Тема 8. КРИМІНАЛІСТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗБРОЇ, БОЄПРИПАСІВ, ВИБУХОВИХ РЕЧОВИН І ПРИСТРОЇВ ТА СЛІДІВ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Мультимедійна презентація

Тестовий контроль знань

Лекційний матеріал

1. Поняття, об’єкти і завдання судової балістики

2. Вогнепальна стрілецька зброя та патрони до неї (боєприпаси): поняття, будова,
класифікація

3. Сліди застосування вогнепальної зброї та механізм їх утворення

4. Огляд вогнепальної зброї, патронів до неї та слідів їх застосування

5. Поняття, предмет та об’єкти криміналістичного дослідження холодної зброї

6. Поняття холодної зброї, її класифікація та будова

7. Особливості огляду холодної зброї та слідів її дії

1. Поняття, об’єкти і завдання судової балістики

Судова балістика – це підгалузь криміналістичного зброєзнавства, що вивчає стрілецьку вогнепальну зброю, патрони до неї, їх складові частини та елементи, сліди їх дії, а також закономірності відображення та отримання інформації про такі об’єкти, та розробляє на цій основі прийоми, методи і засоби збирання та дослідження вогнепальної зброї, патронів і слідів їх дії з метою розслідування та попередження кримінальних правопорушень.

Об’єктами судової балістики, а отже, і джерелами криміналістичної інформації є:

• стрілецька вогнепальна зброя, її частини, деталі та приналежності до неї;
• пристрої, конструктивно схожі з вогнепальною зброєю (ракетниці, стартові, будівельно-монтажні пістолети, зброя для підводного полювання, газові та пневматичні пістолети і револьвери тощо);
• патрони та їх елементи в тому числі зі слідами вогнепальної зброї: гільзи, капсулі, метальний елемент, клейтухи контейнери, кулі, шріт, картеч тощо;
• матеріали, інструменти та інші засоби (креслення, записи) для виготовлення зброї або патронів і їх спорядження;
• предмети зі слідами дії вогнепальної зброї – вогнепальні ушкодження та відкладення продуктів пострілу на перепонах від зброї, з якої здійснено постріл.

До основних практичних (прикладних) завдань судової балістики відносяться:

• встановлення властивостей вогнепальної зброї і патронів (наприклад, чи є вилучений у затриманого предмет вогнепальною зброєю; чи придатна вона до стрільби тощо);
• встановлення обставин застосування вогнепальної зброї: відстані з якої проведений постріл, напряму пострілу, положення стріляючого і потерпілого, кількості пострілів, їх послідовність тощо;
• визначення групової приналежності зброї та патронів (наприклад, з якого виду та зразка зброї стріляна дана гільза);
• ідентифікація зброї та патронів за слідами пострілу (наприклад, чи стріляна гільза, вилучена з місця події із рушниці, яку виявили у підозрюваного тощо);
• встановлення факту проведення пострілу та характеру нанесених снарядом пошкоджень на предметах зовнішнього середовища (наприклад, чи є пошкодження на предметі вогнепальним; який калібр зброї, що спричинила дане пошкодження);
• розробка ефективних криміналістичних технологій та удосконалення існуючих техніко-криміналістичних прийомів і засобів огляду, фіксації, вилучення та дослідження вогнепальної зброї, патронів і слідів їх дії;
• удосконалення правил і рекомендацій з підготовки і призначення експертизи зброї та слідів і обставин її використання в частині дослідження вогнепальної зброї та патронів до неї, розробка і удосконалення рекомендацій з розслідування кримінальних правопорушень, пов’язаних із застосуванням вогнепальної зброї.

2. Вогнепальна стрілецька зброя та патрони до неї (боєприпаси): поняття, будова,
класифікація

Вогнепальна зброя – спеціально виготовлені пристрої, конструктивно призначені та придатні для ураження цілі на відстані снарядом (куля, шрот, картеч), що одержує направлений рух у стволі за рахунок енергії згоряння порохового чи іншого заряду, які не мають прямого господарсько-побутового, виробничого, спеціального призначення.

Належність об’єкта до вогнепальної зброї визначається за наявністю в нього сукупності загальних криміналістичних ознак.

