Навчально-методичні матеріали

Тема 8. Причини виникнення і симптоматологія
психічних розладів та захворювань

Семінарське заняття
  • Мультимедійна презентація
  • Рекомендована література
  • 1. Короткі відомості про вищу нервову діяльність
  • 2. Загальні поняття про психічні захворювання
  • 3. Поняття про симптоми і синдроми психічних розладів

    • Рекомендована література

    1. Білецький Є.М., Білецька Г.А. Судова медицина та судова психіатрія. Навчальний посібник. – К.: Одісей, 2008. – 200 с.
    2. Жабокрицький С.В., Чуприков А.П. Судова психіатрія. – К.: МАУП, 2014. – 432 с.
    3. Колесник В.А. Судова психіатрія. Курс лекцій. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 221 с.
    4. Основи судової медицини та психіатрії: Методичні рекомендації / Укладач: Г.В.Мазулін. – Запоріжжя, Запорізький юридичний інститут ДДУВС, 2008. – 27с.
    5. Судебная медицина и психиатрия : Учебное пособие / А.С. Звонок, Н.Ф. Недоступ, А.Л. Туревич. - Луганск: РИО ЛГУВД, 2007. – 129 с.
    6. Звонок О.С. и др. Судебная медицина и психиатрия : Учебное пособие // М-во внутр. дел Украины. Луганск. госуд. ун-т внутр. дел.
    7. Моховиков А.Н. Судебная психиатрия: Учебн. пособие. - изд. 2-е испр. и доп. – Одесса: Юридична література, 2002. – изд. 4-е испр. и доп. – Одесса: Юридична література, 2009.
    8. Судебная психиатрия: Учебник для вузов / Н.В. Жариков, Г.В. Морозов, Д.Ф. Хритинин. - 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Норма, 2003.
    9. Халмурадов Б.Д., Швачко О.Г. Судова психіатрія: основні терміни та поняття: Навч. посібник-довідник для студентів ВНЗ / Акад. безпеки та основ здоров'я. – К.: ЦНЛ, 2008 . – 77 с.

    1. Короткі відомості про вищу нервову діяльність

    Вища нервова діяльність - сукупність різноманітних форм спільної діяльності кори півкуль великого мозку і підкіркових структур, яка забезпечує взаємодію цілісного організму із навколишнім середовищем (поведінку людини).

    Структурно і функціонально нервову систему людини поділяють на центральну та периферичну.

    Центральна нервова система складається з:

    Головний мозок - розташований у порожнині черепа та поділяється на п’ять відділів:

    Зовні кінцевого мозку розташована сіра речовина, що створює кору великих півкуль мозку, а вглибині - біла речовина.

    Спинний мозок - розміщений у хребтовому каналі, та виконує рефлекторну й провідникову функції. Спинний мозок виконує функцію каналу, яким передається інформація (вниз та вгору), а також є центром координації деяких рефлексів. Від спинного мозку відходить 31 пара змішаних нервів, відповідно до яких виділяють 31 сегмент (8 шийних, 12 грудних, 5 поперекових, 5 крижових, 1 куприковий). Кожному сегменту спинного мозку відповідає певна ділянка тіла, що пов'язана руховою та чутливою іннервацією з цим сегментом. У спинному мозку налічують три оболонки:

    Мозкові оболонки - три мембрани, що оточують головний і спинний мозки. Виділяють м'яку, павутинну і тверду оболонки. Основною функцією є захист центральної нервової системи.

    Спинномозкова рідина (спинномозковий ліквор) - циркулює у порожнинах шлуночків головного мозку, підпавутинному та субарахноїдальному просторі головного і спинного мозку. Кількість ліквору у дорослої людини становить 100–150мл.

    Периферична нервову система - периферичні нерви, які виходять за межі хребетного стовбуру від передніх і задніх корінців спинного мозку, що з'єднується з міжхребетними вузлами та волокнами вегетативної нервової системи. Окремі нервові та психічні функції пов'язані з діяльністю певних ділянок кори головного мозку.

    Рефлекс - автоматична цілісна стереотипна реакція організму на певний подразник, на зміни зовнішнього середовища або внутрішнього стану, яка здійснюється при обов'язковій участі центральної нервової системи.

