А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я

А

AБЕРАЦІЇ ОПТИЧНИХ СИСТЕМ (від лат. aberratio – відхилення), погрішності (викривлення) зображення, що формуються реальною оптичною системою; виявляються в нерізкості оптичного зображення, пофарбованості його контурів або в порушенні подоби між об’єктом і його зображенням. Аберації оптичних систем є наслідком того, що в реальних оптичних системах неможливо забезпечити у повній мірі умови проходження світлових променів, характерні для ідеальних оптичних систем. Ці умови виконуються лише в тих випадках, коли зображення, що утворюється реальною оптичною системою, утворюється за допомогою пучків параксіальних променів. Використання широких пучків, що складають значні кути з оптичною віссю, призводить до того, що промені, що виходять з будь-якої точки в просторі предметів, не сходяться в одній точці в просторі зображень. В результаті зображення викривляється – виникають аберації оптичних систем, з яких найбільш значні сферична аберація, кома, астигматизм, кривизна поля, дисторсія; в лінзових системах внаслідок дисперсії світла спостерігаються, крім того, хроматичні аберації. Абераціями називаються також величини, що дозволяють кількісно охарактеризувати той чи інший вид аберації оптичних систем. Ці величини можуть бути отримані на основі уявлень як геометричної оптики, так і хвильової оптики. Відповідно виділяють аберації геометричні (променеві) і хвильові. Перші виражаються через лінійні величини, що характеризують негомоцентричність пучків променів на виході реальної оптичної системи, другі – через величини, що характеризують асферичність хвильової поверхні після проходження через оптичну систему світлової хвилі від крапкового джерела.

АБРЕВІАТУРА – складно скорочене слово, утворене з початкових складів або з перших літер слів словосполучення, зустрічається в татуїровках злочинців, дає змогу встановити низку даних (злочинну «професію», місце і роль в ієрархії злочинців тощо).

АБСОРБЕНТ – речовина, що має здатність вбирати, всмоктувати інші речовини з газового або рідинного середовища.

АБСТРАКЦІЯ – одна з основних операцій мислення, яка полягає в тому, що суб’єкт, відкриваючи певні ознаки досліджуваного об’єкта, відвертає увагу від інших. Абстракція є уявним відвертанням уваги, усунення від тих чи інших сторін, властивостей або зв’язків предметів чи явищ для відокремлення усіх суттєвих ознак.

АВТОЕКСПОЗИЦІЯ (Автоматична установка експозиції – англ.: AE, Auto Exposure) – настройка фотоапарата, яка автоматично визначає розкриття діафрагми і видержку затвора.

АВТОМАТИЗАЦІЯ ТРАСОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ – використання автоматизованих інформаційних систем (наприклад, АБД, АІПС, АРМ експерта та ін.) і окремих комп’ютерних програм для забезпечення пізнавальних процедур на одній чи кількох стадіях експертного дослідження як автоматично електронною обчислювальною машиною, так і шляхом реалізації людино-машинного алгоритму. – див. Автоматизований банк даних (АБД) об’єктів трасологічного походження, Автоматизована інформаційно-пошукова система (АІПС) об’єктів трасологічного походження, автоматизоване робоче місце (АРМ) експерта-трасолога).

АВТОМАТИЗОВАНА ІНФОРМАЦІЙНО-ПОШУКОВА СИСТЕМА (АІПС) ОБ’ЄКТІВ ТРАСОЛОГІЧНОГО ПОХОДЖЕННЯ – інформаційна система, що містить систему управління базою даних (СУБД) та банк даних по конкретним об’єктам дослідження (наприклад, слідів взуття, знарядь злому, шин транспортних засобів тощо) з можливістю автоматизованого пошуку за заданими критеріями (наприклад, пошук за ключовим словом, сортування за датою надходження об’єкту, місцем вилучення, номером кримінального провадження чи висновку експерта тощо) – див. Автоматизований банк даних (АБД) об’єктів трасологічного походження, Інформаційно-пошукова система (ІПС) об’єктів трасологічного походження.

АВТОМАТИЗОВАНЕ РОБОЧЕ МІСЦЕ (АРМ) – комплекс програмних та апаратних засобів, зовнішні зв’язки якого орієнтовані на вирішення реальних завдань. АРМ включає у себе спеціальні програми, базу даних, а також апаратні засоби для забезпечення зв’язку як користувачем, так і зовнішнім середовищем.

АВТОМАТИЗОВАНЕ РОБОЧЕ МІСЦЕ (АРМ) ЕКСПЕРТА-ТРАСОЛОГА − проблемно-орієнтований програмно-апаратний комплекс призначений для автоматизації як окремих дослідницьких процедур, так і всього процесу трасологічного дослідження на всіх стадіях експертизи − див. Інформаційно-довідкова програма «Робоче місце експерта з трасологічних досліджень», Комп’ютеризоване робоче місце (КРМ) експерта з трасологічних досліджень.

АВТОМАТИЗОВАНИЙ БАНК ДАНИХ (АБД) ОБ’ЄКТІВ ТРАСОЛОГІЧНОГО ПОХОДЖЕННЯ – автоматизована інформаційна система, що містить банк даних по конкретним об’єктам дослідження – див. Автоматизована інформаційно-пошукова система (АІПС) об’єктів трасологічного походження.

АВТОМАТИЧНА ЕКСПОЗИЦІЙНА ВИЛКА (англ.: AEB – Auto Exposure Bracketing) – режим, що дозволяє виконати серію знімків з певним кроком експозиції. Один знімок здійснюється із нормальною експозицією, один чи декілька із недодержкою і один чи декілька з передержкою. Значення недодержки чи передержки визначається установками камери. Наприклад: задавши серію із 3 знімків і кроком на один рівень, виходить один знімок із нормальною (встановленою вручну або за експонометром камери) експозицією, один із недодержкою і один із передержкою на один рівень знімки. Див. Експовилка.

АВТОМАТИЧНИЙ БАЛАНС БІЛОГО (англ.: AWB, Automatic White Balanc) – автоматичний баланс білого у більшості цифрових камер дозволяє уникнути небажаного забарвлення знімка, компенсуючи колірні зсуви, викликані реальним освітленням; покращує якість зображення. Див. Баланс білого, Балансування кольору.

АВТОСПУСК – пристрій, що забезпечує автоматичне спрацьовування затвора фотоапарата через певний проміжок часу після його увімкнення (затримка може бути постійною чи регульованою). Автоспуск використовують в тих випадках, коли безпосереднє натискання спускової кнопки неможливе або небажане за умовам зйомки, наприклад, якщо при натисканні спускової кнопки може порушитися нерухомість фотоапарата, при зйомці автопортрета. Для зйомки з автоспуском фотоапарат встановлюють на штативі.

АВТОФОКУС (англ.: Auto Focus, AF – система автоматичного фокусування) – система, за допомогою якої фотоапарат фокусується на об’єкті зйомки автоматично. Складається з пристрою контролю і сервоприводу, що переміщає лінзові елементи об’єктива. Пристрій контролю складається з двох частин. Сенсорний блок (перша частина) забезпечує вимірювання відстані до об’єкта зйомки за допомогою різних датчиків. Мікропроцесор (друга частина) в залежності від обраного режиму фокусування розраховує переміщення лінзових елементів об’єктива.

АВТОФОКУС ІЗ ПРІОРИТЕТОМ СПУСКУ (англ.: Release-Priority AF) – режим роботи системи авто фокуса, при якому можна зробити знімок незалежно від того, чи закінчилося фокусування. Використовується при зйомці рухомих об’єктів, коли важливо не втратити жодного кадру.

АГРЕГАТНИЙ СТАН – стан речовини, обумовлений ступенем його фізичної організації, що зростає в ряді: газ, рідина, тверде тіло. Залежить від зовнішніх умов (тиску та температури); перехід речовини з одного А.с. в інший пов’язаний з більшою чи меншою зміною її структури (водяна пара-вода-лід) – див. Газоподібне тіло, Рідке тіло.

АДАМСИТ – ОР дратівної дії (стернит). Кристалічна речовина жовтого або зеленого кольору. Температура плавлення 195°С, температура кипіння 410°С. Дія А. проявляється через 5-10 секунд.

АДАПТАЦІЯ ЗОРУ (від лат. adaptatio – приладжування, пристосування) – здатність людського ока пристосовуватися до різних рівнів яскравості предметів і фона. Виділяють темнову і світлову адаптацію зору, що проявляються відповідно у підвищенні чутливості ока при переході від світла до темряви та у зниженні чутливості при переході від темряви до світла.

АДГЕЗІЯ У ЛФП – міцність зчеплення між плівкою ЛФП і поверхнею, що фарбується, чи між шарами в системі ЛФП. Залежить від якості підготовки поверхні, що фарбується, та стану ЛФМ (змочуваності зв’язуючого) – див. Лакофарбове покриття, Лакофарбові матеріали.

АДЕКВАТНИЙ – тотожний, однаковий, відповідний.

АДИТИВНЕ УТВОРЕННЯ КОЛЬОРУ – утворення складного кольору з променів більш простого спектрального складу шляхом їх змішання.

АДИТИВНІ ОСНОВНІ КОЛЬОРИ – червоний, зелений і синій, які використовуються для створення усіх інших кольорів.

АДСОРБЦІЙНО-ЛЮМІНЕСЦЕНТНИЙ МЕТОД – один з методів дослідження документів, полягає у переведенні барвника штрихів (або відбитків друкарських форм) у твердий розчин шляхом копіювання на спеціальну підкладку, яка має хорошу адсорбційну здатність, та аналізі люмінесценції, що виникає під дією ультрафіолетових променів.

АЗБЕСТОВІ ВОЛОКНА – волокна, що одержуються з природних мінералів хризотілу (азбесту) та крокидоліту (блакитного азбесту). Мають товщину до 1 мкм і довжину від 4 до 26 мм.

АЗИД СВИНЦЮ – ініціююча ВР. Кристалічна речовина білого кольору. Хімічно стійка, чутливість до механічних впливів, у два-три рази нижче, ніж у гримучої ртуті. Недостатньо чутливий до променя вогню і до наколу. З алюмінієм не взаємодіє і тому застосовується в оболонках з алюмінію. Ініціююча здатність в 5-10 раз вище, ніж у гримучої ртуті. Щільність 4,8×103 кг/м3, швидкість детонації 4500-5000 м/с, теплота вибуху 1,5 МДж/кг.

АЗОТНОКИСЛЕ СРІБЛО (ЛЯПІС) − срібло, розчинене в розбавленій азотній кислоті. Використовується як хімічний реактив для проявлення невидимих (латентних) потожирових слідів рук давністю до 6 місяців на папері, картоні, деревині. Застосовується у вигляді 5-10% водних розчинів. Реагує з хлористими з’єднаннями (амінокислотами), що входять до складу поту. Під впливом світла сліди набувають коричневого або чорного забарвлення.

АЙДЕНТИ-КІТ – спеціальний комплект із прозорих діапозитивів розміром 12×14 см, на яких нанесені штрихові рисунки різних варіацій частин обличчя: брів, очей, носу, губ, зачісок і т. ін., а також носильних речей та головних уборів. Портрет виготовляється (складається) із діапозитивів за безпосередньою участю свідка або потерпілого. Такий метод виготовлення складових (синтетичних) портретів шляхом накладання одна на одну прозорих діапозитивів (плівок) із зображенням елементів зовнішності, запропонований у 1865 р. чиновником відомства шерифа Макдональдом та групою спеціалістів американської фірми «Таунсенд». У вітчизняній практиці комплект айденти-кіт поширення не набув.

АКВАНИТИ – водомісткі пластичні ВР на основі аміачної селітри та тротилу. Теплота вибуху близько 4,6 МДж/кг. Малочутливі до механічних впливів. Застосовують у шахтах і рудниках, безпечних по газу і пилу.

АКВАПЛАНУВАННЯ – процес втрати курсової стійкості транспортного засобу у результаті утворення прошарку води у місці контакту шин з дорожнім покриттям під час зливи. Усувається за допомогою спеціальних водозгінних конструктивних елементів протектора автомобільної шини, які спрямовують потік води у місці контакту не вперед по ходу руху, а витискають через канавки назовні.

АКРИЛАТНІ (БУТИЛАКРИЛАТНІ) КАУЧУКИ – продукти сополімерізації ефірів акрилової кислоти з різними вініловими мономерами. Використовують для виготовлення гумовотехнічних виробів, що використовуються при підвищених температурах у контакті з оліями та розчинниками. Торгова марка СКА.

АКСЕЛЕРАЦІЯ – прискорений фізичний, фізіологічний і психічний розвиток дітей і підлітків.

АКТ НЕЗАКОННОГО ВТРУЧАННЯ (АНВ) – протиправні дії, пов’язані з посяганням на нормальну і безпечну діяльність авіації і авіаційних об’єктів, внаслідок яких сталися нещасні випадки з людьми, майнові збитки, захоплення чи викрадення повітряного судна або такі, що створюють ситуацію для таких наслідків.

АКТ СПИСАННЯ – документ, у якому визначаються штатні вибухові матеріали, що підлягають зняттю (списанню) з обліку.

АКТИВАТОРИ ВУЛКАНІЗАЦІЇ – компоненти гумових сумішей, що дозволяють покращувати технічні властивості гум та скорочувати час досягнення оптимального ступеня вулканізації. Застосовують оксиди двовалентних металів (ZnО, МgО, СаО, СdО), органічні основи (моно-, ди- і триетаноламіни), олеат дибутиламонію, тіомочевину та ін. – див. Гуми (вулканізати).

АКТИВНИЙ АВТОФОКУС (англ.: Active AF) – система автоматичного фокусування, в якому камера визначає відстань до об’єкта зйомки, освітлюючи його інфрачервоним випромінюванням і визначаючи час повернення відбитого сигналу. Також існують активні автофокусні системи із застосуванням ультразвуку.

АКТИВНІСТЬ НАРКОТИЧНОГО ЗАСОБУ – здатність наркотичного засобу впливати на організм людини. Залежить від природи, кількості активної речовини, наявності інших компонентів, фізіологічних особливостей людини тощо – див. Наркотичні засоби.

АКЦЕНТ – сукупність особливостей вимови, характерних для певної мови або діалекту, своєрідне вимовляння звуків нерідної мови, зумовлене артикуляційною базою рідної мови.

АКЦИДЕНЦІЯ – філософ, випадкова, поточна, минуща, тимчасова, неістотна властивість.

АЛГОРИТМ ДІЙ – послідовність логічно пов’язаних, точно визначених дій з метою отримання кінцевого результату поставленого завдання.

АЛКАЛОЇДИ – клас азотовмісних органічних речовин основного характеру, переважно рослинного походження, що мають фізіологічну активність. В основу їх класифікації найчастіше покладена азотовмісна частина молекули А. Поділяються на групи: похідні піридину та піперидину (лобелін і споріднені А.), похідні хіноліну (хінін, хінідін та ін.), похідні тропану (атропін, скополамін, кокаїн й ін.), похідні ізохіноліну (опійні А.), похідні індолу (стрихнін та ін.), похідні імідазолу (пілокарпін), похідні пурину (кофеїн, теобромін), похідні 1-метилпіролізидину (платифилін), ациклічні алкалоїди (ефедрин, сферофізин й ін.). Більшість наркотичних речовин є А.

АЛКАЛОЇДИ ОПІЮ – група алкалоїдів, виділених з різних форм снотворного маку. Поділяються на дві підгрупи: похідні фенантрену (морфін, кодеїн, тебаїн та ін.) і похідні ізохіноліну (папаверин, наркотін, криптопін, протопін, лауданін та ін.). Морфін, кодеїн, тебаїн, а також синтетичні похідні морфіну (діацетилморфін, етилморфін та ін.) і аналоги (промедол) включені в списки наркотичних засобів. – див. Омнопон, Опій.

АЛКАЛОЇДИ ТЮТЮНУ ТА МАХОРКИ – гетероциклічні сполуки (нікотин, норнікотин, анабазин, метиланабазин й ін.), що містяться в тютюні й махорці і визначають їх специфічні властивості та якість. Їх вміст визначається хімічними, хроматографічними та спектрофотометричними методами.

АЛКІДНА ФАРБА – суспензія пігментів чи їх суміші з наповнювачами в гліфталевій, пентафталевій та ксифталевій оліфах. Після висихання утворює непрозору тверду фарбову плівку – див. Лакофарбові матеріали (ЛФМ).

АЛЬБОМ – книга або зошит в оправі, або окремо об’єднане за темою видання чи збірка репродукцій картин, фотографій, малюнків і т. ін.

АЛЬБОМ ЗЛОЧИНЦІВ – один із різновидів реєстрації злочинців, рецидивістів, осіб, що знаходяться у розшуку і правопорушників, які зникли з місця події тощо, (місцевий облік) за прикметами та ознаками зовнішності. А.З. використовується при розкритті, розслідуванні та попередженні різних злочинних посягань, розбійних нападів, крадіжок, вбивств, зґвалтувань, шахрайств тощо. Перші альбоми злочинців були створені в XIX ст. паризькою (1874) і берлінською (1874) поліціями. Фотографії злочинців (за системею А. Бертильона – у фас і профіль) поміщались в альбоми за злочинними спеціальностями. Як засіб реєстрації альбом злочинців був неефективним, оскільки пошук особи, яка підозрювалася у вчиненні злочину, за наявності великої кількості фотографій був складний.

АМІАЧНА СЕЛІТРА – азотнокисла сіль, в сухому вигляді являє собою кристалічний порошок білого кольору. Легко розчиняється у воді, поглинаючи значну кількість тепла. Швидкість детонації 1000-3000 м/с, теплота вибуху – 1600 МДж/кг, температура плавлення – 170°С. Чутливість до всіх видів початкових імпульсів дуже мала. Застосовується у вибухових сумішах як окислювач.

АМІАЧНО-СЕЛІТРОВІ ВР – застаріла назва вибухових сумішей, основа яких – аміачна селітра; відноситься до бризантних ВР. Застосовуються переважно при підривних роботах. Крім основного компонента можуть містити нітросполуки (нітрогліцерин, тротил, гексоген, тен), горючі матеріали (алюміній, нафтові олії та ін.) і інертні наповнювачі. До цих ВР відносяться аматоли, амонали, амоніти, динамони, грануліти та ін.

АМІНОПЛАСТИ (КАРБАМІДНІ ПЛАСТИКИ) – термореактивні пластмаси на основі аміноальдегідних смол (олігомерів), що утворюють полімери в процесі переробки у вироби. Найбільш поширені – на основі мочевино- і меламіноформальдегідних смол. Виробляються, найчастіше, у вигляді прес-порошків і багатошарових пластиків, які крім смоли містять наповнювачі, спеціальні добавки та барвники. З А.(к.п.) виробляють товари народного вжитку, деталі електроосвітлювального устаткування, корпуси теле- та радіоапаратури, телефонів, декоративні фанери з імітацією цінних порід дерева – див. Барвники полімерів, Пластичні маси (пластмаси, пластики), Реактопласти.

АМОНАЛИ – промислові ВР, що містять крім аміачної селітри нітросполуки (тротил та ін.) і дисперсний алюміній. Теплота вибуху 5,1-5,9 МДж/кг, водостійкі. Застосовуються у шахтах, безпечних по газу і пилу, а також для підриву льодових полів та ін. У військовий час можуть використовуватися для спорядження боєприпасів.

АМОНІТ ВОДОСТІЙКИЙ – вибухова суміш, що має в своєму складі добавки (парафін, асфальтит та ін.), підвищують її водостійкість.

АМОНІТ СКЕЛЬНИЙ – потужна ВР. До пресування являє собою порошкоподібну ВР сіро-сталевого кольору. Склад: селітра аміачна – 66%, тротил – 5%, гексоген – 24%, алюмінієва пудра – 5%. Швидкість детонації – 4800-6500 м/с, теплота вибуху 5,4-5,7 МДж/кг характеризується підвищеною чутливістю до механічних впливів і до вогню. Застосовується у шахтному будівництві.

АМОНІТИ – порошкоподібні промислові ВР, що містять крім аміачної селітри нітросполуки (тротил, гексоген та ін.), іноді з добавками нітроефірів. Теплота вибуху 3,4-5,5 МДж/кг Малочутливі до удару, тертя і вогню. Застосовуються при виконанні підривних робіт у підземних виробках; у воєнний час можуть використовуватися для спорядження боєприпасів.

АНАЛІЗ – метод наукового дослідження шляхом розгляду окремих сторін, властивостей, складових частин чого-небудь. Аналіз – процес розчленування цілого на частини, як необхідний етап пізнання нерозривно поєднаний із синтезом і одночасно є однією з основних операцій реального процесу мислення. Аналіз – важливий метод пізнання у процесі експертного дослідження, він є необхідною процедурою процесів ідентифікації, диференціації та діагностики, умовою оцінки доказів, в тому числі і висновку експерта.

АНАЛІЗ З БОКУ КЕРІВНИЦТВА – оцінювання керівництвом стану системи якості вибухотехнічного підрозділу та її відповідності політиці у сфері якості та встановленим для підрозділу повноваженням і посадовими інструкціями.

АНАЛІЗ РИЗИКУ – систематизація отриманої інформації відносно ступеня небезпеки, що може привести до негативних наслідків.

Аналітична стадія експертного дослідження – аналіз та дослідження ознак і властивостей кожного об’єкта окремо, виявлення сукупності індивідуальних ознак об’єктів. Як правило, розпочинається дослідження речових доказів, потім ознак порівняльного матеріалу. В портретній експертизі виконується дослідження елементів зовнішності особи за характеристикою їх ознак, відмічається їх збіг чи відмінність. Результати цієї стадії експертного дослідження заносяться в табличку-розробку або описуються довільно в визначеній послідовності.

АНАЛОГИ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ ТА ПСИХОТРОПНИХ РЕЧОВИН – синтетичні або виділені з природної сировини продукти, що мають хімічну структуру і властивості, подібні до структури та властивостей речовин, включених до таблиць І-ІІІ Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, призводять до стимулюючого, депресуючого або галюциногенного стану, є небезпечними для здоров’я населення в разі зловживання ними і не включені до затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №770 від 6 травня 2000 року Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів – див. Наркотичні засоби, Прекурсори, Психотропні речовини.

АНАЛЬГЕЗІЯ – стан пригніченості больової чутливості людини в результаті впливу біологічно активних речовин на центральну нервову систему або її периферійні ділянки.

АНАСТИГМАТ (від грець. an – негативна частка і астигматизм), об’єктив, в якому виправлені практично усі аберації оптичних систем, в тому числі астигматизм і кривизна поля. Анастигмат – складний багатолінзовий об’єктив з кількістю лінз до 6 і більше; є найбільш досконалим об’єктивом, що дає оптичне зображення високої якості: роздільна здатність в центрі поля досягає 70 лін/мм і більше, по полю – 30-40 лін/мм. Відносний отвір в сучасних Анастигматах може досягати значення 1:1. Чим більше відносний отвір і кутове поле, тим складніше конструкція об’єктива та його оптична схема. Найпростіший Анастигмат – триплет, складається з трьох одиночних лінз, має відносний отвір від 1:4,0 до 1:2,4.

АНАТОМІЧНІ ЕЛЕМЕНТИ ТІЛА ЛЮДИНИ – складові частини організму (тіла) людини (загальний елемент – тіло; окремий елемент тіла – голова в цілому, тулуб; окремий елемент голови – ніс, лоб і т. ін.; окремий елемент тулуба – нога, рука і т. ін.).

АНАТОМІЧНІ ОЗНАКИ ЕЛЕМЕНТІВ ЗОВНІШНОСТІ – ознаки будови тіла людини в цілому та окремих його частин. Анатомічні ознаки елементів зовнішності проявляються, як в процесі руху людини, так і в стані її спокою, описуються за методом словесного портрету з урахуванням основних характеристик – форми, контуру, розміру, величини, положення, ступеню вираження; кольору, особливостей.

АНАТОМІЧНІ ОЗНАКИ ЗУБІВ − ознаки зубного ряду, що включають розмір, форму, взаємне розташування зубів, розташування валиків і горбків на жувальних поверхнях зубів. Виділяють загальні і окремі А.о.з.

АНАТОМІЯ – наука про форму і будову тіла людини в цілому та його складових частин (органів, систем) у взаємозв’язку з їх функціями та розвитком.

АНАША – див. Канабісу смола.

АНОМАЛІЯ – відхилення від норми та загальної закономірності, ненормальність, неправильність. Аномаліями та природженими пороками розвитку організму людини вважають відхилення від нормального, звичного стану та структури.

АНОМАЛІЯ − відхилення від норми, загальних закономірностей будови зубів: неправильне чергування зубів, поворот навколо осі, зміщення за щелепну дугу, дрібні, гігантські зуби тощо.

АНТИОЗОНАНТИ – речовини, присутність яких підвищує стійкість гум до дії атмосферного озону. Застосовують N-заміщені ароматичні аміни, похідні хіноліну та фенолу, N-N’ заміщені тіомочевини, парафін, церезин, воски й ін.

