РОЗДІЛ 2. КРИМІНАЛІСТИЧНА ТЕХНІКА

Тема 7. Криміналістичне дослідження матеріалів, речовин та виробів

  • Мультимедійна презентація
  • Тестовий контроль знань
    • Лекційний матеріал
  • 1. Загальні положення криміналістичного матеріалознавства
  • 2. Поняття мікрооб’єктів та основні правила роботи з ними
  • 3. Об’єкти та речовини біологічного походження як носії криміналістично значущої
    інформації
  • 4. Експертизи окремих видів матеріалів, речовин та виробів

    • 1. Загальні положення криміналістичного матеріалознавства

    Криміналістичне дослідження матеріалів, речовин та виробів (криміналістичне матеріалознавство) (далі – КДМРВ) – це галузь криміналістичної техніки, предметом якої є вивчення і формулювання закономірностей виникнення, умов збереження і способів передачі криміналістично значущої інформації власними властивостями речовин і матеріалів.

    Матеріальні об’єкти – предмети об’єктивної дійсності, мають значення носіїв криміналістично значущої інформації оскільки їх властивості та відносини з іншими об’єктами перебувають в певному зв’язку з фактами, що підлягають встановленню в кримінальному провадженні або здатні орієнтувати слідчого у відшуканні таких фактів. Наприклад, хімічні властивості речовини, що здійснюють специфічний вплив на людину, дозволяють вважати її наркотичною, отруйною або сильнодіючою тощо.

    Криміналістичне дослідження матеріалів, речовин та виробів – поняття більш широке аніж криміналістична експертиза матеріалів, речовин та виробів (КЕМРВ), – являє собою багатоетапний процес роботи з матеріальним середовищем події правопорушення, який включає в себе:

    Найбільш поширеними об’єктами криміналістичного дослідження матеріалів, речовин та виробів є:

    Предмет як окремий елемент речової обстановки являє собою єдину матеріальну субстанцію – речовина або матеріал певного сталого просторового розташування. Це може бути знаряддя, інструмент, транспортний засіб або його деталь, будівельна конструкція або її окрема частина, шматок каменю або палиці, аркуш паперу тощо. У фізичній структурі предмета виділяються такі його характеристики, як форма і розміри, кількість і відносне розташування складових різнорідних матеріалів, параметри структури і складу речовин або матеріалів, що утворюють предмет.

    Окремий обсяг речовини не має такої властивості, як сталість власних форми і розмірів, оскільки останні визначаються зовнішніми умовами існування цього об’єкта, тобто перебування в конкретній ємності (пальне в пляшці, чорнило або клей у флаконі), на конкретній поверхні (розлитий на поверхні столу клей), в масі іншої речовини (сліди вибухової речовини в ґрунті). У фізичній структурі обсягу речовини (матеріалу) виділяються найчастіше такі її характеристики, як кількість і склад.

    Як елементи речової обстановки зустрічаються обсяги рідких, сипучих або газоподібних речовин і матеріалів: фарба в банці, частина якої використана особою для виконання написів; пісок у пожежному ящику, частина якого засипана особою в двигун з метою пошкодити останній; неякісна газова суміш, закачана до балонів акваланга, що виступила причиною загибелі аквалангіста тощо. Тобто як конкретний елемент речової обстановки у провадженні може бути тільки окремий обсяг речовини або матеріалу – рідких, сипучих або газоподібних.

    Комплекти предметів певного цільового призначення розглядаються як окремі елементи речової обстановки тоді, коли вони перебувають у загальних умовах експлуатації як певне ціле і в цих умовах набувають загальних субстанціональних властивостей. Наприклад: пара взуття, пістолет і кобура, спортивні шарф і шапочка, коробка сірників, пачка цигарок, комплект олівців або фломастерів тощо.

    Комплекти речовин або матеріалів певного цільового призначення також утворюють окремі елементи речової обстановки, якщо за обставин події кримінального правопорушення розглядаються як якесь ціле, здатне відображати свої властивості ззовні. Прикладами такого роду елементів речової обстановки можуть бути: набір художніх фарб у певної особи, сукупність будівельних матеріалів в конкретному місці тощо.

    Випадкові сукупності однорідних або різнорідних предметів при певних обставинах також можуть розглядатися як окремі елементи речової обстановки. Так, сукупність використаних цвяхів, що знаходилися в ящику у підозрюваного, виявилися тим окремим цілим, частина якого була засипана до корму корів з метою провокації їх хвороби. Типовим прикладом такого роду елементів речової обстановки є окремі маси шроту, картечі, що зберігаються як якесь ціле і постійно витрачаються для саморобного спорядження патронів.

    Локальні ділянки місцевості, тобто частини земної поверхні в природних або штучних межах, є особливого роду елементом речової обстановки. Оскільки ґрунтовий чи інший шар поверхневої речовини на ділянці місцевості зберігає відносно стійке положення, то даний елемент речової обстановки має частину властивостей твердого тіла. Одночасно сама по собі вказана речовина є сипучою, тобто елемент речової обстановки має риси обсягу речовини. Нарешті, на багатьох ділянках місцевості в ґрунті знаходяться різного роду предмети, що дозволяє говорити про властивості такого елемента речової обстановки, як сукупності предметів.

    Джерело походження за своєю фізичною структурою є найбільш складним елементом речової обстановки. Джерело походження – це багатокомпонентне локальне середовище, в межах і умовах якого виникають різного роду об’єкти: речовини, матеріали, вироби тощо. Джерела походження умовно можна розділити на природні та антропогенні. Приклади природних джерел походження: окреме родовище золота, ділянка землі на місці зростання опійного маку, ділянка лісу в місці заготівлі деревини тощо. Антропогенними варто вважати такі джерела походження, як: кустарне виробництво наркотичних речовин, вибухових речовин і пристроїв, фальшивих грошових знаків; завод-виробник певного роду продукції – речовин, матеріалів, виробів.


    2. Поняття мікрооб’єктів та основні правила роботи з ними

    Дуже цінним і специфічним носієм криміналістично значущої інформації є мікрооб’єкти – в природничих і технічних науках це речовини в кількості від 10-6 г і менше і мікрочастинки розмірами від 10-6 м і менше. Термін «мікрооб’єкт» отримав назву від значення приставки «мікро» (мікро – 10-6). Але в криміналістиці мікрооб’єктами вважаються всі матеріальні субстанції, які з достатньою повнотою не сприймаються органами зору – фрагменти волосся і волокон, маленькі шматочки скла і металу розміром менше 1 мм (наприклад, до мікрооб’єктів відноситься текстильне волокно товщиною 0,2 мм, навіть якщо довжина його становить 30 мм) і масою менше 1 мг.

    Загальноприйнятим вважається визначення мікрооб’єктів як об’єктів малих за розмірами, що пов’язані з розслідуваною подією, виявлення, фіксація, вилучення і дослідження яких ускладнені внаслідок їх малих розмірів і маси.

    Мікрооб’єкти поділяються на:

    Виділяють п’ять груп властивостей мікрооб’єктів:

    Під час роботи з мікрооб’єктами необхідно враховувати всі можливі способи передачі інформації мікрооб’єктами і виконувати всі маніпуляції з мікрооб’єктами і предметами-носіями так, щоб максимально зберегти переданий ними обсяг інформації. Це викликає необхідність дотримуватися наступних вимог:

    Мікрооб’єкти, особливо мікрочастинки, досить своєрідно передають інформацію про ті макрооб’єкти, від яких вони відокремлені. В одних макрооб’єктах матеріал може бути однорідний (гомогенний), з однаковими властивостями у всіх їх частинах; наприклад, склад чорнил у флаконі після струшування останнього. В інших макрооб’єктах цей матеріал може бути дуже неоднорідним (негомогенним). Наприклад, у поліпропіленовій плівці, виготовленій методом видування на екструдерах, низка компонентів (наприклад, стабілізатори) по ширині плівки змінюють не тільки свій кількісний, але й якісний склад на відстані декількох міліметрів, а в різних місцях навіть стандартного заводського лакофарбового покриття одного транспортного засобу може бути різний не тільки якісний і кількісний вміст окремих компонентів матеріалів окремих шарів, але змінюватися й кількість шарів.

    Виходячи з того, що матеріал макрооб’єктів в конкретних умовах має різний характер однорідності (гомогенності, рівномірності розміщення компонентів в масі матеріалу тощо), мікрооб’єкт, як частина макрооб’єктів, виявляється в різній мірі представницьким, тобто придатним для висновку про властивості матеріалу макрооб’єкта в цілому. Цей факт необхідно враховувати під час відбору порівняльних зразків для проведення експертного дослідження. Ігнорування положень криміналістичних рекомендацій щодо відбору порівняльного матеріалу в різних слідчих ситуаціях напряму впливає на результати подальших експертних матеріалознавчих досліджень.


    3. Об’єкти та речовини біологічного походження як носії криміналістично значущої
    інформації

    До об’єктів біологічного походження, що можуть виступати речовими доказами в кримінальному провадженні, належать кров, сперма, слина, піт, волосся, піхвові виділення, сеча, кал, органи та тканини людського організму, кістки та їх фрагменти. Джерелом слідів біологічного походження найчастіше є тіло людини (біологічної істоти), її органи. За конкретних умов саме вони, й особливо кров, несуть інформацію про механізми та обставини вчинення кримінального правопорушення.

    Дії щодо виявлення слідів біологічного походження повинні бути дуже обережними, щоб не пошкодити не тільки сліди, але й об’єкти-носії. Учасники огляду повинні пересуватись тільки за вже оглянутою слідчим територією. Важливо забезпечити такий порядок огляду, за якого б учасники не залишали власних слідів на місці події та на ділянках, що не оглядались. До того ж необхідно дотримуватись правил роботи зі слідами на місці події: вдягнути гумові рукавички, брати об’єкти за ребра, волосся слід вилучати пінцетом з м’якими браншами та ін.

    Після виявлення та огляду слідів біологічного походження розпочинається наступний етап роботи – фіксація. Сутність фіксації слідів біологічного походження полягає у збереженні в біологічному матеріалі інформації для її подальшого експертного дослідження. Вона є основою подальшого відтворення обставин, що мають значення для розслідування.

    Велике значення у цьому можуть мати як умови проведення слідчих (розшукових) дій, так і поведінка та заяви учасників:

    Предметом судово-біологічної експертизи є дослідження тканин і виділень людини для встановлення природи об’єкта, його належності людині, групової і статевої специфічності, визначення генотипу крові і сперми в слідах з метою ідентифікації особи, яка залишила ці сліди; при досліджені об’єктів тваринного походження – для визначення їх групової належності, а в деяких випадках – походження від конкретної особи.

    Головними завданнями біологічної експертизи є:

    Діагностичні завдання судово-біологічної експертизи зводяться до визначення властивостей і стану біологічних об’єктів дослідження, встановлення відхилень від певних характеристик (параметрів), визначення причини цих змін та ступеня їх зв’язку із вчиненим кримінальним правопорушенням, встановлення часових і просторових характеристик. Діагностичні завдання можуть вирішуватися як при безпосередньому дослідженні об’єкта, так і за його слідами-відображеннями, зафіксованими ознаками. Діагностичне завдання може стосуватися аналізу речової обстановки місця події, а саме її «біологічних складових».

    До ситуаційних (ситуалогічних) завдань судово-біологічної експертизи належать: з’ясування механізму контактної взаємодії біологічних об’єктів за слідами, що є на них; встановлення елементів механізму події; реконструкція динаміки та загальної «картини» події за біологічними складовими. Найчастіше ці завдання вирішуються в процесі комплексного дослідження.

    Вирішення класифікаційних завдань охоплює такі питання:


    4. Експертизи окремих видів матеріалів, речовин та виробів

    Предмет криміналістичної експертизи лакофарбових матеріалів та покриттів (далі – ЛФМП) складають фактичні дані, що встановлюються на основі розроблених у криміналістиці теоретичних і методичних засад дослідження речових доказів з використанням даних природничих і технічних наук, зокрема – технології виробництва ЛФМП.

    Об’єктами криміналістичного дослідження ЛФМП є:

    Дослідженням ЛФМП вирішуються наступні завдання:

    Криміналістична експертиза ЛФМП дає відповіді на наступні питання:

    Предмет криміналістичної експертизи паливно-мастильних матеріалів (далі – ПММ) складають фактичні дані, що встановлюються на основі загальних положень методики криміналістичного дослідження і спеціальних галузей знань – нафтохімії, технології нафтопереробки та інших, які стосуються зазначених об’єктів.

    Специфіка ПММ полягає в тому, що вони, в основному, не мають власної стійкої форми, характеризуються мінливістю властивостей та складу, піддаються незворотним змінам у процесі експлуатації, а також під час дослідження. Тобто, якщо на об’єкті-носії ПММ не виявлено, це ще не свідчить про те, що їх не було там на момент події. Припущення про наявність розшукуваної речовини (до проведення спеціального дослідження) можна зробити, враховуючи ознаки її специфічного впливу на матеріал об’єкта-носія: розпливи пасти кулькових ручок на папері, набрякання ЛФП, кольори мінливості на мокрому асфальті тощо.

    Слід відзначити також властивість ПММ просочуватись у масу матеріалу об’єкта-носія (ґрунт, деревина, тканина тощо) та розподілятись у ньому, можливий також перехід слідів ПММ з одного об’єкта-носія на інший під час їх контакту. Залежно від кількості вони можуть бути видимі чи невидимі.

    Більшість ПММ – легкозаймисті та вибухонебезпечні. Насамперед це стосується моторного палива і газоподібних нафтопродуктів. До того ж деякі з них (бензол, толуол та ін.) надзвичайно отруйні. Отже, при роботі з ПММ необхідно суворо дотримуватися правил техніки безпеки. Нафтопродукти та ПММ мають, зазвичай, специфічний запах, що сприяє їх виявленню.

    Більшість ПММ – паливо, масла та мастила – мають люмінесценцію в УФП (за виключенням бензину). Тому пошук слідів ПММ проводиться за допомогою джерела УФП, а попереднє дослідження – з використанням таблиць люмінесцентного світіння.

    Ще одна особливість багатьох ПММ – відсутність власної стійкої форми. Якщо рідкі та газоподібні речовини власної форми не мають взагалі, то тверді ПММ навіть при незначному підвищенні температури (40–60оС) її втрачають, набуваючи при цьому пластичності.

    Дослідженням ПММ, що мають конкретні об’єми, вирішуються завдання:

    Дослідженням різних сумішей ПММ вирішуються завдання:

    Дослідженням предметів-носіїв вирішуються завдання виявлення на предметі-носії слідів ПММ; встановлення родової та групової належності; встановлення первинного вигляду; визначення джерела походження; встановлення факту контактної взаємодії об’єкта ідентифікації та об’єкта-носія слідів; визначення часу перебування ПММ на предметі; визначення механізму нанесення (попадання) ПММ на предмет.

    Криміналістична експертиза ПММ вирішує наступні питання:

    Криміналістичне дослідження наркотичних, отруйних і сильнодіючих речовин проводиться з метою виявлення слідів застосування зазначених речовин на предметах-носіях, віднесення речовини до наркотичної або сильнодіючої, встановлення їх родової і групової належності, джерела походження, способів і технології виготовлення.

    Наркотики – це речовини рослинного та синтетичного походження, вживання яких приводить людину в стан оціпеніння, безумства, викликаючи, таким чином, наркоманію (від грецького – narke сон, заціпеніння і mаnіa – безумство, захоплення, пристрасть).

    Деякі наркотичні та сильнодіючі речовини чутливі до дії сонячних променів, кисню повітря, вологи, високих температур, тому їх слід зберігати в ємностях з притертими пробками, поліетиленовій упаковці, темному і прохолодному місці. Рідини, що перебувають у відкритих ємностях (стакан, фужер тощо), необхідно перелити в іншу ємність і герметично закупорити. Речовини рослинного походження рекомендується упаковувати у паперові конверти (ні в якому разі не використовувати для упаковки свіжих рослинних поліетиленову або пластикову тару: речовини у такій тарі піддаються гнилісним процесам). Речовини, що перебувають у вологому стані, перед упакуванням треба ретельно просушити, щоб запобігти псуванню. Тверду речовину вміщують до склянок та пластикових ємностей або акуратно загортають у папір, таким чином, щоб речовина не просипалася. Наркотичні засоби саморобного виробництва, які мають певну форму (брикет, грудка тощо), поміщують в окремі упаковки, щоб зберегти їх форму.

    Зразки рослинного походження у незначній кількості вилучають у повному обсязі. На значній ділянці одного, на вигляд, різновиду рослин відбір зразків проводиться за методом «конверта» – з чотирьох сторін ділянки та середини по 5–10 рослин, від яких відділяють верхівки довжиною 30–60 см.

    Зразки проб для дослідження відбирають з різних упаковок, які мають будь-які відмінності між собою (кольором, подрібненістю, вологістю, запахом тощо). Якщо речовина має однорідний стан, вилучення зразків здійснюють таким чином: при кількості упаковок менше 10 для аналізу беруть усі зразки; від 10 до 100 – відбирають 10; при 100 і більше – відбирають кількість, що дорівнює кореню квадратному із загальної кількості (наприклад, із 196 – 14 проб).

    Якщо вилучена значна кількість наркотичної речовини (більше 1 кг.), то для проведення експертизи відбирають декілька зразків. Вилучення сипучих чи в’язких матеріалів проводять методом «конверта» з верхнього, середнього та нижнього шарів. При вилученні проб рідини її слід ретельно збовтати, потім відлити в окрему ємність не менше 1 л. Для дослідження відбирають 4–5 зразків по 10–20 г речовини із різних місць вилученої маси, щоб середня проба становила 50–100 грамів.

    Всі упаковки повинні мати пояснювальні написи та бути опечатаними. Зважаючи на специфічні особливості наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, при направленні їх на дослідження слід враховувати їх здатність змінювати склад в процесі зберігання.

    Проведенням експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів можуть вирішуватися наступні завдання:

    Перелік питань, що можуть бути поставлені на вирішення експертизи визначається характером вилучених об’єктів.

    За вилученими речовинами:

    Чи містять представлені на дослідження об’єкти наркотичні, психотропні речовини або прекурсори?

    До якого виду наркотичних (сильнодіючих) речовин чи засобів належить об’єкт дослідження?

    Чи не належать зразки до єдиного цілого, єдиної маси?

    Чи мають вилучені в різних місцях або у осіб наркотичні засоби або психотропні речовини або прекурсори загальне джерело походження (однакові фізико-хімічні показники, якісний та кількісний склад) за місцем виготовлення, зберігання або вирощування?

    Чи використовувалася подана на дослідження рослинна маса для виготовлення наркотиків? Чи є в ній сліди наркотичних засобів? Якщо так, то яких саме?

    Чи є представлені на дослідження речовини (рідини) відходами виготовлення наркотичних засобів чи психотропних речовин? Якщо так, то які саме?

    Який вміст наркотикоактивних компонентів у речовинах?

    Чи є серед представлених об’єктів хімічні речовини, які використовуються при виготовленні наркотичних засобів або психотропних речовин (яких саме)? Якщо так, то які і на яких стадіях вони використовуються?

    Чи немає на представлених предметах нашарування наркотичних речовин та засобів?

    Яким чином виготовлені представлені наркотичні засоби – промисловим чи кустарним?

    Чи відносяться надані на дослідження зразки рослин до рослин снотворного маку (або рослин певного роду конопель)?

    За вилученим обладнанням:

    Чи є на представлених об’єктах (предметах) сліди (залишки, нашарування) наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів або інших речовин? Якщо так, то яких і яка їх вага?

    Чи можуть представлені на дослідження об’єкти (предмети) використовуватися для рафінування, екстракції або інших дій, в результаті яких відбувається перетворення наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів на готові до використання форми наркотичних засобів чи психотропних речовин?

    За вилученими записами:

    Чи наявні у вилучених записах описи методик виготовлення (здійснення синтезу) наркотичних засобів або психотропних речовин? Якщо так, то яких саме?

    Чи можна виготовити (здійснити синтез) наркотичний засобів або психотропну речовину згідно опису?

    За показаннями затриманого, зафіксованими у протоколі:

    Чи можливе виготовлення (здійснення синтезу) наркотичних засобів або психотропних речовин згідно схем та описів їх отримання, які викладені в протоколі допиту затриманої особи?

    Отруйні і сильнодіючі речовини – це тверді, рідкі або газоподібні матеріальні утворення. Потрапляючи на об’єкти органічного або неорганічного походження вони вступають з ними у фізичну або хімічну реакцію, внаслідок чого утворюються сліди-речовини. При потраплянні до організму людини отруйні і сильнодіючі речовини викликають розлад здоров’я, а за певних умов – настання смерті.

    Внаслідок взаємодії отруйних речовин на тілі і внутрішніх органах людини утворюються складні сліди-зміни, для дослідження яких доцільно залучати спеціаліста. Дія кислот утворює на тілі почервоніння – хімічний опік. Наявність на тілі трупа великих плям світло-коричневого кольору свідчить про отруєння окисом вуглецю, а синьо-фіолетове забарвлення плям указує на застосування синильної кислоти. Дія фосфорних сполук залишає на тілі жовті плями. Наявність на губах слідів опіку брудно-жовтого кольору свідчить про отруєння лугою. Непомірно розширені зіниці – вказують на застосування атропіну, настоянки беладони, білені. Вузькі зіниці є ознакою отруєння морфієм, опієм.

    Сліди отруйних і сильнодіючих речовин можуть знаходитись на предметах-носіях у вигляді механічних включень, нашарувань на одязі (в кишенях), на стінках чашок, склянок, на різноманітних пристосуваннях, що використовуються для виготовлення та застосування таких речовин. Сліди цих речовин необхідно шукати на одязі, предметах туалету потерпілого, у волоссі бороди, вусів, на руках, на підлозі, килимі, у постільній білизні, у залишках їжі, на посуді, інструментах тощо. Всі склянки, пробірки зі слідами невідомих рідин чи інших речовин підлягають герметичному упакуванню та вилученню. Огляду та вилученню підлягають коробочки, рецепти, папір та інші пакувальні матеріали отруйних речовин. Особливу увагу слід звертати на виявлення та вилучення запахової інформації. Запахи отруйних речовин бувають дуже сильними і специфічними. Різкий запах гіркого мигдалю є характерним для синильної кислоти (ціаністого калію). При отруєнні лізолом відчувається неприємний запах фенолу, специфічні запахи оцтової кислоти, формаліну, алкоголю, ацетону тощо.

    Вилучені об’єкти необхідно направляти на дослідження у найкоротші строки після їх виявлення. Більшість органічних складових цих речовин не стійкі і під час зберігання можуть видозмінюватись.

    Розчини, що направляють на дослідження мають бути упаковані таким чином, щоб запобігти будь-яким змінам (наприклад, випаровуванню) під час зберігання та транспортування.

    Завданням експертизи може бути: встановлення факту належності вилучених об’єктів до отруйних та сильнодіючих речовин; визначення кількості отруйних та сильнодіючих лікарських засобів; встановлення спільного джерела походження наданих на експертне дослідження речовин.

    На вирішення експерту можуть бути поставлені такі запитання:

    Чи містять представлені на дослідження об’єкти отруйні або сильнодіючі речовини? Якщо так, то які саме?

    Яка маса діючої речовини в складі наданих на експертизу лікарських засобах?