РОЗДІЛ 3. КРИМІНАЛІСТИЧНА ТАКТИКА

Тема 17.ТАКТИКА ОБШУКУ

  • Мультимедійна презентація
  • Тестовий контроль знань
    • Лекційний матеріал
  • 1. Загальні положення обшуку
  • 2. Підготовка до обшуку
  • 3. Робочий етап обшуку
  • 4. Тактика обшуку транспортних засобів, у приміщенні та на місцевості. Обшук особи
  • 5. Фіксація ходу і результатів обшуку

    • 1. Загальні положення обшуку

    Одним із способів отримання доказової інформації у кримінальному провадженні є обшук. Порядок проведення обшуку регламентований ст.ст. 234–236 КПК України.

    Обшук – це слідча (розшукова) дія, змістом якої є примусове обстеження приміщень і споруд, ділянок місцевості, окремих громадян, їх одягу і речей з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

    Обшук має на меті пошук, виявлення та вилучення:

    Додатковою метою обшуку є виявлення та вилучення речей і предметів, вилучених з цивільного обігу і заборонених для володіння (вогнепальна зброя, наркотики, радіоактивні речовини, документи, що містять державну таємницю тощо), а також пошук майна для забезпечення відшкодування заподіяних збитків або в цілях можливої конфіскації.

    У криміналістиці виділяють наступні види обшуків:

    1. За послідовністю проведення:

    2. За одночасністю проведення:

    3. За об’єктами обшуку:

    Обшук носить примусовий характер i займає особливе місце в системі слідчих (розшукових) дій. Елемент примусу під час проведення обшуку полягає в тому, що:


    2. Підготовка до обшуку

    Основою ефективного обшуку є підготовка до його проведення. Основними елементами підготовки до обшуку є:

    Вивчення та аналіз матеріалів кримінального провадження. Роботу над матеріалами доцільно починати з первинних даних, покладених в основу початку досудового розслідування. Вивчення матеріалів кримінального провадження припускає аналіз даних, що містяться в протоколах різних слідчих (розшукових) дій (огляду місця події, допиту та iн.). Особливу увагу слідчий повинен звернути на дані, що стосуються обстановки кримінального правопорушення, знарядь i засобів його вчинення.

    Збір орієнтуючої інформації охоплює комплекс дій, що передбачають одержання відомостей про умови майбутнього обшуку, об’єкти, що підлягають виявленню i вилученню, особу обшукуваного. Зокрема, до проведення обшуку повинні бути зібрані та вивчені дані про:

    1) розшукувані об’єкти: їх характерні ознаки, кількість, зовнішній вигляд, форма, розміри та індивідуальні особливості (пошкодження, позначки та ін.);

    2) місце проведення обшуку: плани, схеми, проекти будинків або споруд, топографічні карти, відомості про осіб, які мешкають чи працюють на об’єкті. У криміналістичній літературі в ряді випадків відзначається можливість попереднього особистого ознайомлення слідчого з об’єктом обшуку. Проте, неможливість особистого попереднього ознайомлення з місцем обшуку може бути обумовлено необхідністю дотримання конспірації, вимогою раптовості, дефіцитом часу тощо.

    Дані про особу обшукуваного включають такі групи ознак:

    Визначення кола учасників обшуку залежить від умов обшуку, особливостей об’єкта обшуку, складностей проведення пошукових дій. Зокрема, для охорони місця проведення обшуку, забезпечення безпеки його учасників необхідно запрошувати працівників кримінальної поліції; для виконання допоміжних дій (розкопування ґрунту, перенесення меблів, відкачки води та ін.) можуть бути запрошені представники громадськості.

    У порядку, визначеному ст. 71 КПК України, до участі в обшуку також може залучатися спеціаліст з метою надання допомоги слідчому чи прокурору шляхом:

    Відповідно до ч. 7 ст. 223 КПК України обшук житла чи іншого володіння особи, обшук особи здійснюються з обов’язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксації відповідної слідчої (розшукової) дії. Враховуючи особливості деяких видів обшуку, законодавець ставить додаткові вимоги щодо характеристик понятих. Так, під час проведення обшуку особи поняті повинні бути однієї статі з обшукуваним (ч. 5 ст. 236 КПК України).

    Планування. До складання плану обшуку необхідно підходити диференційовано. Залежно від рівня складності майбутнього обшуку, його ситуаційної обумовленості, реальних можливостей слідчого план може бути усним або письмовим; стислим або розгорнутим. У складних випадках доцільно складати розгорнутий письмовий план обшуку. План обшуку може супроводжуватися відповідним графічним матеріалом (схеми приміщення, плани входів і виходів із нього, замальовки місцевості та ін.). Такий матеріал є додатком до плану обшуку.

    До науково-технічних засобів обшуку відносяться: освітлювальні прилади, інструменти для розкопок і відкриття сховищ, металошукачі, трупошукачі, ультрафіолетові освітлювачі, переносні рентгенівські апарати, багри тощо.

    Зокрема, засоби пошуку металевих об’єктів призначені для виявлення холодної й вогнепальної зброї, куль, гільз і патронів, знарядь злому, металевих грошей, коштовностей з благородних металів, інших металевих предметів. Для пошуку зазначених об’єктів, захованих у конструкціях будинків і споруд, а також на відкритій місцевості, правоохоронні органи забезпечуються металошукачами типу «ІМП» та «Ірис». Для пошуку металевих об’єктів у воді розроблений прилад «Ірис-П», що дозволяє водолазу вести пошук на глибині до 40 метрів. Для виявлення металевих виробів в одязі, ручній поклажі, меблях застосовується малогабаритний електронний металошукач «Гама». З пошуковою метою у слідчій практиці широко застосовуються металеві щупи для обстеження м’яких меблів і ємностей із сипучими речовинами, а також трали для виявлення у водоймах трупів та викинутих до них різних речей.

    Заключним етапом підготовки до обшуку є підготовка клопотання й отримання ухвали суду. Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування. У разі необхідності провести обшук слідчий за погодженням з прокурором або прокурор звертається до слідчого судді з відповідним клопотанням, яке повинно містити відомості про:

    1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

    2) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв’язку з розслідуванням якого подається клопотання;

    3) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

    4) підстави для обшуку;

    5) житло чи інше володіння особи або частину житла чи іншого володіння особи, де планується проведення обшуку;

    6) особу, якій належить житло чи інше володіння, та особу, у фактичному володінні якої воно знаходиться;

    7) індивідуальні або родові ознаки речей, документів, іншого майна або осіб, яких планується відшукати, а також їхній зв’язок із вчиненим кримінальним правопорушенням;

    8) обґрунтування того, що доступ до речей, документів або відомостей, які можуть у них міститися, неможливо отримати органом досудового розслідування у добровільному порядку шляхом витребування речей, документів, відомостей відповідно до частини другої статті 93 КПК України, або за допомогою інших слідчих (розшукових) дій, а доступ до осіб, яких планується відшукати, – за допомогою інших слідчих (розшукових) дій. Зазначена вимога не поширюється на випадки проведення обшуку з метою відшукання знаряддя кримінального правопорушення, предметів і документів, вилучених з обігу.

    До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими прокурор, слідчий обґрунтовує доводи клопотання, а також витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання (ч. 3 ст. 234 КПК України).

    У невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, що підозрюються у вчиненні кримінальних правопорушень, ст. 233 КПК України передбачено проникнення до житла чи іншого володіння особи до постановлення ухвали слідчого судді. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов’язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді.


    3. Робочий етап обшуку

    З урахуванням завдань, що послідовно вирішуються під час обшуку, відділяють три стадії його робочого етапу: 1) попередня стадія; 2) оглядова стадія; 3) детальна стадія.

    Попередня стадія включає в себе прибуття до об’єкта обшуку та проникнення до нього. До об’єкта обшуку слідчо-оперативна група повинна прибути так, щоб не бути поміченою обшукуваною особою. Зокрема, транспортні засоби, на яких прибули члени групи, повинні бути залишені в місцях, що виключають можливість їх виявлення зацікавленими особами. В необхідних випадках поява групи повинна бути певними чином зашифрована (наприклад, під виглядом членів житлово-експлуатаційної комісії, яка оглядає стан будинку).

    Зосередження біля об’єкта обшуку повинно проходити швидко, безшумно. При наявності значної кількості учасників їх проникнення до об’єкта обшуку здійснюється по одній, дві особи. Якщо об’єктом обшуку є квартира в багатоповерховому будинку, бажано щоб частина учасників на ліфті або (та) по східцях піднялися вище потрібного поверху, а потім у визначений час спустилися до потрібного місця.

    Розташовуватися членам групи на сходовій клітині необхідно таким чином, щоб виключити можливість бути виявленими через дверне вічко чи замковий отвір як з квартири де буде проводитись обшук, так і з квартир сусідів.

    При проведенні обшуку в комунальній квартирі, або в квартирі, яка має загальні вхідні двері з сусідськими, дзвонити слід не обшукуваному, а кому-небудь із сусідів.

    Виставлений пост поблизу об’єкта обшуку (під вікнами багатоповерхового будинку) повинен бути розташований таким чином, щоб і постовий міг нести охорону, і своєю присутністю він не насторожив осіб, які можуть прибути до обшукуваного.

    У випадках перебування в квартирі собаки або іншої тварини, яка може попередити свого власника про появу учасників обшуку, проникнення до житла слід передбачити тоді, коли ця тварина знаходиться на прогулянці, або запросити особу, яка не викличе у тварини ніякої реакції.

    В окремих випадках проникнення до обшукуваного приміщення необхідно прив’язати до того моменту, коли хто-небудь з проживаючих відчинить двері, щоб вийти (зайти) з квартири.

    Після відкривання мешканцем квартири вхідних дверей, слід дочекатись їх відкриття на відстань, яка перешкоджатиме її швидкому закриттю. У випадку фіксації вхідних дверей ланцюжком, мету свого візиту слід пояснити тоді, коли двері будуть відчинені повністю та буде виключена можливість перешкоджанню входу до приміщення членів слідчо-оперативної групи.

    Входити до обшукуваного приміщення необхідно всією групою, включаючи понятих. Після цього особа, яка керує обшуком називає себе, пред’являє службове посвідчення, знайомить обшукуваного з ухвалою слідчого судді та надає її копію. В постанові не повинно бути даних, розголошення яких може перешкодити проведенню інших слідчих (розшукових) дій, наприклад, в одній ухвалі вказується декілька осіб у яких необхідно провести обшук. Особам, у яких проводиться обшук, понятим, а також іншим учасникам повинно бути роз’яснено їх право бути присутніми під час проведення всіх дій та робити заяви з приводу цих дій, які підлягають занесенню до протоколу. Спеціалісту, перекладачу, понятим крім того роз’яснюються їх обов’язки.

    Слідчий, прокурор має право заборонити будь-якій особі залишити місце проведення обшуку до його закінчення та вчиняти будь-які дії, що заважають проведенню обшуку.

    Слідчий, прокурор не має права заборонити учасникам обшуку користуватися правовою допомогою адвоката або представника. Слідчий, прокурор зобов’язаний допустити такого адвоката або представника до обшуку на будь-якому етапі його проведення (ч. 3 ст. 236 КПК України).

    Далі слідчий пропонує обшукуваній особі добровільно видати об’єкти вказані в ухвалі слідчого судді, а також інші речі та документи, що мають значення у кримінальному проваджені. Якщо вони видані особою добровільно і немає підстав вважати, що обшукувана особа приховує розшукувані об’єкти, то в ряді випадків, буває достатнім обмежитися вилученням виданого та не проводити подальших пошуків. Водночас при цьому слід враховувати, що іноді обшукувані особи добровільно видають частину розшукуваних об’єктів, розраховуючи, що цим вони введуть слідство в оману та відвернуть проведення у них обшуку.

    Оглядова стадія. В результаті ознайомлення з обстановкою слідчий отримує нові дані про розташування та особливості приміщення, визначає найбільш вірогідні місця знаходження розшукуваних об’єктів, звертає увагу на місця, які потребують особливого обстеження, виконання робіт великого обсягу, застосування спеціальних пошукових засобів та прийомів.

    На цій стадії слідчий остаточно визначається з порядком проведення обшуку (найбільш ефективною послідовністю та тактикою його проведення), розподіляє обов’язки між членами слідчо-оперативної групи, готує необхідні технічні засоби пошуку.

    Детальна стадія. Це найбільш складна та відповідальна стадія обшуку, оскільки вона передбачає обстеження місця проведення обшуку та пошук розшукуваних об’єктів. На цій стадії реалізується найбільше тактичних прийомів обшуку. Зупинимося на тактичних прийомах обшуку, які найчастіше застосовуються в криміналістичній практиці:

    1. Послідовний та вибірковий прийоми обстеження. При послідовному обстеженні слідчий під час обшуку рухається в обраному напрямі та оглядає всі об’єкти, що зустрічаються по черзі, переходячи від одного до іншого. При вибірковому обстеженні в першу чергу досліджуються місця найбільш вірогідного зберігання розшукуваних об’єктів.
    2. Одиночний та роздільний пошуки. Прийоми обираються залежно від кількості осіб, які проводять обшук (один слідчий, чи разом з іншим слідчим або оперативними співробітниками).
    3. Сумісний та роздільний пошуки. При сумісному пошуку слідчий приймає на себе, наприклад, тактичну сторону обшуку, а помічник (спеціаліст-криміналіст) – технічну. Роздільний пошук означає самостійність дій кожної особи, яка здійснює пошук, що потребує від них відповідної підготовки.
    4. Паралельне та зустрічне обстеження. Паралельне обстеження застосовується в просторому приміщенні або на ділянці місцевості. Якщо приміщення захаращене предметами обстановки, більш зручним буде зустрічний обшук: перша особа, яка здійснює пошук, рухається вздовж однієї зі стін приміщення (наприклад, направо від вхідних дверей), друга – вздовж іншої (зліва від вхідних дверей). Зустрівшись, вони оглядають центр приміщення.
    5. Обстеження без порушення та з порушенням цілісності об’єктів, що перевіряються. В останньому випадку можуть зламуватися сховища, розпорюватися обшиття меблів або шви на одязі, розкриватися вмонтовані в стіни тайники тощо.
    6. Порівняння однорідних предметів. В результаті порівняння нерідко виявляється невідповідність внутрішніх та зовнішніх розмірів предметів або частин приміщень, що може вказувати на наявність тайників.
    7. Мікрообшук – використання під час обшуку оптичних приладів (наприклад, різноманітних луп), розрахованих на виявлення найдрібніших слідів, ознак та об’єктів, що становлять інтерес для слідства.
    8. Спостереження за поведінкою учасників обшуку. Воно є необхідним:

    Щоб спостереження за обшукуваним та іншими особами, які перебувають на місці проведення обшуку, було більш ефективним, його доцільно доручати спеціально визначеному для цієї мети працівнику підрозділу кримінальної поліції.


    4. Тактика обшуку транспортних засобів, у приміщенні та на місцевості.
    Обшук особи

    Обшук транспортних засобів передбачає примусове обстеження будь-якого транспортного засобу (мотоцикл, автомобіль, яхта, літак) і має свої особливості залежно від виду транспортного засобу. Зокрема, обшук легкового автомобіля доцільно розпочинати з багажника і закінчувати двигуном. У багажнику перевіряються сумка з інструментами, запасне колесо, інші предмети. У салоні знімаються килими, чохли, елементи обшивки. Перевіряються місця між сидіннями і спинками, досліджується торпедо, знімається автомагнітола. Механізми і деталі, що розташовані в автомобілі під днищем, бажано досліджувати на «ямі» або підйомнику. Обшук транспортних засобів доцільно проводити за участю спеціаліста-автотехніка.

    Обшук у приміщенні є найбільш розповсюдженим видом обшуку.

    Обшук в окремій ізольованій квартирі або приватному будинку необхідно розпочинати з обстеження житлового приміщення. Особи, які знаходяться в приміщенні, крім господаря, запрошуються до іншої кімнати або на кухню та за ними встановлюється спостереження. Під час обшуку з приміщення нікому не дозволяється виходити. Особи, які знаходяться в приміщенні, можуть піддаватися особистому обшуку. Під час обстеження підлоги, стін, сховищ застосовуються аналітичні методи та технічні засоби виявлення тайників (рентген, вимірювання та розрахунки, ультрафіолетова та лазерна техніка, щупи, магнітні підйомники, трали та інша пошукова апаратура).

    У приміщеннях (складах), загромаджених різними предметами останні переміщуються з місця на місце для дослідження підлоги, стін. Окремо досліджуються упаковані об’єкти (ящики, кіпи), сипкі речовини пересипаються, а рідини переливаються з ємкості до ємкості. Особливу увагу необхідно звертати на обстеження кухонь, туалету, ванної кімнати, балконів, горища та підсобних приміщень, комор, ніш. При обстеженні конструктивних вузлів будівлі необхідно звертати увагу на елементи, що не передбачені проектом, відсутність окремих деталей, неоднорідність фарбування, відмінності у кольорі штукатурки, пошкодження павутиння.

    У гуртожитку обшук слід починати з місць загального користування (кухня, коридор, туалет, комора, горище, підвал). Обстеженню підлягають тільки ті об’єкти, які належать обшуканій особі, наприклад, кухонна шафа, плита, умивальник у загальній кухні. Інші речі обглядаються з дозволу їх власників, які повинні бути присутніми при цьому. Останнім пропонується переглянути свої речі з метою виявлення в них сторонніх об’єктів. Після обстеження приміщень загального користування проводиться обшук житлового приміщення за загальними правилами. Під час обшуку в гуртожитках обов’язково повинен бути присутній представник адміністрації (комендант, майстер).

    Обшук на робочому місці у службових приміщеннях необхідно розпочинати з робочого місця обшукуваного. У першу чергу оглядають робочий стіл, сейфи, шафи. Тайників, як правило, на робочих місцях не роблять, але об’єкти пошуку можуть бути сховані або замасковані серед книжок, документів, папок.

    Під час обшуку вилученню підлягають не тільки речі і документи, що мають значення для розслідування (вказані в ухвалі слідчого судді), а й речі і документи, що свідчать про вчинення обшукуваною особою іншого кримінального правопорушення, а також речі, вилучені з цивільного обігу. Враховуючи примусовий характер обшуку, слідчий під час його проведення має право розкривати замкнені приміщення і сховища, якщо власник відмовляється їх відчинити, але при цьому слідчий повинен уникати не викликаних необхідністю пошкоджень замків, дверей тощо. Виявлені схованки варто фіксувати спочатку вузловою зйомкою, а потім окремо великим планом.

    Особливу увагу слід звертати на поведінку осіб, які виявляють послужливість, прагнення у всьому допомогти слідчому, оскільки вони таким чином можуть намагатися залишити тайники не дослідженими, створити невірне уявлення, що шукати даремно.

    Об’єктом обшуку може бути також ділянка місцевості (подвір’я, садиба, садова ділянка, підсобне господарство, сад, город). Цей вид обшуку є найбільш трудомістким, тому обстеження необхідно здійснювати планомірно та послідовно. Ділянку місцевості розбивають на сектори або квадрати, які досліджують окремо. Залежно від характеру досліджуваної місцевості, особливостей об’єктів пошуку та інших конкретних обставин можуть застосовуватися ексцентричний, концентричний або фронтальний методи дослідження місцевості з використанням у необхідних випадках тих чи інших технічних засобів.

    Під час обшуку на місцевості можна проводити розкопки, розорювання ділянки, видалення насаджень та інші пошукові дії.

    Обшук особи передбачає примусове обстеження тіла людини, її одягу та інших речей. Об’єктами пошуку можуть бути насамперед: вогнепальна та холодна зброя, дорогоцінності, наркотики, гроші, валюта, документи та інші речі, що мають значення у кримінальному провадженні.

    Обшук особи рекомендується проводити у певній послідовності – зверху донизу. Спочатку досліджується головний убір, потім одяг (пальто, сукня, піджак, штани, спідниця тощо), взуття, а потім натільна білизна. Ці речі знімають з особи у наведеній послідовності та досліджують.

    Особливу увагу необхідно приділяти дослідженню кишень, швів, підкладці пальта, піджака, спідниці, каблукам взуття. Потім досліджується тіло людини. Це пов’язано з тим, що невеликі та мініатюрні речі, а також певні речовини (наркотики) можуть переховуватися як в одязі, так і на тілі, або в його природних порожнинах. Застосування тактичних прийомів обшуку особи пов’язане з проблемами статі та використанням технічних засобів для виявлення прихованого. Тому, перш ніж розпочати примусове обстеження, важливо переконати особу, яка обшукується, добровільно видати приховані об’єкти.

    Для обшуку тіла людини та застосування технічних засобів пошуку обов’язково запрошують спеціаліста – судово-медичного експерта, рентгенолога, хірурга. Обшук може проводитися в спеціально обладнаному приміщенні, наприклад на виробництвах, пов’язаних з добуванням та обробкою дорогоцінних металів, каменів тощо. Під час обшуку особи підлягають обстеженню й супутні речі обшукуваного: валізи, дипломати, сумки, гаманці, портсигари, трубки для куріння тощо.


    5. Фіксація ходу і результатів обшуку

    Від повноти та об’єктивності фіксації перебігу і результатів обшуку залежить доказове значення цієї слідчої (розшукової) дії. Під час проведення обшуку складається протокол відповідно до вимог ст. 104 КПК України. Протокол обшуку складається з трьох частин: вступної, описової, заключної.

    У вступній частині зазначаються:

    Описова частина протоколу обшуку має бути складена з дотриманням логіки викладення подібних процесуальних документів, відповідати вимогам системності та послідовності.

    В описовій частині фіксується:

    Описова частина протоколу містить відомості про об’єкти пошуку, умови їх зберігання і засоби маскування. У випадку виявлення схованки потрібно докладно описати її зовнішній вигляд, розміри, форму, особливості конструкції, місце знаходження, способи маскування тощо. У протоколі необхідно докладно викласти відомості про виявлені речі та документи (їх загальні та окремі ознаки – назва, розмір, форма, вага, колір, маркування, позначки, номери, пошкодження та ін.), місця їх перебування. У разі вилучення виробів із дорогоцінних металів у протоколі вказують назву виробу, його родові та індивідуальні ознаки, колір або відтінок, розмір, кількість, особливості окремих частин. Про виготовлення виробу з дорогоцінного металу, свідчить, насамперед, наявність відповідного клейма (проби). Однак, при цьому необхідно мати на увазі, що виявлене клеймо може виявитися підробленим, тому не варто називати дорогоцінності «золотом», «платиною» або «діамантами». У протоколі в цьому випадку достатньо зазначити колір, розміри, форму, кількість об’єктів, наявність проб та ін.

    Якщо в процесі обшуку застосовувалися технічні засоби, то це повинно бути відображено в протоколі із зазначенням найменувань, типів і видів приладів та пристосувань.

    У заключній частині повинні міститися відомості про виявлені, вилучені, та/або видані речі і документи, перераховані їх загальні ознаки – назва, кількість, матеріал, з якого вони виготовлені, з урахуванням того, наскільки точно це може бути визначено під час обшуку, а також індивідуальні ознаки (розмір, вага, колір кожного предмета чи документа та ін.), як вони упаковані та опечатані, кому і що було передано на відповідальне зберігання.

    При вилученні в процесі обшуку великої кількості об’єктів складається спеціальний опис, про що вказується в протоколі. Опис – не просто додаток до протоколу, а його складова частина, оскільки відомості, що в ньому містяться, мають таке ж доказове значення, як і обставини, зафіксовані в протоколі.

    Якщо від осіб, у присутності яких проводився обшук, надійшли заяви, зауваження і доповнення, вони також підлягають занесенню до протоколу. Перед підписанням протоколу учасникам процесуальної дії надається можливість ознайомитися з текстом протоколу, про що в ньому також робиться відповідний запис.

    Протокол складається у двох примірниках. Обидва примірники підписують усі учасники, які брали участь у проведенні обшуку. Якщо особа, яка брала участь у проведенні процесуальної дії, відмовилася підписати протокол, про це зазначається в протоколі. Такій особі надається право дати письмові пояснення щодо причин відмови від підпису, які заносяться до протоколу. Факт відмови особи від підписання протоколу, а також факт надання письмових пояснень особи щодо причин такої відмови засвідчується підписом її захисника (законного представника), а у разі його відсутності – понятих.

    Другий примірник протоколу обшуку, а також другий примірник опису вручається особі, в якої проведено обшук, а в разі її відсутності – іншій присутній особі. При проведенні обшуку на підприємстві, в установі або організації другий примірник протоколу і опису вручається представникові підприємства, установи або організації.

    Обшук житла чи іншого володіння особи в обов’язковому порядку фіксується за допомогою аудіо- та відеозапису (ч. 10 ст. 236 КПК України).

    Додатками до протоколу обшуку можуть бути:

    Додатки до протоколу повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, й засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціалістів та інших осіб, які брали участь у виготовлені та/або вилученні таких додатків.