Навчально-методичні матеріали

Тема 7. Загальні положення судової психіатрії та організаційно-правові основи судово-психіатричної експертизи

Семінарське заняття

Мультимедійна презентація

Рекомендована література

1. Порядок проведення судово-психіатричної експертизи

2. Матеріали, які необхідні для проведення судово-психіатричної експертизи

3. Висновок судово-психіатричної експертизи

4. Порядок призначення і умови проведення додаткової та повторної експертизи

5. Оцінка висновків судово-психіатричної експертизи

1. Порядок проведення судово-психіатричної експертизи

Судово-психіатрична експертиза - це науково-практичне дослідження, що здійснюється за постановою уповноважених органів або за ухвалою суду судово-психіатричним експертом з метою відповіді на питання, що виникають під час провадження адміністративних, кримінальних та цивільних справ з приводу психічного стану особи.

Наказом від 8 травня 2018 року № 865 затверджено Порядок проведення судово-психіатричної експертизи. Необхідність оновлення зазначеного документа обумовлена викладенням у новій редакції процесуального законодавства.

СПЕ проводять державні спеціалізовані судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров’я України особами, які відповідають вимогам, передбаченим статтею 10 Закону України «Про судову експертизу».

Призначення СПЕ, обов’язки, права та відповідальність судових експертів визначаються Кримінальним процесуальним кодексом України, Цивільним процесуальним кодексом України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кодексом адміністративного судочинства України, Кримінальним кодексом України, Законом України «Про судову експертизу».

За формою проведення судово-психіатрична експертиза може бути:

амбулаторною;
стаціонарною;
посмертно.

За потреби та з дотриманням вимог статті 6 Закону України «Про судову експертизу» СПЕ може проводитись за місцезнаходженням особи, щодо якої призначено СПЕ, за умови забезпечення експертові безперешкодного доступу до неї.

За процесуальними ознаками СПЕ може бути:

первинною;
повторною;
додатковою.

За організаційними ознаками СПЕ може бути:

одноосібною;
комісійною.

Під час проведення СПЕ за потреби передбачено залучення психолога.

Предметом СПЕ є психічний стан особи у певні юридично значимі проміжки часу. Психічний стан особи у певні юридично значимі проміжки часу визначається з метою надання відповіді на запитання, поставлені органом, який залучив експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.

Організаційне, матеріально-технічне забезпечення виконання СПЕ, контроль за своєчасним її проведенням та дотриманням експертами чинного законодавства про судову експертизу покладаються на керівника експертної установи. Кількісний склад експертів (одноособовий або комісійний) щодо конкретної СПЕ встановлюється органом, який залучив експерта, або слідчим суддею чи судом, який призначив СПЕ. Якщо це не зазначено, його встановлює керівник експертної установи. Керівник експертної установи розглядає отримані матеріали та у разі, якщо вони оформлені з порушеннями, що виключають можливість організації проведення СПЕ, в одноденний строк у письмовій формі повідомляє про це та повертає матеріали, надані для проведення СПЕ, для прийняття подальших процесуальних рішень.

У разі призначення комісійної СПЕ або доручення керівника установи проведення СПЕ декільком експертам експерт, призначений провідним експертом, не має переваг перед іншими під час вирішення поставлених питань.

Якщо проведення комплексної експертизи не може бути здійснено експертами цієї експертної установи, її керівник повідомляє про це та повертає матеріали, надані для проведення експертизи, для прийняття подальших процесуальних рішень.

За потреби отримати додаткові матеріли експерт подає клопотання про надання йому додаткових матеріалів. У разі надходження документів, що містять інформацію про стан здоров’я особи, щодо якої призначено СПЕ, факти її звернення за медичною допомогою, її діагноз, інтимну і сімейну сторони життя, а також інші відомості, одержані під час її медичного обстеження, експерт зобов’язаний запросити у органу , який призначив експертизу. згоду цієї особи на використання зазначеної інформації. У разі проведення посмертної СПЕ або призначеної слідчим суддею чи судом, зазначена інформація використовується без згоди особи.

Під час проведення амбулаторної та стаціонарної СПЕ особа встановлюється за документами, що посвідчують її особу. З метою з’ясування наявності чи відсутності в особи психічного розладу експерти проводять психіатричний огляд, оцінюють об’єктивний анамнез, включаючи дані про спадковість психічних розладів, особливості психічного розвитку, сімейний і соціальний статус, особливості реагування на різні життєві ситуації, психічні травми, особливості психічного стану та поведінки під час проведення СПЕ та в період дій, з приводу яких ведеться провадження у цій справі. Експерти оцінюють особливості зовнішнього вигляду, міміки, руху і мови особи, щодо якої проводиться СПЕ, а також її манеру триматися під час обстеження. У разі виявлення короткочасних порушень свідомості описують їх тривалість, зовнішні прояви (збліднення шкірних покривів, наявність додаткових рухів тощо) для уточнення характеру патологічного стану.

Під час проведення СПЕ з метою виконання певного експертного завдання експерти керуються актами законодавства України, галузевими стандартами у сфері психіатрії, затвердженими центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я.

У разі якщо в ході СПЕ експерт виявив психічні розлади, які могли б виникнути внаслідок застосування до особи катування та інших жорстоких видів поводження чи покарання, експерт зобов’язаний поінформувати про це підслідного, обвинуваченого або засудженого (його законного представника) та, за умови отримання його усвідомленої згоди зобов’язаний передати відповідну інформацію органу, який призначив експертизу, незалежно від того, чи було поставлено це питання.

Строк проведення амбулаторної СПЕ становить до 30 робочих днів з дати отримання всіх необхідних матеріалів. Залежно від ступеня складності експертизи і обсягу її об’єктів, поданих на дослідження, цей строк може бути продовжено.

Строк проведення посмертної СПЕ становить 60 робочих днів з дати отримання всіх необхідних матеріалів. Залежно від ступеня складності експертизи і обсягу її об’єктів, поданих на СПЕ, цей строк може бути продовжено.

Стаціонарна експертиза проводиться в експертній установі на підставі відповідного процесуального документа про призначення СПЕ. Стаціонарна СПЕ проводиться в експертній установі з окремим утриманням осіб, яких тримають і не тримають під вартою. Строк проведення стаціонарної СПЕ становить до двох місяців, якщо коротший строк не встановлено ухвалою слідчого судді або суду. Особа, яка перебуває під вартою, після завершення стаціонарної СПЕ повертається до установи, звідки поступила на експертизу. Осіб, у яких закінчився передбачений законом строк тримання під вартою, виписують.

Після закінчення СПЕ впродовж не більше ніж 20 робочих днів складається форма первинної облікової документації «Висновок судово-психіатричного експерта», затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 28 липня 2014 року № 527. Залежно від ступеня складності експертизи і обсягу її об’єктів, поданих на дослідження, цей строк може бути продовжено. Спільний висновок експерта комісії експертів підписують експерти, які брали участь у СПЕ і дійшли згоди. Якщо згоди між ними не було досягнуто, складають декілька висновків експертів (за кількістю точок зору). Упродовж 5 робочих днів після складання висновку експерта матеріали, які було надано для проведення СПЕ, повертають органу, який призначив експертизу разом з висновком експерта.

2. Матеріали, які необхідні для проведення судово-психіатричної експертизи

Кожна судово-психіатрична експертиза має бути ретельно підготовлена слідчим (судом). Від якості підготовчої роботи багато в чому залежать повнота і всебічність експертного дослідження, а також надійність експертних висновків. Судово-слідчі органи повинні надати експертам всю медичну документацію.

Керівник експертної установи розглядає отримані матеріали та у разі, якщо вони оформлені з порушеннями, що виключають можливість організації проведення СПЕ, в одноденний строк у письмовій формі повідомляє про це орган який призначив СПЕ та повертає матеріали, надані для проведення СПЕ, для прийняття подальших процесуальних рішень.

За потреби отримати додаткові матеріли експерт подає клопотання про надання йому додаткових матеріалів та повертає органу який призначив експертизу матеріали, надані для проведення експертизи.

Крім збирання медичних документів необхідний допит осіб, яким відомі особливості поведінки суб'єкта дослідження Відомості про поведінку особи не повинні бути уривчастими і хаотичними. Їх необхідно збирати систематизовано і послідовно. Як свідчить експертна практика, основний недолік підготовки матеріалів для судово-психіатричної експертизи полягає в їх неповноті: відсутня медична документація; не допитуються особи, які добре знали суб'єкта дослідження, про особливості його поведінки; не встановлюються інші обставини, що стосуються предмета експертизи. Це змушує експертів заявляти численні клопотання про надання відсутніх матеріалів, що призводить до затягування термінів експертизи, а отже, і термінів судочинства, до порушення прав громадян, необґрунтованих втрат часу експертів.

Прийнявши рішення про необхідність призначення судово-психіатричної експертизи, слідчий (суд) повинні визначитись, яким психіатрам чи співробітникам якої судово-психіатричної експертної установи слід доручити її проведення.

3. Висновок судово-психіатричної експертизи

Висновок СПЕ оформляється письмово, він є процесуальним документом і джерелом судових доказів. Висновок оцінюється слідством і судом разом з іншими доказами.

ВСТУПНА ЧАСТИНА:

найменування установи спеціалісти якої провели експертизу;
термін і місце дослідження підекспертного, дослідження матеріалів справи у разі посмертної експертизи, дата заключного огляду підекспертного;
форма проведення експертизи: стаціонарна, амбулаторна, посмертна, слід відзначити, яка експертиза призначена: комісійна чи одноособова;
прізвище, ім’я та по батькові і рік народження підекспертного, його процесуальний стан (підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, свідок, позивач, відповідач);
статтю обвинувачення з вказівкою на характер правопорушення при експертизі у кримінальній справі або найменування цивільної справи;
відомості про експертів: прізвище, ім’я та по батькові, посада, кваліфікаційна категорія, вчений ступінь, звання, стаж роботи за фахом (якщо до проведення експертизи залучалися спеціалісти з інших установ, вказується місце їх основної роботи);
підписку експертів під застереженням про відповідальність. за відмову від виконання покладених не них обов’язків, або завідомо неправдиві висновки;
підстави для проведення експертизи: хто і коли призначив експертизу, на якій підставі та з чиєї ініціативи, вид призначеної експертизи. Наводяться відомості про суть справи з постанови (ухвали). Перелічуються медичні підстави, тобто конкретні факти, встановлені слідством чи судом, які викликають сумніви в осудності особи, або її психічної повноцінності і містяться у постанові слідства або ухвалі суду і якими мотивується призначення експертизи, при проведенні додаткової експертизи вказується, хто і коли проводив основну експертизу, у чому полягає її неясність або неповнота. При проведенні повторної експертизи додатково вказується, хто проводив первинну експертизу і її висновки у тих питаннях, які поставлені на повторний розгляд;
перелік об’єктів експертизи, поданих на дослідження з описом їх вигляду та зовнішніх розпізнавальних ознак, якщо експерт подавав запит на додаткові матеріали, вказується на які саме і чи був цей запит задоволений. Цю обставину необхідно відобразити, оскільки. у разі недостатності матеріалів експертиза може дійти висновку про неможливість відповіді на поставлені питання;
питання, на які належить відповісти експертам. Експерт може згрупувати питання у порядку, необхідному для послідовного викладення результатів дослідження. Якщо зміст питання не ясний, експерт повинен звернутися до слідчого (суду) за відповідним роз’ясненням. Зміна слідчим (судом) формулювання питань оформлюється постановою (ухвалою). Якщо експертиза проводилася у присутності слідчого, прокурора, судді, захисника або інших учасників процесу, у вступній частині наводяться відомості про цих осіб: прізвище, ініціали, процесуальне положення.

ДОСЛІДЖУВАЛЬНА ЧАСТИНА:

У досліджувальній частині акту дається опис об’єктів експертизи і викладаються вміщені в об’єктах факти, що відображають психічний стан і поведінку підекспертного у різні періоди, а також відомості, які повідомив підекспертний про себе. Описуються наслідки нагляду за підекспертним під час проведення експертизи, а також дані дослідження його психічного, неврологічного і соматичного стану. Повинні бути охарактеризовані особистість підекспертного, стан його психічної діяльності на той час, який становить інтерес для слідства і суду, його ставлення до фактів, що мають юридичне значення.

Загальними принципами дослідження об’єктів експертизи і викладення їх результатів у досліджувальній частині акту слід вважати:

необхідність дослідження первинних медичних документів, які містять відомості про психопатологічні розлади;
неприпустимість некритичного сприйняття раніше зроблених діагностичних або експертних висновків відносно даної особи без повторного вивчення змісту первинних медичних документів;
необхідність відображення в акті всіх відомостей про психічний стан підекспертного, у тому числі суперечливі і взаємовиключаючі;
неприпустимість відображення в акті будь-яких відомостей, які не зафіксовані у досліджених матеріалах і карті стаціонарної експертизи.

МОТИВУЮЧА ЧАСТИНА:

У мотивуючій частині акту проводяться аналіз, співставлення і узагальнення фактів, вилучених експертом при дослідженні поданих об’єктів експертизи. Оскільки висновки СПЕ є одним із доказів у суді, до них ставляться вимоги, як і до інших доказів. При експертизі обвинувачених (підсудних) головне значення мають два відрізки часу: період, коли відбулися діяння, що інкримінуються підекспертному, і період проведення експертизи.

Мотивуюча частина акту найбільш складна і відповідальна, оскільки містить аргументацію висновків експерта.

ВИСНОВКИ:

У цій частині акту тільки формулюються відповіді на питання, які слідство і суд поставили перед експертом. Відповіді повинні бути конкретним, ясними і повними, не передбачати подвійного тлумачення. Правильне формулювання відповідей на питання, їх відповідність викладеному в акті фактичному матеріалу і його аналізу, мають вирішальне значення для наступної перевірки і оцінки акту і висновків експерта слідством і судом. При цьому слід пам’ятати, що експерт може і повинен дати категоричні відповіді на питання, що входять до його компетенції. Кожен експерт, що приймав участь у проведенні дослідження, підписує спільний акт, якщо експерти дійшли згоди, або висловлює і підписує свою окрему думку, якщо між експертами виникли розбіжності.

4. Порядок призначення і умови проведення додаткової та повторної експертизи

За процесуальними ознаками СПЕ може бути:

первинною;
повторною;
додатковою.

Первинною є експертиза, яка призначається у даній справі з даних питань уперше.

Додатковою є експертиза, яка призначається для вирішення окремих питань, які не були поставлені при первинній експертизі, а також у разі неповноти або недостатньої якості первинної експертизи, і проведення її доручається експертам у тому самому складі. Призначення додаткової експертизи залежить від розсуду слідчого, прокурора, суду. У разі недостатньої ясності висновку додаткова експертиза повинна призначатися лише у тому випадку, коли у слідчого (суду) виникли питання, котрі не можуть бути усунені шляхом допиту експерта, і необхідні додаткові експертні дослідження вже досліджених об'єктів.

Повторною є експертиза, яка призначається, якщо висновок первинної експертизи суперечить матеріалам справи, викликає сумніви щодо його правильності і визнаний органами дізнання, слідчим, прокурором, судом необґрунтованим. Призначення повторної експертизи повинно бути мотивоване, а її проведення доручається іншому більш кваліфікованому складу експертів.

5. Оцінка висновків судово-психіатричної експертизи

Після закінчення СПЕ впродовж не більше ніж 20 робочих днів складається форма первинної облікової документації «Висновок судово-психіатричного експерта», затверджена Наказом МОЗ України від 28 липня 2014 року № 527, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13 серпня 2014 року за №959/25736. Залежно від ступеня складності експертизи і обсягу її об’єктів, поданих на дослідження, цей строк може бути продовжено з інформуванням органу який призначив експертизу. Спільний висновок експерта комісії експертів підписують експерти, які брали участь у СПЕ і дійшли згоди. Якщо згоди між ними не було досягнуто, складають декілька висновків експертів (за кількістю точок зору).

Упродовж 5 робочих днів після складання висновку експерта матеріали, які було надано для проведення СПЕ, повертають органу який призначив експертизу та за клопотанням якого експерт був залучений, разом з висновком експерта.

Висновок експертів-психіатрів є одним з доказів як у кримінальній, так і в цивільній справі. У судовій психіатрії документ, який складає експерт-психіатр, називається актом судово-психіатричної експертизи. Висновок експертів-психіатрів, як і будь-який доказ, підлягає оцінюванню слідчим, прокурором і судом. Оцінивши поданий експертний висновок, слідчий (суд) або визнає його повним і достовірним, або призначає повторну експертизу.
Якщо у справі є кілька експертних висновків, що містять різні оцінки з одних питань, слідчому, прокурору і судді доцільно оцінити кожного з них у сукупності з іншими доказами. Суд у вироку чи іншому рішенні (наприклад, при визнанні громадянина неосудним і звільненні його від кримінальної відповідальності) повинен навести мотиви, що зумовили його погодження з одним із висновків і відкидання інших. В окремих випадках оцінити експертний висновок, а також усунути сумніви, що виникають при його оцінюванні, допомагає допит експерта. За допомогою допиту можна доповнити експертний висновок за умови, що це не потребуватиме від експерта додаткових досліджень (у противному разі необхідна додаткова експертиза).

ТЕМАТИКА РЕФЕРАТИВНИХ ПОВІДОМЛЕНЬ

Історія судово-психіатричної експертизи.
Нормативно-правова регламентація призначення та проведення судово-психіатричних експертиз.
Значення особливостей поведінки правопорушників після затримання для судово-психіатричної оцінки стану в період вчинення злочину.
Ознаки, притаманні можливій психічній ненормальності правопорушника, які відображено в обстановці місця події.
Антисоціальна адаптація психічнохворих як причина небезпечних дій і заходи з її профілактики.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Судово-психіатрична експертиза свідків і потерпілих.
Судово-психіатрична експертиза засуджених. Рішення, які приймаються при виявленні хронічних і тимчасових розладів їх психічної діяльності.
Правоздатність і дієздатність психічнохворих. Здійснення опіки над недієздатними.
Медичний та юридичний критерії недієздатності.
Підстави для призначення судово-психіатричної експертизи в цивільному процесі.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

Предмет і завдання судової психіатрії.
Роль судової психіатрії в профілактиці правопорушень.
Роль судової психіатрії у викритті спроб ухилення від кримінальної відповідальності.
Судово-психіатрична експертиза, порядок її призначення.
Права, обов'язки та відповідальність експертів-психіатрів.
Матеріали, необхідні для проведення судово-психіатричної експертизи.
Оцінка висновків експертизи слідчими органами і судом.
Стаціонарна судово-психіатрична експертиза.
Амбулаторна судово-психіатрична експертиза.
Судово-психіатрична експертиза в суді.
Посмертна судово-психіатрична експертиза.
Висновок (акт) судово-психіатричної експертизи.
Формула та критерії неосудності.
Судово-психіатрична оцінка психічних захворювань, які виникли після вчинення кримінального правопорушення.
Судово-психіатрична експертиза свідків і потерпілих.
Судово-психіатрична експертиза засуджених. Рішення, які приймаються при виявленні хронічних і тимчасових розладів їх психічної діяльності.
Правоздатність і дієздатність психічнохворих. Здійснення опіки над недієздатними.
Примусові та інші заходи медичного характеру, їх завдання, критерії застосування до психічнохворих.