РОЗДІЛ 2. КРИМІНАЛІСТИЧНА ТЕХНІКА
Тема 5. КРИМІНАЛІСТИЧНА ФОТОГРАФІЯ ТА ВІДЕОЗЙОМКА
Лекційний матеріал
1. Поняття, завдання і система криміналістичної фотографії
Криміналістична фотографія – являє собою систему наукових положень і розроблених на їх основі фотографічних методів, засобів і прийомів, що використовуються під час збирання і дослідження доказів для розслідування і попередження кримінальних правопорушень, розшуку і викриття злочинців.
Під час розслідування кримінальних правопорушень криміналістична фотографія використовується як засіб фіксації або дослідження тих явищ і матеріальних об’єктів, з якими доводиться мати справу слідчому або судовому експерту і які можуть мати доказове значення.
Завдання застосування криміналістичної фотографії під час проведення слідчих (розшукових) дій полягають у більш повному закріпленні у матеріалах кримінального провадження об’єктів, дій з ними, дій учасників і тієї обстановки, в якій відбуваються слідчі (розшукові) дії. Для цього розроблені і постійно удосконалюються спеціальні прийоми і методи фотографування відповідно до особливостей тих чи інших об’єктів.
Криміналістична фотографія включає в себе фотографічні методи, прийоми та засоби.
Методи криміналістичної фотографії – це сукупність правил і рекомендацій щодо вибору фотографічних засобів, умов зйомки та обробки отриманих зображень для одержання фотографічних знімків, що відповідають меті і вимогам фіксації та дослідження речових доказів.
Прийоми зйомки – це сукупність правил і рекомендацій щодо правильного вибору точок зйомки, напрямку і відстані фотографування відносно кожного об’єкта зйомки.
До фотографічних засобів відноситься знімальна апаратура, приналежності, програмне забезпечення для обробки фотографічних зображень, а також матеріали для одержання фотографічних знімків.
У криміналістиці прийнято поділяти методи криміналістичної фотографії на судово-оперативні та судово-дослідницькі. Перші, як правило, застосовуються в слідчій діяльності, а другі – в діяльності судових експертів.
Судово-оперативна фотографія – це система наукових положень, видів і методів зйомки, що застосовуються під час проведення слідчих (розшукових) дій. Типовими об’єктами судово-оперативної фотографії є: сліди, що несуть інформацію про подію кримінального правопорушення та особу злочинця; обстановка на місці вчинення кримінального правопорушення чи виявлення його слідів; загальний вигляд, ознаки і властивості знарядь злочинного посягання та предметів, причинно пов’язаних з ним; ознаки зовнішності людини для її впізнання, розшуку і реєстрації; перебіг та результати слідчих (розшукових) дій. Об’єктами можуть бути й інші предмети та явища, що представляють криміналістичний інтерес для розслідуваного кримінального правопорушення.
Судово-дослідницька фотографія використовується в експертній діяльності. Типовими об’єктами судово-дослідницької фотографії є приховані, неочевидні властивості й ознаки слідів і речових доказів (наприклад, мікросліди на гільзі, деталі почерку, штрихи попередньої підготовки під час виконання підробленого підпису тощо). Дослідницька фотозйомка нерідко проводиться фотокамерою, приєднаною до спеціального приладу: мікроскопа, спектрографа, профілографа-профілометра, електронно-оптичного перетворювача. Крім того, освітлення під час такої зйомки також часто буває спеціальним, із застосуванням інфрачервоних, ультрафіолетових, рентгенівських, бета- і гамма-променів. Фотографічні зображення досліджуваних криміналістичних об’єктів додаються до висновків експертів, обґрунтовують та ілюструють їх висновки за результатами досліджень.
2. Методи криміналістичної фотографії
1. Панорамна фотозйомка – метод одержання фотознімка зі зміною звичайного співвідношення між сторонами фотографічного кадру за рахунок збільшення його в довжину. Панорамна фотозйомка полягає в тому, що об’єкт фотографують частинами так, щоб кожний наступний кадр був продовженням попереднього. В результаті виходить розгорнутий фотознімок, на якому об’єкт відображений повністю і в достатньо великому масштабі.
