Тема 12. КРИМІНАЛІСТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СЛІДІВ ЗАПАХУ (ОДОРОЛОГІЯ)

Мультимедійна презентація

Тестовий контроль знань

Лекційний матеріал

1. Загальні положення одорології

2. Використання одорологічної інформації під час розслідування кримінальних
правопорушень

1. Загальні положення одорології

Одорологія – це галузь криміналістичної техніки, що вивчає природу і механізм утворення запахових слідів, засоби та методи їх збирання і використання під час розслідування кримінальних правопорушень.

Одорологія виникла в 50-х роках XX століття, в результаті розвитку молекулярної біології, хімії, електроніки та інших природничих наук.

Запах – це своєрідний невидимий слід у вигляді частинок (молекул) якої-небудь речовини, що виділяють у навколишнє середовище предмети і речовини – носії запаху, викликаючи у живих організмів специфічні подразнення нервових закінчень органів нюху.

Всі об’єкти мають запах, особливо біологічні (люди, тварини, рослини).

Фізичні властивості запаху варто відрізняти від властивостей запахових слідів у криміналістичному значенні. До фізичних властивостей запаху відносять:

• летючість – це здатність речовини, випаровуватися, тобто переходити з рідкого або твердого у газоподібний стан;
• розчинність – здатність газоподібних (пахучих) речовин розчинятися на клітинах нюхового органу людини або тварини і викликати відчування запаху;
• адсорбцію – поглинання пахучих речовин з газоподібного середовища поверхневим шаром іншої речовини;
• розведення – зміна концентрації речовини, що веде до утворення нової якості запаху;
• дифузію – взаємопроникнення часток однієї речовини в іншу.

На основі фізичних властивостей запаху визначені криміналістичні властивості запахових слідів:

• безперервність механізму утворення – при наявності джерела і відповідних зовнішніх умов запаховий слід утворюється безупинно – доти, доки існує джерело запаху (предмет, речовина). На відміну від трасологічних слідів, утворення яких відбувається в основному миттєво, утворення запахових слідів є триваючим процесом;
• рухливість структури – характеризує внутрішній стан речовини сліду і свідчить, що між його частками (молекулами) немає зв’язку, вони знаходяться в хаотичному русі і постійно перемішуються між собою і частками середовища, в якому відбувається слідоутворення;
• розсіюваність – це властивість запахового сліду розосереджуватися в ємності або в просторі і в такий спосіб зменшувати кількість запахової речовини в одиниці об’єму;
• подільність запахових слідів – речовина, що утворює запаховий слід, знаходиться в газоподібному стані, цей слід може бути розділений на частини, причому кожна з них буде зберігати якісні характеристики цілого;
• збереження слідів і зразків запаху людини в герметичній упаковці – можливість повного збереження всіх індивідуальних якісно-кількісних характеристик людського запаху і запаху інших речових джерел інформації при переміщенні їх до відповідної герметичної упаковки (придатність для зберігання ймовірних носіїв слідів запаху людини фактично необмежена, протягом десятків років);
• індивідуальність слідів і зразків запаху людини – основні якісні і кількісні параметри запаху кожної конкретної людини неповторні, властиві тільки їй, а тому вона (людина) може бути ідентифікована за запахом;
• відносна стійкість слідів запаху – тобто незмінність хімічної структури молекул запаху в умовах навколишнього середовища, що дозволяє збирати і досліджувати їх на предмет встановлення джерела походження через певний період часу;
• відносна незмінність зразків запаху людини – основні індивідуальні якісні і кількісні параметри запаху конкретної людини протягом усього її життя залишаються незмінними, тоді як інші якісні і кількісні характеристики її запаху постійно змінюються під впливом лікарських препаратів, алкоголю, наявності шкідливих звичок (куріння і т.п.), фізичних або психічних навантажень тощо, що, в свою чергу, при правильній методиці проведення одорологічного дослідження не може обумовити помилковий результат.

Враховуючи перераховані властивості запахових слідів у криміналістичному плані доречним є проведення класифікації відповідних слідів з урахуванням механізму їх утворення та джерел походження.

Загальна класифікація слідів запаху будь-яких речових джерел за походженням:

1. Сліди власного запаху речового джерела, склад яких зумовлений процесами життєдіяльності для живих істот і внутрішніми властивостями для речових джерел неживої природи.

2. Сліди набутого запаху речового джерела, які, в свою чергу, поділяються на:

• сліди набутого запаху речового джерела тимчасового характеру, від яких дане джерело за певних умов може звільнитися;
• сліди набутого запаху речового джерела постійного характеру, від яких дане джерело звільнитися вже не може.

3. Сліди сукупного запаху речового джерела, які представлені сукупністю всіх чи частиною названих різновидів слідів запаху.

4. Сліди фонового запаху, тобто сліди запаху інших речових джерел, навколишніх носіїв слідів запаху.

5. Сліди остаточного запаху речового джерела, які складаються з усіх чи частини названих слідів запаху і у кінцевому підсумку підлягають дослідженню.

Спеціальна класифікація слідів і зразків запаху людини за походженням:

1. Сліди місцевого індивідуального запаху людини, які визначаються особливостями функціонування шкірних, потових, сальних та ендокринних залоз у ділянці окремих органів або тканин тіла людини.

2. Сліди сукупного індивідуального запаху людини, які складаються з усіх чи частини слідів місцевих індивідуальних запахів конкретної людини.

3. Сліди супутніх запахів людини, серед яких можуть бути виділені:

• сліди запаху одягу, в тому числі взуття та інших предметів постійного контакту з тілом людини (сліди запаху перуки, окулярів, ювелірних виробів, годинника, гаманця, мобільного телефону, планшету та ін.);
• сліди запаху різноманітних функціональних змін, зумовлені захворюваннями, прийомом лікарських препаратів, фізичними навантаженнями, психічним перенапруженням та іншими змінами функціонального стану людини;
• сліди побутових запахів, тобто сліди запаху, які викликані побутовими умовами життя конкретної людини: сліди запаху предметів туалету (косметики, зубної пасти, парфумів та інших речовин індивідуальної гігієни); їжі; запахи, зумовлені шкідливими звичками (вживанням алкоголю або наркотиків, курінням та ін.); запахи житла (обстановки квартири і домашнього господарства, у тому числі домашніх тварин і птахів); сліди запаху предметів особистого побуту (прикрас, робочих інструментів, транспортних засобів, книг і т.п.) та ін.;
• сліди професійних запахів, тобто сліди запаху, які набуті людиною у процесі виконання трудових функцій поза побутом;
• сліди запаху громадських місць (громадського транспорту, повітряного середовища мікрорайону мешкання, шляху на роботу і назад, видовищних закладів, магазинів та інших місць, які не є місцем роботи даної людини);
• сліди ситуативних запахів, тобто сліди запаху, утворення яких для даної людини носить ситуативний характер (сліди запаху бруду, фарби, нафтопродуктів та інших речовин, якими людина випадково забруднилася тощо).

4. Сліди сукупного загального запаху людини, який складається з усіх перерахованих слідів запаху та слідів запаху, якими людина володіє на момент запахового слідоутворення або отримання у неї зразків запаху.

5. Сліди фонового запаху людини, тобто запах об’єктів навколишнього оточення, в якому відбувається слідоутворення і знаходження сукупного загального запаху людини аж до його належної консервації під час збирання слідів чи отримання зразків запаху.

6. Сліди остаточного запаху людини, які складаються з усіх частин названих слідів або зразків запаху і у кінцевому підсумку підлягають лабораторному чи позалабораторному одорологічному дослідженню.

Класифікація запахових слідів за механізмом утворення:

1. Сліди-джерела запаху – різні матеріальні об’єкти, наприклад, нафталін, бензин, парфуми, сир, комахи, рослини, тварини, люди, тобто матеріальні об’єкти, які за певних умов випаровуються і утворюють запахові сліди.
2. Сліди-запахи – це газові утворення, хмара-суміш повітря з молекулами пахучої речовини, якщо в даному місці відсутнє безпосереднє джерело запаху.

2. Використання одорологічної інформації під час розслідування кримінальних
правопорушень

Найбільш розповсюдженим джерелом запаху є людина. Джерелом запаху людини є летючі метаболіти, які генетично обумовлені за складом, постійно створюються організмом та виявляються в потожирових виділеннях і крові людини.

Навіть незначний час перебування злочинця на місці кримінального правопорушення призводить до того, що там, де він стояв, сидів, лежав, залишаються запахові сліди. Відомо, що молекули запаху в залишеному на відкритій місцевості сліди взуття людини при безвітряній погоді зберігаються до 20 годин. Усе залежить від інтенсивності слідоутворення, властивостей об’єкта-носія сліду, метеорологічних умов та інших факторів, що важко передбачити.

У закритих приміщеннях запах людини може зберігатися до доби. Встановлено, що навіть під час короткочасного перебування людини (протягом 15–30 хвилин) у закритому приміщенні площею не більше 20 м2 утворюється запаховий слід. Зразку такого запаху, узятого з дотриманням усіх вимог (стерильності), іноді достатньо для проведення вибірки джерела за його запахом.

Запахові сліди людини за часом збереження прийнято поділяти на три види: свіжі, нормальні і старі. До свіжих відносять сліди, з моменту утворення яких пройшло не більше години. Нормальними вважають сліди, якщо вони залишені не більше трьох годин назад. Якщо ж з моменту утворення сліду пройшло більше трьох годин, запаховий слід вважають старим. Зрозуміло, такий розподіл є дуже умовним, і відноситься, насамперед, до слідів, що утворилися на предметах тимчасового контакту з тілом людини (сірниках, олівцях, випадкових предметах, використовуваних як знаряддя злочину), а також до слідів рук, ніг та інших частин тіла людини.

Запах утримується поверхнею предметів, з якими людина вступала в контакт. він індивідуалізує людину, відрізняється високою стійкістю та незмінністю. Ідентифікаційне значення запахових слідів є аналогічним значенню слідів рук, а перевага полягає в тому, що перші не контролюються людиною, тобто, не можуть бути знищені і не можуть не бути залишені, оскільки запах супроводжує людину всюди.

Краще адсорбують і довше зберігають запах людини вовняні тканини, взуття, головні убори, дерев’яні предмети, вологий ґрунт, сніг, трава. Гірше утримується запах на гладких поверхнях, на кам’янистому ґрунті, асфальтних покриттях, металевих виробах. Виявлені на місці події предмети, речі людини є найкращими джерелами слідів її запаху.

Характерними об’єктами-носіями слідів запаху людини є:

• плями сухої крові, волосся, нігті, частки тканин (зберігають запах десятки років);
• особисті речі, одяг, взуття, недопалки (утримують запах до декількох місяців);
• предмети, що знаходились в контакті з тілом живої людини не менше, ніж півгодини, у тому числі знаряддя злочину, дверні ручки, замки зі слідами перепилювання, а також посуд, телефонна слухавка, кермо автомобіля, дивани, стільці, крісла, чохли сидінь автомобіля (зберігають запах до 60 годин);
• сліди взуття, ніг (зберігають запах до 10 годин, узимку – протягом доби).

Під час лабораторного дослідження одорологічної інформації залежно від способів вилучення, аналізу й реєстрації заходів дослідження виділяють кінологічні та інструментальні (ольфактронні) дослідження.

У кінологічній одорології як аналізатор пахучих речовин використовується орган нюху службової собаки (Рис. 1). Органи нюху (organa olfactus), які в наземних хребетних розташовуються в носовій порожнині, сприймають хімічні подразники навколишнього середовища. Функції чутливого нюхового епітелію забезпечуються розташованими в ньому рецепторними клітинами. Загальне їх число у собаки понад 200 млн., у людини – близько 10 млн. Тому для виявлення та дослідження запахової інформації частіше застосовуються нюхові здібності спеціалізованих собак-біодетекторів. Службові собаки досить точно роблять вибірки за зразками запаху. Зміст вибірки полягає у відшуканні собакою серед декількох подібних запахів того, який був сприйнятий нею як зразок. Ця фізіологічна діяльність собаки схожа з роботою сучасного технічного пристрою, який виділяє за даними ознаками предмет – джерело запаху із сукупності йому подібних. Собака-детектор у процесі методично правильно проведеного одорологічного дослідження орієнтується на індивідуальну основу запаху людини, абстрагуючись від дії багатьох ендогенних і екзогенних чинників.

