Навчально-методичні матеріали

Тема 12. Використання судово-психіатричних знань у кримінальному провадженні

Практичне заняття № 1

Мультимедійна презентація

Рекомендована література

Інформаційні ресурси

1. Співвідношення компетенції і можливостей слідчого, спеціаліста і експерта у
використанні спеціальних знань

2. Заходи медичних та правоохоронних органів що до запобігання суспільно небезпечних
дій психічно хворих

3. Формулювання запитань при призначенні СПЕ в кримінальному провадженні

Інформаційні ресурси

Офіційне інтернет-представництво Президента України URL: https://www.president.gov.ua
Офіційний портал Верховної Ради України URL: https://rada.gov.ua
Урядовий портал URL: https://www.kmu.gov.ua/
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини URL: http://www.ombudsman.gov.ua/
Міністерство внутрішніх справ України URL: https//mvs.gov.ua
Національна поліція України URL: https://www.npu.gov.ua/
Міністерство освіти і науки України URL: https://www.mon.gov.ua
Міністерство юстиції України URL: https://minjust.gov.ua/
Верховний Суд України URL: https://www.scourt.gov.ua
Генеральна прокуратура України URL: https://www.gp.gov.ua/
Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр URL: https://dndekc.mvs.gov.ua
Київський науково-дослідний інститут судових експертиз URL: https://kndise.gov.ua/
Конгресc криминалистов URL: https://crimcongress.com/
Національна академія внутрішніх справ URL: https://www.naiau.kiev.ua/
Національна академія правових наук України URL: http://www.aprnu.kharkiv.org/
Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського URL: http://www.nbuv.gov.ua/
Єдиний державний реєстр судових рішень URL: http://reyestr.court.gov.ua/

1. Співвідношення компетенції і можливостей слідчого, спеціаліста і експерта у
використанні спеціальних знань

Спеціальні знання – сукупність теоретичних знань і практичних умінь і навичок у галузі науки, техніки, мистецтва чи ремесла, набутих у результаті фахової підготовки або професійного досвіду роботи, що використовуються з метою розслідування та попередження злочинів.

Досудове розслідування здійснюється у межах і з чіткою регламентацією норм КПК України. Відповідно до форм використання спеціальних знань та чинного законодавства, суб’єктами, які ними володіють є експерт (ст. 69 КПК) і спеціаліст (ст. 71 КПК).

Відповідно до ст. 69 КПК України «експертом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, має право відповідно до Закону України «Про судову експертизу» на проведення експертизи і якій доручено провести дослідження об’єктів, явищ і процесів, що містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, та дати висновок з питань, які виникають під час кримінального провадження і стосуються сфери її знань.

Стаття 242 КПК - експертиза проводиться за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.

Стаття 243 КПК - передбачено, що сторона обвинувачення залучає експерта за наявності підстав для проведення експертизи, у тому числі за клопотанням сторони захисту чи потерпілого. Крім того, частиною другою цієї статті встановлено, що сторона захисту має право самостійно залучати експертів на договірних умовах для проведення експертизи, у тому числі обов'язкової.

Поряд з тим експерт може бути залучений слідчим суддею за клопотанням сторони захисту у випадках та в порядку, передбачених статтею 244 Кодексу.

Стаття 101 КПК: висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.

Стаття 102 КПК: містить перелік основних складових змісту висновку експерта, серед яких пунктом 6 зазначено, що у висновку повинно бути зазначено докладний опис проведених досліджень, у тому числі методи, застосовані у дослідженні, отримані результати та їх експертна оцінка.

2. Заходи медичних та правоохоронних органів що до запобігання суспільно
небезпечних дій психічно хворих

Наказ МОЗ України та МВС України № 346/877 від 19.12.2000 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 лютого 2001 за № 100/5291) «Про заходи щодо запобігання небезпечним діям з боку осіб, які страждають на тяжкі психічні розлади»
Інструкція про заходи та організацію взаємодії закладів охорони здоров'я й органів внутрішніх справ щодо запобігання небезпечним діям з боку осіб, які страждають на тяжкі психічні розлади.

Правові режими примусової психіатричної госпіталізації пацієнта:

невідкладний, що дозволяє лікування без згоди стосується особи, у якої діагностується психічне захворювання (на рівні психотичних розладів) і поведінка якої вказує на те, що у зв’язку із психічною хворобою це безпосередньо загрожує її життю (суїцидальні тенденції) або життю чи здоров’ю інших людей (агресія);
невідкладний, що дозволяє діагностику психічного стану - стосується особи, поведінка якої вказує на те, що у зв’язку із психічними порушеннями це безпосередньо загрожує її життю або життю чи здоров’ю інших осіб, але виникають сумніви, чи вона є психічно хворою, а госпіталізація має на меті прояснити ці сумніви – в обох вище наведених випадках необхідність госпіталізації оцінюється суддею.

