Тактичні та процесуальні особливості огляду місця події

ОСОБЛИВОСТІ ОГЛЯДУ МІСЦЯ ПОДІЇ ЗА ФАКТОМ ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ЗҐВАЛТУВАННЯ

Суспільна небезпека зґвалтування

На сьогоднішній день рівень злочинності в України доволі великий, особливо висока кількість насильницьких злочинів. Одним з найбільш поширених в цій категорії є зґвалтування. Зґвалтування відноситься до найбільш небезпечних злочинів проти статевої недоторканності та статевої свободи особи. Небезпека цього злочину визначається тим, що воно тягне за собою тяжкі наслідки, негативно позначається на психіці і здоров’ї потерпілої, негативно впливає на нащадків, сприяє поширенню розпусти, знижує рівень розвитку культури суспільства.

Якщо злочин стосується неповнолітнього (неповнолітньої), то збільшення ступеня суспільної небезпеки пов’язане з тим, що далеко не всі потерпілі досягли статевої зрілості, мали досвід сексуальних відносин, внаслідок чого їх фізичному і (або) психічному здоров’ю може бути заподіяна більш істотна шкода, ніж особі, яка досягла повноліття, вже, як правило, статевозріла і має певний сексуальний досвід. Шкода, заподіяна психічному здоров’ю неповнолітнього в результаті насильницьких статевих злочинів, як правило, істотно перевищує аналогічні наслідки розглянутих ненасильницьких посягань.

Зазіхання на статеву недоторканість неповнолітнього можуть завдати шкоди також фізичному здоров’ю потерпілого. Перш за все, це стосується травм статевих органів, що можуть виявитися наслідком ненасильницького посягання на статеву недоторканість особи, яка не досягла 16-річного віку, з боку особи, яка досягла 18-річного віку. Це відбувається, як правило, внаслідок того, що процес статевого дозрівання ще не завершений і статеві органи неповнолітніх не досягнули відповідного розвитку. Крім того, шкоди фізичному здоров’ю може бути заподіяна, якщо посягання на статеву недоторканість неповнолітнього спричинило зараження потерпілого (потерпілої) венеричним захворюванням.

Суспільна небезпека зґвалтування виражається в: названі посягання завдають істотної шкоди (або створюють безпосередню загрозу заподіяння такої шкоди) суспільству як сукупності людей, об’єднаних історично обумовленими соціальними формами спільного життя і діяльності, який виражається в негативному впливі на психічне і (або) фізичне здоров’я потерпілих, що в свою чергу призводить до відхилень в моральному і психофізичному розвитку останніх. Як наслідок – суспільство втрачає повноцінних членів.

Взагалі ступінь суспільної небезпеки виражається у заподіянні або можливість заподіяння більшої або меншої шкоди, обсяг якого залежить від цінності об’єкта, якому заподіюється або може бути завдано шкоди, і способу заподіяння такої шкоди. Від характеру суспільних відносин безпосередньо залежить спосіб їх порушення. Тому ступінь суспільної небезпеки необхідно встановлювати на основі аналізу об’єкта і об’єктивної сторони злочину. Ознаки суб’єкта і суб’єктивної сторони також впливають на суспільну небезпеку діяння, але менш ніж об’єкт і об’єктивна сторона. Всі зґвалтування вчиняються тільки навмисно і з цієї позиції їх суспільна небезпека така ж, як і у всіх інших умисних злочинів. Суб’єкт злочину сам по собі безпосередньо не впливає на суспільну небезпеку, оскільки не володіє ніякими іншими характеристиками, крім статево-вікових, а вони як такі не можуть призводити до підвищення або зниження суспільної небезпеки, яка залежить лише від тих чи інших його дій, що розглядається в рамках об’єктивної сторони злочину.

Тобто, суспільна небезпека зґвалтування полягає у:

Кримінально-правова характеристика зґвалтування

  1. Основний безпосередній об’єкт злочину – статева свобода чи статева недоторканість особи. Його додатковим факультативним об’єктом можуть бути здоров’я, воля, честь і гідність особи, нормальний розвиток неповнолітніх.
  2. З об’єктивної сторони зґвалтування полягає у статевих зносинах, які поєднуються із:

    • застосуванням фізичного насильства;
    • погрозою його застосування (воля потерпілої особи придушується);
    • з використанням безпорадного стану потерпілої особи (її воля ігнорується).

  3. Суб’єктом злочину є осудна особа чоловічої або жіночої статі, яка досягла 14-річного віку. При цьому стать безпосереднього виконавця злочину має бути протилежна статі потерпілої особи. Співвиконавцем злочину, учасником групового зґвалтування може бути особа, яка фізіологічно неспроможна вчинити природний статевий акт, а також особа однакової статі з потерпілим.
  4. Суб’єктивна сторона зґвалтування характеризується прямих умислом. Винуватий усвідомлює, що вчиняє природний статевий акт із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи, і бажає це зробити. Мотиви, не впливаючи на кваліфікацію, можуть бути різними (задоволення статевої пристрасті, помста, бажання принизити потерпілу особу, прагнення сексуального самоствердження хуліганські спонукання тощо).

Стосовно неповнолітнього та малолітнього віку потерпілої особи і й особливо тяжких наслідків психічне ставлення винного може бути і необережним.

Кваліфікуючими ознаками зґвалтування є вчинення його:

Типові слідчі ситуації

Початок розслідування ситуаційно залежить від фактору попередніх стосунків між потерпілою та ґвалтівником. Типовими слідчими ситуаціями у кримінальних провадженнях розслідування злочинів цього виду є такі:

Інша група типових слідчих ситуацій відноситься до вчинення зґвалтування групою осіб:

Огляд місця події

Специфіка розслідування цих злочинів обумовлюється їх характером, необхідністю детального вивчення не тільки обставин самої події та потерпілої особи, підозрюваних (обвинувачених), а й різноманітних сторін їх особистого життя, у тому числі інтимного. Складність розслідування злочинів, передбачених ст. 152 ККУ, полягає передусім у тому, що потерпіла особа, як правило, заперечує проти розголошення факту зґвалтування, і в зв’язку з цим нерідко висуває клопотання про зберігання таємниці самої події від близьких та інших осіб (подруг, товаришів по роботі, членів родини). Таке клопотання, іноді доволі обґрунтоване, в цілому ускладнює процес розслідування. Складність розслідування цих злочинів зумовлена також тим, що потерпіла особа, як правило, психологічно не підготовлена до викладення подробиць зґвалтування, на її поведінку часто впливають такі чинники, як сором, страх, матеріальна або службова залежність, що, у свою чергу, потребує особливого підходу до встановлення психологічного контакту між нею та слідчим.

Розслідування ускладнюється також тим, що потерпіла особа іноді тривалий час після зґвалтування не звертається із заявою до органів Національної поліції.

Місцем вчинення зґвалтувань найчастіше бувають підсобні приміщення, покинуті будинки, підвали багатоповерхових будинків, а іноді й квартири, куди потерпіла потрапила внаслідок обману з боку насильника, готелі, пустирі та інші місця, де немає сторонніх.

Щодо джерел відомостей про обстановку злочину та особу злочинця, то заяви можуть надходити не тільки від потерпілої, а й від батьків, друзів, людей, які надали потерпілій особі першу допомогу, медичних працівників тощо. Однак відомості з цих джерел часто бувають неповними, містять суб’єктивні оцінки події, їх завжди необхідно перевіряти і критично оцінювати. Рідше джерелом відомостей вчинення зґвалтування бувають факти, встановлені оперативно-розшуковими органами або безпосередньо під час допиту осіб, затриманих чи вже притягнутих до кримінальної відповідальності. Це трапляється, коли злочинна група вчиняла злочини протягом деякого часу, а потерпілі з тих чи інших причин не заявили або заявили, але заява перебувала без розгляду чи справа була припинена у зв’язку з тим, що злочинці не були встановлені.

Велике значення для розслідування має своєчасність одержання свідчень про вчинений злочин. Чим раніше вони надійдуть, тим більше можливостей виявити сліди злочину і злочинця.

Перш за все необхідно з’ясувати, чи був статевий акт здійснений всупереч волі потерпілої (потерпілого) (чи застосовував злочинець фізичне або психічне насильство) або був використаний її безпорадний стан, що виявилося у фізичній або психічній безпорадності потерпілої. Після встановлення факту зґвалтування слідчий з’ясовує такі обставини:

З’ясування факту фізичного насильства не є складним, оскільки це загальноприйняте поняття, однак необхідно уточнити характер та вид насильства. При встановленні факту психічного насильства (погрози) треба керуватися п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.92 № 4, в якому зазначено, що у справах про зґвалтування «під погрозою, що застосовується як засіб подолання опору потерпілої, варто розуміти її залякування висловлюваннями, жестами чи іншими діями про застосування фізичного насильства до самої потерпілої (потерпілого) чи до її (його) родичів (наприклад, до дитини), а так само про знищення або пошкодження майна потерпілої особи чи її родичів, погроза розголошення відомостей, що ганьблять честь і гідність потерпілої», тобто погроза повинна бути реальною. У п. 9 цієї самої постанови визначено поняття безпорадного стану потерпілої, наявність або відсутність якого підлягає обов’язковому встановленню під час розслідування. Необхідно з’ясувати, у чому конкретно виявлявся безпорадний стан потерпілої (малолітній вік, фізичні вади, розлад душевної діяльності, хворобливий або непритомний її стан тощо). Якщо йдеться про перебування потерпілої у стані сп’яніння, то слід обов’язково встановити ступінь сп’яніння. У п. 9 даної постанови зазначено, що зґвалтування потрібно визнати вчиненим з використанням безпорадного стану потерпілої особи у випадках, коли вона за своїм фізичним або психічним станом не могла розуміти характеру і значення вчинюваних з нею дій, бо не могла чинити опір насильнику, який міг і повинен був усвідомлювати, що потерпіла знаходилася саме у такому стані.

Встановлюючи, за допомогою яких насильницьких дій здійснено зґвалтування, слідчий з’ясовує, чи був реальним опір, що чинила потерпіла особа, а також уточнює час, місце і обставини вчинення злочину. Точне встановлення часу вчинення зґвалтування дозволяє не тільки перевірити свідчення потерпілої та підозрюваного (обвинуваченого), який може заявити про своє алібі, а й виявити свідків злочину. На місці вчинення зґвалтування часто можуть бути виявлені сліди та інші важливі докази у справі: предмети туалету як потерпілої особи, так і злочинця, інші речові докази, сліди опору з боку потерпілої.

Так, при огляді за участю потерпілої особи місця вчинення зґвалтування в одному випадку було знайдено шматок матеріалу від її одягу, а в іншому – залізничний квиток, в якому було вказано прізвище. Під час подальшого розслідування було встановлено, що цей квиток належав злочинцю і випав з кишені його піджака під час боротьби з потерпілою особою.

Важливе значення має з’ясування обставин зґвалтування. Підлягають з’ясуванню всі деталі перебігу злочину: місце зустрічі, шлях та спосіб прямування до місця події, зміст розмови до події і після неї, дії злочинця тощо. До обставин, що потребують з’ясування, належить поведінка потерпілої особи. Під час розслідування необхідно встановити об’єктивні критерії її поведінки, оскільки суд враховує це при призначенні міри покарання. Підлягають встановленню також обставини, що пом’якшують або обтяжують відповідальність винних, які повинні враховуватися у справах про зґвалтування.

Огляду місця події завжди передує допит потерпілої який фіксується у протоколі. З’ясовуються всі обставини які можуть бути корисними для підготовки та проведення безпосередньо самого огляду.

Далі обов’язково проводиться огляд потерпілої з метою з’ясування характеру тілесних ушкоджень та їх локалізацію, пошкоджень одягу, наявність на тілі та одязі слідів.

Під час освідування вилучається:

Мета огляду місця події, яким є місце вчинення зґвалтування:

  1. Перевірити показання потерпілої особи про обставини, що передували злочину, супутні самому зґвалтуванню, та які були після.
  2. Скласти уявлення про місце події.
  3. Визначити межі огляду.
  4. Виявити та вилучити різні сліди, предмети, які належать потерпілій, а також залишені злочинцем, які можуть бути корисними при встановлені особи злочинця (злочинців), а також відтворити механізм вчинення злочину.

Огляд проводиться не залежно від того, скільки часу минуло з моменту вчинення зґвалтування оскільки завжди є шанс отримати важливу інформацію для провадження.

Особи, які залучаються до участі у огляді:

  1. Судовий медик-біолог, який виявляє та вилучає виділення тіла людини (кров, сперма, слина, сеча).
  2. Інспектор-криміналіст, який виявляє, фіксує та вилучає сліди трасологічного характеру (рук, взуття тощо).
  3. Кінолог із собакою – у тому випадку, якщо місце події знаходиться на відкритій місцевості та від події минуло небагато часу.
  4. Потерпіла – якщо дозволяє стан здоров’я. Участь потерпілої у огляді має велике значення, так як дозволяє уточнювати межі огляду; визначити шляхи прибуття їх на місце, й напрямок відходу злочинця; звернуть увагу на визначене місце, де безпосередньо відбувалось зґвалтування чи чинився опір злочинцю, оскільки саме тут велика ймовірність виявити усілякі сліди як трасологічного, як і біологічного походження.

Якщо потерпіла знаходиться у медичному закладі, то після покращення її стану доцільно провести додатковий огляд місця, але з її участю.

Коли у огляді місця події приймає участь потерпіла, то як поняті залучаються тільки жінки, причому сторонні для неї.

