Тактичні та процесуальні особливості огляду місця події
ОСОБЛИВОСТІ ОГЛЯДУ МІСЦЯ ПОДІЇ ЗА ФАКТОМ ВИЯВЛЕННЯ ТРУПА
Суспільна небезпека злочину
Конституція України, ст. 3, проголошує: «Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю». Будь-яка законослухняна людина вправі думати, що з метою реалізації даної, мабуть найважливішої конституційної норми, державою повинний бути вироблений певний кримінально-правовий механізм, що захищає й охороняє життя і здоров’я людини від зазіхань, під страхом суворого кримінального покарання.
Найбільш тяжким злочином проти особи є вбивство. Тому ще з давніх часів вбивство вважалося тяжким злочином, за яке була передбачена вища кара. Специфікою будь-якого вбивства є їх різноманітні способи вчинення та приховування.
На жаль, сучасний стан криміногенної обстановки у нашій країні характеризується зростанням тяжких злочинів, що вирізняються старанністю підготовки, новими способами вчинення та приховування, зухвалістю та жорстокістю. Жертвами вбивства можуть стати будь-які особи: злочинці, звичайні громадяни, які могли стати випадковими свідками злочину, учасники конфліктних ситуацій, відпочивальники тощо. Причини, що спонукають людину до вчинення вбивства зовсім не нові – бажання легкої наживи, помста, бажання «прославитися», байдужість до людських та духовних цінностей, втрата моральності у суспільстві, озлобленість, низький духовний і матеріальний розвиток суспільства, відчутна різниця між бідними та багатими верствами населення, заздрість та багато інших.
У структурі злочинів проти життя та здоров’я найбільшу суспільну небезпеку представляють вбивства, розслідування яких вимагає високої професійної підготовленості фахівців Національної поліції України, Експертної служби МВС України, правильно організованої їх взаємодії. Практика розслідування вбивств свідчить, що при їх вчиненні, в основному, застосовуються способи, що перешкоджають виявленню слідчим, інспекторами-криміналістами та оперативними працівниками слідів вбивства і вбивці. Типові дії з усунення матеріальних слідів – приховування трупа або його частин, знищення, спотворення і розчленовування трупа – значно ускладнює встановлення особи потерпілого, що суттєво ускладнює встановлення особи злочинця.
Кримінально-правова характеристика
Ст. 115 КК України передбачає відповідальність за:
- умисне вбивство без кваліфікуючих ознак (ч. 1 ст. 115);
- умисне вбивство з кваліфікуючими ознаками (ч. 2 ст. 115).
Об’єктом злочину є життя особи.
Початком життя вважається початок фізіологічних пологів. Кінцевим моментом життя визнається настання фізіологічної смерті, коли внаслідок повної зупинки серця і припинення постачання клітинам кисню відбувається незворотний процес розпаду клітин центральної нервової системи і смерть мозку.
Самогубство, тобто заподіяння смерті самому собі, як і готування до самогубства та замах на самогубство, не є кримінально караними діяннями.
Об’єктивна сторона злочину характеризується:
- діянням – посяганням на життя іншої особи;
- наслідками у вигляді фізіологічної смерті потерпілого;
- причинним зв’язком між вказаними діянням та наслідками.
Суспільне небезпечне діяння при вбивстві може проявитися у дії або бездіяльності. Найчастіше умисне вбивство вчиняється шляхом дії, спрямованої на порушення функцій чи анатомічної цілісності життєво важливих органів іншої людини.
Суспільно небезпечним наслідком вбивства є настання фізіологічної (незворотної) смерті потерпілого.
Згідно з законом, активні заходи щодо підтримання життя хворого припиняються у випадку, коли стан людини визначається як незворотна смерть. Людина вважається померлою з моменту, коли встановлена смерть її мозку.
Суб’єктом злочину є осудна особа, яка на момент вчинення злочину досягла 14-річного віку.
Суб’єктивна сторона умисного вбивства характеризується виною у формі умислу.
Для відмежування умисного вбивства від заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого, необхідно ретельно досліджувати докази, що мають значення для з’ясування змісту і спрямованості умислу винного.
Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи з сукупності всіх обставин вчиненого злочину, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, попередню поведінку винуватого і потерпілого, їх взаємовідносини.
Основними елементами криміналістичної характеристики вбивств є:
- спосіб вчинення вбивств;
- спосіб приховування вбивств;
- час та місце вчинення злочину;
- типова «слідова картина»;
- характеристика особи злочинця та потерпілого.
Спосіб вчинення вбивств.
Одним з визначальних елементів криміналістичної характеристики вбивств є спосіб вчинення. Його змістовна структура включає етап приготування, який складається з декількох взаємозв’язаних елементів:
- вивчення даних про особу жертви (факультативний етап, присутній не у всіх злочинах);
- вибору способу позбавлення життя (знаряддя або іншого засобу);
- обрання власної тактики (способу) вчинення злочину.
Дії по безпосередньому вчиненню вбивства.
Для вбивць характерно, насамперед, заподіяння тілесних ушкоджень механічного походження (гострими колючо-ріжучими предметами, твердими тупими предметами, вогнепальними й метальними знаряддями, транспортними засобами), значно рідше зустрічаються удушення (у тому числі повішення), утоплення, отруєння, і ще рідше – спалення, переохолодження, позбавлення води і їжі, скидання з висоти.
Спосіб приховування вбивств.
Найбільш традиційними способами приховування вбивств є: знищення слідів злочину; приховування чи знищення знарядь і засобів; інсценування вбивства під нещасний випадок чи самогубство; знищення трупа (спалювання, утоплення, розчленування, закопування); спотворення трупа з метою приховання особи потерпілого.
Одним з найвитонченіших способів приховування є інсценування – штучне створення картини злочинної події. Метою інсценування є бажання злочинця заплутати слідство.
Існують такі способи інсценування:
- Інсценування одного злочину для приховання іншого. Наприклад, для приховання вбивства вчиненого в домашніх умовах, злочинець інсценує вбивство з метою пограбування на відкритій місцевості.
- Інсценування незлочинної події для приховання вчиненого злочину. Знаючи, що безсумнівні ознаки вчиненого злочину спричинять розслідування, злочинці часто прагнуть додати місцю події риси, що вказують на подію, яка не є злочинною: вбивство інсценують під самогубство, нещасний випадок або дорожньо-транспортну подію й т.д.
- Фальсифікація окремих доказів. Наприклад, залишені сліди взуття іншої особи, пляшки зі слідами пальців, чужі документи підкинуті на місце події в якості «забутих» або «загублених злочинцем».
Час та місце вчинення вбивств.
Встановлення часу вчинення злочину не тільки важливо для з’ясування безлічі обставин, сприяючих розслідуванню злочинів, але і розглядається як необхідна умова вивчення причинно-наслідкових зв’язків між елементами криміналістичної характеристики.
Злочинці для вчинення вбивства обирають, як правило, момент, коли потерпілий один в будинку, офісі або в іншому місці, коли немає свідків, а це нерідко вечірній або нічний час.
Місце вчинення вбивства – це найчастіше безлюдна місцевість чи квартира, в якій потерпілий може бути один. Також це також може бути транспорт (автомобільний чи залізничний), зруйновані будинки або такі, що будуються, інші місця, куди з різних обставин потрапляє потерпілий.
Місце злочину, як і обстановка, є надзвичайно важливим джерелом інформації, оскільки воно містить чималу кількість слідів і речових доказів, що визначають напрям розслідування і висунення слідчих версій.
Типова «слідова картина».
Для розслідування вбивств велике значення має сукупність відомостей про типові сліди, що залишаються на місці вчинення злочину. Сліди, що залишаються в результаті вчинення вбивства, за формою свого вираження можна поділити на матеріальні та ідеальні.
До матеріальних слідів відносяться: труп потерпілого, сліди, що залишилися на трупі, сліди застосування знаряддя вбивства, самі знаряддя злочину, сліди перебування на місці злочину й тощо.
Ідеальні сліди – це відображення, що виникають у пам’яті учасників й очевидців у зв’язку зі сприйняттям ними обставин вчинення вбивства, а також у пам’яті інших осіб, які мають відомості, що мають значення для справи.
Особа злочинця.
Особа вбивці має комплекс ознак, специфічних для кожного виду вбивств, оскільки відображає мотиви вчинення злочину, спосіб вчинення, особливості характеру і темпераменту, навички, що використовуються в буденному житті (педантичність, охайність, неохайність) і професійні навички (лікаря, м’ясника, фельдшера, хіміка – при розчленуванні частин трупа; електрика, підривника – при використанні з метою вбивства електричних приладів і вибухових пристроїв і т.п.).
Можна виділити дві категорії злочинців, які вчинили вбивства:
- особи, які вчинили так звані побутові вбивства, що відбулися в результаті сімейних, побутових та інших конфліктів;
- особи, які посягають на життя людини із заздалегідь обміркованим наміром при ретельно розробленому плані. До таких можуть бути віднесені так звані «серійні» й «професійні» вбивці.
Особа потерпілого.
В криміналістичній характеристиці вбивств особливе місце відводиться особі потерпілого.
Існують категорії людей, які частіше інших виявляються в небезпечній ситуації вбивства:
- особи з грубою, зухвалою поведінкою, що легко вступають у сварки, схильні до легковажних знайомств і гучних розваг, хуліганських витівок, що вживають алкоголь й (або) наркотики;
- люди, що конфліктують у подружніх, сімейних, любовних відносинах;
- особи, найменш захищені фізично й морально;
- люди, до обов’язку яких входить охорона громадського порядку, матеріальних цінностей;
- особи, які займаються нелегальною, іноді протизаконною діяльністю, а також великим бізнесом і політикою.
Особа потерпілого нерідко вказує на особу злочинця (зв’язки потерпілого зі злочинцем, характер їх стосунків, мотиви вчиненого злочину).
Розслідування вбивств на замовлення
Криміналістична характеристика вбивств на замовлення повинна містити опис таких елементів:
- місце та час вчинення вбивства;
- способи підготовки, вчинення та приховування вбивства;
- характеристика знарядь вбивства;
- характеристика ушкодження;
- характеристика особистостей організатора (замовника), посередника, виконавця вбивства;
- об’єкт злочинного посягання (жертва злочину);
- характеристика виявлених слідів та їх взаємозв’язок;
- інформація про вид і розмір винагороди за вбивство, способи її передачі виконавцю.
Діяльність з підготовки вчинення вбивства умовно поділено на декілька етапів.
Перший етап включає виникнення умислу в організатора та пошук посередника чи виконавця вбивства. Структура злочинного ланцюга може бути різноманітною, наприклад: «організатор-виконавець», «організатор-посередник-виконавець» тощо. Завершується цей етап тоді, коли є виконувач вбивства та домовленість про винагороду за його вчинення.
Другий етап, де виконавець вбивства розробляє сценарій злочину, для чого підшукує знаряддя вбивства, вибирає місце та час його вчинення.
Третій етап вбивства включає в себе активні дії з його вчинення. Ці дії спрямовані на виманювання жертви з приміщення, створення засад або переслідування жертви.
Способи вчинення вбивств на замовлення можна класифікувати на такі групи:
- вбивства з використанням вогнепальної зброї (55%);
- вбивства, вчинені з використанням холодної зброї (30%);
- вбивства з використанням вибухових пристроїв (8%);
- нанесення потерпілому ударів ногами, руками, тупими предметами, або задушення руками чи мотузкою.
Приховування вбивства на замовлення не є типовим у зв’язку з тим, що злочинець у більшості випадках демонструє факт вбивства й на місці злочину може залишити знаряддя вбивства.
Вбивство, вчинене на замовлення, як правило, має такі характерні ознаки:
- очевидність факту вбивства;
- дії злочинця мають зухвалий (брутальний) характер;
- використання автоматичної вогнепальної зброї або вибухових пристроїв;
- відсутність ознак пограбування або зґвалтування;
- залишення знарядь вбивства на місці вчинення злочину;
- тілесні ушкодження життєво важливих органів (іноді контрольний постріл у голову);
- вибір часу та місця вбивства;
- знищення свідків вбивства (членів сім’ї, охорони, водіїв та ін.);
- доволі високий статус жертви вбивства (депутати, журналісти, правоохоронці);
- виявлення на місці події фотографій жертви, різноманітних планів, схем, адрес та прикмет жертви.
Розслідування умисних вбивств матір’ю своєї новонародженої дитини
Способи вчинення вбивства класифіковані на пасивні та активні.
До пасивних віднесені такі способи, як охолодження, позбавлення їжі.
До активних належать: здавлювання мотузкою, здавлювання рукою, перекриття дихальних шляхів, утоплення, нанесення травм тупими та гострими предметами.
Цей вид умисних вбивств обов’язково супроводжується діями із приховування факту вбивства. Такі дії спрямовані на:
- позбавлення від трупу (спалення, закопування в землю, утоплення, викидання у вигрібні ями, сміттєві контейнери);
- позбавлення від предметів вбивства;
- створення умов несприятливих пологів.
Розслідування сексуальних вбивств
Класифікувати сексуальні вбивства можна за такими підставами:
- особливостями особи злочинця: приховані психічні аномалії; явні психічні аномалії;
- характером рецидиву: раніше засуджені за статеві злочини; раніше засуджені за хуліганство та інші насильницькі злочини;
- віком злочинця: дорослі; неповнолітні;
- зв’язком «убивця-потерпілий»: родичі та особи з близького оточення; раніше знайомі; раніше незнайомі;
- особливостями мотивації: користь; хуліганство; псевдокорисна мотивація (фетишизм);
- способом приховування злочину: приховування знарядь вбивства; приховування трупа; розчленування трупа; переїзд злочинця в іншу місцевість;
- місцем вчинення вбивства;
- кількістю сексуальних вбивств;
- у зв’язку з вчиненням статевих злочинів.
Криміналістична характеристика вбивств на сексуальному ґрунті, як й інші вбивства, складається з таких елементів:
- місце вчинення вбивства (житлові будинки, парки, пустирі, транспорти засоби, малолюдні місця);
- спосіб вчинення злочину (механічні ушкодження, асфіксія, отруєння, скидання з висоти та інші);
- обстановка вчинення вбивства, в тому числі слідова картина (сліди боротьби, сліди рук, ніг злочинця; слина, сперма, сліди знарядь або самі знаряддя вбивства);
- особа злочинця та потерпілого (психопатологічні спадкоємці, алкоголіки та наркомани, психічно хворі, «нетипові» злочинці: неповнолітні бродяги, особи з атипічною парафілією у вигляді фетишизму, мазохізму, педофілії, зоофілії, некрофілії).
Типові слідчі ситуації
Типовими слідчими ситуаціями, що найбільш часто зустрічаються на початковому етапі розслідуванні вбивств, є:
Ситуація 1. Вбивство очевидне (відкрите), вбивця затриманий і особа його відома. Іноді на початковому етапі розслідування бувають неясними справжні мета й мотив, а іноді і форма вини. Можуть бути не встановленими і співучасники. Буває, що неясно спочатку, чи є дії, які заподіяли смерть, протиправними (наприклад, при необхідній обороні).
Ситуація 2. Вчинене вбивство, без приховання трупа, без інсценування, виявлене одразу або незабаром після вбивства, вбивця невідомий. Сприятливі можливості для пошуку й вилучення слідів, фіксації показань свідків, тобто все необхідне для успішного розслідування. Є можливості для організації пошукових дій для переслідування й затримання вбивці.
Ситуація 3. Вбивство таємне, труп виявлений, особа жертви встановлена, є дані, що вказують на самогубство (або нещасний випадок, або смерть від природних причин), але є підозри про можливе інсценування для приховання вбивства. Дана ситуація може мати місце і тоді, коли передбачене інсценування почате не для приховання вбивства, а для приховання його справжнього мотиву і, отже, справжнього вбивці.
Ситуація 4. Таємне вбивство, в результаті якого розслідування розпочате за фактом виявлення невпізнаного трупа. Ушкодження на трупі вказують на вбивство, але він спотворений настільки, що впізнати його за ознаками зовнішності доволі важко.
Ситуація 5. Виявлені останки – череп і кістки із залишками одягу, причина смерті невідома (на початку розслідування), і можна припускати як убивство, так й інші причини смерті. Особа жертви також частіше за все невідома, і тому на початку розслідування висуваються й перевіряються версії про особу потерпілого й про сутність події.
Ситуація 6. Таємне вбивство, що супроводжувалося розчленовуванням трупа на частини й прихованням цих частин. Із всіх елементів механізму злочину відомий лише спосіб приховання вбивства й місце виявлення частин трупа.
Ситуація 7. Зникнення людини. Вбивство таємне, давнє, але лише передбачуване, тому що труп не виявлений. Особа передбачуваної жертви відома, але все інше невідомо.
Ситуація 8. Виявлення трупа немовляти.
Вбивство може бути вчинене як матір’ю дитини, так і іншими близькими їй особами.
Перше завдання – визначити механізм настання смерті, тобто чи народилася дитина живою або яка причина смерті. Надалі необхідно організувати пошук матері дитини. Вона є ключовою фігурою в розслідуванні злочинів подібного роду.
Розслідування сексуальних вбивств
Особливості характеристики злочинця дають змогу звузити пошук в умовах таких типових слідчих ситуацій:
- розслідування розпочато у зв’язку з виявленням трупа;
- наявна заява про зникнення людини з підозрою про її вбивство.
Розслідуванні серійних вбивств
Слідчі ситуації при розслідуванні серійних вбивств характеризуються наявністю або відсутністю трупа, обсягом відомостей про особу мертвого (жертву), особу, яка вчинила вбивство (вбивцю), мотиви вбивства. При розслідуванні серійних вбивств можуть виникнути такі типові слідчі ситуації:
Слідча ситуація 1
Вбивство вчинене в умовах очевидності і відомий підозрюваний. Мотивами таких вбивств зазвичай бувають хуліганські мотиви, що переходять в сплеск негативних емоцій і стан, коли злочинець психічно неврівноважений. При цьому може бути наявним факт розпиття жертвою і злочинцем спиртних напоїв.
Слідча ситуація 2
Знайдено труп людини, особа якої встановлена при проведенні початкових слідчих дій, в процесі огляду місця події і трупа, проте злочинець, який вчинив вбивство, не встановлений.
Слідча ситуація 3
Знайдено невідомий труп або частини трупа. Мотиви вчинення такого вбивства не встановлені і можуть бути різними.
Слідча ситуація 4
Заява про зникнення людини і передбачення її вбивства.
Іноді виникає ситуація, коли труп так і не знаходять. Факт відсутності трупа, зазвичай, пояснюється тим, що він або знищений, або схований. Злочинці знищують трупи різними способами, в тому числі шляхом спалення або розчинення в якійсь хімічно агресивній рідині, наприклад в кислотах або концентрованому розчині каустичної соди.
Слідча ситуація 5
Знайдено труп в обстановці, яка дає можливість передбачати, що вбивство вчинено на замовлення. Ознакою такого вбивства може бути наявність трупа політичного діяча, журналіста, працівника правоохоронних органів, банкіра, бізнесмена, комерсанта, члена організованої злочинної групи.
Слідча ситуація 6
Знайдено труп або встановлено зникнення особи в обстановці, що дає підстави передбачати вчинення вбивства для заволодіння житлом.
Слідча ситуація 7
Дана слідча ситуація передбачає можливість вчинення вбивства, інсценування під самогубство, нещасний випадок або природну смерть.
До інсценування частіше вдаються:
- близькі родичі потерпілого, від яких оточуючі завжди очікують відповіді, що ж трапилося з вбитим;
- наймані вбивці.
Інсценується подія, яка в даній обстановці може виглядати правдиво:
- задушивши людину, інсценують самоповішання (самогубство);
- вбито з вогнепальної зброї, інсценують самогубство з вогнепальної зброї або нещасний випадок від необережного поводження зі зброєю;
- втопив померлого, – нещасний випадок у воді;
- порушив гальмівну систему автомашини, – смерть в автокатастрофі;
- вбивство в квартирі інсценують під нещасний випадок смерті від побутових пристроїв.
При огляді місця події і трупа обов’язково проводиться пошук негативних обставин відносно кожної версії.
Слідча ситуація 8
Знайдено труп новонародженого або зниклої новонародженої дитини. Дана слідча ситуація є своєрідною оскільки вид такого серійного вбивства зустрічається вкрай рідко, проте все ж таки зустрічається.
Розслідування умисних вбивств матір’ю своєї новонародженої дитини
Типові слідчі ситуації:
- є повідомлення або заява про зникнення вагітності в конкретної жінки або зникнення в неї новонародженої дитини;
- при розслідуванні інших злочинів отримана інформація про зникнення новонародженого немовляти або вагітності в певної жінки;
- у правоохоронні органи звернулася із заявою мати новонародженої дитини про смерть немовляти або є явка з повинною про вбивство дитини;
- виявлено труп новонародженої дитини, особа якої не встановлена.
Розслідування вбивств на замовлення
Типовими слідчими ситуаціями розслідування вбивств на замовлення є такі:
- надійшло повідомлення про напад і поранення певної особи, яка перебуває у важкому стані – особу потерпілого встановлено, нападників затримано (або не затримано);
- надійшло повідомлення про напад і вбивство людини (як правило, особу вбитого встановлено), очевидців та свідків немає;
- надійшло повідомлення про напад і вбивство людини (особу вбитого встановлено), є свідки та очевидці злочину;
- надійшла заява від громадянина з погрозами його вбивства (погрожувачей встановлено або не встановлено);
- надійшла заява з пропозицією вчинити вбивство певної людини (замовник вбивства, посередник встановлені або не встановлені);
- є інформація про підозрілих осіб, які вчинили вбивство на замовлення.
Огляд місця події
Проведення огляду трупа на місці події регламентується кількома статтями КПК України, а саме: 237 КПК України та ст. 238 КПК України, якими передбачені мета, завдання, а також права та обов’язки всіх учасників огляду. В зв’язку з цим огляд трупа на місці його виявлення має виконувати слідчий, який несе повну відповідальність за процесуальну сторону справи, об’єктивність і повноту огляду.
Огляд місця події потрібно здійснювати у певному порядку, залежно від того, де сталася пригода: у приміщенні чи на відкритій місцевості. Якщо подія відбулася у приміщенні, то оглядати необхідно не лише його, а й прилеглу територію. При огляді приміщення насамперед досліджують вхід (стан дверей, вікон, замків тощо), фіксують обстановку у ньому: порядок чи безлад, наявність стороннього запаху, наявність видимих пошкоджень водопроводу, електропроводки, досліджують сліди, забруднення, залишки їжі тощо. В останню чергу здійснюють огляд виявленого тіла.
Огляд місця події у таких випадках полягає в зовнішньому огляді трупа та дослідженні прилеглої місцевості, умовно розділену на окремі ділянки. Під час роботи на відкритій місцевості обов’язково необхідно зафіксувати у протоколі погодні умови.
Огляд трупа слідчим, прокурором проводиться за обов’язкової участі судово-медичного експерта або лікаря, якщо вчасно неможливо залучити судово-медичного експерта. Після огляду труп підлягає обов’язковому направленню для проведення судово-медичної експертизи для встановлення причини смерті.
Тактика огляду трупа на місці його виявлення полягає у дотриманні таких вимог:
- до огляду труп залишається в недоторканному вигляді, до нього ніхто не допускається, за винятком слідчого та судово-медичного експерта;
- поблизу трупа не варто знімати верхній одяг, головні убори, розкладати дипломати, слідчі валізи та ін.;
- огляд трупа необхідно робити планомірно, неквапливо, приділяючи увагу найменшим деталям;
- не можна змінювати позу трупа та розташування оточуючих предметів до докладного фіксування в протоколі;
- протокол складається на місці по мірі огляду трупа;
- особлива увага звертається на підозрілі плями, сліди боротьби та опору як на навколишньому оточенні, так і на трупі;
- при описі положення трупа рекомендується вказувати його розташування стосовно найближчих упізнавальних предметів;
- після закінченні огляду місця події вживаються заходи щодо термінової та дбайливої доставки трупа до моргу;
- до розтину трупа не можна вимагати від спеціаліста висновку про причини та обставини смерті.
Для огляду місця події залучають понятих, якими можуть бути особи (не менше двох) не зацікавлені в наслідках провадження, але доцільніше запрошувати тих, які вперше виявили труп або знали покійного раніше. Вони повинні засвідчити факт, зміст і результати дій, при проведенні яких вони були присутні.
Місце події повинно оглядатися в певному порядку. Він залежить, головним чином, від трьох моментів:
- від того, де сталася подія – в приміщенні чи на дворі (на відкритій місцевості);
- від характеру (властивостей, виду) події: вбивство, самогубство, нещасний випадок, утоплення, транспортна травма, отруєння тощо;
- від наявності чи відсутності трупа людини.
Дії спеціаліста при ОМП (спільні дії судово-медичного експерта та спеціаліста-криміналіста)
По прибуттю на місце події та в процесі його огляду лікар має такі завдання, які підлягають вирішенню при наявності людського тіла, а саме:
- Визначити – живою чи мертвою є знайдена людина. Якщо відсутні абсолютні ознаки смерті і підозрюється уявна смерть, лікар повинен надати необхідну допомогу.
- Якщо людина мертва, то визначити давність настання смерті. Час настання смерті вирішується за ступенем виразності суправітальних реакцій та ранніх трупних явищ.
- Зафіксувати в протоколі положення та позу трупа, зазначити, чи немає ознак їх зміни після смерті. Положення та поза трупа мають певне діагностичне значення.
- Перевірити, чи немає ознак боротьби і самооборони на трупі або навколо нього, в тому числі описати стан одягу.
- Виявити та описати зовнішні ушкодження на трупі, визначити, яким знаряддям вони могли бути заподіяні.
- Виявити сліди крові та виділень, волосся або інші сліди і речові докази на трупі або навколо нього, в тому числі знаряддя травми, допомогти слідчому правильно їх вилучити та упакувати.
Проводити огляд трупа в такій послідовності:
1. Місце виявлення тіла та його позу.
При цьому у протоколі необхідно вказати: де саме його виявлено – у приміщенні чи на відкритій місцевості, точну назву місця та орієнтири ділянки. Розташування та положення трупа визначають відносно оточуючих його предметів, фіксують відстані від частин тіла до обраних для опису нерухомих орієнтирів, які неможливо змінити: автомобільні шляхи будь-якого значення, великі споруди тощо (тобто орієнтири, які об’єктивно неможливо змінити).
2. Здійснити оглядову, вузлову фотозйомку прилеглої території та оглядову, вузлову фотозйомку пози трупа і його положення відносно нерухомих об’єктів та у взаємозв’язку зі слідами.
3. Ретельно оглянути предмети, виявлені на трупі, навколо чи біля нього, описати їх та долучити до речових доказів.
Якщо знаряддя травми виявлено на тілі (ніж у рані тощо), витягувати ніж або інші подібні до нього знаряддя злочину вилучати суворо заборонено.
4. Здійснити вузлову, детальну фотозйомку об’єктів (можливих знарядь вчинення злочину, перевернутих об’єктів) та слідів біологічного походження (крові тощо).
Особливу увагу звернути на виявлення кров’яних слідів рук, ніг, взуття, одягу інших предметів.
5. Дослідити одяг і взуття, виявлені на тілі загиблого.
Спочатку необхідно оглянути верхній, а потім нижній одяг, визначити, в якому він стані, що зміщено і як розташовано, оглянути кишені та їх вміст.
6. Здійснити детальну фотозйомку за правилами масштабної зйомки.
7. Занотувати загальні відомості про виявлене тіло: прізвище, ім’я по батькові (якщо виявлено документи), стать, приблизний вік, довжину тіла, статуру, колір шкіри та волосся, наявність татуювання, шрамів тощо, що допоможе у подальшому встановити особу загиблого, якщо виявлено труп невідомої особи.
8. Встановити наявність і виразність трупних ознак.
9. Встановити наявність ознак катування (посмертні, суправітальні реакції), які дають змогу визначити приблизний час настання смерті.
10. Описати особливості окремих частин тіла та виявлені на них ушкодження.
Детальний огляд трупа доцільно здійснювати за схемою: зверху-вниз, тобто починати від голови і закінчувати обстеженням ніг.
Якщо є необхідність вилучити піднігтьовий вміст, а пальці рук загиблого стиснуті в кулак, то їх варто розтулити і ретельно оглянути долоню, на якій можуть бути порізи та інші ушкодження.
У процесі огляду окремих частин тіла рекомендується вивчити й описати ушкодження, які є на ньому.
Опис їх проводять у послідовності, прийнятій у судовій медицині: локалізація, вид ушкодження, його форма та розміри, особливість ран та їх країв, поверхонь ушкоджень, стан шкіри навколо, наявність сторонніх забруднень на оточуючій ділянці.
Потрібно пам’ятати, що суворо забороняється змінювати початковий вигляд ушкоджень. Виявлені ушкодження на тілі порівнюють із пошкодженнями одягу: їх детальний огляд дають змогу зробити припущення, який предмет міг використати злочинець як знаряддя вбивства.
11. Оглянути ложе трупа після переміщення трупа.
У протоколі обов’язково необхідно зафіксувати характер його поверхні, наявність відбитка тіла, різних забруднень та виявлених в ньому предметів, що дає змогу встановити тривалість як перебування тіла на цьому місці так й інші обставини події.
Труп дозволяється забирати з місця події лише після детального його огляду, фіксації усіх слідів, виявлених на ньому, забезпечення їх збереження під час транспортування до моргу, а також після закінчення вивчення та надійної фіксації положення трупа у взаємозв’язку зі слідами крові, предметами обстановки тощо.
12. Ретельно оглянути ділянку території, що безпосередньо прилягає до місця, де виявлений труп.
Фіксуються ознаки боротьби (прим’ята трава, зламані рослини і т.д.), ведеться пошук слідів взуття, одягу, колін, ліктів, інших частин тіла людини; ґудзиків; слідів крові, слини, волосся. Ретельно вивчається поверхня з метою відшукання текстильних волокон та інших мікрооб’єктів. Всі рослини, з якими міг контактувати злочинець, вилучаються для лабораторного дослідження. Вивчаються також стовбури дерев, гілки, що знаходяться на висоті людського зросту, з метою відшукання текстильних волокон. Вживаються заходи до виявлення відірваних ґудзиків, частин одягу, загублених злочинцем предметів, документів і т.д.
Все виявлене відзначають покажчиками та фотографують з масштабом, фіксують і вилучають.
13. Необхідно перевірити версію про те, що місце виявлення трупа не є місцем убивства.
Вивчити сліди, які вказують на негативні обставини, їх сфотографувати і описати у протоколі.
Якщо пошкодження на тілі трупа мають вогнепальний характер, здійснюють пошук стріляних снарядів, гільз, фіксують основні і додаткові сліди пострілу, встановлюють напрямок стрільби і місце розташування того хто стріляв.
Для пошуку стріляних гільз застосовуються металошукачі, службово-розшукову собаку.
14. При огляді спалених трупів провести пошук посуду з запахом або залишками паливно-мастильних матеріалів, вилучити зразки ґрунту, ганчірки, незгорілі залишки одягу – для дослідження на наявність паливно-мастильних матеріалів.
Оглянути незгорілі залишки полін, гілок, на яких можуть бути сліди розрубування від сокири.
15. При вчиненні вбивства із зґвалтуванням насамперед ведеться пошук слідів сперми на тілі та одязі потерпілої, на поверхні ґрунту, траві.
Варто також звертати увагу на носові хустки, марлеві тампони, шматочки тканини, паперу зі слідами сперми, які можуть бути виявлені як поряд з трупом, так і на шляхах відходу злочинця з місця події.
На тілі трупа можуть бути волосся злочинця, сліди зубів, нігтів, слини, потожирових нашарувань і, як правило, волокна його одягу. Для вилучення волокон відповідні ділянки тіла потерпілої обклеюють липкою плівкою.
16. Обов’язково відібрати проби (зразки) ґрунту для порівняльного дослідження; також контрольні зразки.
На всіх ділянках можливого просування злочинця вилучити зразки рослин. Визначити, які ще речовини з місця події могли залишитися на злочинці, вилучити зразки.
17. Надати допомогу слідчому в описі специфічних ознак виявлених слідів, їх локалізацію, спосіб виявлення.
18. Надати допомогу слідчому в упакуванні об’єктів та слідів, складання схем, планів, креслень.
Якщо потрібно, слідчий може залучити також спеціаліста-криміналіста, інженера автотехніка та інших, які звертають увагу слідчого на всі особливості конкретного випадку, дають відповіді на окремі питання, які виникають під час огляду місця події.
Об’єкти і сліди
- труп;
- сліди рук;
- сліди рукавичок;
- сліди взуття;
- сліди пострілу;
- сліди губ;
- сліди губної помади;
- сліди запахів людини;
- сліди зубів;
- сліди шин, виступаючих та відокремлених частин транспорту;
- сліди лакофарбового покриття та паливно-мастильних матеріалів; сліди волочіння;
- волокна тканини і інші матеріали;
- волосся;
- недопалки;
- кров;
- слина;
- піднігтьовий вміст;
- піт;
- ґрунт;
- частини тканин та органів;
- змиви з рук;
- гільза;
- куля;
- пиж;
- зброя вогнепальна;
- зброя холодна;
- документи, гроші;
- пошкодження одягу;
- ушкодження на тілі;
- речі (телефон, записники, квитанції, запальнички та ін.).