А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я

С

САМОЗАПИРАЮЧИЙ ЗАМОК – замок, який замикається без ключа.

САМОЛІКВІДАТОР – елемент детонатора боєприпасу для підриву його в разі непопадання в ціль, сходження з заданої траєкторії або після закінчення заданого терміну дії.

СБЕ – судова біологічна експертиза.

СВЕРДЛІННЯ СЛІДИ – див. Сліди свердління.

СВІДОК – людина, що була присутня при якій-небудь події, пригоді й особисто бачила що-небудь; очевидець, самовидець, тобто особа, якій можуть бути відомі якісь певні обставини, що повинні бути встановлені по кримінальній або цивільній справі.

СВІТЛОСИЛА (англ. Aperture Ratio) – світлосила об’єктива, безрозмірна величина, що характеризує яскравість оптичного зображення, яке створюється оптичною системою: співвідношення освітленості зображення до яскравості зображуваного предмета. Світлосила пропорційна квадрату відносного отвору оптичної системи. На оправі об’єктива фотоапарата вказуються числа, зворотні відносному отвору (наприклад, 1; 1,4; 2; 2,8; 4; 5,6 і т.д.); при переході від одного числа (наприклад, меншого) до іншого (більшого) освітленість, а отже, і світлосила збільшуються у 2 рази.

СВІТЛОСТАБІЛІЗАТОРИ – речовини, що вводяться у полімери з метою зменшення ступеня їх старіння під дією світла. Найчастіше застосовуються: сажа (для більшості полімерів), ефіри саліцилової кислоти (для поліолефінів, полівінілхлориду), похідні о-оксі-н-алкоксібензофенону (для поліолефінів, полістиролу, полівінілхлориду, поліетиленоксиду, поліетилентерефталату), похідні бензотриазолу (для полістиролу, поліетилентерефталату, поліолефінів), похідні a-ціано- b, b-дифеніл-алкілакрилату (для поліолефінів, поліетиленоксиду), а також нікелеві комплексні сполуки, стабільні нітроксильні радикали та піперидини. Вводяться в кількості від 0,1 до 5,0% – див. Полімери (гомополімери).

СВІТЛОФІЛЬТРИ – оптичні пристосування для зміни спектрального складу оптичного випромінювання, з метою виділення його окремих спектральних ділянок, узгодження спектральних кривих випромінювання із спектральною чутливістю приймача випромінювання. Дія світлофільтра основана на використанні таких фізичних явищ, як вибіркове спектральне поглинання світла (абсорбційні світлофільтри), вибіркове відбиття світла (відбивні світлофільтри), інтерференція світла (інтерференційні світлофільтри), поляризація світла (поляризаційні світлофільтри), дисперсія світла (дисперсні світлофільтри).

СВІТЛОЧУТЛИВА МАТРИЦЯ ЧИ СЕНСОР – головна частина цифрової камери, що реєструє світло, яке падає на неї. Матриця формує фотографічне зображення і передає його на записуючий пристрій. Роздільну здатність матриці вказують у мегапікселях (Мп). Типи матриць: CCD, CMOS (КМОП) і Foveon, DX.

СВІТЛОЧУТЛИВІСТЬ – здатність датчика зображень певним чином реагувати на оптичне випромінювання. Чим вище чутливість датчика зображень, тим менша кількість світла необхідна для формування зображення. Кількісна міра світлочутливості – світлочутливе число – вказується в одиницях ISO (International Standards Organization – Міжнародна організація стандартів).

СЕЙСМОБЕЗПЕЧНА ВІДСТАНЬ – найменша відстань від центру заряду, на якому сейсмічні коливання вибуху не викликають пошкоджень.

СЕЙСМОВИБУХОВІ ХВИЛІ – хвилі, викликані вибухом ВР в ґрунті.

СЕКТОРИ – складова частина зони, дільниця.

СЕМРВ – Судова експертиза матеріалів, речовин та виробів.

СЕНСИБІЛІЗАТОРИ – домішки в СТ абразивних речовин (піску, скла, металевої стружки), твердість частинок яких вище твердості частинок самої ВР, для підвищення чутливості ВР до удару і тертя.

СЕРІЯ – послідовний ряд виробів, що мають загальні (групові) ознаки, передбачені вимогами ГОСТу, ДСТУ чи галузевим стандартом (ГСТУ), а також технічними умовами (ТУ) – див. Виріб.

СЕРЦЕВИНА БРОНЕБІЙНА – уражаюча деталь з спеціального сплаву в кулі бронебійному артилерійському снаряді, призначається для збільшення бронепробиття.

СЕРЦЕВИНА ПЕТЛІ – див. Включення в головку петлі.

СИГАРЕТИ – тютюнові вироби з жовтих ферментованих тютюнів, складених у вигляді тютюнових мішок, заклеєних у сигаретний штранг та розрізаних на порції – див. Тютюнова мішка (партія).

СИГАРЕТКИ – тютюнові вироби, виготовлені шляхом загортання смужок різаного тютюну безпосередньо в покривний лист тютюну.

СИГАРЕТНА СТРІЧКА – стрічка із сигаретного паперу стандартних розмірів, з якої виготовляється сигаретний штранг.

СИГАРЕТНИЙ ПАПІР – папір, що використовується для виготовлення сигарет. За тліючою здатністю поділяється на високотліючий, тліючий та напівтліючий.

СИГАРЕТНИЙ ШТРАНГ – безперервний джгут з волокон різаного тютюну, заклеєний у стрічку сигаретного паперу – див. Сигарети.

СИГНАЛЕТИЧНА ФОТОЗЙОМКА – упізнавальна фотозйомка.

СИГНАЛЬНИЙ ПАТРОН – патрон, призначений для подачі світлового (звукового, димового) сигналу в денний і нічний час доби.

СИКАТИВИ – сполуки деяких металів у вигляді сухих оксидів чи органічних солей – мил і розчинів мил в органічних розчинниках, що використовуються для прискорення висихання оліф, фарб, виготовлених на основі рослинних олій – див. Емалева фарба (емаль).

СИЛІКАТНЕ СКЛО – неорганічне скло, яке отримують на основі склоутворюючого компонента SiO2 – див. Будівельне скло, Побутове скло, Технічне скло.

СИЛІКОНОВІ ПОЛІМЕРИ ДЛЯ МОДЕЛЮВАННЯ ОБ’ЄМНИХ СЛІДІВ – це зліпочні матеріали, виготовлені на основі силіконових полімерів з малим часом полімеризації у звичайних умовах. Наприклад, стоматологічний зліпочний матеріал «Сіеласт-21» – матеріал блакитного кольору, який при домішуванні до нього каталізатору перетворюється в еластичний гумоподібний матеріал. Паста досягає стану вулканізації протягом 15-20 хв. С.п. добре зарекомендували себе для моделювання об’ємних слідів знарядь злому на поверхнях виробів із металу, деревини, пластмас тощо, як у лабораторних, так і в «польових» умовах.

СИЛІКОНОВІ СУМІШІ ДЛЯ МОДЕЛЮВАННЯ ОБ’ЄМНИХ СЛІДІВ – дрібнодисперсні композиції силіконових паст (наприклад, «Liguid Nails clear» (США), «SILIKON TM Lackysil» (Німеччина) тощо) та наповнювача, в якому міститься крохмаль, окис магнію, гіпс. Іноді як наповнювач використовують суміш крохмалю, тальку та оксиду цинку (у відношенні 1:8:1). Як правило такі суміші готують безпосередньо перед використанням. Час полімеризації зліпочної маси залежить від температури повітря та товщини зліпочної маси, нанесеної на слід. Так при нормальних умовах (температура 20°С, вологість – 80%) зліпочна маса полімеризується та досягає гумоподібного стану за 20-30 хв. При цьому похибка відображення реального масштабу елементів сліду не перевищує 0,1 мм. Застереженням до використання С.с. є використання індивідуальних засобів захисту, у зв’язку з тим, що у згаданих силіконових пастах міститься такий компонент, як оцтова кислота. А за умови проведення досліджень у лабораторних умовах обов’язкова наявність витяжної вентиляційної системи.

СИМЕТРІЯ (взагалі) – розмірне, пропорційне розташування частин цілого відносно центру, середини. С. – ознака, що відображає подібність парних елементів зовнішності за їх ознаками. Тіло, голову та обличчя можна умовно поділити на дві половини, що складаються із послідовно розташованих, більш або менш однакових або відповідних частин, які включають однойменні елементи зовнішності в цілому (парні – вушні раковини, вилиці, очі, руки і т. ін.) або їх половини (непарні – ніс, лоб, рот). Повна симетрія елементів зовнішності вказує на збігання елементів зовнішності або половинок непарних. Ступінь симетрії визначається за збігом або за максимальним приближенням до збігання елементів зовнішності або їх половин. Іноді в разі відхилення від збігання роблять висновок про асиметрію елементів зовнішності. Асиметрія буває загальною, коли спостерігається розбіжність загальних розмірів, та частковою – розбіжність парних елементів обличчя, кінцівок.

СИМУЛЬТАННЕ ВПІЗНАННЯ – це впізнання, в результаті миттєвого збігу образу людини, що зберігся в пам’яті впізнаю чого, і того, що сприймається ним у момент пред’явлення для впізнання.

Синтезуюча стадія експертного дослідження полягає в зіставленні один з одним комплексів ознак порівнюваних об’єктів з еталонами, моделями, стандартами тощо. Мета цієї стадії виявлення тотожності, подібності, відмінності або відхилення від норми об’єктів експертизи. В портретній експертизі це основна стадія експертного дослідження. Вона базується на 10 основних традиційних методах експертного дослідження.

СИНТЕТИЧНІ ВОЛОКНА – волокна, які одержують із синтетичних полімерів (поліамідні, поліефірні, поліакрилонітрильні та ін.).

СИНТЕТИЧНІ МАСЛА – органічні чи елементоорганічні сполуки, що застосовуються як мастила чи робочі рідини у різних двигунах, машинах, гідравлічних системах і приладах. Одержують із різної сировини: нафти, газів, парафіну, вугілля, етиленгліколю, ефірів та ін. Види С.м.: вуглеводневі, діефірні, поліалкіленгліколеві, діалкілбензольні, силіконові, неопентілові, фторовуглецеві, хлорофторовуглецеві та ін.

СИНХРОКОНТАКТ – контактний пристрій в механізмі фотографічного затвора, за допомогою якого імпульсні джерела світла включаються узгоджено (синхронно) з роботою затвора. Необхідність в такій синхронізації обумовлена тим, що через інерційність імпульсного джерела світла замикання синхроконтакту повинно відбутися раніше, ніж затвор відкриється повністю (відповідний інтервал часу називається часом випередження).

СИПКЕ ТІЛО – вид твердого тіла; матеріальне утворення, що має нестійку зовнішню форму у вигляді сукупності мікротіл, кожне з яких не є носієм криміналістично значущої інформації. Може складатись як з однорідних (тютюнова частка), так і різнорідних (суха фарба) мікротіл. Ідентифікованим може бути тільки конкретний об’єм (кількість) С.т. – див. Тверде тіло.

СИПУЧЕ ТІЛО – див. Сипуче тіло.

СИРОВИНА ДЛЯ ОТРИМАННЯ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ – вихідні матеріали (зокрема, рослинного походження), що використовуються для виготовлення наркотичних засобів. – порівн. Прекурсори.

СИСТЕМА ABS – антиблокувальна система електронного контролю за курсовою стійкістю та керованістю транспортного засобу. Головним завданням С. ABS є недопущення блокування коліс при екстреному (аварійному) гальмуванні. Складається антиблокувальна система з трьох основних елементів: електронного блока управління, гідравлічного блока та індукційних датчиків швидкості обертання коліс. Електронний блок управління виробляє команди для гідравлічного блоку з урахуванням стану дорожнього покриття, швидкості руху автомобіля, значення уповільнення кожного колеса, стану підвіски та ін. У його пам’яті записана таблиця можливих режимів гальмування відповідно до ситуації, що склалася. Гідравлічний блок є модулятором тиску у гідравлічній системі управління гальмуванням. Відповідно до команд електронного блоку управління він знижує або підвищує тиск в гальмівних циліндрах за допомогою двох електромагнітних клапанів, встановлених на кожному колесі. Датчики швидкості обертання коліс індукційного типу виробляють змінні електричні імпульси пропорційно кутовій швидкості колеса. Ці імпульси обробляються електронним блоком для вироблення команд управління процесом гальмування.

СИСТЕМА МЕХАНІЗМУ ЗАМКА – сукупність деталей замка, призначених для утримання ригеля.

СИСТЕМА ПОКРИТТІВ – комбінація шарів послідовно нанесених ЛФМ різного цільового призначення (ґрунтовка, шпаклівка, емаль, лак). В залежності від способу нанесення виділяють стандартне та кустарне покриття – див. Кустарне ЛФП, Лакофарбові матеріали, Стандартне ЛФП.

СИТУАЦІЙНА ТРАСОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА – експертиза, що використовує аналіз ситуації на місці події з метою встановлення механізму події, а також вирішення діагностичних завдань – див. Завдання трасологічної експертизи.

СИТУАЦІЙНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ – вирішення діагностичних завдань на основі ситуаційного аналізу: інтегративне діагностування кримінальної ситуації шляхом вивчення результатів дії, об’єктів чи їх відображень. Наприклад, дослідження можливості діяти певним чином і за певних умов, застосування спеціальних засобів або професійних навичок.

СИТУАЦІЙНЕ ЗАВДАННЯ В СЕМРВ – встановлення факту та механізму взаємодії об’єктів як елементів речової обстановки події, що розслідується (наприклад, встановлення факту контактної взаємодії предметів одягу з автомобілем при наїзді авто) – див. Встановлення факту контактної взаємодії об’єктів.

СИТУАЦІЯ – система слідів та інших об’єктів, що становлять обстановку місця події, яка впливала на механізм окремих слідових взаємодій і подію загалом.

СІТАЛИ – склокристалічні (полікристалічні) матеріали, які одержують направленою кристалізацією скла. Характеризуються тонкою кристалічною структурою кристалів (розмір менше 1 мкм).

СКАНЕР – пристрій, який фіксує зображення з оригіналу і перетворює його у побітове для обробки на комп’ютері.

СКЛАДЕНИЙ (СИНТЕТИЧНИЙ) ПОРТРЕТ – зображення обличчя особи, яка розшукується, підозрюється у вчиненні злочину, складене за свідченнями очевидців, мальоване або складене з використанням спеціальних технічних засобів (фоторобот, ідентифікаційний комплект малюнків і т. ін.).

СКЛАДЕНИЙ ОБ’ЄКТ – сукупність предметів, що не перебувають у фізичній злитності (єдності) і об’єднані спільним цільовим призначенням, а також утворені випадково, кожен з яких є носієм криміналістично значущої інформації. Прикладами С.о. є комплекти (куртка з поясом, гребінець з футляром, пара рукавичок тощо), набори (маса скріпок, цвяхів, тютюнових виробів тощо), випадкові сукупності предметів (сукупність предметів одягу конкретної особи, що зберігається в одному місці, суміш цвяхів, шурупів, гвинтів тощо). Ідентифікація С.о. за відокремленими частинами пов’язана з вивченням обставин його утворення, експлуатації, способу відокремлення складової (складових) – див. Класифікація об’єктів СЕМРВ.

СКЛАДИ ВИБУХОВИХ МАТЕРІАЛІВ – спеціальні споруди для зберігання вибухових матеріалів.

СКЛАДНИЙ ОБ’ЄКТ – предмет, що складається з роз’ємних та замінних частин (механізми, розбірні меблі, авторучка). Ідентифікація С.о. у СЕМРВ за окремими частинами ґрунтується на дослідженні ознак контактної взаємодії частин об’єкта, що виникають переважно при його експлуатації – див. Класифікація об’єктів СЕМРВ.

СКЛО – 1) аморфне тіло, отримане шляхом переохолодження розплаву незалежно від його хімічного складу та температурного діапазону затвердіння, яке в результаті поступового збільшення в’язкості отримало механічні властивості твердого тіла, причому процес переходу з рідкого стану до склоподібного повинен бути оборотним; 2) неорганічний продукт плавлення і охолодження до твердого стану без кристалізації – див. Армоване скло, Безпечне (травмобезпечне) стекло, Будівельне скло, Візерункове скло, Віконне скло, Вітринне скло, Видувне скло, Глазурі, Глушене скло, Дзеркала, Загартоване скло (сталініт, секурит, дюралекс та ін.), Зміцнене скло, Кришталь, Листове скло, Меблеве скло, Оптичне скло, Побутове скло, Поліроване скло, Пресоване скло, Прокатне скло, Профільне скло, Силікатне скло, Сітали, Склопрофіліт, Сталініт, Технічне скло, Триплекс, Тягнуте скло, Флоат-скло, Фотоскло.

СКЛОБЛОКИ – вид виробів із будівельного скла; масивні чи пустотілі блоки, які застосовуються для створення перегородок, що пропускають світло у різних спорудах.

СКЛОПАКЕТИ – вид виробів із листового скла, у яких два листи чи більше герметично з’єднані між собою по периметру будь-яким способом. Використовуються для скління будинків, влаштування перегородок, як двері тощо.

СКЛОПЛАСТИКИ – матеріали на основі полімерного зв’язуючого (поліефірні, епоксидні, фенолформальдегідні та інші смоли, поліаміди, деякі термопласти, наприклад аліфатичні поліаміди, полікарбонати та ін.) та скляного наповнювача (скляні волокна різної форми в кількості від 10 до 50%). Широко застосовуються в транспортному машинобудуванні, суднобудуванні (човни, яхти, катери), будівництві (облицювальні панелі, покрівля та ін.), у харчовій (баки для зберігання і транспортування вина) та інших галузях промисловості.

СКЛОПРОФІЛІТ – див. Профільне скло.

СКРУТКА – спосіб виготовлення шнурово-канатних виробів шляхом скручування з багатьох однойменних конструктивних елементів (дріт, волокна, линва, нитки, стрічки) – див. Правильна (повивна) скрутка, Кут скручування (обмотки, обплетення), Крок скрутки, Шнурова (пучкова) скрутка.

СКРУЧЕНИЙ ШОВК – вторинні нитки, які отримують шляхом скручування ниток шовку-сирцю.

СКРУЧЕНІ ВИРОБИ – ниткоподібні вироби різної товщини, отримані шляхом складання та багаторазового скручування пряжі чи комплексних ниток.

СКРУЧУВАННЯ НИТКИ (ПРЯЖІ) – кількість витків нитки, що припадає на 1 м довжини. Виділяють ліве – S-скручування та праве – Z-скручування.

СЛАЙД-СКАНЕР – тип сканера, призначеного для сканування кольорових слайдів і негативів.

СЛІД – в трасології відображення морфологічних особливостей зовнішньої будови і структурно пов’язаних з ним властивостей об’єктів, що мають стійкі просторові межі, що з’являється в результаті взаємодії і контактів, які мають відношення до події. Поряд з наведеним «вузьким» визначенням у трасології також існує «широке» визначення поняття. Відповідно до нього слідом вважається будь-яке матеріальне відображення, що є наслідком взаємодії об’єктів, яке, будучи пов’язаним з подією, містить потрібну інформацію про неї. Таким відображенням можуть бути відображення зовнішньої будови, руйнування або деформація об’єкта, частинки предметів і матеріалів, зміни місця знаходження предметів і їх взаємного розташування, навіть зміни агрегатного стану предметів і їх фізичних властивостей.

СЛІД БОСОЇ НОГИ (СТОПИ) – відображення ознак зовнішньої будови підошовної частини стоп у вигляді контурів в цілому та її окремих деталей: пальців плесна, зводу, п’яти – див. Вимірювання сліду босої ноги (стопи), Підошовна частина стопи людини.

СЛІД ВДАВЛЕНИЙ – див. Вдавлений слід.

СЛІД ВЗУТТЯ – слід його низу (підошви) і верху. У сліді низу взуття відображаються контур і ознаки зовнішньої будови підошви в цілому і окремих її частин: підметки, проміжної частини, каблука. У слідах верху взуття відображаються форма і ознаки зовнішньої будови окремих частин верху взуття (ділянці носка, задника, союзки і т. д.).

СЛІД ВІДШАРУВАННЯ – поверхневі відображення зовнішнього будови слідоутворюючого об’єкта, що утворюються за рахунок відділення незначної кількості речовини слідосприймаючої поверхні або сторонніх речовин, що знаходяться на цій поверхні в момент слідоутворення – див. Слідосприймаючий об’єкт.

СЛІД ВІДШАРУВАННЯ ПІДОШОВ ВЗУТТЯ І НІГ – сліди, які утворюються на слідосприймаючій поверхні в результаті відшарування частини її поверхневого шару при контакті з ногами людини (пилу, бруду, фарби тощо).

СЛІД ВПРОВАДЖЕННЯ − слід, що утворюється в результаті змін хімічних або фізичних (електростатичних, абсорбції і т. і.) властивостей сприймаючого об’єкта, що не відображаються на його зовнішніх ознаках і формі (вбирання в товщу паперу або тканини потожирової речовини з папілярних узорів шкіри рук тощо).

СЛІД ДАКТИЛОСКОПІЧНОГО ПОХОДЖЕННЯ – матеріально-фіксоване відображення слідоутворюючої поверхні (папілярного узору або його частини) на слідосприймаючій поверхні, утворене в результаті контакту між ними. При контакті слідоутворююча речовина може як нашаруватися на слідосприймаючу поверхню, так і відшаруватися від неї.

СЛІД ЛИНВИ ВТОРИННИЙ – див. Вторинний слід линви.

СЛІД НАШАРУВАННЯ – поверхневі відображення зовнішнього будови слідосприймаючого об’єкта, що виникають на слідосприймаючій поверхні за рахунок відділення незначної кількості речовини слідоутворюючого об’єкта або сторонніх речовин, що знаходяться в момент слідоутворення на його поверхні – див. Слідосприймаючий об’єкт, Слідоутворюючий об’єкт.

СЛІД НАШАРУВАННЯ ПІДОШВИ ВЗУТТЯ І НІГ – сліди ніг, які утворюються в результаті накладення сторонньої речовини (наприклад, пилу, бруду, фарби, крові тощо) на слідосприймаючу поверхню при контакті з нею ніг людини. Можуть бути видимими (вільно помітними оком), маловидимі (для виявлення потрібні особливі умови, наприклад, освітлення) і невидимими (для виявлення необхідні спеціальні методи дослідження).

СЛІД НИЗУ ВЗУТТЯ (НОГИ) НЕПОВНИЙ – див. Неповний слід низу взуття (ноги).

СЛІД НОГИ (СТОПИ), ОДЯГНЕНИЙ В НОСОК (ПАНЧОХУ) – слід, що відображає крім контурів підошовної частини стопи і її частин ознаки зовнішньої будови носка (панчохи): плетіння тканини, шви, штопання тощо.

СЛІД НОГИ ДИНАМІЧНИЙ (ЛІНІЙНИЙ) – див. Динамічний (лінійний) слід ноги.

СЛІД РЕЧОВИНИ – відокремлена в процесі слідоутворення субстанціональна частина (речовина) слідоутворюючого об’єкта.

СЛІД ТИСНЕННЯ − слід, що з’являється при порушенні у процесі слідового контакту зчеплення і взаємного розміщення внутрішніх частин сприймаючого об’єкту і виникненні на певній ділянці безповоротних змін його форми. Такі зміни є наслідком відділення або залишкової деформації при механічній дії, плавлення або вигорання при тепловій і хімічній дії, корозії тощо.

СЛІД У ВУЗЬКОМУ РОЗУМІННІ – відображення зовнішньої будови одного об’єкта на іншому внаслідок їх взаємодії.

СЛІД У ШИРОКОМУ РОЗУМІННІ – будь-яке відображення, зміна, зникнення, поява будь-чого на місці події.

СЛІД ШИНИ – відображення зовнішньої будови малюнка бігової доріжки протектора або боковини покришки на слідосприймаючій поверхні. Поділяються на поверхневі та об’ємні, динамічні і статичні, відшарування і нашарування та ін. – див. Слідосприймаючий об’єкт.

СЛІДИ ЗНОСУ – сліди, які утворюються на взутті, шкарпетках (панчохах) при тривалому носінні. Представляють собою порушення їх цілісності (розриви, тріщини) або рельєфу поверхні.

СЛІДИ ЗУБІВ – відображення форми, розмірів і взаємного розташування ріжучих (жувальних) поверхонь і одночасно функціональних особливостей конкретних щелеп, що виявляються в процесі відкусу або надкусу зубами і їх частинами – див. Комплексна експертиза слідів зубів, Методика експертизи зубів і їх слідів, Предмет судової експертизи слідів зубів.

СЛІДИ КОВЗАННЯ – об’ємні або поверхневі відображення профілю контактної поверхні слідоутворюючого об’єкта, що виникають при взаємодії (переміщенні) його під кутом до слідосприймаючої поверхні. Кожній точці слідоутворюючого об’єкта відповідає лінія (траса) в сліді. Взаємне розташування і розмір трас залежать від кутів, під якими слідоутворюючий об’єкт переміщається щодо слідосприймаючої поверхні – див. Слідосприймаючий об’єкт.

СЛІДИ КОЧЕННЯ – точкові об’ємні або поверхневі відображення зовнішньої поверхні об’єкта, що переміщається щодо слідосприймаючої поверхні при обертанні навколо своєї осі. Являють собою негативну розгортку поверхні слідосприймаючого об’єкта в площину.

СЛІДИ КУРІННЯ – недопалки цигарок, сигарет, тютюновий попіл, зола із курильних трубок, власне цигарки та сигарети (зламані, розірвані, підмочені), тютюнові листки від сигар, а також обгорілі сірники. У трасології за слідами зубів та відображенням характерних звичок (наприклад, спосіб погашення, форма зминання гільзи цигарки тощо) можна ідентифікувати курця, встановити кількість курців. Субстанціональні дослідження С.к. в межах експертизи матеріалів, речовин та виробів, ботанічної та медико-біологічної експертиз також надають суттєву розшукову та доказову інформацію. Наприклад, наявність слідів губної помади на С.к. визначає статеву належність курця, їх дослідження (експертиза НП та ПММ) сприяє виявленню власника помади; при проведенні експертизи наркотичних засобів виявляють екстракти канабісу, якими просочують сигарети; при аналізі тютюну, деревини сірників (судово-ботанічна експертиза) визначається їх належність до певної класифікаційної категорії тощо. Проведення медико-біологічної експертизи слідів слини на С.к. дозволяє встановити групу крові людини, яка курила, а також ідентифікувати особу методом генотипоскопії. Аналогічні дослідження потожирової речовини варто розглядати як перспективний напрям. Проведення одорологічної експертизи з метою дослідження слідів запаху людини на С.к. також покликане ідентифікувати курця. Товарознавча експертиза С.к. допоможе встановити джерело походження об’єктів дослідження, їх відповідність стандартам та ін. Отже, найдоцільнішим при виявленні С.к. є призначення комплексної експертизи.

СЛІДИ МЕТАЛІЗАЦІЇ – нашарування мікрочастинок металу на поверхні предмета-носія, склад, морфологія та характер розташування яких несуть інформацію про природу, зовнішні ознаки та спосіб дії слідоутворюючого об’єкта – див. Металізація.

СЛІДИ НОСІННЯ НА ВНУТРІШНІЙ ПОВЕРХНІ ВЗУТТЯ – сліди, які утворюються на устілці, підкладці, внутрішній поверхні верху взуття (у вигляді потертості, здавленості, відбитків стоп ніг при тривалому носінні взуття).

СЛІДИ РІЗАННЯ – лінійні об’ємні сліди відображення ріжучої кромки слідоутворюючого об’єкта, що виникають при відділенні частини сприймаючого об’єкта з відділенням стружки або відщепленням (у деревини). Залишаються як на поверхні різання, так і на стружці. У процесі утворення С. р. може відбуватися пружне відновлення сліду, що приводить до зменшення відстаней між трасами. Різновидом С. р. є сліди токарної і фрезерної обробки.

СЛІДИ РОЗПИЛУ – лінійні об’ємні сліди, які утворюються в результаті багаторазового поступального переміщення слідоутворюючого об’єкта (пилки) з поступовим поглибленням його в товщу перпендикулярно або під кутом до площини слідосприймаючого об’єкта. Характер С. р. залежить від твердості об’єкта, а також від напрямку розпилу, ступеня гостроти і способу заточки пилки. За С. р. можливо ототожнення пил з великими зубами і нерівномірним розведенням зубів.

СЛІДИ РОЗРУБА – лінійні об’ємні сліди, які утворюються в результаті одноразової дії на слідосприймаючий об’єкт рубаючого знаряддя, що переміщається під кутом від 90° і менше до площини слідосприймаючого об’єкта.

СЛІДИ СВЕРДЛІННЯ – лінійні об’ємні відображення ріжучої кромки свердла, що обертається навколо своєї осі з одночасним переміщенням уздовж неї. При роботі свердла утворюється стружка, звита в спіраль, товщина якої залежить від осьової подачі, а розмір – від конструкції та діаметра свердла. У деяких випадках в С. с. на стінках каналу відображаються деталі бічної поверхні свердла. Для ідентифікації свердла використовують сліди на дні недосвердлених отворів (іноді їх називають «сліпі отвори»), на стружках і стінках каналу отвору в об’єкті.

СЛІДИ, ЩО ВИНИКАЮТЬ ПРИ ДОРОЖНЬО-ТРАНСПОРТНИХ ПРИГОДАХ НА ОДЯЗІ І ТІЛІ ПОТЕРПІЛИХ, ЯКІ ПЕРЕБУВАЛИ ВСЕРЕДИНІ ТРАНСПОРТНОГО ЗАСОБУ – сліди, які утворюються при зіткненні транспортних засобів, ударах об нерухомі предмети дорожньої обстановки, падінні з висоти і перекиданні. Сліди на одязі і тілі можуть бути використані експертом для вирішення питання про механізм події. Виразність слідів залежить від багатьох факторів: швидкості руху транспортних засобів, маси тіла, механізму зіткнення, розташування деталей і вузлів у кабіні або салоні і їх деформації. Аналіз слідів дозволяє встановити початкове місце розташування потерпілого, зокрема визначити, хто знаходився на місці водія – див. Механізм зіткнення транспортних засобів.

СЛІДИ-ВІДОБРАЖЕННЯ – сліди, що передають зовнішню будову тієї частини слідоутворюючого об’єкта, яка контактує з матеріалом, що сприймає сліди.

СЛІДИ-ПРЕДМЕТИ – матеріальні об’єкти, особистого, побутового, виробничого призначення залишені на місці події чи винесені звідти.

СЛІДИ-РЕЧОВИНИ – частинки лакофарбових покриттів потожирової речовини сипких, рідких та газоподібних тіл, які залишаються на предметах на місці події чи зникають звідти.

СЛІДІВ НІГ ВИДИ – див. Види слідів ніг.

СЛІД-НАШАРУВАННЯ – слід, що утворився в результаті відокремлення та перенесення речовини слідоутворюючого об’єкта на слідосприймаючий. Містить в собі інформацію про субстанцію слідоутворюючого об’єкта, її розміщення в просторі і про механізм слідоутворення; в деяких випадках формує відображення морфологічних властивостей (зовнішньої будови) слідоутворюючого об’єкта – див. Слідосприймаючий об’єкт.

СЛІДОВА КІЛЬКІСТЬ РЕЧОВИНИ – мікрокількість матеріальної субстанції об’єкта, виявлення та дослідження якої вимагає застосування спеціальних методів, прийомів і засобів криміналістичної техніки. Можливості ідентифікаційних досліджень об’єктів залежать від кількості речовини в сліді. У разі необхідності С.к.р. можна виміряти (визначити масу, лінійні параметри тощо) – див. Мікрооб’єкт, Непридатність об’єкта для встановлення індивідуально-конкретної тотожності.

СЛІДОВИЙ КОНТАКТ – безпосереднє зіткнення утворюючого і сприймаючого об’єктів у процесі їх взаємодії, що веде до появи сліду. Ділянки поверхонь, що стикаються, називають контактними. Виділяють слідовий контакт в одній точці (зіткнення вістря голки з поверхнею), контакт безлічі точок, розташованих по лінії (вістря ножа) або на деякій площині (підошва взуття) – див. Види впливу в процесі слідового контакту.

СЛІДОЗНАВСТВО – вчення про закономірності утворення та дослідження криміналістично значущої інформації про процес (механізми) взаємодії (слідоутворення) об’єктів, в тому числі таких, що не мають стійкої морфології, на основі вивчення їх субстанціональних і морфологічних властивостей.

СЛІДОСПРИЙМАЮЧИЙ ОБ’ЄКТ – об’єкт, на якому утворився слід, що відображає морфологічні та(або) субстанціональні властивості слідоутворюючого об’єкта і механізм взаємодії об’єктів, що брали участь у слідоутворенні.

СЛІДОСПРИЙМАЮЧИЙ ОБ’ЄКТ – об’єкт, що є носієм сліду. У процесі слідового впливу обидва об’єкти, які беруть у ньому участь, нерідко піддаються змінам, стають носіями слідів. Тому об’єкти слідоутворення поділяються на сприймаючий і утворюючий відносно кожного сліду. Об’єкт, на якому розташований слід, є слідоспримаючим, а інший об’єкт, що відобразився в сліді, – слідоутворюючим (утворюючим) об’єктом.

СЛІДОУТВОРЕННЯ – 1) процес взаємодії об’єктів, в результаті якого формується слід як відображення морфологічних та субстанціональних властивостей одного об’єкта на іншому; 2) локальний процес змін морфологічних і (або) субстанціональних властивостей матеріального об’єкта в результаті зовнішнього фізичного чи хімічного впливу, що зберігаються після припинення його дії – див. Слідоутворення в СЕМРВ.

СЛІДОУТВОРЕННЯ В СЕМРВ розрізняється: 1) за природою: фізичне, хімічне та змішане (фізико-хімічне); 2) за способом: контактне (безпосереднє і через третій об’єкт), безконтактне (наприклад, шляхом теплообміну за допомогою випромінювання); 3) за результатом взаємодії: деформація тіла (зміна його форми та розмірів), руйнування (розділення цілого на частини з утворенням поверхні розділення), утворення слідів-нашарувань і слідів-відшарувань об’єкта за рахунок відокремлення чи перенесення його частин без знищення фізичної цілісності об’єктів, що взаємодіяли, зміна агрегатного стану тіла (у тому числі перехід в інший фазовий стан), зміна хімічного складу (утворення нових сполук за рахунок хімічних реакцій, наприклад, окислення); 4) за спрямованістю (напрямком): однобічне та зустрічне.

СЛІДОУТВОРЕННЯ ЗУСТРІЧНЕ – процес взаємодії об’єктів, які беруть участь у слідоутворенні, що призводить до одночасного відображення на кожному з об’єктів морфологічних та (або) субстанціональних властивостей іншого й механізму їх взаємодії. При С.з. кожний із взаємодіючих об’єктів одночасно є як слідоутворюючим, так і слідосприймаючим – див. Слідосприймаючий об’єкт, Слідоутворення в СЕМРВ, Слідоутворюючий об’єкт.

СЛІДОУТВОРЮЮЧА СИЛА – механічна сила, що визначає взаємне переміщення об’єктів, що беруть участь в слідоутворенні. Експерти за допомогою аналітичного дослідження в кожному конкретному випадку визначають систему сил, що беруть участь у формуванні сліду. Шляхом додавання сил їх приводять до однієї – слідоутворюючої. Її представляють на схемах і фотознімках досліджуваних об’єктів у вигляді вектора, напрямок якого збігається з напрямком дії, а довжина пропорційна величині сили.

СЛІДОУТВОРЮЮЧИЙ ОБ’ЄКТ – об’єкт (людина, тварина, знаряддя, механізм тощо), ознаки якого відобразилися в сліді – див. Ознаки слідоутворюючого об’єкта, Рельєф слідоутворюючого об’єкта.

СЛІДОУТВОРЮЮЧИЙ ОБ’ЄКТ – об’єкт, що залишив на слідосприймаючому об’єкті слід, який відображає його морфологічні та (або) субстанціональні властивості і механізм взаємодії об’єктів, що брали участь у слідоутворенні.

СЛІДОУТВОРЮЮЧІ І СЛІДОСПРИМАЮЧІ ДЕТАЛІ І ЧАСТИНИ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ – зовнішні елементи автомобіля, які найбільш часто вступають у контакт з іншими об’єктами: бампери, фари, підфарники, задні ліхтарі, сигнали поворотів, лобові стекла, облицювання радіатора, буксирні гаки, кронштейни та дзеркала заднього виду, запори платформи, підніжки, ручки дверей, а також крила, кузов автомобіля, капот, виступаючі головки болтів, гайок, гвинтів, шплінти.

СЛІДЧА ВАЛІЗА – набір або комплект техніко-криміналістичних та інших засобів (приладів, пристосувань, інструментів, матеріалів) для роботи з доказами під час слідчого огляду, обшуку, слідчого експерименту та інших слідчих (розшукових) дій.

СЛІДЧИЙ – суб’єкт кримінального процесу, уповноважений провадити досудове розслідування.

СЛІДЧИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ – слідча (розшукова) дія яка полягає в проведенні спеціальних дослідів з метою перевірки зібраних доказів, отримання нових доказів, перевірки і оцінки слідчих версій про можливість існування тих чи інших фактів, які мають значення для розслідування злочинів.

СЛІДЧО-СУДОВА ТРАСОЛОГІЧНА ІДЕНТИФІКАЦІЯ – процес встановлення тотожності, суб’єктами якого є слідчий, прокурор або суд. Вихідні дані – сліди, об’єкти, що перевіряються та інші матеріали провадження. Як ідентифікаційні використовуються, в основному, загальні і «помітні» для осіб, що не володіють спеціальними знаннями в трасології, ознаки. Припустимі лише негативні висновки про тотожність або висновки про групову приналежність.

СЛОВЕСНИЙ ПОРТРЕТ – криміналістичний метод опису зовнішності людини за допомогою слів, з використанням спеціальної термінології, за допомогою спеціальної методики та встановленої послідовності. Застосовується в криміналістичній реєстрації, для розшуку злочинців та осіб, які пропали без вісті, в ході експертного ототожнення живих осіб та трупів.

СМОЛА КАНАБІСУ – офіційна назва забороненого на території України наркотичного засобу кустарного виробництва, що містить тетрагідроканабінол. С.к. – суміш відділеної смоли, пилку та (чи) окремих подрібнених частин рослини канабіс незалежно від наявності різних наповнювачів. Може бути в порошкоподібному, але частіше у смолоподібному і спресованому станах (плитки, кульки, таблетки тощо). У різних країнах іменується по-різному: анаша, план, банг, дага, ганжа, харас, хіра, кіф, маханга – див. Канабісу екстракти (настойки).

СМУГАСТІСТЬ – лінійні (зазвичай паралельні) відносно дрібні траси-поглиблення, що розташовуються на зовнішній поверхні розсіювача фар.

СНАРЯД – основний елемент патрона, артилерійського пострілу, призначений для ураження різних цілей і виконання інших завдань.

СНОТВОРНИЙ МАК – рослина виду Рараvеr somnіferum L. Всередині виду виділені такі підвиди: євразійський, тянь-шанський, джунгарський, тарбагатайський, китайський, південноазіатський та напівдикий. Різні форми (сорти) євразійського підвиду широко використовуються в сільському господарстві для отримання харчового маку і називаються олійним маком. Макова солома, що отримується з олійного маку, використовується у фармацевтичній промисловості для екстракції алкалоїдів опію: морфіну, кодеїну, папаверину та ін. Тяньшаньський, джунгарський, тарбагатайський, китайський та південноазіатський підвиди використовувались, головним чином, для отримання опію й мали назву опійний мак. С.м. включений відповідно до затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року №770 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів як рослина, що містить наркотичні засоби.

СОЛОМА МАКУ – див. Макова солома.

СОЛЯРОВІ МАСЛА – фракція нафти, що википає при температурі 300-400°С. Використовують як моторне паливо для стаціонарних та суднових дизелів, а також як мастильно-охолоджувальну рідину при обробці металів шляхом різання і штампування, при загартуванні металів, для просочення шкіри, у текстильній промисловості тощо.

СОЛЬВЕНТ – рідка суміш ароматичних вуглеводнів, що википає при температурі 120-200°С. Отримується у коксо- і нафтохімічному виробництвах. Застосовують як розчинник у лакофарбовій, гумовій та іншій галузях промисловості.

СОПОЛІМЕРИ – високомолекулярні сполуки, макромолекули яких містять кілька типів мономерних ланок, найчастіше два (бінарні С.), рідше – три (терполімери). Виділяють регулярні С. (мономерні ланки різного типу розподілені з певною періодичністю) та нерегулярні, або статистичні; найпростіші з регулярних побудовані за принципом ...АВАВАВ... Більшість із синтезованих С. нерегулярні. С., у яких різні елементарні ланки в молекулярному ланцюзі входять до складу макромолекули у вигляді блоків, називаються блок-сополімерами (наприклад, блок-сополімер оксиду етилену і етилентерефталату). С., у яких основний молекулярний ланцюг, що містить однакові мономерні ланки, має бічні відгалуження, що складаються з ланок іншого складу, називаються прищепленими С. (наприклад, С. натурального каучуку з акрилонітрилом).

СОРБЕНТ – тверда або рідка речовина, здатна поглинати газ, пар та рідину.

СОРОЧКА МУНДШТУКА – папір, у який закріплено фільтр – див. Фільтруючий мундштук.

СПЕКТРАЛЬНИЙ АНАЛІЗ – фізичний метод якісного та кількісного визначення складу речовини, що проводиться за її оптичними спектрами. У техніко-криміналістичному дослідженні документів зі спектральних методів знайшли застосування емісійний спектральний аналіз та спектроскопія в ультрафіолетовій та видимій ділянках спектру.

СПЕКТРАЛЬНИЙ АНАЛІЗ БАРВНИКА – метод дослідження, що ґрунтується на різній здатності барвників поглинати світлове випромінювання в ІЧ-, видимій та УФ-ділянках спектра. Дозволяє диференціювати барвники за типом хромофорної системи.

СПЕКТРАЛЬНИЙ АНАЛІЗ ЛФМ – див. Атомний спектральний аналіз ЛФМ, Молекулярний спектральний аналіз ЛФМ та ЛФП.

СПЕКТРАЛЬНИЙ АНАЛІЗ НП ТА ПММ – методи визначення якісного і кількісного складу речовин, що ґрунтуються на вивченні їх спектрів поглинання чи пропускання. За характером отриманої інформації виділяють методи атомного та молекулярного спектральних аналізів – див. Атомний спектральний аналіз НП та ПММ, Молекулярний спектральний аналіз НП та ПММ.

СПЕКТРАЛЬНИЙ АНАЛІЗ ТЮТЮНУ ТА МАХОРКИ – див. Атомний спектральний аналіз тютюну та махорки, Молекулярний спектральний аналіз тютюну та махорки.

СПЕЦИФІЧНА ОЗНАКА – ознака особлива, яка значною мірою дозволяє відрізнити даний об’єкт від інших. Специфічність – висока індивідуалізуюча значимість ознаки, обумовлена відносно рідкісною її появою.

СПЕЦІАЛІЗОВАНА ПЕРЕСУВНА ЛАБОРАТОРІЯ – спеціалізований автомобіль Експертної служби МВС, оснащений необхідним обладнанням, призначений для роботи групи працівників Експертної служби МВС, які володіють спеціальними знаннями та навичками застосування криміналістичних та технічних засобів при проведенні ОМП; Поділяється на: криміналістичну, автотехнічну, вибухотехнічну та інші, обумовлені потребами експертної практики.

СПЕЦІАЛІСТ – інспектори-криміналісти, старші інспектори-криміналісти, техніки-криміналісти, а в разі утворення секторів техніко-криміналістичного забезпечення слідчих дій – керівники зазначених секторів, які входять до структури відповідних органів досудового розслідування (далі – інспектори-криміналісти), та працівники Експертної служби МВС у складі спеціалізованої пересувної лабораторії, які володіють спеціальними знаннями та можуть надавати консультації під час досудового розслідування з питань, що потребують спеціальних знань і навичок та залучені як спеціалісти для надання безпосередньої технічної допомоги сторонами кримінального провадження під час досудового розслідування.

СПЕЦІАЛЬНЕ ВЗУТТЯ – взуття для носіння в особливих умовах (спортивне, авіаційне, військове, гірське, мисливське, кислото- і лугостійке). Має своєрідну конструкцію, виготовлене з відповідних матеріалів – порівн. Побутове взуття.