Першою криміналістичною ознакою є призначення для ураження цілей, при відсутності прямого господарсько-побутового, виробничого, спеціального призначення.

До основних конструктивних ознак відноситься наявність: ствола, пристрою запирання каналу ствола (який може бути конструктивно не відокремленим елементом конструкції ствола) та пристрою запалення метального заряду. Їх наявність чи відсутність у об’єкта є визначальним чинником при вирішенні питання про належність його до вогнепальної зброї.

До додаткових конструктивних ознак відноситься наявність спускового, ударного механізмів, прицільного пристрою, пристрою для утримання й керування та ряду інших механізмів, пристроїв і вузлів, що підвищують ефективність застосування вогнепальної зброї, а також указують на її призначення.

Рис. Схематичне зображення пістолету Глок-23: 1 – мушка; 2 – ствол; 3 – викидач; 4 – автоматичний запобіжник; 5 – ударник з бойком; 6 – кожух-затвор; 7 – пружина ударника; 8 – цілик; 9 – відбивач; 10 – шептало; 11 – спускова тяга; 12 – спускова пружина; 13 – руків’я; 14 – магазин; 15 – спусковий та запобіжний гачки; 16 – замикаючий виступ ; 17 – рамка, виконана з ударостійкого пластику; 18 – направляюча вісь зі зворотною пружиною.

Другою криміналістичною ознакою є придатність для ураження цілей, яка визначається за наявністю у об’єкта:

• конструктивної можливості проведення пострілів із забезпеченням снарядам енергетичних характеристик, достатніх для ураження цілі;
• надійності конструкції, тобто придатності для неодноразового проведення пострілів без руйнування (ушкодження) об’єкта.

Стрілецька вогнепальна зброя класифікується за різними критеріями.

За цільовим призначенням вона поділяється на бойову (призначена для уражання людини, техніки й споруд в ході бойових дій, спеціальних операцій тощо), мисливську (призначена для ураження тварин і птахів у процесі промислового чи аматорського полювання) і спортивну (призначена для уражання цілей у ході спортивних тренувань і змагань).

За суб’єктами призначення вогнепальна зброя може бути військова, поліцейська, цивільна, кримінальна.

За способом виготовлення: промислового виробництва; кустарного виробництва; перероблена саморобним способом; виготовлена шляхом переробки саморобним способом виробів, що не були вогнепальною зброєю; саморобна вогнепальна зброя.

За особливостями конструкції, способом керування та утримання: стандартних видів (зброя історично сформованих стандартних видів зброї, що мають певні конструктивні, розмірні, балістичні та інші характеристики, які дозволяють виділити їх у самостійні групи й обумовлюють специфіку їх призначення й застосування; це, наприклад, пістолет, револьвер, рушниця, гвинтівка тощо), нестандартна (зброя, що не відповідає зброї стандартних видів за деякими показниками, наприклад, обрізи рушниць, гвинтівок тощо); атипова (зброя, що не відповідає зброї стандартних видів за всіма основними показниками).

За будовою каналу ствола (стволів) вогнепальна зброя буває нарізною, гладкоствольною та комбінованою (гладкоствольно-нарізною).

За довжиною ствола зброю поділяють на короткоствольну, середньоствольну і довгоствольну. Із стандартних видів до короткоствольної зазвичай відносять пістолети і револьвери, до середньоствольної – пістолет-кулемети та автомати (штурмові гвинтівки), до довгоствольної – карабіни, гвинтівки тощо.

За калібром вогнепальна зброя поділяється на малокаліберну (нарізна зброя – до 6,5 мм; гладкоствольна зброя – 24 калібр і менше (28, 32), середньокаліберну (нарізна зброя – від 6,5 мм до 9 мм; гладкоствольна зброя – 20-12 калібр) та крупнокаліберну (нарізна зброя – більше 9 мм; гладкоствольна зброя – 10 калібр і більше (8, 4).

За ступенем автоматизації вогнепальна стрілецька зброя поділяється на неавтоматичну (перезаряджання такої зброї проводиться вручну), напівавтоматичну або самозарядну (в якій подача патрона в канал ствола після пострілу здійснюється автоматично, проте для здійснення кожного наступного пострілу потрібно кожен раз натискати на спусковий гачок) та автоматичну (автоматичне перезаряджання зброї).

