РОЗДІЛ 4. КРИМІНАЛІСТИЧНА МЕТОДИКА

Тема 25. РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ СТАТЕВОЇ СВОБОДИ ТА СТАТЕВОЇ НЕДОТОРКАНОСТІ

  • Мультимедійна презентація
  • Тестовий контроль знань
    • Лекційний матеріал
  • 1. Криміналістична характеристика злочинів проти статевої свободи та статевої
    недоторканості
  • 2. Початковий етап розслідування злочинів проти статевої свободи та статевої
    недоторканості
  • 3. Проведення окремих слідчих (розшукових) дій

    • 1. Криміналістична характеристика злочинів проти статевої свободи та статевої
    недоторканості

    Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи становлять собою сукупність злочинних дій, і є особливо небезпечними, оскільки характеризуються особливою аморальністю та цинічністю вчинення, заподіюють потерпілій особі глибокі психологічні травми і можуть завдати шкоди фізичному здоров’ю особи.

    Чинний Кримінальний кодекс України виділяє наступні злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи: зґвалтування, сексуальне насильство, примушування до вступу в статевий зв’язок, статеві зносини з особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку, розбещення неповнолітніх.

    Основними елементами криміналістичної характеристики злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи є:

    Спосіб учинення злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості можна класифікувати за наступними критеріями:

    1. Залежно від підготовки до вчинення злочину: вчинений раптово (у малолюдних місцях); після попередньої спроби познайомитися, безуспішних спроб статевої близькості за згодою; з використанням обману, коли потерпілу особу злочинець шляхом усіляких хитрощів заманює до відлюдного місця (наприклад, злочинець пропонує покатати потерпілу, підвести її до місця відпочинку, піти на вечірку тощо) або ж коли злочинець обманним шляхом проникає до приміщення (під виглядом працівника комунальної служби, лікаря тощо).
    2. За способом безпосереднього вчинення злочинних дій: вчинений з оральним проникненням в тіло потерпілої особи; вчинений з вагінальним проникненням в тіло потерпілої особи; вчинений з анальним проникненням в тіло потерпілої особи; вчинення інших насильницьких дій сексуального характеру, не пов’язаних із проникненням в тіло іншої особи; примушування до вступу у статеві зносини; вчинення розпусних дій щодо особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку.
    3. За способом приховання злочину: із застосуванням засобів маскування зовнішності (накладні вуса, перука тощо) або без такої; із застосуванням засобів і прийомів, що ускладнюють виявлення слідів (використання презервативів, рукавичок, хімічних препаратів).
    4. Залежно від кількості епізодів: одноразово, неодноразово (повторно).

    За структурою спосіб учинення злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості є трикомпонентним, тобто включає в себе етапи підготовки, безпосереднього вчинення та приховання слідів злочину.

    Підготовка до вчинення злочину включає в себе підготовку місця його вчинення та пошук потенційної жертви, вибір часу посягання, зброї, підручних та маскувальних засобів, слідкування або очікування потерпілої особи в конкретному місці.

    Вибір злочинцем конкретного способу безпосередньо вчинення злочину залежить від:

    Спосіб учинення злочину проти статевої свободи та статевої недоторканості може визначатися також місцем його вчинення та іншими об’єктивними умовами. Наприклад, при раптовому нападі на вулиці в умовах дефіциту часу і підвищеним ризиком бути затриманим, ґвалтівник частіше застосовує грубість та жорстокість фізичного впливу. При посяганні у безлюдному місці або ж на квартирі фізичний вплив може бути менш виразним та інтенсивним.

    Третьою складовою способу вчинення злочину проти статевої свободи та статевої недоторканості є дії злочинця, спрямовані на приховування злочину. Загалом, їх можна зґрупувати таким чином:

    1. Дії, спрямовані на приховування факту вчинення злочину. До них можна віднести: забезпечення алібі, нав’язування думки, що потерпіла особа сама в усьому винна тощо.
    2. Приховування матеріальних об’єктів – одягу або інших особистих речей потерпілого або злочинця, різноманітних слідів матеріального характеру, виникнення яких пов’язане з діями злочинця на місці вчинення злочину.
    3. Спотворення ідеальних слідів: погрози потерпілому та свідкам, вмовляння, шантаж тощо.

    Дані про спосіб учинення злочину дозволяють судити про деякі особливості особи, яка його вчинила (її вік, злочинний досвід, характер, професію, дефекти психіки тощо). Наприклад, про психічні аномалії ґвалтівника можуть свідчити сліди викрадення у жертви інтимних предметів туалету тощо.

    Обстановка вчинення злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості. Як правило, місце вчинення злочину є безлюдним, таким, де ніхто не завадить довести свій злочинний намір до кінця, де потерпілій особі не прийдуть на допомогу. Такими місцями, як правило, є: лісопосадки, парки, сквери, будівництва, під’їзди будинку, підвали, горища, сходові клітки, квартири чи інше житло з окремими приміщеннями, де злочинець має можливість вчинити злочин, тощо.

    У житлових приміщеннях найчастіше вчиняються насильницькі дії сексуального характеру щодо знайомих і родичів.

    При вчиненні злочину в помешканні злочинця тривалість його знайомства з потерпілою особою, зазвичай, є недовгою (знайомство відбувалося в день вчинення злочину або незадовго до цього). При вчиненні злочину проти статевої свободи та статевої недоторканості за місцем проживання жертви період знайомства є більш тривалим.

    Для насильницьких сексуальних посягань, вчинених на вулиці, характерним є відсутність знайомства між злочинцем та потерпілою особою, а також дефіцит часу, що вливає на підвищену жорсткість дій насильника.

    Найчастіше статеві злочини вчиняються у теплу пору року, ввечері або вночі (21–23 год.), в основному у святкові та передсвяткові дні.

    Типова «слідова картина». Сліди вчинення злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості можна поділити на сліди людини, знаряддя вчинення злочину, засоби сприяння вчиненню злочину, інші матеріальні сліди.

    До слідів людини, які можуть залишатися після вчинення злочину відносяться ідеальні сліди (показання потерпілих, підозрюваного, свідків-очевидців тощо) та матеріальні сліди: а) сліди-відображення (зовнішності, шкіряного покриву, рук, ніг, нігтів, зубів, звуку голосу, навиків (письма, ходьби, способу дій)); б) сліди-речовини, мікрооб’єкти (крові, волосся, нігтів, шкіри, кісток), виділення (потожирові, слина, запах, сеча, кал, рідина з піхви, виділення з носа, блювальні маси).

    Типові матеріально-фіксовані сліди події залишаються на:

    Особа злочинця. Виходячи з мотивоформувальних факторів, злочинців, які вчинили злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості можна розділити на дві великі групи: ті, що вчиняють злочин ситуативно, й ті, що мають психічні розлади.

    Осіб, які мають психічні розлади поділяють на дві групи. До першої групи належать особи з різноманітними аномаліями психіки, а також патологічними проявами статевого потягу (фетишизм, ексгібіціонізм, садизм тощо). До цієї групи також відносяться особи, які страждають психозом пізнього віку, розвинутим слабоумством. Частіше за все ними вчиняються статеві посягання відносно малолітніх та неповнолітніх.

    Другу групу складають особи, які не мають патологічних змін у психічній та статевій сфері. Їх можна поділити на три підгрупи:

    1) хронічні алкоголіки, наркомани, а також особи раніше засуджені за злочини проти статевої свободи і статевої недоторканості особи та інші насильницькі злочини. Вони відрізняються грубістю, жорстокістю до оточуючих, моральною розпустою (наприклад, бажанням задовольнити статеву пристрасть неприродним шляхом, домінувати над потерпілою особою тощо);

    2) особи, які не мають різко виражених ознак першої підгрупи. У більшості випадків вони відрізняються примітивними інтересами, цинічним відношенням до жінок, надмірним вживанням алкогольних напоїв. Сюди також відносяться і особи, які вчинили злочин при наявності складних, специфічних взаємовідносин з потерпілою особою, у ситуації, коли в її поведінці була помітна розкутість і навіть провокація;

    3) неповнолітні ґвалтівники. Такі особи частіше за все посягають на малолітніх та неповнолітніх. Для них характерний групове вчинення злочину, що супроводжуються жорстоким, цинічним ставленням до жертви, неприродним способом задоволення статевої пристрасті.

