Національна академія внутрішніх справ

Кафедра кримінального права
Мультимедійний навчальний посібник
Кримінально-правова характеристика 
корупційних злочинів

КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА
КОРУПЦІЙНИХ ЗЛОЧИНІВ

3. Види корупційних злочинів

Якщо говорити про класифікацію корупційних злочинів (їх види), то залежно від послідовності групування корупційних злочинів у примітці до ст. 45 КК України та вчинення чи невчинення їх шляхом зловживання службовим становищем усі корупційні злочини можна поділити на два види:

а) корупційні злочини, вчинені шляхом зловживання службовим становищем (ст.ст. 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410 КК України);

б) окремі корупційні злочини у сфері господарської діяльності, проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян, а також у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг (ст.ст. 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368–369-2 КК України)[1].

Фактично ця класифікація корупційних злочинів є нічим іншим, як класифікацією, що передбачає безумовно корупційну (ст.ст. 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368–369-2 КК України), та умовно корупційну (ст.ст. 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410 КК України) групи.

З цього приводу В.І. Тютюгін і К.С. Косінова зазначають про таке: по-перше, аналіз корупційних злочинів першої групи дозволяє дійти висновку, що вони або завжди пов’язані зі зловживанням владою чи службовим становищем, а також можливостями, які випливають із такого становища особи, або ж пов’язані з одержанням неправомірної вигоди від іншої особи (можливість одержання якої так само пов’язана з обійманням особою певної посади); по-друге, для корупційних злочинів другої групи характерним є те, що діяння як ознака об’єктивної сторони в них передбачається альтернативно (викрадення, привласнення, вимагання, заволодіння в ст. 262 КК України тощо), і тому законодавець прямо вказує, що не будь-яка форма об’єктивної сторони вказаних злочинів дозволяє віднести їх до корупційних, а лише така, яка має своїм способом використання службового становища винного[2].

Розмежувати корупційні злочини можливо за іншим критерієм – за родовим об’єктом посягання: 1) корупційний злочин проти власності (ст. 191 КК України); 2) корупційний злочин у сфері господарської діяльності (ст. 210 КК України); 3) корупційний злочин проти громадської безпеки (ч. 2 ст. 262 КК України); 4) корупційні злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (ст.ст. 308, 312, 313, 320 КК України); 5) корупційні злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян (ст.ст. 354 і 357 КК України); 6) корупційні злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг (ст.ст. 364, 364-1, 365-2, 368–369-2 КК України); 7) корупційний злочин проти встановленого порядку несення військової служби/корупційний військовий злочин (ст. 410 КК України).

За суб’єктами корупційні злочини можна поділити на ті, що вчиняються: а) службовими особами юридичних осіб публічного права (наприклад, ст. 364 КК України); б) службовими особами юридичних осіб приватного права (наприклад, ст. 364-1 КК України); в) особами, які не є державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування, але здійснюють професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг (наприклад, ст. 365-2 КК України); г) працівниками підприємства, установи чи організації, які не є службовими особами, або особами, які працюють на користь підприємства, установи чи організації (наприклад, частини 3 і 4 ст. 354 КК України); ґ) загальними суб’єктами (наприклад, частини 1 і 2 ст. 354 або ст. 369 КК України); д) військовою службовою особою (наприклад, ст. 410 КК України) тощо.

Також розмежувати корупційні злочини можливо й за іншими критеріями, зокрема: за предметом корупційного злочину (предметні та безпредметні); за метою корупційного злочину (наприклад, ті, що передбачають мету одержання будь-якої неправомірної вигоди, та ті, що її не передбачають), а також за якими-небудь іншими ознаками складів корупційних злочинів чи іншими критеріями[3].

За критерієм підслідності, про яку йдеться у ст. 216 КПК України, можна виділяти такі види корупційних злочинів: ті, досудове розслідування по яким здійснюють слідчі органів Національної поліції; ті, досудове розслідування по яким здійснюють слідчі органів безпеки; ті, досудове розслідування по яким здійснюють слідчі державного бюро розслідувань; ті, досудове розслідування по яким здійснюють детективи Національного антикорупційного бюро України[4].