Дії інспектора-криміналіста при ОМП

  1. Оглянути шлях прямування потерпілої та злочинця від місця їх зустрічі до місця, де було вчинене зґвалтування. Оцінити його протяжність, можливість потерпілої особи покликати на допомогу, якщо дозволяв їх стан. У цих місцях можуть бути виявлені сліди транспортного засобу, на якому під’їхав злочинець, сліди його взуття, а якщо від деякий час чатував на жертву – сліди слини, недопалки. У тому випадку, коли місце зустрічі є місцем зґвалтування, на ньому можуть бути виявлені сліди, указані вище.
  2. Провести загальний огляд місця, де відбулося зґвалтування, для того щоб оцінити:

    • місце розташування;
    • віддаленість місця зустрічі із ґвалтівником від людних місць;
    • можливість оточуючих чути крики та звуки боротьби. Іноді затишне розташування місця зґвалтування (у підвалі, на горищі, у забудовах, тощо) дозволить згодом звузити коло підозрюваних за рахунок осіб, які знали про його існування та неодноразово там були.

  3. На основі показання потерпілої чи за її поясненнями на місці огляду змоделювати механізм зґвалтування, який за словами потерпілої особи відбувся.

    4. При цьому зверніть увагу на:

    • наявність слідів, які вказують на можливість спілкування потерпілої із ґвалтівником в звичайній обстановці, наприклад, накритий стіл із залишками їжі та спиртних напоїв, сліди пальців потерпілої на чарці, сліди взаємного куріння, акуратно розвішаний верхній одяг тощо;
    • наявність ознак, які свідчать про боротьбу між ґвалтівником та потерпілою. В приміщені це можуть бути: зсунуті меблі, скатертина, килим, перекинуті речі, відірвані ґудзики, зім’ята постільна білизна, наявність на них забруднень, які потрапили із взуття, розбитий посуд, розірвані предмети одяг потерпілої тощо. На відкритій місцевості слідами боротьби є наявність чисельних, іноді безформних, слідів взуття на м’якому ґрунті, сліди волочіння, зламані гілки кущів. У обох випадках на факт боротьбі вказують сліди крові у вигляді бризок, крапель, які утворилися при нанесенні потерпілій тілесних ушкоджень із метою позбавлення можливості опору жертви.

  4. Провести пошук слідів які свідчать про вчинення з потерпілою особою насильницького статевого акту (актів): сперми, крові піхвового вагінального походження, розірваних предметів білизни, кляпа, яким закривали рота. Сліди сперми можна виявити не тільки на простирадлі, але й на кинутих ганчірках, рушниках, носових хустках. На відкритій місцевості це – ділянки прим’ятої трави, вм’ятини на ґрунті чи іншому сипучому матеріалі з характерними слідами від упору коліньми, носків взуття та ліктів.
  5. По всьому місцю події провести пошук слідів, які могли б сприяти встановленню особи ґвалтівника чи свідчитимуть про факт його перебування на місці події: слідів сперми, слини, сечі, куріння, пальців рук, взуття, предметів, які належать ґвалтівнику та залишені ним у процесі вчинення злочину: головного убору, носової хустки, рукавичок, порожньої пачки від цигарок, знаряддя нанесення ушкоджень та інших предметів.
  6. Уважно оглянути шляхи відходу злочинця з місця події, оскільки поблизу можна виявити сліди взуття, куріння, сечі, кинуті речі, у тому числі вкрадені у потерпілої.
  7. Всі виявлені сліди трасологічного походження та біологічної природи вилучаються за допомогою спеціалістів. Необхідно також вилучити всі виявлені предмети, які належать потерпілій та ґвалтівнику, постільну білизну чи підстилки, на яких відбувся статевий акт, оскільки їх мікроволокна могли потрапити на одяг злочинця та жертви. Можливий також і зворотній обмін мікроволокон. Відбираються зразки ґрунту, інших сипучих матеріалів, а також зразки рослинності, які ймовірно могли б попасти на одяг та взуття злочинця. Виявлені у подальшому на одязі та взутті підозрюваного (обвинуваченого) зазначені вище мікросліди, ґрунт, зразки рослинності зможуть підтвердити факт його перебування на місці події.
  8. Кожен об’єкт оглядається та пакується окремо, причому одяг укладається на окремий аркуш кальки, та покривається таким самим аркушем й згортається в рулон. Мікрооб’єкти виявлені на одязі які не можливо вилучити та упакувати окремо, але які не мають жорсткого кріплення із об’єктом носієм, попередньо забезпечується їх збереження та цілісність.
  9. Усі речові докази та сліди злочину ретельно описуються у протоколі огляду, фотографуються за правилами криміналістичної фотографії. Процес огляду необхідно фіксувати за допомогою відеотехніки, а пояснення потерпілої – аудіозаписом.

Об’єкти та сліди

Сліди біологічного походження можуть бути утворені кров’ю, спермою, потом, слиною, піхвовими виділеннями, сечею, до них також належать: