КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА
КОРУПЦІЙНИХ ЗЛОЧИНІВ
Висновки
1. Корупційними злочинами відповідно до примітки до ст. 45 КК України вважаються злочини, передбачені ст.ст. 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також злочини, передбачені ст.ст. 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368–369-2 цього Кодексу.
2. Поряд із законодавчим визначенням поняття «корупційні злочини» існує необхідність у його поглибленій науково-прикладній розробці. Корупційні злочини повинні розглядатися як системоутворюючі компоненти корупції та одночасно мати типові риси суспільно небезпечних діянь, передбачених КК України. Перелік цих злочинів слід розширювати та уточнювати, при цьому корупційними слід визнати і ті злочини, які вчиняються «службовою особою з використанням службового становища» (а не тільки «шляхом зловживання службовим становищем»).
3. Потребує узгодження національний перелік корупційних злочинів та перелік таких злочинів, який передбачений у міжнародних конвенціях (зокрема, слід було б вважати корупційними ті посягання, які пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, – ст.ст. 209, 209-1, 306 КК України), при цьому спірним є віднесення законодавцем до розряду корупційних тих злочинів, які можуть вчинятися з необережності (наприклад, діяння, передбаченого ст. 320 «Порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів» КК України).
4. Вчинення особою корупційного злочину тягне за собою широкий спектр кримінально-правових наслідків, що стосуються звільнення від кримінальної відповідальності, призначення покарання, звільнення від покарання та його відбування, зняття судимості, а також підстав для застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру.
5. Вагоме теоретичне і прикладне значення має класифікація корупційних злочинів. Зокрема, всіх їх можна класифікувати за такими критеріями: за наявністю чи відсутності повних ознак корупційності; за послідовністю групування корупційних злочинів у примітці до ст. 45 КК України та вчинення чи невчинення їх шляхом зловживання службовим становищем; за родовим об’єктом посягання; за суб’єктами; за наявністю чи відсутністю предметів; за метою, а також іншими ознаками складів корупційних злочинів чи іншими критеріями.
6. Важливими моментами є стабільність антикорупційного кримінального законодавства, відмова від постійного коригування його норм та убезпечення від політично мотивованого впливу. При створенні нових кримінально-правових положень та удосконаленні чинних законодавець не повинен припускатися технічних помилок. Необхідно припинити практику дублювання у КК України визначення термінів, що мають важливе значення для кваліфікації корупційних злочинів (зокрема, йдеться про терміни «службова особа» та «неправомірна вигода»), а Вищому спеціалізованому суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ варто було б ухвалити відповідну постанову з питань кваліфікації корупційних злочинів. Теорії та практиці потрібно визначитися з єдиним підходом до тлумачення ключових кримінально-правових термінів, які стосуються ознак конкретних корупційних злочинів («істотна шкода», «тяжкі наслідки», «неправомірна вигода», «підкуп», «зловживання», «використання», «повноваження», «пропозиція», «обіцянка», «одержання неправомірної вигоди», «надання неправомірної вигоди», «прохання надати неправомірну вигоду» тощо), а законодавцю варто зберегти норми про відповідальність за корупційні злочини за умови концептуального реформування національного кримінального законодавства у майбутньому. Також необхідно уточнити текст перекладу українською мовою низки термінів, що містяться в міжнародних конвенціях з питань протидії корупції (зокрема, в частині вживання таких спірних та/чи рудиментарних конструкцій, як «хабар», «хабарництво», «розкрадання», «неправомірне привласнення», «участь», «підсобник»). При цьому може мати своє продовження наукова дискусія з приводу оптимальності та прийнятності офіційного перекладу терміну «неправомірна вигода».
7. Оскільки покарання за корупційні злочини є різноманітними та не підпорядкованими якій-небудь системі, це може негативно позначатися на практиці їх застосування судами України. За цих умов існує потреба в уніфікованому підході щодо призначення покарання, звільнення від покарання та його відбування. Також перегляду потребують певні види покарань за корупційні злочини (зокрема, ті, про які йдеться в абаці другому у ч. 1 ст. 365-2 КК України).
8. Кримінальна відповідальність за корупційні злочини передусім обумовлена специфікою відповідних елементів та ознак їх складів, кваліфікуючих (особливо кваліфікуючих) обставин, а також видів і меж покарань за вчинення таких злочинів.
