Тема 10. Забезпечення особистої безпеки при виконанні службових завдань у різних умовах

1. Прийоми і способи поведінки працівників поліціїдля уникнення небезпечних ситуацій

2. Заходи особистої безпеки в конфліктній ситуації та при перевірці документів

3. Особливості забезпечення заходів особистої безпеки під час затримання та проведення
поверхневої перевірки

4. Забезпечення заходів особистої безпеки при огляді можливих міць переховування

5. Загальні вимоги заходів безпеки при поводженні з вибуховими пристроями та
матеріалами

6. Рекомендації при виявленні вибухонебезпечних предметів

    Список використаних джерел

1. Прийоми і способи поведінки працівників поліції для уникнення небезпечних
ситуацій

Забезпечення особистої безпеки працівника НП зумовлюється його індивідуально-психологічними особливостями, рівнем фізичного розвитку та інтелекту, моральними засадами особистості, рівнем і змістом віктимності, навичками і вмінням вирішувати конфліктні ситуації, здатністю до самостійного аналізу професійної діяльності з метою розробки нових елементів стратегії і тактики, удосконалення засобів і прийомів ефективного виконання оперативно-службових завдань.

У деяких наукових джерелах стверджується, що потерпілими від кримінальних нападів найчастіше стають люди, які вважають імовірним або просто припускають думку про можливість стати жертвою злочину. Створюючи відповідні образи в своїй уяві, звертаючись подумки знову і знову до можливої небезпечної ситуації, уявляючи трагічні й страшні деталі, такі люди формують у своїй підсвідомості схильність до нещасних випадків і отримання певних ушкоджень (фізичних або психологічних).

Ця позиція як гіпотеза може бути прийнятною, але спостереження засвідчують, що працівникам поліції більш притаманне ігнорування небезпеки, навмисне блокування думок про неї, що є вкрай шкідливим. Під час зустрічі з реальною небезпекою (екстремальна ситуація) такі особи втрачають самовладання і контроль, спостерігається демобілізація психічної діяльності, що призводить до неадекватного реагування.

Окрім цього, працівнику поліції не варто забувати, що він є цінним засобом отримання інформації, необхідної злочинцям. Це потребує формування у працівників свідомих установок безпечної поведінки й оволодіння специфічними прийомами особистого захисту і безпеки, і немає іншої альтернативи у сучасних реаліях для ефективного вирішення оперативно-службових завдань.

Аналіз досвіду фахівців поліції, які успішно діють у різноманітних екстремальних і психологічно складних ситуаціях під час виконання службових обов’язків, та знайомство з рекомендаціями зарубіжних психологів дає змогу запропонувати поради і рекомендації, засвоєння і додержання яких дозволить сформувати відповідну установку «на виживання».

П. О. Юхновець, В. Г. Андросюк, Л. І. Казміренко визначили її як готовність і свідоме прагнення працівника поліції до цілеспрямованої, ефективної і безпечної діяльності під час виконання оперативно-службових завдань, наявність можливостей самозахисту в разі виникнення, перебігу й вирішення і штатних службових ситуацій, і критичних, пов’язаних зі злочинними замахами.

Наявність міцної установки «на виживання» дає можливість підтримувати адекватну професійну самооцінку, відповідний емоційно-вольовий настрій і прогнозований алгоритм поведінки, а також прагнення до розумного і мотивованого ризику, обережності, пильності, ефективності й надійності дій у небезпечних ситуаціях.

Для формування установок безпечної поведінки можна рекомендувати, зокрема, використання керівником чи наставниками певних положень із багаторазовим ритмічним повторенням уголос чи подумки.

Оволодіваючи професією, необхідно постійно працювати над створенням «персональної» сукупності засобів та прийомів безпеки.

Прикладом можуть слугувати такі настанови:

1. Перевір власний фізичний і емоційний стан перед службою.
2. Перевір зброю, екіпіровку, транспорт перед роботою.
3. Відпрацюй навичку швидко діставати та перезаряджати зброю (на ходу, в темряві, в автомобілі та інших складних умовах).
4. Тримай напоготові запасні засоби («фірмовий засіб») нападу та оборони, запасні елементи екіпіровки.
5. Забезпеч можливість використання резервного зв’язку (зокрема мобільний телефон і телефонну картку).
6. Завжди обмірковуй і оцінюй все, що відбувається під час екстремальної ситуації, відпрацьовуй уміння передбачати власні дії і супротивника на крок уперед.
7. Завжди пам’ятай про ефект «тунельного бачення» (сприймання викривляється під впливом стресу і через обмежену можливість адекватної оцінки ситуації).
8. Враховуй час «запізнення» (проміжок часу між думкою і дією) і час на постріл.
9. Навчися контролювати навколишній простір (звуки, предмети, людей, рухи).
10. Завжди слідкуй за збереженням зброї і спецзасобів.
11. Вибирай і використовуй власне місцезнаходження як позицію для створення переваги у певній ситуації.
12. Дотримуйся планів, розроблених особисто і спільно з колегою (напарником).
13. Контролюй ситуацію у просторі навколо свого місцезнаходження, поділивши умовно його на сектори, узгоджуючи власні дії з напарником.
14. У разі великого ризику викликай підтримку.
15. Використовуй за необхідності для передачі інформації кодові слова, фрази і жести.
16. Ніколи не випускай підозрілу особу з поля зору. Прибери зайві предмети із зони її досяжності.

У небезпечній чи непередбачуваній ситуації дотримуйся таких правил:

• контролюй простір над собою;
• повністю відчиняй двері, перш ніж увійти;
• не зазирай за ріг на рівні очей;
• не стій прямо перед дверима або вікном, на відкри-тому просторі;
• перш ніж рухатися, вибери іншу позицію;
• вибирай позицію, у якій спина буде завжди захищена;
• вживай заходів від рикошету;
• рухайся короткими ривками, зиґзаґами, переконуючись у безпеці;
• не стій на одній лінії між напарником і підозрюваними;
• рухайся у такт із напарником, дійте разом, прикриваючи один одного;
• надягни на злочинця спочатку кайданки, потім проведи поверхневий огляд, обшукуй якомога ретельніше.

Уникнення зіткнення для вас – це завжди виграна ситуація; не провокуй стрільбу, зброя – останній козир.

Не застосовуй погрози, якщо не можеш її реалізувати.

Злочинця складно визначити лише за ознаками зовнішності, тому очікуй непередбачуваного.

Уникай стандартних дій.

У разі небезпеки активно дій, не завмирай і не «опускай руки».

Завжди пам’ятай про обережність, не розслабляйся занадто швидко.

Пам’ятай, що ключ до професіоналізму – вміння, а не зарозумілість і пиха.

Пам’ятай, що тебе чекають живим і здоровим удома.

Під час несення служби необхідно дотримуватися тактичних принципів:

Мислити як переможець: ніколи не здавайтеся, ви можете перемогти у кожному конфлікті; використовуйте обладнання впевнено, з найбільшою зручністю для себе; думайте за моделлю «Якщо – тоді (попереднє планування з можливим розвитком ситуації);уникайте самовпевненості.

Прикриття, укриття, захист: прикриття (щит) – будь-який предмет, яким можна прикритися, захиститися від загрози; укриття – конструкція або її елементи, предмети, які дають поліцейському можливість сховатися від загрози; захист – засоби та заходи, які забезпечують вашу безпеку, навіть від кулі.

Співвідношення «Час : відстань»: чим більша відстань від правопорушника, тим більше часу є у поліцейських для реагування на ситуацію.

Правило «1+1»: якщо поліцейський помітив одну загрозу, він повинен очікувати наступної; якщо поліцейський знаходить одну одиницю зброї, він повинен очікувати, шукати ще.

Сигнали небезпеки, загрози: ознаки, які демонструє особа. Ознаки, які виявляє суб’єкт. До них належать: сказане, як саме сказано; рухи; знервованість; занепокоєння.

Деескалація – розрядка конфліктної ситуації: поліцейський може розрядити ситуацію, використавши лише вербальні засоби (шляхом переговорів). Потужна демонстрація сили іноді може розрядити ситуацію, якщо спроба зробити це вербальними засобами виявилася невдалою.

Усні команди: майте свідків вашого спілкування з правопорушником; забезпечте відстань між свідками та правопорушником; постійно говоріть упродовж усього інциденту; говоріть впевнено, авторитетно, по суті і професійно.

Основні варіанти пересування під час несення служби:

• піше пересування (обхід);
• пересування на транспортному засобі.

Піше пересування

Піше пересування відбувається в місцях, де унеможливлений під’їзд на транспортному засобі.

Поліцейський здійснює перевірку під’їздів будинків, горищ та підвальних приміщень з метою виявлення осіб, схильних до скоєння правопорушень та злочинів, припинення злочинів й інших правопорушень.

Поліцейський обирає маршрут пересування так, щоб забезпечити особисту безпеку і мати змогу контролювати ситуацію, зокрема попередити вчинення злочину та інші правопорушення.

Під час пересування парою або втрьох необхідно дотримуватися визначеного порядку руху та секторів спостереження.

а) двійка б) трійка
Рис. 1. Способи пішого пересування пішого патруля

Заходи безпеки під час пішого пересування:

• рухатися на відстані не ближче двох метрів від будівель та трьох метрів від транспортних мереж (доріг, колій);
• здійснювати контроль місцевості, визначати особливості місця пересування та можливих небезпек (відкриті вікна, автомобілі на дорозі, люди, які спостерігають, пересування людей та автомобілів, речі в руках людей).

Підхід до будівлі, пересування біля будівель, основні принципи:

• перед вікном пригнутися і пройти нижче;
• підвальні вікна необхідно переступати;
• намагатися не виходити або не затримуватися на освітлених ділянках місцевості.

Основні принципи в роботі парою:

• перший номер рухається вздовж стіни і дивиться вперед на місце можливого виходу правопорушника;
• другий номер рухається позаду, дещо далі від стіни, сектор огляду вперед - вгору.

Рис. 2. Пересування піших поліцейських

Огляд вікон і дверей:

• двері оглядаються ліворуч або праворуч;
• у разі підвищеної небезпеки двері оглядаються ліворуч або праворуч, зверху або знизу;
• стукати у двері необхідно лише, перебуваючи ліворуч від дверей за стіною;
• вікна оглядаються зліва або справа знизу (одна чверть голови).

Пересування на транспортному засобі

У разі пересування в автомобілі, необхідно рухатися у потоці інших транспортних засобів – з метою спостереження за дорожнім рухом, або використовувати зупинку в місцях підвищеної небезпеки – з метою запобігання правопорушенням та гарантування безпеки дорожнього руху (зупинка здійснюється так, щоб транспортний засіб було видно іншим водіям).

2. Заходи особистої безпеки в конфліктній ситуації та при перевірці документів

Під час перевірки документів у особи поліцейський повинен уважно слідкувати за її реакцією, оскільки зміни міміки, тембру голосу, зміна її психічного стану можуть свідчити про готовність до агресивних дій, опору. Людина може зважувати свої слова, але не здатна контролювати міміку, жести, інтонацію, тембр голосу тощо. Кожен із цих елементів спілкування «сигналізує» співбесіднику про правильність сказаного словами чи «підказує» сумнів у них. Потрібно урахувати, що обличчя людини деякою мірою асиметричне, а права й ліва його половини відображають емоції трохи по-різному. Це пояснюється тим, що ліва частина обличчя свідомо контролюється менше, тому емоції на ній більш виразні. Це стосується переважно негативних емоцій, позитивні – відображаються рівномірно, але диференціюються складніше.

Звичайно, люди почувають себе зручніше і справляють приємне враження, якщо працівники поліції вміють правильно вибирати дистанцію діалогу. Надто близька відстань вносить у стосунки дискомфорт, надто велика – може ранити самолюбство та гідність. «Життєвий простір» людини залежить від ситуації спілкування: виділяють «особистісну дистанцію» – 0,4– 1,5 м, «громадську дистанцію» – 1,5–4 м, «відкриту дистанцію» – 4–8 м. Отже, правильно вибрана дистанція може задати тон усій розмові. Це стосується також і випадків, коли необхідно несподівано для співрозмовника збільшити напруженість у спілкуванні, що досягається «вторгненням» в особистісний простір осіб, що протидіють встановленню істини.

Важливим під час спілкування є знання такого поняття як візуальний контакт – частота і тривалість обміну поглядами, а також те, як люди дивляться один одному у вічі. Важливо знати та свідомо використовувати такі характеристики візуального контакту: відведення погляду вбік, погляди скоса чи навпаки, прямі визиваючи, погляди крадькома – ознака ворожості, готовності до конфлікту; моргання очима – подив, переляк; широко відкриті очі – привітність; відсутній, пустий погляд – утома, нудьга. Знання про особливості візуального контакту не тільки дають змогу діагностувати та нейтралізувати вияви, що утруднюють професійне спілкування, а й цілеспрямовано створювати такі, що сприяють оптимальній взаємодії.

Варто зауважити на важливості мимовільних виявів фізіологічних реакцій, до яких належать потіння, пересихання в роті, що супроводжується ковтанням, облизуванням губ, посилене пульсування, порушення дихання, розширення зіниць, збліднення тощо. Усі ці прояви, що майже не підвладні свідомому контролю, засвідчують значні труднощі, яких зазнав співрозмовник, і повинні фіксуватися як додаткові діагностичні ознаки.

1. Прийом збереження пильності й організація спостереження:

• вибрати місце і дистанцію (стояти напівоберту на безпечній відстані) права рука знаходиться на кобурі та готова в будь-який момент привести вогнепальну зброю у готовність – позиція очікування нападу;
• документи, що подаються для перевірки не брати рукою, якою, дістаєте зброю;
• спостерігати за діями людини, переводячи погляд з документів на людину і навпаки;
• стояти з боку, на який застібнутий лацкан верхнього одягу підозрюваного і уважно стежити за кожним рухом;
• коли працює парний наряд, то один – перевіряє документи, а другий – підстраховує колегу зі зброєю на відстані 1–1,5 м.

2. Прийом ідентифікації особи за фотографією:

Відомо, що співставлення фотокартки власника документа з особою пред’явника відбувається за ознаками словесного портрету (тип обличчя, зачіска, лоб, очі, брови, ніс, вуса, рот, підборіддя, борода, особливі прикмети) – від загального до окремого, зверху донизу. Слід дотримуватись таких рекомендацій:

• піддати сумніву першу оцінку і враження порівняння (не вір власним очам);
• скласти алгоритм (схему) питань і дій (внутрішнє приговорювання – печатка, підпис, лице, зовнішній вигляд, одежа, реакція очей, шкіри, рук, голосу, потовиділення).

3. Прийом перевірки сумнівів:

Людина, яка використовує чужий документ, не завжди може твердо запам’ятати всі дані з нього, тому треба опитати пред’явника по відомостям документа, особливо у випадках підозри:

• або людина знає більше ніж може власник документа;
• або не знає деяких дрібниць, які повинен був би знати.

Якщо зі записів видно, що людина проживала в певному місці, чи районі, можна задати декілька питань з тією метою, щоб переконатися чи справді пред’явник документа знає це місце. Наприклад, чи може він сказати, де знаходиться в цьому місці міськрада, вокзал тощо.

У певних випадах доцільно вияснити професію пред’явника і співставити з його зовнішнім виглядом. За допомогою контрольних запитань поліцейський може визначити і професію підозрюваного. Відповіді можуть бути плутаними, суперечливими.

Але потрібно пам’ятати, що психологія людини – тонка річ, тому навіть дійсний власник документа може не пам’ятати даних (дата видачі, номер документа, термін дії тощо), а особа, яка користується підробкою або чужим документом намагається добре запам’ятати навіть дрібниці. Тому неприроднє знання деталей, які звичайно не запам’ятовуються, повинні насторожити працівника поліції який здійснює перевірку.

4. Прийом «відстрочка і розхитування»:

Іноді під час перевірки документів корисно затягти час, наприклад, з метою знайти правильне рішення за необхідності затримання у випадку підозри, у разі очікування допомоги з боку колег.

У разі цього, звичайно, запитується прізвище, ім’я, по батькові, рік народження пред’явника документа. Однак ці відомості запам’ятовуються твердо, тому пред’явника паспорта необхідно запитати про те:

• коли і де він отримав документ;
• хто внесений в його паспорт;
• спитати ім’я і рік народження дітей, внесених у пас-порт;
• коли і ким зареєстровано шлюб;
• де був прописаний тощо.
• Пред’явника військового білета можна спитати чи знає він:
• звання власника білета;
• військову спеціальність;
• дані про освіту;
• про етапи проходження військової служби;
• про нагороди тощо.

Психологічні прийоми дій правоохоронця в конфліктній ситуації.

У конфліктній ситуації зростає психологічна напруженість в учасників конфлікту, що спричиняє необ’єктивність оцінок, взаємне непорозуміння. Тому працівник поліції повинен перевести взаємовідносини з емоційного на інтелектуальний рівень, тобто зуміти переконати громадянина в правомірності своїх дій.

Від працівника поліції залежить розвиток чи припинення конфлікту, в такій ситуації необхідне знання законодавства, нормативних документів, професійно грамотне спілкування з людиною. В цих випадках працівнику поліції можуть заважати такі причини суб’єктивного характеру:

• надмірна агресивність (через невпевненість);
• невміння володіти собою;
• надмірна категоричність суджень;
• надмірна поспішність у діях.

Наприклад, якщо працівник поліції затримав порушника контрольно-пропускного режиму, який переліз через паркан підприємства, потрібно у ввічливій формі, спокійним, але переконливим тоном пояснити, в чому полягає його вина і запропонувати йому пройти на КПП для встановлення його особи і реєстрації факту порушення КПР.

Якщо працівник поліції помилився, то слід тактовно відійти від уявної правоти і виправити помилку. Люди жаліються, зазвичай, не на суворість, а на несправедливість з боку поліції.

Вимоги до працівника поліції в конфліктній ситуації:

• стриманість;
• твердість;
• впевненість;
• справедливість.

Коливання при виборі міри адміністративного впливу, її наступне пом’якшення чи підсилення – неприпустиме. У випадках незгоди з мірою адміністративного впливу, необхідно роз’яснити правопорушнику порядок оскарження дій працівника поліції, але вступати в суперечки не треба.

Коли порушник просить змінити прийняте рішення, робить спроби тиску, погрожує – необхідно відповісти на це тактовним, але твердим підтвердженням прийнятого рішення.

Якщо порушник просить пред’явити посвідчення – необхідно зважити на це, і не кваплячись пред’явити. Відмова зробити це – розцінюється і як вияв зарозумілості, і як свідоцтво боязливості, невпевненості працівника поліції, і як можливе неправомірне затримання особи.

Заходи безпеки під час проведення перевірки документів.

Під час перевірки документів у особи потрібно дотримуватися таких заходів особистої безпеки:

• дотримуватися правил «трикутника безпеки»;
• виключити можливість втручання в процес перевірки документів інших громадян, оскільки серед них можуть знаходитися спільники особи, яку перевіряють;
• треба знаходитися від особи, яка перевіряється, на відстані 1,5 м;
• стояти напівоберту з того боку, з якого застібнутий верхній одяг підозрюваного і уважно стежити за кожним рухом;
• спостерігати за діями людини, переводячи погляд із документів на людину і навпаки;
• намагання наблизитися до особи, яка перевіряється, повинно рішуче присікатися;
• поліцейський не повинен піднімати документи, які особа, яка перевіряється, кинула на землю, в такому разі потрібно запропонувати особі підняти їх, відступивши в разі цього на один, два кроки;
• постійно контролювати поведінку особи, яка перевіряється;
• тримати ситуацію під контролем.

Тактика взаємодії пішого наряду в складі двох поліцейських під час перевірки документів.

Старший наряду визначає ролі членів наряду під час контакту з правопорушником. Звертає увагу на розташування предметів екіпірування і, дотримуючись заходів особистої безпеки, наряд наближається до правопорушника або особи, яка підозрюється у скоєнні правопорушення (якщо можливо – не викликаючи занепокоєння в останніх).

Працівник, визначений старшим наряду контактером, діє у порядку визначеному попередньо.

Другий член наряду в цей час обирає позицію зі сторони місцезнаходження старшого наряду на корпус ззаду від правопорушника, дотримуючись безпечної відстані двох, трьох кроків від нього, так, щоб бути на безпечній просторовій дистанції від правопорушника, мати власний сектор відбиття нападу (обстрілу) без ураження колеги чи сторонніх громадян та, в разі необхідності, зреагувати на спробу раптового удару або миттєво прийти на допомогу старшому наряду. Спостерігає за поведінкою та припиняє спроби особи, що перевіряється, чинити опір чи позбавитися від речових доказів, упереджує та відбиває напад правопорушника і на себе, і на старшого наряду, одночасно спостерігає за оточуючими, серед яких можуть бути спільники правопорушника, не допускає їх до місця перевірки документів.

Рис. 3. Схема розташування двох працівників НП
під час перевірки документів:
1 – старший наряду (перевіряє документи), 2 – другий член наряду,
пр-к – правопорушник, сторона руки, якою дістаються документи

Тактика взаємодії наряду у складі трьох поліцейських під час перевірки документів у правопорушника.

Старший наряду та другий член наряду діють згідно з тактикою взаємодії пішого наряду в складі двох чоловік за необхідності перевірки документів у правопорушника.

Третій член наряду займає позицію з іншого боку від другого члена наряду, перебуваючи на безпечній відстані в стороні трохи ззаду правопорушника або з тієї ж сторони, що й другий працівник, з боку, посередині між ним і старшим наряду, так, щоб кожний член наряду був на безпечній просторовій дистанції від правопорушника та, за необхідності, міг зреагувати на спробу раптового удару або миттєво прийти на допомогу іншим членам наряду, мав свій сектор відбиття нападу (обстрілу) без ураження колег чи сторонніх громадян.

Рис. 4. Схема розташування трьох працівників НП під час перевірки документів

Одному працівникові поліції, без страхування напарником чи службового собаки, перевірку документів у правопорушника чи підозрюваного здійснювати не рекомендується. У цій ситуації у правопорушника та його можливих співучасників значно зростає «спокуса» чинити фізичний опір або здійснити напад на поліцейського з метою створення умов для забезпечення втечі правопорушника й різко зростає загроза життю та здоров’ю поліцейського.

У разі перевірки документів у громадських місцях потрібно:

• завжди передбачайте, що перед вами стоїть правопорушник, наміри якого невідомі, отже, не виключена з його боку агресивність, наявність зброї або спеціальних засобів нападу;
• стійте від особи, яку перевіряєте, з боку правої руки напівоберту на відстані двох–трьох кроків і спостерігайте за її діями;
• не стійте надто близько до особи, яку перевіряєте, бо це обмежить ваші дії і надасть можливість правопорушнику провести несподіваний напад;
• слідкуйте, як особа шукає документи, можливо, замість документів будуть вийняті засоби нападу;
• документи, що подаються для перевірки не беріть рукою, якою, дістаєте зброю;
• слідкуйте за діями підозрюваного почергово переводьте погляд з документа на людину. Інші співробітники повинні бути готовими для надання допомоги у разі фізичного або збройного опору, зайнявши позиції з боку від підозрюваного, спостерігаючи за оточуючими, оскільки серед них можуть бути спільники підозрюваного;
• перевірку проводьте на деякому віддаленні від сторонніх громадян, а за можливості в службовому приміщенні;
• не залишайте сторонніх осіб у себе за спиною, зокрема заявників і потерпілих;
• не вступайте в суперечку і не доводьте свою правоту особі, яка є в нетверезому стані, не погрожуйте покаранням, яке передбачене законом. Це призводить до втягування в суперечку осіб, і погіршує умови для чітких і невідкладних заходів;
• при несенні служби в складі групи затримання на автомобілі весь склад наряду бере участь у перевірці документів і огляді автомобіля, перевірці підозрюваних осіб. Не рекомендується в разі цього розділятися (один проводить перевірку, а інший підстраховує).

Типовий алгоритм дій під час перевірки документів у особи.

1. Звертаємося до особи (водія) та повідомляємо підстави для перевірки документів відповідно до Закону:

• «Доброго дня (ранку, вечора, ночі)!»
• посада звання прізвище;
• «Як я можу до Вас звертатися?»;
• причина зупинки/звернення, яка підпадає під ст. 32 або ст. 35 Закону;
• попередження про відеофіксацію;
• «Будь ласка, дозвольте ваші документи для перевірки».

Якщо особа надала документи, перевірити їх, та прийняти відповідне рішення щодо подальших дій. В разі цього особа не зобов’язана передавати документи в руки поліцейському (крім випадків необхідності їх вилучення), проте повинна надати можливість ознайомитися з ними повною мірою, що включає можливість їх сфотографувати для цілей подальшої перевірки на будь-який пристрій.

Якщо людина всупереч вимозі цікавиться причиною:

• повторно, наголошуючи, повідомляємо законну підставу зупинки/звернення;
• посилаємося на ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію».

Якщо особа поводиться загалом без агресії, але вагається/не розуміє ситуації тощо – пояснюєте, що завданням патрульної поліції є боротьба з правопорушеннями та забезпечення законності, просимо особу співпрацювати з Вами.

Якщо після цього особа:

а) заявляє про незаконність перевірки:

• втретє називаємо законну підставу зупинки/звернення;
• наголошуємо на праві поліцейського на перевірку, повторно посилаючись на ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію»;
• повідомляємо, що у разі незгоди особи з вашими діями, вона завжди має право їх оскаржити, а також нагадуємо про те, що ведеться відеофіксація бесіди;

б) документи вдома або відсутні – пропонуємо зв’язатися з родичами або знайомими, які могли б привезти документи, або перевіряємо особу через чергового або планшет.

Також можна засвідчити особу громадянина, якщо є поряд його знайомі, які підтверджують його особу та можуть засвідчити власні особи, однак вони повинні мати документ, що посвідчує особу.

в) заявляє, що у нашій країні не паспортний режим – погоджуємося та повідомляємо, що вимога стосується надання документів для встановлення особи, а не виключно паспорта. Цим документом може бути будь-який документ, який посвідчує особу;

г) просить ознайомити з орієнтуванням або іншим документом, згідно з яким просять пред’явити документи – повідомляємо, що для перевірки документів поліцейському достатньо мати внутрішнє переконання про наявність «достатніх підстав вважати…» або «схожих зовнішніх ознак…», про які поліцейський завжди зможе у разі оскарження його/її дій скласти рапорт; поки особа не є затриманою, поліцейський не зобов’язаний її ознайомлювати з орієнтуваннями тощо; водночас ще раз повторюєте причину перевірки;

д) особа швидко показала та сховала документ, не давши ознайомитися з ним – пояснюємо, що документи не перевірено. Просимо надати документи повторно на час, достатній для ознайомлення з ними.

Якщо особа не надає документи та не співпрацює, повідомляємо, що ви є поліцейським під час виконання повноважень, і в разі, якщо особа не надасть документи, ви будете розглядати це як злісну непокору законній вимозі поліцейського і скласти на порушника протокол. Позаяк у особи відсутні документи або вона їх не надає, то протокол на місці скласти неможливо, і ви маєте право її затримати та доставити до відділку для встановлення особи. Для визнання дій особи злісною непокорою, вимога пред’явити документи має прозвучати не менше трьох разів.

Пам’ятаємо про: розподіл ролей (контактуючий, прикриваючий) власна безпека; відеореєстратор; контроль ситуації.

3. Особливості забезпечення заходів особистої безпеки під час затримання та
проведення поверхневої перевірки

Злочином є передбачене Кримінальним кодексом України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину. Не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти суттєвої шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.

Затримання особи, яка підозрюється у вчиненні злочину повинно бути законним, тобто прописане в нормативно-правовому акті.

Особа вважається затриманою − з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.

Затримання правопорушника за наявності часу на необхідні підготовчі дії.

Затримання правопорушника повинно проводитися лише за допомогою інших співробітників або добровольців з числа громадян. Затримання правопорушника своїми силами – виключна ситуація, що може призвести до невиправданої загибелі (поранення) співробітника та жертв з боку громадян.

У разі затримання озброєного правопорушника необхідно:

• чітко усвідомити правомірність своїх дій;
• детально обговорити порядок і послідовність дій;
• визначити обов’язки кожного співробітника;
• врахувати особливості та умови місцевості (об’єкта), особи затримуваного, можливі ускладнення при затриманні, якщо з боку затримуваного, його спільників і співчуваючих буде виявлено опір, наявність скупчення людей, умови застосування зброї та спецзасобів;
• звернути увагу на встановлення наявності у затримуваного або затримуваних вогнепальної чи холодної зброї;
• перевірити зброю та привести її до готовності, в разі цього кобуру пересунути ближче до пряжки ременя, розстебнути, вимкнути запобіжник, патрон дослати в патронник;
• автоматична зброя повинна знаходитися в положенні, що виключає її заволодіння правопорушником і забезпечує її своєчасне застосування та свободу дій співробітника;
• для досягнення позитивного ефекту бажано створити чисельну перевагу в силах, коли на одного правопорушника припадає три, чотири співробітники поліції;
• безпосереднє затримання повинно проводитися найбільш фізично підготовленим співробітником, який, діючи швидко та рішуче, зразу зможе придушити опір затримуваного;
• максимально використовувати чинник раптовості, застосовувати заходи до відвернення уваги правопорушника – розпочати з ним розмову, зняти напруження, поводячись в разі цього спокійно і невимушено. Затримання повинно бути для правопорушника завжди несподіваним.

Затримання правопорушника за відсутності часу на необхідні підготовчі дії.

Потрібно пам’ятати, що:

• за необхідності одночасно переслідувати декількох правопорушників або підозрюваних наряд поліції не повинен розділятися. Безпечніше вдвох переслідувати одного із двох втікачів, ніж намагатися поодинці затримати обох;
• у разі переслідування двома працівниками поліції одного правопорушника співробітники не повинні бігти один за одним, між ними повинен зберігатися широкий інтервал. Співробітник, підстраховуючи колегу, який є попереду, повинен знаходитися збоку від нього на одному із флангів;
• при участі в переслідуванні поліцейського-кінолога з собакою інші члени наряду слідують за кінологом;
• у ситуації, коли озброєний правопорушник сховався в під’їзді житлового будинку або в якій-небудь споруді, не кидатися необдумано слідом за ним. Необхідно вжити заходів щодо блокування приміщення, взяти під контроль можливі виходи і терміново викликати допомогу, повідомити чергову частину підрозділу Національної поліції.

Якщо обставини вимагають негайно розпочати пошук правопорушника в приміщенні, то треба:

• джерело світла тримати у витягнутій в бік від корпусу руці;
• не залишатися на фоні дверей або вікон;
• не перебігати повз вікна чи двері на повний зріст;
• не виходити відразу в центр приміщення;
• максимально використовувати наявні прикриття (меблі, прилавки), зброю тримати готовою до негайного застосування;
• після затримання правопорушника негайно провести його зовнішній огляд, а також огляд речей та одягу.

Особливості затримання іноземців

Іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин або адміністративне правопорушення, несуть відповідальність на загальних підставах із громадянами України.

Питання про відповідальність іноземців, які користуються дипломатичним імунітетом, вирішується дипломатичним шляхом. Документом, що підтверджує статус цих осіб, є відповідна акредитаційна (дипломатична, консульська, службова) картка, видана МЗС України. Іноземці, які користуються дипломатичним імунітетом, не підлягають арешту і жодним іншим формам обмеження особистої свободи інакше, як на підставі рішення суду.

Додаткові пункти алгоритму для іноземців:

Перевірити документи та встановити особу, в разі цього варто звернути увагу на наявність імміграційної картки, відміток органів Державної прикордонної служби України про в’їзд в Україну, які є також відміткою про реєстрацію на території України, відміток органів служби громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб про продовження терміну перебування тощо.

Якщо правопорушник користується дипломатичним імунітетом, то ужити заходів щодо припинення правопорушення, записати номер та вид документа іноземця, який підтверджує його статус, після чого відпустити правопорушника і скласти рапорт на ім’я начальника.

Поверхнева перевірка затриманого.

Інститут поверхневої перевірки є новим для українського законодавства. Він встановлений ст. 34 ЗУ «Про Національну поліцію» та входить до складу поліцейських превентивних заходів. За змістом він суттєво відрізняється від особистого огляду та від зовнішнього (поверхневого) огляду, однак на практиці ця різниця поки відчувається слабко. Щодо гарантій, які має особа, то поверхнева перевірка не потребує отримання дозволу суду (санкції) для її проведення та складання протоколу. Закон гарантує лише те, що вона здійснюється поліцейським відповідної статі (а в невідкладних випадках будь-яким поліцейським лише з використанням спеціального приладу або засобу).

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про Національну поліцію» поверхнева перевірка як превентивний поліцейський захід є здійсненням візуального огляду особи, проведенням по поверхні вбрання особи рукою, спеціальним приладом або засобом, візуальним оглядом речі або транспортного засобу.

Поліцейський для здійснення поверхневої перевірки особи може зупиняти осіб та/або оглядати їх, якщо є достатньо підстав вважати, що особа має при собі річ, обіг якої заборонено чи обмежено або яка становить загрозу життю чи здоров’ю такої особи або інших осіб.

Поверхнева перевірка здійснюється поліцейським відповідної статі. У невідкладних випадках поверхневу перевірку може здійснити будь-який поліцейський лише з використанням спеціального приладу або засобу.

Поліцейський може здійснювати поверхневу перевірку речі або транспортного засобу:

• якщо є достатньо підстав вважати, що в транспортному засобі знаходиться правопорушник або особа, свобода якої обмежується в незаконний спосіб;
• якщо є достатньо підстав вважати, що в транспортному засобі знаходиться річ, обіг якої заборонено чи обмежено або яка становить загрозу життю чи здоров’ю такої особи або інших осіб;
• якщо існує достатньо підстав вважати, що річ або транспортний засіб є знаряддям вчинення правопорушення та/або знаходиться в тому місці, де може бути скоєно кримінальне правопорушення, для запобігання якого необхідно провести поверхневу перевірку.

Поверхнева перевірка речі або транспортного засобу здійснюється шляхом візуального огляду речі та/або транспортного засобу або візуального огляду салону та багажника транспортного засобу. Поліцейський при здійсненні поверхневої перевірки має право вимагати відкрити кришку багажника та/або двері салону.

Під час поверхневої перевірки речі або транспортного засобу особа повинна самостійно показати поліцейському вміст особистих речей чи транспортного засобу.

У разі виявлення в ході поверхневої перевірки будьяких слідів правопорушення поліцейський забезпечує їх схоронність та огляд відповідно до вимог ст. 237 Кримінального процесуального кодексу України.

Тактика проведення поверхневої перевірки затриманої особи:

• затриманий повинен стояти, впершись обома розведеними руками на крило автомобіля, огорожу, стіну, дерево, з широко розставленими і якомога далі поставленими від точки опору ногами, що дозволяє йому зберігати рівновагу лише з одночасною опорою на всі кінцівки;
• працівник поліції, який проводить поверхневу перевірку, є тільки ззаду, будучи готовим у будь-яку хвилину здійснити виведення із рівноваги затриманого, інший працівник поліції перебуває на безпечній відстані, здійснює прикриття і нагляд за затриманою особою та навколишньою ситуацією;
• спочатку перевіряється наявність у затриманого вогнепальної, холодної та газової зброї. Після цього у визначеній послідовності «зверху вниз» ретельно обстежується головний убір, верхній одяг, взуття, в разі цього одяг та взуття можуть зніматися із затриманого. Кожна річ оглядається з усіх боків, вивертається навиворіт, прощупується, перевіряються шви, перевіряються також усі відібрані у затриманого предмети: сумка, портфель, портмоне й інше, а також речі, які в них знаходяться;
• необхідно звернути увагу на заяву затриманого про боязнь лоскоту;
• пам’ятати, що зброя у правопорушника може знаходитись не тільки під руками, в кишенях, але й прикріплена до тіла на ногах, руках тощо;
• виходити з того, що затриманий володіє прийомами дзюдо, карате тощо;
• після проведення поверхневої перевірки, перед доставленням на правопорушника одягти кайданки.
• Поверхневу перевірку потрібно відрізняти від особистого огляду і огляду речей особи, особистого обшуку та обшуку особи.

Особистий огляд і огляд речей особи – застосовується до особи щодо вчинення адміністративного правопорушення якою є фактичні дані, зокрема затриманої за його вчинення (огляд перед поміщенням до кімнати для затриманих і доставлених (КЗД), що має відбуватися в тому ж порядку).

Особистий обшук/обшук особи – застосовується до особи, затриманої через підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Ці процедури не є альтернативними, тобто їх не можна застосувати на свій розсуд, а чітко регламентовані чинним законодавством і повинні застосовуватися за умов і на підставах, що чітко ним визначені. Тільки поверхнева перевірка може передувати іншим видам огляду, але не навпаки. Адже спосіб у який вона здійснюється (візуальний огляд) відрізняється від огляду, що передбачає тактильний контакт, тобто має різні мету і результат.

Суттєвою відмінністю поверхневої перевірки від особистого огляду є спосіб здійснення перевірки, а саме візуальний огляд. Тобто тактильний контакт особи з поліцейським відсутній. Поліцейський оглядає лише те, що бачить або речі, що самостійно показуються особою. В разі цього, положення ч. 6 ст. 34 ЗУ «Про Національну поліцію» не має імперативного характеру, тобто особа показує лише вміст речей чи транспортного засобу, а не окремі речі. Тактильний контакт може мати місце тільки у виді проведення по поверхні одягу рукою, спеціальним технічним приладом (засобом), наприклад, металошукачем тощо. Такий спосіб значно відрізняє його від особистого огляду, під час якого поліцейський самостійно знаходить речі, оглядає їх тощо. Як гадає законодавець, візуальний огляд є значно меншим втручанням у приватне життя особи, тому обсяг гарантій є мінімальним.

Аналізуючи діюче законодавство України, доцільно наголосити, що поверхнева перевірка особи, речі або транспортного засобу може передувати особистому огляду і огляду речей особи. Лише після проведення поверхневої перевірки та за наявності підстав, визначених законами, працівник поліції може також здійснити особистий огляд/обшук особи.

Відповідно до ст. 264 КУпАП, особистий огляд і огляд речей особи є заходом забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Системний аналіз законодавства дає змогу окреслити такі підстави для проведення особистого огляду й огляду речей особи:

• особа вчинила або вчиняє адміністративне правопорушення;
• особа має характерні ознаки правопорушення на тілі, одязі тощо;
• третя особа вказала, що конкретна особа вчинила правопорушення;
• наявне орієнтування на особу, яка вчинила правопорушення.

Ці підстави безпосередньо не зазначаються ні в КУпАП, ні в Законі України «Про Національну поліцію», тому, застосовуючи положення ст. 260 КУпАП («…з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу <…> допускаються адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів»), ми згрупували підстави у зазначеному списку.

Усі вони стосуються вчинення адміністративного правопорушення. Однак проблемою залишається широке трактування цих підстав, що призводить до невмотивованих, а отже безпідставних оглядів.

Щодо правових гарантій, то законодавство вимагає проведення таких дій поліцейським однієї статі з тим кого оглядають та в присутності двох понятих тієї ж статі. Про такі дії складається протокол або робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення/протоколі про адміністративне затримання.

Окрім цього, є ще низка проблем, пов’язаних із процедурою здійснення особистого огляду і огляду речей особи та його учасниками. Наприклад, статус такого учасника провадження у справах про адміністративне правопорушення як «понятий» взагалі не визначений КУпАП. Він лише згадується у відповідних положеннях ст. 264 КУпАП, однак, на відміну від Митного кодексу чи КПК, не висувається жодних вимог до нього. Наприклад, не надається визначення незацікавленої особи, тобто кола осіб, які не можуть брати участь в огляді як поняті або межі дієздатності понятого тощо.

Огляд особи в кримінальному процесі отримав назву «обшук особи»/«особистий обшук». Поняття «особистий обшук» в КПК вживається лише у випадку затримання співробітника кадрового складу розвідувального органу України при виконанні ним своїх службових обов’язків (ч. 8 ст. 191, ч. 6 ст. 208 КПК). У випадку обшуку особи, яка не належить до цієї категорії, йдеться про «обшук особи». Тобто, наразі, ми маємо два різні терміни, що часто ототожнюються. Наявність двох понять для позначення одного інституту є наслідком непослідовності законодавця, що створює плутанину у визначенні цих понять. Йдеться про формальне розрізнення за об’єктом, однак, навряд чи, хтось звертає на це увагу. Доцільним було б вживати одне з цих понять поряд з «оглядом речей особи».

Аналіз норм КПК України дає змогу виділити два випадки, коли працівник поліції може здійснювати обшук особи:

• під час затримання особи в порядку ст. 208 КПК (негайне затримання під час або після скоєння злочину або за можливості втечі особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину);
• під час проведення обшуку житла чи іншого володіння особи (якщо є достатні підстави вважати, що особи, які перебувають у помешканні чи іншому володінні, переховують при собі предмети або документи, які мають значення для кримінального провадження).

В обох випадках повинні дотримуватися вимоги ч. 7 ст. 223 КПК України – присутність двох незацікавлених осіб (понятих) незалежно від здійснення технічної фіксації та ч. 5 ст. 236 КПК. Також, якщо йдеться про обшук особи під час обшуку житла або іншого володіння особи – в обсязі, необхідному для досягнення його мети й тільки на підставі ухвали слідчого судді на проведення слідчої дії.

Методика проведення зовнішнього огляду із вогнепальною зброєю в руках

Після затримання із вогнепальною зброєю в руках, зазвичай, проводиться зовнішній огляд з метою виявлення у затриманої особи зброї і предметів, що є речовими доказами. Основні положення для проведення зовнішнього огляду: лежачи на животі, стоячи або стоячи на колінах з упором руками в стіну.

З метою попередження нападу в процесі зовнішнього огляду забороняється:

• засовувати руки в кишені;
• запускати руку через плече.

У разі виявлення небезпечних предметів працівник поліції повинен витягувати їх, способом виштовхування або вивертання кишені навиворіт шляхом захоплення за його ближній край. За неможливості витягання небезпечних предметів необхідно надіти кайданки або зв’язати руки, а потім витягати їх.

Розглянемо один із варіантів зовнішнього огляду детальніше.

Зовнішній огляд із вогнепальною зброєю в руках у положенні супротивника, лежачи на животі.

Послідовність дій:

• здійснити швидкісну підготовку до стрільби (з положень очікування або пістолет у кобурі);
• подати команди: «Стій! Стріляти буду! Руки вгору! Обернися до мене спиною! Руки за голову! Переплести пальці! Встань на коліна! Упираючись ліктем, лягти на живіт! Розведи ноги в сторони! Ширше! Відірви лікті від підлоги (землі), прогнися, поверни голову наліво!»;
• промацати задню поверхню голови і тулуба, а також праву ногу;
• скомандувати: «Більше прогнися! Поверни тулуб наліво!»;
• промацати ліву сторону спереду;
• перейти на ліву сторону з боку ніг, наступити правою ногою на гомілковостопний суглоб (штанину) лівої ноги, скомандувати повернути голову направо і продовжити в такому ж порядку.

Під час поверхневої перевірки перекладати зброю з однієї руки в іншу не рекомендується.

