Кафедра історії держави та права 

Мультимедійний навчальний посібник
"ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ ТА ПРАВА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН"

НAЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Тема 4. Станово-представницька монархія

 

Встановлення станово-представницької монархії тісно пов’язане з розвитком феодального суспільства, формуванням станів: духовенства, дворянства та міщан і селян. Підвищенню ролі міщан у політичному житті сприяв розвиток міст, ремесел і торгівлі. Міщани вперше у цей період були допущені до державного управління завдяки створенню станово-представницьких установ (в Англії – це Парламент, у Франції – Генеральні Штати, Німеччині – рейхстаг та ландтаги,  Московії – Земський собор).

Потрібно розглянути особливості формування станово-представницької монархії в окремих державах. Так, якщо у Франції утвердження цієї форми феодальної держави сприяло посиленню королівської влади, централізації держави, то у Німеччині збереглася феодальна роздробленість (реальна влада належала місцевим князям, у володіннях яких також утворилися станово-представницькі органи; загальноімперські установи мали номінальну владу). Потрібно встановити особливості функціонування станово-представницьких установ, співвідношення їх повноважень із повноваженнями монархів у різних державах.

Важливе значення для розвитку феодального права, зокрема у Західній Європі, мало прийняття у цей період таких важливих пам’яток права як Велика Хартія Вольностей (Англія, 1215 р.), Золота булла (Німеччина, 1356 р.), Великий березневий ордонанс (Франція, 1357 р.), які захищали інтереси панівних соціальних груп, закріпили принципи діяльності адміністративних і судових органів.

Потрібно знати, що значною подією в історії світового законодавства стала поява у Московії Соборного Уложення 1649 р., що регулювало всі сторони суспільно-політичного життя.