РОЗДІЛ 2. КРИМІНАЛІСТИЧНА ТЕХНІКА

Тема 11. КРИМІНАЛІСТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗВУКОВИХ СЛІДІВ (ФОНОСКОПІЯ)

  • Мультимедійна презентація
  • Тестовий контроль знань
    • Лекційний матеріал
  • 1. Загальні положення фоноскопії
  • 2. Вимоги до порівняльних зразків голосу та мовлення
  • 3. Експертиза відео-, звукозапису

    • 1. Загальні положення фоноскопії

    Фоноскопія – це галузь криміналістичної техніки, яка вивчає закономірності виникнення та фіксації звукових слідів, а також засоби та методи їх дослідження під час розслідування кримінальних правопорушень.

    В системі криміналістики фоноскопія (дослідження відео-, звукозапису) представляє сукупність знань, що утворюють окрему криміналістичну теорію.

    Звук являє собою миттєву зміну в матеріальному середовищі і подібно до інших матеріальних слідів-змін реально існує і його можна зафіксувати технічними засобами. Тому такі сліди називають слідами звуку, або звуковими слідами, а фізичне тіло, яке генерує звук, – джерелом звуку.

    Термін «фоноскопія» з’явився і застосовувався для позначення криміналістичних ідентифікаційних досліджень особи за усним мовленням. Пізніше його зміст розширився і став охоплювати безліч питань, які виникають при дослідженні будь-яких сигналів, що мають звукову природу утворення чи тісно пов’язаних зі звуком (наприклад, магнітний звукозапис).

    Голос і мовлення людини з давніх часів використовувалися для розслідування злочинів і викриття злочинців шляхом безпосереднього освідування очевидців перед суддями. Показання свідків про зміст почутого, підслуханого і впізнання обвинуваченого або підозрюваного за його голосом та мовленням тривалий час були і є серйозними доказами.

    Голос і мовлення людини віддавна цікавили вчених, які намагалися дослідити механізм мовотворення і сприйняття мови. Ще Гіпократ уперше висловив припущення про те, що голос зароджується в гортані. І лише в ХVІ столітті Леонардо да Вінчі детально дослідив проблему мовотворення і зробив перші малюнки гортані, дуже близькі до сучасних.

    Через двадцять століть після Гіпократа італійський патологоанатом Везалій у 1593 році встановив, що голос виникає у вузькому просторі всередині гортані, а трохи пізніше описав дві «зв’язки» всередині гортані, які з тих пір називаються голосовими складками.

    Природу формування звуків уперше розкрив німецький учений Гельмгольц Герман Людвіг Фердинанд (1821–1894), автор фундаментальних праць з фізики, біофізики, фізіології і психології. Ним уперше були виведені основні рівняння взаємозв’язку геометрії об’ємних порожніх фігур та їх резонансних частот. Цей перший крок в освоєнні мовної технології відразу ж породив спробу створити механічну машину, що могла б говорити, однак реалізувати цю ідею до кінця не вдалося.

    Наступним важливим кроком в освоєнні мовної технології був винахід механічного пристрою запису звуку французьким аматором Шарлем Кро. 30 квітня 1877 р. він представив Французькій Академії наук свій винахід, названий «фонограф», що дозволяв механічно записувати звук на скляний диск, вкритий сажею, а потім фотоспалахом переносити звукові доріжки на світлочутливу хромову пластинку.

    У грудні 1877 р. американський винахідник Томас Эдісон продемонстрував свій фонограф у дії: звук записувався на обгорнений в олов’яну фольгу циліндр. Через 10 років німецький винахідник Эміль Берлінер запатентував фонограф, у якому запис звуку провадився на цинковий диск, вкритий тонким шаром воску, а тиражування здійснювалося хімічним травленням.

    Ключовим етапом розвитку фоноскопії загалом (не лише криміналістичної) став винахід приладу, що дозволив не лише багаторазово відтворювати мовний сигнал, але і побачити його перетворену форму, що яскраво відображає артикуляційні і голосові особливості того, хто говорить. Розроблявся цей прилад довго. Протягом 20–30-х років XX ст. у науковому світі пропонувалася безліч варіантів візуалізації мовних сигналів. Після довгих випробувань і добору кращого способу до кінця другої світової війни нарешті був розроблений прилад, факт існування якого довго зберігався в таємниці через його велике військове значення. Лише 9 листопада 1945 р. у щотижневому журналі «Science» у статті «Видимі образи звуку» Ральф Поттер уперше відкрив завісу таємності над новим інструментом, розробленим співробітниками фірми «Bell Telephone Laboratories». Спочатку його назвали звуковим спектрографом, але пізніше за ним закріпилася інша назва – сонограф. Поява сонографа уможливила побачити одночасно й артикуляційні, і голосові особливості того, хто говорить, й до 1944 р. породила безліч проектів вирішення проблеми ідентифікації особи за мовним сигналом.

    З розвитком звукозаписуючої техніки, способів і методів дослідження звуку спектральними засобами з’явилася реальна можливість використовувати результати аналізу мови і голосу людини в кримінальному судочинстві. Еволюція цього виду експертизи почалася в 60-х роках ХХ ст. завдяки розвитку науки і техніки в таких галузях як акустика, теорія мовотворення і мовосприйняття, інформатика, цифрова обробка сигналів, мовна лінгвістика, фонетика, фонологія та інші. Сутність нового напряму досліджень зводилася до фіксації, дослідження й використання у доказуванні за кримінальними справами матеріально закріплених звукових слідів, головним чином голосу і мовлення людини. У колишньому СРСР системні дослідження індивідуальних ознак мови і голосу на початку 60-х років розпочав вести Г.С. Рамішвілі, залучаючи для цих цілей аудиторні, експертні і всі доступні інструментальні методи аналізу мовних сигналів.

    Не менш значущими для криміналістичної фоноскопії стали роботи представників Київської школи фоноскопічних досліджень Ю.Ф. Жарікова та Л.І. Громовенка, які створили не лише теоретичні основи її розвитку, а й розробили нові на той час прилади для встановлення ознак монтажу магнітних плівок, інструментальних методів ідентифікації тощо.

    Спочатку для проведення фоноскопічних ідентифікаційних досліджень, пов’язаних із встановленням індивідуальної тотожності осіб, голос і мовлення яких були записані на спірній і порівняльній фонограмах, використовувалася так названа «видима мова». «Видима мова» – це динамічна спектрограма з тривимірним зображенням на ній змін амплітуди і частоти в часі. Такі спектрограми, як і відбитки пальців, вважалися спочатку відбитками голосів конкретних осіб. Однак надалі було помічено, що динамічні спектрограми залежать від амплітудно-частотних характеристик трактів засобів звукозапису, характеристики мікрофона, аудитивних перешкод і безлічі інших факторів. Більш того, динамічні спектрограми, особливо в нижній частині частотного діапазону, мають інваріантні мовні ознаки, а значить мало інформативні для ідентифікації. З цієї причини фахівці в галузі судової фонетики і вчені, які фундаментально досліджують розпізнавання мовних образів, були змушені шукати і знайшли безліч інших фізичних і лінгвістичних ознак для ідентифікації особи за голосом і мовленням.

    На сьогодні судова фоноскопія є однією з порівняно нових і успішно розвинутих галузей криміналістичної науки. Вона охоплює діапазон досліджень: від відновлення розбірливості мовлення, втраченої в процесі запису її на магнітний носій, та визначення емоційного стану людини, яка говорить, до її ідентифікації та технічного дослідження апаратури та носіїв запису.


    2. Вимоги до порівняльних зразків голосу та мовлення

    Зразки голосу та мовлення – це об’єкти, без яких проведення порівняльних (ідентифікаційних) досліджень є неможливим. Вони можуть бути експериментальними, умовно-вільними або вільними.

    Експериментальні зразки – відібрані спеціально для проведення експертизи.

    Умовно-вільні зразки – отримані під час проведення процесуальних дій, в ході яких застосовувався відео-, звукозапис у встановленому законом порядку.

    Вільні зразки – записи, які за часом і характером не пов’язані з призначенням і проведенням експертизи (інтерв’ю, публічні виступи, записи особистого характеру тощо).

    Будь-які з перелічених вище видів зразків повинні мати репрезентативність (достатність у їх кількості та якості) і бути порівнюваними (створювати можливість порівняння).

    До відбору зразків голосу та мовлення особи, стосовно якої ініціюється питання ідентифікації, висуваються наступні вимоги:

    Фонограма/відеофонограма, окрім анкетних даних особи та інших відомостей, передбачених процесуальною дією, повинна також містити дані про тип апаратури запису і під’єднуваного мікрофона (у разі його використання), тип носія, а також дані, що мають значення під час проведення досліджень лінгвістичними методами, а саме: місця найбільш тривалого проживання, знання мов, хронічні захворювання, що впливають на формування мовлення, захворювання в період часу між виконанням досліджуваного запису й експериментальних зразків (бронхіт тощо).

    Недотримання хоча б деяких із зазначених вище вимог до відбору зразків голосу та мовлення особи, стосовно якої ініціюється питання ідентифікації, значно обмежує можливості експертизи відео-, звукозапису або і взагалі унеможливлює її проведення.


    3. Експертиза відео-, звукозапису

    Аудіо-, відеозаписи та пристрої, за допомогою яких їх створюють, копіюють і редагують, вже давно стали невід’ємною частиною життя сучасного суспільства, швидко заполонивши собою всі його сфери. Як наслідок, збільшилася кількість кримінальних проваджень, матеріали яких являють собою аудіо- чи відеоінформацію, зафіксовану на різних носіях. Водночас зросла й актуальність судових експертиз за напрямом досліджень матеріалів і засобів відео-, звукозапису, які на сьогодні мають змогу вирішувати широкий спектр ідентифікаційних і діагностичних питань.

    Судові експертизи (експертні дослідження) відео-, звукозапису проводяться за такими напрямами відповідно до експертних спеціальностей:

    1) технічне дослідження матеріалів та засобів відео-, звукозапису;

    2) дослідження диктора за фізичними параметрами усного мовлення, акустичних сигналів та середовищ;

    3) лінгвістичне дослідження усного мовлення.

    Об’єктами досліджень експертизи відео-, звукозапису є сигналограми:

    Сигналограми можуть бути представлені в аналоговому або цифровому вигляді на магнітних, оптичних чи електронних носіях. За останні роки цифрове записування сигналу майже повністю витіснило аналогове, що, у свою чергу, внесло свої особливості в експертизу відео-, звукозапису.

    Види досліджень, які проводяться під час експертизи відео-, звукозапису, та орієнтовний перелік вирішуваних питань:

    1. Ідентифікаційні дослідження голосу та мовлення людини (встановлення індивідуальної та групової тотожності осіб шляхом порівняння їх голосів і мовлення на сигналограмах-зразках і досліджуваних сигналограмах). Орієнтовні питання, що вирішуються:

    Для ототожнення осіб за усним мовленням експерту надаються:

    1) порівняльні зразки голосу та мовлення, вимоги до яких описані нижче;

    2) протоколи (або їх копії) огляду та прослуховування досліджуваних записів, оформлені відповідно до процесуальних вимог;

    3) протоколи (або їх копії) про відібрання зразків голосу та мовлення.

    2. Діагностичні дослідження голосу та мовлення людини (встановлення певних ознак голосу та мовлення особи). Орієнтовні питання:

    Анонімні повідомлення, які надаються експерту без порівняльних зразків голосу та мовлення підозрюваного, підлягають лише діагностичним дослідженням. Орієнтовні питання:

    Визначення статі, віку, рівня освіти, професії, типу темпераменту, рис характеру, стану здоров’я тощо, а також психологічного й емоційного стану диктора за його голосом і мовленням виходить за межі компетенції експерта з експертними спеціальностями 7.1 (Технічне дослідження матеріалів та засобів відео-, звукозапису), 7.2 (Дослідження диктора за фізичними параметрами усного мовлення, акустичних сигналів та середовищ), 7.3 (Лінгвістичне дослідження усного мовлення).

    Встановлення дослівного змісту розмов не є експертним завданням, оскільки не потребує застосування спеціальних знань. Встановлення дослівного змісту розмов залежно від визначеної ініціатором мети може здійснюватися стосовно всього усного тексту, його окремих фрагментів (дослівний зміст), або стосовно окремих дикторів (персоніфікований зміст). Орієнтовні питання (вирішуються як супутні за необхідності):

    Для діагностичних досліджень голосу і мовлення людини експерту також надаються протоколи (або їх копії) огляду та прослуховування досліджуваних записів, оформлені відповідно до процесуальних вимог.

    3. Дослідження пристроїв звуко- та відеозапису (діагностичні дослідження щодо встановлення технічних умов і технології отримання запису). Орієнтовні питання:

    Слід зазначити, що з технічної точки зору оригіналом є фонограма/відеофонограма/відеограма, виконана в результаті запису сигналу безпосередньо від першоджерела на носій інформації, що знаходиться безпосередньо в пристрої (касета, вбудована пам’ять тощо) та іноді невіддільна від нього. Під копією розуміють файл, скопійований на будь-який інший носій інформації.

    Для досліджень пристроїв звуко- та відеозапису, досліджень щодо встановлення технічних умов та технології отримання запису експерту надаються:

    1) оригінальна фонограма/відеофонограма/відеограма;

    2) пристрій, яким здійснювалася фіксація події та щодо якого ставляться питання;

    3) додаткове обладнання, що використовувалося для запису, у повному складі: мікрофон, джерело живлення, прилади управління, кабелі тощо; інструкція до нього з характеристиками;

    4) повні відомості про внесення конструктивних змін у пристрій запису та додаткове обладнання із зазначенням хронології таких змін та опис тракту запису від передавача (мікрофона, відеокамери) до приймача (технічного засобу фіксації) із зазначенням кількості каналів та інших супутніх технічних засобів;

    5) чистий носій для створення експериментальних записів.

    Перелік питань не є вичерпним, а матеріали, пристрої і засоби, що надаються експерту, можуть варіюватися відповідно до конкретно поставленого питання.

    4. Ідентифікаційні та діагностичні дослідження звукового середовища (встановлення тотожності та характеристик звукового середовища за ознаками досліджуваного об’єкта). Орієнтовні питання:

    Суб’єктом фоноскопічної експертизи є експерт, який безпосередньо проводить дослідження. Вирішення різноманітних завдань фоноскопічною експертизою вимагає залучення фахівців, які мають спеціальну експертну підготовку та спеціальні знання в галузі аналізу акустичних і лінгвістичних характеристик голосу і мовлення.

    Спеціальними знаннями в даному виді досліджень є наступні:

    Цей перелік досить великий, тому фоноскопічні дослідження голосу і мовлення, як правило, проводяться комісією експертів – акустиком і лінгвістом, що приймають спільне рішення.

    Експертне дослідження цифрових та аналогових фонограм складається з наступних стадій: підготовче дослідження, аналітичне дослідження, порівняльне дослідження, до якого входить експертний експеримент, синтез результатів дослідження, формулювання висновків.

    Підготовче (попереднє) дослідження. Під час підготовчого дослідження експерт виконує такі дії:

    У разі відсутності або неповноти тих чи інших даних, технічних засобів тощо експерт надсилає відповідне клопотання про їх надання.

    Аналітичне дослідження. Під час аналітичного дослідження цифрових та аналогових фонограм застосовуються такі основні методи:

    Аудіоаналіз (прослуховування). Прослуховування використовується для отримання інформації безпосередньо зі звукової інформації, зафіксованої у фонограмі, відеофонограмі. Так, певні елементи всередині запису можуть бути використані для визначення, в якому місці, за яких обставин, у який час доби тощо було створено досліджувану фонограму, відеофонограму. Основними ознаками, якими оперує в цьому випадку експерт, є:

    Візуальний аналіз (спостереження). Проводиться з використанням програм звукових редакторів після введення фонограми, відеофонограми в комп’ютер (оцифрування, відеозахват тощо). При цьому фонограма, чи звукоряд відеофонограми виводиться на екран монітору як зображення та може супроводжуватися відтворенням окремих звукових фрагментів на головні телефони (навушники) або акустичні системи (звукові колонки).

    Загальні функції спостереження включають:

    Слід пам’ятати, що в разі використання частотної фільтрації та шумоочищення файли, що піддавалися такій обробці, непридатні для подальших порівняльних досліджень та мають бути збережені у комп’ютері експерта (у разі потреби) під іншим ім’ям.

    Аналіз формату фонограми (метадані). Зазвичай цей аналіз передбачає наявність у розпорядженні експерта порівняльних об’єктів дослідження, умови та спосіб фіксації яких збігається або подібний до умов та способу фіксації досліджуваних записів.

    У разі відсутності зазначених вище порівняльних об’єктів дослідження або їх недостатності експерт проводить експериментальне дослідження, метою якого є:

    Надалі проводять такі дослідження:

    Порівняльне дослідження. На даній стадії застосовуються наступні основні методи дослідження:

    Аудитивний аналіз відноситься до категорії слухових досліджень. Він спрямований на виявлення і реєстрацію ознак та особливостей людського голосу і мовлення органолептичним (слуховим способом) та проявів акустичного середовища й апаратури запису.

    Велике значення для аудитивного аналізу мають фізіологічні властивості слухового апарата експерта. Записи, що надходять на експертизу, найчастіше мають високий ступінь зашумленості, значний перепад рівня голосових і акустичних перешкод. Іноді проявляються і негативні емоції від змісту записаного – ненормативна лексика, погрози тощо.

    Інструментальний акустичний аналіз фонограм. З переходом на комп’ютерну технологію аналізу мовних сигналів інструментально-апаратний комплекс став практично однаковим для всіх видів фоноскопічних досліджень: різні схеми реєстраційних, вимірювальних і аналітичних систем реалізуються в програмній формі.

    Всі інші «слухові» ознаки, що характеризують конкретні особливості мовлення та індивідуалізують, відносяться до класу лінгвістичних.

    Лінгвістичний аналіз мовлення. Лінгвістичні ознаки сприймаються експертом на слух і характеризують різні властивості звукового ладу мови, відображають індивідуальні мовні і мовленнєві навички, а також інтелектуальні здібності та особливості викладення думок того, хто говорить.

    Одним з головних достоїнств лінгвістичних ознак є те, що експерт при їх виділенні здатний уловити дрібні відтінки, відхилення у звучанні мови, оцінювати розходження, що не піддаються сьогодні інструментальному вимірюванню. При цьому експерт порівняно легко адаптується до досить високого рівня перешкод і перекручувань, що мають місце в спірних фонограмах.

    Для проведення повноцінного аналізу експерт повинен орієнтуватися у таких лінгвістичних дисциплінах, як: фонетика, фонологія, синтагматика, акцентологія, лексикологія, семасіологія, фразеологія, словотвір, морфологія, синтаксис, стилістика, діалектологія, соціолінгвістика, нейролінгвістика, психолінгвістика.

    Об’єктом лінгвістичного аналізу, що проводиться в процесі фоноскопічної експертизи, є мовна діяльність людини (людей), зафіксована на магнітних носіях, яка відображається в юридичних фактах різного виду.

    Мовна діяльність – одна з видів людської діяльності (поряд із трудовою, пізнавальною тощо), пов’язаних з виконанням комунікативної функції особистості в результаті синтезу інтелектуальних і моторних операцій.

    Синтез результатів дослідження. Формулювання висновків та оформлення результатів. На даній стадії дослідження проводиться формування проміжних і кінцевих висновків щодо завдань, які було винесено на вирішення експертизи, підґрунтям до чого є всі дані, що були отримані під час досліджень на етапах аналітичного та порівняльного дослідження. Оформлення ходу та результатів дослідження висновком здійснюється згідно з чинними нормативними документами, які регламентують порядок проведення судових експертиз та експертних досліджень.