А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я

П

ПАЛИВО – горюча речовина, що використовується для отримання теплової енергії при її спалюванні. Широко використовують бензини (автомобільні, авіаційні), гас (паливо для реактивних двигунів), солярове масло (дизельне паливо), мазути (котельні, газотурбінні) тощо – див. Дизельне паливо, Мазут.

ПАЛІТРА ОСНОВНИХ КОЛЬОРІВ CMYK – чотири колірних барвника, що використовуються при кольоровому друкуванні: блакитний, пурпурний, жовтий і чорний.

ПАМ’ЯТЬ – здатність людини до закріплення, збереження та відновлення сприйнятої інформації. Види: пам’яті словесно-логічна, рухома (моторна), оглядова, емоційна, відчутна, помітна. В криміналістиці категорії пам’яті використовуються при розробці тактики допиту та інших слідчих дій.

ПАНОРАМНА ФОТОЗЙОМКА – метод одержання фотографічного знімка із зміною звичайного співвідношення між сторонами фотографічного кадру за рахунок збільшення його в довжину. Тобто, фотографування серії кадрів, у якій сусідні знімки своїми краями частково перекривають один одного, завдяки чому їх можна «склеїти» в одне «широкоформатне» зображення. Для спрощення панорамної зйомки цифрові фотокамери оснащуються однойменним сюжетом, що встановлює однакові для усіх кадрів серії експозиційні параметри, баланс білого і фокусування.

ПАНЧІШНО-ШКАРПЕТКОВІ ВИРОБИ – див. Загальні ознаки панчішно-шкарпеткових виробів, Окремі ознаки панчішно-шкарпеткових виробів.

ПАНЧІШНО-ШКАРПЕТКОВОГО ВИРОБУ ЗАГАЛЬНІ ОЗНАКИ – див. Загальні ознаки панчішно-шкарпеткових виробів.

ПАНЧОХИ (ШКАРПЕТКИ). У слідах ніг, на які надіті П.(ш.), відображаються ознаки стоп і одночасно ознаки цих виробів – див. Поверхневий (площинний) слід ноги.

ПАПІЛЯРНИЙ УЗОР – складний рельєфний узор, утворений валиками (шириною 0,2-0,7 мм) та борозенками (шириною 0,1-0,3 мм), які чергуються між собою на внутрішній поверхні долонь, пальців рук, підошвах ступень і пальцях ніг людини. Папілярний узор потрібно розглядати як комплекс папілярних ліній, який, на відміну від окремих папілярних ліній, має низку притаманних лише йому властивостей.

ПАПІЛЯРНІ ЛІНІЇ – деталі шкірного рельєфу долонної поверхні рук чи підошов ступень ніг, що являють собою валикоподібні виступи шкіри.

ПАПІР – матеріал переважно з рослинних волокон. Відомо більше, ніж 600 видів паперу. Характеризуються за вагою 1 м (4-250 г), товщиною (4-400 мкм), механічними властивостями, кольором, білизною. За приналежністю папір класифікується на: папір для друку; для письма; для апаратів; світлочутливий; промислово-технічний та ін.

ПАРАЛАКС – розбіжність оптичної вісі видошукача і об’єктива. Є причиною відмінності границь зображень, сформованих видошукачем і об’єктивом. При зйомці нескінченно віддалених об’єктів вплив паралакса незначний, однак він значно ускладнює фотографування на коротких відстанях.

ПАРАМЕТРИ СТРУКТУРИ (НАДМОЛЕКУЛЯРНОЇ) ПОЛІМЕРУ – якісні та кількісні характеристики ступеня впорядкованості структури полімеру на надмолекулярному рівні та розміри її елементів, що виявляються, в основному, рентгенографічними методами – див. Великий період у полімері, Кристаліт, Структура (надмолекулярна) полімеру, Ступінь кристалічності полімеру, Тип орієнтації полімеру.

ПАРАФІН – суміш твердих високомолекулярних метанових вуглеводнів нормальної будови з 18-35 атомами вуглецю в молекулі. Містить незначну кількість циклічних вуглеводнів. Одержують, головним чином, із нафти. Використовують як хімічну сировину для пластичних мастил. Застосовується в паперовій, харчовій, текстильній, поліграфічній, шкіряній, лакофарбовій, електротехнічній та іншій галузях промисловості – див. Пластичні (консистентні) мастила.

ПАРТІЯ – множина об’єктів, об’єднаних спільністю місця, часу та способу виготовлення, які не мають фізичної єдності (партія товарів, виробів, виготовлених на одному підприємстві тощо). Встановлення належності об’єктів, що порівнюються, до однієї П. (спільна групова належність), що не є кінцевим завданням по справі, складає проміжне завдання ідентифікаційного дослідження в СЕМРВ – див. Встановлення спільної (різної) родової (групової) належності об’єктів СЕМРВ, Проміжний об’єкт ідентифікації.

ПАРТІЯ – обмежена множина виробів (не завжди одного найменування), серед яких знаходиться шуканий об’єкт, відвантажена підприємством по одному документу (товаротранспортній накладній, наряду, замовленню тощо).

ПАСИВНИЙ АВТОФОКУС (англ.: Passive AF) – система автоматичного фокусування, заснована на визначенні контрасту зображення. Пасивне фокусування є найбільш сучасним і ефективним. Системи пасивного фокусування використовуються у дзеркальних і деяких компактних камерах.

ПАСМО – кілька ниток, волокон або дротів, переплетених між собою.

ПАТРОН ЗАМКА – нерухома деталь циліндрового замка, в якому поміщається рухомий циліндр.

ПАЯННЯ МЕТАЛІВ ТА СПЛАВІВ – процес з’єднання металів і сплавів, що перебувають у твердому стані, за допомогою припою (присадки розплавленого матеріалу), що має температуру плавлення меншу за температуру плавлення основного металу.

ПЕНТАПРИЗМА (англ. Pentaprism) – скляна п’ятикутна призма, що використовується у видошукачах однооб’єктивних дзеркальних фотоапаратів. Дає пряме, не перевернене зображення об’єкта зйомки.

ПЕРВИТИН – синтетична речовина, може бути безбарвною або дещо мутною рідиною. Для виготовлення П. використовують ліки, які містять ефедрин або псевдо ефедрин, а також червоний фосфор, соляну кислоту та кристалічний йод.

ПЕРЕВІРКА ОСОБИ ЗА ДОКУМЕНТАМИ (ПРИ НАЯВНОСТІ ФОТОГРАФІЇ) – співставлення зовнішніх прикмет особи, зображеної на фотографії, і тієї, що пред’явила документ, за системою словесного портрету, особливу увагу при цьому приділяють загальній формі обличчя, чола, очей, носа та інших особливих прикмет зовнішності.

ПЕРЕДАЧА КОЛЬОРУ – процес відображення кольорів оригіналу на його кольоровому зображенні, а також результат цього процесу. В теорії відтворення кольорів виділяють фізично точну, фізіологічно точну і психологічно точну передачу кольору.

ПЕРЕДЕРЖКА – надмірна експозиція, одержана світлочутливим шаром фотоматеріалу при зйомці, що призводить до поганого пророблення деталей в темних місцях негатива. При невеликій передержці негатив має підвищені оптичну щільність і контраст, але задовільне пророблення деталей; в цьому випадку щільність можна зменшити ослабленням зображення.

ПЕРЕДНЄ ОСВІТЛЕННЯ – освітлення, що надходить з боку камери.

ПЕРЕДНІЙ КРАЙ (ЗРІЗ) каблука взуття – край каблука, звернений до підметки. Відрізняється за формою контуру (прямий, увігнутий, фігурний, опуклий).

ПЕРЕЇЗД – пересування (перекочування) коліс транспортного засобу через перешкоду (переїзд пішохода, велосипеда, обмежувальних елементів дороги тощо).

ПЕРЕКИДАННЯ – зміна положення транспортного засобу щодо опорної поверхні (колеса, гусениці тощо).

ПЕРЕЛІК НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ, ПСИХОТРОПНИХ РЕЧОВИН І ПРЕКУРСОРІВ – затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року №770 – див. Державна фармакопея, Єдина конвенція про наркотичні засоби, Конвенція про психотропні речовини.

ПЕРЕПЛЕТЕННЯ ТКАНИНИ – певне чергування (перекривання) ниток основи та утка. Виділяють полотняне, репсове, саржеве, сатинове, діагоналеве, жакардове, складне і комбіноване переплетення.

ПЕРЕПЛОМБУВАННЯ – несанкціоноване зняття та повторне навішування пломби на підконтрольний об’єкт – див. Ознаки порушення пломби.

ПЕРЕРИВАННЯ ЛІНІЇ – деталь папілярного узору. Утворюється, коли папілярна лінія обривається і, не змінюючи свого напрямку, відновлюється через декілька (не більше трьох) міліметрів.

ПЕРЕРИВЧАСТА СТРУКТУРА ПАПІЛЯРНИХ УЗОРІВ – структура узорів з характерним перериванням папілярних ліній.

ПЕРЕРОБКА ПОЛІМЕРІВ – комплекс технологічних процесів, що забезпечують одержання виробів чи напівфабрикатів із полімерів певної форми та із заданими властивостями на спеціальному устаткуванні. Основні методи – лиття під тиском, екструзія, вакуум-формування, каландрування і пресування.

ПЕРЕСУВНА КРИМІНАЛІСТИЧНА ЛАБОРАТОРІЯ (ПКЛ) – автомобіль спеціального призначення (як правило, мікроавтобус) з розміщеним у його кузові комплексом приладів і апаратів для провадження криміналістичних досліджень на місці події. ПКЛ оснащена технічними засобами, які можна умовно поділити на сім відділів: 1) електротехнічне устаткування; 2) засоби зв’язку і сигналізації, 3) засоби для виявлення, фіксації, вилучення і попереднього дослідження доказів; 4) фотовідділ; 5) протипожежні засоби та інструменти; 6) допоміжні технічні засоби; 7) спецодяг і санітарні засоби.

ПЕРЕСУВНА ТРАСОЛОГІЧНА ЛАБОРАТОРІЯ – мобільний комплекс технічних засобів для виявлення, фіксації, вилучення та попереднього дослідження слідів трасологічного походження на місці події. П.т.л., як правило, обладнується на шасі мікроавтобуса, який має автономне джерело електропостачання для живлення програмно-апаратного обладнання та засобів освітлення.

ПЕРЕХІДНЕ ВОЛОССЯ – проміжне за розмірами між остьовим і пуховим, довжина близько 9 см, товщина 30-55 мкм. Серцевинний шар переривчастий або фрагментарний.

ПЕРИФЕРІЙНИЙ СПОСІБ ФОРМУВАННЯ СЛІДІВ – спосіб формування слідів, при якому слідоутворюючий об’єкт безпосередньо не вносить змін до сприймаючого об’єкту, а захищає частину його поверхні від змін, які виникають під дією іншого об’єкта – див. Слідосприймаючий (що сприймає) об’єкт.

ПЕРІОД БЕЗПЕЧНОГО ОЧІКУВАННЯ – період підготовчого етапу та етапу реалізації, коли вибухотехніки чекають прогнозованого чи визначеного часу вибуху.

ПЕРІОДИ ЖИТТЯ ТА РОЗВИТКУ ЕЛЕМЕНТІВ І ОЗНАК ЗОВНІШНОСТІ ЛЮДИНИ – виділяються основні: раннього дитинства, дошкільний – проміжок до 7 років, другий період дитинства – з 7 до 12 років, підлітковий період – з 13 до 16 років, юнацький період – з 17 до 21 року, період молодого віку – з 22 до 35 років, період середнього віку – із 36 до 55-60 років, період похилого «літнього» віку з 61 до 75 років, період старечого віку – із 76 до 90 років, період довголіття «дряхлості» – понад 90 років.

ПЕРСПЕКТИВА на фотографічному зображенні – передача на площині фотознімка зображення об’єктів у відповідності з тією уявною зміною їх масштабу, обрисів, чіткості, взаємної орієнтації, яка обумовлена ступенем віддаленості об’єктів від точки зйомки і створює відчуття глибини простору.

Перспективна побудова фотознімка забезпечується вибором точки зйомки, а також, у більшості випадків, фокусної відстані об’єктива фотоапарата.

ПЕРСПЕКТИВНІ ВИКРИВЛЕННЯ – зміни в перспективному рисунку об’єкта зйомки, що позбавляють його подібності з оригіналом. Перспективні викривлення при фотозйомці часто виникають у випадках встановлення знімального апарата на малих відстанях від об’єкта зйомки, при зйомці з наближених до об’єкту верхніх і нижніх точок, а також в результаті використання короткофокусних об’єктивів. В цих умовах в одержаних зображеннях порушуються звичні масштабні співвідношення елементів і частин об’єкта зйомки.

ПЕРХЛОРАТНІ ВР – вибухові суміші, що складаються з перхлоратів (солі хлорної кислоти) як окислювача і різних вибухових (динітронафталін, тротил та ін.) і невибухових (парафін, деревне борошно та ін.) компонентів. Через високу чутливість до тертя і удару мають обмежене застосування.

ПЕТАРДА – заряд димного пороху або піротехнічного складу в пресованому або порошкоподібному вигляді, що застосовується для підсилення та передачі вогню в дистанційних підшивачах і капсульних втулках, створення звукових ефектів при влаштуванні феєрверків, звукової сигналізації на залізничному транспорті та ін.

ПЕТРОЛАТУМ – суміш парафіну, церезину та масла, що утворюється при депарафінізації масел сірчано-кислотного очищення. Використовують для одержання церезину, а також вводять до складу пластичних мастил, вазелінів, ізоляційних мас – див. Вазелін, Пластичні (консистентні) мастила.

ПЗЗ-МАТРИЦЯ (англ. CCD) – світлочутливий пристрій, який записує зображення під час зйомки. Він складається з світлочутливих елементів, кожний з яких сприймає лише одну колірну складову. (ПЗЗ - прилад із зарядовим зв’язком).

ПЗЗ-СЕНСОР (англ.: CCD sensor) – прилад із зарядовим зв’язком, дозволяє одержувати зображення, перетворюючи фотони світла в електрони (електричний струм). ПЗЗ-сенсори характеризуються кращою чутливістю до світла, меншими шумами у порівнянні з КМОП-сенсорами.

ПИСЬМОВІ МАТЕРІАЛИ – письмові документи та матеріали виконані особо, яка розшукується або підозрюється, можуть бути використані для виявлення ознак мови (сукупності довільно відтворюваних загальноприйнятих у межах даного суспільства звукових знаків для об’єктивно існуючих явищ і понять, а також загальноприйнятих правил їх комбінування у процесі вираження думок; мовлення, говір. Таке комбінування у кожної визначеної особи може біти індивідуальним, властивим тільки цій особі та мати ті чи інші характерні ознаки у процесі вираження думок. Такі ознаки мови особи можуть бути встановлені за особистим листуванням.

ПИТАННЯ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ПОРТРЕТНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ – Чи придатні надані для експертизи фотознімки, для ідентифікаційного дослідження? – Одна і та сама чи різні особи зображені на наданих фотознімках?

ПИТОМА ПРОВІДНІСТЬ – здатність матеріалу проводити електричний струм; величина зворотна омічного опору.

ПИТОМИЙ ОПІР ПРОВІДНИКА – опір провідника, виготовленого з того чи іншого матеріалу, що має довжину 1 м при поперечному перерізі 1-2 мм.

ПІВТОН (Halftone) – метод перетворення безперервного півтонового зображення у зображення, що складається з точок.

ПІВТОНОВЕ ЗОБРАЖЕННЯ – зображення, представлене шляхом використання 256 відтінків сірого. Півтонове зображення – зображення, які містять тони від найбільш темного до найбільш світлого із нескінченним діапазоном варіацій між ними.

ПІВТОНОВИЙ РЕЖИМ (grayscale) – його також називають режимом в градаціях сірого. Зображення в цьому режимі виглядає подібно чорно-білій фотографії, воно містить тільки білий, чорний кольори і проміжні відтінки сірого.

ПІГМЕНТ ЛЕСУЮЧИЙ – пігмент, що сприяє при введенні до плівкоутворювача створенню напівпрозорих плівок. Має показник заломлення, близький до показника заломлення більшості плівкоутворювачів. Білий та сірий П.л. утворюють групу пігментів-наповнювачів – див. Наповнювачі, Пігменти.

ПІГМЕНТИ – сухі нерозчинні забарвлені дисперсні порошки, неорганічні та органічні, природні і штучні, які диспергують у плівкоутворюючі речовини для надання ЛФМ кольору та непрозорості. Здатні створювати з плівкоутворюючими речовинами декоративні, захисні та інші покриття – див. Лакофарбові матеріали (ЛФМ), Основні компоненти ЛФМ, Плівкоутворюючі речовини (в’яжуче).

ПІДБОРІДДЯ – виступ нижньої частини обличчя, що утворюється нижньою щелепою, описується за висотою (низьке, середнє, високе), що вимірюється відстанню від ободка нижньої губи до кінчика підборіддя; шириною у фас (вузьке, середньої ширини, широке); за положенням у профіль (відхилене назад, вертикальне, нахилене вперед); контуром нижнього краю у фас (закруглене, горизонтально-прямолінійне, загострене, овальне, трикутне, квадратне); особливостями будови (роздвоєне, з ямкою, поперечною борозною, «подвійне» тощо).

ПІДВИД ТРАСОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ – різновид експертизи, що характеризується своєрідною групою завдань, характерною для предмета даного виду. Кожен з чотирьох видів трасологічної експертизи поділяється на підвиди залежно від особливостей слідоутворюючих об’єктів і методів, які потрібні для виявлення, фіксації і дослідження їх слідів. П.т.е.: гомоскопічні – експертизи слідів рук, ніг, зубів та інших ділянок тіла людини; механоскопічні – експертизи слідів знарядь і механізмів, замикаючих і запобіжних пристроїв; транспортні – експертизи слідів безрейкового і рейкового транспорту; субстанціональні – експертизи зі встановлення цілого за його частинами. Також виділяють два підвиди експертиз слідів тварин: експертизи слідів зубів і слідів ніг (лап) – див. Види трасологічних експертиз.

ПІДВИЩЕННЯ РІЗКОСТІ ЗОБРАЖЕННЯ – підвищення видимої різкості зображення шляхом підвищення контрастності між суміжними пікселями для підкреслення границь об’єктів; процедура застосування спеціального фільтра в програмі редагування фотознімків з метою підвищення чіткості зображення.

ПІДВУЛКАНІЗАЦІЯ (СКОРЧИНГ) – передчасна вулканізація, що призводить до зниження пластичності, утворення нерозчинної фракції та інших змін гумової суміші при її виготовленні, технологічній обробці чи зберіганні.

ПІДГОТОВКА ДО ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРТИЗИ – підготовка до проведення експертизи включає такі основні стадії: а) з’ясування обставин, що підлягають дослідженню, визначення виду судової експертизи і досліджуваних об’єктів; б) збирання необхідних для дослідження зразків і їх оформлення; в) визначення експертної установи або конкретного експерта; г) процесуальне оформлення призначення експертизи: винесення постанови (ухвали) про призначення експертизи, ознайомлення з нею обвинуваченого, а при необхідності й інших осіб, вирішення клопотань, що заявлені в зв’язку з призначенням експертизи; д) відправка всіх цих матеріалів до експертної установи або вручення конкретному експерту.

Підготовча (попередня) стадія дослідження – початкова стадія експертизи: ознайомлення з підставою для виконання експертизи, матеріалами наданими на експертизу, експертний огляд, висунення експертних версій, складання плану дослідження, вибір методів та методик дослідження, підготовка матеріальної бази. В разі неповного надання матеріалів клопотання про їх доповнення або припинення виконання експертного дослідження, а у випадку, коли немає можливості доповнення матеріалів експертизи або непридатності об’єктів для ідентифікаційного дослідження, припинення виконання експертного дослідження на цій стадії.

ПІДГОТОВЧА СТАДІЯ ЕКСПЕРТНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ – стадія дослідження, на якій експерт знайомиться з підставами проведення експертизи, іншими наданими матеріалами кримінального провадження, оглядає речові докази і зразки, визначає порядок та обсяг дослідження, вибирає і готує необхідні технічні засоби, намічає загальні експертні версії, що підлягають перевірці в процесі проведення експертизи. На цій стадії використовуються, в основному, методи спостереження та побудови експертних версій.

ПІДЗАВДАННЯ ЕКСПЕРТНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ – проміжне завдання, без вирішення якого не можна вирішити загальне завдання експертизи. Наприклад, методика ідентифікаційного дослідження об’єктів СЕМРВ передбачає вирішення таких підзавдань, як встановлення спільної родової, групової належності та тотожності проміжних об’єктів, методика встановлення факту контактної взаємодії об’єктів – вирішення ідентифікаційних і діагностичних завдань (підзавдань) – порівн. Загальне завдання експертного дослідження.

ПІДІБРАНИЙ КЛЮЧ – ключ, призначений для відмикання конкретного замка, але використаний для відмикання іншого замка.

ПІДКЛАДКА – матеріал основи, на яку нанесено ЛФМ та сформовано ЛФП. Бувають металеві, дерев’яні, паперові, пластмасові, тканеві та ін. ЛФП, що відшарувалось від П. у місці контакту, несе інформацію про її мікрорельєф (структуру) – див. Лакофарбове покриття (ЛФП), Лакофарбові матеріали (ЛФМ).

ПІДКРАСКИ – домішки різних барвників в основному кольорі офсетної фарби (пасти), якою наноситься клеймо на гільзу тютюнового виробу. Визначаються хроматографічним методом – див. Клеймо (відбиток).

ПІДМЕТКИ ВЗУТТЯ ЗАДНІЙ КРАЙ – див. Задній край підметки взуття.

ПІДОШВИ СТОПИ ЗАГАЛЬНІ ІДЕНТИФІКАЦІЙНІ ОЗНАКИ – див. Загальні ідентифікаційні ознаки підошви стопи.

ПІДОШОВНА ДІЛЯНКА СТОПИ ЛЮДИНИ – опорна поверхня ноги людини, в якій виділяють чотири частини: пальцеву, плюснову, звід, п’яту. У підошовній ділянці та її частинах виділяють внутрішній зовнішній, передній і задній краї, а також передпальцеву лінію, що відокремлює плюснову.

ПІДРИВАЧ – конструктивно оформлений пристрій, що приводить у дію засіб підриву (ініціювання). Загальними вузлами підривачів є: датчик команди спрацювання, блок передачі команди, виконавчий блок, запобіжні пристрої, механізм дальнього зведення.

ПІДРИВАЧ КОНТАКТНИЙ – підривач, який спрацьовує при зіткненні з ціллю. Підривачі бувають механічні ударні, п’єзоелектричні, конденсаторні тощо, а також натяжні, натискні, розвантажувальні, комбіновані.

ПІДРИВАЧ НЕКОНТАКТНИЙ – підривач, який спрацьовує в результаті взаємодії з ціллю без дотику боєприпасу з нею на відстані, найвигіднішій для ураження цілі.

ПІДРИВНА МАШИНКА – прилади, що виробляють струм для електричного способу підриву. ПМ дротами з’єднується з електродетонаторами, в які подається струм. Машинки бувають магнітоелектричними, динамоелектричними і конденсаторні.

ПІДРОБКА ДОКУМЕНТА – виготовлення фальшивих документів, які імітують справжні цілком (повна підробка) або внесення змін у справжній документ (часткова підробка). Оскільки цей термін має не тільки криміналістичне, але і кримінально-правове значення, його у висновках експерта не вживають, а використовують у методичній літературі з техніко-криміналістичного дослідження документів.

ПІДРОБЛЕНИЙ КЛЮЧ – ключ, який не входить в комплект певного замка, а виготовлений для відмикання з протиправною метою.

ПІДРОЗДІЛ З ВИКОНАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ВИБУХОТЕХНІЧНИХ РОБІТ – вибухотехнічні підрозділи, як структурні елементи з практичного виконання спеціальних вибухотехнічних робіт.

ПІДСВІЧУВАННЯ – ефект освітлення, одержуваний, коли джерело основного освітлення розміщається за об’єктом. Якщо разом із підсвічуванням не використовується переднє, заповнююче чи розсіяне освітлення, виходить ефект силуету.

ПІДЧИСТКА – один із способів зміни початкового змісту документа, при якому штрихи, знаки або слова видаляються механічними способом (тертям гумкою або за допомогою голки, леза і т.ін.).

ПІКРИНОВА КИСЛОТА – бризантна ВР. Світло-жовті кристали, температура плавлення 122,5°С, теплота вибуху – 4,4 МДж/кг, швидкість детонації – 7100 м/с. З металами (крім олова) та їх оксидами утворює високочутливе з’єднання – пікрати. Застосовувалась до початку 20 ст. для спорядження боєприпасів під назвами мелиніт (Росія, Франція), лиддіт (Англія), шимоза (Японія), З/88 (Німеччина).

ПІКСЕЛІВ НА ДЮЙМ (ppi) – кількість пікселів, які можуть бути відображені на одному дюймі, як правило використовується для визначення роздільної здатності цифрового зображення чи зображення на моніторі.

ПІКСЕЛЬ (pixel) – назва походить від слів picture element (елемент зображення). Елемент ЕОП або точка електронного зображення. В електронно-оптичному перетворювачі, піксель характеризується фізичними розмірами. Піксель електронного зображення має дві характеристики – колір і яскравість. Піксель – базовий елемент; з сукупності таких елементів складається будь-яке цифрове зображення.

ПІКТОГРАМА – мініатюрна копія сторінки чи зображення, котра забезпечує попередній перегляд оригіналу.

ПІПЕТКА – інструмент, що використовується для взяття зразка кольору з однієї частини зображення для заливки іншої або малювання.

ПІРОКСИЛІН (НІТРОЦЕЛЮЛОЗА, НІТРОКЛЕТЧАТКА) – ВР з групи азотнокислих ефірів вуглеводів, що отримується нітрованням клітковини (целюлози). Розчинний піроксилін (піроколлодій) застосовується для виготовлення бездимного пороху.

ПІРОПАТРОН – ініціюючий засіб для запалення палива в ракетних двигунах і приведення в дію різних допоміжних механізмів і пристроїв військової техніки.

ПІРОТЕХНІКА – наука про властивості піротехнічних складів, виробів з них та способи їх виготовлення і застосування.

ПІРОТЕХНІЧНІ СКЛАДИ – механічні суміші для спорядження піротехнічних виробів з метою одержання різноманітних ефектів. Складаються з горючих речовин, окисників, сполучних речовин і різних добавок.

ПЛАВКА МЕТАЛІВ ТА СПЛАВІВ – окремий разовий цикл процесу плавлення, а також отриманий при цьому продукт. Сукупність виробів і зразків матеріалу з однієї плавки утворює групу об’єктів у криміналістичній експертизі металів, сплавів та виробів з них.

ПЛАН при зйомці – масштаб, в якому об’єкт зйомки (або його частина) зображується в кадрі. Вибір плану – один з творчих прийомів організації фотографічного зображення, композиційного рішення кадру; служить для створення акценту на сюжетно важливій частині об’єкта зйомки. Цей прийом дає можливість фрагментувати предметний простір, визначати місце розташування границь кадру, виділяти і фіксувати в кадрі тільки необхідний для вирішення теми матеріал. Відстань від точки зйомки до об’єкта зйомки (при об’єктиві із даною фокусною відстанню і при даному полі зображення) визначає простір, що охоплюється кутом зору об’єктива, і масштаб зображення. При постійній відстані між об’єктом і знімальним апаратом план залежить від фокусної відстані об’єктива. Виділяють план загальний, середній, великий і надвеликий (деталь чи фрагмент). Загальний план, як правило, охоплює значний простір і показує об’єкт зйомки в цілому. Середній план дозволяє показати об’єкт з більш близької відстані, в більш великому масштабі. Як правило, середній план використовується для показу людини чи декількох людей в дії, в русі. При цьому добре передаються положення людей, їх пози, жести, вираз облич, а також і елементи навколишньої обстановки, тому середній план припускає заповнення об’єктами зйомки більшої частини картинної площини. Великий план дозволяє відтворити об’єкт з усіма його деталями. Як правило великий план використовується при портретній зйомці, даючи можливість показати обличчя людини, яке займає майже все поле зображення, з граничним ступенем індивідуалізації, з усім багатством і різноманіттям міміки. Показ оточення людини, обстановки у великому плані обмежений, але в композицію можуть бути включені окремі елементи обстановки, що служать доповненням до характеристики людини. Надвеликий план вибирається для відтворення в кадрі окремого елемента об’єкта зйомки – фрагмента, деталі як істотно важливих елементів цілого. Здійснюється при значному наближенні точки зйомки до об’єкту з обмеженням рамкою кадру гранично малого зображуваного простору. Фрагмент вибирається так, щоб у глядача створювалося правильне уявлення про ціле, яке повинно мати образне і лаконічне вираження.

ПЛАНИ І СХЕМИ МІСЦЯ ПОДІЇ – додатковий спосіб фіксації результатів огляду місця події, є додатком до протоколу огляду місця події. План – це графічне площинне зображення певного місця (місцевості або приміщення) , виконане в масштабі або схематично (у вигляді схеми).

ПЛАНШЕТНИЙ СКАНЕР – тип сканера, який сканує тільки одну лінію оригіналу за один раз, після об’єднуючи окремі лінії у єдине зображення, використовуючи при цьому світло, відбите від оригіналу.

ПЛАСТИД-4 – флегматизований гексоген, виготовляється з порошкоподібного гексогену (80%) і спеціального пластифікатора (20%) шляхом перемішування. Однорідна тістоподібна маса світло-кремового або темно-зеленого кольору. Щільність 1,4 г/см3. У воді не розчиняється. Легко деформується зусиллям рук до необхідної форми. До удару, тертя і теплової дії малочутливий. Горить енергійно, але без вибуху. Застосовується у вигляді фігурних і кумулятивних зарядів для підривання елементів споруд складної форми.

ПЛАСТИЗОЛІ – концентровані дисперсії полівінілхлориду (ПВХ) у пластифікаторах, які містять також розріджувачі чи загусники та традиційні для ПВХ добавки. Використовуються для виготовлення антикорозійних покриттів, рукавичок, чобіт, прокладок, різних ємностей, іграшок, ізоляції проводів тощо.

ПЛАСТИКАТИ – технічна назва термопластичних сумішей пластифікованого полівінілхлориду (ПВХ). Крім ПВХ та пластифікатора до складу П. входять стабілізатори, наповнювачі, мастила і барвники. Виготовляють ізоляцію, м’які резервуари, тару, трубки, стрічки, плівки тощо – див. Барвники полімерів, Мастила (лубриканти), Пластифікатори, Світлостабілізатори.

ПЛАСТИКИ – див. Пластичні маси.

ПЛАСТИНКОВИЙ ЗУБНИЙ ПРОТЕЗ – вид об’ємного протеза, що спирається на альвеолярні відростки, тіло щелеп і небо. Ставиться у випадку, коли немає умов для накладення місткоподібних протезів (повна відсутність або невдале розташування зубів, що залишилися). Штучні зуби протеза зміцнюються кламерами. У слідах відображається тільки частина штучних зубів – ріжуча і жувальна поверхні і вдавлені борозенки від кламерів – див. Зубний протез, Кламер, Місткоподібний зубний протез.

ПЛАСТИНЧАТА ПЛОМБА – пломба з жерсті або алюмінію. Тіло пломби складається з двох круглих пластинок, з’єднаних між собою перемичкою, яка перед пломбуванням згинається; між пластинками пропускається линва. При здавлюванні пломби пломбувальними лещатами краї пластинок завальцовуються, забезпечуючи нерухомість линви всередині пломби.

ПЛАСТИФІКАТОРИ – речовини, що вводяться до складу полімерів з метою надання (посилення) еластичності та (чи) пластичності в умовах переробки та експлуатації. Найчастіше використовуються при переробці полівінілхлориду та каучуків. У виробництві пластмас використовують: ефіри ароматичних і аліфатичних карбонових кислот, гліколей, фосфорної кислоти, поліефіри, епоксидні сполуки та ін. Найбільш поширені ефіри фталевої кислоти та аліфатичних спиртів (фталати). До пластмас вводиться від 20 до 50% П. Для виробництва каучуків використовують продукти нафтопереробки (парафінонафтенові й ароматичні нафтові масла, парафіни, рубракс та ін.), складні ефіри (фталати, себацинати, адипінати та ін.), продукти переробки лісохімічних матеріалів (гідрована каніфоль, соснова смола), рослинні олії (лляна, суріпна, фактиси), жирні кислоти (стеаринова, олеїнова). До каучуків вводиться від 2 до 10% П.

ПЛАСТИФІКАТОРИ ЛФП – нелеткі чи слаболеткі рідкі (часом – тверді) речовини, що вносяться до ЛФМ для надання покриттям необхідної еластичності, підвищеної стійкості до дії світла, тепла та холоду – див. Допоміжні матеріали.

ПЛАСТИЧНА РЕКОНСТРУКЦІЯ ОБЛИЧЧЯ ЗА ЧЕРЕПОМ – відтворення в графічній або скульптурній формі обличчя людини при житті на основі статистично достовірних вимірювань м’яких тканин обличчя, що корелюють з кістковою основою.

ПЛАСТИЧНІ (ЕЛАСТИЧНІ) ВР – суміші бризантної ВР (гексогену, тетрилу та ін.) з пластифікатними добавками. Являють собою однорідні тістоподібні, легко деформуючі бризантні ВР. Використовуються для виготовлення зарядів необхідної форми на місці проведення вибухових робіт, спорядження бронебійно-фугасних снарядів та ін.

