Об’єкти та сліди трасологічного походження

ОСОБЛИВОСТІ ВИЯВЛЕННЯ, ФІКСАЦІЇ І ВИЛУЧЕННЯ СЛІДІВ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ: ЗНАРЯДЬ ЗЛАМУ, СЛІДІВ СТРУКТУРИ МАТЕРІАЛУ (РУКАВИЧОК), СЛІДІВ ВЗУТТЯ, СЛІДІВ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ, СЛІДІВ ПОШКОДЖЕНЬ ОДЯГУ ВІД ДІЇ ЗБРОЇ

Об`єкти та сліди трасологічного походження: знаряддя зламу, сліди рукавичок, сліди взуття, сліди транспортних засобів, сліди пошкоджень одягу від дії зброї

Криміналістичне значення слідів трасологічного походження: знарядь зламу, слідів рукавичок, слідів взуття, слідів транспортних засобів, слідів пошкоджень одягу від дії зброї.

Робота зі слідами на місці події підпорядковується єдиним правилам. З предметом-носієм сліду треба поводитися так, щоб не залишати власних слідів і не пошкодити тих, що вже виявлені.

Після слідів рук найбільшу криміналістичну значимість мають сліди взуття. Це пов’язано з їх великою поширеністю, можливістю в більшості випадків впевнено ідентифікувати взуття злочинця, а також використовувати такі сліди для розшуку підозрюваних і з’ясування цілої низки обставин. Наприклад, вивчення слідів взуття на місці події нерідко дозволяє визначити кількість осіб, що брали участь у ньому. Велику кількість слідів ніг, пов'язаних єдиним механізмом утво­рення та напрямом, називають доріжкою. У ній відображаються особ­ливості ходи, функціональні та анатомічні ознаки людини. Для вста­новлення цих факторів досліджують напрям руху, лінію ходи, довжину правого та лівого кроків, ширину кроку та кут розвороту ступні. Ці елементи ретельно вимірюють і визначають кількісно в сантиметрах і градусах. За ними можна встановити приблизний зріст і стать особи, визначити, йшла вона чи бігла, з багажем чи без нього, а також про­фесію, захворювання, анатомічні аномалії рухового апарату.

При роботі зі слідами знарядь зламу можна вирішити такі питання:

• знаряддям якого роду (виду) залишені сліди?
• чи залишені сліди, виявлені на різних місцях подій, одним або різними знаряддями?
• у результаті яких дій утворилися сліди знарядь (інструментів)?
• яка послідовність утворення слідів тощо?

У ході огляду місця події, пов'язаної зі зламом, необхідно мати на меті не тільки виявлення, фіксацію та вилучення слідів, а й встановлення механізму зламу, реконструкцію дій зломщиків, тому що інколи злам інсценується для приховування інших злочинів. Наприклад, інсценуючи крадіжку, з застосуванням технічних засобів, руйнування при цьому нерідко утворюються за­надто великі, щоб найбільш ефективно продемонструвати злам. Отже, для вирішення питання, чи було інсценування, потрібно чітко уявити собі, якою була перепона до початку зламу, її стан після перших і подальших дій злочинця. Для цього доцільно опитати осіб, які бачили перепону до зламу (наприклад, чи було зачинене вікно на верхню та нижню засувки), а також оглянути аналогічні сусідні частини перепони. З`ясувавши в загальних рисах механізм зламу, визначивши місця можливого застосування знарядь зламу, приступають до детального вивчення місць зламу та пошуку слідів.

Зрозуміло, що відшукуючи сліди зламу і працюючи з ними, треба пам'ятати, що на місці події можуть і повинні бути інші сліди (рук (рукавичок), ніг, крові, різних речовин і т.н.), які теж повинні бути знайдені, сво­єчасно оброблені, зафіксовані і вилучені без ушкодження.

Такі трасологічні сліди, як сліди транспортних засобів, сліди пошкоджень одягу від дії зброї також дозволяють отримати дані про характер та обставини події, об’єкти, що їх залишили, тощо. Так, пошкодження на тілі людини, одягу та інших матеріальних предметах несуть інфор­мацію про якісні властивості зброї.

Отже, одним із завдань огляду місця події є пошук, виявлення, фіксація, дослідження та аналіз слідів трасологічного походження з метою ефективного забезпечення досудового розслідування шляхом застосуванням науково-технічних засобів та методів.

Загальні правила та способи виявлення, фіксації та вилучення слідів

знарядь зламу на місці події

З метою виявлення слідів знарядь зламу оглядаються всі об'єкти, на яких можуть бути такі сліди. При цьому в першу чергу звертають увагу на можливі шляхи проникнення злочинця до приміщення, на зламані двері, вікна, проломи стін, характерні пошкодження підлоги (сліди свердління, пиляння тощо) та інші об’єкти, що вказують на злам, тобто на такі місця, де наявність слідів знарядь зламу найбільш ймовірна. Виявлені сліди, перш за все, фотографують, описують у протоколі, відмічають місце їх розташування на плані.

Різноманітність слідів залежить від способу зламу, які знаряддя застосовувались, конструктивних особливостей об'єктів, що руйнуються, перешкод, замикаючих пристроїв і т. д. Двері, вікна, окремі дошки чи металеві листи нерідко віджимаються. Знайшовши сліди віджиму, у процесі їх огляду по конфігурації та формі можна визначити вид знаряддя (ломик, викрутка, хвостовик напилка тощо), а також з якого боку вони закладались. Злам дверей злочинці часто роблять металевими предметами, якими віджимають ті ділянки, де укріплені замикаючі пристрої. При цьому нерідко кінець ригеля замка виходить з запірної планки або вона виривається з дверної коробки.

На відповідних ділянках дверей і дверної коробки залишаються вдавлені сліди. У ряді випадків утворюються також відщепи. Поєднавши їх з ушкодженнями на елементах двері, можна судити про направлення зусиль, яке створювалося при віджимі, а також про форму знаряддя зламу. На відщепах бувають сліди, що відображають дрібні дефекти застосованого інструмента.

Іноді в дверях робляться отвори, через які злочинець відмикає двері. Зазвичай, вони висвердлюються, продовбуються або випилюються.

В слідах свердління визначають рух різання і рух подачі (під цифрами 1, 2 на малюнку відповідно)

В слідах свердління на деревині сторона зламу визначається по відщепам навколо наскрізних отворів, або задиранням навколо отворів в металі. Вони знаходяться на стороні, протилежній тій, звідки здійснювався злам.

Ошурки, які утворюються при свердлінні, знаходяться зі сторони, звідки починалося свердління.

При зламі дверей можуть застосовуватися різні технічні пристосування, наприклад, домкрати, струбцини, пристрої для вирівнювання деформованих кузовів автомобілів, які дозволяють видавлювати двері.

Двері або окремі їх частини можуть бути зламані і без спеціальних технічних пристосувань. Наприклад, нерідко фільонка (щиток із тонкої дошки, фанери або іншого матеріалу в каркасі дверей, шафи тощо) або повністю двері вибиваються ударом ноги. При цьому на них залишаються сліди взуття, за якими іноді вдається ідентифікувати саме взуття. Двері вибивають і ударом плеча. В цьому випадку з відповідних частин двері вилучаються мікроволокна одягу злочинця.

Огляд двері доцільно вести від місця знаходження замка і запірних пристроїв, включаючи також лиштви (планка на прорізі вікна або дверей), дверну коробку, прилеглі й протилежні ділянки стіни. З особливою ретельністю оглядаються торцева частина обв'язки двері і ділянка дверної поверхні навколо врізного замка. Збільшення щілини між дверима і дверною коробкою, вм'ятини на дверях і коробці вказують на те, що мав місце віджим, а не вибивання дверей.

При огляді слідів віджиму вивчають не тільки розмірні характеристики слідів знарядь зламу, але й відокремлені від знарядь частки фарби і інші мікрооб'єкти. Зламуючи вікна, злочинці нерідко відокремлюють обв'язку рами від віконної коробки шляхом віджиму за допомогою викруток, стамесок, металевих стрижнів і т. п. При цьому утворюються сліди тиску, ковзання, а також поверхневі сліди нашарування або відшарування на відповідних частинах рами, обв'язки кватирки і віконної коробки. Сліди локалізуються в місцях розташування віконних шпінгалетів, кватиркових закруток і т. д.

Нерідко злочинці видаляють скло. Воно може бути вирізано, видавлено за допомогою «пластиру», виставлено або розбите. При цьому можуть залишитися сліди інструмента на віконній замазці, штапиках, елементах рами, а також сліди склоріза.

При вивченні осколків необхідно спробувати скласти їх таким чином, щоб отримати «ціле» скло. Після цього легко встановити, яка поверхня скла була звернена всередину приміщення, а яка – назовні. Надалі це допоможе експерту визначити, з якого боку розбите або видавлене скло. Крім слідів зламу на склі і частинах вікна, можуть бути виявлені сліди рук, крові, волокна одягу та інші сліди.

Для виявлення та подальшого вивчення слідів зламу, перепону треба оглядати у косопадаючому світлі, або надаючи предмету огляду таке положення, щоб світло з вікна чи від світильника ковзало по його поверхні.

При огляді частин перепони корисно суміщувати їх одна з одною, прикладати їх до об’єктів, від яких вони відділені, реконструювати зруйновану перепону.

Визначивши, який зі слідів залишено раніше, який пізніше, можливо встановити, звідки (з зовні або з середини приміщення) здійснено злам.

Для зламу перепони можуть бути застосовані одноручні пилки по дереву або по металу.

По слідам розпилу можна встановити, з якого боку він утворений.

Поверхня розпилу являє собою уступи, розміщені з незначним радіальним напрямком внаслідок коливання полотна пилки-ножовки в руці. Центр цих радіусів розміщений зі сторони пиляння. З цієї ж сторони уступи виражені більш чітко. Зі сторони пиляння на поверхні перепони нерідко залишаються сліди утикання ручки ножовки, а також початкові запили. З протилежного боку на краях розпилу виникають відколи матеріалу перепони. З цього ж боку залишається значно більше тирси чи ошурків.

Навісні замки зламуються вириванням або перепилюванням дужки чи кілець і пробоїв, на яких вони навішені.

Для визначення, де і як зламаний замок, треба ретельно вивчити сам замок, пробій чи кільця і прилеглі до них поверхні дверей і дверної коробки. Про те, що замок зламаний в навішеному стані, можна судити по деформації пробоя, наявності вм'ятин на дужці і коробі, на внутрішніх поверхнях кілець і прилеглих поверхнях перепони. Такі сліди залишаються від знаряддя зламу, яке діяло як важіль.

Якщо дужка замка перепиляна в навішеному стані, внизу біля перепони мають бути ошурки, а на прилеглих до місця, де був навішений замок, поверхнях перепони можуть бути сліди від контакту зі станком чи полотном пилки.

Якщо замок зламувався ненавішеним на двері сховища, на поверхні короба або дужки можуть бути сліди насічки губок лещат, в які він міг затискатися при перепилюванні або вириванні дужки.

Приклади найхарактерніших слідів знарядь зламу

На частинах циліндрових механізмів замків

На металевому кільці (ланці ланцюга)
Сліди перекусу, утворені бокорізами

Збільшений вигляд кутів сходження, утворених при зустрічному тиску з наступним розламом на торцях двох досліджуваних частин металевого кільця (ланки).

Збільшене зображення слідів на поверхнях відокремлення вільних кінців двох наданих на дослідження частин металевого кільця.

На металевій решітці

Збільшене зображення слідів на поверхнях відокремлення вільних кінців наданого на дослідження фрагменту решітки.

Зліпки слідів віджиму на структурну пасту

Сліди знарядь зламу на деталях врізного сувальдного замка

Загальний вигляд слідів на корпусі замка, з двох сторін

Пласка викрутка в якості знаряддя зламу

Суміщення сліду на зовнішній поверхні наданої на дослідження частини корпусу замка та експериментального сліду, утвореного наданою на дослідження пласкою викруткою

Сліди знарядь зламу на навісному циліндровому замку типу «Аблой»

Навісний замок з виламаним циліндровим механізмом

Сліди знарядь зламу на навісному замку рамкового типу

Збільшене зображення слідів на дужці наданого на дослідження навісного замка

Сліди знарядь зламу на врізному «хрестоподібному» циліндровому замку

Збільшене зображення деталей циліндрового механізму замка у наданому на дослідження стані

Збільшене зображення поверхонь циліндру з повідцем наданого на дослідження замка з двох сторін

За механізмом утворення вищеописаних пошкоджень, вплив стороннього предмету, що міг їх спричинити, здійснювався опосередковано через внутрішні поверхні циліндру циліндрового механізму замка.

Збільшене зображення внутрішніх поверхонь циліндру циліндрового механізму наданого на дослідження замка

Фіксація слідів знарядь зламу і інструментів здійснюється шляхом опису в протоколі огляду, фотографуванням, складанням креслень, схем, копіюванням (виготовленням гіпсових зліпків).

В протоколі огляду необхідно відобразити:

• особливості перепони її властивості, матеріал, міцність, наявність покриття та колір;
• де, і які сліди знайдені;
• спосіб фіксації слідів;
• що, і як вилучено;
• яка фотозйомка застосовувалася, що сфотографовано;
• які зроблені плани, схеми, замальовки.

Описуючи сліди, треба вказати:

• їх точне розміщення на перепоні;
• вид: ковзання, різання, віджим і т.п.;
• форму у відповідності з геометричною формою, яку вони нагадують;
• взаємне розміщення;
• напрямок кожного з них: горизонтальний, вертикальний, з нахилом;
• пов'язаність між собою за механізмом утворення;
• ступінь вираженості;
• найбільш чіткі особливості.

Фотографування виконується за загальними правилами фотозйомки на місці події. Масштабне фотографування окремих слідів здійснюється з максимальним збільшенням, де об’єкт повинен займати 80 відсотків кадру з лінійкою.

Освітлення при зйомці повинно забезпечувати чітке відображення характерних ознак знаряддя зламу та його рельєфу. Щоб виділити деталі рельєфу, інколи треба виконати декілька знімків під різними кутами освітлення. На планах, схемах і замальовках потрібно робити позначки місць знаходження слідів. Якщо під час огляду частина перепони зі слідами вилучена, на фотознімках, планах, схемах і замальовках вказуються ці місця.

Найкращим засобом вилучення слідів знарядь зламу й інструментів є вилучення всього предмета зі слідом, або його частини. На вилучених частинах перепони зі слідами виконуються пояснювальні надписи: «верх», «низ», «внутрішня сторона», «зовнішня сторона», «місце спилу, здійснене спеціалістом/слідчим» і т.п., щоб у ході експертного дослідження можна було визначити точне місце знаходження та взаємне розміщення слідів на перешкоді, а також сліди втручання слідчо-оперативної групи в процесі вилучення перепони.

В тих же випадках, коли з певних причин предмет або його частину з слідом вилучити неможливо, сліди, залежно від їх виду, копіюються, якщо це поверхневі сліди, на дактоплівку, фотопапір чи гуму, а з об'ємних слідів утворюються зліпки.

Для виготовлення зліпків використовуються гіпс або різні зліпочні маси (силіконові пасти (наприклад, «Silmark»), синтетичний каучук). Особливо багато різноманітних зліпочних матеріалів використовується стоматологами. Вони прості в застосуванні і дуже добре передають рельєф копіювальної поверхні.

Не бажано використовувати пластилін, бо він змінює форму в залежності від термічного (температурного) впливу і може викривляти сліди.

Інколи на місці події знаходять і самі знаряддя й інструменти, якими користувався злочинець. Необхідно зафіксувати їх місце знаходження, розміри, форму і особливості, перевірити на наявність дактилоскопічних чи біологічних слідів.

На поверхні знаряддя (інструмента) можуть бути виявлені сліди від матеріалу перепони у вигляді вм'ятин, подряпин зі свіжим блиском металу, або частини цього матеріалу (металу, цегли, деревини, фарби), які також треба ретельно зафіксувати, а при вилученні застосувати заходи для їх збереження та запобігання ушкодження.

Ні в якому разі неприпустимі примірювання, суміщення знарядь зламу і інструментів зі слідами на місці події, тому що це може призвести до знищення особливостей знарядь зламу чи інструментів, які відображені в слідах.

Предмети зі слідами, виготовлені зліпки та інші речові докази, вилучені на місці події, належить упакувати так, щоб забезпечити їх неушкодженість та збереження під час транспортування. Для цього використовують щільний папір, коробки, поліетиленові пакети тощо.

Вилучені знаряддя зламу, інструменти та сліди треба упаковувати ізольовано один від одного. На упаковці зазначаються відповідні позначення.

Загальні правила та способи виявлення, фіксації та вилучення слідів

структури матеріалу (рукавичок) на місці події

Починаючи пошук на місці події слідів рукавичок, спеціаліст повинен добре уявляти собі, який вигляд вони мають. Сліди рукавичок (структури матеріалу) за зовнішнім виглядом нагадують сліди пальців рук, але без папілярних узорів. В слідах шкіряних рукавичок проявляється структура шкіри, в гумових – рельєф поверхні матеріалу, трикотажних – ознаки в'язки і матеріалу тощо.

№ 4
(відповідно до реєстраційного номеру в журналі колекції)
Відомості про об’єкт: рукавички виготовлені з трикотажного матеріалу, з поверхневим захисним шаром на робочій поверхні у вигляді елементів лінійної, прямокутної. тпапецевидної квадратної форм та зображенням малюнку у вигляді будинку

Відтиск правої рукавички

Пошук слідів рукавичок на місці події здійснюється за методикою, аналогічною для слідів рук. Виявлення слідів структури матеріалу не виключає наявність слідів рук. В деяких випадках злочинець на час знімає рукавички, і тоді можуть бути виявлені обидва види слідів, що збільшує обсяг зібраної на місці події інформації. Тому при виявленні слідів рукавичок подальшу пошукову роботу припиняти не можна: можуть бути знайдені і сліди рук.

Успішний пошук слідів рукавичок багато в чому залежить від правильного визначення джерел інформації про можливе місце знаходження слідів. Тут мова йде, перш за все, про свідків події. Наприклад, свідки грабежів, розбійних нападів та інших злочинів можуть повідомити відомості про дії злочинця і про ті предмети, з якими відбувався контакт правопорушника. Цілеспрямований пошук слідів рукавичок здійснюється також на основі уявного моделювання дій злочинця – виходячи з обставин справи, порушень обстановки, визначення місць проникнення висунутих версій і т. д.

Виявлення видимих слідів на практиці не викликає труднощів. Процес виявлення маловидимих і невидимих слідів більш складний і вимагає застосування спеціальних методів. Для виявлення слідів рукавичок застосовуються оптичний (візуальний), фізичний і хімічний методи.

Оптичний метод виявлення маловидимих слідів заснований на посиленні видимості за рахунок створення найбільш вигідних умов освітлення і спостереження. На полірованих і скляних поверхнях сліди рукавичок виявляються в кососпрямованих променях джерела світла. Прозорі об'єкти можна оглядати напросвіт.

З великою ефективністю може застосовуватися метод вивчення люмінесценції речовин в ультрафіолетових променях. Для виявлення невидимих слідів рукавичок на різних поверхнях можуть успішно застосовуватися порошки, йод, кіптява, що використовуються для виявлення слідів рук. Залежно від умов і термінів зберігання об'єктів сліди, утворені косметичними кремами, потожировою речовиною і деякими видами харчових жирів, можуть висихати. У таких випадках необхідно їх зволожити за допомогою парових ванночок.

Маловидимі сліди рукавичок, утворені великою кількістю жирової речовини, обробляти порошком не варто – необхідно вилучати об'єкт зі слідом. Якщо це зробити неможливо, сліди фотографуються на місці їх виявлення масштабною зйомкою, а потім проводиться їх обкурювання парами йоду або на їхню поверхню обережно наноситься невелика кількість порошку, що має слабкі липкі властивості (наприклад, окис міді). Для виявлення невидимих слідів рукавичок на пофарбованому і незабарвленому дереві, різних видах паперу, картоні можна використовувати хімічний метод: за допомогою розчинів нінгідрина і азотнокислого срібла підвищеної концентрації.

Фіксація слідів рукавичок здійснюється такими способами:

1. Опис у протоколі огляду місця події із указуванням предмета, на якому вони виявлені. Складання схем місць виявлення слідів.
2. Фотографування слідів.
3. Копіювання поверхневих слідів на липкі плівки.
4. Моделювання об'ємних слідів.

Виявлені на місці події сліди рукавичок, і особливо ті, які вилучаються, повинні бути детально описані у протоколі огляду місця події. Перш, ніж починати описувати сліди, потрібно зафіксувати їх розташування щодо навколишньої обстановки. Для кращої орієнтації потрібно зробити схему виявлення слідів, замальовку найбільш інформативних слідів із зазначенням форми, розмірів, характерних особливостей. Описуючи ознаки, що відобразилися в слідах рукавичок, особливо детально бажано відтворити ознаки рельєфу слідоутворюючого об'єкта: структура, малюнок переплетення, наявність і різновид швів, довжина стібка у швах, наявність штопання, розташування латок і їхні розміри, характерні риси, предмети фурнітури, вузлики й т.д. При цьому необхідно дотримуватись такої послідовності:

• місце (місця) виявлення слідів;
• метод і засоби, використані для виявлення слідів;
• назва об'єкта(ів), на якому виявили сліди;
• кількість слідів;
• розташування слідів на об'єкті;
• властивості поверхні об'єкта;
• вид слідів (видимі, маловидимі, пофарбовані, об'ємні, поверхневі, нашарування, відшарування);
• вид матеріалу, з якого виготовлені рукавички;
• форма слідів (овальна, трикутна й т.д.)
• розміри слідів (ширина, глибина, довжина);
• наявність ознак зовнішньої будови матеріалу рукавичок, його особливостей;
• наявність і різновид швів, довжина стібка у швах, наявність і розташування штопання, а також явні дефекти;
• спосіб фіксації й вилучення слідів;
• спосіб і вид упакування об'єктів зі слідами;
• спосіб опечатування упакування, яка саме використовувалася печатка, її завірення підписом слідчого й двома понятими.

Фотографування слідів проводять за правилами масштабної зйомки. При фотографуванні слідів вузловою зйомкою фіксується положення предметів зі слідами стосовно навколишнього оточення. На детальних знімках потрібно одержати якісну й повну передачу ознак слідів. Якщо сліди на предметі розрізнені, їх нумерують, що відзначається у протоколі огляду місця події (огляду предмета).

У ході фотографування об'ємних слідів рукавичок, джерело висвітлення розташовують під кутом 10-20° до площини зі слідом, намагаючись при цьому зустрічним потоком, відбитим від екрана, згладити контраст тіней, що виникає за рахунок рельєфу сліду. Для поліпшення якості слідів при їхньому фотографуванні, особливо, коли необхідно «відокремити» колір об'єкта від сліду, використовуються світлофільтри.

Фотографування слідів рукавичок на прозорих об'єктах, з дзеркальною поверхнею, пофарбованих слідів на різних поверхнях проводиться за тими же правилами, що й фотографування слідів рук на аналогічних поверхнях.

Копіювання поверхневих слідів проводять у тих випадках, коли їх не можна вилучити разом з об'єктом-носієм з якихось причин (громіздкість об'єкта, його цінність і ін.). Копіюють сліди на липкі плівки (дактилоскопічну плівку, технічні липкі плівки або їх аналоги, липку стрічку «скотч») після їх обробки порошками або у випадку виявлення слідів нашарування, пофарбованих порошком (крейдою, сажею, вапном, пилом). Залежно від кольору порошка застосовується колір копіювальної плівки, що контрастує з ним. При виявленні на предметі групи слідів необхідно, по можливості, копіювати їх усі на один аркуш плівки з метою збереження взаєморозташування.

У тому випадку, коли сліди виявлені на нерівній поверхні, їх краще копіювати не на плівку, а на одну зі зліпочних мас. Для моделювання об'ємних слідів рукавичок використовуються полімерні зліпочні матеріали. Техніка виготовлення зліпків зі слідів рукавичок та ж, що й для інших об'ємних слідів.

У процесі огляду місця події виявлені сліди рукавичок повинні бути зафіксовані й вилучені.

При вилученні слідів необхідно керуватися такими правилами:

• якщо сліди на об'єкті, що вилучається з місця події, оброблені недостатньо міцними речовинами (пилом, крейдою, сажею) необхідно вжити заходів для їхнього збереження. Із цією метою проводять закріплення слідів на об'єкті плівкоутворювальними засобами: безбарвним меблевим лаком, лаком для волосся тощо. Плівкоутворювальний препарат повинен наноситися на слід так, щоб струмінь повітря, що виходить разом з лаком з розпилювача не пошкодив неміцний слід. При цьому не слід допускати потьоків лаку, що розмивають слід або утворять нерівномірне покриття лакової плівки на сліді;
• як правило, сліди рукавичок повинні вилучатися разом з об'єктом або частиною об'єкта. В інших випадках вилучаються зафіксовані копії слідів. При вилученні на частинах об'єкта зі слідами необхідно визначити «верх», «низ», «ліва», «права» сторони стосовно цілого об'єкта;
• предмети, що вилучаються, упаковуються так, щоб у процесі транспортування вони залишилися неушкодженими, не розбилися й не деформувалися, а сліди, що відобразилися на них, не були втрачені;
• виявлені на об'єкті, що вилучається, дрібні частки, волокна зберігаються в окремих пробірках. З метою зберігання слідів рукавичок в експертній практиці добре зарекомендували такі засоби упакування, як поліетиленові й поліхлорвінілові пакети й мішки, що сприяють збереженню волокон і часток, що відділилися від одягу в момент слідоутворення. Для упакування матеріалу можна рекомендувати різні картонні коробки. Однак недоцільно зберігати в таких пакетах металеві предмети, тому що вони швидко піддаються процесу корозії, а отже, відбувається зміна слідів, що в подальшому приводить до їхньої непридатності для дослідження;
• не можна сліди й зразки упаковувати разом, тому що це може привести до часткового або повного знищення слідів;
• не можна об'єкти зі слідами рукавичок зберігати в трикотажних упакуваннях, тому що частки пакувального матеріалу можуть перейти на сліди й при цьому ускладнити дослідження;
• при упакуванні зліпків на дно коробки або ящика кладеться м'який матеріал (вата, пінополіуретан, фланель), на нього − зліпок, потім прокладається новий шар м'якого матеріалу. При виборі пакувального ящика треба підбирати такий, у якому зліпок лежав би жорстко закріпленим і не рухався. При закріпленні зліпка усередині ящика або короба не можна користуватися твердим укріплюючим матеріалом (дерев'яним, металевим), оскільки під час транспортування при терті зліпка з кріпленням сліди можуть бути зіпсовані. У цих випадках кріпити зліпок треба м'яким укріплюючим матеріалом гумовим джгутом, медичним бинтом і тощо;
• у деяких випадках можливе вилучення не тільки об'єктів із трасологічними слідами рукавичок, а й інших слідоутворюючих предметів. Працювати з рукавичками потрібно дуже уважно, тому що існують можливості їх біологічного й хімічного дослідження. Складання схем розташування слідів і малюнків самих слідів необхідно робити із вказівкою розмірів не тільки слідів, а також і предметів, на яких вони були виявлені.

Загальні правила та способи виявлення, фіксації та вилучення слідів

взуття на місці події

Пошук видимих слідів взуття не є проблемою, так як ці сліди зазвичай досить добре помітні візуально. Об'ємні сліди утворюються в умовах, коли слідосприймаюча речовина має виражену здатність деформації. Чим пластичне ця речовина, тим більш чітко відображаються в ньому форма і мікрорельєф підошви. Об'ємні сліди потрібно шукати на шляхах підходу і відходу злочинців, а також на місці події. При цьому слід звертати увагу не тільки на грунт, сніг, а й на розсипані на місці події сипучі речовини, такі як гіпс, борошно, вапно і т. д.

Пофарбовані поверхневі сліди добре помітні на підлозі, на сходах, на дверях і стінах, предметах домашньої обстановки. Якщо в приміщенні розлито або розсипано барвник, треба шукати сліди взуття, пофарбовані цим барвником. У справах про вбивства ведеться пошук слідів взуття, забрудненої кров'ю.

Для успішного пошуку маловидимих слідів взуття дуже важливо мати хороше освітлення. Найкраще для цих цілей підходять галогенні освітлювачі потужністю 0,5 кВт або 1 квт («КВ-1000», «Світло-1000» та ін.). Використовуючи інтенсивне косопадаюче освітлення, ретельному дослідженню піддають підлогу на шляхах руху злочинця, предмети, на які він міг ставати, стільці, підвіконня, сходові майданчики і т. д. Для гладких глянцевих поверхонь пошук слідів взуття відбувається на фоні створеного освітлювачем відблиску (кут освітлення дорівнює куту зору). При дослідженні багатоколірних поверхонь можна використовувати світлофільтри, а також ультрафіолетовий освітлювач «ОЛД-41».

Для пошуку слідів взуття на шорсткуватих поверхнях (картон, папір, тканини) застосовується потужне розсіяне освітлення.

Значні труднощі виникають при виявленні маловидимих об'ємних слідів взуття на щільному грунті. При звичайному освітленні такі сліди, як правило, важко розрізняються, і тому для їх пошуку необхідно створювати косопадаюче освітлення за допомогою освітлювача, електричного ліхтарика або відбивного екрана.

Пошук невидимих слідів взуття часто пов'язаний з великими труднощами, і застосовані в цих цілях методи не завжди дають позитивні результати. Це пов'язано з тим, що їх виявлення залежить від багатьох факторів: матеріалів підошви і слідосприймаючого об'єкта, стану їх поверхонь, термінів експлуатації підошви, її забрудненості тощо.

Невидимі сліди такого взуття зазвичай виявляються на пофарбованих підлозі, підвіконнях, дверях, покритому лаком паркеті, керамічній і поліхлорвініловій плитці, окремих видах лінолеуму. Якість слідів вище, якщо вони утворені підошвою, зволоженою снігом, росою або мало місце нашарування маслянистих речовин, наприклад, що містяться в асфальті.

Для виявлення невидимих слідів взуття використовуються порошкові методи, аналогічні тим, які застосовуються для виявлення потожирових слідів рук. Поверхня, на якій передбачається наявність слідів взуття, обробляється магнітними порошками типу «Малахіт», «Топаз», карбонільним залізом тощо. Є дані про можливості застосовувати для виявлення слідів взуття і окису цинку. Порошок наносять на поверхню магнітним або ворсовим пензлем. У зв'язку з тим, що, зазвичай, доводиться обробляти великі поверхні, рекомендується використовувати широкозахоплюючі магнітні пензлі, які дозволяють збільшити зону обробки. На порівняно гладких поверхнях (забарвлене дерево, пластмасові покриття, скло) невидимі сліди взуття найкраще виявляти порошками на феромагнітній основі («Малахіт», «Топаз»). На матеріалі з шорсткою поверхнею латентні сліди добре виявляються дрібнодисперсним порошком заліза, відновленого воднем. Проявлені таким чином сліди нерідко недостатньо контрастні і важко розрізняються, тому для їх посилення рекомендується проводити послідовну обробку порошком і парами йоду. Кількість циклів при цьому не повинно бути більше чотирьох або п'яти. У разі, коли поверхня дуже жорстка (наприклад, обгортковий папір) і має колір, що не створює контрастний по відношенню до порошку карбонільного заліза фон, можна відкопіювати забарвлений слід на прозору дактилоскопічну плівку.

Невидимі сліди, утворені за рахунок відшарування або нашарування пилоподібних речовин, особливо на різних тканинах (оббивці меблів, килимах), нерідко вдається виявити лише в тому випадку, якщо поверхню, на якій передбачається наявність слідів, обклеїти листами дактилоскопічної плівки або зволоженим фотопапером.

У деяких випадках невидимі (маловидимі) сліди взуття можна виявити при висвітленні поверхні ультрафіолетовими променями за допомогою, наприклад, освітлювача «ОЛД-41». Якщо взуття злочинця було покрите маслами, деякими іншими речовинами, то такі сліди можуть люмінісціювати в ультрафіолетових променях.

Для виявлення невидимих і маловидимих поверхневих слідів взуття може використовуватися електростатичний килимок, розроблений експертами Івано-Франківської області. Пристосування застосовується для слідів, утворених пилом та іншими мікрочастинками на килимах і килимових доріжках, синтетичних та інших тканинах, на паркетній підлозі та інших слідосприймаючих об'єктах.

Аналогічно працює пристрій, в якому в якості слідосприймаючої поверхні використовується копіювальний папір, що кладеться графітовим покриттям на досліджувану поверхню. Система являє собою конденсатор, що заряджається за допомогою високовольтного електрода напругою до 10 kb, який підключений до електростатичного генератора. Копіювальний папір заряджається скануючим електродом на відстані 1-15 мм над поверхнею слідоносія. За рахунок створення поля високої напруженості частинки пилу з поверхні слідоносія переносяться на копіювальний папір, утворюючи слід взуття.

У процесі роботи з приладом на передбачуване місце знаходження сліду взуття кладеться темна поліетиленова плівка, а зверху − тонка плівка з алюмінієвим покриттям. Все це накривається гумовим килимком, і за допомогою електрода у вигляді пластини до алюмінієвого покриття підключається негативний потенціал джерела високої напруги.

Протягом 10 секунд на нижню поліетиленову плівку переноситься пиловий слід, добре помітний на її темній поверхні. Виявлені таким чином сліди фотографуються.

Складним є завдання визначення і вибір слідів, які пов'язані саме із вчиненням злочину, і відсіяти всі інші. Це виконується шляхом реконструкції дій і можливого місця перебування злочинця за обстановкою місця події і експрес-перевіркою виявлених слідів із взуттям потерпілих та інших осіб, які могли залишити їх поза зв'язком зі злочином.

Сліди ніг виявляють на самому місці події і на шляхах підходу і відходу. Якщо на самому місці події не вдалося знайти слідів ніг, придатних для ототожнення, то шляхи підходу і відходу повинні бути оглянуті особливо ретельно і на найбільшій відстані від місця події. При цьому треба шукати місця з грунтом, який найкраще відображує сліди, а також місця подолання перешкод (рівчак, калюжа).

Виявлені сліди ніг ретельно оглядаються з метою встановлення механізму їх утворення і виявлення в них ідентифікаційних ознак, та особливостей зовнішньої будови, моделі чи характерних прикмет для здобуття інформації, потрібної для розшуку злочинця.

Вирішення цих питань допоможе вибрати, які сліди необхідно вилучити і які способи фіксації найкраще використати.

Сліди, обрані для фіксації, необхідно оберігати від можливих пошкоджень. Для цього їх накривають ящиками, дошками, листами фанери, картону, огороджують.

Першим і обов'язковим способом фіксації виявлених слідів є їх опис у протоколі огляду місця події.

У ньому відображується:

• вид слідів, їх форма, розміри;
• які частини взуття та особливості його зовнішньої будови спостерігаються в слідах;
• які технічні засоби використані при вилученні слідів.

Другим способом фіксації слідів є фотографування.

При цьому необхідно дотримуватися таких правил:

• фотоапарат розміщується так, щоб оптична вісь об'єктиву була направлена в центр сліду;
• вздовж сліду кладеться масштабна лінійка;
• освітлення повинно бути таке, що забезпечує якісне опрацювання детелей сліду;
• фотографування слідів на снігу проводиться за допомогою жовтого чи оранжевого фільтру;
• доріжка слідів фотографується методом панорамної зйомки;
• поверхневі сліди, утворені фарбою, кров'ю і т.п. речовинами, фотографують з застосуванням світлофільтрів, вибір яких залежить від фону слідосприймаючої поверхні і кольорової характеристики сліду. Сліди з переважаючим сірим тоном фотографують при верхньому розсіяному і боковому косонаправленому освітленні. Поверхневі сліди з нечіткими контурами фотографують при освітлені, спрямованому під кутом 20 - 30°.

Відкопіювання поверхневих слідів ніг.

Сліди, утворені шляхом нашарування таких сипучих матеріалів, як мука, крейда, гіпс, цемент, пил і т.п., фіксуються за допомогою відкопіювання їх:

• на дактилоскопічну плівку, як і сліди рук (хоча формат дактилоплівки часто дозволяє копіювати лише фрагменти слідів, скажімо, каблук), липку стрічку «скотч» тощо;
• на спеціально підготовлений фотопапір (засвічений, проявлений і зафіксований).
• для відкопіювання слідів придатна і тонка листова гума товшиною 3 - 4 мм. Копіюючу поверхню гуми треба попередньо обробити наждачною шкуркою.

Виготовлення зліпків (відбитків) з об’ємних слідів. Це найбільш розповсюджений, відносно простий і якісний спосіб фіксації об'ємних, тобто найінформативніших слідів взуття.

Найчастіше для цього використовується гіпс. Розчинений у воді гіпс ретельно перемішується до одержання однорідної маси без грудочок. По консистенції він повинен нагадувати негусту сметану. Розчин якісного гіпсу густіє протягом 25 - 30 хв. Твердіння прискорюється, якщо в розчин додати кислий або сірково-кислий натрій, мідний купорос або хлористий натрій у кількості 1 - 1,5% від ваги взятого гіпсу. Крупнозернисті поверхні заливаються густим розчином, дрібнозернисті – рідким.

Найбільш вживані концентрації гіпсового розчину такі, в яких на 1−у вагову частину води приходиться від однієї до 2–х вагових частин гіпсу. На зліпок з повного сліду взуття необхідно 500 - 600 гр. гіпсу.

Перед заливанням сліду розчином треба провести підготовчу роботу, зі сліду видаляють сторонні частини (пінцетом). Якщо слід недостатньо глибокий, його оточують бар'єрчиком з грунту, полосок фанери, картону чи шерсті, щоб не розтікався розчин. Сніг зі сліду здувають чимось на зразок віяла або обережно видаляють флейцем (якщо сам слід досить твердий). Потім готують каркас: дві подовжніх палочки і дві–три поперечні, та бирку на шпагаті.

Після виливання в слід половини розчину кладеться попередньо змочений каркас. Шпагат бірки кріпиться до каркасу, а сама бірка кладеться поза слідом, потім в слід заливається залишок розчину. Через 25 - 30 хв. зліпок можна виймати.

Частки грунту, що прилипли до гіпсу, змиваються водою. Ні в якому разі не можна чистити зліпок щіточкою, чи ганчіркою навіть під струменем води. Дрібні деталі будуть знищені і зліпок зіпсований. Ще краще повну очистку зліпка робити після його просушки і повного затвердіння при кімнатній температурі протягом 2 - 3 годин.

Зліпок можна закріпити, помістивши його на півгодини в розчин калієвих квасців (на 5 частин води 1 частину квасців) чи на 10 - 15 хв. в 20% – ний розчин виннокам'яної кислоти або в 15% – ний розчин кремнієвої кислоти.

Якщо слід залитий водою, то застосовують насипний спосіб. Перед цим можна спробувати видалити надлишок води спринцовкою, але дуже обережно, бо разом з водою всмоктується і грунт, що може утворити помилкові (додаткові) особливості.

В слід з водою обережно засипають сухий гіпс, котрий зверху розрівнюють. Якщо води недостатньо, її доливають крізь покладену поверх засипки ганчірку. Каркас та бірку застосовують також. Далі робота зі зліпком така ж, як і наведена вище.

Для виготовлення зліпків зі слідів на снігу гіпс розчиняють в максимально охолодженій воді з доданням кухонної солі (1 -– 1,5% від ваги гіпсу). Через тканину густого плетіння або сито на дно сліду висівають порошок гіпсу шаром 1,5 - 2 мм. А далі виготовлення зліпку – за вище розглянутими правилами.

Сліди на сипучих матеріалах (дорожній пил, мука, сухий річковий пісок і т.ін.) перед виготовленням зліпків закріплюють спеціальними розчинами (6 гр. лугу в 100 гр. спирту, 10 гр. целулоїду в 90 гр. ацетону, 5 гр. каніфолі в 95 гр. спирту). Спочатку, щоб не пошкодити слід, розчин наноситься пульверізатором, сопло якого спрямовується вгору, аби розчин падав на зразок дощу. Після утворення видимої оком плівки сопло можно спрямовувати на слід.

Після утворення захисної плівки зліпок роблять за загальними правилами.

Для закріплення слідів можна застосовувати гас. Його наносять на сліди також з допомогою пульверизатора спочатку – з відстані 80-60 см, потім – з 20 - 30 см до просичення гасом стінок сліду. Гас підвищує зчіплювання частин речовини.

Через 10 хв після просочення в слід можна обережно залити рідкий розчин гіпсу (консистенція молока). Після його загустіння в слід додатково вводиться розчин гіпсу звичайної консистенції.

Існують різні зліпочні маси на базі полімерів. Перед виготовленням зліпків за допомогою цих мас в необхідних випадках також проводиться укріплення стінок сліду за розглянутими нами правилами.

Доріжка слідів, крім фотографування, фіксується виготовленням схем з нанесенням данних вимірів елементів доріжки. Вимірювання елементів доріжки слідів ніг проводиться, якщо на місці події кожною ногою залишено не менше 6-ти слідів.

Довжина кроку правої (лівої) ноги вимірюється по відстані між центром її заднього краю каблука (п'ятки) і центром заднього краю каблука (п'ятки) лівої (правої) ноги. Розворот ступні для кожної ноги визначається кутом між віссю сліду і лінією напрямку руху. Ширина постановки ніг – це відстань між двома лініями, проведеними через центри слідів задніх зрізів каблуків, відповідно, правої і лівої ніг. Для вимірювання елементів доріжки слідів ніг застосовуються великі шкільні циркулі, ортопедичні кутоміри та рулетки.

Вимірювання сліду взуття : а-ширина підметки; б-ширина проміжної части; в-ширина підбора; г-довжина підбора; д-довжина проміжної частини; е-довжина підметки; ж-довжина підошовної поверхні низу взуття.

Загальні правила та способи виявлення, фіксації, та вилучення слідів

транспортних засобів на місці події

Часто на місці події залишаються сліди транспортних засобів, залишені ходовою частиною суспільства і виступаючими частинами, і навіть які відокремилися від транспортний засіб вузли і деталі. Сліди транспорту виявляються у місцях дорожньо-транспортних пригод або на місцях події, де транспортний засіб використано як знаряддя або засіб злочину. Сліди шин можна виявити при огляді полотна дороги на місці події і предметів, виявлених на ньому, а також узбіч, кюветів, під’їздів до місця події і місць стоянки транспорту. Оскільки здебільшого, сліди автотранспорту неможливо вилучити в натуральному вигляді, то спеціалісту необхідно ретельно вивчити сліди і зафіксувати їх на місці виявлення.

Обов’язково оглядається та місцевість, де розшукова собака загубила сліди злочинців, бо вони могли сісти в транспорт, що на них чекав. Складності у виявленні об'ємних слідів немає. Проблема з виявленням слабковидимих поверхневих слідів. Виявляють їх у косому (під гострим кутом до поверхні) світлі.

Виявлення слідів транспортних засобів:

• візуальний огляд місця події;
• уявна реконструкція моделі механізму дорожньо-транспортної злочину, визначення меж огляду місця події та об'єктів, що підлягають дослідженню;
• сліди транспортних засобів залишаються на:
  • поверхні дорожнього покриття;
  • узбіччі, кюветі, на місцевості, прилеглої до дороги;
  • спорудах, будівлях, деревах, що знаходяться в зоні події;
  • тілі та одязі постраждалої людини;
  • автомобілі, з яким сталося зіткнення або зіткнення в ході події.

Сліди шин в більшості випадків не можливо вилучити у натуральному вигляді, тому їх ретельно вивчають і фіксують на місці їх виявлення.

Для цього сліди оглядаються на можливо більшій їх протяжності для пошуку місць найбільш чіткого відображення ознак шин.

Щоб мати можливість вивчити особливості шин всіх коліс, необхідно оглянути їх сліди на повороті або в місці розвороту транспорту.

Знайдені сліди транспорту необхідно зафіксувати шляхом описування, фотографування і виготовлення копій (зліпків).

При описі слідів шин в протоколі огляду місця події повинні знайти відображення:

• постійні орієнтири, що допомагають встановити місце знаходження слідів;
• характер і стан дороги (слідосприймаючої поверхні):
• результати проведених вимірів;
• особливості, які відобразилися в слідах.

Для фіксації знайдених слідів за допомогою фотографування використовуються різні види і способи фотозйомки: обзорна, орієнтуюча, вузлова і детальна, панорамна і масштабна.

На орієнтуючих знімках фіксується загальна картина розміщення слідів на місці події, відносно предметів оточуючої обстановки. Фотографувати необхідно уздовж слідів, бажано з певного підвищення – з кузова автомобіля, наприклад.

На вузлових фотознімках (з різних точок і в більш крупному масштабі) показують окремі центри, вузли події: взаємне розміщення групи слідів відносно один одного, важливих об'єктів місця події, потерпілого; місце стоянки чи розвороту тощо.

На детальних знімках відображуються окремі предмети, їх деталі і особливості: сліди шин окремих коліс, відображені в них особливості.

Також використовують різні способи фотографування. Так, при фіксації будови малюнка протектора і окремих особливостей шини, розміщених на біговій доріжці за всією протяжністю кола, застосовується зйомка лінійною панорамою. Щоб за знімками можна було встановити, якими колесами залишені сліди, разом з ними фотографуються масштабно-трафаретні лінійки з написами: «переднє ліве», «заднє праве, внутрішнє» тощо. Відображення окремих особливостей в слідах фотографують за правилами масштабної зйомки в найбільш крупному масштабі.

Сліди на окремих предметах (аркушах паперу, жерсті, фанері, дошках, одязі потерпілого тощо) до вилучення самих предметів зі слідами обов'язково фотографуються за правилами масштабної фотозйомки.

Після фотографування з вдавлених слідів утворюються зліпки. Для цього найчастіше використовується гіпс. Крім того, можна це робити за допомогою зліпочних паст.

До одержання зліпків зі слідів, їх треба пронумерувати, вказати напрямок руху транспортного засобу. Документуючі дані розміщаються на бірках, прикріплених до зліпків.

Зліпки виготовляються по всій довжині сліду колеса. Оскільки повний слід колеса має значну довжину, його ділять на окремі відрізки довжиною 30-40 см, з яких послідовно роблять зліпки. Частини зліпків відділяють при виготовленні полосками жерсті або фанери.

Поверхневі сліди вилучаються на спеціально підготовлений фотопапір, плівку або листову гуму. Сліди протектора, залишені на предметах, розташованих на шляху руху колеса, необхідно вилучати після фотографування по можливості разом з предметом-носієм.

Крім слідів шин на місці події можуть залишатися і інші сліди транспортних засобів, які не менше ефективно використовуються для встановлення конкретних автомобілів, тракторів, автобусів тощо. Так, при ударі автомобіля в інший транспортний засіб, паркан, стовп і т.п. на них виникають вм'ятини, траси, подряпини утворені тими деталями, які контактували − радіатором, бампером, крилом, запасним колесом. За положенням цих слідів (висота від землі), їх формі, розмірам, іншим особливостям можна судити, якою частиною вони залишені, отже про тип і модель автомобіля. Такі сліди нерідко дають можливість ідентифікувати транспортний засіб. Правила та прийоми фіксації і вилучення зазначених слідів є аналогічними, як і при роботі зі слідами знарядь зламу і інструментів.

В момент удару від автомобіля часто відділяються і залишаються на місці зіткнення різні частини: відламки кузова, частини ручок, крюків, засувок, покришки коліс, частинки шарів фарби. Особливо часто на місцях подій залишаються фрагменти скла розбитих фар. Їх загортають у м'яку тканину, або папір і упаковують у коробки відповідного розміру.

Нашарування фарби вилучаються з предметом, на якому вони знаходяться, або з частиною предмета. При неможливості зібрати предмет, або його частину, вони зрізаються або зіскоблюються. В останньому випадку робиться контрольний зіскоб з чистої поверхні предмета. Фрагменти фарби помішуються в скляні пробірки і закріплюються в ній паперовими, ватними чи марлевими тампонами, щоб вони не рухалися і не руйнувалися.

Поряд з вивченням і фіксацією слідів, утворених транспортом на місці події, необхідно зʼясувати і змоделювати, які сліди повинні залишитися на самому транспорті.

Так, при зіткненні на автомобілі залишаються пошкодження у вигляді вм'ятин, пробоїн, подряпин. Тут же можна знайти місця нашарування або відшарування фарби від контакту з пошкодженими предметами. При наїзді на людину на деталях автомобіля можуть залишитися сліди рук і одягу, сліди крові, куски тканини одягу, волосся, частини мозку. Всі ці сліди описуються і фотографуються так, щоб було зрозуміло і наглядно проілюстровано, на якій частині автомобіля вони знаходяться.

На усіх упаковках робляться відповідні написи про вміст та місце вилучення упакованого предмета.

Загальні правила та способи виявлення, фіксації, та вилучення слідів

пошкоджень одягу від дії зброї на місці події

Найчастіше об'єктами пошкоджень від зброї є одяг, а також тканини тіла людини, на яких утворюються розриви. З усього розмаїття слідів-пошкоджень на одязі найбільш часто зустрічаються вогнепальні, а також пошкодження гострими і тупими предметами.

Такі сліди можна поділити на наступні групи:

1. Сліди неклинкових знарядь:

а) руйнування тканин і окремих ниток;

б) порушення будови тканини (здавлювання, разволокнення або відхилення ниток, переміщення ворсу);

в) сторонні для даної тканини включення у вигляді слідів-речовин;

г) відкладення металу або включення частинок слідоутворюючого предмета.

Сліди клинкових знарядь:

а) розріз;

б) колоті пошкодження;

в) колото-різані ушкодження;

г) розруб;

д) сліди металізації.

Розріз


Розруб


Колоте пошкодження

При застосуванні холодної зброї на тканині і матеріалі одягу часто залишаються сліди металізації, забруднення – частки фарби, іржі. При дослідженні перелому основи черепа тупим предметом треба завжди досліджувати головний убір, на тканині якого можуть бути мікрочастинки застосованої зброї.

Якщо мова йде про вогнепальну зброю, то результатами її термічної дії на одяг є обпалення, обвуглення та спікання волокон тканини.

Вогнепальне пошкодження – пошкодження, що виникає в результаті пострілу з вогнепальної зброї.

Виявлення вогнепальної зброї, гільз, куль, патронів, дробинок, пижів передбачає цілеспрямований пошук таких об'єктів серед інших предметів на місці події, а також в інших місцях їх можливого знаходження. Відомі випадки, коли стріляні гільзи, викинуті з автоматичної зброї, виявлялися в найнесподіваніших місцях – в кишенях того, хто стріляв і потерпілого, за зовнішньою електропроводкою, на шафах, за картинами, в абажурах, всередині порожніх пляшок та ін. Кулі зазвичай залишаються в перешкоді або, пройшовши її і втративши кінетичну енергію, виявляються на підлозі або грунті. Особливу увагу необхідно приділити одягу потерпілого, так як куля на виході з тіла може залишитися між шарами одягу.

Виявлення слідів пострілу на різних перешкодах проводиться шляхом розпізнавання їх природи, тобто з точки зору морфологічних ознак вогнепальних ушкоджень в різних матеріалах, а також наявності і характеру слідів додаткових факторів пострілу.

Сліди пострілу на перешкоді описуються по комплексу ознак:

• форма і розміри пошкодження;
• характер країв ушкодження та наявність «мінуса матеріалу»;
• стан каналу пошкодження, якщо є можливість оглянути його на просвіт;
• наявність і характер слідів, що нагадують сліди додаткових факторів пострілу.

Вогнепальні пошкодження текстильних тканин і деяких інших матеріалів (виробленої шкіри, замші) досить чітко відображають не тільки основні, але і додаткові фактори пострілу. При проходженні снаряда через тканину утворюється пошкодження округлої або квадратної форми в залежності від структури тканини. Снаряд руйнує і забирає з собою волокна ниток, і в точці його контакту з тканиною перепони утворюється так званий «мінус тканини», тобто просвіт між кінцями ниток при зближенні країв ушкодження.

Кінці ниток нерівні, звернені в просвіт ушкодження, по ходу руху снаряда. Розміри вхідного отвору зазвичай близькі до діаметру кулі або трохи менше його.

Пошкодження текстильних тканин на виході кулі з тіла потерпілого найчастіше мають неправильну форму в силу того, що снаряд, долаючи м'які тканини і кістки в тілі людини, в значній мірі втрачає кінетичну енергію і рухається більше не головною частиною, а боком.

Необхідно відзначити, що на різних об'єктах додаткові фактори пострілу відображаються в різному ступені: максимально – на текстильних тканинах, мінімально – на склі.

Навколо кульового отвору після пострілу з близької відстані можуть бути виявлені сліди кіптяви, зерна пороху, що не згоріли, на стінках кульового каналу – сліди металізації (як правило, невидимі), а на еластичних тканинах по краю отвору – обідок обтирання у вигляді частинок мастила, металу снаряда. Відбитки частин зброї (штанц-марки) залишаються на тканинах одягу після пострілу впритул.

В матеріалах одягу вхідний отвір, як правило, менше калібру кулі. Встановити його важко через розволокнені краї (особливо на вовняних тканинах). Розміри вихідного отвору, як правило, більше вхідного. По краях вхідного отвору спостерігається вивертання волокон назовні, на практиці це може бути використано як ознака вихідного отвору, але не завжди, а тільки в тих випадках, коли є повна впевненість, що отвори не піддавалися механічним впливам, що легко змінюють початкову картину. Вихідні отвори на одязі можуть мати великий розмір у тих випадках, коли в їх утворенні беруть участь уламки снарядів і кісток.

При застосуванні холодної зброї на тканині і матеріалі одягу часто залишаються сліди металізації, забруднення – частки фарби, іржі. При дослідженні перелому основи черепа тупим предметом треба завжди досліджувати головний убір, на тканині якого можуть бути мікрочастинки застосованої зброї.

Способи фіксації є такими ж, як у випадку описаних вище слідів трасологічного походження.

При огляді пошкодженого одягу описується його найменування, матеріал, колір.

Сліди одягу вилучаються разом з предметом-слідоносієм (його частиною). Предмети (фрагменти тканини) часто вилучають і надсилають на експертизу для визначення складу мікрослідів-нашарувань. Для цього одяг складають слідами всередину, а щоби поверхності не стикалися одна з одною, їх перекладають аркушами чистого білого паперу. Також ділянку з пошкодженнями на одязі (додатковими слідами зовні і зсередини) обшивають частиною чистої матерії. Потім одяг складають пришитим фрагментом в середину без утворення перегибів в зоні пошкодження.

Одяг (його частини) поміщають в паперові пакети, конверти, коробки тощо.

Упаковку з речовими доказами відповідним чином опечатують.