    Умовні рефлекси - набуті протягом життя («життєвий досвід»), складна пристосувальна реакція організму, що здійснюється вищими відділами центральної нервової системи шляхом утворення тимчасового зв'язку міжсигнальним подразником і підкріплюють цей подразник безумовно-рефлекторним актом.

    Безумовні рефлекси - вроджені, передаються спадково, відповідна реакція організму на зовнішній вплив, що виконується за участю нервової системи

    Тривале перенапруження центральної нервової системи може призвести до хронічних порушень вищої нервової діяльності, неврозів.

    У судово-психіатричній практиці дуже часто спостерігаються наслідки взаємовпливу цих факторів у випадках т. зв. психогенних психічних розладів. Такі несприятливі соціальні фактори, як ситуація слідства і суду, втрата громадського становища, зрада чи втрата коханої людини, смерть рідних або близьких тощо можуть спричинити «збій» врівноваженості основних нервових процесів збудження і гальмування, особливо в осіб, котрі схильні до такого реагування на психогенний стрес через природжену неврівноваженість цих процесів. При цьому може порушуватися майже вся кора великих півкуль головного мозку або лише одна система чи комплекс умовних зв'язків знаходитися в стані надмірного гальмування чи збудження.


    2. Загальні поняття про психічні захворювання

    Етіологія відповідає на питання, чому хвороба виникає, яка її причина. Патогенез відповідає на питання, як розвивається хвороба, у чому її суть. Розгляд причин психічних захворювань справа дуже складна. Тим часом ознайомлення з цими причинами має велике значення, бо, тільки знаючи причину, можна вжити профілактичних заходів, щоб не допустити подальшого їх розвитку.

    Причини психічних захворювань дуже різноманітні і не в усіх хворобах встановлені остаточно. Найважливіші з них наступні:

    Існують хвороби, які розвиваються швидко і закінчуються повним одужанням. До них відносяться, наприклад, гострі алкогольні психози, гострі інфекційні захворювання, гострі реактивні стани. Інші хвороби мають хронічний тривалий перебіг, поступовий розвиток їх клінічних проявів характеризуються певною динамікою і стадійністю.

    У стадії передвісників з'являються головні болі, безсоння, подразливість, загальна слабкість, підвищена втомлюваність і зниження розумових можливостей і працездатності.

    В початковій стадії - дебюті хвороба "маніфестує" швидко чи поступово, виявляються галюцинаторні розлади, психомоторне збудження, маячні ідеї тощо.

    Розгорнута картина психічного захворювання зі швидким перебігом (гострим, злоякісним) або уповільненим, довготривалим (хронічним), з поступовим розширенням хворобливих проявів при прогресуючих захворюваннях, які призводять до психічного дефекту (шизофренія, епілепсія, прогресивний параліч).

    Кінцева стадія - це результат захворювання, що може проявлятися в одужанні, покращенні (ремісії) чи завершуватися при прогресуючому психічному захворюванні деградацією особи.

    Діагноз психічного розладу встановлюється відповідно до загальновизнаних міжнародних стандартів діагностики та класифікації хвороб, травм і причин смерті, прийнятих МОЗ України.

    Забороняється визначати стан психічного здоров'я особи та встановлювати діагноз психічних розладів без психіатричного огляду особи, крім випадків проведення судово-психіатричної експертизи посмертно (ст. 7 Закону України "Про психіатричну допомогу").

    У 1999 р. в Україні впроваджена нова (МКХ-10), яка значно відрізняється від попередньої класифікації, насамперед тим, що основна частина функціональної та органічно обумовленої психічної патології представлена у вигляді синдромальних рубрик. Тримірний код є обов'язковим рівнем кодування. Четверта і наступна цифри застосовуються для докладнішої характеристики психічного розладу. Літера, перша і друга цифри коду визначають клас, групу розладів, до яких належить захворювання або розлад, і саме захворювання або розлад.


    3. Поняття про симптоми і синдроми психічних розладів

    Психіатрія як медична наука в своїй назві поєднує дві складові - психо (душа) і ятрос (лікування), що в перекладі в древньогрецької означає - лікування душі. Як і багато інших клінічних дисциплін, психіатрія складається з двох великих частин -загальної (семіотики) або симптоматології психічних хвороб (психопатології), котра різнобічно вивчає окремі ознаки психічних захворювань - симптоми та їх певні поєднання, що мають закономірні внутрішні зв'язки - синдроми, а також спеціальної, яка досліджує окремі форми психічних захворювань (розладів).

    З виявлення симптомів і синдромів починається обстеження хворих із психічними розладами. Взяті окремо, ізольовано, ні симптоми, ні синдроми не мають нозологічної специфічності (ще не визначають конкретну психічну хворобу), оскільки практично одні і ті ж клінічні прояви можуть зустрічатися при різних нозологічних формах, тобто психічних захворюваннях або розладах.

    Симптом набирає відповідного значення тільки тоді, якщо розглядається у рамках синдрому.

    Синдром має діагностичну цінність лише тоді, коли вивчається в динаміці захворювання, у співвідношенні з таким важливим критерієм, як особливості змін особи, що виникають під час перебігу психічної хвороби.

    Психічні захворювання виявляються у порушеннях процесів сприйняття, ми­слення, емоцій, уваги, пам'яті, потягів тощо. З допомогою цих психологічних понять були описані найрізноманітніші симптоми психічних захворювань. Психіатрія досі користується психологічною термінологією при визначенні стану хворих, хоча психологічний принцип визначення і класифікації психічних розладів умовний, відносний і тимчасовий, тому що ще не існують адекватні фізіологічні підходи до оцінки психічних розладів. Через те у клінічній практиці ми фактично маємо справу з діагностичним аналізом більше 300 симптомів і синдромів психічних захворювань (розладів).

    Симптоми (за сферами психічної діяльності):

    Розлади сприйняття.

    Сприйняття - це відображення явищ і предметів оточуючої дійсності, які безпосередньо діють на органи відчуття.

    Розлади мислення.

    Мислення - це найвища і найскладніша форма відображення та пізнання об'єктивної реальності, встановлення й осягнення внутрішніх зв'язків між явищами та предметами навколишнього світу.

    Розлади мислення виникають при будь-яких психічних хворобах.

    • прискорення мислення - збільшення кількості асоціацій, що утворяться в кожний даний проміжок часу, спостерігається безперервна зміна однієї незакінченої думки іншою
    • уповільнення мислення - виникнення асоціацій украй уповільнюється, число асоціацій зменшується, їх мало, зміст їх одноманітний й бідний
    • незв'язність мислення - втрата здатності до утворення асоціацій, втрата здатності до самих елементарних узагальнень, до здійснення аналізу й синтезу. Мова хворих при цьому представляє набір не зв'язаних змістом слів
    • докладність мислення - розлад асоціативного процесу, коли утворення нових асоціацій украй уповільнюється внаслідок тривалого домінування попередніх. Виражається у в'язкості мислення, зниженні його продуктивності. При цьому наступає втрата здатності виділення головного із другорядного
    • персеверація мислення - домінування обмеженої кількості думок та уявлень над іншими протягом певного часу, коли на різні за змістом запитання може даватися однакова відповідь
    • резонерське мислення (резонерство) - підміна чітких і зрозумілих відповідей багатослівними та безплідними розмовами на тему поставленого запитання чи на теми, що не мають до питання конкретного відношення. Як правило, вони багатослівні, неконкретні
    • марення - помилковий умовивід, що не відповідає дійсності, повністю опановує свідомістю хворого. Залишається, незважаючи на явне протиріччя з дійсністю, недоступний корекції. Визначальними властивостями марення є непохитне переконання, помилкове обгрунтування, порушення логіки судження.

    По змісту розрізняють:

    • марення переслідування
    • марення отруєння
    • марення ревнощів
    • іпохондричне марення (марення хвороби)
    • марення впливу
    • марення збитку
    • марення величі
    • еротичне (любовний) марення
    • інші види марення

    Розлади в сфері емоцій і почуттів.

    Емоції - це переживання людиною ставлення до самої себе й оточення.

    Емоції і почуття визначають ставлення людини до зовнішніх чи внутрішніх подразників із відображанням об'єктивних взаємовідносин предметів і явищ оточуючого світу. Залежно від тривалості і ступеня виразності почуття розрізняють:

    • настрій - тривалий емоційний стан, що не має значних коливань інтенсивності
    • пристрасть - дуже довготривала, інтенсивна емоція, яка має для особи певну значимість і стосується задоволення високих і нижчих потреб, визначається елементами волі, наполегливості і цілеспрямованості
    • афект - короткочасна, дуже виразна гранична емоція, що, здебільшого, виявля­ється у вигляді спалаху, розряду і має визначене спрямування (розпач, гнів, лють).

    Видокремлюють дві форми афекту:

    • фізіологічний
    • патологічний.

    Класифікація порушень емоцій:

    • ейфорія - тривалий патологічно підвищений настрій, що виявляється у неадекватності навколиш­ньому, веселості і почутті переваги
    • депресія - стан, протилежний ейфорії, зниже­ний і пригнічений настрій, що характеризується нудь­гою, інтелектуальним і руховим загальмуванням, фі­зично тяжкими відчуттями, зниженням потягів. Усе навколишнє хворий ба­чить у різко негативних тонах
    • емоціональна слабкість - являє собою різку, без істотних підстав, зміну емоцій від підвище­ного настрою, що супроводжується сентиментальністю, до зниження із слізливістю. Якщо подразник дуже слабкий, то виникають емоції, які швидко змінюють­ся, коли з незначного приводу хворий легко розчулю­ється, плаче і досить швидко при цьому заспокоюєть­ся
    • апатія - надмірне зниження афективної збуд­ливості, байдуже ставлення до всього навколишнього, безволля і бездумність
    • емоціональна амбівалентність - одночасна наявність двох емоціонально протилежних станів до одного і того ж об'єкту
    • дисфорія - розлад настрою, що характеризується злісно-сумною роздратованістю, нерідко з домішкою страху, маячними ідеями переслідування і агресивними діями. Цей розлад починається без будь-якого помітного приводу і триває від кількох годин до 5-7 днів.
    • патологічний афект - сильна короткочасна емоція, що супроводжується гнівом, обуренням і люттю, поява якої пов'язана з несподіваним психотравмуючим переживанням.

    Вольові розлади.

    Вольові (акти) - це дії, спрямовані на досягнення свідомо поставленої певної мети, реалізацію внутрішніх спонукань:

    • гіпобулія - зниження вольової активності
    • гіпербулія - надмірне посилення вольової діяльності, загальної активності і спонукань
    • абулія - повна відсутність вольової діяльності, бажань, збайдужіння
    • парабулія - спотворена, перекручена вольова діяльність з розладами поведінки у формі негативізму, імпульсивності, стереотипності і неадекватності дій (кривляння, гримаси, незвичайні рухи)
    • гіпокінезія - рухове пригнічення, що супроводжується збідненням та уповільненням рухів
    • ступор - заклякання, повне знерухомлення зі зміною м'язового тонусу (наприклад, при кататонічному ступорі)
    • гіперкінезії - рухові збудження.

    Імпульсивні явища (стани) становлять імпульсивні дії та потяги.

    Імпульсивні дії відбуваються без контролю свідомості раптово, безмотивно, виконуються автоматично, без боротьби мотивів (звичайно це агресивні дії). Виникають при глибокому порушенні психічної діяльності.

    Імпульсивні потяги - гостро час від часу виникаючі прагнення, що опановують свідомістю, що підкоряють собі все поводження хворого, всі його думки й бажання. Критичне відношення до них відсутне, хворі не в змозі їм протистояти.

    • дромоманія - потяги до бродяжництва
    • піроманія - потяги до підпалювання
    • клептоманія - потяги до крадіжок без корисливих цілей
    • трихотілломанія - патологічний потяг видирати волося
    • оніхофагія - патологічний потяг гризти і з'їдати нігті
    • гемблінг - патологічне захоплення азартним іграми
    • арифмоманія - патологічний потяг рахувати вікна в будинках, сходини на драбині.
    • поліфагія - прожорливість, розторможення харчового інстинкту при відсутності підвищеного апетиту
    • симптом «Плюшкіна» - потяг до збирання непотрібних речей
    • інші

    Розлади пам'яті.

    Пам'ять - це здатність сприймати (запам'ятовувати), втримувати (фіксувати) і відтворювати враження, відомості, окремі чи сукупні факти з минулого досвіду.

    • амнезія - відсутність пам'яті, частіше на якісь певні відрізки часу, безпам'ятство
    • ретроградна амнезія - відсутність у пам'яті спогадів про події, що передували розвитку порушень психічної діяльності чи початку психічного захворювання.
    • антероградна амнезія - втрата спогадів про події, що безпосередньо від­бувалися після закінчення безсвідомого стану, потьмарення свідомості чи інших психічних розладів. Охоплює проміжки часу від кількох хвилин до годин, днів, рідко - тижнів
    • антеро - ретроградна амнезія - поєднання обох попередніх типів амнезії:
    • випадіння з пам'яті багатьох подій, які передували хворобливому стану, а також подій, що відбувалися після цього
    • фіксаційна амнезія - втрата здатності запам'ятовувати поточні події (основна ознака Корсаковського синдрому)
    • прогресуюча амнезія - втрата здатності запам'ятовувати, відтворювати події, починаючи з останнього часу до подій давнього минулого, в т. ч. юності, дитинства
    • ретардована (відставлена, запізніла) амнезія - забування подій, що були під час психічного розладу, в т. ч. причин цих подій.
    • гіпомнезія - послаблення пам'яті
    • палімпсест (зіскоблення пам'яті) - неможливість повного відтворення в пам'яті і свідомості окремих деталей, епізодів або подробиць подій, які відбувалися під час алкогольного сп'яніння. Такий розлад відноситься до передвісників алкогольної амнезії, ознаки хронічного алкоголізму
    • парамнезії - обмани пам'яті; найважливішими з них є псевдоремінісценції та конфабуляції
    • псевдоремінісценції - це події, що в дійсності відбуваються, але перенесені в інший час
    • конфабуляції (хибні, неправдиві спогади) - повідомлення, "спогади" про події, яких насправді не було.

    Розлади уваги.

    Увага - це здатність до зосередження та спрямування нашої свідомості, основних сфер вищої нервової діяльності на певні предмети і явища, а також процеси життєдіяльності людини, від чого, в кінцевому підсумку, залежить якість відображення навколишнього світу. Вона може бути пасивною та активною.

    • пасивна увага обумовлюється об'єктами без нашого попереднього бажання розпізнати їх, наприклад, у результаті раптового інтенсивного звуку або світлового сполоху
    • активна увага спрямовується на ті чи інші об'єкти при необхідності виконання якого-небудь завдання і відповідно скеровується волею людини.

    Синдром - сукупність пов'язаних між собою типових симптомів. Постановка діагнозу будь-якої хвороби, в тому числі й психічної, починається з виявлення симптомів. Але симптом є ознакою багатозначною і на підставі його одного діагностувати захворювання неможливо.

    Астенічний синдром – найпоширеніший психічний розлад, що виникає внаслідок будь-якого психічного захворювання. Характеризується такими ознаками, як подразливість, загальна слабкість, гіперестезія, підвищена втомлюваність, нестійкий настрій, непосидливість. Хворі не переносять фізичного навантаження, температурних перепадів, стають незадоволеними, має місце песимізм і плаксивість, які можуть легко змінюються оптимізмом і конформною поведінкою. Їм усе складніше стає виконувати звичайну роботу, через неуважність вони не можуть сконцентруватися на головному. Приєднуються розлади сну й вегетативні порушення: тахікардія, пітливість, розлади судинного типу.

    Істеричний невротичний синдром - характеризується емоційною лабільністю з бурхливим проявом почуттів (ридання, голосіння, стогін), швидкою зміною позитивних почуттів на негативні і навпаки, супроводжується різноманітними вторинними соматичними й неврологічними розладами. Порушення рухової сфери, чутливості, вегетативних функцій проявляються функціональним парезом, паралічем, істеричними нападами. При останніх не буває розладів свідомості (оглушення, сопор, кома), змін функцій серцево-судинної і дихальної систем і послідовності фаз судомного нападу. Можуть бути істеричне заїкання, сліпота, розлади чутливості та ін.. Спостерігаються вегетативні порушення: блювання, відрижка, відчуття "клубка" в горлі, тахікардія, задишка, поліурія тощо. Істеричний синдром характерний для істеричного неврозу.

    Істеричне потьмарення свідомості - проявляється звуженням свідомості з неповною орієнтацією у навколишньому оточенні, яскравими, чіткими сценоподібними галюцинаціями з подальшою, частіше амнезією.

    Синдром Ганзера - один із варіантів істеричного потьмарення свідомості, коли спостерігаються повне дезорієнтування, зорові, рідше слухові галюцинації. Виявляються маячні ідеї стосунку, впливу, переслідування. Характерним є мимомовлення. Поведінка хворого безглузда. Складається враження, що він симулює психічну недугу.

    Синдром псевдодеменції - стан безпорадності, що проявляється втратою найпростіших навичок, елементарних знань. Хворий свідомо невірно відповідає на тлі придуркуватості, але добре орієнтується, коли йому задають складні запитання, що стосуються психотравмівної ситуації.

    Пуерилізм - хворобливий психічний стан, за якого поведінка дорослої людини не відповідає вікові й нагадує дитячу. Спостерігається регресивна поведінка з дитячими манерами, інтонаціями, жестами, пустотливістю, безглуздям, наївністю суджень на тлі пригніченого настрою й розгубленості.

    Синдром деперсоналізації - проявляється розладом самосвідомості. Змінюється сприйняття власної особистості, тобто Я. Думки, дії хворого керуються відчуттям відчуження від власної особи (наче стоїть збоку). Втрачається єдність особистості. Порушується схема тіла: «змінюються» об'єм, довжина, ширина, положення окремих частин тіла. Часто супроводжує дереалізацію.

    Синдром дереалізації - патологічний стан, за якого світ, обстановка сприймаються хворим нереально, нечітко, невиразно, безбарвно або в одному кольорі, позбавленим життя. Навколишнє здається тьмяним, застиглим, плоским. Хворі стверджують, що все змінилося, стало не таким, як було до хвороби, інколи не можуть пояснити, в чому полягають ці зміни.

    Синдроми нав'язливих станів (переважно стійкі): в одних випадках – лише окремі симптоми (наприклад, настирливий рахунок, агорафобія), в інших – різні нав'язливі стани.

    Емоційні (афективні) синдроми – одні з найбільш загальних психічних порушень. За своєю частотою вони уступають лише астенії. Основу їх представляють розлади настрою (сукупність почуттів, які надають забарвлення всім переживанням людини протягом значного проміжку часу).

    Маніакальний синдром - характеризується підвищеним, радісним настроєм, прискоренням мислення й підвищеною діяльністю, які представляють так звану маніакальну тріаду основних складових симптомів. При розвитку зазначених явищ є безпідставний оптимізм, потреба в зміні вражень, відчуття припливу сил, фізичного комфорту. Хворі стають балакучими, легко знаходять відповіді, хоча більш поверхневі за змістом, декламують і намагаються писати вірші. Увага загострена, але нестійка й легко відволікається. Гарячкова діяльність має розкиданий характер, почате не доводиться до кінця. У цю клінічну картину вкладається весела манія. Сердита манія: підвищення настрою й мовно-рухові порушення супроводжуються подразливістю, нав'язливістю, настирною причепливістю, вибухами гніву й злобності. Сплутана манія: різке підвищення настрою поєднане з безладним мовним і руховим порушенням.

    Депресивний синдром - у найбільш типовому виді (звичайна, проста депресія) складається зі зниженого тужного настрою, уповільнення мислення, рухової загальмованості, які входять у депресивну тріаду головних ознак. Хворі скаржаться на слабкість, лінощі, в'ялість і гноблення, зневіряються у власних силах, легко визнають невірність своїх вчинків, через загальмованість асоціативних процесів повільно й тяжко ухвалюють рішення, а також перебільшують реальні утруднення, обвинувачують себе в слабкості волі, неможливості “взяти себе в руки”. Може спостерігатися сльозливість, образливість, подразливість. У станах депресії частими є суїцидальні спроби, скоються самогубства. У разі поглиблення подавленого настрою хворі починають скаржитися на тужливий настрій, нудоту. Характерна поява тяжкого відчуття в грудях, рідше - у животі. Деякі хворі говорять про «моральний біль», що «душу розриває на шматки» і протиставляють ці відчуття фізичному болю. У більш тяжких випадках виникають надцінні ідеї самозвинувачення або приєднується марення провини, гріхопадіння - депресія з ідеями обвинувачення. Про тяжкість депресії свідчить поява суїцидальних думок і тенденцій. У хворих може виникати відчуття зміни навколишнього світу: губиться його звичайна забарвленість, він стає застиглим, віддаленим, нерідкі скарги на повільний перебіг часу, його зупинку.

    Паранояльний синдром - виникає на фоні ясної свідомості, відзначається первинним систематизованим імперативним маренням різного змісту (ревнощів, переслідування тощо). При цьому маренні характерним є деталізація, пов'язана з більшою кількістю доводів.

    Галюцинаторно-параноїдний синдром - об'єднання маячних ідей (переслідування, отруєння, завдання шкоди, нанесення фізичної шкоди) з вербальними галюцинаціями, часто проявами синдрому Кандинського-Клерамбо. В одних випадках домінують марення, в інших - сенсорні прояви.

    Кандинського-Клерамбо синдром (психічного автоматизму) - об'єднання маячних ідей, насамперед переслідування, з ідеями психічного й фізичного впливу, з відчуженням думок, почуттів, учинків.

    Асоціативний автоматизм - розвивається, зазвичай, першим. Його ініціальним проявом є ментизм (мимовільний, нестримний, швидкий потік думок або уявлень) або відчуття оволодіння (відчуття, що суб'єкт не належить сам собі, а ним володіє якась стороння сила). З інших розладів зустрічаються: мимовільне згадування; насильницьке згадування; симптом відкритості (відчуття, що думки хворого відомі навколишнім); думки відлуння (усе, про що думає хворий, «чують» навколишні й повторюють у голос), слухові й зорові псевдогалюцинації; насильно зникаючі з голови думки; відчуття впливу на почуття і їх насильницькі зміни.

    Сенсорний автоматизм – це різні за характером (нерідко у вигляді болю) і локалізацією відчуття, які начебто штучно зроблені.

    Руховий автоматизм – здійснення проти бажання різних рухів (головою, язиком тощо), а в окремих випадках – виражені вголос, що сприймаються як насильницькі.

    Парафренний синдром – об'єднання фантастичних за змістом маячних ідей психічних автоматизмів, галюцинацій, часто – конфабуляцій, сплутаності. Нерідко спостерігається симптом ілюзії двійників, коли незнайомі особи сприймаються як знайомі (симптом позитивного двійника) або родичі й близькі, відомі хворому, сприймаються ним як незнайомі, чужі, підставні, які затримувалися під нього близьких (симптом негативного двійника).У деяких випадках відбувається зміна власного «Я», і це супроводжується мареннями величі; наприклад, хворий може вважати себе крупним державним діячем, здатним змінити світ, засновником нових держав, культур і релігій, що його переслідують впливами з міжпланетного простору тощо. Звичайно, настрій хворих неадекватно підвищений, аж до маніакального, рідше - депресивний, хоча можлива зміна знаку афекту і його глибини.

    Синдроми порушення свідомості (виключення, викривлення, змінення, затьмарення) – це тимчасові, короткочасні або триваліші (від хвилини до годинник, днів, тижнів, років) порушення психічної діяльності, для яких характерне об'єднання таких ознак: часткова або повна відстороненість від навколишнього, порушення мислення з частковою або повною неможливістю тлумачень, суджень; повне або часткове забування подій, які відбувалися (амнезія). Настрій байдужий або з відтінком ейфоричності. У разі виразного оглушення хворим тяжко сприймати навіть найпростіші питання, їх відповіді неточні, однослівні, а можливо й зовсім відсутні.

    Делірій – галюцинаторне затьмарення свідомості з перевагою дійсних галюцинацій (зорових галюцинацій та ілюзій), образного марення, рухового порушення, яке за характером відповідає скривленому сприйняттю навколишнього. Найчастіше зустрічається у випадку алкогольного делірію («білій гарячці»).

    Онейроїд – фантастично-маревне викривлення (затьмарення) свідомості. Ілюзорне сприйняття навколишнього світу, яке поєднане з фантастичними уявленнями. Переважає загальна загальмованість. Характерний зовнішній вигляд хворих у такому стані відомий психіатр В. Грізенгер описав так: «Вони мовчазні, бездіяльні, майже нерухомі й тільки є погляд, у якому міняються то підйом, то відстороненість, страх або звернений вглиб себе подив, які свідчать про те, що з ними діється щось незвичайне». Пізніше, коли психоз мине, хворі розповідають, що були тоді свідками грандіозних, фантастичного змісту подій (наприклад, споглядали за надзвичайними подіями війни різних світів).

    Аменція – затьмарення (викривлення) свідомості з перевагою безладного, хаотичного мовно - рухового порушення й розгубленості. Мова складається з окремих, незв'язаних за змістом слів, вигуків. Некоординоване рухове порушення виникає на дуже обмеженому просторі (наприклад, рухи перебирання білизни в межах ліжка). Особа хворих має вираз непорозуміння, домінує афект розгубленості. Стомлюючись, вони замовкають, перебувають у близькому до повної прострації стані. Іноді аменція може супроводжуватися уривчастими галюцинаціями й маячними ідеями. Тривалість аментивного стану – від декількох днів до тижня. Характерна повна амнезія психотичного періоду.

    Сутінкове затьмарення свідомості - розвиток клінічних ознак раптовий. Як правило, триває короткочасно (хвилини, годинник, рідше дні). Іноді відзначається тільки глибоким дезорієнтуванням всіх видів (у місці, часі, своїй особі), зі значною збереженістю звичайних автоматизованих рухів, у зв'язку з чим хворі можуть навіть не привернути уваги навколишніх. Це проста форма сутінкового затьмарення свідомості. Якщо ж хворі в такому стані блукають, мимоволі, іноді в сні, долають складні перешкоди своєму пересуванню, не говорять з оточуючими людьми, то вважають такі розлади амбулаторними автоматизмами. В інших випадках відбувається мовно-рухове порушення, афект страху, тривожність, озлобленість загрозливого характеру, зорові галюцинації, маревні висловлення – так звана галюцинаторно-параноїдна форма затьмареного стану. Хворий у такому стані може скоювати надзвичайно жорстокі акти агресії. Пізніше наступає повна байдужість до зробленого, психічна розрядка. Зберігаються або уривчасті, смутні спогади минулих подій, які потім забуваються або відразу настає повна амнезія. Існують і такі затьмарені стани свідомості, коли зберігається можливість елементарного орієнтування в місцевості, оточенні, людях. З такими хворими ще можна вступити в контакт, одержати окремі відповіді – це орієнтовані сутінки, після їх закінчення спостерігається повна амнезія.


    ТЕМАТИКА РЕФЕРАТИВНИХ ПОВІДОМЛЕНЬ

    1. Функції центральної нервової системи.
    2. Основні психопатологічні синдроми.
    3. Розлади сприйняття, значення для оцінки психічного стану.
    4. Розлади пам'яті , значення для оцінки психічного стану.
    5. Розлади мислення , значення для оцінки психічного стану.
    6. Розлади емоцій , значення для оцінки психічного стану.
    7. Розлади вольової діяльності, значення для оцінки психічного стану.

    ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

    1. Будова нервової системи і поняття вищої нервової діяльності.
    2. Основні причини, перебіг і наслідки психічних захворювань.
    3. Маревні ідеї, їх судово-психіатричне значення.
    4. Недоумство, його види.
    5. Розлади вольової діяльності, їх судово-психіатричне значення.
    6. Розлади потягів (інстинктів), їх судово-психіатричне значення.
    7. Розлади свідомості, їх судово-психіатричне значення.
    8. Особливості поведінки і вчинення суспільно небезпечних дій при сутінкових станах свідомості.

    КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

    1. Вища нервова діяльність
    2. Судово-психіатрична оцінка розладів сприйняття.
    3. Судово-психіатрична оцінка розладів пам'яті.
    4. Судово-психіатрична оцінка розладів мислення.
    5. Судово-психіатрична оцінка розладів емоцій.
    6. Судово-психіатрична оцінка розладів вольової діяльності.
    7. Судово-психіатрична оцінка розладів свідомості.
    8. Судово-психіатрична оцінка імпульсивних дій.
    9. Судово-психіатрична оцінка сутінкових станів свідомості.
    10. Судово-психіатрична оцінка основних психопатологічних синдромів.