Навчальні матеріали

Тема 9. Розслідування та облік професійних захворювань, нещасних випадків

  • 1. Професійні захворювання
  • 2. Розслідування нещасних випадків, що сталися з працівниками на підприємствах,
    в установах та організаціях
  • 3. Розслідування та облік нещаснихвипадків в МВС України
  • 4. Розслідування та порядок обліку нещасних випадків, не пов’язаних з виконанням
    трудових обов’язків
  •     Список використаних джерел

    • 1. Професійні захворювання

    Професійні захворювання загрожують працівникам найрізноманітніших галузей не тільки в Україні, а й в усьому світі. Будь-яка, навіть улюблена і бажана робота, не застрахована від певних ризиків і неприємностей. Багато професій пов’язані з небезпекою і шкодою для здоров’я. Звичайні офісні працівники і ті ризикують здоров’ям: просиджуючи нерухомо по кілька годин у своїх кабінетах, вони наражають себе на ризик отримати певний, зумовлений роботою розлад здоров’я.

    До професійних захворювань належать такі захворювання, що виникли внаслідок професійної діяльності працюючого та зумовлені виключно або переважно впливом шкідливих речовин, певних видів робіт та інших факторів, пов’язаних із роботою. Профзахворювання поділяють на два основних види: гострі та хронічні.

    До гострих професійних захворювань (інтоксикацій) належать хвороби, які виникають раптово, після одноразового (протягом не більше однієї робочої зміни) впливу відносно високих концентрацій хімічних речовин, що знаходяться в повітрі робочої зони, або рівнів чи доз інших несприятливих факторів. Якщо якийсь фактор впливав на працівника впродовж певного часу й ефект від нього накопичувався тривалий термін, то в цьому випадку йдеться про хронічне професійне захворювання.

    Ранні прояви порушення здоров’я працівника, пов’язані з роботою, можуть бути встановлені при проведенні планових медичних оглядів працівників. На жаль, сьогодні більшість хворих із професійними захворюваннями, виявленими вперше, складають особи, які самостійно звертаються до лікарського закладу, а не хворі, профзахворювання яких виявлено під час проведення обов’язкових медичних оглядів.

    Як свідчить практика, працівники, які звертаються до лікарського закладу самостійно, вже мають такі прояви та ознаки профзахворювання, що створюють значні труднощі при виконанні ними роботи і призводять до непрацездатності, а іноді – інвалідності.

    В Україні існують певні норми, а також Перелік професійних захворювань, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2000 № 1662 – основний документ, яким регламентується встановлення діагнозу професійного захворювання, його зв’язок з виконуваною роботою або професією, вирішення питань медичної і трудової реабілітації, розгляд питань, пов’язаних із відшкодуванням власником підприємства, установи чи організації шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я, пов’язаного з виконанням ним трудових обов’язків.

    Усі випадки хронічних професійних захворювань незалежно від строку їх настання підлягають розслідуванню.

    Хронічне професійне захворювання (отруєння) не завжди супроводжується втратою працездатності. Випадки професійних інфекційних захворювань та хронічних професійних інтоксикацій розслідуються як хронічні професійні захворювання (отруєння).

    Віднесення захворювання до хронічного професійного здійснюється відповідно до процедури встановлення зв’язку захворювання з умовами праці згідно з цим Порядком та переліком професійних захворювань, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 р. № 1662.

    Перелік професійних захворювань має сім основних груп:

    1. Захворювання, зумовлені гострим впливом хімічних факторів. До цієї групи належать хронічні отруєння та їх наслідки, самостійні чи в поєднанні з іншими ураженнями: анемією, нефропатією, гепатитом, ураженням очей, кісток, нервової системи, органів дихання токсичного характеру. Сюди ж відносять хвороби шкіри, металеву лихоманку тощо.
    2. Захворювання, що виникли через вплив промислових аерозолів. Це різні пневмоконіози, професійні бронхіти, бісиноз, емфізема легенів, дистрофічні зміни верхніх дихальних шляхів.
    3. Хвороби, що виникли в результаті впливу фізичних факторів. Очолює цей список променева хвороба і променеві ураження в гострій і хронічній стадіях, розлади вегетосудинної системи, ангіоневроз. Сюди ж належать електроофтальмія, вібраційна хвороба, нейросенсорна глухуватість, катаракта, кесонна хвороба, перегріви, механічні епідермози, опіки й ураження лазерним випромінюванням.
    4. Захворювання, що виникли в результаті фізичних перевантажень та певних перенапружень систем і органів тіла. У цьому списку – координаторні неврози, полі- і мононевропатії, радикулопатії шийно-плечової та попереково-крижової частин, хронічні міофібрози плеча та передпліччя, тендовагініти, периартроз, варикозне розширення вен, неврози і багато інших хвороб, у тому числі деякі розлади статевої сфери.
    5. Хвороби, зумовлені впливом біологічних факторів. Це – інфекційні та паразитарні хвороби, набуті в процесі професійної діяльності в результаті контакту з хворими, дисбактеріози і кандидози, обумовлені контактом із зараженими речовинами, мікози відкритих ділянок шкіри.
    6. Алергічні захворювання: риніти, бронхіти й інші прояви алергії, що виникли в результаті необхідного контакту з речовинами та сполуками, які містять алергени.
    7. Новоутворення злоякісного характеру (рак). Це пухлини печінки, шкіри, сечового міхура, лейкоз, ракові захворювання шлунка, пухлини рота та органів дихання, кісток, спричинені впливом шкідливих речовин, присутніх на робочому місці.

    Зазначимо, що це не повний список професійних захворювань, а лише загальні поняття. Чи належить недуга до профзахворювання – в підсумку вирішують фахівці, які попередньо досліджують умови праці, знайомляться з результатами щорічних планових обстежень (медкомісії), з’ясовують вплив зовнішніх шкідливих факторів, які на могли впливати на працівника на його робочому місці.

    У разі підозри наявності в працівника хронічного професійного захворювання (отруєння) з метою встановлення діагнозу складається санітарно-гігієнічна характеристика умов праці, що є одним з документів, з урахуванням якого вирішується питання про зв’язок хронічного професійного захворювання (отруєння) з впливом шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу.

    Санітарно-гігієнічна характеристика складається лікарем з гігієни праці територіального органу Держпраці за фактичним місцезнаходженням підприємства (установи, організації), де працює хворий, на запит керівника закладу охорони здоров’я, що забезпечує надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги, за поданням лікаря-профпатолога із залученням (у разі потреби) голови та членів комісії закладу охорони здоров’я, який проводить періодичні медичні огляди.

    При визначенні характеру професійного захворювання завданням лікаря є встановлення того, наскільки ймовірно, що хвороба працівника викликана дією шкідливих робочих факторів, а завданням роботодавця – ідентифікувати шкідливі фактори, які могли впливати на працівника в процесі його трудової діяльності. Вид профзахворювання обов’язково враховується при встановленні діагнозу «профзахворювання» і призначенні разових і постійних компенсацій та пільг.

    Відповідно до ст. 22 Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань та аварій.

    Для цивільних осіб розслідування та облік професійних захворювань здійснюється відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337, а для працівників МВС України – на підставі вимог наказу МВС України від 27.12.2002 р. № 1346 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України».

    Військово-лікарська комісія визначає причинний зв’язок захворювань (поранень) в поліцейських, військовослужбовців НГУ та колишніх осіб рядового й начальницького складу МВС, колишніх військовослужбовців НГУ у всіх випадках при медичному огляді, коли їм встановлено діагноз. Постанова ВЛК про причинний зв’язок захворювання (поранення, контузії, травми, каліцтва) виноситься на підставі достовірних даних про обставини, за яких воно отримано.

    Усім особам рядового і начальницького складу та військовослужбовцям, які отримали захворювання (поранення, контузію, травму, каліцтво), підрозділи по роботі з особовим складом органів Національної поліції або командування військових частин НГУ оформляють акт про нещасний випадок (поранення) на підставі матеріалів службової перевірки, дізнання, слідства або кримінальної справи, атестації, службової характеристики, довідки лікувальної установи, історії хвороби або витягу з неї, свідоцтва про хворобу, запису лікаря лікувальної установи в картці амбулаторного хворого, довідки архівної установи з викладенням обставин, при яких воно отримано.

    Причинний зв'язок захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв) поліцейським та військовослужбовцям встановлюється ВЛК у всіх випадках встановлення їм відповідного діагнозу.

    Постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв) поліцейських приймаються у таких формулюваннях, наприклад:

    1) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане з безпосередньою участю в антитерористичній операції при виконанні службових обов’язків» - якщо поранення, травма, контузія або каліцтво одержано під час виконання службових обов'язків при безпосередній охороні суверенних прав України, захисту її незалежності та територіальної цілісності, здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угрупувань, під час проведення антитерористичних операцій (далі - АТО);

    2) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням службових обов'язків» - якщо поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане під час виконання службових обов’язків, пов’язаних із здійсненням повноважень та основних завдань поліції;

    3) при ураженнях, зумовлених термічними факторами (опіки, обмороження), впливом радіоактивних речовин, інших джерел іонізуючого випромінювання, компонентами ракетного палива, джерел електромагнітного поля, а також дією токсичних речовин, які виникають у зв'язку з виконанням службових обов'язків, приймається постанова: «Травма (зазначення фактору), ТАК, пов'язана з виконанням службових обов'язків»;

    4) «Захворювання, поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням службових обов’язків при перебуванні в країнах, де велись бойові дії» - якщо захворювання діагностовано, поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане в період служби в країнах на території інших держав, які вели бойові дії, згідно з Переліком держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1994 року № 63;

    5) «Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням служби в поліції» - якщо воно діагностовано в період проходження служби в поліції або органах внутрішніх справ (міліції) або коли захворювання було діагностовано до служби, а в період служби досягло такого розвитку, що призводить до прийняття рішення про непридатність;

    8) «Захворювання, ТАК, пов'язане з виконанням службових обов'язків з ліквідації наслідків аварії» (вказується АЕС, ядерний об’єкт, ядерна енергетична установка тощо);

    9) «Захворювання, ТАК, пов'язане з наслідками ядерної катастрофи (зазначити якої) в період проходження служби» - якщо захворювання діагностовано в період проходження служби в зонах підвищеного радіаційного забруднення внаслідок аварії (АЕС чи інший ядерний об’єкт).

    10) «Захворювання, НI, не пов'язане зі службою» - якщо воно було діагностовано до вступу на службу і служба в поліції або органах внутрішніх справ (міліції) не вплинула на його перебіг.

    Постанова в такому формулюванні приймається також за наслідками поранень (контузій, травм, каліцтв) та будь - яких інших вад і хвороб, якщо вони були одержані до служби, а служба у поліції або органах внутрішніх справ (міліції) не вплинула на них й, відповідно, на ступінь придатності до служби;

    Постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання, поранення (контузії, травми, каліцтва), яке призвело поліцейського до смерті, приймається в редакції одного з формулювань, зазначених вище. Встановлення зазначеного причинного зв’язку проводиться штатними ВЛК за направленням підрозділів кадрового забезпечення.

    Установлювати причину інвалідності колишніх осіб рядового й начальницького складу і військовослужбовців правочинні тільки медико-соціальні експертні комісії (МСЕК) Міністерства охорони здоров'я України, які при винесенні свого висновку керуються постановою військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв).


    2. Розслідування нещасних випадків, що сталися з працівниками на підприємствах,
    в установах та організаціях

    Згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві» від 14.04.2019 р. № 337 нещасний випадок - обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов’язків або в дорозі (на транспортному засобі підприємства чи за дорученням роботодавця), внаслідок яких заподіяно шкоду здоров’ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, гострого професійного захворювання та інших отруєнь, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрусу, зсуву, повені, урагану тощо), контакту з представниками тваринного та рослинного світу, які призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, зникнення тощо.

    Прихований нещасний випадок на виробництві – нещасний випадок, про який роботодавець, потерпілий або працівник, який його виявив, не повідомив у встановлений цим Порядком строк відповідним органам та установам, або нещасний випадок, розслідування якого не проведено комісією підприємства (установи, організації)

    Потерпілий або працівник, який виявив нещасний випадок чи інша особа - свідок нещасного випадку повинні вжити всіх можливих заходів, необхідних для надання допомоги потерпілому та негайно повідомити про нещасний випадок безпосередньому керівникові робіт, службі охорони праці підприємства або іншій уповноваженій особі підприємства.

    Безпосередній керівник робіт чи інша уповноважена особа підприємства зобов’язані терміново організувати надання першої домедичної допомоги потерпілому та забезпечити у разі потреби його направлення до закладу охорони здоров’я, негайно повідомити роботодавцеві про те, що сталося, а також зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку на робочому місці у такому стані, в якому вони були на момент нещасного випадку, якщо це не загрожує життю та здоров’ю інших працівників і не призведе до більш тяжких наслідків або порушення виробничих процесів.

    Про кожний нещасний випадок свідок, працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу уповноважену особу підприємства і вжити заходів для надання необхідної допомоги.

    Керівник робіт (уповноважена особа підприємства) у свою чергу зобов’язаний:

    Заклад охорони здоров’я зобов’язаний невідкладно передати з використанням засобів зв’язку (факс, телефонограма, електронна пошта) та протягом доби на паперовому носії екстрене повідомлення про звернення потерпілого з посиланням на нещасний випадок або гостре професійне захворювання на виробництві (у разі можливості з висновком про ступінь тяжкості травм):

    Заклад охорони здоров’я повинен провести необхідні дослідження для визначення наявності в організмі потерпілого алкоголю (наркотичних засобів чи токсичних або отруйних речовин) і визначити ступінь його сп’яніння. Відповідний висновок чи витяг з протоколу (з окремим позначенням у разі відмови потерпілого визначити ступінь сп’яніння), довідку із зазначенням діагнозу і висновок про ступінь тяжкості травми, заклад охорони здоров’я безоплатно надає протягом однієї доби з моменту одержання запиту від роботодавця або голови комісії з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння).

    У разі отримання інформації про нещасний випадок або гостре професійне захворювання роботодавець зобов’язаний повідомити про нещасний випадок:

    На підприємстві утворюється комісія з розслідування нещасних випадків або гострих професійних захворювань. Комісія утворюється наказом роботодавця не пізніше наступного робочого дня після отримання інформації про нещасний випадок або гостре професійне захворювання від безпосереднього керівника робіт, повідомлення від закладу охорони здоров’я, заяви потерпілого, членів його сім’ї чи уповноваженої ним особи.

    До складу комісії входять:

    До складу комісії не може входити безпосередній керівник потерпілого.

    У разі потреби до складу комісії можуть включатися посадові особи Держпраці або її територіального органу за галузевим напрямом.

    Нещасний випадок або гостре професійне захворювання (отруєння), що сталися з працівником, який тимчасово переведений в установленому порядку на інше підприємство (в установу, організацію) або виконував роботу за сумісництвом, розслідуються та беруться на облік підприємством , на яке працівника переведено або на якому він виконував роботу за сумісництвом.