СПЕЦІАЛЬНЕ ВИБУХОТЕХНІЧНЕ ОБЛАДНАННЯ – обладнання спеціально розроблене або пристосоване для виконання спеціальних вибухотехнічних робіт.

СПЕЦІАЛЬНИЙ ВИБУХОТЕХНІЧНИЙ ДОГЛЯД – процедура із застосуванням технічних та інших засобів, у разі виникнення надзвичайних обставин, з метою виявлення та знешкодження зброї, вибухових речовин та інших небезпечних предметів, які можуть бути використані для вчинення акту незаконного втручання.

СПЕЦІАЛЬНІ ВИБУХОТЕХНІЧНІ РОБОТИ – комплекс робіт, які виконуються в рамках проведення слідчих дій та оперативно-розшукових заходів і пов’язані з експертним оглядом, розрядженням, транспортуванням, знищенням вибухонебезпечних пристроїв і вибухових речовин.

СПЕЦІАЛЬНІ ДОБАВКИ ДО ПОЛІМЕРІВ – допоміжні речовини, що додаються до полімерів для надання їм (покращення) певного комплексу експлуатаційних властивостей і сприяють переробці у вироби (напівпродукти) – див. Активатори вулканізації, Антипірени, Антистатики, Вулканізуючі агенти, Мастила (лубриканти), Пластифікатори, Полімери (гомополімери), Прискорювачі вулканізації, Стабілізатори полімерів.

СПЕЦІАЛЬНІ ЗНАННЯ В ГАЛУЗІ СЕМРВ – знання, що отримуються фахівцями в галузі ЕМРВ завдяки професійній підготовці. До їх складу входять знання судової експертології, загальної і окремих теорій криміналістики, наукових основ ЕМРВ та методик ЕМРВ конкретного виду тощо.

СПИНА – задня частина тулуба людини від спини до крижів, за формою (пряма, викривлена, сутула, згорблена), за особливостями (наявність та ступінь сутулості, виступ лопаток, наявність і форма горба, характер згинів біля шиї, грудей чи попереку).

СПІЛЬНА ЛІНЯ РОЗДІЛЕННЯ (РОЗЧЛЕНУВАННЯ) – ідентифікаційна ознака, що виділяється як інтегральна індивідуалізуюча ознака в трасологічній експертизі зі встановлення цілого за його частинами. Разом з морфологічними ознаками утворює індивідуальний ідентифікаційний комплекс ознак. С. л. р. встановлюється шляхом реконструкційного суміщення подібних за формою рельєфу окремих частин чи деталей цілого. – див. Встановлення цілого за допомогою його частин.

СПІЛЬНА ОЗНАКА в ЕМРВ – ознака, що відображає властивість, характерну для великої сукупності об’єктів певного роду та для об’єкта в цілому і тому виявляється в будь-якій його частині, наприклад, якісний хімічний склад основних компонентів матеріалу об’єкта (наявність металів у сплаві, вуглеводнів у НП тощо) – порівн. Локальна ознака, Місцева ознака; див. Класифікація ознак об’єктів СЕМРВ.

СПЛАВИ ВР – складні ВР, утворені з кількох розплавлених і взаємно розчинених однорідних ВР.

СПЛАВИ МЕТАЛІВ – тверді кристалічні тіла, які отримують сплавленням металів або металів з неметалами. За хімічним складом С.м. металів поділяють на С.м. чорних (чавун, сталь), кольорових (алюмінієві – дюралюміній, силумін; мідні – бронзи, латуні; свинцеві – бабіти, припой; магнієві, нікелеві, титанові тощо) і дорогоцінних (золоті, срібні, платинові тощо). Використовуючи емісійний спектральний, рентгеноспектральний, атомно-абсорбційний, хімічний та інші методи аналізу, встановлюють вид і марку С.м. – див. Марка металів та сплавів, Методи експертного дослідження металів та сплавів.

СПЛОЩЕННЯ НИТОК ПОШКОДЖЕННЯ – одна з ознак, що характеризують стан: 1) ниток основи і утику тканини одягу при пошкодженні її твердими тупими предметами. При цьому в результаті щільного контакту слідоутворюючого і слідосприймаючого об’єктів супроводжується додатком значної сили на поверхні тканини одягу може залишитися слід в якому під тиском нитки в поперечному перерізі змінюють конфігурацію (приймають форму витягнутих овалів); 2) вільного кінця пошкодженої тканини одягу, це зміна конфігурації її поперечного перерізу – результат тиску на нитки тканини при поділі її стинають, ріжучими (ножицями) знаряддями.

СПОЛУЧЕННЯ (СУМІЩЕННЯ) – розміщення одного об’єкта настільки близько до іншого, що перший стає ніби продовженням другого. Для цього співрозмірні фотознімки чи копії-зліпки порівнюваних об’єктів розрізають за однаковими лініями і, сполучаючи одержані частини, знаходять співпадаючі чи відмінні ознаки.

СПОРУДА – складна інженерна конструкція, яка може містити будинки, ділянки місцевості, інженерні комунікаційні споруди та інші багатооб’єктні будівельні конструкції.

СПОСІБ ФОРМУВАННЯ СЛІДІВ – див. Локальний спосіб формування слідів, Периферійний спосіб формування слідів.

СПОСОБИ ВІДКРИТТЯ ПРОСТИХ МЕТАЛЕВИХ ПЛОМБ – механічний вплив на пломбу з протиправною метою. Найбільш поширені такі способи відкриття пломб: 1) розширюють один з наскрізних отворів пломби гострим предметом, витягають линву і знімають пломбу зі сховища. Після вчинення злочину в цю ж пломбу вставляють вийняту линву і повторно обтискають; 2) обривають нитки линви в місці, де вона стиснута краями вхідного отвору пломби, останню знімають. Для маскування порушення вхідний отвір розширюють і в канал вводять обірваний кінець линви, загнутий у вигляді гачка. Потім пломбу повторно обтискають; 3) порушують пломбу шляхом розжимання камори, потім пломба зміщується вгору, в сторону петлі, з неї витягують вузол і розв’язують. Один з кінців линви витягають через вхідний отвір і пломбу стискають. Для маскування порушення кінець линви знову вводять в пломбу, яку здавлюють біля камори і вхідних отворів; 4) у разі навішування пломби на льняній линві останню, попередньо розділену на окремі пасма, розривають. При приміщенні на колишнє місце знятої пломби обірвані кінці з’єднують шляхом плетення пасм одна в одну. Для міцності з’єднання линву в місці розриву часто підклеюють; 5) заміняють дріт і пломбу.

СПОСОБИ ВІДМИКАННЯ ЗАМКІВ – механічний вплив на замок підібраними і підробленими ключами, відмичками, сторонніми предметами, за допомогою спеціальних щипців («уіститі») або пристрою для бампінгу з протиправною метою – див. Бампінг, Відмичка, Підроблений ключ, Підібраний ключ, Сторонній предмет відмикання замків.

СПОСОБИ ЗЛОМУ ЗАМКА – механічний вплив на деталі замка з метою його руйнування: виривання або перерізання дужки, віджим вниз верхньої грані короба в контрольному навісному замку, руйнування механізму замка шляхом свердління або травлення тощо.

СПОСОБИ ПРОСМИКУВАННЯ ДРОТУ У ПЛОМБІ – прийоми, що залежать від внутрішньої будови пломби. У пломбах з ізольованими отворами просмикування може бути одинарним і подвійним з огинанням бічних граней пломби, в пломбах з каморою – з перехрещуванням решток линви в самій каморі або втягуванням в неї зав’язаних вузлом кінців. Застосовують і подвійний спосіб протягування линви: вузол зав’язують, просмикують дріт у отвір пломби один раз, а потім вдруге.

СПОСТЕРЕЖЕННЯ – один із загальнонаукових методів дослідження; планомірне, цілеспрямоване сприйняття об’єктів, явищ, процесів. Типові об’єкти спостереження: речові утворення (сліди злочину, їх ознаки, властивості, стан тощо); люди, їх зовнішні ознаки, як статичні так і динамічні, зовнішні прояви їх емоційного стану, характеру, темпераменту тощо; дії людей у тому числі і такі, що утворюють способи учинення та приховування злочинів; явища та події (процес слідоутворення, експериментально створені події, їх результати тощо).

СПРАВНИЙ ЗАМОК – замок, який відкривається і закривається (відпирається і запирається) і не має дефектів, що негативно впливають на надійність його роботи (відсутність, поломка чи деформація окремих деталей механізму). Справність замка встановлюються у ході роздільного дослідження шляхом візуального огляду конструкції замка зі знятою кришкою. Також перевіряється комплектність замка та можливість ключа взаємодіяти з його механізмом. У разі відсутності ключа виконуючі елементи замка пересуваються вручну, наприклад викруткою. При цьому встановлюється можливість замка відпирати і запирати охоронювану перешкоду – див. Працездатний замок.

СПРИЙНЯТТЯ – безпосереднє чуттєве відображення дійсності у свідомості людини, здатність сприймати, розрізняти і засвоювати явища зовнішнього світу. Це перша стадія формування показань в процесі допиту при складанні суб’єктивних портретів. Фактори, що впливають на процес сприйняття допитуваного поділяються на дві групи: об’єктивні, до яких належать зовнішні умови сприйняття й особливості об’єктів, що сприймаються (освітленість об’єкта, відстань на якій сприймається об’єкт, швидкоплинність події, погодні умови); суб’єктивні, наявність яких пов’язана з вольовими, емоційними, фізіологічними та іншими особливостями свідка чи потерпілого (стан органів чуття, психічний стан особи, спрямованість уваги, схильність до фантазування тощо).

СПРЯМОВАНИЙ ВИБУХ – вибух, поширення енергії якого навмисно зосереджується в певному напрямку. Досягається шляхом відповідного розташування заряду, підбору його форми і місця ініціювання.

СТАБІЛІЗАТОР – металевий відросток, подовжуючий короткий кінець протеза у разі його рухливості. У слідах відображається у вигляді борозенки на пришийковій ділянці зуба – див. Зубний протез.

СТАБІЛІЗАТОР ЗОБРАЖЕННЯ – механізм, що дозволяє компенсувати мимовільне тремтіння рук при фотографуванні і тримати у центрі кадру рухомі об’єкти без відчутних зсувів зображення. Оптичний стабілізатор – це внутрішня рухома лінза із моторним приводом, що відхиляє оптичну вісь об’єктива синхронно із невеликими за амплітудою переміщеннями зображення на поверхні сенсора. Електронний стабілізатор – схема, що замінює змазані рухом пікселі їх аналогами із сусідніх ділянок сенсора, незадіяних у побудові основного зображення. Оптичний стабілізатор вмонтовується у деякі моделі цифрових фотоапаратів і відеокамер, електронний стабілізатор – тільки у цифрові відеокамери.

СТАБІЛІЗАТОРИ ПОЛІМЕРІВ – речовини, що вводяться в полімери для посилення їх стійкості до дії зовнішніх чинників (кисню, озону, світла, тепла) у процесах переробки, зберігання та експлуатації, а також для збільшення терміну служби і збереження зовнішнього вигляду та експлуатаційних якостей виробів із полімерів – див. Антиозонанти, Антиоксиданти (антиокислювачі), Полімери (гомополімери), Світлостабілізатори.

СТАБІЛІЗАТОРИ ХІМІЧНІ – домішки, що уповільнюють процес розкладання ВР.

СТАДІЇ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ПОРТРЕТНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ – попередня стадія дослідження матеріалів, що надійшли на дослідження; роздільна (детальна) стадія дослідження елементів та ознак зовнішності осіб, які зображені на фотознімках; порівняльна стадія ототожнення осіб за ознаками зовнішності, шляхом порівняння однорозмірних портретних фотознімків; стадія оцінки результатів проведених досліджень та формування висновків експерта.

СТАДІЇ ТРАСОЛОГІЧНОЇ ДОСЛІДЖЕННЯ: підготовча – огляд досліджуваних об’єктів та ознайомлення з іншими вихідними даними, визначення порядку дослідження і необхідних технічних засобів; аналітична – виявлення та аналіз слідів, виділення ідентифікаційних і діагностичних ознак в процесі роздільного вивчення досліджуваних об’єктів; порівняльна – зіставлення ознак, що відобразилися в слідах, зразках і частинках. У діагностичних дослідженнях досліджувані об’єкти частіше зіставляються з еталонами, Державними стандартами, технічними нормами, моделями; синтезуюча – підсумовування і оцінка результатів дослідження, формування висновків.

СТАЛА ОЗНАКА – ознака, що зберігається тривалий час і передає властивості об’єкта без істотних викривлень у момент слідоутворення. Від стійкості ознаки залежить його ідентифікаційна і діагностична цінність.

СТАЛІНІТ – плоский чи гнутий виріб з листового скла, що має в результаті загартування покращені механічні та термічні властивості і безпечний характер руйнування. Використовуються для скління транспортних засобів – див. Загартоване скло (сталініт, секуріт, дюралекс та ін.), Загартування (сталінізація).

СТАЛЬ – сплав (ковкий) заліза з вуглецем (до 2%) та іншими елементами (не більше 50%), що піддається деформаціям. Поділяється за хімічним складом на вуглецеву і леговану, за призначенням – на конструкційну (будівельна, машинобудівельна) та інструментальну, за способами отримання – на мартенівську, киснево-конвертерну й електросталь, за якістю – на С. звичайної якості, якісну та високоякісну, термічно оброблену і термонеоброблену, за структурою, отриманою при охолодженні на повітрі, – на С. перлітного, мартенсітного, аустенітного типу, за структурою у відпаленому стані – на доевтектоїдну, евтектоїдну, заевтектоїдну та ледебуритну – див. Сплави.

СТАН ПОВЕРХНІ ВИРОБІВ З МЕТАЛІВ ТА СПЛАВІВ – сукупність морфологічних властивостей поверхні (шорсткість, хвилястість, огріхи форми) та фізико-хімічних властивостей поверхневого шару (залишкові напруги, мікротвердість, мікроструктура, наявність слідів корозії). При експертних дослідженнях – одна з важливих ознак, що свідчить про умови виготовлення, зберігання й експлуатації об’єктів.

СТАН ШКІРИ – визначається за чистотою (гігієною) та наявністю вікових хворобливих змін. (Чиста, брудна, м’яка, еластична, в’яла, суха, жирна, така, що має угрі, тріщинки, червоні угрі, запалення)

СТАНДАРТНЕ ЛФП – покриття, нанесене на предмет, що фарбується, на заводі-виробнику при масовому виробництві у відповідності зі стандартною заводською технологією фарбування виробу конкретного виду. Для такого ЛФП визначені: кількість шарів, послідовність їх нанесення за кольором, товщина, стан поверхні, асортимент ЛФМ. Технологією передбачаються також деякі відхилення в системі покриттів, обумовлені локалізованим усуненням дефектів, що виникають після остаточного фарбування. У таких випадках заводське покриття окремих деталей чи ділянок поверхні істотно відрізняється від вимог стандартної технології як за кількістю шарів, так і за якістю – порівн. Кустарне ЛФП; див. Лакофарбове покриття (ЛФП), Система покриттів.

СТАНДАРТНІ ЗРАЗКИ – зразки, що характеризують властивості чи склад речовини або матеріалу. Застосовуються при проведенні метрологічних робіт, контролі якості сировини та продукції, аналізі складу об’єктів експертизи.

СТАРІННЯ ВР – властивість пластичних ВР, у яких з часом відбувається кристалізація розчинених компонентів, змінюється структура, знижується в’язкість і пластичність маси, що призводить до погіршення детонаційної здатності.

СТАРІННЯ ПОЛІМЕРІВ – необоротна зміна складу та структури полімерних матеріалів, що відбувається з часом в результаті сукупного впливу численних чинників (тепла, світла, радіації, кисню, вологи, агресивних хімічних сполук, механічних навантажень) у процесі переробки полімеру, зберігання й експлуатації готового виробу. Для запобігання небажаним змінам властивостей полімерних виробів, у сировину вводять різного роду стабілізатори (антиоксиданти, світлостабілізатори та ін.) – див. Антиозонанти, Антиоксиданти (антиокислювачі).

СТАТИЧНІ СЛІДИ НІГ – сліди, які утворюються при положенні ніг, коли сила їх впливу на слідосприймаючу поверхню спрямована до неї по нормалі – під кутом 90° (наприклад, при стоянні, повільній ходьбі).

СТАТУРА – зовнішній вигляд, будова, обриси та склад тіла людини, (постава, фігура, постать), визначається шляхом розглядання людини в фас, зі спини та в профіль з урахуванням будови тіла, форми спини, ширини плечей, довжини тулуба, ніг, розвитку грудної клітини та м’язів плечей, з урахуванням підшкірного жирового шару, виступ живота за вертикальну площину грудної клітини, особливостей. За станом кістково-м’язової системи класифікується як міцна, середня, слабка; за жировим прошарком – худорлява, нормальна, повна. (Для характеристики фігури, використовуються ті самі ознаки, що і для опису будови тіла; часто на практиці ці поняття ототожнюються).

СТИСНЕННЯ – зменшення розміру файлу шляхом кодування за допомогою невеликих наборів чисел, які не містять надлишкової інформації. Деякі типи стиснення, такі, як JPEG, можуть погіршити якість зображення, в той час як інші, наприклад GIF (формат обміну графічними даними) і TIFF (формат файлів зображень), зберігають усі деталі оригіналу.

СТИСНЕННЯ БЕЗ ВТРАТ – метод стиснення файлів, при якому відновлене у подальшому зображення не втрачає якості, зберігаючи усі без виключення деталі вихідного зображення.

СТИСНЕННЯ ІЗ ВТРАТАМИ – метод стиснення файлів, при якому втрачається частина інформації. Зайві із точки зору алгоритму метода дані викидаються.

СТІЙКА ОЗНАКА – властивість, притаманна об’єкту, що зберігається в ньому від події, що розслідується, до початку дослідження – порівн. Відносно нестійка ознака, Нестійка ознака; див. Класифікація ознак об’єктів СЕМРВ.

СТІЙКІСТЬ ВР – здатність зберігати незмінними фізичні, хімічні і вибухові властивості протягом тривалого часу.

СТІЙКІСТЬ ОБ’ЄКТА ІДЕНТИФІКАЦІЇ В СЕМРВ – здатність об’єкта зберігати притаманну йому систему властивостей (ідентифікаційних ознак), обумовлена природою матеріальної субстанції об’єкта, умовами існування об’єкта після відображення його властивостей в обстановці події, що розслідується, а також міцністю зв’язку слідів-нашарувань з поверхнею слідосприймаючого об’єкта. Умовно виділяють об’єкти: стійкі (вироби з металу, скла), відносно стійкі (вироби з текстильних матеріалів, пластмаси) та нестійкі (світлі НП, рідкі ЛФМ). Суттєва однотипність (паралельність) зміни в часі властивостей у розділених частинах об’єкта ідентифікації (при подібних умовах їх існування) дозволяє ідентифікувати і відносно нестійкі об’єкти (НП, мастильні матеріали, вироби з рослинної сировини).

СТІЙКІСТЬ ОБ’ЄКТА ТРАСОЛОГІЧНОЇ ІДЕНТИФІКАЦІЇ – здатність зберігати у відносно незмінному вигляді загальну форму і деталі рельєфу поверхні в звичайному стані і в процесі слідової взаємодії зі слідосприймаючими об’єктами. Трасологічні об’єкти зберігають стійкість в різній мірі. Відносно незмінними вважаються, наприклад, папілярні узори, які не тільки зберігають свої ознаки протягом життя людини, а й відновлюються після поверхневих ушкоджень шкіри. Інші об’єкти (білі лінії шкіри) менш стійкі і з часом піддаються змінам.

СТІЙКІСТЬ (ВІДНОСНА СТІЙКІСТЬ) – властивість збереження сукупності ознак змінюваного об’єкта, що дає йому змогу певний час (ідентифікаційний період) залишатись тими самими. Так, зовнішність людини з віком значно змінюється – з’являються зморшки, зникає волосся на голові, виникає сутулість, змінюється хода тощо. Проте, деякі ознаки будучи відносно стійкими, зберігаються і утворюють сукупність, яка дає змогу ототожнювати людину, що змінилась. Ступінь стійкості ознак об’єктів залежить від їх фізичної природи і властивостей. Великою стійкістю відзначаються ознаки будови папілярних узорів, обличчя, вушної раковини людини.

СТОМАТОЛОГІЧНИЙ СТАТУС – сукупність вроджених і набутих особливостей будови зубів і щелепно-лицевих кісток.

СТОНШЕНІ НИТКИ ПОШКОДЖЕННЯ ОДЯГУ – одна з ознак, що характеризують стан вільного кінця нитки пошкодженої тканини одягу. У стоншеного кінця нитки волокна розділені на різних рівнях, внаслідок чого кінець є одним або декількома довгими волокнами, за якими послідовно розташовані коротші волокна. Вільні кінці такого виду ниток в трасології прийнято називати віялоподібними – див. Кінцеві нитки пошкодження одягу.

СТОПА ЛЮДИНИ – периферичний відділ нижньої кінцівки. Є органом опори при стоянні і русі тіла. У С.л. виділяють: тил стопи, підошву і пальці. Тил стопи відділений від підошви з боків внутрішнім і зовнішнім краями. Передній відділ стопи – пальці, задній – п’ята. У поздовжньому напрямку стопа утворює склепіння. Права стопа зазвичай дещо довша лівої – див. Загальні ідентифікаційні ознаки підошви стопи, Окремі ідентифікаційні ознаки підошви стопи, Підошовна частина стопи людини, Слід босої ноги (стопи), Слід ноги (стопи), одягненої в носок (панчоху).

СТОПІН – швидкогорючий вогнепровідний шнур, що використовується для передачі вогню в піротехнічних виробах. Час горіння одного метра стопіна на відкритому повітрі 20...36 с.

СТОРОННІЙ ПРЕДМЕТ ВІДМИКАННЯ ЗАМКІВ – випадковий предмет, непризначений для відмикання замків, але використовується з цією метою.

СТРИБАЮЧА ДІАФРАГМА – діафрагма об’єктива, у якій світловий отвір, повністю відкритий при фокусуванні об’єктива, закривається до необхідного розміру за допомогою пружини в момент натискання спускової кнопки затвора фотоапарата. «Стрибаюча» діафрагма як правило встановлюється в об’єктивах дзеркальних фотоапаратів і забезпечує можливість їх фокусування (наведення на різкість) при найбільшому світловому отворі, тобто при найвищій освітленості і, відповідно, яскравості оптичного зображення об’єкта зйомки.

СТРУКТУРА (НАДМОЛЕКУЛЯРНА) ПОЛІМЕРУ – фізична структура полімерних тіл, обумовлена різними видами упорядкування у взаємному розташуванні макромолекул. За структурою полімери поділяють на кристалічні та аморфні. Полімери, здатні до кристалізації за певних умов, можуть знаходитись у частково кристалічному (аморфно-кристалічному), а також у повністю аморфному стані. Аморфні полімери не здатні до кристалізації і знаходяться тільки в аморфному стані (атактичні поліметакрилат, полістирол, поліпропілен, полівінілхлорид) – див. Полімери (гомополімери).

СТРУКТУРА МЕТАЛІВ ТА СПЛАВІВ – збірна назва макро-, мікро-, субструктури і будови кристалічних ґраток металу чи сплаву. Макро- та мікроструктуру визначають металографічними методами, будову кристалічних ґраток – методами рентгено-структурного аналізу. Наприклад, сталь може мати таку структуру: аустеніт, ледебурит, мартенсит, перліт, сорбіт, тростит, бейніт, ферит.

СТРУКТУРА ПРОЦЕСУ ІДЕНТИФІКАЦІЇ В СЕМРВ – багатоступінчатість процесу ідентифікації, що припускає поетапне дослідження проміжних об’єктів з метою послідовного звуження множини кінцевих об’єктів, що перевіряються – до родів та груп найменшого обсягу і аж до індивідуально-конкретного об’єкта – див. Об’єкт, що ідентифікується, Кінцевий об’єкт, Проміжний об’єкт ідентифікації.

СТРУКТУРНО-ГРУПОВИЙ СКЛАД – склад високомолекулярної частини нафти, масляних фракцій та інших важких нафтопродуктів, що характеризується відносним вмістом окремих структурних елементів – нафтенових і бензольних циклів та парафінових ланцюгів. При цьому відсоток кілець і парафінових ланцюгів виражається або за масою відповідних груп атомів, або за кількістю вуглецевих атомів, що припадають на окремі частини молекули. С.-г.с. визначається хімічними та спектрофотометричними методами в УФ- й ІЧ-ділянках спектру – див. Ознаки об’єктів експертизи НП та ПММ.

СТРУМЕНЕВИЙ ДРУК – спеціальний безконтактний спосіб прямого отримання зображення без застосування друкарської форми. Струменево-крапельні друкуючі пристрої складаються з генератору крапель, зосереджуючого електроду та відхиляючого знакоформуючого блоку. Фарба надходить у генератор під тиском та створює на виході з сопла струмінь, який розпадається під впливом сил поверхневого натяжіння на краплі. Кожна з крапель заряджується під дією напруження. Спосіб дозволяє отримувати кольорові зображення за один прогін.

СТУПІНЧАСТІСТЬ – ефект східчастого розташування ліній, крім горизонтальних чи вертикальних, що утворюється пікселями, розмір яких занадто великий для точного відтворення лінії.

СТУПІНЬ ГІДРАТАЦІЇ БМ – показник співвідношення компонентів будівельних матеріалів, які прореагували з водою, до тих, що не прореагували (оксид кальцію у вапняних будівельних розчинах, клінкерні мінерали в розчинах та бетонах на основі цементів). Залежить від складу сировини, гідротермальних умов твердіння і давності змішування з водою. Визначається в ЕБМ мікроскопічним (підрахунок кристалів феноляту кальцію у вапняних розчинах) та рентгенівським дифрактометричним (через співвідношення висот відповідних піків на дифрактограмах) методами. С.г.БМ є груповою ознакою матеріалу. Може використовуватись безпосередньо для вирішення завдання визначення давності утворення деяких об’єктів ЕБМ.

СТУПІНЬ КРИСТАЛІЧНОСТІ ПОЛІМЕРУ – один із головних параметрів надмолекулярної структури полімерів, що характеризує частку регулярно упакованих молекул, які знаходяться у кристалічній фазі, стосовно всіх молекул полімеру. Визначається методами рентгенографії як співвідношення кристалічної та аморфної фаз. Залежить від регулярності будови макромолекул, умов технологічного режиму переробки полімеру у виріб і умов експлуатації останнього – див. Параметри структури (надмолекулярної) полімеру, Структура (надмолекулярна) полімеру.

СТУПНЯ ЛЮДИНИ – периферична частина нижньої кінцівки, є органом опори при стоянні та русі тіла. (Відбиток ноги, залишений на поверхні чого-небудь: підошва, слід).

СУБЛІМАЦІЙНИЙ ДРУК – техніка друкування, коли тверді чорнила нагріваються до температури випаровування, а потім розсіюються у вигляді субстрату поліефіру і, осаджуючись на носій, формують зображення.

СУБСТАНЦІОЛОГІЯ КРИМІНАЛІСТИЧНА – див. Криміналістична субстанціологія.

СУБСТАНЦІОЛОГІЯ ТРАСОЛОГІЧНА – окреме криміналістичне вчення про методи ототожнення об’єктів за слідами їх зовнішньої будови або шляхом вивчення складу та структури матеріалів, з яких вони виготовлені. У вузькому значенні – це розділ судової трасології, що вивчає властивості предметів масового виробництва з метою їх ідентифікації не лише за традиційними трасологічними ознаками (сигналітичними і функціональними), але й за субстанціональними ознаками, а також встановлення тотожності окремих їх частин після розділення чи розчленування – див. Трасологічна субстанціологія.

СУБСТАНЦІОНАЛЬНА ОЗНАКА – характеристика матеріального об’єкта, обумовлена складом та структурою утворюючих його речовин. Досліджується методами, що визначають елементний, молекулярний, фазовий склад і атомну, молекулярну та надмолекулярну структуру – див. Класифікація ознак об’єктів СЕМРВ, Речовина, Субстанція об’єкта.

СУБСТАНЦІЯ – див. Субстанція об’єкта.

СУБСТАНЦІЯ ОБ’ЄКТА – матеріальний зміст об’єкта – див. Матеріал, Речовина, Субстанціональні ознаки.

СУБТРАКТИВНЕ УТВОРЕННЯ КОЛЬОРУ – одержання спектрально більш простого кольору з білого світла або пофарбованого світлового потоку, шляхом поглинання (вирахування, субтракції) частини променів при пропущенні вихідного світла через поглинаюче середовище (світлофільтр).

СУВАЛЬДА – деталь сувальдного замка, призначення якої – утримувати ригель в певному положенні.

СУВАЛЬДНИЙ ЗАМОК – замок, в якому ригель утримується сувальдою.

СУДОВА ВИБУХОТЕХНІЧНА ЕКСПЕРТИЗА – вид криміналістичної експертизи, предметом якої є фактичні дані (обставини), пов’язані з визначенням групової приналежності і єдиного джерела походження вибухових пристроїв в цілому вигляді або їх фрагментів (уламків), елементів вибухових пристроїв, стану і властивостей вибухових пристроїв, обставин вибуху, які встановлюються на основі спеціальних знань в галузі криміналістичної вибухотехніки з питань, поставлених на вирішення експертизи.

СУДОВА ЕКСПЕРТИЗА – дослідження, яке проводиться експертом у порядку, передбаченому процесуальним законодавством, для встановлення за матеріалами кримінальної або цивільної справи фактичних даних і обставин.

СУДОВА ЕКСПЕРТИЗА ВОЛОССЯ – вирішує питання встановлення природи об’єктів, що надані на експертизу, як волосся, їх видового а також регіонального походження, характер відокремлення, існуючі пошкодження та зміни від дії високої температури, механічних, хімічних факторів, косметичних засобів тощо.

СУДОВА ЕКСПЕРТИЗА ҐРУНТІВ – призначається у випадках необхідності дослідження об’єктів ґрунтового походження. Об’єкти зі слідами ґрунтового забруднення виступають речовими доказами у кримінальних провадженнях. Встановлення фактів контактної взаємодії предметів є основним завданням судової ґрунтознавчої експертизи при досудовому розслідуванні у кримінальних провадженнях, зокрема про вбивства, зґвалтування, грабежі, дорожньо-транспортні події тощо, в яких як речові докази можуть фігурувати ґрунтові нашарування на різноманітних предметах-носіях. Експертиза виконується з метою встановлення джерела походження цих нашарувань або належності до конкретної локальної ділянки місцевості. Судова експертиза ґрунтів може призначатися і в межах цивільного судочинства, коли необхідно точно встановити характеристики ґрунтових об’єктів, наприклад товарних властивостей ґрунту для певних рослин, родючості шару ґрунту, завезеного з метою благоустрою території, – його товарні характеристики (експертиза чорнозему та торфу), їх сумісність, товщина родючого шару. Експертиза ґрунту проводиться на предмет встановлення причин загибелі рослин (чагарників, дерев, трав).

СУДОВА ЕКСПЕРТИЗА СИЛЬНОДІЮЧИХ І ОТРУЙНИХ РЕЧОВИН – вирішує питання встановлення: факту належності речовин та їх слідів до сильнодіючих чи отруйних речовин, а також визначення їх кількісного вмісту в досліджуваних об’єктах; спільного джерела походження підконтрольних речовин; єдиного методу синтезу чи технології виготовлення сильнодіючих і отруйних речовин; спеціального хіміко-технологічного призначення предметів та обладнання для виготовлення підконтрольних речовин.

СУДОВА ІМУНОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА – вирішує питання щодо встановлення на предметах дослідження наявності крові, її видової належності також встановлення наявності слини, сперми, поту та сечі. Дає можливість встановити у біологічних слідах людини групу крові за системою АВ0, резус-фактор крові – див. Контамінація.

СУДОВА МОЛЕКУЛЯРНО-ГЕНЕТИЧНА ЕКСПЕРТИЗА – вирішує завдання ідентифікації особи методом ДНК-аналізу, в т.ч.: встановлення приналежності об’єктів біологічного походження (кров, сперма, слина, волосся, м’язова та кісткова тканини) певній особі, встановлення слідів біологічного походження конкретної особи у змішаних слідах, встановлення ідентичності останків у випадках розчленування трупа та ідентифікації жертв катастроф, коли живі близькі родичі, визначення спадковості певних генетичних ознак людини (біологічна спорідненість) – встановлення батьків дитини у випадках спірного батьківства, дітовбивства, крадіжки, підміни дітей – див. Об’єкти судової молекулярно-генетичної експертизи, Порівняльні зразки для судової молекулярно-генетичної експертизи, Контамінація.

СУДОВА ЦИТОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА – вирішує питання встановлення видової приналежності клітин, тканин, органів, а також статеве походження біологічних слідів людини. Об’єктами дослідження є ізольовані клітини і мікрочастинки тканин тваринного походження, а також в об’єктах, отриманих від живої особи або трупа.

СУДОВО-МЕДИЧНА ЕКСПЕРТИЗА – провадиться в бюро судово-медичної експертизи, досліджує живих осіб. Трупи й різні речові докази біологічного походження (кров, слиню, сперму тощо). Її завдання полягає у встановленні роду і причин смерті, характеру та ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, визначення групової належності та походження різних виділень організму людини і вирішення інших питань, що потребують застосування судово-медичних знань.

Сукупність діагностичних завдань складають чотири категорії, кожна з яких має свою специфіку та певні спільні риси. До першої категорії відноситься діагностичне вивчення властивостей і станів об’єкта при його безпосередньому дослідженні. До другої – діагностичне вивчення властивостей і стану об’єкта за його відображенням. Третю категорію складають завдання, що вирішуються на основі ситуаційного аналізу за результатами дій, об’єктів чи їх відображень. До четвертої категорії відноситься встановлення причинного зв’язку подій і дій.

СУКУПНІСТЬ ОБ’ЄКТІВ – об’єднання в одне ціле різних предметів масового виробництва, обумовлене технологічним циклом, виробничим процесом тощо (тканина – костюм – нитки – ґудзик).

СУКЦЕСИВНЕ ВПІЗНАННЯ – це впізнання, що відбувається шляхом розумового порівняння, відбору, співставлення ознак, які зберігалися в пам’яті людини, і тих, що сприймаються при впізнання.

СУМІЖНІ ЗАВДАННЯ В СЕМРВ – завдання, для вирішення яких необхідні спеціальні знання в галузі різних класів та видів судової експертизи. До таких завдань належить встановлення факту заподіяння пошкоджень одягу і тіла людини конкретним знаряддям злочину, факту та обставин контактної взаємодії транспортного засобу і пішохода тощо. Організаційно-методичною та процесуальною формою вирішення таких завдань є комплексна експертиза.

СУМІШІ УНІВЕРСАЛЬНІ – див. Універсальні суміші.

СУМІЩЕННЯ (див. СПОЛУЧЕННЯ).

СУМІЩЕННЯ ПРИ ПРОВЕДЕННІ ЕКСПЕРТИЗИ СЛІДІВ НІГ – поєднання фотознімків, один з яких розрізають так, щоб при накладенні його на інший знімок ознаки (якщо вони збігаються) склали продовження один одного.

СУПУТНІ ЕЛЕМЕНТИ – предмети (або їх частини) одягу (спідниця, блузка, жакет і та ін.), дрібні носильні речі або їх частини (жіноча сумка, її застібка і т. ін.).

СУТТЄВА ОЗНАКА – ознака, що відображає важливі, необхідні для вирішення завдання експертизи властивості слідоутворюючого об’єкта. Поряд зі специфічністю С.о. характеризується стійкістю в момент слідоутворення, повнотою і чіткістю відображення в сліді.

СУХЕ ВОЛОССЯ – вид остьового чи перехідного волосся, що відрізняється від них сухістю, твердістю та зниженою міцністю – див. Остьове волосся, Перехідне волосся.

СУХОВАЛЬЦЬОВАНА ПАСТА – пігментна паста, виготовлена на основі лише оборотних термопластичних полімеризаційних смол (в’яжучого) у вигляді сухих блискучих лусочок. Використовується у виробництві нітрофарб та фарб на основі перхлорвінілових смол – див. Лакофарбові матеріали (ЛФМ).

СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ГАБІТОСКОПІЇ – розшук невідомих осіб, що втекли з місця нерозкритого злочину; розшук невідомих осіб, що ховаються від суду і органів досудового розслідування; розшук безвісно зниклих, ідентифікація живих осіб і трупів.

СФЕРИЧНА АБЕРАЦІЯ – один з видів аберацій оптичних систем – аберація широкого пучка світлових променів; обумовлена розбіжністю фокусів для променів світла, що проходять через оптичну систему (лінзу, об’єктив) на різних відстанях від оптичної вісі цієї системи.

Сферичну аберацію можна усунути чи зменшити спеціальним підбором позитивних і негативних лінз оптичної системи, вибором оптимальних співвідношень радіусів кривизни поверхонь лінзи чи використанням оптичних елементів з асферичними поверхнями.

Т

ТАБЛИЦІ НЕВЕЛИКИХ, ВЕЛИКИХ ТА ОСОБЛИВО ВЕЛИКИХ РОЗМІРІВ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ, ПСИХОТРОПНИХ РЕЧОВИН І ПРЕКУРСОРІВ – документ, розроблений Комітетом з контролю за наркотиками при Кабінеті Міністрів України. Складається з трьох таблиць: Таблиця 1 – Невеликі, великі та особливо великі розміри наркотичних засобів, що знаходяться у незаконному обігу; Таблиця 2 – Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що перебувають у незаконному обігу; Таблиця 3 – Великі та особливо великі розміри прекурсорів, що перебувають у незаконному обігу. – див. Перелік наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

ТАТУЮВАННЯ – особливі прикмети виражені наколотими особливою фарбою візерунками на тілі людини, переважно мають поширення серед злочинців. Татуїровки у вигляді малюнків (або інших зображень) можуть мати певний прихований зміст. Татуїровки можуть вказувати на становище у злочинному середовищі, належність до злочинної діяльності, судимість і терміни покарання, злочинний досвід і ступінь кваліфікації, належність до певної категорії злочинців, спосіб учинення злочину, знаряддя злочину. Татуїровки мають важливе ідентифікаційне значення, використовуються з метою кримінальної реєстрації злочинців з оперативно-розшуковою метою.

ТВЕРДЕ ТІЛО – вид агрегатного стану речовини; матеріальне тіло, що зберігає власну морфологію за рахунок внутрішньої взаємодії часток, які його утворюють (атомів чи молекул). Виділяють тверді кристалічні тіла, у яких розташування часток строго впорядковане (наприклад, метали), та аморфні тверді тіла з невпорядкованою внутрішньою структурою (наприклад, полімери, що застигли, скло). Т.т. може бути крихким або пластичним – див. Сипке тіло.

ТВЕРДІСТЬ ЛФП – механічна властивість, що характеризує міцність покриття, а також ступінь його висихання, «глибину» тверднення, «час» старіння. Визначається здатністю плівки (незалежно від підкладки) чинити опір зміні форми, вдавленню чи проникненню в неї твердого тіла – див. Лакофарбові матеріали (ЛФМ), Ознаки ЛФП.

ТГ-20 (ТГ 20/80) – сплав тротилу (20%) з гексогеном (80%).

ТГ-25 – циклотол (США) – сплав тротилу (25%) з гексогеном (75%).

ТГ-50 (ТГ 50/50) – сплав тротилу (50%) з гексогеном (50%).

ТГА – сплав тротилу з гексогеном і алюмінієм. Оптимальний вміст у сплаві алюмінію 16...20%. Зміст гексогену – 18...70%.

ТЕКСТИЛЬНА (КОМПЛЕКСНА) НИТКА – 1) нитка, що складається з декількох скручених чи склеєних довгих елементарних ниток; 2) нитка текстурована, що є вторинною ниткою видозміненої структури з підвищеною чи високою здатністю до розтягування. Одна з найбільш розповсюджених Т.(к.)н. – еластик – виробляється з капронових ниток.

ТЕКСТИЛЬНО-ДОПОМІЖНІ РЕЧОВИНИ – речовини, що покращують здатність волокон, ниток та пряжі до текстильної переробки.

ТЕЛЕКОНВЕРТЕР (англ. Teleconverter) – пристрій, що розташовується між об’єктивом і корпусом фотоапарата і дозволяє збільшити фокусну відстань об’єктива.

ТЕЛЕОБ’ЄКТИВ – довгофокусний об’єктив, який дозволяє фотографувати віддалені предмети із більшим, ніж у звичайних об’єктивів, збільшенням.

ТЕМПЕРАТУРА ВИБУХУ – максимальна температура, до якої нагрівається продукти вибухового перетворення при вибуху ВР.

ТЕМПЕРАТУРА КОЛІРНА – температура абсолютно чорного тіла (тобто об’єкта, який повністю поглинає випромінювання, що падає на нього), при якій в його випромінюванні домінує світло із тією чи іншою довжиною хвилі. Позначається у Кельвінах (К). Чим менша колірна температура, тим більше червонуватих тонів міститься у спектрі випромінювання; для високої колірної температури характерні синюваті відтінки.

ТЕН (ТЕТРАНИТРОПЕНТАЕРЕТРИТ) – потужна бризантна ВР з високою детонаційною здатністю та чутливістю до механічних впливів. Біла кристалічна речовина. Температура плавлення 141,3°С, теплота вибуху 5,8 МДж/кг, швидкість детонації 8300м/с при щільності 1,6 г/см3. Застосовується для виготовлення детонуючих шнурів, проміжних детонаторів і вторинних зарядів у капсулях-детонаторах; у сплавах з тротилом (пентолит) використовується для спорядження кумулятивних боєприпасів, а також для виготовлення пластичних ВР.

ТЕНЕРЕС (ТРИНІТРОРЕЗОРЦЕНАТ СВИНЦЮ) – ініціююча ВР; золотисто-жовті, темніють на повітрі кристали; застосовується для займання азиду свинцю в капсулях-детонаторах.

ТЕОРІЯ ТРАСОЛОГІЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ – вчення, засноване на загальних положеннях криміналістичної діагностики та охоплює основні поняття, принципи та загальну методику встановлення властивостей і особливостей слідоутворюючих об’єктів, механізму взаємодії, причин явищ за їх властивостями, що відобразилися в сліді, і властивостями самих слідів – див. Трасологічна експертна діагностика.

ТЕОРІЯ ТРАСОЛОГІЧНОЇ ІДЕНТИФІКАЦІЇ – вчення, засноване на теорії криміналістичної ідентифікації та охоплює основні поняття, принципи та загальну методику встановлення тотожності людей, об’єктів з метою отримання доказів – див. Стійкість об’єкта трасологічної ідентифікації.

ТЕПЛОТА (ПИТОМА ЕНЕРГІЯ) ВИБУХУ – кількість тепла, яке виділяється при вибуховому перетворенні 1кг ВР, Дж/кг.

ТЕР’ЯК – розповсюджена в Середній Азії назва опію-сирцю. При експертному дослідженні характеризується як особливо небезпечний наркотичний засіб опій.

ТЕРМІЧНА ОБРОБКА СПЛАВІВ – процес теплової обробки сплавів з метою зміни їх структури, а отже, і властивостей. Полягає в нагріванні матеріалу до визначеної температури та у подальшому охолодженні із заданою швидкістю.

ТЕРМОГРАФІЯ ПОЛІМЕРІВ – комплекс методів аналізу фізичних та хімічних процесів у полімерних матеріалах, що відбуваються при нагріванні. Основні методи – диференціальний термічний аналіз (ДТА) і термогравіметричний аналіз (ТГА). Метод ДТА ґрунтується на визначенні температур, при яких у зразку, що нагрівається, відбуваються фізичні та хімічні перетворення, що супроводжуються тепловими ефектами; останні реєструються на термограмі у вигляді піків. Метод ТГА ґрунтується на вимірюванні зміни маси зразка при нагріванні. Методи Т.п. дозволяють визначати тип гомополімерів, склад їх сумішей і сополімерів, марки деяких полімерів, наявність та склад спеціальних добавок, пігментів і наповнювачів, ознаки, обумовлені технологією синтезу та переробки полімерів у вироби, а також умовами експлуатації останніх. Більш детальні відомості про склад полімерних матеріалів отримують при поєднанні термографічного і газохроматографічного методів аналізу – див. Полімери (гомополімери), Хроматографія полімерів (адсорбційна).

ТЕРМОЕЛАСТОПЛАСТИ (ТЕРМОПЛАСТИЧНІ ЕЛАСТОМЕРИ) – полімерні матеріали, здатні в умовах експлуатації (подібно еластомерам) до великих оборотних деформацій. При підвищених температурах стають текучими. Для їх виготовлення застосовується процес вулканізації – див. Полімери (гомополімери).

ТЕРМОПЛАСТИ – пластичні маси, що зберігають здатність багаторазово переходити у в’язкотекучий стан. Серед Т. найбільш розповсюджені поліетилен, поліпропілен, полівінілхлорид та полістирол – див. Пластичні маси (пластмаси, пластики).

ТЕСТУВАННЯ – визначений метод перевірки обладнання чи окремого елемента відповідно до певних критеріїв, зорієнтованих на досягнення позитивного результату.

ТЕТРАЗЕН – ініціююча ВР. Жовтуваті кристали, що погано розчиняються у воді і органічних розчинниках. Щільність 1,685 г/см3, теплота вибуху 2,3 МДж/кг

ТЕТРИЛ – високобризантне ВР. Білі або світло-жовті кристали. Теплота вибуху 4,6 МДж/кг, швидкість детонації 7500 м/с при щільності 1,63 г/см3. Застосовується для спорядження проміжних детонаторів, вторинних зарядів капсулів-детонаторів і детонуючих шнурів.

ТЕХНІКО-КРИМІНАЛІСТИЧНА ЕКСПЕРТИЗА ДОКУМЕНТІВ – рід криміналістичних експертиз, що проводяться з метою дослідження документа, для встановлення способу його виготовлення, наявності у ньому змін і способів їх внесення, виявлення невидимих записів, а також ідентифікації предметів і матеріалів, що використовувались для виготовлення документа або внесення в нього змін.

ТЕХНІКО-КРИМІНАЛІСТИЧНИЙ ЗАСІБ – це спеціально розроблений прилад, пристрій або пристосування, що призначається для виявлення, фіксації і дослідження джерел криміналістичної інформації в доказах у кримінальних та цивільних справах.

ТЕХНІЧНА ДОКУМЕНТАЦІЯ – сукупність графічних і текстових документів (вимог), що використовуються під час конструювання, виготовлення, випробування, та експлуатації систем, обладнання або їх компонентів.

ТЕХНІЧНЕ СКЛО – неорганічне скло та вироби з нього, призначені для використання в різних галузях науки і техніки. Виділяють Т.с. світлотехнічне – безбарвне та кольорове, що застосовується для освітлення і подачі сигналів (розсіювачі фар, світлофорів, світлофільтри та ін.); транспортне – захисне скло для скління повітряного, автомобільного та інших видів транспорту; оптичне – вироби зі скла, у яких використовуються його оптичні властивості (окуляри, лінзи та ін.); хіміко-лабораторне – хімічно- і термостійке скло, що використовується в хімічній, медичній промисловості, лабораторіях спеціального призначення; скловолокно – волокно, яке виготовляють із розплаву скла та використовують для виготовлення скляної тканини, електро-, звуко- і теплоізоляційних матеріалів, склопластиків тощо – див. Глазурі, Емалі.

ТЕХНОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ – ознаки зовнішньої будови и внутрішньої структури виробу, обумовлені технологією виготовлення, які використовуються для вирішення експертних завдань – див. Ознака.

ТЕХНОЛОГІЯ – сукупність технічних прийомів і способів виконання спеціальних вибухотехнічних робіт та організаційних заходів, дотримання яких спрямовано для ефективного та безпечного виконання службових завдань.

ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОБНИЦТВА МЕТАЛІВ ТА СПЛАВІВ – сукупність методів виготовлення, обробки, зміни стану, властивостей, форми сировини, матеріалу чи напівфабрикатів, що застосовуються в процесі їх виробництва. Включає такі технологічні процеси: рафінування, обробку тиском, термічну, хіміко-термічну і механічну (різанням) обробку (для готової продукції – формування).

ТИП БАРВНИКА – у техніко-криміналістичному дослідженні документів умовне поняття, що використовується для позначення барвників одного класу, однієї групи, близьких за своєю будовою, які містять одні й ті самі основні функціональні групи, якими визначаються їх фізико-хімічні характеристики.

ТИП ОРІЄНТАЦІЇ ПОЛІМЕРУ – параметр надмолекулярної структури полімеру, що характеризує переважне розташування осей кристалітів (у кристалічних полімерах) чи полімерних ланцюгів (в аморфних полімерах) уздовж певних напрямків (осей орієнтації) у всьому об’ємі виробу. Виділяють одноосьову та двоосьову, а також a-, b- і с-орієнтації. Тип і кількісні параметри орієнтації характеризують технологічний спосіб переробки полімеру у виріб та його вплив на матеріал у кожному конкретному випадку – див. Структура (надмолекулярна) полімеру.

ТИПИ ТА ЕЛЕМЕНТИ ЗОВНІШНОСТІ – каталог зображень та назв з індексом типів лиць та їх елементів. В криміналістиці використовується при описі зовнішності, складанні композиційно-мальованих портретів за свідченнями очевидців, складання формул зовнішності та навчанні методиці опису зовнішності.

ТІЛЕСНІ УШКОДЖЕННЯ – злочин, який полягає у протиправному, навмисному або необережному заподіянні шкоди здоров’ю людини, що виявилось у порушенні анатомічної цілісності або фізичних функцій органів і тканин.

ТІЛО – організм людини в цілому з його зовнішніми та внутрішніми проявами.

ТІНЬ – найбільш темна ділянка зображення, представлена на цифровому зображенні пікселями із низькими чисельними значеннями або півтонами за допомогою маленьких чи відсутніх точок.

ТКАНИНА – текстильний матеріал, утворений переплетенням поздовжніх (основа) та поперечних (уток) ниток (пряжі) – див. Змішана тканина, Змішано-неоднорідна тканина, Неоднорідна тканина, Однорідна тканина.

ТКАНИНИ ПЕРЕПЛЕТЕННЯ – див. Переплетення тканини.

ТКАНИНИ ЩІЛЬНІСТЬ ФАКТИЧНА – див. Щільність тканини фактична.

ТЛІЮЧА ЗДАТНІСТЬ СИГАРЕТНОГО ПАПЕРУ – характеристика здатності паперу до тління, що обумовлюється вмістом наповнювачів та пористістю.

ТОВЩИНА ВОЛОКНА – розмір поперечника волокна, виражений в абсолютних одиницях довжини, наприклад, у мікрометрах (мкм).

ТОВЩИНА НИТКИ (ПРЯЖІ) – лінійний розмір поперечника чи площа поперечного перерізу нитки (пряжі).

ТОН КОЛІРНИЙ – характеристика зорового відчуття у відношенні наявності колірного відтінку, прийнято виділяти ахроматичні (не кольорові) тони – білий, сірий, чорний – і хроматичні (кольорові) тони.

ТОНЕР – дрібнодісперсний сухий порошок, що застосовується для візуалізації зображення, отриманого на фоторецепторному шарі електрофотографічного пристрою.

ТОНКА ВОВНА – вовна, що складається тільки з пухових тонких волокон товщиною 5-30 мкм. Її джерелом є волосяний покрив тонкорунних мериносних овець – див. Пухове волосся.

ТОНКОШАРОВА ХРОМАТОГРАФІЯ НП ТА ПММ – метод якісного визначення групового вуглеводневого складу, сполук інших класів – компонентів, передбачених рецептурою (присадок, барвників тощо), а також домішок випадкового походження. Використовується для вирішення питань про нафтохімічну природу невідомих речовин та ймовірного встановлення їх виду і типу (родової належності) – див. Нафтопродукти (НП) та паливно-мастильні матеріали (ПММ), Хроматографічний аналіз НП та ПММ.

ТОПОГРАФІЯ МІКРООБ’ЄКТІВ – просторове розміщення мікрооб’єктів на об’єкті-носії.

ТОПОГРАФІЯ ОБ’ЄКТА – просторове розміщення морфологічних та субстанціональних властивостей об’єкта – див. Морфологія об’єкта, Субстанція об’єкта.

ТОТОЖНИЙ – такий самий, однаковий з чимось, цілком подібний до чогось, схожий один з одним за своєю суттю й зовнішніми ознаками та виявом; однаковий, цілком подібний, ідентичний, такий самий.

ТОТОЖНІСТЬ – кінцева мета процесу ідентифікації за результатами дослідження, тобто встановлення тотожності, а не схожості об’єкта з іншими за певними ознаками, властивостями.

ТОТОЖНІСТЬ – цілковита схожість, чого-небудь, подібність одного до одного за своєю суттю й зовнішніми ознаками та виявом, тобто граничний випадок рівності об’єктів, коли не тільки всі родові, а й усі індивідуальні їх властивості співпадають.

ТОЧКА (dot) – елемент, використовуваний для представлення частини зображення. Точка може відповідати одному з пікселів, що використовуються для фіксації чи відтворення зображення на екрані, або групам пікселів, об’єднаним з метою одержання при друкуванні точок різних розмірів для передачі півтонів чи кольорів.

ТОЧКА ЗЙОМКИ – місце встановлення фотоапарата при зйомці. Положення точки зйомки у просторі характеризується відстанню до об’єкта зйомки, напрямком зйомки і висотою. Відстань точки зйомки до об’єкта визначає масштаб зображення. Одночасно відбувається і зміна перспективи зображення: чим ближче до об’єкта зйомки знаходиться апарат, тим більш підкресленими стають перспективні скорочення на знімку. В залежності від напрямку зйомки виділяють фронтальну і бічну точки зйомки. Фронтальна (центральна) точка зйомки дозволяє одержати фронтальну композицію кадру. Для виявлення об’ємних форм і просторового положення об’єкта зйомки використовують бокові точки зйомки, що дозволяють одержувати діагональні композиції, що підкреслюють рух на фотознімку. Висота точки зйомки визначає масштабні співвідношення вертикальних розмірів об’єктів, по-різному віддалених від знімального апарата. При нижній точці зйомки невисокі предмети на передньому плані можуть виявитися в кадрі врівень із спорудами дальнього плану, на фоні неба, що призводить до удаваного (штучного) збільшення їх вертикальних розмірів. При нижній точці зйомки підсилюється значимість об’єктів переднього плану, що як правило додає зображенню емоційну піднесеність. Нерідко зйомку із нижньої точки використовують для підкреслення висоти об’єкта над будь-якою поверхнею. Верхні і одночасно віддалені точки зйомки сприяють виразній демонстрації великих площ, чіткому виявленню розташування фігур і предметів у просторі.

ТОЧКИ НА ДЮЙМ (dpi) – роздільна здатність зображення, що виражається у кількості пікселів або друкованих точок на дюйм.

ТОЧКИ ФОКУСУВАННЯ (англ. Focusing points) – точки, за якими відбувається фокусування зображення.

ТОЧКОВІ ВІДОБРАЖЕННЯ – відображення, яке виникає за умови, що в процесі слідового контакту об’єкти переміщаються по нормалі і кожна з точок слідоутворюючого об’єкта входить в зіткнення з відповідною точкою сприймаючого об’єкта і, впливає тільки на неї. Т.в. вважається адекватним. Воно вільне від низки постійних викривлень, властивих лінійному відображенню, і містить при інших рівних умовах більше ідентифікаційної інформації.

ТОЧКОВІ СЛІДИ НІГ – те саме, що й статичні сліди ніг.

ТРАВЛЕННЯ ДОКУМЕНТІВ – у техніко-криміналістичному дослідженні документів один із способів зміни змісту документа, при якому штрихи знебарвлюються під дією хімічних реактивів. При травленні речовина штрихів не видаляється з документу, а стає невидимою.

ТРАВЛЕННЯ МЕТАЛІВ ТА СПЛАВІВ – хімічна (електрохімічна) обробка металів і сплавів розчинами кислот (сірчаної, соляної й ін.) та лугів для зміни виду їх поверхні (наприклад, для виявлення видалених маркірувальних зображень) чи видалення домішок (наприклад, для виявлення структури, при паянні, лудінні, очищенні металевих напівфабрикатів від окалини), а також з метою доведення металевих заготовок до необхідних розмірів і форм (розмірне травлення). Металеві шліфи перед металографічними дослідженнями піддають травленню такими реактивами, які неоднаково роз’їдають, або по-різному фарбують окремі структурні складові.

ТРАЄКТОРІЯ – безперервна лінія, описувана в просторі руху матеріальної точки відносно вибраної системи координат.

ТРАНСМІСІЙНІ МАСЛА – масла, що застосовуються для змащення трансмісії, гідропередач, гідродинамічних та гідрооб’ємних приводів.

ТРАНСПОЗИЦІЙНА (ТОПОГРАФІЧНА) ОЗНАКА – ознака, що характеризує розташування і орієнтацію об’єктів (слідів, особливостей слідоутворюючих предметів і самих предметів) в тривимірному просторі, на площині і відносно один одного. Виражається в лінійних величинах координат різних точок об’єкта або кутових координатах.

ТРАНСПОРТНО-ТРАСОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА – вид трасологічної експертизи, основними завданнями якого є встановлення групової приналежності транспортного засобу, ототожнення конкретного транспортного засобу, встановлення факту дорожньо-транспортної пригоди.

ТРАНСПОРТУВАННЯ – дії вибухотехніків (операторів) під час фази атаки щодо переміщення вибухонебезпечного чи підозрілого предмету за допомогою технічних засобів, спеціального обладнання.

ТРАНСФОКАТОР – об’єктив з перемінною фокусною відстанню, що складається з власне об’єктива і розташованої перед ним афокальної насадки перемінного збільшення. Плавна зміна фокусної відстані у певному діапазоні досягається механічним переміщенням оптичних компонентів афокальної насадки. При цьому площина зображення залишається нерухомою, відносний отвір залишається постійним в діапазоні зміни фокусної відстані.

ТРАСОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА – дослідження слідів, слідоутворюючих і слідосприймаючих об’єктів та інших матеріалів провадження, що проводиться особами, обізнаними в трасології, у встановленому законом порядку для визначення фактичних даних, що використовуються як докази – див. Взаємодія об’єктів трасологічної експертизи, Види трасологічної експертизи, Завдання трасологічної експертизи, Вихідні дані трасологічної експертизи, Конкретна методика трасологічної експертизи, Метод трасологічної експертизи, Загальний метод трасологічної експертизи, Об’єкти трасологічної експертизи, Окремий метод трасологічної експертизи, Підвид трасологічної експертизи, Предмет теорії трасологічної експертизи, Предмет трасологічної експертизи, Ситуаційна трасологічна експертиза.

ТРАСОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТНА ДІАГНОСТИКА – процес дослідження з метою встановлення властивостей і особливостей об’єкта за його ознаками, що відобразилися в сліді, механізму взаємодії об’єктів, властивостей самих слідів (наприклад, давності).

ТРАСОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТНА ІДЕНТИФІКАЦІЯ – процес встановлення тотожності, суб’єктами якого можуть бути лише особи, які володіють спеціальними знаннями в галузі трасології. Вихідні дані – сліди, зразки, об’єкти, що перевіряються й інші матеріали, що подаються органом, що призначив експертизу, і експериментальні зразки, виготовлені самим експертом. Як ідентифікаційні використовуються всі загальні і окремі ознаки, які можуть бути відображені в слідах – див. Висновок експерта-трасолога.

ТРАСОЛОГІЧНА ІДЕНТИФІКАЦІЯ – процес встановлення тотожності людини, предмету або тварини на підставі їх ознак, що відобразилися в слідах. За суб’єктом, вихідними даними, ідентифікаційними ознаками та обсягом знань, необхідних для їх дослідження, виділяють слідчо-судову експертну, оперативну Т.і. – див. Оперативна трасологічна ідентифікація, Слідчо-судова трасологічна ідентифікація, Стійкість об’єкта трасологічної ідентифікації Теорія трасологічної ідентифікації, Трасологічна експертна ідентифікація.

ТРАСОЛОГІЧНА МЕТРИЗАЦІЯ ОБ’ЄКТА – кількісний опис слідоутворюючого об’єкта шляхом підрахунку та вимірювання ознак, що його характеризують. Може включати як абстрактні числа (кількість виступаючих деталей рельєфу і т. і.), так і числа, що відображають лінійні, кутові величини, площу, об’єм і масу.

ТРАСОЛОГІЧНА СУБСТАНЦІОЛОГІЯ – див. Субстанціологія трасологічна.

ТРАСОЛОГІЧНА ФОРМАЛІЗАЦІЯ ОБ’ЄКТА – кількісний опис ознак об’єктів шляхом складання їх метричних характеристик і побудови математичних знакових моделей (формул), що відображають співвідношення цих ознак.

ТРАСОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ – дослідження слідів, що перевіряються й інших матеріалів провадження, проведене в установленому законом порядку з метою встановлення фактів (обставин) у процесі розслідування та судового розгляду кримінальних проваджень. Факти (обставини), встановлені в результаті експертного Т. д., є доказами.

ТРАСОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ – здатність об’єкта вступати певним чином у взаємодію з іншими об’єктами, відображаючи в них свої ознаки або сприймаючи ознаки цих об’єктів. Такі властивості мають всі тіла, що мають стійкі просторові межі. Однак Т.в. проявляються в різній мірі залежно від умов слідоутворення, твердості об’єкта, здатності його до пружних чи залишкових деформацій, будови рельєфу поверхні, ступеня стійкості його в часі.

ТРАСОЛОГІЧНІ МОДЕЛІ – те саме, що і предметні (фізичні) моделі.

ТРАСОЛОГІЯ – розділ науки криміналістики, в якому вивчаються методи і технічні засоби збирання і дослідження слідів, що використовуються для розслідування та запобігання злочинів.

ТРАССЕР – пристрій, що забезпечує видимість траєкторії куль, що летять, артилерійських снарядів та інших об’єктів, являє собою металеву оболонку (порожнина в снаряді), в яку запресовано трасуючий і запалювальний склади.

ТРАСУЮЧІ СКЛАДИ – запресовані в трассер суміші, що складаються з окислювача, пального і сполучного – цементатора. Як окислювачі застосовують нітрати металів, пальним є порошкоподібний магній, сполучною – шелак, резінат кальцію та ін.

ТРЕМА (ДІАСТЕМА) – проміжок між зубами. У слідах відображається у вигляді неушкодженої (невдавленої) ділянки слідосприймаючої поверхні. Має велику ідентифікаційну значимість.

ТРИВАЛА ЕКСПОЗИЦІЯ – зображення, отримане шляхом відкриття затвора на тривалий час, як правило більш секунди. Камеру, як правило, кріплять до штативу для запобігання розмивання під час тривалої експозиції.

ТРИКОТАЖ – 1) плетене полотно, що складається зі з’єднаних між собою петель. Основний елемент в будові Т. – петля, від форми та розмірів якої залежать його зовнішній вигляд і деякі найважливіші властивості. Сукупність горизонтальних петель називається петельним рядом, а сукупність вертикальних петель, що утворюють вертикальний ряд, – петельним стовпчиком; 2) виріб із в’язаного полотна.

ТРИПЛЕКС – вид технічного скла: тришаровий виріб, що складається з двох зовнішніх листів силікатного скла (полірованого чи неполірованого), скріплених між собою проміжним шаром прозорої безбарвної плівки з еластичного органічного матеріалу (бутафоль, сафлекс та ін.).

ТРИПЛЕКС – спеціальне тришарове скло (типу «сандвіч»), у якому між двома шарами скла міститься армуюча прозора плівка чи сітка з невидимого мікроволоконного плетива, яка зміцнює конструкцію в цілому, а головне, на відміну від звичайного скла, – перешкоджає утворенню уламків у разі руйнування стороннім предметом. Зазвичай використовується як лобове (фронтальне) скло в автомобілях, залізничному рухомому складі, літальних апаратах та інших транспортних засобах. Для збільшення міцності скло для Т. загартовується шляхом додаткової термічної обробки. Механізм руйнування Т. суттєво відрізняється від руйнування віконного чи вітринного скла.

ТРОТИЛ (ТРИНІТРОТОЛУОЛ, ТНТ, ТОЛ) – бризантна ВР. Безбарвні кристали, при зберіганні жовтіють. Температура плавлення близько 81°С, теплота вибуху 4,19 МДж/кг, максимальна швидкість детонації 7000 м/с при щільності 1,6 г/см3.

ТРОТИЛОВИЙ ЕКВІВАЛЕНТ – характеристика потужності вибухової дії будь-якої ВР по відношенню до тротилу.

ТРУБКА – предмет для відмикання врізаних сувальдних замків у разі, якщо вони замкнені зсередини і ключ залишений в замку. Виготовляється зі злочинною метою у вигляді трубки з поздовжнім прорізом на одному кінці і ручкою на іншому. Одягається на кінець ключа, що знаходиться в замку, борідка ключа входить в проріз і, повертаючи Т., повертає ключ – див. Сувальдний замок, «уістіті».

ТУАЛЕТ ТРУПА – відновлення (реставрація) прижиттєвого вигляду обличчя трупа, зміненого трупними явищами або ушкодженнями.

ТЮТЮН – рослина роду Nіcotіana, рід одно- та багаторічних чагарників і трав’янистих рослин родини пасльонових, які містять нікотинові речовини. Використовується в тютюновій промисловості. Містить нікотин як основний алкалоїд – див. Алкалоїди тютюну та махорки.

ТЮТЮН КУРИЛЬНИЙ – див. Курильний тютюн.

ТЮТЮН ЛЮЛЬКОВИЙ – див. Люльковий тютюн.

ТЮТЮН НЮХАЛЬНИЙ – див. Нюхальний тютюн.

ТЮТЮНОВА КРИХТА – подрібнене за певною технологією листя тютюну, що пройшло спеціальну обробку (сушіння, томління та ін.). Часто зустрічається як об’єкт експертизи наркотичних засобів у вигляді суміші з наркотичними засобами, отриманими з рослини конопель.

ТЮТЮНОВА МІШКА (ПАРТІЯ) – виробнича партія суміші тютюнів різних ботанічних і товарних сортів, що використовується для виготовлення тютюнових виробів у відповідності до технічних умов.

ТЮТЮНОВИЙ ПИЛ – подрібнені відходи тютюнового виробництва – див. Відновлений тютюн.

ТЮТЮНОВІ ВИРОБИ – вироби, виготовлені із суміші жовтих ферментованих тютюнів різних сортів: цигарки, сигарети, курильні тютюни, нюхальні тютюни, люлькові тютюни та ін. – див. Курильний тютюн, Люльковий тютюн, Нюхальний тютюн, Сигаретки.

ТЯГНУТЕ СКЛО – вид технічного скла з рівною поверхнею, вироблений способом витягування: листове скло човникового та безчовникового способу виробництва, труби, проводи та ін. – див. Листове скло.

У спеціальній та військовій техніці використовується скло і з більшою кількістю шарів, наприклад, куленепробивне скло для банківських автомобілів-сейфів – див. Віконне скло, Вітринне скло.

У

УАЙТ-СПІРІТ – бензин-розчинник. Застосовується в лакофарбовій промисловості для виготовлення лаків та фарб – див. Бензини.

УДАРНА ДІЯ БОЄПРИПАСУ – ефект, утворений боєприпасом. Полягає в ураженні цілі за рахунок кінетичної енергії рухомого снаряда (кулі, осколка тощо). Є основним для бронебійних та бетонобійних боєприпасів і допоміжним для фугасних і осколково-фугасних боєприпасів (ВП).

УДАРНА ХВИЛЯ ВИБУХУ – являє собою зону різкого стиску середовища, що поширюється в усі сторони від місця вибуху з надзвуковою швидкістю.

УДАРНИЙ МЕХАНІЗМ – пристрій для розбивання капсуля патрона (гільзи) при пострілі з вогнепальної зброї.

УДАРНИЙ МЕХАНІЗМ ДЕТОНАТОРА (ЗАПАЛА) – механізм для утворення горіння капсульного складу капсуля-запальника або детонації ініціюючого капсуля-детонатора накольного типу.

УІСТІТІ – предмет для відмикання замків у вигляді щипців з напівкруглими і дещо видовженими кінцями, мають іноді насічку на внутрішніх поверхнях. За допомогою «У.» відмикають врізаний сувальдний замок, а також деякі прирізні сувальдні замки, якщо вони замкнені зсередини, а ключ залишений в замку. Робочі кінці щипців вводять в свердловину з зовнішнього боку, захоплюють кінець ключа і повертають його.

УЇСТИТІ – предмет для відмикання замків у вигляді щипців з напівкруглими і дещо видовженими кінцями, мають іноді насічку на внутрішніх поверхнях. За допомогою У. відмикають врізний сувальдний замок, а також деякі прирізні сувальдні замки, якщо вони замкнені зсередини, а ключ залишений в замку. Робочі кінці щипців вводять в свердловину з зовнішнього боку, захоплюють кінець ключа і повертають його.

УЛЬТРАФІОЛЕТОВА (УФ) СПЕКТРОФОТОМЕТРІЯ ПОЛІМЕРІВ – метод аналізу хімічної будови полімерних матеріалів, що ґрунтується на поглинанні атомними угрупуваннями макромолекул електромагнітного випромінювання УФ-частини енергетичного спектра. Метод застосовується для аналізу хімічної будови полімерів та сополімерів, макромолекули яких включають угрупування атомів, що містять p - електрони чи вільні електронні пари і хромофори, що дають характеристичні лінії поглинання в УФ-ділянці спектра. Оскільки багато полімерів не мають чітких спектрів поглинання в цій ділянці, даний метод аналізу використовується, в основному, для визначення наявності у полімерних матеріалах спеціальних добавок (стабілізаторів, мастил, антистатиків та ін.), органічних пігментів та домішок, а також для встановлення їх складу (природи, марки) і концентрації за умови, що вони дають характеристичні лінії поглинання в УФ-ділянці спектра – див. Полімери (гомополімери).

УЛЬТРАФІОЛЕТОВИЙ СВІТЛОФІЛЬТР – пропускає промені короткохвильової частини спектра оптичного випромінювання з довжинами хвиль в межах від 240 до 420 нм і непрозорий для видимих променів.

УПРАВЛІННЯ – скоординована діяльність, яка полягає у спрямуванні та контролюванні вибухотехнічного підрозділу, у тому числі вибухотехнічної групи під час виконання спеціальних вибухотехнічних робіт.

УРАЖАЮЧІ ФАКТОРИ ВИБУХУ – фізичні або хімічні явища, які виникають при вибуху (температурний вплив, повітряна ударна хвиля, сейсмічний вплив, розліт осколків від вибухового пристрою і уламків споруд або ґрунту, отруйні гази та інший фугасний і бризантний вплив).

УРЕТАНОВІ КАУЧУКИ – продукти взаємодії поліефірів лінійної будови з діізоціанатами. Використовують для виготовлення литих масивних покришок, низу взуття, деталей машин, що труться тощо.

УСТАНОВКА «ПОРТРЕТ» – модифікація ідентифікаційного комплекту рисунків (ІКР-2), призначена для складання суб’єктивних портретів злочинців, що переховуються або інших осіб, ознаки яких відомі, з метою їх розшуку і встановлення. Установка «Портрет» складається з трьох основних частин: альбомів реєстрів із зображенням голови і обличчя, набору діапозитивів, які дублюють ці зображення, і демонстраційного пристрою для складання портретів із діапозитивів.

УСТАНОВКА ВП – дії по розміщенню ВП на місці запланованого вибуху та приведення його у стан готовності до вибуху.

УСТАНОВКИ, ЩО ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ ЗА ЗАМОВЧЕННЯМ (default setting) – настройки, що пропонуються програмою чи пристроєм, вважаються оптимальними у більшості випадків. Новий фотоапарат чи придбана програма як правило настроєні виробником по умовчанню.

УЩІЛЬНЕННЯ НИТОК ПОШКОДЖЕННЯ – одна з ознак, що характеризують стан: 1) ниток основи і утику тканини одягу при пошкодженні її твердими тупими предметами. Спостерігається при контакті слідоутворючого і слідосприймаючого об’єктів з докладанням значної сили. При цьому нитки основи і утику тканини, ущільнюючись, зсуваються відносно один одного, в результаті чого відстань між ними стає мінімальною; 2) по периферії країв колотих пошкоджень, заподіяних знаряддями циліндро-конічної форми. У результаті дії знарядь зазначеної форми, нитки тканини відсуваються від центру до периферії, відстань між ними зменшується, внаслідок чого в місці пошкодження переплетіння ниток основи і утику виявляється більш щільним, ніж у решті тканини одягу.

Ф

ФАЗА АТАКИ – безпосередні дії вибухотехніка (оператора) з дистанційного чи контактного розрядження або знищення вибухового пристрою.

ФАЙЛ – іменована сукупність даних, таких як зображення чи текстовий документ.

ФАКТУРА ПОВЕРХНІ – малюнок поверхні (найчастіше рельєфний) декоративного шару ЛФП. До покриттів із характерною фактурою належать шагренисті, молоткові, муарові, багатобарвні, матові, глянцеві, хвилясті, розтріскані – див. Лакофарбове покриття (ЛФП), Ознаки ЛФП.

ФАРБИ – суспензія пігментів чи їх суміші з наповнювачами у плівкоутворюючій речовині, після висихання (отвердіння) якої утворюється непрозора тверда однорідна плівка. Мають різну консистенцію – від рідкої до пастоподібної. В залежності від природи в’яжучого поділяються на масляні, емалеві (емаль), водяні (клейові, силікатні) та емульсійні (латексні). Промисловістю випускаються Ф. у твердому (порошок, плитки), пастоподібному (густотерті) і рідкому (готові до вживання) вигляді – див. Алкідна фарба, Водоемульсійна фарба, Емалева фарба (Емаль), Олійна фарба, Порошкова фарба.

ФАРБУВАЛЬНИЙ МАТЕРІАЛ – сукупність (суміш), що складається мінімум з двох обов’язкових компонентів: фарбувальної та в’яжучої речовини. Додатково у Ф.м. можуть вводитися сіккативи: речовини мінерального походження, що прискорюють висушування, клеї, смоли та інші складові, що змінюють експлуатаційні властивості.

ФАРБУВАННЯ ВОЛОКОН (НИТОК) У МАСІ – спосіб отримання забарвлення шляхом введення барвника в розчин полімеру, з якого формуються хімічні волокна і нитки.

ФАРБУВАННЯ ПОВЕРХНЕВЕ – див. Поверхневе фарбування.

ФАРМАЦЕВТИЧНА ЕКСПЕРТИЗА – досліджує фармацевтичні засоби у вигляді таблеток, драже, порошків, рідин, сироваток, вакцин, мазей тощо, які застосовуються в медицині для лікування. Може розглядатись як один із потенційних видів експертизи матеріалів, речовин та виробів. На вирішення Ф.е. можуть бути поставлені такі питання: 1) чи є надана речовина фармацевтичним препаратом (лікарським засобом), а якщо так, то яка його назва; 2) чи є наданий фармпрепарат отруйним чи сильнодіючим засобом; 3) чи відповідає наданий засіб найменуванню, зазначеному на упаковці; 4) чи є у наданому фармпрепараті сторонні домішки, якщо є, то які саме, яка їх кількість і чи не є вони отруйними; 5) чи є на медичному шприці, ін’єкційних голках залишки фармацевтичних (лікарських) засобів, а якщо є, то яких саме, чи не є вони отруйними або сильнодіючими. Слід пам’ятати, що «отруйними» або «сильнодіючими» вважаються препарати, які входять до відповідних Списків отруйних та сильнодіючих речовин. Вирішення ідентифікаційного завдання утруднене в зв’язку із точним дозуванням компонентів. Лише при тривалому зберіганні, особливо за несприятливих умов, з’являються особливі ознаки (зміни у вихідних компонентах, продукти розпаду), що дозволяє проводити ототожнення.

ФАРМАЦЕВТИЧНА ЗАЛЕЖНІСТЬ – нездоланне прагнення до прийому фармпрепаратів з метою підняття настрою, поліпшення самопочуття, усунення неприємних переживань та відчуттів. Виникає при тривалому прийомі ліків як результат виникнення психічної і фізичної залежності. Речовини, що викликають Ф.з., як правило, відносять до наркотичних засобів та психотропних речовин. Ф.з. може виникати стосовно конкретної речовини (морфіну, героїну, кокаїну – відповідно – морфінізм, героїнізм, кокаїнізм) або групи речовин (барбітуратів тощо) – див. Психічна залежність.

ФАРМАЦЕВТИЧНА СИРОВИНА – хімічні сполуки, рослинні матеріали, а також органи і тканини тварин, що використовуються для отримання фармацевтичних засобів. В деяких випадках Ф.с. може бути використана для кустарного виробництва наркотичних засобів, наприклад, концентрати, екстракти та настойки макової соломи.

ФАРМАЦЕВТИЧНІ ЗАСОБИ – препарати, дозволені МОЗ України для застосування з метою лікування, попередження, діагностики захворювань у людей чи тварин. Можуть бути у вигляді індивідуальної хімічної сполуки чи біологічної речовини або їх суміші. Для зручного застосування Ф.з. чи рослинній сировині надають певну форму (лікарську форму), при якій досягається необхідний лікувальний ефект. Серед лікарських форм виділяють таблетки, драже, порошки, розчини (в ампулах, флаконах), настої, мазі, суспензії тощо. До списку А належать отруйні препарати, до списку Б – сильнодіючі – див. Фармацевтична сировина.

ФЕЄЙВЕРОЧНІ ЗАСОБИ – піротехнічні пристрої світлової і звукової дії, призначені для піротехнічного оформлення проведення святкових масових заходів.

ФЕНОЛЬНІ ПЛАСТИКИ – див. Фенопласти.

ФЕНОПЛАСТИ – пластмаси на основі фенолальдегідних (в основному фенолформальдегідних) термопластичних (новолачних) та термореактивних (резольних) смол. Крім смоли (зв’язуюче) містять наповнювачі, затверджувачі (для новолачних смол) чи каталізатори твердіння (для резольних смол) і спеціальні добавки. Ф. виготовляють у вигляді порошків, волокнитів та багатошарових пластиків. З них виготовляють електро- і радіодеталі, деталі машин, труби та ін., використовують як діелектрики, для утеплення та облицювання будинків – див. Пластики, Пластичні маси, Пластмаси, Реактопласти, Термопласти.

ФЕРОСПЛАВИ – сплави заліза з іншими елементами (кремнієм, хромом, марганцем, вольфрамом, молібденом, ванадієм, титаном, ніобієм, бором, фосфором та ін.), які використовуються, головним чином, для розкислення та легування сталі.

ФИКС-ФОКУС (англ. Fixed-Focus lens) – об’єктив із постійною фокусною відстанню.

ФІГУРА – те саме, що постать.

ФІЗИКО-ДІНАМІЧНІ ОЗНАКИ ХОДИ ЛЮДИНИ – характерні ознаки, відображені у доріжці слідів ніг, які пов’язані з індивідуальною анатомічною будовою скелета та ступенем розвитку м’язів людини.

ФІЗИЧНА СТАБІЛЬНІСТЬ ВР – здатність ВР зберігати на необхідному рівні свої фізичні характеристики протягом встановленого гарантійного строку зберігання в нормальних складських умовах.

ФІЗІОЛОГІЧНА ЗАЛЕЖНІСТЬ – особливий стан організму, при якому відсутність звичної отрути (наркотику) веде до низки неприємних відчуттів (аж до смертельного наслідку), пов’язаних з розладом функцій деяких систем організму – див. Наркоманія.

ФІЛЬ’ЄРА – деталь, що формує нитку (волокно, дріт) Має вигляд ковпачка, диска та ін. з отворами, діаметр яких коливається в широких межах залежно від розміру виробу. Зазвичай виготовляється з тугоплавких металів, які не піддаються корозії та алмазу, на поверхні виробу відображається у вигляді трас, розташованих паралельно його поздовжньої осі.

ФІЛЬТР – у редакторах зображень властивість, яка дозволяє змінювати пікселі зображення для одержання ефектів розмивання, збільшення різкості та інших спеціальних ефектів. У фотографії пристрій, який надівається на об’єктив, змінюючи певним чином світло, що проходить крізь нього.

ФІЛЬТР НОСО-ГУБНИЙ – в портретній експертизі впадина(жолобок) на шкіряній частині верхньої губи (див. ЕЛЕМЕНТ ЗОВНІШНОСТІ).

ФІЛЬТР ПАПЕРОВИЙ – див. Паперовий фільтр.

ФІЛЬТРУЮЧИЙ МУНДШТУК – мундштук, що використовується для виготовлення цигарок з фільтром. Виготовляється з поздовжньо-рильованого паперу, а також із ацетатцелюлозних та віскозних волокон – див. Паперовий фільтр.

ФЛЕГМАТИЗАТОРИ – речовини, що застосовуються для чищення каналу ствола артилерійської зброї від розпалу, зниження чутливості і поліпшення пресування ВР. Як флегматизатори застосовують низькоплавкі вуглеводневі сполуки: парафін, церезин, вазелін, віск та ін.

ФЛЕШ-БРЕКЕТ – пристрій, призначений для підключення зовнішнього спалаху через кабельне гніздо. Являє собою кронштейн із «башмаком», кабелем для гнізда камери і гвинтом для кріплення до штативного гнізда фотоапарата.

ФЛЕШ-КАРТКА – енергонезалежна пам’ять, що зберігає інформацію після вимикання живлення. Характеризується формфактором, ємністю (в мегабайтах), швидкістю доступу і напругою живлення при записувані даних. Див. картка пам’яті.

ФЛОАТ-СКЛО – термічно поліроване листове скло, що виготовляється флоат-способом на розплаві металу (олова). Має на одній поверхні плівку оксидів олова – див. Поліроване скло.

ФОКАЛЬНИЙ ВІДРІЗОК – відстань від вершин передньої чи задньої поверхні оптичної системи до відповідно переднього чи заднього фокуса. Величина фокального відрізку має велике значення у об’єктивів таких знімальних апаратів, у яких між об’єктивом і кадровим вікном розташовуються які-небудь вузли: відкидне дзеркало, дзеркальний обтюратор тощо.

ФОКУС в оптиці (від лат. focus – вогнище, вогонь) – точка, в якій перетинаються промені чи їх продовження після виходу з оптичної системи за умови, що на систему падає пучок променів, паралельних оптичній вісі; або – точка у просторі зображень, сполучена із нескінченно віддаленою від оптичної системи точкою у просторі предметів. Виділяють фокус передній, який відноситься простору предметів, і задній – простору зображень. Площина, що перпендикулярна оптичній вісі і проходить через передній чи задній фокус, називається відповідно передньою чи задньою фокальною площиною.

ФОКУСНА ВІДСТАНЬ оптичної системи – відстань від головної точки оптичної системи до відповідного фокуса. Виділяють фокусну відстань передню, яка відноситься до простору предметів, і задню, яка відноситься до простору зображень.

ФОКУСНИЙ ДІАПАЗОН – діапазон, в якому фотоапарат може забезпечити різке зображення.

ФОКУСУВАЛЬНИЙ ЕКРАН (англ. Focusing Screen) – матоване скло, на яке об’єктив фотоапарата проектує зображення. Служить для фокусування і кадрування зображення.

ФОКУСУВАННЯ ОБ’ЄКТИВА (наведення на різкість) – переміщення оптичного блока об’єктива (або якої-небудь його частини) вздовж його оптичної вісі для суміщення площини утвореного ним оптичного зображення з площиною датчика зображення. Деякі короткофокусні об’єктиви не мають пристроїв для фокусування; вони жорстко приєднуються до корпусу апарата, будучи сфокусованими на постійну відстань (як правило на гіперфокальну відстань).

ФОЛЬГА – тонкі листи чи стрічки із різних металів і металевих сплавів товщиною 2-100 мкм. Серед них: алюмінієва (харчова, технічна), мідна, нейзильберова, свинцева, олов’яна, олов’яно-свинцева Ф.

ФОМКА – спеціальний інструмент злодія у вигляді короткого ломика; зазвичай має один роздвоєний або кінець лопатки. Пристосований для носіння під одягом.

ФОН – у фотографії зона за об’єктом зйомки. Фоном може бути нижній шар зображення чи зона під шарами у редакторі зображень.

ФОРМА – зовнішній вигляд, зовнішній обрис об’єкта дослідження.

ФОРМА (КОНФІГУРАЦІЯ) ВОЛОССЯ – визначається за видом ступеня згину стержнів волосся (прямі, хвилясті, кучеряві, виткі).

ФОРМА ГОЛОВИ – визначається за силуетом голови (подовжена, нормальна, приплюснута, округла, куполоподібна, яйцеподібна тощо)

ФОРМА (ЗОВНІШНЯ ФОРМА) – просторові форми об’єкта, об’єм, розмір, контур (обрис, контур, зовнішні межі предмета, що визначають його зовнішній вигляд); конфігурація (обриси частин людського тіла, фігури), рельєф поверхні, розміщення і співвідношення частин, сторін, кутів, ліній, точок, борозенок і валиків, поглиблень і опуклостей. Форма чи контур частин тіла описується за прийнятою в геометрії термінологією (прямокутний, трикутний, прямий). Визначається візуально у двох положеннях – фас та профіль шляхом порівняння з певними геометричними фігурами: коло, овал, квадрат, прямокутник, трикутник, або формою природних предметів – мигдалеподібна, грушоподібна тощо (див. КОНТУР, КОНФІГУРАЦІЯ).

ФОРМАТ ФАЙЛУ – спосіб, в який певна програма зберігає інформацію. Формат файлу – спосіб збереження даних у файлі. Найбільш популярними графічними форматами є формати TIFF, JPEG і GIF. TIFF (Tagget Image File Format) – формат зображення, що забезпечує збереження зображення без втрати якості. Даний формат дозволяє зберігати дані без стиснення чи може використовувати стиснення LZW, що забезпечує повне збереження вихідних даних. JPEG – графічний формат (алгоритм), розроблений Joint Photographic Experts Group – Об’єднаною групою експертів в галузі фотографії, при збереженні в якому відбувається стиснення із втратами. В цьому форматі досягається максимальний ступінь стиснення зображень. GIF (Graphics Image Format – формат графічного обміну) – є одним з стандартних графічних форматів в Інтернеті. При збереженні зображення в цьому форматі здійснюється стиснення без втрат.

ФОРМАТНЕ СПІВВІДНОШЕННЯ – пропорції зображення.

ФОРМИ ВІДОБРАЖЕННЯ В ТРАСОЛОГІЇ – структурні відображення рельєфу поверхні і функціональних властивостей (ходи людини і особливостей руху автомобіля) в слідах. Ознаки, якими характеризується відображення, використовуються для ототожнення, а також діагностики стану об’єктів слідоутворення та умов їх взаємодії.

ФОРМУЛЮВАННЯ ВИСНОВКУ ЕКСПЕРТА – аналіз та вирішення експертом, на підставі об’єктивних даних дослідження співпадаючих та відмінних ознак зовнішності, які з них мають головне значення і можуть служити основою для написання висновку.

ФОСФАТНІ КРИСТАЛИ – кристали, що утворюються при фосфатуванні металу. Можуть «відбиватись» на нижній поверхні стандартного ЛФП – див. Ознаки ЛФП.

ФОСФАТУВАННЯ – процес отримання на поверхні чорних та кольорових металів фосфатної плівки, що складається із нерозчинних фосфорнокислих солей. Застосовується для створення шару, що покращує адгезію ЛФП і його антикорозійні властивості – див. Адгезія (прилипання), Стандартне ЛФП.

ФОСФОР – хімічний елемент. Білий фосфор широко застосовується у військовій справі як димоутворююча і запальна речовина. Білий фосфор отруйний, легко займається, при горінні розвиває температуру 800-1300°С, виділяючи значну кількість нетоксичного диму. Використовується для спорядження димових і запалювальних боєприпасів або запалювальних пристроїв до них.

ФОТОАПЛІКАЦІЯ (НЕГАТИВНА, ДІАПОЗИТИВНА, КОМП’ЮТЕРНА) – складання ознак зовнішності людини та черепа шляхом накладання зображень обличчя. У криміналістиці застосовується з метою ідентифікації в процесі виконання портретної експертизи.

ФОТОГРАФІЧНА ЗЙОМКА (фотозйомка) – початкова стадія фотографічного процесу, в результаті якої в світлочутливому шарі фотоматеріалу під дією світла, що відбивається об’єктом зйомки, утворюється невидиме зображення (приховане зображення) цього об’єкта.

ФОТОГРАФІЧНИЙ АПАРАТ – оптико-механічний прилад для створення оптичного зображення об’єкта зйомки на світлочутливому шарі фотоматеріалу чи на датчику зображення.

ФОТОГРАФІЧНИЙ ЗАТВОР – пристрій, що представляє собою складову частину фотографічного апарата, призначений для пропускання світлових променів до світлочутливого шару фотоматеріалу протягом певного проміжку часу, називається видержкою. Має світлові заслінки у вигляді світлонепроникних пелюстків, шторок, жалюзі, секторів, пластин з вирізами тощо, що переривають світловий потік; механізм видержок, за допомогою якого регулюється тривалість експонування фотоматеріалу; приводний двигун, що забезпечує переміщення світлових заслінок і приводить в дію механізм видержок.

ФОТОГРАФІЧНИЙ ОБ’ЄКТИВ – об’єктив, що застосовується у фотографічному апараті для одержання оптичного зображення об’єкта зйомки.

ФОТОГРАФІЯ (від фото... і грец. grapho – пишу, креслю, малюю) – галузь науки, техніки і культури, що охоплює розробку методів і засобів одержання зображень, що зберігаються в часі або оптичних сигналів на світлочутливих матеріалах шляхом фіксації змін, які виникають в світлочутливому шарі під дією випромінювання від об’єкта зйомки.

ФОТОГРАФУВАННЯ ЛЮМІНЕСЦЕНЦІЇ – метод фотографічної фіксації зображення видимої (викликаної ультрафіолетовими променями) або інфрачервоної люмінесценції. Застосовується для виявлення витравлених та інших втрачених текстів, диференціації речовин та матеріалів документів.

ФОТОГРАФУВАННЯ У НЕВИДИМІЙ ДІЛЯНЦІ СПЕКТРУ – група фотографічних методів дослідження, заснованих на особливостях відображення, поглинання та розсіювання невидимих променів матеріалами документів. До вказаної групи входять: фотографування в інфрачервоних та ультрафіолетових променях; фотографування люмінесценції та рентгено-радіографія. Отримані фотознімки дозволяють вивчати ознаки, що не відтворюються при звичайному освітленні.

ФОТОЗЙОМКА МІСЦЯ ПОДІЇ – вид зйомки в судово-оперативній фотографії. Для фотографічної фіксації пред’являються такі вимоги: 1) порядок фотозйомки повинен перебувати у взаємозв’язку з усією процедурою огляду місця події; 2) фотозйомка повинна передувати іншим методам фіксації; 3) засоби і методи фотозйомки повинні обиратися залежно від ситуації огляду, щоб забезпечити повноту, всебічність і точність фіксації; 4) сукупність фотознімків повинна давати повне уявлення про обстановку злочину, його сліди і деталі; 5) до внесення якихось змін в обстановку необхідно фотографувати загальний вигляд місця події і взаємне розташування об’єктів; окремі сліди і предмети спочатку фотографуються в тому вигляді, у якому вони були виявлені.

ФОТОЗЙОМКА УПІЗНАВАЛЬНА – фотозйомка людей та трупів за спеціально розробленими правилами, з метою реєстрації, розшуку або ідентифікації (ототожнення) особи. Система та правила такої зйомки вперше були розроблені Бертильоном, вона проводилась в фас, правий профіль, в півповороту (погрудно) та в повний зріст в масштабі 1:7. Волосся не повинне було закривати вухо. Ретуш позитивів та негативів не допускалась. Фактично ці правила збереглися до нашого часу, в основному ведеться зйомка особи в фас та правий профіль, при наявності особливих прикмет третій знімок виконується в повний зріст з поворотом корпуса вправо (лівий напівпрофіль). Труп на місці його виявлення фотографується зверху та збоку – зліва та справа. З метою послідуючого упізнання обличчю трупа надається прижиттєвий вигляд, робиться «туалет».

ФОТОМОНТАЖ (від фото... і франц. montage – зборка) – комбіноване зображення, що складається з декількох фотознімків або їх частин; метод одержання комбінованих зображень.

ФОТОПОРТРЕТИ (ФОТОЗНІМКИ) – найбільш поширений матеріал, який відображає зовнішність людини. Фотозображення особи, яка розшукується або підозрюється може бути виявлене за місцем її мешкання, роботи, прописки, воїнського обліку, у родичів, знайомих, в окремих випадках у фотоательє і т. ін. На осіб, які раніше були засуджені, сигналітичні та інші фотознімки можуть бути отримані з архівних кримінальних справ. Фотознімки використовуються для: для вивчення зовнішності підозрюваного або розшукуваної особи; обліку та реєстрації; передачі зображення особи, яка розшукується по фототелеграфу та телебаченню; пред’явлення з метою впізнання; проведення криміналістичної ідентифікаційної експертизи і т. ін.

ФОТОРОБОТ – 1) Прилад (пристрій) для виготовлення фотокомпозиційних портретів; 2) Фотокомпозиційний портрет.

ФОТОРОБОТ – побудова фотокомпозиційного портрета зі слів очевидців або потерпілого.

ФОТОРОБОТ КОМП’ЮТЕРНИЙ – портрет, виготовлений з використанням комп’ютерної програми і засобів комп’ютерної графіки зі слів очевидців або потерпілих.

ФОТОСКЛО – вид виробів із листового скла з гладкою поверхнею; безбарвне прозоре скло товщиною (0,8-2,0)±0,1мм та світлопропусканням понад 85% – див. Технічне скло.

ФРАКЦІЙНИЙ СКЛАД ПАЛИВ – вміст різних фракцій, що википають при певній температурі, виражений в об’ємних чи масових відсотках. Визначається шляхом перегонки палива у стандартних умовах – див. Ознаки об’єктів експертизи НП та ПММ.

ФРОНТ УДАРНОЇ ХВИЛІ – рухома від центру вибуху з надзвуковою швидкістю поверхня розділу між стислим і нестислим середовищем.

ФРОНТАЛЬНИЙ (СЕКТОРНИЙ) МЕТОД ОГЛЯДУ – лінійний огляд площ від одного з кордонів, прийнятого за вихідний, до іншого.

ФРОНТАЛЬНИЙ КУТ – кут, утворений площиною сприймаючого об’єкта і бісектрисою робочого кута утворюючого об’єкта, розкритий убік руху останнього. Характеризує поряд з зустрічним кутом взаємне розташування утворюючого і сприймаючого об’єктів у момент слідоутворення. Зміни Ф. к. викликають локальні викривлення у варіації ознак рельєфу, що відображаються в трасах – див. Слідосприймаючий об’єкт, Слідоутворюючий об’єкт.

ФТОРОПЛАСТИ (ФТОРЛОНИ) – полімери та сополімери фтор- і фторхлорпохідних етилену та пропілену, а також пластмаси на їх основі. Найбільш поширені політетрафторетилен (Ф-4), політрифторхлоретилен (Ф-З), полівініліденфторид (Ф-2), полівінілфторид (Ф-1), а також продукти їх модифікації. Мають стійкість до старіння і дії агресивних середовищ, високу теплостійкість та надзвичайно високу морозостійкість, хороші електроізоляційні, унікальні антифрикційні й антиадгезійні властивості. Цим обумовлено їх широке використання в усіх галузях народного господарства – див. Пластичні маси (пластмаси, пластики), Полімери (гомололімери).

ФУГАСНА ДІЯ ВП – ефект, утворений ВП. Полягає в ураженні (руйнуванні) цілі продуктами вибуху розривного заряду і утворюється ударною хвилею. Характеризується обсягом воронки (в середньому на 1кг ВР доводиться 1м3 викинутого ґрунту) і надлишковим тиском у фронті ударної хвилі.

ФУГАСНІТЬ ВР – здатність ВР до руйнуючої дії за рахунок розширення продуктів вибуху до порівняно невисоких тисків і проходження по середовищу ударної хвилі. Фугасні дії проявляються у формі розколювання і відкидання середовища, в якій відбувається вибух. Часто фугасністю називають працездатність ВР.

ФУНКЦІОНАЛЬНІ ЕЛЕМЕНТИ ТА ОЗНАКИ – прикмети, які характеризують рухові, речові та інші зовнішні функції особи (хода, міміка, артикуляція, жестикуляція, побутові звички, спеціальні навички і т. п.).

ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОЗНАКИ ЗУБІВ – знаки, що характеризують взаємне розташування зубних рядів верхньої і нижньої щелепи. Відображають особливості кусальних і жувальних рухів щелеп, які визначаються різними видами прикусу – див. Біпрогнастичний прикус (біопрогнатія), Відкритий прикус, Прогенічний прикус (прогенія), Прямий прикус (ортогенія).

Х

ХАРЧОВІ ПРОДУКТИ – вироби з об’єктів рослинного та тваринного походження, які зазнали в процесі їх переробки змін біологічних, морфологічних і анатомічних властивостей.

ХВИЛЬОВА ОПТИКА – розділ фізичної оптики, що охоплює вивчення сукупності оптичних (світлових) явищ, в яких проявляється хвильова природа світла. До таких явищ відносяться інтерференція світла, дифракція світла, поляризація світла. В основі хвильової оптики лежить уявлення про світло як про поперечні електромагнітні хвилі. Властивості середовища при цьому характеризуються деякими константами – діелектричною проникністю і магнітною проникністю. На відміну від геометричної оптики хвильова оптика дозволяє розглядати процеси поширення світла у середовищах при будь-яких співвідношеннях між довжиною світлової хвилі і розмірами об’єктів, що формують або розсіюють світлові пучки. На базі хвильових уявлень були теоретично пояснені закони відбиття світла і заломлення світла, якими в геометричній оптиці користуються як емпіричними законами. Методами хвильової оптики вдалося встановити однозначний зв’язок між формою тіла і просторів, розподілом амплітуд і фаз світлових хвиль, що поширюються від них . На цій основі була розроблена голографія – спосіб одержання оптичних образів об’єктів без застосування фокусуючих систем. Проте у багатьох випадках вирішення конкретних завдань методами хвильової оптики пов’язано з великими математичними труднощами. Тому часто використовуються одночасно поняття геометричної і хвильової оптики (наприклад, при розрахунках аберацій оптичних систем).

ХВІСТ БРОВИ – ближній до краю обличчя край брови.

ХВОРОБИ ЗУБІВ − в трасології хвороби (карієс, пародонтоз та ін.), що ведуть до змін морфології, і цілісності зубів, використовуються як ідентифікаційні і диференціюючі ознаки для вирішення завдань експертизи.

ХІМІКО-ТЕРМІЧНА ОБРОБКА СПЛАВІВ – теплова обробка в хімічно активному середовищі для зміни хімічного складу, структури та властивостей поверхневого шару металевих виробів. Виділяють цементацію, азотування, ціанування, алітування, хромування, нікелювання, силіціювання та ін.

ХІМІЧНА СТІЙКІСТЬ ВР – здатність ВР зберігати хімічний склад та хімічні властивості протягом необхідного часу їх зберігання.

ХІМІЧНИЙ АНАЛІЗ БАРВНИКА – метод дослідження, що ґрунтується на використанні реакційної здатності барвника певним чином реагувати на дію хімічних реагентів. В експертній практиці використовується взаємодія барвника з концентрованою сірчаною кислотою (попереднє диференціювання) та відновниками, наприклад, з лужним гідросульфітом натрію чи сульфідом натрію (диференціювання хімічних класів).

ХІМІЧНИЙ АНАЛІЗ ЛФМ – 1) методи якісного визначення складу об’єктів (зв’язуючого, пігменту, наповнювачів у ЛФМ), які ґрунтуються на специфічній взаємодії хімічних елементів (їх сполук) з певними реактивами, що призводить, як правило, до утворення забарвлених продуктів (наприклад, утворення забарвлених речовин при дії дифеніламіном на зв’язуючу речовину – нітроцелюлозу); 2) проби на розчинність – див. Лакофарбові матеріали (ЛФМ).

ХІМІЧНИЙ АНАЛІЗ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ, ПСИХОТРОПНИХ РЕЧОВИН ТА ПРЕКУРСОРІВ – методи, що ґрунтуються на взаємодії зазначених засобів та речовин з деякими реагентами, яка супроводжується утворенням нової речовини зі специфічним забарвленням, люмінесценцією, запахом тощо. Такі реакції специфічні для однієї чи декількох хімічних груп, що знаходяться в молекулі об’єкта дослідження, внаслідок чого аналогічні прояви (забарвлення, люмінесценція, запах) можуть спостерігатись у близьких за хімічною будовою речовин. В експертній практиці використовується на попередній стадії дослідження.

ХІМІЧНИЙ АНАЛІЗ ПОЛІМЕРІВ – 1) методи визначення хімічного складу полімерних матеріалів; 2) комплекс хімічних реакцій, які ґрунтуються на специфічній взаємодії функціональних груп та гетероатомів макромолекул полімерів, мономерів, отриманих при деструкції останніх чи їх залишків, каталізаторів, спеціальних добавок, домішок з певними реактивами та супроводжуються утворенням забарвлених продуктів. До методів X.а.п. часто відносять взаємодію полімерів з полум’ям, а також проби на розчинність у різних розчинниках. X.а.п. дозволяє віднести матеріал, що досліджується, до певного класу полімерів, а в деяких випадках – і до більш вузької класифікаційної категорії – див. Полімери (гомополімери).

ХІМІЧНИЙ АНАЛІЗ ТЮТЮНУ ТА МАХОРКИ – методи визначення якісного складу речовин, що ґрунтуються на їх хімічних перетвореннях. При судово-експертному дослідженні тютюну і махорки найчастіше застосовують метод якісних аналітичних реакцій на наявність в об’єктах алкалоїдів, головним чином нікотину (реакції алкалоїдного осадження) – див. Алкалоїди тютюну та махорки.

ХІМІЧНИЙ ЕЛЕМЕНТ – вид атомів, що характеризуються певним зарядом ядра.

ХІМІЧНІ ВОЛОКНА – волокна, отримані з природних та синтетичних полімерів шляхом їх переробки.

ХІМІЧНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ДОКУМЕНТІВ – клас методів дослідження документів, що застосовуються для диференціації матеріалів документів; для встановлення роду та виду матеріалів письма; для встановлення групової приналежності матеріалів штрихів, основи документів; для виявлення погано видимих та невидимих текстів, а також для встановлення послідовності нанесення штрихів, які перетинаються. До Х.м.д.д. відносяться: методи екстракції; методи виділення та концентрування осадом; методи дистиляційні; метод аналізу на основі нагрівання речовин, що аналізуються; методи якісних та кількісних аналітичних реакцій. Більшість Х.м.д.д. є руйнуючими.

ХЛОРАЦЕТОФЕНОН – ОР сльозоточивої дії (лакриматор). Безбарвна кристалічна речовина, температура плавлення 55°С, кипіння 247°С. Має значну летючість. Захистом від хлорацетофенону є протигаз.

ХЛОРОПРЕНОВІ (НАІРИТ) КАУЧУКИ – продукти гомо- та сополімерізації хлоропрену. Використовують для виготовлення гумовотехнічних виробів, підошви у взуттєвій промисловості, клеїв, захисних оболонок кабелів тощо.

ХЛОРПІКРИН – ОР задушливого дії. Володіє також сильним сльозогінною дією. Безбарвна рідина, температура плавлення 64°С, кипіння 112,3°С. Захистом від хлорпікрину слугує протигаз.

ХОДА – функціональна ознака зовнішності особи, вироблена і закріплена у вигляді динамічного стереотипу система рухових навичок, виражається в процесі переміщення, ходіння – крок, хід, ходьба. Описується, як сукупність автоматизованих рухів. Буває хода повільна, швидка, важка, тверда, хитка, з підскоками з розмахуванням (чи без) руками. До особливих ознак належить кульгавість (описується, на яку ногу кульгає і чи користується при цьому палицею тощо).

ХОДА (НАВИЧКИ ХОДЬБИ) – вироблена (закріплена умовними рефлексами) система рухових навичок, що виявляється при ходьбі в елементах доріжки слідів: довжині і ширині кроку, куті розвороту стопи тощо – див. Компенсаторна хода.

ХОДЬБА – складно координований акт пересування людини, що залежить від стану його опорно-рухового апарату, нервової системи і зовнішніх умов – див. Лінія ходьби, Хода (навички ходьби), Фізико-динамічні ознаки ходи людини.

ХРОМАТИЧНА АБЕРАЦІЯ (хроматизм) (від грец. chroma, род. і. chromatos – колір, фарба) – один з видів аберацій оптичних систем; обумовлена залежністю показника заломлення прозорих середовищ (наприклад, оптичного скла) від довжини хвилі світла, що проходить крізь них. В лінзових оптичних системах це призводить до розкладання (розщеплення) променя білого світла на декілька одноколірних променів (що характеризуються різною довжиною хвилі), які після виходу з оптичної системи перетинають оптичну вісь в різних точках. В результаті зображення, утворені системою в променях з різною довжиною хвилі, по-перше, виходять на різних відстанях від оптичної системи (хроматизм положення), по-друге, характеризуються різним лінійним збільшенням (хроматизм збільшення). Хроматичну аберацію зменшують комбінуванням позитивних і негативних лінз з різних сортів скла (з різними коефіцієнтами дисперсії). Оптичні системи, в яких хроматичні аберації усунуті, називаються ахроматичними, об’єктиви – ахроматами.

ХРОМАТИЧНІ КОЛЬОРИ – всі кольори, крім білого, чорного і сірих, що відносяться до ахроматичних кольорів.

ХРОМАТОГРАФІЧНИЙ АНАЛІЗ (У ТОНКИХ ШАРАХ СОРБЕНТУ ЧИ НА ПАПЕРІ) БАРВНИКА – метод дослідження барвників, що ґрунтується на різній швидкості переміщення компонентів суміші в плоскому тонкому шарі сорбенту. На пластинці із сорбентом чи на папері, що використовується для розділення сумішей барвників, це проявляється у вигляді різної рухливості розчинника і розчинених в ньому барвників. Широко використовується в експертній практиці для визначення конкретних марок барвників, їх ідентифікації та вирішення інших завдань.

ХРОМАТОГРАФІЧНИЙ АНАЛІЗ ЛФМ ТА ЛФП – методи якісного і кількісного визначення органічних речовин у ЛФМ та ЛФП (зв’язуючих, розчинниках та ін.), що ґрунтуються на їх розділенні в результаті різної сорбційної здатності. Найчастіше застосовують хроматографію в тонкому шарі (для аналізу органічних пігментів), газорідинну хроматографію (для аналізу органічних розчинників ЛФМ), піролітичну газову хроматографію (для аналізу всіх компонентів ЛФМ органічної природи) – див. Лакофарбове покриття (ЛФП), Лакофарбові матеріали (ЛФМ).

ХРОМАТОГРАФІЧНИЙ АНАЛІЗ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ, ПСИХОТРОПНИХ РЕЧОВИН ТА ПРЕКУРСОРІВ – методи якісного і кількісного визначення органічних компонентів наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, що ґрунтуються на їх різній сорбційній здатності. Використовуються для визначення основних компонентів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, а також супутніх речовин, наприклад, канабіноїдов, опійних алкалоїдів. В експертній практиці застосовуються, головним чином, газова, рідинна та тонкошарова хроматографії. Тонкошарова хроматографія проводиться для якісного і напівкількісного аналізу, газова та рідинна – для якісного і кількісного аналізу – див. Алкалоїди опію, Завдання експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів.

ХРОМАТОГРАФІЧНИЙ АНАЛІЗ НП ТА ПММ – методи розділення складних багатокомпонентних сумішей на низку індивідуальних сполук чи більш простих сумішей на підставі відмінностей їх сорбційної здатності. Найчастіше в експертному дослідженні НП і ПММ застосовуються газорідинна та тонкошарова хроматографія – див. Газорідинна хроматографія НП та ПММ, Тонкошарова хроматографія НП та ПММ.

ХРОМАТОГРАФІЧНИЙ АНАЛІЗ ТЮТЮНУ ТА МАХОРКИ – методи якісного і кількісного визначення органічних речовин тютюну та махорки (головним чином основ і кислот), що ґрунтуються на їх розділенні внаслідок різної сорбційної здатності. Найчастіше застосовують газорідинну хроматографію алкалоїдів та ефіророзчинних органічних кислот тютюну і махорки.

ХРОМАТОГРАФІЯ (від грець. chroma – колір та grapho – пишу) – фізико-хімічний метод аналізу складних сумішей речовин, заснований на різному розподілі компонентів між двома фазами – нерухомою та рухомою (елюентом). Х. може бути заснована на різній здатності компонентів до адсорбції (адсорбційна хроматографія), абсорбції (розподільна хроматографія), іонному обміні (іонообмінна хроматографія) та інших. В залежності від агрегатного стану елюента виділяють газову або рідинну хроматографію. Хроматографічне розділення проводять у трубках, заповнених сорбентом (колоночна хроматографія), на пластинках з тонким шаром адсорбенту (тонкошарова хроматографія), на папері (паперова хроматографія) та у капілярах (капілярна хроматографія). У техніко-криміналістичному дослідженні документів найчастіше використовують тонкошарову хроматографію для дослідження чорнил і паст кулькових ручок, а для деяких досліджень матеріалів документів застосовують паперову хроматографію та електрофорез на папері.

ХРОМАТОГРАФІЯ ПОЛІМЕРІВ (АДСОРБЦІЙНА) – метод аналізу хімічної будови полімерних матеріалів, що ґрунтується на різній здатності макромолекул сорбуватись певним сорбентом та десорбуватись з нього. Методом газової хроматографії (носій – газ) можна аналізувати мономери, пластифікатори та інші спеціальні добавки. Оскільки полімери неможливо безпосередньо аналізувати в газовій фазі, їх розкладають при високих температурах (піроліз) та хроматографують газоподібні продукти деструкції – піролітична газова хроматографія. Зазначений метод дозволяє визначати склад полімерів та їх сумішей, сополімерів, а також оцінювати термостабільность полімерів та пластмас на їх основі. Для розділення полімерів за молекулярною масою і молекулярною структурою (розгалуженістю, регулярністю тощо) використовується тонкошарова хроматографія – див. Полімери (гомополімери).

Ц

ЦЕЛОФАН ЛАКОВАНИЙ – див. Лакований целофан.

ЦЕЛЮЛОЗНІ ВОЛОКНА – природні та штучні волокна з целюлози. Поділяють на природні (бавовняні, конопляні, луб’яні) і штучні (віскозні, мідно-аміачні) – див. Натуральні (природні) волокна, Штучні волокна.

ЦЕМЕНТАТОРИ – речовини, які використовуються для з’єднання частинок будь-якого складу і додавання йому механічної міцності. Як цементатор застосовуються природні і штучні смоли, оліфа, декстрин.

ЦЕНТР ВИБУХУ – місце розташування підірваного заряду ВР.

ЦЕНТРАЛЬНА ОКЛЮЗІЯ – положення передніх і бічних оклюзій, тобто змикання зубних рядів. Основною ознакою є найбільша кількість контактів між зубами верхньої та нижньої щелепи при їх змиканні.

ЦЕРЕЗИН – суміш високомолекулярних твердих вуглеводнів, до складу яких входять нафтенові та ароматичні вуглеводні з довгими алкільними ланцюгами переважно ізобудови, а також високомолекулярні парафінові вуглеводні нормальної і ізобудови. Ц. – кристалічний продукт від жовтого до коричневого кольору, який одержують із озокериту – природного продукту з гірських порід – шляхом його переробки та очищення сірчаною кислотою і відбілюючими глинами, чи з петролатуму парафінистих нафт шляхом його знемаслювання та доочищення. Використовується у виробництві пластичних мастил, вазелінів, предметів побутової хімії (мастик, свічок, гуталінів), як просочувальний й ізоляційний матеріал в електро- та радіотехнічній промисловості, для виробництва копіювального і вощеного паперу тощо – див. Вазелін, Пластичні (консистентні) мастила.

ЦЕРЕЗИН – суміш твердих граничних вуглеводів; схожий на віск, температура плавлення 68...88°С. Застосовується як флегматизатор ВР.

ЦЕТАНОВЕ ЧИСЛО – показник моторних властивостей (здатності швидко спалахувати та плавно згоряти) дизельних палив, чисельно дорівнює відсотку (по об’єму) цетану в суміші з a-метилнафталіном, що еквівалентне за самозаймистістю паливу, випробуваному в стандартних умовах – див. Дизельне паливо, Ознаки об’єктів експертизи НП та ПММ.

ЦИГАРКИ – тютюнові вироби, що виготовляються з жовтих ферментованих тютюнів шляхом набивання подрібненого тютюну в цигаркові гільзи – див. Гільза цигарок.

ЦИГАРКОВИЙ ПАПІР – папір, що використовується для виготовлення цигарок. Має чіткий малюнок (філігрань) – див. Гільза цигарок.

ЦИЛІНДР ЗАМКА – деталь циліндрового замка у вигляді сердечника, який поміщається в патроні і, повертаючись за допомогою проміжних деталей, пересуває ригель.

ЦИЛІНДР ЗАМКА – деталь циліндрового замка у вигляді сердечника, який поміщається в патроні і, повертаючись за допомогою проміжних деталей, пересуває ригель.

ЦИЛІНДРОВИЙ ЗАМОК – замок, в якому для пересування ригеля застосовується циліндр, який обертається ключем. Механізм секретності Ц.з. складається з набору робочих штифтів, які взаємодіють з виступами на стрижні ключа. Секретність забезпечується підбором висоти штифтів. Комплект штифтів у сучасних Ц.з., як правило, налічує 3-5 пар. Подальше збільшення кількості штифтів дещо підвищує секретність, але значно ускладнює конструкцію замка та знижує його надійність і експлуатаційні характеристики.

ЦИЛІНДРОВИЙ ЗАМОК – замок, в якому для пересування ригеля застосовується циліндр, який обертається ключем. Механізм секретності Ц. з. складається з набору робочих штифтів, які взаємодіють з виступами на стрижні ключа. Секретність забезпечується підбором висоти штифтів. Комплект штифтів у сучасних Ц. з., як правило, налічує 3-5 пар. Подальше збільшення кількості штифтів дещо підвищує секретність, але значно ускладнює конструкцію замка та знижує його надійність і експлуатаційні характеристики – див. Циліндр замка.

ЦИРОВКА – процес нанесення декоративних ліній по краях пофарбованих площин чи по грані переходу від поверхні, що пофарбована одним ЛФМ, до поверхні, що має інше ЛФП. Наносять щіткою чи розпилюють. Для Ц. застосовують спеціальні алкідні чи нітроцелюлозні емалеві фарби яскравого забарвлення – див. Лакофарбові матеріали (ЛФМ), Наповнювачі, Пігменти.

ЦИФРОВА ТРАНСФОКАЦІЯ (Digital Zoom) – режим зйомки, що імітує збільшення фокусної відстані об’єктива і застосовуються для збільшення зображення об’єкта зйомки. При цифровій трансфокації пікселі з центральної частини кадру «вирізаються», після чого відбувається або запис файлу меншої роздільної здатності, або інтерполяція пікселів до штатної роздільної здатності. Цифрове збільшення – можливість цифрової камери створювати ефект збільшення, використовуючи тільки частину зображення, зафіксованого сенсором, для формування кінцевого файлу.

ЦИФРОВА ФОТОГРАФІЯ – галузь інформаційних технологій, пов’язана з одержанням фотографічного зображення, що зберігається у цифровому форматі.

ЦИФРОВИЙ – термін, що використовується для описання системи чи пристрою, що працює з двоїчними (бінарними) даними.

ЦІАНОАКРИЛОВА КАМЕРА – обладнання у вигляді герметичного металевого чи полімерного боксу для виявлення латентних слідів пальців рук. Об’єкт зі слідами обкурюється парами ціаноакрилату, який взаємодіє з ліпідами, що містяться в потожировій речовині. Герметизація камери дозволяє створити концентрацію парів достатню для утворення твердого мономеру білого кольору, який візуалізує папілярні лінії. Виявлений слід доволі стійкий і дозволяє повторно обробляти його дактилоскопічними порошками. Іноді сліди обкурюються ціаноакрилом і PolyCyano UV (реагентом, який не потребує додаткової обробки сліду ) порошками чи хімічними барвниками.

ЦІЛЬ – живі або не живі об’єкти, проти яких встановлені у бойовому стані вибухові пристрої з метою їх ураження. У розумінні розрахункової частини уражаючих факторів вибуху (осколкової дії) людина, проти якої спрацьовує вибуховий пристрій. Як розрахункова ціль розуміється прямокутник 1,8×0,6 м, який має площу 1,08 м2. В нього вписується стоячи обличчям до вибуху людина.

Ч

ЧАВУН – сплав заліза з вуглецем (3,0-4,5%), марганцем (до 1,5%), кремнієм (до 4,5%), сіркою (не більше 0,08%), фосфором (до 1,8%) та іншими елементами. Поділяється за призначенням на переробний і ливарний, за хімічним складом – на нелегований та легований, за структурою і ступенем графітизації – на сірий, білий, вибілений, половинчатий, зі спеціальною структурою (аустенітний, бейнітний, феритний), за механічними та хімічними властивостями – на високоміцний (модифікований), ковкий, жаростійкий, корозійностійкий – див. Сплави.

ЧАС ЕКСПОНУВАННЯ – проміжок часу, протягом якого світлові промені впливають на датчик зображення в межах усього поля зображення (поля кадру) для повідомлення сенсору необхідної експозиції.

ЧАС ЗАТРИМКИ СПУСКА ЗАТВОРА – час між натисканням кнопки спуска затвора і фактичною зйомкою зображення камерою.

ЧАСТИНИ ВЗУТТЯ – деталі, з яких складаються верх і низ взуття – див. Верх взуття.

ЧЕКА – деталь, призначена для запобігання, зведення та спрацювання детонатора (підривача пристрою, запалу) при бойовому використанні боєприпасу.

ЧИСТОТА КОЛЬОРУ – кількісна колориметрична характеристика зорового сприйняття насиченості кольору, яка виражається відносною кількістю енергії монохроматичного випромінювання, яке в суміші з білим випромінюванням відтворює в колориметричних умовах вимірюваний колір. Найбільшу чистоту кольору, яка дорівнює 1, мають чисті спектральні кольори, найменшу, яка дорівнює 0, – ахроматичні кольору, які не мають колірного тону і насиченості. Чим ближче значення чистоти кольору до 1, тим ближче цей колір до найбільш насиченого спектрального кольору того самого колірного тону.

ЧОРНИЙ – колір, утворений відсутністю відбитого чи випромінюваного світла; наприклад, комбінація 100% значень блакитних, пурпурних і жовтих чорнил (в субтрактивній системі кольорів) або нульові значення червоного, зеленого і синього світла (в адитивній системі кольору).

ЧОТИРЬОХКОЛІРНИЙ ДРУК – ще один термін для позначення палітри основних кольорів, де блакитні, пурпурні, жовті і чорні чорнила використовуються для відтворення усіх відтінків спектра.

ЧУТЛИВІСТЬ ВР – здатність її до вибухових перетворень під впливом зовнішніх чинників. Характеризується мінімальною кількістю зовнішньої енергії, яку необхідно витратити для того, щоб викликати вибухове перетворення. Ця зовнішня енергія називається початковим імпульсом.

ЧУТЛИВІСТЬ ДАТЧИКА ЗОБРАЖЕННЯ – здатність датчика зображення реагувати на світло. Для ПЗЗ-елемента під такою реакцією необхідно розуміти генерацію заряду. А чутливість ПЗЗ-матриці є сумарною характеристикою і залежить від чутливості кожного пікселя. При цьому чутливість ПЗЗ-матриці залежить від двох параметрів. По-перше, це інтегральна чутливість – співвідношення величини фотоструму (у міліамперах) до світлового потоку (у люменах) від джерела випромінювання, спектральний склад якого відповідає вольфрамовій лампі розжарювання. Цей параметр дозволяє оцінити чутливість сенсора в цілому. По-друге, це монохроматична чутливість – співвідношення величини фотоструму (у міліамперах) до величини світлової енергії випромінювання (у міліелектронвольтах), що відповідає певній довжині хвилі. Сукупність значень монохроматичної чутливості складає спектральну чутливість – залежність чутливості від довжини хвилі світла. Спектральна чутливість визначає здатність сенсора коректно реєструвати відтінки певного кольору.

ЧУТЛИВІСТЬ ЕЛЕКТРОЗАПАЛЬНИКА (ЕЛЕКТРОДЕТОНАТОРА) – величина, зворотна імпульсу займання.

Ш

ШАШКА ПІДРИВНА – стандартний заряд ВР з запальним гніздом для капсуля-детонатора (електродетонатора, запальної трубки або запалу), який застосовується при різних видах вибухових робіт, а також для спорядження інженерних мін.

ШВЕЙНІ НИТКИ НАТУРАЛЬНІ – кручена пряжа (високого ступеня крутки) з натуральних волокон, призначена для з’єднання деталей швейних виробів.

ШВЕЙНІ НИТКИ ХІМІЧНІ – комплексні нитки високого ступеня крутки, призначені для з’єднання деталей швейних виробів.

ШИНА (АВТОМОБІЛЬНА) – пристрій, який монтується на колесах транспортних засобів, складається з гумової камери, заповненої стисненим повітрям або інертним газом і покришки, що оберігає камеру від механічних пошкоджень. Призначена для пом’якшення та часткового поглинання поштовхів і ударів при русі, забезпечення надійного зчеплення коліс з поверхнею дороги.

ШИРИНА КРОКУ – найкоротша відстань між лініями, що з’єднують крайні задні точки каблуків, слідів лівої і правої ноги.

Широко використовуються такі окремі методи, як зіставлення оціночних даних, отриманих у процесі роздільного дослідження слідів, і безпосереднє суміщення або накладення фотографічних або оптичних зображень слідів. Із загальнонаукових методів застосовуються такі як спостереження, експертний експеримент, вимірювання, опис, фотографування та ін. Використовуються порівняльні мікроскопи, оптичні компаратори, порівняльні лупи та інші прилади, що полегшують зіставлення порівнюваних об’єктів. У разі проведення автоматизованих експертних досліджень з використанням програм пошуку та виділення ознак порівняння здійснюється шляхом аналізу графічних моделей-образів (електронних шаблонів), створених засобами комп’ютерної графіки. Критерії оцінки порівнюваних ознак, закладені в алгоритми, визначаються відповідними окремими методиками дослідження об’єктів трасологічного походження – див. Автоматизація трасологічних досліджень, Автоматизоване робоче місце (АРМ) експерта-трасолога, Безпосереднє порівняння, Порівняння оціночних даних (опосередковане порівняння).

ШИРОКОКУТНИЙ ОБ’ЄКТИВ – об’єктив, який має коротку фокусну відстань і широкий кут зору (більше 60°), тобто в кадр попадає великий простір.

ШИЯ – частина тіла людини, яка з’єднує голову з тулубом, описується за: висотою (довжиною) (висока, середня, низька); товщиною (товста, середня, тонка); особливостями (зморшкувата, зі складками, вираженим кадиком).

ШКАРПЕТКИ – див. Панчохи (шкарпетки).

ШКІРА – зовнішній покрив тіла людини, описується за видом, станом, кольором та особливостям.

ШНУРОВА (ПУЧКОВА) СКРУТКА – скручування всіх елементів (ниток, волокон, дроту) в одну сторону.

ШОВК – 1) нитки, що виготовляють із виділень шовкопряда; 2) тканина з таких ниток, а також зі штучного чи синтетичного волокна (ниток) – див. Натуральний шовк, Скручений шовк, Шовк-сирець, Шовк тусор.

ШОВК ТУСОР – волокна, що виробляються личинками дубового шовкопряда, стрічкоподібні, з подовжньою штрихуватістю.

ШОВК-СИРЕЦЬ – комплексна нитка, що отримується при одночасному розмотуванні 3-10 коконів шовкопряда.

ШПАКЛІВКА – високов’язкий лакофарбовий матеріал, що містить велику кількість пігментів та наповнювачів. Використовується для вирівнювання поверхні, що фарбується. Наносять, як правило, на заґрунтовану поверхню, що вирівнюється. Ш. може наноситись на окремі ділянки (місцеве шпаклювання) і на всю поверхню, призначену для фарбування (суцільне шпаклювання) – див. Ґрунти (ґрунтовки), Лакофарбові матеріали (ЛФМ), Система покриттів.

ШПУР – штучне циліндричне заглиблення в твердому середовищі (гірській породі, бетоні). Застосовується для розміщення зарядів при підривних роботах та інших цілей.

ШТАМП – інструмент для гарячої та холодної обробки тиском різних матеріалів. Поділяються на кувальні, вирізні, витяжні, гнучкі, карбувальні та ін.

ШТАПЕЛЬНІ ВОЛОКНА – фрагменти хімічних волокон (ниток) довжиною 15-120 мм, отримані шляхом розрізування джгута монониток. Використовуються для отримання пряжі.

ШТАТИВ (нім. Stativ, від лат. stativus – нерухомий, що стоїть) – пристосування, що фіксує положення фотоапарата під час зйомки.

ШТАТНІ ВИБУХОВІ МАТЕРІАЛИ – в загальному розумінні – промислові вибухові речовини, піротехнічні суміші, об’єкти, що їх містять, які зберігаються у підрозділі згідно з нормами належності.

ШТАТНІ ВИБУХОВІ РЕЧОВИНИ ТА ЗАСОБИ ПІДРИВУ – вибухові матеріали, які використовуються вибухотехнічними підрозділами у відповідності до табелю належності.

ШТИФТОВИЙ ЗУБ – штучний пластмасовий зуб на штифті, який закріплюється на корені природного зуба. Бувають декілька видів: по Ільїній, Ричмонду, Шаргородському. У слідах зуб по Ільїній відображається, як і природний зуб, відрізняючись лише невеликим звуженням (скошеністю) біля основи кореня. При порушенні цілісності зуба може відобразитися кубічна накладка. У слідах зуба по Річмонду відображається кільце у вигляді втиснутої плоскої борозенки, в слідах зуба по Шаргородському – випуклої форми кільце у вигляді втиснутої борозенки.

ШТРИХОВА ГРАФІКА – як правило цей термін застосовується для позначення зображень, які складаються тільки з білих пікселів і одного іншого кольору.

ШТУЧНА КРУПКА – крупка зі спресованого чистого махоркового пилу. Іноді додається до готового махоркового виробу – див. Махоркові вироби.

ШТУЧНІ ВОЛОКНА – волокна, отримані з природних полімерів (целюлоза, казеїн) шляхом хімічної та технологічної переробки. До них належать віскозні, мідно-аміачні й ацетатні волокна, що широко використовуються в текстильній та трикотажній промисловості – див. Віскозні волокна, Мідно-аміачні волокна.

ШУМ (ЦИФРОВИЙ ШУМ) – нерівномірна (нелінійна) структура зображення, що складається з дрібних елементів, які мають розходження у яскравості чи колірному відтінку. Цифровий шум як правило виникає при зчитуванні даних з сенсора фотокамери через нерівномірний заряд світлочутливих елементів. На появу цифрового шуму безпосередньо впливають такі фактори як характеристики сенсора, температура сенсора, час експонування, і опосередковано – алгоритм обробки зображення, одержуваного з сенсора. Як правило фотографії з надлишковим шумом виглядають неприродно, низькоякісними.

Щ

ЩЕЛЕПА – частина лицьового відділу скелета людини. Виділяють верхню і нижню Щ. У момент слідоутворення рухається тільки нижня.

ЩІЛЬНІСТЬ ЛІНІЙНА (ВОЛОКНА, НИТКИ, ПРЯЖІ) – маса (у грамах), що припадає на 1000 м довжини; виражається в тексах. Раніше за величину, що характеризує Щ.л.(в.,н.,п.), приймався номер (№) – величина, обернено пропорціональна лінійній щільності, відношення довжини (у метрах) до маси (у грамах).

ЩІЛЬНІСТЬ ПІКНОМЕТРИЧНА – маса одиниці об’єму будівельного матеріалу (за наявності незначної кількості), що визначається за допомогою пікнометра шляхом врахування дії сили, яка виштовхує тіло, занурене в рідину.

ЩІЛЬНІСТЬ ТКАНИНИ ФАКТИЧНА – число ниток, що припадає на одиницю довжини (100 мм) по основі та утку. Важлива технологічна ознака артикула тканини.

ЩОКИ – частина обличчя від вилиці до нижньої щелепи, описуються за формою (впалі, опуклі) та особливостями.

ЩУП – 1) загострений сталевий стрижень для виявлення мін, снарядів, авіабомб та інших боєприпасів, що знаходяться в ґрунті; 2) загострена паличка, призначена для пошуку осколків і визначення довжини каналів осколкових пошкоджень в предметах обстановки на місці вибуху.

ЩУП – пошукове металеве пристосування (сталева спиця діаметром 2,5 мм., довжина 350 мм. із гостро заточеним кінцем для м’яких меблів.

Ю

ЮЗ – сліди ковзання шин, що утворюються на слідосприймаючій поверхні при русі транспортного засобу із заблокованими колесами.

ЮСТИРУВАННЯ ОПТИЧНИХ ПРИЛАДІВ (від нім. justieren – перевіряти, регулювати, від лат. Justus – правильний) – процес установки вузлів і деталей оптичного приладу в таке положення, при якому забезпечуються їх оптимальна взаємодія і досягнення заданих експлуатаційних характеристик цього приладу (якості створюваного ним оптичного зображення, кутового поля, лінійного збільшення тощо). Здійснюється, як правило, на підприємствах, що виготовляють дані прилади, або в спеціалізованих майстернях.

Я

ЯКІРНИЙ МЕХАНІЗМ ЗАМИКАННЯ – деталь пломби, за допомогою якої здійснюється фіксація всіх її складових елементів при замиканні пломби. Даний механізм, як правило, складається зі шляпки та якоря. Повторне навішування пломби неможливе без руйнування її деталей завдяки спеціальній формі замикаючих елементів – лапок якоря та фіксуючих виступів корпуса – див. Пломба якірного типу.

ЯКІСНА ОЗНАКА – ознака, що характеризує якісний склад речовини та морфологію об’єкта – порівн. Кількісна ознака; див. Класифікація ознак об’єктів.

ЯКІСНИЙ ХІМІЧНИЙ СКЛАД – 1) сукупність хімічних елементів, їх сполук, що обумовлює субстанціональну сутність об’єкта; 2) властивість об’єкта, що досліджується методами якісного хімічного, фізичного та фізико-хімічного аналізів – порівн. Кількісний хімічний склад об’єкта; див. Речовина, Субстанція об’єкта.

ЯКІСНІ ОЗНАКИ МЕХАНІЧНИХ ПОШКОДЖЕНЬ ОДЯГУ – ознаки, на підставі яких здійснюється класифікація пошкоджень (колоте, колото-різане, рубане, розрив, спричинене у результаті дії твердих тупих предметів, вогнепальне). До якісних ознак належать форма пошкодження в цілому та окремих його елементів – країв, кінців; стан вільних кінців ниток, які виступають в просвіт пошкодження, і кінцевих ниток, що обмежують пошкодження в поперечному напрямку; наявність або відсутність додаткових пошкоджень, сплощення і ущільнення ниток основи і утику при пошкодженні твердими тупими знаряддями, розрідженості або ущільнення ниток по периферії при розривах і колотих пошкодженнях, наявність або відсутність дефекту тканини в пошкодженні – див. Мінус тканини.

ЯКІСТЬ ФОТОЗНІМКА – в основному залежить від різкості, контрастності, наявності ретуші на фотознімку. (див. РІЗКІСТЬ, КОНТРАСТНІСТЬ, РЕТУШ).

Якщо експерту на дослідження надані недостовірні або суперечливі вихідні дані й інші не можуть бути отримані, допустимий умовний (позитивний або негативний і при цьому категоричний або вірогідний) висновок. Окрім вказаних загальних висновків експерти формулюють проміжні висновки як результат вирішення окремих завдань − див. Завдання конкретного трасологічного дослідження.

ЯСКРАВІСТЬ – кількість світлих і темних відтінків у зображенні.

ЯСКРАВІСТЬ В СВІТЛОТЕХНІЦІ – світлова величина, що характеризує випромінювання джерела світла чи елемента його світної поверхні в даному напрямку; чисельно дорівнює відношенню сили світла джерела до площі проекції світної поверхні на площину, перпендикулярну цьому напрямку.

ЯСКРАВІСТЬ КОЛЬОРУ – щільність світлового потоку, відбитого пофарбованим предметом в напрямку спостерігача. В колориметрії і світлотехніці відносна яскравість кольору визначається значенням колірної координати, яка обчислюється за кривою ефективної чутливості ока.

ЯСКРАВОСТІ КОЕФІЦІЄНТ – безрозмірна величина, обумовлена відношенням яскравості поверхні, що відбиває чи пропускає світло, до яскравості поверхні, що дифузно розсіює світло при однаковій величині освітленості обох поверхонь.

А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я