Тактичні та процесуальні особливості огляду місця події

ОСОБЛИВОСТІ ОГЛЯДУ МІСЦЯ ПОДІЇ ЗА ФАКТОМ ПОЖЕЖІ АБО ВИБУХУ

Суспільна небезпека знищення або пошкодження чужого майна шляхом підпалу чи вибуху

Злочини проти власності – це суспільно небезпечні та протиправні діяння, що порушують право власності, спричиняють майнову шкоду приватній особі, колективу чи державі й учиняються, зазвичай, із корисливих мотивів.

Стаття 13 Конституції України проголошує рівність усіх суб’єктів права власності перед законом і забезпечення захисту їх прав державою. Відповідно до ст. 41 Основного Закону, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право власності є непорушним. Відповідно до статей 316-317 ЦК, право власності, є правом власника на володіння, користування та розпорядження своїм майном за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. На підставі статей 324-327 ЦК суб’єктами права власності є народ України, фізичні та юридичні особи, держава, територіальні громади. Одна з гарантій рівності захисту всіх форм власності – установлення кримінальної відповідальності за злочини проти власності, незалежно від того, на яку форму власності було вчинено посягання.

У чинному Кримінальному кодексі України відповідальність за злочини проти власності закріплено в розділі VІ «Злочини проти власності» Особливої частини зокрема в статті 194 «Умисне знищення або пошкодження майна». Передбачення в одному розділі Особливої частини КК України відповідальності за всі посягання на власність, незалежно від її форми, забезпечує всім суб’єктам права власності однаковий кримінально-правовий захист, як того вимагають Конституція України та закони України.

Кримінально-правова характеристика злочину щодо знищення або пошкодження чужого майна шляхом підпалу чи вибуху

1. Безпосереднім об’єктом злочину – є право власності. Додатковими факультативними об’єктами можуть бути громадський порядок, екологічна безпека, життя і здоров’я людини.

Предметом злочину може бути будь-яке майно, як рухоме, так і нерухоме, крім окремих його видів, знищення чи пошкодження яких передбачено КК України, як спеціальний вид знищення чи пошкодження майна. Тобто, коли такий вид майна є ознакою іншого самостійного складу злочину або знищення чи пошкодження майна є способом вчинення більш тяжкого злочину (наприклад, ст. ст. 113, 252, 258, 292, 298, 338, 347, 352, 357, 360, 378, 399, 411 КК України).

Предметом знищення чи пошкодження у злочині, передбаченому ст. 194 КК України, може бути тільки чуже майно. Для кваліфікації діяння за ст. 194 КК України не має значення, кому саме і за правом якої форми власності (державної, колективної, приватної тощо) належить майно, яке є предметом знищення чи пошкодження. Знищення чи пошкодження власного майна, у тому числі майна, яке є спільною власністю винного та інших осіб, не утворює складу цього злочину.

2. Об’єктивна сторона злочину – характеризується суспільно небезпечними діями, які полягають у знищенні чи пошкодженні майна, наслідками у вигляді шкоди у великих розмірах і причинним зв’язком між вказаними діями і наслідками.

Знищення чи пошкодження чужого майна можуть бути здійснені у будь-який спосіб (розбиття, розламування чи розрізання речі на шматки, дія на річ водою чи повітрям, повне чи часткове розчинення її у воді чи інших рідинах тощо). Умисне знищення чи пошкодження майна шляхом підпалу, вибуху чи іншим загально-небезпечним способом утворює кваліфікований склад цього злочину і потребує кваліфікації за ч. 2 ст. 194 КК України. Використання майна за його призначенням, що призвело до припинення його існування (наприклад, спалення палива), не може розглядатися як спосіб його знищення чи пошкодження, а тому не утворює складу розглядуваного злочину. За наявності для того підстав зазначені діяння можуть розглядатися як привласнення чи розтрата такого майна.

Якщо знищення чи пошкодження майна є ознакою іншого злочину, то такі дії, за загальним правилом, кваліфікуються за статтею, що передбачає відповідальність за цей злочин. Додатково кваліфікувати їх ще й за ст. 194 КК України необхідно лише у випадках, якщо зазначені дії вчинювались способом чи спричинили суспільно небезпечні наслідки, які не враховані у статті, що передбачає відповідальність за такий злочин. Такою (за ч. 2 ст. 355 та ч. 2 ст. 194 КК України), наприклад, має бути правова оцінка дій, які виразились у примушуванні до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань, поєднаному з пошкодженням чи знищенням майна шляхом вибуху, підпалу чи іншим загально-небезпечним способом.

3. Суб’єктом злочину – може бути осудна особа, яка досягла 14-річного (ч. 2 ст. 194 КК України) віку.

Умисне знищення або пошкодження майна, вчинене службовою особою з використанням свого службового становища, потребує додаткової кваліфікації за ст. ст. 364 (423) або 365 (424).

4. Суб’єктивна сторона злочину – характеризується прямим або непрямим умислом. При цьому свідомістю винного охоплюється той факт, що в результаті його дій власникові майна заподіюється велика шкода.

У разі знищення чи пошкодження майна загально-небезпечним способом винний передбачав, що він завдає чи може завдати фізичної шкоди людям, а так само знищити чи пошкодити майно інших фізичних чи юридичних осіб, крім майна, на яке вчинюється посягання, або може і повинен це передбачати.

Стосовно таких наслідків, як загибель людей чи інші тяжкі наслідки, психічне ставлення винної особи може характеризуватись як умисною, так і необережною формою вини. У тих випадках, коли внаслідок умисного знищення або пошкодження чужого майна шляхом підпалу, вибуху чи іншим загально-небезпечним способом потерпілому з необережності було заподіяно смерть, вчинене потрібно кваліфікувати тільки за ч. 2 ст. 194 КК України. Якщо ж винний передбачав і бажав або свідомо допускав настання цих наслідків, його дії мають кваліфікуватися за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 194 КК України і відповідною частиною ст. 115 КК України.

Кваліфікуючими ознаками – умисного знищення або пошкодження майна є:

Відповідно до коментарю ст. 113 КК України: вибух – передбачає займання певних об’єктів внаслідок миттєвого хімічного розкладання відповідних хімічних речовин чи їх сумішей та створення сильно нагрітих газів, а підпал – це свідоме викликання пожежі шляхом застосування джерела вогню до певних об’єктів.

Якщо внаслідок підпалу чи вибуху, або дій спрямованих на його вчинення, майно не було знищено чи пошкоджено з причин, що не залежали від волі винного, вчинене повинно розглядатися як замах на знищення або пошкодження майна шляхом підпалу.

До умисного знищення або пошкодження майна, що спричинило загибель людей, належать випадки вчинення такого діяння, внаслідок якого сталася смерть хоча б однієї особи.

Під іншими тяжкими наслідками варто розуміти, зокрема, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень одній або кільком особам, середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом та більше особам, залишення людей без житла або засобів до існування, виведення з ладу повністю або на тривалий час важливих споруд, техніки, тривале припинення або дезорганізацію роботи підприємства, установи, організації тощо. Питання про те, що потрібно розуміти під іншими тяжкими наслідками, вирішується у кожному конкретному випадку стосовно конкретних обставин справи.

Оскільки таке поняття, як «тяжкі наслідки», застосовується у багатьох основних та у кваліфікованих складах злочинів, то під час кваліфікації злочину за ст. 194 КК України слід ретельно досліджувати питання про відмежування цього злочину від інших, суміжних з ним за ознаками об’єктивної сторони, та про необхідність кваліфікації за сукупністю.

До кваліфікованих та особливо кваліфікованих видів більшості злочинів проти власності закон відносить вчинення таких діянь:

Типові слідчі ситуації

При розслідуванні умисного знищення або пошкодження майна шляхом підпалу чи вибуху типовими є слідчі ситуації на початковому етапі розслідування та похідні від них версії, які можливо класифікувати з різних підстав:

1. Залежно від встановлення особи підозрюваного:

Як правило, розглядаються перші дві ситуації, оскільки третя є проміжною.

2. Залежно від характеру вчиненого:

3. Залежно від об’єкта на якому вчинено вибух або пожежу:

а) навчальні заклади, установи культури тощо;

б) залізничні, автобусні вокзали, аеропорти тощо;

в) ринки, великі магазини;

а) правоохоронні установи;

б) установи законодавчої і виконавчої й влади;

а) банки;

б) будинки і приміщення правлінь ТОВ, ЗАТ тощо;

в) складські приміщення;

г) невеликі магазини, кіоски тощо;

а) залізничні потяги;

б) судна;

в) повітряні судна;

г) автомобілі;

а) залізниця та її окремі об’єкти;

б) мости;

в) шляхопроводи;

г) трубопроводи;

4. Залежно від приналежності об’єкта на якому вчинено підпал чи вибух: державна власність, колективна власність, приватна власність, особиста власність.

5. Залежно від суспільної значимості об’єкта на якому вчинено підпал чи вибух: об’єкт має міжнародне, національне, регіональне, місцеве чи особисте значення.

Огляд місця події

Огляд місця події (ОМП) у провадженнях про пожежі чи вибухи є невідкладною слідчою (розшуковою) дією: активне гасіння пожежі, проведення рятувальних робіт після вибуху використання значної кількості води, використання техніки, все це призводить до знищення слідів вчиненого злочину.

Однак після отримання повідомлення про пожежу чи вибух слідчо-оперативна група (СОГ) негайно виїжджає за вказаною адресою і проводить ОМП. Під час проведення огляду необхідно дотримуватися основних принципів огляду місця події. Виявлені у процесі огляду дані будуть доказами лише в тому разі, якщо вони будуть правильно закріплені у встановленому законом порядку.

При повідомленнях про пожежу чи вибух необхідно проводити такі види оглядів:

У першому випадку, метою дослідження місця пожежі є встановлення характерних слідів зон пожежі: горіння, теплового впливу та задимлення; визначення за ними особливостей та форм розвитку пожежі, а також виявлення слідів та речових доказів, які вказують на осередкові ознаки і безпосередню причину її виникнення.

Обстановку на об’єкті до моменту виникнення пожежі характеризують такі складові:

Обстановка під час пожежі визначається за:

Обстановка на об’єкті після пожежі може бути проаналізована на підставі таких складових:

Залежно від конкретного випадку, вищенаведені складові можуть бути змінені за кількістю, обсягом та послідовністю. Зважаючи на значну трудомісткість робіт зі збирання зазначеної інформації, вони потребують попереднього планування. У протилежному випадку не відбувається збирання вичерпних даних про пожежу, що ускладнює подальше опрацювання версій щодо причин її виникнення, оскільки призводить до втрат часу на додаткові огляди.

Огляди місць вибухів проводяться з метою встановлення обставин подій, що сталися, з’ясування механізмів вибухів, виявлення, фіксації та вилучення речових доказів, попереднього вивчення слідів та визначення конструкцій вибухових пристроїв, інших обставин, які мають значення для подальшого розслідування злочинів.

До особливостей оглядів місць вибухів відносяться:

Завданнями огляду місця вибуху є:

У ході огляду місця події при розслідуванні вибухів отримують достовірну інформацію про природу вибуху, ймовірний вид вибухового пристрою, особливості його конструкції, спосіб виготовлення, масу заряду вибухової речовини, спосіб приведення в дію вибуху, механізм приведення в дію вибухового пристрою, а також встановлюють інші пошукові ознаки, які сприяють розкриттю злочину.

Потрібно пам’ятати, що ефективність огляду місця вибуху обумовлюється:

Дії спеціалістів-вибухотехніків при ОМП:

Спеціаліст-криміналіст перед безпосереднім оглядом місця події:

Згідно із розподіленими обов’язками між спеціалістом-криміналістом, синхронно проводиться комплекс заходів, що включає:

При упаковці частин вибухового пристрою потрібно дотримуватися вимог безпеки – роздільна упаковка, транспортування і подальше зберігання вибухових, вибухонебезпечних та легкозаймистих речовин і матеріалів; всіх видів засобів ініціювання і засобів передачі ініціюючого імпульсу.

Вилучену з вибухового пристрою вибухову речовину поміщають в поліетиленовий пакет та картонну коробку відповідних розмірів. На кришці коробки робиться пояснювальний напис, який завіряється підписами слідчого, понятих та інших учасників процесуальної дії. Коробка опечатується і надалі зберігається окремо від інших об’єктів.

У такий самий спосіб упаковують засоби ініціювання. Електродетонатор з метою забезпечення безпеки від’єднують від вибухового пристрою, оголяють вивідні проводи, зачищають їх кінці, скручують між собою і прикріплюють до корпусу детонатора за допомогою ізоляційної стрічки. Потім виріб поміщають в поліетиленовий пакет і укладають в картонну коробку відповідних розмірів між шарами вати. На кришці коробки виконують відповідні написи.

Об’єкти і сліди

Незважаючи на руйнацію та знищення об’єктів внаслідок пожежі або вибуху на місці події можуть залишатись всі традиційні сліди людини та її діяльності: