Навчально-методичні матеріали

2. Творчі завдання

ЗАВДАННЯ 1.

Текст 1.

В.Борисов

Історичною пам’яттю я називаю таємничу здатність, потенційно притаманну кожній людині, переживати історію як власну духовну біографію. Ця здатність реалізується у двоєдиному акті відкриття історії в собі і себе і в історії. Як здатність духовна, історична пам'ять активна, тобто не байдужа до свого предметного змісту. Саме тому для нас не позбавлені змісту такі поняття, як «гріх батьків», що переживається нами як власний і т.д. історична пам'ять є необхідною умовою духовного самовизначення, без якого є неможливим або в будь-якому випадку ущербним життя в культурі. Всихання або згасання цієї здатності означало б кінець духовної культури, призвело б (і призводить) до жалюгідних, завжди банальних і позбавлених смаку спроб культурного самочинства. Позбавити людину історичної пам’яті означає позбавити її культури (у значенні якості буття), позбавити її духовної визначеності, тобто вбити в ній особистість.

Текст 2.

Д.С.Ліхачов

З “ЛИСТІВ ПРО ДОБРЕ І ПРЕКРАСНЕ”

... Пам'ять протистоїть нищівній силі часу.

Ця властивість пам'яті надзвичайно важлива.

Прийнято примітивно ділити час на минуле, теперішнє і майбутнє. Але завдяки пам'яті минуле входить в сучасне, а майбутнє ніби наперед відгадується теперішнім, поєднаним з минулим.

Пам'ять – подолання часу, подолання смерті.

В цьому величне моральнісне значення пам'яті. “Безпам’ятний” – це перш за все людина невдячна, безвідповідальна, а відповідно, і нездатна на добрі, безкорисливі вчинки.

Безвідповідальність народжується відсутністю усвідомлення того, що ніщо не минає безслідно. Людина, яка здійснює недобрий вчинок, гадає, що вчинок цей не збережеться у пам’яті її особистій і в пам’яті оточуючих. Вона сама, очевидно, не звикла берегти пам’ять про минуле, відчувати почуття вдячності до пращурів, до їх праці, їх піклування і тому гадає, що і про неї все буде забуто.

Совість – це, в основному пам'ять, до якої долучається моральна оцінка здійсненого. Але якщо здійснене не зберігається в пам'яті, то не може бути й оцінки. Без пам'яті немає совісті.

ПИТАННЯ:

1. Співставте наведені тексти. Чи є однаковим у мислителів розуміння пам’яті?
2. Як Ви розумієте поняття «духовне самовизначення»? Чому саме історична пам'ять виступає невід’ємною умовою духовного самовизначення людини?
3. Чим зумовлене, як на Вашу думку, акцентування уваги на емоційній співпричетності людини культурі, традиції, історії як свого року, країни, так і людства загалом?

ЗАВДАННЯ 2.

Енріко Морович

Крихітка Гаспар

Коли крихітці Гаспару сказали, що дивні гори, якими він так милувався, піднялися з моря, що це вапняк і утворився він з мертвих мушель, що затверділи під товщею морської води; що довгий час гори стояли голі, тобто позбавлені того зеленого розвою, що покриває їх тепер, крихітка Гаспар відповів, що це його не обходить і він знати про це нічого не бажає.

Йому зауважили, що в такому випадку він виросте неуком. На це крихітка Гаспар відповів, що не вічно буде неуком: про все це він дізнається після смерті, в раю, з вуст доброго Боженьки.

Тоді йому відповіли, що ніякого Боженьки немає. Тут крихітка Гаспар вже не на жарт розсердився і сказав, що якщо це правда, то йому немає ніякого діла до всієї історії світу, а до самого світу – тим паче.

ПИТАННЯ:

1. Чим зумовлена незацікавленість історією світобудови крихітки Гаспара?

2. Чи можна протидіяти незацікавленості хлопчика? Чи варто це робити?

3. Визначне позитивні й негативні моменти упередженості хлопчика.

ЗАВДАННЯ 3.

Л.А.Коган

Особистістю не народжуються, а стають, розвиваючись; і не стихійно, автоматично, а в процесі активної цілеспрямованої діяльності, в першу чергу, у зв’язку з готовністю і здатністю до індивідуального самовизначення, самостійного вибору і рішення. Людина стає особистістю постільки, оскільки вона здобуває свою духовну, перш за все моральну свободу.

ПИТАННЯ:

1. У чому відмінність між поняттями «індивідуальність» та «особистість»?
2. Як Ви розумієте вираз «здобуття духовної, перш за все моральної свободи» людиною?
3. Чому саме моральна свобода виступає передумовою формування особистості?

ЗАВДАННЯ 4.

Мераб Мамардашвілі

Ми – люди ХХ століття, і нам не відійти від глобальних його проблем. А це, перш за все, проблема сучасного варварства, здичавіння. Це загроза «вічного спокою», тобто можливість вічного перебування у стані ні добра, ні зла, ні буття, ані небуття. Просто ніщо…

Скарби культури тут не гарантія. Така катастрофа може статися до атомної. Бо культура – не сукупність готових цінностей і продуктів, що лише чекають ужитку та усвідомлення. Це здатність і зусилля людини бути, таке володіння живими розрізненнями, що безперервно, знову і знову відновлюється і розширює свої межі.

ПИТАННЯ:

Чим байдужість і духовна інертність загрожує людству? Чому саме ці почуття, на думку філософа, є найбільшим і найстрашнішим ворогом людини?

ЗАВДАННЯ 5.

Є.Таратута

Афіняни озлобилися супроти Сократа за те, що він викривав їх пороки, закликав до справедливості, звертався до їх совісті. На нього подали до суду, звинувачуючи його в тому, що він розбещує юнаків і не визнає богів.

І суд виніс вирок Сократу – смерть. Проте, якщо Сократ відмовиться від своїх переконань, перестане будити в їхніх душах совість і шукати в їх душах правду, і буде мовчати, тоді йому залишать життя. Але Сократ не погоджується: без цього життя для нього – не життя!

І Сократ має померти. Його друзі та учні у відчаї, вони пропонують йому влаштувати втечу. Але мудрець відмовляється від цієї можливості зберегти життя.

Втекти – це означає зректися того, чого він вчив усе життя, вчинити боягузливо, лицемірно, несправедливо, це означає зрадити самого себе. Сократ спокійно випиває чашу з отруйним соком цикути й помирає.

ПИТАННЯ:

1. Охарактеризуйте моральний ідеал Сократа.
2. Чому Сократ відмовляється зректися своїх погляді?
3. Як на Вашу думку, дану позицію може обстоювати лише філософ чи і будь-хто інший?

ЗАВДАННЯ 6.

Бернард Шоу

Тепер, коли ми навчилися літати у повітрі, як птахи, плавати під водою, як риби, нам не вистачає лише одного: навчитися жити на землі, як люди.

ПИТАННЯ:

1. Як Ви можете прокоментувати це твердження? Обґрунтуйте його.
2. Чому, на Вашу думку, людині необхідно вчитися бути людиною?

ЗАВДАННЯ 7.

Пауль Клеє

Є дві вершини, на яких ясно і світло, - вершина тварин і вершина богів. Між ними лежить у сутінках долина людей. І якщо хтось погляне хоч раз угору, його охопить давня невгамовна туга, його, котрий знає, що не знає, за тими, які не знають, що не знають, і за тими, котрі знають, що знають.

ПИТАННЯ:

1. Що, на Вашу думку, стоїть на заваді людському щастю, відчуттю повноти життя?
2. Чи існують межі (якщо існують, то які) для людського пізнання?
3. Чи може людина в чомусь заздрити тваринам?

ЗАВДАННЯ 8.

А.Ейнштейн

Наш час відмічений вражаючими успіхами наукового пізнання і його технічних додатків. Як не радіти цьому? Але не можна забувати: знання і майстерність самі по собі не можуть привести людей до щасливого і гідного життя. у людства є всі підстави підносити провісників моральних цінностей вище, ніж відкривачів об’єктивних істин. Те, що зробили для людства Будда, Мойсей і Ісус, значить для мене набагато більше всіх досягнень дослідницького і творчого розуму.

Спадщину цих благословенних людей ми маємо усіма силами зберігати і підтримувати, якщо людство не хоче втратити свою гідність, безпеку існування і радість життя.

ПИТАННЯ:

1. Чому, на думку вченого, вчителями людства є Будда, Мойсей, Ісус, а не Арістотель, Копернік, Ньютон?
2. Як на Вашу думку, чи справді духовні знання важливіші за загальнонаукові?
3. Яким чином можна зберігати і підтримувати духовну спадщину?

ЗАВДАННЯ 9.

Вільям Блейк

Хто готовий робити добро іншому,

хай робить його у дрібницях.

Загальне добро – то відмовка

негідника, лицеміра і підлабузника.

ПИТАННЯ:

1. В чому полягає специфіка даного розуміння добра?
2. Чиї близькі за наведеним розумінням феномену добра філософські і літературні концепції Ви можете назвати?

ЗАВДАННЯ 10.

Віктор Франкл

З книги «Доктор і душа»

... коли я кажу, що цінності ведуть або притягають людину, то в цьому мається на увазі, що у людини завжди є свобода: свобода робити вибір між прийняттям і відторгненням того, що пропонується, тобто між тим, чи здійснити потенційний смисл (життя), чи залишити його нереалізованим.

Однак слід усвідомити, що у людини не існує такої речі, як моральний потяг, або навіть релігійний потяг в тому сенсі, який мається на увазі, коли говорять, що людина детермінована базовими інстинктами. Людина не має вихідної схильності до моральної поведінки; у кожному конкретному випадку вона вирішує вчиняти морально. Людина вчиняє так не для того, щоб задовольнити моральний потяг і мати спокійну совість, вона вчиняє так заради справи, якій вона себе присвятила, або заради людини, яку вона кохає, або заради свого Бога. Якщо ж вона дійсно веде себе морально, щоб мати спокійну совість, вона стає фарисеєм[1] і перестає бути справжньою моральною особистістю. Я думаю, що навіть святі не піклувалися про щось інше, окрім як про служіння Богу, і я не думаю, що вони коли б то не було ставили собі за мету бути святими. Якщо б таке сталося, вони стали б скоріше перфекціоністами[2], аніж святими. Звичайно, «спокійна совість – найкраща подушка», як стверджує німецька приказка; але справжня моральність є дещо більше, ніж снодійне або транквілізатор[3].

ПИТАННЯ:

1. Що змушує людину вчиняти морально?
2. Чи може людина вирішити і послідовно реалізовувати у життєдіяльності високоморальну «правильну» поведінку протягом усього життя?
3. Якою має бути, на Ваш погляд, мотивація вчиняти морально?

ЗАВДАННЯ 11.

Еммануель Муньє

... Відсутність неспокою – це кінець моральності, а отже, й особистісного життя: місце свободи займає законність, що підтримує соціальний тиск та інфантильну[4] несмілість, знищує моральнісну творчість і соціалізує моральні принципи, класифікує людей на злих і добрих у відповідності з формальним дотриманням ними встановлених правил.

... напруженість відносин між етикою закону та етикою любові визначає той факт, що широке поле особистісної моральності виявляється затисненим між знеособленим правилом і парадоксальними виключеннями з нього, між поступальними виваженими перетвореннями буденного і божевільними спалахами відчаю свободи.

ПИТАННЯ:

1. Чому філософ невдоволений тотальністю законності в житті людини?
2. Як на Вашу думку, чи протистоїть законності свобода і моральність особистості?
3. Чи можна класифікувати «людей на злих і добрих у відповідності з формальним дотриманням ними встановлених правил»? Аргументуйте власну думку.

ЗАВДАННЯ 12.

Д.С.Ліхачов

З “ЛИСТІВ ПРО ДОБРЕ І ПРЕКРАСНЕ” МИСТЕЦТО ПОМИЛЯТИСЯ

Я не люблю дивитися телевізійні передачі. Але були програми, які я дивився завжди: танці на льоду. Потім я втомився від них і дивитися перестав – перестав систематично, дивлюся лише епізодично. Більше за все мені подобається, коли ті, кого вважають слабкими або хто ще не увійшов до когорти «визнаних», виступають вдало. Успіх початківців або успіх невдалих приносить набагато більше задоволення, ніж успіх успішних.

Але справа не в цьому. Більш за все мене захоплює, коли «конькобіжець» (так у давнину називали спортсменів на льоду) виправляє свої помилки під час танцю. Впав і встає, швидко вступаючи знову до танцю, і веде цей танець так, ніби падіння і не було. Це мистецтво, величезне мистецтво.

Але ж у житті помилок буває набагато більше, ніж на льодовому полі. І треба вміти виходити з помилок: виправляти їх негайно і... красиво. Так, саме красиво.

Коли людина наполягає на своїй помилці або занадто переживає, гадає, що життя скінчилося, «все загинуло», – це прикро і для неї і для оточуючих. Оточуючі переживають незручність не від самої помилки, а від того, яке невміння виявляє той, хто помилився, в її виправленні.

Визнати свою помилку перед самим собою (не обов'язково робити це публічно: тоді це або соромно, або показуха) не завжди легко, потрібен досвід. Потрібен досвід, щоб після здійсненої помилки як можна швидше і як можна легше включитися в роботу, продовжити її. І оточуючим не потрібно змушувати людину визнавати помилку, потрібно спонукати до її виправлення; реагуючи так, як реагують глядачі на змаганнях, інколи навіть нагороджуючи того, хто впав, і легко виправив свою помилку радісними оплесками при першій нагоді.

ПИТАННЯ:

1. Чи може людина прожити життя без помилок?
2. Чому так складно людині визнавати свої помилки? В чому складність даного визнання?
3. Чи достатньо визнавати помилки лише перед самим собою? Аргументуйте власну думку.

ЗАВДАННЯ 13.

Еммануель Муньє

Спільність виникає рідше, ніж трапляється щастя, вона більш тендітна, ніж сама краса. Якщо спільність неможлива між двома суб’єктами, то що говорити, коли є багатоманітність суб’єктів.

ПИТАННЯ:

1. Що таке спільність? Які умови, на Вашу думку, необхідні для створення спільності?
2. Що стоїть на заваді людям для утворення спільності?
3. За яких умов спільність можлива?

ЗАВДАННЯ 14.

Сергій Авєрінцев

Не дай Боже молодому чоловікові налаштуватися на те, щоби шукати дівчину своєї мрії: велика вірогідність, що якраз та, котра могла б стати для нього радістю і спасінням, найменш підпадає під цей образ, а інша, навпаки, хибно зорієнтовує його своєю оманливою подобою. Не дай Боже молодим батькам планувати майбутні стосунки з дітьми на ті часи, коли останні будуть зростати: все буде інакше. ... Не дай Боже і дітям через зайвий пієтет, фантазію наділяти своїх батьків не існуючими чеснотами; по-перше, вони ризикують не побачити за цим заняттям того добра, що є, а, по-друге, найменш приваблива людина – більше адекватний предмет для любові, ніж найімпозантніший істукан.

ПИТАННЯ:

1. Які підстави у мислителя вважати, що ідеалізація в інтимних (сімейних) стосунках завдає їм більше шкоди, ніж добра?
2. Чому, як на Вашу думку, не варто «молодим батькам планувати майбутні стосунки з дітьми на ті часи, коли останні будуть зростати»?
3. Як Ви розумієте вислів «найімпозантніший істукан»? Для якої людини підійде така характеристика?

ЗАВДАННЯ 15.

Д.С.Ліхачов

З “ЛИСТІВ ПРО ДОБРЕ І ПРЕКРАСНЕ”

... Справжні друзі набуваються змолоду. ... Скільки я не спостерігав, відкритість до дружби постійно знижується з віком. Молодість – це час зближення. І про це належить пам'ятати і друзів берегти, бо справжня дружба дуже допомагає і в горі і в радості. В радості ж бо теж потрібна допомога: допомога, щоб відчути щастя до глибини душі, відчути і поділитися ним. Нерозділена радість – не радість. Людину псує щастя, якщо вона переживає її одна, на самоті. Коли ж наступить пора нещасть, час втрат – знову ж таки, не можна бути одній. Горе людині, якщо вона одна.

ПИТАННЯ:

1. Чому, як на Вашу думку, дружба пов’язується із молодим віком?
2. Чи правий вчений, стверджуючи, що «нерозділена радість – не радість»?
3. Як може людину зіпсувати щастя? Чому вона у щасті не повинна бути на самоті?

ЗАВДАННЯ 16.

Жак Превер

для тебе моя кохана

Я пішов на пташиний базар

і купив пташку

Для тебе

моя кохана

Я пішов на квітковий базар

і купив квітку

Для тебе

моя кохана

Я пішов на базар де всілякий брухт продають

і купив ланцюг

Для тебе

моя кохана

А потім пішов на невільницький ринок

і шукав тебе там

та не міг знайти

Тебе я

моя кохана.

ПИТАННЯ:

1. Які якості в своїй коханій прагнув знайти автор?
2. Чому «на невільницькому ринку» коханих шукати не варто?
3. Кохана людина – хто вона: наш ідеал, друг чи будь-хто, випадкова особа?

ЗАВДАННЯ 17.

Мацуо Басьо

* * *

Вже скоро осінь...

Серця зближаються

в тісній халупці.

ПИТАННЯ:

1. Чому осінь найчастіше в художній літературі ототожнюють зі зрілим віком? Що між ними спільного?
2. Чим, на Вашу думку, обумовлено те, що «зближення сердець» найчастіше відбувається у зрілому віці?
3. Які, на Вашу думку, переваги над «весною» (юністю) має зрілість, а що втрачається нею?

ЗАВДАННЯ 18.

Василь Симоненко

* * *

Ти знаєш, що ти – людина.

Ти знаєш про це чи ні?

Усмішка твоя – єдина,

Мука твоя – єдина,

Очі твої – одні.

Більше тебе не буде.

Завтра по цій землі

Інші ходитимуть люди,

Інші кохатимуть люди –

Добрі, ласкаві і злі.

Сьогодні усе для тебе –

Озера, гаї, степи.

І жити спішити треба,

Кохати спішити треба –

Гляди ж, не проспи!

Бо ти на землі – людина,

І хочеш того чи ні –

Усмішка твоя – єдина,

Мука твоя – єдина,

Очі твої – одні.

ПИТАННЯ:

1. В чому, на Вашу думку, проявляється унікальність людської особи?
2. Чи є унікальність, неповторність, виключність особи самоціллю в житті людини?
3. Чи забов’язана чимось людина власному життю за можливість реалізації власної неповторності, як Ви гадаєте?

ЗАВДАННЯ 19.

Василь Стус

* * *

Наснилося, з розлуки наверзлося,

з морозу склякло, з туги – аж лящить.

Над Прип’яттю світання зайнялося –

і син біжить, як горлом кров біжить.

Мов равлики, спинаються намети,

а мушля в безсоромності цноти

ніяк не знайде барви для прикмети

твоїх надсад, твоєї німоти.

І шклиться неба висліпла полуда –

тверда труна живих, як живчик, барв.

Бреде зоря – сновида і приблуда –

одержаний задурно щедрий дар.

А човен побивається об здвиги

повсталих хвиль, твердих, немов стовбці.

... Підтале чорноводдя зелен-криги

займається світанком на щоці.

ПИТАННЯ:

1. Чому образ дитини для батьків найчастіше постає як споріднено-тілесний, нерозривний із своїм життям?
2. З чим пов’язано уявлення про те, що діти є майбутнім своїх батьків?
3. Батьківська тривога за дитину, її долю – процес біологічний, інстинктивний чи моральний, духовний, вихований?

ЗАВДАННЯ 20.

Володимир Самійленко

* * *

Якби знаття, що треба жить

І сподіватись, і бажати,

Прожив би так, щоб кожну мить

Для цілі одної віддати,

Щоб і хвилини не згубить.

Якби знаття, що треба жить.

Якби знаття, що все дарма,

Що в русі вічного створіння

Мети ніякої нема,

Навіщо радощі й боління,

Навіщо нам і жизнь сама...

Якби знаття, що все дарма?

ПИТАННЯ:

1. Від чого, на Вашу думку, залежить умова формування сенсу життя?
2. Яким чином концепція світоустрою впливає на моделювання людиною самої себе?
3. Для чого людині планувати своє майбутнє?

ЗАВДАННЯ 21.

Текст 1

Філіп Ларкін

ПРАГНЕННЯ

Понад усе – бажання буть самим:

Хоч від запрошень потемніло небо,

Хоч завше нас ведуть веління статі,

Хоч он фотографується родина,

Понад усе – бажання буть самим.

Під тим усім – бажання забуття:

Навсупереч оманливій рекламі,

Агентам страховим, питву й наїдкам

І дорогому униканню смерті,

Під тим усім – бажання забуття.

Текст 2

Григорій Чубай

БАЛАДА ПРО ВТЕЧУ

Людина втікала від синього неба,

Втікала від радості і від зла.

Людина втікала сама від себе –

Але нікуди втекти не могла.

Не оглядаючись, стежку міряла.

Втікала зиму.

Втікала літо.

Та все, що її було, – в неї вірило.

Наздоганяло, щоби боліти.

Небо над нею дихало спрагло.

На п’яти радощі наступали...

Людина спокою й тиші прагла,

Та в підлість вона упала.

І все, що бігло услід, – відступилося,

Її покинуло серед поля.

Людина без неба лишилася,

І без радощів, і без болю.

І в душі вже ніщо не плаче –

Бо без болю душа німа.

І людина тоді побачила,

Що зникла

вона

сама!

І побігла до свого неба,

І до радості, і до зла.

І побігла сама до себе,

Та догнати себе не змогла.

ПИТАННЯ:

1. Співставте два художні текти, написані в один і той самий час, англійським й українським поетом. Яка провідна тема їх поезій?
2. В чому суть життя за Ф.Ларкіним та Г.Чубаєм? Чиїпогляди для Вас ближче і чому?
3. Чи існує зв’язок між морально-етичними цінностями і національністю їх носія? Проілюструйте відповідь посиланням на наведені тексти.

ЗАВДАННЯ 22.

Г. Ібсен

На щастя, все це лише давній традиційний обман, ніби культура деморалізує. Ні, деморалізує тупість, жебрацтво, потворність життєвих умов. У, будинку, де не метуть, не провітрюють щоденно... в такому будинку, кажу я, люди за якісь два-три роки втрачають здатність мислити і вчиняти моральнісно. Від нестачі кисню і совість зачахне.

ПИТАННЯ:

1. Наскільки тісно, на Вашу думку, пов’язана моральність особи з побутовими умовами, в яких вона живе?
2. Чи є пряма залежність між матеріальним достатком людини і її особистою гігієною (двічі на день чистити зуби, наприклад)?
3. Як Ви ставитеся до вислову: мій дім – моя фортеця?

ЗАВДАННЯ 23.

Лев Толстой

Не біда, якщо люди будуть хвалити тебе за твої справи. Біда, якщо ти будеш їх робити для того, щоб люди хвалили тебе.

ПИТАННЯ:

1. Як називається властивість особистості, яку засуджує автор?
2. Яким чином у вчинку людини поєднуються прогнозування, мотивація та альтруїзм?
3. Справа людини заради себе самої: коли за неї не буде соромно?

ЗАВДАННЯ 24.

Г.Мединський

Це лжива особистість. І головний закон її – марнославство. Бути першим, виділитися з натовпу не справжніми своїми чеснотами, а чимось штучним і показовим... бути не тим, що він є, а тим, що допомогло б йому зіграти серед інших якимось особливим, хоча й відбитим світлом... Фальшива монета!

ПИТАННЯ:

1. Визначте межу, що відокремлює усвідомлення власної гідності від марнославства, самолюбства від себелюбства.
2. Чи погано знати собі ціну?
3. Чи може бути справжній лідер ледарем, трутнем?

ЗАВДАННЯ 25.

Жак Превер

СНІДАНОК

Він кави у чашку

Налив

Потім долив

Вершків

Потім цукру

Насипав

І ложечкою

Розколотив

Відтак випив цю каву

І мовчки

Чашечку вбік відставив

Опісля цигарку

Він запалив

Кільця диму

Пустив

Струсив попіл

У попільницю

І не глянувши у мій бік

Мовчки

Підвівся

Надів

Капелюх

Потім

Плащ

І вийшов

У дош

Мовчки

Не глянувши у мій бік

А я мовчала

І затуливши обличчя руками

Ридала.

ПИТАННЯ:

1. Як на Вашу думку, чи мають різнитися правила поведінки за столом на людях і вдома?
2. Чи завжди стриманість є ознакою вихованості людини?
3. Чи всі правила етикетної поведінки за столом були дотримані в даній ситуації?

ЗАВДАННЯ 26.

Д.С.Ліхачов

З “ЛИСТІВ ПРО ДОБРЕ І ПРЕКРАСНЕ”

... Я переконаний, наприклад, що справжня вихованість проявляється перш за все у себе вдома, в своїй сім’ї, у стосунках зі своїми близькими.

Якщо чоловік на вулиці пропускає вперед себе незнайому жінку (навіть в автобусі) і навіть відкриває їй двері, а вдома не може допомогти втомленій дружині вимити посуд, – він невихована людина.

Якщо зі знайомими він ввічливий, а з домашніми дратується з будь-якого приводу, – він не вихована людина.

Якщо він не рахується з характером, психологією, звичками своїх близьких, – він не вихована людина.

Якщо вже у дорослому віці він як належне приймає допомогу батьків і не помічає, що вони самі вже потребують допомоги, – він не вихована людина.

Якщо він голосно вмикає радіо і телевізор або просто голосно говорить, коли хтось вдома готує уроки або читає (хай це будуть навіть його маленькі діти), – він не вихована людина і ніколи не зробить вихованими своїх дітей.

Якщо він любить глузувати з дружини або дітей, зазіхаючи на їх самолюбство, особливо при сторонніх, то тут вже він (вибачте мене!) просто дурень.

Вихована людина – це та, яка хоче і вміє рахуватися з іншими, це та, кому власна ввічливість не лише звична і легка, але й приємна. Це та, яка рівною мірою ввічлива і зі старшим і з молодшим за роками і соціальним станом.

ПИТАННЯ:

1. Що таке ввічливість? Чи можна людину навчити бути ввічливою?
2. Чому вчений відводить сім’ї провідну роль у вихованні людини?
3. Яким є Ваше бачення вихованої людини?

ЗАВДАННЯ 27.

Хосе Ортега-і-Гассет

Досить незначущим буде життя, якщо немає наполегливого прагнення розширити його межі. Життя існує в пропорційній залежності від бажання жити. Уперте утримування життя у межах того ж самого обрію свідчить про слабкість і занепад життєвої енергії. Наш обрій – це біологічна лінія, жива частка організму; коли життя струменить через край, він еластично розширюється, функціонуючи майже в унісон із диханням, і навпаки, втрачає гнучкість через те, що заклякає, а ми – старішаємо.

ПИТАННЯ:

1. Що, на Вашу думку, дозволяє людині виходити за біологічні межі власного існування?
2. Чи дані людині від природи естетичні почуття? Яким чином вони формуються?
3. Яка роль чуттєвості людини у подоланні біологічних меж життя? Що здатно пробуджувати чуттєвість і впливати на неї?

ЗАВДАННЯ 28.

М.С.Каган

Історія естетичної думки починається з усвідомлення особливої ціннісної якості світу, людини і плодів її діяльності, що фіксувалося в образах міфологічної свідомості, а потім отримало понятійно-словесне позначення у всіх мовах світу, що називається красою, прекрасним. ... визначально поняття не мало суто естетичного значення, – первісна свідомість (як і в наш час свідомість дитини) ще не розрізняє різні аспекти цінності – «прекрасне» означало і «дуже красиве», і «дуже добре» в тому чи іншому значенні; ми і сьогодні говоримо «прекрасна погода», «прекрасний вчинок», висловлюємо схвалення словом «прекрасно» в значенні «добре» це означає, що ціннісна свідомість зароджується у людини як синкретичне[5], недиференційоване переживання позитивного чи негативного значення для неї тих чи інших явищ, процесів, дій... . Однак в процесі розвитку культури – і культури людства, і культури кожної людини – відчуття позитивного або негативного ціннісного значення розшаровувалося і усвідомлювалися специфічні риси моральної цінності, релігійної цінності, політичної цінності, естетичної цінності, художньої цінності; відповідно починала усвідомлюватися можливість розходження різних аспектів значення однієї і тієї самої речі, явища, дії – річ може бути, як з’ясувалося, корисною, але негарною, так само, як гарною, але непотрібною; манери людини – витонченими, а її вчинки – підлими; сама вона – некрасивою, але благородною або дуже гарною, але аморальною...

ПИТАННЯ:

1. Що спонукає людину деталізувати, уточнювати нюанси предмету чи речі, яку вона пізнає?
2. Чи надається здатність ціннісного пізнання людині від народження?
3. Що, на Вашу думку, виступає критерієм в процесі пізнання людиною світу? А критерієм естетичного пізнання? Обґрунтуйте власну думку.

ЗАВДАННЯ 29.

Мілан Кундера

“Порушені заповіти”

В Новий час невір’я перестало бути підозрілим і провокаційним, а віра, зі свого боку, втратила місіонерську переконливість і колишню нетерпимість. В цій еволюції вирішальний удар був нанесений сталінізмом: при спробі стерти з пам’яті все, пов’язане з християнством, раптом стало до болю зрозуміло, що всі ми, віруючі й безбожники, богохульники і святоші, належимо до тієї самої культури, яка сягає коренями у християнське минуле, без якої ми були б лише бесплотними тінями, резонерами[6], котрі розгубили свій словниковий запас, апатридами[7] духу.

ПИТАННЯ:

1. Що виступає передумовою сприйняття й оцінки людиною оточуючого світу?
2. Для чого людині мати причетність, укорінення в певній культурі, культурній традиції?
3. Яким чином, на Вашу думку, християнство вплинуло на сучасне життя? Які символи, образи сформувало, які цінності і чесноти прищепило?

ЗАВДАННЯ 30.

Максим Рильський

Епоху, де б душею відпочить,

З нас кожен має право обирати,

Найдемо тут до вибору багато

Народів, царств, богів, людей, століть.

Готичний присмерк, еллінську блакить,

Легенд біблійних мідь, вісон[8] і злато –

Все можемо на полотні віддати

Чи на папір слухняний перелить.

Але любить чи не любити те,

Що вколо нас і в нас самих росте,

Що творить нас, що творимо самі ми, –

Лише сліпець, що замість крові в нім

Тече чорнило струмнем неживим,

Тривожиться питаннями такими.

ПИТАННЯ:

1. Чи зобов’язана людина любити навколишній світ?
2. Що означає обрати собі епоху, «де б душею відпочить»?
3. Наскільки людина вільна будувати й обирати для себе життя?

ЗАВДАННЯ 31.

В.Водсворт

ДО ПРЕКРАСНОГО

Святе мистецтво! В пензлі чи в пері

Є сила дати вічність кожній рисі

Хмарини, що пливе в небесній висі,

Веселих промінців химерній грі;

Вони спиняють порух віт вгорі

І подожніх, що ідуть у лісі,

І корабель, що при скелястім мисі

Навік у бухті кинув якорі.

Дитя весни і літа й падолисту,

Що вічно тчуть ясну твою окрасу,

Мистецтво, ти даруєш благодать.

І стримане, просте, хоч повіне змісту,

Ти вмієш вирвать мить із плину часу

І в ній божисту вічність передать.

ПИТАННЯ:

1. Яка роль мистецтва, художнього та естетичного у житті людини?
2. Чи завжди синонімом мистецтва виступає прекрасне? Аргументуйте свою відповідь.
3. Чому для людини так важливо зафіксувати час, «вхопити мить»?

ЗАВДАННЯ 32.

Герман Гессе

“Невизнані письменники” (1926)

... місія, справа письменника – пізнання людини в її випадковості і мінливості; підміна реальності і мінливості людського життя власними уявленнями про людське буття, власною здогадкою про призначення людини. Так чинили і Данте, і Гете, і Гьольдерін, так чинить кожен письменник, хоче він того чи ні, знаючи про це чи ні. Тому у письменника, котрий усвідомлює суть письменництва і тим самим втрачає невинність, є лише два шляхи визволення з хиткої своєї ситуації: або трагічний кінець, відторгнення від світу людей, або порятунок в гуморі. Цими двома шляхами пройшли всі великі письменники, третього не дано.

ПИТАННЯ:

1. В чому життя людини може проявлятися як трагічне, а в чому як комічне?
2. Чи завжди художня література використовує максимально високе напруження естетичних категорій трагічного і комічного?
3. Як на Вашу думку, чи не є застарілим погляд письменника? Аргументуйте на прикладами з літератури власну відповідь.

ЗАВДАННЯ 33.

Данило Кубай

Ave, Caesar!

Вітер листя ховає від світла й очей

і солдати крокують по вулицях тісних.

Мрій занедбаний парк несподівано щез,

коли вічність панічно тікала за місто.

Літаків хижі тіні та запах пожеж –

це нестримний танок навіженої Калі,

день виходить з мечем на кривавий манеж.

“Ave, Caesar!”

В зіницях – неситість напалму[9].

Вітер листя хова від надії та сну

і безтямно блукає по світі наосліп,

тільки діти не можуть не грати ввійну,

хоч вони вже дорослі.

А каміння розкидане вже не збереш,

крові, віри, води та набоїв замало.

День виходить на бій в Колізеум без меж

“Ave, Caesar багряний –

без сну і без жалю!”

Вітер листя хова у буття глибину,

та листи без адреси по вулицях носить.

Мертві діти не можуть не грати в війну,

бо вони вже дорослі.

ПИТАННЯ:

1. Який настрій намагається сформувати у читача дана поезія?
2. За допомогою яких художніх прийомів створюється емоційний настрій читача?
3. Спробуйте викласти за допомогою естетичних категорій зміст даного тексту.

ЗАВДАННЯ 34.

Іван Ципердюк

Ратуша

з циклу “Осінні містерії старого міста”

Міські пажі-кіоски несуть розкішний плащ Станіславової нареченої, а двірцевий почет старих як вік будинків, крамниць, перукарень ховає в поклонах череп’яних, бляшаних, шиферових уборів заздрість до стрункої панянки, з-за якої стратив розум підтоптаний пан. У осінньому вальсі пливуть, зачаровані, не звертаючи уваги ні на гостей, ні на домашніх, а ті злякано позирають, як танцюють закохані. І більш граціозної пари не бачили від Варшави до Львова.

Він знімає капелюха, зігнувши коліна в поклоні, ніжно цілує пальчики, а вона, легка і сором’язлива, червоніє. І тільки флюгерок на вершку шпиля тремтить і в’яне від задоволення, крутячись, як безумний.

Бо очі всіх вже там, де знімає дзвіницю і вінчає заручених стара Катедра, перед якою стоїть, схиливши чоло, ясновельможна пара.

Ратуша і Станіславів[10].

ПИТАННЯ:

1. Який настрій послідовно формує у читача письменник? За допомогою яких художніх прийомів він створюється?
2. Чи відчувається у тексті присутність замилування автором давньою архітектурою міста, його укладом життя, осінню? Як саме це розкривається у тексті?
3. Спробуйте викласти за допомогою естетичних категорій зміст даного тексту.

ЗАВДАННЯ 35.

Текст 1.

Г.Чубай

КОЛИ СМІЮТЬСЯ ДІТИ

Діти не вміють сміятись

заздрісно,

Крізь сльози сміятися

і від злості.

Діти завжди сміються

радісно.

І їм заздрять дорослі.

Повно щирості в тому сміхові,

Повно сонця розлитого,

Повно пролісків,

повно втіхи

І ще чогось

невідкритого.

Сміх той тягне

з землі до неба,

Наче жайвір,

струну із радості...

І якщо у душі у тебе

Захвилювалася лють

чи заздрість, –

Ти всміхнися отак

по-простому,

І повернеться щирість втрачена.

... Люди!

Все робіть по-дорослому,

Тільки смійтеся

по-дитячому!

Текст 2.

Жак Превер

МОРСЬКИЙ СЛОН

А оце морський слон, який нічого не знає і знати не хоче. Морський слон чи бургундський слимак – йому однаковісінько, він зовсім не збирається бути кимось.

Він сидить на животі, тому що йому так зручно: кожен має право сидіти так, як йому подобається.

Він дуже задоволений, бо сторож дає йому досхочу риби, живої риби.

Щодня він з’їдає кілограми й кілограми живої риби. Для живої риби це не дуже приємно, бо після цього вона стає мертвою, але кожен може їсти те, що йому подобається.

Він їсть собі мовчки, швидко, без зайвих слів, тоді як людина перед тим, як покуштувати форелі, кидає її спочатку в окріп, а потім, після того, як з’їсть, довго-довго згадує: «Ах! Яка форель, мій друже, пам’ятаєте, яка форель!» – і т.ін.

Він, морський слон, просто їсть. У нього добродушне маленьке око, але, коли він розсердиться, його схожий на трубу ніс розтягується, і це всіх лякає.

Сторож не кривдить його... Ніколи не відомо, що може трапитися. Не відомо, що сталося б, якби усі звірі почали сердитися. Уявляєте собі, мої маленькі друзі, цілу армію слонів морських і сухопутних, яка наближається до Парижа. Ото була б штука!

Морський слон нічого не вміє робити, крім як їсти рибу, та робить це він дуже добре. Кажуть, колись були морські слони, які жонглювали дзеркальними шафами, але ніхто не знає, чи було так насправді. Хто ж стане ризикувати своєю шафою!

Шафа може впасти, скло розбитися, а все це коштує якусь там копійчину; людина дуже любить тварин, але для чого нищити меблі!

Морський слон, коли йому не набридають, щасливий, як король, набагато щасливіший від короля, тому що може сидіти на животі, якщо йому це подобається, тоді як король, навіть на троні, мусить конче сидіти на ...одне слово, на тому, на чому людині призначено сидіти.

Текст 3.

П.Карманський

ОСЕЛ І СТАТУЯ ВЕНЕРИ

Парк жемчужиться в промінні,

Дише медом квітів, зел.

Поміж пальмами, в затінні,

Ходить, нудиться осел.

Чує щебіт соловія,

Бачить – сонце так сія...

Ходить, блудить, ген повія,

І з нудьги реве: - Ія!

Глянув – статуя Венери

Вся вже мохом поросла.

І цікавості химера

Зайнялася у осла.

Підступає, вітрить, лиже...

Й розпалилась в ньому злість:

Геть, нікчемний дивовиже!

Сього, чей, ніхто не їсть...

Текст 4.

Т.С.Еліот

ІСTЕРІЯ

Вона захлиналася реготом, і я відчув – регіт мене поглинає, я стаю його часточкою. Зуби її раптом зблискували, наче загін вояків на муштрі. Її рвучкий віддих утягував мене досередини, я остаточно пропав у темних закутках її горла, задушений судомою невидимих м’язів. Літній льокай стелив тремкими руками біло-рожеву серветку поверх іржавого зеленого столика, весь час повторюючи: “Коли леді та джентльмен бажають випити чаю в саду... коли леді та джентльмен бажають випити чаю в саду...” І я вирішив, що коли груди її таки перестануть здригатися, якісь уламки вечора ще можна буде зібрати докупи, – і зосередився щонайретельніше на цій думці.

ПИТАННЯ:

1. Визначте, які типи і форми комічного використані у запропонованих текстах?
2. Чи присутні якісь форми комічного у тексті 1. Як Ви розумієте, що означає «сміятися по-дитячому»?
3. За допомогою яких художніх образів та художніх деталей Т.Еліот передає стан розгубленості і спантеличеності головного героя? Прослідкуйте на прикладі даного тексту перехід комічного у трагічне.

ЗАВДАННЯ 36.

Анрі Пуанкаре

… видимість раптового прозріння – явний результат довгої неусвідомленої роботи: роль цієї несвідомої роботи у математичній творчості мені видається безсумнівною.

ПИТАННЯ:

1. Чи можна застосувати визначення видатного вченого до процесу художньої творчості? Обґрунтуйте власну позицію.
2. Якою є роль ідеї в процесі художньої творчості?
3. Чи може бути прозріння, виявлення геніальності без попередньої підготовки та відповідних знань?

ЗАВДАННЯ 37.

Арістотель

Будь-яке мистецтво, в тому числі і мистецтво виховання, має за мету надолужити те, чого бракує від природи.

ПИТАННЯ:

1. Як на Вашу думку, чи правий філософ?
2. Чи все те, що є в нас відмінним від природи, можна вважати мистецтвом? Обґрунтуйте власну думку.
3. Яким є завдання/ призначення мистецтва, на Вашу думку?

ЗАВДАННЯ 38.

Мілан Кундера

“Порушені заповіти”

Західне суспільство взяло за правило представляти себе як суспільство, де дотримуються права людини. Але перш ніж людина змогла отримати ці права, вона мала сформуватися як індивідуум, вважати себе таким і вважатися таким. Цього не могло б відбутися буз довгого практичного досвіду європейських мистецтв і, зокрема, роману, який вчить читача проявляти зацікавленість по відношенню до інших і намагатися зрозуміти істини, відмінні від тих, що сповідує сам.

ПИТАННЯ:

1. В чому, на Вашу думку, полягає мистецтво роману? Чи погоджуєтеся Ви з М.Кундерою, що без феномену роману стало б неможливе утвердження прав людини в європейській культурі?
2. Яких змін зазнав роман із часів пізньої античності (Апулей «Золотий віслюк») до наших днів?
3. Чи зобов’язаний роман, на Вашу думку, чомусь навчати людину?

ЗАВДАННЯ 39.

Т.С.Еліот

Я знаю з досвіду: мені тим легше було оцінити вірші, чим менше я знав, беручись до їх читання, про самого поета та про його доробок. Цитата, спостереження, захоплений відгук можуть спонукати читати саме його; та ретельне вивчення життя й доби завше було для мене перешкодою. Я не захищаю невігластва; згаданого вище правила не застосуєш до читання греків або римлян. Однак коли поет пише твоєю мовою, або ж чужою, але такою, що існує й досі, його можна читати без приготування. В кожному разі, краще звернутися до вчених праць тому, що тобі подобаються вірші, аніж уявити, що вірші тобі подобаються, тоді як насправді ти просто начитався учених праць. Я гаряче любив декотрих французьких поетів ще тоді, коли не міг пристойно перекласти хоча б зо два їхніх рядки.

ПИТАННЯ:

1. Для чого, як на Вашу думку, вивчати біографії поетів і письменників в курсах української та зарубіжної літератур?
2. Що таке художня критика? Яку роль вона виконує в літературному процесі і в мистецькому житті загалом? Для чого читачеві знайомитися з художньою критикою?
3. Як на Вашу думку, чи можна читати сучасну поезію, будучи інформативно не підготовленим до її сприйняття? Аргументуйте власну відповідь.

ЗАВДАННЯ 40.

Текст 1.

Б.Пастернак, переклад А.Кичинського

ВИЗНАЧЕННЯ ПОЕЗІЇ

Це – загуслий заливистий свист,

Це – при березі лускіт льодинок,

Це – умерзлий у темряву лист,

Це – кількох солов’їв поєдинок.

Це – солодкий притихлий горох,

Це – усесвіту сльози в лопатках,

Це – з пюпітрів і флейт – Фігаро

Круто валиться градом на грядку.

Все, що ночі важливо знайти

У купальницькім плесі бездоннім,

І зорю до садка донести

На тремтячій вологій долоні.

Духота – наче дошка плеската.

Жар небесний – не вичаха.

Цім зіркам до лиця й реготати,

Але всесвіт – місцина глуха.

Текст 2.

Г.Чубай

МУЗИКА

Десь у диві, у видиві вмовклих ночей,

у музичному лісі, на синім узліссі

цвіла, мов калина, віолончель і

пахло весною чиєсь піаніссімо.

І пахли зеленими зорями очі,

і у флейти-тополі благав хтось покаянь,

і смичком трепетливим свою жіночність

питалася скрипка: “Яка... яка я?”

І бігла музична струнка олениця,

і птаха музична кудись летіла...

І стояла моя зачудована ницість.

Тремтіла... І деревом стати хотіла.

ПИТАННЯ:

1. Чи вдало, як на Вашу думку, передана у поезії суть художніх мистецтв?
2. В чому полягає специфіка музичного мистецтва? Чи можна музичне мистецтво відобразити у слові?
3. Які б Ви підібрали слова для опису музики і поезії? З чим би Ви порівняли музику, а з чим – поезію?
4. Окресліть, яких змін зазнала поезія і музика в історії європейської культури.