознаки матеріалу: колір, прозорість, аморфність, неорганічна природа, фізичні (оптичні – світлопропускання, показник заломлення, дисперсія), механічні (густина, твердість, крихкість, межа міцності), магнітні, електричні, теплові та інші властивості, якісний і кількісний елементний склад, наявність випадкових домішок та спеціальних добавок, хімічна стійкість тощо. Для виробу – ознаки матеріалу і додаткові: форма, розміри, наявність покриттів, особливості способу виробництва та технології обробки (сліди прес-форми, обробляючих інструментів, наявність плівки оксидів на поверхні, характерні дефекти тощо), а також ознаки експлуатації.

ОЗНАКИ ОБ’ЄКТА – ознаки матеріалу: колір, прозорість, аморфність, неорганічна природа, фізичні (оптичні – світлопропускання, показник заломлення, дисперсія), механічні (густина, твердість, крихкість, межа міцності), магнітні, електричні, теплові та інші властивості, якісний і кількісний елементний склад, наявність випадкових домішок та спеціальних добавок, хімічна стійкість тощо. Для виробу – ознаки матеріалу і додаткові: форма, розміри, наявність покриттів, особливості способу виробництва та технології обробки (наприклад, сліди від формоутворюючого об’єкта: прес-форми, штампа, ріжучого інструменту; наявність плівки оксидів на поверхні; характерні технологічні дефекти тощо), а також ознаки експлуатації (зношеність, нашарування сторонніх частинок).

ОЗНАКИ ОБ’ЄКТІВ ЕБМ – 1) морфологічні ознаки (розміри, форма, рельєф поверхні, пористість, наявність та розподіл включень, механічні пошкодження); 2) ознаки складу (якісний і кількісний елементний та молекулярний склад, наявність та розподіл неоднорідностей складу); 3) структурні ознаки (наявність і розподіл фаз, їх кристалографічні характеристики, викривлення кристалічної структури); 4) фізико-хімічні властивості (густина, об’ємна маса, вологопоглинання, теплоємність, колір).

ОЗНАКИ ОБ’ЄКТІВ ЕКСПЕРТИЗИ ГУМ ТА ВИРОБІВ З НИХ – 1) ознаки матеріалу: колір, запах, густина, твердість, еластичність, пористість, ступінь набрякання в розчинниках, реакція на дію відкритого полум’я, температура склування, вид (марка) і склад (елементний, фазовий, молекулярний) каучуку і спеціальних добавок, сторонні включення; 2) ознаки виробу технологічні: ознаки матеріалу і додатково – форма, розміри, стан поверхні (сліди прес-форми чи мундштука, напливи, муар, підгоряння), а також раковини, недовулканізація; 3) ознаки виробу експлуатаційні: подряпини, порізи, проколи, розриви, ступінь стирання, розтріскування, розшарування.

ОЗНАКИ ОБ’ЄКТІВ ЕКСПЕРТИЗИ МЕТАЛІВ, СПЛАВІВ ТА ВИРОБІВ З НИХ – 1) для металів і сплавів: колір, блиск, твердість, густина, теплові, електричні, магнітні та хімічні властивості тощо; 2) для виробів з металів і сплавів: додатково – форма, розміри, цільове призначення, наявність слідів зовнішнього впливу (механічного, теплового, хімічного).

ОЗНАКИ ОБ’ЄКТІВ ЕКСПЕРТИЗИ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ, ПСИХОТРОПНИХ РЕЧОВИН ТА ПРЕКУРСОРІВ – колір, запах, біологічна і хімічна природа, морфологія, ступінь подрібнювання, фазовий стан, консистенція, наявність сторонніх включень (домішок), спосіб та матеріал упаковки, залишки пакувального матеріалу, сліди прес-форм, інструментів, використаних для зрізання, надрізання і подрібнення рослин, сліди обробки сторонніми речовинами для видалення запаху, якісний та кількісний склад органічних сполук, мікроелементів, ступінь однорідності складу тощо.

ОЗНАКИ ОБ’ЄКТІВ ЕКСПЕРТИЗИ НП ТА ПММ – загальні: колір, запах, фазовий стан, коефіцієнт заломлення, густина, характер люмінесценції, елементний (якісний і кількісний) склад; для палив – загальні та додаткові: фракційний, вуглеводневий, груповий склад, температура спалаху, загорання, кристалізації, октанове і цетанове числа, наявність та марка антидетонаторів, барвників, присадок; для масел – загальні і додаткові: в’язкість, індекс в’язкості, вміст механічних домішок, структурно-груповий склад, наявність та марка присадок (антиокисних, антикорозійних та ін.); для пластичних мастил – ті самі, що і для масел, та додаткові: вид і хімічний склад загусника, мікрокристалічна структура; для твердих вуглеводнів – загальні та додаткові: температура плавлення, кристалічна структура; для гудронів, бітумів – загальні і додаткові: твердість, розтяжність, температура розм’якшення, розчинність в органічних розчинниках та ін. – див. Гудрон, Октанове число, Паливо, Цетанове число.

ОЗНАКИ ОБ’ЄКТІВ ЕКСПЕРТИЗИ ПЛАСТМАС ТА ВИРОБІВ З НИХ – 1) ознаки матеріалу: колір, блиск, пластичність, еластичність, твердість, густина, розчинність, реакція на дію відкритого полум’я, температура плавлення і склування, вид та склад полімерної основи, технологічний варіант синтезу полімеру, марка полімеру, параметри надмолекулярної структури полімеру, наявність і концентрація спеціальних добавок (стабілізаторів, пластифікаторів, наповнювачів та ін.) та їх склад (хімічний, фазовий), склад домішок; 2) ознаки виробів технологічні: ознаки матеріалу і додаткові – форма, розміри, сліди технологічного устаткування, мотив та морфологія вибитого і (чи) видавленого малюнка, наявність дефектів вибиваючого пуансона і (чи) видавлюючого валу й їх ознаки, хімічний та фазовий склад фарби вибитого малюнка, технологічний варіант і режим переробки матеріалу у виріб; 3) ознаки виробів експлуатаційні: зміна ознак – складу, структури, фізичних, хімічних та фізико-механічних властивостей матеріалу, зовнішньої будови (у тому числі морфології) виробів: під дією світла, температури, вологи, механічних та інших зовнішніх чинників, наявність сторонніх нашарувань, їх хімічний та фазовий склад, локалізація, механізм утворення тощо – див. Пластичні маси (пластмаси, пластики).

ОЗНАКИ ПАНЧІШНО-ШКАРПЕТКОВИХ ВИРОБІВ – див. Загальні ознаки панчішно-шкарпеткових виробів, Окремі ознаки панчішно-шкарпеткових виробів.

ОЗНАКИ ПЕРЕФАРБУВАННЯ (ПІДФАРБУВАННЯ) – багатошаровість покриття, забруднення між шарами, різна товщина шарів, сторонні включення в шарах, дефекти поверхні тощо – див. Ознаки ЛФП.

ОЗНАКИ ПІДОШВИ ВЗУТТЯ ОКРЕМІ – див. Окремі ознаки підошви взуття.

ОЗНАКИ ПІДОШВИ СТОПИ – див. Загальні ідентифікаційні ознаки підошви стопи, Окремі ідентифікаційні ознаки підошви стопи.

ОЗНАКИ ПЛОМБУВАЛЬНИХ ЛЕЩАТ – ознаки, які відображаються на контактних поверхнях пломби (особливості розміру, положення і конфігурації окремих букв і знаків; раковини, подряпини й інші нерівності матриць; сліди механічної обробки матриць).

ОЗНАКИ ПОРУШЕННЯ ПЛОМБИ – сліди повторного здавлювання пломби, конусоподібна форма країв отворів для линви, спученість лінійної форми на контактних поверхнях пломби, порушення цілісності линви, ознаки тертя в первинних слідах линви, наявність всередині пломби слідів знаряддя, яким розширювалися отвори пломби, невідповідність індивідуальних ознак, які відобразилися на контактних поверхнях пломби відбиткам пломбувальних плашок пломбіратора-оригінала – див. Кримінальна пломба, Ознаки пломбіратора, Перепломбування.

ОЗНАКИ ПРЕСФОРМИ НА ФАРНОМУ РОЗСІЮВАЧІ – відображення мікрорельєфу робочої поверхні матриці, пуансона і обмежувального кільця на розсіювачі. Напуск роз’єму являє собою невеликий виступ по всій бічній поверхні бортика ближче до його основи. Траси на бічній поверхні буртика, розташовані вище сліду роз’єму, є відображенням мікрорельєфу матриці, а розташовані нижче сліду роз’єму і на підставці буртика, – відображенням мікрорельєфу обмежувального кільця. За ознаками, що відображаються на осколках, особливостям макро- і мікрорельєфу робочої поверхні матриці і обмежувального кільця прес-форми можна встановити приналежність двох або декількох осколків до одного або різним розсіювачам, виготовленим в одній і тій самій прес-формі.

ОЗНАКИ СЛІДОУТВОРЮЮЧОГО ОБ’ЄКТА – ознаки, що відобразилися в сліді, за якими роблять висновок про властивості об’єкта. Дозволяють провести ідентифікацію, визначити стан та інші особливості такого об’єкта. Поділяються на чотири групи: гомоскопічні, що відображають властивості людського тіла і його окремих частин (рук, ніг, зубів, вух, губ та ін.); механоскопічні, що відображають властивості знарядь і механізмів; механогомічні, що відображають властивості людського тіла і (одночасно) предметів, одягнутих на тіло або замінюють частини тіла (протези); ознаки тварин. У кожній групі виділяють підгрупи: в гомоскопічній – ознаки рук, ніг, зубів, нігтів, губ, вух та ін.; в механоскопічній – ознаки знарядь, виробничих механізмів, транспортних засобів та ін.; в механогомічній – ознаки взуття, одягу, протезів зубів, протезів ніг, рукавичок та ін.; в групі ознак тварин – ознаки ніг (лап) і зубів – див. Слідоутворюючий об’єкт.

ОЗНАКИ СТОРОННЬОГО ПРЕДМЕТА НА ШТИФТОВИХ КАНАЛАХ РУХОМОЇ ЧАСТИНИ ЦИЛІНДРОВОГО ЗАМКА – ознаки, що відображуються у вигляді несиметричної фаски на вході каналу, з боку замкової шпарини циліндра. Утворюються при введенні у замкову шпарину тонкого металевого предмета, на зразок шила або сталевої дротинки, яким віджимаються робочі штифти. Не завжди мають виражений характер, тому виявляються шляхом мікроскопічного дослідження внутрішніх поверхонь розпиляного обертового циліндру замка.

ОЗНАКИ ТЕХНОЛОГІЇ КУСТАРНОГО ВИРОБНИЦТВА НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ – колір, запах, ступінь подрібнення, форма часток, агрегатний стан, спосіб пакування та матеріал упаковки, сліди прес-форм, пакувальних матеріалів та інструментів, використаних для виготовлення, сліди обробки сторонніми речовинами, наявність сторонніх речовин, зміни в структурі та складі речовини тощо.

ОЗНАКИ ТЮТЮНОВИХ ВИРОБІВ – марка, клас, конструктивні особливості тютюнових виробів (розміри виробу і гільзи, наявність та розміри фільтра, кількість і форма просічок та ін.), наявність і природа фільтруючого матеріалу, якість цигаркового та ободкового паперу, клас і марка барвника відтиску кліше тощо – див. Гільза цигарок, Клеймо (відбиток), Марка цигарок (сигарет), Ободок сигарет, Цигарковий папір.

ОЗНАКИ ТЮТЮНУ ТА МАХОРКИ – анатомічна будова, колір, величина різки, співвідношення листа і бадилля, вміст компонентів тютюну – див. Компоненти тютюну (махорки).

ОЗНАКИ, ВІДОБРАЖЕНІ В СЛІДІ – сукупність ознак, що характеризують властивості відображеного в сліді об’єкта та умови слідоутворення. У кожному сліді можуть бути виділені чотири групи ознак: 1) власні ознаки сліду, 2) ознаки утворюючого об’єкта, 3) ознаки, що вказують, в якому вигляді відобразилися властивості утворюючого об’єкта, 4) ознаки механізму слідоутворення (взаємодії).

ОКЛЮДАТОР – апарат, який призначений для моделювання та фіксації центральної оклюзії – див. Центральна оклюзія.

ОКЛЮЗІЯ ЦЕНТРАЛЬНА – див. Центральна оклюзія.

ОКРЕМЕ ЗАВДАННЯ ЕКСПЕРТНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ – див. Підзавдання експертного дослідження.

ОКРЕМИЙ МЕТОД ТРАСОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ – метод вирішення окремих завдань (підзавдань), що виникають на окремих стадіях експертного дослідження. Найбільш поширені мікроскопічні методи дослідження, фотографічні, ауторадіографія, профілографія, способи суміщення і накладення порівнюваних слідів та інші.

ОКРЕМІ ІДЕНТИФІКАЦІЙНІ ОЗНАКИ ПІДОШВИ СТОПИ – ознаки, що характеризують в сукупності конкретну підошву стопи (розташування пальців відносно один одного, величина проміжків між ними, форма, розміри, співвідношення довжини пальців; форма, розміри, положення і взаємне розташування рубців, мозолів, бородавок, наростів, ознаки деталей папілярних узорів тощо) – див. Підошовна ділянка стопи людини.

ОКРЕМІ ОЗНАКИ ПАНЧІШНО-ШКАРПЕТКОВИХ ВИРОБІВ – дефекти і розриви, їх форма, розміри і розташування; штопання, вид, форма, розміри, положення, кількість ниток штопання на одиницю площі, їх товщина; форма, розміри і положення швів, що виникли при ремонті, стібки ниток, використаних при ремонті, їх розміри і місце розташування; форма, розміри, положення фіксованих складок тощо.

ОКРЕМІ ОЗНАКИ ПАПІЛЯРНОГО УЗОРУ – ознаки, що характеризують морфологічні деталі будови узору: наявність тих чи інших деталей на певній ділянці узору, особливості їх розташування та взаємного розташування.

ОКРЕМІ ОЗНАКИ ПІДОШВИ ВЗУТТЯ – ознаки, що утворюються: 1) при виготовленні взуття: дефекти на підошві, на площинах її зрізів, їх розташування, розміри, форма; розташування капелюшків цвяхів щодо центру лунки гумових каблуків; нерівномірність проміжків між цвяхами, шпильками і гвинтами; відстань від переднього краю (зрізу) каблуків до перших шпильок (цвяхів, гвинтів) тощо; 2) у процесі носіння взуття: конфігурація і розташування слідів зношення на підошві; діри, тріщини, подряпини, їх форма, розташування щодо країв підошви; відсутність окремих цвяхів, шпильок, гвинтів тощо; 3) при ремонті: контури, розміри і положення латок, косячків, наклейок на підошві і верху; положення накладених шпилькових (гвинтових, цвяхових, дратвених) швів щодо країв підошви, їх розміри, кількість, форма, розміри шпильок (гвинтів, цвяхів, стібків), їх розташування тощо.

ОКСИДУВАННЯ МЕТАЛІВ ТА СПЛАВІВ – окислення поверхневих шарів металевих виробів шляхом хімічної чи електрохімічної обробки, киснем повітря при високих температурах для запобігання корозії чи з метою декоративного оздоблення (пасивування, пативування, вороніння, чорніння).

ОКТАНОВЕ ЧИСЛО – показник детонаційної стійкості бензину, еквівалентної детонаційній стійкості палива, випробуваного в стандартних умовах. Чисельно дорівнює вмісту (в об’ємних відсотках) ізооктану в суміші з н-гептаном – див. Бензини, Ознаки об’єктів експертизи НП та ПММ.

ОКТОГЕН – бризантна ВР, близька за вибуховими характеристиками або чутливістю до гексогену. Безбарвні кристали, температура плавлення 278,5- 280°С, швидкість детонації – 9100 м/с, теплота вибуху – 5,7 МДж/кг, термостійкий. Застосовується для спорядження боєприпасів, що нагріваються при експлуатації та бойовому застосуванні, а також у гірничій справі при підвищених температурах.

ОКУЛЯР – звернена до очей частина зорової труби, телескопа, мікроскопа, бінокля, візира, далекоміра; служить для розглядання дійсного оптичного зображення.

ОЛІГОМЕРИ – речовини, в яких молекулярна маса (500-6000) і властивості займають проміжне положення між полімерами та мономерами. Застосовуються для виробництва полімерних матеріалів і виробів – див. Полімери (гомополімери).

ОЛІЙНА ФАРБА – фарба, виготовлена на основі рослинних олій, оліф.

ОЛІФИ – рідкі плівкоутворюючі речовини, які одержують на основі рослинних олій чи жирних алкідних смол із внесенням сікативів, іноді розчинників та інших добавок. Використовуються для виготовлення олійних і алкідних фарб (густотертих та готових до вживання) і розведення густотертих фарб до малярської консистенції. Можуть бути використані як покриття металевих, дерев’яних та інших поверхонь. О. на основі рослинних олій поділяють в залежності від їх складу на натуральні, комбіновані та напівнатуральні, а алкідні О. за типом смоли – на гліфталеві, пентафталеві та ксифталеві, що позначаються відповідно індексами «ГФ», «ПФ» і «КС» – див. Алкідна фарба, Олійна фарба, Плівкоутворюючі речовини.

ОМНОПОН – опій, очищений від баластних речовин. До його складу у вигляді хлористоводневих солей входять основні алкалоїди, що містяться в опії. Вміст морфіну в О. досягає 50%. В медицині використовується у вигляді розчинів та порошків як болезаспокійливий засіб.

ОПЕРАТИВНА ТРАСОЛОГІЧНА ІДЕНТИФІКАЦІЯ – процес встановлення тотожності за допомогою інформаційно-пошукових систем (ІПС). Вихідні дані – сліди папілярних узорів і дактилокарти. У випадках з’ясування обставини, що слід чи сліди, які виявлені на місці події та зберігаються в ІПС, залишені певною особою, результати О.т.і. стають доказом тільки після проведення подальшої експертної ідентифікації – див. Автоматизована інформаційно-пошукова система, Слідчо-судова трасологічна ідентифікація, Трасологічна ідентифікація, Трасологічна експертна ідентифікація.

ОПЕРАЦІЙНИЙ АНАЛІЗ – дослідний обсяг робіт, процедур чи окремих дій, що застосовуються з науковою метою, заснований на кількісному аналізі прийняття рішень (управління рішень).

ОПЕРІННЯ – аеродинамічні поверхні боєприпасів призначені для забезпечення їх стійкості і керованості в польоті.

ОПИС – один із загальнонаукових методів дослідження, що полягає у фіксації та вказуванні всіх ознак об’єкта. При описі можуть фіксуватись або всі суттєві та несуттєві ознаки об’єкта, або ж деякі, найбільш значимі для даного дослідження. Опис може бути впорядкованим, систематизованим (заздалегідь визначені об’єкти опису, його послідовність та термінологія наприклад, словесний портрет) частково впорядкованим та довільним. Опис є одним із засобів фіксації інформації про предмети, процеси, події тощо.

ОПИС ЗОВНІШНОСТІ ЛЮДИНИ – (див. СЛОВЕСНИЙ ПОРТРЕТ).

ОПІЙ – молочний сік рослини снотворного маку (рід Papaver), що виділився з надрізів недозрілих коробочок, зсілий та висушений. Зустрічається у вигляді грудок, кульок чи плиток, але найчастіше як смолоподібна речовина коричневого кольору. Зустрічається у вигляді розчинів, але частіше як нашарування на бинтах. Близько 25% О. складають алкалоїди, іншу частину – смоли, камеді, жирні кислоти та інші речовини. Препарати О. (медичний опій, екстракти опію та ін.) застосовувалися в медичній практиці як болезаспокійливий засіб. В Україні всі препарати О. виключені з Держреєстру лікарських засобів, дозволених для застосування. Як наркотичний засіб використовується як ін’єкція, перорально, у вигляді просочення на цигарках або як сировина для героїну (ацетильованого опію). – див. Опій-сирець.

ОПІЙ-СИРЕЦЬ – зсілий молочний сік, що виділився з надрізів недозрілих коробочок снотворного маку в стадії технічної зрілості і не пройшов додаткове сушіння чи обробку. У Середній Азії називають тер’яком. З огляду на надзвичайну поширеність та доступність вважається особливо небезпечним наркотичним засобом – див. Опій.

ОПІР ПРОВІДНИКА – величина, що залежить від матеріалу провідника і площі його поперечного перерізу.

ОПОРНИЙ ШТИФТ – деталь циліндрового механізму замка, поміщена у штифтові канали нерухомої частини корпусу. О.ш. призначені для створення додаткового зусилля, що утримує робочі штифти механізму. – див. Робочі штифти.

ОПРАВА ОБ’ЄКТИВА – металевий корпус об’єктива, як правило, циліндричної форми, в якому змонтовані лінзи об’єктива (його оптичний блок) і механічні вузли: діафрагма, апертурний затвор, механізм для переміщення оптичного блоку при фокусуванні об’єктива тощо. На зовнішньому боці оправи знімальних об’єктивів наносяться різні шкали: відстаней, діафрагмових чисел, експозиційних чисел тощо.

ОПТИЧНА ВІСЬ – 1) Лінзи – пряма лінія, що є віссю симетрії заломлюючих поверхонь лінзи; проходить крізь центри кривизни поверхонь перпендикулярно до цих поверхонь. 2) Оптичної системи – лінія, на якій розташовуються центри кривизни сферичних поверхонь оптичних деталей оптичної системи.

ОПТИЧНА ЩІЛЬНІСТЬ – можливість об’єкта затримувати і поглинати світло. Чим менше світла відбивається або передається об’єктом, тим вище його оптична щільність.

ОПТИЧНА ЩІЛЬНІСТЬ – характеристика яскравості об’єкту, вона визначає ступінь його потемніння. Чим вище О.щ., тим темніша ділянка зображення.

ОПТИЧНЕ ЗБІЛЬШЕННЯ – збільшення, що здійснюється об’єктивом за рахунок регулювання елементів його конструкції.

ОПТИЧНЕ ЗОБРАЖЕННЯ – утворюється світловими променями, відбитими об’єктом, після їх проходження крізь оптичну систему. Оптичне зображення із точністю відтворює (у вигляді відповідного розподілу освітленості) контури і деталі об’єкта зйомки. Оптичне зображення, геометрично подібне об’єкту зйомки, тобто кожній точці у просторі предметів відповідає єдина точка у просторі зображень. Оптичне зображення може бути збільшеним і зменшеним, прямим чи переверненим, дійсним чи мнимим.

ОПТИЧНЕ СКЛО – вид виробів з побутового скла спеціального складу, призначених для виробництва коригуючих, світлозахисних окулярів та пристосувань для захисту очей від механічних ушкоджень.

ОПТИЧНЕ СКЛО – вид виробів зі скла спеціального складу, призначених для виробництва побутових оптичних приладів: корегуючих, світлозахисних окулярів та пристосувань для захисту очей від механічних ушкоджень, а також фокусуючих та розсіюючих елементів автомобільних фар.

ОПТИЧНЕ СКЛО – особливі сорти технічного скла, що застосовуються для виготовлення лінз, призм та інших оптичних деталей; від звичайного технічного скла відрізняється високими однорідністю і оптичною прозорістю, що забезпечується застосуванням дуже чистої сировини і спеціальної технології його варіння.

ОРГАНІЧНІ КИСЛОТИ ТЮТЮНУ (МАХОРКИ) – щавлева, лимонна, яблучна та інші кислоти, що екстрагуються ефіром з тютюну і махорки. Визначаються методом газорідинної хроматографії, дозволяють диференціювати об’єкти за партіями, класами – див. Тютюнова мішка (партія), Тютюнові вироби.

ОРІЄНТАЦІЯ АЛЬБОМНА – орієнтація сторінки, де довга сторона зображення розташовується по горизонталі.

ОРІЄНТАЦІЯ КНИЖНА – орієнтація сторінки, де більш довга сторона розташована вертикально.

ОРТОГЕНІЯ – Те саме, що й прямий прикус.

ОСВІДУВАННЯ – огляд тіла людей, з метою виявлення на тілі людини слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет, якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу.

ОСВІТЛЕНІСТЬ – світлова величина, що характеризує розподіл світлового потоку по якій-небудь поверхні; дорівнює відношенню світлового потоку, що падає на освітлювану поверхню, до площі цієї поверхні. В Міжнародній системі одиниць (СИ) виміряється в люксах.

ОСВІТЛЕННЯ ОБЛИЧЧЯ (УМОВИ ОСВІТЛЕННЯ) – умови освітлення при фотозйомці людини, мають значний вплив на відображення елементів зовнішності, суттєве значення придають виду освітлення, розташуванню головного джерела світла, його потужності, жорсткості та складності. Розсіяне освітлення, наприклад, практично не змінює розміри, форму, положення елементів обличчя, на фотознімку, але їх окреслення виглядає менш чітко, а деякі дрібні елементи (зморшки, неглибокі впадини, тощо) можуть на фотознімку не відобразитися, при цьому ступінь виразності решти ознак значно зменшується. При розташуванні джерела світла спереду зображення обличчя на фотознімку стає плоским, його краї зливаються з темним фоном, на яскравих частинах поверхні яблук очей, губ, волосся утворюються відблиски. При освітленні обличчя знизу збільшуються розміри та виступання підборіддя, губ, надбрівних дуг, та лобових бугрів, але зменшується розміри лоба, спинки носа, зникає рельєф обличчя. При верхньому освітленні лоб збільшується, а підборіддя зменшується, усилюється ступінь вираження горизонтально розташованих зморшок, носо-губних та інших складок, очі западають, перенісся стає більш вузьким, спинка носа та обличчя в цілому видовжуються і т. ін. Бокове освітлення підсилює ступінь вираження форми (контурів) частин обличчя по вертикалі: спинки носа, носо-губної впадини, міжбрівних та носо-губних зморшок і т. ін., навпаки зменшує виразність елементів обличчя по горизонталі: лобних, скроневих зморшок і т. ін. При боковому освітленні ускладнюється аналіз асиметрії обличчя в цілому та парних його частин.

ОСВІТЛЮВАЛЬНІ ЗАСОБИ – вироби, призначені для освітлення місцевості в темний час доби.

ОСВІТЛЮВАЛЬНІ ТА СВІТЛОСИГНАЛЬНІ ПРИЛАДИ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ ЗОВНІШНІ – див. Зовнішні освітлювальні й світлосигнальні прилади транспортних засобів.

ОСКОЛКОВА ДІЯ ВИБУХОВОГО ПРИСТРОЮ – полягає в ураженні цілі ударною дією осколків.

ОСНОВНЕ ПОШКОДЖЕННЯ (В МЕХАНІЧНОМУ ПОШКОДЖЕННІ ОДЯГУ) – елемент механічного пошкодження тканини одягу, властивий колото-різаному пошкодженню. Виникає при первинному контакті слідоутворюючого об’єкта з подальшим впровадженням його в слідосприймаючий об’єкт. При певних умовах здатне адекватно відображати властивості клинка знаряддя, що спричинило пошкодження.

ОСНОВНІ КОМПОНЕНТИ ЛФМ – речовини, що складають основу ЛФМ: плівкоутворюючі речовини, пігменти, наповнювачі, розчинники. Призначення О.к. ЛФМ – отримання ЛФМ різної консистенції. О.к. ЛФМ досліджуються методами молекулярного спектрального, лазерного мікроспектрального, рентгенівського фазового, мікрохімічного, спектрофотометричного аналізу – див. Лакофарбові матеріали (ЛФМ).

ОСОБЛИВА ОЗНАКА – див. Індивідуалізуюча ознака.

ОСОБЛИВІ ПРИКМЕТИ – окрема група ознак зовнішності людини, різного роду анатомічні та функціональні аномалії зовнішності, що мають високу відносну стійкість, а в процесі ототожнення найбільше ідентифікаційне значення, оскільки відносно рідко зустрічаються. До них належать нашкірні прикмети (родимки, бородавки, рубці, шрами), а також різні аномалії (відсутність пальця, руки, ноги тощо). До цієї групи ознак належить також татуювання.

ОСОБЛИВІ ПРИКМЕТИ ЗОВНІШНОСТІ – ознаки, що нехарактерні груповим властивостям, перед усім це незвичні варіанти зовнішніх ознак для осіб тієї групи, до якої відноситься досліджувана особа (напр., наявність вусів у жінок, епікантуса у європеоїда і т. ін.), мають найбільше ідентифікаційне значення, оскільки рідко зустрічаються. До них належать: аномалії або природжені відхилення від анатомічної норми будови органа – косоокість, недорозвиток крил носа, відсутність рук, ніг, вух тощо; ознаки непостійних (необов’язкових) елементів зовнішності (в основному обличчя) людини складки, зморшки, бородавки, ластовиння тощо; ознаки та сліди травм та операцій, перенесених хвороб (рубці, викривлення кінцівок тощо); татуїровки.

ОСОБЛИВОСТІ ДОСЛІДЖЕННЯ СЛІДІВ РУК У РУКАВИЧКАХ – дослідження, що дозволяє отримати лише найбільш загальне уявлення про руки людини, яка носила рукавички. Ідентифікація рукавичок проводиться з використанням ознак і методів експертизи слідів одягу. До загальних ознак рукавичок відносяться ознаки, що вказують на конструктивні особливості (фасон) та матеріал (артикул тканини чи шкіри), з якого вони виготовлені, спосіб виготовлення (базова технологія), до окремих – ознаки природного рельєфу поверхні рукавичок (морфологічні ознаки), ознаки, що утворилися в процесі їх виготовлення (технологічні ознаки), носіння та ремонту. У випадках, виявлення на місці події покинутих або загублених рукавичок, можуть бути проведені дослідження з метою ідентифікації людини, яка носила рукавички. Для цього використовують такі ознаки: наявність, форма, розміри і місце розташування згинальних (флексорних) складок на корпусі і пальцях рукавичок; деформація пальців, особливо характерна для рукавичок осіб, кисті рук яких мають каліцтва або ампутації пальців, і розташування ділянок зношеності. Зазначені ознаки можуть бути проаналізовані, якщо для порівняння представлені рукавички, вилучені у особи, яку перевіряють. Для ідентифікації можна використовувати і сліди папілярних узорів, які іноді виявляються на внутрішніх поверхнях рукавичок.

ОСТЬОВЕ ВОЛОССЯ – товсте (55-190 мкм) майже пряме волосся довжиною від 1 до 14 см, що складається з трьох шарів: кутикулярного, коркового, серцевинного.

ОТОТОЖНЕННЯ (ІДЕНТИФІКАЦІЯ) ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ – див. Визначення моделі і ототожнення транспортного засобу за відділеними деталями і частинами.

ОТОТОЖНЕННЯ ЛЮДИНИ ЗА ОЗНАКАМИ ЗОВНІШНОСТІ (див. ГАБІТОЛОГІЯ, ІДЕНТИФІКАЦІЯ ЗА ОЗНАКАМИ ЗОВНІШНОСТІ) – криміналістичне дослідження зовнішніх ознак людини, об’єктивно відображених в матеріальних об’єктах, що здійснюється експертами з метою встановлення особи. Таке дослідження проводиться в лабораторних умовах з використанням загальнонаукових методів (аналіз, синтез і т. ін.), а також окремих методів, що застосовуються у анатомії, загальній та судовій медицині, антропології, фотографії, математичній статистиці і т. ін.

ОТРУЙНІ ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ – група лікарських засобів природного чи синтетичного походження, що мають отруйні властивості, але використовуються в медичній практиці.

ОТРУЙНІ РЕЧОВИНИ – екзогенні чи ендогенні речовини, чужорідні організму людини чи його окремому органу щодо якості чи кількості (концентрації) і тому спричиняють функціональні розлади. За походженням О.р. можуть бути природними та синтетичними. До О.р. в Україні відносяться лише включені до затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 1995 року №440 Переліку отруйних речовин.

ОЦИФРОВУВАННЯ – перетворення інформації, як правило аналогової, наприклад, такий, як півтонові зображення, у цифровий формат, який може сприйматися комп’ютером.

ОЦІНКА ДОКАЗІВ – логічний процес установлення допустимості та належності доказів, наявності і характеру зв’язків між ними, визначення ролі і шляхів використання доказів з метою з’ясування істини.

ОЦІНКА ОЗНАК – в ідентифікації діяльність експерта щодо встановлення значущості кожної співпадаючої чи розбіжної ознаки і сукупності таких ознак для вирішення питання про тотожність. Ідентифікаційна значимість ознак залежить від частоти їх появи, стійкості у часі, чіткості та повноти відображення в слідах, ступеня і характеру викривлення в момент слідоутворення і після утворення слідів. Точність оцінки залежить від наявності статистичних даних про частоту появи ознак, їх варіабельності й викривлення, знань та досвіду експерта.

Оцінка результатів експертного дослідження та формулювання висновків експерта – остання стадія експертного дослідження, вона є завершенням дослідження. Оцінка проміжних результатів робиться протягом всього експертного дослідження, на цій же стадії визначаються підстави для висновків, що формулюються у вигляді відповідей, поставлених на вирішення експертизи. На цьому дослідницька частина експерта закінчується. Далі експерт виконує технічну частину експертного дослідження: складає висновок експерта з описом всього ходу виконання експертного дослідження та результатів, виконує фототаблиці, які наглядно ілюструють результати експертного дослідження.

ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ І ФОРМУЛЮВАННЯ ВИСНОВКІВ – заключна стадія ідентифікаційного дослідження. Цей умовивід будується на оцінці даних порівняльного дослідження. Експерт порівнює властивості, ознаки і встановлює їх збіг чи відмінність. Якщо збіг ознак стійкий і утворює неповторну сукупність, а відмінності, які мають місце, не суттєві і пояснюються природними змінами об’єктів, то роблять висновок про тотожність. При наявності суттєвих відмінностей – констатують відсутність тотожності.

ОЦІНКА РИЗИКУ – процес визначення небезпеки на основі аналізу ризику, спрямований для досягнення припустимої норми безпеки.

ОЦІНОЧНА СТАДІЯ ЕКСПЕРТНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ – стадія підведення підсумків всіх результатів дослідження, оцінки ідентифікаційної (діагностичної) значущості співпадаючих і розбіжних ознак, формулювання висновків. В оцінці результатів дослідження велике значення мають методи логічного та абстрактного мислення, евристичної діяльності експертів. Обґрунтованість і належне оформлення висновку експертизи залежать від правильного використання методу опису.

ОЧІ – орган зору людини. Очі описуються: за розміром (великі, середньої величини, малі); за формою (округлі, овальні, щілиноподібні, трикутні); за розміщенням (горизонтальні, скошені назовні та всередину); за відстанню взаємного розташування (велика, середня, мала); за кольором (темно-карі, світло-карі, зелені, блакитні, сірі тощо); за особливостями – різні за кольором, з наявністю більма, косоокі, з наявністю протеза, відсутністю тощо.

А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я