Об’єкти та сліди трасологічного походження

Загальні правила та способи виявлення, фіксації та вилучення слідів

взуття на місці події

Пошук видимих слідів взуття не є проблемою, так як ці сліди зазвичай досить добре помітні візуально. Об'ємні сліди утворюються в умовах, коли слідосприймаюча речовина має виражену здатність деформації. Чим пластичне ця речовина, тим більш чітко відображаються в ньому форма і мікрорельєф підошви. Об'ємні сліди потрібно шукати на шляхах підходу і відходу злочинців, а також на місці події. При цьому слід звертати увагу не тільки на грунт, сніг, а й на розсипані на місці події сипучі речовини, такі як гіпс, борошно, вапно і т. д.

Пофарбовані поверхневі сліди добре помітні на підлозі, на сходах, на дверях і стінах, предметах домашньої обстановки. Якщо в приміщенні розлито або розсипано барвник, треба шукати сліди взуття, пофарбовані цим барвником. У справах про вбивства ведеться пошук слідів взуття, забрудненої кров'ю.

Для успішного пошуку маловидимих слідів взуття дуже важливо мати хороше освітлення. Найкраще для цих цілей підходять галогенні освітлювачі потужністю 0,5 кВт або 1 квт («КВ-1000», «Світло-1000» та ін.). Використовуючи інтенсивне косопадаюче освітлення, ретельному дослідженню піддають підлогу на шляхах руху злочинця, предмети, на які він міг ставати, стільці, підвіконня, сходові майданчики і т. д. Для гладких глянцевих поверхонь пошук слідів взуття відбувається на фоні створеного освітлювачем відблиску (кут освітлення дорівнює куту зору). При дослідженні багатоколірних поверхонь можна використовувати світлофільтри, а також ультрафіолетовий освітлювач «ОЛД-41».

Для пошуку слідів взуття на шорсткуватих поверхнях (картон, папір, тканини) застосовується потужне розсіяне освітлення.

Значні труднощі виникають при виявленні маловидимих об'ємних слідів взуття на щільному грунті. При звичайному освітленні такі сліди, як правило, важко розрізняються, і тому для їх пошуку необхідно створювати косопадаюче освітлення за допомогою освітлювача, електричного ліхтарика або відбивного екрана.

Пошук невидимих слідів взуття часто пов'язаний з великими труднощами, і застосовані в цих цілях методи не завжди дають позитивні результати. Це пов'язано з тим, що їх виявлення залежить від багатьох факторів: матеріалів підошви і слідосприймаючого об'єкта, стану їх поверхонь, термінів експлуатації підошви, її забрудненості тощо.

Невидимі сліди такого взуття зазвичай виявляються на пофарбованих підлозі, підвіконнях, дверях, покритому лаком паркеті, керамічній і поліхлорвініловій плитці, окремих видах лінолеуму. Якість слідів вище, якщо вони утворені підошвою, зволоженою снігом, росою або мало місце нашарування маслянистих речовин, наприклад, що містяться в асфальті.

Для виявлення невидимих слідів взуття використовуються порошкові методи, аналогічні тим, які застосовуються для виявлення потожирових слідів рук. Поверхня, на якій передбачається наявність слідів взуття, обробляється магнітними порошками типу «Малахіт», «Топаз», карбонільним залізом тощо. Є дані про можливості застосовувати для виявлення слідів взуття і окису цинку. Порошок наносять на поверхню магнітним або ворсовим пензлем. У зв'язку з тим, що, зазвичай, доводиться обробляти великі поверхні, рекомендується використовувати широкозахоплюючі магнітні пензлі, які дозволяють збільшити зону обробки. На порівняно гладких поверхнях (забарвлене дерево, пластмасові покриття, скло) невидимі сліди взуття найкраще виявляти порошками на феромагнітній основі («Малахіт», «Топаз»). На матеріалі з шорсткою поверхнею латентні сліди добре виявляються дрібнодисперсним порошком заліза, відновленого воднем. Проявлені таким чином сліди нерідко недостатньо контрастні і важко розрізняються, тому для їх посилення рекомендується проводити послідовну обробку порошком і парами йоду. Кількість циклів при цьому не повинно бути більше чотирьох або п'яти. У разі, коли поверхня дуже жорстка (наприклад, обгортковий папір) і має колір, що не створює контрастний по відношенню до порошку карбонільного заліза фон, можна відкопіювати забарвлений слід на прозору дактилоскопічну плівку.

Невидимі сліди, утворені за рахунок відшарування або нашарування пилоподібних речовин, особливо на різних тканинах (оббивці меблів, килимах), нерідко вдається виявити лише в тому випадку, якщо поверхню, на якій передбачається наявність слідів, обклеїти листами дактилоскопічної плівки або зволоженим фотопапером.

У деяких випадках невидимі (маловидимі) сліди взуття можна виявити при висвітленні поверхні ультрафіолетовими променями за допомогою, наприклад, освітлювача «ОЛД-41». Якщо взуття злочинця було покрите маслами, деякими іншими речовинами, то такі сліди можуть люмінісціювати в ультрафіолетових променях.