    Нещасний випадок або гостре професійне захворювання (отруєння), що сталися з працівником особового складу аварійно-рятувальної служби, залученим до ліквідації наслідків надзвичайної ситуації на об’єктах підприємства (установи, організації) за договором (угодою), розслідуються зазначеним підприємством за участю представника аварійно-рятувальної служби.

    Такі нещасний випадок або гостре професійне захворювання беруться на облік аварійно-рятувальною службою.

    Нещасні випадки або гострі професійні захворювання (отруєння), що сталися на ядерних установках, підпорядкованих Держатомрегулюванню, розслідуються комісією, яка утворюється наказом Держатомрегулювання.

    Нещасні випадки та / або гострі професійні захворювання (отруєння), що сталися з учнями, студентами, аспірантами, докторантами закладів освіти під час проходження виробничої практики на підприємстві під керівництвом посадових осіб цього підприємства (установи, організації), розслідуються комісією підприємства (установи, організації), де сталися нещасний випадок та / або гостре професійне захворювання (отруєння), за участю представника закладу освіти та беруться на облік підприємством .

    Нещасні випадки табо гострі професійні захворювання (отруєння), які сталися з особами, що утримуються в установах виконання покарань або слідчих ізоляторах, під час виконання ними робіт на підприємстві за спеціальними договорами під керівництвом посадових осіб цього підприємства, розслідуються комісією підприємства, де сталися нещасний випадок або гостре професійне захворювання, за участю представника установи виконання покарань або слідчого ізолятора та беруться на облік підприємством .

    Факт настання нещасного випадку або гострого професійного захворювання на виробництві може бути встановлено у судовому порядку.

    Якщо такий факт встановлено у судовому порядку і нещасний випадок або гостре професійне захворювання не підлягають спеціальному розслідуванню, розслідування організовує підприємство, де сталися такі випадок та / або гостре професійне захворювання, або його правонаступник у разі реорганізації цього підприємства (установи, організації).

    Розслідування нещасного випадку або гострого професійного захворювання комісією підприємства (установи, організації) проводиться протягом п’яти робочих днів з дня утворення комісії.

    У разі виникнення потреби у проведенні лабораторних досліджень, експертизи, випробувань для встановлення обставин і причин настання нещасного випадку або гострого професійного захворювання, розслідування може бути продовжене роботодавцем за письмовим погодженням з територіальним органом Держпраці до отримання відповідних висновків, матеріалів, відповідей, пояснень тощо.

    Комісія (спеціальна комісія) зобов’язана:

    Рішення щодо визнання нещасного випадку або гострого професійного захворювання пов’язаними чи не пов’язаними з виробництвом приймається комісією шляхом голосування простою більшістю голосів. У разі рівної кількості голосів членів комісії голос голови комісії є вирішальним.

    Голова та члени комісії мають право одержувати усні та письмові пояснення щодо нещасного випадку, проводити опитування роботодавця, посадових осіб та інших працівників підприємства, потерпілих, свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб.

    Голова комісії має право надсилати необхідні запити під час розслідування нещасного випадку, вносити пропозиції щодо розподілу функцій між членами комісії.

    У разі невиконання членами комісії обов’язків, визначених цим Порядком, голова комісії має право надсилати керівникам органів (підприємств, установ, організацій тощо), представники яких входять до складу комісії , подання про неналежне виконання ними обов’язків, визначених цим Порядком, та запит щодо визначення іншого представника для включення до складу комісії .

    Розслідування нещасних випадків, що сталися внаслідок події під час руху транспортних засобів усіх видів, проводиться з обов’язковим використанням відомостей (матеріалів) розслідування такої події (протокол огляду та ескіз місця події, пояснення свідків, висновки, постанови тощо), підготовлених відповідними органами досудового розслідування.

    На запит голови комісії відповідними органами досудового розслідування протягом 10 днів після закінчення досудового розслідування надаються відомості про обставини та причини події під час руху транспортних засобів усіх видів, а також осіб, які допустили порушення вимог законодавства.

    Протягом трьох робочих днів після формування матеріалів розслідування роботодавець повинен надіслати їх відповідним посадовим особам зацікавлених установ, а також потерпілому, членам його сім’ї чи уповноваженій ними особі.

    Розслідування проводиться у разі настання нещасного випадку, у тому числі про які своєчасно не повідомлено роботодавцю чи внаслідок яких втрата працездатності потерпілого настала не одразу.

    Строк давності для розслідування нещасних випадків та/або гострих професійних захворювань (отруєнь) на виробництві становить три роки з дня їх настання. У разі встановлення факту нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) рішенням суду розслідування проводиться незалежно від дати їх настання.

    Обставини, за яких нещасний випадок визнаються пов’язаними з виробництвом, є:

    1) виконання потерпілим посадових обов’язків згідно з внутрішнім трудовим розпорядком, у тому числі у відрядженні;

    2) перебування потерпілого на робочому місці, на території підприємства (установи, організації) або в іншому місці під час виконання трудових обов’язків чи завдань роботодавця з моменту прибуття на підприємство до відбуття з нього, що фіксується відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, у тому числі в робочий і надурочний час;

    3) підготовка до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь виробництва, засобів захисту, одягу, а також здійснення заходів щодо особистої гігієни, пересування працівника з цією метою по території підприємства перед початком роботи та після її закінчення;

    4) виконання завдань за письмовим розпорядженням роботодавця в неробочий час, під час відпустки, у вихідні, святкові та неробочі дні;

    5) виконання потерпілим дій в інтересах підприємства (установи, організації), де він працює, що не належать до його трудових обов’язків;

    6) раптова смерть внаслідок гострої серцево-судинної недостатності, ішемічного інсульту, серцево-судинної недостатності або порушення мозкового кровообігу під час перебування на підземних роботах або після підйому на поверхню з даною ознакою, що підтверджено медичним висновком;

    7) раптове погіршення стану здоров’я потерпілого, одержання травм або його смерть під час виконання трудових обов’язків внаслідок впливу шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу, що підтверджено медичним висновком, або у разі, коли потерпілий не пройшов обов’язкового медичного огляду відповідно до законодавства, а робота, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку;

    8) проїзд на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підприємству;

    9) проїзд згідно з установленим завданням і маршрутом до місця чи з місця відрядження;

    10) використання власного транспортного засобу в інтересах підприємства з дозволу або за письмовим дорученням роботодавця (безпосереднього керівника робіт);

    11) перебування потерпілого у транспортному засобі або на його стоянці, на території вахтового селища;

    12) прямування до об’єкта (між об’єктами) обслуговування за затвердженим маршрутом або до будь-якого об’єкта за дорученням роботодавця;

    13) перебування на території підприємства або в іншому визначеному роботодавцем місці у зв’язку з проведенням виробничої наради, одержанням заробітної плати, проходженням обов’язкового медичного огляду, навчання тощо;

    14) надання підприємством благодійної допомоги іншим підприємствам (установам, організаціям) за наявності відповідного рішення роботодавця;

    15) однократний вплив на працівника шкідливих чи небезпечних виробничих факторів, внаслідок яких у нього виникло гостре професійне захворювання (отруєння), за наявності висновку закладу охорони здоров’я;

    16) вплив небезпечних, шкідливих або інших виробничих факторів під час технологічної перерви або перерви для відпочинку чи харчування на території підприємства згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку, що підтверджено висновком закладу охорони здоров’я або експертної комісії;

    17) заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень іншою особою або його вбивство під час виконання чи у зв’язку з виконанням трудових (посадових) обов’язків або дій в інтересах підприємства незалежно від початку досудового розслідування, крім випадків з’ясування з іншою особою особистих стосунків невиробничого характеру, що встановлено комісією з розслідування або підтверджено висновком компетентних органів;

    18) погіршення стану здоров’я внаслідок отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсичними чи отруйними речовинами, а також їх дії (асфіксія, зупинка серця тощо), що підтверджено медичним висновком, якщо це пов’язано із застосуванням таких речовин у виробничому процесі чи порушенням вимог щодо їх зберігання та транспортування;

    19) ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій на виробничих об’єктах і транспортних засобах, що використовуються підприємством;

    20) скоєння самогубства працівником плавскладу на суднах морського, річкового та рибопромислового флоту в разі перевищення обумовленого колективним договором строку перебування у рейсі або його смерті під час перебування у рейсі внаслідок впливу шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу;

    21) оголошення працівника померлим внаслідок зникнення під час виконання ним трудових (посадових) обов’язків (відповідно до ухваленого рішення суду);

    22) одержання травм під час використання транспортних засобів, устатковання, інструментів, матеріалів тощо, що належать і використовуються підприємством (установою, організацією), у разі їх несправності, що підтверджено відповідними висновками;

    23) одержання травм або смерть потерпілого під час виконання трудових (посадових) обов’язків у разі перебування його у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп’яніння за наявності технічних або організаційних причин настання нещасного випадку або у разі, коли потерпілий не був відсторонений від виконання робіт відповідно до вимог правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства;

    24) виконання фізичною особою - підприємцем виду робіт, зазначеного в документах обов’язкової звітності, за обставин, зазначених у попередніх підпунктах;

    25) виконання робіт особами, які працюють на умовах цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, особами, які провадять незалежну професійну діяльність, за обставин, зазначених у підпунктах 1-23;

    26) виконання робіт особою, яка фактично допущена до роботи без оформлення трудового договору (контракту), у разі підтвердження факту перебування потерпілого у трудових відносинах з роботодавцем за обставин, зазначених у підпунктах 1-23.

    Спеціальне розслідування нещасних випадків. Спеціальному розслідуванню підлягають:

    Факт перебування потерпілого у трудових відносинах з роботодавцем, якщо працівник фактично допущений до роботи без оформлення трудового договору (контракту), встановлюється посадовими особами Держпраці або її територіального органу чи у судовому порядку.

    Розслідування нещасних випадків, що спричинили тяжкі наслідки, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого, може проводитися комісією підприємства у разі надання територіальним органом Держпраці письмового доручення роботодавцю протягом наступного робочого дня після отримання повідомлення про нещасний випадок.

    Віднесення нещасних випадків до таких, що спричинили тяжкі наслідки, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого, здійснюється на підставі висновку про ступінь тяжкості травми згідно з Класифікатором розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженим МОЗ.

    Держпраці або її територіальним органом утворюється комісія із спеціального розслідування (далі - спеціальна комісія).

    Спеціальна комісія утворюється протягом одного робочого дня після отримання від роботодавця письмового повідомлення про нещасний випадок або за інформацією, отриманою з інших джерел (органу досудового розслідування, звернень потерпілого або членів його сім’ї чи уповноваженої ними особи, первинних організацій і територіальних об’єднань профспілок).

    До складу спеціальної комісії входять:

    У разі настання нещасного випадку на території іншого підприємства (установи, організації) до складу спеціальної комісії включаються представники такого підприємства (установи, органі


    3. Розслідування та облік нещаснихвипадків в МВС України

    Нещасний випадок з працівником поліції, на відміну від нещасного випадку з цивільною особою, має свій аспект – це пов’язано з тим, що сама специфіка діяльності органів Національної поліції призводить до екстремальних ситуацій, за яких виникає загроза життю і здоров’ю як для працівників поліції , так і оточуючих їх цивільних громадян.

    Урегулювання питань, пов’язаних із розслідуванням і веденням обліку нещасних випадків, що сталися в органах Національної поліції України, регламентується наказом МВС України від 27.12.2002 р. № 1346 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України».

    Наведений наказ МВС України визначає: класифікацію нещасних випадків, порядок повідомлення безпосереднього начальника про нещасні випадки, порядок проведення звичайного і спеціального розслідування та порядок звітності про нещасні випадки.

    Розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров’я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі. Всі ці негативні події відносяться до нещасних випадків.

    Нещасні випадки в МВС України поділяються на такі різновиди:

    Нещасний випадок може бути визнаним таким, що «трапився при виконанні службових обов’язків», якщо він стався в період проходження служби під час:

    До категорії «нещасний випадок, що трапився при виконанні службових обов’язків» також належать нещасні випадки, які виникли за таких обставин:

    До «нещасного випадку, що трапився в період проходження служби і не пов’язаний з виконанням службових обов’язків», відноситься нещасний випадок (у тому числі поранення), що стався:

    Залежно від тяжкості наслідків нещасного випадку розслідування може бути:

    За результатами будь-якого із зазначених вище розслідувань комісією складаються акти:

    Акт форми Н-1 дає право потерпілому на відшкодування завданої йому шкоди і виплати йому допомоги Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Акт форми НТ такого права не дає.

    Про кожний нещасний випадок працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу посадову особу підрозділу і вжити заходів до надання необхідної допомоги.

    Керівник (посадова особа) зобов’язаний терміново організу-вати надання медичної допомоги потерпілому, а також повідомити про те, що сталося, керівника підрозділу, інспекцію державного нагляду за охороною праці при ГУМВС, УМВС. У разі нещасного випадку (поранення), що стався внаслідок пожежі, повідомити місцеві органи державної пожежної охорони, а при гострому професійному захворюванні чи отруєнні – санітарну епідеміологічну станцію системи МВС України.

    Крім того, керівник зобов’язаний зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку в тому стані, в якому вона була на момент події (якщо це не загрожує життю і здоров’ю інших працівників), а також ужити заходів до недопущення подібних випадків.

    Лікувально-профілактичний заклад системи МВС про кожне звернення потерпілого з посиланням на нещасний випадок або поранення повинен протягом доби повідомити керівника підрозділу, в якому працює потерпілий, відповідну санітарно-епідеміологічну службу (при виявленні гострого професійного захворювання чи отруєння).

    Керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), крім випадків зі смертельним наслідком та групових випадків травматизму, наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією у складі не менш ніж три особи. До складу комісії включаються:

    До складу комісії не включається керівник, який безпосередньо керував проведенням робіт, при виконанні яких стався нещасний випадок чи поранення.

    У підрозділах, в яких немає спеціалістів з охорони праці, головою комісії з розслідування призначається посадова особа, на яку наказом керівника покладені функції з питань охорони праці в порядку сумісництва.

    Комісія зобов’язана протягом трьох діб:

    На підставі проведеного розслідування комісія складає акт розслідування за формою Н-5 (у трьох примірниках) та акт за формою Н-1 або НТ (у п’яти примірниках), де зазначається висновок, що нещасний випадок або поранення сталися:

    У разі необхідності встановлений термін розслідування може бути продовжений керівником, який призначив комісію.

    До першого примірника акта за формою Н-5 долучаються:

    Нещасні випадки і поранення, про які складаються акти за формою Н-1 або НТ, реєструються в підрозділі в журналі за встановленою формою.

    Керівник підрозділу протягом однієї доби повинен розглянути і затвердити надані комісією акти за формою Н-1 (НТ), а також протягом трьох діб долучити його до особової справи потерпілого та надіслати:

    На вимогу потерпілого керівник зобов’язаний ознайомити потерпілого або особу, яка представляє його інтереси, з матеріалами розслідування нещасного випадку.

    Акти розслідування нещасного випадку та акти за формою Н-1 (НТ) разом із матеріалами розслідування зберігаються в підрозділі протягом 45 років. Інші примірники акта та його копії зберігаються до здійснення всіх зазначених у ньому заходів, але не менш ніж п’ять років. У разі ліквідації підрозділу акти розслідування нещасного випадку передаються правонаступникові, який бере на облік ці нещасні випадки. У разі відсутності правонаступника акти передаються до відповідного архіву.

    Після закінчення періоду тимчасової непрацездатності або в разі смерті потерпілого керівник підрозділу складає повідомлення про наслідки нещасного випадку і в десятиденний термін надсилає його організаціям і посадовим особам, яким надсилався акт за формою Н-1. Це повідомлення про наслідки нещасного випадку обов’язково долучається до акта за формою Н-І і підлягає зберіганню разом з ним.

    Контроль за своєчасним і об’єктивним розслідуванням нещасних випадків здійснюють служби державного нагляду за охороною праці системи МВС України відповідно до їх компетенції та повноважень.

    Порядок проведення спеціального розслідування
    в МВС України

    Спеціальному розслідуванню підлягають:

    Про груповий нещасний випадок чи випадок загибелі працівника або його природної смерті в підрозділі керівник підрозділу зобов’язаний негайно повідомити:

    Зазначені органи повідомляють про відповідну подію свої вищі органи згідно з установленим порядком.

    Спеціальне розслідування організовує наказом (розпоряджен-ням) керівник органу, до сфери управління якого належить цей підрозділ. До складу комісії із спеціального розслідування включаються:

    Спеціальне розслідування проводиться не більше 10 робочих днів. У разі необхідності встановлений термін може бути продовжений керівником органу, який призначив розслідування.

    Для встановлення причин нещасних випадків і розроблення заходів щодо запобігання подібним випадкам комісія із спеціального розслідування має право вимагати від керівника підрозділу створення експертної комісії із залученням експертів та спеціалістів науково-дослідних, проектно-конструкторських та інших організацій, органів виконавчої влади й органів державного нагляду за охороною праці.

    Під час розслідування керівник підрозділу зобов’язаний:

    Члени комісії із спеціального розслідування мають право одержувати письмові та усні пояснення від працівників підрозділу і свідків події, проводити їх опитування. Вони повинні:

    зустрітися з потерпілими, членами їхніх сімей, їх довіреними особами;

    розглянути і вирішити на місці соціальні питання або внести пропозиції про їх вирішення відповідним органам;

    дати роз’яснення потерпілим, їх сім’ям або довіреним особам про їх прав та належну компенсації відповідно до законодавства.

    Керівник підрозділу у п’ятиденний термін з моменту підписання акта спеціального розслідування зобов’язаний:

    взяти на облік даний нещасний випадок;

    видати наказ про здійснення запропонованих заходів щодо запобігання виникнення подібних нещасних випадків;

    притягнути до відповідальності працівників, винних у порушенні нормативно-правових актів про охорону праці.

    До матеріалів спеціального розслідування відносяться:

    Керівник у п’ятиденний термін по закінченню спеціального розслідування надсилає ці матеріали:

    До відповідних департаментів та головних управлінь і відділів МВС надсилаються копії актів за формою Н-1 (НТ) і копія акта спеціального розслідування (форма Н-5).

    Підрозділ МВС, ГУМВС, УМВС України та відповідна служба державного нагляду за охороною праці системи МВС України після одержання матеріалів спеціального розслідування розглядають обставини та причини смертельного або групового нещасного випадку, аналізують їх і за результатами аналізу розробляють необхідні заходи щодо запобігання подібним випадкам.


    4. Розслідування та порядок обліку нещасних випадків, не пов’язаних з виконанням
    трудових обов’язків

    Під нещасними випадками невиробничого характеру слід розуміти не пов’язані з виконанням трудових обов’язків травми, в тому числі отримані внаслідок заподіяних тілесних ушкоджень іншою особою, отруєння, самогубства, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою, травми, отримані внаслідок стихійного лиха, контакту з тваринами тощо, які призвели до ушкодження здоров’я потерпілих. Порядок розслідування нещасних випадків невиробничого характеру затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 р. № 270.

    Розслідуванню згідно з цим Порядком підлягають нещасні випадки, що сталися під час:

    1) прямування на роботу чи з роботи пішки, на громадському, власному або іншому транспортному засобі, що не належить підприємству, установі або організації (далі – організації) і не використовувався в інтересах цієї організації;

    2) переміщення повітряним, залізничним, морським, внутрішнім водним, автомобільним транспортом, в електротранспорті, метрополітені, на канатній дорозі, фунікулері та інших видах транспортних засобів;

    3) виконання громадських обов’язків (рятування людей, захист власності, правопорядку тощо, якщо це не входить до службових обов’язків);

    4) виконання донорських функцій;

    5) участі в громадських акціях (мітингах, демонстраціях, агітаційно-пропагандистській діяльності тощо);

    6) участі у культурно-масових заходах, спортивних змаганнях;

    7) проведення культурних, спортивних та оздоровчих заходів, не пов’язаних з навчально-виховним процесом у навчальних закладах;

    8) використання газу в побуті;

    9) вчинення протиправних дій проти особи, її майна;

    10) користування або контакту зі зброєю, боєприпасами та вибуховими матеріалами;

    11) виконання робіт у домашньому господарстві, використання побутової техніки;

    12) стихійного лиха;

    13) перебування в громадських місцях, на об’єктах торгівлі та побутового обслуговування, у закладах лікувально-оздоровчого, культурно-освітнього та спортивно-розважального призначення, в інших організаціях, а також рекреаційних зонах;

    14) контакту з тваринами та рослинами, що призвело до ушкодження здоров’я або смерті потерпілих;

    15) споживання (використання) харчової продукції.

    Факт ушкодження здоров’я внаслідок нещасного випадку встановлює і засвідчує лікувально-профілактичний заклад. Документом, який підтверджує ушкодження здоров’я особи, є листок непрацездатності чи довідка лікувально-профілактичного закладу.

    Нещасні випадки розслідуються незалежно від того, чи був потерпілий у стані психічного розладу, алкогольного або наркотичного сп’яніння.

    Лікувально-профілактичні заклади, до яких звернулися або були доставлені потерпілі внаслідок нещасних випадків, протягом доби надсилають письмове повідомлення:

    Лікувально-профілактичні заклади, до яких звернулися або були доставлені потерпілі, ведуть реєстрацію нещасних випадків в окремому журналі.

    Розслідування нещасних випадків проводиться з метою визначення їх обставин та причин. На підставі результатів розслідування розробляються заходи щодо запобігання подібним випадкам, а також щодо вирішення питань соціального захисту потерпілих.

    У процесі розслідування беруться до уваги листок непрацездатності чи довідка лікувально-профілактичного закладу, а також пояснення потерпілого та свідчення очевидців.

    Розслідування нещасних випадків зі смертельним наслідком, групових нещасних випадків у разі смерті хоча б одного з потерпілих, нещасних випадків, пов’язаних із заподіянням тілесних ушкоджень іншою особою, а також нещасних випадків, які сталися внаслідок контакту зі зброєю, боєприпасами та вибуховими матеріалами або дорожньо-транспортної пригоди, проводиться органом досудового розслідування.

    Районна держадміністрація (виконавчий орган міської, районної у місті ради) протягом доби з часу надходження від лікувально-профілактичного закладу повідомлення про нещасний випадок (за винятком нещасних випадків зі смертельним наслідком) приймає рішення щодо утворення комісії з розслідування нещасного випадку у складі не менш як трьох осіб.

    До роботи комісії з розслідування нещасного випадку можуть залучатися представники районної держадміністрації, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, організації, в яких працюють або навчаються потерпілі, організації, не території чи об’єкті якої стався нещасний випадок, а також представники органів охорони здоров’я, освіти, захисту прав споживачів, експерти страхової компанії (якщо потерпілий був застрахований).

    До розслідування нещасних випадків, які сталися під час прямування на роботу чи з роботи, залучаються представники відповідного профспілкового органу або уповноважені трудового колективу, якщо потерпілий не є членом профспілки.

    Нещасні випадки (за винятком групових), які сталися з працюючими особами, розслідуються комісією, утвореною організацією, в якій працює потерпілий, у складі голови комісії – посадова особа, яку визначає керівник організації, і членів комісії – керівника відповідного структурного підрозділу, представника профспілкової організації, членом якої є потерпілий, або уповноваженого трудового колективу, якщо потерпілий не є членом профспілки.

    Рішення щодо розслідування нещасного випадку приймається керівником організації на підставі звернення потерпілого, листка непрацездатності або довідки лікувально-профілактичного закладу.

    У разі відмови організації провести розслідування нещасного випадку потерпілий або особа, яка представляє його інтереси, може звернутися до районної держадміністрації (виконавчого органу міської, районної у місті ради), яка вирішує питання щодо проведення цього розслідування.

    Розслідування нещасного випадку проводиться протягом десяти календарних днів після утворення комісії. У разі потреби цей термін може бути продовжений керівником органу (організації), який призначив розслідування.

    За результатами розслідування нещасного випадку складається акт за формою НТ (невиробничий травматизм), який затверджується керівником органу (організації), що проводив розслідування.

    Акти за формою НТ, які складаються за результатами розслідування нещасних випадків з працюючими особами, зберігаються в організації разом із матеріалами розслідування протягом 45 років. Акти за формою НТ та матеріали розслідування нещасних випадків з непрацюючими особами зберігаються протягом трьох років в архіві районної держадміністрації (виконавчих органів міських, районних у містах рад).

    Організація, яка відповідальна за безпечну життєдіяльність населення на території чи об’єкті, на якому стався нещасний випадок, здійснює запропоновані комісією, яка проводила розслідування, заходи щодо усунення причин подібних випадків. Про здійснення зазначених заходів керівник організації письмово повідомляє районну держадміністрацію (виконавчий орган міської, районної у місті ради) у термін, зазначений в акті за формою НТ.

    Облік нещасних випадків та аналіз причин їх виникнення проводять районні держадміністрації (виконавчі органи міських, районних у містах рад) на підставі звітів про нещасні випадки за встановленою формою, які щомісяця надсилаються лікувально-профілактичними закладами.

    Узагальнений звіт про нещасні випадки районні держадміністрації (виконавчі органи міських, районних у містах рад) надсилають до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій щокварталу до 15 числа місяця, що настає за звітним періодом, а також за рік – до 31 січня наступного за звітним року.