Примусову госпіталізацію здійснюють як невідкладну, без згоди пацієнта чи його законних представників силами медичного персоналу, а за потреби – за допомогою працівників міліції. Для цього необхідне узгодження юридичного і власне медичного критерію примусової госпіталізації. Цей механізм застосовують у випадках незаперечних ознак розладу психіки (медичний критерій), внаслідок якого хворий вдається до антисоціальних дій, стає небезпечним для себе й оточуючих (юридичний критерій). Протягом доби має бути рішення суду щодо примусової госпіталізації без згоди пацієнта. На примусове лікування за рішенням суду направляють також психічно хворих, які скоїли правопорушення і були визнані судом неосудними.

Госпіталізація для проведення примусового лікування психічнохворих, які здійснили суспільно-небезпечні дії і визнані неосудними, проводиться згідно встановленого законодавства у психіатричні лікарні із звичайним, підсиленим чи суворим наглядом.

3. Формулювання запитань при призначенні СПЕ в кримінальному провадженні

Чи страждав підекспертний у період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння (діянь), будь-яким психічним розладом? (статті 19, 20 КК України)
Чи міг підекспертний у період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння (діянь), за своїм психічним станом усвідомлювати свої дії або керувати ними? (ч.1, 2 ст.19 КК України)
Чи був здатний підекспертний у період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння (діянь), за своїм психічним станом повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними? (ч.1 ст.20 КК України)
Чи страждає підекспертний у даний час будь-яким психічним розладом? (ч.3 ст.19 КК України)
Чи здатний підекспертний у даний час за своїм психічним станом усвідомлювати свої дії або керувати ними? (ч.3 ст.19 КК України)
Чи потребує підекспертний застосування до нього примусових заходів медичного характеру, якщо так, то яких саме? (статті 92-95 КК України)
Чи здатний підекспертний за своїм психічним станом самостійно реалізувати своє право на захист? (статті 44, 45, 52 КПК України)
Чи має підекспертний які-небудь психічні вади, через які не може самостійно реалізувати своє право на захист? (статті 45, 52 КПК України)
Чи страждає підекспертний на хронічний алкоголізм чи наркоманію? Якщо так, то чи потребує лікування від алкоголізму чи наркоманії? (п.5 ч.1 ст.76 КК України)

СПЕ засуджених (ст.84 КК України)

Чи страждає засуджений у даний час на психічну хворобу, що позбавляє його можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними?
Чи потребує засуджений застосування до нього примусових заходів медичного характеру, якщо так, то яких саме?

Судово-психіатрична експертиза свідків

Свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань.

Свідок зобов’язаний давати правдиві показання під час досудового розслідування та судового розгляду.

Повноцінний свідок повинен правильно і точно сприймати події і явища, що ним спостерігалися, запам'ятовувати побачене і почуте та правильно давати про те показання. Тобто, процесуальні права свідків можуть бути повністю реалізованими лише за умови їх достатньої психічної збереженості.

Показання свідків є одним з важливих доказів у кримінальному чи цивільному провадженні.

Показання свідків інколи можуть бути неповноцінними. В одних випадках вони можуть бути неправдивими через недобросовісне ставлення свідка до виконання своїх цивільних обов'язків (у випадках неправдивих свідчень). В інших - свідок, навіть добросовісно ставлячись до своїх обов'язків, все ж таки дає показання, які - в протиріччі з дійсністю.

Добросовісна помилка свідків може бути обумовлена рядом обставин: суб'єктивним станом свідка (жах, розгубленість), помилками сприйняття, нездатністю запам'ятовувати і відтворювати побачене тощо.

Зовнішні фактори, які можуть спричиняти похибки свідчень - вплив громадської думки чи родичів, навіювання, особливості ситуації.

Не можуть бути допитані як свідки недієздатні фізичні особи, а також особи, які перебувають на обліку чи на лікуванні у психіатричному лікувальному закладі і не здатні через свої фізичні або психічні вади правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, або давати показання.

Завдання досудового слідства і суду полягає в дослідженні змісту викладених свідками повідомлень, співставленні з іншими даними для вірної оцінки їх правдивості чи хибності.

Якщо в слідчого і суду виникає сумнів у психічному здоров'ї свідка, ця особа направляється на судово-психіатричну експертизу для визначення її психічного стану.

Експертний висновок відносно осіб із психічною патологією повинен відображати здатність особи здійснювати процесуальні функції на різних етапах юридичного процесу відповідно до характеру і динаміки психічного розладу.

При проведенні судово-психіатричної експертизи відносно свідків лікарями-судово-психіатричними експертами вирішується основне питання:

Чи здатний свідок за своїм психічним станом правильно сприймати обставини, які мають значення для справи, і давати про них показання?

Судово-психіатрична експертиза потерпілих

Потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Потерпілі за законом мають право давати пояснення, показання, подавати докази слідчому, прокурору, слідчому судді, суду, заявляти відводи та клопотання, оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді, суду тощо.

Надаючи потерпілому процесуальні права та обов’язки, законодавець виходить із презумпції здатності потерпілого реалізовувати свої права в судово-слідчому процесі, однак з різних причин ця здатність може бути порушеною.

Правильна правова оцінка тяжкості і характеру злочину неможлива без аналізу поведінки потерпілих, їх психічного стану в кримінальній ситуації, без врахування наслідків злочину на психічний стан потерпілих, вивчення зв'язку між розвитком психічних розладів у жертви і злочином. Відповідно до статей 121, 122 ККУ душевна хвороба визнається тяжким або середньої тяжкості наслідком злочину. Самі ж психічні розлади можуть бути нетривалими або пов'язаними не з тяжкістю завданої травми, а з особливостями психіки потерпілого, що й має бути предметом ретельного дослідження лікарів-судово-психіатричних експертів, а також експертів-психологів судових.

Отже, якщо в слідчого і суду виникає сумнів у психічному здоров'ї потерпілого, ця особа направляються на судово-психіатричну експертизу для визначення її психічного стану в юридично значимі проміжки часу.

Експертний висновок набирає особливої актуальності, коли йдеться про потерпілих із психічною патологією. Визначення кримінально-процесуальної дієздатності будується за аналогією з формулою осудність-неосудність і дієздатність-недієздатність, що складається з юридичного та медичного критеріїв. Медичний критерій визначається поняттям «психічний розлад», що охоплює всі форми психічної патології, які входять до Міжнародної класифікації хвороб 10-го перегляду. Юридичний критерій визначає можливість чи неможливість потерпілою особою розуміти характер і значення протиправних дій, скоєних проти неї, та чинити опір.

При направленні потерпілих на судово-психіатричну експертизу судово-слідчі органи можуть сформулювати такі запитання:

Чи страждав потерпілий на будь-який психічний розлад у період протиправного діяння?
Чи міг потерпілий за своїм психічним станом розуміти характер і значення протиправних дій, скоєних проти нього, та чи міг чинити опір?
Чи страждає потерпілий у даний час на будь-який психічний розлад? Якщо так, то чи не виник цей психічний розлад внаслідок протиправних дій, скоєних проти нього?

СИТУАЦІЙНІ ЗАВДАННЯ.

Ситуація 1. Після проведення амбулаторної експертизи експертна комісія прийняла наступне рішення: «Підекспертний А. виявляє на даний час ознаки розумової відсталості у вигляді олігофренії (дебільності легкого ступеня). Для вирішення експертних питань А. потребує проведення стаціонарної експертизи».

Завдання:

Чи правильно рішення експертної комісії?
Які документи треба надати експертам?
Який порядок призначення стаціонарної експертизи?

Ситуація 2. На стаціонарну судово-психіатричну експертизу був направлений Ф., йому, згідно постанови слідчого про призначення експертизи, інкримінується скоєння розбійного нападу. Перед експертами слідчий у своїй постанові поставив наступні питання:

Чи страждає Ф. на якесь психічне захворювання?
Чи міг Ф. під час здійснення злочину усвідомлювати свої дії та керувати ними?
Чи являється він осудним стосовно скоєного злочину?
Чи потребує застосування примусових заходів медичного характеру?

Завдання:

На які з перерахованих питань експерт може дати відповідь?
Чи мав право слідчий самостійно призначати стаціонарну судово-психіатричну експертизу у цьому випадку?
Який порядок призначення стаціонарної судово-психіатричної експертизи?
Який документ експерти повинні надати після проведення експертизи?

Ситуація 3. Свідку Г. проведено судово-психіатричну експертизу, що дійшла наступного висновку: «Г. виявляє ознаки душевного захворювання - шизофренія, параноїдна, безперервно-прогредієнтний тип перебігу. Як видно з останньої історії хвороби грубих змін особистості за шизофренічним типом у нього не відмічено, відмічено елементи критики до свого стану, при останніх перебуваннях у лікарні маячно-галюцинаторних переживань не було. У зв'язку з цим комісія дійшла висновку, що показання Г. як свідка можна враховувати у тому ступені, наскільки вони підтверджуються об'єктивними даними за матеріалами справи».

Завдання:

Чи було допущено помилку експертами, якщо так тоді яку?

Навчально-методичні матеріали

Тема 12. Використання судово-психіатричних знань у кримінальному провадженні

Практичне заняття № 1

Рекомендована література

Інформаційні ресурси

1. Співвідношення компетенції і можливостей слідчого, спеціаліста і експерта у використанні спеціальних знань

2. Заходи медичних та правоохоронних органів що до запобігання суспільно небезпечних дій психічно хворих

3. Формулювання запитань при призначенні СПЕ в кримінальному провадженні

1. Співвідношення компетенції і можливостей слідчого, спеціаліста і експерта у
використанні спеціальних знань

2. Заходи медичних та правоохоронних органів що до запобігання суспільно
небезпечних дій психічно хворих