Тема 16. ТАКТИКА ОГЛЯДУ

Мультимедійна презентація

Тестовий контроль знань

Лекційний матеріал

1. Загальні положення огляду

2. Види огляду та їх характеристика. Загальні засади огляду

3. Огляд місця події

4. Фіксація ходу і результатів огляду

1. Загальні положення огляду

Огляд є слідчою (розшуковою) дією, яка проводиться слідчим, прокурором та полягає у безпосередньому візуальному спостереженні й дослідженні певних територій, осіб, речей та документів, які були знаряддями вчинення кримінальних правопорушень, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, що можуть бути використані в кримінальному провадженні, з метою їх виявлення, фіксації та вилучення.

Процесуальний порядок проведення огляду закріплений статтями 237–239, 241 КПК України.

Сутність огляду полягає в тому, що слідчий за допомогою методів пізнання впевнюється в існуванні і характері фактів, які мають доказове значення. Разом з тим, під час проведення огляду, слідчий не тільки спостерігає, але й проводить різні вимірювання та обчислення, порівнює об’єкти, що спостерігає, як між собою, так і з іншими об’єктами та явищами, у визначених межах проводить експерименти з досліджуваними об’єктами і, нарешті, фіксує, шляхом обов’язкового опису в протоколі та за допомогою інших методів криміналістичної фіксації все те, що було виявлено. Результати сприйняття об’єктів, що оглядаються, необхідно обов’язково піддавати логічній обробці з метою встановлення їх зв’язку з розслідуваною подією та іншими фактичними даними.

Таким чином, завданнями огляду є:

• виявлення слідів кримінального правопорушення й інших об’єктів, що можуть бути долучені до матеріалів кримінального провадження як речові докази;
• з’ясування механізму кримінального правопорушення;
• висунення версій про обставини кримінального правопорушення та його учасників;
• отримання інформації про учасників та очевидців кримінального правопорушення;
• встановлення інших обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Проведення огляду повинно бути підпорядковане певним вимогам (принципам), що забезпечують функціонування системи самої слідчої (розшукової) дії:

1. Своєчасність огляду. Принцип, що полягає у проведенні цієї слідчої (розшукової) дії негайно після отримання інформації про вчинення кримінального правопорушення. Своєчасність огляду забезпечує отримання всебічної інформації про подію, унеможливлює зміну (зникнення, появу нових) матеріальних слідів та дозволяє оперативно здійснити необхідні розшукові заходи.
2. Об’єктивність огляду. Принцип, сутність якого полягає у всебічному дослідженні обстановки, слідів і речових доказів та фіксації всього виявленого у первісному вигляді. В протоколі слідчої (розшукової) дії фіксуються лише результати огляду і в жодному разі не повинні наводитися висновки або припущення слідчого.
3. Повнота огляду. Принцип, який зобов’язує слідчого виявляти всі матеріальні об’єкти, що мають відношення до кримінальної події, будувати на підставі отриманої інформації криміналістичні версії та перевіряти їх в процесі огляду.
4. Активність огляду. Слідчий проводить огляд незалежно від бажань зацікавлених осіб та ініціативно вживає всі необхідні заходи щодо виявлення слідів кримінального правопорушення.
5. Методичність і послідовність. Принципи, сутність яких полягає у правильній організації і планомірному проведенні огляду із застосуванням найбільш ефективних для даних об’єктів і в даній обстановці прийомів огляду з дотриманням суворо визначеного порядку дій.
6. Застосування науково-технічних засобів. Сутність цього принципу полягає у використанні слідчим під час роботи зі слідами сучасних криміналістичних засобів, що дозволяють виявити докази та запобігти їх втраті або пошкодженню.
7. Єдине керівництво оглядом. Слідчому, який проводить огляд місця події, підпорядковуються всі інші учасники слідчої (розшукової) дії.

2. Види огляду та їх характеристика. Загальні засади огляду

Класифікація видів огляду здійснюється за різними критеріями. Розглянемо основні із них.

1. За об’єктами огляду:

1.1. Огляд місця події (ч. 3 ст. 214 КПК України). Особливість даного виду огляду полягає у тому, що згідно ч. 3 ст. 214 КПК України, огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після завершення огляду;

1.2. Огляд місцевості, приміщення, речей і документів (ст. 237 КПК України). Огляд місцевості полягає в дослідженні певної території (ділянок земної поверхні чи водного простору), на якій можуть бути виявлені сліди кримінального правопорушення, а також результати дій, спрямованих на їх приховання.

Огляд приміщень проводиться з метою виявлення речових доказів, слідів кримінального правопорушення, викрадених цінностей, місця перебування винної особи. У окремих випадках може бути проведений огляд приміщень, які не є місцем події, але інформація отримана в ході його проведення суттєво вплине на результати розслідування (наприклад, з метою встановлення умов життя неповнолітнього та визначення кола інтересів останнього).

Огляд речей полягає у візуальному дослідженні різних предметів як слідоносіїв з метою виявлення на них додаткової доказової інформації (ст. ст. 98–100 КПК України).

Огляд документів полягає у їх вивченні та дослідженні з метою виявлення та фіксації ознак, що надають документам значення речових доказів.

1.3. Огляд житла чи іншого володіння особи (ст. 233 КПК України). Проведення такого виду огляду передбачає наступні умови проникнення до житла чи іншого володіння особи:

1) за добровільною згодою особи, яка ним володіє (ч. 1 ст. 233 КПК України);

2) на підставі ухвали слідчого судді, крім невідкладних випадків, передбачених ч. 3 ст. 233 КПК України – пов’язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину.

1.4. Огляд трупа (ст. ст. 238, 239 КПК України). Огляд трупа слідчим, прокурором проводиться за обов’язкової участі судово-медичного експерта або лікаря (у разі неможливості залучення судово-медичного експерта). Після огляду труп підлягає обов’язковому направленню для проведення судово-медичної експертизи з метою встановлення причини смерті.

Окремий вид огляду трупа складає його проведення, пов’язане з ексгумацією (ст. 239 КПК України).

Послідовність огляду трупа на місці його виявлення повинна відповідати наступному алгоритму дій щодо його дослідження та фіксації в протоколі:

• стать, вік, статура, колір шкіри;
• поза трупа і його положення на місці події;
• зовнішній стан одягу на трупі;
• знаряддя заподіяння смерті, що знаходяться на трупі;
• ложе трупа (ділянка підлоги або ґрунту під трупом);
• тіло трупа та ушкодження на ньому (частини тіла описуються в такій послідовності: голова – обличчя – шия – груди – живіт – спина – руки – ноги);
• трупні явища (охолодження, висихання тіла, трупні плями, ознаки гниття);
• індивідуальні особливості, які спостерігаються на тілі.

Рис. Частини тіла людини (вигляд спереду)	Рис. Частини тіла людини (вигляд ззаду)
Зони голови: 1 – тім’яна зона 2 – зона чола 3 – скронева зона 4 – очноямкова зона 5 – носова зона 6 – ротова зона 7 – підборідна зона Зони шиї: 8 – передня зона шиї 9 – грудино-ключично-соскова зона 10 – бічна зона шиї 11 – вийна зона Зони грудей: 12 – ключична зона 13 – підключична ямка 14 – підключична зона 15 – грудна зона 16 – зона грудної залози 17 – зона під грудною залозою 18 – бічна зона грудей Зони живота: 19 – верхня зона живота (надчеревна) 20 – підреберна зона 21 – пупочна зона 22 – бічна зона живота 23 – лобкова зона 24 – пахова зона 25 – зона статевих органів Зони верхніх кінцівок: 26 – зона плечового відростка 27 – дельтоподібна зона 28 – зона пахви 29 – пахвова ямка 30 – передня зона плеча 31 – внутрішня (бічна) зона плеча 32 – зовнішня (бічна) зона плеча 33 – передня зона ліктя 34 – внутрішня (бічна) зона ліктя 35 – зовнішня (бічна) зона ліктя 36 – задня зона ліктя 37 – зона ліктьового відростка 38 – долонна зона передпліччя 39 – ліктьова зона передпліччя 40 – променева зона передпліччя 41 – задня (тильна) зона передпліччя 42, 43 – долонна зона кисті та пальців 44 – тильна зона кисті 45 – тильна зона пальців Зони нижніх кінцівок: 46 – підпахова зона 47 – зона вертіла 48 – передня зона стегна 49 – внутрішня (бічна) зона стегна 50 – зовнішня (бічна) зона стегна 51 – передня зона коліна 52 – зона надколінної чашки 53 – передня зона гомілки 54 – внутрішня (бічна) зона гомілки 55 – задня зона гомілки 56 – внутрішня (бічна) лодижкова зона 57 – тильна зона стопи 58 – тильна зона пальців 59 – п’яткова зона 60 – зовнішня (бічна) зона гомілки	Зони голови: 1 – тім’яна зона 2 – скронева зона 3 – потилична зона 4 – соскоподібна зона Зони шиї: 5 – вийна ямка 6 – вийна зона Зони грудей: 7 – бічна зона грудей 8 – підреберна зона Зони живота: 9 – бічна зона живота Зони спини: 10 – надлопаткова зона 11 – серединна зона спини 12 – міжлопаткова зона 13 – міжлопаткова зона 14 – лопаткова зона 15 – підлопаткова зона 16 – поперечна зона 17 – крижова зона 18 – зона промежини Зони верхніх кінцівок: 19 – зона плечового відростка 20 – дельтоподібна зона 21 – зовнішня (бічна) зона плеча 22 – передня зона плеча 23 – задня зона плеча 24 – задня зона ліктя 25 – зона ліктьового відростка 26 – зовнішня (бічна) зона ліктя 27 – задня (тильна) зона передпліччя 28 – променева зона передпліччя 29 – ліктьова зона передпліччя 30 – долонна зона передпліччя 31 – долонна зона кисті 32 – долонна зона пальців 33 – тильна зона кисті 34 – тильна зона пальців Зони нижніх кінцівок: 35 – безіменна зона 36 – сіднична зона 37 – зона вертіла 38 – задня зона стегна 39 – внутрішня (бічна) зона стегна 40 – зовнішня (бічна) зона стегна 41 – задня зона коліна 42 – ікроніжна зона 43 – задня зона гомілки 44 – зона за зовнішньою (бічною) щиколоткою 45 – зовнішня (бічна) лодижкова зона 46 – тильна зона стопи 47 – п’яткова зона 48 – підошовна зона стопи 49 – підошовна зона пальців 50 – зовнішня (бічна) зона гомілки

1.5. Огляд тіла живої людини (освідування особи) (ст. 241 КПК України). Слідчий, прокурор здійснює освідування підозрюваного, свідка чи потерпілого з метою виявлення на їх тілі слідів кримінального правопорушення, особливих прикмет, якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу.

Слідами кримінального правопорушення в даному випадку можуть бути садна, рани, синці, укуси, подряпини, а також сліди крові, виділення людського організму, плями або частки забарвлених чи інших речовин.

Освідування здійснюється на підставі постанови прокурора та, за необхідності, за участю судово-медичного експерта або лікаря.

Освідування, яке супроводжується оголенням освідуваної особи, здійснюється особами тієї ж статі, за винятком його проведення лікарем і за згодою особи, яка освідується.

Слідчий, прокурор не вправі бути присутнім при освідуванні особи іншої статі, коли це пов’язано з необхідністю оголювати особу, що підлягає освідуванню.

1.6. Огляд інших об’єктів (огляд транспортних засобів, тварин та їх трупів та ін.). Необхідність в огляді транспортних засобів виникає у зв’язку із вчиненням дорожньо-транспортних подій, незаконних заволодінь транспортними засобами, їх пошкодженням, використанням транспортних засобів як знарядь та засобів вчинення злочинів.

Тварини та їх трупи оглядаються для встановлення виду, породи, масті, статі, клички, ознак приналежності певному господарству чи особі (клеймо, спосіб кування, нашийник). До огляду, за необхідності, залучають ветеринара або зоотехніка.

2. За послідовністю проведення:

2.1. Первинний огляд, тобто огляд конкретного матеріального об’єкта (території, осіб, речей та документів), який проводиться вперше в кримінальному провадженні.

2.2. Повторний огляд. Необхідність проведення повторного огляду може бути викликана відсутністю під час огляду відповідного спеціаліста або проведенням огляду за несприятливих умов. Під час повторного огляду слідчий, інші компетентні суб’єкти, з урахуванням інформації отриманої під час первинного огляду, більш кваліфіковано досліджують матеріальний об’єкт, стосовно якого вже було проведено первинний огляд. Зазвичай вони не обмежені завданнями первинного огляду і при необхідності можуть вийти за їх межі. У процесі повторного огляду слідчий враховує ті зміни, що відбулися на місці події в ході первинного огляду чи після нього. Ці зміни фіксуються в протоколі.

Разом з тим, необхідно пам’ятати, що проведення повторного огляду можливе лише у випадках нетривалого терміну після проведення первинного огляду.

3. За обсягом проведення:

3.1. Основний огляд. Огляд під час проведення якого досліджено та зафіксовано матеріальні об’єкти та інша слідова інформація, які мають значення для кримінального провадження у повному обсязі.

3.2. Додатковий огляд. Під час додаткового огляду оглядають не все місце події, не всю місцевість чи речі, документи, а тільки ті об’єкти, що не були оглянуті під час основного огляду.

4. За суб’єктами проведення:

4.1. Слідчим органу досудового розслідування (ст. 38–40 КПК України).

4.2. Прокурором (ст. 36 КПК України).

4.3. Співробітником оперативного підрозділу (під час виконання доручень слідчого, прокурора – ст. 41 КПК України).

4.4. Судом (під час судового розгляду).

За залученням спеціаліста:

5.1. Простий огляд, що проводиться уповноваженою службовою особою без залучення спеціаліста.

5.2. Кваліфікований огляд. Огляд, до участі в проведенні якого слідчий або інша уповноважена особа запрошує спеціаліста. Як відомо, спеціаліст може бути запрошений для участі у проведенні будь-якої слідчої (розшукової) дії, у тому числі й будь-якого виду огляду. Разом з тим, існують випадки обов’язкової участі спеціаліста під час огляду, зокрема, обов’язковою є участь судово-медичного експерта або лікаря під час огляду трупа (ст.ст. 238, 239 КПК України).

До загальних засад проведення огляду можливо віднести:

1. Фактична підстава – зафіксована у процесуальних документах кримінального провадження або в повідомленнях, заявах про правопорушення необхідність дослідження обстановки події, а також інших обставин, що мають значення для розслідування.

2. Правова підстава – огляд проводиться лише після початку кримінального провадження. Винятком є проведення огляду місця події за умов невідкладності (ч. 3 ст. 214 КПК України), що дозволяє проводити його до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань і початку кримінального провадження.

3. Огляд трупа, у тому числі пов’язаний з ексгумацією, освідування особи проводиться за участю не менше двох понятих. Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється з обов’язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування слідчої (розшукової) дії (ч. 7 ст. 223 КПК України).

Слідчий, прокурор можуть залучити понятих на свій розсуд під час проведення й інших видів огляду. Понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, зацікавлені у результатах кримінального провадження.

4. Проведення огляду у нічний час (з 22 до 6 год.) не допускається, за винятком невідкладних випадків, коли затримка у їх проведенні може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного (ч. 4 ст. 223 КПК України).

5. Для надання допомоги слідчому, до проведення огляду можуть залучатися спеціалісти та працівники оперативних підрозділів, інші компетентні суб’єкти.

6. Для участі в огляді може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, законний представник та інші учасники кримінального провадження.

Особи, у присутності яких здійснюється огляд, під час проведення цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що обов’язково підлягають занесенню до протоколу огляду.

Слідчий, прокурор має право заборонити будь-якій особі залишити місце огляду до його закінчення та вчиняти будь-які дії, що заважають проведенню огляду. Невиконання цих вимог тягне за собою передбачену законом відповідальність.

7. Під час огляду слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі та документи, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

8. Недопустимо принижувати честь і гідність осіб, які беруть участь у проведенні огляду, а також інших присутніх осіб, ставити під загрозу їх життя і здоров’я.

3. Огляд місця події

Огляд місця події – це слідча (розшукова) дія, яка полягає в дослідженні матеріальної обстановки місця вчинення кримінального правопорушення шляхом безпосереднього особистого його сприйняття слідчим, прокурором, іншими учасниками огляду, з метою виявлення, фіксації та вилучення слідів кримінального правопорушення й інших речових доказів, з’ясування механізму події та інших обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Загальні завдання огляду місця події:

• безпосереднє вивчення слідчим обстановки місця події для з’ясування характеру й обставин події;
• виявлення, фіксація, вилучення, збереження, попереднє дослідження, оцінка слідів і речових доказів;
• одержання даних для побудови та перевірки версій щодо події, яка розслідується, переслідування підозрюваної особи за «гарячими» слідами, встановлення мотивів учинення кримінального правопорушення;
• виявлення причин і умов, які сприяли чи полегшували вчинення кримінального правопорушення.

Завдання, що підлягають вирішенню під час проведення конкретного огляду місця події, мають свої особливості залежно від виду розслідуваного кримінального правопорушення.

Проведення огляду місця події складається з декількох етапів:

1) підготовчого;

2) робочого;

3) заключного.

1. Підготовчий етап огляду місця події починається з моменту прийняття слідчим рішення про проведення огляду та умовно поділяється на дві окремі стадії: дії слідчого до виїзду на місце події та дії слідчого безпосередньо на місці події.

Дії слідчого до виїзду на місце події:

• забезпечити охорону місця події до свого прибуття, тобто не допустити до нього сторонніх осіб і забезпечити збереження і недоторканність обстановки і слідів кримінального правопорушення;
• вжити заходів до запобігання або ослаблення шкідливих наслідків кримінального правопорушення (наприклад, розпорядитися про посилення заходів для ліквідації пожежі);
• забезпечити до моменту свого прибуття присутність поблизу від місця події осіб, які зможуть дати необхідну інформацію про подію (очевидців кримінального правопорушення);
• визначити, яких спеціалістів варто залучити до участі в огляді, забезпечити їх прибуття;
• внести пропозиції про склад слідчо-оперативної групи, що виїжджає на місце огляду;
• перевірити готовність технічних засобів огляду.

Дії слідчого безпосередньо на місці події:

• вжиття заходів для надання необхідної медичної допомоги потерпілим, якщо вона не була надана;
• видалення з місця події всіх сторонніх осіб;
• залучення, при необхідності, до участі в огляді понятих і остаточне визначення кола інших учасників огляду. Інструктаж учасників огляду про їх права і обов’язки;
• збирання шляхом опитування попередніх відомостей, які повинні бути враховані під час огляду, встановлення змін, що були внесені до місця події, ким і з якою метою;
• проведення інших невідкладних дій і вжиття заходів, спрямованих на поліпшення умов огляду (забезпечення штучного освітлення й ін.).

Як на цьому так і на наступних етапах паралельно з оглядом здійснюються необхідні розшукові заходи, наприклад переслідування злочинця за «гарячими» слідами тощо.

2. Робочий етап огляду місця події складається з загального і детального огляду (статична та динамічна стадія огляду).

Загальний огляд (статична стадія) починається з наступних заходів: орієнтування на місці події; визначення кордонів огляду; вирішення питання про вихідну точку і спосіб огляду, тобто визначення його послідовності; вибору позиції для проведення орієнтуючої і оглядової фотозйомки.

Потім слідчий разом з іншими учасниками огляду з’ясовує, які об’єкти знаходяться на місці події, досліджує весь комплекс питань, що відносяться до його обстановки, визначає взаємне розташування і взаємозв’язок елементів цієї обстановки, вивчає їх зовнішній вигляд, стан і з максимально необхідними і можливими в даних умовах подробицями фіксує все виявлене за допомогою фотозйомки, складання схем, планів і креслень, а також необхідних заміток для майбутнього протоколу огляду.

Детальний огляд (динамічна стадія) складається з наступних дій:

• об’єкти ретельно і детально оглядаються (з цією метою вони можуть зрушуватися з місця, перевертатися і т.п.);
• приймаються всі доступні заходи до виявлення на місці події і окремих об’єктах слідів кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила;
• вилучаються об’єкти зі слідами на них, копіюються сліди з тих об’єктів, що не можуть бути вилучені в натурі;
• фіксуються негативні ознаки стану предметів;
• перевіряються дані загального огляду;
• проводиться вузлова і детальна фотозйомки.

Залежно від обстановки, яка обумовлює наявність та розташування слідової інформації, під час огляду слідчим застосовуються різні способи та засоби дослідження об’єктів, які у своїй сукупності утворюють специфічні методи огляду. Обов’язкового правила застосування того або іншого методу огляду не існує, і питання вирішується виходячи з конкретних обставин огляду:

Ексцентричний метод полягає в тому, що огляд ведеться по спіралі від центра місця події (під яким, зазвичай, розуміється найважливіший об’єкт (труп, зламаний сейф) або умовне місце) до його периферії (застосовується під час огляду ділянок місцевості).

Концентричний метод, при якому огляд здійснюється по спіралі від периферії до центра місця події (наприклад, під час огляду приміщень).

Фронтальний метод являє собою лінійний огляд площ від одного з кордонів, прийнятого за вихідний, до іншого (огляд ділянок на відкритій місцевості при необхідності дослідження значних територій).

Вузловий (квадратний) метод доцільно застосовувати в складних випадках розслідування, коли необхідно одержати за короткий час інформацію про найбільш суттєві обставини події, її характер. Під вузлом розуміють ту частину обстановки, на якій зосереджені найбільш важливі сліди та інші речові докази. Це може бути труп з навколишнім оточенням і слідами, місце проникнення до схованки, в квартиру, зламаний сейф.

Суцільний (об’єктивний) метод огляду характерний тим, що вивчається вся територія огляду.

Вибірковий (суб’єктивний) метод застосовуються для вивчення окремих ділянок, де, на думку слідчого, можна знайти фактичні дані про подію. Вивчаючи ці сліди, слідчий моделює дії підозрюваної особи на місці події і пересувається у тому ж напрямі, що й останній. У слідчій практиці застосовуються, як правило, одночасно об’єктивний та суб’єктивний методи дослідження слідів з метою встановлення дійсних обставин кримінального правопорушення. Так, якщо місцевість оглядається відповідно до шляху руху злочинця, доцільним є використання допомоги кінолога і службової собаки. У таких випадках огляд проводиться на ділянках шириною до 30 метрів по обидві сторони руху службової собаки. Це пов’язано із відхиленням «повітряного» сліду під впливом вітру від справжнього маршруту людини і забезпечує виявлення предметів, від яких злочинець міг позбутися.

Під час проведення огляду місця події особливу увагу необхідно звертати на загальні криміналістичні рекомендації, що визначають найбільш поширені прийоми роботи зі слідами на місці події, розглянуті в окремих главах другого розділу даного підручника. Загальні правила виявлення, фіксації та вилучення об’єктів є спільними для всіх видів огляду.

3. Заключний етап огляду місця події. Закінчивши дослідження об’єктів на місці події, слідчий переходить до заключного етапу огляду:

• закінчує складання протоколу огляду та необхідних планів, схем й креслень;
• при необхідності робить дактилоскопіювання трупа і відправляє його в морг;
• упаковує об’єкти, вилучені з місця події;
• вживає заходів до збереження тих об’єктів, які вилучити неможливо або недоцільно;
• вживає заходів по заявам, що надійшли від учасників огляду й інших осіб.

4. Фіксація ходу і результатів огляду

Обов’язковим способом фіксації доказової інформації під час проведення огляду є протоколювання, а протокол є основним засобом фіксації доказової інформації.

Тактичні правила складання описової частини протоколу огляду місця події:

• окремі частини протоколу огляду можуть бути виділені абзацами, підзаголовками чи підкреслені;
• у протоколі припустимий запис про те, що під час проведення попереднього дослідження певного об’єкта слідів виявлено не було. Але якщо такі сліди виявлені, то неприпустимо відзначати їх придатність чи непридатність для дослідження й ідентифікації, тому що це компетенція судового експерта;
• у протоколі фіксуються заяви і зауваження осіб, які беруть участь в огляді, у тому випадку, якщо ці заяви пояснюють хід і напрямок огляду (наприклад, заява громадянина про те, що він впізнав в трупі потерпілого свого сусіда. Також можуть бути відображені заяви про зміни в первинній обстановці, зроблені з будь-яких причин до початку огляду);
• усе вилучене під час огляду доцільно вказувати в заключній частині протоколу, перелічивши за списком. Це полегшить надалі облік вилученого;
• предмети, що характеризуються родовими ознаками, слід опечатувати;
• вид печатки і текст її відбитка обов’язково вказується в протоколі;
• у протоколі необхідно відображати не тільки час початку і закінчення огляду, але і час, зокрема, огляду трупа і фіксації трупних явищ;
• не потрібно вказувати, куди відправлені ті чи інші вилучені об’єкти і для яких цілей (крім зазначення адреси моргу, в який відправлено труп);
• особлива увага повинна бути приділена питанням фіксації в протоколі відомостей про техніко-криміналістичні засоби, що використовувалися під час проведення огляду;
• точність протоколу забезпечується загальновживаною термінологією, простим, ясним, коротким грамотним текстом, що не вимагає додаткових роз’яснень і таким, що виключає можливість його різного тлумачення. Необхідно уникати невизначених термінів, таких як «поруч», «неподалік», «майже», а також найменувань предметів, що вживаються тільки в даній місцевості. При виникненні труднощів з визначенням найменування об’єкта, що оглядається, доцільно описати його відмінні ознаки, а не давати йому довільне найменування. Можна також назвати загальновідомий предмет, з яким має подібність цей об’єкт, наприклад, написати, що за зовнішнім виглядом він нагадує авторучку чи який-небудь інший предмет. В протоколі один і той самий предмет повинен іменуватися однаково. Щоб відрізнити один від одного аналогічні предмети, виявлені під час проведення огляду, їм необхідно привласнювати умовні номери (наприклад, гільза № 1, № 2, № З тощо).

Для правильного відображення доказового факту в протоколі, крім опису самого, наприклад, сліду чи предмета, повинно бути відзначено його точне місцезнаходження, розташування щодо інших слідів чи предметів, які є речовими доказами, а також відносно не менш як двох постійних (фундаментальних) орієнтирів (якщо вони є). Повинні також описуватися ознаки, що вказують на час утворення сліду (наприклад, зріз стовбура дерева стемнів; металеві ошурки що утворилися в результаті розпилу дужки замка окислилися; на тілі трупа в таких-то місцях є трупні плями тощо), та всі інші ознаки, що можуть свідчити про зв’язок даного сліду чи предмета з обставинами даної події. Усе це дозволить правильно оцінити доказове значення вилучених слідів чи предметів.

Для правильної оцінки істотних ознак речових доказів у протоколі огляду повинні бути відображені: умови огляду і попереднього дослідження, що зробили можливим виявлення недоступних при звичайному сприйнятті ознак; умови, що впливають на повноту і правильність відображення істотних ознак.

За необхідності до протоколу можливо долучити додатки. Відповідно до ст. 105 КПК України додатками до протоколу можуть бути:

1) спеціально виготовлені копії, зразки об’єктів, речей і документів;

2) письмові пояснення спеціалістів, які брали участь у проведенні відповідної процесуальної дії;

3) стенограма, аудіо-, відеозапис процесуальної дії;

4) фототаблиці, схеми, зліпки, носії комп’ютерної інформації та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу.

Додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків.