РОЗДІЛ 3. КРИМІНАЛІСТИЧНА ТАКТИКА
Тема 20. ТАКТИКА СЛІДЧОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ
Лекційний матеріал
1. Загальні положення слідчого експерименту
Під час розслідування кримінальних правопорушень постає потреба проведення окремих експериментально-дослідницьких дій, спрямованих на встановлення можливості сприйняття особою певних фактів або явищ, учинення нею конкретних дій, наявності або відсутності в неї певних умінь і навичок тощо. Такі дослідження на стадії досудового розслідування проводяться завдяки такій слідчій (розшуковій) дії, як слідчий експеримент. Проведення слідчого експерименту регламентовано ст. 240 КПК України. Так, з метою перевірки й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор мають право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.
Загальний процесуальний порядок проведення слідчого експерименту передбачає, що його проведення допускається за умови, якщо при цьому не створюється небезпека для життя і здоров’я осіб, які беруть у ньому участь, чи оточуючих, не принижуються їхні честь і гідність, не завдається шкода.
За необхідності слідчий експеримент може проводитися за участю спеціаліста. Під час проведення слідчого експерименту можуть проводитися: вимірювання; фотографування; звуко- чи відеозапис; складатися плани і схеми; виготовлятися графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу.
Завданнями слідчого експерименту є:
- перевірка та уточнення зібраних в кримінальному провадженні доказів;
- одержання нових доказів;
- перевірка і оцінка слідчих версій.
Перевірка та уточнення зібраних в кримінальному провадженні доказів означає, що слідчий або прокурор шляхом проведення слідчого експерименту переконується у можливості вчинення особою певних дій (наприклад, можливість проникнення до приміщення).
Слідчий експеримент являється засобом одержання нових доказів, оскільки: а) це окрема слідча (розшукова) дія, хід і результати якої оформляються протоколом; б) дає уявлення слідчому про можливість відбутися тому чи іншому факту, події, явищу.
Перевірка і оцінка слідчих версій полягає в тому, що шляхом слідчого експерименту перевіряється припущення слідчого, яке висунуте на основі зібраних у кримінальному провадженні доказів. Після проведення даної слідчої (розшукової) дії на основі її результатів версія може підтвердитися або ні (наприклад, перевірка можливості вчинення крадіжки однією особою).
Залежно від мети дослідів слідчий експеримент може мати різні види:
1. Слідчий експеримент для перевірки можливості бачити в певних умовах якусь подію, предмети, людину а також розрізняти деталі, що характеризують даний об’єкт.
2. Слідчий експеримент для перевірки можливості чути людську мову, голос, зміст розмови (наприклад, розрізняти особливості роботи дизельного або бензинового двигуна автомобіля, звук пострілу та вибуху петарди тощо).
3. Слідчий експеримент для перевірки можливості сприймати певні факти (чути, бачити) за допомогою певних технічних засобів (бінокля, приладу нічного бачення, звукопередаючого пристрою тощо).
4. Слідчий експеримент для встановлення можливості вчинення якихось дій. Під час проведення такого експерименту перевіряється можливість вчинення такої дії взагалі (наприклад, просунути викрадену річ крізь грати вікна). До речі, перевірка таких дій не потребує безпосередньої участі підозрюваного, оскільки в даному випадку перевіряється або версія, або окрема обставина. Також може перевірятися можливість вчинення певних дій конкретною особою. Так, під час досудового розслідування, підозрюваний заявив, що після вчинення вбивства він загорнув труп у покривало, виніс на вулицю і вивіз у ліс. Під час проведення експерименту з застосуванням манекену такої же ваги, він навіть не зміг його підняти. Це спростувало версію про те, що він діяв один.
5. Слідчий експеримент для перевірки можливості вчинення якоїсь дії за певний проміжок часу. Як правило, під час такого експерименту перевіряється можливість подолати відстань, виконати певну роботу за конкретний час. Під час проведення такого експерименту можливе залучення дублера. Наприклад, замість водія таксі, який з об’єктивних причин не може прийняти участь в експерименті для забезпечення або спростування алібі підозрюваного, його може замінити інший таксист. Проте, як дублер може бути залучена особа, яка має аналогічний вік, стаж, професійні навички.
6. Слідчий експеримент для перевірки спеціальних та професійних навичок особи. Така перевірка проводиться у випадках, коли підозрюваний з тих чи інших причин стверджує, що саме він один, володіючи необхідними професійними навиками, виконав ту чи іншу роботу. Так, під час досудового розслідування незаконного виготовлення і збуту фальшивих грошей підозрюваний заявив, що гроші він виготовляв особисто за допомогою комп’ютера, сканера і кольорового принтера, які були вилучені у нього на квартирі. Але під час слідчого експерименту він не зміг показати, як він працював зі сканером.
7. Слідчий експеримент для встановлення механізму утворення слідів. Як правило, такий експеримент передує призначенню відповідної експертизи. Так, під час досудового розслідування підозрюваний заявив, що наніс смертельне поранення потерпілому, захищаючи своє життя. Він розповів, що потерпілий під час сварки схопив сокиру, яка лежала на підлозі, заніс її над собою, намагаючись вдарити його по голові. Захищаючись, він схопив ніж, який лежав на столі, і вдарив нападаючого в груди. Замість потерпілого під час експерименту був задіяний дублер, який мав однаковий зріст і статуру з потерпілим. У результаті експерименту було встановлено, що розріз на одязі і поранення на тілі потерпілого співпадають лише у тому випадку, коли руки потерпілого були опущені.
8. Слідчий експеримент для встановлення механізму події в цілому або окремих його деталей. Частіше за все проводиться під час розслідування дорожньо-транспортних подій.
9. Слідчий експеримент для встановлення існування будь-якого явища або факту.
Враховуючи значну кількість видів слідчого експерименту, кожний з яких має свою мету, завдання та зміст, криміналістична теорія і практика розробила певні загальні тактичні положення проведення слідчого експерименту:
1. Слідчий експеримент (коли це має суттєве значення для результату) необхідно проводити в той же період року, час, а також умовах і обстановці, максимально наближених до тих, у яких відбувалася подія. Це пов’язано з необхідністю створення аналогічних умов сприйняття навколишнього середовища для учасників експерименту.
2. У випадку, коли обставини події кримінального правопорушення тісно пов’язані або мають важливе значення для встановлення об’єктивної істини, слідчий експеримент бажано проводити на тому самому місці, де відбулася подія, яку перевіряють.
3. Для проведення слідчого експерименту бажано використовувати знаряддя, прилади, засоби, що застосовувалися під час події. У випадках коли вони є речовими доказами, що можуть змінити свої індивідуальні ознаки під час використання, або є суспільно небезпечними (холодна зброя, предмети, якими можна нанести тілесні ушкодження тощо) їх потрібно замінити однорідними предметами, або макетом.
4. Експериментальні досліди при деяких видах дослідження повинні проводитися в такому ж темпі, в якому відбувалася подія.
5. Дослідницькі дії необхідно повторювати неодноразово. Під час повторенні дослідів важливо змінювати умови експерименту, що дасть змогу виключити випадкові результати. Досліди не доцільно повторювати у випадках, коли результати першого експерименту не викликають жодних сумнівів.
6. Групова перевірка показань за участю двох або більше осіб, чиї показання уточняються й перевіряються, є недопустимою.
2. Підготовка до слідчого експерименту
Слідчий експеримент повинен починатися з підготовки, яку можна поділити на два етапи: до виїзду на місце його проведення; безпосередньо на місці проведення.
До виїзду на місце проведення слідчого експерименту слідчим виконується:
1. Визначення мети, виду і конкретних завдань слідчого експерименту. Ця стадія включає ретельний аналіз усього комплексу інформації, що була отримана під час допиту підозрюваних, потерпілих, свідків, огляду місця події, проведених експертиз тощо. При цьому проводиться оцінка її достовірності і достатності.
2. Додатковий допит особи, показання якої будуть перевірятися. У випадках, коли під час першого допиту не отримана згода особи на проведення даної слідчої (розшукової) дії, або інформація, що підлягає перевірці, недостатньо повно і деталізовано зафіксована, необхідно провести додатковий допит.
Якщо експеримент повинен відбутися через значний час після допиту, або у слідчого з’явилася інформація, що особа має намір відмовитися від участі в даній слідчий (розшукової) дії, змінити свої показання, слідчий також повинен провести додатковий допит.
3. Визначення змісту та умов проведення експерименту. Для цього доречно провести попереднє ознайомлення слідчого з місцем і обстановкою проведення перевірки показань. Така рекогносцировка дозволяє вирішити наступні завдання:
- наочно ознайомитися з місцем проведення слідчої (розшукової) дії; встановити відповідність отриманої під час допиту інформації об’єктивно існуючій обстановці; вирішити питання щодо необхідності проведення реконструкції з метою наближення реальної обстановки до обстановки, що мала місце під час кримінального правопорушення;
- при необхідності отримати пояснення від особи, показання якої будуть перевірятися, щодо невідповідності обстановки на місці події її показанням;
- спланувати заходи, які повинні забезпечити оптимальний варіант проведення слідчої (розшукової) дії: виключення можливості втечі підозрюваного; його насильницького звільнення; вбивства; запобігання доступу на місце проведення слідчої (розшукової) дії сторонніх осіб.
4. Забезпечення кримінальної процесуальної можливості проведення слідчого експерименту. Відповідно до п. 5 ст. 240 КПК України слідчий експеримент, що проводиться у житлі чи іншому володінні особи, здійснюється лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором, або прокурора.
5. Визначення кола учасників слідчого експерименту. Учасники слідчого експерименту є обов’язкові і факультативні. Обов’язковими учасниками є: посадова особа, яка його проводить і поняті. Факультативними учасниками є: підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, законний представник, спеціалісти, працівники поліції, технічні учасники.
Посадовою особою, яка проводить слідчий експеримент є слідчий, прокурор (оперативний працівник – за доручення слідчого). Вона є керівником та організатором цієї слідчої (розшукової) дії.
Понятих повинно бути не менше двох (залежить від кількості місць, де одночасно необхідно сприймати дослідницькі дії, наприклад, якщо можливість почути звук від пострілу потрібно засвідчити в чотирьох різних місцях, понятих у такому випадку повинно бути не менше восьми осіб). Понятті не повинні підміняти технічних учасників і безпосередньо брати участь в проведенні слідчого експерименту. Вони лише спостерігають за ходом та результатами слідчого експерименту.
У випадках, коли слідчий експеримент проводиться за декількома однотипними епізодами (наприклад, квартирні крадіжки), або перевіряються показання декількох підозрюваних в одному кримінальному провадженні, для кожного випробування доцільно залучати нових понятих. Це обумовлено тим, що поняті, які неодноразово беруть участь у проведенні перевірки з різними суб’єктами на одному місці або з одним суб’єктом на різних місцях, з часом можуть сплутати обставини і деталі перевірки під час їх допиту в судовому засіданні, що може вплинути на доказове значення даної слідчої (розшукової) дії.
Як понятих не слід запрошувати осіб, які мають психічні і фізичні вади (поганий зір, слух).
Участь підозрюваного у слідчому експерименті є добровільна. У зв’язку з цим отримання та аналіз інформації про таку особу може допомогти встановленню необхідного психологічного контакту, що вкрай необхідно для безконфліктного проведення даної слідчої (розшукової) дії. Крім того, слідчий, на підставі отриманої інформації, буде мати змогу висунути версії щодо мотиву добровільної згоди на проведення слідчого експерименту на місці вчинення кримінального правопорушення. Практика свідчить про те, що такими мотивами можуть бути як намагання допомогти слідству встановити об’єктивну істину в кримінальному провадженні, так і протидія слідству шляхом: знищення речових доказів на місці події, здійснення втечі, спрямування слідства неправильним шляхом тощо. Інформація про особу, показання якої будуть перевірятися, може бути отримана з матеріалів кримінального провадження, узагальнення незалежних характеристик, консультацій психолога, оперативних матеріалів.
Спеціалісти під час слідчого експерименту надають консультацію слідчому відносно обстановки експерименту, допомагають в його реконструкції, фіксують його хід та результати. Частіше за все як спеціалістів залучають інспектора-криміналіста (техніка-криміналіста), судового медика. Проте, не виключено запрошення інших осіб, чиї спеціальні знання можуть бути потрібні під час проведення експерименту, наприклад, водолаз для обстеження водосховищ та ін.
Участь працівники поліції обумовлена необхідністю охорони місця слідчого експерименту та забезпечення безпеки учасників слідчої (розшукової) дії, виключення можливості втечі особи, насильницького її звільнення або вбивства.
Технічні учасники (статисти) залучаються для заміни одного із учасників кримінального правопорушення і виконують за вказівкою слідчого конкретні дії. Наприклад, виконують роль потерпілого та ін. Крім цього, технічних учасників залучають для проведення певного обсягу фізичної роботи (наприклад, копання ґрунту для пошуку трупа).
6. Підготовка необхідних техніко-криміналістичних та спеціальних засобів, транспорту. Крім уніфікованої валізи слідчого (незалежно від її модифікації) під час проведення слідчого експерименту можуть застосовуватись: відеокамера, фотоапарат, диктофон, засоби зв’язку, засоби додаткового та спеціального освітлення, металошукач, прилад для виявлення схованих трупів (газовий аналізатор), магнітний шукач, трал для дослідження водосховищ, матеріал для пакування виявлених об’єктів тощо.
Зважаючи на те, що місце проведення експерименту може знаходитися на місці вчинення кримінального правопорушення або на місці, де злочинець готувався до нього чи намагався приховати сліди кримінального правопорушення, слідчий повинен вирішити питання щодо забезпечення групи транспортними засобами. Їх кількість та призначення залежить від завдань слідчого експерименту. Спеціальний транспорт потрібен у випадках, коли підозрюваний знаходиться під арештом і його необхідно доставити до місця проведення експерименту з додержанням правил транспортування даної категорії осіб, або коли передбачається виявлення об’єктів, що потребує використання спеціальної техніки (наприклад, евакуатор для транспортування автомобіля).
7. Складання плану слідчого експерименту. Зважаючи на те, що слідчий експеримент досить складна слідча (розшукова) дія, криміналістична теорія і слідча практика рекомендує скласти план його проведення. Спеціально розробленої форми плану не існує, оскільки у випадках відтворення певних дій, обставин певної події слідчий повинен змоделювати хід слідчої (розшукової) дії (тобто написати сценарій), керуючись обставинами реального, конкретного кримінального правопорушення. Проте, план слідчого експерименту, як і будь якої іншої слідчої (розшукової) дії, повинен передбачати певні тактико-організаційні дії та заходи, що спрямовані на встановлення обставин кримінального правопорушення. А саме: місце і час проведення експерименту; учасників слідчої (розшукової) дії, їх ролі під час проведення експерименту і місце розташування; перелік дослідницьких дій і випробувань, їх послідовність і кількість; техніко-криміналістичні і допоміжні технічні засоби; заходи забезпечення охорони місця проведення експерименту; заходи з можливого проведення реконструкції під час проведення слідчої (розшукової) дії; підготовку і використання макетів, які повинні замінити об’єкти, що пов’язані з подією кримінального правопорушення; конкретних відповідальних осіб за виконання організаційно-технічних заходів.
Безпосередньо на місці проведення слідчого експерименту слідчий повинен здійснити такі організаційні заходи:
- Попередньо оглянути місце дослідницьких дій та з’ясувати чи вносилися якісь зміни в обстановку після того, як там відбулося кримінальне правопорушення.
- Організувати охорону місця проведення слідчого експерименту шляхом виставлення оточення з працівників поліції, які залучаються до його проведення, з метою недопущення сторонніх осіб та можливості внесення змін до обстановки.
- Зафіксувати (за необхідності) обстановку за допомогою фотографій, планів та ін. до початку реконструкції та відразу після неї.
- Провести інструктивну нараду з усіма учасниками, роз’яснити мету і зміст досліджень, порядок їх проведення, права та обов’язки учасників тощо. Проведення інструктивної наради повинно охоплювати не тільки технічну сторону проведення слідчої (розшукової) дії, а й інформування учасників про порядок її проведення.
3. Робочий етап слідчого експерименту
Криміналістичною теорією і практикою розроблено комплекс тактичних прийомів і методів, які забезпечують об’єктивність і повноту результатів слідчого експерименту.
Як правило, він починається у кабінеті слідчого в заздалегідь обумовлений час. Слідчий перевіряє присутність усіх учасників, наявність транспорту, техніко-криміналістичних та спеціальних засобів. Пересвідчившись в готовності учасників до проведення слідчої (розшукової) дії, слідчий проводить інструктаж. Насамперед слідчий знайомить присутніх з положеннями ст. 240 КПК України. Після чого доводить до відома учасників інформацію щодо характеру і змісту перевірки показань стосовно: особи, чиї показання будуть перевірятися (свідка, потерпілого, підозрюваного); місця, де буде відбуватися перевірка; яким буде порядок пересування до «вихідного пункту» і «опорного пункту»; які дії буде відтворювати особа, показання якої перевіряються. Відповідно до ст. 222 КПК України, учасники слідчого експерименту попереджаються про кримінальну відповідальність за розголошення інформації, отриманої під час проведення даної слідчої (розшукової) дії.
Понятим пояснюється на що саме їм слід звернути увагу та запам’ятати. До таких найбільш важливих обставин відносяться: самостійність дій особи, показання якої перевіряються; маршрут руху і послідовність дій; зміст пояснень до початку і під час перевірки; отримані результати (наприклад, виявлення нових речових доказів).
Слідчий представляє учасникам групи особу, показання якої перевіряються, з’ясовує питання щодо її добровільної участі у проведенні експерименту, роз’яснює їй права і обов’язки залежно від її процесуального статусу. Акцентує увагу особи на тому, що вона, відповідно до раніше даних показань, повинна: показати маршрут руху до місця події, назвати і показати орієнтири, якими вона керується; розповісти про обстановку на місці події, речові докази, що мали залишитися, описати їх та вказати їх місце знаходження; дати пояснення з питань, що можуть виникнути у слідчого або спеціалістів.
У випадку, коли до участі у слідчій (розшуковій) дії залучені спеціалісти, слідчий, відповідно до ст. 71 КПК України, роз’яснює їм їх права і обов’язки. Коли експеримент пов’язаний з використанням транспортного засобу, слідчий повинен пояснити водію, що у питаннях визначення маршруту пересування, швидкості, зупинок він повинен керуватися (з дозволу слідчого) вказівками особи, показання якої перевіряються.
Також слідчий попереджає учасників слідчої (розшукової) дії про те, що всі звернення до особи, показання якої перевіряються, проведення будь-яких дій, спрямованих на реконструкцію, фіксацію речових доказів на місці події, може відбуватися лише за дозволом слідчого.
Після інструктажу учасників слідчий організовує пересування групи до «вихідного пункту». «Вихідний пункт» повинен бути розташований поза місцем перевірки показань, проте його місцезнаходження повинно дозволяти особі зорієнтуватися щодо маршруту руху до «першого опорного пункту».
Після прибуття до «вихідного пункту» слідчий пропонує особі розповісти про напрямок подальшого руху, орієнтири, що знаходяться на маршруті, об’єкти, що мають відношення до події. Інформація щодо вказаних обставин дозволяє слідчому, іншим учасникам слідчої (розшукової) дії уявити обстановку, де будуть перевірятися показання. Вислухавши пояснення особи, слідчий пропонує їй рухатися за вказаним маршрутом. Підозрюваний, свідок або потерпілий, показання якого перевіряються, повинен починати рух першим, самостійно обираючи напрям. За ним, на короткій відстані, іде слідчий (при необхідності, додатково, оперативний працівник), поняті. Спеціаліст, який проводить відеозйомку, рухається збоку і трохи позаду, на відстані, що забезпечує йому можливість фіксувати самостійність і зміст дій особи.
Якщо від «вихідного пункту» до «опорного» необхідно подолати значну відстань, що потребує використання автотранспорту, в автомобілі повинні перебувати: особа, чиї показання перевіряються; слідчий; поняті; при необхідності охорона.
Прибувши на «опорний пункт», слідчий пропонує особі розповісти про дії, що тут відбувалися, місце знаходження слідів і об’єктів, їх характерні ознаки. Вислухавши пояснення особи, слідчий пропонує їй продовжити перевірку її показань. Особа, чиї показання перевіряються, під час слідчого експерименту може зупинятися, навіть повертатися назад, щоб зосередитися та пригадати місце знаходження орієнтирів, об’єктів, про які вона розповідала раніше. Під час відтворення дій слідчий, інші учасники слідчої (розшукової) дії не повинні втручатися в дії особи щодо обрання маршруту, відшукання речових доказів, демонстрації своїх дії або дій інших осіб на місці події, її пояснень. У випадку виявлення об’єктів, що мають відношення до події кримінального правопорушення, яка розслідується, слідчий, за допомогою додаткових та конкретизуючих питань, повинен встановити ознаки, за якими особа впізнала цей об’єкт, з’ясувати коли і за яких обставин вона його бачила. Це може стосуватися як окремих речових доказів, так і ділянок місцевості, будинку, квартири, де відбулася подія кримінального правопорушення. Важливо, щоб пояснення особи супроводжувалися демонстрацією її дій під час вчинення кримінального правопорушення з використанням допоміжних засобів (предметів, що імітують знаряддя кримінального правопорушення, манекена тощо). Отримання такої інформації дозволяє слідчому зіставити показання, які були раніше отримані від особи, з показаннями інших осіб, результатами огляду місця події, реальною обстановкою на місці події, та зробити відповідні висновки. Виявлені під час перевірки речові докази, а також зміни в обстановці місця події повинні бути оглянуті і зафіксовані в протоколі слідчої (розшукової) дії, а також за допомогою техніко-криміналістичних засобів.
