Національна академія внутрішніх справ

Кафедра кримінального права
Мультимедійний навчальний посібник
Кримінально-правова характеристика 
корупційних злочинів

КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА
КОРУПЦІЙНИХ ЗЛОЧИНІВ

1. Поняття корупційних злочинів

Центральним поняттям, з яким кримінальне право пов’язує відповідальність за корупційні правопорушення, є «корупційні злочини». Загалом корупційні злочини є конвенційними, їх існування визнається міжнародним кримінальним правом. Так, про корупційні злочини, а точніше – «злочини, пов’язані з корупцією», зважаючи на офіційний переклад українською мовою, згадує Кримінальна конвенція про боротьбу з корупцією (ETS 173), що прийнята 27 січня 1999 р. у Страсбурзі та ратифікована Україною 18 жовтня 2006 року[1]. Про «корупційні дії» згадує Цивільна конвенція про боротьбу з корупцією (ETS 174), що прийнята 4 листопада 1999 р. у Страсбурзі та ратифікована Україною 16 березня 2005 року [2]. Також у Конвенції ООН проти корупції від 31 жовтня 2003 р. (ратифікована Україною із заявами 18 жовтня 2006 р.) зазначається про «злочини, визнані (визначені) цією Конвенцією»[3].

Крім цього, поняття «корупційний злочин» та похідні від нього є широко вживаним у законодавстві багатьох держав світу, у т.ч. тих, які виникли на теренах колишнього СРСР і правові системи яких є близькими до правової системи України[4]. Зокрема, про злочини проти відповідного порядку роботи у публічній сфері (пасивне та активне корумповування; отримання вигоди від впливу; зловживання владою чи службовим становищем тощо) та корупційні злочини у приватному секторі згадує КК Республіки Молдова. Про корупцію (ст. 303) як створення протиправного стійкого зв’язку однієї чи кількох посадових осіб, що мають владні повноваження з окремими особами або угрупованнями з метою незаконного отримання матеріальних, будь-яких інших благ і переваг, а також надання ними цих благ і переваг фізичним та юридичним особам, що створює загрозу інтересам суспільства або держави зазначає КК Киргизької Республіки. «Корупційні злочини» згадуються у назвах відповідних глав Особливих частин КК Азербайджанської Республіки та КК Республіки Казахстан, хоча фактично під ними розуміються службові та суміжні з ними діяння.

Усе це орієнтує на те, що імплементація терміну «корупційний злочин» у національне кримінальне законодавство є цілком обґрунтованим і необхідним кроком.

Специфікою КК України є те, що він не розглядає відповідальність за корупційні злочини в межах якогось окремого розділу його Особливої частини. Відтак серед двадцяти розділів Особливої частини цього Кодексу не існує розділу, який би мав назву «Корупційні злочини». Натомість законодавець застосував неординарний підхід – визначення корупційних злочинів дається у примітці до ст. 45 «Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям» у розділі ІХ «Звільнення від кримінальної відповідальності» Загальної частини КК України. Зумовлено це тим, що саме у цій статті вперше згадується про термін «корупційний злочин» (у зв’язку з вирішенням питань про звільнення особи від кримінальної відповідальності), а отже з позиції законодавчої техніки існує потреба в його визначенні в межах зазначеної кримінально-правової норми.

Вперше законодавче визначення корупційних злочинів у національному КК з’явилося на підставі Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» від 14 жовтня 2014 року[5]. Цей Закон доповнив ст. 45 приміткою такого змісту: «Примітка. Корупційними злочинами відповідно до цього Кодексу вважаються злочини, передбачені частиною другою статті 191, частиною другою статті 262, частиною другою статті 308, частиною другою статті 312, частиною другою статті 313, частиною другою статті 320, частиною першою статті 357, частиною другою статті 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також злочини, передбачені статтями 354, 364, 364-1, 365-2, 368-370 цього Кодексу». Однак пізніше, редакція згаданої примітки статті була законодавчо переглянута. На підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення діяльності Національного антикорупційного бюро України та Національного агентства з питань запобігання корупції» від 12 лютого 2015 р. примітка до ст. 45 КК України отримала нову редакцію[6].

Наразі корупційними злочинами відповідно до КК України вважаються злочини, передбачені ст.ст. 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також злочини, передбачені ст.ст. 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368–369-2 цього Кодексу[7].

До кола корупційних законодавець відносить такі конкретні види злочинів, про які йдеться у примітці до ст. 45 КК України (при цьому нижче буде наведено їх послідовний перелік, в якому слід розмежовувати ті посягання, які є корупційними тільки у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, та ті, для яких такої специфічної умови законодавцем не передбачено):

1. Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 КК України).

2. Нецільове використання бюджетних коштів, здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням (ст. 210 КК України).

3. Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем (ст. 262 КК України).

4. Викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (ст. 308 КК України).

5. Викрадення, привласнення, вимагання прекурсорів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (ст. 312 КК України).

6. Викрадення, привласнення, вимагання обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, чи заволодіння ним шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем та інші незаконні дії з таким обладнанням (ст. 313 КК України).

7. Порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (ст. 320 КК України).

8. Підкуп працівника підприємства, установи чи організації (ст. 354 КК України).

9. Викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження (ст. 357 КК України).

10. Зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК України).

11. Зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми (ст. 364-1 КК України).

12. Зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги (ст. 365-2 КК України).

13. Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою (ст. 368 КК України).

14. Незаконне збагачення (ст. 368-2 КК України).

15. Підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми (ст. 368-3 КК України).

16. Підкуп особи, яка надає публічні послуги (ст. 368-4 КК України).

17. Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі (ст. 369 КК України).

18. Зловживання впливом (ст. 369-2 КК України).

19. Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (ст. 410 КК України).

Очевидно, що законодавче визначення корупційних злочинів дається не в контексті їх широкого опису з розкриттям специфічних ознак, а шляхом перерахування конкретних статей КК України, де встановлена відповідальність за вчинення таких суспільно небезпечних посягань. Отже, наразі колом корупційних злочинів охоплюються певні суспільно небезпечні посягання, які передбачені 19 (дев’ятнадцятьма) статтями КК України, тобто законодавець навів їх вичерпний перелік.