    Під час розслідування злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості, учинених групами неповнолітніх, слід враховувати, що доволі часто такі групи вчиняють й інші кримінальні правопорушення (крадіжки, грабежі тощо). Характерним для таких груп є те, що більшість їх учасників, як правило, є мешканцями одного району, добре знають один одного за навчанням, спільним проведенням часу і вчиняють злочин неподалік від постійного місця проживання, або ж місця де проводять свій вільний час.

    Особа потерпілого. Переважна більшість потерпілих від злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості є особами жіночої статі. Досить часто потерпіла особа і злочинець тією чи іншою мірою знайомі один з одним (приблизно половина зареєстрованих злочинів). Значну частину потерпілих складають неповнолітні (в тому числі і чоловічої статі), серед яких досить багато виховувалися в несприятливих сімейних умовах (відсутність одного з батьків, матеріальні труднощі, насильство в родині, пияцтво батьків, їх аморальна поведінка тощо). Біля третини всіх потерпілих (дорослих й неповнолітніх) перебували в момент статевого посягання в тому чи іншому ступені алкогольного сп’яніння.

    Специфічну групу потерпілих складають особи, які страждають різними психічними захворюваннями, у тому числі шизофренією, а найчастіше олігофренією. Особливо велика частина таких потерпілих серед 14–15-літніх. Порушення психічного розвитку, інтелектуальна недостатність досить часто пов’язані у неповнолітніх з підвищеною сексуальністю, що значною мірою полегшує здійснення сексуальних посягань, – вони в силу свого хворобливого стану не в змозі адекватно оцінювати та перешкоджати статевим посяганням злочинця.


    2. Початковий етап розслідування злочинів проти статевої свободи та статевої
    недоторканості

    Типовий перелік обставин, який підлягає встановленню під час розслідування злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості, включає: відомості про особу потерпілого; місце і час вчинення злочину; спосіб учинення злочину; наявність обтяжуючих обставин; відомості про особу злочинця, характер його стосунків з потерпілим; ступінь вини і роль кожного з учасників вчинення групового злочину; наслідки злочину; причини й умови, що сприяли його вчиненню.

    На початковому етапі розслідування злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості перед слідчим стоять наступні завдання: отримання й закріплення вихідної інформації про злочин шляхом проведення слідчих (розшукових) дій; встановлення та затримання підозрюваного; перевірка причетності конкретної особи чи осіб до вчиненого злочину.

    Після отримання заяви про вчинення злочину слідчому необхідно невідкладно розпочати кримінальне провадження, оскільки зволікання може спричинити зникнення слідів злочину, наприклад, сперми, тілесних ушкоджень, що свідчать про статеві зносини та їх насильницький характер. Обов’язково вчиняються заходи, що забезпечують збереження одягу і білизни потерпілої особи та підозрюваного (з усіма наявними на них слідами), терміново призначається судово-медична експертиза цих осіб з метою фіксації слідів статевого акту (насильницьких дій сексуального характеру) і тілесних ушкоджень.

    Початок розслідування ситуаційно залежить від наявності (відсутності) попередніх стосунків між потерпілою особою та злочинцем.

    Типові слідчі ситуації, що виникають на початковому етапі розслідування злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості, можна класифікувати за наступними критеріями:

    1. Залежно від моменту затримання підозрюваного: затримано на місці вчинення злочину; затримано через деякий час; підозрюваний зник з місця події, але відомі його дані; підозрюваний зник з місця події, і його дані невідомі.
    2. За кількісним складом учасників: одноосібно; групою осіб. У разі вчинення злочину групою осіб: потерпіла знає всіх учасників вчинення злочину; потерпіла знає одного з учасників злочину, а інших – ні, потерпіла не знає жодного з учасників злочину.
    3. Залежно від факту знайомства потерпілої особи і підозрюваного: потерпіла знайома з підозрюваним; потерпіла познайомилася з підозрюваним незадовго до нападу; потерпіла не знайома з підозрюваним, але запам’ятала його зовнішність і зможе його впізнати; потерпіла не знайома з підозрюваним і впізнати його не зможе.

    У системі першочергових слідчих (розшукових) дій та інших заходів, спрямованих на розслідування злочину, слід виділити наступні:

    Якщо на початковому етапі розслідування у слідчого відсутня інформація про особу підозрюваного, можуть бути вивчені аналогічні нерозкриті кримінальні правопорушення, що дозволять доповнити перелік ознак невідомого злочинця та висунути версію про вчинення цих злочинів однією особою.

    Якщо місцезнаходження підозрюваного невідоме, слідчий, прокурор згідно ст. 281 КПК України оголошує його розшук. Здійснення розшуку підозрюваного може бути доручено оперативним підрозділам.

    Загальними типовими версіями під час розслідування злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості є:

    1) мало місце вчинення злочину проти статевої свободи та статевої недоторканості;

    2) заява про вчинення злочину є неправдивим повідомленням;

    3) мало місце вчинення іншого злочину (наприклад, умисне заподіяння тілесних ушкоджень);

    4) злочин не був закінчений (потерпіла зуміла захиститися), був лише замах на вчинення злочину.

    Щодо особи злочинця повинні бути перевірені наступні типові версії:

    1) злочин вчинено особою, на яку вказала потерпіла;

    2) потерпіла помиляється щодо особи, яка вчинила злочин;

    3) потерпіла умисно обмовляє конкретну особу.

    Під час перевірки версії про причетність до вчинення злочину проти статевої свободи та статевої недоторканості конкретної особи перш за все повинні бути проведені такі слідчі (розшукові) дії, як допит підозрюваного та пред’явлення його для впізнання.

    Найчастіше на свій захист підозрювані висувають наступні версії:

    1) визнають зустріч з потерпілою та факт статевих зносин з нею, але заперечують їх насильницький характер;

    2) заперечують статеві зносини з потерпілою, посилаючись на алібі.

    Для перевірки версії про добровільний характер статевого акту необхідно докладно проаналізувати обставини зустрічі та стосунки потерпілої з підозрюваним. З цією метою слідчий повинен шляхом допиту підозрюваного, потерпілої та свідків, на яких вони посилаються, встановити:

    У ситуації, коли підозрюваний заперечує факт зустрічі з потерпілою, посилаючись на алібі, необхідно:

    При перевірці версії про завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину слід встановити такі обставини:

    1) обставини подання заяви про вчинення злочину:

    ким, коли і з чиєї ініціативи;

    чи добровільно подана заява;

    2) чи дозволяли об’єктивні умови вчинити злочин проти статевої свободи та статевої недоторканості (обстановка вчинення злочину, погодні умови та інші чинники іноді можуть вказувати на неправдивість заяви);

    3) чи є на тілі потерпілої та її одязі сліди насильства: синці, садна та інші ушкодження;

    4) в яких стосунках перебувала заявниця з підозрюваним до події злочину (особисті, службові, сімейні, майнові або інші стосунки, які могли стати підставою для завідомо неправдивого повідомлення про вчинення злочину).

    Під час розслідування злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості важливо враховувати, що позиція і показання потерпілих можуть бути нестійкими. Найчастіше це відбувається під впливом зацікавлених осіб (родичів, друзів, знайомих особи, яка вчинила злочин) і одночасно тієї складної життєвої ситуації, до якої потрапляє після злочину потерпіла особа. Тому, по можливості, необхідно забезпечити збереження в таємниці місця проживання і навчання (роботи) потерпілої особи та її рідних, запропонувати їм негайно повідомляти про будь-які спроби здійснення на них впливу. При надходженні відповідних сигналів необхідно проводити розслідування в повному обсязі за кожним фактом впливу і вирішувати питання про притягнення винних до відповідальності. Крім того, із самого початку розслідування необхідно ретельно перевіряти та підкріплювати іншими доказами інформацію, отриману від потерпілих, підозрюваного та інших осіб для того, щоб згодом, у випадку зміни потерпілою особою позиції і показань, сукупність зібраних доказів відображала повне і неупереджене розслідування події.


    3. Проведення окремих слідчих (розшукових) дій

    Огляд місця події у кримінальних провадженнях про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості є обов’язковою і невідкладною слідчою (розшуковою) дією. До участі в його проведенні, якщо є така можливість, необхідно запросити потерпілу особу.

    На стадії підготовки до проведення огляду потрібно вирішити низку організаційних питань, які надалі забезпечать якість проведення вказаної слідчої (розшукової) дії, а саме: 1) вжити заходів щодо забезпечення охорони місця події; 2) отримати інформацію про місце проведення огляду, особу злочинця, особу потерпілого; 3) запросити спеціалістів; 4) запросити понятих; 5) підготувати відповідну техніку, необхідну для пошуку слідів злочину.

    Після прибуття на місце події потрібно: 1) зафіксувати обстановку, яка склалася на момент огляду; 2) шляхом опитування очевидців у формі бесіди отримати попередні відомості, які повинні бути взяті до уваги під час огляду; встановити, які зміни, ким і з якою метою були внесені на місці події; 3) провести інструктаж учасників огляду.

    Під час огляду місця події слідчий, насамперед, за слідами встановлює факт перебування там потерпілої особи і підозрюваного. Це, зокрема, можуть бути: сліди пальців рук; порушення обстановки – меблів, предметів побуту (що може свідчити про боротьбу потерпілої особи підозрюваного); речі або їх частини, що належали потерпілій особі чи підозрюваному; сліди крові, сперми, слини, поту, інших виділень організму. Особливу увагу необхідно зосередити на тих місцях (наприклад, ліжко), де безпосередньо мав місце насильницький статевий акт чи інші дії сексуального характеру, при цьому, важливо оцінювати, чи збігається обстановка на місці події з отриманими раніше показаннями або поясненнями заявника.

    Залежно від місця, де було вчинено злочин (ліс, поле, вулиця, приміщення тощо) звертається увага на стан навколишньої обстановки. Наприклад, якщо злочин вчинений на відкритій місцевості, то необхідно зафіксувати в протоколі огляду і плані до нього віддаленість місця події від житлових будівель або тих місць, де у момент події могли бути люди, а також характер і стан ґрунту, трави, кущів тощо.

    Заключний етап огляду при розслідуванні злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості включає в себе такі дії: 1) складання протоколу огляду й необхідних планів, схем, креслень; 2) упаковку об’єктів, вилучених із місця події; 3) вжиття заходів для збереження тих, що мають доказове значення, об’єктів, які неможливо або недоцільно вилучати з місця події.

    Необхідно пам’ятати, що від правильної організації та проведення огляду місця події залежить подальший хід розслідування в цілому, а також, що втрата будь-якої доказової інформації може призвести до негативних наслідків (наприклад, не встановлення особи злочинця тощо).

    Освідування є невідкладною слідчою (розшуковою) дією, яка часто передує призначенню в кримінальному провадженні судово-медичної експертизи. Як і будь-яка слідча (розшукова) дія, освідування включає в себе три етапи: підготовчий, робочий і заключний.

    Підготовка до проведення освідування під час розслідування злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості передбачає: 1) прийняття рішення про проведення освідування; 2) планування проведення освідування; 3) створення необхідних умов для успішного проведення освідування.

    Безпосередньо робочий етап освідування під час розслідування злочинів складається з такого комплексу дій та їх послідовності:

    1. Проведення загального огляду освідуваного, який проводиться зверху донизу, від загального до окремого. Необхідно оглянути відкриті ділянки тіла – голову, шию, кисті рук. При огляді голови й тіла особливу увагу необхідно звернути на ті частини, які вкриті волосяним покривом.
    2. Запропонувати освідуваній особі зняти одяг та скласти окремо кожен його предмет (це потрібно для його подальшого огляду та призначення судових експертиз).
    3. Проведення детального огляду освідуваного. Для цього рекомендується залучити спеціаліста та технічні засоби фіксації. Під час опису тілесних ушкоджень необхідно зафіксувати: вид ушкодження, кількість і локацію ушкоджень, розміри, конфігурацію, стан, колір, характер країв ран і периферичної поверхні, взаємне розташування ушкоджень, їх розташування щодо інших орієнтирів. Опис особливих прикмет має включати в себе: характер, найменування, місце розташування, форму, розмір, колір, зміст татуйованого малюнка або напису.

    На заключному етапі проведення освідування складається протокол, що повинен точно, послідовно й об’єктивно відображати всю криміналістично значущу інформацію.

    Допит потерпілого. Показання потерпілих у зв’язку з посяганням на їх статеву свободу та недоторканість відрізняються, як правило, підвищеною емоційністю. Потерпілі, як правило, тривалий час зберігають в емоційній пам’яті те, що пережили: страх, біль, відчай, фізичне страждання. В окремих випадках можливе навіть виникнення душевного розладу. Тому вкрай важливі обставини злочину ніби відторгаються свідомістю.

    Враховуючи це, взаємодія слідчого з потерпілим повинна будуватися з урахуванням стану останнього. Під час його допиту слідчий повинен дотримуватися правил пристойності, виявляти уважність, люб’язність, чемність, вихованість, підтримувати потерпілого морально. Іноді ефективним буде проведення такого допиту слідчим жіночої статі.

    Головне для слідчого під час такого допиту – не допускати тривалої тиші. Це особливо пригнічує потерпілого. Отже, поведінка слідчого має бути активною, відзначатися старанністю, турботою і навіть видимим співчуттям. Доброзичливість та терпіння – це головне, що потрібно слідчому під час такого допиту. Важливо переконати потерпілого, що від повноти та точності отриманих від нього показань залежить успішність розслідування та притягнення злочинця до відповідальності. Також потерпілому потрібно пояснити, що показання про відомі йому обставини будуть зберігатися в таємниці.

    Оскільки найбільш важливу інформацію про вчинений злочин слідчий, як правило, отримує від потерпілого, його необхідно якомога детальніше допитати про всі обставини вчинення злочину, про його поведінку та дії злочинця в момент посягання та після нього.

    Під час допиту потерпілого необхідно встановити наступні відомості:

    1) де і коли вчинено злочин, та хто його вчинив;

    2) якщо потерпіла особа раніше була знайома з ґвалтівником, то де і коли познайомилися з ним і які стосунки підтримувала;

    3) у разі коли заява про вчинення злочину була подана через деякий час після зазначеної події, потрібно з’ясувати причини такої поведінки потерпілої особи;

    4) чи мав місце статевий акт, інше проникнення в тіло (оральне чи анальне) чи дії сексуального характеру без проникнення в тіло потерпілої особи;

    5) якщо злочин вчинений групою осіб, то які дії вчиняв кожний з них;

    6) які конкретні дії вчиняв злочинець і що говорив;

    7) чи чинила опір потерпіла особа злочинцеві і якщо так, то який саме, чи могли залишитися його сліди на одязі та тілі;

    8) які тілесні ушкодження отримала потерпіла особа від злочинця;

    9) як вона була одягнута у момент вчинення злочину, де цей одяг знаходиться, чи підлягав він пранню або хімічному впливу, чи є сліди боротьби та насильства на її одязі;

    10) як був одягнутий злочинець, які предмети, що належать їй або злочинцю, могли залишитися на місці події;

    11) кому розповідала потерпіла особа про те, що трапилося з нею;

    12) хто ще володіє будь-якими відомостями, що можуть мати значення для розслідування;

    13) чи мала потерпіла особа до вчинення стосовно неї злочину статеві зносини, якщо так, то коли востаннє;

    14) які наслідки для потерпілої особи спричинив злочин;

    15) чому потерпіла особа виявилася в місці де стосовно неї був вчинений злочин.