АНТИОКСИДАНТИ (АНТИОКИСЛЮВАЧІ, ІНГИБІТОРИ) – речовини, що підвищують стійкість полімерів до окислення. Можуть фарбувати полімер (під дією світла). Як А.(а. і.) найчастіе використовуються: 1) вторинні ароматичні аміни, феноли, бісфеноли, фенолсульфіди; 2) сульфіди, прості тіоефіри, фосфіти й фосфонати; 3) суміші речовин першої та другої груп із синергічним ефектом. Вводяться в кількості до 5% у еластомери і до 1% – у пластмаси – див. Пластичні маси (пластмаси, пластики).

АНТИПІРЕНИ – речовини, що ускладнюють займання полімерів та знижують швидкість поширення полум’я. Можуть бути інертними (не реагують із полімером) і хімічно активними (вступають з полімером у хімічну реакцію). Як А. найчастіше використовуються ефіри фосфорних кислот, похідні сурми, хлоровані парафіни, борат цинку, бромовані аліфатичні ефіри та синергічні суміші. Вводяться до полімеру в кількості від 3% (триоксид сурми) до декількох десятків відсотків (хлоровані парафіни) – див. Полімери (гомополімери).

АНТИСТАТИКИ – речовини, що вводяться до складу полімерних матеріалів для зменшення електризації. Як А. використовуються розчини та суспензії електропровідних речовин (металеві порошки, їх оксиди, сажа), що містять плівкоутворюючі речовини; плівкоутворюючі полімери з антистатичними властивостями (сульфосоли фенол формальдегідного полімеру, четвертинні солі полівінілпіридину й ін.); поверхнево-активні речовини у вигляді розчинів чи емульсій (аміни, аміди, алкілфосфати та ін). Вводяться в кількості 0,1-0,5% – див. Полімери (гомополімери).

АНТРОПО ... (від грец. – людина) – компонент складних слів, що відповідає поняттю «людина», «людство».

АНТРОПОЛОГ – фахівець з антропології.

АНТРОПОЛОГІЧНИЙ МЕТОД – спеціальний метод криміналістики, полягає у вимірюванні розмірів людського тіла, у Росії замінив таврування на тілі людини. Деякий час вважався недоцільним для використання на практиці, перше визнання та узаконення отримав розпорядженням петербурзького градоначальника лише у 1890 році. Має важливе значення при встановленні особи загиблого за кістковими залишками.

АНТРОПОЛОГІЧНИЙ ТИП – яскравий представник якоїсь групи людей – класу, нації, епохи наділений характерними властивостями, будовою тіла, ознаками зовнішності та рисами обличчя. А.Т. залежить від расового та національного походження людини. Найбільш поширені антропологічні типи зовнішності – європейський, південно-європейський (кавказький), монгольський, негритянський тощо. А.Т. орієнтовно визначається за конкретною сукупністю ознак зовнішності – ростом, кольором шкіри, волосся та очей, формою волосся, визначеними пропорціями обличчя та носу, наявністю або відсутністю епікантуса.

АНТРОПОЛОГІЯ – наука про біологічну природу людини. Антропологія вивчає походження, еволюцію, закономірності морфофізіологічної організації людини, її раси та їх поширення на земній кулі.

АНТРОПОМЕТР (від. антропо... і ... метр) – прилад для вимірювання росту та пропорцій тіла людини.

АНТРОПОМЕТРІЯ (від грецьк. людина і вимірюю) – один з основних методів дослідження в антропології, що ґрунтується на вимірюванні та описі частин людського тіла. А. у криміналістиці – система кримінальної реєстрації злочинців. Полягає у вимірюванні певних частин тіла особи, що реєструється із зазначенням результатів вимірювань у спеціальну реєстраційну карту. В основу А. покладена теорія бельгійського статистика А. Кетле. Перші спробі застосування А. у 1860 році намагався зробити лікар в’язниці Стевенс в Лувені (Бельгія). Детальна розробка антропометричної системи реєстрації була здійснена у 1879 році чиновником паризької поліції А. Бертильоном.

АНФАС – зображення обличчя людини, предмета прямо – спереду (обличчям до того, хто спостерігає або дивиться).

АПЕРТУРА ОБ’ЄКТИВА (від лат. apertura – отвір) – характеризує діючий отвір об’єктива. Апертура об’єктива може бути виражена співвідношенням фокусної відстані об’єктива до діафрагмового числа і визначає кількість світлової енергії, що проходить крізь об’єктив, роздільну здатність об’єктива.

АПЛІКАЦІЯ (прикладання) – геометрична форма (трикутник, прямокутник, овал і т. ін.) з паперу, виконана накладанням на фотознімки порівнюваних в процесі портретної ідентифікації осіб.

АПОДИКТИЧНИЙ (переконливий) – безумовний, достовірний, такий, що ґрунтується на логічній необхідності; аподиктичне судження – судження в якому відображаються ознаки предмета, властиві йому за всіх умов, логічна необхідність факту.

АПРЕТИ – речовини, що надають волокнистим матеріалам певних властивостей.

АРГУМЕНТ – підстава, доказ, які наводяться для обґрунтування, підтвердження чого-небудь.

АРЕОЛА – червонувате кільце навколо грудного соска, язви тощо.

АРМОВАНЕ СКЛО – вид листового скла із металевою арматурою (сіткою). Має безпечний характер руйнування. Найчастіше використовується на підприємствах – див. Листове скло.

АРМУВАЛЬНА СКОБА ПЛОМБИ – металева пластина всередині тіла полімерної пломби, яка призначена для закріплення пломбувального елементу – див. Полімерна пломба.

АРОМАТИЗАТОРИ ТЮТЮНУ – речовини, що додаються до тютюнової мішки з метою надання певного аромату. Як А.т. найчастіше використовуються віддушки – див. Тютюнова мішка (партія).

АРТЕФАКТ (англ.: Artefacts – вади зображення) – помилкова інформація в зображенні – виявляється у вигляді розмивання контрастних границь, викривлення розмірів тощо – виникає внаслідок помилок при стисненні цифрового зображення, недостатнього освітлення чи низької якості компонентів камери. Артефакти – дрібні дефекти зображення, які є наслідком помилок, допущених при створенні чи редагуванні фотознімків.

АРТИКУЛ (ТКАНИНИ, НЕТКАНОГО ТЕКСТИЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ, ТРИКОТАЖУ) – умовна позначка матеріалу кожного виду, що відрізняється від інших хоча б за одним показником даних (за лінійною щільністю ниток, видом переплетення, щільністю його основи й утка, шириною тканини, її волокнистим складом).

АРТИКУЛЯТОР − апарат, що призначений для фіксації моделей щелеп. Дозволяє моделювати механізм відображення прикусу та інших ознак щелеп у слідах – див. Біпрогнатичний прикус (біпрогнатія), Прогенічний прикус (прогенія), Прямий прикус (ортогенія).

АРТИКУЛЯЦІЯ – робота органів мови, яка відбувається при вимовлянні того чи іншого звуку; ступінь чіткості вимовляння. Враховується при пред’явленні для впізнання людини за голосом та мовою, а також при виконанні фоноскопічних досліджень.

АРТИЛЕРІЙСЬКИЙ ПОСТРІЛ (АП) – боєприпаси для стрільби з артилерійської гармати; комплект елементів для одного пострілу снаряд (міна) з підривником, метальний заряд в гільзі або картузі, засіб займання заряду і допоміжні елементи (флегматизатори, размеднители, полум’ягасники, пижі й ін.). АП називається повним, якщо він має всі елементи, але не зібраний, і готовим, коли він зібраний. Готовий АП буває остаточно і неостаточно спорядженим (відповідно споряджений або неспоряджений підривником).

АРТИЛЕРІЙСЬКИЙ ПОСТРІЛ РОЗДІЛЬНО-ГІЛЬЗОВОГО СПОРЯДЖЕННЯ – гільза з метальним зарядом і засобом займання не з’єднані зі снарядом; застосовується, головним чином, в знаряддях середнього калібру, що заряджаються в два прийоми.

АРТИЛЕРІЙСЬКИЙ ПОСТРІЛ УНІТАРНОГО СПОРЯДЖЕННЯ – снаряд, метальний заряд і засіб займання об’єднані в одне ціле; застосовується у всіх автоматичних і напівавтоматичних гарматах, а також в деяких неавтоматичних знаряддях різних видів артилерії, що заряджаються в один прийом. АП унітарного заряджання малого калібру називають артилерійським патроном.

АСИМЕТРИЧНЕ ОБЛИЧЧЯ – обличчя, через яке не можна провести жодної осі симетрії для отримання двох однакових частини.

АСИМЕТРИЧНИЙ МАЛЮНОК ПРОТЕКТОРА – див. Направлений асиметричний малюнок протектора, Ненаправлений малюнок протектора.

АСИМЕТРІЯ (нерозмірність, невідповідність) – відсутність або порушення рівномірного пропорційного розміщення парних елементів зовнішності особи чи їх частин, щодо центру, середини, вертикалі або горизонталі.

АСТИГМАТИЗМ (від грець. а – негативна частка і stigme – точка) – один з видів аберацій оптичних систем, який виявляється в тому, що пучок променів, що виходить з будь-якої точки, після проходження через оптичну систему збирається не в одній точці, а на двох взаємно перпендикулярних відрізках прямої лінії, розташованих на певній відстані один від одного.

Астигматизм в об’єктивах може бути усунутий таким підбором лінз, при якому Астигматизм однієї лінзи компенсується Астигматизмом іншої. Об’єктиви, виправлені на Астигматизм, називають анастигматами.

АСФАЛЬТ – суміш бітуму з тонко подрібненими мінеральними матеріалами, які посилюють стійкість бітуму при зміні температури – див. Бітуми.

АТОМНИЙ СПЕКТРАЛЬНИЙ АНАЛІЗ ЛФМ – метод якісного та кількісного аналізу елементного складу мінеральної частини об’єктів. Найчастіше використовуються емісійний спектральний і лазерний мікроспектральний аналізи, що дозволяє аналізувати мікрокількості ЛФМ, зокрема проводити пошаровий аналіз (без розшарування) багатошарових ЛФП. Зазначена інформація використовується, головним чином, при вирішенні ідентифікаційних завдань – див. Лакофарбові матеріали (ЛФМ).

АТОМНИЙ СПЕКТРАЛЬНИЙ АНАЛІЗ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ, ПСИХОТРОПНИХ РЕЧОВИН ТА ПРЕКУРСОРІВ – метод дослідження елементного складу речовини, що ґрунтується на реєстрації квантового випромінювання її енергетично збуджених атомів. В експертній практиці використовується, зазвичай, при порівняльному ідентифікаційному дослідженні об’єктів – див. Завдання експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів.

АТОМНИЙ СПЕКТРАЛЬНИЙ АНАЛІЗ НП ТА ПММ – метод визначення якісного та кількісного складу мінеральної частини зазначених об’єктів. Найчастіше в експертній практиці застосовуються емісійний спектральний аналіз (ЕСА) та лазерний мікроспектральний аналіз (ЛМА), які дозволяють аналізувати мікрокількість субстанції. Дані, отримані методами ЕСА й ЛМА, використовуються при вирішенні ідентифікаційних завдань. Атомно-абсорбційний аналіз (ААА) застосовується для кількісного визначення свинцю в етильованих бензинах чи їх залишках – див. Нафтопродукти (НП) та паливно-мастильні матеріали (ПММ).

АТОМНИЙ СПЕКТРАЛЬНИЙ АНАЛІЗ СКЛА – метод якісного та кількісного аналізу елементного складу скла. Дозволяє аналізувати мікрокількість скла, виявляти наявність добавок і випадкових домішок, які характеризують вид виробу та виробниче джерело його походження.

АТОМНИЙ СПЕКТРАЛЬНИЙ АНАЛІЗ ТЮТЮНУ ТА МАХОРКИ – метод якісного та кількісного аналізу елементного складу мінеральної частини тютюну та махорки, який ґрунтується на дослідженні спектру випромінювання спеціально збуджених атомів. Широко використовується при порівняльному дослідженні об’єктів з метою встановлення їх належності єдиній масі (наприклад, єдиній партії мішки) – див. Тютюнова мішка (партія).

АТРИБУТИВНА (ЯКІСНА) ОЗНАКА − ознака, що відображує наявність або відсутність властивостей слідоутворюючого об’єкту (відсутність дельти в папілярному узорі, наявність рельєфного узору на підошві взуття та ін.) − див. Ознака.

АФОКАЛЬНА НАСАДКА (телескопічна насадка) – оптична насадка, що приєднується до передньої частини об’єктива для зміни масштабу зображення, утвореного об’єктивом. Афокальна насадка складається з двох компонентів, що утворюють телескопічну оптичну систему, фокуси якої знаходяться у нескінченності (звідси назва «афокальна»). Застосування афокальної насадки дозволяє змінювати масштаб зображення у два і більше рази.

АХРОМАТИЧНІ КОЛЬОРИ – сірі кольори несвітлових об’єктів – від самого світлого (білого) до самого темного (чорного), відсутні у видимому спектрі, не мають кольоровості і розрізняються тільки за світлотою. Остання як правило пов’язана у свідомості спостерігача із кількістю чорного чи білого пігменту, рідше – з освітленістю. За ознакою збільшення світлоти ахроматичні кольори розташовуються у ряди, утворюючи сіру шкалу.

АЦЕТАТНІ ВОЛОКНА – штучні волокна, одержані з продуктів етерифікації природної целюлози (ацетатів целюлози). Поділяються на ацетатцелюлозні – з ефірів целюлози зі ступенем заміщення 2,50-2,75 та триацетатцелюлозні – з ефірів целюлози зі ступенем заміщення 2,85-3,0.

АЦЕТИЛЬОВАНИЙ ОПІЙ – див. Героїн.

АЦП (аналого-цифровий перетворювач – analog to digital convenor/ ADC) – пристрій, що перетворює аналоговий сигнал у послідовність цифр. Основною характеристикою є розрядність – кількість дискретних рівнів сигналу, що розпізнаються і кодуються АЦП.

Б

БАВОВНЯНІ ВОЛОКНА – природні целюлозні волокна, що утворюються на насінні бавовнику; характерна морфологічна ознака: мають вигляд перекрученої стрічки.

БАВОВНЯНІ ЗРІЛІ ВОЛОКНА – волокна з розвинутими стінками (товщина їх дорівнює половині ширини каналу). Кількість звивів складає 7-10 на 1 см.

БАВОВНЯНІ НЕДОЗРІЛІ ВОЛОКНА – волокна з більш тонкими стінками, більш широким каналом, меншої звивистості, характеризуються більш низькою якістю, ніж зрілі бавовняні волокна.

БАВОВНЯНІ НЕЗРІЛІ ВОЛОКНА – волокна з дуже тонкими стінками, широким каналом і невеликою звивистістю.

БАВОВНЯНІ ПЕРЕЗРІЛІ ВОЛОКНА – волокна із дуже розвинутими стінками, незначним каналом чи без нього, які не мають звивистості.

БАГАТОФУНКЦІОНАЛЬНА СИСТЕМА ДЛЯ ТРАСОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ – програмно-апаратний комплекс для дослідження фрагментів скла шляхом вимірювання коефіцієнта заломлення з використанням технології лазерної оптико-емісійної спектроскопії (LIBS). Згадана технологія, реалізована, наприклад, у приладі GRIM 3 компанії «Foster&Freeman», який дозволяє досліджувати до чотирьох фрагментів скла за одну операцію у ході трасологічного дослідження по встановленню цілого за його частинами.

БАДИЛЬ ТЮТЮНОВИЙ (МАХОРКОВИЙ) – черешки ферментованих тютюнів (махорки) після технологічної обробки. Його кількісний вміст у тютюновій чи махорковій мішці визначає якість виробу – див. Тютюнова мішка (партія).

БАЗА ДАНИХ (БД) – сукупність даних з певної предметної сфери, яка розміщена у централізованому сховищі у вигляді однотипних елементів (структурована інформація). До БД забезпечується доступ багатьох програм, що дозволяють систематизувати дані, робити вибірку за вказаними критеріями, складати звіти тощо.

БАЗА ТРАНСПОРТНОГО ЗАСОБУ − відстань між передньою і задньою осями двовісного автомобіля або між передньою віссю і центром двовісного візка тривісного автомобіля (причепа). У вагону або локомотиву – відстань між центрами крайніх осей.

БАЗА ТРАНСПОРТНОГО ЗАСОБУ − відстань між передньою і задньою осями двовісного автомобіля або між передньою віссю і центром двовісного візка тривісного автомобіля (причепа). У вагону або локомотиву – відстань між центрами крайніх осей.

БАЗИСНА ЗОНА – зона папілярного узору, що утворюється потоком папілярних ліній, які перетинають у поперечному напрямку нігтьову фалангу. Потік обмежений знизу складкою в місці з’єднання нігтьової та середньої фаланг, а зверху – умовними лініями центральної та латеральних зон.

БАЗИСНА ЗОНА − зона папілярного узору, що утворюється потоком папілярних ліній, що перетинають в поперечному напрямку нігтьову фалангу. Потік обмежений знизу складкою в місці зчленування нігтьової і середньої фаланг, згори − лініями центральної і латеральної зон. Ширина потоку різко збільшується в місці дельт.

БАЗИСНА ПЛОЩИНА – в об’ємних слідах площина (поверхня), від якої проводиться відлік ординат виступаючих деталей і западин (поглиблень), що відобразилися в сліді.

БАЗИСНА ПЛОЩИНА – в об’ємних слідах площина (поверхня), від якої проводиться відлік ординат виступаючих деталей і западин (поглиблень), що відобразилися в сліді.

БАЗОВІ МАСЛА – нафтові масла без присадок, що застосовуються для виготовлення товарних моторних масел.

БАЙОНЕТНЕ З’ЄДНАННЯ (від франц. Baionnette, англ.: Bayonet – штик) – штикове з’єднання; вид кріплення об’єктива до корпусу фотографічного апарату, що дозволяє швидко їх з’єднувати. Здійснюється за допомогою байонета – кріпильного вузла, що складається з двох деталей, одна з яких розташована на оправі об’єктива і має виступи, а інша – на корпусі апарату і має відповідно розташовані пази. При кріпленні об’єктива виступи заводять в пази і фіксують там поворотом навколо осі, бічним зсувом, за допомогою пружини, засувки чи різьбового кільця.

БАЙТ – одиниця вимірювання інформації, еквівалентна восьми бітам.

БАКЕНБАРДИ (БУРЦІ) – частина бороди від скронь уздовж щік при виголеному підборідді, описуються за величиною, фасоном та особливостями.

БАЛАНС БІЛОГО (WB – white balance) – настройка цифрової камери у відповідності із колірною температурою джерела освітлення. Використовується для усунення небажаної зміни кольорів, що утворюється внаслідок освітлення предметів такими джерелами, як, наприклад, люмінесцентні лампи або звичайні лампи розжарювання.

БАЛАНСУВАННЯ КОЛЬОРУ – процедура зміни домінування одного кольору в зображенні. Наприклад, якщо знімок занадто синій, потрібно додати жовтого кольору, щоб зображення стало збалансованим.

БАЛЕРИНА – спеціальний злодійський інструмент для висвердлювання великих отворів в стінках металевих ящиків і сейфів. Складається з циліндричної голівки з різальними зубами на передньому торці і центральній осі, за допомогою якої балерина закріплюється в патроні коловорота, ручному або електричному дрилі. Буває також у вигляді круглого диска з декількома різцями, закріпленими по його краях.

БАЛЕРИНА – спеціальний злодійський інструмент для висвердлювання великих отворів в стінках металевих ящиків і сейфів. Складається з циліндричної голівки з різальними зубами на передньому торці і центральній осі, за допомогою якої Б. закріплюється в патроні коловорота, ручному або електричному дрилі. Буває також у вигляді круглого диска з декількома різцями, закріпленими по його краях.

БАЛІСТИКА – це наука про рух артилерійських снарядів, мін, авіабомб, куль, некерованих ракет при стрільби (пуску). Основні розділи Б.: зовнішня Б. і внутрішня Б.

БАЛІСТИКА ВНУТРІШНЯ – вивчає рух снарядів, мін, куль та ін. в каналі ствола зброї під дією порохових газів, а також інші процеси, що відбуваються при пострілі в каналі ствола або камері порохової ракети.

БАЛІСТИКА ЗОВНІШНЯ – вивчає рух снарядів, мін, куль, некерованих ракет та ін. після припинення їх силової взаємодії зі стволом зброї (пусковою установкою), а також фактори, що впливають на цей рух.

БАЛІСТИЧНИЙ ПОРОХ (БАЛІСТИТ) – бездимний порох на основі коллоксилина (50-60%), пластифікованого важколетучим розчинником (25-40%). Розчинниками є нітрогліцерин або його суміші. Застосовується в якості твердого ракетного палива і метальних зарядів до артилерійських і мінометних пострілів.

БАЛІСТИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ – основні дані, що визначають закономірності розвитку процесу пострілу і руху снаряда (міни, гранати, кулі в каналі ствола (внутрішньо балістичні) і на траєкторії (зовнішньо-балістичні). Основні внутрішньо-балістичні характеристики: калібр зброї, обсяг зарядної камори, щільність заряджання, довжина шляху снаряда у каналі ствола, відносна маса заряду (відношення її до маси снаряда), сила пороху, максимальний тиск, тиск форсування, характеристики прогресивності горіння пороху та ін. До основних зовнішньо-балістичних характеристик відносяться початкова швидкість, балістичний коефіцієнт, кут кидання і вильоту, середні відхилення та ін.

БАЛЬЗАМ – продукт рослинного походження, що відкладається в міжклітинних ходах кори та деревини багатьох дерев і складається зі смоли, розчиненої в ефірній олії. Як об’єкт судової експертизи наркотичних засобів Б. є речовиною, камуфльованою під опій – див. Речовини, камуфльовані під наркотичні засоби.

БАМПІНГ – пристрій для швидкого відкривання замків з циліндровим механізмом. Принцип дії Б. ґрунтується на послідовному розблокуванні робочих штифтів механізму шляхом введення у шпарину замка рухомих пластин з вібраційним електроприводом. Б. застосовується як для екстреного відкриття дверей спеціальними службами (наприклад, підрозділами міністерства з надзвичайних ситуацій), так і зі злочинною метою.

БАМПІНГ – пристрій для швидкого відкривання замків з циліндровим механізмом. Принцип дії Б. ґрунтується на послідовному розблокуванні робочих штифтів механізму шляхом введення у шпарину замка рухомих пластин з вібраційним електроприводом. Б. застосовується як для екстреного відкриття дверей спеціальними службами (наприклад, підрозділами міністерства з надзвичайних ситуацій), так і з протиправною метою.

БАРВНИК – фарбувальна речовина, на відміну від пігментів, розчиняється у воді, олії або органічних розчинниках.

БАРВНИК ВОЛОКНИСТИХ МАТЕРІАЛІВ – речовина синтетичного чи природного походження, що застосовується для обробки (фарбування) волокнистих матеріалів та виробів з них з метою надання їм певного кольору і товарного вигляду. Головні властивості Б.в.м.: забарвлення, тобто здатність вибірково поглинати (відбивати) електромагнітні хвилі певної довжини, вступати в хімічну чи фізико-хімічну взаємодію з полімерними матеріалами, додавати матеріалам товарний вигляд завдяки певному кольору, відтінку, яскравості – див. Встановлення класу барвника, Встановлення марки барвника, Класифікація барвників технологічна. Класифікація барвників хімічна, Спектральний аналіз барвника, Хімічний аналіз барвника, Хроматографічний аналіз барвника (у тонких шарах чи у сорбенті на папері).

БАРВНИК ПОЛІМЕРІВ – речовина, що надає колір полімерним матеріалам. Використовують органічні пігменти (азопігменти й азолаки, фталоціанінові та поліциклічні пігменти, пігменти зелений і глибоко-чорний); органічні барвники (жиророзчинні моноазобарвники та антрахінонові барвники); неорганічні пігменти (білі: двооксид титану, літопон, оксид цинку; жовті, жовтогарячі, червоні і коричневі: сполуки кадмію та заліза; сині, фіолетові й зелені: сполуки алюмінію, кобальту, хрому; чорні: газова сажа). Найбільш широко використовуються органічні пігменти. Пігменти вводяться до полімеру в кількості від 0,01% (органічні пігменти) до декількох відсотків (неорганічні пігменти) – див. Полімери (гомополімери).

БАСМА – порошок з листя індігофері, що використовується для фарбування волосся разом із хною. Як об’єкт судової експертизи наркотичних засобів Б. виступає як речовина, камуфльована під гашиш – див. Речовини, камуфльовані під наркотичні засоби.

БЕЗБАРВНИЙ СВІТЛОФІЛЬТР – поглинає ультрафіолетові (УФ) промені добре пропускаючи видиме світло. Безбарвний світлофільтр виготовляють з увіолевих стекол.

Безбарвний світлофільтр застосовують при зйомці в умовах підвищеного вмісту УФ променів у світлі (наприклад, при зйомці літом в горах) з метою запобігання можливої передержки та викривлень передачі кольору. Крім того, їх використовують при зйомці в тих випадках, якщо необхідно захистити досліджуваний об’єкт від опромінення УФ світлом.

БЕЗПЕКА (БЕЗПЕЧНИЙ) – по відношенню до дій з розрядження, транспортування чи знищення вибухових пристроїв неможливо говорити, що весь ризик був усунений. Розуміється, що ризик для здоров’я був скорочений до «припустимих норм» (ISО Guide 15).

БЕЗПЕРЕРВНА ЗЙОМКА – режим фотографування, при якому користувач тримає кнопку затвора постійно натиснутою, а камера знімає декілька кадрів один за одним із мінімальним проміжком часу. Тривалість серії обмежена можливостями фотоапарата.

БЕЗПЕЧНА ВІДСТАНЬ – дистанція (зона), де на людей не діють уражаючі фактори вибуху.

БЕЗПЕЧНЕ (ТРАВМОБЕЗПЕЧНЕ) СКЛО – скло, що при руйнуванні не дає гострих, ріжучих осколків або утримує їх. До Б.(т.)с. відносять армоване, безосколкове тришарове (триплекс) та загартоване скло – див. Армоване скло, Будівельне скло, Загартоване скло (сталініт, секурит, дюралекс та ін.), Триплекс.

БЕЗПЕЧНИЙ – значення терміну, у відношенні виконання спеціальних вибухотехнічних робіт, не обов’язково визначає, що весь комплекс ризиків був усунений. Термін «безпечний» вказує, що ризик був зменшений до «припустимої норми», тобто до рівня, який прийнятий, виходячи з наявної обстановки на місці інциденту (ISO Керівництво 51. Безпечні аспекти та основні напрями їх включення у стандарти).

БЕЗПЕЧНІ ВІДСТАНІ ПОДІЇ ПОВІТРЯНОЇ УДАРНОЇ ХВИЛІ – відстані, на яких повітряна ударна хвиля вибуху втрачає здатність завдавати ураження заданої інтенсивності.

БЕЗПОСЕРЕДНЄ ПОРІВНЯННЯ – прийоми порівняльного дослідження, які полягають в накладенні (фотографічним, оптичним способами або за допомогою моделей) або суміщенні порівнюваних об’єктів двох слідів (сліду і об’єкта, що перевіряється). Виділяються два види Б.п.: нульове і різницеве. Використовуючи нульове порівняння, експерт прагне досягти повного збігу розмірів, форм і взаємного розміщення відображень порівнюваних деталей порівнюваних слідів або моделей: траси при суміщенні зливаються в одну лінію, деталі рельєфу при накладенні повністю перекривають одна одну. Щоб досягти нульового ефекту, виготовляють експериментальні сліди в умовах, максимально наближених до умов формування слідів. При різницевому порівнянні при суміщенні (накладенні) допускаються деякі відмінності, що вимагають від експерта спеціальних пояснень при оцінці результатів дослідження.

БЕНГАЛЬСЬКИЙ ВОГОНЬ – піротехнічний склад, горіння якого супроводжується розкиданням блискучих іскор. Застосовується для подачі сигналів, ілюмінацій і феєрверків.

БЕНЗИНИ – складні суміші легких вуглеводнів, що википають при температурі від 30 до 200°С. Отримують, головним чином, з нафти, а також з нафтових газів, кам’яного та бурого вугілля, горючих сланців і кам’яновугільної смоли. Застосовують, як паливо, як розчинник для екстракції, з іншою метою. За призначенням Б. поділяються на автомобільні, авіаційні та бензини-розчинники, за способом отримання – на бензини прямої перегонки, термічного і каталітичного крекінгу, риформінгу, гідроформінгу та платформінгу.

БІГОВА ДОРІЖКА − частина протектора шини, що знаходиться у контакті з дорожнім покриттям. Форма, розміри і взаємне розташування деталей рельєфного малюнка на Б.д. є важливими ідентифікаційними ознаками шини – див. Крок малюнка бігової доріжки протектора, Малюнок бігової доріжки протектора шини, Пневматична шина.

БІЛА ТОЧКА – найбільш світлий піксель в зображенні.

БІЛЕ СВІТЛО – електромагнітне випромінювання складного спектрального складу, що викликає у людини нейтральне у колірному відношенні зорове відчуття. Таке відчуття виникає при сприйнятті випромінювання від непрозорих тіл, нагрітих до високих температур (наприклад, випромінювання Сонця, розпеченої вольфрамової нитки лампи розжарювання). Фізіологічне відчуття білого світла також можна одержати змішанням трьох основних кольорів (наприклад, червоного, зеленого і синього), взятих у певних пропорціях чи двох кольорів – основного і додаткового кольору (наприклад, синього і жовтого).

БІЛКОВІ ВОЛОКНА – волокна на основі білка природного (вовна, шовк) та штучного (казеїнові, зеїнові й т.п.) походження.

БІНОКУЛЯРНИЙ ЗІР (від лат. bini – пара, два і oculus – око), зір двома очами, що забезпечує людині можливість об’ємного (просторового, чи стереоскопічного) сприйняття світу. При розгляданні предметів (чи їх зображень на двох знімках, що складають стереопару) обома очами людина здатна в певних межах розрізняти їх взаємне розташування у просторі в глибину. Це пояснюється тим, що ліве і праве око розглядають по-різному віддалені предмети під різними паралактичними кутами, що залежать від відстані до кожного предмета. При цьому людина здатна фіксувати дуже невеликі розходження між паралактичними кутами. Така здатність називається гостротою (порогом) просторового сприйняття. Чим вище цей поріг, тим менша відстань між двома предметами, помітними в просторі в глибину.

БІОЛОГІЧНО АКТИВНІ РЕЧОВИНИ – речовини, здатні впливати на біологічні процеси в організмі.

БІПРОГНАТИЧНИЙ ПРИКУС (БІПРОГНАТІЯ) − прикус у випадках подібного до ножиці розташування різців при нахилі їх вперед по відношенню до щелеп. Зустрічається рідше, ніж інші види прикусів, однак має більшу інформативну значимість.

БІТ – походить від слів binary digit (двоїчне число 1 або 0); основна одиниця цифрової інформації; мінімальна одиниця вимірювання інформації. Вісім бітів становлять один байт.

БІТОВЕ ЗОБРАЖЕННЯ – зображення, яке представляє кожний піксель як комірку у форматі рядків і стовпців.

БІТУМИ – загальна назва твердих та рідких речовин чи продуктів їх переробки, розчинних в органічних розчинниках (спирто-бензольній суміші, хлороформі, сірковуглецеві й ін.), які складаються з вуглеводнів, кисневих, сірчистих та азотистих похідних. Виділяють природні Б. (сапропелітові, сланцеві, вугільні, торф’яні і нафтові) та хімічні – продукти переробки нафти і кам’яного вугілля.

БЛАНК – друкована стандартна форма якогось документу, що заповнюється окремо конкретними даними.

БЛЕНДА (від нім. Blende, від blenden – заслоняти) – пристосування у вигляді циліндра, усіченого конуса або чотиригранної усіченої піраміди з пластмаси, металу, гуми з чорною матовою внутрішньою поверхнею, що надівається при зйомці на об’єктив фотоапарата. Бленда перешкоджає попаданню в об’єктив значної частини світлових променів, що не беруть участь в утворенні зображення, що в свою чергу запобігає виникненню відблисків на зображенні.

БЛИЗНЯТА (див. ДВІЙНЯТА, ДВІЙНИК) – діти, що народилися одночасно в однієї матері (близнюки, близня).

БЛИСК ЛФП – властивість ЛФП, що характеризується ступенем відбивання світла. Виділяють шість категорій ступеня Б. ЛФП: високоглянцеві – вище 60%, глянцеві – 59-40%, напівглянцеві – 39-25%, напівматові – 24-10%, матові – 9-3%, глибокоматові – менше 3% – див. Лакофарбове покриття (ЛФП).

БЛОКУВАННЯ ВИМІРЮВАННЯ ЕКСПОЗИЦІЇ І АВТОФОКУСА – механізм, що дозволяє вибрати експозиційні параметри і установку вірного фокусування у складних умовах зйомки. Блокування спрацьовує при половинному натисканні на спускову кнопку, зупиняючи автомат установки експозиції і автоматичного фокусування об’єктива. Для використання блокування необхідно навести об’єктив фотоапарата на об’єкт, який за освітленням і віддаленням від камери відповідає об’єкту зйомки. Потім, перевівши камеру у вихідне положення – натиснути на спускову кнопку до кінця. Приклади застосування блокування – зйомка рухомих об’єктів, коли часу на вибір експозиційних параметрів автоматом фотоапарата немає.

БЛОКУВАННЯ КОЛІС ТРАНСПОРТНОГО ЗАСОБУ – аварійна ситуація, пов’язана з повним блокуванням коліс при екстреному гальмуванні. Внаслідок припинення обертання (блокування), колеса втрачають зчеплення з дорожнім покриттям, автомобіль перестає реагувати на рульове управління, швидкість транспортного засобу знижується повільно. Найбільш ефективним засобом усунення Б.к.т.з. є використання електронної антиблокувальної системи (ABS), яка забезпечує максимально можливе зчеплення коліс з дорожнім покриттям шляхом попередження повної зупинки коліс. Завдяки цьому зберігається керованість автомобіля за будь-якого стану дороги. Це складне завдання вирішується електронною системою контролю ABS, яка враховує багато факторів, а саме: стан дорожнього покриття, швидкість руху автомобіля, значення уповільнення кожного колеса, стан підвіски та можливі вібрації вісі коліс.

БЛОКУВАННЯ КОЛІС ТРАНСПОРТНОГО ЗАСОБУ – аварійна ситуація, пов’язана з повним блокуванням коліс при екстреному гальмуванні. Внаслідок припинення обертання (блокування), колеса втрачають зчеплення з дорожнім покриттям, автомобіль перестає реагувати на рульове управління, швидкість транспортного засобу знижується повільно. Для недопущення блокування коліс і заносу автомобіля, досвідчені водії гальмують методом переривчатого натискання на гальмівну педаль. Але найбільш ефективним засобом усунення Б.к.т.з. є використання електронної антиблокувальної системи (ABS), яка забезпечує максимально можливе зчеплення коліс з дорожнім покриттям шляхом попередження повної зупинки коліс. Завдяки цьому зберігається керованість автомобіля за будь-якого стану дороги. Це складне завдання вирішується електронною системою контролю ABS, яка враховує багато факторів, а саме: стан дорожнього покриття, швидкість руху автомобіля, значення уповільнення кожного колеса, стан підвіски та можливі вібрації вісі коліс – див. Занос, Система ABS, Юз.

БЛЮМІНГ (англ.: Blooming) – виникнення кольорової облямівки між найбільш світлими і темними ділянками зображення, знятого цифровою фотокамерою. Виникає унаслідок переміщення заряду з пікселя сенсора, що одержав надлишкову частину світлової енергії, на сусідні пікселі.

БОДЯГА – кремнійрогові губки родини безхребетних тварин з ряду. В експертній практиці зустрічається порошок із сухої Б., який використовують як наповнювач наркотичних засобів (фальсифікація) або для камуфлювання під них.

БОЄПРИПАС НАВЧАЛЬНИЙ – спеціально виготовлений макет боєприпасу, не містить вибухо- і вогненебезпечних елементів, призначений для вивчення його конструкції і навчання методам поводження з ним.

БОЄПРИПАС НЕОСТАТОЧНО СПОРЯДЖЕНИЙ – боєприпас, виготовлений промисловим способом, в який не встановлено запобіжник (вибуховий пристрій, запал).

БОЄПРИПАСИ – вибухові пристрої, виготовленні на спеціально призначених для цього підприємствах із застосуванням промислової технології у відповідності з нормативно-технічною документацією, які призначені для ураження людей і об’єктів за допомогою уражаючих факторів вибуху.

БОЙОВА ПРУЖИНА – елемент ударного механізму запала гранати або мінного детонатора, призначений для передачі ударнику енергії, необхідної для наколювання і запалювання капсуля-запальника.

БОЙОВА ЧАСТИНА (БЧ) РАКЕТИ – елемент ракети, призначений для безпосереднього ураження цілі. Складається з корпусу, бойового заряду, підривного пристрою, запобіжно-виконавчого механізму та ін.

БОЙОВИЙ (ЗАПАЛЬНИЙ) ЛАНЦЮГ ДЕТОНАТОРА – електричний ланцюг детонатора (контактного, дистанційного або неконтактного), що включає датчик цілі, джерело електричного струму, електрозапальник або електродетонатор.

БОЙОВИЙ ЛАНЦЮГ – система фізичних (технічних) і хімічних об’єктів, пов’язаних між собою для ініціювання та здійснення вибуху.

БОЙОВИК (ПАТРОН-БОЙОВИК) – окремо підготовлена частина заряду з поміщеним в неї капсулем-детонатором, електродетонатором, або детонуючим шнуром, в залежності від способу підриву.

БОЙОВІ ПРИПАСИ – патрони до зброї, артилерійські снаряди, бомби, міни, бойові частини, а також інші вироби і снаряди, які споряджені ВР і призначені для ураження живої цілі або руйнування різноманітних об’єктів. Піротехнічні, імітаційні та інші подібні засоби, які не містять ВР (або містять ВР) та не призначені для ураження живої цілі або руйнування різноманітних об’єктів, які не відносяться до бойових припасів.

БОКОВИНА − гумовий шар на бічних стінках каркаса покришки, що оберігає його від вологи та механічних пошкоджень. На Б. позначені: модель, розмір, номер, дата виготовлення покришки та ін.

БОМБА – 1) один з основних видів авіаційних боєприпасів; 2) снаряд, застосовуваний кораблями для ураження підводних човнів; 3) застаріла назва артилерійського снаряда осколково-фугасної дії масою більше 16 кг; 4) осколковий снаряд для стрільби з бомбометів в 1 світову війну; 5) застаріла назва снаряда, виготовленого саморобним способом для диверсійних і терористичних цілей.

БОМБА МАНОМЕТРИЧНА – товстостінний сталевий циліндр, що закривається з обох боків міцними сталевими кришками, призначений для визначення тиску газів, що утворюються при вибуху ВР.

БОРОДА – волосяний покрив на нижній частині обличчя, описується за формою, величиною, фасоном та особливостями.

БОРТ ПОКРИШКИ − жорстка частина покришки, що призначена для її кріплення та герметизації (у випадку безкамерної) на ободі колеса. Основою борту є нерозтяжне кільце, сплетене зі сталевого вкритого гумою дроту. Складається з шару корда каркасу, обмотаного навколо дротяного кільця, і круглого чи профільованого гумового шнура-наповнювача. Стальне кільце надає борту необхідну жорсткість та міцність, а шнур-наповнювач – монолітність і еластичний перехід від жорсткого кільця до резини боковини. Із зовнішньої сторони борта розташована бортова стрічка з прорезиненої тканини, чи корда, що захищає борт від стирання об обід і пошкодження при монтажі і демонтажі.

БОРТ ПОКРИШКИ − жорстка частина покришки, що призначена для її кріплення та герметизації (у випадку безкамерної) на ободі колеса. Основою борту є нерозтяжне кільце, сплетене зі сталевого вкритого гумою дроту. Складається з шару корда каркасу, обмотаного навколо дротяного кільця, і круглого чи профільованого гумового шнура-наповнювача. Стальне кільце придає борту необхідну жорсткість та міцність, а шнур-наповнювач – монолітність і еластичний перехід від жорсткого кільця до резини боковини. Із зовнішньої сторони борта розташована бортова стрічка з прорезиненої тканини, чи корда, що захищає борт від стирання об обід і пошкодження при монтажі і демонтажі.

БРЕКЕР − гумовий або резинокордний шар, розташований між каркасом і протектором шини. Призначений для поліпшення зв’язку між ними і посилення каркаса. Запобігає його відшаруванню під дією зовнішніх і центробіжних сил, амортизує ударні навантаження та підвищує опір каркаса механічним пошкодженням. В брекері нитки корда в суміжних шарах пересікаються одна з одною і з нитками корда контактного шару каркаса, тобто розташовані діагонально, незалежно від конструкції шини. Брекер в радіальних шинах більш жорсткий, посилений і малорозтяжний у порівнянні з брекером діагональних шин, оскільки він, в основному, визначає показники міцності шин.

БРЕКЕТИНГ – див. Експовилка.

БРЕКЕТ-СИСТЕМА – стоматологічний ортопедичний пристрій для вирівнювання зубного ряду, шляхом накладання тимчасових пластинчатих бандажів, з’єднаних сталевим дротом. Форма і розмір пластин підбирається індивідуально, у залежності від кількості викривлених зубів та віку пацієнта. У слідах прикусу відображається у вигляді тиснених ділянок, форма і розміри яких залежать від конструкції Б.с. – див. Зубний протез.

БРИЗАНТНІСТЬ – здатність ВР утворювати при вибуху руйнування (дроблення) оболонки, що безпосередньо контактує з зарядом. Б. проявляється на відстані, яка не перебільшує 2...2,5 радіуса заряду ВР; зростає зі збільшенням щільності ВР і швидкості детонації. Б. ВР оцінюється величиною обжиму свинцевого циліндра при вибуху на ньому заряду ВР.

БРОВИ – дугаста смужка волосся над очною ямкою, описуються: за довжиною (короткі, середні, довгі), шириною (вузькі, середньої ширини, широкі), густотою (рідкі, середньої густоти, густі), положенням (скошені всередину, горизонтальні, скошені назовні), контуром (прямі, дугоподібні, ламані, звивисті), кольором та особливостями (у жінок часто змінюються за допомогою косметики).

БРОНЗА – сплав на основі міді, що містить як легуючий один чи декілька елементів: алюміній, свинець, олово, залізо, марганець, нікель, титан, берилій, кремній, фосфор та ін. – див. Легуючий елемент, Сплави.

БУДИНОК – інженерна конструкція, що містить різноманітні за призначенням кімнати, коридори, фойє, підвальні приміщення, горища, інженерні комунікаційні споруди та мережі, іншу внутрішню речову обстановку, яка знаходиться в будинку.

БУДІВЕЛЬНЕ СКЛО – силікатне скло та вироби з нього, що мають високу твердість, крихкість, прозорість, довговічність в експлуатації і малу теплопровідность. Виділяють Б.с. листове, профільне, склоблоки, склопакети та ін. – див. Листове скло, Профільне скло (склопрофіліт).

БУДІВЕЛЬНІ МАТЕРІАЛИ – матеріали, речовини та вироби з них, що застосовуються для зведення і реконструкції будівель та споруд.

БУДОВА ТІЛА – визначається шляхом зіставлення росту людини, ширини плечей, довжини тулуба, довжини ніг, розвитку грудної клітини та м’язів плечового пояса. Середня будова тіла «нормальна» – середньої повноти, середньої вгодованості; повне, вгодоване, «солідне» тіло – м’язи не виражені, велика маса тіла, відсутність талії, випуклий живіт; коренасте, «міцне» – зазвичай з короткими ногами, широкими плечами та тазом; атлетичне, «спортивне» тіло – пропорціональне, з добре розвиненою м’язовою системою; «богатирське», «сильне», «могутнє» – велика маса тіла з добре розвиненими м’язами (характерна для чоловіків); слабке, «неміцне» – зазвичай з вузькими плечима та тазом, слабко розвиненими м’язами; худорляве, «охляле», «виснажене» тіло – жирові запаси відсутні, впалий живіт, виділена талія. Особливості будови тіла – дуже повне: сильний виступ живота вперед і в сторони, шкіряні складки рук та ніг («перетяжки»); дуже слабе, «фізично нерозвинене», «щупле» – тонкі руки та ноги, плоский або впалий живіт, в порівнянні з слабим м’язи не виділяються. Дуже худе – чітко виділена кісткова основа тіла, особливо в частині плечей, спини, грудної клітки, суглобів.

БУТАДІЄН-НІТРИЛЬНІ (ДИВІНІЛНІТРИЛЬНІ) КАУЧУКИ – продукти сополімеризації бутадієну й акрилонітрилу. Застосовують для виготовлення гумових виробів, стійких до дії олій та інших агресивних агентів, електропровідних гум тощо.

БУТАДІЄНОВІ (ДИВІНІЛОВІ) КАУЧУКИ – продукти полімеризації (за наявності натрію чи калію) бутадієну. Торгові марки СКД, СКБ, СКВ та ін. Каучуки СКД у сполученні з іншими каучуками застосовують для виготовлення кислото- і лугостійких гум, гумових виробів харчового призначення, гумового взуття.

БУТАДІЄН-СТИРОЛЬНІ (ДИВІНІЛСТИРОЛЬНІ) КАУЧУКИ – продукти сополімерізації бутадієну та стиролу. Найбільш розповсюджені із синтетичних каучуків. Застосовуються, головним чином, у шинній промисловості, а також для виготовлення формованих і неформованих гумотехнічних виробів, взуття тощо.

БУТИЛОВІ КАУЧУКИ – продукти сополімерізації ізобутилену і невеликої кількості (1-5%) ізопрену. Застосовують, головним чином, для виготовлення автомобільних камер, а також прогумованих тканин, губчастих гум, герметизуючих сумішей, кабельних ізоляцій. Торгова марка ВК.

БЮГЕЛЬНИЙ ПРОТЕЗ − різновид незнімного протеза, що має металеву перемичку, називану бюгелем, яка розташована поперечно на небі або з орального боку на нижній щелепі. Ширина перемички не менше 3 мм. Бюгель спирається на кламери. У слідах відображується у вигляді тиснених борозенок, форма і розміри яких залежать від конструкції кламерів. У слідах Б.п. поєднуються елементи мостовидного і пластинкового протезів − див. Брекет-система, Кламер, Мостовидний зубний протез, Пластинковий зубний протез.

В

В.Е. – висновок експерта, може бути у формі категоричного висновку або у формі висновку про неможливість вирішення питання, поставленого перед експертом. Категоричний висновок може бути позитивним або негативним. До висновку додається ілюстративний матеріал: фотознімки, схеми, креслення. Висновок підписується експертом. В.Е. не має переваг перед іншими доказами.

ВАЗЕЛІН – мазеподібний, липкий нафтопродукт з температурою плавлення 37-52°С, що має колір від білого до коричневого. За походженням вихідних речовин поділяється на природний та штучний. Природний отримують із залишків нафти шляхом очищення їх сірчаною кислотою й відбілюючими землями, штучний – шляхом розплавлення церезину, парафіну, петролатуму та їх сумішей у мінеральній олії з подальшим очищенням – див. Мінеральні масла.

ВАКУУМ-ФОРМУВАННЯ ПОЛІМЕРІВ – один з найбільш розповсюджених (після лиття під тиском та екструзії) способів переробки полімерів. Надає полімерним матеріалам форму під впливом сили, що виникає внаслідок різниці між атмосферним тиском повітря і розрідженням, що створюється всередині форми, над якою закріплений нагрітий до еластичного стану листовий чи плівковий термопластичний матеріал. Цим способом одержують деталі холодильників та автомобілів, корпуси приладів, санітарно-технічні вироби, упаковку і тару для харчових продуктів, технічні вироби – див. Полімери (гомополімери).

ВАНТАЖ – будь-яке майно, що перевозиться автомобільним транспортом, морським транспортом та ін., за винятком бойових припасів.

ВАРІННЯ СКЛА – процес багатостадійного перетворення порошкоподібної шихти в рідку скломасу. Найважливішими стадіями В.с. є утворення силікатів, утворення скла, дегазація (освітлення), гомогенізація та вистигання скломаси. Кожна стадія має свої особливості. В умовах безперервного промислового виробництва В.с. може відбуватись протягом декількох років (кампанія печі) і за ознаками (фізико-хімічними властивостями, елементним складом та ін.) характеризувати групу виробів, виготовлених в однакових виробничих умовах – див. Група об’єктів скла та виробів з нього, Дефекти варіння.

ВАРІОБ’ЄКТИВ – об’єктив з перемінною фокусною відстанню, що має декілька оптичних компонентів, які переміщаються відносно один одного, утворюючих так званий варіатор, і нерухомий задній компонент – коректор залишкових аберацій варіатора. Переміщенням компонентів варіатора забезпечується безупинна зміна фокусної відстані, при цьому площина зображення залишається нерухомою, а відносний отвір зберігається постійним.

ВЕДУЧЕ ЧИСЛО (англ.: GN Guide Number)– величина, що чисельно дорівнює добутку діафрагмового числа на відстань (в метрах) від джерела світла до об’єкта зйомки; характеризує умови експонування при фотозйомці з використанням імпульсних джерел світла. Кожен тип імпульсного освітлювального приладу характеризується своїм ведучим числом, яке залежить не тільки від енергії імпульсної лампи, але також від конструкції відбивача.

ВЕКТОР – величина, що характеризується розміром і напрямком.

ВЕЛИКИЙ ПЕРІОД У ПОЛІМЕРІ – параметр структури, що являє собою сумарну довжину кристалічної й аморфної ділянок, що періодично повторюються у фібрилі (елементі надмолекулярної структури полімеру). Це рухливий параметр структури, на якому відображається будь-який механічний, тепловий чи хімічний вплив на полімер у процесі його переробки у виріб та під час експлуатації – див. Полімери (гомополімери), Структура (надмолекулярна) полімеру.

ВЕЛИКІ КОРІННІ ЗУБИ – див. Моляри.

ВЕЛИЧИНА – при ідентифікації особи за ознаками зовнішності величина частин тіла визначається не в абсолютних розмірах, а у відповідності до розміру інших його частин, описується за три-, п’яти- або семичленною градацією. У криміналістичній практиці використовують тричленну градацію (малий, середній, великий).

ВЕРБАЛЬНА ФОРМА ФІКСАЦІЇ ДОКАЗІВ – форма фіксації усних повідомлень (заяв, свідчень про обставини, які мають значення для справи, найбільш поширена форма фіксації доказів. Технічними прийомами у вербальній формі фіксації є: протоколювання та звукозапис. У процесі протоколювання можуть застосовуватись такі засоби оргтехніки, як стенографія, машинопис та диктофон.

ВЕРБАЛЬНИЙ – словесний.

ВЕРХ ВЗУТТЯ − верхня частина взуття, що складається з носка, союзки, язичка, гомілки та задника. Залежно від фасону і призначення має різні форми і пристосування для застібки і шнурування. Носок буває гострим чи тупим, прямокутним і закругленим.

ВЕРХ ВЗУТТЯ − верхня частина взуття, що складається зі носка, союзки, язичка, гомілки та задника. Залежно від фасону і призначення має різні форми і пристосування для застібки і шнурування. Носок буває гострим чи тупим, прямокутним і закругленим − див. Види взуття, Вимірювання сліду низу взуття, Загальні ознаки підошви взуття, Задній край підметки взуття, Ідентифікаційні ознаки взуття, Кріплення підошви взуття, Низ взуття, Окремі ознаки підошви взуття, Передній край (зріз) каблука взуття, Слід взуття.

ВЕСТИБУЛЯРНИЙ – вестибулярний апарат – орган чуттів, що сприймає зміни положення голови й тулуба, напрямок руху тіла й призначений для координації рухів та збереження рівноваги тіла. У людини і хребетних тварин є частиною внутрішнього вуха.

ВЗАЄМНЕ РОЗТАШУВАННЯ ТРАНСПОРТНОГО ЗАСОБУ І ПОТЕРПІЛОГО У МОМЕНТ НАЇЗДУ − розміщення на проїжджій частині дороги (ділянці місцевості) транспортного засобу і людини один відносно одного у момент контакту виступаючих частин транспортного засобу з тілом потерпілого. Визначення вказаного розташування відноситься до компетенції комплексної трасологічної і судово-медичної експертизи. Встановлюється на підставі вивчення слідів на одязі і тілі потерпілого, транспортному засобі і місці події.

ВЗАЄМНЕ РОЗТАШУВАННЯ ТРАНСПОРТНОГО ЗАСОБУ І ПОТЕРПІЛОГО У МОМЕНТ НАЇЗДУ − розміщення на проїжджій частині дороги (ділянці місцевості) транспортного засобу і людини один відносно одного у момент контакту виступаючих частин транспортного засобу з тілом потерпілого. Визначення вказаного розташування відноситься до компетенції комплексної трасологічної і судово-медичної експертизи. Встановлюється на підставі вивчення слідів на одязі і тілі потерпілого, транспортному засобі і місці події.

ВЗАЄМНО ВІДОБРАЖЕНІ ВОЛОКНА – сукупність наявних на двох об’єктах волокнистої природи (А і Б) сторонніх волокон-нашарувань, що відповідає таким умовам: волокна на об’єкті А мають спільну родову (групову) належність з волокнами, що належать об’єкту Б, а волокна на об’єкті Б мають спільну родову (групову) належність з волокнами, що належать об’єкту А. Ця сукупність волокон є предметною моделлю, що відображає взаємний зустрічний перенос волокон, які відокремились від волокнистих матеріалів об’єктів А і Б. Наявність В.в.в. – важлива умова (підстава) для вирішення експертного завдання – встановлення факту контактної взаємодії комплектів одягу.

ВЗАЄМОДІЯ ОБ’ЄКТІВ ТРАСОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ − пов’язаний з подією процес взаємної дії двох і більше об’єктів, в результаті якої на них формуються сліди − див. Слідовий контакт.

ВЗАЄМОЗАМІННІ МІШКИ – тютюнові мішки, що використовуються для виготовлення тютюнових виробів однакових найменувань, у яких частина тютюну замінена рівноцінними відповідно до таблиці замінюваності тютюнів – див. Тютюнова мішка (партія).

ВИБИВАННЯ БАРВНИКАМИ – нанесення на тканину кольорових візерунків (малюнків) за допомогою фарб, що включають барвник, зв’язуюче та інші необхідні речовини. Виділяють витравне, пряме і резервне вибивання.

ВИБІРКОВА ПЕРЕВІРКА – відбір окремих дій з виконання спеціальних вибухотехнічних робіт з навчальною метою для об’єктивного визначення гарантії якості.

ВИБУХ – процес вивільнення великої кількості енергії в обмеженому об’ємі за короткий проміжок часу.

ВИБУХ ВР – надзвичайно швидке хімічне перетворення ВР або їх сумішей, що супроводжується виділенням великої кількості тепла і газів.

ВИБУХ ПНЕВМАТИЧНИЙ − див. Пневматичний вибух.

ВИБУХОВА СПРАВА – самостійна галузь техніки, що охоплює сукупність процесів, пов’язаних із застосуванням енергії вибуху ВР в промисловості і сільському господарстві.

ВИБУХОВА ХВИЛЯ – створений вибухом рух середовища, при якому відбувається різке підвищення тиску, щільності і температури.

ВИБУХОВЕ ГОРІННЯ – поширення вибуху заряду ВР без проходження ударної хвилі зі швидкістю порядку сотень метрів за секунду.

ВИБУХОВИЙ ПАКЕТ – засіб імітації розривів артилерійських снарядів, мін і гранат на заняттях і навчаннях військ. Містить 30...80 грам димного пороху, укладеного в водонепроникну оболонку.

ВИБУХОВИЙ ПРИСТРІЙ – різноманітні конструктивно закінчені об’єкти, які спеціально підготовлені для утворення уражаючих факторів вибуху та у відповідних умовах здатні до вибуху (вибухового горіння).

ВИБУХОВИЙ ПРИСТРІЙ ПРОМИСЛОВОГО ВИГОТОВЛЕННЯ – пристрій, виготовлений на спеціально призначених для цього підприємствах із застосуванням промислової технології у відповідності з нормативно-технічною документацією.

ВИБУХОВИЙ ПРИСТРІЙ САМОРОБНОГО ВИГОТОВЛЕННЯ – пристрій, виготовлений в умовах, не призначених для цього або в яких використовується хоча б один елемент конструкції саморобного виготовлення чи використане нерегламентоване технічними умовами збирання.

ВИБУХОВІ МАТЕРІАЛИ (в загальному розумінні) – вибухові речовини, піротехнічні суміші, об’єкти, предмети що їх містять.

ВИБУХОВІ РЕЧОВИНИ – хімічні сполуки та їх суміші, здатні під впливом зовнішніх чинників до швидких хімічних перетворень, які супроводжуються виділенням теплоти та утворенням великої кількості нагрітих газів, здатних виконувати роботу метання або руйнування.

ВИБУХОВІ РЕЧОВИНИ (ВР) – хімічні сполуки або їх суміші, здатні під впливом зовнішнього імпульсу (удару, наколювання, тертя, нагрівання тощо) вибухати.

ВИБУХОВІ РОБОТИ – роботи, що виконуються впливом вибуху ВР на природні та штучні матеріали з метою контрольованого їх руйнування і переміщення або зміни структури і форми.

ВИБУХОВІ СУМІШІ – неоднорідні ВР, являють собою системи, що складаються з двох або більшої кількості хімічно не пов’язаних між собою вибухових компонентів.

ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНИЙ ОБ’ЄКТ – один або сукупність декількох предметів, які використовуються як складові частини вибухового пристрою, здатні до вибуху і руйнування оточуючих споруд та загрожують здоров’ю і життю людей.

ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНІ РЕЧОВІ ДОКАЗИ – вибухові матеріали, які використовуються як складові частини вибухових пристроїв, здатні до вибуху і загрожують здоров’ю та життю людей і руйнуванню оточуючих споруд, що є речовими доказами в кримінальному провадженні.

ВИБУХОТЕХНІЧНА ГРУПА – група, що складається з 2-х і більше спеціалістів вибухотехнічного підрозділу зі спеціальним обладнанням для пошуку та знешкодження вибухонебезпечних предметів.

ВИБУХОТЕХНІЧНА ЕКСПЕРТИЗА (ДОСЛІДЖЕННЯ) – вид спеціального криміналістичного дослідження (експертизи) вибухових матеріалів, залишків від вибуху та інших об’єктів, які є речовими доказами в кримінальному провадженні.

ВИГОТОВЛЕННЯ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ – усі процеси (за винятком промислового виробництва), за допомогою яких можуть бути отримані наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори (у тому числі рафіновані), а також перетворення одних наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів в інші.

ВИД СЕМРВ – елемент роду СЕМРВ, що відрізняється специфічністю об’єкта, методик і завдань дослідження. Наприклад, в експертизі ЛФМ та ЛФП виділяють такі види: експертиза ЛФП транспортних засобів, експертиза ЛФП приладів і апаратів, експертиза будівельних, у т.ч. побутових, фарб, експертиза художніх фарб – див. Роди СЕМРВ.

ВИДАЧА – процедура, яка полягає у передачі вибухових матеріалів та вибухонебезпечних речових доказів особі, яка буде виконувати спеціальні вибухотехнічні роботи або експертизу (дослідження), на підставі розглянутої керівництвом заявки, накладної або резолюції керівника вибухотехнічного підрозділу на постанові про призначення експертизи (дослідження).

ВИДЕРЖКА – проміжок часу, протягом якого світлове зображення проектується на датчик зображення для повідомлення йому необхідної експозиції. Тривалість видержки повинна відповідати яскравості чи освітленості об’єкта зйомки, показнику світлочутливості і діафрагмовому числу. Чисельне значення видержки визначається за допомогою експонометра.

ВИДИ ВЗАЄМОДІЇ У ПРОЦЕСІ СЛІДОВОГО КОНТАКТУ − фізична, хімічна і біологічна. Фізична взаємодія має механічний або тепловий характер: сліди виникають внаслідок відмінності механічних властивостей або температури взаємодіючих об’єктів. Найбільш поширені сліди механічної дії, рідше зустрічаються сліди теплової дії (сліди зварювальних апаратів, плазмових різаків, піротехнічних виробів тощо), ще рідше − сліди хімічної дії (корозія металу в результаті нашарування потожирової речовини з папілярних ліній чи унаслідок травлення агресивними кислотами чи їх сумішами, на зразок «царської горілки») і біологічної (зміна кольору тканини внаслідок гниття кров’яного сліду) дії − див. Слідовий контакт.

ВИДИ ВЗУТТЯ − туфлі, напівчеревики, черевики, чоботи, валянки, гумове взуття (калоші); взуття чоловіче, жіноче, дитяче, підліткове, спеціальне, ортопедичне тощо.

ВИДИ ВЗУТТЯ − туфлі, черевики, чоботи, валянки, гумове взуття (калоші); взуття чоловіче, жіноче, дитяче, підліткове, спеціальне, ортопедичне тощо.

ВИДИ ВІДОБРАЖЕННЯ − див. Лінійне відображення, Негативне відображення, Об’ємне відображення, Площинне відображення, Позитивне відображення, Точкове відображення.

ВИДИ ВІДОБРАЖЕНЬ ЗОВНІШНОСТІ ЛЮДИНИ – бувають об’єктивні та суб’єктивні: – об’єктивні: фотографічні, голографічні, відео-, телезображення, посмертні зліпочні маски, зліпки зі сліду, який відображує зовнішність (обличчя) людини, реконструкція обличчя за черепом (графічна, пластична); – суб’єктивні: складові, рисовані, композиційно-рисовані, композиційно-фотографічні, живописні.

ВИДИ ЕКСПЕРТИЗИ ВОЛОКНИСТИХ МАТЕРІАЛІВ І ВИРОБІВ З НИХ – визначаються у відповідності до об’єктів певних класифікаційних категорій: волокон, пряжі, швейних ниток; кручених виробів (мотузок, шнурів, канатів та ін.); тканин; нетканих волокнистих матеріалів; одягу; видозмінених предметів із текстильних матеріалів (наприклад, спалених) тoщо. – див. Волокно, Тканина, Швейні нитки натуральні, Швейні нитки хімічні.

ВИДИ ЕКСПЕРТИЗИ ЛФМ ТА ЛФП – експертиза ЛФП транспортних засобів; експертиза ЛФП приладів і апаратів; експертиза будівельних, у тому числі побутових, фарб; експертиза художніх фарб – див. Лакофарбове покриття (ЛФП), Лакофарбові матеріали (ЛФМ).

ВИДИ ЕКСПЕРТИЗИ МЕТАЛІВ І СПЛАВІВ – 1) експертиза сплавів, мікрочасток та виробів з чорних металів; 2) експертиза сплавів, мікрочасток та виробів з кольорових металів; 3) експертиза сплавів, мікрочасток та виробів з дорогоцінних металів.

ВИДИ ЕКСПЕРТИЗИ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ, ПСИХОТРОПНИХ РЕЧОВИН, ЇХ АНАЛОГІВ ТА ПРЕКУРСОРІВ – 1) експертиза наркотичних засобів, виготовлених кустарним способом з канабісу, рослин роду мак (Papaver); 2) експертиза наркотичних засобів та психотропних речовин, які отримуються кустарним способом з фармпрепартів, що містять ефедрин, псевдоефедрин та норефедрин, а також грибів, кактусів й ін. рослин; 3) експертиза наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів фармацевтичного виробництва; 4) експертиза супутніх речовин та наповнювачів.

ВИДИ ЕКСПЕРТИЗИ НП ТА ПММ – експертиза світлих НП, експертиза мастильних матеріалів, експертиза твердих НП, експертиза видозмінених НП та ПММ.

ВИДИ ЕКСПЕРТИЗИ ПОЛІМЕРНИХ МАТЕРІАЛІВ І ВИРОБІВ З НИХ – експертиза полімерів, пластмас, гум і виробів з них.

ВИДИ ЕКСПЕРТИЗИ СКЛА, КЕРАМІКИ ТА ВИРОБІВ З НИХ – експертиза технічного скла (вироби, що використовуються на транспортних засобах: розсіювачі, скло кабін та ін., оптичне, медичне скло та ін.); експертиза будівельного скла (віконне скло, склоблоки та ін.); експертиза побутового скла (пляшкове скло та ін.); експертиза склоподібних часток.

ВИДИ ЕКСПЕРТИЗИ ТЮТЮНУ ТА ТЮТЮНОВИХ ВИРОБІВ – експертиза цигаркового тютюну і виробів з нього (сигарет, цигарок, сигареток), експертиза сигарного тютюну і виробів з нього (сигар), експертиза махорки і махоркових виробів, експертиза тютюнового попелу, експертиза мікрочастинок тютюну.

ВИДИ ЗІТКНЕНЬ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ − зустрічне (зіткнення транспортних засобів при русі один назустріч одному), попутне (зіткнення транспортних засобів при русі в одному напрямку). Їх різновидом є таке зіткнення: бічне (ковзне зіткнення бічних поверхонь транспортних засобів), кутове (зіткнення транспортних засобів, коли їх умовні подовжні осі розташовуються під кутом один відносно одного. У зіткненні транспортних засобів виділяють 3 основні етапи: 1) створення аварійної ситуації на дорозі; 2) кульмінаційний момент (контакт об’єктів, що беруть участь в зіткненні); 3) рух об’єктів після зіткнення до остаточної їх зупинки.

ВИДИ МАЛЮНКІВ БІГОВОЇ ДОРІЖКИ ПРОТЕКТОРА ШИНИ − з дорожнім малюнком протектора, універсальним (комбінованим) і з малюнком протектора підвищеної прохідності та ін. Обумовлені конструктивними характеристиками автомобільних шин.

ВИДИ МАЛЮНКІВ БІГОВОЇ ДОРІЖКИ ПРОТЕКТОРА ШИНИ − з дорожнім малюнком протектора, універсальним (комбінованим) і з малюнком протектора підвищеної прохідності та ін. Обумовлені конструктивними характеристиками автомобільних шин − див. Малюнок бігової доріжки протектора шини.

ВИДИ РІЗАННЯ МЕТАЛІВ, СПЛАВІВ ТА ВИРОБІВ З НИХ – 1) процес теплового розділення об’єкта, при якому метал у місці різання розплавляється й мимовільно видаляється (витікає). Різання проводять зварювальним устаткуванням, використовуючи газокисневу та дугову техніку; 2) процес механічного відокремлення частини металу за допомогою механічних засобів (ножиців, ножівкового полотна тощо).

ВИДИ СЕБМ – експертиза природних кам’яних будівельних матеріалів (каміння, гравій, щебінь, пісок як вихідна сировина, вироби чи їх частини з природних кам’яних матеріалів або на їх основі), експертиза штучних кам’яних будівельних матеріалів (бетон, залізобетон, будівельні розчини, цегла, плитки, вироби на основі мінеральних в’яжучих речовин), експертиза в’яжучих речовин (повітряні – гіпс, вапно та гідравлічні – цементи).

ВИДИ СЛІДІВ НІГ − сліди взутих ніг (сліди взуття), сліди босих ніг (стоп), сліди ніг (стоп), одягнених в шкарпетки (панчохи). Виділяють також доріжки слідів, що відображують функціонально-динамічні ознаки ходи, і окремі одиничні сліди ніг.

ВИДИ СЛІДІВ НІГ − сліди взутих ніг (сліди взуття), сліди босих ніг (стоп), сліди ніг (стоп), одягнених в шкарпетки (панчохи). Виділяють також доріжки слідів, що відображують функціонально-динамічні ознаки ходи, і окремі одиничні сліди ніг − див. Групові сліди ніг (доріжка слідів). Динамічний (лінійний) слід ноги, Класифікація слідів ніг, Об’єкти експертизи слідів ніг, Об’ємний слід ноги, Поверхневий (площинний) слід ноги, Повний слід низу взуття (ноги), Попереднє дослідження слідів ніг, Слід ноги (стопи), одягненої в шкарпетку (панчоху), Слід взуття, Статичні сліди ніг, Встановлення механізму утворення слідів ніг.

ВИДИ СЛІДОУТВОРЕННЯ В СЕМРВ – розрізняються: 1) за природою: фізичне, хімічне та змішане (фізико-хімічне); 2) за способом: контактне (безпосереднє та через третій об’єкт), безконтактне (наприклад, шляхом теплообміну за допомогою випромінення); 3) за результатом взаємодії: деформація тіла (зміна його форми та розмірів), руйнування (розділення цілого на частини з утворенням поверхні розділення), утворення слідів-нашарувань та слідів-відшарувань об’єкта за рахунок відокремлення або перенесення його частин без знищення фізичної цілісності об’єктів, що взаємодіяли,зміна агрегатного стану тіла (в тому числі перехід в інший фазовий стан), зміна хімічного складу (утворення нових сполук за рахунок хімічних реакцій, наприклад, окислення; 4) за направленістю (напрямком): однобічне та зустрічне.

ВИДИ СУДОВОЇ БІОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ – 1) експертиза об’єктів рослинного походження; 2) експертиза об’єктів тваринного походження; 3) імунологічна експертиза; 4) цитологічна експертиза; 5) молекулярно-генетична експертиза; 6) експертиза волосся; 7) одорологічна експертиза. Спостерігається тенденція до формування нових видів СБЕ, перелік яких поповнюється з формуванням теоретичних та методичних основ дослідження різних об’єктів біологічного походження.

ВИДИ СУДОВОЇ ЕКСПЕРТИЗИ МАТЕРІАЛІВ, РЕЧОВИН ТА ВИРОБІВ – 1) експертиза лакофарбових матеріалів і покриттів; 2) експертиза об’єктів волокнистих матеріалів і виробів з них; 3) експертиза нафтопродуктів та паливно-мастильних матеріалів; 4) експертиза металів і сплавів; 5) експертиза скла, кераміки та виробів з них; 6) експертиза полімерних матеріалів і виробів з них; 7) експертиза наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів; 8) експертиза речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин; 9) експертиза спиртовмісних сумішей; 10) експертиза ґрунтів; 11) експертиза наявності шкідливих речовин у навколишньому середовищі; 12) експертиза харчових продуктів; 13) експертиза сильнодіючих і отруйних речовин.

ВИДИ ТРАСОЛОГИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ − за предметом дослідження і наявності спеціальних методик: 1) гомоскопічні, 2) механоскопічні, 3) транспортні, 4) слідів тварин, 5) субстанціональні. У кожному з них, у свою чергу, виділяють підвиди – див. Гомоскопія, Експертиза слідів тварин, Завдання трасологічної експертизи, Механоскопія, Підвид трасологічної експертизи, Транспортно-трасологічна експертиза, Субстанціологія трасологічна.

ВИДИМЕ ВИПРОМІНЮВАННЯ – сукупність електромагнітних випромінювань, що викликають зорове відчуття, тобто сприймаються оком людини і розрізняються за яскравістю та колірним тоном. У діапазоні електромагнітних хвиль видиме випромінювання займає невелику ділянку, що охоплює діапазон довжин хвиль від 380 до 760 нм.

ВИДИМИЙ СЛІД − слід, який може бути безпосередньо сприйнятий зором (навіть якщо для цього його необхідно освітити під відповідним кутом). До видимих відносяться усі поверхневі сліди та сліди тиснення.

ВИДИМИЙ СЛІД − слід, який може бути безпосередньо сприйнятий зором (навіть якщо для цього його необхідно освітити під відповідним кутом). До видимих відносяться усі поверхневі сліди та сліди тиснення − див. Поверхневий слід, Слід тиснення.

ВИДІЛЕННЯ – ділянка зображення, обрана для редагування, як правило оточена послідовністю рухомих точок, що називаються границею виділення.

Виділяють чотири види фотографічної зйомки на місці події: орієнтуючу, оглядову, вузлову, детальну.

ВИДОЗМІНЕНІ НАФТОПРОДУКТИ – нафтопродукти, склад яких (груповий, елементний, фракційний) зазнав змін під впливом навколишнього середовища при експлуатації, транспортуванні, зберіганні, в результаті перебування на різних предметах-носіях.

ВИДОШУКАЧ (англ.: Viewfinder) – оптичний пристрій, призначений для відображення границь світлового зображення. Щоб границі кадру відображалися точно, кутове поле і оптична вісь видошукача повинні збігатися з кутовим полем і оптичною віссю об’єктива.

ВИДУВНЕ СКЛО – об’єкти, виготовлені зі скла методом видування: вироби побутового та технічного призначення – див. Побутове скло, Технічне скло.

ВИЗНАЧЕННЯ МОДЕЛІ І ОТОТОЖНЕННЯ ТРАНСПОРТНОГО ЗАСОБУ ЗА ВІДДІЛЕНИМИ ДЕТАЛЯМИ І ЧАСТИНАМИ – один з видів визначення групової приналежності і ідентифікації транспортних засобів. Для встановлення транспортного засобу використовуються уламки скла фар та інших скляних складових частин автомобіля, шматочки лакофарбового покриття та інших шаруватих матеріалів, уламки частин транспортного засобу, складові частини або кріпильні деталі окремих вузлів.

ВИЇМКИ НА РІЗЦЯХ − поглиблення на різальній поверхні зубів. У слідах відображуються у вигляді напівмісяцевої виїмки або траси. Їх наявність, форма і розміри є окремими ідентифікаційними ознаками − див. Різці.

ВИКОНАВЕЦЬ (ВИБУХОТЕХНІК, ОПЕРАТОР) – спеціально підготовлена особа, яка виконує функціональні повноваження, визначені нормативними документами у т.ч. посадовими інструкціями.

ВИКРИВЛЕННЯ (АРТЕФАКТИ) – в трасології всі явища неадекватного відображення ознак слідоутворюючого об’єкта та умов взаємодії у слідах. Виникають у процесі чи після слідоутворення (просадження ґрунту, нашарування інших слідів, вплив атмосферних умов, деформація автомобіля у результаті наступних взаємодій тощо).

ВИКРИВЛЕННЯ КОЛІРНЕ – невідповідності між колірними розходженнями кольорового фотографічного зображення і зображуваного об’єкта. Оцінюються або шляхом візуального порівняння зображення безпосередньо з оригіналом, або в результаті роботи уяви – по пам’яті на колірні розходження відомих об’єктів.

ВИКРИВЛЕННЯ ОЗНАК У СЛІДАХ ПАПІЛЯРНИХ УЗОРІВ – явище неадекватного відображення частини ідентифікаційних ознак папілярних узорів у слідах. Деякі ознаки є нестійкими і по-різному відображаються, залежно від сили натиску в момент слідоутворення: близько розташований до викривленої лінії початок (закінчення) може відобразитись як розгалуження (злиття).

ВИЛИЦІ – випуклі кістки черепа, що знаходяться між очима і верхньою щелепою, описуються за ступенем виступання вперед і в сторони.

ВИЛУЧЕННЯ СЛІДІВ ТРАСОЛОГІЧНОГО ПОХОДЖЕННЯ НА РЕЛЬЄФНИХ ПОВЕРХНЯХ З ВИКОРИСТАННЯМ ТЕРМОКЛЕЮЧИХ ПРИСТРОЇВ – процес копіювання слідів знарядь злому та слідів пальців рук шляхом нанесення розплавлених синтетичних клеїв. У разі вилучення слідів знарядь злому цей спосіб застосовують у випадку, якщо слід займає невелику площу, приблизно – 30×30 мм. Клей у рідкому стані через спеціальне сопло-дозатор заповнює усі щілини та прогалини, які знаходяться у сліді. Дактилоскопічні порошки, якими виявляються сліди у ході огляду місця вчинення злочину, дуже легко та швидко адгезуються до клейової суміші після чого відокремлюються від об’єкта-носія разом з нею. З метою запобігання повного приклеювання до поверхні об’єкту на якому виявлено слід, необхідно нанести навколо нього масло рослинного походження (для сліду пальця руки) або повністю покрити всю поверхню сліду (слід знаряддя злому) за допомогою ватно-марлевого тампону чи застосувати зрошувач, що сприяє безперешкодному від’єднанню клеєвої маси від слідосприймаючої поверхні. Часто з метою поліпшення проникнення клею до усіх шпарин у сліді і, відповідно, якості копіювання, нагрітий рідкий клей, нанесений на слід в один шар щільно притискають фрагментом скла обробленого рослинним маслом. Застигання клеєної суміші відбувається протягом 30 секунд, після чого можна від’єднувати скло від клеєної суміші, а клеєву суміш від слідосприймаючої поверхні сліду. Отримана гнучка полімерна маса з відображенням сліду добре відтворює як морфологічні ознаки самого сприймаючого об’єкту, так і індивідуальні ознаки сліду – див. Пристрій термоклеючий для копіювання слідів знарядь зламу та слідів пальців рук.

ВИМІРЮВАЛЬНИЙ ПРИСТРІЙ – засіб вимірювання, який дає можливість безпосередньо відраховувати (реєструвати) конкретні величини, що вимірюються.

ВИМІРЮВАЛЬНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ СКЛА – методи вимірювання лінійних розмірів, які дозволяють класифікувати об’єкти дослідження за родами (видами) виробів, та методи вимірювання кольору, відтінку, спектральних характеристик скла, які дозволяють диференціювати вироби зі скла за призначенням.

ВИМІРЮВАННЯ – загально науковий метод пізнання різних просторових величин. Об’єктами вимірювання при ідентифікації особи за ознаками зовнішності можуть бути: різноманітні властивості предметів, їх кількість, розміри, величина, кількісна сторона просторових відношень (відстань між очима, крилами носа тощо).

ВИМІРЮВАННЯ ЕКСПОЗИЦІЇ ЧЕРЕЗ ОБ’ЄКТИВ (англ. TTL, Through The Lens) – експозамір через об’єктив.

ВИМІРЮВАННЯ СЛІДУ БОСОЇ НОГИ (СТОПИ) – вимірювання по середній лінії сліду підошви стопи, що сполучає найбільш віддалену точку зовнішнього контуру частини п’яти стопи, середину подушечки третього пальця і дотичну, проведену перпендикулярно до вказаної лінії через найбільш виступаючу вперед точку контуру великого пальця. Ширину частин підошви вимірюють по перпендикулярах до середньої лінії стопи, проведеної в найширшій і найвужчій частинах залишеного ними сліду.

ВИМІРЮВАННЯ СЛІДУ НИЗУ ВЗУТТЯ – вимірювання загальної довжини сліду підошви, довжини і ширина сліду підметкової і проміжної частин, довжини, ширини і глибини сліду каблука. Довжину підошви і її частин вимірюють по середній лінії підошви, що сполучає крайню точку каблука і носочної частини підошви. Ширина сліду підошви, підметки, проміжної частини каблука визначається по перпендикулярах до середньої лінії підошви – найширшої частини сліду підметки, найвужчої частини сліду проміжної частини, біля переднього зрізу або в найширшій частині каблука.

ВИМІРЮВАННЯ ЯСКРАВОСТІ об’єкта зйомки, проводиться для визначення значення діафрагмового числа і видержки з урахуванням величини світлочутливості сенсора. Вимірювання яскравості здійснюють різними способами. Найбільш поширені фотоелектронні способи з використанням напівпровідникових приймачів світла – фотоелементів.

ВИПАДКОВА ОЗНАКА – ознака, виникнення якої обумовлене випадковими причинами, які практично не піддаються контролю – порівн. Необхідна (закономірна) ознака; див. Класифікація ознак об’єктів СЕМРВ.

ВИПРОБУВАННЯ – практична серія дій за систематизованими тестами (програмами), результати яких призводять до повної оцінки системи, обладнання чи їх окремих елементів.

ВИПРОБУВАННЯ ТА ОЦІНКА – дії, які пов’язані з випробуванням обладнання. Зазначені дії містять завдання формування та використання процедур і стандартів, обробки отриманих результатів та їх співставлення з існуючими технічними вимогами і стандартами.

ВИРАЗНІСТЬ – похідна ознака, яка використовується при вивченні елемента зовнішності, з визначеним уявленням про норму даного елемента зовнішності.

ВИРІБ – матеріалізований продукт людської праці певного цільового призначення, що має відносну незалежність та стійкість.

ВИРІБ – предмет праці, кількість якої характеризується дискретною величиною, що обчислюється в штуках, екземплярах.

ВИРІБ МАСОВОГО ВИРОБНИЦТВА – предмет загального виробництва, виготовлений найчастіше з промислового матеріалу в масовому або серійному порядку, з використанням прогресивних способів формоутворення (наприклад, лиття, штампування, зварювання тощо) у відповідності до нормативно-технічної документації (ГОСТ, ДСТУ, ТУ тощо) і який містить інформацію про виробниче джерело походження.

ВИРІВНЮВАННЯ ЕКСПОЗИЦІЇ – незначна зміна експозиції вверх чи вниз від того рівня, який був автоматично обраний камерою. Виконується шляхом вибору певного значення EV (exposure value – параметри експозиції).

ВИРІШЕННЯ ЕКСПЕРТНОГО ЗАВДАННЯ – процес пошуку відповіді на питання, поставлене перед експертом.

ВИРОБИ З ДОРОГОЦІННИХ МЕТАЛІВ І СПЛАВІВ – предмети, виготовлені з дорогоцінних металів та їх сплавів, призначені для використання в побуті та техніці. Виділяють види виробів: особисті прикраси, предмети туалету, сервіровки столу, прикраси інтер’єру, курильне приладдя, зубопротезні вироби, деталі технічних засобів тощо.

ВИРОБІВ ПАНЧІШНО-ШКАРПЕТКОВИХ ЗАГАЛЬНІ ОЗНАКИ – див. Загальні ознаки панчішно-шкарпеткових виробів.

ВИРОБНИЧІ ДЕФЕКТИ СКЛА – дефекти, що виникають у процесі виробництва: 1) хвилястість – нерівномірність товщини листового скла по його ширині; 2) кованість – нерівність (горбистість) поверхні, характерна для виробів, виготовлених методами пресування, прокату чи видування у форму; 3) смугастість – неоднорідність листового скла по його довжині, геометричному розміру, складу й інших ознаках; 4) посічка – невелика поверхнева тріщина, характерна для виробів, виготовлених методом пресування чи видування у форму; 5) шаруватість – смуги (шари), які видно на торці скла і які утворюються внаслідок неоднорідності потоків скломаси за складом та температурою; останній дефект характерний для скла, отриманого способом протягування – див. Видувне скло, Дефекти скла, Ознаки об’єкта, Пресоване скло, Прокатне скло.

ВИСИХАННЯ ЛФМ – процес перетворення рідкого ЛФМ у плівку. Проходить дві стадії: висихання «від пилу» – утворення найтоншої поверхневої плівки та повне висихання – утворення плівки по всій товщині нанесеного на підкладку матеріалу – див. Лакофарбові матеріали (ЛФМ).

ВИСИХАННЯ ТРУПНЕ – втрата рідини тілом людини після настання смерті, висихання шкірних покровів і видимих слизових, помітне через кілька годин після смерті.

ВИСНОВОК – документ, що містить думку, висновок установи, комісії, спеціаліста або експерта щодо якогось документу, об’єкту чи питання.

ВИСНОВОК ЕКСПЕРТА – процесуальний документ, у якому викладаються підстави проведення експертизи, хід і результати експертного дослідження. В.Е. складається з трьох частин: 1) вступної (вказується: назва експертизи; дата і місце складання висновку; дата постанови про призначення експертизи і хто її виніс; перелік об’єктів наданих на дослідження; питання, поставлені експерту на вирішення експертизи; відомості про особу експерта; клопотання про надання додаткових матеріалів і результатів їх розгляду; відомості про участь експерта в слідчих діях; прізвища і процесуальний стан осіб, які брали участь у проведенні експертизи); 2) дослідницької (описуються об’єкти експертизи; викладається процес експертного дослідження; проводиться аналіз і синтез отриманих результатів; наводяться різні розрахунки і довідкові дані, котрими користувався експерт; аргументується висновок; описуються конкретні ознаки, що покладені в основу обґрунтування висновку); 3) заключної (містяться висновки експерта, тобто відповіді на поставлені перед ним питання).

ВИСНОВОК ЕКСПЕРТА-ТРАСОЛОГА − відповідь на питання, поставлені слідчим (судом), що ґрунтується на дослідженні слідів і об’єктів, що надані на дослідження. Може бути позитивним або негативним, а за ступенем визначеності категоричним або вірогідним.

ВИСОТА – відстань від основи предмета до найдальшої точки його в горі по вертикальній лінії.

ВИСОТА КАБЛУКА ВЗУТТЯ − відстань, вимірювана по перпендикуляру переднього краю (зрізу) каблука. По висоті каблуки бувають: низький (до 25 мм), середній (до 45 мм), високий (більше 45 мм) − див. Передній край (зріз) каблука взуття.

ВИСОТА НОСА – в портретній експертизі визначається у профіль, відстанню від початку перенісся до горизонталі, яка проходить через місце кріплення носа до щоки. За цією ознакою ніс може бути низьким, середнім, високим (коротким, середнім, довгим). Середня висота носа становить третю частину загальної висоти обличчя.

ВИСТУПАННЯ – розташування елемента зовнішності відносно визначеної площини, наприклад, виступання нижньої щелепи відносно площини обличчя.

ВИТРАТНІ ВИРОБИ – продукти, які знаходяться у відповідній упаковці для часткового (дозованого) використання (котушки, бобіни, мотки, рулони, флакони, пляшки-дозатори тощо).

ВИХІДНИЙ ДОКУМЕНТ – документ, відправлений із організації, установи, підприємства тощо.

ВИХІДНИЙ НОМЕР ДОКУМЕНТА – реєстраційний номер документа, що ставить відправник.

ВИХІДНІ ДАНІ ТРАСОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ – матеріали справи, що представляються слідчим (судом) і необхідні для вирішення експертного завдання: сліди, зразки, об’єкти, що перевіряються, частини цілого, що ідентифікується, постанова (визначення) про призначення експертизи, протоколи оглядів місць подій, висновки експерта, проведені раніше та інші документи, що містять відомості про обставини і час виявлення слідів, способи їх фіксації і вилучення, умови зберігання, слідоутворення, зміни об’єктів, що перевіряються тощо.

ВИХОЛОЩЕНИЙ БОЄПРИПАС – боєприпас, в якому відсутні (видалені) вибухові речовини (спорядження) та засоби підриву.

ВИЯВЛЕННЯ СЛІДІВ АУТОРАДІОГРАФІЧНИМ СПОСОБОМ – спосіб виявлення потожирових слідів на папері та картоні у випадках наявності на них фарбувального матеріалу (зафарбувань), що перешкоджають звичайній фотозйомці. Об’єкт зі слідом поміщають в пластмасову касету спеціального приладу і обробляють парами радіоактивного формальдегіду міченого ізотопом С14. Після обробки слід стає радіоактивним. Об’єкт зі слідом вводять в контакт з емульсією фотоплівки, на якій отримують авторадіографічне зображення сліду.

ВІДБИТКИ – об’ємне (тривимірне) або поверхневе відображення зовнішньої будови контактної поверхні слідоутворюючого об’єкта, яке виникає при впливі (тиску) його на слідосприймаючу поверхню по нормалі, негативне і конформне за рельєфом, дзеркальне за відображенням.

ВІДБИТКИ – об’ємне (тривимірне) або поверхневе відображення зовнішньої будови контактної поверхні слідоутворюючого об’єкта, яке виникає при впливі (тиску) його на слідосприймаючу поверхню по нормалі, негативне і конформне за рельєфом, дзеркальне за відображенням – див. Слідосприймаючий об’єкт.

ВІДБИТОК – об’ємне або поверхневе відображення зовнішньої будови контактної поверхні руки (ступні), яке виникає під час прокатки його слідосприймаючою поверхнею.

ВІДБЛИСК (від нім. Blick, букв. – погляд, тут – блиск) – яскрава світлова пляма на темному фоні; спостерігається на полірованих поверхнях (глянсових фотознімках, зовнішніх поверхнях оптичних деталей тощо). Відблиск являє собою зображення світного джерела, що утворюється у відбитому світлі. У багатолінзових оптичних системах (наприклад, у фотооб’єктивах) відблиск утворюється в результаті багаторазового відбиття світла від різних оптичних поверхонь. Накладаючись на зображення об’єкта зйомки відблиски погіршують якість зображення.

ВІДДІЛЕННЯ – в трасології один з двох різновидів процесу поділу цілого, коли сліди на його частинах формуються під безпосереднім впливом сили та об’єкта, що руйнують цілісність. Рельєф кожної площини, по якій відбулося розділення, відображає не так властивості протилежної площини, скільки ознаки знаряддя поділу (леза ножа) і механізм впливу цього знаряддя (зміна напрямку різання) – порівн. Розчленування.

ВІДДУШКИ (ЗАПАШКИ) – багатокомпонентні суміші, які вводять до тютюнового виробу для надання йому певного аромату. Надходять на фабрику в готовому вигляді.

ВІДЖИМ РИГЕЛЯ ЗАМКА – процес дії на ригель зовні, в результаті чого він засовується в короб замка.

ВІДЖИМ РИГЕЛЯ ЗАМКА – процес дії на ригель зовні, в результаті чого він засовується в короб замка.

ВІДКРИТИЙ ПРИКУС – прикус, викликаний надмірним розвитком або недорозвиненням верхньої або нижньої щелепи. Спостерігається глибоке перекриття слідів. Зустрічається рідко і має більшу ідентифікаційну значимість, ніж інші види прикусу.

ВІДМИКАННЯ ЗАМКІВ – дія, за допомогою якої замок долається як перешкода шляхом переміщення в ньому ригеля (при цьому замок не розкривається).

ВІДМИКАННЯ ЗАМКІВ – дія, за допомогою якої замок долається як перешкода шляхом переміщення в ньому ригеля (при цьому замок не розкривається).

ВІДМИКАННЯ ЗАМКІВ НЕСПРАВЖНІМ КЛЮЧЕМ (СТОРОННІМ ПРЕДМЕТОМ) – встановлення наявності зв’язку між утворенням слідів від сторонніх предметів і фактом відкриття замка, положенням слідів по відношенню до тих деталей механізму, від переміщення яких залежить відкривання або закривання замикаючого пристрою.

ВІДМИКАННЯ ЗАМКІВ НЕСПРАВЖНІМ КЛЮЧЕМ (СТОРОННІМ ПРЕДМЕТОМ) – встановлення наявності зв’язку між утворенням слідів від сторонніх предметів і фактом відкриття замка, положенням слідів по відношенню до тих деталей механізму, від переміщення яких залежить відкривання або закривання замикаючого пристрою.

ВІДМИКАННЯ ЗАМКІВ СПОСОБИ – див. Способи відмикання замків.

ВІДМИЧКА – злодійський інструмент, пристосування, спеціального призначення для відмикання певної групи замків.

ВІДМИЧКА – предмет, призначений для відмикання не конкретного замка, а певної групи замків.

ВІДМІННІСТЬ – в експертних дослідженнях відношення несумісності, нерівності між мінімум двома сукупностями ознак, неодночасними станами, родами чи групами об’єктів, виявлене порівнянням і зумовлене тим, що один із них має ознаки (сукупність ознак), яких немає в інший. Встановлення відмінності є позитивним процесом диференціації або негативним процесом ідентифікації. Констатується у формі висновку про належність до різних множин або висновку про відсутність тотожності об’єкта.

ВІДМОВА ВІД ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРТИЗИ – письмове повідомлення керівника експертної установи (експертного підрозділу органів внутрішніх справ) про неможливість проведення експертного дослідження за відсутності необхідних засобів (умов) та спеціалістів визначеного фаху. Направляється органу, який призначив експертизу, з усіма наданими на експертизу матеріалами та об’єктами.

ВІДНОВЛЕНИЙ ТЮТЮН – тютюн, отриманий з відходів тютюнової промисловості (тютюнового пилу) шляхом спеціальної обробки.

ВІДНОСНА СТІЙКІСТЬ (див. СТІЙКІСТЬ ОЗНАК ЗОВНІШНОСТІ).

ВІДНОСНО НЕСТІЙКА ОЗНАКА – див. Нестійка ознака.

ВІДНОСНО СТІЙКА ОЗНАКА – див. Стійка ознака.

ВІДОБРАЖЕННЯ ВИДИ – див. Види відображення.

ВІДОМОСТІ ПРО ЗОВНІШНІСТЬ НЕВІДОМИХ ОСІБ (злочинців, які зникли з місця злочину) – збираються при допиті свідків або потерпілих, огляді та вивченні речових доказів (зокрема, слідів та одягу злочинця), виявлених на місці вчинення злочину.

ВІДПАЛ – поступове повільне охолодження виробів зі скла при температурі певного діапазону для зняття залишкових напруг в матеріалі (виробі).

ВІДСТОВБУЧЕНІСТЬ – розташування вушних раковин відносно бокової поверхні голови та обличчя, визначають відносними поняттями (спільна, верхня, нижня).

ВІДТВОРЕННЯ ОБЛИЧЧЯ ЗА ЧЕРЕПОМ – у практиці застосовується з оперативно-пошуковою метою. Відтворення обличчя (голови) за черепом здійснюється у вигляді скульптурного портрета за методикою М.М. Герасимова. Методика заснована на закономірностях співвідношення в будові м’яких тканин обличчя і черепа.

ВІДТИСК – об’ємне або поверхневе відображення зовнішньої будови контактної поверхні руки (ступні), що виникає під час натиснення нею на слідосприймаючу поверхню.

ВІДТІНОК (небажаний) – відхилення у колірній гамі зображення, як правило небажаний колір.

ВІДХОДИ ВИРОБНИЦТВА НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ – різноманітні за складом та фізико-хімічними властивостями залишки речовини (побічні продукти), що утворюються в процесі виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів; не відносяться до наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів і не є сировиною для їх виготовлення.

ВІДШАРУВАННЯ – відділення частинок, шматочків, шарів речовини з поверхні об’єкта (транспортного засобу, дорожнього покриття тощо).

ВІДШАРУВАННЯ – відділення частинок, шматочків, шарів речовини з поверхні об’єкта (транспортного засобу, дорожнього покриття тощо).

ВІДШАРУВАННЯ ПРОТЕКТОРА – один з видів пошкодження шини, що полягає у відділенні протектора від каркаса шини. Утворюється на шинах, покришки яких мають відновлений протектор, а також на нових покришках з виробничим дефектом.

ВІДШАРУВАННЯ ПРОТЕКТОРА – один з видів пошкодження шини, що полягає у відділенні протектора від каркаса шини. Утворюється на шинах, покришки яких мають відновлений протектор, а також на нових покришках з виробничим дефектом.

ВІДШАРУВАННЯ СЛІДИ – див. Сліди відшарування.

ВІЗА НА ДОКУМЕНТАХ – підпис посадової особи на документі, що свідчить про її ознайомлення з документом або про її згоду з його змістом (елемент погодження).

ВІЗЕРУНКОВЕ СКЛО – вид листового скла: безбарвне чи кольорове скло, що має по всій площі однієї поверхні рельєфний візерунок глибиною 0,5-1,5 мм. Виробляється, як правило, товщиною 4,5 та 6 мм зі світлопропусканням 60-70%. Застосовується з метою засклення приміщень для часткового чи повного виключення видимості – див. Будівельне скло.

ВІЙСЬКОВА ТЕХНІКА – зброя, бойові і небойові машини, прилади, апарати, пристрої та інші технічні засоби, якими оснащуються збройні сили для забезпечення їх бойової та повсякденної діяльності.

ВІК – період життя людини, який визначається за зовнішніми ознаками елементів зовнішності на вигляд, оскільки істинний (календарний, хронологічний) не завжди відповідає справжньому, іншими словами період життя людини з народження до смерті. При визначенні віку користуються таким правилом: фіксують ознаки, які свідчать про максимальну та мінімальну вікову межу, вносять поправки у відповідності до умов життя, стану здоров’я людини і роблять висновок про приблизний вік особи (див. ВІКОВИЙ ПЕРІОД).

ВІКОВА ГРУПА – один із різновидів умовної великої групи людей, що об’єднуються за ознакою віку, враховується при допиті з метою встановлення психологічного контакту, обрання режиму і тактики слідчої дії.

ВІКОВА ПЕРІОДИЗАЦІЯ – виділення визначених етапів у процесі розвитку особи, термін вживається при складанні «словесного портрету», а також при проведенні деяких видів судових та криміналістичних експертиз.

ВІКОВИЙ ПЕРІОД – певний відрізок життя людини. На практиці виділяють такі вікові періоди: дитячий (новонароджений, грудний, раннього дитинства, перший та другий періоди дитинства), підлітковий, юнацький, молодий, середній, літній (похилий), старечий, довголітній.

ВІКОННЕ СКЛО – вид листового скла, призначений для заповнення світлових отворів у будинках та інших спорудах. Випускається товщиною від 2,0 до 10 мм (в особливих випадках – більше). Найчастіше використовується скло товщиною 3,0±0,2 та 4,0±0,3 мм.

ВІКОННЕ СКЛО – вид листового скла. Призначене для заповнення світлових отворів у будинках та інших спорудах. Випускається товщиною від 2,0 до 10 мм (в особливих випадках – більше). Найчастіше використовується скло товщиною 3,0±0,2 та 4,0±0,3 мм.

ВІЛЬНІ КІНЦІ НИТОК ПОШКОДЖЕННЯ – елементи механічного пошкодження тканини одягу, розташовані по краях і кінцях пошкодження і виступають в просвіт останнього. Залежно від властивостей слідоутворюючого об’єкта можуть бути нерозволокненими і розволокненими, потоншеними, сплощеними; волокна вільних кінців можуть бути розділені на одному та різних рівнях.

ВІНІПЛАСТ – твердий непластифікований чи частково пластифікований полімерний матеріал (пластмаса) на основі полівінілхлориду. Випускається у вигляді заготовок (листи, труби, стрижні, гранули тощо). Застосовують для виготовлення корозійностійких хімічних ємностей, трубопроводів та арматури до них, оздоблювальних будівельних матеріалів, тари й упаковки для побутових виробів – див. Полівінілхлорид (ПВХ).

ВІНЬЄТКА – темні кути зображення, як правило створювані об’єктивом, який формує зображення менше ніж площа кадру.

ВІНЬЄТУВАННЯ (англ.: Vignetting) – часткове обмеження різними оптичними елементами похилих по відношенню до оптичної вісі світлових променів при їх проходженні крізь оптичну систему. Виражається у затіненні крайових ділянок світлового зображення і його обмеженні колом певного діаметра.

ВІСКОЗНІ ВОЛОКНА – штучні гідратцелюлозні волокна, що отримують з природної целюлози (найчастіше – деревної) ксантогенатним способом. Ступінь полімеризації целюлози (молекулярна маса) складає 300-350 для звичайних та 400-450 – для високоміцних волокон.

ВІТРИННЕ СКЛО – вид виробів з листового скла з гладкою поверхнею. Призначене для засклення вітрин та великих отворів у торгових і громадських будівлях. В.с. виробляється полірованим і неполірованим. Різниця у товщині не повинна перевищувати ±0,5 мм.

ВІТРИННЕ СКЛО – вид виробів з листового скла з гладкою поверхнею. Призначене для засклення вітрин та великих отворів у торгових і громадських будівлях. В. с. виробляється полірованим і неполірованим. Різниця у товщині (відповідно до ДСТУ) не повинна перевищувати ±0,5 мм.

ВКАЗІВКА – правовий акт, що видає установа, переважно з питань інформаційно-методичного характеру, а також з питань, пов’язаних з організацією виконання наказів, інструкцій та інших документів.

ВКЛАДИШ КОНТРОЛЬНИЙ − див. Контрольний вкладиш.

ВКЛАДКА − засіб для заміщення дефекту твердих тканин на зубах (як правило, передніх) або фіксації місткоподібного зубного протеза. У слідах відображується у вигляді лінії, що втиснула, в місці з’єднання із зубом або протезом.

ВКЛЮЧЕННЯ В ГОЛІВКУ ПЕТЛІ (СЕРЦЕВИНА ПЕТЛІ) − один або декілька фрагментів різного виду, «скоби», невеликі круги, овали тощо, що знаходяться усередині петлі. Дозволяють поділити петлі на ряд підвидів, що використовується при побудові монодактилоскопічних реєстраційних класифікацій – див. Монодактилоскопія.

ВКЛЮЧЕННЯ в ЛФМ – наявність різних часток у масі ЛФМ чи на поверхні. Утворення В. може бути викликано природними (наприклад, неоднорідністю сировини), а також випадковими (наприклад, умови експлуатації об’єктів) чинниками – див. Лакофарбове покриття (ЛФП), Лакофарбові матеріали (ЛФМ).

ВЛАСНІ АНАТОМІЧНІ ОЗНАКИ ЗОВНІШНОСТІ – частини загальних анатомічних елементів та ознак зовнішності, що мають відношення до величини, форми, розташування анатомічних аномалій (рубців, бородавок, родимих плям, слідів віспи та ін.), а також особливостей взаємного розташування антропометричних точок обличчя і розмірних (лінійні та кутові) співвідношень між ними.

ВЛАСНІ ЕЛЕМЕНТИ ЗОВНІШНОСТІ – елементи (частини, деталі), які належать організму людини. Вони поділяються: на анатомічні (морфологічні) елементи та ознаки зовнішньої будови тіла людини, його частин та покровів (елементи тілесної організації людини), функціональні (хода, жестикуляція, голос та ін.) загально-фізичні (стать, вік, фізичний стан), демографічні (раса, національність, народність, етнічна група).

ВЛАСНІ ОЗНАКИ СЛІДУ – ознаки, що характеризують контурну лінію сліду, його розміри, колір та інші властивості його речовини. За В.о.с. роблять висновок, якого роду зміни внесено до слідосприймаючого об’єкту (відбулася зміна його форми на певній ділянці або нашарування речовин, що призвело до зміни кольору поверхні на певній ділянці та ін.) За В.о.с. можна виявити, а в разі необхідності ідентифікувати слід або провести його діагностичне дослідження, встановивши, наприклад, давність. Дозволяють поділити сліди на поверхневі, вдавлені, впроваджені, а також видимі і невидимі – див. Слідовий контакт.

ВЛАСТИВІСТЬ ОБ’ЄКТА ЕКСПЕРТИЗИ – сторона об’єкта, яка зумовлює його відмінність або подібність з іншими об’єктами та проявляється в його відношенні до них. Суттєві властивості визначають кількісні та якісні характеристики об’єкта. Властивості об’єкта експертизи виражаються через його ознаки.

ВЛАСТИВОСТІ ТРАСОЛОГІЧНІ – див.Трасологічні властивості.

ВМ’ЯТИНА − пошкодження різної форми і розмірів, що характеризуються здавленістю слідосприймаючої поверхні, яке з’являється внаслідок її залишкової деформації.

ВНУТРІШНІ СПРАВИ – сфера діяльності держави щодо впорядкування суспільних відносин, пов’язаних із захистом життя, здоров’я, прав та свобод громадян, забезпеченням громадського порядку та громадської безпеки, захистом власності, інтересів суспільства та держави від протиправних посягань.

ВОВНА – 1) волосяний покрив овець, кіз, верблюдів та інших тварин, що піддається переробці в пряжу; 2) вироби текстильного, трикотажного, валяльно-повстяного виробництва. Має назву за видом тварини, від якого вона отримана. Найчастіше під В. розуміється волосяний покрив вівці (95-97% усієї В., що надходить у вовнопереробну промисловість). Отримується такими способами: зістригається з тварин (вівці, кози), вичісується з волосяного покриву (як правило, кози) або оббирається при линянні (верблюжа) – див. Груба вовна, Напівтонка вовна, Неоднорідна вовна, Однорідна вовна, Тонка вовна.

ВОВНЯНІ ВОЛОКНА – зістрижений з тварин волосяний покрив, що пройшов певну технологічну обробку. Важлива характеристика В.в. – наявність кутикулярного, тобто зовнішнього шару волокна. Він складається з ороговілих клітин, які покривають волокно на зразок риб’ячої луски.

ВОГНЕВИЙ ЛАНЦЮГ ДЕТОНАТОРА – сукупність засобів займання і детонації, які використовуються для забезпечення необхідної дії детонатора після отримання команди на спрацьовування. Зазвичай включає елементи: капсуль-запальник (електрозапалювач), сповільнювач, капсуль-детонатор, проміжний заряд, підсилювальний заряд і детонатор.

ВОГНЕВИЙ СПОСІБ ПІДРИВУ – підрив зарядів ВР, що здійснюване за допомогою капсуля-детонатора та вогнепровідного шнура.

ВОГНЕПАЛЬНІ ПОШКОДЖЕННЯ ОДЯГУ – пошкодження, заподіяне в результаті дії снаряда вогнепальної зброї та додаткових факторів пострілу. Виділяють вхідне і вихідне В.п.о. Нерідко в місці вхідного пошкодження спостерігається дефект тканини («мінус тканини») за рахунок вибивання її частини. Вхідне пошкодження часто округлої форми з нерівними краями, вільні кінці ниток зі слідами розриву: разволокнені, потоншені, волокна в нитках розділені на різних рівнях. У місці вхідного пошкодження спостерігаються додаткові сліди пострілу. Вихідне пошкодження відображується, як правило, у формі шпарини та характеризується відсутністю дефекту тканини («мінус тканини»), пошкоджені нитки розділені по типу розриву.

ВОГНЕПРОВІДНИЙ ШНУР (ВШ) – засіб передачі вогневого імпульсу для збудження вибуху капсуля-детонатора або займання порохового заряду через певний проміжок часу. Складається з порохової серцевини з направляючою ниткою і зовнішньої оболонки, вкритої водо непроникаючим складом.

ВОДОЕМУЛЬСІЙНА ФАРБА – суспензія пігментів чи їх сумішей з наповнювачами у водяних емульсіях (латексах) з додаванням допоміжних речовин (емульгаторів, стабілізаторів тощо). Після висихання (отвердіння) утворює непрозору тверду забарвлену матову плівку.

ВОЛОГЕ КОПІЮВАННЯ – метод, що відноситься до копіювальних методів дослідження документів (клас фізичних методів). Застосовується для встановлення змісту залитих і закреслених текстів, диференціації матеріалів письма з метою виявлення дописок, а також визначення відносної послідовності нанесення штрихів, що перетинаються. Вирішення перших двох завдань ґрунтується на здатності матеріалів письма залежно від складу по-різному копіюватися на поліхлорвінілову плівку або фотопапір, змочені органічними розчинниками (наприклад, диметилформамідом) або дистильованою водою відповідно. Умови копіювання (тривалість контакту адсорбенту з документом, тиск) визначаються характером розв’язуваного завдання й розчинністю речовини штрихів. В.к. – метод руйнуючий.

ВОЛОГОВБИРАННЯ – ознака, що характеризує здатність об’єкта всмоктувати й утримувати вологу. Залежить від природи матеріалу підкладки, умов виробництва, експлуатації. Визначається за різницею маси зразка матеріалу в насиченому водою та абсолютно сухому стані. Виражається у відсотках від маси сухого матеріалу чи від загального об’єму зразка.

ВОЛОКНА – див. Азбестові волокна, Ацетатні волокна, Бавовняні волокна, Бавовняні зрілі волокна, Бавовняні недозрілі волокна, Бавовняні незрілі волокна, Бавовняні перезрілі волокна, Білкові волокна, Взаємно відображені волокна, Віскозні волокна, Вовняні волокна, Елементарне волокно, Елементарне волокно, фрагмент, Лляне технічне волокно, Луб’яні волокна, Матоване волокно, Мідно-аміачні волокна, Модакрилонітрилові волокна, Натуральні (природні) волокна, Поліакрилонітрилові волокна, Поліамідні волокна, Поліефірні волокна, Поліолефінові волокна, Профільовані волокна, Синтетичні волокна, Хімічні волокна, Целюлозні волокна, Штапельні волокна, Штучні волокна.

ВОЛОКНИСТІ МАТЕРІАЛИ – пряжа, нитки, тканина, трикотаж, неткані текстильні матеріали (ватин), килими, штучне хутро та вироби з них. В основі об’єктів волокнистої природи лежить елементарне волокно.

ВОЛОКНО – протяжне тіло, гнучке та міцне, з малими поперечними розмірами (10-50 мкм), обмеженої довжини, придатне для виготовлення ниток (пряжі) і текстильних виробів. Волокна поділяють за походженням, хімічним складом та властивостями на класи (природні та хімічні), підкласи (напр., хімічні – на синтетичні та штучні), види (бавовна, льон, вовна, капрон, лавсан та ін.). Родову належність об’єкта волокнистої природи визначає класифікаційна категорія волокна. До системи групових ознак волокнистих матеріалів належать ознаки додаткової обробки (апрети, барвники), до індивідуальних – наявність забруднень, специфічні дефекти тощо – див. Волокна, Встановлення виду волокна, Встановлення класу волокноутворюючого полімеру, Колір волокна, Морфологічні ознаки волокна, Товщина волокна.

ВОЛОСИНА – ниткоподібне рогове утворення, що росте на шкірі людини.

ВОЛОССЯ – див. Остьове волосся, Перехідне волосся, Покривне волосся, Пухове волосся.

ВОЛОССЯ – сукупність волосин, що ростуть на тілі людини, у портретній експертизі характеризується: за густотою (густе, середньої густоти, рідке); за ступенем, величиною і локалізацією лисини та залисини – лисина на чолі, лисина на тімені, лисина на маківці, поздовжня лисина, осередкове облисіння, повне облисіння голови; за формою (пряме, хвилясте, кучеряве, патлате), за контуром на чолі (лобі) (дугоподібний, прямолінійний, ламаний, звивистий); за кольором (чорне, каштанове, русяве, біляве, руде і т. ін.); за наявністю та поширенням сивини (на скронях, тімені, потилиці, слабо виражена сивина, повне посивіння, пасма сивини і т. ін.); за довжиною (довге, середньої довжини, коротке), зачіскою, фасоном стрижки, ознаками косметичного фарбування волосся тощо.

ВОЛОССЯ ТВАРИНИ – волокноподібне тіло, що формується в природних умовах і складає в сукупності з іншими волосяний покрив тварин. Після стрижки та технологічної обробки В.т. стає волокном вовни – див. Вовняні волокна.

ВОЛОСЯНИЙ ПОКРИВ – характеризується густиною, розміром, формою або конфігурацією, жорсткістю, кольором.

ВОЛЬТФАС – раптовий поворот обличчям до переслідувача.

ВОРОНКА ВИБУХУ – заглиблення в ґрунті або іншому середовищі, утворене вибухом заряду ВР.

ВПІЗНАВАЛЬНА ЗЙОМКА – (див. ФОТОЗЙОМКА УПІЗНАВАЛЬНА).

ВРІЗНИЙ ПОСТІЙНИЙ ЗАМОК − див. Постійний врізаний замок.

ВСТАНОВЛЕННЯ ВИДУ ВОЛОКНА – віднесення волокна на підставі встановлення хімічного складу, фізико-хімічних властивостей та морфологічних особливостей до певного класу (виду), наприклад, волокно бавовняне, лляне, вовняне, капронове, лавсанове та ін. Основні методи: мікроскопічні, хімічні, спектральні.

ВСТАНОВЛЕННЯ КЛАСУ БАРВНИКА – віднесення барвника, що досліджується, до конкретного класу згідно з хімічною чи технологічною класифікацією на підставі даних хімічного, колористичного, спектрального та інших методів аналізу – див. Класифікація барвників технологічна, Класифікація барвників хімічна.

ВСТАНОВЛЕННЯ КЛАСУ ВОЛОКНОУТВОРЮЮЧОГО ПОЛІМЕРА – віднесення волокноутворюючого полімеру до певного класу (структурного типу) за ознаками спільності будови і хімічних властивостей, наприклад, целюлозні, білкові (протеїнові), поліамідні, поліефірні та ін. Основні методи: хімічний аналіз, спектральний аналіз у ІЧ-діапазоні спектра, елементний органічний мікроаналіз, визначення подвійного променезаломлення.

ВСТАНОВЛЕННЯ МАРКИ БАРВНИКА – віднесення барвника, що досліджується, до конкретної хімічної сполуки з визначеною родовою чи фірмовою назвою (найменуванням марки).

ВСТАНОВЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ УТВОРЕННЯ СЛІДІВ НІГ – дослідження з метою вивчення слідів ніг, умов і обставин їх утворення. Дає можливість експерту відтворити експериментальні сліди у відповідних умовах, що, в свою чергу, дозволяє пояснити відмінності ознак.

ВСТАНОВЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ УТВОРЕННЯ СЛІДІВ НІГ – дослідження з метою вивчення слідів ніг, умов і обставин їх утворення. Дає можливість експерту відтворити експериментальні сліди у відповідних умовах, що, в свою чергу, дозволяє пояснити відмінності ознак.

ВСТАНОВЛЕННЯ ПАЛЬЦЯ, ЯКИЙ ЗАЛИШИВ СЛІД – одне із завдань локалізації відображеної в сліді ділянки руки.

ВСТАНОВЛЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО КОНТАКТУ – процес встановлення найсприятливішої «атмосфери» спілкування. Досягається використанням комплексу тактичних прийомів.

ВСТАНОВЛЕННЯ СПІЛЬНОЇ (РІЗНОЇ) РОДОВОЇ (ГРУПОВОЇ) НАЛЕЖНОСТІ ОБ’ЄКТІВ СЕМРВ – 1) встановлення належності двох та більше об’єктів, що порівнюються, до одного (різних) роду чи групи; 2) одне з завдань експертизи або етапу дослідження з метою встановлення індивідуально-конкретної тотожності об’єкта. Прикладом визначення спільної родової належності об’єктів ЕМРВ є віднесення низки зразків мастильних матеріалів до трансмісійних, спільної групової належності – встановлення факту виготовлення зразків ЛФП із однієї партії сировинних матеріалів – див. Група об’єктів, Рід об’єктів ЕМРВ.

ВСТАНОВЛЕННЯ ФАКТУ КОНТАКТНОЇ ВЗАЄМОДІЇ ОБ’ЄКТІВ СЕМРВ – експертне завдання, що має за мету встановити факт безпосереднього контакту (дотику) індивідуально-визначених об’єктів за слідами їх взаємодії. Вирішення завдання в більшості випадків реалізується в межах комплексної експертизи – див. Ситуаційне завдання в СЕМРВ.

ВСТАНОВЛЕННЯ ФІЗИЧНИХ ОЗНАК ЛЮДИНИ – аналіз виявлених ознак сліду, що дозволяють зробити висновок про фізичні особливості людини, яка залишила слід (за розміром стопи та взуття визначити її зріст, за елементами доріжки слідів – виділити особливості ходи, що свідчать про фізичні вади опорно-рухового апарату людини.

ВСТАНОВЛЕННЯ ФІЗИЧНИХ ОЗНАК ЛЮДИНИ – аналіз виявлених ознак сліду, що дозволяють робити висновок про фізичні особливості людини, яка залишила слід (за розміром стопи та взуття визначити її зріст, за елементами доріжки слідів – виділити особливості ходи, що свідчать про фізичні вади опорно-рухового апарату людини.

ВСТАНОВЛЕННЯ ЦІЛОГО ЗА ДОПОМОГОЮ ЙОГО ЧАСТИН − в трасології різновид трасологічної ідентифікації, що проводиться за ознаками рельєфу площин розчленовування (лінії відділення чи розділення) або рельєфу інших поверхонь (часток, мікрочасток), що складали раніше ціле.

ВСТАНОВЛЕННЯ ЦІЛОГО ЗА ЙОГО ЧАСТИНАМИ − в трасології різновид трасологічної ідентифікації, що проводиться за ознаками рельєфу площин розчленовування (лінії відділення чи розділення) або рельєфу інших поверхонь (часток, мікрочасток), що складали раніше ціле.

ВТОРИННИЙ СЛІД ЛИНВИ − слід, що утворюється при зміщеннях линви. Найбільш чітко він виражений біля країв вхідних і вихідних отворів пломби − див. Линва для пломбування.

ВТОРИННІ ВИБУХОВІ ПРИСТРОЇ – (вторинний інцидент) вибухові пристрої, які спеціально встановлені для ураження людей на місці інциденту за фактом виявлення першого вибухового чи підозрілого предмету або за фактом вибуху.

ВТРАТИ СВІТЛА в оптичній системі – складаються із втрат, пов’язаних із відбиттям світла на границі середовищ в оптичній системі, поглинанням світла і розсіюванням світла в цих середовищах, а також із поглинанням світла різними поверхнями оправ, дзеркал.

ВУЛКАНІЗАТИ – див. Гуми.

ВУЛКАНІЗАЦІЯ – технологічний процес перетворення каучуку чи каучукової суміші в еластичну гуму. При В. відбувається з’єднання (зшивання) молекул каучуку хімічними зв’язками під впливом вулканізуючих агентів або іонного випромінення в просторову тривимірну сітку – див. Вулканізати, Гуми, Каучуки.

ВУЛКАНІЗУЮЧІ АГЕНТИ – речовини, що викликають утворення просторової вулканізаційної сітки в процесі вулканізації. До В.а. відносяться сірка, селен, телур, деякі ароматичні ди- та полісульфіди, органічні пероксиди, оксиди металів, похідні хінонів, діаміни тощо.

ВУСИ – волосся, що росте над верхньою губою у чоловіків. Визначається за формою, величиною, розташуванням, фасоном та особливостями.

ВУШНА РАКОВИНА У ЦІЛОМУ – частина зовнішнього вуха у людини; описується за розміром (велика, середня, мала), за формою (овальна, кругла, прямокутна, трикутна), за особливостями будови мочки (мала, середня, велика, трикутна, овальна, прямокутна, відокремлена, зросла, з ямкою або косою борозною), у фас за ступенем прилягання, відстовбурчення (спільна, верхня, нижня).

Г

ГАБІТОЛОГІЯ – наука, яка вивчає зовнішні ознаки людини, закономірності їх зміни у часі, способи і засоби їх фіксації, використання в процесі розшуку та ототожнення людини (див. Габітоскопія криміналістична).

ГАБІТОСКОПІЯ КРИМІНАЛІСТИЧНА – галузь криміналістичної техніки, що включає систему теоретичних положень про зовнішні ознаки людини і сукупність методів та науково-технічних засобів, що забезпечують збирання, дослідження і використання цих ознак для ототожнення особи. В основі Г.К. лежать дані анатомії, антропології, біології.

ГАБІТУС (зовнішність) – зовнішній вигляд людини з його особливостями.

ГАЗ – див. Газоподібне тіло.

ГАЗОНАПОВНЕНІ ПЛАСТМАСИ – пористі пластмаси, що мають відкриті (поропласти, наприклад, поролон), закриті (пінопласти) та змішаного типу пори, створені пороутворювачами. Використовуються: в будівництві як конструкційні, тепло- і звукоізоляційні матеріали (пінополіуретан, пінополівінілхлорид та ін.); для виготовлення плавучих засобів – буїв, понтонів, рятувальних поясів, човнів (пінополівінілхлорид, пінополіетилен, пінополістирол); як пакувальні матеріали (пінополіетилен, пінополістирол, пінополіуретан); для виготовлення підошов для взуття (пінополівінілхлорид, пінополіуретан) та в інших галузях. Найбільш поширені: пінополіуретани (поролон), пінополістирол і пінополівінілхлорид (вініпор, піноеласт, піноізовініл) – див. Пластичні маси (пластмаси, пластики).

ГАЗОПОДІБНЕ ТІЛО – агрегатний стан речовини, при якому її частки (молекули чи атоми) вільно рухаються в об’ємі, що значно перевищує об’єм самих часток, тобто розподілені в просторі випадково. При нормальних умовах (0°С і тиску 1,01325х 105 Па) у газоподібному стані знаходяться – кисень, азот, метан та інші гази. Ідентифіковано може бути лише конкретний об’єм газу, який знаходиться в замкнутому просторі – див. Речовина.

ГАЗОРІДИННА ХРОМАТОГРАФІЯ НП І ПММ – метод якісного та кількісного визначення вуглеводневого складу об’єктів. Використовується для встановлення виду, марки НП і ПММ, при вирішенні ідентифікаційних завдань – див. Нафтопродукти (НП) та паливно-мастильні матеріали (ПММ), Хроматографічний аналіз НП і ПММ.

ГАЛЮЦИНАЦІЇ (марення) – неправдиві сприймання, обмани чуттів (зору, слуху, нюху, смаку, що виникають без зовнішнього подразника і сприймаються як образи реальних предметів. Г. спостерігаються при психічних і деяких інфекційних захворюваннях.

ГАЛЮЦИНОГЕНИ – наркотичні засоби та психотропні речовини, вживання яких призводить до виникнення галюцинацій, тобто відчуття реально неіснуючих подій та явищ. До найбільш розповсюджених серед наркоманів Г. відносяться канабіс, ЛСД та ін. – див. Наркоманія.

ГАМА КОЛІРНА – ряд кольорів, що домінують в об’єкті чи його зображенні та визначають його колорит і тональність. Колірна гама називається «холодною», коли найбільш помітні поєднання синьо-зелених, синьо-блакитних, жовто-зелених, червоно-пурпурних колірних тонів; «теплою» – коли домінують жовті, оранжеві, червоні кольори. Характер колірної гами визначається за зоровим сприйняттям кольорів в умовах конкретного освітлення. Так, при зниженій яскравості освітлення в колірній гамі більш помітними (чіткими) виявляються «холодні» тони (сині, зелені тощо), а колірні розходження «теплих» тонів (червоних, жовтих тощо) в цих умовах зменшуються. Отже, зміни у колірній гамі відбуваються також при зміні кольоровості освітлення. Наприклад, при переході від освітлення сонячним світлом до освітлення лампами розжарювання більш помітними стають «теплі» тони. Колірна гама фотографічного зображення визначається забарвленням об’єкта зйомки, яскравістю і кольоровістю його освітлення, атмосферними умовами, а також умовами експонування (часом експонування, спектральними характеристиками світлофільтрів, що застосовуються при зйомці тощо). Колірну гаму фотографічного зображення вважають гармонічною, якщо вона відповідає візуально колірній гамі об’єкта зйомки в умовах природного освітлення.

ГАМА-КОРЕКЦІЯ – метод зміни яскравості, контрастності і колірного балансу зображення шляхом присвоєння нових значень півтонам і кольоровим відтінкам зображення. Гама-корекція може бути лінійною або нелінійною. Лінійна корекція вносить однакову кількість змін в усі відтінки. Нелінійна корекція варіює зміни відтінків у залежності від тону чи від найбільш світлих ділянок зображення, середніх тонів або тіней для одержання більш точного і поліпшеного зображення.

ГАРАНТІЯ ЯКОСТІ – всі заплановані та системні дії, які виконуються у межах системи якості як невід’ємні складові з виконання спеціальних вибухотехнічних робіт.

ГАРАНТОВАНА БЕЗПЕЧНА ВІДСТАНЬ (ДИСТАНЦІЯ) – дорівнює відстані, збільшеної у 1,5-2 рази від безпечної відстані.

ГАРЯЧИЙ БАШМАК (англ. hot shoe) – являє собою колодку, призначену для надійної фіксації спалаху на камері.

ГАСИ – продукти, що виробляються на основі фракцій нафти, які википають при температурі 200-300°С. Виділяють Г. освітлювальні (для технічної мети) і авіаційні (застосовуються як палива для реактивних двигунів) – див. Паливо.

ГАШИШ – див. Смола канабісу.

ГВИНТІВОЧНА ГРАНАТА – гранатометний постріл для стрільби з гвинтівкового гранатомета.

ГВИНТОВИЙ ЗАМОК − замок, у якому функцію ригеля виконує гвинт, що має в передній частині різьблення. При замиканні гвинт угвинчується в отвір корпусу замка і одним кінцем входить в отвір дужки.

ГЕКСОГЕН – бризантна ВР. Безбарвний кристалічний порошок. Температура спалаху біля 230°С, теплота вибуху 5,4 МДж/кг, швидкість детонації понад 8350 м/с при щільності 1,7 г/см3. При займанні горить шиплячим яскравим полум’ям. Застосовується для спорядження боєприпасів та виготовлення детонаторів і для вибухових робіт, в основному, в суміші з тротилом, алюмінієм, аміачною селітрою або з добавкою флегматизаторов.

ГЕРМЕТИКИ – суміші на основі каучуків та олігомерів, призначені для забезпечення герметичності кабін автомобілів та інших транспортних засобів, паливних відсіків, трубопроводів тощо.

ГЕРОЇН – розповсюджена назва забороненого наркотичного засобу – напівсинтетичного похідного морфіну. Широко використовується в сумішах з іншими речовинами (парацетамолом, кофеїном, амідопірином та ін.). Наркотична активність значно перевищує активність морфіну. Зустрічається як порошок або гранули білого, бежевого, коричневого чи чорного кольору. Найчастіше буває запакований у поліетиленову плівку або алюмінієву фольгу внаслідок високої гігроскопічності. На Україні більш розповсюджена кустарна форма героїну – ацетильований опій, який отримується шляхом повного чи часткового ацетилювання опію або концентрату з макової соломи (опій екстракційний), що містить як основні діючі компоненти діацетилморфін та моноацетилморфін. Ацетильований опій за рахунок супутніх речовин має навіть більшу наркотичну активність ніж чистий діацетилморфін. При вживанні проявляє болезаспокійливу дію, пригнічує центральну нервову систему. У значних кількостях отруйний. Виробництво і застосування в медичній практиці України Г. заборонено – див. Активність наркотичного засобу, Алкалоїди опію.

ГІГАБАЙТ – 1 073 741 824 байта. Позначається як Гбайт (Gb).

ГІДРОУДАР – явище швидкого підвищення тиску рідини, яке викликано миттєвими змінами швидкості її течії від енергії вибуху. Гідроудар – складний процес утворення напружених деформацій рідини.

ГІЛЬЗА – тонкостінний стакан, виготовляється з різних матеріалів, призначений для розміщення в ньому заряду ВР, допоміжних елементів до нього, засобів займання, обтюрації газів.

ГІЛЬЗА ЦИГАРОК – елемент конструкції цигаркового виробу, що виготовляється з цигаркового та мундштукового паперу. – див. Мундштуковий папір, Цигарковий папір, Цигарки.

ГІЛЬЗОВИЙ ШОВ – шов на гільзовій оболонці (гільзовому корпусі, гільзі) цигарок, що характеризує технологію їх виготовлення – див. Гільза цигарок.

ГІПЕРФОКАЛЬНА ВІДСТАНЬ – мінімальна відстань від знімального об’єктива до такої площини в просторі предметів, при фокусуванні об’єктива на яку задня границя різко зображуваного простору знаходиться в нескінченності. При цьому передня границя виявляється на відстані, що дорівнює половині гіперфокальної відстані.

ГІСТОГРАМА (англ.: Histogram) – графік, що відображає розподіл пікселів різної яскравості цифрового зображення. На горизонтальній осі відображається шкала яскравостей тонів від білого до чорного, на вертикальній – число пікселів заданої яскравості на зображенні. Гістограма дозволяє більш точно встановити експозицію. Як правило його можна побачити у діалогових вікнах фільтрів, призначених для настройки експозиції зображень.

ГЛАЗУРІ – вид побутового чи технічного скла – склоподібні покриття на керамічних виробах, які надають останнім декоративного вигляду, водо- та газонепроникності, захищають від дії різних реагентів – див. Побутове скло, Технічне скло.

ГЛИБИНА КОЛЬОРУ – розрядність обробки кольору, що описує максимальну кількість колірних відтінків, яку можна відтворити. Як правило виражається у бітах, а кількість відтінків обчислюється так само, як і кількість рівнів сигналу АЦП.

ГЛИБИНА РІЗКО ЗОБРАЖУВАНОГО ПРОСТОРУ – відстань, обмірювана вздовж оптичної вісі знімального об’єктива між двома площинами в просторі предметів, в межах якої предмети зображуються на світлочутливому шарі фотоматеріалу достатньо різко (діаметр кружка нерізкості не перевищує допустимого значення).

ГЛИБИНА РІЗКОСТІ – відстань, обмірювана вздовж оптичної вісі об’єктива в просторі зображень, в межах якого оптичне зображення, що утворюється об’єктивом, має задовільну різкість (розміри кружків нерізкості не перевищують допустимого значення). Величина глибини різкості знімального апарату пов’язана з глибиною різко зображуваного простору і визначає необхідну точність фокусування об’єктива.

ГЛУШЕНЕ СКЛО – вид світлотехнічного скла. Містить поряд з основною склоподібною фазою рівномірно розподілені в ній кристалічні чи склоподібні частки іншого складу – див. Технічне скло.

ГОЛОВА – частина тіла людини, в якій міститься вищий відділ центральної нервової системи – мозок, визначається: – за формою: у профіль – округла (чоло пряме або випукле, тім’яна частина вигнута, потилиця округла, середньо виступаюча); – яйцеподібна (чоло скошене, тім’яна частина виступає помірно, потилиця виступає сильно); – куполоподібна (чоло пряме або скошене, тім’яна частина сильно виступає вверх, потилиця ущільнена); – квадратоподібна – за контуром потилиці (вертикальний, скривлений, виступаючий), за величиною – у співвідношенні до росту особи: середня – дорівнює одній сьомій частині росту, велика – дорівнює або більш як одна шоста частини росту, мала – менша за одну восьму частину росту людини.

ГОЛОС – функціональна ознака зовнішності особи, описується за сукупністю різних щодо висоти, сили і тембру звуків, які видає людина за допомогою голосового апарата, визначається за висотою (високій, середній, низький), тембром (сопрано, дискант, тенор, альт, баритон, бас), за силою (сильний слабкий), чистотою (мелодійний, дзвінкий, глухий).

ГОМОСКОПІЯ − розділ трасології, в якому вивчаються методи ідентифікаційних і діагностичних досліджень слідів людини.

ГОРБ ЖУВАЛЬНИЙ − див. Жувальний горб.

ГОРІННЯ – 1) реакція з’єднання з киснем (або з іншим газом), що відбувається з виділенням значної кількості тепла і світла, часто з утворенням полум’я з гарячих і розпечених газів, пари і твердих часток палаючого речовини; 2) процес вибухового перетворення, що відбувається відносно повільно і зі змінною швидкістю – зазвичай від часток сантиметра до декількох метрів в секунду.

ГОТОВНІСТЬ ВР ДО ВИБУХУ – стан частин ВП, при якому ВП може бути приведено в дію у відповідності з його призначенням.

ГРАДІЄНТНИЙ ПЕРЕХІД ТОНІВ – плавний перехід від світлих тонів в зображенні до темних (або навпаки) чи від одного кольору до іншого.

ГРАДУСИ КЕЛЬВІНА – одиниці, в яких виміряється колірна температура світлових потоків, що випромінюються різними джерелами освітлення.

ГРАНАТОМЕТ – переважно переносна вогнепальна зброя, призначена для ураження броньованих цілей, живої сили і військової техніки супротивника гранатою. Класифікується за принципом дії, за кратністю застосування, за конструкцією, за призначенням, за будовою ствола.

ГРАНИЦІ ЗОБРАЖЕННЯ – фрагменти цифрового зображення, де яскравість сусідніх пікселів різко відрізняється. Іншими словами, це ділянки зображення, в яких відбувається різка зміна контрастності.

ГРАНУЛОМЕТРИЧНИЙ СКЛАД – морфологічна ознака полідисперсних матеріалів (піску, гравію, подрібнених стінових матеріалів тощо), яка виражає залежність кількості часток від їх розміру у масових відсотках (у відсотках від загальної маси об’єкта) та частках. Може характеризувати походження, умови існування і слідоутворення будівельних матеріалів.

ГРИМУЧА РТУТЬ – ініціююча ВР, дуже чутлива до удару, наколу тертя і т. п. Білий або сірий кристалічний порошок. Температура спалаху біля 170°С, теплота вибуху 1,8 МДж/кг, швидкість детонації 5400 м/с. Застосовується в капюслях-запальниках, в капсулях-детонаторах та ін., витісняється азидом свинцю.

ГРУБА ВОВНА – вовна, що складається із суміші пухового, перехідного, остьового та мертвого волосся. Товщина волокон до 190 мкм. Таку вовну дають грубошерсті породи овець – див. Мертва волосина, Остьова волосина, Перехідна волосина, Пухова волосина.

ГРУДИ – верхня частина передньої сторони тулуба людини, описуються за шириною (широкі, середньої ширини, вузькі), за формою виступання (запалі, виступаючі, середньо виступаючі); за особливостями: повнота (велика, середня, мала), розмір у жінок (великий, середній, малий), будова соска тощо.

ҐРУНТИ – 1) поверхневий шар земної кори, що несе на собі рослинний покрив і якому притаманна плодовитість; 2) пігментовані та наповнені лаки або оліфи, призначені для використання як перші шари ЛФП, що забезпечують міцний адгезійний зв’язок покриття з підкладкою і мають гарні антикорозійні властивості – див. Адгезія, Лакофарбове покриття, Прилипання, Система покриття.

ҐРУНТОВКИ – див. Ґрунти.

ҐРУНТОЗАЧЕП − виступаючий елемент рельєфного малюнка бігової доріжки протектора шини або виступаюча частина металевого обода колеса, гусеничного трака.

ГРУПА ВІКОВА (див. ВІКОВА ГРУПА).

ГРУПА ОБ’ЄКТІВ – специфічна для кожного роду (виду) СЕМРВ множина об’єктів, сформована на основі спільності умов виникнення, існування (експлуатації, зберігання), а також обставин події, що розслідується: об’єкти, виготовлені з однієї партії сировини, в умовах одного технологічного режиму (циклу), за допомогою тих самих інструментів; об’єкти з однаковими специфічними забрудненнями (сторонніми включеннями), експлуатаційними дефектами тощо. Наприклад, Г.о. скла та виробів з нього – це множина об’єктів, виготовлених в однакових технологічних умовах (спосіб виробництва, склад скломаси, умови відпалу та ін.), тому їм притаманні спільні властивості (щільність, показник заломлення, елементний склад тощо). – див. Роди СЕМРВ.

ГРУПОВА НАЛЕЖНІСТЬ – належність об’єкта до множини, що називається в теорії та практиці СЕМРВ групою – див. Встановлення спільної (різної) групової (родової) належності об’єктів СЕМРВ, Група об’єктів.

ГРУПОВА ОЗНАКА – ознака, властива будь-якому об’єкту, що входить у певну множину – групу – порівн. Індивідуалізуюча ознака, Родова ознака; див. Група об’єктів, Класифікація ознак об’єктів СЕМРВ, Рід об’єктів СЕМРВ.

ГРУПОВА ПРИНАЛЕЖНІСТЬ В ТРАСОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ − встановлення приналежності сліду, залишеного об’єктом (людиною, предметом, твариною) до того ж роду або виду, що і об’єкт, який досліджується у ході експертизи.

ГРУПОВИЙ ВУГЛЕВОДНЕВИЙ СКЛАД ПАЛИВА – хімічний склад палива, що характеризується вмістом (у масових чи об’ємних відсотках) вуглеводнів різних груп (парафінів, нафтенів, ароматичних, ненасичених). Визначається хімічними, хроматографічними, спектрофотометричними (у ІЧ- та УФ- ділянках спектра) методами.

ГРУПОВІ СЛІДИ НІГ (ДОРІЖКА СЛІДІВ) − група взаємозв’язаних слідів, послідовно залишених правою і лівою ногою людини при ходьбі або бігу.

ГУБИ – шкірно-м’язові рухомі складки, що утворюють краї рота у людини; описуються за товщиною (широкі, товсті, середньої товщини вузькі, тонкі); виступом верхньої губи у профіль (верхньої, нижньої, загальне виступ обох губ або його відсутність), висотою верхньої губи (велика, середня, мала), сумарною шириною червоної кайми губ, контуром кайми верхньої та нижньої губи (прямий, звивистий, круглий, ламаний), особливостями: заяча губа, відвисання нижньої губи, припіднятість верхньої губи, наявність ямки або бороздки тощо). Висота верхньої губи (відстань від основи носа до червоного ободка губи) – може бути високою, середньою і низькою.

ГУБЧАСТІ ГУМИ – пористі матеріали, які одержуються шляхом вспінення латексної суміші чи введення до гумової суміші спеціальних газоутворюючих речовин. Застосовуються для виготовлення амортизаторів, ущільнювачів дверей автомобілів тощо.

ГУДРОН – чорна смолиста маса різної консистенції, що залишається після відгону від нафти легких та більшої частини масляних фракцій. При неглибокому відборі масляних фракцій отримують напівгудрон.

ГУМИ – продукти вулканізації каучуків. Характеризуються здатністю до великих оборотних високоеластичних деформацій. До складу Г. входять каучук чи суміші каучуків, вулканізуючі агенти, прискорювачі вулканізації, антискорчинги, наповнювачі, пластифікатори, антиоксиданти, антиозонанти, барвники та ін. За призначенням поділяються на гуми загального призначення (для виробництва покришок, гумотехнічних виробів тощо), теплостійкі, морозостійкі, масло- та бензостійкі, електропровідні, діелектричні, радіаційностійкі та ін. – див. Активатори вулканізації, Антиокислювачі, Антиоксиданти.

ГУМОВІ КЛЕЇ – розчини каучуків чи невулканізованих гумових сумішей в органічних розчинниках – див. Вулканізати, Гуми.

ГУМУВАННЯ – процес нанесення на вироби з металів та інших матеріалів гумового покриття з метою захисту їх від корозії, ерозії, кавітації тощо.

ГУСТОТА ВОЛОССЯ – визначається за кількістю волосся на одиниці площі шкіри в залежності від місця його розташування.

ГУСЯЧА ЛАПА, РАК − спеціальний злодійський інструмент для розкриття металевих ящиків та інших металевих перешкод. Зазвичай виконується за типом консервного ножа, має списоподібний короткий клинок і поперечний упор, що примикає до нього, а також стрижень-важіль. В інструментах з коротким стрижнем на нього надівається металева труба для подовження плеча важеля.

ГУСЯЧА ЛАПА, РАК − спеціальний злочинний інструмент для розкриття металевих ящиків та інших металевих перешкод. Зазвичай виконується за типом консервного ножа, має списоподібний короткий клинок і поперечний упор, що примикає до нього, а також стрижень-важіль. В інструментах з коротким стрижнем на нього надівається металева труба для подовження плеча важеля.

ГУТАПЕРЧА – продукт отвердіння молочного соку (латексу) дерев спеціальних видів. Основою Г. є високомолекулярний ненасичений вуглеводень – гута, що має трансформи поліізопрену. Застосовується для виготовлення підводних та підземних кабелів, ременів, транспортерних стрічок тощо.

Д

ДАВНІСТЬ ПЕРЕБУВАННЯ ТРУПА У ВОДІ – визначення часу перебування трупа (мертвого тіла людини) у воді в разі смерті від утоплення. Основним показником такого процесу є розвиток мацерації (розмочування тканин) на трупі, яка розпочинається уже в перші години його перебування у воді. Під дією води розпушується роговий шар епідермісу, набрякає і зморщується шкіра, з’являється перлинно-біле її забарвлення. Мацерація виражена сильніше в місцях із грубою, товстою, омозоленою шкірою, головним чином, на кистях рук і ступнях ніг.

ДАКТИЛО... (від грец. палець) – у складних словах відповідає поняттю «палець», наприклад, дактилоскопія тощо.

ДАКТИЛОСКОПІЧНА ЕКСПЕРТИЗА – різновид трасологічної експертизи, що полягає в дослідженні на основі спеціальних знань інформації дактилоскопічного походження для встановлення тотожності та інших обставин з метою отримання фактичних даних, що мають значення для кримінального провадження.

ДАКТИЛОСКОПІЧНА ЛУПА − лупа зі спеціальними пристроями, що полегшують вивчення папілярних узорів і виділення ознак, на підставі яких виводяться дактилоскопічні формули.

ДАКТИЛОСКОПІЧНА ПЛІВКА − липка стрічка, що призначена для копіювання оброблених порошками потожирових слідів.

ДАКТИЛОСКОПІЧНІ ПОРОШКИ − прості (графіт, аргенторат, окисел міді, окисел цинку та ін.) і складні порошки (суміші) для виявлення потожирових слідів рук.

ДАКТИЛОСКОПІЮВАННЯ – отримання пальцевих відбитків та відтисків живих осіб і трупів.

ДАКТИЛОСКОПІЯ – галузь криміналістики, що вивчає механізм утворення слідів, будову папілярних узорів шкірного покриву людини, їх особливості з метою використання інформації дактилоскопічного походження для ідентифікації особи.

ДАКТИЛОСКОПІЯ (від дактило... і ...скопія) – розділ криміналістики, що вивчає будову шкірних узорів пальців рук з метою встановлення особи, реєстрації і розшуку злочинців.

ДАЛЬТОНІЗМ – часткова колірна сліпота, здебільшого природжена. Дальтоніки не відрізняють червоного, зеленого або синього кольору. Від прізвища англійського вченого Дж. Дальтона.

ДАТЧИК ЦІЛІ – пристрої, призначені для передачі енергії впливу людей, транспорту, оглядових приладів, акустичних, світлових, електромагнітних хвиль тощо до механізму приведення в дію засобу ініціювання вибуху.

ДАТЧИК ЦІЛІ ДЕТОНАТОРА – пристрій, який в результаті взаємодії з ціллю видає сигнал для приведення в дію вогневого ланцюга детонатора. ДЦД залежно від принципу взаємодії з ціллю бувають: контактні, діючі від різних сил, що виникають при контакті з ціллю; неконтактні, що працюють на використанні різних випромінювань.

ДВІЙНИК – особа, що має повну зовнішню схожість з конкретною особою.

ДВІЙНЯТА (ДВІЙНЯ) (див. БЛИЗНЯТА) – двоє одночасно народжених дітей у однієї жінки.

ДЕКОРУВАННЯ ВИРОБІВ ІЗ СКЛА – нанесення різьблення, широкої грані, гравірування, оздоблення золотом, силікатними та люстровими фарбами, мідним і срібним протравленням, хімічна, піскострумна обробка тощо. Декоруються вироби сортового та художнього скла.

ДЕМОГРАФІЧНІ (ЕТНОГРАФІЧНІ) ОЗНАКИ ЗОВНІШНОСТІ ОСОБИ – ознаки, які характеризують расу, національність, народність, етнічну групу тощо.

ДЕМОГРАФІЯ (від грец. народ і ... графія) – наука, що вивчає склад і рух населення та закономірність його розвитку.

ДЕМОНТАЖ ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНОГО ОБ’ЄКТА – від’єднання складових частин, при умові попереднього надходження його у розрядженому стані.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ – збірник обов’язкових загальнодержавних стандартів та положень, що нормують якість і умови збереження лікарських (фармацевтичних) засобів. Включає поряд з нормативними даними вимоги до загальних методів фізико-хімічного, хімічного та біологічного аналізу лікарських засобів, інформацію про використані при цьому реактиви й індикатори, а також низку довідкових таблиць.

ДЕСНА − частина слизової оболонки рота, що покриває альвеолярні відростки щелеп. Прилягає безпосередньо до зубів. У слідах відображуються виступаючі частини ясен у вигляді западин (невеликих поглиблень) овальної форми.

ДЕТАЛІ І ЧАСТИНИ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ СЛІДОУТВОРЮЮЧІ І СЛІДОСПРИЙМАЮЧІ − див. Слідоутворюючі і слідосприймаючі деталі та частини транспортних засобів.

ДЕТОНАТОР – заряд бризантної ВР, призначений для збудження (ініціювання) вибуху розривного заряду артилерійського снаряду, міни, авіабомби, бойової частини ракети, а також підривного заряду.

ДЕТОНАТОР ПРОМІЖНИЙ (ДОДАТКОВИЙ) – 1) частина заряду, що складається з ВР, більш чутливої до детонації, ніж ВР основного заряду; 2) шашка або патрон бризантної ВР, призначені для передачі детонації від детонатора до розривного заряду боєприпасу.

ДЕТОНАЦІЙНА ХВИЛЯ – ударна хвиля, що поширюється по вибуховій речовині з надзвуковою швидкістю і супроводжується екзотермічною хімічною реакцією перетворення ВР. Тиск, який створюється при поширенні ДХ – десятки атмосфер (газоподібні вибухові суміші) і сотні тисяч атмосфер (рідкі та тверді ВР).

ДЕТОНАЦІЯ – швидкоплинний процес хімічного перетворення ВР, що супроводжується звільненням енергії і розповсюджується по ВР у вигляді хвилі з надзвуковою швидкістю (в твердих і рідких ВР до 9000 м/с, в газових вибухових сумішах 1000...3500 м/с). При Д. миттєво утворюється велика кількість газів з високим тиском (для тротилу 20 МПа). При розширенні стислих продуктів Д. відбувається вибух.

ДЕТОНУЮЧИЙ ШНУР (ДШ) – засіб передачі детонаційного імпульсу до зарядів ВР або від заряду до заряду. Складається із серцевини й гнучкої оболонки. Серцевина ДШ може споряджатися бризантною вибуховою речовиною – теном, октогеном, гексогеном, тетрилом в суміші з гексогеном або гримучої ртуті. 1 м ДШ містить 10...13 г ВР. Оболонка ДШ складається з декількох шарів бавовняних (лляних) ниток червоного кольору (або обвитих нитками червоного кольору) покритих водоізолюючою мастикою або полімерними плівками. Підрив ДШ здійснюється від капсуля детонатора, електродетонатора або заряду ВР. Швидкість передачі детонації до 9000 м/с.

ДЕФЕКТИ ВАРІННЯ СКЛА – дефекти, що виникають у процесі варіння скломаси і які залишаються у виробі: 1) газові включення – пузирі – круглі чи довгасті порожнини, заповнені газом (дрібні бульбашки діаметром до 0,8 мм називають «мошкою»); 2) склоподібні включення – свилі та шліри – ділянки у вигляді ниток, смуг, стрічок, що відрізняються від основної маси скла за складом і фізико-хімічними властивостями; 3) кристалічні включення – «камені» – непрозорі чи напівпрозорі включення – див. Варіння скла, Дефекти скла, Ознаки об’єкта.

ДЕФЕКТИ МЕТАЛІВ ТА СПЛАВІВ – дефекти якості металів і сплавів (металовиробів та напівфабрикатів), обумовлені відхиленнями від передбачених стандартами і технічними умовами: хімічного складу, структури, механічних та інших властивостей, суцільності, стану поверхні, форми, розмірів внаслідок недосконалості чи порушення технологічних процесів при виплавці металів і одержанні виливків (неметалічні включення, шлаковини, усадочна та газова пористість, раковини, ліквація тощо), обробці тиском (розшарування, закови, закати, волосовини, флокени, плівки тощо), термічній, хіміко-термічній, електрохімічній і механічній обробці (тріщини, вигорання вуглецю тощо), зварюванні, пайці, клепанні (непровар, неприпай, тріщини, корозія тощо).

ДЕФЕКТИ ПОКРИТТЯ – різноманітні за характером відхилення від нормальної, тобто передбаченої технічними умовами чи стандартами, якості ЛФП. В залежності від походження можуть бути технологічного (плями, патьоки, напливи, пори, кратери, шагрені, засміченості, флокуляції тощо) та експлуатаційного (подряпини, вибоїни, вм’ятини, відшарування, розтріскування, лущення, меління, матовість, білястість, шорсткість, бронзування тощо) характеру, а також випадкові – див. Лакофарбове покриття (ЛФП), Ознаки ЛФП, Ознаки експлуатації (старіння) ЛФП.

ДЕФЕКТИ СКЛА – різні порушення фізичної та хімічної однорідності, форми і розмірів, якості поверхні скла – див. Виробничі дефекти скла, Дефекти варіння, Експлуатаційні дефекти скла.

ДЕФЕКТОСКОПІЯ МЕТАЛІВ ТА СПЛАВІВ – сукупність прийомів і методів, за допомогою яких визначаються різні дефекти в металах та сплавах, напівфабрикатах і виробах з них без руйнування. Виділяють методи дефектоскопії: візуальний, акустичний, капілярний, магнітний, електроіндуктивний, рентгеноскопічний, люмінесцентний та ін.

ДЕФОРМАЦІЯ МЕТАЛІВ ТА СПЛАВІВ – зміна розмірів і (чи) форми металевих тіл під дією зовнішніх сил. Виділяють пластичні (залишкові, необоротні) та пружні (оборотні) деформації.

ДЖЕРЕЛА СВІТЛА – випромінювачі електромагнітної енергії у видимій (або оптичній) ділянці спектра. Всі джерела світла поділяються на природні, до яких відносяться Сонце, Луна, зірки, атмосферні електричні розряди, і штучні – прилади і пристрої, що перетворюють енергію будь-якого виду в енергію видимих випромінювань.

