Навчально-методичні матеріали

Тема 9. Судово-психіатрична експертиза осіб з хронічними психічними захворюваннями

Семінарське заняття № 2
  • Мультимедійна презентація
  • Рекомендована література
  • 1. Судово-психіатрична оцінка психопатії
  • 2. Просте та атипове алкогольне сп’яніння
  • 3. Хронічний алкоголізм, особливості перебігу та психічні розлади
  • 4. Алкогольні психози, їх види, перебіг та особливості психічних розладів при них.
    Судово-психіатрична оцінка

    • Рекомендована література

    1. Білецький Є.М., Білецька Г.А. Судова медицина та судова психіатрія. Навчальний посібник. – К.: Одісей, 2008. – 200 с.
    2. Жабокрицький С.В., Чуприков А.П. Судова психіатрія. – К.: МАУП, 2014. – 432 с.
    3. Колесник В.А. Судова психіатрія. Курс лекцій. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 221 с.
    4. Основи судової медицини та психіатрії: Методичні рекомендації / Укладач: Г.В.Мазулін. – Запоріжжя, Запорізький юридичний інститут ДДУВС, 2008. – 27с.
    5. Судебная медицина и психиатрия : Учебное пособие / А.С. Звонок, Н.Ф. Недоступ, А.Л. Туревич. - Луганск: РИО ЛГУВД, 2007. – 129 с.
    6. Звонок О.С. и др. Судебная медицина и психиатрия : Учебное пособие // М-во внутр. дел Украины. Луганск. госуд. ун-т внутр. дел.
    7. Моховиков А.Н. Судебная психиатрия: Учебн. пособие. - изд. 2-е испр. и доп. – Одесса: Юридична література, 2002. – изд. 4-е испр. и доп. – Одесса: Юридична література, 2009.
    8. Судебная психиатрия: Учебник для вузов / Н.В. Жариков, Г.В. Морозов, Д.Ф. Хритинин. - 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Норма, 2003.
    9. Халмурадов Б.Д., Швачко О.Г. Судова психіатрія: основні терміни та поняття: Навч. посібник-довідник для студентів ВНЗ / Акад. безпеки та основ здоров'я. – К.: ЦНЛ, 2008 . – 77 с.

    1.Судово-психіатрична оцінка психопатії

    Психопатія - це незвичайний, аномальний характер. Його походження залишається недостатньо з'ясованим. Існують три основних погляди на це питання:

    Формування психопатій відбувається до кінця пубертатного перехідного періоду, до того часу, коли завершується розвиток характеру людини.

    Під психопатіями або розладами особистості розуміють стійкі аномалії особи, що характеризуються дисгармонією емоційно-вольової сфери та своєрідним, переважно афективним мисленням. Психопатичні особливості проявляються в дитинстві або юності і без значних змін зберігаються протягом усього життя. Вони охоплюють всю особу, визначають її структуру і перешкоджають повноцінному пристосуванню особи до навколишнього середовища, ускладнюють її адаптацію.

    За клінічними особливостями - кілька варіантів психопатій:

    Психопатії збудливого типу. Підвищена дратівливість, збудливість у поєднанні з вибуховістю, переважання злобності в коливаннях настрою, мстивість, в'язкість афективних реакцій, схильність до бурхливих проявів афекту у відповідь на часто незначні причини.

    Психопатії істеричного типу. Головною особливістю істеричних психопатичних осіб є бажання будь-що привернути до себе увагу оточуючих, тому їхня поведінка характеризується демонстративністю, театральністю, позбавлена простоти і природності.

    Психопатії паранояльного типу. При паранояльних психопатіях головними патохарактерологічними проявами є особлива схильність до надцінних утворень, поєднаних із малою гнучкістю психіки, підозрілістю і, зазвичай, підвищеною самооцінкою. Виразні надцінні ідеї, а також перші паранояльні ідеї та реакції з'являються у цих хворих лише близько 20-25-річного віку.

    Гальмівні психопатії. Патологічні особи, в структурі яких провідне місце займають астенічні та психастенічні патохарактерологічні прояви, об'єднують у цю групу психопатій. Основою для цього є гальмівний, пасивний характер реакцій на різні психотравмуючі події. В астенічних психопатичних осіб із дитинства спостерігається підвищена несміливість, нерішучість, вразливість. Особливо сором'язливими вони стають в новій обстановці, серед малознайомих людей, де їх не полишає відчуття власної неповноцінності. Підвищена чутливість, «мімозність», проявляється у таких осіб стосовно як психічних подразників, так і фізичних навантажень..

    Психопатія шизоїдного типу. В осіб на це захворювання поряд із вразливістю, несміливістю, інерцією в життєвих колізіях відзначаються такі особливості, як уникання спілкування, схильність до внутрішньої переробки своїх переживань, ускладнення контактів з особами найближчого оточення, схильність до фантазування на далекі від реальності теми, холодність до близьких, чопорність і дивакуватість у поведінці. Проявляється також відсутність почуття гумору, надлишкова серйозність або сентиментальність, мрійливість. Вони виявляють схильність до самоаналізу, рефлексії, нерідко - високий освітній ценз, добру здатність до навчання при слабкій моторній вмілості.

    Нестійкі психопати характеризуються надзвичайною нестійкістю інтересів, захоплень, планів, рішень, нездатністю до тривалого зосередження, одноманітної діяльності. Вони підвищено навіювані та легко підпадають під чужий вплив.

    Особи, котрі страждають на психопатії, відзначаються значною чутливістю до різних зовнішніх впливів і біологічних змін, що відбуваються протягом всього їхнього життя..

    Судово-психіатрична оцінка психопатій: у судово-психіатричній практиці найбільше значення мають реакції - такі зміни особи, коли значно підсилені характерологічні риси є основним реактивним комплексом. Психопатичні особи, котрі скоюють правопорушення в стані компенсації, а таких абсолютна більшість, визнаються осудними. Ця загальновизнана точка зору обумовлена уявленнями про психопатію як аномалію особи, а не хворобу в сенсі медичного критерію (ст. 12 ККУ) та свідомості їх вчинків, тобто відсутності ознак юридичного критерію неосудності.

    Однак існують інші визначення терміну психопатія. В американській літературі психопатія чи соціопатія характеризується схильністю людини обманювати, красти, чинити шкоду та іншим чином маніпулювати людьми, нехтувати законами, суспільними правилами та моральними нормами. Психопати не мають відчуття винуватості та совісті. Така поведінка є центральною ознакою антисоціального розладу особистості (дисоціального розладу особистості). В психологічній літературі для терміну психопатія частіше вживають термін соціопатія, оскільки при цьому розладі особистості відсутні характерні для психозів симптоми: галюцинації та маячливі думки.

    Психопати використовують маніпуляції, щоб отримати те, що вони хочуть. Взагалі, це люди, які менше турбуються про те, що інші думають про них і використовують їх для досягнення своєї мети.

    Психопатичні особливості проявляються в дитинстві або юності і без значних змін зберігаються протягом усього життя. Вони охоплюють всю особу, визначають її структуру і, звичайно, перешкоджають повноцінному пристосуванню особи до навколишнього середовища, ускладнюють її адаптацію.

    Психопат бачить біля себе не людей, а тільки об'єкти для досягнення своєї мети. Вважають себе носіями абсолютної істини і контролерами. Спокійно можуть спостерігати будь-які сцени жорстокості. Психопат грає на публіку, всі емоції при цьому несправжні, а удавані.

    Після виходу фільму «Джокер» психопатію почали активно обговорювати. Але хто такий психопат і як багато людей мають ознаки психопатії? Для того, щоб це зрозуміти, варто звернутись до діагностичних критеріїв психопатії, які ще у 1970-х роках розробив кримінальний психолог Роберт Д. Хер. Його опитувальник PCL-R на визначення психопатії має 20 питань. Людину можна вважати еталонним психопатом, якщо вона отримала 40 балів під час проходження тесту. Багато злочинців отримують оцінку в діапазоні 22-30 балів. Важливо розуміти, що психопатія - це спектр проявів. І будь-яка людина може спостерігати у себе ті чи інші риси протягом життя.

    Згідно опитувальника першою характеристикою психопата є особлива харизма. Звичайно, це може бути й суто позитивна риса, але саме виключна чарівність дозволяє психопатам маніпулювати людьми, починаючи від колег і завершуючи романтичними стосунками. Наступна важлива риса -неймовірно завищена самооцінка. Саме це пояснює, чому так багато психопатів досягають успіху у великому бізнесі. Інші важливі критерії:

    Психопати частіше йдуть на ризик та рідше відчувають або проявляють страх. Але вони не завжди холоднокровні та спокійні. Вони можуть проявляти неконтрольовану поведінку і часто порушують закон у дитинстві чи підлітковому віці. Якщо повернутись до «Джокера», то його не можна назвати класичним психопатом. Його скоріше можна назвати психопатом «на межі».

    Звідки береться психопатія? Питання, чому цей розлад з'являється, досі залишається невирішеним. Багато років обговорювали, що є найважливішим –генетика чи виховання. Наразі вважається, що генетичний фактор є вирішальним, коли мова йде про психопатичні риси особистості, але психологічна травма, насилля в родині та відсутність любові з боку близьких людей можуть підштовхнути розвиток захворювання. Також варто пам'ятати, що не всі психопати – злочинці. Серед них є і багато успішних професіоналів, які підпадають під всі критерії діагнозу, але не є вбивцями. Приблизно, психопатами можна назвати 1% населення.

    Вчені з Університету Британської Колумбії поділилися в пресі рекомендаціями про те, як можна виявити в спілкуванні з малознайомими людьми психопатів. Психопатія – це синдром, який проявляється як наслідок особливостей у фізіології мозку. Для психопатів характерні безсердечність, нездатність співпереживати і каятися, вони нерідко роблять дуже жорстокі вчинки. Багато хто думає, що психопати – це рідкість, але за статистикою, на кожні 100 осіб припадає один з психопатологією. Психопати бувають різних типів, але на початковій стадії всі вони здатні добре адаптуватися до соціальних умов. Впізнати їх в такий момент буває дійсно важко. Які ж ознаки їх видають?


    2. Просте та атипове алкогольне сп’яніння

    Глибина сп'яніння залежить від багатьох чинників: типу особистості, психофізіологічного стану, якості та міцності спиртних напоїв. Розрізняють три ступені алкогольного сп'яніння.

    Легкий ступінь характеризується відчуттям комфорту, зниженням самокритики стосовно власних дій та можливостей. Підвищується швидкість мислення, однак це відбувається за рахунок поверхових асоціацій та зниження якості розумової діяльності. Гальмуються пізнавальні функції, збільшується кіль­ кість помилок, погіршується якість роботи. Проявляються при глушені в тверезому стані риси особистості. Шкіра на обличчі червоніє, з'являється незначна дизартрія, стає непевною хода. Інколи спостерігаються розширення зіниць та помірна брадикардія. Вміст алкоголю в крові коливається в межах 0,5—1,5 %0.

    Середній ступінь сп'яніння проявляється подальшим зниженням продуктивності дій, пізнавальних процесів та дискоординацією рухів. Характерні різкі зміни настрою, що відповідають індивідуальним особливостям та рівню культури пияка. Вміст алкоголю в крові коливається в межах 1,5—2,5 %0.

    Тяжкий ступень сп'яніння - порушується орієнтування, емоції згладжуються. Можливий сопорозний чи коматозний стан. Вміст алкоголю в крові коливається в межах 2,5—3,0 %0 і більше. Летальною дозою вважається вміст 5—6 %0.

    Атипове алкогольне сп’яніння спостерігається в разі вживання алкоголю особами з іншою психіатричною патологією: органічним ураженням ЦНС, психопатіями, афективними розладами тощо. За клінічними формами виділяють кілька видів сп'яніння:


    3. Хронічний алкоголізм, особливості перебігу та психічні розлади

    Хронічний алкоголізм – це психічна патологія, спричинена зловживанням спиртних напоїв. Характеризується хворобливим потягом до алкоголю, а також появою характерних соматичних і психічних порушень.

    Алкоголізм (алкогольна хвороба) — прогредієнтне захворювання, що виникає в разі систематичного вживання спиртних напоїв і супроводжується психічною та фізичною залежністю від них.

    Існує чимало поглядів і класифікацій стосовно етапів пере­бігу алкогольної хвороби. В Україні найпоширеніша клінічна класифікація, за якою алкоголізм поділяють на три стадії:

    Перша стадія: Психічна залежність розвивається на перших етапах захворювання, проте, є головною причиною того, що людина не може припинити (назавжди!) вживати алкоголь. Виявляється у вигляді патологічної тяги до алкоголю, яка виникає знову і знову, нагадуючи нав’язливу ідею випити. Про появу психічної залежності говорять такі ознаки:

    Друга стадія: Втрата кількісного контролю і наростання толерантності говорять про другу стадію хронічного алкоголізму. Згодом ті дози, які приносили відчуття ейфорії, стають недостатніми. Зникає блювотний рефлекс – захисна реакція організму на критичні об’єми спиртного.

    Третя стадія: У хворого спостерігаються зміни в психіці і у всіх системах організму. Підвищується стійкість до алкоголю, людина п'є вже систематично кожен день і по кілька разів на день, але невеликими дозами. Для сильного сп'яніння досить маленької дози алкоголю. Людина досить швидко деградує, як особистість, психіка сильно порушена. На третій стадії алкоголізму хворі сильно худнуть, стають рахітичними. Хронічний алкоголізм 3 стадії тягне за собою повну деградацію особистості, людина стає замкнутою і асоціальною. Виникає незв'язність мови, низький рівень інтелекту і нездатність логічно мислити, клітини мозку зруйновані і не піддаються відновленню. Хворий неадекватний, становить загрозу для себе і оточуючих. Збільшується схильність до суїцидів і вбивств. Третя стадія алкоголізму в 95% випадків закінчується загибеллю людини від інфаркту, інсульту та інших небезпечних .


    4. Алкогольні психози, їх види, перебіг та особливості психічних розладів при них.
    Судово-психіатрична оцінка

    Алкогольні психози - це різні за клінічними проявами і течією порушення психічної діяльності (з гострим, затяжним і хронічним перебігом), що виникають на другій і третій стадії алкоголізму, що супроводжуються особистісними змінами та порушеннями діяльності внутрішніх органів.

    Алкогольні психози, за даними ВООЗ, діагностуються у 10% від загального числа осіб, які страждають алкоголізмом. Максимальна захворюваність алкогольними психозами доводиться на вік 40-45 років у чоловіків і 45-50 років у жінок. У чоловіків психози виникають значно частіше, ніж у жінок (співвідношення 4: I). В останні роки захворюваність алкогольними психозами катастрофічно зростає.

    Виділяють такі форми алкогольних психозів:

    Алкогольний делірій (біла гарячка) - типовий приклад гострого алкогольного психозу, розвивається на майже 7- 10-й рік алкогольної залежності. Делірій розвивається після багатоденного запою або триваючого місяці безперервного щоденного пияцтва зазвичай через кілька годин або днів після припинення прийому алкоголю на тлі виражених абстинентних розладів.

    Алкогольний галюциноз - це гострий психотичний стан. Тривалість алкогольного галюцинозу зазвичай становить від декількох днів до місяця.

    Алкогольний параноїд (алкогольне марення переслідування) також розвивається на тлі абстинентних розладів, рідше в кінці запою. Маячні ідеї ревнощів можуть ускладнюватися маячними ідеями отруєння, чаклунства, збитку.

    Алкогольні енцефалопатії - це група алкогольних психозів, при яких психічні порушення поєднуються з системними соматичними і неврологічними розладами. Всі алкогольні енцефалопатії розвиваються на тлі алкоголізму тривалістю від 5-7 до 20 років і більше. Хворіють переважно чоловіки 30-50 років.


    ТЕМАТИКА РЕФЕРАТИВНИХ ПОВІДОМЛЕНЬ

    1. Особливості поведінки хворих під час алкогольного делірію.
    2. Особливості поведінки хворих під час абстинентного синдрому.
    3. Особливості поведінки хворих під час атипового сп’яніння.

    ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

    1. Судово-психіатрична оцінка алкогольних психозів.
    2. Судово-психіатрична оцінка атипового сп’яніння.
    3. Судово-психіатрична оцінка простого сп’яніння.

    КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

    1. Причини виникнення психопатії.
    2. Основні види психопатії.
    3. Судово-психіатрична оцінка психопатії.
    4. Судово-психіатрична оцінка простого алкогольного сп’яніння.
    5. Судово-психіатрична оцінка атипових форм алкогольне сп’яніння.
    6. Причини виникнення хронічного алкоголізму.
    7. Особливості перебігу хронічного алкоголізму.
    8. Судово-психіатрична оцінка першої стадії хронічного алкоголізму.
    9. Судово-психіатрична оцінка другої стадії хронічного алкоголізму.
    10. Судово-психіатрична оцінка третьої стадії хронічного алкоголізму.
    11. Перебіг та особливості психічних розладів при алкогольних психозах.
    12. Судово-психіатрична оцінка алкогольних психозів.