Для виявлення невидимих і маловидимих поверхневих слідів взуття може використовуватися електростатичний килимок, розроблений експертами Івано-Франківської області. Пристосування застосовується для слідів, утворених пилом та іншими мікрочастинками на килимах і килимових доріжках, синтетичних та інших тканинах, на паркетній підлозі та інших слідосприймаючих об'єктах.

Аналогічно працює пристрій, в якому в якості слідосприймаючої поверхні використовується копіювальний папір, що кладеться графітовим покриттям на досліджувану поверхню. Система являє собою конденсатор, що заряджається за допомогою високовольтного електрода напругою до 10 kb, який підключений до електростатичного генератора. Копіювальний папір заряджається скануючим електродом на відстані 1-15 мм над поверхнею слідоносія. За рахунок створення поля високої напруженості частинки пилу з поверхні слідоносія переносяться на копіювальний папір, утворюючи слід взуття.

У процесі роботи з приладом на передбачуване місце знаходження сліду взуття кладеться темна поліетиленова плівка, а зверху − тонка плівка з алюмінієвим покриттям. Все це накривається гумовим килимком, і за допомогою електрода у вигляді пластини до алюмінієвого покриття підключається негативний потенціал джерела високої напруги.

Протягом 10 секунд на нижню поліетиленову плівку переноситься пиловий слід, добре помітний на її темній поверхні. Виявлені таким чином сліди фотографуються.

Складним є завдання визначення і вибір слідів, які пов'язані саме із вчиненням злочину, і відсіяти всі інші. Це виконується шляхом реконструкції дій і можливого місця перебування злочинця за обстановкою місця події і експрес-перевіркою виявлених слідів із взуттям потерпілих та інших осіб, які могли залишити їх поза зв'язком зі злочином.

Сліди ніг виявляють на самому місці події і на шляхах підходу і відходу. Якщо на самому місці події не вдалося знайти слідів ніг, придатних для ототожнення, то шляхи підходу і відходу повинні бути оглянуті особливо ретельно і на найбільшій відстані від місця події. При цьому треба шукати місця з грунтом, який найкраще відображує сліди, а також місця подолання перешкод (рівчак, калюжа).

Виявлені сліди ніг ретельно оглядаються з метою встановлення механізму їх утворення і виявлення в них ідентифікаційних ознак, та особливостей зовнішньої будови, моделі чи характерних прикмет для здобуття інформації, потрібної для розшуку злочинця.

Вирішення цих питань допоможе вибрати, які сліди необхідно вилучити і які способи фіксації найкраще використати.

Сліди, обрані для фіксації, необхідно оберігати від можливих пошкоджень. Для цього їх накривають ящиками, дошками, листами фанери, картону, огороджують.

Першим і обов'язковим способом фіксації виявлених слідів є їх опис у протоколі огляду місця події.

У ньому відображується:

• вид слідів, їх форма, розміри;
• які частини взуття та особливості його зовнішньої будови спостерігаються в слідах;
• які технічні засоби використані при вилученні слідів.

Другим способом фіксації слідів є фотографування.

При цьому необхідно дотримуватися таких правил:

• фотоапарат розміщується так, щоб оптична вісь об'єктиву була направлена в центр сліду;
• вздовж сліду кладеться масштабна лінійка;
• освітлення повинно бути таке, що забезпечує якісне опрацювання детелей сліду;
• фотографування слідів на снігу проводиться за допомогою жовтого чи оранжевого фільтру;
• доріжка слідів фотографується методом панорамної зйомки;
• поверхневі сліди, утворені фарбою, кров'ю і т.п. речовинами, фотографують з застосуванням світлофільтрів, вибір яких залежить від фону слідосприймаючої поверхні і кольорової характеристики сліду. Сліди з переважаючим сірим тоном фотографують при верхньому розсіяному і боковому косонаправленому освітленні. Поверхневі сліди з нечіткими контурами фотографують при освітлені, спрямованому під кутом 20 - 30°.

Відкопіювання поверхневих слідів ніг.

Сліди, утворені шляхом нашарування таких сипучих матеріалів, як мука, крейда, гіпс, цемент, пил і т.п., фіксуються за допомогою відкопіювання їх:

• на дактилоскопічну плівку, як і сліди рук (хоча формат дактилоплівки часто дозволяє копіювати лише фрагменти слідів, скажімо, каблук), липку стрічку «скотч» тощо;
• на спеціально підготовлений фотопапір (засвічений, проявлений і зафіксований).
• для відкопіювання слідів придатна і тонка листова гума товшиною 3 - 4 мм. Копіюючу поверхню гуми треба попередньо обробити наждачною шкуркою.

Виготовлення зліпків (відбитків) з об’ємних слідів. Це найбільш розповсюджений, відносно простий і якісний спосіб фіксації об'ємних, тобто найінформативніших слідів взуття.

Найчастіше для цього використовується гіпс. Розчинений у воді гіпс ретельно перемішується до одержання однорідної маси без грудочок. По консистенції він повинен нагадувати негусту сметану. Розчин якісного гіпсу густіє протягом 25 - 30 хв. Твердіння прискорюється, якщо в розчин додати кислий або сірково-кислий натрій, мідний купорос або хлористий натрій у кількості 1 - 1,5% від ваги взятого гіпсу. Крупнозернисті поверхні заливаються густим розчином, дрібнозернисті – рідким.

Найбільш вживані концентрації гіпсового розчину такі, в яких на 1−у вагову частину води приходиться від однієї до 2–х вагових частин гіпсу. На зліпок з повного сліду взуття необхідно 500 - 600 гр. гіпсу.

Перед заливанням сліду розчином треба провести підготовчу роботу, зі сліду видаляють сторонні частини (пінцетом). Якщо слід недостатньо глибокий, його оточують бар'єрчиком з грунту, полосок фанери, картону чи шерсті, щоб не розтікався розчин. Сніг зі сліду здувають чимось на зразок віяла або обережно видаляють флейцем (якщо сам слід досить твердий). Потім готують каркас: дві подовжніх палочки і дві–три поперечні, та бирку на шпагаті.

Після виливання в слід половини розчину кладеться попередньо змочений каркас. Шпагат бірки кріпиться до каркасу, а сама бірка кладеться поза слідом, потім в слід заливається залишок розчину. Через 25 - 30 хв. зліпок можна виймати.

Частки грунту, що прилипли до гіпсу, змиваються водою. Ні в якому разі не можна чистити зліпок щіточкою, чи ганчіркою навіть під струменем води. Дрібні деталі будуть знищені і зліпок зіпсований. Ще краще повну очистку зліпка робити після його просушки і повного затвердіння при кімнатній температурі протягом 2 - 3 годин.

Зліпок можна закріпити, помістивши його на півгодини в розчин калієвих квасців (на 5 частин води 1 частину квасців) чи на 10 - 15 хв. в 20% – ний розчин виннокам'яної кислоти або в 15% – ний розчин кремнієвої кислоти.

Якщо слід залитий водою, то застосовують насипний спосіб. Перед цим можна спробувати видалити надлишок води спринцовкою, але дуже обережно, бо разом з водою всмоктується і грунт, що може утворити помилкові (додаткові) особливості.

В слід з водою обережно засипають сухий гіпс, котрий зверху розрівнюють. Якщо води недостатньо, її доливають крізь покладену поверх засипки ганчірку. Каркас та бірку застосовують також. Далі робота зі зліпком така ж, як і наведена вище.

Для виготовлення зліпків зі слідів на снігу гіпс розчиняють в максимально охолодженій воді з доданням кухонної солі (1 -– 1,5% від ваги гіпсу). Через тканину густого плетіння або сито на дно сліду висівають порошок гіпсу шаром 1,5 - 2 мм. А далі виготовлення зліпку – за вище розглянутими правилами.

Сліди на сипучих матеріалах (дорожній пил, мука, сухий річковий пісок і т.ін.) перед виготовленням зліпків закріплюють спеціальними розчинами (6 гр. лугу в 100 гр. спирту, 10 гр. целулоїду в 90 гр. ацетону, 5 гр. каніфолі в 95 гр. спирту). Спочатку, щоб не пошкодити слід, розчин наноситься пульверізатором, сопло якого спрямовується вгору, аби розчин падав на зразок дощу. Після утворення видимої оком плівки сопло можно спрямовувати на слід.

Після утворення захисної плівки зліпок роблять за загальними правилами.

Для закріплення слідів можна застосовувати гас. Його наносять на сліди також з допомогою пульверизатора спочатку – з відстані 80-60 см, потім – з 20 - 30 см до просичення гасом стінок сліду. Гас підвищує зчіплювання частин речовини.

Через 10 хв після просочення в слід можна обережно залити рідкий розчин гіпсу (консистенція молока). Після його загустіння в слід додатково вводиться розчин гіпсу звичайної консистенції.

Існують різні зліпочні маси на базі полімерів. Перед виготовленням зліпків за допомогою цих мас в необхідних випадках також проводиться укріплення стінок сліду за розглянутими нами правилами.

Доріжка слідів, крім фотографування, фіксується виготовленням схем з нанесенням данних вимірів елементів доріжки. Вимірювання елементів доріжки слідів ніг проводиться, якщо на місці події кожною ногою залишено не менше 6-ти слідів.

Довжина кроку правої (лівої) ноги вимірюється по відстані між центром її заднього краю каблука (п'ятки) і центром заднього краю каблука (п'ятки) лівої (правої) ноги. Розворот ступні для кожної ноги визначається кутом між віссю сліду і лінією напрямку руху. Ширина постановки ніг – це відстань між двома лініями, проведеними через центри слідів задніх зрізів каблуків, відповідно, правої і лівої ніг. Для вимірювання елементів доріжки слідів ніг застосовуються великі шкільні циркулі, ортопедичні кутоміри та рулетки.

Вимірювання сліду взуття : а-ширина підметки; б-ширина проміжної части; в-ширина підбора; г-довжина підбора; д-довжина проміжної частини; е-довжина підметки; ж-довжина підошовної поверхні низу взуття.

Загальні правила та способи виявлення, фіксації, та вилучення слідів транспортних засобів на місці події наведено нижче.