Об’єкти та сліди трасологічного походження

ОСОБЛИВОСТІ ВИЯВЛЕННЯ, ФІКСАЦІЇ, І ВИЛУЧЕННЯ СЛІДІВ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ: ЗНАРЯДЬ ЗЛАМУ, СЛІДІВ СТРУКТУРИ МАТЕРІАЛУ (РУКАВИЧОК), СЛІДІВ ВЗУТТЯ, СЛІДІВ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ, СЛІДІВ ПОШКОДЖЕНЬ ОДЯГУ ВІД ДІЇ ЗБРОЇ

Криміналістичне значення слідів трасологічного походження: знарядь зламу, слідів рукавичок, слідів взуття, слідів транспортних засобів, слідів пошкоджень одягу від дії зброї.

Робота зі слідами на місці події підпорядковується єдиним правилам. З предметом-носієм сліду треба поводитися так, щоб не залишати власних слідів і не пошкодити тих, що вже виявлені.

Після слідів рук найбільшу криміналістичну значимість мають сліди взуття. Це пов’язано з їх великою поширеністю, можливістю в більшості випадків впевнено ідентифікувати взуття злочинця, а також використовувати такі сліди для розшуку підозрюваних і з’ясування цілої низки обставин. Наприклад, вивчення слідів взуття на місці події нерідко дозволяє визначити кількість осіб, що брали участь у ньому. Велику кількість слідів ніг, пов'язаних єдиним механізмом утво­рення та напрямом, називають доріжкою. У ній відображаються особ­ливості ходи, функціональні та анатомічні ознаки людини. Для вста­новлення цих факторів досліджують напрям руху, лінію ходи, довжину правого та лівого кроків, ширину кроку та кут розвороту ступні. Ці елементи ретельно вимірюють і визначають кількісно в сантиметрах і градусах. За ними можна встановити приблизний зріст і стать особи, визначити, йшла вона чи бігла, з багажем чи без нього, а також про­фесію, захворювання, анатомічні аномалії рухового апарату.

При роботі зі слідами знарядь зламу можна вирішити такі питання:

• знаряддям якого роду (виду) залишені сліди?
• чи залишені сліди, виявлені на різних місцях подій одним або різними знаряддями?
• у результаті яких дій утворилися сліди знарядь (інструментів)?
• яка послідовність утворення слідів тощо?

У ході огляду місця події, пов'язаної зі зламом, необхідно мати на меті не тільки виявлення, фіксацію та вилучення слідів, а й встановлення механізму зламу, реконструкцію дій зломщиків, тому що інколи злам інсценується для приховування інших злочинів. Наприклад, інсценуючи крадіжку, з застосуванням технічних засобів, руйнування при цьому нерідко утворюються за­надто великі, щоб найбільш ефективно продемонструвати злам. Отже, для вирішення питання, чи було інсценування, потрібно чітко уявити собі, якою була перепона до початку зламу, її стан після перших і подальших дій злочинця. Для цього доцільно опитати осіб, які бачили перепону до зламу (наприклад, чи було зачинене вікно на верхню та нижню засувки), а також оглянути аналогічні сусідні частини перепони. З`ясувавши в загальних рисах механізм зламу, визначивши місця можливого застосування знарядь зламу, приступають до детального вивчення місць зламу та пошуку слідів.

Зрозуміло, що відшукуючи сліди зламу і працюючи з ними, треба пам'ятати, що на місці події можуть і повинні бути інші сліди (рук (рукавичок), ніг, крові, різних речовин і т.н.), які теж повинні бути знайдені, сво­єчасно оброблені, зафіксовані і вилучені без ушкодження.

Такі трасологічні сліди, як сліди транспортних засобів, сліди пошкоджень одягу від дії зброї також дозволяють отримати дані про характер та обставини події, об’єкти, що їх залишили тощо. Так, пошкодження на тілі людини, одягу та інших матеріальних предметах несуть інфор­мацію про якісні властивості зброї.

Отже, одним із завдань огляду місця події є пошук, виявлення, фіксація, дослідження та аналіз слідів трасологічного походження з метою ефективного забезпечення досудового розслідування шляхом застосуванням науково-технічних засобів та методів.

Загальні правила та способи виявлення, фіксації та вилучення слідів

знарядь зламу на місці події

З метою виявлення слідів знарядь зламу оглядаються всі об'єкти, на яких можуть бути такі сліди. При цьому в першу чергу звертають увагу на можливі шляхи проникнення злочинця до приміщення, на зламані двері, вікна, проломи стін, характерні пошкодження підлоги (сліди свердління, пиляння тощо) та інші об’єкти, що вказують на злам, тобто на такі місця, де наявність слідів знарядь зламу найбільш ймовірна. Виявлені сліди, перш за все, фотографують, описують у протоколі, відмічають місце їх розташування на плані.

Різноманітність слідів залежить від способу зламу, які знаряддя застосовувались, конструктивних особливостей об'єктів, що руйнуються, перешкод, замикаючих пристроїв і т. д. Злам дверей злочинці часто роблять металевими предметами, якими віджимають ті ділянки, де укріплені замикаючі пристрої. При цьому нерідко кінець ригеля замка виходить з запірної планки або вона виривається з дверної коробки.

На відповідних ділянках дверей і дверної коробки залишаються вдавлені сліди. У ряді випадків утворюються також відщепи. Поєднавши їх з ушкодженнями на елементах двері, можна судити про направлення зусиль, яке створювалося при віджимі, а також про форму знаряддя зламу. На відщепах бувають сліди, що відображають дрібні дефекти застосованого інструмента.

Іноді в дверях робляться отвори, через які злочинець відмикає двері. Зазвичай, вони висвердлюються, продовбуються або випилюються.

В слідах свердління визначають рух різання і рух подачі (під цифрами 1, 2 на малюнку відповідно)

При зламі дверей можуть застосовуватися різні технічні пристосування, наприклад, домкрати, струбцини, пристрої для вирівнювання деформованих кузовів автомобілів, які дозволяють видавлювати двері.

Двері або окремі їх частини можуть бути зламані і без спеціальних технічних пристосувань. Наприклад, нерідко фільонка (щиток із тонкої дошки, фанери або іншого матеріалу в каркасі дверей, шафи тощо) або повністю двері вибиваються ударом ноги. При цьому на них залишаються сліди взуття, за якими іноді вдається ідентифікувати саме взуття. Двері вибивають і ударом плеча. В цьому випадку з відповідних частин двері вилучаються мікроволокна одягу злочинця.

Огляд двері доцільно вести від місця знаходження замка і запірних пристроїв, включаючи також лиштви (планка на прорізі вікна або дверей), дверну коробку, прилеглі й протилежні ділянки стіни. З особливою ретельністю оглядаються торцева частина обв'язки двері і ділянка дверної поверхні навколо врізного замка. Збільшення щілини між дверима і дверною коробкою, вм'ятини на дверях і коробці вказують на те, що мав місце віджим, а не вибивання дверей.

При огляді слідів віджиму вивчають не тільки розмірні характеристики слідів знарядь зламу, але й відокремлені від знарядь частки фарби і інші мікрооб'єкти. Зламуючи вікна, злочинці нерідко відокремлюють обв'язку рами від віконної коробки шляхом віджиму за допомогою викруток, стамесок, металевих стрижнів і т. п. При цьому утворюються сліди тиску, ковзання, а також поверхневі сліди нашарування або відшарування на відповідних частинах рами, обв'язки кватирки і віконної коробки. Сліди локалізуються в місцях розташування віконних шпінгалетів, кватиркових закруток і т. д.

Нерідко злочинці видаляють скло. Воно може бути вирізано, видавлено за допомогою «пластиру», виставлено або розбите. При цьому можуть залишитися сліди інструмента на віконній замазці, штапиках, елементах рами, а також сліди склоріза.

При вивченні осколків необхідно спробувати скласти їх таким чином, щоб отримати «ціле» скло. Після цього легко встановити, яка поверхня скла була звернена всередину приміщення, а яка – назовні. Надалі це допоможе експерту визначити, з якого боку розбите або видавлене скло. Крім слідів злому на склі і частинах вікна, можуть бути виявлені сліди рук, крові, волокна одягу та інші сліди.

Для виявлення та подальшого вивчення слідів зламу, перепону треба оглядати у косопадаючому світлі, або надаючи предмету огляду таке положення, щоб світло з вікна чи від світильника ковзало по його поверхні.

При огляді частин перепони корисно суміщувати їх одна з одною, прикладати їх до об’єктів, від яких вони відділені, реконструювати зруйновану перепону.

Визначивши, який зі слідів залишено раніше, який пізніше, можливо встановити, звідки (з зовні або з середини приміщення) здійснено злам.

Для зламу перепони можуть бути застосовані одноручні пилки по дереву або по металу.

По слідам розпилу можна встановити, з якого боку він утворений.

Поверхня розпилу являє собою уступи, розміщені з незначним радіальним напрямком внаслідок коливання полотна пилки-ножовки в руці. Центр цих радіусів розміщений зі сторони пиляння. З цієї ж сторони уступи виражені більш чітко. Зі сторони пиляння на поверхні перепони нерідко залишаються сліди утикання ручки ножовки, а також початкові запили. З протилежного боку на краях розпилу виникають відколи матеріалу перепони. З цього ж боку залишається значно більше тирси чи ошурків.

Двері, вікна, окремі дошки чи металеві листи нерідко віджимаються. Знайшовши сліди віджиму, у процесі їх огляду по конфігурації та формі можна визначити вид знаряддя (ломик, викрутка, хвостовик напилка тощо), а також з якого боку вони закладались.

В слідах свердління на деревині сторона зламу визначається по відщепам навколо наскрізних отворів, або задиранням навколо отворів в металі. Вони знаходяться на стороні, протилежній тій, звідки здійснювався злам.

Ошурки, які утворюються при свердлінні, знаходяться зі сторони, звідки починалося свердління.

Навісні замки зламуються вириванням або перепилюванням дужки чи кілець і пробоїв, на яких вони навішені.

Для визначення, де і як зламаний замок, треба ретельно вивчити сам замок, пробій чи кільця і прилеглі до них поверхні дверей і дверної коробки. Про те, що замок зламаний в навішеному стані, можна судити по деформації пробоя, наявності вм'ятин на дужці і коробі, на внутрішніх поверхнях кілець і прилеглих поверхнях перепони. Такі сліди залишаються від знаряддя зламу, яке діяло як важіль.

Якщо дужка замка перепиляна в навішеному стані, внизу біля перепони мають бути ошурки, а на прилеглих до місця, де був навішений замок, поверхнях перепони можуть бути сліди від контакту зі станком чи полотном пилки.

Якщо замок зламувався ненавішеним на двері сховища, на поверхні короба або дужки можуть бути сліди насічки губок лещат, в які він міг затискатися при перепилюванні або вириванні дужки.

Приклади найхарактерніших слідів знарядь зламу наведено нижче.