За кількістю споряджених патронів – на однозарядну (в якій після кожного пострілу треба вручну вкладати новий патрон в патронник) та багатозарядну (в ній наявний вузол для подачі патронів в канал ствола, що зберігаються в спеціальних пристроях і пристосуваннях (магазин, барабан, стрічка, касета).

За кількістю стволів вогнепальна зброя поділяється – на одноствольну та багатоствольну.

За особливостями конструкції – пістолети, револьвери, рушниці, гвинтівки, пістолет-кулемети, автомати, кулемети.

Існують багато інших критеріїв класифікації вогнепальної зброї, наприклад, за способом зарядження (дульнозарядна, казнозарядна), за способом запалювання заряду (центрального бою, кільцевого запалювання, бокового бою) тощо.

Важливим елементом характеристики вогнепальної зброї є бойові припаси (патрони стрілецької зброї) – це пристрої одноразового використання, які призначені для проведення пострілу з вогнепальної зброї й складаються з гільзи, снаряду, метального заряду й запалюючого заряду (капсуля).

Основними ознаками боєприпасів є: їх призначення для проведення пострілів, наявність усіх складових частин, надання снаряду достатньої для ураження кінетичної енергії, одноразове використання.

У сучасній стрілецькій зброї застосовуються винятково унітарні патрони, що об’єднують кулю, пороховий (бойовий) заряд і капсуль в одній оболонці – гільзі.

Рис. Патрон до нарізної зброї з напівоболонковою (експансивною) кулею

У гладкоствольних рушницях застосовуються патрони, які складаються з гільзи, капсуля, порохового заряду, пижів, прокладок, снаряду (куль, шроту, картечі).

Рис. Мисливські патрони 12 калібру у поздовжньому розрізі: 1 – шріт різних номерів; 2 – гільза; 3 – картеч; 4 – куля; 5 – пороховий заряд; 6 – полімерний клейтух-контейнер; 7 – капсуль; 8 – повстяні клейтухи; 9 – прокладка на пороховий заряд

Існують наступні класифікації боєприпасів: за цільовим призначенням– бойові, мисливські й спортивні; за способом виготовлення – промислового виробництва; боєприпаси, пристосовані для стрільби з позаштатної для них зброї; саморобні боєприпаси; боєприпаси, перероблені саморобним способом; боєприпаси, споряджені саморобним способом; за розміщенням ініціюючого складу – шпилькові, кільцевого запалення, центрального запалення; за видами зброї у якій вони використовуються – пістолетні, револьверні, проміжні, гвинтівкові, кулеметні, рушничні та спеціальні; за видами каналу ствола зброї у якій вони використовуються – до нарізної, до гладкоствольної, до комбінованої; за видом снаряда – кульові, картечні, шротові, з комбінованим снарядом.

Боєприпаси можуть поділятись також за багатьма іншими критеріями, наприклад, за калібром (малокаліберні, середнього калібру, великого калібру), відношенням до зброї у якій вони використовуються (штатні, нештатні), конструкцією (унітарні, не унітарні, безгільзові) тощо.

3. Сліди застосування вогнепальної зброї та механізм їх утворення

На стріляній кулі розрізняють сліди: а) полів нарізів – «відбиток» граней нарізів і між ними слід від поверхні поля нарізу; б) сліди поверхні дна нарізів, іноді їх називають слідами нарізів.

Найважливіші сліди на кулі від каналу ствола, – це сліди полів нарізів, тому що в полях нарізів куля найбільше повно прилягає до поверхні каналу ствола. Ідентифікація зброї за стріляними кулями, у переважній більшості випадків, проводиться на основі дослідження саме цих слідів.

Рис. Схематичне зображення слідів на кулі (вигляд збоку та з донної її частини), стріляної із каналу ствола зброї з 4 нарізами правого напрямку:
1 – слід кульного входу (первинний слід); 2 – ширина сліду поля нарізу (вторинного сліду); 3 – слід холостої грані нарізу; 4 – слід бойової грані нарізу; 5 – глибина сліду поля нарізу; 6 – дно сліду поля нарізу; 7 – калібр ствола зброї.

Окрім цих слідів на кулі залежно від моделі зброї можуть залишатись додаткові сліди, що виникають в результаті перебування патрону в магазині та під час руху патрону в патронник, а також від дульця гільзи.

Ознаки, які відображаються у слідах на кулях можуть бути загальними та окремими.

Загальні ознаки в слідах на стріляних кулях поділяються на дві групи: ознаки системи вогнепальної зброї, і ознаки зношеності каналу ствола. Ознаки системи зброї відображають конструкцію та будову каналу ствола. Ознаки зношеності каналу ствола зброї також мають велике значення, тому що в практиці судово-балістичних експертиз зі зношеною зброєю доводиться зустрічатися дуже часто.

Індивідуальні (окремі) ознаки відображають мікрорельєф поверхні каналу ствола й відбиваються на поверхні стріляних куль. У сукупності із загальними ознаками вони дозволяють ідентифікувати конкретний екземпляр зброї.

Рис. Розгортка бічної поверхні кулі, отримана шляхом лазерного сканування за допомогою балістичної системи «Рикошет»

Сліди, придатні для вирішення низки діагностичних та ідентифікаційних завдань утворюються також і на гільзах, стріляних з вогнепальної зброї. Ці сліди являють собою динамічні та статичні відображення мікронерівностей поверхні різних частин і деталей зброї, насамперед: магазина, затвора, викидача, бойка, відбивача, вікна кожуха-затвора, а також патронника.

За часом утворення такі сліди поділяються на три групи: 1) сліди, що утворюються при заряджанні; 2) сліди, що утворюються в момент пострілу; 3) сліди, що виникають при видаленні гільзи зі зброї.

Сліди заряджання. При заряджанні утворюються сліди від загинів магазину, нижньої поверхні затвора, переднього зрізу затвора (досилача), патронника, зачепа викидача.

До слідів пострілу відносяться: слід від бойка ударника, сліди від патронного упору, стінок патронника та деяких інших деталей зброї.

Слідами видалення гільзи є слід від зачепа викидача, патронника, відбивача, вікна кожуха.

Рис. Сліди, які залежно від різновиду (зразка, моделі) вогнепальної зброї можуть залишатись на стріляній з неї гільзі: 1 – ребра вікна кожух-затвора; 2 – нижньої частини затвора; 3 – заднього зрізу патронника; 4 – поверхні чашки затвора; 5 - сигнальної спиці (штифта); 6 - бойка; 7 - виступу відбивача; 8 - нижньої частини чашки затвора; 9 - зачепа викидача; 10 – загину магазина; 11 – поверхні патронника; 12 – казенного зрізу ствола.

Сліди пострілу з вогнепальної зброї на перешкоді. Зовнішні ознаки слідів пострілу залежать від виду зброї та боєприпасів, що застосовувались, матеріалу перешкоди, в яку проведений постріл та від його дистанції. Визначаючи дистанцію, розрізняють: а) постріл впритул (повний упор, неповний упор), б) постріл з близької відстані, в) постріл з далекої відстані.

Під час зіткнення кулі чи шроту з перешкодою виникають такі сліди: основні та додаткові.

Основні сліди пострілу виникають від безпосереднього впливу снаряду на перешкоду. В результаті утворюються пробоїни (наскрізні або сліпі отвори), вм’ятини (у твердому, частіше металевому предметі) і відщепи, відколи (в дереві, на крихких перешкодах). В області вхідного отвору спостерігається поясок обтирання, а на шкірі людини – поясок осаднення.

На підставі криміналістичного вивчення основних та додаткових слідів пострілу встановлюють факт застосування вогнепальної зброї, вид зброї та боєприпасів, визначають вхідний і вихідний отвір, напрямок, відстань пострілу та місцезнаходження особи, яка його здійснювала.

Для встановлення різних обставин пострілу важливе значення має характер такого основного сліду пострілу, як пробоїна. Розрізняють пробоїни наскрізні, коли снаряд подолав перешкоду на всю його товщину, та сліпі, коли він зупинився всередині перешкоди. У сліпій пробоїні розрізняють вхідний отвір і канал, а в наскрізній – ще й вихідний отвір.

На крихких твердих перепонах (цегельній, бетонній стіні, на склі тощо) вихідний отвір більше вхідного і в перетині має форму конуса, який розширяється в бік польоту кулі. У пластичних перепонах, до яких умовно можна віднести предмети з металу і дерева, діаметр вхідного отвору близький до калібру кулі. При ударі кулі в скло утворюються радіальні і концентричні тріщини.

АБАБ
Рис. Вхідні (А) і вихідні (Б) кульові отвори на перепонах з металу (1) та скла (2). Радіальні (р) та концентричні (к) тріщини на склі

В еластичних виробах (матеріали одягу) вхідний отвір звичайно менше калібру кулі або ж цілком відсутній дефект (гумові вироби), тому що еластична перепона розтягується при ударі в неї кулі, пропускає кулю, а потім отвір знову стискується, утворюючи точкове пошкодження. Відмінність розміру вихідного отвору від вхідного виражена тим більше, чим більше товщина перепони.

До основних слідів пострілу також відносяться сліди рикошету, які виникають при кутах зустрічі від 00до 350, коли снаряд дещо втрачає свою швидкість, а кут відбивання майже дорівнює куту зустрічі при зіткненні з поверхнею перепони, яка має значну твердість (цегельні стіни, бетон, метал).

Додаткові або супутні сліди пострілу – це наслідки дії порохових газів, їх тиску, полум’я тощо. До них відносяться:

а) відсутність частини тканини («мінус тканина») та розриви тканини одягу;

б) сліди обпалення, обвуглювання у вигляді зміни волокон текстильних тканин, їх скручування, на шкірі людини – опіки;

в) відкладення кіптяви пострілу, що характеризується: величиною зони відкладення; кольором (залежить від виду пороху); однорідністю чи різнорідністю відкладення; формою відкладення (кільцеподібна, променеподібна, плямиста);

г) відкладення незгорілих порошинок. Ця ознака характеризується величиною, інтенсивністю відкладення, видом порошинок (незгорілі, напівобгорілі);

д) сліди від удару ствола при пострілі в притул (штанцмарка);

є) сліди мастила каналу ствола. Такі сліди виникають навколо вхідного отвору у вигляді дрібноточкових бризок маслянистої речовини.

Рис. Додаткові сліди пострілу: 1 – слід мушки та дульного зрізу ствола револьверу (штанцмарка); 2 – відкладення кіптяви; 3 – відкладення незгорілих порошинок; 4 – відсутність частини матеріалу («мінус тканина»).

Про вогнепальний характер пошкодження можна судити на підставі комплексу ознак у слідах, а не за однією з них.

4. Огляд вогнепальної зброї, патронів до неї та слідів їх застосування

Для проведення огляду слідчому доцільно залучати спеціаліста, який володіє спеціальними знаннями в галузі судової балістики. Завданням такого огляду є виявлення, фіксація, вилучення зброї, патронів та їх складових елементів, слідів пострілу, а за необхідності, і дослідження таких слідів на місці події.

Виявлену зброю не можна пересувати і брати в руки до тих пір, поки її положення не зафіксовано в протоколі, на фотознімках (вузлових і детальних), на схемі місця події..

Після фіксації на місці зброю беруть так, щоб не залишити на ній своїх слідів. Якщо об’єкт заряджений і перебуває на бойовому взводі, його необхідно розрядити з дотриманням заходів безпеки. У об’єктів, що неможливо розрядити без ушкодження елементів заряджання (наприклад, дульнозарядна зброя), приводиться в безпечний стан пристрій запалення метального заряду. Потім зброю оглядають на предмет виявлення слідів рук та мікрочасток, з рукоятки вилучають сліди запаху.

В протоколі огляду зазначаються наступні дані щодо вогнепальної зброї: місце виявлення зброї з прив’язкою до двох нерухомих орієнтирів із визначенням розташування осі каналу ствола щодо сторін світу; положення ударно-спускового механізму (бойовий чи запобіжний звід, спущене положення курка) і запобіжного механізму (положення чи кнопки прапорця); наявність (чи відсутність) патронів у магазині (барабані) і в патроннику, кількість патронів, а також послідовність розміщення патронів (гільз) у каморах барабану; наявність (чи відсутність) запаху пороху в каналі ствола; маркувальні позначення і номер зброї; наявність і кількість (при наявності) нарізів каналу ствола; наявність нашарувань (слідів пострілів) на стінках каналу ствола; характер і стан металевих і неметалевих деталей; видимі ушкодження і сторонні нашарування на деталях зброї (схожі на кров, волосся тощо).

На місці події можуть бути виявлені патрони або їх елементи, місце розташування яких треба зафіксувати в протоколі, на фотознімках і схемі, оглянути їх на предмет наявності на них слідів рук. Окрім цього в протоколі огляду необхідно зазначити частини, з яких складається патрон, розміри в цілому та окремих елементів, спосіб кріплення кулі в гільзі, конструктивні особливості кулі (гільзи), колір металу, наявність маркувальних позначок, наявність і характер ушкоджень та інших слідів на поверхні виявлених патронів або їх елементів.

За можливості снаряд вилучається разом з пошкодженим предметом або його частиною. Якщо це зробити неможливо, снаряд виймають із перешкоди. Робити це треба так, щоб ні в якому разі не пошкодити його.

Знайдені та оглянуті кулі чи гільзи упаковуються окремо одна від одної. До кожної упаковки прикріплюється бирка з написом, де було вилучено кулю або гільзу.

Якщо при вчиненні злочину застосовувалась мисливська гладкоствольна зброя, важливо визначити діаметр осипу та зафіксувати контури розсіювання вистріляного шротового снаряду на перешкоді чи тілі потерпілого, знайти і зафіксувати місце знаходження пижів і прокладок.

Під час огляду вогнепальних ушкоджень фіксують: місце розташування предмета зі слідами пострілу з прив’язкою його до двох стабільних орієнтирів; вид і властивості перепони; форму ушкодження на предметі, його розміри; характер країв ушкодження і наявність «мінус тканини»; взаємне розташування декількох ушкоджень, їх розміщення на перешкоді.

При виявленні додаткових слідів пострілу (кіптяви, незгорілих порошинок, частин змазки) в протоколі необхідно описати: форму, розміри, кількість зон відкладення, інтенсивність кожної зони, колір кіптяви чи порошинок, їх віддаленість від ушкодження тощо.

5. Поняття, предмет та об’єкти криміналістичного дослідження холодної зброї

Криміналістичне дослідження холодної зброї – це підгалузь криміналістичного зброєзнавства, що вивчає холодну зброю та конструктивно схожі з нею вироби, сліди їх застосування при вчиненні кримінальних правопорушень та розробляє технічні прийоми, методи і засоби виявлення, фіксації, вилучення та дослідження таких об’єктів з метою розслідування кримінальних правопорушень.

Предмет криміналістичного дослідження холодної зброї включає чотири групи закономірностей: 1) використання холодної зброї як засобів або знарядь вчинення кримінальних правопорушень; 2) утворення слідів, пов’язаних з виготовленням, володінням і застосуванням холодної зброї; 3) закономірності, пов’язані з розробкою технічних прийомів, методів і засобів виявлення, фіксації та вилучення холодної зброї, конструктивно схожих з нею виробів та слідів їх застосування; 4) закономірності криміналістичного дослідження холодної зброї, конструктивно схожих з нею виробів та слідів їх застосування.

Об’єктами криміналістичного дослідження холодної зброї є: 1) холодна зброя, окремі її частини, заготовки та напівфабрикати зброї; 2) конструктивно схожі з холодною зброєю вироби; 3) матеріали, інструменти та інші засоби (креслення, записи) для виготовлення холодної зброї; 4) предмети зі слідами від холодної зброї.

6. Поняття холодної зброї, її класифікація та будова

Холодна зброя – предмети та пристрої, конструктивно призначені та за своїми властивостями придатні для неодноразового завдання тяжких (небезпечних для життя у момент спричинення) і смертельних тілесних ушкоджень, дія яких заснована на використанні м’язової сили людини та які не мають прямого виробничого або господарсько-побутового призначення.

За конструкцією та способом нанесення тілесних ушкоджень холодна зброя поділяється на: 1) зброю безпосередньої дії (клинкову, неклинкову, комбіновану); 2) зброю опосередкованої дії (метальну: просту; складну).

Клинкова холодна зброя – предмети та пристрої вражаючим елементом яких є клинок.

За принципом дії клинкова холодна зброя ділиться на зброю: рублячої дії (шаблі, шашки); колючої дії (кортики, стилети, багнети, шпаги, рапіри); колючо-рублячої (ятагани, палаші, мечі); колючо-ріжучої дії (кинджали, ножові багнети, ножі).

Неклинкова (ударно-дробильна) холодна зброя – предмети та пристрої уражуючим елементом яких є ударна частина (частини) (кістені, бойові батоги, кастети, ударні перстні, булави тощо).

За конструкцією, розмірами і характером застосування ударно-дробильної холодної зброї, даний вид зброї можна розділити на три групи:

1. Холодна зброя, що має прямий довгий стрижень з обтяженням на кінці (або без нього), в якій при ударі використовуються маса предмета і радіус його розмаху (палиці, булави, битки, шестопери).
2. Холодна зброя, що має довільний за довжиною стрижень або петлю, до яких прикріплена на спеціальному підвісі ударна частина, і таким чином при ударі використовується не тільки м’язова сила людини, а й сила інерції ударної частини (кістені, бойові батоги тощо).
3. Холодна зброя, що збільшує силу удару відкритою або стисненою в кулак кистю руки (кастети та ударні перстні тощо).

Комбінована холодна зброя – предмети та пристрої, у яких в одне конструктивне ціле поєднані вражаючі елементи, характерні для різних типів холодної зброї (наприклад, кастет-ніж з клинком та ударною частиною).

Метальна холодна зброя – предмети та пристрої, які призначені для ураження цілі на відстані. Вона розподіляється на: 1) просту (приводиться в дію внаслідок безпосереднього прикладання до неї м’язового зусилля людини – метальні ножі, сюрікени тощо); 2) механічну (приводиться в дію внаслідок прикладання до неї м’язового зусилля людини – луки, арбалети, пращі тощо).

За призначенням холодна зброя поділяється на: бойову, мисливську, спортивну, кримінальну.

До бойової холодної зброї відноситься зброя, що призначена і придатна для смертельного ураження цілі при вирішенні бойових та оперативно-службових завдань державними та іншими легітимними військовими або воєнізованими формуваннями та знаходиться чи знаходилась в них на озброєнні.

До мисливської холодної зброї відноситься зброя, призначена і придатна для смертельного ураження (в т. ч. добивання) звіра, в умовах промислового або спортивного (в тому числі підводного) полювання.

До спортивної холодної зброї відноситься зброя, що призначена виключно для проведення спортивних змагань та тренувань, параметри і характеристики якої зафіксовані в Правилах змагань.

До кримінальної холодної зброї відносяться виготовлені кустарним або саморобним способом предмети та пристрої, які призначені для завдання тілесних ушкоджень людині і не мають аналогів серед бойової та мисливської зброї.

За способом виготовлення розрізняють холодну зброю:

а) заводського виготовлення;

б) кустарну, що виготовляється майстрами-зброярами в умовах офіційної підприємницької чи іншої діяльності в кустарних майстернях, за своїми характеристиками близька до заводської зброї, але за ступенем якості та (або) одноманітності зовнішнього оформлення, конструкції та розмірів не відповідає стандартам промислового виробництва;

в) саморобну, яка виготовлена та зібрана саморобним способом з деталей і частин цілком саморобного виготовлення чи з використанням окремих деталей і частин зброї та (або) виробів іншого призначення промислового чи кустарного виробництва.

Клинкова холодна зброя зазвичай складається з клинка, руків’я і обмежувача (або гарди). Найбільш розповсюдженим видом клинкової холодної зброї, що надходять на експертне дослідження, є ножі.

Рис. Мисливський ніж:1 – руків’я; 2 – клинок; 3 – доло (жолоб); 4 – обух; 5 – вістря клинка; 6 – лезо; 7 – обмежувач; 8 – підпальцева виїмка.

Найбільш розповсюдженими видами неклинкової (ударно-дробильної) холодної зброї, які надходять на експертне дослідження, є нунчаку та кастети.

Рис. Загальний вигляд кастету: 1 – упор для долоні; 2 – бойова частина без шипів; 3 – проріз для пальців.	Рис. Загальний вигляд нунчаку: 1 – стрижні; 2 – з’єднуюче кільце; 3 – ланцюг.

7. Особливості огляду холодної зброї та слідів її дії

При огляді холодної зброї її необхідно брати так, щоб не знищити слідів пальців рук злочинця і не залишити своїх. Виявлену холодну зброю фотографують за правилами вузлової та детальної фотозйомки, описують у протоколі огляду і вказують її розміщення відносно інших об’єктів на схематичному плані місця події.

У клинковій холодній зброї виміряються: 1) загальна довжина по прямій осьовій лінії; 2) загальна довжина клинка; 3) ширина клинка; 4) товщина клинка; 5) довжина скосу обуха; 6) довжина леза; 7) довжина і ширина кожного долу (якщо вони маються); 8) довжина п’яти; 9) ширина заточення леза; 10) довжина рукоятки і ширина її в середній частині, а також найбільша і найменша її ширина і товщина; 11) довжина, ширина і товщина упора.

Опис холодної зброї та конструктивно схожих з нею виробів в протоколі слідчої (розшукової) дії здійснюється в такій послідовності:

• загальна характеристика: найменування предмета, з чого він складається, загальна довжина, спосіб кріплення клинка і рукоятки (рукоятки та ударної частини або декількох ударних частин);
• характеристика клинка: форма, розміри, колір і магнітні властивості, кількість лез, наявність обуха і його форма (прямий, опуклий, увігнутий, звивистий, східчастий), наявність скосу обуха і його форма; розташування, форма і розміри дол, ребер жорсткості; розміщення і зміст маркувальних позначень тощо;
• характеристика ударної частини в неклинковій холодній зброї: форма, розміри, матеріал, характер поверхні; наявність, кількість, розташування, форма і розміри зубців чи шипів;
• характеристика руків’я: форма та її розміри в цілому; з яких частин і деталей складається; колір, форма, розміри, матеріал і магнітні властивості окремих деталей; характер поверхні; наявність і розташування маркувальних позначень; кількість отворів для пальців і їхні розміри (в кастетах);
• характеристика упору (обмежувача): його форма, розміри, матеріал, кількість і напрямок «ріжок» і їх кінців тощо;
• відсутність деталей, поломки та інші дефекти.

Крім самої холодної зброї, виміряється й описується її футляр (ножни, чохол), при цьому вказується: його матеріал, загальна довжина, ширина та товщина, форма; наявність і розміри розтруба, кілець, вушок чи ланцюжків, запобіжних ременів; наявність, розміщення і характер прикрас, емблем, орнаменту, маркувальних позначень тощо.

Окрім цього холодна зброя та конструктивно схожі з нею вироби оглядаються на предмет виявлення на них слідів рук, крові тощо. Щоб не зашкодити і не знищити такі сліди, огляд холодної зброї проводиться в чистих гумових рукавичках, при цьому треба брати її за такі частини, на яких сліди пальців рук не могли залишитись – ребра клинка чи упора, вістря клинка і торцева частина рукоятки тощо.

Сліди холодної зброї на дереві, металі, пластмасах, гумі, шкірі та інших матеріалах можуть бути слідами тиску, ковзання, розрубування, проколювання, а іноді і розпилу.

На тілі людини сліди холодної зброї можуть бути колоті, різані, рубані, колючо-ріжучі, розриви тканини, осаднення тощо. Пошкодження на тілі людини, одягу та інших матеріальних предметах несуть інформацію про якісні властивості зброї. Так, величина пошкодження і форма країв рани свідчать про вид зброї: рубляча, ріжуча, колюча чи ударно-роздробляюча. Форма колотої рани характеризує перетин клинка зброї, а глибина і розміри «сліпого» ранового каналу відображають будову клинка.

На тканині та матеріалі одягу можуть залишитись сліди металізації, забруднення – частки фарби, іржі. Тому предмети (одяг, шматочки тканини тощо) із такими слідами на їх поверхні треба вилучати і надсилати на експертизу для визначення складу мікрослідів нашарування.

Після огляду холодна зброя відповідним чином упаковується й опечатується, про що зазначається в заключній частині протоколу слідчої (розшукової) дії.