А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я

Е

ЕБМ – Експертиза будівельних матеріалів

ЕБОНІТИ – продукти, що утворюються при вулканізації ненасичених каучуків великою кількістю сірки (30-50 масових відсотків). Застосовують для виготовлення деталей електричних приладів, акумуляторів та інших виробів, стійких до дії агресивних середовищ.

ЕДЖЕОСКОПІЯ – розділ дактилоскопії з мікроскопічного дослідження слідів папілярних узорів, який вивчає можливості використання нерівностей (виступів і заглибин) на краях папілярних ліній з метою ідентифікації.

ЕЙФОРІЯ – відчуття фізичного та духовного комфорту, благополуччя, що виникає під дією наркотичного засобу – див. Наркоманія.

ЕКСПЕРИМЕНТ ПРИ ПРОВЕДЕННІ ЕКСПЕРТИЗИ СЛІДІВ НІГ – дії експерта, спрямовані на отримання зразків для порівняльного дослідження, встановлення стійкості виявлених загальних і окремих ознак, виявлення можливого характеру їх викривлення при певних умовах.

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИЙ ЗРАЗОК – зразок, що містить відображення (відбиток), виготовлений спеціально для порівняльного дослідження слідчим, прокурором, судом до проведення експертизи або самим експертом в процесі її проведення.

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИЙ ЗРАЗОК ПЛОМБИ – пломба, яка надається для порівняльного дослідження.

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ ЗРАЗКИ ПРИ ДОСЛІДЖЕННІ СЛІДІВ ЗУБІВ – спеціально виготовлені для проведення порівняльного дослідження відбитки зубів і моделі щелеп осіб, які перевіряються (гіпсові, з легко плавкового металу та ін.)

ЕКСПЕРТ – особа, яка володіє спеціальними знаннями і залучається органами розслідування, судом та іншими установами для проведення експертизи.

ЕКСПЕРТА-ТРАСОЛОГА ВИСНОВОК – див. Висновок експерта-трасолога.

ЕКСПЕРТИЗА ҐРУНТІВ – клас судових експертиз, що проводяться з метою встановлення факту перебування людини, тварини або знаходження транспортних засобів, інших предметів на даній ділянці місцевості, факту контактної взаємодії предметів шляхом аналізу ґрунтових нашарувань на цих об’єктах, а також джерела походження ґрунту. Деякі автори (наприклад, В.С. Митрічев) вважають Ґ.е. видом СЕМРВ. Родова належність в Ґ.е. обумовлюється природними чинниками ґрунтоутворення, групова – антропогенним чинником. Придатність ґрунтових нашарувань для ідентифікації за ними ділянки місцевості визначається: наявністю ознак та властивостей об’єкта ідентифікації; відсутністю надмірних чужорідних забруднень (крові, ПММ тощо); кількістю; умовами та часом зберігання. Як у ґрунті на ділянці місцевості, так і у ґрунтових нашаруваннях на об’єктах-носіях постійно відбуваються зміни, неадекватність яких може унеможливити ідентифікацію. Для проведення ідентифікації ділянки місцевості необхідно відбирати від неї ґрунтові зразки (масою 50-200 г), які в Е.г. поділяють на порівняльні та контрольні. Порівняльні зразки відбирають (дотримуючись низки вимог) з ділянки, що перевіряється, а контрольні – з оточуючих територій для відмежування від них даної ділянки. До зразків додається схема місцевості із зазначенням точок їх відбору.

ЕКСПЕРТИЗА ЗАМКІВ – різновид трасологічної експертизи, проведеної фахівцями, який полягає в дослідженні замків, знарядь злому або відмикання для вирішення завдань, поставлених перед експертом.

ЕКСПЕРТИЗА ЗАМКІВ – різновид трасологічної експертизи, проведеної фахівцями, який полягає в дослідженні замків, знарядь злому або відмикання для вирішення завдань, поставлених перед експертом.

ЕКСПЕРТИЗА МАТЕРІАЛІВ, РЕЧОВИН ТА ВИРОБІВ – один із найбільш розповсюджених класів експертиз, що призначаються по кримінальних та цивільних справах. Специфікою СЕМРВ є проведення матеріалознавчих досліджень, вивчення рецептурно-технологічних даних, аналіз результатів впливу на субстанцію зовнішніх та внутрішніх чинників.

ЕКСПЕРТИЗА НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ, ПСИХОТРОПНИХ РЕЧОВИН ТА ПРЕКУРСОРІВ – рід експертизи матеріалів, речовин та виробів. Встановлює фактичні дані та обставини подій, пов’язаних із незаконним виготовленням, придбанням, зберіганням, перевезенням і збутом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів.

ЕКСПЕРТИЗА ПЛОМБ – проведення фахівцями трасологічного дослідження пломб, пломбірів (пломбувальних лещат) для вирішення завдань, поставлених перед експертом – див. Пломба, Пломбір (пломбувальні лещата).

ЕКСПЕРТИЗА СИТУАЦІЙНА ТРАСОЛОГІЧНА – див. Ситуаційна трасологічна експертиза.

ЕКСПЕРТИЗА СКЛА, КЕРАМІКИ ТА ВИРОБІВ З НИХ – рід експертизи матеріалів, речовин та виробів.

ЕКСПЕРТИЗА СЛІДІВ ЗУБІВ КОМПЛЕКСНА – див. Комплексна експертиза слідів зубів.

ЕКСПЕРТИЗА СЛІДІВ ТВАРИН – різновид трасологічної експертизи, об’єктами дослідження якої є властивості ніг (лап), зубів і пазурів тварин, що відобразилися в слідах.

ЕКСПЕРТИЗА ТРАНСПОРТНО-ТРАСОЛОГІЧНА – див. Транспортно-трасологічна експертиза.

ЕКСПЕРТИЗА ТРАСОЛОГІЧНА – див. Трасологічна експертиза.

ЕКСПЕРТИЗА ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ – клас судових експертиз, мета яких – встановлення складу харчових продуктів (зокрема – напоїв), їх відповідності стандартам, рецептурі, найменуванню, зазначеному сорту, визначення технології та часу виготовлення, способів фальсифікації, концентрації в них шкідливих речовин (нітратів, пестицидів тощо). До об’єктів Е.х.п. належать: харчові продукти, сировина, напівфабрикати, сліди харчових продуктів і відповідні документи. Для проведення порівняльних досліджень кожна однорідна партія готової продукції повинна бути представлена на експертизі у вигляді так званого середнього зразка або середньої проби (близько 500 г або мл). Однорідною вважають партію продукту одного виду та сорту, в тарі одного типу і розміру (тобто в однаковій упаковці та розфасовці), вироблену на одному підприємстві, в один день і на одній зміні та призначену для одночасної здачі, приймання, огляду і оцінки якості. Від визначеної в залежності від розмірів партії кількості упаковок (ящиків, бочок, мішків тощо), штабелю розфасованої або від неупакованої та нерозфасованої продукції з різних місць відбирають певну кількість продукту – вибірку (200 г або мл). Сукупність окремих вибірок, відібраних від однорідної партії, складає вихідний зразок, із якого після ретельного перемішування і формується середній зразок. Як зразки для порівняльного дослідження в експертизі харчових продуктів використовують також контрольні зразки продукту, який досліджується, приготовлені фахівцем (виробником) за рецептурою нормативно-технічної документації та із дотриманням технології. Експерту надаються також відповідні нормативні документи (ДСТУ, ТУ, сертифікати якості), технічна документація, рецептура і норми витрати сировини, документи, що засвідчують якість товару в момент його передачі відповідальній особі.

ЕКСПЕРТНА ДІАГНОСТИКА ТРАСОЛОГІЧНА – див. Трасологічна експертна діагностика.

ЕКСПЕРТНА ЕВРИСТИКА – способи вирішення нестандартних експертних завдань, які не описані в методиках трасологічних досліджень, а розробляються самостійно експертом в процесі конкретного експертного дослідження.

ЕКСПЕРТНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ – процес дослідження об’єктів наданих на експертизу. Загалом складається із логічно послідовних стадій (етапів): підготовчої (попередньої) (з експертним оглядом об’єктів), аналітичної (або стадії роздільного (детального) дослідження об’єктів експертизи), синтезуючої (штучної) (або стадії порівняльного дослідження), стадії оцінки результатів дослідження та формулювання висновків.

ЕКСПЕРТНЕ СВІТЛО – альтернативне джерело освітлення з можливістю зміни довжини хвилі в діапазоні від 300 до 750 нм. Формування потрібного спектру випромінювання здійснюється шляхом механічної зміни кольорових фільтрів чи електронним способом. Е.с. використовують для виявлення латентних слідів нашарування або відшарування (наприклад, взуття), слідів-речовин (кров, паливно-мастильні матеріали), а також слідів-предметів (волокон, мікрочастинок лакофарбових покриттів), які проявляються у певній ділянці спектру, у тому числі невидимій, завдяки викликанню видимої люмінесценції.

ЕКСПЕРТНИЙ ОГЛЯД ВИБУХОТЕХНІКА – дії вибухотехніка (оператора) щодо виявлення вибухових пристроїв і речовин у разі надходження повідомлень про підготовку вибуху, виявлення підозрілого предмету чи вчинення вибуху.

ЕКСПЕРТНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ АНАЛІТИЧНА СТАДІЯ – див. Аналітична стадія експертного дослідження.

ЕКСПЕРТНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ОЦІНОЧНА СТАДІЯ – див. Оціночна стадія експертного дослідження.

ЕКСПЕРТНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ПІДГОТОВЧА СТАДІЯ – див. Підготовча стадія експертного дослідження.

ЕКСПЕРТНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ПОРІВНЯЛЬНА СТАДІЯ – див. Порівняльна стадія експертного дослідження.

ЕКСПЕРТНОГО ТРАСОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ПРЕДМЕТ – див. Предмет експертного трасологічного дослідження.

ЕКСПЛУАТАЦІЙНІ ДЕФЕКТИ СКЛА – дефекти, що виникають в процесі зберігання та експлуатації виробів зі скла: подряпини, тріщини, виколки, сліди травлення у вигляді нерівностей, райдужних плям, нашарування різних речовин тощо – див. Виробничі дефекти скла, Дефекти скла, Ознаки об’єкта.

ЕКСПЛУАТАЦІЙНІ ОЗНАКИ ОБ’ЄКТІВ СЕМРВ – ознаки, що відображають зміни в морфологічних та субстанціональних властивостях об’єктів, які виникають при їх використанні: утворення продуктів деструкції (окислення) і полімеризації (кристалізації) речовин, руйнування поверхневого шару об’єктів (розтріскування, утворення кратерів, заглиблень, трас тощо), розшарування матеріалів, зміна фазового складу, міграція хімічних елементів в об’єктах із багатошаровою структурою (ЛФП, предмети з металевим, пластмасовим покриттям), утворення нашарувань, включення сторонніх домішок тощо.

ЕКСПОВИЛКА (брекетинг) – послідовна зйомка трьох кадрів, перший і останній з яких відзняті із недодержкою і передержкою. Ступінь недодержки і передержки коректується в установках фотоапарата. Брекетинг застосовується в умовах складного освітлення, коли автомат установки експозиційних параметрів може помилитися.

ЕКСПОЗИЦІЙНА ПОПРАВКА – механізм ручного коректування експозиції. Експозиційна поправка вводить в автомат експозиції завищене чи занижене значення реальної світлочутливості сенсора, що дозволяє уникнути експозиційних помилок в умовах складного освітлення.

ЕКСПОЗИЦІЙНЕ ЧИСЛО (англ. EV) – параметр, що характеризує необхідний рівень експозиції для одержання прийнятного зображення об’єкта визначної освітленості при заданій чутливості датчика зображення. Низка значень експозиційних чисел утворює шкалу; зміна експозиційного числа на одну одиницю відповідає зміні експозиції (освітленості датчика зображення) у два рази. Одну і ту саму експозицію можна одержати при різних поєднаннях значень діафрагмового числа і видержки.

ЕКСПОЗИЦІЙНІ ПАРАМЕТРИ – значення діафрагмового числа і видержки, що встановлюються перед зйомкою. Від величини експозиційних параметрів залежить кількість освітлення – експозиція, що передається світлочутливому шару фотоматеріалу в процесі його експонування. Експозиційні параметри визначаються за допомогою експонометра, за таблицями або приблизно на основі практичного досвіду, виходячи з умов зйомки і характеру сюжету. В знімальних апаратах з експонометричними пристроями експозиційні параметри встановлюються напівавтоматично чи автоматично, в залежності від конструкції апарату.

ЕКСПОЗИЦІЯ (кількість освітлення) – фізична величина, що служить кількісною мірою світлової енергії, яка впливає на датчик зображення. Значення експозиції залежить від освітленості і часу експонування (видержки). Від експозиції залежить якість знімка; недостатня експозиція (недодержка) приводить до недостатнього пророблення деталей на світлих ділянках (в тінях), надлишкова експозиція (передержка) – до недостатнього пророблення на темних ділянках (світлах).

ЕКСПОКОРЕКЦІЯ (експозиційна корекція) – функція цифрового фотографічного апарата для регулювання розрахункового експозиційного числа. Експокорекція здійснюється кроками (як правило, із кроком 1/2 або 1/3 від експозиційного числа) у бік зменшення чи збільшення розрахункового експочисла. В результаті мікропроцесор коректує обидва експопараметра, а кадр виходить більш темним або більш світлим, ніж до експокорекції. Діапазон регулювання у більшості випадків знаходиться в межах від -2 до +2 розрахункового експозиційного числа, яке позначається EV.

ЕКСПОНОМЕТР (від лат. ехроnо – виставляю, показую і грец. metreo – вимірюю) – прилад для визначення значень експозиційних параметрів при фотозйомці.

ЕКСПОНОМЕТР ТОЧЕЧНИЙ (англ. Spot Meter) – зовнішній експонометр, що дозволяє здійснювати вимірювання за невеликою ділянкою сюжету. Кут поля зору крапкового експонометра як правило складає від 1 до 8 градусів.

ЕКСПОНОМЕТРИЧНИЙ ПРИСТРІЙ – пристрій, що забезпечує автоматичне чи напівавтоматичне встановлення експозиційних параметрів у фотографічному апараті.

ЕКСПОНУВАННЯ – процес проектування світлового зображення на поверхню датчика зображення, в результаті чого утворюється «електронний негатив». Кількість освітлення, що при експонуванні впливає на датчик зображення, називається експозицією. Тривалість експонування датчика зображення називається видержкою. Дозування експозиції регулюється встановленням експозиційних параметрів.

ЕКСПОРТ – зміна формату (як правило вихідного) файлу на іншій.

ЕКСПРЕСІЯ – виразність, підкреслене виявлення почуттів, переживань. Експресивні реакції є зовнішнім проявом емоцій і почуттів людини (у міміці, пантоміміці, голосі і жестах).

ЕКСТРАКТ ОПІЮ (ЕКСТРАКТ МАКОВОЇ СОЛОМИ) – засіб, що отримують шляхом виділення (екстракції) наркотично активних алкалоїдів водою або органічними розчинниками. Може зустрічатись у рідкому, смолоподібному або твердому стані. Може мати характерний запах сухофруктів. Сухий екстракт – грудкоподібний порошок бурого кольору, що являє собою випарену витяжку з опію. Містить до 20% морфіну. При експертних дослідженнях має назву концентрат з макової соломи, опій екстракційний).

ЕКСТРАКТИ (НАСТОЙКИ) КАНАБІСУ – наркотичний засіб кустарного виробництва, що отримується з канабісу або смоли канабісу шляхом екстракції будь-яким розчинником (жири, в тому числі молочні, вода, бензин, гексан, спирт та ін.). Найчастіше зустрічаються екстракти молочні або олійні. За зовнішнім виглядом – це масляниста рідина різної консистенції, колір – від світло-коричневого до майже чорного. Може мати зелений колір з різними відтінками. Вміст тетрагідроканабінолу (наркотично активна речовина, сильний галючиноген) в Е.(н.)к. може на порядок перевищувати його вміст у смолі канабісу.

ЕКСТРАКЦІЇ МЕТОДИ – хімічні методи дослідження, що засновані на неоднаковій розчинності компонентів сумішей у різних розчинниках. Для виділення досліджуваного компоненту підбирають розчинник, що розчиняє тільки цей компонент, а інші або взагалі не розчиняє, або розчиняє незначно.

ЕКСТРАКЦІЙНИЙ ОПІЙ – див. Концентрат з макової соломи

ЕКСТРУЗІЯ – спосіб переробки полімеру, що полягає у формуванні виробів шляхом продавлювання матеріалу в пластичному чи в’язкотекучому стані через формуючий елемент – філь’єру. Профіль її отвору визначає конфігурацію виробу. Широко використовується для виробництва плівок, листів, волокон, труб, профільних виробів, нанесення покриттів на рулонні матеріали (папір, тканину тощо) та кабелі, а також для отримання видувних виробів. Е. полімерних плівок здійснюється двома способами: 1) плоскощілинним, що використовується, головним чином, для нанесення покриттів на рулонні матеріали й одержання плівки-напівфабрикату; 2) рукавним, при якому трубчаста заготовка, що виходить з кільцевого отвору головки, роздувається зсередини стиснутим повітрям. Цим способом отримують основну частину плівок з поліетилену високого тиску.

ЕКСЦЕНТРИЧНИЙ МЕТОД ОГЛЯДУ – полягає в тому, що огляд ведеться по спіралі від центра місця події до його периферії.

ЕЛАСТИЧНІСТЬ – 1) властивість речовини або покриття; 2) здатність до розтягнення, деформації без утворення розривів, тріщин, сколів. На мікрооб’єктах Е. визначається візуально за гнучкістю матеріалу в цілому чи окремих його шарів, що деформуються препарувальним інструментом – порівн. Крихкість; див. Лакофарбове покриття (ЛФП), Ознаки ЛФП.

ЕЛАСТОМЕРИ – аморфні полімери та матеріали на їх основі, що мають високоеластичні властивості (переважний вигляд деформацій – великі пружні) у всьому діапазоні температур їх експлуатації. Найважливіші – каучуки і гуми – див. Структура (надмолекулярна) полімеру.

ЕЛЕКТРОДЕТОНАТОР (ЕД) – пристрій, призначений для збудження детонації заряду ВР за допомогою електричного струму. Складається з електроспалахувача і капсуля-детонатора, розміщених в одній гільзі. Виділяють ЕД миттєвої й уповільненої дії.

ЕЛЕКТРОДЕТОНАТОР УПОВІЛЬНЕНОЇ ДІЇ – електродетонатор, вибух якого відбувається через певний проміжок часу після включення електричного струму; має між крапельною головкою електросплахувач і чашкою капсуля-детонатора додаткову гільзочку із сповільнюючим складом, що складається з суміші перекису барію, калієвої селітри і ідітола.

ЕЛЕКТРОННА МІКРОСКОПІЯ – метод, що відноситься до мікроскопічних методів дослідження; дозволяє отримувати збільшення до 200 000 разів і має більш високу (у порівнянні зі світловою мікроскопією) роздільну здатність. Вивчення матеріалів документів здійснюється шляхом бомбардування потоком електронів безпосередньо самого об’єкта або його відбитка (репліки). Е.м. при дослідженні документів застосовується для диференціації за морфологічними ознаками й якісним елементним складом паперу, фарб, а також для виявлення й встановлення складу мікровключень.

ЕЛЕКТРОННИЙ ІМПУЛЬСНИЙ ОСВІТЛЮВАЧ – портативний освітлювальний прилад, в якому джерелом світла служить імпульсна газорозрядна лампа з електронним пристроєм живлення і запалювання.

ЕЛЕКТРОННО-ОПТИЧНИЙ ПЕРЕТВОРЮВАЧ (ЕОП) – вакуумний фотоелектронний прилад для перетворення зображення об’єкта, яке не спостерігається оком (в інфрачервоних, ультрафіолетових або рентгенівських променях), у видиме або для посилення яскравості видимого зображення. У техніко-криміналістичному дослідженні документів застосовується при оптичних або мікроскопічних дослідженнях.

ЕЛЕКТРОПІДРИВНА МЕРЕЖА – система, що складається з електродетонаторів і провідників, що з’єднують їх між собою і з джерелом струму.

ЕЛЕКТРОСПАЛАХУВАЧ – пристрій, призначений для ініціювання капсулів-детонаторів і займання порохових зарядів. Являє собою тонкостінну металеву або пластмасову оболонку циліндричної форми і місток розжарювання з запальною головкою і вивідними проводами. Електроспалахувач спрацьовує при пропусканні електричного струму через місток розжарювання.

ЕЛЕКТРОФОТОГРАФІЯ – сукупність репрографічних способів копіювання оригіналів, заснованих на перетворенні видимого зображення у розподіл електростатичного потенціалу на поверхні напівпровідника з подальшою візуалізацією прихованого зображення фарбувальним матеріалом.

ЕЛЕКТРОХІМІЧНИЙ МЕТОД ВИЯВЛЕННЯ ЗМІНИ ПЕРВИННИХ НОМЕРІВ – спосіб візуалізації зміни первинних номерів шляхом травлення металевої поверхні номерної площадки кузовів чи агрегатів автомобільного транспорту розчинами слабких кислот, наприклад, лимонної, мурашкової, щавлевої, ортофосфорної з використанням джерела постійного струму з невеликою напругою. Найчастіше з цією метою використовують штатний акумулятор автомобіля 12-24 В. При цьому плюсова клема під’єднується до маси автомобіля, а мінусова – до електрода для травлення, обгорнутого тканиною змоченою у розчині кислоти. Візуалізація знаків зміненого номера відбувається за рахунок різної швидкості травлення ділянок, які піддавалися механічній дії і незмінних ділянок. Травлення продовжують до моменту отримання контрасту обрисів змінених знаків, достатніх для їх фіксації – див. Програмно-апаратний комплекс для встановлення дійсності первинних номерів.

ЕЛЕМЕНТ НЕВИЛУЧАЄМОСТІ – пристрій з датчиком цілі, розрахований на спрацювання засобу ініціювання вибуху під час проведення будь-яких дій з нейтралізації чи розрядження вибухового пристрою.

ЕЛЕМЕНТ ПАСТКА – пристрій з датчиком цілі, розрахований на необережне поводження з предметом.

ЕЛЕМЕНТ РЕЧОВОЇ ОБСТАНОВКИ – окремий матеріальний об’єкт, що входить до складу речової обстановки події, що розслідується: предмет (фізичне ціле), матеріальні утворення у вигляді рідких, сипучих чи газоподібних речовин, а також їх частини та сліди – див. Об’єкти СЕМРВ, СЕМРВ.

ЕЛЕМЕНТАРНЕ ВОЛОКНО – волокно, що не поділяється уздовж осі механічним шляхом на більш дрібні структурні складові без руйнування та втрати основних властивостей. Довжина Е.в. – важлива технологічна характеристика, що визначає особливості його переробки у текстильні матеріали (вироби); є підставою для поділу хімічних волокон на текстильну нитку і штапельне волокно, а природних волокон – за сортами – див. Натуральні (природні) волокна, Текстильна (комплексна) нитка, Хімічні волокна, Штапельні волокна.

ЕЛЕМЕНТАРНЕ ВОЛОКНО, ФРАГМЕНТ – об’єкт, що найчастіше зустрічається в експертному дослідженні і являє собою невеликий відрізок (обривок) елементарного волокна, що утворився в процесі експлуатації текстильного матеріалу чи внаслідок іншого впливу (наприклад, в умовах події, що розслідується). Не відображає технологічних особливостей довжини різання штапельних та сортності природних волокон – див. Елементарне волокно, Натуральні (природні) волокна.

ЕЛЕМЕНТИ ДОРІЖКИ СЛІДІВ – ознаки, що виділяються в структурі доріжки: лінія напрямку руху, лінія ходи, довжина кроку (лівого і правого), ширина постановки ніг, кут розвороту стопи (лівої і правої), розподіл ваги (більше на ліву чи праву ногу).

ЕЛЕМЕНТИ ДОРІЖКИ СЛІДІВ – ознаки, що виділяються в структурі доріжки: лінія напрямку руху, лінія ходьби, довжина кроку (лівого і правого), ширина постановки ніг, кут розвороту стопи (лівої і правої), розподіл ваги (більше на ліву чи праву ногу) – див. Кут розвороту в постановці стопи.

ЕЛЕМЕНТИ ЗОВНІШНОСТІ ОСОБИ – стать, зріст, вік, національність, будова тіла в цілому, частини та деталі тіла, їх характеристика та ознаки, функції (хода, жестикуляція та ін.), частини зовнішнього оформлення (одяг, взуття).

ЕЛЕМЕНТИ МЕХАНІЧНІ ПОШКОДЖЕННЯ ОДЯГУ – деталі, які складають пошкодження і відмежовують його від непошкодженої тканини одягу. Виділяють елементи пошкодження: краї, кінці, вільні кінці ниток та їх волокна, кінцеві нитки, основне і додаткове пошкодження. Якісна і кількісна характеристики зазначених елементів дають можливість робити висновок про вид застосованого знаряддя і механізм утворення пошкодження.

ЕЛЕМЕНТНИЙ СКЛАД НП – якісний та кількісний вміст елементів, що входять до складу НП. Визначається методами мікрохімічного, емісійного спектрального, лазерного мікроспектрального, атомно-абсорбційного аналізів – див. Ознаки об’єктів експертизи НП і ПММ.

ЕЛЕМЕНТНИЙ СКЛАД ТЮТЮНУ (МАХОРКИ) – сукупність хімічних елементів, що визначаються в зольному залишку методом емісійного спектрального аналізу – див. Атомний спектральний аналіз тютюну та махорки.

ЕЛІПТИЧНИЙ – такий, що має форму еліпса.

ЕМАЛЕВА ФАРБА (ЕМАЛЬ) – фарба, виготовлена на лаках, основою яких є розчини синтетичних та природних смол, ефірів целюлози в органічних розчинниках. Застосовується для отримання декоративних (зовнішніх) шарів покриття. Наноситься по шару ґрунту чи шпаклівки, має гарну покривність, високу стійкість до різних чинників, що діють на покриття в умовах його експлуатації – див. Ґрунти (ґрунтовки), Система покриттів, Фарби.

ЕМАЛЬ – міцна склоподібна речовина, що отримується шляхом обпалювання та тугоплавке покриття, що наноситься на поверхню металевих виробів для захисту їх від корозії та з декоративною метою. Е. Може бути прозорою та непрозорою, білою та забарвленою. Непрозора емаль – глазур – див. Побутове скло, Технічне скло.

ЕМОЦІЙНІСТЬ – властивості людини, які відображають зміст, якість і динаміку її емоцій і почуттів.

ЕМПІРИЧНИЙ РІВЕНЬ ЗНАНЬ – рівень пізнавального процесу, що дає знання тих закономірних зв’язків і відношень, які виявляються через аналіз безпосередніх даних спостережень.

ЕОП (електронно-оптичний перетворювач) – прилад, що перетворює світлове зображення у набір електричних зарядів. Характеризується роздільною здатністю – кількістю зарядів по вертикалі і горизонталі, співвідношенням сигнал/шум і чутливістю до яскравості світлового зображення. Мікроскопічні ділянки ЕОП, які перетворюють світло у заряд, називаються пікселями. Пікселями також називають точки, з яких складається зображення, сформоване електронно-оптичним перетворювачем.

ЕПІКАНТУС – складка шкіри, що частково або повністю прикриває верхній внутрішній кут ока. В криміналістиці використовується з метою ідентифікації.

ЕПІЦЕНТР ВИБУХУ – проекція центра вибуху на поверхню землі. При контактному наземному (надводному) вибуху положення епіцентру вибуху і центру вибуху збігаються.

ЕПОКСИДНІ СМОЛИ – олігомери, що містять у ланцюгах молекул епоксидні чи гліцидилові групи, які перетворюються при виготовленні виробів у тривимірні зшиті полімери за допомогою затверджувачів (поліамінів, ароматичних діамінів тощо). Основне місце за обсягом виробництва займають епоксидіанові смоли, які отримуються шляхом поліконденсації епіхлоргідрину та дифенілолпропану. Затверділі продукти мають механічну міцність, хімічну стійкість, високі адгезійну здатність і діелектричні властивості. Застосовуються також смоли епоксиноволачні, аліфатичні, азотовмісні та ін. Використовуються як клеї; на їх основі виготовляють заливочні та просочувані компаунди, лакофарбові матеріали, склопластики, прес-матеріали, литу ізоляцію, форми для лиття тощо.

ЕТАПИ ПОПЕРЕДНЬОЇ СТАДІЇ ПОРТРЕТНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ – дослідження об’єктів (фотокарток), що надані на дослідження; з’ясування умов утворення особи на фотокартках; умов фотографування; з’ясування якості фотокарток; загальної характеристики осіб, що зображені на фотознімках та супутніх елементів, що характеризують зображених на фотокартках осіб.

ЕТИЛЕНПРОПІЛЕНОВІ КАУЧУКИ – продукти сополімеризації етилену з пропіленом (подвійні каучуки) чи етилену та пропілену з незв’язаним дієном (потрійні каучуки). Подвійні Е.п.к. використовують в електротехнічній промисловості, потрійні – для виготовлення автомобільних деталей: шлангів, ущільнювачів, накладок бамперів тощо.

ЕТИЛОВА РІДИНА – суміш тетраетилсвинцю з бромистими та хлористими сполуками, що додається до бензинів як високоефективний антидетонатор (у кількості не більше 3-4 мл на 1 кг палива).

ЕФЕДРОН – продукт переробки лікарських препаратів, що містять ефедрин або псевдоефедрин. Одержують кустарним способом фактично без застосування лабораторної апаратури. В розчині може бути безбарвним, або кольору від світло-жовтого до сіро-коричневого.

ЕФЕКТ ЧЕРВОНИХ ОЧЕЙ – ефект на фотографії, що з’являється від спалаху, який робить очі людини чи тварини червоними. Він обумовлений відбиттям світла від радужки ока і, як правило, недостатнім освітленням (коли зіниця широко розкрита), а також коли електронний спалах знаходиться близько до камери, забезпечуючи пряме відбиття світла в об’єктив.

Є

ЄВРОПЕОЇДИ – люди, що відносяться до європейської раси, жителі та уродженці Європи, 1) Центральні європеоїди – середній зріст, світла шкіра, волосся, очі, пряме або хвилясте волосся, середній виступ щелеп, середні за пропорціями обличчя рот та ніс, пряма або ввігнута спинка носу, середня висота перенісся та верхньої губи, відсутність епікантуса; 2) Північні європеоїди – зріст вище середнього, більш світлі шкіра, волосся, очі, відносно більш високе, ніж у центральних європеоїдів обличчя, короткий ніс з високім переніссям, велика висота верхньої губи, відсутність епікантуса; 3) Південні європеоїди (кавказькі групи населення) – темна шкіра, темне волосся, темні очі, відносно довгий ніс, частіше з випуклою спинкою, горизонтальною або опущеною основою носа, густими бровами, великою шириною щілини ока, відсутністю епікантуса; 4) Середньоазіатські європеоїди (таджики, туркмени, узбеки) – більш темні ніж у південних європеоїдів шкіра, волосся та очі, волосся жорстке, обличчя вужче, спинка носу пряма, рідко випукла, відсутність епікантуса.

ЄДИНА КОНВЕНЦІЯ ООН ПРО НАРКОТИЧНІ ЗАСОБИ – документ, прийнятий повноважними представниками 73 держав на конференції Організації Об’єднаних Націй (1961), що регламентує використання наркотичних засобів у медичних та наукових цілях, що передбачає заходи контролю за їх виробництвом і розподілом.

Ж

ЖАБО – супутній елемент зовнішності особи, оздоблення з мережив або легкої тканини на блузці чи платті, а також мереживна або муслінова нашивка з оборками на чоловічій сорочці.

ЖЕСТ – рух рук, плечей, голови людини, який супроводжує або замінює її мову: знак, сигнал. Найбільш характерні для даної особи рухи частин тіла або такі, супроводжують усну мову та щось означають в процесі спілкування.

ЖЕСТИКУЛЯЦІЯ – вживання та використання людиною жестів у процесі спілкування. В криміналістиці жестикуляція описується за звичним комплексом руху рук, що супроводжують усну мову, може бути пожвавленою і стриманою.

ЖОРСТКИЙ ДИСК – незнімний пристрій для збереження інформації в комп’ютері.

ЖОРСТКІСТЬ ВОЛОСЯНОГО ПОКРОВУ – визначається за товщиною волосся (жорстке – товсте волосся, м’яке – тонке волосся).

ЖУВАЛЬНИЙ ГОРБ – виступи на премолярах (2-3) і молярах (4-5). У слідах відображуються у вигляді поглиблень овальної форми. Їх взаємне розташування, кількість, розміри і форма є ідентифікаційними ознаками.

З

ЗАБІЙНА ДІЯ ОСКОЛКА – уражаюча дія осколка оболонки ВП на живу мішень, що приводить до нанесення тілесних ушкоджень. Характеризується величиною питомої кінетичної енергії осколка.

ЗАБОРОНЕНІ НАРКОТИЧНІ ЗАСОБИ – група наркотичних речовин рослинного та синтетичного походження, включених у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №770 від 6 травня 2000 року до «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» до списку особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких на Україні заборонений.

ЗАВАНТАЖЕННЯ – процес передачі даних з одного пристрою на інший, наприклад, можна завантажити файл з Web-сайту на комп’ютер або фотографії з камери на комп’ютер. Завантаження – переміщення даних з пам’яті одного пристрою в пам’ять іншого.

ЗАВДАННЯ ВИЯВЛЕННЯ МІКРООБ’ЄКТІВ – встановлення наявності на об’єкті-носії мікрооб’єктів певної природи на основі спеціальних знань з використанням мікроаналітичної техніки. Виявлення мікрооб’єктів є самостійний експертним завданням лише в тому випадку, коли вони не можуть бути виявлені, зафіксовані, вилучені та попередньо досліджені слідчим (судом) чи спеціалістом – див. Мікрооб’єкт.

ЗАВДАННЯ ҐРУНТОЗНАВЧОЇ ЕКСПЕРТИЗИ – 1) виявлення речовин ґрунтового походження на предметах, встановлення локалізації нашарувань; 2) віднесення виявлених речовин до ґрунтових; 3) віднесення ґрунту та окремих ґрунтових компонентів (мінеральних часток, чужорідних включень) до конкретної множини (роду, виду, групи тощо); 4) встановлення конкретних ознак та властивостей ґрунтових речовин, характеру ділянки місцевості; 5) встановлення механізму та давності утворення ґрунтових нашарувань; 6) встановлення спільної родової та групової належності ґрунтових об’єктів; 7) встановлення належності ґрунтових нашарувань локальній ділянці місцевості; 8) встановлення належності ґрунту (ґрунтових нашарувань) єдиній масі; 9) встановлення факту перебування особи (тварини, предмета) на конкретній ділянці місцевості; 10) встановлення факту забруднення довкілля.

ЗАВДАННЯ ЕКСПЕРТИЗИ ВОЛОКНИСТИХ МАТЕРІАЛІВ ТА ВИРОБІВ З НИХ – встановлення на основі спеціальних знань фактів, обставин, які свідчать про зв’язок з подією, що розслідується, конкретних об’єктів волокнистої природи чи їх залишків. До головних завдань відносять: 1) встановлення конкретної родової та групової належності часток (частин) текстильних волокон, ниток, тканин, трикотажу та інших об’єктів волокнистої природи; 2) виявлення локалізації на предметах-носіях мікрочастинок текстильних волокон та встановлення її відповідності ситуації події, що розслідується; 3) встановлення факту контактної взаємодії комплектів одягу за текстильними волокнами на одязі; 4) встановлення початкового вигляду і цільового призначення предметів одягу чи інших об’єктів волокнистої природи за спаленими залишками; 5) встановлення цілого (конкретного шматка тканини, предмета одягу) за його частинами (шматочками тканини, ґудзиком з нитками); ототожнення комплекту одягу за окремими предметами; 6) ідентифікація предметів одягу (пари рукавиць, светра) за сукупністю матеріалів (волокнами, пряжею, барвниками); 7) встановлення (ідентифікація) джерела походження волокнистого матеріалу чи виробу з нього. До особливих завдань криміналістичної експертизи волокнистих матеріалів та виробів з них відносяться встановлення способу виготовлення і відповідності виробу вимогам ДСТУ, визначення характеру (типу) пошкодження волокнистого матеріалу та ін.

ЗАВДАННЯ ЕКСПЕРТИЗИ ЛАКОФАРБОВИХ МАТЕРІАЛІВ ТА ПОКРИТТІВ – 1) виявлення часток лакофарбових матеріалів і лакофарбових покриттів, встановлення їх локалізації на об’єкті-носії; 2) визначення природи, складу, виду та призначення ЛФМ і ЛФП; 3) встановлення належності часток (мікрочасток) до покриттів множини предметів певного цільового (автотранспортний засіб, вогнетривка шафа, сейф тощо) та побутового (двері, вікна тощо) призначення; 4) визначення джерела походження ЛФП (наприклад, заводу-виробника, марки автомобіля); 5) встановлення факту контактної взаємодії предметів із пофарбованими поверхнями; 6) встановлення факту перефарбування (підфарбування) автомобіля; 7) встановлення спільності об’єктів, що порівнюються (належності їх до одного роду чи групи), тотожності визначеного об’єму (маси) ЛФМ, належності слідів ЛФП конкретному предмету (наприклад, речовини сліду-нашарування на робочій поверхні знаряддя зламу – ЛФП дверей зі слідами пошкоджень; ЛФМ, якими виконаний текст, і сукупності ЛФМ, вилучених у підозрюваної особи); 8) механізму слідоутворення на поверхні об’єкта-носія.

ЗАВДАННЯ ЕКСПЕРТИЗИ МАТЕРІАЛІВ, РЕЧОВИН ТА ВИРОБІВ – 1) виявлення; 2) класифікаційна; 3) ідентифікаційна; 4) діагностична; 5) ситуаційна; 6) реставраційна.

ЗАВДАННЯ ЕКСПЕРТИЗИ МЕТАЛІВ, СПЛАВІВ ТА ВИРОБІВ З НИХ – встановлення: 1) наявності на предметі-носії мікрочастинок металу або слідів металізації (наприклад, слідів від носіння холодної зброї); 2) класифікаційної належності об’єкта (вид, марка металу, сплаву); 3) належності об’єктів, що порівнюються, спільній множині: родовій – вид, марка металу, сплаву і (чи) виробу; груповій – виготовлення на одному підприємстві, комплекті устаткування, в одній партії плавки, в одному технологічному режимі переробки, за умовами зберігання й експлуатації; 4) належності частин об’єктів (у тому числі мікрочастинок), які відокремились у зв’язку з подією злочину конкретному виробу, (наприклад, мікрочастинок металу, виявлених у каналі рани, – лезу ножа (або бритви), вилученого у підозрюваного); 5) джерела походження (підприємства-виробника, комплекту технологічного устаткування), наприклад, металевої заготовки, що використовувалась як знаряддя вбивства; 6) факту контактної взаємодії конкретних металевих виробів між собою і з виробами (матеріалами) іншого роду; 7) топографії та механізму утворення слідів металізації, локалізації часток металів, а також форми і розмірів предметів, якими утворені ці сліди; 8) механізму відокремлення частин (часток) від металевого виробу; 9) наявності дефектів та причин руйнування виробів; 10) умов експлуатації виробів з металів (наявність короткого замикання електропроводів, електронагрівальних приладів, факту функціонування нитки розжарювання в момент пошкодження лампи тощо); 11) виду різання металевих виробів (газополум’яний, електродуговий) і типу електродів.

ЗАВДАННЯ ЕКСПЕРТИЗИ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ, ПСИХОТРОПНИХ РЕЧОВИН ТА ПРЕКУРСОРІВ – встановлення фактичних даних та обставин події злочину (незаконне виготовлення, розкрадання, придбання, збут наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів) у відповідності до потреб судової і слідчої практики. Встановлення зазначених даних та обставин пов’язане з визначенням: 1) природи речовини (у тому числі в мікрокількості на об’єктах-носіях), тобто віднесенням її до конкретних видів наркотичних засобів, психотропних речовин чи прекурсорів; 2) спільності наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, що порівнюються, за природою, використаною сировиною, технологією виготовлення тощо (спільна родова чи групова належність); 3) тотожності конкретних мас наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів; 4) джерела походження наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів (підприємство, кустарна майстерня, місце вирощування сировини тощо); 5) способу, технології та інших характеристик кустарного виробництва наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів.

ЗАВДАННЯ ЕКСПЕРТИЗИ НАФТОПРОДУКТІВ ТА ПАЛИВНО-МАСТИЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ – встановлення: 1) наявності на об’єкті-носії слідів НП та ПММ (легкозаймистих палив, мастильних матеріалів, що використовуються при експлуатації транспортних засобів, вогнепальної та холодної зброї тощо); 2) виду, марки НП та ПММ і можливих сфер їх застосування, 3) спільності об’єктів, що порівнюються (належності їх до одного роду, групи НП і ПММ) і тотожності конкретного об’єму (маси) НП та ПММ (наприклад, належності: гасу, виявленого на місці пожежі, банці з гасом, вилученої в підозрюваної особи; нашарування мастильного матеріалу на одязі потерпілого при автонаїзді – мастилу деталі транспортного засобу, що перевіряється); 4) конкретного джерела походження НП та ПММ (нафтопереробного заводу, заправної станції тощо); 5) наявності специфічних ознак зберігання, експлуатації; 6) первинного вигляду НП та ПММ, що підпали під вплив зовнішніх чинників; 7) інших фактичних даних – див. Нафтопродукти (НП) та паливно-мастильні матеріали (ПММ).

ЗАВДАННЯ ЕКСПЕРТИЗИ ПЛАСТМАС, ГУМ ТА ВИРОБІВ З НИХ – встановлення: 1) наявності мікрочасток на об’єкті-носії (наприклад, виявлення на одязі потерпілого мікрочасток ізоляційної стрічки, якою було обмотане руків’я ножа, вилученого у підозрюваного в розбійному нападі); 2) належності об’єктів, що порівнюються спільній множині: родовій – виду і марці матеріалу чи виробу (наприклад, об’єкти належать до виду – штучна шкіра на основі полівінілхлориду, марки – вініліс-шкіра-Т галантерейна з однобічним монолітним покриттям другої групи 2); груповій – виготовлені на одному підприємстві, комплекті технологічного устаткування, з однієї партії сировини, одним способом, в одному технологічному режимі переробки, з однієї партії готової продукції, зберігались й експлуатувались в одних (специфічних) умовах (наприклад, ґудзик, вилучений на місці події, та ґудзики з одягу підозрюваного в зґвалтуванні виготовлені на одному заводі, шляхом штампування на одній прес-формі); 3) джерела походження (підприємства-виробника, комплекту технологічного устаткування): наприклад, встановлено, що завод випускає продукцію такого ж виду, як і рулон штучної шкіри, вилучений у підозрюваного в розкраданні працівника; 4) належності частин об’єктів єдиному цілому, розділеному в зв’язку з подією, що розслідується (наприклад, належності нашарування гуми на одязі потерпілого накладці бамперу автомобіля, який вчинив наїзд на нього); 5) факту контактної взаємодії пластмасових і (чи) гумових предметів один з одним чи з предметом іншого роду (наприклад, гумової (пластмасової) ручки мотоциклу з ЛФП автомобіля при їх зіткненні); 6) призначення й галузі використання об’єктів.

ЗАВДАННЯ ЕКСПЕРТИЗИ СКЛА, КЕРАМІКИ ТА ВИРОБІВ З НИХ – встановлення: 1) наявності мікросколків скла та кераміки на предметах-носіях; 2) належності осколків скла та кераміки певній множині (роду, групі) виробів (наприклад, фарним розсіювачам конкретної марки авто); 3) спільної родової (групової) належності об’єктів, що порівнюються (належності їх одному роду чи групі, наприклад спільної групової належності осколків пляшкового скла, виявлених у рані потерпілого); 4) факту виготовлення виробів на одному підприємстві, одному комплекті технологічного обладнання, з однієї партії сировини, одним способом; 5) належності осколків конкретному виробу; 6) причини руйнування виробу; 7) напрямку дії руйнуючої сили; 8) виду інструменту, яким були розрізані скло чи кераміка; 9) можливості використання осколку скла для фокусування променів.

ЗАВДАННЯ ЕКСПЕРТИЗИ СЛІДІВ ЗНАРЯДЬ, ІНСТРУМЕНТІВ, ЗАМКІВ І ПЛОМБ − завдання, яке ставить на вирішення експертизи слідчий (суд). Виділяють діагностичні та ідентифікаційні завдання. При провадженні конкретних експертиз завдання формулюється у вигляді питань експертові − див. Діагностичне (неідентифікаційне) дослідження, Методика експертизи знарядь, інструментів, замків і пломб, Трасологічна ідентифікація.

ЗАВДАННЯ ЕКСПЕРТИЗИ ТЮТЮНУ, МАХОРКИ ТА ВИРОБІВ З НИХ – встановлення: 1) класу, найменування тютюну, залишків тютюнових виробів та інших об’єктів судової експертизи цього роду (наприклад, виявлених на місці події); 2) належності частин тютюну, махорки, тютюнових виробів єдиній масі, розділеній у зв’язку (чи поза зв’язком) з подією, що розслідується (наприклад, махорки, розсипаної злочинцем на місці події з метою ускладнити роботу службово-розшукового собаки, та махоркової маси в пакеті, вилученому в будинку підозрюваної особи); 3) джерела походження (фабрики-виробника тютюнового виробу); 4) належності об’єктів, що порівнюються спільній множині: роду – при визначенні виду, класу чи найменування тютюну, махорки та виробів з них; групі – виготовлення на одній фабриці, з єдиної мішки (партії), збереження в тих самих специфічних умовах тощо.

ЗАВДАННЯ ЕКСПЕРТНІ – визначаються можливостями дослідження об’єкта експертизи та її предметом. В криміналістичній літературі експертні завдання визначаються як класифікаційні, ідентифікаційні та діагностичні.

ЗАВДАННЯ КОНКРЕТНОГО ТРАСОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ – завдання, сформульоване у вигляді питання (питань) в постанові слідчого (ухвалі суду) про призначення експертизи. У процесі вирішення загального завдання (завдань) експерт формулює і вирішує низку окремих завдань з визначення порядку проведення дослідження, способу виявлення та фіксації слідів, ознак, що відобразилися в сліді, завдання на обґрунтування (доведення своїх висновків про придатність сліду, істотності відмінностей, індивідуальності збігів та ін.).

ЗАВДАННЯ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ІДЕНТИФІКАЦІЇ – встановлення наявності чи відсутності тотожності матеріальних об’єктів за їх відображеннями.

ЗАВДАННЯ СЕМРВ – 1) виявлення (встановлення наявності) на об’єкті-носії мікрооб’єктів певної природи; 2) класифікаційні; 3) ідентифікаційні; 4) діагностичні; 5) ситуаційні; 6) реставраційні – див. Діагностичне завдання в СЕМРВ, Завдання виявлення мікрооб’єктів, Ідентифікаційне завдання в СЕМРВ, Класифікаційне завдання в СЕМРВ, Реставраційне завдання в СЕМРВ, Ситуаційне завдання в СЕМРВ.

ЗАВДАННЯ ТРАСОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ – встановлення фактів (фактичних даних) відповідно до питань слідчого, суду, яке передбачає застосування методики судової трасологічної експертизи. Виділяють ідентифікаційні і діагностичні (неідентифікаційні) завдання. Різновидом діагностичних є ситуаційні дослідження. Ідентифікаційні завдання залежно від виду трасологічних експертиз поділяються на встановлення тотожності і групової приналежності людей, знарядь, механізмів або тварин, що залишили сліди, а також встановлення тотожності цілого за його частинами. Діагностичні завдання залежать від предмета та властивостей об’єктів різних видів і підвидів трасологічних експертиз з урахуванням змін, що відбулися у ньому під дією умов та факторів кримінальної ситуації. В основу вирішення цих завдань покладено вивчення властивостей об’єктів (осіб, знарядь, транспортних засобів та ін.), встановлення їх кількості, розподіл ролей, а також часових станів (коли відбулася подія, які сліди виникли раніше, а які пізніше тощо). Найбільш ефективні при вирішенні діагностичних питань методики механоскопічних і транспортно-трасологічних експертиз. Вивчаючи сліди і транспортні засоби, експерти встановлюють їх взаємне розташування у момент зіткнення, характер та напрямок руху, місце наїзду або зіткнення. Досліджуючи замикаючі пристрої, вивчають характер їх функціонування (справність та працездатність); сліди знарядь злому – визначають етапи, послідовність та напрямок дії та ін. Ситуаційні завдання (ситуативний аналіз) є похідними від діагностичних і відрізняються лише методами, які використані для їх вирішення. – див. Діагностичне (неідентифікаційне) дослідження, Ситуаційна трасологічна експертиза, Ситуаційне дослідження, Трасологічна ідентифікація.

Завод-виробник обов’язково вказує на шинах з направленим асиметричним малюнком зовнішню і внутрішню сторону покришки. Наприклад, «Outside» або «Side facing out» – зовнішня сторона установки шини. Відповідно, «Inside» или «Side facing in» – внутрішня сторона установки шини – див. Аквапланування, Направлений малюнок протектора, Направлений симетричний малюнок.

ЗАГАЛЬНА КОНФІГУРАЦІЯ ОБЛИЧЧЯ – визначається в фас шляхом порівняння з відомими геометричними фігурами: округла – контур округлий, ширина та висота приблизно однакові; овальна – контур округлий ширина значно менша висоти; трикутна – верхня частина розширена, до низу обличчя звужується, закінчується звуженим підборіддям; квадратна – кути нижньої щелепи виражені, ширина та висота приблизно однакові за розміром; прямокутна – кути нижньої щелепи виражені, ширина обличчя менша за висоту; ромбоподібна – ширина обличчя на рівні вилиць значно більше ширини чола (лоба) та нижньої щелепи, підборіддя трикутне.

ЗАГАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ ЕКСПЕРТНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ – кінцева мета експертного дослідження, зазначена в питанні, поставленому на вирішення СЕМРВ. У ході вирішення перетворюється в систему підзавдань – див. Завдання СЕМРВ, Підзавдання експертного дослідження, Спеціальні знання в галузі СЕМРВ.

ЗАГАЛЬНИЙ МЕТОД ТРАСОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ – метод експертного дослідження, що характеризується універсальністю і застосовується у провадженні всіх видів і підвидів трасологічної експертизи й на всіх її стадіях. До загальних методів належать: спостереження, експертний експеримент, вимірювання, моделювання, математичні методи побудови експертних версій, опис.

ЗАГАЛЬНІ АНАТОМІЧНІ ОЗНАКИ ЗОВНІШНОСТІ – ідентифікаційні ознаки, що характеризують будову голови та обличчя, є нормальними, найбільш примітними, морфологічними елементами та ознаками обличчя, голови, а іноді також і шиї, плечей та кінцівок (при дослідженні фотознімків особи в повний зріст).

ЗАГАЛЬНІ ІДЕНТИФІКАЦІЙНІ ОЗНАКИ ПІДОШВИ СТОПИ – форма і розміри підошви, її частини: висота склепіння стопи, наявність травматичних ушкоджень, ампутації, рубців, мозолів, бородавок, наростів, їх форма, розміри, загальні ознаки папілярних узорів – див. Окремі ідентифікаційні ознаки підошви стопи.

ЗАГАЛЬНІ ОЗНАКИ ПАНЧІШНО-ШКАРПЕТКОВИХ ВИРОБІВ – спосіб переплетення ниток, малюнки, утворені переплетеннями ниток, кількість ниток (петель) на одиницю площі, їх товщина, форма і розміри фабричних швів – див. Окремі ознаки панчішно-шкарпеткових виробів.

ЗАГАЛЬНІ ОЗНАКИ ПАПІЛЯРНОГО УЗОРУ – ознаки, що характеризують будову папілярного узору в цілому: форму, тип, вид, напрямок і ширину потоків ліній між центром узору та дельтою, взаємне розташування дельт.

ЗАГАЛЬНІ ОЗНАКИ ПІДОШВИ ВЗУТТЯ – форма, розмір, матеріал підошви та її частин (підметки, каблука, проміжної частини); наявність або відсутність каблуків, вид рельєфних малюнків на частинах підошви, спосіб кріплення підошви, наявність фірмових знаків, металевих набойок, загальна ступінь зношеності тощо.

ЗАГАЛЬНО-ФІЗИЧНІ ЕЛЕМЕНТИ ТА ОЗНАКИ – власні елементи та ознаки, що складають фізичний тип особи: стать, вік, антропологічний тип, фізичний стан.

ЗАГАРТОВАНЕ СКЛО (СТАЛІНІТ, СЕКУРИТ, ДЮРАЛЕКС) – скло будь-яких розмірів, призначення, складу, кольору, форми, піддане спеціальній термічній обробці, в результаті якої в ньому утворюються залишкові напруги, що забезпечують підвищену механічну міцність, термостійкість та специфічний (безпечний) характер руйнування у порівнянні зі звичайним склом – див. Загартування (сталінізація), Сталініт.

ЗАГАРТУВАННЯ (СТАЛІНІЗАЦІЯ) – різке охолодження (обдуванням, відсмоктуванням повітря, рідиною, металевим порошком) поверхні виробу, нагрітого до температури, близької до розм’якшення; створення таким чином закономірно розташованих напруг, які обумовлюють підвищені механічні та термічні властивості матеріалу.

ЗАГОТОВКА ПЛОМБИ – конструктивно завершена пломба (тіло пломби та пломбувальний елемент), яка не піддавалася обтисканню пломбувальними лещатами – див. Пломба, Корпус (тіло) пломби.

ЗАГУСНИК МАСТИЛ – дисперсна фаза мастил, що створює об’ємно-структурний каркас, який утримує у своїй структурі дисперсійне середовище (рідке мінеральне масло). Додає пластичності мастилам. Як 3.м. використовують мила жирних кислот, церезин, парафін, петролатум, бентонітові глини, силікагель та ін. – див. Пластичні (консистентні) мастила.

ЗАДНІЙ КРАЙ ПІДМЕТКИ ВЗУТТЯ − край підметки, звернений до каблука. Поділяють за формою контуру: прямий, скошений, увігнутий, фігурний.

ЗАКОНОМІРНА ОЗНАКА – див. Необхідна ознака

ЗАКРУТКА ДРОТЯНА – див. Дротяна закрутка.

ЗАЛЕЖНА ОЗНАКА (ОЗНАКИ) – 1) ознака, виникнення якої неминуче пов’язане з іншою (іншими) ознакою, 2) ознаки, виникнення яких обумовлено однією і тією самою причиною. Залежність ознак об’єктів СЕМРВ обумовлена стандартизацією виготовлення матеріалів та виробів, використанням різними підприємствами сировини одного джерела походження, експлуатацією об’єктів в однотипних кліматичних умовах тощо. Прикладом 3.о.(о.) в об’єктах експертизи волокнистих матеріалів та виробів з них є природа волокон і технологічний клас барвника, використаного для їх (по)фарбування – див. Класифікація ознак об’єктів СЕМРВ; Незалежна ознака.

ЗАЛИВАТИ – покривати виділену ділянку кольором чи візерунком. Заливка може бути однотонною, прозорою або мати градієнтний перехід одного кольору чи відтінку в інший.

ЗАЛОМЛЕННЯ СВІТЛА – явище, що відбувається на границі двох прозорих середовищ і полягає у зміні напрямку поширення світла при переході крізь границю у відповідності із законом заломлення світла. Одночасно із заломленням світла відбувається і відбиття світла, при цьому відносні інтенсивності заломленого і відбитого пучків залежать від кута падіння світла на границю, значення заломлення показників середовищ, характеру поляризації світла у пучку.

ЗАМИКАЧ – комутаційний пристрій, що здійснює з’єднання джерела електричного струму з іншими елементами бойового ланцюга детонатора.

ЗАМИКАЮЧИЙ ПРИСТРІЙ − система пристосувань (засувок, навісів, скоб, замків тощо), які призначені для замикання сховищ. Замок є у багатьох випадках необхідною, але не обов’язковою частиною замикаючого пристрою.

ЗАМИКАЮЧИЙ ПРИСТРІЙ − система пристосувань (засувок, навісів, скоб, замків тощо), які призначені для замикання сховищ. Замок є у багатьох випадках необхідною, але не обов’язковою частиною замикаючого пристрою − див. Засувка.

ЗАМКНУТИЙ ВОГНЕВИЙ ЛАНЦЮГ ДЕТОНАТОРА – стан вогневого ланцюга детонатора, при якому забезпечується послідовна передача теплового імпульсу від капсуля-запальника до наступного елемента вогневого ланцюга.

ЗАМОВНИК – фізична або юридична особа, яка замовляє виконання спеціальних вибухотехнічних робіт.

ЗАМОК − охоронний пристрій, що вживається для замикання приміщень, сховищ, місткостей, ящиків, шаф та інших об’єктів − див. Гвинтовий замок, Дисковий замок, Експертиза замків, Замок з шифрованою системою замикання, Замок, що сам запирається, Знімний (навісний) замок, Контрольний замок, Постійний врізний замок, Постійний замок, Постійний прирізний замок, Пружинний замок, Сувальдний замок, Циліндровий замок.

ЗАМОК − пристрій, що використовується для замикання приміщень, сховищ, місткостей, ящиків, шаф та інших об’єктів.

ЗАМОК З ШИФРОВАНОЮ СИСТЕМОЮ ЗАМИКАННЯ − замок, що відпирається не ключем, а шляхом повороту дисків з буквами або цифрами. Секрет замка полягає у певному положенні цих дисків.

ЗАМОК СПРАВНИЙ − див. Справний замок.

ЗАНОС – втрата транспортним засобом курсової стійкості при екстреному гальмуванні (блокування обертання коліс) чи у разі погіршення зчеплення коліс з дорожнім покриттям при несприятливих метеоумовах (дощ, сніг, ожеледь тощо) – див. Аквапланування, Юз.

ЗАПАЛ – засіб для ініціювання вибуху розривного заряду інженерних боєприпасів і ручних гранат. Складається з капсуля-запальника і капсуля-детонатора, розміщених в металевій або пластмасовій гільзі. Запал ручних осколкових гранат включає також пороховий сповільнювач і ударний механізм для порушення горіння капсуля-запальника.

ЗАПАЛЬНА ТРУБКА – капсуль-детонатор, з’єднаний з відрізком вогнепровідного шнура. Призначений для вибуху заряду ВР вогневим способом. Іноді на кінці ЗТ є терочний або ударний запальник. ЗТ промислового виготовлення називається стандартною.

ЗАПАЛЬНИЙ ГНІТ ТЛІЮЧИЙ – шнур, що складається з лляної або бавовняної серцевини, просоченої розчином калієвої селітри, і зовнішнього бавовняного плетіння. Запальний гніт застосовують для запалювання запальних трубок при підривних роботах.

ЗАПАХОВИЙ СЛІД – інформація, що переноситься при випаровуванні від запахоутворюючих поверхонь на об’єкти речової обстановки.

ЗАПОБІЖНИК – пристрій для запобігання випадкової або небезпечної (неприпустимої) дії зброї та ін., військової техніки, що викликається порушенням нормальних умов і режимів їх роботи, аваріями, необережним поводженням або несанкціонованою дією.

ЗАПОБІЖНИКИ ЗАМКА – спеціальні деталі, що утрудняють відмикання замка сторонніми предметами. Запобіжники в сувальдних і пружинних замках поділяються на поздовжні і поперечні. У циліндрових замках іноді зустрічаються запобіжники у вигляді штифтів, нерухомо закріплених в свердловині. При наявності в замку запобіжника в ключі робляться відповідні пропили або пази – див. Пружинний замок, Сувальдний замок, Циліндровий замок.

ЗАПОБІЖНІ ДІЇ – дії, які спрямовані на усунення потенційної невідповідності або іншої потенційно небажаної ситуації.

ЗАПОВНЮЮЧЕ ОСВІТЛЕННЯ – освітлення, що застосовується для підсвічування тіней.

ЗАПОВНЮЮЧИЙ СПАЛАХ – використання електронного спалаху, особливо удень, для додаткового освітлення тіней.

ЗАРЯД ВР – певна кількість ВР, підготовлена до вибуху.

ЗАРЯД ВР КОНСТРУКТИВНО ОФОРМЛЕНИЙ – заряд ВР, виготовлений заводським способом і являє собою сформований, визначений за обсягом і масою кількість ВР.

ЗАРЯД ЗОСЕРЕДЖЕНИЙ – підривний заряд, довжина, ширина і висота якого приблизно однакова. Типовими ЗЗ є заряди, які мають форму кулі, куба, а також заряди інших форм якщо їх довжина не перевищує найменшого поперечного розміру більш ніж у 5 разів. Застосовуються для здійснення вибухових робіт у повітрі, воді та ґрунті.

ЗАРЯД КУМУЛЯТИВНИЙ – стандартний заряд ВР, при вибуху якого проявляється яскраво виражений кумулятивний ефект.

ЗАРЯД ПОДОВЖЕНИЙ – підривний заряд, довжина якого в 5 і більше разів перевищує найменший поперечний розмір. Буває кумулятивним і фугасним.

ЗАРЯД РОЗМІНУВАННЯ – інженерний боєприпас, який являє собою заряд ВР з підривачем або детонатором, призначений для різання вибуховим способом проходів на мінних полях.

ЗАРЯД РОЗРИВНИЙ – заряд ВР, поміщений в оболонку ВП і призначений для її руйнування при вибуху.

ЗАРЯД СТАНДАРТНИЙ – заряд ВР, для якого нормативно-технічною документацією встановлено відповідні масово-габаритні характеристики.

ЗАРЯД СУЦІЛЬНИЙ – заряд, в якому маса ВР не розділена інертним середовищем на окремі частини.

ЗАРЯД ФУГАСНИЙ – підривний заряд, виготовлений з шашок ВР або пластичної, еластичної ВР і розташований по контуру фігурного елемента конструкції, для перебивання якого він призначається.

ЗАСІБ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ – засіб, який призначений для захисту одного вибухотехніка.

ЗАСІБ КОЛЕКТИВНОГО ЗАХИСТУ – засіб, який призначений для одночасного захисту двох і більше вибухотехніків і оточуючих людей.

ЗАСОБИ ДЕТОНАЦІЇ – пристрої, призначені для створення вибухового імпульсу.

ЗАСОБИ ЗАЙМАННЯ – пристрої, призначені для порушення горіння зарядів із порохів, ракетного палива та піротехнічних складів.

ЗАСОБИ ІНІЦІЮВАННЯ – пристрої, призначені для ініціювання вибухового перетворення зарядів ВР.

ЗАСОБИ ПЕРЕДАЧІ ІНІЦІЮЮЧОГО ІМПУЛЬСУ – пристрої, призначені для передачі на відстань ініціюючого імпульсу у вигляді променя вогню (вогнепровідний шнур) або детонаційного імпульсу (детонуючий шнур).

ЗАСОБИ ПІДРИВУ – пристрої, призначені для ініціювання вибуху зарядів ВР. До них відносяться засоби ініціювання, засоби передачі ініціюючого імпульсу, підривники і вибухові пристрої.

ЗАСОБИ ПІДРИВУ – пристрої, які призначені для ініціювання вибуху зарядів вибухової речовини.

ЗАСУВКА − замкове пристосування на поворотних стулках дверей, вікон тощо у вигляді пересувного стержня.

ЗАТВЕРДЖУВАЧ – реакційно-здатні сполуки, що застосовують для утворення необоротних покриттів епоксидних, кремнійорганічних та інших ЛФМ при нормальній чи підвищеній температурі – див. Допоміжні матеріали.

ЗАТВОР (англ. Shutter) – пристрій, що регулює час експонування (видержку) при зйомці. Затвори бувають механічними, що приводяться в дію енергією пружини, електромеханічні, що приводяться в дію електромагнітами, і електронні, в яких ступінь впливу світла регулюється контролером сенсора.

ЗАТЕМНЕННЯ – у фотографії експонування фрагменту відбитка протягом тривалого часу, роблячи його темніше для того, щоб одержати необхідну яскравість.

ЗАЧІС – зачесане в одному напрямку волосся.

ЗАЧІСКА – певним способом укладене, пострижене або завите волосся на голові.

ЗАЯВКА НА ВИДАЧУ ВИБУХОВИХ МАТЕРІАЛІВ – звернення спеціаліста-вибухотехніка із обґрунтованим проханням про видачу штатних вибухових матеріалів для проведення спеціальних вибухотехнічних робіт, практичних занять, досліджень.

ЗБЕРІГАННЯ ВИБУХОВИХ МАТЕРІАЛІВ – належним чином організований порядок розташування вибухових матеріалів і речових доказів у спеціально обладнаній кімнаті.

ЗБІГ ОЗНАК – відповідність атрибутивних (якісних) або рівність кількісних ознак. Виділяють збіг повний і частковий. В останньому випадку спостерігаються деякі відмінності. Якщо такі відмінності випадкові і не відображають істотних властивостей порівнюваних об’єктів, вони найчастіше пояснюються варіабельністю ознак слідоутворюючого об’єкта, властивостями слідосприймаючого об’єкта або речовини сліду, спотвореннями ознак в момент слідоутворення – див. Атрибутивна (якісна) ознака, Безпосереднє порівняння, Кількісна ознака, Ознака.

ЗБУДЖЕННЯ ВИБУХУ – процес ініціювання вибуху.

ЗВ’ЯЗОК (ЕЛЕКТРОЗВ’ЯЗОК) – система технічних засобів та організаційних заходів, що забезпечують передавання (прийом) інформації за допомогою електричних, електромагнітних, оптичних сигналів лініями (каналами) зв’язку.

ЗВАРЮВАННЯ МЕТАЛІВ ТА СПЛАВІВ – процес нероз’ємного поєднання металів і сплавів із застосуванням місцевого нагрівання до оплавлення чи спільного пластичного деформування частин, що зварюються. Виділяють зварювання плавленням (газове, електродугове) та тиском (тертям, вибухом).

ЗВИЧАЙНІ ЗАСОБИ УРАЖЕННЯ – види зброї, які не належать до зброї масового ураження. Боєприпаси споряджаються бризантними ВР або запальними сумішами.

ЗВІТ (ПРОТОКОЛ КОРЕГУВАЛЬНОЇ ДІЇ) – документ, що містить відомості про виконану роботу (план, завдання, підготовка і проведення заходів, доручень).

ЗВОЛОЖЕНІСТЬ – здатність ВР змочуватися при природному поглинанні вологи з повітря або штучному упирскуванні в його склад води.

ЗГЛАДЖУВАННЯ – процес редагування зображення у графічному редакторі, що пом’якшує грубі краї у зображеннях. Згладжування – розмивання границь між фрагментами зображень, як правило для зниження грубого або нерівного виду границь між ними.

ЗЕРНИСТІСТЬ – наявність відмежованих, виражених ділянок (зерен), що утворюють структуру речовини будівельних матеріалів. Може характеризувати умови походження, експлуатації, зберігання будівельних матеріалів. Величина зерен, їх колір, форма – важливі морфологічні ознаки – див. Гранулометричний склад.

ЗІСКОБ – відсутність шматочка верхнього шару сприймаючого матеріалу, викликана дією гострої кромки слідоутворюючої деталі або її частини. Типовий для об’єкта при факті контактної взаємодії транспортних засобів – див. Слідоспримаючий об’єкт, Слідоутворюючий об’єкт.

ЗІСКОБ ЛФП – частки покриття, вилучені з пофарбованого предмета шляхом скобління. Містить інформацію як про склад ЛФП, так і про сторонні речовини, забруднення, що є на його поверхні – див. Зріз ЛФП, Лакофарбове покриття (ЛФП), Система покриттів.

ЗІСТАВЛЕННЯ (СПІВСТАВЛЕННЯ) – метод порівняльного дослідження. Зіставлення полягає в почерговому порівнянні ідентифікаційних ознак одного об’єкта з відображенням цих самих ознак на інших об’єктах. Якщо ознаки співпадають і сукупність їх індивідуальна, то констатують тотожність особи. Зіставлення можна проводити шляхом безпосереднього порівнювання об’єктів чи їх відображень – зліпків, фотознімків. Для зручності порівнювані об’єкти розміщують поруч і, спостерігаючи одночасно дві ознаки, встановлюють їх збіг чи відмінність. Зіставлення найчастіше застосовується для ідентифікації людей за ознаками зовнішності, почерком, слідами пальців рук, сліди взуття і тварин – за слідами-відображеннями.

ЗІТКНЕННЯ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ – співудар транспортних засобів. Виділяють: зустрічне, попутне, кутове З.т.з. У процесі З.т.з. виділяють три стадії: початкову, кульмінаційну і заключну. При зіткненні виникають сліди початкового контакту, а також повторного зіткнення – див. Механізм зіткнення транспортних засобів.

ЗЙОМКА В ІНФРАЧЕРВОНИХ ПРОМЕНЯХ – фотозйомка, при якій використовується інфрачервоне електромагнітне випромінювання з довжинами хвиль від 760 до (приблизно) 1500 нм; один з різновидів зйомки в невидимих променях.

ЗЙОМКА В НЕВИДИМИХ ПРОМЕНЯХ – фотозйомка з використанням електромагнітних випромінювань, довжина хвиль яких знаходиться в спектральних ділянках, що лежать за межами ділянки видимого спектра; відноситься до спеціальних видів зйомок.

ЗЙОМКА В УЛЬТРАФІОЛЕТОВИХ ПРОМЕНЯХ – фотозйомка з використанням УФ випромінювання з довжинами хвиль, як правило, від 390 до 230 нм; один з різновидів зйомки в невидимих променях. Особливості зйомки в УФ променях пов’язані зі змінами оптичних характеристик речовин в УФ ділянці оптичного випромінювання (зниженням відбивної здатності, прозорості), проявами якісно нових оптичних властивостей (наприклад, явище світіння під дією УФ випромінювання – люмінесценція).

ЗЙОМКА З «ПРОВОДКОЮ» – прийом при зйомці рухомих об’єктів. Зйомка здійснюється з достатньо великою видержкою і, під час експонування, фотограф «стежить» за рухом об’єкта. В результаті виходять знімки із чітким об’єктом зйомки і розмитим фоном, що підкреслює рух.

ЗЛІПОК – відбиток чогось на м’якому, в’язкому і подібному матеріалі. У криміналістиці певне значення для встановлення окремих зовнішніх ознак людини та її ототожнення мають зліпки (гіпсові відливки) з окремих частин тіла людини, наприклад: з обличчя, зубного апарата і т. ін. Експертне ототожнення особи за особливостями зубного апарату, відображеного в зліпках, зазвичай, проводиться при встановленні загиблої особи.

ЗЛІПОЧНІ МАСИ ДЛЯ КОПІЮВАННЯ СЛІДІВ – речовини, що використовуються для моделювання ознак, що відобразилися в слідах ніг, знарядь злому, шин транспортних засобів тощо. В експертній практиці, відповідно до особливостей утворення слідів (поверхневий, об’ємний), просторового розташування слідосприймаючої поверхні (вертикальна, горизонтальна, похила), її морфологічних характеристик (гладка, шорстка, гранульована) та стану (суха, зволожена, охолоджена), застосовують такі зліпочні маси: кристалізуючі (гіпс, сірка, оксіцинкові суміші); термопластичні (гутаперча – синтетичний каучук термостійкий низькомолекулярний (СКТН), дентофол, гідроколоїдні маси та ін.); еластичні (альгінатні маси: альгенопласт, еластик, упін та ін.); самополімеризуючі (акрилові маси, силіконові герметики, наприклад, «ВГО-1», еластичні силіконові пасти – «К», «У-1-18» та інші силіконові полімери) – див. Силіконові полімери для моделювання об’ємних слідів, Силіконові суміші для моделювання об’ємних слідів.

ЗЛОМ ЗАМКА − дія, за допомогою якої замок долається як перешкода шляхом його пошкодження, а не відкривання, наприклад, шляхом переміщенням ригеля за допомогою штатного ключа або відмички − див. Способи злому замків.

ЗМИВАННЯ (ЗМИВ) – один зі способів зміни змісту документа, при якому речовина штрихів тексту видаляється з поверхні документу за допомогою розчинників: води, спирту, водно-спиртових сумішей і т.ін.

ЗМІНИ ЗОВНІШНІХ ОЗНАК ЛЮДИНИ – природні (пов’язані з віком), штучні (за результатом косметичних операцій), патологічні (ускладнення після хвороби), посмертні (результат розтину трупа, його туалету, гнилісних процесів).

ЗМІННИЙ ОБ’ЄКТИВ – знімальний об’єктив, що входить до комплекту об’єктивів, які використовуються з певним фотографічним апаратом. Змінні об’єктиви повинні бути однотипними (однаковими) за способом приєднання до корпусу апарату, мати рівні задні робочі відрізки, мати задану величину торцевої відстані (в дзеркальних фотоапаратах).

ЗМІЦНЕНЕ СКЛО – скло (виріб зі скла) будь-якого роду, що має посилені механічні та термічні властивості, створене шляхом спеціальної обробки – загартування, іонного обміну, кристалізації, нанесення покриттів, травлення тощо – див. Загартування (сталінізація).

ЗМІШАНА ТКАНИНА – тканина з пряжі одного виду, що має змішаний склад по волокну (пряжа з волокон різних видів).

ЗМІШАНО-НЕОДНОРІДНА ТКАНИНА – тканина з пряжі різних видів, що має різний склад по волокну.

ЗНАРЯДДЯ ЗЛОМУ – будь-який твердий предмет (лом, армований прут, труба, сокира, обценьки тощо), що використовується для подолання перешкоди.

ЗНЕШКОДЖЕННЯ – розрядження, руйнування або знищення вибухових пристроїв і речовин.

ЗНЕШКОДЖЕННЯ БОЄПРИПАСІВ – приведення боєприпасів у стан, який виключає їх несанкціонований вибух. Досягається механічним руйнуванням, а також видаленням спорядження, витягом детонаторів (вибухових пристроїв) або переведенням їх в безпечний стан іншими способами.

ЗНИЖЕННЯ ЕФЕКТУ ЧЕРВОНИХ ОЧЕЙ – спосіб зниження чи виключення явища червоних очей. Наприклад, розміщення спалаху далі від знімального об’єктива. Деякі фотоапарати мають режим зниження ефекту червоних очей, який використовує попередній спалах меншої потужності, що зменшує в розмірі діаметр зіниці ока за секунду до увімкнення більш сильного спалаху для зйомки.

ЗНИЖЕННЯ НАСИЧЕНОСТІ (desaturate) – зменшення чистоти або яскравості кольору. Ненасичені кольори виглядають розмитими.

ЗНИЩЕННЯ – дії вибухотехніка (оператора) під час фази атаки щодо ліквідації вибухових пристроїв за допомогою спеціальних технічних засобів.

ЗНИЩЕННЯ ВИБУХОВИХ РЕЧОВИН – приведення в невибуховий стан або повна ліквідація ВР, які прийшли в непридатність.

ЗНИЩЕННЯ МЕТОДОМ ПІДРИВУ – дії вибухотехніків під час фази атаки щодо ліквідації боєприпасів за допомогою вибуху додаткових штатних зарядів вибухових речовин і засобів ініціювання або за схемою, передбаченою конструкції боєприпасу.

ЗНИЩЕННЯ МЕТОДОМ СПАЛЮВАННЯ – дії вибухотехніків щодо ліквідації вибухових речовин і піротехнічних сумішей за процедурами їх дистанційного підпалу та подальшої перевірки результатів знищення.

ЗНІМАЛЬНЕ ОСВІТЛЕННЯ – штучне чи природне освітлення об’єктів зйомки. Знімальне освітлення забезпечує одержання правильно експонованого зображення об’єкта зйомки з виявленням його форми, об’єму, кольору і точною відповідністю художньому чи технічному задуму.

ЗНОШЕНОСТІ СЛІДИ – див. Сліди зношеності.

ЗОБРАЖЕННЯ КОНТУРНОЇ ФОРМИ – виявлення на фотографічному зображенні лінійних обрисів об’єктів зйомки. Існує декілька способів зображення контурної форми. Освітлення об’єкта контровим світлом призводить до утворення тонких світлових відблисків по всьому контуру об’єкта, що відокремлюють його від фону (світловий контур). При зйомці з переднім освітленням (основне джерело світла направлено від знімального апарату) при однакових яскравостях об’єкта і фону виникає тіньовий контур, який також відокремлює об’єкт від фону; при цьому виходить зображення, схоже на рисунок олівцем. Зображення контурної форми може бути основане також на тональних розходженнях об’єкта зйомки і фону, наприклад, контур світлої фігури виразно видний на темному фоні, і темної – на світлому.

ЗОБРАЖЕННЯ ЛЮДИНИ ОБ’ЄКТИВНЕ – зображення обличчя особи, її фігури в об’єктивних портретах (фотопортрет, кіно- відеокадр, рентгенограма, голограма) тощо.

ЗОБРАЖЕННЯ ЛЮДИНИ СУБ’ЄКТИВНЕ – в портретній експертизі зображення обличчя, фігури людини, виготовлене на основі і у відповідності з уявою про зовнішність конкретної особи. Зображення людини може бути у вигляді портрета, опису, скульптури.

ЗОБРАЖЕННЯ ОБ’ЄМНОЇ ФОРМИ – створення на площині фотографічного зображення ілюзії опуклості (об’ємності) об’єктів зйомки. Передача об’ємної форми підпорядкована загальним законам перспективи, залежить від перспективної побудови кадру, вибору точки зйомки, її віддаленості від об’єкта, висоти, зсуву в бік від центрального положення по відношенню до об’єкту, а інколи – і від фокусної відстані об’єктива знімального апарату. Одним з активних засобів відтворення об’ємної форми є освітлення об’єкта зйомки. Для зображення об’ємної форми найчастіше використовується бічне або заднє-бокове освітлення, яке створює виразний світлотіньовий рисунок. Зайві глибокі тіні, що утворилися на об’єкті, висвітлюються додатковим джерелом світла. При зйомці в павільйоні зображення об’ємної форми досягається відповідним розташуванням освітлювальних приладів. В умовах натурних зйомок характер світлового рисунка залежить від умов природного освітлення, від правильного вибору точки зйомки тощо. Крім того, для підсвічування тіней використовуються різні відбивачі. Пряме, фронтальне освітлення (світло падає на об’єкт з боку знімального апарата) в більшості випадків слабо відтворює об’ємну форму, так як при такому освітленні світлотінь відсутня, всі елементи форми об’єкта (опуклості, заглиблення) передаються на фотографічному зображенні майже однаковими щільностями. Форма предмета малюється практично лише тональними переходами, а гама тонів, що передає об’ємну форму, збіднюється, і відчуття об’ємної форми втрачається. Однак фронтальне розсіяне освітлення може бути використано для одержання фотографічного зображення зі своєрідною тональною характеристикою. Передача об’ємної форми предмета буде дещо ослаблена через те, що вона обумовлена тільки співвідношенням власних тонів об’єкта. При такому зображенні об’ємної форми виникає особливий світловий тональний рисунок, тонка тональна гама, м’яка градація тонів.

ЗОБРАЖЕННЯ У ВІДТІНКАХ СІРОГО – цифрове зображення, що складається з пікселів сірого кольору, відтінок яких змінюється від білого до чорного кольору.

ЗОВНІШНІ ОСВІТЛЮВАЛЬНІ І СВІТЛОСИГНАЛЬНІ ПРИЛАДИ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ − роздільні або комбіновані прилади дорожнього освітлення, призначені для обладнання автомобілів. Виділяють фари ближнього і далекого світла, протитуманні, додаткові та прожектори. До світлосигнальних приладів, встановлених на транспортних засобах, також відносяться: 1) прилади для застосування у темну пору доби − габаритні вогні (передні і задні), ліхтарі освітлення номерного знаку, світловідбивачі (катафоти); 2) прилади цілодобового застосування − покажчики поворотів (передні, задні, бічні − дублери покажчиків поворотів, сигнал гальмування); 3) сигнали необов’язкові, рекомендовані Міжнародною організацією стандартизації (МОС): світловий покажчик, фіксуючий уповільнення руху при зміні положення педалі управління дроселем; світловий сигнал, що означає збільшення габаритів автомобіля при відкриванні дверей; світловий сигнал, що вказує на раптове виникнення аварійного стану автомобіля; світлові сигнали, що вмикаються на стоянці; ліхтарі заднього ходу; ліхтарі і трикутні світлоповертаючі знаки, що вказують на наявність причепа. Сліди таких приладів і їх частини використовуються експертами-трасологами для ідентифікації автомобілів та вирішення діагностичних завдань.

ЗОВНІШНІЙ (ВЕРХНІЙ) ШАР ЛФП – шар ЛФП, що контактує з навколишнім середовищем – див. Лакофарбове покриття (ЛФП).

ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД ЛЮДИНИ – система елементів (частин, деталей) зовнішності особи, які можна виділити при візуальному вивченні об’єкта або при зоровому сприйнятті.

ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД ОБ’ЄКТІВ ЕКСПЕРТИЗИ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ, ПСИХОТРОПНИХ РЕЧОВИН ТА ПРЕКУРСОРІВ – 1) окремі маси й об’єми твердих, сипучих і рідких речовин, 2) цілі рослини чи їх частини, 3) різні форми лікарських препаратів (таблетки, драже, порошки, капсули, ампули тощо), 4) предмети-носії з видимими чи невидимими нашаруваннями наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів, 5) пристосування для кустарного виробництва наркотичних речовин (сита, пристрої для подрібнення та екстракції наркотичних засобів, прес-форми, спеціальний хімічний посуд і т.п. ) – див. Речовини, камуфльовані під наркотичні засоби.

ЗОВНІШНІСТЬ – зовнішній вигляд людини.

ЗОВНІШНЯ ФОРМА – просторові форми об’єкта, об’єм, розмір, контур (обрис), рельєф поверхні, розміщення та співвідношення частин, сторін, поглиблень і опуклостей.

ЗОЛА ЛФМ (ЛФП) – мінеральний залишок, що утворюється в результаті озолення ЛФМ (ЛФП), тобто як результат повного спалювання органічних речовин, що містяться в ньому – див. Лакофарбове покриття (ЛФП), Лакофарбові матеріали (ЛФМ).

ЗОЛЬНІСТЬ ПАПЕРУ – зольний залишок згорілого паперу. Визначає вміст у ньому наповнювачів, впливає на горючість цигарок.

ЗОНА ПІДВИЩЕНОЇ НЕБЕЗПЕКИ – універсальний термін зони, що не досліджена на наявність можливих вибухових пристроїв і речовин, вибухонебезпечних компонентів після вибуху. Зони визначаються, як правило, при забезпеченні одночасного проведення декількох масових заходів або при здійсненні учасниками пішого походу (проїзду) територіями декількох адміністративних районів населеного пункту.

ЗОНИ ПАПІЛЯРНИХ УЗОРІВ НІГТЬОВОЇ ФАЛАНГИ – ділянки узору, які відрізняються за напрямком і формою потоків ліній. Виділяють такі зони: центральна, ліва латеральна, права латеральна, дистальна, базисна.

ЗРАЗКИ – використовувані для порівняння матеріали, що містять відображення ознак ідентифікованого об’єкта. Поділяються на вільні та експериментальні – див. Вільний зразок, Експериментальний зразок, Експериментальний зразок пломби, Матеріали для порівняння.

ЗРАЗКИ ДЛЯ ПОРІВНЯЛЬНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ – в портретній експертизі вільні зразки – зображення особи, які були виготовлені з метою, яка не пов’язана з необхідністю криміналістичного ототожнення, до них можна віднести фотопортрети: аматорські, художні, документальні, кадри відео- кінохроніки, рентгенівські знімки тощо.

ЗРАЗКИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ ДЛЯ ПОРІВНЯЛЬНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ – відбір їх здійснюється в залежності від виду експертизи у відповідності до закону. У портретній експертизі – зображення, виготовлені спеціально, у відповідності до вимог, необхідних для виконання даної експертизи, в тому числі: сигналітичні фотознімки, фоторепродукції, знімки за завданням експерта (експериментальні), маски, зліпки, реконструкції за черепом.

ЗРАЗКИ МАТЕРІАЛІВ ТА РЕЧОВИН – визначена кількість матеріалів та речовин, що походить від об’єкта ідентифікації, і зберігає його ознаки (зразки тканин, волокон, що належать одягу підозрюваного; зразки (зрізи) ЛФП із деталі транспортного засобу, що можливо залишив слід-нашарування при контакті з перешкодою; частини конкретного об’єму НП, ймовірно використаного для підпалу; еталони для виробів, що підлягають ідентифікації).

ЗРАЗОК ЗБРОЇ – конкретна конструкція будь-якого виду зброї для виконання певних завдань.

ЗРІЗ ЛФП – частки покриття, вилучені з пофарбованого предмета шляхом зрізу (сколу). Зберігає інформацію як про будову (зокрема багатошарову) ЛФП, так і про стан поверхні предмета, що знаходилась під покриттям, особливості зовнішньої поверхні (включаючи забруднення) – див. Зіскоб ЛФП, Лакофарбове покриття (ЛФП), Система покриттів.

ЗРІСТ – довжина тіла людини в сантиметрах, визначається за технічною градацією з використанням антропологічних засобів, вказується в абсолютних значеннях у сантиметрах. Для чоловіків існує 7 градацій: дуже високий «гігантський», «величезний» – вище 185 см; високий, «великий» – 176-185 см; вище середнього – 171-175; середній «нормальний», «звичний» – 166-170 см; нижче середнього – 161-165 см; низький, «малий», «невеликий», «невисокий» – 151-160 см; дуже низький до 150 см. Для жінок наведені величини відповідно зменшуються на 5-11 см.

ЗУБИ – кісткові утворення у роті людини призначені для кусання і подрібнення їжі, описуються за формою, розміром, кольором емалі, наявністю пломб, мостів, кольором металу коронок їх наявністю, відсутністю окремих зубів.

ЗУБИ − органи людського тіла, що призначені для подрібнення, розжовування і перекусування їжі. Бувають молочні і постійні. Всього 32 (по 16 з кожного боку верхньої і нижньої щелеп). Поділяються на великі корінні, малі корінні зуби і різці. Відображення зубів у слідах містить інформацію, що дозволяє ідентифікувати особу і діагностувати ряд її фізичних ознак − див. Анатомічні ознаки зубів, Ідентифікаційні ознаки зубів, Методика експертизи зубів і їх слідів, Моляри, Набуті ознаки зубів, Премоляри, Різці, Функціональні ознаки зубів.

ЗУБІВ ОЗНАКИ − див. Ознаки зубів.

ЗУБНА ФОРМУЛА − математична модель (опис) зубів кожного типу верхньої і нижньої щелепи (різців, іклів та ін.). Охоплює ряд загальних ідентифікаційних ознак зубів.

ЗУБНА ШИНА − металева скобочка, що використовується при захворюваннях зубів (наприклад, пародонтозі), коли зуби сильно розхитані. У слідах відображується у вигляді прямокутника, розташованого перпендикулярно до слідів зубів.

ЗУБНИЙ ПРОТЕЗ − ортопедичний апарат для виправлення дефектів зубів або зубних рядів (вкладка, брекет-система, коронка, штифтовий зуб, консольний місткоподібний, пластинковий і бюгельний протези) − див. Бюгельний протез, Консольний зубний протез, Коронка зуба, Коронка протеза, Місткоподібний зубний протез, Пластинковий зубний протез.

ЗУМУВАННЯ – збільшення чи зменшення розміру зображення шляхом зміни фокусної відстані об’єктива.

ЗУСТРІЧНИЙ КУТ − кут між лінією контакту і лінією напрямку руху слідоутворюючого об’єкту. Умовно відраховується вправо від лінії напрямку. Характеризує разом з фронтальним кутом взаємне розташування об’єктів у момент слідоутворення. Зміни З.к. викликають загальні викривлення (зміни ширини усіх трас) і локальні викривлення окремих трас слідів – див. Слідоутворюючий об’єкт.

І

ІДЕАЛЬНА ОПТИЧНА СИСТЕМА – поняття, що використовується в геометричній теорії оптичних зображень і означає теоретичну модель оптичної системи, що має властивість давати зображення геометрично в точності подібне об’єкту зйомки. З таким еталонним за якістю оптичним зображенням порівнюється зображення, що формується реальною оптичною системою.

ІДЕАЛЬНІ ВІДОБРАЖЕННЯ – мисленні образи і уявлення, відображені в пам’яті людини, яка безпосередньо сприймала явища, пов’язані з подією злочину. Джерелом ідеальних відображень є обвинувачений, потерпілий і свідки – очевидці, які запам’ятали образи людей, речей, предметів, що знаходились на місці події. Вони можуть по пам’яті описати ознаки названих об’єктів чи впізнати їх під час пред’явлення.

ІДЕНТИФІКАЦІЇ ТРАСОЛОГІЧНОЇ ТЕОРІЯ − див. Теорія трасологічної ідентифікації.

ІДЕНТИФІКАЦІЙНА ВАГОМІСТЬ – відносний вимір, який характеризується частотою повторюваності окремої ознаки.

ІДЕНТИФІКАЦІЙНА ОЗНАКА – загальна або окрема ознака, яка спільно з іншими становить сукупність, що індивідуалізує порівнювані об’єкти та використовується з метою ідентифікації. Кожна окрема ознака має притаманну тільки їй ідентифікаційну вагомість.

ІДЕНТИФІКАЦІЙНА ОЗНАКА – індивідуалізуюча ознака, властива порівнювальним об’єктам та використовувана з метою ідентифікації.

ІДЕНТИФІКАЦІЙНА ОЗНАКА – індивідуальна ознака, властива порівнюваним об’єктам, що використовується з метою ідентифікації.

ІДЕНТИФІКАЦІЙНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАМКІВ – вивчення питань, пов’язаних з визначенням виду знаряддя, застосованого для злому або відмикання замка, а також з ідентифікацією цього знаряддя.

ІДЕНТИФІКАЦІЙНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПЛОМБ – вивчення питань, пов’язаних з визначенням виду знаряддя, застосованого для порушення пломби, і його ідентифікацією, а також питань ідентифікації пломбувальних лещат.

ІДЕНТИФІКАЦІЙНЕ ЗАВДАННЯ В СЕМРВ – встановлення індивідуально-конкретної тотожності об’єкта чи наближення до неї на рівні роду, групи. Найбільш типовим прикладом І.з. в СЕМРВ є ідентифікація цілого за відокремленими від нього частинами (у разі відсутності спільної лінії (площини) розділення) – див. Встановлення спільної (різної) родової (групової) належності об’єктів СЕМРВ.

ІДЕНТИФІКАЦІЙНЕ ПОЛЕ – ділянка об’єкта, що містить індивідуальну сукупність ознак (або ідентифікаційний комплекс ознак).

ІДЕНТИФІКАЦІЙНИЙ ЗВ’ЯЗОК ОБ’ЄКТІВ: ПРЯМИЙ І ЗВОРОТНІЙ – див. Прямий і зворотній ідентифікаційний зв’язок об’єктів.

ІДЕНТИФІКАЦІЙНИЙ КОМПЛЕКС ОЗНАК – сукупність індивідуально-визначених, стійких ознак, неповторних по їх співвідношенню, місцем розташування та іншими особливостями в порівнюваних об’єктах.

ІДЕНТИФІКАЦІЙНИЙ КОМПЛЕКТ МАЛЮНКІВ – прилад для складання композиційних портретів за визначеною методикою, складається з альбома-реєстру мальованих ознак зовнішності, магазину малюнків ознак зовнішності на прозорій плівці, демонстративної касети і штанги з фотоапаратом.

ІДЕНТИФІКАЦІЙНИЙ КОМПЛЕКТ МАЛЮНКІВ (ІКР) – набір штрихових малюнків елементів обличчя. Використовується для виготовлення композиційно-мальованих портретів за свідченням очевидців. Малюнки розташовані в альбоми-реєстри та дубльовані на ацетатних прозорих плівках, які зберігаються в спеціальних контейнерах за видами елементів обличчя. Портрет складається шляхом накладання прозорих плівок одна на одну за допомогою суміщення їх у любому порядку та проектується на екран демонстративного приладу.

ІДЕНТИФІКАЦІЙНИЙ ПЕРІОД – проміжок часу, протягом якого об’єкт та його сліди зберігають свою якісну визначеність (індивідуальність), завдяки чому можна здійснити ототожнення. Тривалість І.п. об’єктів СЕМРВ залежить від їх стійкості – див. Стійкість об’єкта ідентифікації в СЕМРВ.

ІДЕНТИФІКАЦІЙНИЙ ПЕРІОД – проміжок часу, протягом якого об’єкт та його сліди зберігають свою якісну визначеність (індивідуальність), завдяки чому можна здійснити ототожнення. Тривалість І.п. об’єктів експертизи залежить від їх стійкості до впливу зовнішніх факторів.

ІДЕНТИФІКАЦІЙНИЙ ПЕРІОД – проміжок часу, упродовж якого об’єкт, що ідентифікується, зберігає відносну стійкість загальних та окремих ознак.

ІДЕНТИФІКАЦІЙНИЙ ПЕРІОД – часовий інтервал, що дає змогу (з урахуванням стійкості та змінності ознак предметів) здійснювати процес ідентифікації.

ІДЕНТИФІКАЦІЙНИЙ ПЕРІОД - часовий інтервал, що дозволяє (з урахуванням стійкості і змінності ознак) здійснювати процес ідентифікації.

ІДЕНТИФІКАЦІЙНІ ОЗНАКИ ВЗУТТЯ – ознаки, що виникли на взутті в процесі його виробництва (технологічні) та експлуатації (носіння і ремонту). З часом можуть змінюватися і зникати. Поділяються на загальні та окремі.

ІДЕНТИФІКАЦІЙНІ ОЗНАКИ ЗУБІВ – ознаки, що відображують властивості, що індивідуалізують об’єкт, або що визначають його групову приналежність. Відносно стабільні, рідкісні і специфічні. Бувають загальні та окремі. Загальні відображують відповідні загальні властивості зубів (форму і розміри), окремі, – властивості окремих елементів рельєфу поверхонь зубів.

ІДЕНТИФІКАЦІЙНІ ОЗНАКИ ПІДОШВИ СТОПИ – див. Загальні ідентифікаційні ознаки підошви стопи, Окремі ідентифікаційні ознаки підошви стопи.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ – ототожнення, прирівняння, уподібнення, встановлення тотожності об’єктів на підставі тих чи інших ознак.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ (криміналістична) – процес встановлення тотожності індивідуально-визначеного об’єкта або класифікаційної групи. За характером тотожності виділяють індивідуальну (встановлення тотожності індивідуально визначеного об’єкта) і групову (встановлення групової належності). Встановлення індивідуальної тотожності здійснюється на основі дослідження загальних і окремих ознак. За природою об’єктів, які ідентифікуються, виділяють: ідентифікацію за уявним образом; за матеріально фіксованим відображенням об’єкта; ідентифікацію цілого за його частинами. За суб’єктом ототожнення виділяють слідчу й експертну ідентифікацію. За об’єктом дослідження ідентифікація поділяється на: ідентифікацію людини, ідентифікацію предметів і речей, ідентифікацію тварин. Об’єкти, які беруть участь у процесі ідентифікації поділяють на: 1) ідентифіковувані (ототожнювані), встановлення яких є метою ідентифікації; 2) ідентифікуючі (ототожнюючі), за допомогою яких встановлюється тотожність шуканого об’єкта.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ ЗА ОЗНАКАМИ ЗОВНІШНОСТІ – встановлення тотожності об’єктів на підставі ознак зовнішності людини. Ознаки зовнішності людини, їх матеріальні та ідеальні сліди відображення є основою для ідентифікації людини. Існує кілька видів ідентифікації людини за ознаками зовнішності з використанням методики словесного портрету. Залежно від суб’єкта ідентифікацію особи можуть здійснювати слідчий через пред’явлення особи, фотознімка чи трупа для впізнання або безпосередньо порівнюючи зовнішність особи з фотознімками; оперативний працівник під час оперативно-пошукових заходів; експерт за допомогою криміналістичного дослідження.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ ОСОБИ – ототожнення певної особи за папілярними узорами, тобто встановлення факту залишення певного папілярного узору певною особою.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ ОСОБИ ЗА ОПИСАМИ У РІЗНІЙ ДОКУМЕНТАЦІЇ – встановлення особи за описами, які безпосередньо або побічно свідчать про зовнішні ознаки людини в різних документах; лікувальних установ (анатомічні особливості, аномалії та хворобливі зміни зубного апарату, а також ознаки, що виникають при лікуванні та протезуванні зубів, фіксуються в стоматологічних картках, прижиттєвих рентгенівських знімках і т. ін.), воєнних комісаріатів (особливості зовнішності особи призовного віку заносяться у спеціальні картки призовника), спортивних організацій (антропометричні дані фіксуються в документації), майстерень індивідуального пошиття одягу (деякі визначені антропометричні дані заносяться у квитанції ательє в талони обміру), архівних матеріалів кримінальних проваджень (описи за системою словесного портрету на осіб, що раніше були засуджені) і т. ін.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ ПЛОМБУВАЛЬНИХ ЛЕЩАТ – процес ототожнення плашок пломбувальних лещат на основі оцінки сукупності загальних та окремих ознак: форми і розміру матриці; змісту і розташування буквених, цифрових та інших знаків; розмір, конфігурація та структура поверхні кожного знака; мікрорельєф поверхні матриці. За походженням дані ознаки є виробничими, однак кожна плашка виготовляється способом гравіювання, тому її ознаки утворюють індивідуальну сукупність – див. Матриця (Плашка) пломбувальних лещат, Пломбувальні лещата.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ РЕЧОВИН – встановлення тотожності (ідентичності) невідомого хімічної сполуки з відомою шляхом порівняння їх фізичних і хімічних властивостей за певними схемами.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ − встановлення групової приналежності або конкретного транспортного засобу за слідами шин, контактної взаємодії, за деталями, що відокремилися, і частинами.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ ТРАСОЛОГІЧНА ОПЕРАТИВНА − див. Оперативна трасологічна ідентифікація, Попередні трасологічні дослідження.

ІДЕНТИФІКУЮЧИЙ ОБ’ЄКТ – засіб ідентифікації (ототожнення) будь-якого іншого (такого, що ідентифікується) об’єкта. Як І.о. у СЕМРВ використовують об’єкти зі слідами-нашаруваннями (наприклад, одяг потерпілого зі слідами-нашаруваннями волокон від одягу особи, яка вчинила розбійний напад), частини матеріалу, виробу, виявлені на місці події (наприклад, осколки скла, частки ЛФП та сліди ПММ від автомобіля, що вчинив наїзд на пішохода) тощо – порівн. Об’єкт ідентифікації.

ІДЕНТИФІКУЮЧИЙ ОБ’ЄКТ – об’єкт, що відображує властивості об’єкту, що ідентифікується, і є засобом ототожнення в усіх видах трасологічних експертиз. Виділяють: сліди, що вилучаються в процесі огляду місця події або речового доказу, зразки – експериментальні сліди об’єктів, що перевіряються, частки (частини), за допомогою яких вирішується питання про тотожність цілого.

ІДЕНТИЧНИЙ – тотожний, цілком подібний.

ІДЕНТИЧНІСТЬ – однаковість, тотожність, рівнозначність

ІЗОЛЯЦІЯ ПРОВІДНИКА – шар ізоляційного матеріалу, необхідного для запобігання короткого замикання, а також витоку струму, коли провідник прокладається в сирих місцях чи у воді.

ІЗОПРЕНОВІ (ПОЛІІЗОПРЕНОВІ) СИНТЕТИЧНІ КАУЧУКИ – синтетичний аналог натурального каучуку. Одержують шляхом полімеризації в присутності комплексних каталізаторів, наприклад, торгова марка СКІ-3. Відомі також каучуки СКІ-3К (модифікований карбоксильними групами) та СКІ-3М (модифікований гідроксильними групами). Застосовуються замість натурального каучуку для виготовлення гумотехнічних і медичних виробів, взуття, у харчовій промисловості тощо.

ІКЛА – бічні одногорбкові зуби (по 2 з кожного боку). У слідах відображаються у вигляді невеликої овальної вдавленності або точки.

ІКОНОГРАФІЯ – перелік, опис і систематичне вивчення різноманітних зображень певної особи, події, сюжету, місцевості тощо.

ІЛЮСТРАЦІЇ (наочне зображення) до висновків експерта (акта експертизи) – складова частина висновку (фотознімки), що доповнює текст та наочно відображає хід та результати експертного дослідження, оформляється у вигляді фототаблиці.

ІМЕННИК – знак підприємства, яким позначаються назва підприємства-виробника та рік випуску виробу.

ІМІТАЦІЙНО-ТРЕНУВАЛЬНІ ЗАСОБИ – пристрої та апаратура для відтворення дії зразків військової техніки, в т. ч. зовнішнього ефекту стрільби із стрілецької зброї, вибухів артилерійських снарядів (мін), авіабомб, і використовуються для тренування особовим складом.

ІМПОРТУВАТИ – завантажувати текст чи зображення певного формату в документ.

ІМПУЛЬС ЗАЙМАННЯ – найменше значення імпульсу струму (постійного), при якому відбувається займання електроспалахувача.

ІМПУЛЬС ПЛАВЛЕННЯ МІСТКА – найменше значення імпульсу струму (постійного), при якому відбувається плавлення (перегорання) містка електродетонатора.

ІМПУЛЬС СТРУМУ – швидкий (короткочасний) одиничний стрибок струму електричного ланцюга; дорівнює добутку квадрата сили струму на час.

ІМПУЛЬСНА ГАЗОРОЗРЯДНА ЛАМПА – імпульсне джерело світла багаторазової дії; являє собою газорозрядну лампу, електричний розряд в якій виникає при подачі на електрод імпульсу високої напруги.

ІМПУЛЬСНЕ ДЖЕРЕЛО СВІТЛА – джерело світла, призначене для створення короткочасних світлових спалахів великої інтенсивності при їх роботі в спеціальних освітлювальних приладах – імпульсних освітлювачах. Застосовується при фотозйомці в умовах недостатньої освітленості. Імпульсне джерело світла вмикається автоматично в момент повного розкриття затвора фотоапарата. Для точної синхронізації моменту запалювання з необхідною фазою спрацьовування затвора імпульсне джерело світла підключають до фотоапарату (механізму затвора) через синхроконтакт.

ІМПУЛЬСНИЙ ОСВІТЛЮВАЧ – портативний освітлювальний прилад з імпульсним джерелом світла, що використовується для створення короткочасних направлених інтенсивних світлових випромінювань при фотозйомці в умовах недостатньої освітленості. Імпульсний освітлювач, як правило, встановлюється на фотоапараті, створюючи переднє знімальне освітлення, для якого характерна практично повна відсутність тіней на зображенні.

ІНВЕРТУВАТИ – перетворювати зображення в негатив – чорний стає білим, білий – чорним, темно-сірий стає світло-сірим і т. д. Кольори так само змінюються на комплементарні: зелений стає пурпурним, синій – жовтим, а червоний змінюється на блакитний.

ІНДЕКС РОЗЧЛЕНОВАНОСТІ – кількісний показник рельєфу слідоутворюючого об’єкту, що відобразився в лінійному сліді, одна з важливих його загальних ознак. Характеризує середню відстань між виступами (трасами) і западинами (борозенками), визначається кількістю трас на 1 см або 1 мм поперечного перерізу сліду.

ІНДИВІДУАЛЬНА ОЗНАКА – ознака, що має максимальну значимість, використання якої дає можливість відмежувати даний об’єкт, рід чи групу від будь-яких інших, що співставляються в ході порівняння. Утворення І.о. об’єкта СЕМРВ пов’язано, як правило, зі специфічними умовами виникнення та існування об’єкта – порівн. Групова ознака, Родова ознака; див. Класифікація ознак об’єктів СЕМРВ.

ІНДИВІДУАЛЬНА ОЗНАКА − ознака, що дозволяє провести ідентифікацію об’єкту. Зустрічається рідко (наприклад, заводський номер мисливського ножа, відображення клейма з логотипом виробника тощо). Не варто змішувати з окремою ознакою рельєфу, що відображується в слідах.

ІНДИВІДУАЛЬНА СУКУПНІСТЬ ОЗНАК – неповторне поєднання різних за природою і походженням ознак матеріалів, речовин та виробів, що дозволяє виділити конкретний об’єкт із множини інших, які належать до того самого роду або групи. Для об’єктів СЕМРВ І.с.о. зазвичай – це поєднання різних за природою і походженням ознак матеріалів та речовин елемента речової обстановки, що ототожнюється (ідентифікується), унікальність розподілу матеріальної субстанції об’єкта у просторі, технологічних та експлуатаційних дефектів, наявність включень (забруднень), характерних для умов існування об’єкта, кількість частин розділеного об’єкта тощо.

ІНДИВІДУАЛЬНИЙ (особистий) – властивий окремому суб’єкту, індивіду.

ІНДИВІДУАЛЬНІСТЬ – об’єктивна властивість матеріальних об’єктів, яка створює можливість впізнання і ототожнення. Будь-який предмет тотожний самому собі завдяки неповторній сукупності його ознак. Це дає змогу виділити його з йому подібних. Індивідуальність є основою для впізнання матеріальних об’єктів слідчим і судом в ході розслідування і розгляду справи.

ІНДИВІДУАЛЬНІСТЬ ОБ’ЄКТА СЕМРВ – неповторність об’єкта, його відмінність від усіх інших об’єктів, які належать до того самого роду, групи, що обумовлено унікальністю обставин його утворення, специфічним впливом на матеріальну субстанцію зовнішніх і внутрішніх чинників, а також обставинами взаємодії з іншими об’єктами в умовах події, яка розслідується. Виявляється в унікальності складу, структури, зовнішньої та внутрішньої будови.

ІНЖЕНЕРНА МІНА – інженерний боєприпас для пристрою мінно-вибухових загороджень з метою ураження живої сили і військової техніки, руйнування доріг і різних споруд, ускладнення пересування і маневру військ противника. Складається із заряду ВР, вибухового пристрої і корпусу. Виділяють ІМ.: за способом приведення в дію; за термінами спрацьовування; за конструкцією детонатора; за способами встановлення; за призначенням.

ІНІЦІЮВАННЯ – процес збудження вибуху при дії початкового імпульсу. В якості такого імпульсу можуть бути використані різні види енергії: промениста, термічна і механічна.

ІНІЦІЮЮЧА ВР – хімічна сполука, легко вибухає від удару, тертя, променя полум’я і т. п. і здатна при цьому викликати детонацію заряду бризантної ВР, яку не може бути надійно підірвано простим зовнішнім впливом.

ІНСТРУМЕНТ – знаряддя людської праці або механізм машини. Виділяють: різальні (різець, свердло, протяжка, фреза та ін.) інструменти, що тиснуть (штамп, накатка та ін.), шліфувальні (шліфувальний круг, шліфувальний брусок, хона тощо), ударні (молоток, зубило, пробійник тощо), кріпильно-затискні (затискний патрон верстатів, різцева державка, лещата, кліщі тощо).

ІНТЕГРАТИВНА ОЗНАКА – див. Загальна ознака.

ІНТЕГРОВАНИЙ ПРОГРАМНИЙ МОДУЛЬ (plug-in) (модуль підтримки; модуль, що підключається) – модуль, який використовується усередині програми, наприклад у Photoshop, для забезпечення деяких функцій. Деякі інтегровані програмні модулі – це фільтри обробки зображень, які пропонують можливості використання спеціальних ефектів.

ІНТЕНСИВНІСТЬ (ЗАБАРВЛЮЮЧА ЗДАТНІСТЬ) – здатність пігменту при змішуванні передавати свій колір іншому пігменту чи речовині. Залежить від насиченості та світлості кольору. Світлі тони при рівній насиченості кольору мають у порівнянні з темними вищу інтенсивність. При рівній світлості І.(з.з.) вища у більш насичених кольорів – див. Пігменти.

ІНТЕРВАЛ ЯСКРАВОСТІ ОБ’ЄКТА ЗЙОМКИ (контраст об’єкта зйомки) – безрозмірна величина, як правило, обумовлена відношенням найбільшої і найменшої яскравостей предмета або декількох предметів; характеризує контраст предмета при зйомці.

ІНТЕРПОЛЯЦІЯ – техніка, що застосовується для підрахунку значень нових пікселів при зміні розміру чи роздільної здатності зображення, ґрунтуючись на значеннях суміжних пікселів; функція цифрових камер, що дозволяє додавати певну кількість пікселів до вже існуючого зображення для збільшення його розміру.

ІНТЕРФЕРЕНЦІЯ СВІТЛА (від лат. inter – взаємно, між собою і ferio – ударяю, уражаю) – оптичне явище, що виникає при взаємодії (накладенні у просторі) двох чи більше світлових хвиль і полягає в тому, що інтенсивність результуючої хвилі в кожній точці, в залежності від різниці фаз хвиль, може виявитися більше чи менше суми їх інтенсивностей. Інтерференція світла виникає тільки в тому випадку, коли різниця фаз світлових коливань постійна у часі. Коливання (хвилі), що відповідають цій умові, називаються когерентними. До появи оптичних квантових генераторів (лазерів) когерентні хвилі діставали поділом і наступним зведенням променів, що виходили з одного і того самого джерела, наприклад, за допомогою непрозорих екранів з отворами або щілинами, плоских дзеркал. Характерне для інтерференції світла просторовий розподіл інтенсивності світла (інтерференційна картина) – система темних і світлих смуг, що чергуються (для монохроматичного світла) або пофарбованих смуг (для білого світла). На використанні інтерференції світла основана робота інтерферометрів – оптичних приладів для точного вимірювання кутових і лінійних величин, показників заломлення, контролю якості обробки оптичних деталей (виявлення відхилень форми поверхні від заданої), оцінки якості оптичного зображення тощо; багатопроменеву інтерференцію світла (в багатошарових діелектричних покриттях) застосовують для оптичного просвітління, виділення вузьких ділянок зі спектра оптичного випромінювання та з іншою метою.

ІНФОРМАЦІЙНО-ПОШУКОВА СИСТЕМА (ІПС) ОБ’ЄКТІВ ТРАСОЛОГІЧНОГО ПОХОДЖЕННЯ – інформаційна система призначена для зберігання та пошуку у спеціалізованому банку зображень слідів та об’єктів трасологічного походження, вилучених з місць подій. ІПС об’єктів трасологічного походження призначена для ведення трасологічних криміналістичних обліків. Дані, що зберігаються в ІПС, використовують для ідентифікаційного дослідження слідів трасологічного походження з метою встановлення особи, яка їх залишила. Виділяють картотечні (ручні) та автоматизовані ІПС. – див. Автоматизована інформаційно-пошукова система (АІПС) об’єктів трасологічного походження, Картотека слідів трасологічного походження.

ІНФОРМАЦІЯ ДАКТИЛОСКОПІЧНОГО ПОХОДЖЕННЯ – сліди рук, ступень босих ніг та їх відбитки, в яких міститься інформація про особливості будови папілярних узорів у графічному або будь-якому іншому вигляді.

ІНФРАЧЕРВОНА (ІЧ) СПЕКТРОСКОПІЯ ПОЛІМЕРІВ – метод аналізу молекулярного складу та структури високомолекулярних речовин. При комплексному використанні всіх спектральних параметрів ІЧ-спектроскопія дозволяє визначати, поряд з якісним складом полімерної основи матеріалу, кількісний склад сополімерів, наявність і концентрацію спеціальних добавок, виявляти ознаки технології синтезу полімеру, переробки його у виріб та експлуатації останнього – див. Полімери (гомополімери).

ІНФРАЧЕРВОНИЙ СВІТЛОФІЛЬТР (від лат. infra – нижче, під і червоний) – виділяє (пропускає) ІЧ промені (з довжинами хвиль 760 нм і більше), не пропускаючи інші. Найбільш поширені інфрачервоні світлофільтри абсорбційного і інтерференційного типів. Абсорбційні інфрачервоні світлофільтри, як правило, виготовляють з так званих ІЧ стекол, що виділяють ділянку спектра від 850 нм і більше.

ІНЦИДЕНТ – подія, пов’язана з виявленням підозрілих чи вибухових пристроїв, повідомлення про підготовку вибуху.

ІНЦИДЕНТ ПРИ ВИКОНАННІ СПЕЦІАЛЬНИХ ВИБУХОТЕХНІЧНИХ РОБІТ – інцидент на робочому місці, який спричинив появу вибухонебезпечних компонентів від вибуху.

ІРИСОВА ДІАФРАГМА (від грець. iris – веселка, райдужне коло) – діафрагма, в якій світловий отвір утворюється за допомогою декількох (10 і більше) пелюстків, розташованих рівномірно навколо оптичної вісі об’єктива. Пелюстки через штифти і коронку зв’язані із установочним кільцем. При повороті кільця повертаються пелюстки, змінюючи розміри світлового отвору. На установочне кільце наноситься шкала діафрагмових чисел, а на оправу об’єктива – індекс. Практично всі сучасні фотографічні об’єктиви оснащені такими діафрагмами.

К

КАБОЛКА – складова частина крученого виробу (мотузка, трос), звита з декількох пасм.

КАДР (фр. cadre – рама, лат. quadrum – чотирикутник) – окремий знімок. Цим терміном позначається також лінійно організована частина цифрового зображення чи відбитка.

КАДРУВАННЯ – встановлення границь кадру і вибір формату зображення. Кадрування служить засобом художньої організації матеріалу і побудови кадру; дозволяє залишити за межами картинної площини все несуттєве, випадкове чи таке, що ускладнює сприйняття зображення. Кадрування допомагає створенню необхідного образотворчого акценту на сюжетно важливій частині кадру. Кадрування в фотографії можна здійснювати як при зйомці, так і при друкуванні знімка. При зйомці кадрування досягається вибором точки зйомки і застосуванням об’єктива з необхідним кутом зображення, при друкуванні – підбором формату і розміру кадру, ступенем збільшення зображення, а за необхідності – вибором композиційно важливої ділянки зображення.

КАЛАНДРУВАННЯ – спосіб переробки полімерів, формування листів чи плівок шляхом безупинного продавлювання термопластичних полімерів через зазор між валками каландра; нанесення полімерних покриттів на тканинну основу та дублювання плівок із проміжним клейовим шаром. Використовується для одержання тонких листів і плівок твердого та пластифікованого полівінілхлориду, лінолеумів різних видів – див. Полімери (гомополімери).

КАЛІБРАТОР МОНІТОРА – пристрій, який використовується для точної настройки монітора.

КАЛІБРУВАННЯ – процес, що використовується для виправлення відхилень у вихідному продукті пристрою, такого як принтер чи монітор, при порівнянні з оригінальним зображенням і даними, одержаними від сканера.

КАМЕРА – кільцева труба, виготовлена з повітронепроникної еластичної гуми і забезпечена вентилем.

КАМОРА ПЛОМБИ – порожнина і вихідний отвір всередині тіла пломби для з’єднання (злиття) двох вхідних отворів.

КАНАБІНОЇДИ – група терпенових сполук, що містяться в рослині конопель та заборонених наркотичних засобах, отриманих з неї кустарним способом. Серед К. виділяють основні: канабідіол, тетрагідроканабінол і канабінол, що наявні у великих кількостях (до 10% та більше в залежності від виду наркотичного засобу), і мінорні: пропільні ізомери основних К.: канабіциклол, канабігерол, канабіхромен та ін., наявні в малих кількостях (до 0,1%). У деяких випадках вміст основних К. також може бути малим (менше 0,1%). Наприклад, заборонені наркотичні засоби, отримані із свіжих верхівок конопель, містять малу кількість канабінолу; наркотичні засоби, отримані з рослини конопель, що виростала в умовах тропічного клімату, можуть практично не містити канабідіол. Наркотичну активність проявляють тетрагідроканабінол і його ізомери. При експертному дослідженні наркотичних засобів, отриманих з конопель, К. визначаються, головним чином, за допомогою хроматографічних методів дослідження – див. Смола канабісу.

КАНАБІС – будь-які частини, цілі чи різного ступеня подрібнення (за винятком дозрілого насіння) рослини роду конопель, зібрані у будь-який спосіб. Належить до заборонених наркотичних засобів кустарного виробництва. Може використовуватися також як сировина для отримання інших наркотичних засобів. – див. Смола канабісу, Екстракти (настойки) канабісу.

КАНАБІСУ ЕКСТРАКТИ (НАСТОЙКИ) – див. Екстракти (настойки) канабісу.

КАНАБІСУ СМОЛА – див. Смола канабісу.

КАППА – кілька (3-4) спаяних разом пластмасових коронок. Застосовується як косметичний засіб для передніх зубів. У слідах відображається у вигляді коронки зуба, але без розмежувальних ліній між окремими коронками.

КАПСУЛЬ – засіб ініціювання, призначений для запалення метального або збудження детонації розривних (підривних) зарядів. Являє собою тонкостінну металеву (пластмасову, паперову) оболонку з ініціюючою ВР або запальним складом. Виділяють К.-запалювачі і К.-детонатори, які видають ініціюючий імпульс, відповідно, у формі форс вогню або детонаційного імпульсу.

КАПСУЛЬ-ДЕТОНАТОР – капсуль, призначений для створення вибухового (детонаційного) імпульсу.

КАПСУЛЬ-ЗАПАЛЬНИК – капсуль, призначений для створення теплового імпульсу.

КАРБОКСИЛАТНІ КАУЧУКИ – продукти сополімерізації ізопрену чи бутадієну з ненасиченими карбоновими кислотами. Застосовуються для виготовлення шинних протекторів, велокамер, низу гумового взуття тощо.

КАРКАС ПОКРИШКИ – остов, що обмежує обсяг накачаної камери, який передає навантаження, що діють на покришку і камеру та на обід колеса.

КАРТКА PCMCIA – тип змінних карток пам’яті, що використовуються в деяких моделях цифрових фотокамер. В побуті доволі часто згадуються просто як карти PC (PC Cards).

КАРТКА НЕВПІЗНАНОГО ТРУПА – заповнюється за методикою словесного портрета з метою фіксації зовнішніх ознак та прикмет трупа. Під час розслідування вбивств, коли труп потерпілого невпізнаний, одним із першочергових завдань є встановлення особи вбитого, з цією метою застосовують картки невпізнаного трупа, дані таких карток зіставляються з картками осіб, що пропали безвісти, якщо дані цих карток співпадають, можна для впізнання пред’явити фотографії трупа близьким того, хто пропав безвісти.

КАРТКА ПАМ’ЯТІ (англ.: Memory Card) – флеш-картка; знімний пристрій для збереження інформації. Карта флеш-пам’яті – основний носій інформації цифрового фотоапарата, виконаний на базі електронної пам’яті. Карти флеш-пам’яті здатні зберігати фотознімки протягом тривалого часу, не піддаються механічному зношенню. Вони бувають різних розмірів і типів: SmartMedia, CompactFlash, SD-card, Sony Memory Stick, xD-Picture Card, MMC.

КАРТУЗ – супутній елемент зовнішності особи, чоловічий головний убір з козирком.

КАРТУЗ ЗАРЯДНИЙ – оболонка з щільної тканини (шовку, бавовняної, ацетатної і ін.) для розміщення метальних зарядів артилерійських і мінометних пострілів.

КАТАЛІЗАТОРИ – домішки, що прискорюють процес розкладання ВР.

КАТАЛІЗАТОРИ СИНТЕЗУ ПОЛІМЕРІВ – речовини, що викликають полімеризацію та прискорюють поліконденсацію мономерів. Як правило, використовуються в концентраціях 10-4 – 10-2 моль/л. Для різних за природою і технологією отримання полімерних матеріалів застосовуються К.с.п. певних класів та марок. Залишки К.с.п. можуть знаходитись у полімерних матеріалах у мікрокількостях, дослідження яких дозволяє виявляти одну з важливих індивідуальних ознак пматеріалу (виробу).

КАТЕГОРИЧНИЙ ВИСНОВОК ЕКСПЕРТА – достовірний висновок про факт незалежно від умов його існування. Може бути позитивним або негативним.

КАУЧУКИ – карболанцюгові полімери у вигляді ненасичених вуглеводнів (дієнові полімери), які мають властивості еластомерів. До полімерів цього класу належать натуральний К., гутаперча та більшість синтетичних каучуків – див. Акрилатні (бутилакрилатні) каучуки, Бутадієн-нітрильні (дивінілнітрильні) каучуки, Бутадієнові (дивінілові) каучуки, Бутадієн-стирольні (дивінілстирольні) каучуки, Бутилові каучуки, Гутаперча, Еластомери, Етиленпропіленові каучуки, Ізопренові (поліізопренові) синтетичні каучуки, Карбоксилатні каучуки, Кремнійорганічні (силіконові, силоксанові) каучуки, Натуральний каучук, Уретанові каучуки, Хлоропренові (наірит) каучуки.

КАШНЕ – супутній елемент зовнішності особи, шийна хустка або шарф.

КЕРАМІКА – вироби та матеріали, які отримують спіканням глин та їх сумішей з мінеральними добавками, оксидами та іншими неорганічними сполуками. Основними технологічними видами кераміки є порцеляна, фаянс, майоліка, теракота, кам’яна маса.

КЕРІВНИК ВИБУХОТЕХНІЧНИХ ГРУП – начальник вибухотехнічного підрозділу, на території (області) якого проводяться заходи.

КЕРІВНИК З ЯКОСТІ – працівник ВТЛ, який має відповідну кваліфікацію і незалежно від інших функцій та обов’язків відповідає та має повноваження, що забезпечують впровадження та постійне функціонування системи управління якістю, має прямий контакт з керівництвом ВТЛ (ВТП) ДНДЕКЦ (НДЕКЦ), яке приймає рішення щодо політики або ресурсів.

КІЛОБАЙТ – 1024 байта. Позначається Кбайт (К).

КІЛЬКІСНА ОЗНАКА – кількісно виражена властивість об’єкта – порівн. Якісна ознака: див. Класифікація ознак об’єктів у СЕМРВ.

КІЛЬКІСНА ОЗНАКА – ознака, що відображає властивість слідоутворюючого об’єкта у числовій формі. В одних випадках такі характеристики виражаються абстрактними числами (кількість цвяхів на каблуці взуття тощо), в інших – числами, що показують лінійні або кутові розміри або площу відображених в сліді деталей рельєфу.

КІЛЬКІСНА ОЗНАКА – числове визначення властивості або якісної ознаки об’єкта експертизи.

КІЛЬКІСНИЙ ХІМІЧНИЙ СКЛАД – 1) кількісний вміст хімічних елементів чи їх сполук у субстанції об’єкта; 2) властивість об’єкта, що досліджується методами кількісних хімічного, фізичного та фізико-хімічного аналізів – порівн. Якісний хімічний склад.

КІЛЬКІСНІ ОЗНАКИ МЕХАНІЧНОГО ПОШКОДЖЕННЯ ОДЯГУ – ознаки, що характеризують метричні властивості пошкодження в цілому та окремих його елементів. Є результатом вимірювання пошкодження: довжини, ширини, глибини, відстаней між окремими елементами пошкодження тощо.

КІЛЬКІСТЬ – характеризує однойменні елементи зовнішності, число яких непостійне (рубці, бородавки та ін.). Кількість визначається точно (називається число елементів) або в переносному розумінні (волосся густе, багато бородавок).

КІЛЬКІСТЬ ОСВІТЛЕННЯ – кількість світлової енергії, що приходиться на одиницю площі освітлюваної поверхні; визначається як добуток освітленості на час освітлення. Одиниця вимірювання кількості освітлення в Міжнародній системі одиниць (СИ) – люкс-секунда.

КІЛЬЦЕВИЙ СПАЛАХ (англ.: Ring Flash) – фотоспалах кільцевої форми, що розташовується навколо об’єктива фотокамери і дає безтіньове освітлення. Використовується при макрозйомці.

КІНОСТРІЧКИ – джерело інформації про зовнішність людини, відображають не тільки різні анатомічні, а й функціональні ознаки. Це дає великі можливості для встановлення прикмет осіб, які розшукуються або перевіряються. Особа, яка розшукується може бути зафіксована у хронікально-документальному, аматорському або спеціальному фільмі.

КІНЦЕВИК СНАРЯДУ (КС) – елемент конструкції головної частини артилерійського снаряду, що підвищує його бойові властивості. Виділяють балістичні і бронебійні КС.

КІНЦІ НИТОК ПОШКОДЖЕННЯ ВІЛЬНІ – див. Вільні кінці ниток ушкодження.

КІНЦІ НИТОК ПОШКОДЖЕННЯ ОДЯГУ – елементи механічного пошкодження тканини одягу. Розташовуються в місці пошкодження і є останніми неперетнутими або частково пересіченими нитками, що обмежують пошкодження в поперечному напрямку.

КІНЦІ ПОШКОДЖЕННЯ – елементи механічного пошкодження тканини одягу. Розташовуються в його вершинах і є границею, за межами якої знаходяться неушкоджені нитки основи і утику. Характер К.п. у поєднанні з ознаками його країв при впливі на слідосприймающий об’єкт колючих, колюче-ріжучих і рублячих знарядь дає можливість робити висновок про властивості робочої частини застосованого слідоутворюючого об’єкта та віднесення його до певної групи (встановлення групової приналежності) – див. Механічне пошкодження одягу.

КІНЦІВКИ – частини тіла людини, що призначені, головним чином, для пересування або схоплювання (нога, рука), описуються за довжиною (довгі, середні, короткі), товщиною (товсті (повні), середні, худі (тонкі) і формою (прямі, криві).

КЛАММЕР – пристосування, яке охоплює природний зуб, утримуючи зубний протез (литий плоский, гнутий, подвійний, багатоланцюжний, що пружинить, двоплечий). У слідах відображається у вигляді вдавлених борозенок, форма і розміри яких залежать від конструкції К.

КЛАС ТЮТЮНОВИХ ВИРОБІВ – характеристика споживчих якостей виробів із тютюну. В залежності від складу тютюнової суміші (що визначає аромат, смак, міцність), розмірів (загальна довжина, довжина курильної частини, діаметр), зовнішнього оформлення (пакування) сигарети з фільтром поділяються на сім класів. В кожному з них тютюнові вироби мають декілька марок (найменувань).

КЛАСИФІКАЦІЙНЕ ЗАВДАННЯ В СЕМРВ – встановлення належності об’єкта до певної множини (класу, роду, виду, групи), визнаної в тій чи іншій галузі науки, техніки, промислового виробництва, товаро- і матеріалознавстві, загальноприйнятої в побуті, а також в теорії та практиці СЕМРВ. Може бути як самостійним завданням СЕМРВ, так і проміжним етапом ідентифікаційного дослідження. При вирішенні зазначеного завдання клас, до якого належить об’єкт, найчастіше визначається заздалегідь слідчим (судом), оскільки його встановлення має певне значення для справи, що розслідується. Прикладами К.з. в СЕМРВ є віднесення рослинної маси до наркотичного засобу – смоли канабісу, встановлення належності рідини до класу легкозаймистих – див. Рід об’єктів СЕМРВ, Родова належність.

КЛАСИФІКАЦІЯ БАРВНИКІВ ТЕХНОЛОГІЧНА – розподіл барвників за класифікаційними категоріями, за способами застосування та колористичними властивостями.

КЛАСИФІКАЦІЯ БАРВНИКІВ ХІМІЧНА – розподіл барвників на підставі подібності хімічної будови (за типом хромофорної системи та інших фрагментів хімічної структури).

КЛАСИФІКАЦІЯ БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ – природні кам’яні матеріали: каміння (бутове, валунне, булижне), гравій, пісок (кварцовий, польовошпатний, карбонатний), плити і плитки (тесані, пиляні, брущатка), щебінь; керамічні вироби: стінові (цегла, блоки), лицювальні (для фасадів, внутрішнього облицювання), санітарно-технічні (твердий фаянс, санітарна порцеляна, напівпорцеляна), інші (покрівельні, теплоізоляційні, кислототривкі, вогнетривкі); неорганічні в’яжучі речовини: повітряні (гіпсові, магнезіальні, вапняні), гідравлічні (гідравлічне вапно, цементи); штучні кам’яні вироби на основі мінеральних в’яжучих речовин: гіпсові і гіпсоцементні вироби (панелі, плити, блоки, листи), вироби на основі вапна (цегла, плити), матеріали та вироби на магнезіальних в’яжучих речовинах (фіброліт, ксиоліт), азбестоцементні вироби (стінові, труби, короби); будівельні розчини цементні, вапняні, гіпсові, змішані; бетони: звичайний, гідротехнічний, для будівель і легких перекриттів, підлог, дорожніх покриттів, спеціального призначення (кислототривкий, жаротривкий, для біологічного захисту).

КЛАСИФІКАЦІЯ ВИСНОВКІВ ЕКСПЕРТА – поділ висновків за: 1) визначеністю – категоричні та ймовірні (передбачувані, проблематичні); 2) відношенням до досліджуваного та встановлюваного факту – стверджувальні або негативні судження (ствердження стосовно одного означає заперечення іншого); 3) характером відносин між наслідком та його основою – умовні та безумовні судження, в яких відображається існування якогось факту, явища залежно від певних умов; 4) вибором з однієї (або кількох) можливостей, які виключають одна одну – альтернативні (багатоваріантні), розподільні висновки; 5) обсягом – величиною, до якої належить встановлений експертом факт: висновки про одиничні факти і висновки про численні факти; 6) модальністю фактів, встановлених експертом: висновки про можливість існування факту або висновки про необхідність явища.

КЛАСИФІКАЦІЯ ВОЛОКОН – розподіл волокон за класами, підкласами тощо за походженням, хімічним складом та різними властивостями.

КЛАСИФІКАЦІЯ ЗАМКІВ – поділ замків: 1) за призначенням – дверні, меблеві (загального призначення), сейфові, для замикання металевих шаф, автомобільних дверей (спеціальні замки); 2) способом кріплення – постійні (врізані і прирізні) та знімні; 3) за системою механізму – пружинні, гвинтові, сувальдні, циліндрові, дискові, замки з шифрувальною системою замикання; 4) за принципом функціонування – механічні, електромеханічні, електронні. – див. Замок.

КЛАСИФІКАЦІЯ КРИМІНАЛІСТИЧНА – суттєва частина криміналістичної систематики, є окремою, оскільки може бути віднесена до якої-небудь криміналістично значимої групи об’єктів. Однією із криміналістичних класифікацій є класифікація осіб (відомих та невідомих злочинців) тощо.

КЛАСИФІКАЦІЯ ОБ’ЄКТІВ ЕКСПЕРТИЗИ СКЛА ТА ВИРОБІВ З НЬОГО – розподіл скла та виробів з нього: 1) за складом склоутворюючого оксиду – силікатне (SіO2), алюмосилікатне (SіO2 і Аl2О3), боратне (B2O3), германатне (GeO2) тощо; 2) за призначенням та галуззю застосування – технічне, будівельне, побутове; 3) за способом виробництва – пресоване, видувне, тягнуте, прокатне, флоат-скло – див. Будівельне скло, Видувне скло, Побутове скло, Пресоване скло, Прокатне скло, Технічне скло, Тягнуте скло, Флоат-скло.

КЛАСИФІКАЦІЯ ОБ’ЄКТІВ СЕМРВ – 1) за фізичною злитністю (просторовою відокремленістю): прості, складні, складені; 2) за агрегатним станом: тверді, рідкі, газоподібні; 3) за кількістю матеріальної субстанції: мікрооб’єкт, макрооб’єкт, мегаоб’єкт – див. Газ, Газоподібне тіло, Об’єкти СЕМРВ, Партія, Простий об’єкт, Рідке тіло, Складений об’єкт, Складний об’єкт, Тверде тіло.

КЛАСИФІКАЦІЯ ОЗНАК ОБ’ЄКТІВ СЕМРВ – розподіл ознак за: природою – субстанціональні та морфологічні; значущістю для ідентифікації – родові, групові та індивідуальні; локалізацією складових матеріальної субстанції – спільні (інтегративні) і місцеві (локальні); походженням – необхідні (закономірні) та випадкові; наявністю зв’язку з іншими ознаками – залежні та незалежні; стабільністю – стійкі (відносно стійкі) та нестійкі; за формою вираження – якісні та кількісні – див. Випадкова ознака, Відносно нестійка ознака, Відносно стійка ознака, Залежна ознака, Індивідуальна ознака, Інтегративна ознака, Кількісна ознака, Локальна ознака, Місцева ознака, Морфологічна ознака, Незалежна ознака, Необхідна ознака, Нестійка ознака, Родова ознака, Спільна ознака, Стійка ознака, Субстанціональна ознака, Якісна ознака.

КЛАСИФІКАЦІЯ ПАПІЛЯРНИХ УЗОРІВ – розмежування узорів за будовою центральної зони нігтьових фаланг пальців. Узори поділяють на дугові, петльові, завиткові та невизначені.

КЛАСИФІКАЦІЯ СЛІДІВ НІГ – систематизація основних ознак, що характеризують форму, розміри та інші особливості механізму утворення слідів ніг: 1) за ступенем відображення (повні і неповні), 2) характером взаємозв’язку (одиничні та групові – доріжки слідів), 3) механізмом утворення (точкові – статичні та лінійні – динамічні), 4) характером відображення (об’ємні і поверхневі) – див. Види слідів ніг.

КЛАСИФІКАЦІЯ СЛІДІВ РУК – систематизація слідів рук за різними підставами. Сліди бувають поверхневі та об’ємні. Поверхневі поділяють на забарвлені (кров’ю, чорнилом тощо) та безбарвні (потожирові). Останні поділяють на видимі та невидимі (латентні). Крім цього, сліди рук бувають позитивні та негативні.

КЛАСИФІКАЦІЯ ТРАСОЛОГІЧНИХ МОДЕЛЕЙ – систематизація моделей, що використовуються в трасологічних дослідженнях. За об’єктом моделювання поділяються на п’ять видів: 1) моделі ознак слідів, в яких виділяють підвиди: об’ємні (тривимірні) і площинні (двомірні) моделі; 2) моделі ознак об’єктів, що перевіряються – різні експериментальні сліди-зразки двох підвидів: об’ємні і площинні; 3 ) моделі об’єктів слідоутворювання: утворюючих, сприймаючих, речовини сліду; 4) моделі механізму следоутворення і взаємодії, в яких виділяють підвиди: статичні і динамічні, 5) моделі ідентифікаційні, в яких виділяють підвиди: моделі значущості ознак, локалізаційні моделі збігів і відмінностей, моделі процесу трасологічної ідентифікації.

КЛЕЇ ГУМОВІ - див. Гумові клеї.

КЛЕЙМО (ВІДТИСК) – фабрична марка, найменування заводу-виробника. Наноситься, наприклад, на гільзу тютюнового виробу за допомогою кліше офсетною фарбою (пастою) – порівн. Маркірування; див. Гільза цигарок.

КЛЕЙМО ПРОБІРНЕ – 1) основне – клеймо на виробах із дорогоцінних металів, що має самостійне значення та засвідчує факт проходження пробірного контролю. Елементи клейма: знак посвідчення (наприклад, емблема у вигляді серпа і молота на тлі п’ятикутної зірки) та проба (число); 2) додаткове – клеймо на виробах із дорогоцінних металів, яке не має самостійного значення і застосовується в сполученні з одним з основних пробірних клейм (наприклад, клеймо «583» означає, що виріб має пробу 583, клеймо «НП» – виріб не відповідає пробі).

КЛІПСИ – супутній елемент зовнішності особи або носильна річ, сережки, що їх закріплюють до мочок вух (без проколювання).

КЛОНУВАННЯ – розмноження, копіювання частин зображення.

КЛЮЧ – предмет для відмикання замка – див. Підроблений ключ, Підібраний ключ.

КЛЮЧ ДО ГВИНТОВОГО ЗАМКА – предмет у вигляді трубки, перетин якої відповідає перетину головки гвинта – див. Гвинтовий замок.

КЛЮЧ ДО ДИСКОВОГО ЗАМКА – ключ, що складається з головки, стрижня і борідки. У більшості таких ключів стрижень має у перерізі форму півмісяця, а борідка має уступи, що сформовані у вигляді вибірок металу, розташованих під різним кутом до вісі стрижня. Кожна з цих ділянок взаємодіє з дисками, розміщеними в поворотному циліндрі, який забезпечує переміщення ригеля. Диски також мають відповідні вибіркам ключа виступи, що забезпечують секретність замка.

КЛЮЧ ДО ПРУЖИННОГО ЗАМКА – ключ, що складається з головки, стрижня і борідки. У більшості таких ключів борідка не має уступів, оскільки впливає тільки на ригель. Якщо в замок встановлений запобіжник, в борідці робиться відповідний проріз – див. Пружинний замок.

КЛЮЧ ДО СУВАЛЬДНОГО ЗАМКА – ключ, що складається з голівки, стрижня і борідки з кількома уступами, один з яких пересуває ригель, решта – сувальди – див. Сувальдний замок.

КЛЮЧ ДО ЦИЛІНДРОВОГО ЗАМКА – ключ, що складається з голівки і стержня з поздовжніми пазами, завдяки яким профіль ключа відповідає профілю свердловини в циліндрі замка і зубцям для втоплювания штифтів – див. Циліндровий замок.

КМОП СЕНСОР (англ.: CMOS sensor – комплементарна структура метал-окисел-напівпровідник – Complementary Metal-Oxide Semiconductor) – світлочутлива матриця, яка уловлює фотони світла і перетворює в електричний заряд.

Кованість – нерівність скла у вигляді лінійних, найчастіше звивистих, напливів на поверхні фарного розсіювача.

КОВЗАННЯ СЛІДИ – див. Сліди ковзання.

КОЗЕЛОК – в портретній експертизі хрящовий виступ на щоці перед отвором зовнішнього слухового проходу (напр., круглий, трикутний, квадратний і т. д.).

КОКАЇН – наркотичний алкалоїд, що міститься в листі кокаїнового куща – чагарнику, що росте в Південній Америці. Має болезаспокійливу дію. Хронічне вживання К. викликає залежність від нього (наркоманія), при гострому кокаїновому сп’янінні з’являються покращання настрою, балакучість, уявлення набуває незвичайної яскравості. Згодом виникає напруження, почуття страху, з’являються галюцинації – слухові, тактильні (відчуття плазуючих мурашок) – див. Алкалоїди.

КОКНАР – розповсюджена в Середній Азії назва подрібнених коробочок снотворного маку.

КОЛЕКЦІЇ КРИМІНАЛІСТИЧНІ – ведуться у судово-експертних установах та підрозділах, використовуються з розшуковою, ідентифікаційною та діагностичною метою.

КОЛЕСО ПРОКРУТКИ – пристрій-маніпулятор у вигляді «колеса», що виступає ребром з корпуса камери і служить для вибору параметрів настройки камери.

КОЛІР – одна з ознак об’єктивної дійсності, властива навколишнім об’єктам і сприймана людиною як усвідомлене зорове відчуття. Той чи інший колір людина «надає» об’єктам в процесі їх зорового сприйняття. У більшості випадків колірне відчуття виникає в результаті фізичного впливу на органи зору променистих потоків, що попадають в очі, або безпосередньо від джерел світла, або від різнопофарбованих об’єктів, що відбивають чи пропускають спрямоване на них світло. Для опису кольору використовуються три суб’єктивні його характеристики: колірний тон (позначається такими термінами, як, наприклад, «жовтий», «зелений», «червоний»), насиченість кольору (ступінь, рівень, сила вираження колірного тону), світлота кольору (асоціюється у свідомості людини з кількістю чорного чи білого пігменту, рідше цю характеристику пов’язують із освітленістю). Фізичну основу кольору складають потоки променистої енергії, що розрізняються за спектральним складом і попадають на світлочутливі елементи (рецептори) ока. Зоровий аналізатор людини сприймає електромагнітні коливання з довжинами світлових хвиль від 380 до 760 нм.

КОЛІР ВОЛОКНА – забарвлення волокна, що сприймається оком у діапазоні 400-760 нм. Обумовлений взаємодією (поглинанням і відбиттям) світла з молекулами синтетичного чи природного барвника. Колір одиничних волокон спостерігається й оцінюється в полі зору мікроскопа або у відбитому світлі (збільшення 16-25 разів), або в прохідному (збільшення у 50-250 разів). К.в. може передаватися набором кольорових (колористичних) характеристик, що мають конкретні якісне та кількісне значення і можуть визначатись та вимірюватись за допомогою сучасних мікроспектрофотометрів.

КОЛІР ВОЛОССЯ – у процесі проведення опису застосовують загальноприйняту термінологію: темний – чорний, каштановий, темно-русий; світлий – русявий (русий), світло-русий; рижий – жовтий, червоно-жовтий або темно-червоного відтінку; сивий; пофарбований; знебарвлений.

КОЛІР ОЗНАКИ – спектральна характеристика її поверхні, тобто забарвлення (пігментація) волосся, очей, шкіри, слизової поверхні кайм губ, визначається зіставленням з шкалами еталонів, якими користуються такі спеціалісти, як антропологи, перукарі, косметологи та ін., або в порівнянні з кольором відомих предметів та речовин (малиновий, лимонний, васильковий і т. ін.). При словесному описі елементів зовнішності особи за кольором, перед усім їх поділяють на групи темні та світлі, а потім в цих групах виділяють підгрупи в загальновживаних словах та термінах. Наприклад, для визначення кольору волосся спочатку вказують, що воно темне, а потім визначають його як чорне, темно-каштанове, каштанове, темно-русе.

КОЛІР ШКІРИ – визначається за загальним тоном. Колір може бути світлим, жовтим, червоним, темним, в деяких випадках виділяють особливості пігментації шкіри – за наявністю, видом, формою, кількістю, розміром та розташуванням на поверхні шкіри.

КОЛІРНА МОДЕЛЬ CMYK – спосіб визначення усіх можливих кольорів у процентах від блакитного, пурпурного, жовтого і чорного; як правило використовується при відтворенні зображень у друкуванні.

КОЛІРНА МОДЕЛЬ RGB – колірний режим, представлений трьома кольорами: червоним, зеленим і синім, використовується у таких пристроях, як сканер чи монітор для відображення кольорів.

КОЛІЯ АВТОМОТОТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ – відстань між середніми лініями бігових доріжок одинарних коліс або середніми лініями проміжків спарених коліс, розташованих на одній осі. К.а.з. може бути визначена за слідами коліс шляхом вимірювання відстані між відповідними середніми лініями слідів, однойменними (лівими і правими) бічними межами відображень бігових доріжок шин одинарних коліс або середніми лініями відображень бігових доріжок шин внутрішнього і зовнішнього коліс, розташованих на протилежних кінцях осі – див. Бігова доріжка.

КОЛОТЕ ПОШКОДЖЕННЯ ОДЯГУ – пошкодження, заподіяне колючим знаряддям (багнетом, кортиком, викруткою, спицею, вилами, шилом тощо). Виникає в результаті послідовного впровадження частин знаряддя в тканину одягу. Форма та інші ознаки пошкодження залежать від форми перетину знаряддя на всій його довжині, ступеня гостроти і площі його кінця. Циліндроконічні знаряддя, що має в перетині круглу або овальну форму і гострий кінець малої площі (шило, голка тощо), при впровадженні розсовує тканини в сторону, ущільнює їх по периферії пошкодження. Ті ж знаряддя, але з недостатньо гострими кінцями, витягають і розривають нитки, а непошкоджені зрушують від центру до периферії. Пірамідальне знаряддя, що має форму перетину у вигляді трикутника, чотирикутника і т. п., незалежно від ступеня гостроти кінця розриває (за наявності тупих ребер) або розрізає (за наявності гострих ребер) нитки. Як правило, К.п.о. відтворює форму поперечного перетину слідоутворюючого об’єкта. Зазвичай проникає через всі шари одягу.

КОЛОТО-РІЗАНІ ПОШКОДЖЕННЯ ОДЯГУ – пошкодження, заподіяні знаряддям комбінованої колючо-ріжучої дії (кинджалом, ножем тощо). Виникає в результаті послідовної дії частин клинка знаряддя: гострого кінця, леза, обуха, основи. Гострий кінець створює колючу дію, при цьому може розрізати, а при недостатній гостроті розтягнути і розірвати нитки тканини одягу. Лезо при зануренні створює ріжучу дію; за наявності доволі великих дефектів леза (у вигляді щербин тощо) окремі нитки тканини можуть бути витягнуті і розірвані. Обух залежно від своєї товщини, форми, наявності та ступеня гостроти ребер створює різну дію на нитки тканини: вони можуть бути розрізані, розірвані, витягнуті. При дії на тканину основи клинка залежно від його конструкції (наявність борідки, п’яти) нитки можуть бути розірвані, розрізані, витягнуті. К.р.п.о. має лінійну форму, рівні краї, а форма кінців залежить від конструкції клинка: у того, що має односторонню заточку один кінець гострий, другий – тупий, форма тупого кінця залежить від товщини і форми поперечного перетину обуха, а також від виду слідосприймаючого об’єкта: у клинка з двосторонньою заточкою форма обох кінців трикутна. Подібне пошкодження, як правило, проникає через всі шари одягу.

КОЛЬОРИ ДОДАТКОВІ (до основним – синього, зеленого і червоного) – жовтий, пурпурний, блакитний. Сума додаткових кольорів дає чорний колір.

КОЛЬОРИ ОСНОВНІ – кольори синій, зелений, червоний. Сума основних кольорів дає білий колір. Виділяють основні кольори адитивного і субтрактивного синтезу, тобто із додаванням і відніманням кольорів. Основні кольори адитивного синтезу – кольори випромінювань. У триколірному (RGB) адитивному синтезі використовуються синій (blue – В), зелений (green – G) і червоний (red – R). Ці основні кольори є лінійно незалежними, так як жоден з них не може бути отриманий оптичним змішанням випромінювань двох інших. Оптичним змішанням синтезують безліч кольорів, що розрізняються за колірним тоном, насиченістю і світлотою. У субтрактивному синтезі використовуються кольори барвників: жовтий (yellow – Y), пурпурний (magenta – М) і ціановий (cyan – С), тобто зелено-блакитний. Основний колір субтрактивного синтезу називається додатковим до основного кольору адитивного синтезу, якщо барвником першого майже повністю поглинається випромінювання другого. Наприклад, жовтий колір є додатковим до синього, пурпурний – до зеленого, ціановий – до червоного.

КОМА (від грець. kome – волосся, хвіст комети) – один з видів аберацій оптичних систем – аберація широкого пучка світлових променів, що проходять під нахилом до оптичної вісі системи; як і сферична аберація, обумовлена неоднаковим заломленням світлових променів різними ділянками поверхонь лінзових компонентів системи. Кома призводить до порушення гомоцентричності та осьової симетрії нахиленого пучка на виході системи. В результаті коми зображення точки, що створюється оптичною системою, має вигляд несиметричної плями. Розміри плями пропорційні квадрату кутової апертури і віддаленню точки в просторі предметів від оптичної осі. В складних оптичних системах кому, як правило, усувають разом зі сферичною аберацією підбором лінз. Об’єктиви, виправлені одночасно на обидві ці аберації, називаються апланатами.

КОМБІНОВАНА ПЛОМБА – пломба, тіло якої складається з пустотілого бляшаного циліндра, в який перед пломбуванням вставляються два плоских круглих шматки фібри. Линва пропускається крізь пломбу так, щоб вона знаходилася між фібровими пластинками. При здавлюванні пломби спеціальним пломбувальним пристроєм краї металевого циліндра сплющуються, забезпечуючи нерухомість всередині пломби, а на контактних поверхнях пломби утворюється рельєфний малюнок пломбу вального пристрою.

КОМІСІЙНА ЕКСПЕРТИЗА – дослідження, впроваджуване декількома експертами однієї спеціальності, які разом вирішують поставлене перед ними питання, на підставі спільного дослідження об’єктів експертизи. У випадку досягнення однієї думки дають спільний висновок за результатами дослідження, в разі якщо хтось з експертів не згодний з таким висновком, він дає самостійний висновок.

КОМІТЕТ З КОНТРОЛЮ ЗА НАРКОТИКАМИ – назва органу при Кабінеті Міністрів України, створеного з метою здійснення організаційно-методичного керівництва та контролю за виконанням Єдиної конвенції ООН в Україні – див. Єдина конвенція про наркотичні засоби.

КОМП’ЮТЕРИЗОВАНЕ РОБОЧЕ МІСЦЕ (КРМ) ЕКСПЕРТА З ТРАСОЛОГІЧНІХ ДОСЛІДЖЕНЬ – робоче місце експерта-трасолога, обладнане комп’ютером та периферійними пристроями (принтер, сканер, USB-мікроскоп, цифровий фотоапарат тощо) та необхідними програмними засобами (текстовий та графічний редактори, таблиці Excel, довідкові бази даних по конкретних об’єктах дослідження) з метою прискорення виконання процедур, пов’язаних з набором тексту висновку експерта, проведенням необхідних розрахунків та побудов графіків, оформлення ілюстративної таблиці тощо.

КОМПЕНСАТОРНА ХОДА – хода (навички ходьби), що сформувалася в результаті перебудови динамічного стереотипу, викликаного різного роду травмами і нервовими захворюваннями.