Поверхнева перевірка після надягання кайданків

Поверхнева перевірка осіб, що становлять підвищену небезпеку, одним співробітником зі зброєю в руках пов’язаний з певним ризиком нападу. Крім того, з пістолетом складно промацати супротивника спереду, де найімовірніше можуть бути приховані небезпечні предмети. Ретельніше і з меншим ризиком нападу можна провести поверхневу перевірку після надягання кайданків.

Один із варіантів – поверхнева перевірка після надягання кайданків у положенні супротивника, лежачи на животі. Після надягання кайданків у положенні, лежачи на животі, треба здійснити такі дії:

• встати зліва від супротивника;
• подати команду: «Розведи ноги в сторони! Ширше!»;
• наступити правою ногою на гомілковостопний суглоб або на штанину лівої ноги;
• промацати задню поверхню голови і тулуба, а також ліву ногу;
• перейти на праву сторону з боку ніг, наступити лівою ногою на гомілковостопний суглоб (штанину) правої ноги;
• встати справа від супротивника на ліве коліно і праву стопу, лівою рукою захопити за праву руку вище ліктя зсередини, а правою – за ліве плече;
• допомогти супротивнику обернутися на бік і встати на коліна;
• підійти до супротивника спереду, прийняти положення випаду, лівою рукою захопити одяг на грудях, правою рукою промацати спереду.

Поверхнева перевірка з напарником який здійснює контроль правопорушника зі зброєю в руках

Поверхнева перевірка з напарником який здійснює контроль правопорушника зі зброєю в руках дає змогу ретельніше оглянути з меншим ступенем ризику нападу. Огляд потрібно проводити, використовуючи ті ж прийоми, які зазначені. Озброєний напарник повинен ставати так, щоб той, хто оглядає, не перекривав лінію вогню. При поверхневій перевірці треба виявляти пильність, оскільки супротивник може напасти і, загрожуючи власною зброєю, узяти співробітника в заручники.

4. Забезпечення заходів особистої безпеки при огляді можливих міць переховування

Тактика дій правоохоронців зі затримання злочинців полягає в тому, що бійці таких підрозділів можуть успішно виконувати свої функціональні обов’язки та ефективно вирішувати бойові завдання тільки за умови виконання таких вимог:

• дії повинні бути несподіванимита агресивними для противника;
• швидкість виконання має бути максимальною, але не на шкоду точності та акуратності;
• несподіваністьдій повинна бути забезпечена відволікаючим маневром.

Для кожного бійця в вогневому контакті з противником є три життєво необхідні моменти:

• необхідно бути влучним стрільцем;
• знати і вміти користуватися зброєю і правильно (правомірно) її використовувати;
• мати відповідну фізичну та психологічну підготовку.

Поняття «влучний стрілець» охоплює властивість працівника вести швидкісну стрільбу у всій багатогранності. Він повинен миттєво та адекватно оцінювати обстановку, здійснювати вибір цілей і вражати їх з першого пострілу, на місці та в русі, в будь-якому положенні, на відкритій місцевості та в умовах обмеженого простору, вдень і вночі, на звук і спалах пострілу, після значних фізичних навантажень і в крайньому стресовому стані.

Вибір цілі залежить від досвіду та рівня підготовки працівника. Насамперед необхідно вразити того, хто становить найбільшу небезпеку, озброєний автоматичною зброєю, знаходиться зі зброєю найближче, найбільше агресивний.

Загалом – нейтралізований має бути той, в кого зброя, яка представляє небезпеку для працівника і його колег. Окрім того, той, хто веде себе неадекватно чи підозріло, доволі агресивний та не виконує вимоги працівника. Рекомендується жорстко чинити з тими, хто на вимогу руки в гору піднімає руки тільки до рівня плечей і не вище. З такої позиції можна вихопити зброю швидше ніж з будь-якої іншої.

Критерій вміння поводитися зі зброєю це час її витягування, приведення у готовність та відкриття прицільного вогню.

Психологічний настрій виробляється постійними тренуваннями в умовах максимально наближених до бойових. Нерішучий працівник може в критичній ситуації підвести під удар колегу, отримати поранення або загинути у сутичці.

Психологічна підготовка:

• не існує такої речі як «хибна тривога»,щось цю тривогу спричинило;
• розглядайте кожну тривогу так, ніби ви зіштовхнетеся з підозрюваним;
• не поспішайте;
• викличте підмогу, якщо ви втомилися;
• довіряйте своїм інстинктам;
• будьте відкриті для пропозицій.

Фізична підготовка:

• фізична форма має першочергову важливість для правоохоронців;
• перебування в позиції прикриття зі зброєю напоготові протягом тривалого часу може спричинити втому;
• ходьба пригнувшись, чи присівши протягом тривалого часу, може спричинити втому;
• знайте межі своїх сил і не будьте занадто самовпевнені, щоб просити про допомогу.

Збір аналітичної інформації:

• потрібно володіти інформацією про злочинців у своєму районі;
• потрібно контактувати з підприємцями під час своєї звичайної діяльності та складати в своїй уяві плани приміщень;
• потрібно мати інформацію щодо типів сигналізації, які використовуються, та місць розташування датчиків;
• потрібно слухати інших та обмінюватися своєю інформацією з ними;
• потрібно наближатися з боку ймовірних шляхів утечі.

Периметр:

• сформуйте безпечний периметр, для розташування підрозділів, що прибувають;
• зважайте на зони обстрілу, щоб уникнути перехресного вогню;
• двосторонній зв’язок між пошуковою групою та групою утримання периметру – обов’язковий;
• група утримання периметру повинна дотримуватися дисципліни у використанні світлових засобів, щоб не «підсвітити» пошукову групу під час наближення.

Є різні типи тривог, якими не варто нехтувати, а саме: беззвучна, звукова, двері, рух, розбиття скла, вогонь.

Розподіліть свої дії на три умовні етапи:

1. Прибуття.
2. Оцінка.
3. Наближення.

Прибуття:

• прибувайте з боку найбільш імовірного шляху втечі;
• погасіть світло при входженні в зону;
• завершіть зв’язок із диспетчером;
• не вагайтеся просити про прикриття.

Оцінка:

• Чи бачите Ви відкриті двері чи вікна?
• Чи бачите Ви зламані двері чи розбиті вікна?
• Чи бачите Ви автомобілі на паркувальному майданчику?
• Чи чуєте Ви звукову сигналізацію?
• Чи бачите Ви або чуєте людей у споруді чи довкола неї?

Наближення в автомобілі:

• забезпечує певне прикриття;
• може освітити будинок, споруду тощо;
• містить усе ваше спорядження;
• обмежує мобільність;
• обмежує відчуття органів слуху та зору;
• якщо можливо, об’їзд будинку здійснюйте за годинниковою стрілкою.

Наближення пішки:

• прикриття обмежене предметами, розташованими в зоні;
• освітлення обмежене тим, що ви маєте при собі;
• ліпша мобільність;
• ви не залежите від рельєфу місцевості, який може бути не придатний для пересування автомобілем;
• забезпечує більше використання почуттів.

Вхід:

• якщо ви знайшли вхід, повідомте диспетчера;
• дайте чіткі інструкції підрозділам, що прибувають;
• повідомляйте про свої наміри перед входом та під час усього пошуку;
• вхід повинен бути останнім варіантом;
• ніколи не входьте, якщо відомо, що підозрюваний озброєний чи забарикадувався;
• вибирайте точки для входу обережно, уникайте вікон і вузьких місць;
• не переслідуйте підозрюваного, який тікає глибше в споруду;
• зупиніться і оцініть свою ситуацію;
• якщо Ви змушені продовжувати просування, робіть це повільно і методично.

Пошук:

• не поспішайте;
• дійте методично, організовано та розважливо;
• зауважуйте всі вертикальні та горизонтальні кути, коли перевіряєте кімнату по секторах;
• забезпечуйте перехресне прикриття та обстежуйте приміщення швидкими поглядами, коли необхідно;
• шукайте і частину особи, й цілу особу;
• не виказуйте свою присутність;
• рух, звук, силует, контраст та відблиск – ознаки загрози, які можуть працювати на вас чи проти вас;
• відпрацьовуйте невідомі ділянки в логічній послідовності;
• пропускайте невідомі ділянки, якщо необхідно, безпечно і логічно;
• розміщуйте прикриття на довгих чи пропущених невідомих ділянках, доки ними можна буде зайнятися;
• бачте те, на, що Ви дивитеся;
• будьте гнучкими та пристосовуйтеся до ситуації;
• не забувайте піднімати погляд;
• якщо вам здається, що Ви бачили чи чули щось, то ймовірно так і є.

Рис. 5. Методика огляду приміщення перед входженням

Професійна підготовка поліцейських потребує постійного вдосконалення своїх практичних і тактичних навиків. Для обшуку будівель невеликими підрозділами відпрацьовуються такі питання:

• Сфери застосування.
• Комунікація в підрозділі.
• Схеми пересування.
• Техніки пересування.
• Зупинка, вихід з контакту.
• Підхід до будівлі, пересування біля будівель.
• Блокування злочинця.

Невеликий підрозділ – це група у складі двох–восьми правоохоронців, які виконують спільне завдання.

Сфери застосування невеликих підрозділів:

• патрулювання;
• прочісування місцевості з метою пошуку підозрюваних, зниклих без вісти, доказів, огляду будівлі, детального обстеження місцевості.

Комунікація в підрозділі.

Комунікація має велике значення у формуванні тактики роботи невеликого підрозділу.

Типи комунікації:

• вербальна (радіозв’язок, мобільний зв’язок тощо); – невербальна (жести, тактильна комунікація тощо).

Пресування. Схеми, техніки, варіанти та способи.

Вибір схеми пересування.

У разі вибору схеми пересування потрібно звертати увагу на:

• безпеку;
• безпеку радіусу розташування;
• гнучкість;
• пристосування до умов, таких, як ландшафт, погода, умови освітлення тощо;
• відстань між членами підрозділу;
• вогневі можливості;
• зонування відповідальності – визначення місцезнаходження цілі за умовним годинниковим циферблатом;
• перекривання зон.

Основні схеми пересування малих оперативних груп :

Рис. 6. Схеми пересування

Вибір техніки пересування:

• пересування поодинці (мінімальна ймовірність контакту зі стрільцем);
• пересування групами (контакт зі стрільцем можливий);
• пересування групами під прикриттям (контакт зі стрільцем очікується).

Вибір варіанта пересування

Пересування по черзі:

• перша група просувається вперед, тоді як друга група прикриває її;
• перша група знаходить позицію для здійснення прикриття, після чого друга група починає просуватися вперед – таке чергування повторюється; – групи переміщуються швидко.

Послідовне пересування:

• перша група просувається вперед, тоді як друга група прикриває її;
• перша група знаходить позицію для здійснення прикриття, після чого друга група починає просуватися до позицій першої групи;
• зазвичай відбувається швидше, ніж переміщення по черзі (тривалість між змінами менша).

Рис. 7. Ступеневе пересування груп

Рис. 8. Пересування під прикриттям

Рис. 9. Пересування по черзі – під прикриттям

Рис. 10. Пересування по черзі – під прикриттям

Рис. 11. Пересування по черзі – під прикриттям

Зупинка, вихід з контакту

Незалежно від типу зупинки, необхідно завжди гарантувати повну безпеку підрозділу (сектори огляду, прикриття, варіанти відходу).

Вихід з контакту:

• зворотний рух із використанням техніки переміщення по черзі;
• зворотний рух з використанням техніки послідовного переміщення.

Підхід до будівлі, пересування біля будівель

Рис. 12. Пересування біля будівель двома правоохоронцями

Основні принципи:

• перед рухом патрульні оцінюють обстановку та попереджають чергового про свої дії;
• перший номер рухається біля стіни і дивиться вперед на місце можливого виходу правопорушника;
• другий номер рухається позаду, дещо далі від стіни, сектор огляду – вперед-вгору;
• перед вікном пригнутися і пройти нижче підвіконня;
• підвальні вікна необхідно переступати;
• двері оглядаються зліва або справа;
• у разі підвищеної небезпеки двері оглядаються зліва або справа, зверху та/або знизу;
• стукати у двері можна, коли поліцейський знаходиться зліва від дверей за стіною, вікна оглядаються зліва або справа знизу (одна чверть голови).

Основні принципи, схеми та правила блокування злочинця.

Завданням групи блокування є безпосереднє оточення (блокування) укриття, запобігання спроб злочинців до втечі, їх затримання під час прориву, оточення.

Рис. 13. Блокування будівлі, приміщення

Заборонено:

• знаходитися навпроти дверей;
• знаходитися двом або більше співробітникам на одній лінії;
• демаскувати себе.

Блокування вулиці, площі

Застосовується блокування через шикування ланцюга:

• зрідка – інтервал між співробітниками більше двох метрів;
• нормально – інтервал один–два метри; – посилено – інтервал менше одного метра.

Блокування автомобіля Основні способи блокування:

• автомобілем(и);
• з використанням спецзасобів (Їжак, Гарпун, Діана).

Сукупність тактичних дій при внутрішньому огляді будівлі.

Наразі існує сім тактичних принципів, які використовуються при внутрішньому обшуку будівлі:

1. Мислити як переможець:

• ніколи не здавайтеся;
• Ви можете перемогти у кожному конфлікті;
• використовуйте обладнання та зброю впевнено, з найбільшою зручністю для себе;
• думайте за моделлю «Якщо – тоді» (попереднє планування з можливим розвитком ситуації); – уникайте самовпевненості.

2. Прикриття, укриття, захист.

Прикриття (щит): будь-який предмет, яким можна прикритися, захиститися від загрози.

Укриття: конструкція або її елементи, предмети, які дають поліцейському можливість сховатися від загрози.

Захист: засоби та заходи, які забезпечують вашу безпеку, навіть від кулі.

3. Співвідношення «час : відстань».

Що більша відстань від правопорушника, то більше часу є у правоохоронців для реагування на ситуацію.

4. Правило «1+1».

Якщо поліцейський помітив одну загрозу, він повинен очікувати наступну.

Якщо поліцейський знаходить одну одиницю зброї, він повинен шукати ще.

5. Сигнали небезпеки, загрози.

Ознаки, які демонструє особа. Ознаки, які виявляє суб’єкт. До них належать: сказане, як саме сказано, рухи, знервованість, занепокоєння.

6. Деескалація – розрядка конфліктної ситуації.

Правоохоронець може розрядити ситуацію, використавши лише вербальні засоби (шляхом переговорів).

Потужна демонстрація сили іноді може розрядити ситуацію, якщо спроба зробити це вербальними засобами виявилася невдалою.

7. Усні команди:

• майте свідків вашого спілкування з правопорушником;
• забезпечте відстань між свідками та правопорушником;
• постійно говоріть упродовж усього інциденту;
• говоріть впевнено, авторитетно, по суті та професійно.

Складові готовності до внутрішнього обшуку:

• психологічна готовність;
• фізична готовність;
• готовність спорядження;
• аналітична інформація щодо місця події;
• безпечний периметр.

Тактика входження в будівлю.

Вхід у будівлю (приміщення):

• не входьте без прикриття;
• ніколи не входьте, якщо відомо, що підозрюваний озброєний чи забарикадувався;
• вибирайте точки для входу обережно, уникайте вікон і вузьких місць;
• якщо Ви знайшли вхід, повідомте чергового;
• дайте чіткі інструкції підрозділам, що прибувають або попросіть чергового передати інструкції відповідним співробітникам;
• повідомляйте про свої наміри перед входом і під час усього огляду;
• не переслідуйте підозрюваного, який тікає вглиб будівлі;
• зупиніться й оцініть свою ситуацію; якщо ви змушені продовжувати просування, робіть це повільно та методично;
• під час використання ліфту, завжди піднімайтеся на один–два поверхи вище поверху на який здійснено виклик.

Огляд будівлі.

Під час огляду будівлі потрібно дотримуватися таких правил:

• не поспішайте;
• не виказуйте свою присутність;
• дійте методично, організовано та розважливо;
• забезпечуйте перехресне прикриття та обстежуйте приміщення швидкими поглядами, коли необхідно;
• зауважуйте всі вертикальні та горизонтальні кути, коли перевіряєте кімнату по секторам;
• рух, звук, силует, контраст та відблиск – ознаки загрози, які можуть працювати на вас чи проти вас;
• відпрацьовуйте невідомі ділянки в логічній послідовності;
• розміщуйте прикриття на довгих чи пропущених невідомих ділянках, доки ними можна буде зайнятися;
• усвідомлюйте, що ви бачите;
• будьте гнучкими та пристосовуйтеся до ситуації;
• не забувайте піднімати погляд;
• довіряйте власним інстинктам – якщо вам здається, що ви бачили чи чули щось, то ймовірно так і є.

Тактичні поради.

Поводження зі зброєю:

• тримайте свою зброю міцно у руці, палець необхідно тримати на спусковій скобі;
• правило «Три ока» – ваша зброя повинна бути спрямована в напрямку, куди дивляться ваші очі;
• тримайте зброю поруч із тілом;
• не подавайте сигнали своєю зброєю;
• не використовуйте свою зброю як важіль чи блок.

Використання світла:

• якщо це можливо, увімкніть світло в усій споруді;
• спрямовуйте світло перед пошуковою групою;
• гасіть світло, лише коли це необхідно;
• уникайте підсвічування чи освітлення силуетів інших;
• навчіться стежити за своєю тінню, вас можуть підсвітити інші.

Зв’язок:

• підтримуйте зв’язок з пошуковою групою;
• підтримуйте зв’язок з підрозділами, розташованими по периметру;
• підтримуйте зв’язок зі старшим;
• підтримуйте зв’язок з черговим;
• давайте правопорушникам чіткі стислі команди.

Впритул притискатися до захисного об’єкта потрібно лише у випадках, коли правопорушник:

• буде стріляти зверху;
• або коли вогонь ведеться декількома супротивниками з різних боків.

Ризик постраждати від рикошету менший, ніж ризик прямого попадання.

Реагування на тривогу й обшук будівель – небезпечне завдання. Кожен правоохоронець має бути підготовлений і повинен підтримувати свою психічну та фізичну форму та навички на найвищому рівні для найкращого результату всіх операцій, які передбачають входження у приміщення.

Відпрацювання кутів і дверних отворів.

Ніколи не стійте біля самого кута або дверей, впритул до стіни, оскільки обмежуєте себе в маневрі та в застосуванні зброї.

1. Намагайтеся знаходитися від кута і від стіни так, щоб бачити більшу частину сектору, зброя в готовності до застосування.
2. Роблячи поступальні рухи вправо–вліво, Ви здатні побачити більшу частину сектору. Злочинець, навіть якщо він перебуває за стіною і помітив вас та встиг відкрити вогонь, не може гарантувати влучність. У цьому разі Ви маєте такі переваги (на відміну від знаходження біля стіни, поряд з кутом), як: готові до застосування зброї негайно, можете кваліфікувати ціль, встигаєте прийняти рішення на відкриття вогню, володієте маневром у приміщенні. В разі огляду секторів вас видно на 20%.
3. Намагайтеся приймати положення для стрільби так, щоб знаходитися до злочинця боком, а не грудьми; лікті притиснуті та закривають життєво важливі органи.
4. У жодному разі не вискакуйте з-за кута в розрахунку на швидкість і несподіваність. У такій ситуації, якщо там буде злочинець, це не допоможе, оскільки неправильно оцінивши ситуацію, і неправильно «зачистивши» кут, Ви програли, не надавши собі жодного шансу. Ви не встигаєте кваліфікувати ціль (терорист, дитина, літня людина, жінка, які можуть бути звичайними громадянами, а можуть і злочинцями; лежить чи стоїть, має або ні засоби індивідуального захисту й ін.).

Способи пересування та входження в приміщення.

Один зі способів пересування довгими і вузькими коридорами двома працівниками – «спина до спини». Уявіть що Ви дві стрілки механічного годинника які рухаються кругом циферблата, так, працівники поліції можуть контролювати простір на 360о периферійним зором, прикриваючи один одного і оглядати небезпечні кути та зони.

Рис. 14. Спосіб «Спина до спини»

Є декілька способів входу в приміщення через двері:

• «хрест-навхрест»;
• «гак»;
• «кут».

Спосіб «хрест-навхрест».

Цей спосіб застосовується у тому випадку, коли ширина дверей немає значення, оскільки поліцейські входять один за одним. Цим способом користуються майже всі спеціальні підрозділи, які виконують бойові завдання зі захоплення озброєних злочинців.

Рис. 15. Спосіб «Хрест-навхрест»

Спосіб «гак».

Цей спосіб застосовується у тому разі, якщо поліцейські озброєні короткоствольною зброєю і дозволяє ширина дверей.

Недолік цього способу полягає в тому, що увійти до приміщення можна тільки через доволі широкі двері, оскільки у вузькі двері двоє поліцейських одночасно увійти не зможуть. Водночас увійти можна послідовно, один за одним, що, при певному напрацюванні, може бути ефективним.

Рис. 16. Вхід у приміщення способом «гак»

Спосіб «кут».

Цей спосіб використовується, коли двері розміщуються біля одного з кутів приміщення і поліцейським доводиться розпочинати рух із протилежної від стіни сторони дверей, але можливий до застосування і в інших ситуаціях. У разі виконання цього прийому можливі два варіанти:

Рис. 17. Варіанти можливих способів входження в приміщення при способі «кут»

Рис. 18. Способи пересування у приміщеннях

Пересування коридорами.

Зазвичай, рух здійснюється уздовж стін у готовності до ведення вогню. Спостереження здійснюється «прямо» і «хрест–навхрест».

Рис. 19. Способи пересування коридорами (1)

Рис. 20. Способи пересування коридорами (2)

Рис. 21. Пересування Т-подібним коридором

Рис. 22. Пересування та проходження Х-подібним коридором

Рис. 23. Поворот у Х-подібному коридорі

Пересування міжповерховими сходами.

Для сходів характерна одночасна наявність декількох небезпечних зон. Переконавшись у безпечності першого прольоту, починайте зачищати ділянки, розташовані вище, просуваючись обличчям уперед.

Рис. 24. Пересування по сходах зі зброєю в руках

Основні принципи:

• усі рухи виконуються за командою;
• перший - фіксує міжсходовий простір;
• другий - пересувається якнайближче до стіни, утримуючи сектор вірогідного розташування правопорушника;
• працівник, який піднімається вгору (рухається вниз), розташовується в безпечному місці на міжповерховому майданчику і чекає на напарника;
• першому під час пересування доцільно періодично присідати і проводити огляд з нижнього рівня;
• другий рухається ближче до перил сходів, постійно фіксує міжсходовий простір;
• після того, як другий доходить до міжповерхового майданчика і фіксує міжсходовий простір, починає рухатися перший, спочатку до наступного кутка, а потім на наступний поверх, таким алгоритмом необхідно рухатися до головної точки;
• заборонено двом співробітникам перебувати на одній лінії вогню.

Пересування по міжповерхових сходах (група в складі двох правоохоронців)

Огляд приміщення.

Під час огляду приміщення:

• категорично заборонено виходити (вибігати) на середину кімнати;
• всі дії виконуються за командою старшого;
• постійний контроль за неперевіреною частиною приміщення;
• огляд проводиться з двох напрямків, уздовж стін;
• не знаходитися на одній лінії вогню з напарниками та дотримуватися заходів особистої безпеки;
• попередньо встановлюється остаточна точка перевірки;
• у разі виявлення злочинця, зайняти безпечну позицію та змусити злочинця вийти на визначене йому місце.

У разі виявлення осіб (злочинців) у кімнаті подають команди голосом:

• «стояти»;
• «кинути зброю (якщо вона є)»;
• «руки вгору»;
• «повернутися кругом»;
• «встати на коліна/лягти і далі перехід до надягання кайданків».

Рис. 25. Огляд приміщень

Огляд горищ і підвальних приміщень вимагає від працівників поліції особливої пильності та має свої особливості:

• труднощі у непомітному для злочинця проникненні у ці приміщення;
• необхідність діяти у незнайомій обстановці, в обмеженому просторі, за поганої видимості або в темряві.

Для цього необхідно забезпечити співробітників освітлювальними і пошуковими приладами, службовою собакою і спецзасобами.

З огляду на відсутність у вказаних приміщеннях сторонніх громадян, відповідно створюються сприятливі умови для застосування спеціальних засобів, використання службової собаки. Заразом вхід на горище і в підвал пов’язаний з найбільшим ризиком для життя правоохоронців, тому входити у ці приміщення необхідно дуже обережно і миттєво, особливо, якщо злочинець почав стріляти по громадянах, підпалив будинок тощо.

Цілком здійснивши блокування горища або підвалу, і впевнившись у безпеці оточуючих, а також звільнивши приміщення від сторонніх громадян, необхідно вголос або, застосовуючи гучномовець, запропонувати злочинцю здатися.

У разі відмови злочинця здатися, враховуючи реальну обстановку і погодні умови, працівники застосовують спеціальні засоби дратівливої та сльозогінної дії, використовують службових собак. Треба враховувати, що службові собаки, які пройшли спеціальний курс тренування, впевнено працюють у загазованих приміщеннях. Собаку доцільно пускати попереду групи захоплення без повідка.

Співробітники, які забезпечують прикриття групи захоплення, вживають відволікаючі маневри, щоб відвернути увагу злочинців (раптовий шум, крики, і тому подібне).

Під час входу в темні приміщення потрібно пам’ятати, що здатність ока пристосуватися (адаптація) до темряви і яскравого світла відбувається не відразу, а протягом певного часу.

Вхід на горище і в підвал часто пов’язаний з ризиком для життя працівників поліції, тому проникати до них потрібно дуже обережно і швидко. Вивчати обстановку в зазначених приміщеннях необхідно сидячи, лежачи, із-за укриття й ін.

У разі проникнення в темний підвал чи на горище, променем світла оглядається місце справа і зліва від входу, потім промінь спрямовується в глибину приміщення, а освітлені раніше місця швидко займають співробітники, які будуть оглядати приміщення.

Поліцейський з ліхтарем вимикає його на короткий проміжок часу і переміщується в бік від просвіту дверей.

У будь-якому разі джерело світла потрібно тримати в руці, відведеній вбік і трохи вперед, щоб не освітлювати себе.

Необхідно також враховувати особливості слухового сприймання. Щоб почути слабкі звуки, необхідно одну–дві хвилини перед початком руху постояти нерухомо. Ліпше і правильніше сприймати звуки справа і зліва, а гірше – ті, які йдуть спереду та ззаду. В таких умовах у разі переміщення рекомендується робити короткі зупинки і повороти головою вправо чи вліво, намагаючись визначити істинний напрямок звуку. Якщо не чути кроків злочинця, можливо він затаївся. Непотрібно кидатися по приміщенню в пошуках злочинця.

Основний принцип руху – всі перешкоди, за можливості, необхідно обходити справа. Якщо пістолет знаходиться в правій руці, то поліцейський буде мати перевагу, стріляючи в лівий бік. Злочинець в такому разі вимушений стріляти вправо, відкриваючи корпус. Кути і повороти необхідно обходити якомога далі від них.

5. Загальні вимоги заходів безпеки при поводженні з вибуховими пристроями та
матеріалами

Загальні заходи безпеки при поводженні з вибуховими матеріалами:

• для проведення вибухових та спеціальних вибухо-технічних робіт залучається не менше двох спеціалістів-вибухотехніків;
• головною метою спеціаліста-вибухотехніка є запобігання травмування або загибелі людей, зокрема збереження свого життя;
• кожний виїзд за фактом анонімного повідомлення спеціалісти-вибухотехніки повинні розцінювати як достовірний;
• у разі виявлення вибухової речовини, вибухового при-строю або предмета, схожого на нього, категорично забороняється проводити з ними будь-які маніпуляції (рухати з місця, трусити, відкривати тощо) поліцейським, які не мають права на проведення спеціальних вибухотехнічних робіт;
• при виявленні речовини, схожої на саморобну ініціюючу вибухову речовину, подальші дії з нею необхідно проводити тільки після її зволоження водою;
• спеціальні вибухотехнічні роботи (крім експертного огляду та пошуку) проводяться в засобах індивідуального захисту;
• забороняється проведення огляду місця події за фак-том вибуху без огляду території на наявність вторинних вибухових пристроїв або вибухонебезпечних залишків або частин вибухового пристрою, що вибухнув, а також без узгодження зі спеціалістами відповідних служб (обленерго, газової служби, водоканалу тощо) щодо можливості безпечного перебування на місці вибуху;
• входити до приміщення, в якому стався вибух, дозволяється після його ретельного провітрювання від продуктів вибуху;
• забороняється залучення спеціалістів-вибухотехніків до розрядження, перевезення або знищення боєприпасів, що не стосуються кримінального провадження;
• відповідно до ч. 4 ст. 223 Кримінального процесуального кодексу України проведення слідчих (розшукових) дій у нічний час (з 22 до 6 год) не допускається, за винятком невідкладних випадків, коли затримка в їх проведенні може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного;
• спеціалісти-вибухотехніки, які мають психічний або нервовий розлади чи фізично стомлені, до виконання спеціальних вибухотехнічних робіт не допускаються;
• перед роботою з електродетонаторами, електромеханічними або електронними частинами вибухового пристрою повинно проводитися зняття з тіла (одягу) спеціаліста статичного електричного заряду;
• для запобігання негативному впливу небезпечних продуктів вибуху або вибухових речовин на спеціалістів-вибухотехніків усі свої дії вони повинні проводити в гумових рукавичках та, за необхідності, в індивідуальних засобах захисту органів дихання та зору;
• дозволяється застосовувати вогневий спосіб підриву, якщо буде неможливо застосувати електричний;
• виявлення та вилучення вибухових матеріалів, залежно від категорії небезпечності, повинно фіксуватися фотозйомкою, відеозаписом та іншими науково-технічними засобами, а за необхідності – рентгенографуванням внутрішньої будови об’єктів;
• критерієм для прийняття рішення щодо подальшого поводження з виявленими вибуховими матеріалами є пріоритет захисту здоров’я та життя людини, порівняно зі збереженням криміналістичних слідів;
• з метою збереження слідів на вибухових пристроях і на місці події, які залишили злочинці, визначення категорії небезпечності, уникнення контактного розрядження, дистанційного руйнування під час огляду місця події спеціалісти-вибухотехніки працюють у спеціальному одязі, у гумових рукавичках та одягнутих на взуття бахілах;
• вилучені вибухові матеріали повинні бути оглянуті спеціалістом-вибухотехніком для визначення їх категорії небезпечності та надання рекомендацій щодо подальшого поводження з ними;
• виявлення та вилучення криміналістичних слідів на розряджених вибухових пристроях або предметах, що їх нагадують, проводиться в присутності спеціалістів-вибухотехніків; – пакування вибухонебезпечних предметів спеціалістами-вибухотехніками здійснюється так, щоб унеможливити їх вільне переміщення в упаковці (вибухові речовини упаковуються в скляну, картонну або паперову тару тощо);
• засоби підриву, вибухові речовини, а також засоби ініціювання електричної дії та джерела електроживлення розміщувати в одній упаковці під час їх пакування забороняється (при цьому оголені кінці проводів електричних засобів ініціювання, засобів підриву повинні бути з’єднані між собою скруткою).

Відшкодування матеріальних збитків здійснюється згідно з чинним законодавством України.

Особливості ідентифікації вибухонебезпечних предметів.

Є чотири основні категорії вибухонебезпечних предметів, що потенційно загрожують життю і здоров’ю пересічних громадян:

• військові бойові припаси, що залишені, загублені на місцевості при переміщенні військових формувань;
• військові бойові припаси та їх залишки, які були приведені в дію, але за певних причин не вибухнули;
• інженерні бойові припаси (протитанкові, протипіхотні міни), встановлені на місцевості в бойове положення;
• саморобні вибухові пристрої, виготовлені та встановлені в терористичних цілях.

Військові бойові припаси.

Рис. 26. Ручні гранати

Рис. 27. Гранати до протипіхотних гранатометів

Рис. 28. Реактивні гранати

Рис. 29. Артилерійські снаряди

Рис. 30. Снаряди реактивної артилерії

Рис. 31. Мінометні міни

Рис. 32. Ряд інженерних бойових припасів (міни різного призначення)

Рис. 33. Запали, детонатори

Саморобні вибухові пристрої.

Окремий та найнебезпечніший клас вибухонебезпечних предметів формують саморобні вибухові пристрої.

Рис. 34. Саморобний вибуховий пристрій

В основу конструкцій таких пристроїв покладений принцип створення схеми, яка призводить до поразки цілей вибухом, який може керуватися різними способами, кількість яких обмежується лише фантазією та навичками зловмисника.

Небезпека таких пристроїв певною мірою зумовлена непередбачуваністю принципу їхньої дії та різними способами маскування, які значно ускладнюють їхнє своєчасне виявлення.

Наступні характерні ознаки, що вказують на можливу наявність вибухового пристрою та викликають необхідність максимального підвищення уваги виявлення в громадських місцях, транспорті:

• сумок, валіз, пакунків, коробок та інших предметів, які залишені без нагляду власників;


Рис. 34. Сумка, яка може містити саморобний вибуховий пристрій у громадському місці

• предметів з ознаками стандартних бойових припасів, піротехнічних виробів, або їх частин;
• елементів тари, упакування, оболонок, обгорток, етикеток від зарядів вибухових речовин та засобів підриву промислового виготовлення з відповідним маркуванням;
• предмета частини та деталі якого не відповідають його безпосередньому призначенню;
• предмета із мобільним телефоном, радіостанцією, або інших пристроїв, здатних приймати радіосигнали;
• предметів із електричними дротами, фрагментами електричних схем, антен, світлових індикаторів, ізоляційної стрічки, тощо, які не відповідають призначенню предмета;
• предметів із дротами, нитками або мотузками, які відходять від виявленого предмета;
• предметів, які не відповідають навколишній обстановці, або походження яких незрозуміло;
• наявність підозрілих звуків, які лунають від виявленого предмета (звук ходу механічного годинника, звук роботи вібраційного механізму або дзвінка телефону, інші періодичні звуки);
• наявність різкого запаху паливно-мастильних мате-ріалів, ацетону або інших хімічних речовин, що йде від виявленого предмета;
• велика маса предмета, яка викликає підозру;
• наявність електричних дротів, мотузок на воротах, дверях, вікнах і інших конструкціях, що відкриваються;
• автотранспорт, припаркований в підозрілих місцях, залишений на занадто довгий час, перенавантажений автотранспорт;
• місця локального ремонту дорожнього покриття та стін будівель, свіжопофарбовані, свіжоскопані місця, причину появи яких складно пояснити.

Пам’ятай: зовнішній вигляд саморобного вибухового пристрою, часто приховує його справжнє призначення. Як маскування для вибухових пристроїв використовуються такі звичайні побутові предмети, як пакети, коробки, сумки, згортки, іграшки, предмети побуту й ін.

Рис. 35. Різновиди саморобних вибухових пристроїв

6. Рекомендації при виявленні вибухонебезпечних предметів

У разі виявлення снаряду, міни, вибухонебезпечного або підозрілого предмета потрібно дотримуватися такої послідовності дій:

1) негайно припинити будь-які зайві дії поряд із виявленим предметом, зупинити всі роботи, вимкнути обладнання та техніку;

2) звернути увагу оточуючих людей на небезпеку та ініціювати їх відведення на максимально безпечну відстань.

Безпечна відстань для відкрито розташованих людей становить:

у разі вибуху заряду до 10 кг без оболонки: – на відкритій місцевості – у цеглі, камінні, бетоні та залізобетоні	– 50 м – 150 м
у разі вибуху боєприпасів (снарядів) калібру: – 37–76 мм – 76–105 мм – 105–200 мм – 200 мм та більше	– 500 м – 700 м – 1000 м – 1500 м
у разі вибуху інженерних мін: – протитанкових – протипіхотних фугасних – протипіхотних осколкових – протипіхотних спрямованих	– 150 м – 100 м – 200 м – 500 м

3) потрібно зберігати спокій та рівновагу, намагатися не провокувати паніку (за необхідності, надати допомогу в залишенні небезпечної зони літнім людям, дітям та інвалідам);

4) терміново повідомити про знахідку оперативного чергового підрозділу та аварійні служби за телефонами 101, 102 та дати максимально-детальний опис виявленого предмета і ситуації, що виникла;

5) за можливості, позначити місце виявлення предмету за допомогою підручних засобів;

6) до прибуття спеціальних служб вжити заходів для обмеження доступу людей до небезпечної зони (в разі цього необхідно залучати представників комунальних служб, служб охорони установ та підприємств, які знаходяться поряд);

7) запам’ятати та, за можливості, зафіксувати обставини виявлення предмета, час виявлення, місце розташування, його зовнішній вигляд, характерні ознаки (звернути увагу на осіб які можуть бути причетні до залишення виявленого предмета, запам’ятати їх прикмети, для надійної фіксації важливої інформації доцільно застосовувати засоби фотографування, за їх наявності);

8) обов’язково дочекатися в безпечному місці прибуття представників спеціальних вибухотехнічних служб та особисто передати фахівцям наявну інформацію стосовно предмета.

Категорично забороняється:

• впливати на предмет, піддавати його механічному, термічному, акустичному, світловому або іншому впливу;
• самостійно відкривати та перевіряти підозрілі сумки, коробки, валізи;
• намагатися самостійно знешкоджувати вибухонебезпечний предмет;
• використовувати поряд із предметом відкритий вогонь, палити, використовувати електронагрівальні прилади;
• користуватися поряд з предметом засобами радіозв’язку, мобільними телефонами та іншими приладами, що передають радіосигнали;
• торкатися вибухонебезпечного або підозрілого предмета, зрушувати його з місця, проводити будь-які маніпуляції з ним.

Дії при виявленні вибухових пристроїв та речовин під час перевірки транспортних засобів.

Дії при виявленні вибухових пристроїв та речовин під час перевірки транспортних засобів:

• у разі виявлення вибухових пристроїв у підозрілого в транспортному засобі, коли обставини, що виникли не дозволяють провести його затримання та є безпосередня загроза безпеці оточуючих громадян, зробити вигляд, що ви не помітили вибуховий пристрій;
• під приводом перевірки документів, усунення технічної несправності транспорту та інше, запропонувати підозрюваному вийти з автомобіля;
• дотримуючись заходів особистої безпеки затримати підозрюваного, унеможлививши в разі цього приведення ним у дію вибухового пристрою;
• дотримуючись заходів безпеки провести зовнішній огляд затриманого, вилучивши в разі цього предмети, що можуть бути використані для нападу, втечі, речові докази і насамперед приладдя за допомогою якого може бути приведений в дію вибуховий пристрій;
• забезпечити охорону місця події та обмежити доступ до нього громадян;
• доповісти черговому по органу (підрозділу) поліції про обставини події, прийняті по ній заходи та діяти надалі за його вказівками;
• після прибуття спеціалістів вибухотехнічної служ-би та слідчо-оперативної групи доповісти старшому СОГ про обставини події, ужити заходи та діяти за його вказівкою.

Дії при виявленні вибухових пристроїв та речовин у громадському транспорті.

У разі виявлення вибухових пристроїв та речовин у громадському транспорті необхідно:

• проінформувати про подію водія транспортного засобу;
• запропонувати водієві оголосити через засоби посилення мови, щоб пасажири залишили транспортний засіб через його несправність та неможливість продовжити рух
• (для уникнення паніки серед пасажирів);
• під час виходу громадян з транспортного засобу забезпечити охорону місця події (вибухового пристрою);
• відвести транспортний засіб до безпечного місця, щоб не постраждали громадяни, та попросити водія залишити салон;
• організувати охорону місця знаходження транспорт-ного засобу та обмежити доступ до нього громадян;
• доповісти черговому по органу (підрозділу) поліції про обставини події, ужити по ній заходи та діяти надалі за його вказівками.

Дії при виявленні вибухових пристроїв та речовин на залізничному вокзалі, автостанції, аеропорту.

При виявленні вибухових пристроїв та речовин на залізничному вокзалі, автостанції, аеропорту потрібно:

• доповісти черговому по органу (підрозділу) поліції про виявлення вибухового пристрою та ужити заходи;
• вжити заходів щодо забезпечення особистої безпеки, безпеки громадян та їх евакуації;
• забезпечити охорону місця події. Не допускати до небезпечної зони (приміщення вокзалу та прилеглої території тощо) людей та транспорту, які не причетні до ліквідації небезпечної ситуації;
• вказувати маршрути виходу населення з небезпечної зони, шляхи об’їзду для транспорту;
• по прибуттю спеціалістів вибухотехнічної служби, слідчо-оперативної групи доповісти про обставини події, ужити заходи та діяти за вказівкою старшого групи.

Проведення евакуації населення.

Евакуація є основним способом захисту населення при загрозі або виникненні надзвичайної ситуації.

Отримавши інформацію про надзвичайну ситуацію та рішення про проведення евакуації, населення зобов’язане негайно залишити свої квартири та будинки, при цьому відключити електричну мережу, газ, воду, закрити вікна і квартирки, двері і вийти на збірні евакуаційні пункти та пункти посадки на автотранспорт, або у безпечні зони, вказані в повідомленні.

У такому разі, працівники правоохоронних органів повинні:

• нагадувати евакуйовуваним про доцільність брати зі собою тільки речі першої необхідності, документи, цінності, харчі та воду на два-три дні, медикаментозні засоби;
• залежно від рівня критичності ситуації, яка виникла (наприклад, якщо відбувся вибух та є руйнування) зібрати також постільну білизну, необхідний одяг та взуття вагою не більше 50 кг на кожного члена сім’ї, дітям дошкільного віку вкласти в кишеню або пришити до одягу записку, де зазначається прізвище, ім’я та по-батькові дитини та батьків і домашню адресу;
• оглянути й опломбувати всі квартири;
• у разі відмови громадян від евакуації, уникати конфліктів, залучати до роз’яснювальної роботи сусідів, родичів;
• у разі невиконання вказівок щодо евакуації в установлений термін, пояснювати громадянам про можливість застосування сили для виконання рішень органів влади;
• окремі дії проводити у присутності свідків для уникнення необґрунтованих скарг з приводу зникнення речей, документів й ін.

Евакуація передбачається комбінованим способом, при якому основна частина населення виходить пішки. Насамперед евакуйовуються люди похилого віку (чоловіки старше 65 років, жінки – 60 років), вагітні жінки, жінки з дітьми до 10 років, хворі, інваліди, яких вивозять із зони евакуації, за потреби, на автотранспорті. У разі коли саморобний вибуховий пристрій спрацював з’ясовується кількість постраждалих. Збір населення, реєстрація та відправка населення проводиться на збірних евакуаційних пунктах.

Працівники правоохоронних органів на збірних евакуаційних пунктах, пунктах посадки на автотранспорт зобов’язані допомагати та терпляче роз’яснювати населенню, що потрібно уважно слухати та чітко виконувати всі розпорядження посадових осіб евакуаційних органів та органів охорони громадського порядку.

Добра організованість та дисципліна кожного громадянина – головне в період евакуації!

Враховуючи статистику останніх років щодо застосування злочинними угрупуваннями вибухових пристроїв та гранат, необхідно ще раз наголосити на дотриманні заходів особистої безпеки працівників поліції та гарантування безпеки громадян. Точність ідентифікації вибухонебезпечних пристроїв та речовин, які виявив поліцейський, дасть змогу зберегти час на її знешкодження та дозволить уникнути небажаних наслідків.