Тема 4. Поняття про умови праці та аналіз умов праці працівників поліції

У процесі праці формується система соціально-трудових відносин, які утворюють стрижень суспільних відносин на рівні держави в цілому, а також на рівні регіону, галузі, підрозділу і мікроколективу.

Службова діяльність з охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю є такою ж працею, як для більшості громадян їх робота. Виконання професійних обов’язків працівниками НПУ часто здійснюється у конфліктних, емоційно виснажливих умовах, нерідко пов’язане із забезпеченням та оформленням людських стосунків, а також ухваленням рішень, що впливають на їхню долю.

Конституційне положення, за яким кожному громадянинові гарантується право на належні, безпечні й здорові умови праці, поширюється і на працівників поліції.

Працею вважається процес прикладання людиною розумових і фізичних зусиль для одержання корисного результату в задоволенні своїх матеріальних і духовних потреб; процес перетворення ресурсів природи в цінності та блага, що здійснюється і керується людиною під дією як зовнішніх стимулів (економічних та адміністративних), так і внутрішніх спонукань; також – це вияв людської особистості.

Таким чином, праця – це свідома доцільна діяльність людей, спрямована на створення матеріальних і духовних цінностей, а також одна з основних форм самовираження, самоактуалізації і самовдосконалення людини. В такому визначенні праця включає в себе, крім традиційних видів людської діяльності, також творчі, інноваційні її види.

Психологічний аспект праці пов’язаний з тим, що дії працівника визначаються і регулюються внутрішньою (психічною) діяльністю – пізнавальною, мотиваційною, емоційною. Так, під час праці в людини активізуються такі пізнавальні процеси, як відчуття, сприймання, мислення, пам’ять, уява. У процесі праці їй необхідно бути уважною, виявляти вольові якості. Під час виконання роботи працівник може переживати різні психічні та емоційні стани – активність, зацікавленість, зосередженість, ентузіазм, напруження, стомленість, незадоволення, нудьгу і т. ін. У праці реалізуються й одночасно розвиваються професійні здібності, знання, трудові навички, вміння працівника, розкриваються риси його характеру, моральні якості, мотиви діяльності.

Праця як колективна спільна діяльність людей неможлива без спілкування. Об’єктивні відносини і зв’язки між працівниками реалізуються як суб’єктивні міжособистісні відносини.

Спілкування – це багатоплановий процес розвитку контактів між людьми, зумовлений потребами спільної діяльності. Спілкування охоплює обмін інформацією, діями і результатами діяльності, а також сприймання людини людиною.

З фізіологічної точки зору, праця є витрата фізичної і розумової енергії людини, яка необхідна і корисна людині. І тільки в шкідливих умовах або при надмірному напруженні сил людини в тій чи іншій формі можуть проявлятися негативні наслідки праці. Працю прийнято характеризувати важкістю і напруженістю.

Важкість праці – характеристика трудового процесу, що відображає переважне навантаження на опорно-руховий апарат і функціональні системи організму (серцево-судинну, дихальну та ін.), що забезпечують його діяльність. Важкість праці характеризується фізичним динамічним навантаженням, масою вантажу, який піднімається і переміщується, загальним числом стереотипних робочих рухів, величиною статичного навантаження, характером робочої пози, глибиною і частотою нахилу корпусу, переміщенням у просторі.

Напруженість праці – характеристика трудового процесу, що відображає навантаження переважно на центральну нервову систему, органи чуттів, емоційну сферу працівника. До факторів, що характеризують напруженість праці, відносяться: інтелектуальні, сенсорні, емоційні навантаження, ступінь монотонності навантажень, режим роботи.

До особливостей трудового процесу працівників органів Національної поліції України як суб’єктів державно-службових відносин доцільно віднести такі:

1. Передбачення підвищених вимог до інтелектуального, морального і культурного рівня працівників НПУ, професійних, ділових і особистих якостей, стану здоров’я, стилю життя, соціальних зв’язків. Передбачені в даному випадку вимоги знаходять своє вираження і закріплення в законодавстві. Згідно зі ст. 61 Закону України «Про Національну поліцію» Не може бути поліцейським особа: засуджена за умисне вчинення тяжкого та особливо тяжкого злочину, у тому числі судимість якої погашена чи знята у визначеному законом порядку; особа, яка має непогашену або незняту судимість за вчинення злочину, крім реабілітованої; особа, щодо якої було припинено кримінальне провадження з нереабілітуючих підстав; особа, до якої були застосовані заходи адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією; особа, яка відмовляється від процедури спеціальної перевірки під час прийняття на службу в поліції або від процедури оформлення допуску до державної таємниці, якщо для виконання нею службових обов’язків потрібен такий допуск;
2. Особливий порядок професійного відбору кандидатів на службу поліцію (спеціальна перевірка, тестування, медичний огляд тощо).
3. Приносять присягу, текст якої затверджується Законом.
4. Мають єдиний однострій, правила носіння та норми належності якого затверджує Міністр внутрішніх справ України, і відзнаки. Поліцейському заборонено знімати з однострою чи приховувати нагрудний знак, а також будь-яким іншим чином перешкоджати прочитанню інформації на ньому або фіксуванню її за допомогою технічних засобів. Поліцейський, який виконує функції в цивільному одязі, зобов’язаний мати при собі нагрудний знак, передбачений цією частиною, крім випадків, коли наявність нагрудного знака перешкоджає проведенню негласної слідчої (розшукової) дії.
5. Порядок та умови проходження служби особами рядового та начальницького складу поліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, Дисциплінарним статутом Національної поліції України та цілою низкою відомчих нормативно-правових актів.
6. Особи рядового і начальницького складу органів Національної поліції України являють собою особливий різновид службовців. Вони виконують управлінські, забезпечувальні та правоохоронні функції, мають відмінний від інших службовців правовий статус, здійснюють від імені і за дорученням держави, як правило, виконавчо-розпорядчі повноваження правоохоронного характеру
7. Законом України «Про національну поліцію» для осіб рядового та начальницького складу НПУ визначені певні обмеження, пов’язані зі службою. В органах і підрозділах поліції заборонено використовувати будь-які предмети, на яких зображена символіка політичних партій, та провадити політичну діяльність. Поліцейським заборонено висловлювати особисте ставлення до діяльності політичних партій під час виконання службових повноважень. (ст. 10 Політична нейтральність). Поліцейський не може під час проходження служби займатися іншою оплачуваною діяльністю, крім науково-педагогічної, наукової або творчої (ст. 66 Службове сумісництво поліцейських).
8. Працівники поліції перебувають під захистом держави, що здійснюється в порядку і випадках, передбачених законом. Держава гарантує особам рядового та начальницького складу НПУ соціальний захист.
9. Особи рядового та начальницького складу НПУ повинні дотримуватися суворої ієрархії (субординації) залежно від посади, наказу (розпорядження) та спеціального звання; так визначальним методом регулювання державно-службових відносин є імперативний, який базується на владі та підпорядкованості.
10. Особливий характер служби в поліції містить такі спеціальні умови для певних категорій поліцейських: службу у святкові та вихідні дні, службу позмінно, службу з нерівномірним графіком та в нічний час.

Таким чином, службова діяльність осіб рядового та начальницького складу НПУ з-поміж інших видів суспільно-корисної діяльності (праці) дозволяє визначити такі її особливості:

• у переважній більшості випадків регулюється адміністративно-правовими нормами; сферою її реалізації виступають органи Національної поліції;
• продуктом цієї діяльності, як правило, є розумова праця;
• необхідним елементом державно-службової діяльності осіб рядового та начальницького складу НПУ є дотримання вимог присяги та службової дисципліни;
• здійснення державно-службової діяльності потребує встановлення підвищених вимог до інтелектуального, морального і культурного рівня працівників поліції, професійних, ділових і особистих якостей, стану здоров’я, стилю життя, соціальних зв’язків; здійснення такого виду діяльності передбачає підвищені гарантії для працівників НПУ.

Традиційно, під умовами праці розуміють сукупність факторів трудового процесу і виробничого середовища, в якому здійснюється діяльність людини, що впливають на її здоров’я та працездатність. Зауважимо, що поняття «умови праці» не може бути пов’язане тільки з дотриманням технічних чи санітарно-гігієнічних нормативних положень. Це поняття є невіддільним від такої його складової, як створення комфортних, сприятливих психологічних умов для працівників.

Фактори виробничого середовища можуть бути небезпечними і шкідливими. До них належать фактори, які при контакті з організмом людини у випадку порушення вимог безпеки можуть призвести до нещасних випадків, гострих та хронічних захворювань або відхилень у стані здоров’я, що виявляються сучасними методами, як у момент ураження, так і у віддалені періоди життя сучасного та майбутнього поколінь.

Небезпечні фактори виробничого середовища – це фактори, вплив яких на працівника призводить до травм, раптового погіршення здоров’я чи смерті.

Шкідливі фактори виробничого середовища – ті, вплив яких на працівника може призвести до зниження працездатності, а при тривалому повторюваному впливі – до професійного захворювання.

До фізичних небезпечних і шкідливих факторів належать: рух автомашин і різноманітних механізмів, можливість застосування до працівника холодної чи вогнепальної зброї, переміщення вантажів, надмірна запиленість i загазованість робочого середовища, підвищений рівень шуму, вібрації, різного роду випромінювань, відсутність чи брак природного світла, знижена контрастність, пряма і відбита блискотливість, підвищена пульсація світлового потоку, підвищені рівні ультрафіолетової та інфрачервоної радіації тощо.

До хімічних небезпечних і шкідливих факторів виробничого середовища належать хімічні речовини, які за характером впливу на організм людини поділяються на токсичні, подразнюючі, сенсабілізуючі, концерогенні та мутагенні.

До біологічних небезпечних і шкідливих факторів виробничого середовища належать патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, рикетсії, спірохети, грибки, найпростіші) та продукти їх життє-діяльності, а також макроорганізми (рослини і тварини).

До психофізіологічних небезпечних і шкідливих факторів виробничого середовища належать фізичні (статичні і динамічні) та нервово-психічні перевантаження (розумове перенапруження, перенапруження аналізаторів, монотонність праці, емоційні перевантаження).

Для оцінки відповідності праці біологічним можливостям організму людини та ступеню потенційної небезпеки психо-фізіологічних чинників для працівника необхідно мати кількісно-якісну характеристику небезпечних чинників, які впливають на працюючого на робочому місці, а також еталон порівнянь, визначений як безпечний рівень чинників. Такими еталонами є гігієнічні нормативи, а також «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України 08 квітня 2014 р. № 248.

Гігієнічна класифікація базується на принципі диференціації умов праці залежно від фактично визначених рівнів указаних факторів у порівнянні з санітарними нормами, правилами, гігієнічними нормами, а також з урахуванням можливого шкідливого впливу їх на стан здоров’я працівників.

Гігієнічну класифікацію використовують:

• установи, що здійснюють контроль за дотриманням санітарних норм, а також проводять оцінку умов праці при атестації робочих місць;
• установи, які здійснюють медичне обслуговування працюючих, центрів професійної патології, медицини праці тощо;
• роботодавці усіх організаційно-правових форм і форм власності;
• працівники, з метою отримання повної інформації про умови праці як при працевлаштуванні, так і в процесі трудової діяльності.

З метою:

• застосування заходів адміністративного впливу при виявленні санітарних правопорушень, а також для притягнення винуватців до дисциплінарної та кримінальної відповідальності;
• вивчення зв’язку стану здоров’я працюючого з умовами його праці (при проведенні періодичних медичних оглядів);
• розслідування випадків професійних захворювань та отруєнь;
• встановлення рівнів професійного ризику для розробки профілактичних заходів та обґрунтування заходів соціального захисту працюючих.

Виходячи з принципів Гігієнічної класифікації, умови праці розподіляють на 4 класи:

1 клас – ОПТИМАЛЬНІ умови праці – такі умови, за яких зберігається не лише здоров’я працюючих, а й створюються передумови для підтримання високого рівня працездатності. Оптимальні гігієнічні нормативи встановлені для мікроклімату і факторів трудового процесу. Для інших факторів за оптимальні умовно приймаються такі умови праці, за яких несприятливі фактори виробничого середовища не перевищують рівнів, прийнятих для населення як безпечні.

2 клас – ДОПУСТИМІ умови праці – характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни і не чинять несприятливого впливу на стан здоров’я працюючих та їх потомство в найближчому і віддаленому періодах.

3 клас – ШКІДЛИВІ умови праці – характеризуються такими рівнями шкідливих виробничих факторів, які перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого або його потомство. Шкідливі умови праці за ступенем перевищення гігієнічних нормативів та вираженості можливих змін в організмі працюючих поділяються на 4 ступені:

1-й ступінь (3.1) – умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які, як правило, викликають функціональні зміни, що виходять за межі фізіологічних коливань (останні відновлюються при тривалішій, ніж початок наступної зміни, перерві контакту зі шкідливими факторами) та збільшують ризик погіршення здоров’я;

2-й ступінь (3.2) – умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні викликати стійкі функціональні порушення і призводять у більшості випадків до зростання виробничо обумовленої захворюваності, появи окремих ознак або легких форм професійної патології (як правило, без втрати професійної працездатності), що виникають після тривалої експозиції (10 років і більше);

3-й ступінь (3.3) – умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які призводять, крім зростання виробничо обумовленої захворюваності, до розвитку професійних захворювань, як правило, легкого та середнього ступенів важкості (з втратою професійної працездатності в період трудової діяльності);

4-й ступінь (3.4) – умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні призводити до значного зростання хронічної патології і рівнів захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, а також розвитку важких форм професійних захворювань (із втратою загальної працездатності);

4 клас – НЕБЕЗПЕЧНІ (ЕКСТРЕМАЛЬНІ) – умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, вплив яких протягом робочої зміни (або її частини) створює загрозу для життя і високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень.

Основною характеристикою професійної поліцейських є напруженість праці. Згідно з положеннями Гігієнічної класифікації, оцінка напруженості праці здійснюється на підставі обліку всіх наявних значущих показників, які можуть перевищувати нормативні рівні.

Наприклад, при інтелектуальних навантаженнях на працівника:

• оптимальні умови праці (напруженість легкого ступеня) – це відсутність необхідності прийняття рішення;
• допустимий клас умов праці – це рішення простих альтернативних завдань згідно з інструкцією;
• шкідливі умови праці (1 ступінь) – розв’язання складних завдань з вибором за відомим алгоритмом (робота за серією інструкцій);
• шкідливі умови праці (2 ступінь) – творча діяльність, що вимагає розв’язання складних завдань за відсутності алгоритму, особисте керівництво у складних ситуаціях.

Показником напруженості за характером виконуваної роботи Гігієнічна класифікація визначає як оптимальні умови праці роботу за індивідуальним графіком, допустимі умови – роботу за встановленим графіком, а шкідливі умови – роботу в умовах дефіциту часу, а також із підвищеною відповідальністю за кінцевий результат.

Тривалість спостереження за екранами комп’ютерів для оптимальних умов праці – до 2 годин на зміну, допустимі умови – до 4 годин, шкідливі – до 6 години (1 ступінь), більше 6 годин (2 ступінь).

Змінність роботи:

• оптимальні умови праці – однозмінна (без нічної зміни);
• допустимі умови праці – двозмінна робота (без нічної зміни);
• шкідливі праці – тризмінна робота, робота в нічну зміну (1 ступінь), нерегулярна змінність з роботою в нічний час (2 ступінь).

Найважливішою характеристикою умов праці поліцейських є небезпечність повсякденної службової діяльності.

Покращання умов праці сприяє зростанню її продуктивності, проте потребує відповідних інвестиції. Проблемою особистої безпеки працівників НПУ та охорони їх праці є оптимізація умов праці з урахуванням взаємодії соціальних та економічних факторів.

Під час виконання службових обов’язків на працівників поліції впливають умови і фактори (чинники) зовнішнього середовища різноманітного походження – психофізіологічного, природного, соціального, техногенного і т. п. Тому для забезпечення безпечних умов трудової діяльності працівники поліції повинні володіти знаннями щодо можливого шкідливого (небезпечного) впливу на них цих чинників. Що стосується чинників природного походження (землетруси, повені, урагани та інші небезпечні природні явища), то їх зміст, характер впливу на людину, а також способи та засоби захисту від них розглядаються вивченні безпеки життєдіяльності та цивільного захисту, а також в межах службової підготовки поліцейських.