ДЖЕРЕЛО ПОХОДЖЕННЯ В СЕМРВ – конкретне місце, де даний об’єкт добувався (рудник), виготовлявся (завод, фабрика, кустарне виробництво), зберігався (склад, підвал та ін.). Характеризується складним сполученням таких чинників, як сировина, знаряддя й інструменти, технологічний режим, трудові навики робітників тощо. Конкретне Дж.п. в СЕМРВ може бути шуканим об’єктом по справі, що розслідується, і тоді його встановлення (ототожнення) є самостійним завданням СЕМРВ (наприклад, за використаними матеріалами та застосованими технологіями виготовлення потрібно встановити підприємство, що випускає невраховану продукцію). При встановленні факту походження порівнюваних об’єктів з єдиного джерела визначається спільна групова належність об’єктів (наприклад, виготовлення тканин на одному ткацькому верстаті, фарбування автомобілів на одному заводі тощо), що часто є проміжним етапом ідентифікаційного дослідження – див. Встановлення спільної (різної) родової (групової) належності об’єктів СЕМРВ, Ідентифікаційна задача в СЕМРВ.

ДЖИГЛЬ – див. Дротяна пила.

ДЗЕРКАЛА – 1) вид скляних виробів побутового чи технічного призначення; 2) вироби з листового скла товщиною 4-8 мм із полірованою поверхнею та дзеркальним покриттям – див. Побутове скло, Технічне скло.

ДЗЕРКАЛЬНА КАМЕРА (SLR – Single Lens Reflex) – камера, в якій світлове зображення, сформоване об’єктивом, вводиться в оптичний тракт видошукача за допомогою дзеркала, що зміщується перед експонуванням для безперешкодного проходження променів, або за допомогою напівпрозорої призми, що розщеплює світловий потік.

ДИЗЕЛЬНЕ ПАЛИВО – нафтові фракції, що википають при температурі від 190 до 360°С. Застосовують у дизелях та інших двигунах внутрішнього згоряння. В залежності від типу дизельного двигуна використовують різні види Д.п. (бензинові, лігроїнові, солярові фракції нафти і мазуту).

ДИМОВА ШАШКА – пристрій для створення димових завіс, для сигналізації і дезінфекції; металевий циліндр, споряджений твердою димовою сумішшю.

ДИНАМІТ – бризантна вибухова суміш, що містить нітрогліцерин, нітрогліколь, рідкі та порошкоподібні наповнювачі та спеціальні добавки. Найбільш вживаний Д., що містить 62% нітрогліцерину. Його температура спалаху 205°С, теплота вибуху 5,3 МДж/кг, швидкість детонації 6000 м/с. Використовується для підривних робіт у міцних гірських породах, де витісняється більш безпечними в обігу ВР (амонітами, динамонами та ін.). У військовій справі практично не застосовується.

ДИНАМІЧНИЙ (ЛІНІЙНИЙ) СЛІД НОГИ – слід, утворений при положенні ноги, коли сила її дії на слідосприймаючу поверхню спрямована під кутом менше 90° (швидка ходьба, біг). У таких слідах точковий рельєф підошви взуття отримує перетворене лінійне відображення.

ДИНАМІЧНИЙ ДІАПАЗОН – величина, що характеризує здатність ЕОП відрізняти у зображенні, відображуваному на його поверхні, найтемніші тони від найсвітліших; відмінність яскравостей найбільш світлої і найбільш темної ділянок зображення. Чим ширше динамічний діапазон, тим більша кількість відтінків буде на знімку, а переходи між ними будуть максимально відповідати реальному зображенню.

ДИСПЕРСІЯ СВІТЛА (від лат. dispersio – розсіювання), залежність заломлення показника речовини від довжини світлової хвилі. Перше експериментальне дослідження дисперсії світла було виконано англійським вченим І. Ньютоном в 1672 році. Вузький пучок білого світла пропускався ним крізь скляну призму. Внаслідок дисперсії світла відбувалося розкладання білого світла на окремі спектральні складові; на білому екрані, розташованому за призмою на шляху світла, що вийшло з неї, спостерігалися кольорові смуги (червона, жовтогаряча, жовта, зелена, блакитна, синя, фіолетова). До речовин, що мають нормальну дисперсію світла, відноситься, зокрема, більшість оптичних стекол, використовуваних для виготовлення лінз, призм та інших оптичних деталей.

ДИСПЕРСНІСТЬ ПІГМЕНТУ – ступінь подрібнення пігменту, який характеризується розмірами його часток. Пігменти, як правило, полідисперсні, тобто складаються з неоднакових за розміром часток – див. Ознаки ЛФМ.

ДИСТАЛЬНА ЗОНА – зона узору нігтьової фаланги пальця руки, що розташована над центральною зоною та відокремлена від латеральних потоків умовною лінією, яка проходить біля крайньої верхньої лінії центру узору та паралельно потоку базисних ліній.

ДИСТАНЦІЙНЕ РОЗРЯДЖЕННЯ – дії вибухотехніка (оператора) під час фази атаки з розрядження вибухового пристрою з використанням технічних засобів, які надають можливість проводити обсяг операцій на безпечній відстані.

ДИСТАНЦІЙНИЙ ДЕТОНАТОР (ДД) – підривач, який спрацьовує на траєкторії після закінчення заданого часу без впливу цілі. В залежності від принципу дії тимчасових механізмів ДД поділяються на піротехнічні, механічні, електричні і комбіновані.

ДИСТОРСІЯ СВІТЛА (від лат. distorsio – викривлення) – погрішність зображення в оптичних системах, при якій порушується (не додержується) геометрична тотожність між об’єктом та його зображенням; один з видів аберацій оптичних систем. Дисторсія виникає в результаті того, що лінійне збільшення оптичною системою змінюється по полю зображення. Так, внаслідок дисторсії зображення квадрата одержує вид подушки чи бочки (звідси назва різновидів дисторсії – подушкоподібна, бочкоподібна). Дисторсія кількісно характеризується так званою відносною дисторсією (що виражається у відсотках ).

ДИФРАКЦІЯ СВІТЛА (від лат. diffractus – розламаний) – сукупність явищ, які спостерігаються при поширенні світла в середовищі з різко вираженими неоднорідностями (наприклад, при проходженні через невеликі отвори в непрозорих екранах, на границях непрозорих чи прозорих тіл). При цьому відбувається відхилення від закону прямолінійного поширення світла. Дифракційні явища вперше були описані в 17 ст. італійським фізиком і астрономом Ф. Гримальді і пояснені на початку 19 ст. французьким фізиком О. Френелем. Відкриття дифракції світла послужило одним з основних доказів хвильової природи світла. Внаслідок дифракції світла при освітленні непрозорих екранів крапковим джерелом світла на границі тіні (де відповідно до законів геометричної оптики повинен був відбуватися стрибкоподібний перехід від тіні до світла) спостерігається проміжна ділянка зі складним розподілом освітленості. Наприклад, при дифракції світла на невеликому круглому отворі в непрозорому екрані чи на непрозорому круглому екрані за отвором (екраном) спостерігаються дифракційні смуги у вигляді концентричних світлих і темних кілець. Дифракція світла відіграє важливу роль при формуванні зображень в оптичних системах (знімальних об’єктивах, мікроскопах, телескопах тощо). Вона визначає межу роздільної здатності оптичних приладів.

ДИФУЗНО-КОПІЮВАЛЬНИЙ МЕТОД – один із фізико-хімічних методів техніко-криміналістичного дослідження документів, який використовується для виявлення записів, які погано видимі, невидимі та диференціації барвника, котрий заснований на здатності розчинів деяких органічних барвників сенсибілізувати та десенсибілізувати світлочутливий шар фотопаперу. Виділяють «мокрий» (копіювання шляхом контактування досліджуваної ділянки з розмоченим у воді фотошаром фотопаперу) та «сухий» (контактування документу здійснюється на сухий фотопапір із застосуванням електризації тертям тканиною (шовком, вовною) або нагрівання пласким предметом (наприклад, праскою)) різновиди ДКМ.

ДІАГНОСТИЧНА ОЗНАКА – ознака, за якою можна робити висновок про властивості об’єкту, що відобразився в сліді, його зміни у часі, умови, в яких відбувалася взаємодія об’єктів.

ДІАГНОСТИЧНЕ (НЕІДЕНТИФІКАЦІЙНЕ) ДОСЛІДЖЕННЯ – дослідження, спрямоване на встановлення даних про властивості слідоутворюючого об’єкту, механізму взаємодії та давності слідів.

ДІАГНОСТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАМКІВ І ПЛОМБ – дослідження, у ході якого вирішуються питання про справність замка і його відмикання сторонніми предметами (можливості такого відмикання), можливість або факт відмикання контрольного замка без порушення контрольного вкладиша, способи відмикання або злому замків, чи розкривалася пломба, чи піддавалася повторному навішуванню тощо.

ДІАГНОСТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗУБІВ І ЇХ СЛІДІВ – дослідження з метою встановлення статі, віку, професії, захворювань людини, якою щелепою і якими зубами (різцями, іклами чи ін.) залишені сліди і вирішення інших неідентифікаційних завдань.

ДІАГНОСТИЧНЕ ЗАВДАННЯ В СЕМРВ – визначення властивостей та стану об’єкта, суттєвих для встановлення фактичних обставин події, що розслідується: місця, часу і способу виготовлення об’єкта; виявлення певних властивостей матеріалів, речовин та виробів і можливості їх прояву в конкретних умовах (наприклад, здатності до утворення вибухових сумішей, горіння та самозапалення), а також причин та часу їх зміни.

ДІАМЕТР ПОСАДОЧНИЙ – див. Посадочний діаметр.

ДІАСТЕМА – див. Трема.

ДІАФРАГМА (f/stop) Об’єктива (від грець. diaphragma – перегородка) – пристрій, за допомогою якого обмежується поперечний перетин світлових пучків, що проходять через об’єктив, для зменшення освітленості датчика зображення при експонуванні і збільшення глибини різко зображуваного простору. Являє собою світлонепроникну перешкоду, яка розташовується всередині об’єктива так, щоб виконувати роль апертурної діафрагми. Найбільш поширена ірисова діафрагма, в якій світловий отвір утворюється декількома дугоподібними пелюстками (ламелями), з’єднаними з рухомим кільцем-коронкою. При повороті кільця пелюстки сходяться (чи розходяться), плавно зменшуючи (чи збільшуючи) отвір діафрагми об’єктива. Для встановлення певної величини діючого отвору на зовнішній частині оправи об’єктива (на кільці, з’єднаному з механізмом установки діафрагми) нанесена шкала діафрагмових чисел. Величина діючого отвору діафрагми об’єктива змінюється (ручним способом або автоматично) в залежності від умов зйомки (яскравості об’єкта зйомки і світлочутливості фотоматеріалу) і видержки. Від величини отвору діафрагми об’єктива залежить глибина різко зображуваного простору. Установка діафрагми об’єктива ручним способом може здійснюватися декількома способами. Найбільш поширений спосіб, при якому світловий отвір діафрагми об’єктива змінюється одночасно з поворотом установочного кільця. В об’єктивах дзеркальних фотоапаратів переважно використовується так звана «стрибаюча» діафрагма. У такої діафрагми об’єктива у вихідному положенні діючий отвір максимальний. Після натискання спускової кнопки (але перед спрацьовуванням фотографічного затвора) пелюстки діафрагми об’єктива під дією пружини стрибкоподібно приймають положення, відповідне заданому діафрагмовому числу. Якщо отвір діафрагми об’єктива змінюється при натисканні спускової кнопки без застосування пружини (механізм установки діафрагми об’єктива зблокований зі спусковою кнопкою), то таку діафрагму об’єктива називають «натискною».

ДІАФРАГМОВЕ ЧИСЛО ОБ’ЄКТИВА дорівнює відношенню задньої фокусної відстані об’єктива до діаметра його вхідного отвору (тобто є величиною, зворотною відносному отвору). Як і видержка, є експозиційним параметром, що визначається при фотографічній зйомці. В значеннях діафрагмових чисел градуюються шкали діафрагм на оправі об’єктива.

ДІАФРАГМУВАННЯ – зменшення діючого (світлового) отвору діафрагми об’єктива. При діафрагмуванні зменшується освітленість оптичного зображення, що утворюється об’єктивом, при одночасному збільшенні глибини різко зображуваного простору. Надмірне діафрагмування об’єктива (при збільшенні діафрагмового числа до 11 і більше) знижує його роздільну здатність в результаті збільшення впливу дифракції світла.

ДІОПТРІЙНА НАСАДКА – допоміжна лінза у спеціальній оправі на окулярі візира знімального апарата для корекції його оптичної системи у відповідності з особливостями зору фотографа.

ДІОПТРІЯ (від грець. dia – через, крізь і opteuo – бачу) – одиниця оптичної сили лінз, сферичних дзеркал і складних оптичних систем. Позначення: міжнародне – dptr, українське – дптр. Одна діоптрія відповідає оптичній силі лінзи або сферичного дзеркала з фокусною відстанню в 1 м. У фототехніці діоптрія застосовується для характеристики насадочних лінз.

ДІЮЧИЙ ОТВІР ОБ’ЄКТИВА – отвір діючої (апертурної) діафрагми об’єктива або її зображення, яке своїми розмірами і положенням визначає розміри поперечного перетину світлового пучка, що проходить крізь об’єктив. Діючий отвір об’єктива залежить від кута між світловим пучком і оптичною віссю об’єктива. В фотографічних об’єктивах для плавної зміни діючого отвору об’єктива застосовують ірисову діафрагму. Від діаметра діючого отвору об’єктива залежать світлосила об’єктива і глибина різко зображуваного простору.

Для виявлення прихованих слідів пальців на місці події використовують переносні Ц.к. невеликих розмірів або з розбірною конструкцією. Сліди пальців рук на великогабаритних об’єктах (наприклад, автомобіль, контейнер тощо) виявляють з допомогою ціаноакрилу в спеціальних герметичних полімерних тентах.

ДНК – дезоксирибонуклеїнова кислота, міститься в ядрі клітини. Складається з двох спірально закручених ланцюгів нуклеотидів. Є предметом дослідження при генетичній ідентифікації людини.

ДОВГОФОКУСНИЙ ОБ’ЄКТИВ – об’єктив, фокусна відстань якого більш ніж в 1,5 рази перевищує діагональ кадру (поля зображення). Довгофокусний об’єктив дозволяє одержувати великомасштабні знімки віддалених предметів. Якщо замість нормального об’єктива з фокусною відстанню 50 мм зняти (при інших рівних умовах) об’єктивом з фокусною відстанню 300 мм, то масштаб зображення виходить в 6 разів більше.

ДОВЖИНА КРОКУ – відстань між однойменними точками послідовних слідів правої і лівої ніг (крайніми задніми точками каблуків).

ДОВЖИНА СЛІДУ ШИНИ (ПРИ ОДНОМУ ОБЕРТІ КОЛЕСА) – відстань між однойменними точками бігової доріжки шини, що відобразилися в сліді. Змінюється залежно від тиску у шині, маси, що тисне на колесо, характеру покриття дороги, щільності ґрунту та швидкості руху.

ДОВІДКА – документ, що містить опис (стислий або розгорнутий) і підтвердження тих чи інших фактів і подій, у якому відсутні висновки.

ДОГЛЯД – процедура із застосуванням технічних та інших засобів (або без застосування їх) з метою виявлення зброї, вибухових речовин та інших небезпечних предметів, які можуть бути використані для вчинення акту незаконного втручання.

ДОДАТКОВЕ ПОШКОДЖЕННЯ (ПРИ МЕХАНІЧНОМУ ПОШКОДЖЕННІ ОДЯГУ) – елемент механічного пошкодження тканини і одягу, як правило, характерного для колото-різаного пошкодження і такого, що відходить від основного пошкодження, його гострого кінця. Виникає при витяганні слідоутворюючого об’єкта із слідосприймаючого (наприклад, клинка знаряддя з упором на його лезо). Залежно від напрямку руху клинка Д. у. може стати природним продовженням основного, відходити під кутом від гострого кінця або одного з країв основного пошкодження. У колото-різаних пошкодженнях закінчується гострим кінцем – див. Механічне пошкодження тканини одягу.

ДОДАТКОВІ КОЛЬОРИ – хроматичні кольори двох випромінювань, що утворюють при оптичному змішуванні в певній пропорції випромінювання білого кольору заданої колірної температури; кольори двох фарб, що утворюють при змішуванні в певній пропорції ахроматичний колір. Наприклад, додатковим до синьо-фіолетового кольору є жовто-зелений, до синього – жовтий, до синьо-блакитного – оранжевий, до блакитного (синьо-зеленого) – червоний, до зеленого – пурпурний.

ДОКУМЕНТ – матеріальний об’єкт дослідження у техніко-криміналістичній експертизі документів, що являє собою предмет (папір, картон, тканину, кіно- та фотоплівку, магнітну стрічку і т.ін.), на якому мовними знаками зафіксована інформація (думки людини та факти), що призначений для її передачі у часі та просторі.

ДОКУМЕНТ – матеріальний об’єкт, у якому зафіксовано відомості про факти, що відбулися або передбачаються. У судово-слідчій практиці виділяють такі види документів: 1) письмові (тексти, цифри та інші записи); 2) графічні (креслення, малюнки, схеми); 3) фотодокументи; 4) відеодокументи; 5) фонодокументи. За своєю процесуальною природою письмові документи можуть бути як письмові та речові докази.

ДОМІШКИ В МЕТАЛАХ ТА СПЛАВАХ – елементи, що містяться в металах і сплавах у незначних кількостях: 1) домішки постійні, тобто елементи, присутність яких необхідна для виробництва (наприклад, для сталі та чавуну – кремній, марганець), чи елементи, від яких не можна цілком звільнитися при промисловому виробництві (наприклад, для сталі і чавуну – сірка, фосфор); 2) домішки випадкові, тобто елементи, що потрапляють у метал через природний склад місцевих сировинних матеріалів (наприклад, для сталі та чавуну – мідь, миш’як за рахунок руди) або внаслідок забруднення чи додавання шихтових матеріалів (наприклад, для сталі – хром, нікель та інші легуючі елементи); 3) домішки, привнесені при експлуатації та зберіганні. Поряд з легуючими елементами наявність домішок в металах і сплавах лімітується стандартами та визначає марку сплавів – див. Легуючий елемент.

ДОМІШКИ В НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБАХ – речовини, що випадково потрапили чи були спеціально додані до наркотичних засобів в процесі їх виготовлення (сода, кава, чай, хна, басма, барвники тощо) – див. Речовини, камуфльовані під наркотичні засоби.

ДОНОР – організації, що фінансують розробки, в т. ч. державні установи.

ДОПИТ СВІДКІВ – основна форма збирання даних про зовнішність осіб, які знаходяться в розшуку. На початку допиту свідку, потерпілому або очевидцю пропонують вільно розповісти про зовнішній вигляд особи, яка розшукується. Показання свідка, потерпілого або очевидця фіксуються у протоколі за його викладенням. Отримані у процесі допиту дані уточнюються. Далі свідку задаються питання у відношенні елементів зовнішності, які він не назвав. В процесі допиту не рекомендується використання термінології словесного портрета, оскільки вона не в повній мірі може бути зрозумілою свідку і заплутати його. При допиті свідка, потерпілого або очевидця необхідно якомога більше отримати від нього даних про зовнішні ознаки особи, яка розшукується, оскільки заздалегідь невідомо які з них можуть відіграти найважливішу роль для розшуку. Основну увагу при допиті варто приділити виявленню ознак голови (обличчя) розшукуваного.

ДОПОВІДНА ЗАПИСКА – документ, адресований керівникові установи, що інформує його про якийсь невідомий йому факт (у т.ч. про виявлені невідповідності), подію тощо, з обов’язковим внесенням пропозицій.

ДОПОМІЖНІ МАТЕРІАЛИ для ЛФМ – речовини, що використовуються у виробництві ЛФМ для надання їм та майбутнім покриттям певних властивостей: антиспінювання, змочуваність, еластичність тощо. До них належать розчинники, пластифікатори та ін. – див. Лакофарбові матеріали (ЛФМ), Поверхнево-активні речовини, Розчинники та розріджувачі.

ДОРІЖКА БІГОВА − див. Бігова доріжка.

ДОРІЖКА СЛІДІВ - система слідів ніг людини, що складається з декількох послідовно розташованих слідів взуття або босих ніг.

ДОРІЖКИ СЛІДІВ ЕЛЕМЕНТИ − див. Елементи доріжки слідів.

ДОРОЖНЬО-ТРАНСПОРТНА ПОДІЯ − подія, пов’язана з порушенням правил експлуатації та водіння транспортних засобів або порушенням пішоходами правил дорожнього руху, викликає фізичну шкоду чи матеріальний збиток. Виділяють: зіткнення, перекидання, наїзд (на перешкоду, пішохода, велосипедиста, стоячий транспортний засіб, гужовий транспорт тощо), переїзд, випадання пасажирів з транспортного засобу та ін. – див. Зіткнення транспортних засобів.

ДОРОЖНЬО-ТРАНСПОРТНОЇ ПОДІЇ МІСЦЕ − див. Місце дорожньо-транспортної події.

ДОСЛІДЖЕННЯ ДІАГНОСТИЧНЕ (НЕІДЕНТИФІКАЦІЙНЕ) – див. Діагностичне (неідентифікаційне) дослідження.

ДОСЛІДЖЕННЯ ДОРОЖНЬО-ТРАНСПОРТНОЇ ПОДІЇ КОМПЛЕКСНЕ – див. Комплексне дослідження дорожньо-транспортної події.

ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАМКІВ І ПЛОМБ ДІАГНОСТИЧНЕ − див. Діагностичне дослідження замків і пломб.

ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАМКІВ ІДЕНТИФІКАЦІЙНЕ – див. Ідентифікаційне дослідження замків.

ДОСЛІДЖЕННЯ ЗУБІВ І ЇХ СЛІДІВ ДІАГНОСТИЧНЕ – див. Діагностичне дослідження зубів і їх слідів.

ДОСЛІДЖЕННЯ ПЛОМБ ІДЕНТИФІКАЦІЙНЕ – див. Ідентифікаційне дослідження пломб.

ДОСЛІДЖЕННЯ ПОРІВНЯЛЬНЕ – див. Порівняльне дослідження.

ДОСЛІДЖЕННЯ ТРАСОЛОГІЧНЕ – див. Трасологічне дослідження.

ДОСЛІДЖЕННЯ ТРАСОЛОГІЧНОГО СТАДІЇ – див. Стадії трасологічного дослідження.

ДРАЙВЕР – програма, що відповідає за керування певним пристроєм комп’ютера, внутрішнім чи зовнішнім.

ДРІТ – металевий виріб (напівфабрикат) великої довжини з поперечним перерізом незначних розмірів та, зазвичай, круглої форми; випускається у вигляді мотків і прутів. Застосовується для виробництва електричних проводів, канатів, сіток, цвяхів, шурупів, для пакування та зв’язування. Д. як об’єкт експертизи піддається дослідженню за хімічним складом (у випадку наявності покриття – його складу), за станом поверхні, структурою металу тощо.

ДРІТ – металевий виріб (напівфабрикат) невизначеної довжини з невеликим поперечним перерізом, зазвичай, круглої форми; поставляється у вигляді бухт, мотків, бобін і прутків. Застосовується для виробництва електричних проводів, канатів, сіток, захисних екранів панчішного плетіння (у кабельній продукції), цвяхів, шурупів, як кріпильний засіб на транспорті, а також для пакування та зв’язування (див. Дріт для навішування пломб).

ДРІТ ДЛЯ НАВІШУВАННЯ ПЛОМБ – термічно оброблений (обпалений) м’який дріт діаметром 0,6-0,7 мм, скручений в 2 нитки (4 витка на 1 см).

ДРОТЯНА ЗАКРУТКА – контрольний і блокуючий засіб, що використовується для жорсткого з’єднання дверних накладок вагонів. Є додатковим засобом контролю за збереженням вантажу, який перевозиться у вагонах. Виготовляється з обпаленого дроту діаметром 4-6 мм і довжиною 250-260 мм. Закручування дроту повинно виконуватися до упору спеціальною металевою пластиною з двома отворами діаметром 6-10 мм і відстанню між ними 35 мм. Одне з найбільш поширених питань, яке вирішується при експертизі закруток, є питання про те, чи піддавалася вона повторному скручуванню.

ДРОТЯНА ПИЛА (ДЖІГЛЬ) – хірургічний інструмент, що застосовується для ампутації великих кісток. Може бути використаний для розтину сейфів та металевих ящиків шляхом зрізання петель дверей. Являє собою звиті у певному порядку металеві дроти високої твердості. Слід розрізу, утворений «джігль», має хвилясту поверхню, траси на якій спрямовані дугоподібно.

ДРЯХЛИЙ – немічний від старості, слабосилий.

ДУГА – округла крива лінія (те, що має форму округлої кривої лінії).

ДУЖКА − деталь навісного замка у вигляді зігнутого стрижня, кінці якого входять у короб замка. Один кінець Д., найчастіше має отвір для ригеля.

А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я