Об’єкти та сліди

Об’єкти та сліди трасологічного походження

Загальні правила та способи виявлення, фіксації, та вилучення слідів

пошкоджень одягу від дії зброї на місці події

Найчастіше об'єктами пошкоджень від зброї є одяг, а також тканини тіла людини, на яких утворюються розриви. З усього розмаїття слідів-пошкоджень на одязі найбільш часто зустрічаються вогнепальні, а також пошкодження гострими і тупими предметами.

Такі сліди можна поділити на наступні групи:

1. Сліди неклинкових знарядь:

а) руйнування тканин і окремих ниток;

б) порушення будови тканини (здавлювання, разволокнення або відхилення ниток, переміщення ворсу);

в) сторонні для даної тканини включення у вигляді слідів-речовин;

г) відкладення металу або включення частинок слідоутворюючого предмета.

Сліди клинкових знарядь:

а) розріз;

б) колоті пошкодження;

в) колото-різані ушкодження;

г) розруб;

д) сліди металізації.


Розріз


Розруб


Колоте пошкодження

При застосуванні холодної зброї на тканині і матеріалі одягу часто залишаються сліди металізації, забруднення – частки фарби, іржі. При дослідженні перелому основи черепа тупим предметом треба завжди досліджувати головний убір, на тканині якого можуть бути мікрочастинки застосованої зброї.

Якщо мова йде про вогнепальну зброю, то результатами її термічної дії на одяг є обпалення, обвуглення та спікання волокон тканини.

Вогнепальне пошкодження – пошкодження, що виникає в результаті пострілу з вогнепальної зброї.

Виявлення вогнепальної зброї, гільз, куль, патронів, дробинок, пижів передбачає цілеспрямований пошук таких об'єктів серед інших предметів на місці події, а також в інших місцях їх можливого знаходження. Відомі випадки, коли стріляні гільзи, викинуті з автоматичної зброї, виявлялися в найнесподіваніших місцях – в кишенях того, хто стріляв і потерпілого, за зовнішньою електропроводкою, на шафах, за картинами, в абажурах, всередині порожніх пляшок та ін. Кулі зазвичай залишаються в перешкоді або, пройшовши її і втративши кінетичну енергію, виявляються на підлозі або грунті. Особливу увагу необхідно приділити одягу потерпілого, так як куля на виході з тіла може залишитися між шарами одягу.

Виявлення слідів пострілу на різних перешкодах проводиться шляхом розпізнавання їх природи, тобто з точки зору морфологічних ознак вогнепальних ушкоджень в різних матеріалах, а також наявності і характеру слідів додаткових факторів пострілу.

Сліди пострілу на перешкоді описуються по комплексу ознак:

Вогнепальні пошкодження текстильних тканин і деяких інших матеріалів (виробленої шкіри, замші) досить чітко відображають не тільки основні, але і додаткові фактори пострілу. При проходженні снаряда через тканину утворюється пошкодження округлої або квадратної форми в залежності від структури тканини. Снаряд руйнує і забирає з собою волокна ниток, і в точці його контакту з тканиною перепони утворюється так званий «мінус тканини», тобто просвіт між кінцями ниток при зближенні країв ушкодження.

Кінці ниток нерівні, звернені в просвіт ушкодження, по ходу руху снаряда. Розміри вхідного отвору зазвичай близькі до діаметру кулі або трохи менше його.

Пошкодження текстильних тканин на виході кулі з тіла потерпілого найчастіше мають неправильну форму в силу того, що снаряд, долаючи м'які тканини і кістки в тілі людини, в значній мірі втрачає кінетичну енергію і рухається більше не головною частиною, а боком.

Необхідно відзначити, що на різних об'єктах додаткові фактори пострілу відображаються в різному ступені: максимально – на текстильних тканинах, мінімально – на склі.

Навколо кульового отвору після пострілу з близької відстані можуть бути виявлені сліди кіптяви, зерна пороху, що не згоріли, на стінках кульового каналу – сліди металізації (як правило, невидимі), а на еластичних тканинах по краю отвору – обідок обтирання у вигляді частинок мастила, металу снаряда. Відбитки частин зброї (штанц-марки) залишаються на тканинах одягу після пострілу впритул.

В матеріалах одягу вхідний отвір, як правило, менше калібру кулі. Встановити його важко через розволокнені краї (особливо на вовняних тканинах). Розміри вихідного отвору, як правило, більше вхідного. По краях вхідного отвору спостерігається вивертання волокон назовні, на практиці це може бути використано як ознака вихідного отвору, але не завжди, а тільки в тих випадках, коли є повна впевненість, що отвори не піддавалися механічним впливам, що легко змінюють початкову картину. Вихідні отвори на одязі можуть мати великий розмір у тих випадках, коли в їх утворенні беруть участь уламки снарядів і кісток.

При застосуванні холодної зброї на тканині і матеріалі одягу часто залишаються сліди металізації, забруднення – частки фарби, іржі. При дослідженні перелому основи черепа тупим предметом треба завжди досліджувати головний убір, на тканині якого можуть бути мікрочастинки застосованої зброї.

Способи фіксації є такими ж, як у випадку описаних вище слідів трасологічного походження.

При огляді пошкодженого одягу описується його найменування, матеріал, колір.

Сліди одягу вилучаються разом з предметом-слідоносієм (його частиною). Предмети (фрагменти тканини) часто вилучають і надсилають на експертизу для визначення складу мікрослідів-нашарувань. Для цього одяг складають слідами всередину, а щоби поверхності не стикалися одна з одною, їх перекладають аркушами чистого білого паперу. Також ділянку з пошкодженнями на одязі (додатковими слідами зовні і зсередини) обшивають частиною чистої матерії. Потім одяг складають пришитим фрагментом в середину без утворення перегибів в зоні пошкодження.

Одяг (його частини) поміщають в паперові пакети, конверти, коробки тощо.

Упаковку з речовими доказами відповідним чином опечатують.