САМОСТІЙНА РОБОТА. Теми рефератів, Практичні завдання

1. Розкрийте зміст тези: «Філософія не є ані наукою, ані мистецтвом, ані релігією», за допомогою таблиці – філософія і наука: єдність і відмінність за предметом і функціями. Чому не викликає полеміки питання про предмет будь-якої іншої науки?

2. Як Ви розумієте тезу: «філософування є невід’ємним атрибутом людської життєдіяльності». Коли в своєму життєвому досвіді Ви зустрічаєтесь «із запитом на філософію»? В чому полягає соціально-культурне призначення філософії?

3. Обгрунтуйте зміст дискусії: "Філософія – наука чи мудрість?". Підберіть якомога більше ознак філософії як мудрого способу життя та як науки. Назвіть класичні приклади філософів-мудреців та філософів- науковців?

4. Поясніть специфіку предмету філософії в порівнянні з предметами інших наук. В чому проблемність, дискусійність питання «що таке філософія»? Як Ви схильні визначати предмет власної філософії?

5. М. Бердяєв зазначав, що “філософія розуміє, осмислює світ скрізь призму людини (людиномірність філософії) ‑ в цьому її специфічність. Наука ж пояснює світ поза людиною. Звільнення філософії від антропологізму є вбивство для філософії". Чи правильно, на Вашу думку, сформульовано механізм взаємовідносин між філософією і наукою?

ТЕМА 2. Історія філософської думки (заняття 1).

Теми рефератів та доповідей:

1. Натурфілософські концепції перших філософів.

2. Філософія піфагореїзму.

3. Основні положення філософії Парменіда.

4. Філософське вчення софістів.

5. Філософський спосіб життя кініків та скептиків.

Завдання для самостійного вивчення:

1. Міфологічні чинники як передумова виникнення філософської думки у Стародавньому світі.

2. Особливості, умови формування та етапи розвитку античної філософії.

3. Космоцентрична спрямованість філософії Стародавньої Греції.

4. Основні риси розуміння людини в епоху античності.

5. Проблема буття в піфагорійській школі та у філософії елеатів.

6. Натурфілософські побудови Емпедокла, Анаксагора та атомістика Левкіппа-Демокріта.

7. Соціальна утопія та концепція держави Платона.

8. Соціально-філософські погляди Арістотеля та сучасність.

9. Вчення Цицерона про державу і право.

10. Політико-правові і соціально-філософські погляди стоїків.

Практичні завдання:

1. Уважно прочитайте текст і дайте відповіді на поставлені питання: «Володарює фатум над смертними і над богами. Нікому не уникнути повелінь невблаганної долі. Нема такої сили, такої влади, яка могла б хоч щось змінити в тому, що призначене богам і смертним. Можна лише покірно схилитись перед долею і скоритись їй».

Як на Вашу думку, чи існувало у давніх греків на міфологічному рівні поняття про об’єктивну необхідність? Як Ви вважаєте, чи вплинуло міфологічне уявлення про пануючу в світі необхідність на проблематику античної філософії?

2. Прочитайте текст і дайте відповіді на поставлені запитання: «… Протагор (засновник софістики) хоче, щоб людина була мірою всіх речей, а саме: для існуючих – мірою буття, для неіснуючих – небуття, при цьому «мірою» він називав критерій, а «речами» ‑ справи; через те він стверджує, що людина – міра всіх справ, для існуючого – буття, для неіснуючого – небуття. У цьому він встановлює тільки те, що здається кожному, і, таким чином, вводить тему відносності». (Секст Емпірик)

Поясніть, як Ви розумієте тезу Протагора: «Людина є мірою всіх речей»? Що саме він приймає в якості критерію істинності? – Спробуйте перевести його міркування на зрозумілі Вам доведення. Які зміни у світобаченні та орієнтирах повинні були би відбутися задля того, щоби природа – найперша і найширша реальність – раптом набула характеристики небуття, неіснуючого?

3. Прочитайте текст і дайте відповіді на поставлені питання: «Боги, казав Сократ, вклали в нас розум, через посередництво якого ми судимо щодо предметів відчуття, … довідуємося, як досягати корисного або запобігати шкідливому… Так ось, якщо доброчинність – це дещо, що перебуває в душі, якщо до того ж вона не може не бути для нас корисною, то значить вона і є розум… Все стає корисним або шкідливим завдяки розуму або безумству». (Ксенофонт)

Визначте, де саме та в чому шукав Сократ джерела, витоки справжньої моральності? В чому його позиція постала докорінно відмінною від позиції софістів? Чи свідчить цей уривок, що Сократ сповідував принцип відносності (релятивності) знання?

4. Прочитайте текст і дайте відповіді на поставлені питання: «… За загальною думкою, мудрість займається першими причинами та началами. Тому людина, яка має досвід, вважається мудрішою, ніж та, яка послуговується лише чуттєвим сприйняттям, та людина, яка володіє певним мистецтвом, ‑ мудрішою за досвідчену, наставник – мудріший за митця, а науки про розумоосяжне – вищими від вміння творити. Таким чином, мудрість є наукою про певні причини та начала… Але із позначеного тут, знання про все із необхідністю має той, хто найбільшою мірою володіє знанням загального, бо він буде знати все, що підпадає під це загальне… Правильно також і те, що філософія називається знанням про істину». (Аристотель)

Яку послідовність знань та вмінь вибудовує Аристотель, наскільки таке бачення наук та вмінь виправданим? Як витлумачує Аристотель предмет філософії? Як Ви розумієте знання загального? Чи може науковець погодитись із таким визначенням справжнього знання?

5. Прочитайте нижче наведені міркування римського філософа-стоїка Сенеки: «… Є одне благо і в ньому джерело і запорука блаженного життя: покладатися на себе… Зроби сам себе щасливим! Це тобі під силу, якщо збагнеш одне: благо лише те, в чому присутня доброчесність, а те, що причетне до зла – ганебне. Що ж є благо? Знання. Що є зло? Незнання. … Не зробить тебе блаженним ні сила, ні краса: і те, й інше відступають перед старістю. Треба шукати чогось такого, що не підпадає… під владу, що не знає перепон. Чи можливо назвати це інакше, як богом, що знайшов притулок у тілі людини? … Благо є тільки у того, у кого є розум… У чому воно? В тому, щоб виправити й очистити душу, котра змагалася б з богами і піднялась над людські межі, вбачаючи все тільки в собі самій. Ти – розумна істота! Така душа може виявитись і у римського вершника, і у вільновідпущеника, і в раба».

Чи можна вважати, що погляди Сенеки тотожні поглядам Сократа? На що саме падає наголос у наведених міркуваннях філософа? Що він вважає основним у людині? На що людина повинна спиратись у житті?

ТЕМА 2. Історія філософської думки (заняття 2).

Теми рефератів та доповідей:

1. Погляди християнських апологетів.

2. Вчення про сутність універсалій номіналістів та реалістів.

3. П’ять доказів буття Бога в системі Томи Аквінського.

4. Космологічні ідеї Коперника, Бруно, Кеплера та Галілея.

5. Реформаційна філософія Мартіна Лютера.

Завдання для самостійного вивчення:

1. Радикальні зміни у світогляді при переході від античності до середньовіччя.

2. Місце філософії у духовному житті середньовіччя.

3. Латинізація духовної культури західноєвропейського середньовіччя.

4. Вчення про Два Гради у філософії Августина Аврелія.

5. Томістська філософія і пізньосередньовічна містика.

6. Загальні особливості духовної атмосфери в епоху Відродження.

7. Соціальна утопія Т. Мора.

8. Феномен коперніканської революції та її вплив на формування наукової картини світу.

9. Філософські джерела натурфілософії Відродження.

10. Філософcькі засади протестантизму.

Практичні завдання:

1. Уважно прочитайте текст і дайте відповіді на поставлені питання: «До вивчення наук веде подвійний шлях – авторитет і розум. У відношенні до часу (тобто в історичній традиції) панує авторитет, а у відношенні до суті справи – розум. Авторитет буває частково божественний, частково людський, але істинний, міцний та найвищий авторитет є той, який зветься божественним» (Августин Аврелій).

Чому, на Ваш погляд, середньовічна епоха – епоха суцільно релігійна – не відкидала розум?

2. Проаналізуйте середньовічне уявлення про світоустрій, представлений у тексті Августина Блаженного? Як на Вашу думку, чи справило вплив на середньовічну ментальність і філософську думку вчення про існування «Двох Градів»?

«Два гради — нечестивих і праведних — існують від початку людського роду, і пребудуть довіку. Тепер же громадяни обох живуть разом, однак бажають різного, в день же Суду поставлені будуть окремо.

Земний град створено любов'ю до самих себе, доведеною до презирства до Бога, небесний ‑ любов'ю до Бога, доведеною до презирства до самого себе.

Небесний град вічний; там ніхто не народжується, тому що ніхто не вмирає; там істинне й повне щастя, яке є даром Божим. Звідти ми отримали запоруку віри на той час, поки, подорожуючи, зітхаємо про красу його».

3. Ознайомтесь із тим, як саме формулювались у філософській думці Ренесансу засади нового – наукового пізнання та розуміння дійсності.

«Ми не задовольняємося вченням Аристотеля, якому ось уже протягом багатьох століть увесь рід людський вклоняється як ідолу… Нами ж рухає виключно любов до істини і ми вклоняємося їй одній, а не заспокоюємося на тому, що було мовлене давніми мислителями… Якщо в моїй книзі немає спогадів про речі божественні та гідні захоплення, то це лише тому, що автор наслідує лише відчуття та природу, а понад тим – нічого іншого». (Бернандіно Телезіо)

Визначте нові пріоритети у ставленні до пізнання, завдань людини, що окреслені в даному твердженні.

4. Уважно прочитайте текст і дайте відповіді на поставлені питання: «Будь-яке пізнання започатковується розумом та виходить із відчуттів. Серед відчуттів за шляхетністю походження та за гідністю першість належить зору». (Франческо Патриці)

Що значить, на Вашу думку, виведення зорового відчуття на перший план у ренесансному світосприйнятті? Якому відчуттю віддавало перевагу середньовіччя? Чому?

5. «Природа невблаганна і не змінна і зовсім не опікуться тим, стануть чи не стануть її приховані основи та спосіб дій досяжними для людського розуміння, оскільки вона ніколи не переходить меж накладених на неї законів.

Не думаю, що для збудження в нас відчуттів смаку, запаху та звуку від зовнішніх тіл вимагається що-небудь ще, крім розміру, форми, числа та повільних чи швидких рухів. Вважаю, що якби вуха, язики та носи раптом зникли, то форма число та рух залишились би, але не запахи, смаки та звуки. Я глибоко переконаний, що без живого єства останні являють собою не більше, ніж імена, подібно до того, як лоскотання та сверблячка не більше, як імена, якщо немає пахв та шкіри навколо носів». (Галілео Галілей)

Які властивості світу постають для Галілея найпершими? В чому можна побачити перспективність та важливість саме такого підходу до осмислення природи? Які були загальні підсумки запровадженого Галілеєм та його послідовниками нового типу мислення?

ТЕМА 2. Історія філософської думки (заняття 3).

Теми рефератів та доповідей:

1. Емпіризм і вчення Т. Гоббса про державу і право.

2. Географічний детермінізм Ш. Монтеск'є.

3. Проблема об’єктивності істини в емпіризмі (Ф. Бекон, Дж. Локк).

4. Суб’єктивна гносеологія Дж. Берклі та Д. Юма.

5. Обґрунтування класичного розуміння прав і свобод людини у філософії Дж. Локка.

Завдання для самостійного вивчення:

1. Основні риси просвітницького розуміння людини.

2. Чому Дж. Берклі критикує вчення Дж. Локка про первинні та вторинні якості?

3. Яким чином мислителі XVII ст. тлумачили співвідношення науки і релігії?

4. Як Т. Гоббс розмежовує способи пізнання у філософії та у природничих науках?

5. Назвіть загальнологічний метод, який був розроблений Ф. Беконом.

6. У чому суть протилежності емпіризму і раціоналізму?

7. Як тлумачить субстанцію Б. Спіноза. Наведіть приклади акциденцій.

8. Як Т. Гоббс аргументує рівність усіх людей та до чого вона може привести суспільство? Наскільки виправданою є думка про панування в стихійно сформованому суспільстві «війни усіх проти усіх»?

9. В чому полягала особливість позиції просвітників щодо сутності людини та її моральності?

10. Б. Паскаль про місце і роль людини в світі.

Практичні завдання:

1. Які точки зору з приводу співвідношення науки та релігії є на Вашу думку найбільш прогресивними? Обґрунтуйте, за допомогою посилань на позиції провідних представників європейського просвітництва.

2. Який вид ідолів (за Ф. Беконом), на Вашу думку, є особливо небезпечним для молодої людини? Чому? Чи існують ці ідоли пізнання в наш час? Аргументуйте свою відповідь. Яким чином можна відмежувати пізнання, спотворене ідолами, від справжніх знань?

3. Порівняйте між собою найбільш виразні пояснення позицій Ф. Бекона і Р. Декарта та спробуйте з’ясувати для себе, яка з них більше виправдана: “Індукцію ми вважаємо тою формою доведення, яка рахується із даними чуттів, схоплює природу та мчить до практики, майже зливаючись із нею” (Ф. Бекон).

“…Досвідні дані про речі часто бувають помилковими, дедукція ж, або чисте виведення одного із іншого, хоча і може бути залишена поза увагою, якщо вона неочевидна, ніколи не може бути неправильно здійснена розумом, навіть вкрай нерозсудливим…” (Р.Декарт).

4. Порівняйте вихідні онтологічні ідеї Б. Спінози та Г. Лейбніца: в чому вони співпадають, чим докорінно відрізняються? Якою мірою ці ідеї можна використати в наш час для пояснення дійсності?

5. Визначте, що саме вважали просвітники основними перешкодами до суспільного блага? Наскільки, на Ваш погляд, думки їх були виправдані та справедливі? Якою мірою може бути прийнятним їх трактування сутності людини у наш час? Обґрунтуйте, за допомогою посилань на позиції провідних представників європейського просвітництва.

ТЕМА 2. Історія філософської думки (заняття 4).

Теми рефератів та доповідей:

1. Співвідношення права і категоричного морального імперативу в філософській системі І. Канта.

2. Вчення про громадянське суспільство Г.В.Ф. Гегеля.

3. Роль філософії Й. Фіхте в філософській традиції.

4. Г.В.Ф. Гегель про роль особистості та народних мас в історії.

5. Марксизм в контексті світової історії та культури.

Завдання для самостійного вивчення:

1. Чому І.Кант виділяв три пізнавальні здатності людини?

2. Розкрийте сутність категоричного імперативу І. Канта?

3. Чому мистецтво, а не наука, на думку Ф. Шеллінга, є основою філософії?

4. Як Ви вважаєте, чому Г.В.Ф. Гегель вважав Наполеона втіленням абсолютного духа?

5. Наведіть погляди різних представників німецької класичної філософії щодо сутності філософії та її ознак.

6. Які основні відмінності між радянським марксизмом і західним неомарксизмом?

7. Назвіть визначальні поняття, за допомогою яких обгрунтовується матеріалістичне розуміння історії?

8. Чим різниться тлумачення поняття «відчуження» у Маркса від інших інтерпретаторів цього поняття?

9. Порівняйте методологічну і світоглядну функції філософії Гегеля.

10. Обґрунтуйте основні принципи філософії марксизму?

Практичні завдання:

1. Розробіть схему, яка б відображала структуру філософії Маркса.

2. Розробіть схему, яка б відображала структуру філософії Гегеля.

3. Прочитайте текст і дайте відповіді на поставлені питання: "Все, що почали у духовній діяльності XVIII cm. англійці та французи, було завершено в Німеччині. І там виникла та естетично-філософська система освіти, яка в духовному відношенні визначила в цій країні останні десятиліття XVIII і перші десятиліття XIX cm... В інтелектуальному відношенні ‑ це найвеличніший час німецького, навіть, європейського культурного життя, час високої духовної зрілості та свободи.... Вона була покликана звести в... єдність усе інтелектуальне багатство людства ".(В.Віндельбанд) Подумайте над змістом наведеного положення. Спробуйте узагальнити його та пояснити, які риси німецької класики в них наголошені. Зверніть увагу на часові межі розквіту німецької класичної філософії. Спробуйте обґрунтувати сучасне значення німецької класичної філософії.

4. Прочитайте текст і дайте відповіді на поставлені питання: "На мій погляд, який можна виправдати тільки викладанням самої системи, вся справа в тому, щоб зрозуміти і виявити істинне не тільки як субстанцію, але так само і як суб'єкт... Жива субстанція... є буття, яке справді є суб'єкт або, що те ж саме, яке справді є дійсне буття лише остільки, оскільки... вона є опосередковування становлення для себе іншою... Мислення становить не тільки субстанцію зовнішніх речей, але також: і всезагальну субстанцію духовного ..." (Г.Гегель)

Поясніть: а) як розуміє Г.Гегель засади дійсності ‑ натуралістично чи метафізично? б) якими є ці засади ‑ рухливими, динамічними чи сталими, незмінними? в) як ці засади пов'язані із істиною?

5. Прочитайте текст і дайте відповіді на поставлені питання: "Оскільки наука філософії є коло, кожна ланка якого має свою попередню та наступну ланку, а в "Енциклопедії" філософія природи виступає лише як одне коло цілого, то походження природи із вічної ідеї, її створення... дано раніше в "Логіці"... Природа не просто є зовнішнє відносно цієї ідеї, але характер зовнішнього є визначенням, в якому вона (абсолютна ідея) існує як природа... Природа є відчужений від себе дух... Справжню сутність світу складає в собі і для себе суще поняття, і світ, отже, сам є ідея. У живому природа завершується, переходячи у вище. Дух виходить, отже, із природи... Розумовий розгляд природи має збагнути, як природа є в самій собі процес становлення духом, процес зняття свого інобуття. Субстанція духу є свобода... (Г.Гегель)

В чому можна побачити найвиразніші особливості гегелівського тлумачення світу, природи? Як пов'язані між собою природа та дух? Чим вони докорінно відрізняються одне від одного?

6. Ознайомтесь із особливим ‑ діалектичним ‑ тлумаченням логіки Г. Гегелем: "Логіка є наука про чисту ідею, тобто про ідею в абстрактній стихії мислення. Наука логіки розглядає мислення в його діяльності та в його продуктах (а мислення не є беззмістовна діяльність)... її змістом взагалі є надчуттєвий світ. З точки зору попередньої метафізики вважалось, що якщо пізнання впадає в протиріччя, то це лише помилка... Протиріччя ‑ ось що насправді рухає світом, і безглуздо говорити, що протиріччя не можна мислити. Пізнання... предмета в поняттях... означає пізнання його як конкретної тотожності протилежних визначень." (Г.Гегель)

Що значить мислити предмети як тотожність протилежностей? Якою мірою можна виправдати таке мислення? Де і як можна використовувати логіку протиріч? ‑ Уважно перечитайте думки Г.Гегеля, спробуйте полемізувати із позицією автора.

ТЕМА 2. Історія філософської думки (заняття 5).

Теми рефератів та доповідей:

1. Ірраціоналізм як основоположний напрямок в некласичній філософії.

2. Проблема людини в екзистенціальній філософії.

3. Діалектика свободи та відповідальності в філософії екзистенціалізму.

4. Несвідоме і масова свідомість в неофрейдизмі.

5. Вчення Е. Фромма про зміни типів соціального характеру в суспільно-історичному розвитку.

Завдання для самостійного вивчення:

1. Назвіть основні тенденції некласичної філософії кінця ХІХ століття?

2. Чому страх смерті, згідно екзистенціалізму, ‑ це спосіб наближення людиною до справжнього існування?

3. Чому Ф. Ніцше назвав свою філософію антихристиянською? І чому стверджував, що вона є «захисним, заступницьким інстинктом життя»? Прокоментуйте це положення. Також, з позиції абсолютної цінності людського життя (мета людини ‑ це життя) поясніть наступні судження філософа: «Людина є щось, що має бути подолане»; «До незалежності здатні дуже небагато ‑ це перевага сильних».

4. Як Ви розумієте тезу Ж.-П. Сартра: «Людина, засуджена до свободи, покладає тяжкість усього світу на свої плечі»?

5. Основні ідеї антропології М. Шелера.

6. В чому полягає сутність соціальної критики фрейдизму Є. Фроммом?

7. Основні ідеї праці А. Шопенгауера: “Світ як воля і уявлення”.

8. Сутність концепції інтуїтивного пізнання А. Бергсона.

9. Чому для вчення З. Фрейда характерний дуалізм в тлумаченні сутності людини?

10. К. Г. Юнг ввів у науковий обіг поняття «колективне несвідоме». Дайте йому загальну змістовну характеристику, а також поняттю «архетип».

Практичні завдання:

1. Продовжіть думку «Основними науковими відкриттями ХІХ-ХХ ст., які змусили філософію переосмислити коло своїх проблем стали…». Аргументуйте відповідь.

2. Наведіть життєві ситуації, в яких можна застосувати філософські положення С. Кьєркегора про істинно людський шлях до парадоксу і абсурду.

3. Яке практичне застосування має структура особистості З. Фрейда? Коментуючи відповідь, спробуйте виступити в якості психоаналітика та філософа.

4. Порівняйте наступні два висловлювання російського філософа М.О. Бердяєва:

- «Техніка є виявлення сили людини, її царської позиції в світі. Вона свідчить про людську творчість і винахідливість і покликана бути цінністю і благом».

- «У світі техніки людина перестає жити приземленою, оточеною рослинами і тваринами. Вона живе в новій металевій дійсності, дихає іншим, отруєним повітрям. Машина убивчо діє на душу... Сучасні колективи ‑ не органічні, а механічні... Техніка раціоналізує людське життя, але раціоналізація ця має ірраціональні наслідки».

Що тривожить мислителя, який оспівав людську свободу, що дозволила створити світ машин? Що означає «ірраціональні наслідки» раціональної діяльності людини? У чому їх небезпека?

5. Зробіть мультимедійну презентацію на тему «Людина-світ» в некласичній філософії».

ТЕМА 2. Історія філософської думки (заняття 6).

Теми рефератів та доповідей:

1. Неопозитивістські версії розвитку наукового знання.

2. Наукова революція і концепція зміни парадигм Т. Куна.

3. Історичні варіанти осмислення мови в філософії ХХ століття.

4. Філософська герменевтика Х.-Г. Гадамера.

5. Релігійна філософія томізму та неотомізму: порівняльний аналіз.

Завдання для самостійного вивчення:

1. Чи можливо філософію позбавити світоглядної проблематики? Доведіть правдивість вашої точки зору.

2. У чому сутність еволюціонізму Г. Спенсера (1820-1903)? Чому його еволюціоністську концепцію називають класичним прикладом метафізичної, механістичної теорії розвитку?

3. Розкрийте значення технократизму та його критики.

4. Чому в центрі уваги школи неопозитивізму ‑ проблема критерія істинності наукового знання? У чому полягає сутність принципу верифікації та його раціональні моменти?

5. Як співвідносяться між собою позитивізм, неопозитивізм та постпозитивізм? Аргументуйте відповідь.

6. Чому представники філософії лінгвістичного аналізу (Дж. Мур, Л. Вітгенштейн) вважають, що філософські проблеми виникають в результаті нерозуміння логіки природної мови, слововжитку? Чи так це? Знайдіть способи спростування даної тези, а також дійсні смисложиттєві основи філософських проблем.

7. Наведіть аргументи «за» і «проти» конвенціальної філософії.

8. У чому відмінність понять «модернізм» та «постмодернізм»? Наведіть приклади.

9. Прокоментуйте наступний парадокс, який сформулював відомий представник неотомізму Е. Жільсон: «Мета філософії ‑ довести Бога, але тільки визнавши свою безпорадність, вона може цього досягнути».

10. Чому персоналізм, що проголошує особистість первинною творчою реальністю, є релігійною течією?

Практичні завдання:

1. Спробуйте заповнити таблицю:

Основні напрямки сучасної філософії

Напрямки	Проблеми	Представники

2. На думку американського філософія Ч. Пірса ‑ представника прагматизму, «істина це ‑ те, у що ми віримо».

- Що таке прагматизм?

- Які основні його положення?

- Як з ним пов'язаний вислів Ч. Пірса? Висловіть своє ставлення до прагматизму.

3. Спробуйте схематично відобразити основні напрямки позитивістської філософії.

4. Зробіть мультимедійну презентацію на тему «Філософія та наука в ХХ столітті».

5. Спробуйте змалювати образ філософа сучасного постмодерну. Порівняйте його із філософом доби класицизму.

6. Обгрунтуйте оцінку теорії З. Фрейда за допомогою фрагментів з праці Е.Фрома (послідовника 3. Фрейда): «... У чому полягає головна відмінність між: психологічним підходом, розвинутим нами, і точкою зору Фрейда? Перша відмінність полягає в тому, що ми вважаємо людську природу обумовленою головним чином історично, хоча і не применшуємо значення біологічних факторів... Наступна важлива відмінність тісно пов'язана з попередніми. Фрейд, виходячи із своєї орієнтації на інстинкти і свого глибокого переконання у порочності людської природи, схильний пояснювати всі ідеальні мотиви людини як породження чогось «негідного». Ми вважаємо, що такі ідеали, як істина, справедливість, свобода можуть бути дійсними прагненнями людини. Ці ідеали не метафізичного характеру, а коріняться в умовах людського життя, і їх можна аналізувати з цієї точки зору ».

Як вирішується проблема співвідношення біологічного і соціального в людині в психоаналізі і неофрейдизмі? Як розглядається ними природа несвідомого? В чому можна вбачати найбільші вади фрейдизму? Якою мірою, на вашу думку, слід враховувати та використовувати вчення 3.Фрейда в поясненнях явищ протиправної злочинної поведінки? Наведіть конкретні приклади.

7. Дайте оцінку твердженням Е. Муньє і визначте провідні ідеї персоналізму: «Центральна позиція персоналізму ‑ це існування вільних та творчих особистостей, і він також передбачає наявність в їх структурах принципу непередбачуваності... Особистість ‑ це не об'єкт, хай навіть найдосконаліший, який, як і всілякі інші, ми могли би пізнати ззовні. Особистість ‑ єдина реальність, яку ми пізнаємо та водночас створюємо із середини... Особистість є жива активність самотворення, комунікації та поєднання із іншими особистостями...». Чим персоналізм відрізняється: а) від екзистенціалізму; б) від філософської антропології? В чому ви можете побачити очевидні позитивні риси та переваги персоналізму над іншими вченнями антропологічного спрямування? Чи згідні ви із тим тлумаченням людської особистості, яке обґрунтовує персоналізм?

ТЕМА 2. Історія філософської думки (заняття 7).

Теми рефератів та доповідей:

1. Своєрідність української філософії в контексті світової культури.

2. Світогляд і духовна культура східних слов’ян в історичній ґенезі.

3. Ідеал мудрості у києво-руській філософії.

4. Григорій Сковорода: філософія свободи.

5. Вчення просвітителів (ХVІІІ - ХІХ ст.) про суспільство і державу.

6. Спадщина П. Юркевича у контексті української філософської традиції.

7. Світогляд представників «нової релігійної свідомості» (С. Булгаков, М. Бердяєв, Л. Шестов).

8. Філософія української ідеї у творчості М. Грушевського.

Завдання для самостійного вивчення:

1. Визначте характерні риси основних етапів історико-філософського процесу в Україні.

2. Поясніть зміст основних особливостей української філософії: естетизму, кодоцентризму, антеїзму, барокальності, схильності до життєвої настанови та морального повчання.

3. Сформулюйте основні ідеї “Слова про закон і благодать” митрополита Іларіона.

4. Окресліть, що було спільного та відмінного в ідеях західно-європейського та українського гуманізму.

5. Проаналізуйте етико-моральну проблематику у творчості вчених Києво-Могилянської академії.

6. Окресліть зміст та оцініть оригінальність філософсько-світоглядних ідей основних представників української літератури ХІХ століття.

7. Розкрийте проблему взаємозв’язку мислення і мови у філософській концепції О.Потебні.

8. Релігійний екзистенціалізм Л. Шестова: основні ідеї.

9. Аргументуйте, у чому полягає сучасне значення ідей В. Вернадського.

10. Визначте і поясніть провідні особливості розвитку української філософії ХХ століття.

Практичні завдання:

1. Посилаючись на конкретні приклади із життя та на явища культури, спробуйте пояснити таку особливість українського світосприйняття як естетизм та сентиментальність. Чому українська філософська думка не мала чіткого розмежування із літературою, історіографією, мистецтвом?

2. Складіть схему, як у вихідних ідеях філософської концепції Г. Сковороди проявились основні особливості української філософії та світосприйняття. Розкрийте значення антеїзму, екзистенційності, кордоцентризму української філософської традиції для українського сьогодення.

3. Ознойомившись із ідеями П.Куліша, що лягли в основу концепції «хуторянської України», визначте наскільки подібні погляди: а) були співзвучні часу, б) відповідають українському менталітету, в) прийнятні в наш час.

4. Ознайомтесь із поглядами Г.Сковороди на властивості людини та її життєву долю: «Неможна знайти щастя поза собою, істинне щастя перебуває всередині нас. Безперервно думай, щоб пізнати себе. І оце-то є молитва, тобто розпалювання твоїх думок до цього. Це ‑ крик твій, крик таємний... Оце і є бути щасливим‑ пізнати, знайти самого себе». Як осмислює Г.Сковорода найважливіші умови досягнення людиною її життєвого щастя? У чому саме полягає це щастя? Що спонукає людську душу прагнути дістатись до вічного? Спираючись на наведені міркування філософа, спробуйте визначити, до якої філософської течії пізньої античності схожа вибудувана тут ієрархія людських якостей.

5. Уважно вчитайтесь у наведені фрагменти і визначте, прихильником яких філософів був Д. Донцов. Якою мірою можна вважати його міркування виправданими? Оцініть їх історичну і сучасну значущість. «Щоб успішно поборювати зовнішні напасті й розривну роботу сил організму зсередини, мусить член провідної касти вміти сам не піддатися ніяким шкідливим впливам, які підточували б, ослабили або знищили його основну чесноту — його мужність... Бути невблаганним і твердим до себе, щоб бути невблаганним і твердим до ворожих спільнот зовнішнього світу і власної спільноти «.(Д.Донцов).

ТЕМА 3. Онтологія (заняття 1).

Теми рефератів та доповідей:

1. Сучасна наука про рівні і форми виявлення буття.

2. Проблема розвитку у філософській думці.

3. Значення онтології в підготовці майбутніх юристів.

4. Сучасна наукова картина світу.

5. Теорія відносності про час і простір.

Завдання для самостійного вивчення:

1. Проблема субстанції в історії філософії.

2. Як співвідносяться «буття» та «небуття».

3. Культурно-історичний час і простір.

4. Чому судження: "всі речі складаються з матерії" ‑ категоріально некоректне?

5. Сутність ідеалістичної концепції буття.

6. Порівняйте підходи до буття Геракліта та Платона. Як називаються світоглядно-методологічні позиції, які представляють дані мислителі?

7. Чим підхід Арістотеля відрізняється від підходу Платона? Чому Арістотель звертається до буття речей? Як це пов’язано з його науковими інтересами?

8. Поясніть матеріалістичну концепцію буття.

9. Хто вперше здійснив у філософії Нового часу поділ на матеріальну та духовну субстанції. Як це вплинуло на подальший розвиток європейської філософії?

10. Вчення В. Вернадського про ноосферу.

Практичні завдання:

1. Поясніть, якою філософською традицією можна пояснити наведене нище окреслення філософського змісту поняття буття та розуміння хибного та істинного, що його дав Аристотель: “Казати про суще, що його немає, або про не-суще, що воно є, ‑ значить казати хибне; а казати, що суще є, а не-суще не є, ‑ значить казати істинне”. Аргументуйте свою відповідь.

2. На основі поглядів А. Бергсона, Е. Гуссерля та М. Хайдеґґера виділяють основні ознаки некласичного визначення буття: буття як тривалість, як спрямованість свідомості на буття, буття як невидима субстанційність, яка дана нам з необхідністю. Поміркуйте, чому виникла потреба переходу від класичного розуміння буття до некласичного.

3. Порівняйте приведені нижче позиції Б.Спінози та Дж.Берклі щодо субстанції. В якому відношенні перебувають вони між собою (протилежності, тотожності, взаємодоповнюваності тощо)? Обґрунтуйте Вашу думку.

“Під субстанцією я розумію те, що існує саме в собі і постає саме через себе, тобто те, постання чого не потребує постання іншої речі, з якої воно повинно було б утворитися” (Б.Спіноза).

“Немає субстанції, крім духу чи того, хто сприймає... Не може бути немислячої субстанції або немислячого субстрату цих ідей” (Дж.Берклі).

4. Чому в сучасній філософії буття постає як вища цінність та міра моральної відповідальності людини за свої дії.

5. Як Ви прокоментуєте онтологічні складові знаменитої настанови В. Шекспіра: «Бути чи не бути? Ось у чому питання!».

ТЕМА 3. Онтологія (заняття 2).

Теми рефератів та доповідей:

1. Відображення та інформація. Відображення як всезагальна властивість матерії.

2. Виникнення і розвиток психіки як форми відображення дійсності.

3. Порівняльний аналіз основних концепцій походження свідомості.

4. Мозок і свідомість.

5. Співіснування біологічного та соціального у походженні свідомості.

Завдання для самостійного вивчення:

1. Розгляньте співвідношення понять: «дух», «душа», «психіка», «свідомість».

2. Що означає положення про те, що свідомість не лише відображає світ, але й створює його?

3. Проаналізуйте взаємозв’язок індивідуальної та суспільної свідомості.

4. Окресліть основні складові структури свідомості.

5. Поясніть ті функції свідомості, які Ви вважаєте найважливішими.

6. Суттєві ознаки свідомості людини та її принципова відмінність від інтелекту тварин.

7. Свідомість як необхідна умова розвитку правової культури.

8. Визначте відмінності між філософським та психологічним розумінням свідомості.

9. У чому полягає взаємозв’язок свідомості і мови? Які філософські школи вважають цю проблему головною?

10. Штучний інтелект та свідомість.

Практичні завдання:

1. Чи залежить мислення юриста-фахівця, його правосвідомість від суспільного буття? Впливає, в свою чергу, воно на буття чи ні? Відповідь обґрунтуйте.

2. Розкрийте зміст та наведіть приклади, конкретно-історичні моделі вирішення світоглядної настанови «Пізнай самого себе!». Визначте пріоритети у ставленні до професії, сенсожиттєвих стратегій особистості.

3. Як, на вашу думку, співвідносяться між собою розглянуті вище підходи до структурування свідомості (мислення, чуття та воля – свідоме, несвідоме, надсвідоме)? Спробуйте включити в таке структурування самосвідомість. Відповідь обґрунтуйте.

4. Яку роль відіграє самосвідомість: а) в діяльності свідомості? б) в людському свідомому самоконтролі? в) в творчому мисленні? г) в самооцінці та осмисленні своєї природи? Відповідь обґрунтуйте.

5. “В чому полягає істотна відмінність людини від тварини? Найбільш проста, найбільш загальна і в той же час найбільш звичайна відповідь на це запитання – у свідомості. Свідомість має місце лише там, де є суб’єкт, здатний зрозуміти свій рід, свою сутність. Свідомість у точному або власному значенні слова та усвідомлення нескінченного співпадають; обмежена свідомість не є свідомість” (Л.Фейєрбах).

Спробуйте прояснити для себе, які принципово нові перспективи для людини відкриваються через її здатність усвідомлювати нескінченне, як це впливає на спосіб людської дії, на її життя? Чому обмежена наявним свідомість не може бути свідомістю у повному сенсі?

ТЕМА 4 Гносеологія (заняття 1).

Теми рефератів та доповідей:

1. Поняття пізнання та його види.

2. Основні принципи сучасної гносеології.

3. Пізнання як вид духовної діяльності.

4. Діалектика об’єкта та суб’єкта пізнання як проблема сучасної гносеології.

5. Проблема гносеологічного образу в сучасній теорії пізнання.

Завдання для самостійного вивчення:

1. Що вивчає гносеологія і як формулюється її основне питання і чому? Аргументуйте відповідь.

2. Як у гносеології визначались і сьогодні визначаються об’єкт та суб’єкт пізнання?

3. Чому пізнавальне відношення суб’єкта має суспільно-історичний характер?

4. Що таке гносеологічний образ, які його основні характеристики?

5. Доведіть, що чуттєве та раціональне в пізнанні ‑ це два рівні єдиного нерозривного процесу.

6. Охарактеризуйте основні форми наукового пізнання.

7. Охарактеризуйте особливості, об’єкт, форми, переваги та недоліки раціонально-логічного пізнання.

8. Поясніть необхідність існування та форми синтезувального рівня пізнання.

9. Охарактеризуйте пізнання як неперервний еволюційний процес.

10. Що таке агностицизм. Які його історичні форми?

Практичні завдання:

1. Яке трактування джерел пізнання поділяється автором: “Вище знання – природжене знання. Нижче знання, придбане навчанням. Ще нижче – знання придбані в підсумку подолання труднощів”. Конфуцій.

2. Прочитайте текст і дайте відповіді на поставлені питання: “... починаючи міркувати про людську особистість, ми відразу відчуваємо, яку фундаментальну роль виконує пізнання в її житті. Засадою всього нашого духовного життя слугує унікальна здатність пізнання на всіх його ієрархічних сходинках ‑ від простого ознайомлення до проникнення в сутність явищ ‑ прилучення до всього іншого світу. Всі наші бажання і прагнення, наші радощі й скорботи, наша любов та ненависть передбачають наявність пізнання, усвідомлення об'єкта наших бажань, прагнень, любові, знання про нього, розумного сприйняття” (Д. фон Гільдебранд).

Оцініть особливості пояснення феномена пізнання у наведеному твердженні. Із яких особливостей людини та людської життєдіяльності виводиться тут пізнання? На що воно спрямоване? Аргументуйте необхідність використання таких якісних характеристик знання як очевидність, достовірність, правильність.

3. Які аргументи Ви можете навести для обґрунтування тези: “Світ пізнаваний”. Як із цим твердженням поєднати відомий парадокс процесу пізнання, чим більше ми знаємо, тим більше межа непізнаного?

4. Назвіть назву філософського напряму, відображеного в наступній тезі: “Знання людини ніколи не досягають більшого, ніж дають йому почуття. Усе, що недоступно почуттям, недоступно і для розуму”. К.Гельвецій. Обгрунтуйте свою розицію.

5. Яка гносеологічна позиція доводиться філософом: “Усі думки і дії нашої душі випливають із її власної сутності і не можуть бути їй повідомлені… почуттями” (Г. Лейбніц). Аргументуйте свою відповідь.

ТЕМА 4. Гносеологія (заняття 2).

Теми рефератів та доповідей:

1. Проблема істини в пізнанні. Основні концепції істини та їх оцінка.

2. Істина та життєва правда.

3. Проблема критеріїв істини в сучасній філософії.

4. Взаємозв’язок логіки та інтуїції, пояснення та розуміння в пізнанні.

5. Діалектика істини та заблудження в сучасній філософії.

Завдання для самостійного вивчення:

1. Завдяки яким своїм суттєвим характеристикам саме практика є основним критерієм істини?

2. Чим обумовлена конкретність істини і в чому полягає її сутність?

3. У чому полягає діалектика абсолютного і відносного в об’єктивній істині?

4. Що є істина?

5. Через які поняття сучасна філософія визначає концепцію істини? Яким чином ця позиція доповнює традиційне розуміння істини?

6. Чому заблудження є постійним супутником істини в процесі пізнання?

7. Через які поняття сучасна гносеологія конкретизує традиційну концепцію істини?

8. Окресліть сучасне розуміння істини, порівняйте істину та правду.

9. Чи означає, що об’єктивна істина існує поза людиною, поза її свідомістю самостійно?

10. Визначте, в чому полягає обмеженість і відносність істини?

Практичні завдання:

1. Проаналізуйте гносеологічну позицію автора: “Що істинно, те абсолютно істинно саме по собі; істина тотожно єдина, чи сприймають її в судженнях люди або чудовиська, ангели або боги… Навіть якби всі підвладні притяганню маси зникли, закон притягання тим самим не знищився б, але просто залишився за межами можливого застосування”. Е.Гуссерль.

2. “І яке мірило істини може бути ясніше і вірніше як не сама істинна ідея? Як світло виявляє і саме себе і навколишню тьму, так і істина є мірило і самої себе і неправди”. Б.Спіноза. Чи згодні Ви з філософом? Які критерії істинного знання існують?

3. Дайте визначення поняття “об’єктивна істина”. Якщо всі люди зникнуть і на “голій” Землі залишаться тільки книги, то чи залишаться істини? Аргументуйте свою відповідь.

4. На яку особливість пізнання звертав увагу Ф. Бекон, стверджуючи, що Істина – донька Часу, а не Авторитету?

5. Прочитайте текст і дайте відповіді на поставлені питання: «.. Поняття істини безпосередньо прикладається не до речей, але до знань про предмети, що перебувають в мисленні. Істина та заблудження можливі лише там, де є судження. Тому істина у власному сенсі вміщена саме в мислення. Іншими словами, істинними можуть бути думки, але не речі. Але якщо розглядати відношення мислення до речей з позиції його засад, то доведеться заявити, що істина скоріше вміщена в речі, ніж у мисленні. Коли я стверджую, що щось існує, то це буде істинним лише завдяки тому, що це існує в реальності... Онтологічна істина... значить лише те, що суще та істина взаємоперетворювані…» (Е. Жільсон)

Спробуйте пояснити своїми словами співвідношення логічної та онтологічної істини. Як би ви прокоментували твердження про те, що істина вміщена в речі? Що це значить? Порівняйте істину, правду, оману в пізнанні та практичному житті.

ТЕМА 5. Філософська методологія (заняття 1).

Теми рефератів та доповідей:

1. Історія розвитку філософської методології

2. Сучасне розуміння структури методології.

3. “Наївна” діалектика Сократа, Платона, Аристотеля.

4. Витоки давньогрецької діалектики у вченнях Геракліта Ефеського та Зенона Елейського.

5. Загальна характеристика діалектичної логіки.

Завдання для самостійного вивчення:

1. Емпірично-індуктивний метод Френсіса Бекона?

2. Герменевтика та її методологічне значення.

3. Чи можна вважати скептицизм хибним шляхом у історії розвитку філософської методології?

4. Раціоналістично-дедуктивний метод Рене Декарта?

5. Негативні і позитивні риси догматизму.

6. Вчення про парадигму та наукові революції Томаса Куна.

7. Діалектичні елементи атомістичного вчення Демокріта.

8. Діалектичні риси софістики.

9. Методологічний анархізм Пола Фейєрабенда.

10. Основні методологічні ідеї праці Карла Поппера “Логіка наукового дослідження”.

Практичні завдання:

1. Які принципи діалектичного мислення ви знаєте? Що значить бути прихильником діалектичного стилю мислення? Наведіть приклади діалектичного підходу до пояснення розвитку права, закону, правової системи.

2. Розкрийте діалектику форми і змісту в процесі розвитку. Поясніть, чи може одна й та ж форма бути різною за змістом? Чи може один і той же зміст мати різні форми? Наведіть приклади та обґрунтуйте Вашу думку, за допомогою посилань на позиції прихильників діалектичної методології.

3. Поясніть, чому поряд з методологією пізнання потрібна й методологія практичної діяльності? Обґрунтуйте корисність чи непотрібність методології практичної діяльності, спираючись на думки філософів, що підтверджують Вашу позицію.

4. Виявіть ознаки догматизму у специфіці юридичної діяльності. Проаналізуйте позитивну та негативну сторони юридичного догматизму.

5. Виявіть спільні та відмінні риси природознавчого та юридичного законів. Наведіть приклади міркувань філософів щодо співвіднесення названих типів законів.

ТЕМА 5. Філософська методологія (заняття 2).

Теми рефератів та доповідей:

1. Специфіка причинно-наслідковий зв’язків в юридичних науках.

2. Категорії «можливість» і «дійсність» в історії філософії.

3. Сучасні концепції прогресу

4. Види детермінізму.

5. Види індетермінізму.

6. Історична роль метафізики як методу пізнання в історії філософії.

Завдання для самостійного вивчення:

1. Детермінізм у вченні Чарльза Дарвіна.

2. Загальна характеристика синергетичної детермінації.

3. Загальна характеристика детермінації у квантовій механіці.

4. Наведіть приклади застосування законів і категорій діалектики до пояснення особливостей політичного протистояння або правового розвитку в сучасному суспільстві.

5. Основні ідеї праці Ф. Енгельса “Діалектика природи”.

6. Проблема насильства в суспільному розвитку.

7. Історія як прогрес свободи, справедливості і права.

8. Єдність і суперечливість світової історії.

9. Світовий розвиток як результат предметно-практичної, цілеспрямованої діяльності людей.

10. Лапласівський детермінізм та статистичний детермінізм: порівняльна характеристика.

Практичні завдання:

1. Обґрунтуйте діалектичний характер процесу пізнання людиною світу. Наведіть приклади вияву законів діалектики у процесі руху від незнання до знання.

2. Наведіть приклади наявності метафізичних елементів у правових поняттях. Обгрунтуйте можливість застосування метафізичного методу у правових дослідженнях.

3. Опишіть діалектичні зв’язки таких правових явищ як злочин і покарання. Назвіть конкретні принципи, закони і категорії діалектики, які проявляються у їх взаємодії.

4. Обгрунтуйте можливість застосування положень синергетики у дослідженні суспільних явищ. Наведіть приклади суспільних процесів, які можна описати конкретними категоріями синергетики, та продемонструйте як це зробити.

5. Продемонструйте механізм дії законів діалектики у дослідженні обставин в юридичній справі, відшукавши протилежності, суперечності та їх подолання у процесі встановлення істини у справі.

ТЕМА 6. Філософська антропологія (заняття 1).

Теми рефератів та доповідей:

1. Філософська антропологія як галузь наукового дослідження.

2. Людиномірність періодизації історико-філософського процесу.

3. Різність у баченні ролі людини у філософії стоїків і Сократа.

4. Нове бачення людини у релігійній філософії Августина Аврелія.

5. «Антропологічна криза» на межі ХІХ-ХХ століть та її історичні наслідки.

Завдання для самостійного вивчення:

1. Філософська антропологія як філософське вчення про природу і сутність людини.

2. Філософська антропологія як течія сучасної філософської думки.

3. Суть і завдання філософської антропології.

4. Проаналізувати відмінності дуалістичного та моністичного підходів до визначення біологічно-соціальної природи людини.

5. Фундаментальні виміри людського буття.

6. Основні типи філософських моделей людини.

7. Базові передумови самоздійснення: свобода, ідентичність, автентичність.

8. Синтез поглядів на людину у філософії.

9. Характеристика «життєвого світу людини».

10 Здійснити характеристику образу людини у філософії екзистенціалізму.

Практичні завдання:

1. «Середньовіччя дивилося на людину під двома кутами зору. З одного боку, вона була Божою істотою, підлеглою Богові і під його владою, але, з другого, вона ж ‑ носій образу і подоби Божої, безпосередньо пов'язана з ним і покликана до вічного життя. Абсолютно менша від Бога, однак безумовно більша за будь-яку істоту... Зміна картини світу поставила місце людини у світі під знак запитання. Людина опиняється "десь", у місці щораз випадковішому.

Новий час намагається витягнути людину з центру буття. Для цієї доби людина вже не ходить більше під Богом, який з усіх сторін обіймає світ; людина тепер автономна, вільна робити, що бажає, і йти, куди заманеться. – однак і вінцем творіння вона вже більше не є, стала лише однією з частин світобудови. Новий час, з одного боку, підносить людину ‑ за рахунок Бога, проти Бога; з другого боку, з геростратовою радістю він робить її часткою природи, яка в принципі не відрізняється від тварини і рослини». (Р.Гвардіні)

З чим пов’язує видатний мислитель ХХ століття Р.Гвардіні зміну положення людини у світі? Як на Вашу думку, яке місце відводиться людині у наш час?

2. Співставте тексти видатних діячів Відродження і Реформації, прослідкуйте ідейний перехід від антропоцентризму до критичного бачення ролі людини у світі.

Піко делла Мірандола: «О чудове і величне призначення людини, якій дано досягти того, чого вона прагне, і бути такою, якою вона хоче! Тварини з утроби матері виходять такими, якими їм призначено залишитися назавжди... Тільки людині дав батько насіння і зародки, що можуть розвиватися по-всякому. Який буде за ними догляд, такі вони принесуть квіти і плоди... Ти лише один, не стримуваний ніякою вузькістю меж, своєю сваволею окреслиш межі тієї природи, в чиї руки я віддав тебе. Посеред світу поставив я тебе, щоб тобі легше було проникнути поглядом у навколишнє. Я створив тебе істотою не небесною, але і не земною, не смертною, але і не безсмертною, щоб ти, далекий від обмежень, сам собі зробився творцем і сам викував остаточно свій образ. Тобі дано можливість опуститися до рівня тварини, але також і можливість піднятися до рівня істоти богоподібної ‑ винятково завдяки твоїй внутрішній волі».

Еразм Роттердамський: «Ви не повірите, яку розвагу, яку потіху, яке задоволення роблять щодня людиська богам! Тверезі передполудневі години боги звикли присвячувати вислуховуванню людських суперечок і обітниць, але коли, хлиснувши нектару, вони втрачають цікавість до предметів важливих, то забираються вище, на небо, і відтіля дивляться вниз. Немає видовища приємнішого! Боже безсмертний, що за вистава ця блазнівська метушня дурнів!.. От чоловік, що сохне за якоюсь жіночкою і тим сильніше закохується, чим менше має взаємності. Ось інший бере собі посаг, а не дружину... Цей запихає собі в горлянку все, що лише вдасться роздобути, хоча, може бути, незабаром йому доведеться голодувати. Цей нічого не знає приємнішого, ніж сон і дозвілля. Є й такі, які вічно галасують і хвилюються з приводу чужих справ, своїми ж зневажаються. Інший ‑ увесь у боргах, а вважає себе багатієм... Цей заради малого і зрадливого прибутку нишпорить морем, довіряючи хвилям і вітрам своє життя, що не можна купити ні за які гроші... Знайдуться і такі, які вбачають зручний шлях до збагачення в тому, щоб прилеститися до самотніх дідків, у той час як інші, прямуючи до тієї ж мети, зваблюють багатих бабусь. Яка потіха для богів, коли і тих і інших буває обдурюють ті, яких вони хотіли надути…»

Блез Паскаль: «Що ж за химера ‑ людина? Яке небачене, яке чудовисько, який хаос, яке поле суперечностей, яке диво! Суддя усіх речей, безглуздий земний хробак, хоронитель істини, стічна яма сумнівів та помилок, слава та сміття Всесвіту. Хто розплутає цей клубок? Дізнайся ж, гордовита людино, що ти – парадокс для себе самої. Примирися. безсилий розум! Замовкни, безглузда природо! Дізнайся ж, що людина є нескінченно вищою від людини!»

Як, на Вашу думку, став можливим перехід від героїв Д. Аліг’єрі і Ф.Петрарки до Гамлета (В.Шекспір) і Дон Кіхота (М. Сервантес). Для аналізу використовуйте судження видатного кінорежисера ХХ ст. М.Козінцева:

«Велич Сервантеса і Шекспіра була в тому, що, побачивши всю намарність гуманістичних ілюзій, вони змогли – один у трагедії, другий у комедії – не тільки показати всю намарність цих ілюзій, але й не загубити віри в людину».

3. «В історії, яка нараховує майже десять тисяч років, ми є першим поколінням, в якому людина повною мірою усвідомила свою власну проблемність. Я маю на увазі те, що вона вже не знає себе самої і усвідомлює це» (М.Шелер).

Прокоментуйте наведене міркування. Як Ви думаєте, які чинники життя та історії призвели до того, що людина перестала себе знати й розуміти? Як із цим пов’язана проблематичність людського буття?

4. «Ми – люди ХХ століття, і нам не відійти від глобальних його проблем. А це, перш за все, проблема сучасного варварства, здичавіння. Це загроза «вічного спокою», тобто можливість вічного перебування у стані ні добра, ні зла, ні буття, ані небуття. Просто ніщо…

Скарби культури тут не гарантія. Така катастрофа може статися до атомної. Бо культура – не сукупність готових цінностей і продуктів, що лише чекають ужитку та усвідомлення. Це здатність і зусилля людини бути, таке володіння живими розрізненнями, що безперервно, знову і знову відновлюється і розширює свої межі». (М.Мамардашвілі)

Чим байдужість і духовна інертність загрожує людству? Чому саме ці почуття, на думку філософа, є найбільшим і найстрашнішим ворогом людини?

5. «Тепер, коли ми навчилися літати у повітрі, як птахи, плавати під водою, як риби, нам не вистачає лише одного: навчитися жити на землі, як люди». (Б.Шоу)

Як Ви можете прокоментувати це твердження? Обґрунтуйте його. Як Ви розумієте вираз: «жити, як люди»? Чому, на Вашу думку, людині необхідно вчитися бути людиною?

ТЕМА 6 Філософська антропологія (заняття 2).

Теми рефератів та доповідей:

1. Цінності людини і людина як цінність.

2. Проблема переоцінки цінностей в житті людини і суспільства.

3. Духовний вимір життя людини.

4. Життя і смерть: етико-філософська рефлексія.

5. Роль особистості в історії.

Завдання для самостійного вивчення:

1. Антропосоціогенез та його системний характер.

2. Категорії людського буття.

3. Потреби, інтереси та ціннісні орієнтири людини.

4. Гуманістичний ідеал людяності і неминуща цінність людського життя.

5. Проблема та поняття сенсу життя. Покликання людини.

6. Проблема співвідношення біологічного і соціального в людині.

7. Феномен людської особистості та проблема її онтологічного статусу.

8. Сутнісні характеристики феномену людини.

9. Людська свідомість і її властивості.

10. Біологія і культура в генезі людини.

Практичні завдання:

1. «Особистістю не народжуються, а стають, розвиваючись; і не стихійно, автоматично, а в процесі активної цілеспрямованої діяльності, в першу чергу, у зв’язку з готовністю і здатністю до індивідуального самовизначення, самостійного вибору і рішення. Людина стає особистістю постільки, оскільки вона здобуває свою духовну, перш за все моральну свободу». (Л.А. Коган)

У чому відмінність між поняттями «індивідуальність» та «особистість»? Як Ви розумієте вираз «здобуття духовної, перш за все моральної свободи» людиною? Чому саме моральна свобода виступає передумовою формування особистості?

2. «У Новий час невір’я перестало бути підозрілим і провокаційним, а віра, зі свого боку, втратила місіонерську переконливість і колишню нетерпимість. В цій еволюції вирішальний удар був нанесений сталінізмом: при спробі стерти з пам’яті все, пов’язане з християнством, раптом стало до болю зрозуміло, що всі ми, віруючі й безбожники, богохульники і святоші, належимо до тієї самої культури, яка сягає коренями у християнське минуле, без якої ми були б лише безтілесними тінями, резонерами,[1] котрі розгубили свій словниковий запас, апатридами[2] духу». (М.Кундера)

Що виступає передумовою сприйняття й оцінки людиною оточуючого світу? Для чого людині мати причетність, укорінення в певній культурі, культурній традиції? Яким чином, на Вашу думку, християнство вплинуло на сучасне життя? Які символи, образи сформувало, які цінності і чесноти прищепило?

3. Ознайомтеся із запропонованим текстом класика української літератури В.Самійленка та дайте відповіді на поставлені питання:

* * *

Якби знаття, що треба жить

І сподіватись, і бажати,

Прожив би так, щоб кожну мить

Для цілі одної віддати,

Щоб і хвилини не згубить.

Якби знаття, що треба жить.

Якби знаття, що все дарма,

Що в русі вічного створіння

Мети ніякої нема,

Навіщо радощі й боління,

Навіщо нам і жизнь сама...

Якби знаття, що все дарма?

Від чого, на Вашу думку, залежить умова формування сенсу життя? Яким чином концепція світоустрою впливає на моделювання людиною самої себе? Для чого людині планувати своє майбутнє?

4. «... коли я кажу, що цінності ведуть або притягають людину, то в цьому мається на увазі, що у людини завжди є свобода: свобода робити вибір між прийняттям і відторгненням того, що пропонується, тобто між тим, чи здійснити потенційний смисл (життя), чи залишити його нереалізованим.

Однак слід усвідомити, що у людини не існує такої речі, як моральний потяг, або навіть релігійний потяг в тому сенсі, який мається на увазі, коли говорять, що людина детермінована базовими інстинктами. Людина не має вихідної схильності до моральної поведінки; у кожному конкретному випадку вона вирішує вчиняти морально. Людина вчиняє так не для того, щоб задовольнити моральний потяг і мати спокійну совість, вона вчиняє так заради справи, якій вона себе присвятила, або заради людини, яку вона кохає, або заради свого Бога. Якщо ж вона дійсно веде себе морально, щоб мати спокійну совість, вона стає фарисеєм[3] і перестає бути справжньою моральною особистістю. Я думаю, що навіть святі не піклувалися про щось інше, окрім як про служіння Богу, і я не думаю, що вони коли б то не було ставили собі за мету бути святими. Якщо б таке сталося, вони стали б скоріше перфекціоністами,[4] аніж святими. Звичайно, «спокійна совість – найкраща подушка», як стверджує німецька приказка; але справжня моральність є дещо більше, ніж снодійне або транквілізатор».[5] (В.Франкл)

Що, на Вашу думку, змушує людину вчиняти морально? Чи може людина вирішити і послідовно реалізовувати у життєдіяльності високоморальну «правильну» поведінку протягом усього життя? Якою має бути, на Ваш погляд, мотивація вчиняти морально?

5. «Людина – це єство, що спрямоване до майбутнього й усвідомлює, що воно проектує себе у майбутнє. Людина – це перш за все проект, що переживається суб’єктивно, а не мох, не пліснява і не цвітна капуста. Нічого не існує до цього проекту, немає нічого на розумоосяжному небі, і людина стане такою, яким є її проект буття… Якщо існування дійсно передує сутності, то людина є відповідальною за те, чим вона є. Отже, перш за все екзистенціалізм віддає кожній людині у владарювання її буття та покладає на неї повну відповідальність за існування». (Ж.-П. Сартр)

Що б Ви відзначили, як новий момент філософської рефлексії у міркуваннях Ж.-П.Сартра? Від чого постає невіддільною людська відповідальність?

ТЕМА 7. Соціальна філософія (заняття 1).

Теми рефератів та доповідей:

1. Соціальна філософія про актуальні проблеми сучасного суспільства.

2. Соціальний простір і час: основні закономірності розвитку.

3. Значення ЗМІ у становленні базових ідей в суспільстві.

4. Проблема суб’єкта і об’єкта історії: підходи до аналізу.

5. Роль історичної пам’яті у здійсненні історичного процесу.

Завдання для самостійного вивчення:

1. Що відрізняє суспільство як систему від інших систем?

2. Чому протиріччя природної та культурної організації людини можна назвати джерелом розвитку суспільства?

3. Визначте, яких якостей надає людині суспільство. Чи залежить суспільство від людини?

4. Як змінюється суспільство під впливом впровадження нанотехнологій?

5. Поясніть, що таке віртуальна реальність. Чи може вона повністю замінити дійсність?

6. Подумайте, чи може людина ефективно існувати у суспільстві, не маючи навичок комунікацій з іншими людьми? Відповідь обґрунтуйте.

7. Розкрийте розуміння історичного процесу як множини цивілізацій.

8. Охарактеризуйте особливості монадологічного розуміння цивілізацій.

9. Визначте, яке значення мають цивілізаційний і формаційний підходи в контексті аналізу сучасного стану України.

10. Чим відрізняються закони історії від юридичних законів?

Практичні завдання:

1. Проаналізуйте твердження: соціальна філософія займається не лише тим, що є, але і тим, що має бути.

2. На прикладах реальних подій життя і професійної діяльності охарактеризуйте основні моменти співвідношення людини і суспільства.

3. «Прогресувати можемо лише ми, людські індивіди, і ми можемо робити це захищаючи та посилюючи ті демократичні інститути, від яких залежить свобода» (К. Поппер).

Як Ви вважаєте, яку позицію займає автор у питанні про співвідношення людини і суспільства? Чи згодні Ви з його думкою?

4. Яким чином, на Вашу думку, осмислення історії може допомогти людини пізнати саму себе? Обґрунтуйте Вашу думку, за допомогою посилань на позиції представників провідних філософських напрямів сучасності.

5. Поясніть, про який «кінець історії» веде мову Ф. Фукуяма. На якій філософській концепції ґрунтується його висновок?

6. Як ви розумієте вислів: “Історія мала б дуже містичний характер, якби “випадковість” не відігравала ніякої ролі”?

7. Розкрийте зміст судження: “Люди самі створюють свою історію, але вони створюють її не так, як їм заманеться...”.

8. Розкрийте зміст вислову: “Кожний прогрес в органічному розвитку є разом з тим і регресом”.

9. Розкрийте зміст тези: “Чим досконаліша демократія, тим ближче момент, коли вона стає непотрібною”.

ТЕМА 7. Соціальна філософія (заняття 2).

Теми рефератів та доповідей:

1. Інтернет і глобалізація.

2. Актуальні завдання сьогоднішнього осмислення глобальних проблем.

3. Філософія культури і парадигми філософського мислення.

4. Українська правова культура: діалектика національного і загальнолюдського.

5. Кризові явища та народження нової культури.

Завдання для самостійного вивчення:

1. Назвіть витоки, рушійні сили та чинники суспільного прогресу.

2. Чи погоджуєтеся Ви з тим, що науковий прогрес обмежує свободу людини?

3. Окресліть існуючі підходи до тлумачення інформаційного суспільства.

4. Виділіть позитивні та негативні наслідки глобалізації?

5. Якими, на Вашу думку, повинні бути міжкультурні зв’язки за умов глобалізації сучасного культурно-історичного процесу?

6. Як співвідносяться культура і природа людини?

7. Назвіть причини загострення питання про культуру наприкінці ХІХ – у ХХ ст.?

8. Як Ви розумієте «елітарність» культури?

9. Проаналізуйте головні тенденції розвитку культури наприкінці ХХ – початку ХХІ ст.

10. Порівняйте позитивні оцінки цивілізації з негативними, спробуйте зробити самостійні, але аргументовані висновки.

Практичні завдання:

1. Окресліть морально-психологічні наслідки науково-технічного прогресу в контексті юридично-правової їх оцінки.

2. Дайте визначення поняттю «глобалізація». Яке значення вкладають в це поняття такі дисципліни як економіка, соціологія, історія, культурологія та соціальна філософія?

3. Чи згодні Ви з тим, що цивілізація має соціальний характер, а культура індивідуальний? Чи може технічний прогрес негативно впливати на розвиток культури? Наведіть приклади.

4. Як Ви вважаєте, чи може існувати людина і суспільство поза тим, щоб впливати на середовище, змінювати його? Визначте заходи, що сприяли б уникненню найперших загроз сучасному людству.

5. Відомий французький просвітник Ж.-Ж. Руссо писав: «Наші душі розбещувалися по мірі того, як вдосконалювалися наука та мистецтво. Вони обвивають гірляндами квітів пута, що накладаються на людей, заглушають природне почуття свободи».

Як Ви вважаєте, чим могла бути викликана така негативна оцінка культури? Чи згодні Ви з тим, що розвиток науки і мистецтва негативно позначається на стані культури та моралі? Чи погоджуєтесь Ви з тим, що науковий прогрес обмежує свободу людини?

6. Проаналізуйте наведені визначення поняття «культура». Визначте переваги та недоліки наступних визначень. Обґрунтуйте Вашу думку, за допомогою посилань на позиції представників провідних філософських напрямів сучасності:

а) культура ‑ це все створене людьми у процесі фізичної та розумової праці для задоволення різноманітних матеріальних та духовних потреб суспільства;

б) культура ‑ це сукупність матеріальних та духовних цінностей, а також способів їх створення, вміння використовувати їх для прогресу людства та передача від покоління до покоління;

в) культура ‑ це сукупність ідей, що переходять від індивіда до індивіда шляхом символічних дій, слів або наслідування;

г) культура ‑ це сума всіх видів діяльності людей, звичаїв, вірувань, знань;

д) культура ‑ це така поведінка людини, якій вона навчилася, а не наслідувала генетично.

7. Прокоментуйте наведені міркування. Що вважає І.Я.Франко основою поступу? Якою мірою сучасні уявлення про розвиток суспільства відповідають його твердженням? Чому відкриття письма та друкарства письменник вважав найважливішими подіями в історії поступу?

“Поступ не тримається одного місця, а йде, мов буря, з одного краю до іншого, лишаючи по часах оживленого духу пустоту та занепад... В історії людства бачимо два великі факти, що дивують нас як... надзвичайно важливі для поступу, як, мабуть, жодні інші. Цими фактами є: винайдення письма і винайдення друку. Обидва ті факти стоять, як велетенські верстові стовпи на межах великих епох. Людство споконвіку прагне до однієї мети ‑ до щастя. Того щастя вона досягне аж тоді, коли наука і праця зіллються для неї воєдино, коли всяка наука її буде корисною працею для суспільства, а всяка праця буде виявом її розвинутої думки, розуму, науки” (І. Франко).

ТЕМА 8. Основи філософії права (заняття 1).

Теми рефератів та доповідей:

1. Роль правового світогляду у формуванні особистості юриста.

2. Філософсько-світоглядний сенс права як феномена культури.

3. Ґенеза уявлень про право в європейській культурі та цивілізації.

4. Основні підходи до визначення ключового питання філософії права.

5. Основні аспекти предмета філософії права.

Завдання для самостійного вивчення:

1. Чи відрізняються предмет і об’єкт філософії права?

2. Що таке система філософських та юридичних наук?

3. Які місце і роль філософія права у системі філософських наук?

4. Які місце і роль філософія права у системі юридичних наук?

5. Які основні функції філософії права?

6. Чи можна одну з функцій філософії права вважати головною?

7. Чому, на Ваш погляд, існує багато різних «філософій права»?

8. Як Ви розумієте сутність наукового та філософського (діалектичного, синергетичного, семіотичного) підходу до права?

9. Наведіть погляди різних вчених щодо сутності філософії права та її ознак.

10. Визначте основні етапи становлення і розвитку філософії права.

Практичні завдання:

1. Розробіть схему, яка б відображала структуру філософії права.

2. Здійсніть порівняльний аналіз системи філософських наук і структури філософії права.

3. Порівняйте методологічну і світоглядну функції філософії права.

4. Прокоментуйте вислів мислителя з філософсько-правових позицій: «Єдине джерело права – загальна свідомість усього народу, загальний дух його» (Ф. Лассаль).

5. Прокоментуйте вислів мислителя з філософсько-правових позицій: «Більшість має за собою владу, але не право; меншість завжди має за собою право» (Г. Ібсен).

6. Дайте власну характеристику наступному твердженню: «Право – це все те, що істинно і справедливо» (В. Гюґо). Хто з філософів права підтримував цю думку? Наведіть подібні твердження інших мислителів.

7. Прокоментуйте вислів мислителя з філософсько-правових позицій: «Щоб країна могла жити, потрібно, щоб жили права» (А. Міцкевич). Що мав на увазі письменник під «життям прав»?

8. Дайте оцінку твердженню мислителя з філософсько-правових позицій: «Те, що пов’язано з законом, дає право. Але саме по собі це право не є ні правом розуму, ні правом справедливості; це право сили» (Ж. О. де Ламетрі). До якого напряму в філософії права ми могли б віднести це твердження сьогодні?

9. Наведіть погляди різних вчених щодо сутності філософії права та її ознак. Законспектуйте основні положення щодо визначення предмета філософії права в різних навчальних виданнях.

10. Визначте основні етапи становлення і розвитку філософії права як науки.

ТЕМА 8. Основи філософії права (заняття 2).

Теми рефератів та доповідей:

1. Значення філософії права в підготовці майбутніх юристів.

2. Природне і позитивне право як базові структурні елементи правової реальності.

3. Основні форми буття права: ідея права, закон, правове життя.

4. Право як вимір суспільного та індивідуального блага.

5. Право як свобода та відповідальність.

Завдання для самостійного вивчення:

1. За якими критеріями визначають і поділяють типи праворозуміння? В чому протилежність і взаємодоповнюваність цих позицій?

2. Які світоглядно-методологічні джерела і особливості, переваги і недоліки юридичного позитивізму як основної концепції позитивістського типу праворозуміння?

3. Розкрийте співвідношення права і закону, права і влади як одвічних проблем філософії права.

4. У чому полягає гуманістична природа природно-правової концепції праворозуміння? Назвіть головні складові елементи ідеї права.

5. Які теоретико-методологічні передумови, межі й можливості юснатуралізму?

6. Які основні рівні в структурі правової реальності можна виділити?

7. Якою є особливість античного та християнського тлумачення проблем блага? Назвіть специфічні правові характеристики (компоненти) всезагального блага.

8. Як співвідносяться поняття: всезагальне благо, цінність і право?

9. Які характерні риси основних концепцій справедливості?

10. Який механізм впливу правових ціннісних установок на соціальну активність особистості?

Практичні завдання:

1. Здійсніть порівняльний аналіз юснатуралізму та юридичного позитивізму як типів праворозуміння. Складіть відповідну таблицю.

2. Порівняйте за самостійно визначеними критеріями об’єктивістський та суб’єктивістський способи обґрунтування права.

3. Розробіть схему, яка б відображала структуру правової реальності з визначенням змісту її основних рівнів.

4. Наведіть погляди різних вчених щодо сутності права та його природи. Законспектуйте основні положення одного з першоджерел.

5. Уважно прочитайте вислів мислителя та прокоментуйте його в аудиторії: «Рівність прав не в тому, що всі ними користуються, а в тому, що вони всім надані». Що хотів Луцій Анней Сенека (Молодший) сказати цим твердженням і як він розуміє рівність?

6. Поміркуйте над цим положенням: «Ніхто, звичайно, не народжується на світ з уже готовими поняттями про право і справедливість, але людська природа влаштована так, що у певному віці ці істини природним чином виробляються» (Вольтер (Марі Франсуа Аруе)). Чи можна вважати Вольтера юснатуралістом?

7. Проаналізуйте наступну тезу з позиції філософії права: «У вільних країнах кожна людина має право висловлювати свою думку, і кожна людина має право його не слухати» (Г. Норман Коллі). Який практичний юридичний сенс даного вислову?

8. Чи погоджуєтесь Ви із наступним твердженням: «Право – перевага, яким природа наділила сильного перед слабким, для того щоб слабкий йому підкорився» (У. Бренн)? Обґрунтуйте Вашу позицію.

9. Дайте власну оцінку наступному твердженню: «Міжнародні закони існують тільки в збірниках міжнародних законів» (А. Ейнштейн)? Що мав на увазі мислитель і що спонукало його до такого висновку?

10. Складіть схему, в якій були б відображені основні елементи ідеї права та графічно зобразіть зв’язки між ними.