Задачі по темі № 1
ПОНЯТТЯ, СИСТЕМА ТА ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОГО МІЖНАРОДНОГО ПУБЛІЧНОГО ПРАВА
Задача 1.
Відоме радянській міжнародно-правовій науці визначення міжнародного права зазнавало багатьох змін, продиктованих політичною кон’юнктурою, що віддзеркалювала основні напрями зовнішньополітичної лінії держав у різні періоди. Так, міжнародне публічне право визначалось як «сукупність норм, що регулюють відносини між державами у процесі їх боротьби і співробітництва, виражають волю панівних класів цих держав і забезпечуються примусовими заходами держав індивідуально чи колективно»; а також як система «договірних і звичаєвих норм і принципів, що регулюють міжнародні відносини і виражають відносно узгоджену волю держав, зумовлену дією закономірностей суспільного розвитку даної епохи».
Сучасний підхід до визначення сутності міжнародного права позбавлений ідеологічних настанов і політичної заангажованості, які були властиві для епохи протистояння антагоністичних соціально-політичних систем. Воно базується на інших, об’єктивних оцінках даної правової системи, по-іншому трактуючи роль волевиявлення учасників міжнародних відносин у формуванні принципів і міжнародних норм , їх призначення, способів і механізмів реалізації як таких.
Запитання до задачі 1.
1. Як можна прокоментувати основні дефініції поняття «міжнародне право», що наведені?
2. Чи відповідає зміст поняття міжнародного права його термінологічному значенню?
3. У чому полягає відмінність міжнародного публічного права та міжнародного приватного права?
4. У чому полягає зміст поняття системності міжнародного публічного права і які основні елементи поняття «міжнародна система»?
5. Яку роль у формуванні міжнародно-правової системи відіграє волевиявлення учасників міжнародного спілкування – суб’єктів міжнародного права?
6. У яких конкретних юридичних формах об’єктивується волевиявлення учасників міжнародних відносин, перетворюючись на загальнообов’язкові правила поведінки таких?
Задача 2.
Формулювання ст. 38 Статуту Міжнародного Суду ООН дозволяє віднести до джерел міжнародного права:
певним чином визнані державами-учасниками спору загальні та спеціальні міжнародні конвенції;
міжнародний звичай як доказ загальної практики, визнаної у якості правової норми;
загальні принципи права, визнані цивілізованими націями;
як допоміжне джерело для визначення правових норм – судові рішення і доктрини найбільш кваліфікованих фахівців з публічного права.
Але у міжнародно-правовій науці поширена і точка зору, відповідно до якої «у практиці міждержавного спілкування історично склались два основних джерела права – міжнародний договір і міжнародний звичай». Стосовно положень згаданої ст. 38 Статуту Міжнародного Суду ООН, то ряд теоретиків характеризує її як невдалу спробу розгляду її як документу, що фіксує перелік джерел міжнародного права.
З іншого боку в навчальній і науковій літературі з міжнародного права останніх років все частіше згадується про зростання значення резолюцій міжнародних організацій у процесі формування міжнародних норм, а також про те, що «правотворчі рішення організацій є спеціальним джерелом» міжнародного права. Нарешті, стверджується, що законодавство і судова практика багатьох держав може бути допоміжним засобом для встановлення існування тих чи інших звичаєвих норм міжнародного права.
Запитання до задачі 2.
1. Які Ви можете виділити специфічні особливості різних категорій джерел міжнародного публічного права – як головних (основних), так і допоміжних?
2. Які основні погляди існують і обґрунтовуються у вітчизняній і зарубіжній доктрині стосовно проблеми джерел міжнародного публічного права?
3. Яка особисто Ваша позиція відносно проблеми основних і допоміжних джерел міжнародного публічного права і яким чином її можна обґрунтувати?
4. Якими прикладами з внутрішньодержавної і міжнародної нормативної практики можна підкріпити ту чи іншу позицію з питання джерел міжнародного публічного права?
Задача 3.
Конституція Іспанії 1978 р. у п. 1 ст. 96 передбачає, що належним законним чином укладені й офіційно опубліковані у цій країні міжнародні договори «є частиною її внутрішнього законодавства». Але у Конституції нічого не зазначається про міжнародні звичаї як джерело міжнародного права. Проте під час одного із звичайних судових процесів, який відбувався у цей період в Іспанії, одна із сторін посилалась на те, що іспанський закон, котрий застосовується у даному випадку, суперечить міжнародному звичаю.
Запитання до задачі 3.
1. На прикладі яких галузей міжнародного права можна спостерігати значну роль звичаю у формуванні нормативно-правового матеріалу?
2. У чому полягає відмінність між договором та звичаєм?
3. У положеннях яких міжнародно-правових актів міститься пряма вказівка на обов’язковість міжнародного звичаю для регулювання правовідносин, які складаються між державами й іншими суб’єктами міжнародного права?
4. Яке значення резолюцій міждержавних (міжурядових) організацій у формуванні звичаєвих норм міжнародного права, міжнародного звичаю?
5. У чому полягає зміст поняття «Opinio juris» і як це поняття співвідноситься з нормативним характером міжнародного звичаю?
6. Як співвідносяться за ступенем обов’язковості для суб’єктів міжнародного публічного права міжнародний договір і міжнародний звичай?
Задача 4.
1.1. «Міжнародне право – це особлива система правових норм, що не входить до будь-якої національної системи права і не включає норми національного права». Такий підхід до питання співвідношення міжнародного і внутрішньодержавного права, що базується на положеннях дуалістичної (на відміну від моністичних теорій, які віддають пріоритет якійсь одній зі згаданих правових систем) точки зору, хоча спочатку він не виключав взаємовпливу тої чи іншої системи права, в останні роки суттєво критикується і піддається корегуванню.
Сьогодні доктрина міжнародного права, у т.ч. вітчизняна переважно випливає з того, що «регулювання певних відносин вимагає координації норм обох правових систем, їх взаємодії у правотворчій і правозастосовній діяльності». Контроверзи виникають лише у зв’язку з потребою визначення механізму, за допомогою якого така взаємодія здійснюється, а також з питання про можливість (неможливість) прямої дії відповідних міжнародних норм у рамках національних правових систем.
1.2. Серед інших положень Декларація принципів, якими держави-учасниці НБСЄ повинні керуватись у своїх взаємовідносинах, встановлює, що «при реалізації своїх суверенних прав, включаючи право встановлювати свої закони і адміністративні правила, вони будуть узгоджуватись зі своїми юридичними зобов’язаннями згідно з міжнародним правом; вони, крім того, підтверджують, що у випадку, коли зобов’язання членів ООН за Статутом ООН суперечитимуть їх зобов’язанням за будь-яким договором, переважаючу силу мають їх зобов’язання відповідно до Статуту».
1.3. На переконання деяких вчених, «держава повинна побудувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечили виконання міжнародних зобов’язань. Мир і міжнародний правопорядок належно можуть бути забезпечені за умови, що в державах утвердиться демократичне правління на основі поваги прав людини і верховенства права. Демократія і законність у міжнародному житті неможливі без демократії і законності всередині держави».
Водночас у доктрині висловлюється думка, за якою норми міжнародного права можуть увійти до складу внутрішньодержавного права лише у порядку, встановленому кожною державою самостійно – такий процес деякими теоретиками називається як «трансформація». Інші фахівці, навпаки, переконливо доводять, що «жодного перетворення одних норм на інші не відбувається і відбуватися не може. Трансформація полягає у забезпеченні державою за допомогою своїх владних повноважень виконання міжнародних зобов’язань»
Запитання до задачі 4.
1. Визначте і порівняйте предмети міжнародного і внутрішньодержавного правового регулювання, міжнародного публічного і міжнародного приватного права.
2. Як Ви оцінюєте поняття примату міжнародного права над внутрішньодержавним в юридичному і політичному значенні?
3. У чому полягає сутність моністичної і дуалістичної теорій співвідношення міжнародного права і національного: які аргументи висловлюються відомими їх представниками?
4. На основі норм яких національних і міжнародних нормативних актів слід підходити до вирішення проблеми співвідношення згаданої проблеми?
5. Чи не існує суперечностей між принципами суверенної рівності держав і добросовісного виконання ними своїх договірних зобов’язань?
Задача 5.
1.1. Прокоментуйте консультативний висновок Постійної Палати Міжнародного правосуддя від 1923 р.: «...питання про те, чи належить справа до виняткової компетенції держави, є за своїм характером відносним, воно залежить від розвитку міжнародних відносин».
1.2. Як Ви охарактеризуєте твердження Котаро Танака, за яким тенденція зближення міжнародного і внутрішньодержавного права, приватного і публічного права, призводить до появи якісно нового явища в праві – «світового права». Воно містить «співпадаючі національні норми, міжнародне приватне право і міжнародне публічне право. Однак світове право не є просто їх сумою, а повинно розвиватися разом з прогресом світового співтовариства, поєднуючи три компоненти юридичної сфери на основі загального юридичного знаменника, яким є не що інше, як природне право».
Задача 6.
Незалежно від підходу, яким керується те чи інше джерело, при здійсненні періодизації історії розвитку міжнародного права, усі вони наводять більш чи менш широкий перелік фактів, які свідчать про те, що в часи глибокої давнини держави у своїх взаємовідносинах керувались певними правилами, дотриманню яких надавався сакраментальний зміст. Такі правила, що покликані врегулювати різні види діяльності царів, князів тощо і підвладних їм держав, включаючи збірники звичаїв – Звід законів Ману, Артхашастра, китайські хроніки, Консолато дель маре, Олеронські свитки, кодекс Родоський тощо. Особливо переконливим є той факт, що багато з вищезгаданих правил поведінки (тобто правових норм) зазнали певної модифікації, а інколи і в «первинній» редакції збереглись до наших днів і входять до відповідних галузей сучасного міжнародного права – дипломатичне, консульське, морське, договірне, гуманітарне і т.д.
Запитання до задачі 6.
1. Складіть періодизацію історичного розвитку міжнародного права. Наведіть декілька концепцій.
2. Які пам’ятки історії і культури Стародавньої Індії містять максими, що свідчать про початок процесу становлення міжнародного права, і які положення цих пам’яток продовжили свій розвиток і були закріплені у пізніших міжнародних документах як юридичні норми?
3. Які звичаї, що склались у Стародавньому Китаї, Стародавній Греції і Стародавньому Римі, стали основою для формування нині діючих звичаєвих чи конвенційних норм міжнародного публічного права?
4. Які із сфер міжнародних відносин почали підлягати правовому регулюванню на базі звичаєвих, а потім конвенційних юридичних норм у період Середньовіччя?
Задача 7.
Характерним моментом в історії розвитку міжнародного права є та обставина, що досить помітні і значні зрушення у нормативному врегулюванні сформованих у міждержавних відносинах правил поведінки досить часто співпадають з проведенням народних форумів (конгресів, конференцій), якими було ознаменовано завершення війн. Обґрунтовано до таких форумів можна віднести Вестфальський (1648 р.) і Утрехтський (1713 р.) мирні конгреси, які підвели риску під кровопролитними Тридцятилітньою і Семилітньою війнами. Епохальне значення, зокрема Вестфальського конгресу і укладених за його результатами мирних договорів спонукало деяких науковців-міжнародників за основу періодизації міжнародного права взяти дату проведення цього форуму, як один з етапів в історії розвитку міжнародного права розглядається і Утрехтський конгрес.
Запитання і завдання до задачі 7.
1. Складіть періодизацію історичного розвитку міжнародного права. Наведіть декілька концепцій.
2. Які питання стали предметом розгляду на згаданих конгресах і які основні положення Вестфальського та Утрехтського мирних договорів?
3. Який вплив на регулювання тогочасних і сучасних міжнародних відносин здійснили рішення Вестфальського й Утрехтського мирних конгресів?
Задача 8.
Якщо погоджуватись із твердженням про те, що «XIX ст. дало людству цивілізацію і культуру», то слід також визнати безперечно і думку, згідно з якою «елементом цієї культури і цивілізації є міжнародне право». Водночас важливий внесок у розвиток цієї правової системи зробили рішення Віденського (1814-1815 рр.) і Паризького (1856 р.) мирних конгресів, що оформили завершення наполеонівських війн і т.зв. «Кримської кампанії». Згадані рішення стосувались багатьох галузей міжнародного права, у т.ч. пов’язаних з врегулюванням судноплавного використання міжнародних річок, діяльності у сфері зовнішніх зносин, захисту прав людини, створення міждержавних союзів, режиму Чорноморських проток, нейтралізації окремих просторів. При цьому слід зазначити, що рішення згаданих мирних форумів були покладені в основу деяких спеціальних принципів і конкретних норм сучасного міжнародного права.
Запитання до задачі 8.
1. У чому суть найважливіших з рішень Віденського мирного конгресу (1814-1815 рр.), які визначили подальший (практично до сучасної епохи) розвиток ряду галузей міжнародного публічного права?
2. Які з рішень Паризького мирного конгресу (1856 р.) можна визначити як базові для врегулювання міжнародних відносин протягом наступних 150 років?
Задача 9.
У ст. 38 Статуту Міжнародного суду ООН як джерело міжнародного права згадується міжнародний звичай «як доказ загальної практики, визнаної у якості правової норми».
Загальновідомо, що звичаєва норма міжнародного права випливає з практики, а практика держав може виражатися у визначених діях чи у стримуванні від дій. Простіше установити існування звичаєвої норми міжнародного права у випадках позитивних дій держав.
Запитання до задачі 9.
1. Чи може звичай складатися з комплексу міжнародних норм?
2. Як ви розумієте докази існування звичаю? Наведіть приклади.
3. Як тлумачиться «загальність» міжнародних звичаїв?
4. Чи може держава посилатися на звичаєві норми, якщо вони не визнаються з боку інших держав?
5. Чи можна стверджувати, що звичаєва норма створюється також шляхом мовчазної згоди держав? Обґрунтуйте свою відповідь, наведіть відповідні приклади.
Задача 10.
Згідно зі статтями 10, 11, 13 Статуту ООН Генеральна Асамблея уповноважена «створювати рекомендації». У свою чергу, третя Конференція ООН з Морського права (1973-1982 р.) завершилася 10 грудня 1982 р. прийняттям Заключного акта Конференції і підписанням Конвенції з Морського права.
Запитання і завдання до задачі 10.
1. Чи можуть акти міжнародних організацій мати обов’язковий характер і бути джерелами міжнародного права? Наведіть приклади.
2. Визначте юридичну чинність підсумкового документа Конференції ООН з морського права.
3. Надайте оцінку актам міжнародних конференцій як джерелам міжнародного права.