Рис. 1. Собака-детектор під час кінологічної вибірки

Вибірка проводиться в спеціальному приміщенні, відокремленому скляною перегородкою від присутніх осіб; об’єкти вибірки повинні бути однаковими за матеріалом – носієм запаху, наприклад, фланелеві серветки, активована вугільна тканина, схожі речі – носії запаху. Зокрема, не можна шапку вибирати серед рукавиць, серветок, які використовуються як зразки-носії. Також забороняється здійснювати вибірку безпосередньо людей.

Хід вибірки здійснюється за участю понятих. Понятим та іншим учасникам роз’яснюється мета вибірки, пред’являються предмети – джерела запаху, які були законсервовані на місці події, перевіряються цілісність упаковки, її печатки. Якщо у вибірці бере участь підозрюваний, то перенесення його запаху на серветку виконується на місці в присутності всіх учасників вибірки, крім кінолога.

Як зразок запаху можна використовувати запах учасників вибірки. Для цього достатньо кожному з них дати однакові серветки і запропонувати витерти ними руки, обличчя, шию. Серветки із зразками запаху поміщаються до скляних банок. Особі, запах якої підлягає вибірці, пропонують вказати місце, де серед інших поставити банку з її зразком запаху. Ця дія фіксується в протоколі та за допомогою фото-, відеозйомки. Потім запрошується кінолог і йому передається зразок законсервованого на місці події запаху та дається завдання щодо вибірки.

Під час вибірки в приміщенні, де розміщені потрібні об’єкти, знаходиться лише кінолог зі службовою собакою. Всі інші учасники спостерігають за вибіркою через прозору перегородку або відкриті двері. Як правило, вибірка проводиться три-чотири рази, а розшукуваний запах вибирається із 5–6 зразків. Також рекомендується використовувати не одну, а дві-три собаки для забезпечення надійності результатів вибірки.

В інструментальній одорології як аналізатори застосовуються фізико-хімічні прилади, здатні виділяти спектр пахучих речовин, реєструвати його у вигляді ольфактрограми й детектувати з високою чутливістю окремі компоненти запаху.

Також для відбору, тривалого зберігання й можливості багаторазового використання запаху застосовують спеціально розроблений прилад відбору запаху (ПВЗ). В основі цього приладу лежить адсорбційний принцип, що базується на здатності поглинання речовини з розчину або газу поверхневим шаром рідини або твердого тіла. Оптимальним сорбентом є активоване вугілля марки АГ-1. Воно здатне зберігати на собі пробу запаху до двох років, тому використовується в приладах збору й зберігання запахових слідів «Шершень».

Одним з основних завдань інструментальної одорології є розробка методів і апаратури, здатних реєструвати спектр летючих речовин, що визначають запах, і документально записувати його у вигляді, що піддається наступній математичній обробці. У даний час науковцями розробляється стаціонарна лабораторна установка для підготовки ольфактроактивної проби й хроматографічного аналізу з використанням аерозольно-криогенного методу конденсації летучих метаболітів з метою ідентифікації запаху людини. Метод аерозольно-криогенної конденсації заснований на сполученні процесів низькотемпературної конденсації й аерозольної фільтрації аналізованої проби.

Для роботи із запаховою інформацією на місці події використовується спеціалізована валіза слідчого – одорологічна валіза (Рис.2).

Рис. 2. Одорологічна валіза ОВ-1

Валіза містить комплект технічних засобів, які застосовуються для пошуку, збору та консервування запахових слідів на місці події з метою подальшої лабораторної ідентифікації.

Обрання методу та засобів роботи із запаховою інформацію залежить від місця її виявлення, властивостей слідосприймаючої поверхні та часу контакту останньої з джерелом запаху.

Сліди запаху з місця події вилучають двома основними способами:

• вилучення адсорбенту, що увібрав запах;
• вилучення самого предмета-носія.

Існує комбінований спосіб – вилучення предмета-носія, який перебуває в контакті з адсорбентом.

Час контакту адсорбенту із запаховим слідом – не менше 1 години, максимально – до двох-трьох діб.

Під час роботи з джерелами одорологічної інформації їх категорично забороняється брати руками – щоб уникнути втрати одорологічної інформації чи внесення до них запахових перешкод. Робота повинна проводитися тільки в гумових рукавичках із застосуванням пінцетів, затисків та ін.

Об’єкти, з яких проводиться відбір запахових слідів, фіксують оглядовою та вузловою фотозйомкою – до накладення адсорбенту і під час адсорбції. Місця відбору запахових слідів необхідно зазначити на плані. Сам процес відбору необхідно продемонструвати понятим (пакування адсорбенту, опечатування банок).

Необхідно враховувати комплексний характер слідоутворення, тому перед відбором запахових слідів предмет оглядають на наявність мікрооб’єктів, слідів рук та взуття та ін., а потім відбирають запах. Якщо з предмета не можна вилучити всі наявні сліди, вибирають ті з них, що мають найбільше криміналістичне значення.

Відбір запахових слідів здійснюється шляхом контакту адсорбенту (стерильні фланелеві або марлеві серветки) з предметом-носієм.

Збирання слідів запаху з дверної ручки чи інших сферичних поверхонь. Якщо на дверній ручці виявлений слід руки, придатний для його вилучення і подальшої ідентифікації, то спочатку необхідно вилучити з нього запах, оскільки слід руки, оброблений порошком відновленого заліза і скопійований на дактилоскопічну плівку, буде непридатним для наступної роботи з ним як із джерелом одорологічної інформації. Адсорбент виймають з ємності, та накладають на слід, тобто на ручку дверей, де виявлений слід руки. Зверху адсорбент накривається поліетиленовим мішком, краї якого притискаються до дверей та прикріплюються клейкою стрічкою чи лейкопластирем (для створення усередині мішка мікроклімату, що збільшує випаровування молекул запаху на тканину).

Час контакту між адсорбентом і первинним запахоносієм – від 30 хв і більше, залежно від того, скільки часу минуло з моменту утворення сліду. Якщо ж слід непридатний для дактилоскопічного дослідження (змазаний, нечітко виражені папілярні візерунки, є інші зміни), то в даному випадку здійснюється збирання тільки запаху.

Також ефективно здійснити збирання молекул запаху за допомогою пилососа чи спеціального вакуумного пристосування.

Після того як запах зібраний на серветку-адсорбент, останню, за допомогою пінцета, обережно знімають з ручки дверей і поміщають до ємності для консервування зібраного запаху, яка герметично закривається. До неї прикріплюється бирка з описом (де, коли, ким, з якого сліду зроблене збирання запаху, яким чином – шляхом безпосереднього адсорбування на адсорбент чи із застосуванням пилососа). Слідчий, а також поняті ставлять на бирці свої підписи.

Збирання запаху зі слідів руки чи ноги, залишених на землі, піску й інших сипучих поверхнях. Збирання зразків запаху зі сліду, залишеного на сипучих поверхнях, найкраще робити за допомогою серветки-адсорбенту шляхом безпосереднього контакту зі слідом, оскільки при використанні пилососа чи приладу для забору повітря на серветку-адсорбент разом з молекулами запаху потоком повітря будуть нашаровуватися мікросубстанції даної речовини (гіпсу, борошна, і т.п.). Серветку-адсорбент пінцетом витягають з ємності, в якій вона зберігалася, і в розгорнутому вигляді накладають на слід, а зверху поміщають алюмінієву фольгу чи поліетиленовий мішок (плівку), притискаючи вантажем. Після необхідного контакту адсорбент пінцетом переносять до ємності для консервування; ємність закривають, опечатують, а її вміст описують. При роботі зі слідами запаху на відкритій місцевості варто враховувати метеорологічні умови (вітер, туман, сніг, дощ), що впливають на летючість і розчинність слідів запаху.

Під час збирання слідів запаху в квартирі чи в іншому закритому приміщенні в яких тримають собак, вилучаючи запахові сліди, потрібно мати на увазі, що у відібраних зразках можуть міститися і, як правило, переважати молекули запаху собаки. У такому випадку вибірка може призвести до негативного результату.

Збирання слідів запаху з дрібних об’єктів і мікрооб’єктів. Важливе значення мають і такі запахоносії, як різні дрібні предмети, що належать підозрюваному, і мікросубстанції тіла людини, наприклад, мікрочастинки епідермісу з долонної поверхні руки, відламана частина нігтя, вирване волосся та ін.

При виявленні запахоносіїв у вигляді часток, що безпосередньо відокремилися від людського організму чи одягу людини, їх необхідно описати в протоколі, а також сфотографувати місце виявлення та сам об’єкт, а потім пінцетом помістити в скляну ємність. Якщо це зробити неможливо, від джерела запаху відбирають зразок запаху і консервують його. Для цього досить, наприклад, шматочок зрізаного нігтя або шкіри опустити в пробірку з декількома стерильними шматочками фланелевої тканини і залишити її герметично закупореною на якийсь час (до доби).

Запах з мікросубстанцій тіла людини (крові, волосся, шкіри, поту і т.п.) і об’єкгів-носіїв інших мікросубстанцій, що підлягають іншому експертному дослідженню, більш доцільно відбирати в лабораторних умовах за допомогою відповідного випарника з криогенною конденсацією.

Збирання запаху зі слідів крові. Запах зі слідів крові збирають шляхом контакту носія запаху з адсорбентом або способом криогенної конденсації. Останній є більш ефективним, оскільки забезпечує більш повне вилучення летючих компонентів з такого роду об’єктів, що особливо важливо під час роботи із запахоносіями у вигляді різного роду мікросубстанцій.

При застосуванні контактного способу суху пляму крові попередньо зволожують, після чого приводять у контакт зі шматком стандартного адсорбенту – фланелевою тканиною. Якщо на дослідження представлені зіскоби крові, то їх до зволоження подрібнюють.

Час контактної взаємодії зволоженої крові з адсорбентом зазвичай не перевищує 10 хв. З метою зберігання запахового сліду адсорбент разом із запахоносієм (сухою кров’ю) може бути законсервований у скляній банці. Щоб уникнути гниття крові, банку необхідно зберігати у морозильній камері, що забезпечить можливість ідентифікації слідів запаху протягом року.

Для одержання в процесі одорологічної вибірки достовірних результатів досить плями крові діаметром 1,5–2 см. або 1 мг висохлої крові, що тривалий час (до 4 років) перебувала у сухому стані на відкритому повітрі при різній вологості і температурі +10 -30°С. При використанні запаху, зібраного зі слідів крові, у вибірковому ряді як порівняльний зразок може використовуватися запах, зібраний як з висохлої крові людини, так і з її потожирових виділень.

Збирання слідів запаху з волосся. Волосся поміщають на невеликий шматочок адсорбенту, зволожують декількома краплями води, відразу ж щільно загортають, а потім обгортають фольгою (волосся, як і зразки крові, переносять на адсорбент, користуючись пінцетом). Загорнений у фольгу адсорбент з волоссям поміщають на добу до скляної банки, яку герметично закривають. Потім волосся виймають і передають для інших досліджень, а звільнений від фольги адсорбент із зібраним на нього запахом консервують у герметично закритій скляній банці. Запах у необхідній для одорологічної вибірки концентрації може бути зібраний з волосся, загальна довжина якого повинна складати не менше 20–30 см.

При огляді місця події можуть зустрічатися і такі запахоносії, як сліди сперми, слини, виділень з порожнини рота і носа й інших виділень, пов’язаних з фізіологічною діяльністю людини. Якщо зазначені речовини є в достатній кількості і частину їх можна відібрати, то вони переносяться на стерильну серветку, яка поміщається в пробірку чи іншу ємність, що закривається герметично. Ємність опечатують, вміст описують.

Збирання слідів запаху з предметів і речей постійного контакту з тілом людини. Предмети і речі, що постійно контактують з тілом людини – одяг, взуття, предмети туалету, а також супутні об’єкти (носова хустка, гребінець) – зазвичай несуть на собі запах їх власника. Досить часто виявлені під час проведення слідчих (розшукових) дій такі предмети чи речі з ряду причин не можуть бути упаковані і зберігатися тривалий час як джерело одорологічної інформації, тому виникає необхідність збирання з них слідів запаху.

Якщо запах збирається із сорочки, то найкраще це робити з пройми рукава внутрішньої сторони (тут матеріал містить найбільшу кількість запаху, що виділяється з потом людини) шляхом безпосереднього контакту серветки-адсорбенту з запахоносієм.

Збирання запаху з взуття здійснюється шляхом поміщення серветки-адсорбенту всередину взуття. Після цього взуття накривають поліетиленовим пакетом, коробкою, шухлядою для створення мікроклімату, що сприяє більшому випаровуванню молекул запаху й адсорбуванню їх на серветку.

З постільної білизни, носової хустки, шарфа та подібних об’єктів запах вилучається шляхом безпосереднього контакту адсорбенту з запахоносієм або за допомогою пилососа чи пристосування для відкачки повітря. Після того як запах зібраний, серветку-адсорбент від’єднують від запахоносія і переміщують у ємність, що герметично закривається та опечатується.

Збирання запаху наркотиків з ймовірних об’єктів-носіїв. Збирання запаху наркотиків, зокрема рослинного походження, здійснюється або шляхом накладення адсорбенту на ймовірний запахоносій, або забором повітря за допомогою пилососа з об’єкта, що був чи міг бути в контакті з наркотичними речовинами, наприклад, сумки або валізи. Якщо дозволяє розмір об’єкту, його можна помістити безпосередньо в ємність, що герметично закривається, де запах буде адсорбований на тканину-адсорбент, який після консервації може зберігатися тривалий час.

Збирання слідів запаху з об’єктів під час розслідування кишенькових крадіжок. Як правило, злочинці, які вчиняють кишенькові крадіжки, намагаються швидше позбутися предмета крадіжки, однак якийсь час злочинець тримає даний предмет у руці, тим самим залишаючи слід свого запаху. Виявлений предмет крадіжки необхідно обережно помістити до нового поліетиленового або паперового пакету та ще раз загорнути в чистий папір і доставити до криміналістичної лабораторії для збирання слідів запаху. Ні в якому разі не можна використовувати як упаковку інші предмети (наприклад, носові хустки), оскільки вони можуть знищити слід запаху.

З вказаного предмету спеціалістом вилучається одорогічна інформація за загальними правилами, описаними вище.

Збирання слідів запаху з трупа людини або його частин. Як правило, збирання запаху краще проводити на місці виявлення трупа, оскільки під час транспортування його в морг до запахових слідів можуть приєднатися сторонні запахи, такі як бензин, солярка, технічні мастила тощо.

При збиранні запаху з трупа шматки адсорбенту поміщують на ділянки тіла чи одягу, з якими міг контактувати злочинець, а також на ділянки підлоги й інших поверхонь, де він міг стояти (лежати), до яких доторкався. Час адсорбування запаху з тілом чи одягом трупа залежить від часу, що пройшов з моменту його виявлення, однак повинен складати не більше 30–45 хв.

Перш ніж приступити до даної роботи, необхідно встановити, хто і коли знайшов труп, чи змінювалася його поза (якщо так, то хто і як переміщав труп, оглядав одяг, брав до рук предмети, речі, що виявлені в одязі трупа). Це потрібно для того, щоб не направити одорологічне дослідження помилковим слідом.

Вилучені сліди з місця події бажано в найкоротший термін доставити до лабораторії. У лабораторії спеціально розробленим способом термовакуумної десорбції, з наступною конденсацією, здійснюється вилучення і концентрація летучих речовин, що становлять основу запаху.

Непридатними для одорологічного дослідження є наступні об’єкти:

1. Сліди запаху, утворені одиночним дотиком людини.
2. Біологічні носії запаху, в тому числі мікросубстанції та інші фрагменти тіла й організму людини, її потожирові виділення, кров та інші виділення, які мають ознаки гниття або плісняви.
3. Аналогічні запахоносії, які зібрані з (чи від) трупів з вираженими ознаками розкладання.
4. Запахоносії, які зазнали високого термічного впливу (пожежа, спалення).

Висока температура повітря, вітер, суха погода, щільний поверхневий шар запахоносія (скелястий ґрунт, металеві, пластмасові, скляні та подібні щільні предмети), затримка зі збиранням, в першу чергу консервуванням, та направленням на дослідження ймовірних носіїв слідів запаху істотно знижують терміни збереження слідів індивідуального запаху людини, їх концентрацію, необхідну для ідентифікації.