Рис. Панорамні фотознімки, сполучені одним орієнтиром
Рис. Фотографічна панорама з двох знімків, сполучених одним орієнтиром
Залежно від об’єктів, що фотографують, панорамна зйомка може бути виконана способом лінійної, кругової, ярусної або сферичної панорами.
Лінійна панорама. Об’єктами цієї зйомки є криміналістичні об’єкти, що мають значні лінійні розміри або розташовуються вздовж певної лінії. Зйомка здійснюється вздовж певної лінії, паралельній фронтальній площині об’єктів зйомки.
Рис. Схема зйомки методом лінійної панорами
Кругова панорама. Об’єктами цієї зйомки є криміналістичні об’єкти, розташовані в просторі на великій відстані. Тут точка зйомки залишається незмінною, а кожний наступний кадр фіксує після повороту камери на певний кут в горизонтальній площини.
Рис. Схема зйомки методом кругової панорами
Ярусна (східчаста) панорама. Об’єктами цієї зйомки є криміналістичні об’єкти, розташовані на різних рівнях або зміщені по відношенню один до одного в сторони.
Рис. Ярусна панорама на прикладі доріжки слідів
Сферична панорама (віртуальна панорама, 3D панорама) – один з видів панорамної фотографії. Призначена, насамперед, для демонстрації на комп’ютері за допомогою спеціального програмного забезпечення. В основі сферичної панорами є зібране з великої кількості окремих кадрів зображення в сферичній або кубічній проекції. Характерною рисою сферичних панорам є максимально можливий кут огляду простору (360×180°).
Рис. Сферична панорама
Технічні засоби панорамної зйомки: звичайний або панорамний фотоапарат; штатив; панорамна головка; рівнева головка.
2. Вимірювальна (метрична) зйомка – це система рекомендацій про прийоми фотографування і технічні засоби, що застосовуються для одержання знімків, які дозволяють встановити справжні розміри об’єктів зйомки та відстані між ними.
Види вимірювальної фотографії: з лінійним масштабом; з глибинним масштабом; з квадратним масштабом.
Фотозйомка з лінійним масштабом полягає в тому, що одночасно з криміналістичним об’єктом фотографується масштаб – лінійка з контрастними сантиметровими чи (та) міліметровими поділками.
Правила розташування лінійного масштабу: лінійний масштаб розташовується на рівні фронтальної площини об’єкта зйомки; якщо об’єкт зйомки об’ємний – лінійний масштаб розташовується в тій площині, лінійні розміри якої встановлюються; лінійний масштаб розташовується у основи об’єкта зйомки, у виключних випадках – з правого боку; лінійний масштаб розташовують світлим боком, якщо в об’єкті домінують світлі тони і, відповідно, навпаки.
Фотозйомка з глибинним масштабом застосовується фіксації криміналістичних об’єктів, що знаходяться на різних відстанях від фотоапарата в глибину. Вона дозволяє відновити за знімком розміри об’єктів і відстані між ними.
Глибинний масштаб являє собою довгу стрічку з поділками, що дорівнюють фокусній відстані об’єктива. Кожна поділка повинна дорівнювати величині головної фокусної відстані об’єктива.
Фотозйомка з квадратним масштабом є різновидом вимірювальної зйомки з глибинним масштабом. З цією метою з картону виготовляють квадрат зі сторонами, що дорівнюють чи кратні подвійній фокусній відстані використовуваного об’єктива або кратні кількості його фокусних відстаней, як правило, 50´50 см або 1´1 м.
Перед початком зйомки квадрат укладають так, щоб ближня до апарату сторона майже збігалася з нижньою межею кадру і була паралельна їй. Квадрат має розташовуватися в центрі нижньої межі кадру. Контроль здійснюється через видошукач камери. При правильному розташуванні масштабу вертикальна площина, опущена з оптичної вісі об’єктива, має ділити його на дві рівні частини.
3. Впізнавальною (сигналетичною) є фотографія, що призначена для фіксації зовнішності людини з метою її реєстрації, розшуку та ототожнення.
За правилами впізнавальної зйомки фотографуються:
- заарештовані та засуджені за вчинення кримінальних правопорушень, для перевірки їх особи на стадії досудового розслідування, судового розгляду та в місцях відбування покарання, а також для розшуку у випадку втечі;
- затримані за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень – для обліку цих осіб з метою подальшого пред’явлення фотознімків для впізнання потерпілим;
- невпізнані трупи – з метою встановлення особи загиблих.
Під час сигналетичної зйомки живих осіб послідовно виготовляються чотири знімки: три погрудних – правий профіль, анфас і з поворотом голови праворуч (напівпрофіль), а також знімок анфас у повний зріст.
Зйомка проводиться з так званої «нормальної точки». При фотографуванні голови такою «точкою» буде розташування фотоапарата на рівні очей особи, по пояс – на рівні її підборіддя, у повний зріст – на рівні поясу.
Всі погрудні зображення сигналетичного знімку виготовляють в однаковому масштабі, що дорівнює 1/7 натурального розміру.
Метою впізнавальної зйомки трупа є встановлення особи покійного, якщо вона невідома. Спотворене обличчя трупа попередньо відновлюють і роблять його «туалет». Обличчя трупа повинно бути сфотографовано до відновлення і «туалету» та після цього. Труп фотографується в тому одязі, в якому його знайшли, а тулуб оголеного трупа прикривають шматком тканини, краще сірого кольору. Обличчя трупа необхідно фотографувати в фас, обидва профілі (лівий і правий), а також в 3/4 оберту обличчя в обидві сторони.
4. Репродукційним методом називається сукупність рекомендацій про прийоми зйомки текстів, малюнків, схем, креслень та інших плоских зображень для одержання фотокопій.
Техніка репродукційної зйомки: 1) жорстка фіксація фотокамери; 2) оптична вісь об’єктива має бути перпендикулярна площині об’єкта зйомки і спрямована в його центр; 3) рівномірне освітлення; 4) лінійний масштаб розташовується вздовж довшої сторони документа.
5. Макрофотографія – метод судово-дослідницької фотографії, який дозволяє одержувати зображення дрібних об’ємних предметів у більшому ніж при звичайній зйомці масштабі (зі збільшенням до 20 разів у порівнянні з об’єктом зйомки).
6. Під мікрофотографією розуміють фотографування з безпосереднім збільшенням за допомогою мікроскопа з метою одержання зображень дрібних деталей об’єкта, що не сприймаються оком при звичайному спостереженні.
Види мікроскопів: оптичний, електронний, цифровий.
7. Контрастуюча фотографія – метод зйомки, результатом якого є фотографічне зображення зі зміненими по відношенню до об’єкту яскравостями чи колірними характеристиками. Завданням такої зйомки є посилення візуального контрасту, викликаного різницею в кольорі деталей об’єкта або в яскравості одноколірних деталей.
Для цього застосовуються різні варіанти кольоророздільної зйомки із застосуванням світлофільтрів, використовуються спеціальні прийоми освітлення і програмні засоби зміни контрасту у фотоапараті та готового зображення у графічному редакторі.
8. Кольоророздільна фотозйомка – це фотозйомка, що дозволяє перетворювати колірні відтінки досліджуваного об’єкта в розходження яскравості чи оптичної щільності на фотографічних знімках.
Для посилення колірного контрасту «деталі» об’єкта зйомки обирається світлофільтр додаткового кольору до кольору «деталі». Для послаблення колірного контрасту «деталі» об’єкта зйомки обирається світлофільтр такого самого кольору як і колір «деталі».
9. Ультрафіолетова фотографія – метод одержання фотографічних зображень в УФ-ділянці спектра з метою виявлення особливостей об’єктів, що візуально не сприймаються зором. Його широко застосовують для виявлення біологічних слідів і паливно-мастильних матеріалів, встановлення розходжень у властивостях чорнил, паперу тощо; для відновлення змісту витравлених, згаслих текстів та в інших випадках.
10. Інфрачервона фотографія – це метод зйомки в ІЧ-ділянці спектра ознак різних об’єктів, що не сприймаються у звичайних умовах. Цей метод ґрунтується на здатності ІЧ-променів інакше, ніж видимі, взаємодіяти з матеріалами та речовинами. Сажа, графіт, солі важких металів і фарбувальні матеріали, виготовлені на їх основі, інтенсивно поглинають ІЧ-випромінювання.
Рис. Виявлення відмінностей в інтенсивності ІЧ-люмінесценції чорнила (візуалізація дописок і виправлень в документах)
3. Фотографування під час проведення слідчих (розшукових) дій
Фотозйомка широко використовується під час проведення слідчих (розшукових) дій, що пояснюється доступністю, відносною нескладністю і надійністю даного способу фіксації, який може бути здійснений різними знімальними прийомами: орієнтуюча, оглядова, вузлова і детальна зйомки. Найчастіше знімальні прийоми як цілком, так і в різних сполученнях застосовуються в процесі огляду місця події.
Орієнтуюча фотозйомка – фотографування місця події відносно навколишньої обстановки, місцевості чи приміщення. Завданням такого фотографування є відображення зовнішніх умов та обставин розслідуваної події або її окремих стадій. Знімки повинні показати особливості, специфіку, характер обстановки, яка оточує місце події, те, що оточує і з чим пов’язаний об’єкт зйомки. Якщо умови не дозволяють зафіксувати картину події в одному кадрі, то орієнтуючу зйомку проводять панорамним методом, виготовляючи лінійну або кругову панораму фотознімків.
Оглядова фотозйомка – це фіксація безпосередньо місця події, тобто ділянки місцевості (приміщення), на якому відбувалася розслідувана подія та залишилися сліди, що містять інформацію про цю подію. Основною метою оглядової фотозйомки є фіксація розміщення об’єктів, проти яких направлені злочинні дії, наслідків події, слідів, речових доказів і розміщення предметів обстановки місця події відносно один одного. Кордонами оглядового фотографування є межі місця події. Під час оглядової зйомки можна застосовувати панорамний метод зйомки, а також фіксацію здійснюють за правилами вимірювальної зйомки з глибинним чи квадратним масштабом.
Вузлова зйомка являє собою фотографування групи предметів, окремого предмета або ділянки території, що мають найбільшу кількість ознак матеріальних слідів події. Вузлові знімки фіксують фрагменти обстановки місця події. На знімках необхідно показати форму, розташування об’єктів на місці події та відносно один одного. Важливо зазначити, що окремий предмет (зламаний сейф, касовий апарат тощо) фотографують не ізольовано, а з частиною навколишньої обстановки.
Об’єкти детальної зйомки – це окремі предмети, сліди: фіксуються їх форма, стан, структура, деталі та особливості. Масштаб і напрямок детальної зйомки повинні забезпечити фіксацію та роздільне сприйняття всіх ознак і особливостей об’єкта зйомки.
Якщо предмет знаходиться в несприятливих для зйомки умовах, то після виконання вузлової зйомки його можна перенести в більш придатне місце і там сфотографувати.
Детальна фотозйомка проводиться масштабним методом з відстані, яку обирають так, щоб об’єкт зйомки цілком займав все поле кадру видошукача. Для цього використовується метод макрозйомки.
Рис. Детальна зйомка
Повна фотографічна фіксація місця події передбачає застосування всіх розглянутих вище прийомів. Однак не виключено, що завдання орієнтуючої та оглядової зйомок можуть бути досягнуті одним знімком. Можливе об’єднання оглядової та вузлової зйомок, наприклад під час зйомки трупа в невеликій за розмірами кімнаті, а також, іноді, – вузлової та детальної. Об’єднання орієнтуючої та оглядової зйомок розглядається як фотографування загального вигляду місця події і залежить від характеру події, території, на якій вона відбулася, слідів та їх розташування, можливості вибору точок фотографування.
4. Поняття, система і завдання криміналістичного відеозапису
Відеозапис використовується в тих випадках, коли необхідно зафіксувати певні факти, динамічну картину події, взаємозв’язок тих чи інших предметів і слідів, складну обстановку місця події. Відеозапис не підміняє фотографію, а доповнює її, дозволяє фіксувати об’єкти не тільки в статиці, а й у динаміці.
Криміналістичний відеозапис – це система наукових положень, технічних засобів, методів і прийомів, що використовуються під час виготовлення, демонстрації та зберігання відеофільмів з метою розслідування та попередження кримінальних правопорушень.
Система криміналістичного відеозапису включає в себе технічні засоби, зображувальні засоби, операторські і спеціальні прийоми, тактику застосування відеозапису під час проведення окремих слідчих (розшукових) дій.
До зображувальних засобів відеозапису можна віднести лінійну композицію, перспективу (лінійну або тональну), тональність зображення і освітлення.
Операторські прийоми (статичні кадри, вертикальне і горизонтальне панорамування, наїзд, від’їзд та ін.) і спеціальні прийоми (прискорена та уповільнена зйомка) відеозйомки необхідні для досягнення ілюстративного ефекту фіксації перебігу та результатів слідчих (розшукових) дій в динаміці. Сукупність операторських прийомів відеозапису активно застосовується під час проведення різних слідчих (розшукових) дій (огляд місця події, допит, обшук).
Значення криміналістичного відеозапису полягає у властивих йому можливостях фіксації подій і об’єктів в динаміці, що дозволяє успішно вирішувати доволі складні завдання: фіксація з документальною точністю матеріальної обстановки і перебігу події у її розвитку, зміні; точна фіксація часу, впродовж якого відбувалася зафіксована подія; ведення криміналістичних обліків і автоматизованих інформаційно-пошукових систем в електронному вигляді та створення можливості виготовлення окремих статичних кадрів для отримання фотографічного зображення; реєстрація складно доступних людському сприйняттю швидкоплинних процесів і подальше детальне їх вивчення, як в цілому, так і за окремими періодами часу; попереднє та експертне дослідження різних матеріальних слідів і об’єктів, в тому числі речових доказів.
Залежно від поставлених перед зйомкою завдань і методів їх вирішення криміналістичний відеозапис поділяється на: оперативну (фіксуючу) зйомку; дослідницьку (експертну) зйомку.
Оперативна зйомка проводиться в процесі слідчих (розшукових) дій самим слідчим, інспектором-криміналістом або іншим учасником з метою фіксації обстановки, перебігу та результатів слідчої (розшукової) дії. У даному випадку можлива орієнтуюча, оглядова, вузлова і детальна зйомка об’єктів (обстановки місця події, предметів, що пред’являються для впізнання тощо).
Дослідницька зйомка проводиться експертом в лабораторних умовах із застосуванням спеціальної апаратури і відповідних методик дослідження речових доказів (під час проведення експертних досліджень).
5. Зображувальні засоби, операторські і спеціальні прийоми криміналістичного
відеозапису
До зображувальних засобів відеозапису відносяться: лінійна композиція, освітлення, тональне і перспективне вирішення кадру. Для виділення головної, сюжетно-важливої частини зображення використовують відповідні елементи композиції: різні плани зйомки, напрямки, висоту і момент зйомки, кадрування.
Під час зйомки судових відеофільмів велике значення має вибір точки зйомки. Кожен об’єкт може бути знятий з декількох точок, різних за висотою, напрямком і відстанню до об’єкта. Під час відеозйомки частіше використовують нормальні за висотою точки зйомки, що дозволяє отримувати зображення з правильною передачею пропорцій.
З вибором точки зйомки нерозривно пов’язане і визначення напрямку зйомки. Виділяють фронтальний напрямок (оптична вісь камери перпендикулярна фронту об’єкта зйомки) і діагональний (кут, утворений оптичною віссю камери і площиною об’єкта відрізняється від прямого). Кадри, отримані з фронтальних напрямів (точок), пропорційно відображають елементи об’єкта, не вносячи перспективних змін. Зображення виглядає плоским і статичним. Кадри, зняті з бокових напрямків підкреслюють об’ємність, глибину простору, більш динамічні і містять більше інформації про об’єкт.
Масштабна побудова кадру передбачає вибір плану зйомки (відстані до об’єкта) для отримання загальної інформації про місце проведення слідчої (розшукової) дії, або акцентування уваги на окремій його частині (ділянки простору, окремих об’єктах – речових доказах). Відеозапис проводиться загальним, середнім, великим і детальним планами. Причому, кожне збільшення плану має певне смислове навантаження.
Важливим елементом формування зображення є освітлення. За природного освітлення найкращі результати досягаються при положенні джерела світла під кутом 15–80° щодо лінії горизонту. У тих випадках, коли сонце знаходиться в зеніті, інтенсивність освітлення горизонтальних поверхонь вдвічі перевищує інтенсивність вертикальних поверхонь, при цьому створюється ефект сплюснутого зображення. При низькій освітленості використовують комбіноване освітлення, що створюється декількома джерелами штучного освітлення.
Для правильної композиційної побудови динамічних зображень необхідні спеціальні прийоми відеозйомки, які називаються операторськими прийомами.
Основними операторськими прийомами є: зйомка статичними кадрами, панорамування, наїзд і від’їзд.
Зйомка статичними кадрами – це зйомка нерухомою відеокамерою, аналогічна фотозйомці, проводиться окремими, але взаємопов’язаними між собою кадрами.
Зйомка статичними кадрами може виконуватися загальними, середніми та великими планами. Під час зйомки межі кадру незмінні. Найчастіше цей прийом використовується для фіксації предметів, елементів обстановки, ділянок місцевості. Рекомендується зйомку загальних планів вести не менше 8–12 сек., середніх 5–8 сек., а великих 3–5 сек. Для кращої деталізації зображення тривалість середніх, а особливо великих планів може збільшуватися.
Панорамування – операторський прийом зйомки відеокамерою, що перебуває в русі. Застосування панорамної зйомки найбільш доцільно для реєстрації великих просторів, обстановки замкнутого простору, рухомого об’єкта.
За характером руху відеокамери виділяють два види панорамування: статичне (стаціонарне) і динамічне. Крім того, панорамування може бути оглядовим – для фіксації місця дії або навколишнього оточення і супровідним – для демонстрації і утримання в кадрі будь-яких рухомих об’єктів та їх дій.
Статичне (стаціонарне) панорамування здійснюється плавним поворотом відеокамери навколо горизонтальної або вертикальної осі без зміни точки зйомки. Поворот відеокамери навколо горизонтальної осі дає вертикальну панораму, а навколо вертикальної осі – горизонтальну панораму. Поворот відеокамери (з нормальним об’єктивом) при панорамуванні на кожні 90º повинен здійснюватися протягом 15 сек.
Динамічне панорамування пов’язано зі зміною положення точки зйомки. Різновидами динамічного панорамування є проїзд і об’їзд навколо об’єкта.
Переміщення відеокамери вздовж площини об’єкта, якщо він має велику протяжність, дає «проїзд». Проїзд – це пересування відеокамери у напрямку перпендикулярному до оптичної осі його об’єктива (або під певним кутом до нього), при якому в поле зору безперервно вводяться нові ділянки простору. Проїзд буває горизонтальний (наприклад, проїзд камери вздовж вулиці), вертикальний (наприклад, зйомка від земної поверхні до даху будівлі).
Об’їзд навколо об’єкта – зйомка здійснюється переміщенням відеокамери навколо об’єкта. Цей прийом застосовується для фіксації всієї інформації про об’єкт (наприклад, пошкоджень на автомобілях внаслідок ДТП).
Супровідне панорамування – зйомка проводиться при одночасному переміщенні відеокамери та об’єкта зйомки. Така панорама дозволяє супроводжувати, утримувати в межах кадру об’єкти, на яких необхідно зосередити увагу під час їх руху. Супровідне панорамування може бути як стаціонарним, так і динамічним. В останньому випадку зйомка може проводитися в процесі переміщення відеокамери за об’єктом, перед об’єктом або паралельно об’єкту.
Наїзд і від’їзд – плавний перехід від одного плану зйомки до іншого. Ці прийоми виконуються під час зміни відстані між об’єктом зйомки і відеокамерою.
Наїзд – це переміщення відеокамери до об’єкту зйомки в напрямку її оптичної осі, при якому масштаб зображення головного об’єкту поступово збільшується і за межі кадру виходить низка елементів його оточення.
Від’їзд – збільшення відстані між об’єктом зйомки і відеокамерою вздовж оптичної осі останньої. При цьому відбувається зменшення масштабу зображення основного об’єкту зйомки, а загальне поле зображення збільшується.
Під час проведення слідчих (розшукових) дій можуть використовуватися також спеціальні прийоми відеозапису: прискорена та уповільнена зйомка.
Прискорена зйомка – це прийом, що дозволяє проводити зйомку з високою швидкістю роботи електронного затвора відеокамери. Прискорена зйомка застосовується під час проведення слідчих або експертних експериментів, коли потрібно детально вивчити механізм утворення тих чи інших слідів або усвідомити дії, демонстровані підозрюваним у швидкому темпі.
Уповільнена зйомка – прийом, що дозволяє прискорити рух відзнятих об’єктів на екрані у порівнянні з реальним часом. При відтворенні такого відеозапису з нормальною швидкістю можна за короткий проміжок часу передати розвиток тривалого процесу.
Уповільнена зйомка окремими кадрами через рівні, заздалегідь задані інтервали часу, називається покадровою і застосовується в охоронних системах і системах спостереження банків, магазинів тощо.
6. Застосування криміналістичного відеозапису під час огляду місця події
Необхідність застосування відеозапису під час проведення огляду місця події обумовлена безліччю об’єктів, що перебувають в складних просторових і часових зв’язках. Його застосування найбільш обґрунтоване, коли:
- огляд розпочато до закінчення події (наприклад, пожежа), коли зміни в обстановці тривають;
- необхідно усунути наслідки події, що тягне за собою зміну початкової обстановки (особливо у кримінальних провадженнях про ДТП);
- виявлення слідів злочину, речових доказів, пов’язане зі зміною обстановки;
- для відображення складної динаміки обстановки, при використанні спеціальної термінології, яку важко описати в протоколі огляду місця події;
- слідча (розшукова) дія проводиться в несприятливих метеоумовах (снігопад, дощ тощо) і є небезпека втрати або пошкодження слідів злочину, що обумовлює необхідність їх негайної фіксації;
- огляду підлягають значні за розмірами ділянки місцевості, пов’язані з катастрофами транспорту, включаючи техногенні.
Огляд місця події може тривати 3–4 години і більше, тому фіксувати весь процес його проведення, в тому числі й складання протоколу, є недоцільним.
Об’єктами відеозапису під час огляду місця події є: учасники слідчої (розшукової) дії; розташування місця події щодо навколишнього оточення; загальний вигляд місця події, особливості обстановки; окремі ділянки місця події (вузлові елементи), що містять об’єкти, які представляють інтерес для розслідування; окремі предмети, їх фрагменти і сліди.
На початку відеозапису повинні бути відображені учасники огляду: обов’язкові (слідчий, поняті, спеціаліст – судовий медик тощо) і факультативні (інші спеціалісти, потерпілий, свідок тощо). Учасникам слідчої (розшукової) дії повідомляється, що під час огляду буде застосований відеозапис, роз’яснюються їх права та обов’язки.
Основну частину відеофільму знімають після слів слідчого «Оглядом місця події встановлено ...». Запис здійснюється від загального до конкретного: орієнтуюча, оглядова, вузлова і детальна зйомки.
Розташування місця події, особливо, значного за розмірами, фіксують щодо основних орієнтирів. На відміну від фотозйомки, відеозапис виконується безперервно способом кругового горизонтального панорамування. Орієнтуючу зйомку доцільно виконувати з верхніх точок зйомки, віддалених від місця події.
Уявлення про взаємне розташування елементів місця події дає оглядова зйомка. Зйомка проводиться так, щоб серед елементів обстановки за записом можна було б встановити місця виявлення слідів, знарядь злочину, предметів, залишених правопорушниками, місця розташування об’єктів, щодо яких були спрямовані кримінально-протиправні дії. Положення таких об’єктів на місцевості виділяється цифровими покажчиками.
Під час вузлової зйомки фіксуються фрагменти місця події та окремі елементи обстановки, що містять у собі сліди кримінального правопорушення, речові докази, всі зміни в обстановці, вчинені правопорушником. Зйомка здійснюється послідовно, з просуванням від вихідної точки (наприклад, вхідні двері до приміщення) до інших пунктів обстежуваного місця. Напрямки, точки зйомки і операторські прийоми застосовують так, щоб з відеозапису можна було робити висновок про такі обставини: локалізацію виявлених змін, їх характер і особливості; взаємне розташування слідів на предметах обстановки, їх кількість.
Відеозапис окремих об’єктів, предметів, слідів має на меті фіксацію загального вигляду об’єктів, їх індивідуальні ознаки. На зображенні слідів пальців рук повинен бути чітко видний папілярний узор; на вогнепальній та холодній зброї – маркувальні позначення тощо. Вирішенню цього завдання сприяють методи зміни яскравості і колірного контрасту.
Виявлені під час огляду місця події об’єкти фіксують у вихідному (статичному) стані. Потім проводять зйомку динамічної стадії огляду об’єктів, фіксують дії з їх безпосереднього вилучення.
Відеозапис загального вигляду об’єктів має свої особливості. Він проводиться за правилами вимірювальної зйомки із застосуванням двох масштабних лінійок, розташованих уздовж суміжних сторін кадру. Одна з них повинна мати колірну шкалу.
Під час зйомки слідів рук необхідно показати загальний вигляд предметів-носіїв цих слідів, безпосереднє розташування слідів на поверхні предметів, їх загальний вигляд, зафіксований за правилами масштабної зйомки. Зйомку слідів проводять у масштабі 1:1 з використанням функції масштабування. Якщо відеокамера не забезпечує зазначений масштаб, рекомендується використовувати телеконвектори для макрозйомки, які підбираються залежно від необхідного збільшення. Зйомку таких слідів доцільно проводити зі штатива.
На місці події можуть бути виявлені одиничні сліди босих ніг і взуття, або доріжки слідів. Одиничні сліди фіксують за правилами вимірювальної зйомки нерухомою відеокамерою, доріжку слідів – способом горизонтального лінійного панорамування. В останньому випадку оптична вісь об’єктива відеокамери повинна розташовуватися перпендикулярно до поверхні де виявлені сліди. Уздовж доріжки слідів доцільно розтягнути вимірювальну стрічку з добре помітними розмірними позначеннями.
Перераховані епізоди повинні бути не просто зафіксовані на відео, по кожному з них необхідно отримати коментарі слідчого, спеціалістів тощо. Коментарі можуть відноситися до змін в обстановці і виявлених об’єктів, слідів, дій спеціалістів. На відео повинні бути чітко чутні питання і відповіді учасників слідчої (розшукової) дії, наприклад, згода на огляд житла.
У всіх випадках спеціаліст повинен забезпечити високу якість записуваного звуку. Дана вимога виконується шляхом вибору відповідних точок зйомки, відстаней між джерелом звуку і мікрофоном. При реалізації даних вимог необхідно враховувати погодні умови (шум дощу, вітер) і шумовий фон населеного пункту (гул натовпу, звук працюючого двигуна, шурхіт шин, звуки залізниці).