Якщо потрібно перевірити показання декількох осіб, кожна перевірка проводиться як окрема слідча (розшукова) дія.
Важливу роль при обранні тактики проведення слідчої (розшукової) дії відіграє слідча ситуація, що склалася на час її проведення. Під час проведення слідчого експерименту в безконфліктній ситуації слідчий керується заздалегідь складеним планом та використовує прийоми і методи, що дозволяють фіксувати дії та пояснення особи, показання якої перевіряються. Разом з тим, аналізуючи матеріали кримінального провадження, поведінку особи під час досудового розслідування, мотиви, якими вона може керуватися, даючи згоду на експеримент, слідчий повинен спрогнозувати можливість запланованого конфлікту. Конфлікт може виникнути у зв’язку з тим, що особа, показання якої перевіряються, заздалегідь спланувала ввести слідство в оману. Наприклад, погодившись на слідчий експеримент, мала на меті здійснити втечу, знищити речові докази. Слід мати на увазі і зовнішні фактори, що можуть створити конфліктну ситуацію (раптова поява родичів потерпілого, які хочуть вчинити самосуд, намагання співучасників вбити особу або допомогти їй втекти). Прогнозуючи такий розвиток подій, слідчий, оперативні працівники, охорона повинні уважно стежити за діями особи, її психологічним, емоційним станом, інтонаціями і мімікою під час пояснень, контролювати територію проведення слідчої (розшукової) дії. Такий контроль дозволить вчасно виявити і попередити здійснення намірів осіб, що суперечать меті та завданням слідчої (розшукової) дії.
4. Фіксація ходу і результатів слідчого експерименту
На відміну від інших слідчих (розшукових) дій, фіксація ходу і результатів слідчого експерименту має певні відмінності. Це обумовлено його динамічністю, різноманітністю джерел отримання інформації, необхідністю постійного контролю за проведенням слідчої (розшукової) дії в цілому.
Основним способом фіксації ходу і результатів будь-якої слідчої (розшукової) дії – є протокол як джерело доказів у кримінальному процесі. Протокол слідчого експерименту складається з трьох частин – вступної, описової і заключної. Щодо вступної і заключної частини протоколу, то їх заповнення повинно відповідати зразкам оформлення кримінальних процесуальних документів. Описова частина протоколу повинна відображати хід та зміст слідчої (розшукової) дії.
На початку описової частини необхідно зазначити місце знаходження слідчо-оперативної групи на момент початку слідчої (розшукової) дії, місце, де заплановано проведення дослідів чи випробувань, або місце розташування «вихідного пункту», з якого починається перевірка під час слідчого експерименту.
Якщо передбачається використання транспортного засобу, необхідно вказати його вид, реєстраційний номер, прізвище, ім’я та по батькові водія.
Після прибуття на «опорний» пункт або на місце, де будуть проводитися дослідження чи випробування, слідчий повинен зафіксувати його місце розташування, обстановку на час експерименту, факт і результати проведення реконструкції місця події, метеорологічні, звукові та інші умови, розподіл обов’язків між учасниками експерименту, кількість і місце їх розташування, способи і засоби зв’язку між ними, розподіл обов’язків між учасниками експерименту, зміст і послідовність проведених дослідів чи випробувань, їх кількість та варіанти виконання, час, який при цьому було затрачено, отримані результати.
Якщо під час випробувань будуть виявлені нові речові докази, що мають відношення до кримінального провадження, вони повинні бути зафіксовані за допомогою техніко-криміналістичних засобів, описані в протоколі слідчої (розшукової) дії, вилучені і відповідно упаковані.
Зважаючи на те, що обставини проведення слідчої (розшукової) дії не дають реальної можливості одночасної детальної фіксації її в протоколі, слідчий повинен вести записи чорнового характеру або використовувати диктофон.
Після закінчення слідчого експерименту слідчий складає протокол, зачитує його учасникам слідчої (розшукової) дії або надає його їм для ознайомлення. Якщо учасники слідчої (розшукової) дії мають зауваження або доповнення, слідчий вносить їх до протоколу.
Крім протоколу, хід і результати слідчого експерименту можуть фіксуватися за допомогою фотозйомки, відеозйомки, звукозапису.
Фотозйомку може здійснювати слідчий або інспектор-криміналіст (технік-криміналіст). З огляду на те, що на слідчого покладено керівництво проведенням слідчої (розшукової дії) дії, фотофіксацію бажано доручити спеціалісту. Спочатку проводиться орієнтуюча та оглядова фотозйомка місця проведення слідчого експерименту. Дії особи, показання якої перевіряються, а також дії інших осіб на місці події, об’єкти і сліди, що мають відношення до події кримінального правопорушення фотографуються за правилами вузлової і детальної фотозйомки. Отримані фотографії оформлюються у вигляді фототаблиці – додатку до протоколу слідчої (розшукової) дії.
На відміну від фотозйомки відеозапис під час слідчого експерименту дозволяє синхронно фіксувати зображення і звук, що забезпечує максимально точне і об’єктивне відображення його ходу і результатів.
Застосування відеозапису є найбільш доцільним у випадках:
- коли слідчий експеримент проводиться за відсутності підозрюваного та інших зацікавлених в його результаті осіб, які в подальшому можуть оскаржити його результати;
- якщо після слідчого експерименту обстановка місця події зміниться і відновити її буде неможливо;
- за наявності підстав вважати, що особа, за участю якої проводиться слідчий експеримент, може в подальшому відмовитися від своїх показань;
- коли дані про умови слідчого експерименту та його результати будуть використані під час проведення судових експертиз.
Відеозапис повинен починатися в місці, визначеному слідчим, як місце збору учасників слідчої (розшукової) дії. Під час роз’яснення їм прав і обов’язків доцільно фіксувати зміст роз’яснень кожному учаснику слідчого експерименту великим планом.
Відеозапис повинен здійснюватися таким чином, щоб зафіксувати маршрут руху, місце розташування учасників слідчого експерименту, самостійність і добровільність дій особи, показання якої перевіряються.
На «опорному пункті» спеціаліст-оператор повинен зафіксувати обстановку місця проведення слідчого експерименту, пояснення особи щодо механізму події кримінального правопорушення, місця знаходження прихованих або залишених речових доказів та їх ознак, її дій, які вона має намір продемонструвати. Всі подальші дії особи, її пояснення, відповіді на запитання слідчого, виявлені речові докази фіксуються за допомогою середнього, а при необхідності великого плану.
Якщо особа в момент спостереження події знаходилася у русі (наприклад, переміщалася за допомогою якого-небудь засобу), що часто буває під час дорожньо-транспортних подій, в ході слідчого експерименту потрібно точно зафіксувати характер, напрямок і швидкість руху спостерігача. В цьому випадку зйомка ведеться камерою, встановленою на транспортному засобі, де раніше знаходилося дана особа (в кабіні водія тролейбуса, автобуса і т.д.).
Після закінчення слідчого експерименту всі учасники повинні переглянути відзнятий відеозапис, який в подальшому додається до протоколу слідчої (розшукової) дії.
Під час слідчого експерименту може використовуватися також і звукозапис. Особливість застосування звукозапису під час його проведення полягає в тому, що слідчий на місці проведення слідчої (розшукової) дії повинен максимально повно отримати і зафіксувати вербальну інформацію щодо майбутніх дій особи на місці перевірки, місця знаходження та особливостей залишених об’єктів. Факт їх виявлення повинен констатувати слідчий, а пояснення щодо причин їх виникнення або перебування на місці події – особа, чиї показання перевіряються.
Після закінчення слідчого експерименту всі учасники повинні прослухати звукозапис, який додається до протоколу слідчої (розшукової) дії.