Тема 9. Взаємовідносини України та Європейського Союзу

   1. Східне партнерство Європейського Союзу

   2. Історія відносин Україна – Європейський Союз

   3. Угода про асоціацію між Україною та ЄС

   4. Співробітництво України та ЄС у сфері юстиції, свободи та безпеки

   5. Безвізовий діалог Україна – ЄС

   6. Регіональне співробітництво між Україною та ЄС

   Список рекомендованих джерел

   Східне партнерство. Стисла характеристика

   Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом,
Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами,
з іншої сторони

1. Східне партнерство Європейського Союзу

“Східне партнерство” – зовнішньополітична ініціатива Європейського Союзу, яка поширюється на шість східноєвропейських сусідів Євросоюзу – Азербайджан, Білорусь, Вірменію, Грузію, Молдову та Україну.

Ініціативу формально започатковано на Празькому установчому самміті “Східного партнерства” 7 травня 2009 р.

“Східне партнерство” передбачає можливість оновлення договірно-правової бази відносин ЄС зі східними сусідами шляхом заміни чинних угод про партнерство та співробітництво на угоди про асоціацію, створення поглиблених та всеохоплюючих зон вільної торгівлі (ЗВТ), лібералізацію візового режиму між ЄС та державами-партнерами тощо.

Окрім двосторонніх відносин ЄС з країнами-партнерами та низки двосторонніх програм “Східне партнерство” також передбачає багатосторонній вимір взаємодії.

Поява “Східного партнерства” привела до розмежування зовнішньополітичних підходів ЄС до відносин з південними та східними сусідами ЄС, які до цього перебували в однакових умовах Європейської політики сусідства. Це важливо, оскільки південні сусіди ЄС не є європейськими державами і тому навіть формально не мають права подавати заявку на членство в ЄС.

Реалізація “Східного партнерства” базується на принципах диференціації, спільної власності та спільної відповідальності, а також на основі підходу “більше за більше”.

Двосторонній вимір “Східного партнерства”.

ЄС розглядає “Східне партнерство” як невід’ємну частину Європейської політики сусідства, яка, у свою чергу, є рамковою політикою ЄС щодо країн-сусідів.

У зв’язку з цим, з точки зору ЄС, увесь масив двосторонніх відносин між Україною та ЄС становить двосторонній вимір “Східного партнерства”.

На відміну від ЄС, Україна не розглядає “Східне партнерство” як рамкову політику, позиціонуючи власні двосторонні відносини з ЄС як першоджерело ключових ініціатив “Східного партнерства”, в рамках його започаткування 7 травня 2009 року.

Це, зокрема, стосується таких провідних напрямів взаємодії з ЄС як переговори щодо Угоди про асоціацію (переговори щодо нової посиленої угоди між Україною та ЄС розпочалися на початку 2007 р., назва “угода про асоціацію” погоджена сторонами у вересні 2008 р.) та безвізовий діалог (започаткований між Україною та ЄС восени 2008 р.).

Таким чином, безумовний пріоритет для України – розвиток відносин з ЄС у двосторонньому форматі, який є більш всеохоплюючим та амбітним. Виходячи з цього, Україна передусім розглядає “Східне партнерство” як багатосторонній формат співпраці.

Багатосторонній вимір “Східного партнерства”.

Запровадження багатостороннього виміру політичного та експертного діалогу є однією з основних відмінностей “Східного партнерства” від класичної Європейської політики сусідства.

Багатосторонній вимір функціонує на чотирьох рівнях:

Саміти за участю глав держав та урядів держав-членів ЄС та країн-партнерів – проводяться раз на два роки.

Установчий саміт “Східного партнерства” відбувся 7 травня 2009 р. в Празі. За підсумками саміту прийнято спільну заяву.

Другий саміт відбувся 29-30 вересня 2011 р. у Варшаві.

Третій саміт попередньо був запланований на 28-29 листопада 2013 р. у Вільнюсі.

Засідання міністрів закордонних справ країн ЄС і східноєвропейських партнерів. Проводяться, як правило, раз на рік в Брюсселі.

Перше міністерське засідання “Східного партнерства” відбулося 8 грудня 2009 р., друге – 13 грудня 2010 р., третє – 23 липня 2012 р.

Засідання присвячені оцінці досягнутого прогресу та обговоренню перспектив подальшого розвитку “Східного партнерства”. Відбувається політичне схвалення основних цілей та робочих програм діяльності багатосторонніх тематичних платформ “Східного партнерства”.

За підсумками третього міністерського засідання було схвалено Дорожню карту “Східного партнерства” на період 2012-2013 років (див. нижче).

Тематичні платформи “Східного партнерства”

Мета тематичних платформ – обмін інформацією та досвідом країн-партнерів у контексті здійснення реформ та перетворень. Діяльність платформ також сприяє налагодженню безпосередніх зв’язків між експертами країн-партнерів та держав-учасниць ЄС. Засідання кожної з тематичних платформ відбуваються щонайменше двічі на рік. Платформи підзвітні щорічним зустрічам міністрів закордонних справ.

Українські делегації беруть участь у засіданнях чотирьох тематичних платформ “Східного партнерства”, які були започатковані в червні 2009 р. За підсумками другого раунду тематичних платформ у жовтні-листопаді 2009 р. схвалено т.зв. основні цілі та робочі програми їхньої діяльності на 2009-2011 рр. У рамках засідань тематичних платформ, що відбулися у другій половині 2011 р., затверджено робочі програми на 2012-2013 рр.

24 листопада 2017 року в Брюсселі відбувся саміт "Східного партнерства" на якому було затверджено переглянуту систему платформ та тематичних панелей – покликану сприяти ефективнішій реалізації «20 очікуваних досягнень Східного партнерства до 2020 року» та був підтриманий підхід, щодо поновлення інституційної структури "Східного партнерства".

Діють такі тематичні платформи:

1. “Демократія, належне врядування та стабільність”

Розглядає питання демократії та прав людини; юстиції, свободи та безпеки; безпеки та стабільності. Курує питання імплементації двох ініціатив-флагманів “Інтегроване управління кордонами” та “Попередження, підготовка та запобігання наслідкам природних та техногенних катастроф”.

Куратором платформи з української сторони визначено Міністерство юстиції України.

2. “Економічна інтеграція та зближення з політиками ЄС”

Розглядає питання торговельного та регуляторного наближення; соціально-економічного розвитку; довкілля та зміни клімату. Курує питання імплементації ініціативи-флагмана “Інструмент сприяння малому та середньому бізнесу”.

Куратором платформи з української сторони визначено Міністерство економічного розвитку та торгівлі України.

3. “Енергетична безпека”

Розглядає питання зміцнення солідарності; підтримки розвитку інфраструктури, взаємозв’язків та диверсифікації постачань; гармонізації політик у сфері енергетики. Курує питання імплементації ініціатив-флагманів “Розвиток регіональних ринків електроенергії, підвищення енергоефективності та використання відновлювальних енергоресурсів” та “Управління довкіллям”.

Куратором платформи з української сторони визначено Міністерство енергетики та вугільної промисловості України.

4. “Міжлюдські контакти”

Розглядає питання культури; освіти та науки; інформаційного суспільства та медіа. Куратором платформи з української сторони визначено Департамент європейської інтеграції Секретаріату Кабінету Міністрів України.

Робочі групи (панелі) для підтримки роботи тематичних платформ у конкретних сферах.

Ініціативи-флагмани “Східного партнерства”

До ініціатив-флагманів, які мають на практиці продемонструвати переваги багатостороннього виміру “Східного партнерства”, належать:

1. “Інтегроване управління кордонами”;
2. “Інструмент сприяння малому та середньому бізнесу”;
3. “Розвиток регіональних ринків електроенергії, підвищення енергоефективності та використання відновлювальних енергоресурсів”;
4. “Управління довкіллям”;
5. “Посилення взаємодії у контексті попередження, підготовки та запобігання наслідкам природних та техногенних катастроф”.

Реалізацією ініціатив-флагманів опікується Європейська Комісія. Результати роботи представляються на засіданнях відповідних тематичних платформ, які і приймають формальне рішення про створення спеціальних робочих груп з реалізації тієї чи іншої ініціативи-флагмана.

Форум громадянського суспільства “Східного партнерства”

У світлі реалізації положень Спільної заяви Празького саміту „Східного партнерства” Європейською Комісією започатковано діяльність Форуму громадянського суспільства (ФГС) – метою якого є „...розвиток контактів між організаціями громадянського суспільства та сприяння їхньому діалогу з органами державної влади...” у країнах-партнерах.

16-17 листопада 2009 р. у Брюсселі відбулося установче засідання Форуму. У заході взяли участь представники близько 200 неурядових організацій та дослідницьких центрів з країн ЄС та країн-партнерів.

ФГС функціонує за принципом чотирьох тематичних платформ багатостороннього виміру „Східного партнерства”. Відповідно, з цією метою створено чотири тематичні робочі групи, а саме:

1. „Демократія, належне врядування та стабільність”;
2. „Економічна інтеграція та зближення з політиками ЄС”;
3. „Навколишнє природне середовище, зміна клімату та енергетична безпека”;
4. „Міжлюдські контакти”.

За підсумками установчого засідання обрано координаторів робочих груп, які також є членами Керуючого комітету ФГС – колегіального органу, що відповідає за роботу з організаціями-учасниками Форуму та підготовку пленарних засідань.

Під егідою ФГС у кожній з країн-партнер відбулося формування національних платформ Форуму. Учасники Форуму виходять з того, що Уряди країн-партнерів мали б розглядати національні платформи ФГС як основних „співрозмовників” з питань реалізації внутрішніх реформ, спрямованих на досягнення цілей „Східного партнерства”.

Зустрічі ФГС у форматі пленарних засідань відбуваються щонайменше раз на рік. У 2010 р. Форум відбувся 18-19 листопада у Берліні, у 2011 р. - 28-30 листопада у Познані. У 2012 р. засідання Форуму відбулося 29-30 листопада в Стокгольмі.

Дорожня карта “Східного партнерства”

Дорожня карта “Східного партнерства” була оприлюднена 15 травня 2012 року у вигляді Спільної комунікації Високого представника ЄС у закордонних справах та політиці безпеки та Європейської Комісії (офіційна назва – “Східне партнерство: Дорожня карта до Саміту восени 2013 року”).

Дорожня карта була підготовлена на виконання рішень Варшавського саміту “Східного партнерства” 29-30 вересня 2011 року. Предметна робота щодо документа тривала з грудня 2011 по травень 2012 року під координацією профільного підрозділу Європейської служби зовнішньої діяльності.

Документ складається з трьох частин – оглядового документа та двох таблиць щодо двостороннього та багатостороннього вимірів “Східного партнерства”, сформованих за принципом “пріоритет – кроки/реформи з боку партнера – сприяння з боку ЄС – очікуваний результат станом на осінь 2013 року”.

У Комунікації підкреслюється, що Дорожня карта окреслює спільно узгоджені між ЄС та країнами-партнерами цілі, не визначає наперед прагнення або порядок денний європейської інтеграції партнерів. Звертається увага, що до роботи над Дорожньою картою були залучені держави-члени ЄС та країни-партнери.

Політичне схвалення державами-членами ЄС та країнами-партнерами Дорожньої карти стало ключовим підсумком міністерського засідання “Східного партнерства” 23 липня 2012 року.

У цілому Дорожню карту можна охарактеризувати як доволі об’єктивний комплексний документ. Водночас, Дорожня карта лише узагальнює увесь масив відносин між ЄС та країнами-партнерами та раніше досягнуті між ними домовленості.

2. Історія відносин Україна – Європейський Союз

Відносини між Україною та Європейським Союзом були започатковані в грудні 1991 року, коли Міністр закордонних справ Нідерландів, як представник головуючої в ЄС країни, у своєму листі від імені Євросоюзу офіційно визнав незалежність України.

Політика України щодо розбудови відносин з Європейським Союзом впроваджується на основі Закону України від 1 липня 2010 року «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики». Відповідно до статті 11 Закону однією з основоположних засад зовнішньої політики України є «забезпечення інтеграції України в європейський політичний, економічний, правовий простір з метою набуття членства в ЄС».

Разом з цим, намір України розбудовувати відносини з ЄС на принципах інтеграції був проголошений набагато раніше. Так, у Постанові Верховної Ради України від 2 липня 1993 року «Про основні напрями зовнішньої політики України». Україна вперше заявила про власні євроінтеграційні прагнення. У документі закріплювалося, що «перспективною метою української зовнішньої політики є членство України в Європейських Співтовариствах за умови, що це не шкодитиме її національним інтересам. З метою підтримання стабільних відносин з Європейськими Співтовариствами Україна підпише Угоду про партнерство і співробітництво, реалізація якої стане першим етапом просування до асоційованого, а згодом - до повного її членства у цій організації».

У подальшому стратегічний курс України на європейську інтеграцію був підтверджений та розвинутий у Стратегії інтеграції України до ЄС, схваленій Указом Президента України 11 червня 1998 року, та Програмі інтеграції України до ЄС, схваленій Указом Президента України 14 вересня 2000 року. Зокрема, у Стратегії набуття повноправного членства в ЄС проголошено довготерміновою стратегічною метою європейської інтеграції України.

Підтримка курсу на інтеграцію до ЄС традиційно надається й на рівні Верховної Ради України, зокрема відповідні положення містяться в Постанові Верховної Ради України з приводу рекомендацій парламентських слухань про співробітництво України та ЄС, ухваленій 28 листопада 2002 року, Заяві Верховної Ради України від 22 лютого 2007 року з приводу підготовки до початку переговорів щодо нової угоди між Україною та ЄС, Постанові Верховної Ради України з приводу рекомендацій парламентських слухань про стан та перспективи розвитку економічних відносин України з ЄС та Митним союзом, ухваленій 19 травня 2011 року, а також в Постанові Верховної Ради України від 20 березня 2012 року.

Договірно-правова співробітництва Україна-ЄС

Чинною правовою основою відносин між Україною та ЄС є Угода про партнерство та співробітництво (УПС) від 14 червня 1994 р. (набула чинності 1 березня 1998 р.), яка започаткувала співробітництво з широкого кола політичних, торговельно-економічних та гуманітарних питань. Укладення УПС дозволило встановити регулярний двосторонній діалогу між Україною та ЄС на політичному та секторальних рівнях, впровадити впорядкований режим торгівлі між обома сторонами на основі принципів ГАТТ/СОТ, визначити пріоритети адаптації законодавства України до стандартів та норм Європейського Співтовариства (acquis communautaire) у пріоритетних секторах української економіки.

У рамках УПС визначено 7 пріоритетів співпраці між Україною та ЄС: енергетика, торгівля та інвестиції, юстиція та внутрішні справи, наближення законодавства України до законодавства Євросоюзу, охорона навколишнього середовища, транспортна сфера, транскордонне співробітництво, співпраця у сфері науки, технологій та космосу.

На основі УПС розвивається політичний діалог Україна-ЄС у формах щорічних зустрічей на найвищому рівні: Саміт Україна-ЄС (за участю Президента України, Президента Європейської Ради та Президента Європейської Комісії); засідань Ради з питань співробітництва (за участю Прем’єр-міністра України, Високого Представника ЄС із закордонних справ та безпекової політики, міністра закордонних справ головуючої в ЄС країни); Комітету та галузевих підкомітетів з питань співробітництва Україна-ЄС; Комітету парламентського співробітництва; зустрічей політичного діалогу на рівні міністрів закордонних справ; засідань в рамках секторальних діалогів; регулярних консультацій на рівні робочих груп. Щороку здійснюється обмін візитами на високому та найвищому рівнях.

З метою надання двостороннім відносинам нового імпульсу і для врахування нових умов співробітництва, зокрема в контексті розширення ЄС 2004 року, сторони розробили та 21 лютого 2005 року під час засідання Ради з питань співробітництва схвалили План дій Україна-ЄС – двосторонній політичний документ, який дав змогу суттєво розширити двостороннє співробітництво України до ЄС без внесення змін до чинної договірно-правової бази. За своїм змістом План дій містив перелік конкретизованих зобов'язань України у сфері зміцнення демократичних інституцій, боротьби з корупцією, структурних економічних реформ та заходів по розвитку співпраці з ЄС в секторальних сферах. Серед ключових здобутків у розвитку відносин протягом терміну Плану дій: надання Україні статусу країни з ринковою економікою в рамках антидемпінгового законодавства ЄС, надання Україні права приєднуватися до зовнішньополітичних заяв і позицій ЄС, укладення Угоди про спрощення оформлення віз та Угоди про реадмісію осіб, поширення на Україну фінансування Європейського інвестиційного банку (Рамкова угода між Україною та Європейським інвестиційним банком), поглиблення секторальної співпраці, започаткування переговорів щодо укладення нового базового договору на заміну УПС.

З огляду на завершення у березні 2008 року 10-річного терміну дії УПС, 5 березня 2007 року Україна та ЄС розпочали переговорний процес щодо укладення нової угоди між Україною та ЄС. На період до укладення нової угоди чинність УПС щороку автоматично продовжується за взаємною згодою сторін. Після завершення вступу України до Світової організації торгівлі 18 лютого 2008 року були започатковані переговори в частині створення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі між Україною та ЄС, що відкриває шлях до лібералізації руху товарів, капіталів та послуг та широку гармонізацію нетарифних інструментів економічного регулювання. 9 вересня 2008 року на Паризькому саміті Україна та ЄС досягли політичної домовленості про укладення майбутньої угоди в форматі Угоди про асоціацію, яка будуватиметься на принципах політичної асоціації та економічної інтеграції. У ході 15-го Саміту Україна-ЄС в Києві 19 грудня 2011 сторони оголосили про завершення перегорів по майбутній Угоді про асоціацію, а 30 березня 2012 текст майбутньої Угоди було парафовано главами переговірних команд України та ЄС.

Система координації співробітництва між Україною та ЄС

Основними документами, якими на сьогодні визначається форма, зміст, а також процедура та механізми координації співробітництва між Україною та ЄС, є Угода про партнерство та співробітництво (УПС) від 16.06.1994 р. та Порядок денний асоціації між Україною та ЄС для підготовки та сприяння імплементації Угоди про асоціацію (ПДА) від 20.11.2009 р.

Згідно із зазначеними документами основними координуючими органами є:

Саміти Україна-ЄС (консультації на вищому політичному рівні), проведення яких передбачено статтею 7 УПС;

Консультації на рівні профільних міністрів, які проводяться в рамках Ради з питань співробітництва між Україною та ЄС, а також в інших випадках за взаємною згодою сторін (стаття 7 УПС);

Рада з питань співробітництва між Україною та ЄС (утворена згідно статті 85 УПС), яка здійснює нагляд за виконанням положень УПС. До складу Ради входять представники Ради ЄС, Європейської служби зовнішньої діяльності і Європейської Комісії та члени Уряду України. У своїй діяльності Рада керується Правилами процедури, затвердженими на засіданні Ради 03.06.1998 р. у Брюсселі.

Комітет з питань співробітництва між Україною та ЄС як допоміжний орган Ради (утворений рішенням Ради від 03.06.1998 р. відповідно до статті 87 УПС). Комітет відповідає за належне виконання УПС, підготовку засідань Ради та виконання її рекомендацій, а також забезпечує безперервність партнерських відносин між Україною та ЄС. У своїй діяльності Комітет керується Правилами процедури, які є додатком до Правил Процедури Ради, затверджених на засіданні Ради 03.06.1998 р. у Брюсселі.

В рамках Комітету у відповідності до статті 10 його Правил процедури утворено 7 підкомітетів:

• «Торгівля та інвестиції»,
• «Економічні та соціальні питання, фінанси та статистика»,
• «Політика в сфері підприємств, конкуренція, співробітництво в регуляторній сфері»,
• «Енергетика, транспорт, ядерна безпека та екологія»,
• «Митне та транскордонне співробітництво»,
• «Юстиція, свобода та безпека»,
• «Наука та технології, дослідження та розробки, освіта, культура, громадське здоров’я та медіа».

У своїй діяльності Підкомітети керуються затвердженими ними Правилами процедури, типовий текст яких є додатком до Правил процедури Ради і Комітету, затверджених на засіданні Ради 03.06.1998 р. у Брюсселі.

Комітет старших посадових осіб (КСПО) Порядку денного асоціації Україна-ЄС (утворений згідно пункту 9 ПДА), який готує оцінку прогресу імплементації ПДА, а також пропозиції щодо визначення майбутніх пріоритетів та будь-яких необхідних доповнень до ПДА. КСПО очолюють: з боку ЄС – керівник профільного підрозділу Європейської служби зовнішньої діяльності, з боку України – керівник профільного підрозділу Секретаріату Кабінету Міністрів України.

Схема двосторонніх взаємовідносин України-ЄС

2 грудня 1991 р.	Були започатковані відносини між Україною та ЄС, коли Міністр закордонних справ головуючих в ЄС Нідерландів, від імені ЄС офіційно визнав незалежність України.
жовтень 1993 р. м. Київ	Відкрито Представництво Європейської Комісії в Україні.
14 червня 1994 р. м. Люксембург	Підписано Угоду про партнерство та співробітництво між Україною, з одного боку, і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами, з іншого боку.
24 березня 1995 р. м. Брюссель	Перше засідання Спільного комітету Україна – ЄС. Обговорено перспективи розвитку відносин Україна – ЄС.
01 червня 1995 р. м. Люксембург	Зустріч Президента України Л.Д.Кучми з Головою Європейської Комісії Ж.Сантером. Підписано Тимчасову угоду про торгівлю та питання, пов'язані з торгівлею, між Україною, з одного боку, та Європейським Співтовариством, Європейським Об'єднанням Вугілля і Сталі, Європейським Співтовариством з Атомної Енергії, з іншого боку.
липень 1995 р. м. Брюссель	Відкрито Представництво України при Європейських Співтовариствах (Європейському Союзі).
19 травня 1996 р.	Меморандум про Взаєморозуміння між Європейським Співтовариством та Україною.
21 травня 1996 р. м. Рим	Зустріч Україна – Трійка ЄС на рівні міністрів закордонних справ. ЄС оприлюднив свою Заяву щодо політичної підтримки України.
05 лютого 1997 р.	Зустріч Україна – Трійка ЄС на рівні міністрів закордонних справ Обговорено питання імплементації Плану дій ЄС щодо України від 6 грудня 1996р.
05 вересня 1997 р. м. Київ	Перший Саміт Україна – ЄС. Обговорено стан і перспективи розвитку відносин Україна – ЄС.
01 березня 1998 р.	Набуття чинності Угодою про партнерство та співробітництво між Європейськими Співтовариствами і Україною.
08-09 червня 1998 р. м. Люксембург	Перше засідання Ради з питань співробітництва між Україною та Європейським Союзом у рамках УПС.
16 жовтня 1998 р. м. Відень	Другий саміт Україна – ЄС після набуття чинності УПС. Відносини між Україною та ЄС визначено як "стратегічне партнерство", обговорено питання співробітництва у сфері зовнішньої і безпекової політики.
05 листопада 1998 р. м. Брюссель	Перше засідання Комітету з питань співробітництва між Україною та ЄС в рамках УПС (засновано 6 галузевих підкомітетів: з питань торгівлі та інвестицій; фінансів, економіки та статистики; енергетики, ядерних питань і навколишнього природного середовища; митного і прикордонного співробітництва, боротьби з "відмиванням" коштів і наркобізнесом; транспорту, телекомунікацій, науки та технологій, освіти та навчання; вугілля, сталі, гірничої промисловості та сировинних матеріалів).
03-04 червня 1999 р.	Кельнський саміт ЄС. ЄС визнав досягнення якісно нового рівня у стосунках з Україною.
23 липня 1999 р. м. Київ	Третій саміт Україна – ЄС (досягнуто прогресу у визнанні Євросоюзом євроінтеграційного курсу України, ЄС підтвердив наміри сприяти вступу України до СОТ).
16 липня 1999 р. м. Київ	Постановою Кабінету Міністрів України №1496 затверджено Концепцію адаптації законодавства України до законодавства ЄС.
10 грудня 1999 р. м. Хельсінкі	Європейська Рада ухвалила Спільну стратегію ЄС щодо України, спрямовану на зміцнення відносин "стратегічного партнерства" між Україною та ЄС (у документі відзначаються європейські прагнення України і вітається її проєвропейський вибір; ЄС підтвердив свої зобов'язання щодо підтримки політичних та економічних перетворень в Україні, які мають забезпечити подальше її наближення до ЄС).
15 вересня 2000 р. м. Париж	Четвертий саміт Україна – ЄС (українською стороною запропоновано реформування спільних органів Україна – ЄС, створених на основі УПС, а також інституціоналізацію відносин у сфері зовнішньої політики, безпеки, військового та військово-технічного співробітництва, юстиції та внутрішніх справ).
11 жовтня 2000 р.	Набула чинності постанова Ради ЄС, згідно з якою Україна була вилучена з переліку країн з неринковою економікою в рамках антидемпінгового законодавства ЄС.
15 березня 2001 р. м. Страсбург	Європейський Парламент ухвалив Резолюцію стосовно Спільної стратегії Європейського Союзу щодо України (визнається право України стати членом ЄС).
10-11 вересня 2001 р. м. Ялта	П’ятий Саміт Україна – ЄС став важливою подією у відносинах між Україною та Європейським Союзом, надав новий імпульс розвитку співробітництва в енергетичному секторі, сфері юстиції та внутрішніх справ, європейської політики безпеки і оборони. На кожному з цих напрямків розпочалася конкретна робота.
04 липня 2002 р. м. Копенгаген	Шостий саміт Україна – ЄС (Спільна заява за результатами Саміту охоплює значний спектр співробітництва та визначає подальші шляхи його розвитку; підписано Угоду про наукове та технологічне співробітництво між Україною та ЄС; прийнято рішення про підготовку сторонами Спільної доповіді з оцінки стану виконання УПС).
11 грудня 2003 р. м. Київ	Засідання Комітету з питань співробітництва між Україною та ЄС. У ході засідання сторони обговорили ініціативу ЄС “Ширша Європа – нові сусіди” та підходи щодо спільної роботи над новими інструментами розвитку відносин сторін – Планом дій Україна – ЄС та Програмами сусідства (Україна-Румунія, Україна-Угорщина-Словаччина, Україна-Польща-Білорусь, програма CADSES).
15 червня 2004 р. м. Брюссель	Четвертий раунд консультацій щодо підготовки Плану дій Україна – ЄС. Досягнуто прогресу при узгодженні більшості положень та вироблено ряд компромісних формулювань заходів проекту Плану дій.
7-8 жовтня 2003 р. м. Ялта	Сьомий Саміт Україна – ЄС. Двостороння зустріч Президента України Л.Кучми і Президента Італійської Республіки С.Берлусконі „віч-на-віч”.
08 липня 2004 р. м. Гаага	Восьмий Саміт Україна – ЄС. Сторони обговорили питання внутрішнього розвитку в Україні та в ЄС, стан та перспективи поглиблення двостороннього співробітництва у торгівельно-економічній, безпековій сферах, а також юстиції та внутрішніх справ. Пріоритетну увагу приділено питанню надання економіці України ринкового статусу у рамках антидемпінгового законодавства ЄС. Підписано Угоду про участь України у Поліцейській місії ЄС у Македонії, схвалено План дій Україна – ЄС щодо співробітництва у сфері науки та технологій, розглянуто перспективи відносин між Україною та ЄС у контексті реалізації Європейської політики сусідства, зокрема, питання підготовки Плану дій Україна – ЄС.
20 липня 2004 р. м. Брюссель	П’ятий раунд консультацій щодо проекту Плану Україна – ЄС. Сторони вийшли на завершальний етап підготовки зазначеного документу.
20 вересня 2004 р. м. Брюссель	План дій Україна – Європейський Союз погоджено на експертному рівні.
17 грудня 2004 р.	Декларація Європейської Ради щодо України. Рада наголосила на повній підтримці Президента Ющенка та Українського народу з боку ЄС і хотіла б підкреслити, що ЄС готовий посилювати свої відносини з Україною, таким чином якнайповніше використовуючи нові можливості, що пропонуються Планом дій.
10 лютого 2005 р. м. Брюссель	Засідання Україна-Трійка ЄС з питань ОБСЄ та Ради Європи. В центрі дискусії були питання поглиблення співпраці між Україною та Євросоюзом у вирішенні актуальних проблем загальноєвропейської безпеки, впровадженні європейських стандартів демократії і прав людини.
12 лютого 2005 р. м. Київ	План дій "Україна - Європейський союз". Схвалено Кабінетом Міністрів України.
16 березня 2005 р. м. Київ	Україна Ратифікувала Цивільну Конвенцію РЄ проти корупції і готується до ратифікації кримінальної конвенції проти корупції.
1 квітня 2005 р. м. Київ	Президент України підписав указ про тимчасове запровадження безвізового режиму для громадян ЄС.
13 червня 2005 р. м. Брюссель	Дев’яте засідання Ради з питань співробітництва між Україною та ЄС, під час якого позитивно оцінено інтенсифікацію розвитку співробітництва у першому півріччі 2005 року та помітний прогрес, досягнутий Україною в імплементації Плану дій Україна – ЄС. Підписані Угоди між Україною та ЄС щодо процедур безпеки обміну інформацією з обмеженим доступом, а також щодо визначення загальних рамок участі України в операціях ЄС по врегулюванню кризових ситуацій, а також Угода про співробітництво між Україною та Європейським інвестиційним банком.
13 червня 2005 р.	Угода між Європейським Союзом і Україною про визначення загальної схеми участі України в операціях Європейського Союзу із врегулювання криз.
27 липня 2005 р. м. Брюссель	Підписано Угоду між Урядом України та Європейським Співтовариством про торгівлю деякими сталеливарними виробами на 2005 – 2006 роки, яка зокрема передбачає збільшення до кінця 2005 року квоти на імпорт до ЄС українського плоского та сортового прокату до 980 тис. тон.
01 грудня 2005 р. м. Київ	Дев’ятий Саміт Україна – ЄС. В рамках Саміту розглянуті питання розвитку внутрішньої ситуації в Україні та ЄС, відносин Україна – ЄС та міжнародні питання. За результатами проведення саміту було підписано ряд двосторонніх угод, зокрема: Угоду про співробітництво щодо цивільної глобальної навігаційної супутникової системи (ГНСС) між ЄС, його державами-членами та Україною; Угоду між Україною та ЄС про деякі аспекти повітряного сполучення; Меморандум про взаєморозуміння щодо співробітництва в енергетичній галузі між Європейським Союзом та Україною.
23 грудня 2005 р.	Рада Європейського Союзу надала Україні статус країни із ринковою економікою.
30 грудня 2005 р.	Набуло чинності рішення ЄС надати Україні статус країни з ринковою економікою в рамках антидемпінгового законодавства ЄС.
17 березня 2006 р. м. Братислава	Підписання двостороннього документу “Словацько-українське співробітництво з виконання Плану дій Україна – ЄС у 2006 р.”, який містить конкретний план українсько-словацького співробітництва щодо імплементації Плану дій Україна – ЄС.
14 вересня 2006 р. м. Брюссель	Підписання Пам’ятної записки в контексті Меморандуму між Україною та ЄС про взаєморозуміння щодо співробітництва в енергетичній галузі, яка передбачає фінансування Європейською Комісією спільних з Україною енергетичних проектів, а також заохочення європейських фінансових структур (Європейський інвестиційний банк та Європейський банк реконструкції та розвитку) до надання відповідної фінансової підтримки Україні.
18 жовтня 2006 р. м. Брюссель	Між Україною та ЄС підписано Меморандум про взаєморозуміння щодо діалогу у сфері сільського господарства та розвитку сільської місцевості.
27 жовтня 2006 р. м. Хельсінки	Десятий Саміт Україна – ЄС під головуванням Президента України Віктора Ющенка та Голови Європейської Ради Прем’єр-міністра Фінляндської Республіки Матті Ванганена.
05 березня 2007 р. м. Брюссель	Відбувся перший раунд переговорів між Україною та ЄС щодо нової посиленої угоди. Раунд був присвячений переважно організаційним аспектам переговорного процесу. Зокрема, сторони обговорили графік переговорів на 2007 рік, створення переговорних робочих груп.
02-03 квітня 2007 р. м. Брюссель	Відбувся другий раунд переговорів між Україною та ЄС щодо нової посиленої угоди. Погоджено орієнтовний графік переговорного процесу, а також створення чотирьох робочих переговорних груп, а саме: з питань зовнішньої і безпекової політики; юстиції, свободи та безпеки; секторального співробітництва; зони вільної торгівлі, яка розпочне роботу після завершення формальних процедур вступу України до СОТ.
18 червня 2007 р. м. Люксембург	Підписання у пакетному порядку Угоди між Україною і ЄС про реадмісію, Угоди між Україно та ЄС про спрощення оформлення віз. Угода про спрощення оформлення віз вносить полегшення в режим видачі шенгенських віз для багатьох категорій українських громадян: офіційних делегацій, бізнесменів, науковців, журналістів. Угода про реадмісію запроваджує чіткий, прозорий та цивілізований порядок видачі нелегальних мігрантів між сторонами.
14 вересня 2007 р. м. Київ	Одинадцятий Саміт Україна – ЄС за участю Президента України Віктора Ющенка, Міністра закордонних справ України Арсенія Яценюка. Європейський Союз представляли Прем’єр-Міністр Португалії Жозе Сократеш як Голова Європейської Ради спільно з Генеральним Секретарем – Високим Представником Хав’єром Соланою, а також Голова Європейської Комісії Жозе Мануель Баррозу.
1 січня 2008 р.	Набуття чинності угод про спрощення видачі віз та реадмісію між Україною та ЄС
11 травня 2008 р.	Дні Європи в Україні
16 травня 2008 р.	Україна стала 152-им членом СОТ
9 вересня 2008 р. м. Париж	Відбувся Дванадцятий Саміт Україна - ЄС за участю Президента України В. Ющенка, Головуючого у Європейському Союзі Президента Французької Республіки Н. Саркозі, Президента Європейської Комісії Ж. Баррозу. Головними результатами чергового саміту Україна-ЄС стали досягнення домовленостей на вищому політичному рівні про укладення нової посиленої Угоди Україна – ЄС на принципах асоціації (з відповідним їх фіксуванням у назві документа), а також започаткування діалогу щодо умов запровадження безвізового режиму поїздок громадян України до держав – членів Євросоюзу. За підсумками саміту було ухвалено Спільну декларацію щодо Угоди про асоціацію між Україною та ЄС та Спільний заключний документ щодо співробітництва України з ЄС. Лідери України та ЄС також схвалили Другий спільний звіт, присвячений прогресу в переговорах між Україною та ЄС відносно укладення нової посиленої угоди та прийняли окрему політичну декларацію щодо Грузії.
17 вересня 2008 р. м. Київ	В рамках Європейського інструменту сусідства та партнерства між Україною та Європейською Комісією була укладена Угода про фінансування програми бюджетної підтримки "Підтримка впровадження Енергетичної стратегії України" (розпорядження КМУ від 17.09.08 №1234-р).
5 листопада 2008 р. м. Київ	В рамках Європейського інструменту сусідства та партнерства між Україною та Європейською Комісією була укладена Угода про фінансування Щорічної програми дій з ядерної безпеки 2007 року (розпорядження КМУ від 05.11.08 №1394).
7 травня 2009 р.	Україна стала учасницею ініціативи ЄС «Східне партнерство»
16 травня 2009 р.	День Європи в Україні
22 липня 2009 р.	Підписано Меморандум про взаєморозуміння для започаткування діалогу про регіональну політику та розвиток регіонального співробітництва між Міністерством регіонального розвитку та будівництва України та Європейською Комісією
24 листопада 2009 р.	Набуття чинності Порядку денного асоціації Україна-ЄС після обміну нотами відповідно до правил процедури Ради з питань співробітництва між Україною та ЄС
25 лютого 2010р.	Європарламент схвалив резолюцію про ситуацію в Україні в який, зокрема, визнається право України на приєднання до ЄС. Також Єврокомісії надається мандат задля роботи над “дорожньою картою” безвізових подорожей між Україною та країнами ЄС
15 травня 2010 р. м. Київ	Офіційна церемонія з нагоди святкування Дня Європи в Україні. У заході взяли участь Міністр закордонних справ України К. Грищенко, Глава Представництва Європейського Союзу в Україні Ж. М. П. Тейшейра, заступник Голови Київської міськдержадміністрації І. Добруцький, представники дипломатичних місій держав-членів ЄС та інші високопосадовці
19 травня 2010 р. м. Київ	На засіданні Уряду прийнято розпорядження Кабінету Міністрів № 1073 “Про затвердження плану першочергових заходів щодо інтеграції України до ЄС на 2010 рік”.
10 серпня 2010 р. м. Київ	Президент України Віктор Янукович підписав Указ № 804/2010 “Про деякі питання переговорів з Європейським Союзом щодо укладення Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом”. Зазначеним Указом затверджений новий персональний склад делегації України для участі у переговорах з Європейським Союзом щодо укладення Угоди про асоціацію між Україною та ЄС
24 вересня 2010 р.	Україна вступила до Європейського енергетичного співтовариства
22 листопада 2010 р. м. Брюссель	14-й Саміт Україна-ЄС. Головували на Саміті з боку Європейського Союзу Президент Ради ЄС Герман Ван Ромпей та Президент Європейської Комісії Жозе Мануель Баррозу, з боку України – Президент України Віктор Федорович Янукович. Лідери відмітили прогрес, досягнутий у відносинах Україна – ЄС, було наголошено на важливості прискорення переговорного процесу щодо Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом. Ключовим результатом Чотирнадцятого Саміту Україна-ЄС стало представлення Плану дій щодо запровадження безвізового режиму, було підписано Протокол до Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС про загальні принципи участі України у програмах Співтовариства, який дозволить Україні брати участь в програмах ЄС у таких сферах, як бізнес, підприємництво, енергетика, інформація, комунікація, технологія та ін.
25 листопада 2010 р.	Резолюція Європарламенту щодо України
1 лютого 2011 р.	Україна стає повноправним членом Енергетичного Співтовариства
20 травня 2011 р.	Прийняття Пріоритетів Порядку денного асоціації Україна-ЄС на 2011 рік
25 травня 2011 р.	Публікація регулярного Звіту щодо прогресу України та Повідомлення «Нова відповідь на зміни у країнах-сусідах»
30 березня 2012 року в м. Брюссель (Королівство Бельгія)	Парафовано Угоду про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом
28-29 листопада 2013 р.	Саміт Україна-ЄС в м. Вільнюс (Литва). Відмова України від писання Угоди про асоціацію з ЄС

В листопаді 2013 року на саміті у Вільнюсі очікувалось підписання угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Однак, 9 листопада в Росії відбулася таємна зустріч президентів Януковича і Путіна, зміст якої залишається невідомим. Після цього українська влада різко змінила риторику і 21 листопада 2013 року Кабінет міністрів України вирішив призупинити процес підготовки до підписання угоди з Євросоюзом. Внаслідок цього, по всій Україні розпочались масові акції протесту.

21 березня 2014 року у Брюсселі було підписано політичну частину Угоди про асоціацію з Європейським Союзом за участі українського Прем'єр-міністра Арсенія Яценюка.

27 червня 2014 р. – підписання економічної (тобто вже повністю) Угоди про Асоціацію з Європейським Союзом. 27 червня 2014 р. президент Єврокомісії Жозе-Мануел Баррозу заявив, що Угода про асоціацію є початком вступу України в ЄС.

16 вересня 2014 р. – Верховна Рада України синхронно з Європейським Парламентом ратифікували Угоду про асоціацію. Завершення Україною та ЄС усіх необхідних внутрішніх процедур дозволило розпочати з 1 листопада 2014 року тимчасове застосування значної частини Угоди про асоціацію на період до набуття нею чинності у повному обсязі після завершення процесу ратифікації усіма державами-членами ЄС.

24 жовтня 2014 року Рада ЄС прийняла зміни до Регламенту ЄП та Ради ЄС №374/2014 від 16 квітня 2014 року про скасування або зниження мит на товари, що походять з України (Регламент ЄП та Ради ЄС №1150/2014, 29.10.2014), які набули чинності з 2 листопада 2014 року.

1 листопада 2014 р. – вступило в силу тимчасове застосування Угоди про Асоціацію України з ЄС.

18 грудня 2015 р. – Європейська комісія підтвердила готовність України до безвізового режиму з ЄС.

23 лютого 2017 р. – Верховна Рада ратифікувала Угоду між Урядом України і Європейським Союзом про участь України у програмі COSME (англ. Competitiveness of Enterprises and Small and Medium-sized Enterprises) — «Конкурентоспроможність підприємств малого і середнього бізнесу (2014—2020)» COSME — одна з ключових програм Євросоюзу з бюджетом 2,3 млрд євро, яка спрямована на створення сприятливих умов для розвитку малого та середнього підприємництва, обмін досвідом, підвищення ділової активності підприємців, розширення торговельно-економічних зав’язків і формування культури ведення бізнесу відповідно до найкращих світових стандартів).

6 квітня 2017 р. – Європарламент проголосував за введення безвізового режиму між Україною та ЄС.

26 квітня 2017 р. – Безвізовий режим для України затвердили на засіданні Комітету постійних представників ЄС (COREPER).

11 травня 2017 р. – Рада міністрів Європейського Союзу затвердила рішення про надання безвізового режиму для України. Сталося це на засіданні колегії міністрів сільського господарства і рибальства ЄС

17 травня 2017 р. – в Страсбурзі урочисте підписання відповідного законодавчого акта (Українці зможуть в'їжджати без віз в наступні країни: Австрія, Бельгія, Болгарія, Німеччина, Греція, Данія, Естонія, Ісландія, Іспанія, Італія, Кіпр, Латвія, Литва, Ліхтенштейн, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Норвегія, Польща, Португалія, Румунія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Фінляндія, Франція, Хорватія, Чехія, Швейцарія і Швеція).

Вступ до ЄС відбувається в кілька етапів:

1. Підписання Угоди про асоціацію;
2. Включення в офіційну програму розширення ЄС;
3. Подача заявки на вступ;
4. Отримання статусу кандидата в члени ЄС;
5. Вступ до ЄС.

Україна знаходиться на першому з цих етапів.

3. Угода про асоціацію між Україною та ЄС

Переговори щодо нового базового договору між Україною та ЄС на заміну чинної Угоди про партнерство та співробітництво були започатковані у березні 2007 року (у 2008 році сторони узгодили назву майбутньої угоди – Угода про асоціацію). 11 листопада 2011 року у Брюсселі відбувся завершальний двадцять перший раунд переговорів щодо укладення Угоди про асоціацію, у ході якого були узгоджені всі положення тексту Угоди.

Під час ході П’ятнадцятого Саміту Україна-ЄС (19 грудня 2011 р., м. Київ) лідери України та ЄС офіційно заявили про завершення переговорів щодо Угоди про асоціацію. 30 березня 2012 року у Брюсселі глави переговорних делегацій парафували Угоду.

Угода про асоціацію покликана забезпечити якісно новий, поглиблений формат відносин між Україною та ЄС. Вона стане унікальним двостороннім документом, який виходитиме далеко за рамки подібних угод, укладених ЄС свого часу з країнами Центральної та Східної Європи. Угода не лише закладе якісно нову правову основу для подальших взаємин між Україною та ЄС, але й слугуватиме стратегічним орієнтиром для проведення системних соціально-економічних реформ в Україні, широкомасштабної адаптації законодавства України до норм і правил ЄС.

З укладенням Угоди відносини між Україною та ЄС будуть переведені на новий рівень – від партнерства і співробітництва до політичної асоціації та економічної інтеграції. Важливим елементом Угоди є положення про створення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі. Україна розглядає Угоду про асоціацію як важливий крок на шляху наближення в перспективі до наступного етапу – підготовки до вступу в ЄС.

Угода про асоціацію налічує понад тисячу сторінок, а за своєю структурою складається з преамбули, семи частин, 43 додатків та 3 протоколів.

У частині „Преамбула, загальні цілі та принципи” окреслюється підґрунтя, яке існує сьогодні для укладення Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, зокрема визнання з боку ЄС європейського вибору та європейських устремлінь України як європейської країни, що поділяє з ЄС спільну історію і спільні цінності, а також визначені цілі Угоди, серед яких – створення асоціації, поступове зближення між Україною та ЄС на основі спільних цінностей, поглиблення економічних та торгівельних відносин, зокрема шляхом створення ЗВТ, посилення співробітництва у сфері юстиції, свободи і безпеки. Закріплюються основні принципи, які лежатимуть в основі асоціації, передусім забезпечення прав людини та основоположних свобод, повага до принципу верховенства права, дотримання принципів суверенітету і територіальної цілісності, непорушності кордонів і незалежності. Підкреслюється, що подальші відносини між Україною та ЄС базуватимуться також на принципах вільної ринкової економіки, верховенства права, ефективному урядуванні тощо.

Частина „Політичний діалог і реформи, політична асоціація, співробітництво та конвергенція у сфері закордонних справ та політики безпеки” містить положення, реалізація яких має сприяти розвитку і зміцненню політичного діалогу у різних сферах, у т.ч. поступовій конвергенції позицій України з ЄС у сфері зовнішньої та безпекової політики.

У розділі визначені цілі політичного діалогу, ключовою з яких є запровадження політичної асоціації між Україною та ЄС. Серед інших цілей - поширення міжнародної стабільності та безпеки, зміцнення поваги до демократичних принципів, верховенства права та належного урядування, прав людини та фундаментальних свобод, поширення принципів незалежності, суверенітету, територіальної цілісності та непорушності кордонів, співробітництво у сфері безпеки і оборони.

У цій частині визначені рівні та формати політичного діалогу, зокрема передбачено проведення самітів, зустрічей на міністерському та інших рівнях.

Серед ключових напрямків взаємодії – співробітництво з метою поширення регіональної стабільності; зміцнення миру та міжнародного правосуддя, зокрема шляхом імплементації Римського статуту Міжнародного кримінального суду; забезпечення поступової конвергенції у сфері зовнішньої і безпекової політики, включаючи Спільну політику безпеки та оборони, попередження конфліктів, нерозповсюдження, роззброєння та контроль за озброєнням, боротьбу з тероризмом тощо.

У частині Угоди „Юстиція, свобода і безпека” визначені напрямки взаємодії у відповідних сферах. Важливою метою співробітництва є утвердження верховенства права та зміцнення відповідних інституцій, зокрема у сфері правоохоронної діяльності та встановлення правосуддя, насамперед зміцнення судової системи, покращення її ефективності, гарантування її незалежності та неупередженості.

Одним з елементів співпраці є забезпечення належного рівня захисту персональних даних у відповідності до кращих європейських та міжнародних стандартів.

З метою управління міграційними потоками Угодою передбачається запровадження всеохоплюючого діалогу щодо ключових питань у сфері міграції, включаючи нелегальну міграцію, протидію торгівлі людьми тощо.

Окремі статті присвячені створенню належних умов для працівників, які на законних підставах працюють за кордоном.

Важлива увага приділяється забезпеченню мобільності громадян і поглибленню візового діалогу, зокрема шляхом запровадження безвізового режиму після виконання відповідних критеріїв, передбачених у Плані дій щодо лібералізації ЄС візового режиму для України.

Положеннями розділу передбачається поглиблення співпраці з метою боротьби з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму, незаконним обігом наркотиків, організованою злочинністю, тероризмом, а також розвиток співробітництва у сфері надання правової допомоги у цивільних та кримінальних справах.

Поглиблена та всеохоплююча зона вільної торгівлі Україна-ЄС (ЗВТ) є невід’ємною складовою Угоди про асоціацію і передбачає лібералізацію торгівлі як товарами, так і послугами, лібералізацію руху капіталів та до певної міри – руху робочої сили. Відмінною рисою ЗВТ Україна-ЄС є комплексна програма адаптації регуляторних норм у сферах, пов’язаних з торгівлею, до відповідних стандартів ЄС. Це дозволить значною мірою усунути нетарифні (технічні) бар’єри у торгівлі між Україною та ЄС та забезпечити розширений доступ до внутрішнього ринку ЄС для українських експортерів і навпаки – європейських експортерів до українського ринку. Таким чином поглиблена та всеохоплююча ЗВТ має забезпечити поступову інтеграцію економіки України до внутрішнього ринку ЄС.

Частина Угоди, яка стосується створення ЗВТ, охоплює такі основні сфери: торгівля товарами, в т. ч. технічні бар’єри в торгівлі; інструменти торговельного захисту; санітарні та фітосанітарні заходи; сприяння торгівлі та співробітництво в митній сфері; адміністративне співробітництво в митній сфері; правила походження товарів; торговельні відносини в енергетичній сфері; послуги, заснування компаній та інвестиції; визнання кваліфікації; рух капіталів та платежів; конкурентна політика (антимонопольні заходи та державна допомога); права інтелектуальної власності, в т. ч. географічні зазначення; державні закупівлі; торгівля та сталий розвиток; транспарентність; врегулювання суперечок.

Частина Угоди „Економічне та секторальне співробітництво” містить положення про умови, модальності та часові рамки гармонізації законодавства України та законодавства ЄС, зобов’язання України щодо реформування інституційної спроможності відповідних установ та принципи співробітництва між Україною, ЄС та його державами-членами у низці секторів економіки України та напрямків реалізації державної галузевої політики. 28 глав цього розділу Угоди передбачають відповідні заходи у таких секторах як енергетика, у т.ч. ядерна, транспорт, захист навколишнього середовища, промислова політика та підприємництво, сільське господарство, оподаткування, статистика, надання фінансових послуг, туризм, аудіовізуальна політика, космічні дослідження, охорона здоров’я, науково-технічна співпраця, культура, освіта тощо.

Імплементація цього розділу Угоди дасть змогу, по-перше, забезпечити більш поглиблене виконання положень Угоди щодо зони вільної торгівлі, оскільки сприятиме наближенню законодавства та регуляторного середовища України та ЄС, а відтак усуненню нетарифних торговельних бар’єрів, а, по-друге, сприятиме інтеграції України до внутрішнього ринку ЄС та єдиного нормативного простору в переважній більшості секторів економіки та суспільного життя України.

Частина „Фінансове співробітництво” окреслює механізм і шляхи отримання Україною фінансової допомоги з боку ЄС, у т.ч. з метою сприяння реалізації Угоди про асоціацію, пріоритетні сфери її надання, порядок моніторингу та оцінки ефективності її використання. Крім цього, положення цієї частини передбачають поглиблення співпраці України та ЄС з метою попередження та боротьби з шахрайством, корупцією та незаконною діяльністю, зокрема шляхом поступової гармонізації українського законодавства у цій сфері із законодавством ЄС, обміну відповідною інформацією тощо.

Відповідно до „Інституційних, загальних та прикінцевих положень” передбачається запровадження нових форматів та рівнів співробітництва між Україною та ЄС після набуття чинності Угодою про асоціацію, зокрема створення Ради та Комітету з питань асоціації, Парламентського комітету з питань асоціації. З метою залучення до реалізації Угоди громадянського суспільства буде створена Платформа громадянського суспільства.

У контексті забезпечення належного виконання Угоди буде впроваджений відповідний механізм моніторингу та врегулювання спорів, які можуть виникати у ході виконання Угоди.

У зв’язку з необмеженим терміном дії Угоди було передбачено можливість здійснення всебічного її перегляду, у т.ч. що стосується її цілей протягом п’яти років від набрання нею чинності, а також у будь-який час за взаємною згодою Сторін.

Угода буде перекладена українською мовою та всіма мовами ЄС, а після її підписання всі тексти матимуть однакову юридичну силу.

Угоду було підписано в два етапи: 21 березня та 27 червня 2014 року. Вона прийшла на зміну попереднім рамкам співпраці між Україною та ЄС. Угода про асоціацію є головним інструментом для зближення ЄС та України: вона сприяє розвитку глибших політичних відносин, міцніших економічних зв'язків та повазі до спільних цінностей.

Від 1 листопада 2014 року почали тимчасово застосовуватися деякі частини Угоди про асоціацію. Це зміцнило співпрацю ЄС та України у питаннях прав людини, засадничих свобод та верховенства права; політичного діалогу та реформ, а також переміщення осіб. Це також посилило співпрацю в цілій низці сфер, зокрема сферах енергетики; довкілля; протидії змінам клімату; транспорту; фінансових послуг; державних фінансів, зокрема протидії шахрайству; сільського господарства та розвитку сільської місцевості; риболовства та морської політики; захисту прав споживачів та громадянського суспільства.

Для остаточного набуття чинності Угодою була необхідна її ратифікація усіма країнами-членами Євросоюзу. Цей процес доволі швидко відбувся в усіх європейських столицях, окрім однієї. Єдиним членом ЄС, який затягував з ратифікацією документа, виявилися Нідерланди. Причиною стала ініціатива провести з цього питання в країні консультативний референдум, що була просунута євроскептиками країни.

Референдум відбувся 6 квітня 2016 року та завершився цілковитою перемогою ініціаторів - понад 61 відсоток виборців, що взяли участь у волевиявленні, проголосували проти ратифікації угоди з Україною.

Прагнучи задовольнити думку більшості на референдумі, уряд Нідерландів зажадав ухвалити додаток до Угоди про асоціацію з Україною, у якому було проголошено, що асоціація не дає перспективу членства в ЄС Україні, не дає українцям права проживати й працювати на території ЄС, не надає Україні гарантій колективної безпеки та наданні військової допомоги та не зобов'язує ЄС до фінансової підтримки України. У грудні 2016 року Євросоюз ухвалив відповідний додаток до угоди.

Таким "коригуванням" Угоди Нідерланди, що перебували під тиском з боку Брюсселя, який квапив їх завершити процес ратифікації, продемонстрували, що врахували думку занепокоєних громадян. Це дозволило поновити політичний діалог щодо ратифікації документа у парламенті країни. За день до припинення своєї роботи у зв'язку з черговими виборами Нижня палата парламенту Нідерландів 23 лютого 2017 року проголосувала за ратифікацію угоди з Україною. Ратифікація Сенатом була відкладена на час після парламентських виборів 15 березня 2017 року, на яких євроскептикам не вдалося отримати достатньо голосів для формування уряду.

30 травня 2017 року парламент Нідерландів нарешті завершив процес ратифікації Угоди про асоціацію між Європейським Союзом та Україною.

Угода набрала чинності 1 вересня 2017 року. Щороку подаються звіти щодо стану її імплементації.

З 1 вересня 2017 року повністю набрала чинності глибока та всеосяжна зона вільної торгівлі (ГВЗВТ) між ЄС та Україною. Вона є частиною Угоди про асоціацію. Попередньо з 1 січня 2016 року ГВЗВТ застосовувалась тимчасово. Це є потужною віхою в двосторонніх торгових відносинах і відкриває нові економічні можливості як для ЄС, так і для України. Український бізнес отримує стабільний та передбачуваний преференційний доступ донайбільшого ринку у світі, в якому мешкають понад 500 мільйонів споживачів. Водночас, бізнес з ЄС дістає можливість скористатися простішим доступом до українського ринку та будувати нові відносини з українськими постачальниками та партнерами. ЄС є торговим партнером номер один для України. За перші вісім місяців 2017 року експорт з України до ЄС та імпорт з ЄС до України зросли на 27%. якщо порівнювати з відповідним періодом 2016 року.

Угода про асоціацію також спонукає до реформи українського законодавства, аби сприяти його узгодженню з законодавством Європейського Союзу (так званим acquis ЄС). У довгостроковій перспективі це означатиме рівне ставлення до товарів з України поряд із товарами ЄС на всьому внутрішньому ринку Європейського Союзу. Поступове ухвалення Україною законодавчих актів ЄС та стандартів ЄС у виробництві та сфері послуг, визнаних на міжнародному рівні, даватиме можливість Україні простіше експортувати свою продукцію не тільки до ЄС, але й також до інших країн світу – зокрема на традиційні для України ринки. Окрім цього, реформи, пов'язані з ГВЗВТ, покращать загальний бізнесовий клімат в Україні, зокрема щодо боротьби проти корупції, що своєю чергою збільшить довіру інвесторів.

Інвестиції та бізнес з ЄС, які прийдуть до України, сприятимуть поширенню в Україні нових технологій та методів менеджменту, що поліпшить ефективність та якість українського виробництва та бізнесового управління. Модернізація технологій виробництва зменшить виробничу вартість для українського бізнесу, що дозволить йому конкурувати з фірмами з Євросоюзу.

Україна має можливість диверсифікувати свою економіку, яка сьогодні спирається на великі підприємства, що працюють в базових товарних галузях (наприклад, металургії), та вести її до модернішої моделі, зокрема до розвитку потужного сектору послуг та малих та середніх підприємств (МСП).

Окрім цього, 1 жовтня 2017 року набув чинності регламент Європейського Парламенту та Ради щодо тимчасових “автономних торгових преференцій” для України. Це дозволить Україні експортувати більше сільськогосподарської продукції до ЄС відповідно до Угоди про асоціацію та глибокої та всеосяжної зони вільної торгівлі без плати митних зборів. Також цей крок пришвидшить скасування митних тарифів для кількох промислових груп товарів відповідно до Угоди про асоціацію. Це має сприяти збільшенню екcпорту з України до ЄС та допомогти у протистоянні наслідкам російських обмежувальних заходів проти України.

Угода про асоціацію між Україною та ЄС налічує 1200 сторінок і складається з Преамбули, семи розділів, додатків і трьох протоколів.

Преамбула – вступна декларація до Угоди, яка визначає мету і базові її засади.

Сім розділів: "Загальні принципи", "Політичне співробітництво і зовнішня політика та політика безпеки", "Юстиція, свобода і безпека", "Торгівля та суміжні питання (ГВЗВТ)", "Економічна та галузева співпраця", "Фінансове співробітництво та боротьба з шахрайством".

Текст Угоди також містить інституційні, загальні та прикінцеві положення.

Угода має 43 Додатки, в яких визначені нормативні акти ЄС, що мають бути ухвалені до визначеної дати, і Три Протоколи.

У Преамбулі відображені найважливіші аспекти відносин між ЄС і Україною. Попри свій необов’язковий вступний характер, Преамбула містить істотні посилання на спільні цінності та визначає рамки всієї Угоди.

Розділ І. Загальні принципи.

У Розділі І визначені загальні принципи, які є основою для внутрішніх і зовнішніх процедур Асоціації між ЄС та Україною. Такі принципи, як дотримання принципів демократії, прав і свобод людини, верховенства права; забезпечення дотримання принципів суверенності та територіальної цілісності, непорушності кордонів і незалежності, а також боротьби з розповсюдженням зброї масового знищення. Ключовими елементами підтримки та розширення відносин між ЄС і Україною є принципи вільної ринкової економіки, належного державного управління, боротьби з корупцією та різними формами транснаціональної організованої злочинності й тероризмом, сприяння сталому розвитку та ефективним багатостороннім контактам.

Розділ ІІ. Політичний діалог і реформи, політична асоціація, співробітництво і зближення у сфері зовнішньої політики і політики безпеки.

Розділ передбачає посилення політичного діалогу і співробітництва між ЄС і Україною з огляду на поступового зближення у сфері Спільної зовнішньої політики та політики безпеки і Спільної політики безпеки та оборони. У ньому охоплюються такі питання як цілі політичного діалогу, діалог і співробітництво щодо внутрішніх реформ, а також зовнішню політику та політику безпеки.

За положеннями Угоди, співпраця у цьому напрямку передбачає низку форумів для проведення політичного діалогу: Самміт Україна-ЄС та Рада з питань асоціації.

Окрему статтю Розділу ІІ присвячено Міжнародному кримінальному суду із закликом до співпраці між ЄС і Україною у забезпеченні миру та міжнародної справедливості шляхом ратифікації та впровадження Римського статуту Міжнародного кримінального суду і його відповідних інструментів.

Розділ ІІІ. Юстиція, свобода і безпека.

Стосується таких питань як верховенство права та повага до прав людини, захист персональних даних, співробітництво у сфері міграції, надання притулку та прикордонного контролю, поводження з робітниками, мобільність робочої сили. рух осіб, відмивання грошей і фінансування тероризму, співпраця у боротьбі з незаконним обігом наркотиків, боротьба зі злочинністю та корупцією, співробітництво у боротьбі з тероризмом, а також співпраця у галузі права. У рамках Угоди ЄС та Україна зобов’язалися посилити діалог і співробітництво з питань міграції, надання притулку та прикордонного контролю.

Розділ ІV. Торгівля і питання, пов’язані з торгівлею.

Розділ присвячений торгівлі та суміжним питанням. Економічна інтеграція у рамках Глибокої та всеосяжної Зони вільної торгівлі (ГВЗВТ) покликана стати потужним стимулом для економічного зростання країни, сприяти реальній економічній модернізації та інтеграції з ЄС.

ГВЗВТ має забезпечити сприятливий клімат для економічних відносин між Україною та ЄС.

Розділ V. Економічне та галузеве співробітництво.

Розділ містить 28 глав, які стосуються питань енергетичної співпраці, макроекономічного співробітництва, управління державними фінансами, оподаткування, статистики, екології, транспорту, співробітництва у космічній сфері, науково-технічної співпраці, промислової політики та політики підприємств, видобувної та металургійної промисловості, фінансових послуг, корпоративного права, корпоративного управління, бухгалтерського обліку й аудиту, інформаційного суспільства, аудіовізуальної політики, туризму, сільського господарства та розвитку сільських районів, рибальства і морської політики, річки Дунай, захисту прав споживачів, співробітництва у сфері зайнятості, соціальної політики та політики рівних можливостей, охорони здоров'я, освіти, навчання і молоді, культури, спорту і фізичної активності, громадянського суспільства, транскордонного та регіонального співробітництва, участі у проектах і програмах європейських агенцій на основі поступового наближення законодавства України до правил ЄС, а також, де доцільно, до міжнародних норм і стандартів.

Розділ VІ. Фінансове співробітництво і боротьба з шахрайством.

Угода передбачає можливості для України отримати переваги від фінансової допомоги ЄС завдяки існуючим механізмам та інструментам фінансування для досягнення цілей Угоди про асоціацію. Пріоритетні сфери фінансової допомоги ЄС Україні визначаються відповідними індикативними програмами, які відображатимуть узгоджені ЄС і Україною пріоритети політики.

Розділ VІІ. Інституційні, загальні та прикінцеві положення

Угода про асоціацію передбачає спеціальне інституційне утворення для відносин ЄС та України. На найвищому рівні – Самміт ЄС-Україна, що забезпечує діалог найвищого рівня і платформу для зустрічей президентів. На міністерському рівні – діалог у рамках Ради з питань асоціації, яка може проводити зустрічі у будь-якому форматі. Допомогу Раді з питань асоціації надає Комітет з питань асоціації з підкомітетами з галузевого співробітництва. Угода про асоціацію передбачає і парламентську співпрацю, зокрема, у рамках Парламентського комітету з питань асоціації. У рамках Угоди було передбачено і вже функціонує Платформа громадянського суспільства, яка має змогу надавати рекомендації Раді з питань асоціації.

Текст Угоди містить такі загальні та кінцеві положення.

Угода встановлює конкретні строки для узгодження українського законодавства з відповідним законодавством ЄС, які коливаються у межах від 2 до 10 років після набуття Угодою чинності.

Для перевірки виконання встановлених зобов’язань в Угоді передбачені спеціальні положення щодо моніторингу, що означає здійснення постійного оцінювання стану виконання і реалізації заходів та зобов’язань, передбачених Угодою.

Угода передбачає і механізм вирішення суперечок, який використовуватиметься, якщо якась зі сторін не виконає свої зобов’язання. У частині ГВЗВТ додатковий обов’язковий механізм вирішення спорів створено у вигляді спеціального протоколу, який спирається на традиційний спосіб вирішення спорів у рамках СОТ. Термін дії Угоди про асоціацію між ЄС і Україною необмежений.

Угода про асоціацію перекладена 22 мовами ЄС і українською.

4. Співробітництво України та ЄС у сфері юстиції, свободи та безпеки

I. Юстиція

Основними документами, що регламентують співробітництво між Україною та ЄС у сфері юстиції, свободи та безпеки є План дій Україна – ЄС у сфері юстиції, свободи та безпеки, затверджений на засіданні Ради з питань співробітництва між Україною та ЄС (18 червня 2007 р., м. Люксембург) та План-графік його імплементації, затверджений на засіданні Підкомітету № 6 „Юстиція, свобода та безпека” Комітету з питань співробітництва між Україною та ЄС (10 квітня 2008 р., м. Київ).

План дій у сфері ЮСБ та План-графік його імплементації охоплюють співробітництво по 15 ключових напрямах, зокрема: міграція, притулок, управління кордонами, візи, безпека документів, боротьба з організованою злочинністю та тероризмом, боротьба з відмиванням грошей, включаючи протидію фінансуванню тероризму, боротьба з торгівлею людьми, наркотиками, корупцією, правове співробітництво у цивільних та кримінальних справах тощо.

Аналіз виконання спільних заходів, визначених Планом-графіком, проводиться щорічно у рамках засідання Підкомітету № 6, які проводяться по черзі в Україні та Брюсселі (останнє відбулося 31 травня – 1 червня 2012 р. у м. Київ).

Взаємодія з ЄС на зазначеному напрямі координується Міністерством юстиції України.

Співробітництво з Європейським поліцейським офісом (Європол)

Співробітництво з Європейською організацією з питань юстиції (Євроюст)

Співробітництво з Європейським моніторинговим центром з наркотиків та наркотичної залежності (EMCDDA)

Співробітництво з Місією Європейської Комісії з надання допомоги в питаннях кордону в Україні та Республіці Молдова (EUBAM)

Співробітництво між Україною та ЄС в рамках Угоди про реадмісію осіб

Співробітництво з Європейським поліцейським офісом (Європол)

4 грудня 2009 р. у м. Київ під час Саміту Україна – ЄС була підписана Угода між Україною та Європолом про стратегічне співробітництво.

Цей документ покликаний сприяти координації зусиль держав-членів ЄС та України в запобіганні і протидії будь-яким формам міжнародної злочинності, проявам терористичних загроз, торгівлі людьми, наркотиками та іншими психотропними речовинами, нелегальній міграції.

Зазначена робота здійснюється у безпосередній взаємодії між Міністерством внутрішніх справ України та Секретаріатом Європолу

14 грудня 2016 року підписано Угоду про стратегічне і оперативне співробітництво між Україною та ЄВРОПОЛом. (Дата вступу в силу: 18 серпня 2017 р.).

• A. Співробітництво між Україною та ЄС у сфері юстиції та внутрішніх справ вже достатньо розвинуте і сприяє зміцненню їх співпраці в рамках Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом) та їх державами-членами (УПС) і загального Плану дій Україна — ЄС, затвердженого на засіданні Ради з питань співробітництва між Україною та ЄС, що відбулося 21 лютого 2005 р. (далі — План дій Україна — ЄС 2005 року).

План дій ЄС у сфері юстиції та внутрішніх справ в Україні від 12 грудня 2001 р. заклав фундамент для такого співробітництва, передбачаючи широкий спектр дій, зокрема за напрямами управління кордонами та віз, міграції і притулку, боротьби із злочинністю і тероризмом, а також зміцнення судової влади, верховенства права та належного управління. Цей документ сформував розділ “Юстиція, свобода і безпека” Плану дій Україна — ЄС 2005 року. До нього також додається План-графік, який дає змогу відслідковувати виконання Плану дій у сфері юстиції, свободи та безпеки.

Після розширення Європейського Союзу, яке відбулося 1 травня 2004 р., ЄС і Україна вперше стали межувати між собою і як безпосередні сусіди почали стикатися зі спільними викликами у боротьбі із злочинністю, тероризмом та іншими видами незаконної діяльності транскордонного характеру.

Відповідно до своїх положень План дій у сфері юстиції, свободи та безпеки повинен бути переглянутий з метою посилення у конкретний спосіб співробітництва між Україною та ЄС з урахуванням розвитку зони свободи, безпеки і юстиції у ЄС та безпосереднього сусідства.

• B. Співробітництво, що здійснюється на основі спільних цінностей, як це передбачено УПС і Преамбулою до розділу 2.1 Плану Дій Україна — ЄС 2005 року, повинне відображати баланс між безпекою, з одного боку, і юстицією та свободою, з іншого. Оновлений План дій у сфері юстиції, свободи та безпеки розроблено з урахуванням:
• положень Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом) та їх державами-членами від 16 червня 1994 р., яка набрала чинності у березні 1998 року;
• загального Плану Дій Україна — ЄС, затвердженого на засіданні Ради з питань співробітництва між Україною та ЄС, що відбулося 21 лютого 2005 року;
• Гаазької Програми, затвердженої Радою ЄС 4 листопада 2004 р., та Плану дій з її виконання від 16 червня 2005 року;
• Глобальної стратегії розвитку зовнішнього виміру співробітництва у сфері юстиції, свободи та безпеки, й затвердженої Радою міністрів закордонних справ та загальних питань країн — членів ЄС 12 грудня 2005 р.

Основними викликами і стратегічними цілями такого співробітництва є:

• зміцнення партнерства і практичного співробітництва між Європейським Союзом, його країнами-членами та Україною у сфері юстиції, свободи і безпеки;
• підтримка зусиль України у зміцненні демократії, забезпеченні захисту прав і фундаментальних свобод людини. Сприяння посиленню стабільності і ефективності відповідних державних установ для загального зміцнення верховенства права;
• продовження роботи з Україною для забезпечення застосування принципів верховенства права, незалежності та ефективності судової влади, включаючи доступ до правосуддя і належного управління;
• забезпечення ратифікації і повної імплементації найбільш важливих міжнародних інструментів у сфері юстиції та внутрішніх справ;
• продовження створення відповідної законодавчої бази для ефективної співпраці у сфері юстиції, свободи і безпеки відповідно до міжнародних та стандартів ЄС, а також проведення роботи для забезпечення ефективної імплементації і застосування таких стандартів;
• посилення зусиль у напрямі зміцнення інституційних спроможностей із залученням у разі потреби громадськості, включаючи використання можливостей неурядових організацій та представників ділових кіл;

• C. Оновлений План дій встановлює ряд погоджених завдань і напрямів співробітництва та імплементації:

Свобода: вдосконалення управління міграцією, включаючи притулок і боротьбу з нелегальною міграцією; сприяння людським контактам та подорожам при посиленні співпраці у сфері управління кордонами і безпеки документів.

Безпека: протидія тероризму і організованій злочинності, в тому числі шляхом зміцнення правоохоронного співробітництва, зокрема у напрямі боротьби з проявами торгівлі людьми, незаконного ввозу мігрантів, незаконного переміщення наркотиків та інших заборонених товарів, корупції, підробки документів, відмивання грошей та іншими видами протиправної діяльності.

Юстиція: реформування судової системи для забезпечення її незалежності, неупередженості і ефективності та посилення правового співробітництва між ЄС і Україною у цивільних і кримінальних справах.

II. Свобода

1. Міграція і притулок

Міграція

• Розроблення відповідних законодавчих рамок у сфері управління міграцією;
• утворення Державної міграційної служби України для забезпечення належного міжвідомчого співробітництва на центральному, регіональному і місцевому рівні шляхом поєднання існуючих структур;
• укладення Угоди про реадмісію між Україною і ЄК з метою забезпечення набрання нею чинності та виконання її положень одночасно з набранням чинності і виконанням положень Угоди між Україною і Європейським Співтовариством про спрощення оформлення віз; проведення моніторингу імплементації Угоди про реадмісію Спільним реадмісійним Комітетом, створеним відповідно до цієї Угоди;
• обговорення ключових статистичних даних та інформації про управління міграцією, включаючи нелегальну міграцію, а також прикладів кращої практики у цій сфері;
• проведення оцінки масштабів нелегальної міграції через територію України та відслідковування міграційних потоків. Розроблення оцінки ризиків, участь у міжнародних оцінках переміщення нелегальних мігрантів, що становлять інтерес для України, запровадження системи раннього запобігання нелегальній міграції;
• створення належних умов у центрах для утримання нелегальних мігрантів; забезпечення відповідності європейським стандартам адміністративного законодавства щодо осіб, затриманих за незаконний перетин кордонів України; забезпечення здійснення судового контролю за усіма рішеннями про затримання, тривалість яких перевищує 72 години;
• розгляд разом з країнами — членами ЄС та Єврокомісією можливостей для зміцнення співпраці у вдосконаленні управління міграційними потоками, в тому числі шляхом оцінки статистичних даних та заходів, спрямованих на протидію нелегальній міграції;
• активізація участі у регіональних і міжнародних мережах та форумах, пов’язаних з міграцією.

Притулок

• Імплементація Конвенції ООН про статус біженців 1951 року та Протоколу, що стосується статусу біженців, 1967 року, включаючи право на притулок та повагу до принципу не вислання усіма країнами відповідно до європейських стандартів та за співробітництвом у разі потреби з УВКБ ООН;
• подальший розвиток законодавства з питань притулку відповідно до європейських стандартів та за співробітництвом у разі потреби з УВКБ ООН;
• вдосконалення процедур розгляду заяв про надання статусу біженців і шукачів притулку відповідно до європейських стандартів;
• реєстрація і ефективне документування всіх осіб, які звернулися з проханням надати статус біженця;
• вирішення питань, пов’язаних з допоміжним, гуманітарним і тимчасовим захистом, шляхом прийняття та імплементації відповідного законодавства;
• покращення умов в центрах тимчасового розміщення біженців;
• надання підтримки у разі потреби у виконанні згаданих завдань, у тому числі шляхом виконання пілотної програми регіонального захисту.

2. Управління кордонами і візи

Управління кордонами

• Затвердження, розвиток і імплементація стратегії інтегрованого управління кордонами;
• посилення міжвідомчого співробітництва між державними органами, причетними до управління кордонами, включаючи чітке розмежування відповідальності і компетенції всіх цих відомств. Зміцнення інституційних і адміністративних спроможностей та здатності здійснювати прикордонний контроль і вдосконалювати нагляд за кордонами;
• удосконалення існуючої правової бази і процедур інтегрованого управління кордонами, зокрема у пунктах пропуску через державний кордон;
• підтримка процесу делімітації і демаркації відповідно до міжнародних стандартів частин українського кордону;
• підтримка у запровадженні системи мобільних прикордонних груп на кордоні та всередині країни;
• продовження надання підтримки у вдосконаленні роботи пунктів пропуску, в тому числі шляхом оцінки переваг від спільного використання інфраструктури;
• перегляд існуючих у Державній прикордонній службі процедур прийняття та проходження служби; найшвидше скорочення кількості військовослужбовців, які виконують завдання, пов’язані з управлінням кордонами;
• розроблення програм базового та спеціалізованого навчання для персоналу, що виконує завдання, пов’язані з управлінням кордонами;
• посилення співробітництва з питань управління кордонами і вдосконалення співпраці між підрозділами на спільному кордоні. Спрощення порядку обміну інформацією шляхом запровадження системи спільних контактних офісів;
• підготовка робочих угод для забезпечення оперативного співробітництва з Агентством ЄС з управління зовнішніми кордонами (FRONTEX), включаючи оцінку, аналіз та управління ризиками;
• продовження співпраці з Молдовою з прикордонних питань та співробітництва з Місією ЄС з надання допомоги на українсько-молдовському кордоні;
• активна участь у тристоронніх зустрічах експертів України, Молдови і Європейської Комісії з прикордонних питань та у реалізації рішень, прийнятих на таких зустрічах.

Візи

• Укладення Угоди між Україною та Європейським співтовариством про спрощення оформлення віз, забезпечення набрання нею чинності та виконання її положень одночасно з набранням чинності і виконанням положень Угоди між Україною та ЄК про реадмісію; усвідомлення того, що запровадження безвізового режиму поїздок українських громадян є довгостроковою перспективою;
• заохочення країн — членів ЄС до застосування Спільних консульських інструкцій у частині, що стосується документів, які повинні бути представлені при поданні заявок для оформлення короткострокових віз;
• запровадження за підтримки національного візового реєстру зв’язку в режимі он-лайн між Міністерством закордонних справ, пунктами пропуску через державний кордон, Міністерством внутрішніх справ, закордонними дипломатичними представництвами і консульськими установами;
• виконання вже прийнятих рішень про скорочення переліку документів, які дозволяють в’їзд на територію України громадянам третіх країн.

Безпека документів

• надання підтримки зусиллям України, спрямованим на забезпечення видачі безпечних проїзних документів та розроблення порядку видачі таких документів, який відповідатиме мінімальним стандартам безпеки, прийнятим у ЄС;
• кримінальне переслідування осіб, які використовують кілька ідентифікаційних документів, оформлених на різні імена та прізвища;
• сприяння запровадженню машинозчитувальних паспортів і проїзних документів, заохочення до подальшої гармонізації їх елементів безпеки, включаючи біометричні ідентифікатори, що засновані на стандартах ІКАО (ICAO);
• активізація роботи з використання бази даних Інтерполу про втрачені, викрадені бланки проїзних документів та оформлені проїзні документи (ASF-STD) національними правоохоронними органами.

III. Безпека

1. Боротьба з організованою злочинністю і тероризмом

• Забезпечення імплементації Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності та додаткових протоколів до неї з питань протидії незаконному ввозу мігрантів та торгівлі людьми;
• підписання, ратифікація та виконання положень Протоколу проти незаконного виготовлення та обігу вогнепальної зброї, її складових і компонентів, а також боєприпасів до неї, що доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності;
• забезпечення імплементації 13 конвенцій ООН та протоколів до них щодо боротьби з тероризмом, а також відповідних резолюцій Ради Безпеки ООН, включаючи резолюції № 1373, 1540, 1267, 1566 та 1624;
• заохочення регулярного діалогу щодо боротьби з тероризмом у рамках існуючих структур;
• укладення та імплементація стратегічної Угоди з Європолом для посилення співробітництва у боротьбі з організованою злочинністю. Ратифікація та виконання положень Конвенції Ради Європи про захист осіб стосовно автоматизованої обробки даних особистого характеру 1981 року як важливого кроку в напрямі укладення оперативної Угоди з Європолом;
• заохочення обміну технічною, оперативною і стратегічною інформацією між правоохоронними органами країн — членів ЄС та України при дотриманні вимог про захист персональних даних;
• вжиття необхідних заходів для забезпечення систематичного співробітництва між поліцією, митною і прикордонною службами, службами розвідки та безпеки з метою запобігання і протидії протиправній діяльності, що має міжнародний характер;
• більш широке використання можливостей офіцерів зв’язку
• з правоохоронних питань країн — членів ЄС, що перебувають в Україні, для боротьби з організованою злочинністю; більш широке використання українських офіцерів зв’язку з правоохоронних питань у країнах — членах ЄС;
• посилення інституційних спроможностей правоохоронних органів шляхом створення структур та розроблення порядку вдосконаленого обміну інформацією під час розслідування кримінальних справ через забезпечення віддаленого доступу до інформаційних ресурсів з використанням мережі Інтерполу;
• надання належної допомоги жертвам злочинів та забезпечення належного захисту свідків з метою нейтралізації впливу кримінальних угруповань і досягнення належного рівня взаємодії в рамках судових процесів;
• співробітництво у сфері протидії новим видам злочинів, які, наприклад, передбачають використання інформаційних і комунікаційних технологій, зокрема у боротьбі з дитячою порнографією; заохочення держав — членів ЄС до підтримки посилення спроможностей протидії злочинам у сфері високих технологій.

2. Боротьба з відмиванням грошей, включаючи протидію фінансуванню тероризму

• подальша імплементація відповідного законодавства згідно з міжнародними стандартами (наприклад стандартами ФАТФ), європейськими і стандартами ЄС;
• продовження взаємодії підрозділів фінансових розвідок країн — членів ЄС та України відповідно до стандартів групи Егмонта;
• подальше співробітництво у сфері відвернення використання фінансових систем для відмивання грошей і фінансування тероризму шляхом імплементації Конвенції Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та про фінансування тероризму і Конвенції ООН про боротьбу з фінансуванням тероризму;
• збільшення спроможностей державних установ з визначення порядку та здійснення ефективного нагляду за фінансовими посередниками і представниками нефінансових професій;
• продовження обміну інформацією між підрозділами фінансових розвідок країн — членів ЄС та України про підозрілі фінансові операції, що можуть мати відношення до відмивання грошей і фінансування тероризму, з дотриманням вимог щодо захисту персональних даних;
• продовження надання підтримки у навчанні суддів, працівників прокуратури, митників, співробітників правоохоронних органів та інших фахівців з фінансового моніторингу;
• продовження співробітництва в рамках роботи Комітету Moneyval Ради Європи для забезпечення підтримки високих стандартів у процесі спільної оцінки всіх його членів та у типологічній роботі.

3. Торгівля людьми

• Заохочення до співпраці, включаючи обмін статистичними даними і досвідом, з Європолом і заінтересованими країнами — членами ЄС, а також співробітництва в рамках міжнародних та регіональних правоохоронних заходів з боротьби з торгівлею людьми і, насамперед, торгівлею жінками і дітьми;
• виконання державної програми боротьби з торгівлею людьми шляхом визначення відповідальності кожного із заінтересованих державних органів;
• надання підтримки у створенні постійного секретаріату Міжвідомчої Координаційної Ради по боротьбі з торгівлею людьми;
• сприяння запровадженню підходів, згідно з якими особлива увага приділялася б протидії торгівлі дітьми; імплементація Конвенції ООН про права дитини та інших відповідних міжнародних інструментів;
• підвищення рівня фахової підготовки співробітників відповідних органів шляхом проведення спеціалізованого навчання;
• проведення попереджувальних та інформаційних кампаній щодо торгівлі людьми для груп ризику і широкого загалу.

4. Наркотики

• Сприяння міжнародним і внутрішнім зусиллям, координація дій в межах існуючих форумів і особливо в рамках структури ООН для боротьби з глобальною загрозою переміщення та споживання наркотиків, у тому числі шляхом підписання та ратифікації відповідних міжнародних угод;
• посилення співпраці у сфері протидії незаконному переміщенню наркотиків на основі положень стратегічної Угоди між Європолом і Україною;
• реалізація національної стратегії по боротьбі з переміщенням наркотиків, включаючи розвиток збалансованих підходів, які відповідно до Стратегії та Плану дій ЄС з протидії наркоманії враховують необхідність скорочення пропозиції, попиту і шкоди;
• надання підтримки у створенні національної координаційної міжвідомчої розвідувальної системи щодо наркотиків, вдосконалення процедури збору даних, навчання експертів у сфері епідеміології, посиленні громадської безпеки;
• сприяння співробітництву між компетентними державними органами, відповідними неурядовими і міжнародними організаціями для вирішення соціальних аспектів проблеми наркоманії і, зокрема, профілактики, лікування і реабілітації споживачів наркотиків;
• посилення співпраці у запобіганні виробництву і переміщенню синтетичних наркотиків і запобіганні розповсюдженню прекурсорів;
• заохочення до співпраці і обміну стратегічною інформацією між правоохоронними органами України та ЄС.

5. Митниця (правоохоронні аспекти)

• Здійснення кроків у напрямі прийняття та імплементації правових засад, які надаватимуть можливість митним органам проводити розслідування кримінальних справ у повному обсязі, за умови проведення необхідної реформи законодавства;
• консолідація і розширення каналів інформаційного обміну між Україною, митними адміністраціями країн — членів ЄС, Європейським Офісом по боротьбі з шахрайством (OLAF) для вдосконалення координації і збільшення ефективності спільних зусиль у боротьбі з порушеннями митного законодавства;
• імплементація концепцій оцінки, аналізу і управління ризиками;
• реалізація принципу здійснення митного контролю на основі аналізу ризиків.

6. Корупція

• Ратифікація і імплементація Кримінальної конвенції проти корупції, Додаткового протоколу до неї та Конвенції ООН проти корупції;
• підтримка ефективного функціонування спеціального органу, відповідального за боротьбу проти корупції;
• імплементація нової антикорупційної стратегії з метою суттєвого зменшення рівня корупції відповідно до рекомендацій експертів Ради Європи;
• співробітництво з неурядовими організаціями, зокрема організацією Transparency International та громадськістю, в тому числі діловими колами для забезпечення ефективності заходів з боротьби з корупцією; забезпечення наявності незалежної установи для отримання скарг і ініціювання переслідування за неефективне управління та корупцію в органах управління.

IV. Юстиція

1. Судочинство

(Цілі цього розділу засновуються і співвідносяться з положеннями Плану дій Україна-ЄС 2005 року, які включено до розділу “Демократія, верховенство права, права людини та основні свободи”).

• заохочення зусиль України, спрямованих на забезпечення неупередженості, незалежності і компетентності суддів; імплементація стратегії правової реформи під назвою “Концепція вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів”;
• перегляд законодавства стосовно Конституційного Суду України в світлі висновку Венеціанської Комісії Ради Європи;
• підтримка зусиль України щодо запровадження системи адміністративних судів;
• посилення спроможностей судової системи виконувати значні обсяги роботи та посилення адміністративних можливостей;
• поліпшення доступу до правосуддя і запровадження належної системи правової допомоги;
• запровадження спеціального навчання для суддів та осіб, що претендують на посади суддів; вдосконалення системи набору та просування суддів на основі об’єктивних критеріїв з метою підвищення рівня їх незалежності та неупередженості; розгляд питання щодо розроблення Кодексу судової етики; створення незалежної комісії для проведення дисциплінарних слухань стосовно суддів;
• вжиття рішучих заходів з реформування системи прокуратури згідно з відповідним Планом дій Ради Європи;
• надання підтримки функціонуванню національної української електронної бази даних, яка міститиме інформацію про всі судові рішення;
• надання підтримки у створенні єдиної, впливової і незалежної професійної асоціації адвокатів;
• вдосконалення професійного навчання суддів, працівників прокуратури і співробітників правоохоронних органів на основі дотримання прав людини відповідно до Європейської конвенції про права людини.

2. Правове співробітництво

Співробітництво у кримінальних провадженнях

• Прийняття нормативно-правових актів, що сприятимуть розвитку правового співробітництва з іншими державами;
• ратифікація і повне виконання міжнародних інструментів, які мають особливе значення для посилення правового співробітництва, зокрема Другого протоколу до Конвенції Ради Європи про взаємну допомогу у кримінальних справах;
• створення мережі контактних пунктів для швидкого обміну інформацією про взаємну правову допомогу та правове співробітництво стосовно злочинів транскордонного характеру;
• розвиток співробітництва між контактними особами у Євроюсті і Генеральній прокуратурі України та укладення Угоди між Україною і Євроюстом;
• продовження співпраці щодо розроблення відповідних проектів законів, необхідних для ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду; підписання і ратифікація Угоди про привілеї та імунітети Міжнародного кримінального суду.

Співробітництво щодо цивільних справ

• Сприяння практичному втіленню правової допомоги у цивільних справах, повна імплементація Гаазької Конвенції про збір доказів (1970) і Гаазької Конвенції про використання документів (1965);
• посилення співробітництва у сфері захисту прав дітей, у тому числі шляхом вивчення можливостей для приєднання до міжнародних конвенцій, зокрема щодо відповідальності батьків, усиновлення, стягнення аліментів і виконання рішень про утримання, а також заповітів та спадкоємства;
• забезпечення імплементації Гаазької Конвенції 1980 року про цивільні аспекти міжнародного викрадення дітей.

3. Затримання та ув’язнення

• Заохочення України до реформування її пенітенціарної системи відповідно до Європейських тюремних правил (Рекомендація Ради Європи № R(87)3 від 12 лютого 1987 р. в оновленій 11 січня 2006 р. версії) і вжиття рішучих заходів, спрямованих на подолання проблеми неналежного поводження співробітників правоохоронних органів з ув’язненими особами;
• продовження реформування пенітенціарної системи України, включаючи покращення умов у слідчих ізоляторах та установах виконання покарань;
• врегулювання прав усіх затриманих осіб, умов їх утримання та поводження з ними в одному законодавчому акті;
• забезпечення повного дотримання стандартів ювенального правосуддя згідно з відповідними європейськими стандартами;
• виконання рекомендацій Європейського Комітету щодо запобігання тортурам (СPT);
• посилення навчання співробітників правоохоронних органів і персоналу установ виконання покарань з питань дотримання прав людини; розгляд питання щодо поновлення організації навчальних курсів для професійної підготовки персоналу тюрем, а також підвищення рівня стандартів пенітенціарних установ;
• забезпечення доступу організацій з дотримання прав людини до пунктів утримання ув’язнених, посилення їх ролі у зусиллях з дотримання прав людини у рамках кримінальної системи;
• підвищення рівня ресоціалізації та підтримки осіб, особливо неповнолітніх, після закінчення ув’язнення шляхом надання їм можливостей для професійного навчання та підтримки їх сімей.

V. Імплементація

1. На основі цього Плану дій разом з українськими органами влади буде розроблено План-графік, як інструмент імплементації, моніторингу та визначення щорічних пріоритетів. План-графік буде “живим” документом, який оновлюватиметься принаймні один раз на рік. Пріоритети співробітництва переглядатимуться Підкомітетом № 6 “Юстиція, свобода та безпека” і міністрами юстиції і внутрішніх справ ЄС та України в ході проведення засідань у форматі Україна — Трійка ЄС.
2. Підкомітет № 6 “Юстиція, свобода та безпека” збиратиметься принаймні один раз на рік для обговорення питань моніторингу і оцінки виконання Плану дій, як це відображено у Плані-графіку.
3. На зустрічах міністрів юстиції і внутрішніх справ України та ЄС у форматі Україна — Трійка ЄС, які з 2002 року проводяться щороку, триватиме обговорення питань виконання Плану дій Україна — ЄС у сфері юстиції, свободи та безпеки та визначення пріоритетів.
4. Група з питань юстиції, свободи та безпеки у Києві, яка складатиметься з представників країн — членів ЄС (аташе з питань ЮСБ, офіцери зв’язку, консульський персонал) та Європейської Комісії, може проводити регулярні зустрічі з метою обговорення питань, передбачених цим Планом дій.
5. Для підтримки заходів, визначених у цьому документі, буде доступна фінансова допомога ЄС. Допомога надаватиметься в межах існуючих пріоритетів.

28 січня 2010 р. у м. Київ підписано Меморандум про взаєморозуміння між Міністерством охорони здоров’я України та Європейським моніторинговим центром з наркотиків та наркотичної залежності (EMCDDA). 8 грудня 2011 р. у м. Гаага було завершено узгодження проекту Угоди про співробітництво між Україною та Євросоюзом, організацією з питань юстиції.

Угода про співробітництво між Євроюстом та Україною підписанa 27 червня 2016 р. Набрала чинності 2 вересня 2017 р.

5. Безвізовий діалог Україна – ЄС

Домовленість про започаткування діалогу між Україною та ЄС щодо запровадження безвізового режиму для короткострокових поїздок українських громадян до країн Євросоюзу (безвізового діалогу) була досягнута на засіданні Україна–Трійка ЄС на рівні міністрів юстиції та внутрішніх справ 28-29 травня 2008 р. у м. Київ. Політичне рішення з цього приводу було ухвалено під час Саміту Україна–ЄС 9 вересня 2008 р. у м. Париж. Безвізовий діалог Україна–ЄС був офіційно започаткований 29 жовтня 2008 р. у м. Брюссель.

Безвізовий діалог відбувався на рівні старших посадових осіб (від України – заступник Міністра закордонних справ, від ЄС – Генеральний директор Генерального Директорату „Внутрішні справи” Європейської Комісії) та профільних експертів.

Безвізовий діалог Україна – ЄС охоплював чотири напрями:

1. безпека документів, включаючи впровадження біометричних даних;
2. управління міграцією, у т.ч. протидія нелегальній міграції та реадмісія;
3. громадський порядок та безпека;
4. забезпечення фундаментальних прав і свобод людини.

Результати роботи експертів та старших посадових осіб у рамках безвізового діалогу виносились на розгляд та/або ухвалення на міністерських засідань Україна-ЄС з питань юстиції, свободи та безпеки, а також обговорювались на засіданнях Підкомітету № 6 „Юстиція, свобода та безпека” Комітету з питань співробітництва між Україною та ЄС.

Основним підсумком роботи в рамках безвізового діалогу у першому півріччі 2010 році стало узгодження старшими посадовими особами рекомендації щодо переходу до т.зв. «оперативного» етапу діалогу на основі Плану дій з чіткими критеріями для запровадження ЄС безвізового режиму поїздок для громадян України.

Ця домовленість старших посадових осіб була підтримана на засіданні постійних представників держав-членів ЄС (COREPER) 19 травня 2010 р. та схвалена під час Міністерського засідання Україна–ЄС з питань юстиції, свободи та безпеки 9 червня 2010 р. у м. Брюссель. На останньому заході також було прийнято рішення про підготовку проекту Плану дій для України.

25 жовтня 2010 р. Радою ЄС на рівні міністрів закордонних справ було прийняте політичне рішення стосовно того, що безвізовий діалог з Україною надалі розвиватиметься на основі Плану дій з переліком критеріїв, які мають бути досягнуті нашою державою перед запровадженням безвізового режиму.

На саміті Україна-ЄС 22 листопада 2010 р. у Брюсселі нашій державі було надано План дій з лібералізації візового режиму. Україна стала першою країною з-поза Балканського регіону, якій Євросоюз надав подібний документ.

План дій з лібералізації візового режиму

План дій розроблено за логікою та філософією „дорожніх карт”, що декілька років тому були надані ЄС балканським країнам і вже привели їх до скасування Євросоюзом візового режиму.

План дій створює належні рамки для продовження цілеспрямованої роботи з адаптації національної політики та практики у відповідних сферах до європейських стандартів.

Документ містить набір нормативних та практичних критеріїв ЄС у чотирьох сферах:

1. безпека документів, що посвідчують особу, у т.ч. біометрика;
2. управління міграцією, у т.ч. протидія нелегальній міграції та реадмісія;
3. громадський порядок та безпека;
4. забезпечення фундаментальних прав і свобод. Цих критеріїв Україна має досягти перед запровадженням ЄС безвізового режиму для короткострокових поїздок українських громадян до країн Євросоюзу.

Виконання Плану дій має бути здійснене Україною в два етапи. На першому етапі має бути прийняте необхідне законодавство, концептуальні та програмні документи у визначених сферах. На другому - вжиті практичні кроки з імплементації зазначених законодавчих і програмних документів, забезпечено адаптацію національної практики до європейських стандартів.

Після виконання Україною всіх критеріїв Плану дій Європейська Комісія, відповідно до законодавчої процедури, передбаченої у Договорі про функціонування Європейського Союзу («Лісабонському договорі»), внесе до Європейського Парламенту та Ради ЄС пропозицію щодо скасування візового режиму для короткострокових поїздок українських громадян (власників біометричних паспортів) шляхом внесення змін до Регламенту ЄС № 539/2001.

Виконання Україною Плану дій щодо лібералізації ЄС візового режиму

Робота з виконання Плану дій щодо лібералізації ЄС візового режиму для України ведеться дуже активно. Основний документ – Національний план з виконання Плану дій, затверджений Указом Президента України № 494 від 22.04.2011 р. Основний робочий орган – Координаційний центр з виконання Плану дій на чолі з Першим віце-прем’єр-міністром України, утворений Постановою Кабінету Міністрів України № 77 від 07.02.2011 р.

На сьогодні досягнуто відчутних результатів у виконанні критеріїв І-ї (законодавчої) фази Плану дій.

16 вересня 2011 р. Європейська Комісія та Європейська служба зовнішньої діяльності затвердили першу оцінку досягнутого Україною прогресу. Оцінка загалом позитивна, має збалансований характер, відображає реальний прогрес у виконанні Україною завдань І-ї фази Плану дій.

24-28 жовтня та 8-10 листопада 2011 р. в Україні перебували 3 експертні місії ЄС з метою оцінки відповідності стандартам Євросоюзу результатів, досягнутих нашою державою в рамках виконання завдань сфери 2 „Управління міграцією”, сфери 3 „Громадський порядок та безпека” та сфери 4 „Зовнішні зносини та основоположні права” І-ї фази Плану дій. До складу експертних місій увійшли представники профільних підрозділів Європейської Комісії, Делегації ЄС в Україні, а також Бельгії, Великобританії, Італії, Латвії, Румунії, Словенії та Фінляндії.

Перші висновки, зроблені експертами ЄС за підсумками роботи в Україні, в цілому мають позитивний та збалансований характер, а також відображають реальний стан речей на відповідних напрямах. Водночас, експертами ЄС привернуто увагу до того, що на фоні очевидних позитивних зрушень в нашій державі ще існує низка недостатньо або неповністю врегульованих питань. Насамперед це стосується проблематики боротьби з корупцією, торгівлею людьми, дискримінацією, захисту персональних даних, управління міграцією та політики притулку.

Позитивна оцінка прогресу України у виконанні Плану дій міститься в Спільній заяві за підсумками саміту Україна – ЄС 19 грудня 2011 р. В проекті Угоди про асоціацію між Україною та ЄС знято „довгостроковість” з перспективи запровадження безвізового режиму для українських громадян.

15 листопада 2011 року Європейській Комісії передано Другу національну доповідь про прогрес України у виконанні І-ї фази Плану дій.

У лютому 2012 року Європейська Комісія оприлюднила другу офіційну оцінку прогресу України у виконані І-ї фази Плану дій. Оцінка є в цілому позитивною.

У липні 2012 року Європейській Комісії передано оновлену інформацію про виконання завдань І-ї фази Плану дій.

Угода між Україною та ЄС про спрощення оформлення віз

Угоду між Україною та ЄС про спрощення оформлення віз було укладено 18 червня 2007 р. (набрала чинності з 1 січня 2008 р.)

Положеннями Угоди встановлено преференції для всіх категорій громадян України в частині, що стосується візового збору (35 євро) та тривалості візових процедур (10 діб у звичайних випадках, 2 доби – у термінових), а також спрощення візових процедур для окремих категорій громадян України. Це, зокрема, стосується уніфікації документів, що підтверджують мету поїздки, критеріїв видачі багаторазових віз. Було також скасовано візові вимоги для власників дипломатичних паспортів. Право на безоплатне отримання шенгенських віз отримали 14 категорій українських громадян.

П’ятирічні багаторазові візи вправі отримувати дружина/чоловік, батьки та діти громадян України, які мають дозвіл на перебування в державах-членах ЄС, бізнесмени, журналісти, офіційні особи центральних та місцевих органів влади, конституційного та верховного судів, постійні члени офіційних делегацій.

Однорічні багаторазові візи видаються діячам науки, культури, спортсменам, професійним перевізникам, членам екіпажів поїздів, учасникам програм обміну між містами-побратимами. У разі використання протягом останніх двох років однорічних багаторазових віз, зазначені категорії громадян матимуть право на отримання багаторазових віз терміном дії від 2 до 5 років.

Безкоштовні візи отримують дружина/чоловік, батьки та діти громадян України, які мають дозвіл на перебування в державах-членах ЄС, учні, студенти, громадяни, які подорожують з гуманітарною метою, інваліди та супроводжуючі особи, спортсмени та супроводжуючі особи, журналісти, професійні перевізники, члени екіпажів поїздів, пенсіонери, діти віком до 18 років та залежні особи віком до 21 року, члени офіційних делегацій, представники центральних та місцевих органів влади, учасники програм обміну між містами-побратимами.

Ключовим елементом Угоди є положення про перспективу запровадження безвізового режиму для громадян України.

З метою моніторингу виконання положень Угоди створено Спільний комітет експертів з реалізації Угоди між Україною та ЄС про спрощення оформлення віз (СВК), засідання якого відбуваються двічі на рік по черзі в Україні та Брюсселі.

23 липня 2012 р. у Брюсселі було підписано Угоду між Україною та ЄС про внесення змін до Угоди між Україною та ЄС про спрощення оформлення віз.

Згадана Угода передбачає:

• подальше розширення категорій громадян України, які матимуть право на спрощене оформлення безкоштовних, багаторазових віз (представники неурядових громадських організацій, релігійних громад, професійних об’єднань, студенти та аспіранти, учасники офіційних програм ЄС з транскордонного співробітництва);
• подальше удосконалення порядку оформлення віз для представників засобів масової інформації;
• чітке визначення термінів дії багаторазових віз та призначення співбесід з аплікантами;
• удосконалення регулювання діяльності візових посередників;
• введення безвізового режиму для власників службових паспортів України після запровадження в них біометричних даних.

Наразі в Україні та Європейському Союзі виконуються внутрішні процедури щодо ратифікації Угоди між Україною та ЄС про внесення змін до Угоди між Україною та ЄС про спрощення оформлення віз.

27 червня 2014 року Рада ЄС із закордонних справ схвалив перехід до другої фази виконання Плану дій щодо лібералізаціївізового режиму для громадян України.

В ЄС визнали, що всі необхідні законодавчі документи (перша фаза) українська сторона розробила і прийняла.

Труднощі другого етапу

В цілому План дій з візової лібералізації складався з чотирьох пунктів:

• Безпека документів, включаючи біометрику;
• Протидія нелегальній міграції, включаючи реадмісію;
• Забезпечення громадського порядку та безпеки;
• Забезпечення основних прав і свобод людини.

Виконання вимог за всіма чотирма пунктами може дозволити говорити про можливість введення безвізового режиму.

Перейшовши в другу фазу візової лібералізації, першочерговими для України в даний етап є три напрямки:

• Введення Україною "біометричних" паспортів громадянина України для виїзду за кордон;
• Створення незалежного антикорупційного органу, а також виконання інших рекомендацій GRECO;
• Подальше вдосконалення законодавства та державної політики України у сфері протидії дискримінації.

У 2014 році Україна посіла 25-е місце серед найбільших торговельних партнерів ЕС і 22-е місце серед країн з найбільшим експортним ринком (1,0%).

ЄС є найбільшим торговельним партнером України: протягом перших 9 місяців 2015 року експорт українських товарів до ЄС склав 32,9%, а імпорт з ЄС - 39,1%. За перші 9 місяців 2015 року загальний товарообіг між Україною та ЄС сягнув 20,4 млрд євро.

Україна експортує до ЄС головним чином чорні метали, залізну руду, електромашини та зернові культури. ЄС експортує до України в основному механізми, транспортне обладнання, хімічні речовини, текстиль та одяг, а також сільськогосподарську продукцію.

У квітні 2014 року ЄС ухвалив Автономні торговельні заходи (АТЗ), завдяки яким було знято обмеження на експорт з України до ЄС відповідно до положення Угоди про асоціацію. Більшість українських товарів зараз можуть продаватися на ринку ЄС безмитно.

Європарламент 6 квітня 2017 року проголосував за надання Україні безвізового режиму з ЄС. За це рішення проголосував 521 європарламентар. Проти - 75, 36 утрималися. 26 квітня 2017 року посли ЄС схвалили безвізовий режим для українців. 11 травня 2017 р. це питання було затверджено Радою ЄС.

17 травня 2017 р. під час урочистої церемонії в Європейському Парламенті у м. Страсбург за участі Президента України П. Порошенка Президент Європарламенту Антоніо Траяне та представник Мальтійського Головування в Раді ЄС К. Абела підписали законодавче рішення про лібералізацію ЄС візового режиму для України, яке було офіційно опубліковане 22 травня 2017 р.

11 червня 2017 року набув чинності режим безвізових подорожей для громадян України, що є власниками біометричних паспортів. Це стало результатом виконання Україною вимог Плану дій з лібералізації візового режиму. Мета режиму короткострокових безвізових подорожей українських громадян з біометричними паспортами - сприяти прямим контактам між людьми та посилювати бізнесові, соціальні та культурні зв’язки ЄС та України.

Представництво Європейського Союзу в Україні

вул. Володимирська 101
Київ, 01033 Україна
Telephone: +380 (44) 390 8010
[email protected]

6. Регіональне співробітництво між Україною та ЄС

Правова основа співробітництва між Україною та ЄС у сфері регіонального розвитку.

Правова основа співробітництва між Україною та ЄС у сфері регіонального розвитку, регіонального та транскордонного співробітництва визначена положеннями статті 70 Угоди про партнерство і співробітництво (УПС) та розділом „Прикордонне та регіональне співробітництво” Порядку денного для Асоціації між Україною та ЄС.

22 липня 2009 року між Україною та ЄС було підписано Меморандум про взаєморозуміння для встановлення діалогу про регіональну політику між Міністерством регіонального розвитку та будівництва України та Європейською Комісією.

Напрямки співробітництва між Україною та ЄС у сфері регіонального розвитку:

• Імплементація Меморандуму про взаєморозуміння для встановлення діалогу у сфері регіональної політики;
• Налагодження взаємодії між представниками місцевої та регіональної влади України та ЄС в рамках Комітету регіонів ЄС (КР);
• Реалізація Спільної ініціативи ЄС щодо Криму (відкликана Україною);
• Реалізація на регіональному рівні проектів за рахунок фінансових інструментів ЄС (Європейський інструмент сусідства і партнерства) та фінансових установ ЄС (Європейський інвестиційний банк, Європейський банк реконструкції та розвитку);
• Участь в реалізації Пілотної програми регіонального розвитку Східного партнерства (ППРР СхП);
• Участь в реалізації Стратегії ЄС щодо Дунайського регіону;
• Залучення регіонів України до діяльності європейських регіональних асоціацій, зокрема Асамблеї європейських регіонів (Assembly of European Regions), Ради європейський муніципалітетів та регіонів (Council of European municipalities and regions), Конференції європейських законодавчих асамблей (Conference of European Regional Legislative Assemblies), Асоціації європейських прикордонних регіонів (Association of European Border Regions), Конференції периферійних морських регіонів (Conference of Peripheral Maritime Regions), Конференції президентів регіонів із законодавчими повноваженнями (Conference of President of Regions with legislative power), Європейської асоціації представників місцевого самоврядування гірських регіонів (European Association of elected representatives from Mountain Areas) та Європейських міст (EUROCITIES).

Співробітництво в рамках Комітету регіонів ЄС

З метою посилення співпраці між регіонами ЄС та регіонами країн ініціативи ЄС „Східне партнерство” (СхП) у травні 2011 року політичним Бюро Комітету регіонів ЄС (КР ЄС) було ухвалено рішення щодо створення Конференції регіональних і місцевих влад СхП (Conference of regional and local authorities for the Eastern Partnership - CORLEAP).

Установче засідання CORLEAP відбулось 8-9 вересня 2011 року в м. Познань (Польща). До складу CORLEAP входять 36 представників (18 представників КР ЄС та 18 представників місцевих та регіональних влад країн СхП: по 3 представника від кожної з 6 країн СхП, у тому числі 3 представника від України).

До складу делегації України в CORLEAP входять голова Харківської обласної ради С. Чернов (глава делегації), депутат Рівненської міської ради С. Богатирчук та депутат Хмельницької обласної ради В. Олуйко. Підтриманням практичної взаємодії між Україною та CORLEAP опікується Українська асоціація районних та обласних рад.

Крім цього, КР ЄС сприяє реалізації різноманітних програм регіональної співпраці, спрямованих на посилення інституційної спроможності представників регіонів сусідніх країн. Така підтримка здійснюється шляхом проведення різноманітних обмінів, трейнингів, ознайомчих візитів, семінарів, які ініціюються членами КР або регіональними представництвами країн-членів ЄС у Брюсселі.

Водночас КР ЄС забезпечує поширення інформації про соціально-економічний потенціал регіонів країн-учасниць СхП у Брюсселі (шляхом проведенні відповідних презентацій).

В травні 2011 р. у КР ЄС була проведена презентація Автономної Республіки Крим, у вересні 2011 р. – Вінницької області, у квітні 2012 р. – Дніпропетровської області.

Реалізація проектів у сфері регіонального розвитку за рахунок фінансових інструментів ЄС

Фінансова допомога ЄС у цьому контексті надається Україні за рахунок коштів Європейського інструменту сусідства та партнерства (ЄІСП) на 2007-2013 рр.

Україна має доступ до трьох програм прикордонного співробітництва (ППС) в рамках ЄІСП: „Угорщина-Словаччина-Румунія-Україна” (бюджет 68,6 млн. євро), „Україна-Польща-Білорусь” (бюджет 186, 2 млн. євро), „Україна-Румунія-Молдова” (бюджет 126, 7 млн. євро), „Чорне море” (бюджет 21, 3 млн. євро).

Зазначені ППС охоплюють Волинську, Закарпатську, Івано-Франківську, Одеську, Львівську, Рівненську, Тернопільську та Чернівецьку області України, а також АРК.

Загальна координація роботи здійснюється Міністерством економіки і торгівлі України.

Спільна ініціатива ЄС щодо Криму (відкликана Україною)

Спільна ініціатива ЄС щодо Криму була офіційно представлена у лютому 2009 року. До реалізації ініціативи долучилися профільні інституції ЄС, а також окремі держави-члени Євросоюзу, а саме Великобританія, Естонія, Литва, Німеччина, Нідерланди, Польща, Угорщина, Фінляндія, Швеція та Чехія.

На в рамках Ініціативи сторона ЄС надає допомогу за наступними напрямами:

• Європейський банк реконструкції та розвитку – розвиток муніципальної інфраструктури (позика в сумі 10 мл. євро);
• Швеція – охорона навколишнього середовища (500 тис. євро), розвиток муніципальної інфраструктури (3,5 млн. євро);
• ФРН – покращення адміністративних можливостей місцевих громад та органів місцевої влади (6 млн. євро);
• Великобританія - відновлення міст, економічний розвиток (до 1 млн. євро);
• Фінляндія – проект, спрямований на попередження конфліктів (1,2 млн. євро), проекти щодо прав людини, гендерної політики, депресивних регіонів та охорони навколишнього середовища (200 тис. євро);
• Нідерланди – розвиток громадського суспільства та приватного сектора (100 тис. євро);
• Польща – місцеве урядування (50 тис. євро).

Стратегія ЄС для Дунайського регіону

8 грудня 2010 р. Європейська Комісія ухвалила Стратегію ЄС для Дунайського регіону (СДР) відповідно до звернення країн-членів ЄС. Після схвалення Європарламентом у лютому 2011 р. та затвердження Радою ЄС 24 червня 2011 року країни дунайського регіону розпочали взаємодію навколо імплементації Дунайської стратегії, розподіливши функції координації 11-и її пріоритетних напрямів. Інтереси української сторони були враховані в пріоритетному напрямі “Поліпшення ситуації у транспортній сфері та розвиток єдиного транспортного комплексу”, який передбачає заходи з метою розвитку водної, залізничної та дорожньо-транспортної інфраструктури Дунайського регіону.

Україна активно долучилась до процесу розробки змістовної частини згаданої ініціативи ЄС. Зокрема, було розроблено позиційний документ „Бачення Україною майбутньої Стратегії ЄС для Дунайського регіону (СДР)”, який було передано стороні ЄС з метою забезпечення належного врахування інтересів країн регіону, які не є членами ЄС. Зазначена позиція відстоювалася українською стороною також в рамках консультацій з питань ухвалення СДР.

6 липня 2011 р. відповідним рішенням КМУ функції координації діяльності, пов’язаної з участю України в реалізації СДР, були покладені на Міністерство економічного розвитку і торгівлі. У жовтні 2011 р. відбулося перше засідання Координаційного центру з провадження діяльності, пов’язаної з участю України реалізації СДР за результатами якого було визначено подальші кроки ЦОВВ у контексті імплементації СДР, розглянуто перелік з 22 перспективних проектів української сторони за кожним напрямом Стратегії. Друге засідання Коорцентру відбулося у травні 2012 р.

Наразі здійснюється робота навколо просування проектів української сторони, які отримали Рекомендаційні листи від Координаторів пріоритетних напрямі Стратегії (відновлення та подальший розвиток транзитного потенціалу України між основними вузлами Пан-європейської транспортної мережі (TEN-T), транскордонна співпраця із запровадження ефективної системи поводження з муніципальними та промисловими поводження з відходами на основі їх сортування).

Список рекомендованих джерел

1. Грицяк І. А. Право та інституції Європейського Союзу: Навчальний посібник / І. А. Грицяк . – К. : К.І.С., 2004. – 260 с.
2. Довгань В. М. Європейський Парламент. Правовий статус і компетенція в системі органів Європейського Союзу: Монографія / В. М. Довгань. – К. : КНТ, 2007. – 204 с.
3. Дэйвис К. Право Европейского Союза / К. Дэйвис; пер. со 2-го англ. изд. – К. : Знання, 2005. – 406 с.
4. Европейское право: учебник для вузов / под ред. проф. Л. М. Энтина. – М. : Норма, 2004. – 720 с.
5. Кернз В. Вступ до права Європейського Союзу: Навч. посіб. / В. Кернз. Пер. з англ. – К. : “Знання”, 2002. – 381 с.
6. Конституційні акти Європейського Союзу (в редакції Лісабонського договору) / пер. Геннадія Друзенка та Світлани Друзенко, за заг. ред. Геннадія Друзенка. – К. : «К.І.С.», 2010. – 536 с.
7. Копійка В. В. Європейський Союз: заснування і етапи становлення. Навч. посіб. / В. В. Копійка, Т. І. Шинкаренко. – К. : Ін Юре, 2001. – 448 с.
8. Опришко В. Ф. Право Європейського Союзу: Загальна частина: Підручник для вищих навчальних закладів / В. Ф. Опришко, А. В. Омельченко, А. С. Фастовець. – К. : Вид. КНЕУ., 2002. – 460 с.
9. Право Європейського Союзу : навч. посіб. / В. М. Бесчасний, В. П. Філонов, О. В. Філонов, В. М. Субботін та ін. ; за ред. В.М. Бесчасного. – 2-ге вид., стер. – К. : Знання, 2011. – 366 с.
10. Право Європейського Союзу : навч. посіб. / За заг ред. Р.А. Петрова. – 3-тє видання, змінене і доповнене. – К. : Істина, 2010. – 376 с.
11. Право Європейського Союзу : підр. / за ред. В. І. Муравйова. – К. : Юрінком Інтер, 2011. – 704 с.
12. Право Європейського Союзу: підручн. / за ред. О. К. Вишнякова. – Одеса : Фенікс, 2013. – 883 с.
13. Топорнин Б. Н. Европейское право: Учебник / Б. Н. Топорнин. – М. : Юристъ, 2001. – 456 с.
14. Тюшка А. В. Договір про Конституцію для Європи: генезис, юридична природа, політична цінність (Монографія) / А. В. Тюшка. – К. : К.І.С., 2007. – 228 с.