ПЛАСТИЧНІ МАСИ – матеріали, основу яких складають полімери, що знаходяться в період формування виробів у в’язкотекучому чи високоеластичному стані, а при експлуатації – у склоподібному чи кристалічному стані. Крім полімеру до складу П.м. можуть входити наповнювачі, пластифікатори, стабілізатори, барвники та інші компоненти. В залежності від характеру процесів, що супроводжують формування виробів, П.м. поділяють на термопласти і реактопласти – див. Антиокислювачі, Антиоксиданти, Антипірени, Антистатики, Барвники полімерів, Гомополімери, Лубриканти, Мастила, Полімери, Світлостабілізатори.

ПЛАСТИЧНІ МАСТИЛА – густі мазеподібні продукти. Одержують шляхом загущення мінеральних та синтетичних олій загусниками різного роду. Поділяються на антифрикційні, консерваційні (захисні), ущільнюючі. Найбільш розповсюдженими є багатоцільові мастила загального призначення – див. Мінеральні масла.

ПЛАСТИЧНІСТЬ ВР – здатність ВР легко деформуватися під впливом невеликих навантажень і зберігати надану їм форму.

ПЛАСТМАСИ – див. Пластичні маси.

ПЛАТФОРМА – комп’ютерна система.

ПЛЕЧІ – частина тулуба людини від шиї до руки, описуються за шириною (широкі, середньої ширини, вузькі), за нахилом (опущені, прямі, горизонтальні, підняті), особливостями (одне вище іншого, ступінь розвитку м’язів).

ПЛІВКОУТВОРЮЮЧІ РЕЧОВИНИ – високомолекулярні сполуки, що надають ЛФМ здатність утворювати на твердій підкладці суцільну плівку з достатньою механічною міцністю, еластичністю, адгезією до підкладки та інших шарів покриття, стійкістю до фізико-хімічного впливу зовнішнього середовища та інших чинників. Є дисперсійним середовищем при введенні до них пігментів та наповнювачів. Як П.р. (зв’язуючі) застосовують синтетичні (алкідні, меламіноалкідні, фенолформальдегідні та ін.) і природні (нітроцелюлоза та ін.) смоли, а також рослинні олії, оліфи та їх суміші – див. Лакофарбові матеріали, Основні компоненти ЛФМ.

ПЛОМБ ІДЕНТИФІКАЦІЙНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ – див. Ідентифікаційне дослідження пломб.

ПЛОМБА – одноразовий сигнально-контрольний запобіжно-охоронний пристрій (знак), навішування якого на певні конструктивні елементи підконтрольних об’єктів (наприклад, приміщення і сховища, склади з матеріальними цінностями, магазини, залізничні вагони і контейнери, автофургони, тара та упаковка деяких товарів, різні прилади і агрегати) забезпечує контроль за їх збереженням шляхом унеможливлення непомітності його несанкціонованого знімання, без порушення цілісності самої пломби або пломбувального елементу. Виділяють металеві, поліетиленові, комбіновані, пластинчасті пломби. Наявність і цілісність пломби, збереження линви, на якій вона підвішена, свідчить про недоторканність опломбованого об’єкта – див. Діагностичне дослідження замків і пломб, Експериментальний зразок пломби, Експертиза пломб, Завдання експертизи слідів знарядь, інструментів, замків і пломб, Ідентифікаційне дослідження пломб, Камора пломби, Методика експертизи знарядь, інструментів, замків і пломб, Ознаки порушення пломби, Пристрій пломби, Розтин пломби, Способи пошкодження пломб.

ПЛОМБА РОТОРНОГО ТИПУ – див. Роторний механізм замикання (механізм натяжіння) – деталь пломби, за допомогою якої здійснюється фіксація пломбувального елементу всередині корпуса пломби.

ПЛОМБА СВИНЦЕВА – див. Пломба.

ПЛОМБА ЯКІРНОГО ТИПУ – контрольно-охоронний пристрій, який конструктивно виконаний з корпуса та якірного механізму замикання. Деталі пломби виготовлені з полімеру стійкого до розповсюджених у побуті агресивних речовин. П.я.т. відноситься до пристроїв з високими охоронними властивостями завдяки надійній системі механізму замикання, яка не дозволяє звільнити пломбувальну линву без суттєвих пошкоджень деталей пломби – див. Якірний механізм замикання.

ПЛОМБА-НАКЛЕЙКА – контрольний пристрій, виконаний конструктивно як самоклеюча полімерна наклейка-ярлик на фольгованій основі із спеціальним захисним термошаром. На лицьову сторону П.н. нанесено завуальований друкований контрольний текст, наприклад, «РОЗКРИТО OPENED» та 6-ти значний ідентифікаційний номер пломби. Контрольний текст проявляється у разі порушення захисного шару пломби чи у результаті термічної дії при несанкціонованому відкритті. Різновидом П.н. є гарантійний стікер, яким пломбується різна офісна і побутова техніка, комплектуючі тощо. Конструктивно гарантійний стікер виконаний як наклейка віддрукована на спеціальному самоклейкому папері (Foamtac або Safety) і має властивість легкого руйнування при спробі відклеювання. Наклеюється на ділянки можливого доступу. При спробі відклеювання відбувається часткове руйнування наклейки, що робить повторне наклеювання неможливе. На деякі П.н. наноситься псевдоголограма, яка подібна звичайним голограмам, але виготовляється за спрощеною технологією і меншим тиражем.

ПЛОМБИ КАМОРА – див. Камора пломби.

ПЛОМБИ-ВІДТИСКИ – це контрольні відтиски утворені пломбувальними лещатами на пластиліні або спеціальній мастиці для опечатування складів, приміщень, сейфів, пеналів для ключів тощо. При розкритті опечатаного об’єкту відтиски, нанесені пломбувчальними лещатами на пластилін або мастику порушуються. Як контейнер для пластиліну або мастики використовуються спеціальні чашки або заглиблення для кріпильних гвинтів в корпусах приладів.

ПЛОМБУВАЛЬНІ ЛЕЩАТА – пристосування для стиснення пломби (опломбування), що складається з системи важелів. Довгі важелі відіграють роль рукояток, на коротких кріпляться матриці з вигравіруваним дзеркальним зображенням буквених та інших знаків і позначень.

ПЛОМБУВАННЯ – процес навішування пломб, що складається з таких стадій: навішування линви на об’єкт, що охороняється, просмикування її через вхідні отвори пломби, зав’язування вузла, втягування вузла в камору (у разі її наявності), затискання пломби і перевірка міцності опломбування – див. Камора пломби, Линва для опломбування, Способи просмикування дроту в пломбу.

ПЛОСКЕ ЗОБРАЖЕННЯ (Flat) – зображення низького контрасту.

ПЛОЩИННЕ ВІДОБРАЖЕННЯ – відображення, при якому в сліді фіксуються тільки зовнішні виступаючі площини об’єкта або деталей його рельєфу. П.в. неадекватне, оскільки тривимірні об’єкти і деталі рельєфу виявляться перетвореними на плоскі, двомірні. Спостерігається завжди в поверхневих і впроваджених слідах, іноді у неглибоко вдавлених слідах. Перетворення об’ємних деталей слідоутворюючих об’єктів рельєфу в плоскі фігури сліду обмежує можливості трасологічної ідентифікації.

ПЛР – полімеразно-ланцюгова реакція. Використовують у молекулярно-генетичних дослідженнях при встановленні ДНК-профілю біологічного матеріалу людини.

ПММ – див. Пально-мастильні матеріали (ПММ).

ПНЕВМАТИЧНА ШИНА – гумова або гумотканева оболонка, що надівається на обід колеса автомобіля. Забезпечує зчеплення коліс з дорогою і пом’якшує удари і поштовхи при наїзді коліс на дрібні нерівності. Виділяють камерні та безкамерні шини – див. Види малюнків бігової доріжки протектора шини, Довжина сліду шини (при одному оберті колеса), Розбортування шини під час руху, Слід шини.

ПНЕВМАТИЧНИЙ ВИБУХ – миттєве падіння тиску в шині внаслідок її розриву зсередини через недостатню міцність.

ПОБУТОВЕ ВЗУТТЯ − взуття для повсякденного носіння – див. Спеціальне взуття.

ПОБУТОВЕ СКЛО – неорганічне силікатне скло і вироби з нього, призначені для використання в побуті. До П.с. відносять посудне скло (безбарвне чи кольорове, кришталь з художньою обробкою чи без неї, жаростійкий посуд), тарне скло (банки та пляшки для транспортування і зберігання різних матеріалів та речовин, харчових продуктів, лікувально-гігієнічних засобів, парфумерії), прикраси й імітації, а також інші види виробів – див. Глазурі, Дзеркала, Емаль, Силікатне скло.

ПОВЕРХНЕВЕ ПОШКОДЖЕННЯ ТКАНИНИ ОДЯГУ – пошкодження тканини, що не проходить через всю її товщу. Характеризується частковим порушенням цілісності волокон ниток основи і утику.

ПОВЕРХНЕВЕ ФАРБУВАННЯ – способи одержання забарвлення шляхом занурення волокнистого матеріалу в розчин барвника, молекули якого сорбуються волокном, мігрують всередину та у певний спосіб закріплюються на полімерних молекулах.

ПОВЕРХНЕВИЙ (ПЛОЩИННИЙ) СЛІД НОГИ – слід, що має дві характеристики: довжину і ширину. Третя характеристика (глибина сліду) практично відсутня. Можуть бути слідами нашарування і відшарування – див. Сліди нашарування підошов взуття і ніг, Сліди відшарування підошов взуття і ніг.

ПОВЕРХНЕВИЙ СЛІД – слід, формування якого відбувається в процесі взаємодії зовнішніх поверхонь, що не приводить до незворотних змін форми і внутрішньої структури сприймаючого об’єкта. При утворенні такого сліду змінюються колір і структура поверхні сприймаючого об’єкта через нашарування або відшарування речовини сліду.

ПОВЕРХНЕВО-АКТИВНІ РЕЧОВИНИ – сполуки, що вводяться до ЛФМ як допоміжні матеріали для запобігання їх спінюванню та розшаруванню (ліквація). Сприяють змочуванню, покращенню диспергування пігментів у плівкоутворюючій речовині, зміні в’язкості, тобто одержанню желатинованої системи – див. Допоміжні матеріали.

ПОВЕРХНЯ КОНТАКТНА – див. Контактна поверхня.

ПОВЕРХНЯ РУЙНУВАННЯ – поверхня, що утворилась в результаті руйнування виробу. Поверхня розлому має характерні ознаки – численні нерівності, дрібні тріщини, раковини тощо на відміну від рівної поверхні, що утворюється при розрізуванні.

ПОВЕРХНЯ РУЙНУВАННЯ – поверхня, що утворилась в результаті фізичного руйнування виробу. Поверхня розлому має характерні ознаки – численні нерівності, дрібні тріщини, раковини тощо на відміну від рівної поверхні, що утворюється при механічному розділенні шляхом, різання, розрубування, свердління з використанням спеціалізованого інструменту тощо − див. Поверхня розділення.

ПОВЕРХНЯ ТЕХНОЛОГІЧНА – поверхня виробу, що утворилась в процесі виробництва. Її морфологічні ознаки відображають, зазвичай, спосіб виробництва матеріалу та виробів з нього – див. Ознаки об’єкта.

ПОВЕРХНЯ ТЕХНОЛОГІЧНА – поверхня виробу, що утворилась в процесі виробництва. Її морфологічні ознаки відображають, зазвичай, спосіб виробництва матеріалу та виробів з нього з використанням спеціальної формоутворюючої оснастки (прес-форм, штампів, плашок тощо) − див. Морфологічні ознаки.

ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ПІДГОТОВКУ ВИБУХУ – завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності.

ПОВІКИ – дві рухомі складки шкіри, які зверху та знизу закривають око, описуються за розташуванням, нерухомої частини верхньої повіки, за формою, косметичним оформленням та особливостями.

ПОВІТРЯНА УДАРНА ХВИЛЯ – зона сильно стиснутого повітря, що розповсюджується в усі сторони від місця вибуху з надзвуковою швидкістю.

ПОВІТРЯНИЙ СЕРПАНОК (імла) – рівномірна світлова вуаль (завіса), що заволікає далекі частини ландшафту; виникає в результаті розсіювання світла на зважених у повітрі дрібних частках вологи (так званий водяний серпанок), твердих частках (пилу і диму) або на молекулах повітря (так званий молекулярний серпанок). У чистому повітрі короткохвильові промені (фіолетові, сині) розсіюються сильніше, чим довгохвильові (жовті і червоні), тому повітряний серпанок, а разом з ним і темні далекі предмети дістають блакитне забарвлення (звідси вираз «сині далі»). При наявності у повітрі часток диму, пилу, вологи тощо повітряний серпанок здобуває колір цих часток: бурий (в задимленому повітрі), білий (у вологому повітрі, особливо в ранкові і передвечірні часи). Повітряний серпанок згладжує розходження в яскравості і кольорі віддалених предметів і цим погіршує їх видимість аж до повного їх зникнення. Чим більше у повітрі крапель вологи, чим воно більше задимлене і запилене, тим сильніше розсіюється у повітряному середовищі світло і тим щільніше буде повітряний серпанок. Щільність повітряного серпанку залежить також від товщини повітряного шару (від відстані до об’єкта зйомки), від характеру освітлення (найбільш щільним повітряний серпанок виглядає в променях контрового світла, так як в цьому випадку зважені у повітрі частки створюють численні відблиски).

ПОВНИЙ СЛІД НИЗУ ВЗУТТЯ (НОГИ) – слід, в якому відобразилася вся підошовна частина взуття (стопи) – див. Підошовна частина стопи людини.

ПОВНОТА ОБЛИЧЧЯ – визначається за ступенем жирових відкладень на щоках та підборідді (худе, худорляве, середньої повноти, повне, одутле).

ПОВТОРНА ВИБІРКА ЗОБРАЖЕННЯ – зміна розміру чи роздільної здатності зображення. При зміні у бік зменшення зображення втрачає пікселі, при зміні у бік збільшення – пікселі додаються шляхом інтерполяції.

ПОГЛИНАННЯ КОЕФІЦІЄНТ – безрозмірна величина, що дорівнює відношенню потоку випромінювання, яке поглинається яким-небудь прозорим тілом, до потоку, що падає на це тіло. Величина коефіцієнта поглинання показує, яка частина потоку, що проходить крізь тіло поглинається ним або оптичною системою. Коефіцієнт поглинання залежить як від властивостей середовища, так і від спектрального складу випромінювання, що проходять крізь це середовище.

ПОГЛИНАННЯ СВІТЛА – явище ослаблення інтенсивності світла при його проходженні через яку-небудь прозору речовину; обумовлено перетвореннями світлової енергії в інші види енергії в результаті взаємодії електромагнітних хвиль із середовищем. Для оцінки ступеня поглинання світла у речовині чи оптичній системі служать коефіцієнт поглинання і оптична щільність.

ПОДІБНИЙ – такий, що має спільні риси з кимсь, чимось, схожий на когось, щось.

ПОДІЯ ДОРОЖНЬО-ТРАНСПОРТНА – див. Дорожньо-транспортна пригода.

ПОДРЯПИНА – поверхневе неглибоке пошкодження, довжина якого більше його ширини. Типовий слід, що виникає на транспортних засобах при зіткненні і наїзді на перешкоду.

ПОЗДОВЖНІ І ПОПЕРЕЧНІ ЗАПОБІЖНИКИ ПРУЖИННИХ І СУВАЛЬДНИХ ЗАМКІВ – запобіжники у вигляді невеликих стрижнів або штифтів, розташованих поперек короба (поперечні запобіжники) або у вигляді пластинок, розташованих уздовж короба (поздовжні запобіжники) – див. Пружинний замок, Сувальдний замок.

ПОЗИТИВ – (позитивне зображення) фотографічне зображення, в якому відносний розподіл яскравостей (чорно-білі, фото і кіноматеріали) або кольорів (кольорові матеріали) відповідає їх розподілу в об’єкті зйомки.

ПОЗИТИВНЕ ВІДОБРАЖЕННЯ – відображення, що спостерігається в поверхневих і слідах впровадження, коли речовина сліду нашаровується на сприймаючу поверхню з виступаючих ділянок рельєфу. За відсутності викривлень таке відображення вважається адекватним.

ПОЗИТИВНИЙ ВИСНОВОК ЕКСПЕРТА – категоричний або вірогідний висновок експерта, що стверджує існування (або можливість існування) факту, з приводу якого перед експертом поставлено певне питання.

ПОЗИТИВНИЙ СЛІД – слід, утворений частинами папілярного узору, що виступають, – папілярними лініями.

ПОЗНАЧЕННЯ КОНТРОЛЬНІ – див. Контрольні позначення.

ПОКРИВНА ЗДАТНІСТЬ – величина, що характеризує здатність ЛФМ закривати поверхню виробу повністю, не допускаючи її просвічування. Залежить від властивостей пігментів, наповнювачів та різниці коефіцієнтів заломлення світла, відбитого пігментом і в’яжучою речовиною – порівн. Покривність; див. Ґрунти, Ґрунтовки, Зв’язуюче, Лакофарбові матеріали, Плівкоутворюючі речовини.

ПОКРИВНЕ ВОЛОССЯ – товсте (95-160 мкм) та відносно коротке (0,5-3,0 см) волосся з веретеноподібним потовщенням у верхній частині. Найчастіше має дугоподібну форму. Характерне для лоба, морди і лап тварини.

ПОКРИВНІСТЬ – властивість пігменту чи ЛФМ при рівномірному нанесенні їх на одноколірну поверхню робити невидимим колір останньої чи при нанесенні на чорно-білу (контрастну) підкладку зменшувати контрастність між чорною та білою поверхнями до зникнення різниці між ними – порівн. Покривна здатність, див. Лакофарбові матеріали (ЛФМ), Пігменти, Ознаки ЛФП.

ПОКРИШКА – складова частина шини. Включає такі основні елементи: каркас покришки, брекер, протектор, боковини, борт покришки – див. Боковина.

ПОКРИШКИ БОРТ – див. Борт покришки.

ПОЛІАКРИЛАТИ – пластмаси на основі полімерів складних ефірів акрилової та метакрилової кислот. Найбільше промислове використання має поліметилметакрилат (органічне скло), що використовується для засклення приміщень, виготовлення скла для приладів і скла для годинників, в освітлювальній техніці (розсіювачі та ін.), у виробництві товарів культурно-побутового призначення, галантерейних виробів та ін. – див. Пластичні маси (пластмаси, пластики). Полімери (гомополімери).

ПОЛІАКРИЛОНІТРИЛОВІ ВОЛОКНА – синтетичні карболанцюгові волокна, які отримують з поліакрилонітрилу та його сополімерів; вміст мономеру – до 15%.

ПОЛІАМІДИ (НАЙЛОНИ) – термопластичні гетероланцюгові полімери, які отримують шляхом поліконденсації дикарбонових кислот із діамінами, амінокарбонових кислот і полімеризацією лактамів. Застосовуються в автомобільній промисловості, машинобудуванні, електротехніці, приладобудуванні та телезв’язку, а також для виготовлення товарів побутового призначення і деталей одягу. Основне застосування П.(н.) знайшли в текстильній промисловості для виробництва синтетичних тканин – див. Термопласти.

ПОЛІАМІДНІ ВОЛОКНА – волокна, що отримують з гетероланцюгових синтетичних полімерів, до складу елементарної ланки яких входять амінокислоти (амінокапронова, аміноетанова, аміноундеканова тощо).

ПОЛІВІНІЛХЛОРИД (ПВХ) – термопластичний полімер, який отримується шляхом полімеризації вінілхлориду. Пластмаси на його основі належать до найбільш розповсюджених. Випускаються у вигляді пластикатів, вініпласту та пластизолів – див. Полімери (гомополімери).

ПОЛІЕТИЛЕНОВА ПЛОМБА – пломба з поліетилену. Виділяють такі конструкції: 1) пломби, усередині яких є камора і металева скоба (діаметр пломби 16,5 мм, висота 7 мм, пломбування здійснюється звичайним способом); 2) пломби з пелюсткою. Застосовуються для пломбування вагонів. Усередині П.п. є глуха камора і металеве армування у вигляді скоби. Разом з пломбою відливається пелюстка з пазами на кінці. Пломбування вагонів відбувається в такому порядку: пелюстка з боку стіни вагона протягується у вушко дверної стійки і накладки та згинається так, щоб його головка щільно увійшла в камору пломби до упору, після чого пломба стискається звичайними пломбувальними лещатами.

ПОЛІЕФІРИ – гетероланцюгові полімери, які отримують шляхом поліконденсації багатоатомних спиртів із двох- чи багатоосновними кислотами та їх ангідридами, а також гліколів з метакриловою кислотою. Широке поширення в промисловості отримали складні П. Ненасичені складні П. використовуються для виробництва склопластиків, насичені складні П., з яких найбільше поширення мають поліетилентерефталат (ПЕТФ, лавсан), полікарбонати і поліакрилати, – для виготовлення волокон, ізоляції електричних проводів та кабелів, клейких стрічок, упаковки, плівок, корпусів і деталей електро- та радіоприладів, органічного скла, лінз, конденсаторів, ізоляції в трансформаторах, а також електричних проводів і кабелів – див. Полімери (гомополімери).

ПОЛІЕФІРНІ ВОЛОКНА – волокна, що отримують із гетероланцюгових синтетичних полімерів, до складу елементарної ланки основного ланцюга яких входить ефірна група.

ПОЛІМЕРИ – високомолекулярні сполуки з молекулярною масою більшою, ніж 5000 (ця межа певною мірою умовна), макромолекули яких побудовані з великої кількості однакових атомних груп (елементарних ланок), що повторюються, сполучених хімічними зв’язками. П. поділяють: за походженням – на синтетичні, природні та штучні, за хімічною будовою – на органічні, неорганічні і елементоорганічні, за будовою основного ланцюга – на гомо- та гетероланцюгові, за формою макромолекул – на лінійні, розгалужені і сітчасті, за стереорегулярністю – на ізотактичні, сіндіотактичні й атактичні, за способом отримання – на полімеризаційні та поліконденсаційні, за властивостями – на пластичні маси і еластомери – див. Пластики, Пластичні маси, Пластмаси.

ПОЛІМЕРНІ МАТЕРІАЛИ – матеріали переважно з синтетичних полімерів – синтетичні смоли, пластичні маси, гума, каучук, фарби, клеї, синтетичні волокна і тканини, матеріали, що фотополімеризуються.

ПОЛІОЛЕФІНИ – термопластичні полімери, які отримують шляхом полімеризації та сополімерізації етилену й a-олефінів (пропілену, бутилену, 4-метилпентену-1). Найбільшого поширення набули поліетилен (ПЕ) та поліпропілен (ПП). ПЕ за своїми властивостями і в залежності від способу виготовлення поділяють на ПЕ високої густини, який отримують при низькому та середньому тиску (ПЕВГ чи ПЕНТ, ПЕСТ), і ПЕ низької густини, який отримують при високому тиску (ПЕНГ чи ПЕВТ). ПЕ використовується для виготовлення плівкових та листових виробів (пакувальні засоби, сумки, мішки, скатертини, парники та ін.), труб і арматури до них, великогабаритних формованих литих виробів (ємності, човни та ін.), ізоляції проводів, кабелів тощо. ПП використовується для виробництва плівкових і листових виробів, термостійкої ізоляції електропроводів, трубопроводів, хімічних ємностей, деталей автомобілів та мотоциклів, видувної тари, посуду, іграшок, тканин, килимів та ін. виробів – див. Полімери (гомополімери), Термопласти.

ПОЛІОЛЕФІНОВІ ВОЛОКНА –- карболанцюгові волокна, які отримують із поліетилену чи поліпропілену.

ПОЛІРОВАНЕ СКЛО – листове скло, обидві поверхні якого з метою усунення нерівностей та оптичних викривлень оброблені механічним способом (шліфуванням і поліруванням), термічним способом (у ванні з розплавленим металом) чи методом хімічного травлення. Величина мікронерівностей на поверхні П.с. не перевищує 0,01 мкм – див. Флоат-скло.

ПОЛІСТИРОЛ (ПС) – термопластичний полімер, який отримують шляхом радикальної полімеризації стиролу. Використовується як конструкційний та декоративний матеріал для виготовлення виробів широкого вжитку (посуд, іграшки, авторучки, меблі, галантерейна фурнітура), освітлювальної арматури, органічного скла і панелей приладів, упаковки тощо. Великого промислового значення набули сополімери стиролу з каучуком (ударостійкий ПС), акрилонітрилом та бутадієновим чи бутадієнстирольним каучуком, а також пінополістирол – див. Пінопласти, Полімери (гомополімери), Термопласти.

ПОЛІСУЛЬФІДНІ КАУЧУКИ (ТІОКОЛИ) – продукти поліконденсації аліфатичних дигалогенпохідних із полісульфідами лужних металів. Використовують при гумуванні деталей механізмів, що працюють під водою, бетонних резервуарів для зберігання нафтового палива, для виготовлення оболонок аеростатів тощо.

ПОЛІУРЕТАНИ – термопластичні полімери, які отримують шляхом поліконденсації ді- чи поліізоціанатів із ді- чи поліолами або поліефірами, а також пластмаси та еластомери на їх основі. Використовуються, головним чином, у вигляді пінополіуретанів, а також при виробництві деталей радіо- і електроапаратури та їх ізоляції, еластомерних виробів, лаків, емалевих фарб, клеїв, герметиків, штучної шкіри, конструкційних і декоративних покриттів, у тому числі покриттів доріг, треків тощо – див. Пінопласти, Полімери (гомополімери), Термопласти.

ПОЛОВА КОНОПЕЛЬ – рослинна маса, що складається з дрібних стебел, листя, суцвіть, насіння, смолистих виділень конопель та часток ґрунту, які утворюються при механічному обмолоті конопель з метою одержання насіння. Має колір від сірого до коричневого. Вміст канабіноїдов у П.к. зазвичай менший, ніж у смолі канабісу. При вживанні П.к. діє, як канабіс і смола канабісу. При експертному дослідженні розглядається як канабіс – див. Канабіноїди, Канабіс, Смола канабісу.

ПОЛОЖЕННЯ – розташування конкретного елементу зовнішності відносно інших елементів, сторін тіла або яких-небудь визначених площин, ліній, точок. Наприклад, положення брів визначається відносно горизонталі, (лінії зіниць) та відстанню між голівками брів.

ПОЛЯРИЗАЦІЙНИЙ СВІТЛОФІЛЬТР – світлофільтр, дія якого заснована на використанні явища подвійної променезаломлюваності. Призначений для ослаблення чи усунення на зображенні відблисків, що виникають при відбитті світла від гладких неметалевих поверхонь об’єктів.

ПОЛЯРИЗАЦІЙНО-ОПТИЧНІ МЕТОДИ – методи якісного і кількісного визначення залишкових внутрішніх напружень у прозорих матеріалах, наприклад, виробах зі скла та їх уламках, які ґрунтуються на явищі подвійного променезаломлення поляризованого світла в анізотропних тілах.

ПОЛЯРИЗАЦІЯ СВІТЛА (від грець. polos – вісь) – порушення осьової симетрії розподілу напруженості електричних і магнітного полів світлової хвилі в площині, перпендикулярній її поширенню (перпендикулярній світловому променю).

ПОМИЛКИ ЕКСПЕРТНІ – судження експерта або його дії, які не відповідають об’єктивній дійсності і тому не відповідають меті експертного дослідження. Є результатом добросовісної помилки.

ПОПЕРЕДНЄ ДОСЛІДЖЕННЯ СЛІДІВ НІГ – стадія експертного дослідження, на якій відбувається ознайомлення експерта з наданими на дослідження матеріалами кримінального провадження, речовими доказами і зразками; визначається їх достатність для відповіді на поставлені перед експертом питання. У разі необхідності витребують додаткові відомості (чи носилося взуття, яким ймовірно, залишені сліди після вчинення злочину і який період часу). Попереднє дослідження закінчується фотографуванням загального вигляду об’єктів, які надані на дослідження.

ПОПЕРЕДНЯ СТАДІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ – на цій стадії дослідження детально і всебічно вивчаються матеріали кримінального провадження, проводиться огляд наданих слідчим чи іншою особою на експертизу об’єкти, їх збереженість, вид і придатність для вирішення питання по суті, з’ясовуються всі чинники, які могли впливати на зображення зовнішніх ознак особи (напр., механізм та умови відображення зовнішніх ознак), визначається відносна стійкість і формується внутрішнє переконання про сукупність ознак, що дозволяють індивідуалізувати конкретний елемент, виконується технічна підготовка матеріалів до подальшого дослідження. В результаті проведеного дослідження дається відповідь на питання: чи придатні дані фотознімки, чи інші матеріали для ідентифікаційного дослідження. Зовнішні , слідів широко використовується в криміналістиці.

ПОРА – вивідний отвір потових залоз на папілярних лініях різної форми розміром від 80 до 250 мікронів.

ПОРИСТІСТЬ – ознака, що характеризує наявність у матеріалі, наприклад, будівельному, отворів, порожнин, заглиблень різної форми (пор), заповнених повітрям чи рідиною (найчастіше водою). Визначається ступенем заповнення об’єму матеріалу порами. Форма, розміри та порядок розміщення тріщин в об’ємі і на поверхні, співвідношення закритих та відкритих пор характеризують процеси виникнення й існування матеріалу (зокрема, його деструкцію).

ПОРІВНЮВАТИ – вимірювати, розглядати, досліджувати і т. ін. які-небудь однорідні предмети явища тощо і одночасно виявляти в них однакові риси або відмінності, переваги або недоліки.

ПОРІВНЯЛЬНА СТАДІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ – основний етап дослідження в портретній експертизі, її мета полягає у встановленні збігу, відмінності або подібності досліджуваних об’єктів. На цій стадії порівнюється зовнішність особи, досліджується якість сукупностей співпадаючих та відмінних ознак, визначається підстава для висновку про наявність або відсутність тотожності людини. З технічного боку порівняльне дослідження здійснюється зіставленням, суміщенням і накладанням.

ПОРІВНЯЛЬНА СТАДІЯ ЕКСПЕРТНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ – стадія дослідження, на якій проводиться виявлення збігів або відмінностей ознак, що відобразилися в слідах, аналіз властивостей об’єктів, відхилень від норм тощо. Виділені і вивчені на аналітичній стадії сліди і відображені в них ознаки порівнюються з експериментальними зразками і об’єктами, що перевіряються. У необхідних випадках досліджувані об’єкти порівнюються на відповідність їх технічним нормам і Державними стандартам.

ПОРІВНЯЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ – полягає у встановленні збігу, відмінності чи ступеня подібності ознак порівнюваних об’єктів.

ПОРІВНЯЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ – стадія експертного дослідження, на якій проводиться зіставлення виявлених загальних і окремих ідентифікаційних ознак порівнюваних об’єктів з метою встановлення їх збігу або розбіжності. Збіг сукупності загальних і окремих ознак порівнюваних об’єктів дозволяє дійти висновку про тотожність, розбіжність – про його відсутність. П.д. здійснюється шляхом зіставлення, суміщення і накладення.

ПОРІВНЯЛЬНІ ЗРАЗКИ – зразки, що походять від об’єкта, який ідентифікується, та містять у собі його ознаки: зразки тканин, волокон, що входять до складу предмета одягу, який взаємодіяв з іншим волокнистим матеріалом під час події злочину; зразки (зіскоби, краще зрізи) ЛФП з деталі транспортного засобу, який ймовірно залишив слід-нашарування при контакті з перешкодою; частина об’єму НП, що ймовірно використовувався для підпалу, а також еталони виробів, що ідентифікуються.

ПОРІВНЯЛЬНІ ЗРАЗКИ ДЛЯ СУДОВОЇ МОЛЕКУЛЯРНО-ГЕНЕТИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ – зразками біологічного матеріалу для порівняльного дослідження можуть бути будь-які біологічні тканини людини, які містять ДНК. Найчастіше з цією метою використовують зразки крові або буккального (з внутрішньої поверхні щоки) епітелію – див. Об’єкти судової молекулярно-генетичної експертизи, Судова молекулярно-генетична експертиза.

ПОРІВНЯННЯ БЕЗПОСЕРЕДНЄ – див. Безпосереднє порівняння.

ПОРІВНЯННЯ ОЦІНОЧНИХ ДАНИХ (ОПОСЕРЕДКОВАНЕ ПОРІВНЯННЯ) – прийоми порівняльного дослідження, за допомогою яких порівнюються не безпосередньо досліджувані об’єкти, а дані про ознаки, отримані в процесі роздільного дослідження двох слідів або сліду і експериментального зразка. Таким чином, порівнюються знакові математичні моделі або дані, отримані в результаті візуальної оцінки сліду і зразка.

ПОРІВНЯННЯ ПРИ ПРОВЕДЕННІ ЕКСПЕРТИЗИ СЛІДІВ НІГ – порівняння досліджуваних об’єктів безпосередньо або за фотознімками. Співпадаючі ознаки на фотознімках позначаються однойменними цифрами або буквами.

ПОРОСКОПІЯ – розділ дактилоскопії, який вивчає можливості та методику ідентифікації особи за відображеннями пор у слідах папілярних узорів.

ПОРОХ – метальна ВР, багатокомпонентна тверда вибухова суміш, здатна до закономірного горіння паралельними шарами без доступу кисню ззовні, з утворенням газоподібних продуктів, енергія яких використовується для метання снарядів, руху ракет та з іншою метою.

ПОРОХ БЕЗДИМНИЙ – порох, виготовлений на основі нітроклітковини, желатинований різними розчинниками; являє собою тверду колоїдну масу, якій надано різні форму і розміри.

ПОРОХ ДИМНИЙ – зерниста механічна суміш калієвої селітри, деревного вугілля і сірки, зазвичай у співвідношенні 75:15:10.

ПОРОШКОВА ФАРБА – суха композиція плівкоутворюючої речовини з пігментами, наповнювачами та іншими добавками (без розчинника), що утворює після розплавлення та охолодження через деякий час тверду непрозору плівку – див. Плівкоутворюючі речовини.

ПОРТАТИВНИЙ НАБІР МОЛЕКУЛА – призначений для роботи з мікрооб’єктами на місці події. У комплект набору входять: лупа, пробірки з пробкою, липка стрічка ЛТ-19, щіточка, шкребок, лопатка-шпатель, зонд штиковий, зонд вигнутий, ножиці, скло предметне із заглибленням, пакети поліетиленові із замком, шкребок вигнутий.

ПОРТРЕТ – зображення обличчя або фігури людини на площині.

ПОРТРЕТ КОМПОЗИЦІЙНИЙ – суб’єктивний портрет, складений з використанням заздалегідь підготовлених малюнків, фотознімків елементів зовнішності людини за свідченнями очевидців.

ПОРТРЕТ ОБ’ЄКТИВНИЙ – об’єктивне відображення обличчя та фігури людини на площині, з використанням технічних засобів.

ПОРТРЕТ РИСОВАНИЙ (МАЛЬОВАНИЙ) – малюнок обличчя або фігури людини, який відображений на основі зорової уяви.

ПОРТРЕТ СУБ’ЄКТИВНИЙ – виготовлений на підставі та у відповідності з уявою про зовнішність конкретної особи.

ПОРТРЕТ ФОТОГРАФІЧНИЙ – зображення обличчя та фігури людини, отримане та виготовлене за допомогою фотографічної апаратури.

ПОРТРЕТ ФОТОКОМПОЗИЦІЙНИЙ (ФОТОРОБОТ) – суб’єктивний портрет виготовлений з використанням фотозображень різних осіб або з використанням комп’ютерних програм.

ПОРТРЕТНА ЕКСПЕРТИЗА – вид криміналістичної експертизи; експертне криміналістичне дослідження, основане на аналізі, порівнянні та оцінці матеріально-фіксованих ознак зовнішності людини і проваджуване за завданнями органів досудового розслідування та судів, передбачає ототожнення особи за фотозображеннями. Порівняльними матеріалами для ідентифікації особи за фотознімками можуть бути достовірні фотографії цієї особи, в тому числі фотографії, спеціально виготовлені для даної експертизи. Портретна експертиза має свій предмет, об’єкти та методики дослідження, а також свою науково-обґрунтовану теорію. Типові питання, що вирішуються П.е.: чи зображений на даному фотознімку громадянин Н.; одна і та сама чи різні особи зображені на даних фотознімках; чи зображений на фотознімку невпізнаного трупа громадянин К.

ПОРУШЕННЯ ПЛОМБИ ОЗНАКИ – див. Ознаки порушення пломби.

ПОСАДКОВИЙ ДІАМЕТР – розмірна характеристика шини, яка визначає можливість її експлуатації на транспортних засобах тих чи інших типів і моделей.

ПОСЛІДОВНІСТЬ ОПИСУ ЗОВНІШНОСТІ ЛЮДИНИ – статевовікова і національна належність (стать, вік, національність); анатомічні ознаки (фігура в цілому, голова в цілому, волосся, обличчя в цілому, чоло, брови, очі, ніс, рот, губи, зуби, підборіддя, вухо зовнішнє, шия, плечі, груди, спина, руки, ноги); функціональні ознаки (постава, хода, жестикуляція, міміка, мова, звички, манери поведінки; супутні ознаки, одяг, прикраси та інші носильні предмети, особливі прикмети).

ПОСТАВА – функціональна ознака зовнішності особи, звичне положення тіла під час ходіння, сидіння тощо, властива манера триматися, описується за положенням тулуба, голови і рук (згорблена, пряма, струнка, сутула).

ПОСТАТЬ (див. СТАТУРА).

ПОСТІЙНИЙ ВРІЗНИЙ ЗАМОК – замок, короб якого розміщується в спеціально вирізаному для нього гнізді – див. Постійний замок.

ПОСТІЙНИЙ ЗАМОК – замок, який при відмикання не відділяється від об’єкта – див. Постійний врізаний замок, Постійний прирізний замок.

ПОСТІЙНИЙ ПРИРІЗНИЙ ЗАМОК – замок, прикріплений до поверхні об’єкта (ящик столу, двері тощо) – див. Постійний замок.

ПОЧАТКОВИЙ ІНІЦІЮЮЧИЙ ІМПУЛЬС – енергія зовнішнього впливу, необхідна для ініціювання вибуху ВР; може бути тепловою, механічною, електричною, а також енергією іншої ВР.

ПОШКОДЖЕННЯ ПЛОМБ СПОСОБИ – див. Способи пошкодження пломб.

ПОШКОДЖЕННЯ, УТВОРЕНЕ В РЕЗУЛЬТАТІ ДІЇ ТВЕРДИХ ТУПИХ ЗНАРЯДЬ – пошкодження, заподіяне при щільному контакті частинами рухомого транспорту, а також різного роду знаряддями: молотком, ломиком, палицею, каменем, цеглою тощо. Ступінь виразності пошкодження залежить від маси, площі, сили і місця докладання діючого знаряддя, а також від здатності тканини, що пошкоджується (слідосприймаючого об’єкта) до збереження деформації, отриманої в результаті контакту зі знаряддям (слідоутворюючим об’єктом). У місці контакту спостерігається сплощена і ущільнена ділянка тканини, площа якої приблизно дорівнює площі контактної поверхні слідоутворюючого знаряддя, іноді зустрічаються поверхневі пошкодження ниток, а у випадках дії знаряддя з невеликою площею контактуючої поверхні (ребро цегли, гострий камінь, палиця) можуть спостерігатися наскрізні розриви тканини одягу. Якщо слідосприймаюча поверхня здатна до збереження залишкової деформації, то в місці контакту відтворюються контури слідоутворюючого знаряддя – див. Контактна поверхня, Слідосприймаючий об’єкт, Слідоутворюючий об’єкт.

ПОШКОДЖЕННЯ, УТВОРЕНІ В РЕЗУЛЬТАТІ РОЗРИВУ – пошкодження, заподіяні знаряддями і предметами, механічна сила яких діє на розтяг, тертя, крутіння, а також поєднання цих чинників. Може супроводжуватися повним вириванням частини тканини. Має прямолінійну форму, а у разі виривання тканини може бути будь-якої форми. Краї пошкодження рівні, вільні кінці ниток іноді спрямовані убік дії механічної сили, кінці разволокнені, потоншені, мають віялоподібний вигляд, волокна в нитках розділені на різних рівнях; по краях пошкодження тканина може бути розтягнута і розріджена – див. Розрив.

ПРАВИЛЬНА СКРУТКА – положення подальшого виття линви (дроту) для навішування пломби, протилежне попередньому.

ПРАЦЕЗДАТНИЙ ЗАМОК – замок, у якого технічно забезпечена спроможність виконувати охоронні функції, передбачені технічними умовами на його конструкцію. У П.з. всі деталі механізму взаємодіють у правильній послідовності і відсутні затримки, пов’язані з відсутністю змащення чи потраплянням у нього сторонніх предметів. Наприклад, блокування робочих штифтів циліндрового механізму клеєм при кримінальному відкритті замка чи залишення у замковій шпарині відламаного стрижня ключа. Працездатність замка встановлюється у ході експертного експерименту шляхом неодноразового відпирання та запирання замка – див. Справний замок.

ПРЕДИКТИВНИЙ АВТОФОКУС (англ. Continuous Service AF / Predictive AF) – в цьому режимі камера фокусується увесь час, до того як зроблений знімок. Як правило використовується при зйомці рухомих об’єктів. Сучасні дзеркальні камери також враховують швидкість і напрямок руху об’єкта зйомки і здійснюють поправку у фокусуванні на час підняття дзеркала.

ПРЕДМЕТ ДАКТИЛОСКОПІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ – фактичні дані, пов’язані з утворенням, виявленням, фіксацією, вилученням та ідентифікацією папілярних узорів, які встановлюють на основі спеціальних знань у галузі дактилоскопічних досліджень.

ПРЕДМЕТ ДЛЯ ВІДМИКАННЯ ЗАМКІВ СТОРОННІЙ – див. Сторонній предмет для відмикання замків.

ПРЕДМЕТ ЕКСПЕРТНОГО ТРАСОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ – завдання експерту, що передбачає встановлення за допомогою спеціальних знань у галузі трасології конкретних фактичних даних, необхідних для розслідування і судового розгляду кримінального провадження.

ПРЕДМЕТ ПОРТРЕТНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ – фактичні дані (факти, обставини), які встановлюються на підставі спеціальних знань та досліджень матеріалів кримінальних або цивільних справ. Предмет портретної експертизи визначається об’єктом експертного дослідження та питаннями, поставленими на вирішення експертизи слідчим, судом тощо.

ПРЕДМЕТ СЕМРВ – фактичні дані та обставини події, що встановлюються на основі спеціальних знань в галузі СЕМРВ.

ПРЕДМЕТ СУДОВОЇ ЕКСПЕРТИЗИ СЛІДІВ ЗУБІВ – закономірності морфологічних і функціональних особливостей щелеп і зубів та відображення їх ознак в слідах, а також закономірності діяльності експертів, які досліджують сліди з метою вилучення доказової інформації.

ПРЕДМЕТ ТЕОРІЇ ТРАСОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ –- закономірності морфологічної будови поверхонь слідутворюючих об’єктів і відображення їх властивостей в слідах, а також закономірності діяльності експертів, які досліджують сліди з метою вилучення доказової інформації.

ПРЕДМЕТ ТРАСОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ – фактичні дані, що встановлюються за допомогою спеціальних знань експерта в галузі трасології шляхом дослідження матеріалів кримінального провадження. Види і підвиди трасологічних експертиз відрізняється об’єктами дослідження і фактичними даними, які можуть бути встановлені шляхом дослідження – див. Види трасологічної експертизи, Підвид трасологічної експертизи.

ПРЕДМЕТНІ (ФІЗИЧНІ) МОДЕЛІ – моделі, які відтворюють геометричні, фізичні та функціональні характеристики об’єкта фізичними засобами: зліпки та копії слідів, фотознімки, всілякі аналоги, подібні за фізичною природою і функціональними ознаками з натуральними, якщо останні за своєю природою підлягають моделюванню (знаряддя злому, замикаючі пристрої, автомобілі та їх зменшені копії тощо) експериментальні сліди (зразки). До цих моделей також відносять і пристрої, що моделюють рух слідоутворюючого об’єкта (наприклад, прилад «Трасограф») чи дію самого експерта (комп’ютерна програма) – див. Модель.

ПРЕДСТАВНИЦЬКІСТЬ ЗРАЗКА – мінімальний розмір зразка матеріалу, який дозволяє відтворити властивості макрооб’єкта. Залежить від розмірів та однорідності структурних складових, фаз, включень, рівномірності розподілу елементів у матеріалі об’єкта.

ПРЕКУРСОРИ – група речовин та лікарських засобів, що використовуються при синтезі наркотичних засобів чи психотропних речовин, переважно в кустарних умовах, внаслідок чого фізіологічно і соціально небезпечні. Включені у відповідності до затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року №770 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

ПРЕМОЛЯРИ – малі корінні зуби (по 4 з кожного боку). Жувальна поверхня двогорбкова (язичний і щічний). У слідах відображаються у вигляді вдавленостей прямокутної форми, на дні яких є виступи і западини.

ПРЕСОВАНЕ СКЛО – матеріали та вироби, виготовлені зі скла методом пресування – див. Ознаки об’єкта, Побутове скло, Технічне скло.

ПРЕСУВАННЯ ПОЛІМЕРУ – спосіб переробки полімеру, що полягає в пластичній деформації полімерних матеріалів при одночасній дії на них тепла і тиску та у подальшій фіксації форми виробу в спеціальних прес-формах, конфігурація порожнини яких відповідає конфігурації виробу. Цим методом виготовляють ґудзики, листи, гумотехнічні вироби тощо.

ПРИЗНАЧЕННЯ ЕКСПЕРТИЗИ – процесуальна дія слідчого, особи, прокурора, суду, що являє собою вирішення питання про призначення експертизи і винесення постанови (ухвали) в разі виникнення у справі питань, які потребують для вирішення спеціальних знань у науці, техніці, мистецтві чи якійсь іншій професійній діяльності.

ПРИЙМАННЯ – процедура отримання вибухових матеріалів або вибухонебезпечних речових доказів для їх розміщення в кімнаті зберігання на підставі супровідних документів.

ПРИЙОМ ЕКСПЕРТНОГО ТРАСОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ – окрема (закінчена) операція, що є частиною методу трасологічної експертизи, в процесі проведення якої досягається проміжний результат при вирішенні одного з окремих завдань (підзавдань) експертного дослідження (прийоми побудови освітлення при фотографуванні слідів, нанесення реактивів для візуалізації невидимих слідів папілярних узорів тощо).

ПРИКМЕТА – відмінна ознака, за якою можна розшукати та ототожнити людину.

ПРИКУС БІПРОГНАТИЧНІЙ – див. Біпрогнатичний прикус (біпрогнатія).

ПРИЛИПАННЯ – див. Адгезія.

ПРИНАЛЕЖНІСТЬ ГРУПОВА У ТРАСОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ – див. Групова приналежність в трасологічних дослідженнях.

ПРИНТЕР – друкуючий пристрій, який підключається до персонального комп’ютеру, електронно-обчислювальної машини або комп’ютерної мережі. Призначений для виведення інформації у формі абетково-цифрових знаків або малюнків. За способом дії на носій зображення поділяються на ударні та безударні принтери. За способом формування зображення поділяються на П. з монолітним шрифтом та знакосинтезуючі. За здатністю відтворювати кольори П. поділяються на монохромні та кольорові.

ПРИПОЙ – присадка металу чи сплаву, що застосовується при паянні для заповнення зазору між поверхнями, що з’єднуються, з метою одержання монолітного паяного шва. Виділяють П. м’який (сплави на основі свинцю, олова, кадмію, вісмуту, що мають температуру плавлення до 400°С) та твердий (сплави на основі міді, срібла, нікелю, цинку, що мають високу міцність і температуру плавлення вище 550°С). Вид та марку П. визначають за допомогою якісного і кількісного (в тому числі безеталонного для олов’яно-свинцевого П.) емісійного спектрального, рентгеноспектрального, хімічного та інших методів – див. Методи експертного дослідження металів та сплавів, Паяння металів та сплавів.

ПРИРОДНЕ ОСВІТЛЕННЯ – створюється природними джерелами світла. При фотозйомці як правило використовується сонячне світло – пряме, розсіяне атмосферою або відбите від хмар і об’єктів, що знаходяться на земній поверхні. Головна особливість природного освітлення – його мінливість за інтенсивністю, контрастом і спектром випромінювання, а з точки зору знімального освітлення також і зміна протягом дня напрямку падіння світла на об’єкт зйомки. Мінливість природного освітлення визначається як закономірними факторами – висотою Сонця і розташуванням об’єкта зйомки, так і випадковими – станом атмосфери (хмарність, дощ тощо), а також відбиттям світла від поверхні Землі.

ПРИРОДНІ ВОЛОКНА – волокна природного походження, які одержують з рослин (целюлозні волокна), волосяного покриву тварин (вовняні волокна), коконів шовкопряда (шовк) і деяких мінералів (азбестові волокна).

ПРИСАДКИ – речовини, що додаються в незначній кількості до палив, масел, мастил та спеціальних рідин для покращання їх природних властивостей чи надання їм нових, необхідних в умовах виробництва, транспортування, зберігання й експлуатації. За призначенням П. поділяють на антидетонатори (наприклад, тетраетилсвинець), антиокисні, антикорозійні, від обледеніння, депресорні, протипінні, протизадирні, миючі, багатофункціональні тощо – див. Моторні масла.

ПРИСКОРЮВАЧІ ВУЛКАНІЗАЦІЇ – речовини, що скорочують тривалість вулканізації та покращують фізико-механічні властивості гум. Як П.в. використовують тіозоли, сульфенаміди, дитіокарбамати, тіурами тощо.

ПРИСТОСУВАННЯ ДЛЯ ЗАМИКАННЯ – інші крім замків пристосування для замикання: самостійні пристосування, призначені тільки для замикання об’єктів зсередини (гачки, засувки, клямки) або для щільного закривання кришки (пружинні засувки); пристосування, які не використовуються самостійно для замикання або утримання об’єкта закритим, а є доповненням до навісних замків, оскільки без них такий замок не можна закріпити на охоронюваному об’єкті (кільця, петлі, пробої для навісних замків).

ПРИСТРІЙ ТЕРМОКЛЕЮЧИЙ ДЛЯ КОПІЮВАННЯ СЛІДІВ ЗНАРЯДЬ ЗЛАМУ ТА СЛІДІВ ПАЛЬЦІВ РУК – електричний прилад для нанесення на рельєфні поверхні рідкого клею шляхом розігрівання спеціальних стрижнів діаметром 7-11 мм з синтетичною клеючою сумішшю. Стрижень довжиною до 200 мм подається механізмом у місце нанесення клею через спеціальне сопло. Пристрій може використовуватися для копіювання слідів на таких матеріалах, як деревина, пластик, кераміка, картон, тканина тощо. Широковідомі клеючі пістолети компанії «Dremel», призначені для будівельних ремонтних робіт, дозволяють отримувати високоякісні клейові копії слідів шляхом підбору оптимального режиму плавлення стрижня з клеючим полімером у діапазоні температур 105-195ºС. При цьому період нагрівання складає 3-5 хв. Сопло пристрою обладнано силіконовим наконечником, який захищає від підтікання.

ПРИТИСКАННЯ – придавлювання потерпілого передньою, задньою або бічною частиною транспортного засобу до іншого об’єкта (стіні будівлі, дерева тощо).

ПРІОРИТЕТ ВИДЕРЖКИ – режим експозиції, при якому фотограф встановлює видержку затвора, а камера визначає необхідне відкриття діафрагми.

ПРІОРИТЕТ ДІАФРАГМИ – режим роботи фотоапарата, який дозволяє установлювати необхідну діафрагму, фотоапарат автоматично вибирає необхідну для обраної діафрагми видержку затвора.

ПРІОРИТЕТ ФОКУСУВАННЯ (англ. Focus Priority) – режим зйомки, при якому знімок не може бути зроблений до тих пір поки камера не буде сфокусована на об’єкт зйомки.

ПРОБА ДОРОГОЦІННИХ МЕТАЛІВ – вміст золота, срібла, платини, паладію в сплаві, з якого виготовляють ювелірні вироби та чеканять монети. За метричною системою позначень П.д.м. виражається числом грамів дорогоцінного металу в 1000 г сплаву. Наприклад, проби для золота – 375, 583, срібла 750, 800, платини – 950, паладію – 500, 580. Проба виробів гарантується наявністю на них державного клейма.

ПРОБІЙ – наскрізне пошкодження шини розміром більше 10 мм, що утворюється від впровадження в неї стороннього предмета (цвяха, болта, каменю тощо). Від проколу відрізняється розмірами пошкоджень.

ПРОБОЇНА – слід, при утворенні якого слідоутворюючий об’єкт внаслідок натискання або удару проникає через товщу слідосприймаючого об’єкта, утворюючи отвір.

ПРОВАДЖЕННЯ ЕКСПЕРТИЗИ – система процесуальних дій, що здійснюються з метою отримання висновку експерта, як джерела доказів. Охоплює призначення експертизи, підготовку матеріалів та її проведення.

ПРОВАДЖЕННЯ ЕКСПЕРТИЗИ ЕКСПЕРТОМ – діяльність експерта (колективу експертів), яка полягає в дослідженні, під час якого вирішуються завдання, що викладені в постанові (ухвалі) про призначення експертизи; завершується формулюванням висновку.

ПРОГЕНІЧНИЙ ПРИКУС (ПРОГЕНІЯ) – прикус, при якому зуби нижньої щелепи виступають вперед, перекриваючи верхні. Ідентифікаційна значимість вище, ніж при прогнатії, оскільки такий прикус зустрічається відносно рідко – порівн. Прогнатичний прикус (прогнатія).

ПРОГНАТИЧНИЙ ПРИКУС (ПРОГНАТІЯ) – прикус, при якому зуби верхньої щелепи виступають вперед, дещо перекриваючи зуби нижньої щелепи. Відображення такого прикусу в слідах є доволі поширеною малоінформативною загальною ознакою – порівн. Прогенічний прикус (прогенія).

ПРОГРАМНО-АПАРАТНИЙ КОМПЛЕКС ДЛЯ ВСТАНОВЛЕННЯ ДІЙСНОСТІ ПЕРВИННИХ НОМЕРІВ – комплекс програмних та апаратних засобів для оперативного трасологічного дослідження ідентифікаційних номерів на кузовах та агрегатах автомототранспорту з метою встановлення їх дійсності, встановлення первинних номерів у разі пошкодження їх рельєфу, корозії, маскування лакофарбовими покриттями тощо; відновлення первинних номерів у випадку виявлення факту їх зміни; встановлення технології зміни знаків номера. – див. Електрохімічний метод виявлення зміни первинних номерів, Магнітооптична візуалізація слідів зміни первинних номерів, Магнітопорошкова візуалізація слідів зміни первинних номерів.

ПРОДУКТ – матеріальний результат праці, якість якого вимірюється безперервною величиною (погонні метри, тонни, літри тощо) або кількістю виробів – див. Виріб.

ПРОКАТНЕ СКЛО – 1) матеріал та вироби, виготовлені зі скла методом прокату; 2) вироби з листового скла, що мають товщину більше 6 мм, сліди контакту з металом прокатних валів на обох поверхнях та інші ознаки – див. Армоване скло, Візерункове скло, Ознаки об’єкта.

ПРОКЛЕЙКА ПАПЕРУ – надання паперу властивостей обмеженого поглинання води, чорнил, фарби для підвищення його механічної стійкості.

ПРОКОЛ – наскрізне пошкодження шини розміром до 10 мм від впровадження в неї тонкого предмета (шматка дроту, цвяха тощо). Від пробою відрізняється розмірами пошкоджень.

ПРОМИСЛОВА ВР – ВР, призначена для підривних робіт у народному господарстві.

ПРОМІЖНИЙ ОБ’ЄКТ ІДЕНТИФІКАЦІЇ – матеріальний об’єкт (сукупність об’єктів), властивості якого знаходяться у певних (найчастіше просторово-часових) відношеннях з кінцевим об’єктом (об’єктом ідентифікації) та формують системи його родових і деяких групових ознак (джерело походження матеріалів та виробів; сировина, частина якої використана для виготовлення об’єкта дослідження; предмети матеріальної обстановки, в оточенні яких знаходився (експлуатувався, зберігався) кінцевий об’єкт і властивості яких через відповідні нашарування та включення відобразились на ньому) – порівн. Об’єкт, що ідентифікується; див. Структура процесу ідентифікації в СЕМРВ.

ПРОПОЗИЦІЯ – звернення громадян чи організації де висловлюються порада або рекомендація щодо поліпшення діяльності підрозділу, організації чи установи.

ПРОПУСКАННЯ СВІТЛА – проходження оптичного випромінювання крізь будь-яке середовище, кількісно оцінюване коефіцієнтом пропускання, який дорівнює співвідношенню потоку випромінювання, що пройшло крізь середовище, до падаючого потоку випромінювання. В оптичних системах залежить від стану поверхонь, що відбивають та заломлюють світло, їх оптичних деталей, від поглинаючої здатності матеріалу, з якого виконані ці деталі, від довжини світлової хвилі.

ПРОСВІТЛЕНИЙ ОБ’ЄКТИВ – об’єктив, що має на поверхнях оптичних компонентів, що граничать із повітрям, тонкі шари (іноді один шар) прозорої речовини, що знижують втрати світла за рахунок зменшення його відбиття від поверхонь цих компонентів.

ПРОСВІТЛЕННЯ ОПТИЧНЕ – нанесення тонких, що не поглинають світло плівок на поверхню оптичних деталей (наприклад, лінз) для зменшення втрат світла, обумовлених його відбиттям від заломлюючих поверхонь цих деталей.

ПРОСІЧКИ – отвори на мундштуковому папері цигарок. Бувають торцеві та пелюсткові.

ПРОСМИКУВАННЯ ДРОТУ У ПЛОМБІ СПОСОБИ – див. Способи просмикування дроту в пломбу.

ПРОСТИЙ ОБ’ЄКТ – одиничний предмет, розділення (відокремлення частини) якого супроводжується порушенням його фізичної цілісності (лист металу, скла, шматок тканини, мотузки, полімерної плівки тощо) – див. Класифікація об’єктів СЕМРВ.

ПРОСТІР ЗОБРАЖЕНЬ – сукупність оптичних зображень точок простору предметів. В ідеальних оптичних системах всі точки простору предметів відображаються в просторі зображень. В реальних оптичних системах простір зображень обмежений через розміри деталей оптичної системи (оправ лінз, діафрагм тощо), тобто не всі точки простору предметів зображуються в просторі зображень.

ПРОСТІР ПРЕДМЕТІВ – сукупність точок в просторі, оптичні зображення яких можуть бути отримані за допомогою даної оптичної системи. В реальних оптичних системах простір предметів (як і простір зображень) обмежений через кінцеві розміри деталей оптичної системи (оправ лінз, діафрагм тощо), тобто не всі точки простору предметів можуть бути зображені.

ПРОТЕЗ ЗУБНИЙ – див. Зубний протез.

ПРОТЕКТОР – масивний шар гуми, що покриває бігову частину шини і частково боковину. Захищає каркас покришки від механічних пошкоджень, має виступи (грунтозачепи). Має різний малюнок залежно від типу і моделі шини – див. Бігова доріжка.

ПРОТИМІННІ ДІЇ – термін, що вживається у стандартах ООН ІMAS, еквівалентний для вибухотехнічних підрозділів НП та МВС України з виконання спеціальних вибухотехнічних робіт.

ПРОТОКОЛ – процесуальний документ, у якому в письмовій формі фіксується хід і результати процесуальної дії, що здійснюється слідчим при розслідуванні злочинів і судом при судовому розгляді кримінальних і цивільних справ.

ПРОФІЛІРОВКА ОБЛИЧЧЯ – вертикальна визначається за силуетом обличчя у профіль, горизонтальна визначається за ступенем виступання носа та вилиць у профіль.

ПРОФІЛЬНЕ СКЛО – вид виробів із будівельного скла коробчатого перетину (швелери), які застосовуються для створення перегородок, що пропускають світло.

ПРОФІЛЬОВАНІ ВОЛОКНА – синтетичні волокна, сформовані з розплаву полімеру за допомогою фільєри з отворами, форма яких відрізняється від кола. Для таких волокон характерне посилене зчеплення між собою та з волокнами інших видів – див. Синтетичні волокна.

ПРОЦЕДУРА ДОСТУПУ – дії вибухотехніків (операторів) під час підготовчого етапу, реалізації та заключного етапу, що проводяться для забезпечення безпечного доступу до вибухового пристрою, встановленого або виявленого на (в) будь-якому об’єкті, відходу від нього та шляху для транспортування.

ПРОЦЕС РОЗСЛІДУВАННЯ – це пізнавальна діяльність слідчого з приводу події злочину.

ПРУЖИННИЙ ЗАМОК – замок, ригель якого фіксується в певному положенні під дією на нього пружини – див. Поздовжні і поперечні запобіжники пружинних і сувальдних замків.

ПРЯЖА – нитка, яку одержують шляхом скручування природних чи штапельних волокон або декількох текстильних ниток – див. Природні волокна, Текстильна (комплексна) нитка.

ПРЯМИЙ І ЗВОРОТНІЙ ІДЕНТИФІКАЦІЙНИЙ ЗВ’ЯЗОК ОБ’ЄКТІВ – зв’язок між об’єктом, що ідентифікується і тим, за допомогою якого відбувається ідентифікація, який констатується тільки у випадках ідентифікації з матеріально фіксованих відображень зовнішніх властивостей ідентифікованого об’єкта в ідентифікуюючому об’єкті (прямий зв’язок) або за відображенням ідентифікуючого об’єкта в ідентифікованому (зворотній зв’язок).

ПРЯМИЙ ПРИКУС (ОРТОГЕНІЯ) – прикус, при якому всі зуби верхньої і нижньої щелепи стикаються жувальними і ріжучими площинами.

ПРЯМИЙ ТА ЗВОРОТНИЙ ІДЕНТИФІКАЦІЙНІ ЗВ’ЯЗКИ – зв’язки об’єкта ідентифікації (слідоутворюючого) та ідентифікуючого (слідосприймаючого) об’єкта, що виникають при їх взаємодії переважно у вигляді відображення субстанціональної і морфологічної інформації про об’єкт, що ідентифікується, в ідентифікуючому (прямий зв’язок) та про ідентифікуючий об’єкт в об’єкті, який ідентифікується (зворотний зв’язок). Використовуються при вирішенні завдання встановлення факту контактної взаємодії об’єктів СЕМРВ.

ПСИХІЧНА ЗАЛЕЖНІСТЬ – особливий стан організму, не пов’язаний з розладом його функцій, при якому відсутність звичної отрути (можливо, фармацевтичного засобу) призводить до виникнення емоційного дискомфорту. Речовини, що мають наркотичну дію, можуть викликати або тільки психічну (кокаїн, гашиш, ЛСД), або психічну та фізіологічну (морфін, його похідні й аналоги, барбітурати, діазепам та його аналоги тощо) залежність – див. Наркоманія, Фізіологічна залежність.

ПСИХОТРОПНІ РЕЧОВИНИ – група речовин та фармацевтичних засобів, що мають відчутний вплив на психіку людини, внаслідок чого підвищено фізіологічно і соціально небезпечні. Включені у відповідності до затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року №770 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

ПУАНСОН – деталь штампа, що використовується у виробничих механізмах при виготовленні виробів методом штампування або пресування. При штампуванні безпосередньо діє на матеріал, з якого виготовляється виріб. При пресуванні передає тиск на заготовку через прес-шайбу.

ПУНКТ УПРАВЛІННЯ – місце (приміщення), з якого керівник вибухотехнічних груп здійснює керування ними під час виконання завдань та у випадках виникнення ускладнення оперативної обстановки. Здійснюється контроль за своєчасним виконанням завдань та надаються доповіді керівництву НДЕКЦ та до оперативного штабу Національної поліції.

ПУХОВЕ ВОЛОССЯ – тонке волосся (0,005-0,030 мм) довжиною до 15 см. У овець, зазвичай, складається з двох шарів: кутикулярного та коркового. У інших тварин має однорідну серцевину. Кутикула складається з кільцеподібних клітин.

ПУЧКОВА (ШНУРОВА) СКРУТКА – див. Шнурова (пучкова) скрутка.

ПУЧОК – додатковий (метальний) пороховий заряд мінометного пострілу.

Р

РАДІОПІДРИВАЧ – неконтактний підривник, спрацьовує під впливом енергії радіохвиль, випромінюваних або відображених метою, або по радіокоманді підривника.

РАДІУС (ДИСТАНЦІЯ) РОЗЛЬОТУ ОСКОЛКІВ – коло цього радіусу (відстані), за зовнішніми координатами (радіусом, відстанню) якого вірогідність осколкового ураження наближається до нуля. За математичними законами при збільшенні відстані від місця вибуху вірогідність ураження цілі наближається до нуля. За фізичними законами це визначена відстань (радіус).

РАДІУС ЕФЕКТИВНОГО УРАЖЕННЯ (ДИСТАНЦІЯ ЕФЕКТИВНОГО УРАЖЕННЯ) – коло цього радіусу (відстань), де осколкове ураження досягає 50% цілей.

РАДІУС СУЦІЛЬНОГО УРАЖЕННЯ (ДИСТАНЦІЯ СУЦІЛЬНОГО УРАЖЕННЯ) – коло цього радіусу (відстань), де існує осколкове ураження не менше ніж 70% цілей.

РАДІУС УРАЖЕННЯ (ДИСТАНЦІЯ УРАЖЕННЯ) – коло цього радіусу (відстань), де осколкове ураження досягає 20% цілей.

РАДІУС УРАЖЕННЯ (РАДІУС ЗОНИ УРАЖЕННЯ) – відстань від центру (епіцентру) вибуху ВП, в межах якого об’єкти уражаються із заданою (потрібною) ймовірністю.

РАКЕТА – безпілотний літальний апарат, який рухається під дією реактивної тяги, яка створюється під час відкидання робочого тіла реактивним двигуном.

РАКЕТНЕ ПАЛИВО – речовина або сукупність речовин, що є джерелом енергії і робочим тілом для створення реактивної тяги ракетного двигуна.

РАКУРС (від франц. raccourcir – скорочувати, укорочувати) – положення зображуваного предмета в перспективі, з різким укороченням віддалених від переднього плану частин; прийом зйомки з достатньо близьких до об’єкту верхніх і нижніх точок (верхній і нижній ракурс). Така зйомка дає характерний рисунок зображення, що відрізняється різкими перспективними сходами вертикальних ліній, помітним їх укороченням і скороченням масштабу зображення верхніх частин об’єкта по відношенню до нижніх (при нижньому ракурсі) або нижніх по відношенню до верхніх (при верхньому ракурсі).

РАСА – велика група людей, що мають спільне походження і низку характерних спільних особливостей, набутих у процесі історичного розвитку під впливом природних і соціальних умов існування.

РЕАКТИВНИЙ СНАРЯД – некерований в польоті боєприпас сучасних наземних, авіаційних і морських реактивних систем залпового вогню, що доставляється до цілі за рахунок тяги реактивного двигуна.

РЕАКТОПЛАСТИ – пластичні маси, переробка яких у вироби супроводжується отвердінням, після чого пластик втрачає здатність переходити у в’язкотекучий стан. Представники: фенолформальдегідні, карбамідні, епоксидні, кремнійорганічні смоли – див. Пластичні маси.

РЕЖИМ ВИМІРЮВАННЯ ЕКСПОЗИЦІЇ – спосіб, яким механізм автоматичної настройки експозиції фотокамери визначає рівень освітленості об’єкта зйомки. Стандартними режимами вимірювання є крапковий (частковий) (spot metering), при якому враховується освітленість тільки лише центральної точки кадру, центрально-зважений (center-weighted metering), при якому враховується ступінь освітленості усієї сцени, але освітленість центральної частини кадру має більше значення, і матричний (оціночний) (matrix metering), при якому враховується рівень освітленості кадру в цілому.

РЕЖИМ РУЧНИЙ (англ. Manual mode, M) – режим, що дозволяє вручну встановлювати діафрагму і видержку, тобто керувати експозицією і глибиною різкості.

РЕЖИМ СЕРІЙНОЇ ЗЙОМКИ (continuous-capture mode) – спеціальна можливість, що дозволяє одержувати декілька знімків поспіль при однократному натисканні кнопки спуску затвора. Серійна зйомка – зйомка послідовної серії кадрів за короткий проміжок часу. Серійна зйомка дозволяє знімати об’єкти, стан яких швидко змінюється. Згодом із серії знятих кадрів можна вибрати найбільш вдалий, а інші стерти з пам’яті фотоапарата.

РЕЖИМИ ЗЙОМКИ – установки, які визначають спосіб фіксації зображення.

РЕЗИНА – (від лат. resina смола), (вулканізат), еластичний матеріал, утворений в результаті вулканізації каучуку. На практиці отримують з гумової суміші, що містить, окрім каучуку і вулканізуючих агентів, наповнювачі, пластифікатори, стабілізатори, пороутворювачі й інші компоненти. Основна маса резини використовується у виробництві шин (понад 50%) і резинотехнічних виробів (близько 22%).

РЕКВІЗИТИ ДОКУМЕНТУ – 1) сукупність необхідних позначень документу (текст, відбитки печаток та штампів, нумераторів та інших друкуючих пристроїв, номер, фотознімок власника та ін.); 2) сукупність даних, що індивідуалізують документ (номер, найменування, дата видачі, організація та особа, яка видала документ, прізвище власника та ін. Використовуються при описі документу в протоколі та у висновку експерта).

РЕКОНСТРУКЦІЯ – відтворення, відновлення чого-небудь за рештками, описами, що збереглися. Важливе ідентифікаційне значення має реконструкція обличчя – відтворення в графічній або скульптурній формі обличчя людини при житті на основі статично достовірних вимірювань тканини обличчя, корелятивних з кістковою основою.

РЕКОНСТРУКЦІЯ ВИРОБІВ МАСОВОГО ВИРОБНИЦТВА – метод відновлення за окремими деталями початкового вигляду об’єкта.

РЕКОНСТРУКЦІЯ ОБСТАНОВКИ МІСЦЯ дорожньо-транспортних пригод – відновлення обстановки місця ДТП або окремих її елементів та обставин події за збереженими слідами, пошкоджень на транспортних засобах, місці події і за даними, зафіксованими в протоколах слідчих дій. Матеріальне реконструювання здійснюється шляхом макетування і натурної реконструкції. Макетування проводиться за допомогою спеціально виготовлених макетів, на яких умовно в масштабі відтворюється дорожня обстановка, натурна реконструкція – за допомогою транспортних засобів, брали участь у події або аналогічних моделей і марок. Уявне реконструювання – логічне моделювання на основі відображень наочних зразків, що виникають у суб’єкта реконструкції в результаті ознайомлення з певними об’єктами ДТП і документами. Реконструкція шляхом комп’ютерного моделювання місця ДТП здійснюється з використанням спеціалізованих експертних програм, які містять електронну бібліотеку зображень елементів дорожньої обстановки та типових транспортних засобів. Моделювання проводиться в автоматизованому режимі за участю експерта з автотехнічних досліджень обставин ДТП.

РЕЛЬЄФ СЛІДОУТВОРЮЮЧОГО ОБ’ЄКТА – сукупність нерівностей (виступів і западин) поверхні, відображеної в сліді – див. Слідоутворюючий об’єкт.

РЕЛЬЄФНИЙ ТЕКСТ МАТРИЦІ ПЛОМБУВАЛЬНИХ ЛЕЩАТ НА ПЛОМБІ – об’ємне відображення на пломбі буквених і цифрових знаків. Зміст такого тексту залежить від того, ким проводиться опломбування вантажу: залізницею або вантажовідправником. На залізничних пломбах відтиснуті найменування станції відправлення, дороги, контрольний знак і номер пломбувальних лещат, на пломбі вантажовідправника – її найменування, скорочене найменування залізниці і контрольний знак. Якщо пломбування проводиться спільно залізницею і вантажовідправником, на одній стороні пломби повинні бути позначення залізниці, на іншій – вантажовідправника.

РЕНТГЕНОГРАМИ – прижиттєві рентгенівські знімки, відображають не тільки різні частини кісткового скелету, але й зовнішні контури тканини тіла, найбільше значення мають рентгенограми голови людини в профіль. Рентгенограми, в основному, використовуються для медико-криміналістичного встановлення особи загиблої людини; складання опису або замальовки профілю обличчя; ідентифікації прижиттєвих та посмертних рентгенівських знімків; експертного ототожнення особи порівнянням рентгенограми зі знімками трупа або його черепа і т. ін. Р. можуть бути виявлені в документації лікарських установ, воєнних комісаріатів, інколи за місцем проживання безвісти зниклої особи.

РЕНТГЕНОГРАФІЧНИЙ АНАЛІЗ – метод визначення структури та фазового складу речовин, які мають кристалічну будову, за параметрами їх кристалічних решіток, що визначаються при вивченні дифракції рентгенівського випромінювання.

РЕНТГЕНОГРАФІЯ ПОЛІМЕРІВ – метод аналізу структури та фазового складу полімерних матеріалів, що ґрунтується на дифракції рентгенівських променів ланцюговими макромолекулами. Структура матеріалу об’єкта визначається на основі інтерпретації рентгенограм – зареєстрованих на фотоплівці (фотометод) чи на діаграмній стрічці (дифрактометричний метод) дифракційних картин розсіювання полімером рентгенівських променів – див. Полімери.

РЕПРОГРАФІЯ (від лат. re – приставка, що вказує на повторне, поновлюване, відтворену дію, produce – роблю і грец. grapho – креслю, пишу, рисую) – узагальнена назва усієї сукупності копіювально-множних процесів одержання копій з штрихових чи напівтонових оригіналів (текстів, креслень, малюнків тощо) фотографічним чи іншими способами, не пов’язаними (на відміну від поліграфії) з виготовленням і застосуванням друкарських форм.

РЕПРОДУКЦІЙНА ЗЙОМКА – зйомка плоских оригіналів (креслень, малюнків, текстових документів тощо) з метою одержання їх копій (репродукцій). До репродукційної зйомки відносяться всі види оперативного копіювання з використанням методів і засобів звичайної фотографії, діазотипії, електрофотографії.

РЕПРОДУКЦІЙНА ЗЙОМКА – фотографічне відтворення документів, малюнків, картин та інших плоских об’єктів з метою фіксації їх змісту та загального вигляду (в натуральну величину або з метою збільшення чи зменшення). Здійснюється при фотографуванні плоских об’єктів: креслень, схем, таблиць, текстів, фотокарток, рисунків з метою отримання фотокопій документів, виготовлення одномасштабних і однорозмірних фотознімків та розмноження фотознімків (напр., для розсилання фотокарток з метою впізнання). Репродукція з документів здійснюється контактним способом та з використанням фотоапарата.

РЕПРОДУКЦІЙНИЙ АПАРАТ МРКА – лабораторний прилад, який поєднує в собі функції збільшувача і репродукційної установки. Призначений для мікро- макрофотографування різних об’єктів, репродукування документів, книг та ін. Для фотографічних і репродукційних робіт прилад оснащений двома змінними фотокамерами із форматом кадру 2,4×3,6 і 6×9 см. Управління фотокамерами виконується електромагнітами, відпрацювання видержок через реле часу.

РЕПРОДУКЦІЯ – 1) зйомка плоских об’єктів з метою фіксації їх зовнішнього виду; 2) фотознімок, який отриманий шляхом репродукціювання.

РЕПРОДУКЦІЯ (від лат. re – приставка, що вказує на повторення, поновлення, і produce – роблю) – зображення рисунка, креслення, картини, фотознімка, документа тощо, відтворене фотографічним чи поліграфічним способом, а також сам процес одержання (розмноження) зображення.

РЕСТАВРАЦІЙНЕ ЗАВДАННЯ В СЕМРВ – встановлення суттєвих ознак, раніше властивих об’єкту і змінених під дією зовнішніх та внутрішніх чинників (напр., встановлення кольору, фасону, розміру текстильного виробу за спаленими залишками) – див. Завдання ЕМРВ.

РЕТУШ – підмальовування, виправлення фотознімка, картини, негатива. Р. художня змінює розміри, форму (контури) різних елементів обличчя, тому аналіз ретушованих рис зовнішності потребує особливої обережності.

РЕТУШУВАННЯ – редагування зображення, як правило з метою усунення недоліків чи додавання спеціальних ефектів.

РЕЧОВА ОБСТАНОВКА ПОДІЇ, ЩО РОЗСЛІДУЄТЬСЯ – сукупність (система) матеріальних об’єктів (речових доказів), що містять інформацію про подію, що розслідується; об’єкт слідчого (судового) дослідження та експертизи (дослідження). Р.о.п.р. і її елементи визначаються слідчим (судом) при проведенні огляду місця події, обшуків та інших слідчих (розшукових) дій.

РЕЧОВИНА – вид матерії. Найменшою часткою Р., що зберігає всі її хімічні властивості, є молекула. Властивості Р. визначаються її молекулярним складом та структурою (взаємним розташуванням атомів (молекул) у просторі). Виділяють Р.: просту – сполучення атомів одного і того самого елемента (цинк, залізо, молекулярний кисень та ін.), складну – сполучення атомів двох та більше різних елементів (хлористий водень, сірчана кислота та ін.), а також сполуки перемінного складу (бертоліди) і сполуки-включення (кристалогідрати). За походженням Р. поділяють на природні (вода, метан та ін.) та синтетичні (поліетилен, алкідні смоли та ін.), за агрегатним станом – на тверді (метали, солі та ін.), рідкі (кислоти, спирти та ін.) і газоподібні (азот, етан та ін.). В СЕМРВ Р. часто виступає у вигляді сировини (промислова чи природна), яку використовують для виготовлення матеріалів та виробів, і є проміжним об’єктом ідентифікаційного дослідження – див. Проміжний об’єкт ідентифікації.

РЕЧОВИНА СЛІДУ − речовина, що становить слід. Об’ємний слід складається з речовини сприймаючого об’єкту, поверхневий − з речовини об’єкту, що утворює, або з речовин, що випадково потрапили на поверхню одного з об’єктів. Властивості Р.с. визначають можливість відображення у сліді ознак і його відповідність утворюючому об’єкту.

РЕЧОВИНИ, КАМУФЛЬОВАНІ ПІД НАРКОТИЧНІ ЗАСОБИ – речовини, за зовнішніми ознаками подібні до наркотичних засобів кустарного виробництва: бодяга, бальзам, басма, мумійо, насвай, хна, кропива, тютюн тощо.

РЕЧОВІ ДОКАЗИ – це матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди (у тому числі й трасологічного походження) або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом. Це об’єкти (предмети, їх частини, документи, об’єкти-слідоносії та ін.) зі слідами, які несуть доказову інформацію про обставини, що входять у предмет доказування в кримінальному провадженні. Речові докази приєднуються до матеріалів кримінального провадження у встановленому законом порядку. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Речові докази можуть надсилатися до експертних закладів для проведення різного виду судових експертиз.

РЕЧОВІ ДОКАЗИ ЯК ОБ’ЄКТИ ЕМРВ – приєднані до справи у встановленому законом порядку речовини, матеріали, вироби, їх частини, а також об’єкти-носії зі слідами, які несуть доказову інформацію про обставини, що входять у предмет доказування і встановлюються шляхом використання спеціальних знань в галузі окремих родів чи видів ЕМРВ – див. Макрооб’єкт, Мегаоб’єкт, Мікрооб’єкт, Об’єкти СЕМРВ, Слід-нашарування, Слід речовини.

РИБ’ЯЧЕ ОКО – об’єктив із дуже великим кутом зору (до 180° і навіть більше), що призводить до появи бочкоподібної дисторсії (геометричним викривленням на краях зображення).

РИГЕЛЬ – деталь замка, що являє собою засув, який при замиканні постійного замка виходить з короба і зв’язує між собою дві стулки дверей або дві частини іншого об’єкту, що охороняється, а при замиканні знімного (навісного) замку утримує дужку в коробі.

РИЗИК – комбінація вірогідного місцезнаходження шкідливих для здоров’я людей та об’єктів умов, які можуть привести до негативних наслідків.

РИСИ ЗОВНІШНОСТІ – зорове сприйняття зовнішності в цілому або окремих її елементів, за допомогою яких можна впізнати людину, або віднести її до певної групи людей. Як правило, це власні анатомічні органи та частини (рот, ніс, очі і та інші) або прояви різних функцій особи.

РИСИ ОСОБИ – стійкі, такі що в різних ситуаціях повторюються, особливості поведінки людини, які дають змогу передбачити її поведінку при тих чи інших обставинах. Враховуються при проведенні розслідування та судової експертизи.

РИСКИ – відбитки верстата, який робить просічки на розгортці мундштукового паперу – див. Розгортка цигарок.

РІД ОБ’ЄКТІВ СЕМРВ – узагальнена назва класифікаційної категорії та відповідних понять, загальноприйнятих у науці та техніці, що використовуються в СЕМРВ різних родів. Відображає поділ об’єктів певної природи (волокнистих матеріалів, металів, НП та ін.) на множину меншого обсягу. Так, легкозаймисті і тверді НП, мастильні матеріали утворюють роди першого порядку; у свою чергу, роди першого порядку поділяються на роди другого, наприклад, легкозаймисті НП – на бензини, розчинники, середньодистилатні НП; роди другого порядку – на роди третього, наприклад, бензини – на автомобільні та авіаційні; роди третього порядку – на роди четвертого, наприклад, бензини – на марки: А-76, А-92, А-95 та А-98.

РІДКЕ ТІЛО – агрегатний стан речовини, що є проміжною ланкою між газоподібним та твердим кристалічним, при якому її частки (атоми чи молекули) обмежено рухливі й утворюють структури «ближнього порядку». Р.т. існує у вигляді індивідуальної рідини та рідких розчинів (речовина, розчинена у розчиннику). Важливою характеристикою Р.т. є його здатність текти. Виділяють Р.т.: рухливі (ефір, бензол, вода, ртуть й ін.), в’язкі (мастила) і сильнов’язкі (полімери та ін.). В СЕМРВ найчастіше досліджуються бензини, гаси та інші НП, спиртовмісні рідини, розчини наркотичних речовин, полімерів (клеї).

РІДКИЙ ГАШИШ – див. Екстракти (настойки) канабісу.

РІДКОКРИСТАЛІЧНИЙ ДИСПЛЕЙ (англ.: LCD, Liquid Crystal Display) – монохромний символьний та/чи кольоровий графічний екран, що відображає екранне меню системи керування фотоапаратом, виконує функції електронного видошукача і дозволяє переглядати відзняті цифрові зображення.

РІЗАНЕ ПОШКОДЖЕННЯ ОДЯГУ – пошкодження одягу, заподіяне знаряддями ріжучої дії (бритвою, гостро заточеним лезом клинка кинджала, ножа, ножицями). Його властивості залежать від гостроти ріжучої частини знаряддя і механізму утворення. Ступінь гостроти знаряддя впливає на стан кінців пошкоджених ниток: при гострій ріжучій частині кінці рівні, не розволокнені, волокна розділені на одному рівні; при недостатній гостроті кінці ниток розволокнені, нитки і окремі волокна витягнуті.

РІЗКА ВОГНЕПРОВІДНОГО ШНУРА – заготівля відрізків ВШ необхідної довжини.

РІЗКІСТЬ ОПТИЧНОГО ЗОБРАЖЕННЯ – ступінь виразності (ясності, роздільного сприйняття) точок, контурів і деталей оптичного зображення. Вона залежить від точності фокусування оптичної системи, величини аберацій оптичних систем, діапазону довжини світлових хвиль, що створюють зображення; на різкість зображення впливають також такі явища, як розсіювання світла оптичною системою, дифракція світла на оправах лінз та інших деталях. В фотографії при зйомці просторових об’єктів нерізкість оптичного зображення, крім перерахованих факторів, пов’язана з неможливістю відтворення з однаковою виразністю (з однаковим кружком нерізкості) в площині фотографічного шару різновіддалених від нього точок об’єкта через кінцеве значення глибини різко зображуваного простору, створюване об’єктивом.

РІЗКІСТЬ ФОТОГРАФІЧНОГО ЗОБРАЖЕННЯ – ступінь розмитості границі між двома ділянками фотографічного зображення, яким були передані різні експозиції. Вона залежить від властивостей фотоматеріалу, умов його експонування і хіміко-фотографічної обробки.

РІЗНИЦЯ ТОВЩИН – найбільша різниця товщин виробу, виміряна у поперечному розрізі. Дані про неї наведено в довідкових матеріалах та ДСТУ.

РІЗЦІ – різновид зубів (по 4 в кожній щелепної дузі). Поділяються на два центральних і два бічних різця. У слідах відображаються у вигляді поглиблень лінійної форми – на м’яких або середньої твердості поверхнях, у вигляді трас – на твердих поверхнях (метал і т. п.) – див. Виїмки на різцях.

РІШЕННЯ ЕКСПЕРТНОГО ЗАВДАННЯ – процес пошуку відповіді на питання, поставлене перед експертом. Рішення загального завдання експертизи потребує рішень для проміжних завдань (підзавданя, що досягається за допомогою розроблених наукою правил (алгоритмів) або правил, знайдених експертом самостійно при проведенні конкретного дослідження. Подібні нові способи Р.е.з., що з’являються в процесі творчої діяльності експертів, називають експертними евристиками – див. Експертна евристика.

РОБОЧЕ МІСЦЕ ВИКОНАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ВИБУХОТЕХНІЧНИХ РОБІТ – місце, де проводяться дії з експертного огляду, розрядження, транспортування та знищення вибухових пристроїв і речовин.

РОБОЧЕ МІСЦЕ З РОЗРЯДЖЕННЯ ЧИ ЗНИЩЕННЯ ВИБУХОВИХ ПРИСТРОЇВ – місце, де проводяться спеціальні вибухотехнічні роботи.

РОБОЧИЙ КУТ (КУТ ЗАТОЧУВАННЯ) ІНСТРУМЕНТУ – кут між площинами, що утворюють контактну лінію (ріжучу або рубаючу кромку, вістря, лезо).

РОБОЧІ ШТИФТИ – деталі циліндрового механізму замка, що вміщуються в штифтові канали рухомого циліндра замка. Взаємодіючи з виступами на стрижні ключа, забезпечують секретність замка. Для надійного функціонування механізму Р.ш. спираються на підпружинені опорні штифти, які розміщенні в нерухомій частині корпуса замка. У ході діагностичного дослідження замка вивчається контактна поверхня штифтів, яка є слідосприймаючою при відмиканні його стороннім предметом. – див. Опорний штифт, Циліндровий замок.

РОДИ СЕМРВ – виділення експертиз за предметом, об’єктом і методиками експертного дослідження: експертиза волокнистих матеріалів та виробів з них, експертиза НП та ПММ, експертиза ЛФМ та ЛФП, експертиза металів, сплавів та виробів з них, експертиза наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, експертиза пластмас, гум та виробів з них, експертиза скла, кераміки та виробів з них, експертиза тютюну та тютюнових виробів, експертиза будівельних матеріалів тощо. Перелік родів СЕМРВ не є вичерпним, він буде поповнюватись відповідно до розробки теоретичних основ і методики дослідження матеріалів, речовин та виробів інших видів.

РОДОВА НАЛЕЖНІСТЬ – належність об’єкта до множини, іменованої в теорії та практиці СЕМРВ родом – див. Встановлення спільної (різної) родової (групової) належності об’єктів СЕМРВ, Рід об’єктів СЕМРВ.

РОДОВА ОЗНАКА – ознака, властива будь-якому об’єкту, що входить до певної множини – роду – порівн. Групова ознака, Індивідуалізуюча ознака; див. Група об’єктів, Класифікація ознак об’єктів СЕМРВ, Рід об’єктів СЕМРВ.

РОЗБОРТУВАННЯ ШИНИ ПІД ЧАС РУХУ – один з видів пошкодження шини: сповзання борту покришки з обода з подальшим розривом їздової камери.

РОЗВОЛОКНЕНИХ НИТОК ПОШКОДЖЕННЯ – одна з ознак, що характеризують стан вільного кінця нитки пошкоджень тканини одягу, порушення компактності нитки за рахунок механічного роз’єднання складових її волокон.

РОЗГОРТКА ЦИГАРОК – мундштуковий папір у розгорнутому вигляді.

РОЗДІЛЬНА ЗДАТНІСТЬ – характеристика, що вказує на можливості цифрових фотокамер, сканерів, принтерів і моніторів. Зміст цієї характеристики змінюється в залежності від того, до пристрою якого типу вона відноситься.

РОЗДІЛЬНА ЗДАТНІСТЬ ВИХІДНА – число пікселів, що приходиться на лінійний дюйм виведеного на друк цифрового зображення. Значення вихідної роздільної здатності встановлюється в програмі редагування зображень.

РОЗДІЛЬНА ЗДАТНІСТЬ ОПТИЧНИХ СИСТЕМ – характеризує здатність цих систем створювати роздільні зображення двох близько розташованих точок об’єкта. Роздільну здатність оцінюють за найменшою відстанню між двома точками, при якій їх зображення ще не зливаються (сприймаються роздільно). Ця відстань, виражена в лінійних (мм) чи кутових (кутових секундах) одиницях, називається відповідно лінійною чи кутовою межею роздільного сприйняття.

РОЗДІЛЬНА СТАДІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ – на цій стадії дослідження глибоко та всесторонньо досліджуються зовнішні ознаки за їх відображеннями, з врахуванням результатів попередньої стадії дослідження. Під час роздільного дослідження об’єкти та їх ознаки вимірюють, описують і фотографують. Також визначають якість ознак, їх придатність для ототожнення, складають перелік (опис) ідентифікаційних ознак зовнішності осіб, які порівнюються, у довільній формі або у вигляді таблички-розробки.

РОЗКРИТТЯ ПЛОМБИ − етап дослідження, на якому проводиться Р.п. з метою вивчення її внутрішніх поверхонь. Пластинчата пломба і пломба з фібровими прокладеннями розкриваються шляхом розвальцьовування їх країв. Металева пломба і поліетиленова пломба розрізаються на дві частини паралельно їх контактним площинам.

РОЗМИВАННЯ – метод розподілу пікселів для розширення видимого діапазону кольору на екрані – наприклад, одержання ефекту відтінків сірого на чорно-білому дисплеї або більшої кількості кольорів на 8-бітовому кольоровому дисплеї. Додаючи суміжним пікселям різні кольори, розмивання створює ілюзію третього кольору. Розмивання – зменшення контрасту між пікселями, що утворюють границі зображення, згладжуючи їх.

РОЗПИЛУ СЛІДИ – див. Сліди розпилу.

РОЗПЛИВАННЯ – схильність друкованої точки при растровій репродукції перевищувати оригінальний розмір. Цей ефект як правило утворюється на струминних принтерах при використання паперу низької якості, який дозволяє чорнилам всмоктуватися і розтікатися.

РОЗРИВ – один з видів механічного пошкодження одягу, що виникає при впливі на одяг тупими знаряддями і предметами.

РОЗРІДЖЕНИХ НИТОК ПОШКОДЖЕННЯ – одна з ознак, що характеризують стан ниток по периферії пошкодженої тканини одягу, коли на тканину діють сили розтягування (при розриві). При цьому збільшені відстані між нитками основи і утику – див. Вільні кінці ниток пошкодження, Розволокнених ниток пошкодження, Сплощення ниток пошкодження, Ущільнення ниток пошкодження.

РОЗРІЗ – один з видів механічного пошкодження одягу, що виникає при впливі на одяг гострого ріжучого знаряддя або предмета – див. Сліди різання.

РОЗРУБ – один з видів механічного пошкодження одягу, що виникає при впливі на одяг знаряддями розтину – див. Сліди розрубування.

РОЗРЯДЖЕННЯ – дії вибухотехніка (оператора) під час фази атаки щодо відокремлення засобів підриву від заряду вибухової речовини.

РОЗРЯДЖЕННЯ ВП – приведення ВП в безпечний стан шляхом видалення з нього вибухонебезпечних елементів (розривного заряду ВР, підривача).

РОЗСІЮВАННЯ СВІТЛА – зміна характеристик світлового потоку при його взаємодії із речовиною. У більш вузькому смислі – зміна напрямку поширення світла у речовинах, що містять оптичні неоднорідності: світловий пучок, що поширюється у певному напрямку, розділяється у таких речовинах на безліч по-різному направлених пучків, що сприймається як невласне світіння середовища. Розсіювання світла викликається різними причинами. Так, у розрідженому газі воно обумовлено взаємодією світла із окремими атомами і молекулами, у чистих рідинах і кристалах – із молекулами речовини.

РОЗСІЮВАЧ (ФАРИ, ПІДФАРНИКА) – найчастіше круглий або прямокутний, опуклий чи плоский виріб зі скла, призначений для формування світлового потоку потрібної конфігурації, захисту поверхні відбивача та лампи від зовнішнього впливу і ослаблення прямих променів лампи. Виготовляється, зазвичай, із безбарвного, жовтого або червоного (рубінового) скла. Виділяють розсіювачі: асиметричні, які формують асиметричний пучок світла («європейський промінь») та мають на внутрішній поверхні оптичні елементи у вигляді гострокутних призм; симетричні, які створюють симетричний пучок світла («американський промінь») і мають на внутрішній поверхні симетрично розташовані оптичні елементи у вигляді лінз та світловідбивачі (катафоти).

РОЗСІЮВАЧ ФАР – кругле або прямокутне опукле скло, що закриває світловий отвір відбивача. Призначений для перерозподілу світлового пучка, що виходить від відбивача, і приведення його у відповідність до вимог норм на світлорозподіл фари, а також для ослаблення дії прямих променів лампи. Основні елементи: буртик, центральна лінза, зони розсіювання, гладка зона, точкова грануляція, довгасті лінзи, уступи. Частини Р. ф. досліджуються з метою трасологічної ідентифікації цілого – див. Ознаки прес-форми на розсіювачу фар.

РОЗСІЮВАЧ ФАРНИЙ – див. Фарний розсіювач.

РОЗСІЯНЕ ОСВІТЛЕННЯ – загальне, ненаправлене освітлення, яке заповнює певну ділянку. Тобто світло надходить не від певного джерела, а відбивається від стіни, стелі та інших предметів, забезпечуючи м’яке освітлення.

Розташування, розміри та вигляд тканини рубця дає змогу зробити висновки про давність та умови його виникнення.

РОЗЧИН – тверда або рідка гомогенна система, яка складається з двох або більше компонентів. Найпоширеніші розчини – рідкі. Будь-який розчин складається з розчинника та розчиненої речовини. Зазвичай розчинником вважається той компонент, який у чистому вигляді має такий самий агрегатний стан, що і отриманий розчин (наприклад, у водному розчині солі розчинник – вода). Якщо компоненти до розчинення знаходяться в однаковому агрегатному стані (наприклад, спирт та вода), то розчинником буде той, якого більша кількість – див. Розчинник.

РОЗЧИННИК – компонент розчину. Найбільш популярна класифікація Р., згідно з якою їх поділяють на органічні та неорганічні. Найважливіший неорганічний Р. – вода. Виділяють Р. полярні та неполярні, низько та високо киплячі тощо. Найважливіші характеристики Р.: густина, в’язкість, температура спалаху, гранично допустима концентрація пари в повітрі, токсичність та ін. – див. Розчин.

РОЗЧИННИКИ ТА РОЗРІДЖУВАЧІ ЛФМ – органічні леткі рідини, що застосовуються для розчинення плівкоутворюючих речовин при виробництві ЛФМ, а також для переведення останніх (розведенням, розбавленням) у стан, придатний для нанесення на поверхню, що фарбується – див. Допоміжні матеріали, Плівкоутворюючі речовини.

РОЗЧЛЕНУВАННЯ – в трасології один з двох різновидів процесу поділу цілого на частини, коли сліди формуються не під безпосереднім впливом об’єкта і сили, що викликала поділ, а під дією внутрішніх сил молекулярного зчеплення, що обумовлюють цілісність кожного об’єкта. На площинах розчленування відсутні сліди об’єкта, що його викликав. Нерівності й інші деталі площини розчленування є відображеннями структури рельєфу площини розчленування на іншій частині (частці) об’єкта, яка раніше прилягала до першої – порівн. Відділення.

РОСЛИНА КОНОПЕЛЬ – будь-яка рослина роду Саnnabіs Catіva L. включена у відповідності до затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року №770 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів як рослина, що містить психотропні речовини.

РОТ – порожнина між верхньою і нижньою щелепами з отвором у нижній частині обличчя, описується за величиною (малий, середній, великий); контуром ротової щілини (пряма, дугоподібна, ламана), положенням кутів рота (горизонтальні, підняті, опущені) та особливостями (відкритий та запалий рот, асиметрія кутів рота тощо)

РОТОРНИЙ МЕХАНІЗМ ЗАМИКАННЯ (МЕХАНІЗМ НАТЯЖІННЯ) – деталь пломби, за допомогою якої здійснюється фіксація пломбувального елементу всередині корпуса пломби. При встановленні пломби пломбувальна линва затягується через отвори за допомогою ротору, який обертається за допомогою пластинчатої рукоятки у формі флажка. Після навішування пломби флажок відламується, що унеможливлює повторне обертання ротора без пошкодження корпуса, а храповий механізм блокує розмотування линви у зворотному напрямку – див. Пломба роторного типу.

РУБАНЕ ПОШКОДЖЕННЯ ОДЯГУ – пошкодження, заподіяне знаряддями рублячої дії (сокирою, стамескою, лопатою, шашкою, шаблею тощо), що проходить крізь кілька шарів одягу. По довжині, як правило, змінюється в бік зменшення, але може і збільшуватися, коли верхній шар тканини одягу має велику міцність і легко змішається. На щільних предметах одягу (наприклад, поясному ремені) можуть залишитися сліди від нерівностей леза знаряддя у вигляді трас. Форма Р.п.о. прямолінійна або дугоподібна. При використанні гострого леза краї пошкодження рівні, у разі наявності на лезі дефектів і застосування тупого леза – нерівні. Кінці ниток разволокнені, можуть бути сплощені, зім’яті, що характерно для дії тупими лезами. Форма кінців пошкодження залежить від ступеня впровадження леза в слідосприймаючий об’єкт і виду знаряддя. При повному зануренні леза (наприклад, сокири) обидва кінці за формою тупі, що є результатом дії п’яти і носка сокири; при зануренні тільки леза обидва кінці пошкодження гострі, при зануренні носка і леза або леза і п’яти один кінець пошкодження тупий, інший – гострий. За межами кінців пошкодження можуть спостерігатися поверхневі сліди вдавлення леза – див. Наскрізне рубане пошкодження одягу.

РУБЕЦЬ – слід на шкірі у вигляді невеликої складки від рани, що загоїлась. Як дефект, що важко видаляється, рубець на обличчі може мати суттєве значення, як індивідуальна ознака при ідентифікації особи та трупів.

РУЙНУВАННЯ ОБ’ЄКТІВ – приведення об’єктів у стан, непридатний для подальшого використання.

РУХИ ДОВІЛЬНІ – зовнішні і внутрішні тілесні рухові акти (процеси), свідомо регульовані суб’єктом на основі наявної в нього потреби в досягнення мети, як образу передбачуваного результату.

РУХИ МИМОВІЛЬНІ – імпульсивні або рефлекторні рухові акти, здійснювані без контролю свідомості. Рухи мимовільні можуть мати адаптивний характер (напр., моргання, посмикування руки при впливі больового подразника) і неадаптивні (напр., хаотичні рухи у ситуаціях потьмарення свідомості).

РУЧНА ГРАНАТА – боєприпас для метання рукою. Виділяють протипіхотні (осколкові наступальні і оборонні), протитанкові і спеціальні (димові, запальні та ін.).

РУЧНА ГРАНАТА НАСТУПАЛЬНА – осколкова ручна граната дистанційної дії для ураження живої сили супротивника в наступальному бою.

РУЧНА ПРОТИТАНКОВА ГРАНАТА – ручна кумулятивна граната ударної дії для ураження броньованих цілей противника.

А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я