Національна академія внутрішніх справ

Кафедра кримінального права
Мультимедійний навчальний посібник
Кримінально-правова характеристика 
корупційних злочинів

КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА
КОРУПЦІЙНИХ ЗЛОЧИНІВ

Вступ

Сьогодні корупція (від лат. «corrumpere» – псувати) є проблемою № 1 для Української держави. Корупція посунула на задній план проблеми наркобізнесу, торгівлі зброєю, тероризму тощо. Вона загрожує ідеалам демократії, правам людини та правопорядку в цілому, руйнує належне управління, доброчесність і соціальну справедливість, перешкоджає конкуренції та економічному розвиткові, підриває моральні засади суспільства. Більше того, корупція щільно пов’язана з іншими формами злочинності, зокрема організованою злочинністю й економічною злочинністю. Корупція також охоплює колосальні обсяги активів, які можуть складати значну частку суспільних ресурсів та які ставлять під загрозу політичну стабільність, сталий розвиток держави та її національну безпеку.

У 2016 р. в Україні індекс сприйняття корупції склав 29 із 100 балів. Це на 2 бали більше, ніж у 2015 р., але недостатньо для країни, влада якої назвала боротьбу з корупцією головним пріоритетом. Цю сходинку наразі також обіймають Казахстан, Росія, Іран та Непал. У світовому рейтингу Індексу сприйняття корупції (СРІ) [1] за 2016 рік Україна посіла 131 місце зі 176 країн.

При цьому вражає суспільна шкідливість корупції. За оцінками Світового банку щорічні збитки від корупції у світі становлять $ 1 трлн., що є великим економічним тягарем [2]. Країни Європейського Союзу від корупції щороку втрачають 323 млрд. євро [3]. Щодо України, то сьогодні більше половини населення схильне до вчинення корупційних правопорушень у разі, якщо це може сприяти розв’язанню проблеми [4]. До того ж, значна частка населення з огляду на брак відповідних знань не кваліфікує певні види поведінки як корупційні, усвідомлюючи при цьому невідповідність такої поведінки нормам моралі чи професійної етики.

Наразі основними факторами, які пояснюють кричущі масштаби поширення корупції в Україні, є не тільки відсутність у населення сформованого негативного ставлення до корупції, вкрай низькі, неадекватні та економічно необґрунтовані зарплати державних службовців і прирівняних до них осіб, а й багато чого іншого – зволікання із реальним покаранням корупціонерів, збільшення корупційної складової у стосунках бізнесу та влади, неефективність діяльності органів, що виявляють, запобігають та ведуть боротьбу з корупцією, неврахування результатів наукових досліджень з питань запобігання та протидії корупції, прогалини національного антикорупційного законодавства тощо. З переліченого на особливу увагу заслуговує науково-нормативна складова щодо боротьби з корупційними проявами, зокрема з огляду на теоретичні розробки у галузі кримінального права та відповідні статті КК України.

Необхідність звернення до кримінально-правових засобів впливу на корупцію зумовлена тим, що за даними Міністерства юстиції України щорічні суми матеріальних збитків від корупційних кримінальних правопорушень (злочинів) сягають кількох сотень мільйонів гривень[5], хоча такі цифри навряд чи відбивають дійсні показники суспільної шкідливості кримінально-караної корупції.

У реаліях сьогодення потребують з’ясування, уточнення та тлумачення такі важливі кримінально-правові положення: поняття корупційних злочинів та їх ознаки; класифікація корупційних злочинів; негативні кримінально-правові наслідки їх вчинення; особливості кримінальної відповідальності та покарання за скоєння цих злочинів; специфічні риси їх кваліфікації; дискусійні (спірні) моменти щодо розуміння корупційних злочинів у кримінальному праві тощо.