КОМПЕНСАЦІЯ ПАРАЛАКСА – регулювання, здійснюване самим фотоапаратом чи фотографом для того, щоб врахувати різницю між зображенням, що сприймається об’єктивом, і картинкою, яку видно у видошукач.

КОМПЕТЕНЦІЯ ЕКСПЕРТА-ТРАСОЛОГА – галузь спеціальних знань з трасології, якими володіє експерт, що дозволяють йому вирішувати завдання певного виду чи підвиду експертизи. У зв’язку з ускладненням і диференціацією знань експерт, зазвичай, компетентний, а значить, спроможний і повноважний, вирішувати питання, що відносяться до одного-двох видів експертиз (малодосвідчені експерти – до одного-двох підвидів експертиз, наприклад, тільки по дактилоскопічним експертизам).

КОМПЛЕКСНА ЕКСПЕРТИЗА – організаційно-методична та процесуальна форма вирішення суміжних завдань, для чого необхідні спеціальні знання в галузі різних родів і класів судових експертиз. До таких завдань належить встановлення факту нанесення пошкоджень одягу та тілу людини конкретним знаряддям злочину, факту і обставин нанесення ушкоджень тощо.

КОМПЛЕКСНА ЕКСПЕРТИЗА СЛІДІВ – експертне дослідження, що виконується трасологом спільно з фахівцями в інших галузях знань з метою вирішення одного загального завдання. Необхідність у проведенні К.е.с. виникає у випадках, якщо інформації, що міститься у відображеннях слідоутворюючого об’єкта, недостатньо для вирішення питання про тотожність і потрібно вилучити додаткову інформацію шляхом хімічного, біологічного та інших досліджень речовини сліду. Наприклад, якщо слід робочої частини свердла відобразився на перешкоді недостатньо для його ототожнення, потрібно порівняти нашарування на свердлі з речовиною перешкоди. Для цього разом з експертом-трасологом до проведення експертизи необхідно залучити фахівців з матеріалознавства, знання яких допоможуть вирішити питання про тотожність.

КОМПЛЕКСНА ЕКСПЕРТИЗА СЛІДІВ ЗУБІВ – експертне дослідження, що виконується трасологом, судовими медиками (стоматологами) та іншими фахівцями з метою вирішення одного і того самого питання (експертиза слідів зубів на тілі трупа, проведена судовим медиком і криміналістом для вирішення питання про особливості будови зубів та інших фізичних ознак людини, яка залишила сліди).

КОМПЛЕКСНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ДОРОЖНЬО-ТРАНСПОРТНИХ ПРИГОД – автотехнічні, судово-медичні та інші дослідження, що проводяться поряд з трасологічним з метою встановлення обставин дорожньо-транспортної пригоди.

КОМПЛЕКТ – 1) складений об’єкт; 2) сукупність предметів, об’єднаних спільним цільовим призначенням, пов’язаним з використанням їх у побуті, виробництві тощо (плащ із поясом, гребінець з футляром, пара рукавичок тощо).

КОМПЛЕКТ – повний набір предметів, що відповідають певним призначенням (кинджал – піхви, пістолет – кобура, магазин для патронів, шомпол для чищення тощо).

КОМПОЗИЦІЙНИЙ МАЛЬОВАНИЙ ПОРТРЕТ – (складений, мальований) – складається із заздалегідь заготовлених стандартних малюнків варіантів елементів обличчя (у відповідності зі свідченнями очевидців), за ушкодженим обличчям померлого, черепом людини. Виготовлений при цьому портрет виглядає мальованим.

КОМПОЗИЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ – багатокомпонентні полімерні матеріали, що використовуються як зліпочні маси для моделювання об’ємних слідів взуття, шин транспортних засобів, знарядь зламу та ін. Складаються з високомолекулярних смол (основа), затверджувача (активатора полімеризації) та стабілізуючої добавки. Іноді до суміші додають пластифікатор, який надає отриманому полімеру пластичні властивості. Зазвичай застосовуються К.м., які добре зарекомендували себе в зубопротезній справі.

КОМПОЗИЦІЯ КАДРУ (від лат. соmpositio – складання) – структура, співвідношення, взаємний розподіл окремих елементів фотографічного зображення. Композиція кадру об’єднує окремі його елементи в єдине ціле, розкриваючи художній зміст в конкретній формі. Гармонічна, закінчена композиція виражається в найбільш правильних співвідношеннях частин кадру та їх логічному взаємозв’язку, у винайденні максимальної виразності лінійного, світлового і тонального рисунка. Для одержання закінченої композиції фотографічного кадру необхідно правильно враховувати просторовий розподіл об’єктів зйомки в межах кадру, їх рух, масштабні співвідношення, а також характер лінійних і об’ємних форм, співвідношення світла і тіні, колірних плям, поєднання головного об’єкта з елементами фону. При зйомці одного і того самого сюжету можна одержувати різні композиції кадру в залежності від вибору тих чи інших засобів і технічних прийомів. Так, наприклад, лінійний рисунок і перспективу зображення визначає кут, під яким об’єктив направлений на об’єкт зйомки; при фотографуванні рухомих об’єктів велике значення має вибір моменту зйомки і фаз руху; масштаб залежить від відстані між знімальним апаратом і об’єктом зйомки, а також від фокусної відстані об’єктива. Існує безліч різних видів композиції кадру: глибинні і площинні, діагональні і фронтальні, динамічні і статичні, побудовані на поєднаннях горизонтальних і вертикальних ліній тощо. Кожний вид композиції кадру відрізняється властивій йому виразністю і допомагає вирішенню смислових завдань: фронтальна композиція кадру часто використовується при архітектурній фотозйомці; діагональні композиції кадру сприяють більш ефективному вираженню сюжетів, зв’язаних з рухом, підкреслюють їх динаміку; глибинні композиції кадру використовуються для передачі перспективи простору.

КОМПОНЕНТ СПЛАВУ – складова частина, елемент сплаву – див. Сплави.

КОМПОНЕНТИ ТЮТЮНУ (МАХОРКИ) – органічні та неорганічні сполуки (алкалоїди, органічні кислоти, неорганічні компоненти, ароматизатори тощо), які визначають якість тютюнового (махоркового) виробу. За складом К.т.(м.) можна диференціювати за мішками (партіями) – див. Алкалоїди тютюну та махорки, Елементний склад тютюну (махорки), Органічні кислоти тютюну (махорки), Тютюнова мішка (партія).

КОНВЕНЦІЯ ПРО ПСИХОТРОПНІ РЕЧОВИНИ – документ «Конвенція про контроль над психотропними речовинами», прийнятий 21 лютого 1971 року на дипломатичній конференції у Відні. Встановлює заходи контролю над обігом психотропних речовин, розділених на 4 групи в залежності від ступеня їх небезпеки для здоров’я людей. До Списку №1 включені речовини, заборонені до використання в лікувальній практиці, до Списку №2 – речовини, що підлягають особливим заходам контролю та предметно-кількісному обліку, до Списків №3 і 4 – речовини, що підлягають суворим заходам контролю і відпускаються тільки за рецептом лікаря.

КОНДЕНСОР (від лат. condense – згущаю, ущільнюю) – лінзова, дзеркальна чи дзеркально-лінзова оптична система, що збирає (концентрує) промені, які йдуть від джерела світла і спрямовує їх на предмет. Застосовується в мікроскопах, проекційних системах.

КОНКРЕТНА МЕТОДИКА ТРАСОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ – комплекс методів, прийомів і технічних засобів, необхідних для проведення певної трасологічної експертизи. Вибір конкретної методики зумовлюється загальною науковою методикою судово-трасологічного дослідження, кваліфікацією та досвідом експерта, а також відповідно до експертної ситуації проведення конкретної експертизи – порівн. Методика трасологічної експертизи.

КОНКРЕТНОГО ТРАСОЛОГІЧНОЇ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАВДАННЯ – див. Завдання конкретного трасологічного дослідження.

КОНСИСТЕНТНІ МАСТИЛА - див. Пластичні мастила

КОНСОЛЬНИЙ ЗУБНИЙ ПРОТЕЗ – різновид незнімного протеза, що заміщає дефект тільки з одного боку. У слідах відображаються ті самі ознаки, що й у місткоподібного зубного протеза – див. Зубний протез.

КОНСТРУКЦІЯ ПЛОМБИ – розташування основних деталей – линви і тіла пломби. Залежно від будови тіла виділяють кілька різновидів пломб – див. Комбінована пломба, Металеві пломба, Пластинчата пломба, Пломба наклейка, Пломба роторного типу, Пломба свинцева, Пломба якірного типу, Поліетиленова пломба.

КОНТАКТНА ВЗАЄМОДІЯ В СЕМРВ – взаємодія при безпосередньому зіткненні (дотику) об’єктів, що реалізує їх здатність передавати, сприймати та зберігати інформацію про цю взаємодію (про об’єкти, що взаємодіяли, і механізми взаємодії). Може супроводжуватись підвищенням температури одного чи обох об’єктів, що контактували, зміною їх агрегатного стану, хімічного складу матеріалу (речовини) та утворенням відповідних слідів.

КОНТАКТНА ПОВЕРХНЯ – частина поверхні слідоутворюючого об’єкта і протилежна їй поверхня слідосприймаючого об’єкта в місці безпосереднього зіткнення цих об’єктів при утворенні сліду – див. Слідосприймаючий об’єкт.

КОНТАКТНЕ (РУЧНЕ) РОЗРЯДЖЕННЯ – дії вибухотехніка (оператора) під час фази атаки з розрядження вибухового пристрою у безпосередньому контакті з вибухонебезпечним об’єктом.

КОНТАМІНАЦІЯ – забруднення об’єктів біологічного походження чужим генетичним матеріалом, що негативно вплине на результат імунологічних, молекулярно-генетичних, цитологічних досліджень.

КОНТРАСТ – відмінність (протилежність) за яскравістю і кольором світлих і темних ділянок об’єктів або їх зображень.

КОНТРАСТ – діапазон між найбільш світлими і найбільш темними тонами у зображенні. У зображенні із високим контрастом найбільш світлі і найбільш темні тони попадають у крайні точки діапазону між білим і чорним. У зображенні з низьким контрастом крайні тони знаходяться набагато ближче один до одного.

КОНТРАСТ ОБ’ЄКТА ЗЙОМКИ (інтервал яскравості об’єкта зйомки) (від франц. contraste – різко виражена протилежність) – відношення яскравостей самого світлого і самого темного елементів об’єкта фотозйомки.

КОНТРАСТ ОСВІТЛЕННЯ – величина, що характеризує відмінність в яскравості по-різному освітлених окремих ділянок об’єкта або об’єкта і фону; кількісно виражається відношенням різниці яскравостей двох ділянок об’єкта (або яскравостей об’єкта і фону) до їх суми чи більшій з них (в будь-якому випадку значення контрасту освітлення знаходиться в межах від 0 до 1). Контраст освітлення пов’язаний із характером освітлення поверхні об’єкта. Якщо він освітлений розсіяним світлом, то контраст освітлення малий; при направленому (контрастному) освітленні на ньому утворюються глибокі тіні і яскраво освітлені місця – контраст освітлення великий. Від величини контрасту освітлення залежить сприйняття ознак об’єкта (його обрисів, форми, фактури, кольору тощо.

КОНТРАСТ ФОТОГРАФІЧНОГО ЗОБРАЖЕННЯ – градаційна (тональна) характеристика чорно-білого чи кольорового зображення за розходженням в світлі його найбільш яскравих і найбільш темних ділянок. Кількісно виражається відношенням максимального і мінімального коефіцієнтів пропускання світла або максимального і мінімального коефіцієнтів відбиття світла.

КОНТРАСТНИЙ ФОТОЗНІМОК – такий, що має значне розходження між темними та світлими місцями зображення.

КОНТРАСТНОСТІ КОЕФІЦІЄНТ (гама) – спосіб визначення контрасту зображення, коли гама представляється у вигляді зламаної лінії, на якій відображаються відтінки від білого до чорного. Визначення гами це метод тональної корекції, який бере до уваги сприйняття людським оком суміжних значень. Значення гами коливається від 1 до ~ 2,5. Windows PC використовують значення гами 2,2, яке формує більш контрастне і насичене зображення.

КОНТРОВЕ (КОНТУРНЕ) СВІТЛО – освітлення, що створюється джерелом, розташованим за об’єктом зйомки, і спрямоване в об’єктив. Джерелом світла поза приміщенням може бути сонце, а всередині будинку – освітлене сонцем вікно або потужний освітлювальний прилад, направлений на об’єктив.

КОНТРОЛЬ (МОНІТОРИНГ) – дозволене спостереження кваліфікованим персоналом за діями (процесами) діяльності вибухотехнічних підрозділів без несення відповідальності за їх роботу. Контроль здійснюється для перевірки відповідності виконання обов’язків, що покладені на підрозділ у відповідності до вимог нормативно-правових актів, інструкцій, стандартів та інших документів у сфері діяльності.

КОНТРОЛЬ НА БЕЗПЕКУ – спеціальні заходи щодо запобігання внесенню в контрольовану зону та на борт повітряного судна зброї, вибухових речовин та інших небезпечних предметів, які можуть бути використані для вчинення акту незаконного втручання.

КОНТРОЛЬ ЯКОСТІ – оперативні методи і дії, які спрямовані на виконання всіх вимог до якості.

КОНТРОЛЬНА ПЛАСТИКОВА ПЛОМБА – це універсальні пломба з замковим пристроєм, в корпус якого надійно затягується гнучкий трос (стрічка) змінного перерізу з зубчиками. Корпус має шильдик з індивідуальним номером. Підробка і повторне використовування К.п.п. виключається її конструкцією. Матеріал пломби: поліетилен з ацетатною вставкою в замковому пристрої або нейлон/поліпропілен з металевою вставкою в замковому пристрої. Промисловістю виготовляються достатньо широкий спектр К.п.п., а варіації конструкції здійснюються в залежності від виду об’єкту, що буде пломбуватись. Використовується для опломбування приміщень, контейнерів, автомашин, сейфів, розподільних щитів, інкасаторських сумок, ємкостей тощо.

КОНТРОЛЬНИЙ ВКЛАДИШ – папірець з підписом або відбитком печатки, який при замиканні контрольного замка поміщається між контрольною кришкою і кришкою короба. Перед відмиканням замка через вікно в контрольній кришці перевіряється, чи не пошкоджений К.в. – див. Контрольний замок.

КОНТРОЛЬНИЙ ЗАМОК – самозамикаючий навісний замок, що має додаткову (контрольну) кришку, між якою і кришкою короба поміщається контрольний вкладиш, видимий у вікні додаткової кришки. Основне призначення – зробити неможливим його відмикання, не порвавши вкладиша.

КОНТРОЛЬНИЙ ЗНАК – прямокутний знак на одній з контактних поверхонь пломби, що складається з різного поєднання буквених і цифрових знаків. Зміст К.з. змінюється в числовому (від 001 до 999) та в алфавітному порядку. Пломби, що навішується на один об’єкт, повинні мати однакові контрольні знаки.

КОНТРОЛЬНИЙ ЗРАЗОК В СЕМРВ – зразок матеріалу (речовини), зазвичай, з поверхні об’єкта-носія. Необхідність вилучення та подальшого експертного дослідження обумовлюється можливістю взаємодії речовини нашарування (включення) з матеріалом поверхні об’єкта-носія. Відбирається якнайближче від нашарування, що вилучається.

КОНТРОЛЬНІ ПОЗНАЧЕННЯ – нитки, літери, знаки, ярлики на виробі масового виробництва, що вказують на підприємство-виробник.

КОНТРОЛЬОВАНИЙ ВИБУХ – спеціальний вибух, здійснений вибухотехніками на місці інциденту чи на спеціальному підривному майданчику з дотриманнями заходів вибухобезпеки.

КОНТУР (обрис) – лінія, що окреслює форму елемента зовнішності; визначається за крайовою, центральною або іншою лінією, що взята за основу визначення. Контур можна визначити шляхом вимірювання кривизни та кутів, або описати за геометричними поняттями (прямий, ламаний, круглий, квадратний та ін.).

КОНТУР ЕЛЕМЕНТА ЗОВНІШНОСТІ – зовнішні лінійні межі елемента зовнішності, наприклад, контур брови – умовна лінія, яка проходить через середину, або через верхній та нижній краї брів (дугоподібні, хвилясті і т. д.); контур щілини ока – обрис країв очей, що змикаються, визначається при відкритих очах (овальний, мигдалеподібний і т. п.); контур лінії росту волосся; конфігурація крайової межі волосяного покриву, може бути дугоподібний, М-подібний та інший; контур ротової щілини – лінія змикання країв губ; контур вільного краю підборіддя – визначається в анфас опис підборіддя (прямокутний, трикутний, овальний і т. ін.); контур спинки носа; контур вушної раковини.

КОНТУРНА ЛІНІЯ СЛІДУ – лінія, що обмежує слід і відокремлює його від поверхні сприймаючого об’єкта. Її форма визначається формою поперечного перетину ділянки поверхні утворюючого об’єкта, що вступив у слідовий контакт.

КОНФІГУРАЦІЯ – загальний вигляд, зовнішній обрис, взаємне розміщення елементів або предметів.

КОНЦЕНТРАТ З МАКОВОЇ СОЛОМИ (ОПІЙ ЕКСТРАКЦІЙНИЙ) – концентрат, який отримують з рослини роду мак (Papaver) способом екстракції, в тому числі при наявності супутніх речовин, незалежно від їх фармакологічної характеристики. К.м.с.(о.е.) зустрічається у вигляді рідини від світло-коричневого до чорно-зеленого кольору або пасти темно-коричневого кольору. Має запах розчинника або сушених фруктів – див. Макова солома, Опій.

КОНЦЕНТРИЧНИЙ МЕТОД ОГЛЯДУ – огляд ведеться по спіралі від периферії до центра місця події, під яким, зазвичай, розуміється найважливіший об’єкт (труп, зламаний сейф і т.п.) або умовне місце.

КООРДИНАТИ (УПОРЯДКОВАНИЙ, ВИЗНАЧЕНИЙ) – числа або букви, якими визначають положення точки на прямій лінії (на площині) відносно певної системи координат. В портретній експертизі вживають прямокутну систему координат дві (на площині) взаємно перпендикулярні лінії, що перетинаються в одній точці на яких вибрано додатний напрям, одиницю масштабу та проходять через медіальну та козелкову лінії обличчя досліджуваної особи.

КОРД – кручена нитка великої міцності з бавовняно-паперового або хімічного волокна. Кордна тканина застосовується при виготовленні покришок. При виготовленні шин, призначених для дуже великих навантажень і високих швидкостей руху по дорогах, використовується К. з високоякісного сталевого дроту – металокорд – див Покришка.

КОРЕГУВАЛЬНІ ДІЇ – дії, які виконують для усунення причин виявлених невідповідностей або іншої небажаної ситуації.

КОРЕКЦІЯ КОЛЬОРІВ – зміна колірного балансу зображення для одержання бажаного ефекту. Корекція кольорів використовується для компенсації неточності багатоколірних чорнил, погрішностей у кольороподілі чи небажаного колірного балансу в оригінальному зображенні. Корекція кольорів здійснюється за допомогою однієї з доступних колірних моделей, включаючи RGB і CMYK.

КОРЕЛЯЦІЯ – взаємозалежність між будовою окремих частин організму та їх функціями.

КОРІННІ ВЕЛИКІ ЗУБИ – див. Моляри.

КОРІННІ МАЛІ ЗУБИ – див. Премоляри.

КОРОЗІЯ МЕТАЛІВ ТА СПЛАВІВ – руйнування металів і сплавів в результаті хімічної чи електрохімічної взаємодії з корозійним середовищем. Виділяють корозію атмосферну та підземну, газову і рідинну, хімічну й електрохімічну тощо. За характером корозії можна зробити висновок про вид агресивного середовища для даного матеріалу, за ступенем корозії – про давність взаємодії з агресивним середовищем – див. Дефекти металів та сплавів.

КОРОНКИ ЗУБА – зовнішня частина зуба, покрита твердою емаллю і виступає над ясенним краєм. У слідах відображаються, в основному, її ріжучі або жувальні поверхні.

КОРОНКИ ПРОТЕЗА – вид знімного зубного протеза, що покриває поверхню зуба з усіх боків. Застосовується при руйнуванні природного зуба, патологічної стертості, для відновлення висоти зубного ряду. Буває декількох видів К.п.: металева, пластмасова, порцелянова. У слідах К.п. на відміну від слідів зубів ріжуча поверхня більш округла, кути згладжені, язикова і губна поверхні гладенькі. Дно під вдавленими слідами К.п. рівне. Пластмасові коронки швидко стираються; в слідах стерті поверхні можуть відобразитися у вигляді згладженої або вдавленої ділянки.

КОРОТКОФОКУСНИЙ ОБ’ЄКТИВ – об’єктив, фокусна відстань якого менше діагоналі кадру (поля зображення). Короткофокусний об’єктив дозволяє одержувати дрібномасштабні знімки близько розташованих предметів. Короткофокусний об’єктив, як правило, є ширококутними; вони забезпечують велику глибину різко зображуваного простору і тому часто не мають механізмів для фокусування; такі короткофокусні об’єктиви застосовуються, будучи сфокусованими на постійну (частіше гіперфокальну) відстань, головним чином в простих фотоапаратах.

КОРПУС (ОБОЛОНКА) ВП – елемент ВП, який залежно від конструкції виробу призначений для: компонування (з’єднання) частин ВП; маскування; захисту від зовнішніх впливів; надання певної форми ВР; концентрації дії вибуху в певному напрямку; розмірів уражаючих елементів (осколків); зручності транспортування; створення замкнутого обсягу (забезпечення вибухового горіння ВР).

КОРПУС (ТІЛО) ПЛОМБИ – деталь пломби камерного типу, яка поєднує в собі всі її складові елементи (зокрема, вхідні та вихідні канали), на контактних поверхнях якої відображаються маркувальні позначення (у тому числі й сліди впливу після певної дії) – див. Камора пломби, Маркувальні позначення.

КОЧЕННЯ СЛІДИ – див. Сліди кочення.

КРАВАТКА – супутній елемент зовнішності особи, смужка тканини, яку носять для прикраси, зав’язується вузлом під коміром сорочки або блузки.

КРАЇ ПОШКОДЖЕННЯ – елементи механічного пошкодження тканини одягу, паралельні його довгій осі. По краях, виступаючи в просвіт пошкодження, розташовані вільні кінці ниток тканини, розділені в момент нанесення пошкодження – див. Механічне пошкодження одягу.

КРАЙ (ЗРІЗ) КАБЛУКИ ВЗУТТЯ ПЕРЕДНІЙ – див. Передній край (зріз) каблука взуття.

КРАЙ ПІДМЕТКИ ВЗУТТЯ ЗАДНІЙ – див. Задній край підметки взуття.

КРАПЕЛЬНИЙ МЕТОД – хімічний метод дослідження, що заснований на проведенні специфічних та дуже чутливих реакцій. У техніко-криміналістичному дослідженні документів К.м. дає можливість вирішувати питання щодо вивчення матеріалів штрихів, паперу, клеїв та хімічних речовин, які діяли на документ. Речовина, що досліджується, піддається впливу спеціального реактиву, який змінює колір визначеного хімічного елементу.

КРАТНІСТЬ ЗУМА – кратність зміни фокусної відстані об’єктива. Дорівнює співвідношенню максимальної фокусної відстані об’єктива (в мм) до його мінімальної фокусної відстані (в мм).

КРАТНІСТЬ СВІТЛОФІЛЬТРА – число, що показує у скільки разів необхідно збільшити видержку при зйомці зі світлофільтром у порівнянні з видержкою при тих самих умовах, але без світлофільтра. Кратність світлофільтра – величина перемінна; вона залежить не тільки від характеристик самого світлофільтра, але й від спектрального складу світла, при якому проводиться зйомка.

КРЕМНІЙОРГАНІЧНІ (СИЛІКОНОВІ, СИЛОКСАНОВІ) КАУЧУКИ – високомолекулярні сполуки, що містять у складі елементарної ланки макромолекули атоми кремнію. Використовуються для виготовлення термостійких гум, електроізоляції проводів та кабелів, липких стрічок, гум, що самосклеюються, клеїв тощо. Торгові марки СКТ, СКТФТ, СКТЗ, СКТФ, СКТДФ та ін.

КРИВИЗНА ПОЛЯ виражається у скривленні площини світлового зображення. Викликано це тим, що після проходження крізь оптичну систему світлові промені, що йдуть з точок, розташованих поза оптичною віссю об’єктива, сходяться в фокус у різних площинах. В результаті у площині датчика зображення виникає зниження різкості зображення від центра до країв. Усувається кривизна поля добором лінз із різною кривизною поверхонь.

КРИЛА НОСУ – в портретній експертизі хрящові частини носу, що прикривають носові отвори (ніздрі).

КРИМІНАЛІСТИЧНА ВИБУХОТЕХНІКА – галузь науки криміналістики, що вивчає методи природничо-технічних наук та спеціально розроблених методик і прийомів вибухові пристрої промислового і саморобного виготовлення, властивості, явища і сліди, супутні їх дії, елементи вибухових пристроїв та їх фрагменти, з метою розслідування злочинів, вчинених із застосуванням вибухових пристроїв.

КРИМІНАЛІСТИЧНА ЕКСПЕРТИЗА – це лабораторне дослідження матеріально-фіксованих відображень на речових доказах, яке провадиться експертами з метою ототожнення людей, тварин і різних індивідуально конкретних предметів, що залишили ці відображення, а також вирішення інших питань, які потребують застосування спеціальних криміналістичних знань.

КРИМІНАЛІСТИЧНА ІДЕНТИФІКАЦІЯ – спеціальний метод одержання доказів, який використовується для дослідження обмеженого кола матеріальних об’єктів.

КРИМІНАЛІСТИЧНА ІДЕНТИФІКАЦІЯ – це дослідницький процес, який має на меті вирішити питання щодо тотожності роздільно існуючих об’єктів для встановлення одиничного матеріального об’єкта та його зв’язку з розслідуваною подією.

КРИМІНАЛІСТИЧНА МОРФОЛОГІЯ – вчення в рамках криміналістичного матеріалознавства про закономірності формування та дослідження криміналістично значущої інформації про елементи речової обстановки на основі вивчення їх морфологічних властивостей. Знаходиться на стадії формування – див. Морфологія об’єкта.

КРИМІНАЛІСТИЧНА ПОРТРЕТНА ЕКСПЕРТИЗА – вид судової експертизи, яка проводиться з метою ототожнення особи за ознаками зовнішності, відображеними у об’єктивно-матеріальних об’єктах (фотознімках) за допомогою спеціальних методів та прийомів дослідження.

КРИМІНАЛІСТИЧНА СУБСТАНЦІОЛОГІЯ – вчення в рамках криміналістичного матеріалознавства про закономірності формування та дослідження криміналістично значущої інформації про елементи речової обстановки на основі вивчення їх субстанціональних властивостей. Знаходиться на стадії формування – див. Субстанція об’єкта.

КРИМІНАЛІСТИЧНА ТЕХНІКА – сукупність науково-технічних методів, прийомів і засобів, що застосовуються для виявлення, збирання, фіксації і дослідження судових доказів. Всі методи і прийоми науково-технічного характеру, які рекомендує криміналістика, повинні відповідати вимогам об’єктивності, повноти і всебічності виявлення, фіксації і дослідження доказів, законності і оперативності розслідування.

КРИМІНАЛІСТИЧНЕ МАТЕРІАЛОЗНАВСТВО – вчення про закономірності формування морфологічних та субстанціональних властивостей об’єктів у процесі їх виникнення, експлуатації (зберігання) та взаємодії під час події, що розслідується, вивчення яких дозволяє виявляти криміналістично значущу інформацію про обставини події. Включає криміналістичну морфологію і криміналістичну субстанціологію. Матеріалознавчі дослідження проводяться в межах різних класів судових експертиз (криміналістичних, інженерно-технічних, економічних, товарознавчих, у сфері інтелектуальної власності, психологічних, мистецтвознавчих).

КРИМІНАЛІСТИЧНО ЗНАЧИМІ ЕЛЕМЕНТИ ЗОВНІШНОСТІ ОСОБИ – елементи зовнішньої будови голови, обличчя, тулуба, кінцівок, деталі предметів одягу та носильних речей, функціональних проявів людини (хода, жестикуляція та ін.)

КРИМІНАЛЬНА ПЛОМБА – пломба, обтиснута іншими плашками пломбувальних лещат (кримінальні пломбувальні лещата) з маркувальними позначеннями, аналогічними за змістом позначенням на оригінальній пломбі – див. Перепломбування.

КРИМІНАЛЬНІ ВИБУХИ – умисні вибухи, вчинені зі злочинною метою, а також вибухи з необережності, що відбуваються у ході їх підготовки.

КРИСТАЛІЗАЦІЯ СКЛА – технологічний процес витримки скловиробів в умовах нагрівання чи опромінення, що забезпечує перехід скла до кристалічного стану та одержання склокристалічних матеріалів – ситалів.

КРИСТАЛІТ – основний елемент надмолекулярної структури кристалічних полімерів. Розміри К. визначаються технологією одержання виробів – див. Структура (надмолекулярна) полімера.

КРИТИЧНИЙ ДІАМЕТР – мінімальний діаметр заряду, що залежить від складу, фізичного стану речовини і умов вибуху, при якому ВР здатна до детонації.

КРИТИЧНІ НЕВІДПОВІДНОСТІ – визначене невиконання вимог нормативних документів до спеціальних вибухотехнічних робіт, яке призвело або може призвести до нещасних випадків.

КРИХКІСТЬ ЛФП – 1) властивість ЛФП; 2) здатність ЛФП при незначних деформаціях руйнуватись, кришитись, відколюватись. Характеризує «глибину» затвердіння та ступінь старіння ЛФП. Оцінюється візуально за ефектами, що супроводжують операції розділення шарів чи відшарування покриття – порівн. Еластичність; див. Лакофарбове покриття (ЛФП), Ознаки ЛФП.

КРИШТАЛЬ – вид скла, що характеризується високим показником заломлення, яскравим блиском і прозорістю. Найбільш розповсюджений свинцевий К., що містить 12-30% РbО, з високими значеннями щільності та показника заломлення (1,54-1,56), з чистим дзвоном. Вироби з К. мають значну товщину стінок, декоруються алмазною гранню. З нього виготовляють посуд, архітектурно-художні і ювелірні вироби – див. Побутове скло.

КРІПЛЕННЯ ПІДОШВИ ВЗУТТЯ – спосіб з’єднання підошви зі стінкою і верхом взуття (прошивний, шпильковий, цвяховий, гвинтовий, клейовий, шляхом вулканізації та ін.).

КРОК МАЛЮНКА БІГОВОЇ ДОРІЖКИ ПРОТЕКТОРА – ділянка бігової доріжки, яка містить всі елементи, що характеризують певний малюнок. Буває постійний і змінний. При постійному кроці бігова доріжка складається з певної кількості рівних за довжиною ділянок з однаковою довжиною всіх аналогічних елементів малюнка, що складають крок. При змінному кроці елементи аналогічні за формою, але розрізняються за довжиною, а деякі і за шириною.

КРОК ОБМОТКИ – відстань між двома точками, яка відповідає повному оберту пасма і вимірюється вздовж цієї ж лінії.

КРОК СКРУТКИ – відстань між двома точками, яка відповідає повному оберту елемента скрутки, вимірюється вздовж лінії, паралельній осі виробу.

КРОКУ ДОВЖИНА – див. Довжина кроку.

КРОП (КРОП-ФАКТОР) (англ.: Crop, Crop factor) – площа зображення, що реєструється на сенсорі цифрової фотокамери у порівнянні з площею зображення плівкової фотокамери з розміром кадру 24×36 мм. Більшість дзеркальних цифрових фотокамер мають сенсор, площа якого менше площі кадру стандартної фотоплівки. Отже, в цифрових фотокамерах виникає «кроп» – «обрізання» країв зображення. Відповідно зменшується кут поля зору об’єктива. Кроп-фактор – значення, яке дозволяє одержати еквівалент фокусної відстані об’єктива, що використовується з цифровою камерою, яка має сенсор меншого розміру ніж стандартний кадр плівки. Так, наприклад, об’єктив із фокусною відстанню 18-70 мм при використанні з цифрової фотокамерою, що має кроп-фактор 1,5, еквівалент для плівкової фотокамери складе 27-105 мм, тобто кут поля зору буде відповідати об’єктиву із фокусною відстанню 27-105 мм, що використовується з плівковою фотокамерою. Кут поля зору в цьому випадку складе приблизно 73-23° по діагоналі кадру.

КРУЖОК РОЗСІЮВАННЯ – викривлене зображення точки, утворене реальною оптичною системою. Кружок розсіювання виникає перш за все внаслідок дифракції світла на круглих оправах компонентів оптичної системи (наприклад, об’єктива), а також залишкових аберацій оптичних систем. Крім того, при зйомці просторового (об’ємного) об’єкта неможливо з однаковим ступенем різкості одержувати зображення точок, що лежать на різній відстані від знімального об’єктива. Якщо відстань між оком і фотографічним відбитком складає 250-300 мм (відстань найкращого зору), то кружок розсіювання сприймається як точка, якщо його діаметр не перевищує 0,1 мм. Отже, в межах такого кружка деталі зображення не можна роздільно сприймати неозброєним оком. Тому кружок розсіювання діаметром менше 0,1 мм не викликає враження нерізкості зображення.

КРУПКА ШТУЧНА – див. Штучна крупка.

КСЕРОГРАФІЯ – електричні та магнітні способи відтворення зображення на друкарській формі та перенесення його на папір. Те саме, що електрофотографія. Ксерокс – типова назва, що застосовується для позначення різних видів фотокопіювального обладнання.

КУМУЛЯТИВНА ДІЯ БОЄПРИПАСУ – ефект, який полягає в ураженні цілі зосередженим і спрямованим струменем продуктів вибуху заряду і матеріалу облицювання кумулятивної виїмки заряду ВР.

КУМУЛЯТИВНИЙ ЕФЕКТ (КЕ) – концентрація дії вибуху в певному напрямку. Досягається шляхом створення в заряді ВР кумулятивної виїмки, зверненої в бік ураженого об’єкта. КЕ істотно підвищується, якщо виїмка покривається металевою оболонкою. КЕ використовується в кумулятивних боєприпасах, вибуховій справі, гірничодобувній промисловості.

КУМУЛЯЦІЯ – явище при вибухах, що полягає в підвищеній дії вибуху; досягається напрямком мас, наведених рухом вибуху, в бік загальної осі.

КУРИЛЬНА МАХОРКА – виріб із махорки; суміш подрібнених у формі крупки м’яких та твердих частин ферментованої махоркової сировини – див. Махоркові вироби.

КУРИЛЬНИЙ ТЮТЮН – суміш вузьких волокон ферментованих тютюнів різної довжини. Призначений для паління будучи загорненим у цигарковий папір чи набитим у гільзу. За ступенем міцності може бути міцним, вище середнього і середнім – див. Гільза цигарок, Тютюн, Тютюнові вироби.

КУСТАРНЕ ВИРОБНИЦТВО НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ – форма виробництва наркотичних засобів, що ґрунтується на використанні особистих засобів та ручної праці в умовах, не пристосованих для промислового виготовлення.

КУСТАРНЕ ЛФП – покриття, нанесене саморобним способом. Характеризується нерівномірністю за товщиною, різного роду дефектами (пухирі, здуття, пори, патьоки, слабка адгезія між шарами, наявність сторонніх забруднень в шарах та між ними тощо) – порівн. Стандартне ЛФП; див. Система покриттів.

КУТ ЗУСТРІЧНИЙ – див. Зустрічний кут.

КУТ НАХИЛУ – кут, утворений лінією контактування утворючого об’єкта і площиною сприймаючого об’єкта. Враховується як допоміжний, коли утворює площину об’єкта, яка не збігається з площиною сліду (не паралельна їй). Є третьою кутовою координатою (поряд з фронтальним і зустрічним кутами), що характеризує при вирішенні діагностичних завдань взаємну орієнтацію об’єктів у момент слідоутворения. Наявність К.н. в слідах ковзання обумовлює неадекватність у відображенні деяких ознак об’єкта в сліді – див. Зустрічний кут, Фронтальний кут.

КУТ РОЗВОРОТУ У ПОСТАНОВЦІ СТОПИ – кут між лінією напрямку руху і середньою лінією підошви стопи або взуття.

КУТ СКРУЧУВАННЯ (ОБМОТКИ, ОБПЛЕТЕННЯ) – гострий кут, утворений нормаллю до лінії осі виробу і віссю розгортки елемента.

Л

ЛАГ – інтервал (проміжок часу) між натисканням кнопки затвора і початком експонування. Затримка спрацьовування затвора – особливість автоматичних фотоапаратів, в тому числі і цифрових. Між натисканням на кнопку спуска і спрацьовуванням затвора проходить деякий час, необхідний для вимірювання освітленості і установки експозиційних параметрів, а також для автоматичного наведення об’єктива на різкість. Експозиційна автоматика на тривалість затримки впливає у меншій мірі, ніж механізм автофокусування.

ЛАЗЕРНИЙ ПРИНТЕР – друкувальний пристрій з сімейства електрофотографічних принтерів, у якому зображення для друку формується на спеціальному барабані з частинок фарбувального порошку (тонеру) за допомогою лазерного променя і закріплюється термічно. Л.п. має високу роздільну здатність та швидкість друку.

ЛАК – розчин природних або синтетичних плівкоутворювальних речовин в органічних розчинах, при висиханні якого утворюється блискуче прозоре покриття.

ЛАКИ – розчини плівкоутворюючих речовин в органічних розчинниках з різноманітними добавками (сикативи, пластифікатори тощо) чи без них. Використовуються для отримання прозорих покриттів, а також як проміжний чи останній із шарів системи ЛФП – див. Плівкоутворюючі речовини (зв’яжуюче), Система покриттів.

ЛАКИ ПІГМЕНТОВАНІ – розчини плівкоутворюючих речовин в органічних розчинниках з добавкою барвника визначеної концентрації – див. Пігменти, Плівкоутворюючі речовини (зв’яжуюче).

ЛАКОВАНИЙ ЦЕЛОФАН – целофанова плівка, з двох боків покрита тонким шаром лаку із синтетичних смол. Використовується для пакування цигарок.

ЛАКОФАРБОВЕ ПОКРИТТЯ (ЛФП) – тверда захисна плівка, що утворюється в результаті висихання (плівкоутворення) лакофарбових матеріалів (рідких лаків, фарб), нанесених на поверхні; захищає вироби від руйнівної дії природних та інших чинників, подовжує термін служби і надає виробам декоративні властивості – див. Емалева фарба, Система покриттів.

ЛАКОФАРБОВІ МАТЕРІАЛИ (ЛФМ) – багатокомпонентні суміші, що можуть включати як основні компоненти – плівкоутворюючі речовини (зв’язуюче), пігменти, наповнювачі, так і допоміжні (пластифікатори, сикативи тощо). Здатні після нанесення тонким шаром на поверхню виробу утворювати при висиханні плівку, що утримується силою адгезії. Використовуються для покриття металевих, дерев’яних та інших поверхонь з метою їх захисту від корозії, гниття, надання їм естетичного вигляду – див. Адгезія, Прилипання.

ЛАМПА РОЗЖАРЮВАННЯ – джерело світла, в якому перетворення електричної енергії у світлову відбувається в результаті розжарювання електричним током тугоплавкого провідника (як правило вольфрамової нитки). Усередину колби більшості ламп розжарювання вводиться під тиском інертний газ (N, Аг, Кг або їх суміш); іноді додатково вводять невелику кількість галогену. Наявність газу зменшує випаровування вольфраму, що дозволяє збільшити ступінь розжарювання нитки, а отже, підвищити світловий потік, світлову віддачу, яскравість і колірну температуру.

ЛАМПА-СПАЛАХ (speedlight) – електронний імпульсний освітлювач, погоджений із системою вимірювання експозиції в камері і забезпечує імпульс світла газорозрядної лампи (в деякий випадках із регульованою тривалістю світіння) в момент спрацьовування затвора камери.

ЛАТЕКС – молочний сік каучуконосних рослин (водяна дисперсія натурального каучуку) чи колоїдна система (водяна дисперсія) синтетичних полімерів.

ЛАТЕНТНИЙ СЛІД – див. Невидимий (латентний) слід.

ЛАТЕРАЛЬНІ ЗОНИ (ЛІВА ТА ПРАВА) – зони, які утворюють ліва та права частини зовнішнього потоку дугоподібних папілярних ліній. Вершини дуг розташовані під кутом у 30-60° до осьової лінії пальця.

ЛАТУНІ – сплави на основі міді (50-80%) з цинком, часто з домішками інших легуючих елементів – алюмінію, свинцю, олова, миш’яку, заліза, марганцю, нікелю, кремнію, фосфору (разом – до 10%).

ЛЕГУЮЧИЙ ЕЛЕМЕНТ – хімічний елемент, який спеціально додається до складу металевих сплавів для зміни їх будови, надання певних фізичних, хімічних та (чи) механічних властивостей. Для легування сталей найчастіше використовують марганець, хром, нікель, молібден, ванадій, титан, вольфрам. Встановлення кількісного вмісту Л.е. дозволяє диференціювати сплави за марками – див. Марка металів та сплавів.

ЛЕТЮЧІСТЬ – здатність деяких компонентів ВР частково або повністю зникати в процесі зберігання або застосування.

ЛИНВА ДЛЯ ПЛОМБУВАННЯ − одна з двох основних деталей пломби, виготовлена з прядивного шпагату, льняної або полімерної нитки, металевого дроту і призначена для навішування пломби – див. Вторинний слід линви, Пломбування, Пломбувальний матеріал.

ЛИСТОВЕ СКЛО – будівельне скло. Виробляється у вигляді плоских листів, товщина яких відносно довжини та ширини невелика. Виділяють Л.с. із гладкою поверхнею (вітринне, віконне), візерункове, армоване та ін. (зміцнене, кольорове, з покриттями) – див. Армоване скло, Віконне скло, Вітринне скло, Зміцнене скло, Прокатне скло, Тягнуте скло, Флоат-скло, Фотоскло.

ЛИТТЯ ПІД ТИСКОМ – спосіб переробки полімерів, що полягає у розм’якшенні матеріалу до в’язко-текучого стану при нагріванні та переміщенні його за допомогою тиску в ливарну форму, де він при зниженні температури твердіє, набуваючи конфігурації внутрішньої порожнини форми. Цим способом виготовляють, в основному, монолітні й товстостінні вироби – див. Полімери (гомополімери).

ЛІКВАЦІЯ – нерівномірний розподіл компонентів в об’ємі матеріалу, наприклад, металевого сплаву в процесі його твердіння (кристалізації). В залежності від причин виділяють Л. дендритну (обумовлену самою природою кристалізації сплавів), зональну (обумовлену переміщенням рідкого маточного розчину з легкоплавкими компонентами в просторі затверділого кістяка з тугоплавких компонентів), за густиною (обумовлену різницею густини компонентів). Вивчення характеру Л. дозволяє виявляти ознаки джерела походження об’єкта.

ЛІКВІДАЦІЯ ІНЦИДЕНТУ – дії вибухотехніків, сукупність яких складають підготовчий етап, етап реалізації, заключний етап.

ЛІНІЙНА ЩІЛЬНІСТЬ ВОЛОКНА (НИТКИ) – відношення маси волокна (нитки) до його довжини. Маса 1000 м (1 км) волокна (нитки) прийнята за міжнародну одиницю (текс).

ЛІНІЙНЕ ВІДОБРАЖЕННЯ – відображення, при якому всі точки (виступи і заглиблення), що складають рельєф утворюючого об’єкта, відображаються в сліді у вигляді ліній. Це відбувається, якщо в процесі слідового контакту об’єкти переміщаються не тільки по нормалі, а й в тангенціальному напрямку. Одні й ті самі точки утворюючого об’єкта, в таких випадках послідовно впливають на різні точки сприймаючого об’єкта і отримують перетворене Л.в. Останнє містить набагато менший обсяг ідентифікаційної інформації, ніж тривимірне відображення точок. Часто деталі рельєфу зі складною конфігурацією відображаються у вигляді борозенок, в яких можуть бути виділені лише два параметра (глибина, ширина), або поверхневих ліній, що відрізняються тільки шириною. Крім того, Л.в. завжди пов’язане зі значною варіабельністю ознак, що залежать від умов слідового контакту.

ЛІНІЙНЕ СПОЛУЧЕННЯ – розміщення одного об’єкта на стільки близько до іншого, що перший стає ніби продовженням іншого. Для цього однорозмірні фотознімки чи копії-знімки об’єктів, що порівнюються, розрізають за однаковими лініями і, сполучаючи одинакові частини, знаходять ознаки, які співпадають чи відмінні.

ЛІНІЙНИЙ СЛІД НОГИ – див. Динамічний (лінійний) слід ноги.

ЛІНІЦНИЙ МІСТОК – прилад, призначений для вимірювання опору електромереж і малих опорів електродетонаторів.

ЛІНІЯ ВИДІЛЕННЯ – лінія, яка окреслює границі виділеної ділянки.

ЛІНІЯ НАЙМЕНШОГО ОПОРУ – найкоротша відстань від центру зосередженого заряду до найближчої відкритої поверхні.

ЛІНІЯ НАПРЯМКУ РУХУ (ХОДИ) – уявна лінія, проведена в напрямку руху людини між слідами його правої і лівої ноги.

ЛІНІЯ РОЗДІЛЕННЯ – спільна лінія розмежування, утворена у результаті розділення об’єктів на частини – див. Поверхня руйнування.

ЛІНІЯ РОСТУ ВОЛОССЯ – крайова межа росту волосяного покриву.

ЛІНІЯ СЛІДУ КОНТУРНА – див. Контурна лінія сліду.

ЛІНІЯ ХОДЬБИ – ламана лінія, утворена в результаті послідовного з’єднання однойменних точок слідів правої і лівої ноги (центральних точок каблуків або їх задніх крайніх точок).

ЛЛЯНЕ ТЕХНІЧНЕ ВОЛОКНО – комплекс пучків довгих, різних за формою та діаметром волокон, склеєних пектиновими речовинами. У пучку 14-40 елементарних волокон. Його довжина 50-250 мм, товщина 100-400 мкм. Утворюється після тріпання льону-сирцю.

ЛОБ (ЧОЛО) – верхня частина обличчя людини, що обмежується лінією росту волосся зверху, верхнім краєм очниці та верхньою носовою точкою знизу. Описується в профіль та анфас, за формою (прямий, скошений назад, випуклий, трикутний), висотою (високий, середній, низький), шириною (широкий, середній, вузький), величиною (великий, середній, малий) та особливими прикметами (наявністю, вираженням та ступенем виступання лобних бугрів, надбрівних дуг). В анфас лоб описується за шириною та висотою.

ЛОЖЕ ТРУПА – ділянка поверхні під трупом.

ЛОКАЛЬНА ОЗНАКА – див. Місцева ознака.

ЛОКАЛЬНИЙ СПОСІБ ФОРМУВАННЯ СЛІДІВ – спосіб формування слідів, при якому слідоутворюючий об’єкт вносить зміни в слідосприймаючий об’єкт на ділянці безпосереднього їх контакту. Зміни у випадках найбільш поширеного механічного впливу викликаються деформацією і тертям, які порушують зчеплення і взаємне розміщення частинок, з яких складаються об’єкти, що беруть участь в слідоутворенні (сприймаючий, утворюючий, речовина сліду). Ці зміни відображають морфологічні властивості утворюючого об’єкта і тому є ідентифікуючими ознаками.

ЛУБ’ЯНІ ВОЛОКНА – природні целюлозні волокна, які одержують шляхом переробки стебел луб’яних рослин (льону, конопель, кенафу, кендирю, джуту, рами).

ЛФМ – див. Лакофарбові матеріали.

ЛФП – див. Лакофарбове покриття.

ЛЮДИНИ СТОПА – див. Стопа людини.

ЛЮЛЬКОВИЙ ТЮТЮН – суміш широких волокон різної довжини ароматизованого, ферментованого тютюну. Призначений для паління в люльці – див. Тютюнові вироби.

ЛЮМІНЕСЦЕНТНА ЛАМПА – ртутна лампа низького тиску із скляною трубчастою колбою, в торцях якої розміщені електроди у вигляді вольфрамових ниток. Стінки колби зсередини покриті шаром люмінофора (чи суміші люмінофорів), що світиться під дією УФ випромінювання, яке виникає при електричному розряді всередині трубки. Найбільш поширеним люмінофором є галофосфат кальцію, активована сурма і марганець. Змінюючи співвідношення активаторів, можна одержувати люмінофори з випромінюванням потрібного спектрального складу. Всередину колби вводять невелику кількість ртуті, а також інертного газу, який сприяє збільшенню терміну дії лампи і поліпшенню умов збудження атомів ртуті.

ЛЮМІНЕСЦЕНТНИЙ АНАЛІЗ – фізичний метод, що у техніко-криміналістичному дослідженні документів застосовується для виявлення невидимих і погано видимих текстів, виявлення дописок і слідів впливу хімічних реагентів, установлення послідовності виконання реквізитів документів і способу нанесення відбитків печаток (штампів). В основі методу лежить здатність атомів речовин випускати кванти світла при переході їх зі збудженого стану в стаціонарне. Властивості збудженого випромінювання дозволяють проводити якісний та кількісний аналізи речовин. Л.а. найбільш є ефективним у поєднанні зі спектральними методами. Як джерела променів переважно застосовують квантові генератори (лазери).

ЛЮМІНЕСЦЕНТНИЙ СПЕКТРАЛЬНИЙ АНАЛІЗ – метод якісного та кількісного аналізу складу матеріалу за люмінесцентними домішками. Дозволяє аналізувати мікрокількість матеріалу, вирішувати питання про спосіб його виробництва, визначати спільне джерело походження.

А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я