    Якщо потерпілому злочинець не відомий, то під час допиту необхідно найдокладніше з’ясувати ознаки зовнішності злочинця, які сприяли б його розшуку.

    Допит підозрюваного. Допит підозрюваного необхідно проводити одразу після допиту потерпілого і огляду місця події. До допиту підозрюваного необхідно ретельно підготуватися, проаналізувати показання потерпілого, свідків, результати огляду місця події, одягу потерпілого та підозрюваного, освідування потерпілого, ознайомитися з документами, що дозволяють скласти уявлення про особу підозрюваного, його спосіб життя та поведінку. Такі дані необхідні для визначення тактики допиту та орієнтування слідчого під час його проведення.

    В більшості випадків на першому допиті підозрюваний заперечує факт статевих зносин чи вчинення інших дій сексуального характеру з потерпілою особою, посилаючись на алібі, а у разі визнання – стверджує, що воно мало місце за добровільною згодою. В окремих випадках він може навіть стверджувати, що перебуває з потерпілою особою значний час в статевому зв’язку.

    Для перевірки алібі підозрюваний детально з усіма подробицями допитується з приводу того, де він був і що робив в той час коли був вчинений злочин і хто це може підтвердити, щоб в подальшому можна було знайти свідків і перевірити алібі.

    У випадку, якщо підозрюваний визнає факт статевих зносин, але стверджує, що це було за згодою потерпілої, необхідно з’ясувати наступні питання: як давно він знайомий з потерпілою і який характер їх відносин, хто може це підтвердити. Якщо в ході розслідування буде встановлено наявність ушкоджень на тілі потерпілої особи, у підозрюваного необхідно вимагати пояснень з приводу їх походження.

    У тому разі, коли підозрюваний визнає свою вину, йому пропонують дати детальні показання про час, місце і обставини вчиненого злочину, а також про характер застосованого насильства та опір потерпілої особи.

    Призначення судових експертиз. У кримінальних провадженнях про вчинення злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особливе місце серед інших видів судових експертиз займає судово-медична експертиза. Вона проводиться з метою встановлення самого факту статевих зносин з потерпілою особою, дослідження слідів, що свідчать про їх насильницький характер, а також для визначення наслідків вчиненого злочину (тяжкість і механізм утворення тілесних ушкоджень у потерпілої особи та підозрюваного, зараження венеричної хворобою, вагітність тощо).

    Потерпіла направляється на судово-медичну експертизу негайно після її допиту. Тут залежно від обставин кримінального провадження можуть бути поставленні наступні питання:

    Під час розслідування злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості досить часто призначається експертиза матеріалів, речовин та виробів. Як правило, вона проводиться з метою дослідження мікрооб’єктів, що залишаються на місці події, на підозрюваному та потерпілій особі або на їх одязі. На вирішення цієї експертизи можуть бути поставлені наступні питання:

    Судово-біологічна експертиза може бути призначена у разі необхідності дослідити одяг потерпілої особи або підозрюваного для виявлення групової належності плям крові, слини та інших виділень людського організму.

    Судово-психологічна експертиза проводиться для вирішення питань, що стосуються психологічної характеристики потерпілої особи та підозрюваного, особливо якщо вони є неповнолітніми. З її допомогою можна визначити:

    Додаткового, якщо потерпіла особа та підозрюваний є неповнолітніми або малолітніми, на вирішення судово-психологічної експертизи можуть бути додатково поставлені наступні питання: