Фінансове право

§9.1. Облік платників податків як один зі способів здійснення податкового контролю.

Контроль є обов'язковим елементом будь-якої галузі державного управління. Організація контролю є обов'язковим елементом управління суспільними фінансовими коштами, оскільки таке управління тягне за собою відповідальність перед суспільством. Саме об'єктивні потреби держави та органів місцевого самоврядування у грошових коштах вимагають забезпечення повного і своєчасного їх надходження у вигляді податків і зборів (інших обов'язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів.
Податковий контроль є самостійним напрямом державного фінансового контролю. Характерним для нього є певний етап фінансової діяльності — стадія мобілізації коштів до публічних грошових фондів. Забезпечення режиму суворого дотримання приписів норм податкового законодавства зобов'язаними су¬б'єктами податкових правовідносин є головною метою податко¬вого контролю. Від ступеня ефективності контрольної діяльності органів, що здійснюють податковий контроль, безпосередньо залежить рівень доходів бюджетів та державних цільових фондів. Податковий контроль виступає запорукою задоволення публічних майнових інтересів та вагомим чинником соціаль¬но-економічної стабільності держави, її фінансової безпеки.
Податковий контроль слід розглядати як функцію держав¬ного управління податковою системою. Діяльність контролю¬ючих органів щодо забезпечення додержання податкового за¬конодавства значною мірою визначає ефективність реалізації податкової політики держави та функціонування всієї подат¬кової системи.
Досліджуючи системний характер податкового контролю як складового елемента державного управління податковою сфе¬рою, в його структурі виокремлюють кілька основних еле¬ментів: суб'єкт податкового контролю; об'єкт контролю; фор¬ми і методи (методики) контролю; документи контролю; захо¬ди податкового контролю та порядок їх здійснення.
Відповідно до ст.62 ПКУ способами податкового контролю визначені наступні:
- ведення податкового обліку платників податків;
-  інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів податкового контролю;
- проведення перевірок та звірок.
З метою дотримання податкового законодавства і проведен¬ня податкового контролю платники податків підлягають поста¬новці на облік у податкових та інших державних (контролюю¬чих) органах. Вирізняють первинний і вторинний податковий облік. Первинний — це податковий облік, у ході якого платни¬кові податків надається єдиний за всіма видами податків і зборів ідентифікаційний номер. Вторинний — це податковий облік у ході якого платникові податків надається, крім перві¬сного, ще один ідентифікаційний (індивідуальний) номер по окремому податку чи збору, у встановленому законодавством порядку (наприклад, Реєстр платників податку на додану вартість).
Загальні положення щодо обліку платників податків  визначено ст. 63 ПКУ.
Облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на  органи доходів і зборів.
Взяттю на облік або реєстрації в органах доходів і зборів підлягають всі платники податків.
Взяття на облік в органах доходів і зборів юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності  обов'язку  щодо  сплати того або іншого податку та збору.
З метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю  на облік в органах доходів і зборів за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).
Центральний орган  доходів і зборів може прийняти рішення про зміну основного місця обліку платника податків.
Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.
Заява про  взяття  на  облік  платника податків за неосновним місцем обліку подається у відповідний податковий орган протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об'єкта  чи  підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню.
Взяття  на облік платників податків - юридичних осіб та їх  відокремлених  підрозділів  здійснюється  після  їх  державної реєстрації   чи   включення  відомостей  про  них  до  відповідних державних реєстрів на умовах, що визначаються законодавчими актами України,  крім  випадків,  визначених ПКУ, коли органами реєстрації є органи доходів і зборів або коли проведення державної реєстрації платника податків у відповідному статусі законодавством не передбачається.
Всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються в органах доходів і зборів шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків .
Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи в органах доходів і зборів.
Облік платників податків в органах податкового контролю ведеться за податковими номерами.
Порядок визначення податкового номера встановлюється центральним органом доходів і зборів.
Облік осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган податкового контролю,  ведеться за прізвищем, ім'ям, по батькові і серією та номером діючого паспорта.  У паспортах  зазначених  осіб органами податкового контролю робиться  відмітка  про наявність у них права здійснювати будь-які платежі  за  серією  та номером   паспорта.   Порядок   внесення   відмітки   визначається центральним органом податкового контролю.
Орган доходів і зборів зазначає  податковий номер  або  серію та номер паспорта (для фізичних осіб,  які через свої переконання відмовляються від прийняття реєстраційного   номера  облікової  картки  платника  податків  та повідомили про це відповідний орган доходів і зборів та мають відмітку у паспорті) у всіх свідоцтвах,  довідках, патентах, в  інших  документах або повідомленнях,  що  видаються  платнику податків або надсилаються йому.
Кожен платник податків зазначає податковий номер або серію та номер паспорта  (для  фізичних  осіб,  які через свої релігійні переконання  відмовляються  від  прийняття  реєстраційного  номера облікової  картки  платника  податків та повідомили про це відповідний  орган доходів і зборів і мають відмітку у паспорті) в усіх  податкових  деклараціях  (розрахунках,  звітах), платіжних документах   щодо  податків  і  зборів,  у  фінансових документах, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Особливості  обліку  платників  податків за окремими податками, а також окремих категорій платників  податків установлюються відповідними розділами ПКУ.
Документи,  що подаються платниками податків для взяття на  облік  в органах доходів і зборів,  перевіряються у порядку,  встановленому центральним органом доходів і зборів,  і  в  разі  виявлення  помилок  або подання недостовірних відомостей повертаються для виправлення. Платники податків, які не подали  протягом  5 календарних днів,  наступних за днем отримання повернутих документів,  виправлених документів для взяття на облік в  органах  податкового контролю або повторно подали такі документи  з  помилками,  несуть  відповідальність  відповідно  до закону.
Центральним органом податкового контролю визначаються:
- порядок обліку платників податків і зборів;
- перелік документів, які подаються для взяття на облік платників податків, а також  порядок  подання  таких документів;
- форми заяв, свідоцтв та документів з питань реєстрації та обліку платників податків.
Органи доходів і зборів мають забезпечувати достовірність даних про платників податків в Єдиному  банку  даних про  платників  податків - юридичних  осіб та Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків,  реєстрі платників податку  на додану вартість,  реєстрі  неприбуткових  організацій  та  інших реєстрах,  що формуються та ведуться органами доходів і зборів,  їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних.
Інформація, що збирається, використовується та формується  органами  податкового контролю у зв'язку  з обліком платників податків, вноситься до інформаційних баз даних і використовується з урахуванням обмежень,   передбачених  для податкової інформації з обмеженим доступом.
З метою постійного забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацією центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, оприлюднює на єдиному державному реєстраційному веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та власному офіційному веб-сайті дані про взяття на облік як платників податків юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів та самозайнятих осіб не пізніше наступного робочого дня після взяття на облік. Доступ до зазначених веб-порталу та веб-сайту є безоплатним та вільним.
Зазначені дані містять такі відомості про платника податків:
– податковий номер (для юридичної особи та її відокремленого підрозділу);
– найменування для юридичної особи або прізвище, ім’я, по батькові для фізичної особи;
– місцезнаходження;
– дата та номер запису про взяття на облік;
– найменування та ідентифікаційний код контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків;
– відомості про надіслання відповідним контролюючим органом державному реєстратору повідомлень у зв’язку з припиненням юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що передбачені законодавством
Для взяття  на  облік  нерезидентів, постійні представництва нерезидентів та відокремлені  підрозділи  іноземних  юридичних осіб необхідно звернутися  протягом  10  календарних  днів  з  дня  їх  державної реєстрації (акредитації,  легалізації) в установленому порядку або до початку провадження господарської  діяльності,  якщо  така реєстрація не є обов'язковою згідно із законодавством,  до органів доходів і зборів за своїм місцезнаходженням.  Взяття на облік таких платників податків здійснюється відповідно  до  пункту 64.2  ст. ПКУ.
У разі встановлення органом доходів і зборів за результатами податкового контролю ведення нерезидентом господарської діяльності через постійне представництво  на території України без взяття на податковий облік складається  акт, який надсилається через компетентний орган України до компетентного органу іноземної  держави  для  організації  заходів стягнення.
Форма зазначеного  акта  затверджується  центральним  органом податкового контролю.
Якщо постійним представництвом нерезидента є юридична або фізична особа - резидент України,  така особа повинна на підставі відповідного договору з  нерезидентом  (довіреності)  протягом  10 календарних  днів  після  укладення  договору (видачі довіреності) стати на облік в органі доходів і зборів як  постійне представництво нерезидента, відповідно до пункту 2 статті 64. ПКУ.
Центральний  орган податкового контролю визначає порядок обліку платників податків в органах доходів і зборів та порядок формування Реєстру великих платників податків на відповідний рік.
У разі  включення  платника  податків  до Реєстру великих платників податків на нього поширюються особливості, визначені ПКУ для великих платників податків.
Після включення  платника податків до Реєстру великих платників  податків  та отримання повідомлення центрального органу податкового контролю про таке  включення  платник  податків зобов'язаний  стати  на  облік у спеціалізованому органі доходів і зборів,  що здійснює  податкове супроводження  великих платників  податків,  з  початку податкового періоду (календарного року), на який сформовано Реєстр.
Щодо великих платників податків,  які самостійно не стали  на облік  у  спеціалізованому  органі доходів і зборів, центральний орган податкового контролю має  право  приймати рішення  про  зміну  основного  місця  обліку та переведення їх на облік у спеціалізовані чи інші органи доходів і зборів.
У разі відсутності за  місцем  реєстрації  великого  платника податків спеціалізованого органу доходів і зборів облік такого платника податків за рішенням центрального органу податкового контролю здійснюється  або  територіально  найближчим спеціалізованим органом доходів і зборів,  або  іншим органом доходів і зборів.
У випадку прийняття  рішення  про переведення великого платника податків на облік у спеціалізовану державну податкову інспекцію чи інший   орган податкового контролю відповідні  органи податкового контролю протягом  20  календарних днів   після   прийняття такого рішення  здійснити  взяття  на облік/зняття з обліку такого платника податків.
Великий платник  податків,  щодо  якого  центральним  органом податкового контролю прийнято рішення про переведення на облік у спеціалізовану державну податкову інспекцію чи інший орган доходів і зборів,  після взяття його на облік за новим місцем обліку зобов'язаний сплачувати податки, подавати податкову звітність та  виконувати  інші  обов'язки,  що  передбачені  ПКУ, за новим місцем обліку.
Взяття на облік фізичних осіб - підприємців  в  органах доходів і зборів здійснюється за місцем їх державної реєстрації на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно  із  Законом України "Про державну реєстрацію юридичних  осіб  та  фізичних осіб - підприємців".
Приватні нотаріуси та інші фізичні особи, умовою ведення незалежної професійної діяльності яких згідно із законом є державна реєстрація такої діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності, протягом 10 календарних днів після такої реєстрації зобов'язані стати на облік в органі доходів і зборів за місцем свого постійного проживання.
Облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників  податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької  діяльності,  незалежної  професійної  діяльності, перереєстрацію,  постановку  на облік,  зняття з обліку,  внесення змін стосовно самозайнятої особи,  а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів (п.2 ст. 65 ПКУ).
Для  взяття  на  облік  фізичної  особи,  яка має намір провадити незалежну  професійну  діяльність,  така  особа  повинна подати  заяву  та  документи  особисто  (надіслати  рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до  органу доходів і зборів за місцем постійного проживання.
Орган доходів і зборів відмовляє в розгляді документів,  поданих для  взяття  на  облік  особи,  яка  здійснює незалежну професійну діяльність, у разі ( п.4 ст. 65 ПКУ):
- наявності обмежень на провадження незалежної професійної діяльності, встановлених законодавством;
- коли документи подані за неналежним місцем обліку;
- коли документи не відповідають встановленим  вимогам, подані  не в повному обсязі або коли зазначені в різних документах відомості є взаємно невідповідними;
- коли фізична особа вже взята на облік як  самозайнята особа;
- неподання для реєстрації особою, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, свідоцтва про реєстрацію чи  іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує  право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності.
Після усунення причин, що були підставою для відмови у взятті на облік самозайнятої особи,  фізична особа може  повторно  подати документи для взяття на облік.
Взяття на облік самозайнятої особи здійснюється органом доході і зборів не пізніше наступного робочого дня з дня  отримання  відповідних  відомостей від державного реєстратора (для фізичних осіб - підприємців) або прийняття заяви  (для  осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність).
Довідка про  взяття  на  облік платника податків надсилається (видається) фізичній особі - підприємцю або  особі,  яка  здійснює незалежну  професійну  діяльність,  наступного  робочого дня з дня взяття на облік.
Видача та заміна довідки про взяття на  облік  платника податків здійснюється безоплатно.
Фізичній  особі,  яка  провадить  незалежну  професійну діяльність,  довідка  про  взяття  на  облік   платника   податків видається  органом доходів і зборів із  зазначенням строку,  якщо такий строк вказаний у свідоцтві про  реєстрацію  чи іншому документі (дозволі, сертифікаті тощо), що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності.
Довідка про взяття на облік самозайнятої особи  втрачає чинність з моменту виникнення змін у даних про фізичну особу,  які зазначаються  у  такій  довідці,  та  підлягає  заміні  в органі доходів і зборів.
Самозайняті особи зобов'язані подавати до органів доходів і зборів за місцем свого обліку  відомості  про зміну облікових даних протягом місяця з дня виникнення таких змін.
Зміни до  відомостей  про самозайняту особу,  які містяться у Державному реєстрі, набирають чинності з дня внесення відповідного запису до такого реєстру.
Згідно ст. 65 п.10 ПКУ внесення до Державного реєстру запису про припинення підприємницької діяльності  фізичної  особи - підприємця чи незалежної  професійної  діяльності  фізичної особи здійснюється у разі:
- визнання фізичної особи недієздатною  або  обмеження її   цивільної  дієздатності  -  з  дати  набрання  законної  сили відповідним рішенням суду;
- смерті фізичної особи, у тому числі оголошення такої особи померлою, що підтверджується свідоцтвом про смерть (витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян,  інформацією органу  державної  реєстрації актів цивільного  стану),  а також визнання фізичної особи безвісно  відсутньою,  що  підтверджується судовим рішенням;
- внесення  до  Єдиного  державного  реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про державну реєстрацію припинення підприємницької  діяльності  фізичної  особи - підприємця - з дати державної реєстрації  припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця;
- реєстрації  припинення  незалежної   професійної діяльності фізичної особи у відповідному уповноваженому органі - з дати реєстрації;
- закінчення строку, на який було видано свідоцтво про реєстрацію чи інший документ (дозвіл,  сертифікат тощо),  - з дати закінчення такого строку;
- заборони судом фізичні  особі провадити підприємницьку діяльність або незалежну професійну діяльність - з дати  набрання законної сили відповідним рішенням суду,  якщо інше не визначене у рішенні суду;
- наявності обмежень права на провадження підприємницької діяльності або незалежної професійної діяльності, які встановлені законодавством, - з дати надходження  відповідних документів  до органу доходів і зборів за місцем обліку фізичної особи, якщо інше не встановлено законом чи рішенням суду;
- анулювання чи скасування  згідно  із  законодавством свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на провадження підприємницької або незалежної професійної діяльності, - з дати такого анулювання чи скасування.
Державна реєстрація (реєстрація)  припинення  підприємницької чи  незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої  діяльності фізичною  особою не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування санкцій за їх невиконання.
У разі коли після внесення до Державного реєстру запису про припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізична особа продовжує провадити таку діяльність,  вважається, що вона розпочала таку діяльність без взяття її на облік як самозайнятої особи.
Органи, що ведуть облік або реєстрацію рухомого майна та інших активів, які є об'єктом оподаткування, зобов'язані повідомляти про власників та/або користувачів такого рухомого майна та інших активів, розміщених на відповідній території, або про транспортні  засоби, зареєстровані у цих  органах, та їх власників органи доходів і зборів за своїм місцезнаходженням  щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця. Порядок такого повідомлення встановлює Кабінет  Міністрів України.

§9.2. Податкові перевірки у системі податкового контролю.

Одна із форм податкового контролю — податкова пере¬вірка. Саме ця форма контролю є найбільш ефективною з точки зору виявлення та стягнення недоїмок, забезпечення податко¬вих надходжень до бюджетів і державних цільових фондів. По¬даткові перевірки виконують безпосередній контроль за по¬внотою і правильністю обчислення податків і зборів, який може бути реалізований тільки шляхом порівняння податкових роз-рахунків (декларацій), що їх подають платники податків, з фак¬тичними даними щодо їх фінансово-господарської діяльності.
Податкова перевірка як форма податкового контролю — це робота податкових та інших контролюючих органів у ме¬жах визначеної компетенції з метою встановлення правиль¬ності обчислення та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Залежно від видів податкового контролю зміст її охоп¬лює, по-перше, дослідження документів податкового обліку і звітності, в яких відображаються результати фінансово-госпо¬дарської діяльності платників податків протягом звітного пе¬ріоду, а по-друге, обстеження приміщень, що використовують¬ся для одержання доходів або пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування.
Об'єктом податкової перевірки є фінансово-господарська діяльність контрольованого суб'єкта - платника податків, що відбивається у грошових документах, бухгалтерських книгах, звітах, кошторисах, деклараціях, товарно-касових книгах, по¬казниках електронно-касових апаратів і комп'ютерних систем, що використовуються для розрахунків за готівку зі споживача¬ми, та інших документах, незалежно від способу надання інфор¬мації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів.
Суб'єктами податкових перевірок є учасники контрольних податкових правовідносин, які мають відповідні права та обо¬в'язки: контролюючі органи та органи стягнення.
Податковий кодекс ст.41 розділу ІІ до системи податкових органів відносить контролюючі органи та органи стягнення.
Контролюючими органами  є:
- органи доходів і зборів - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних  цільових  фондів,  а також стосовно законодавства,  контроль  за  дотриманням  якого  покладається  на органи доходів і зборів;
-  митні органи - щодо мита,  акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України  або  територію  спеціальної митної  зони  або  вивезення  (пересилання)  товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони.
Розмежування повноважень і функціональних обов'язків між контролюючими органами визначається ПКУ та іншими нормативно-правовими актами.
Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, у тому числі на запит правоохоронних органів.
Органами  стягнення є виключно органи доходів і зборів, які наділені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також  державні  виконавці  в  межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.
Класифікація податкових перевірок
Класифікувати податкові перевірки слід з урахуванням вищевикладеної класифікації податкового контролю. Слід зазна¬чити, що нормативна диференціація податкових перевірок значною мірою впливає на загальну теоретичну модель подат¬кового контролю. Класифікувати податкові перевірки за вида¬ми слід з урахуванням усієї сукупності принципових особли¬востей їх організації та проведення. Будь-яка податкова пере¬вірка поєднує в собі риси, які можна вважати підставами для класифікації та, відповідно, включення до різних видів подат¬кових перевірок. У відповідності до діючого податкового законодавства, а саме ст. 75 гл.8 ПКУ органи доходів і зборів мають право проводити камеральні, документальні (планові та позапланові; виїзні та невиїзні) та фактичні перевірки.)
Залежно від особливостей інформативних джерел, які досліджують під час проведення податкових перевірок, із сукуп¬ності останніх слід виокремлювати документальні та фактичні податкові перевірки. Документальна перевірка є родовим по¬няттям, що передбачає наявність окремих її видів. Види доку¬ментальних перевірок визначають з урахуванням конкретних правових підстав і особливостей їх проведення.
Документальна перевірка передбачає вивчення первин¬них документів - це документи, в яких зафіксовані факти здій¬снення господарських операцій. Документальна перевірка фінансово-господарської діяльності підприємства відбувається за місцезнаходженням підприємства та/або за місцезнаходжен¬ням об'єкта, якого перевіряють. За результатами документаль¬ної перевірки складається акт. Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених у ході пе¬ревірки фактів порушень, зокрема норм податкового та валют¬ного законодавства, а також невиконання платником податків законних вимог посадових осіб податкового контролю. За резуль¬татами документальної перевірки в акті викладаються всі істотні обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, які стосуються фактів виявлених порушень податкового та валютного законодавства.
Камеральна податкова перевірка. Законодавче визначення поняття «камеральна перевірка» з'явилося у зв'язку з внесен¬ням змін до Закону України «Про порядок погашення зобов'я¬зань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» з прийняття ПКУ втратив чинність. Проведення камеральної перевірки на сьогодні регулюється ст. 76 ПКУ. Проведення камеральної перевірки завжди пов'язано з по¬данням податкової декларації до контролюючого органу. Прий¬няття податкової декларації є обов'язком контролюючого орга¬ну. Податкову декларацію приймають без попередньої пере¬вірки зазначених у ній показників через канцелярію. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'я¬зань тощо) забороняється і розцінюється як перевищення'служ-бових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисцип¬лінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначе¬ному законом.
Камеральна перевірка проводиться за місцем знаходження органу податкового контролю. Метою проведення камеральної перевірки є виявлення арифметичних або методологічних помилок у по¬даній платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.
Виїзна податкова перевірка є антиподом камеральної з точ¬ки зору місця її проведення. Така перевірка завжди проводить¬ся за місцем знаходження платників податків або податкових агентів. На думку фахівців у галузі податкового контролю, виїзні перевірки є більш ефективними, оскільки дозволяють контролюючому органу використати різноманітні методи конт¬рольної діяльності та відповідно отримати більше інформації про фінансово-господарську діяльність платника податків.
Серед основних завдань виїзної податкової перевірки слід виділити такі:
— всебічне дослідження обставин фінансово-господарської діяльності особи, яку перевіряють, це має значення для фор¬мування висновків щодо правильності обчислення й повноти та своєчасності перерахування до бюджетів і державних цільо¬вих фондів установлених податків і зборів;
— виявлення перекручень і невідповідностей у змісті доку¬ментів, що досліджуються, фактів порушення порядку ведення бухгалтерського обліку, складання звітності та податкових дек¬ларацій;
— аналіз впливу викритих порушень на формування подат¬кової бази за різними видами податків і зборів;
— формування доказової бази за фактами викритих подат¬кових правопорушень і забезпечення документального відбит¬тя цих порушень;
— донарахування сум податків і зборів, не сплачених по¬вістю або сплачених частково в результаті заниження плат¬ником податків податкової бази або неправильного обчислен¬ня податків;
— формування пропозицій щодо усунення викритих пору¬шень та притягнення платників податків до відповідальності за вчинення податкових правопорушень.
Контролюючими органами, що мають право проводити пла¬нові і позапланові виїзні перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, є:
а) органи доходів і зборів - стосовно сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів і держав¬них цільових фондів, неподаткових платежів;
б) митні органи - стосовно сплати ввізного мита, акцизно¬го збору та податку на додану вартість, які справляються у разі ввезення (пересилання) товарів на митну територію України в момент перетинання митного кордону.
Враховуючи, що суб'єкти підприємницької діяльності відпо¬відно до законодавства виступають платниками податків, передбачені зазначеним Указом Президента України виїзні пе¬ревірки фінансово-господарської діяльності суб'єктів підпри¬ємницької діяльності, які здійснюють органи доходів і зборів та митні органи, слід вважати податковими пе¬ревірками.
Плановою виїзною податковою перевіркою рахується пе¬ревірка фінансово-господарської діяльності платника податків, яка передбачена в плані роботи контролюючого органу і прово¬диться за місцезнаходженням такого суб'єкта чи за місцем роз¬ташування об'єкта власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка. Планова виїзна перевірка проводить¬ся за сукупними показниками фінансово-господарської діяль¬ності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного контролюючого органу не частіше одного разу на календарний рік у межах компетенції відповідного контролю¬ючого органу.
Право на проведення планової виїзної перевірки надається лише у тому разі, якщо платнику податків не пізніше, ніж за десять календарних днів до дня проведення зазначеної пере¬вірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати її проведення.
Позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, що не передбачена в планах роботи контролюючого органу і про¬водиться за наявності принаймні однієї з таких обставин:
а) за результатами зустрічних перевірок виявлено факти, які свідчать про порушення норм законодавства;
б) платником податків не подано в установлений термін до¬кументи обов'язкової звітності;
в) виявлено недостовірність даних, заявлених у документах обов'язкової звітності;
г) у встановленому порядку подано скаргу про порушення законодавства посадовими особами контролюючого органу під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки;
ґ) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отрима¬них від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо останній не надасть пояснень та їх документальних підтвер¬джень на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом трьох робочих днів від дня отримання запиту;
д) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства.
Позапланова виїзна перевірка може здійснюватись і на підставі рішення Кабінету Міністрів України.
В узагальненому вигляді аналіз документальних перевірок, їх види та відмінності одна від одної можна представити у вигляді таблиці (Див. Табл. 1).

Таблиця 1
Характеристика документальних перевірок *
Документальна виїзна планова Документальна невиїзна планова Документальна виїзна позапланова Документальна невиїзна позапланова
Предмет своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених ПКУ податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами)
Документи, що перевіряються податкові декларації (розрахунки), фінансова, статистична та інша звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов’язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Посадові особи податкових органів, що здійснюють перевірку вимагати від платників податків, що перевіряються в ході перевірок, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки
Підстави для проведення План-графік перевірок План-графік перевірок Згідно ст. 78 ПКУ Згідно ст. 78 ПКУ
Періодичність визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім — не частіше ніж раз на два календарних роки, високим — не частіше одного разу на календарний рік.
Платники податків — юридичні особи, що сплачують податок за ставкою 0% (пункт 154.6 статті 154), та у яких сума сплаченого до бюджету податку на додану вартість становить не менше п’яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, а також самозайняті особи, сума сплачених податків яких становить не менше п’яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки. Зазначена норма не поширюється на таких платників податків у разі порушення ними статей 45, 49, 50, 51, 57 ПКУ. за наявності підстав визначених ст. 78 ПКУ
Місце проведення проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об’єкта права власності, стосовно якого прїоводиться така перевірка. проводиться в приміщенні органу доходів і зборів.
Присутність платника є не обов’язковою проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об’єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. проводиться в приміщенні органу доходів і зборів.
Присутність платника є не обов’язковою
Попередження про проведення перевірки
право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки Без попередження Без попередження, однак на підставі письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки
Документальна підстава для проведення (допуску до проведення) перевірки
направлення на проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу доходів і зборів, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб’єкта (об’єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи — платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу доходів і зборів або його заступника, що скріплений печаткою органу доходів і зборів (81.1 ПКУ). Посадові особи платника зобов’язані розписатися в направленні на перевірку Копія наказу про проведення документальної позапланової перевірки, вручена платнику під розписку, та направлення на перевірку, оформлене згідно з п. 81.1 ст. 81 ПК України, в якому посадові особи платника розписуються із зазначенням свого ПІБ, посади, дати та часу ознайомлення Копія наказу про проведення документальної позапланової перевірки, вручена платнику під розписку та направлення на перевірку, оформлене згідно з п. 81.1 ст. 81 ПК України в якому посадові особи платника розписуються із зазначенням свого ПІБ, посади, дати та часу ознайомлення
Строки 30 робочих днів (з продов-женням на 15 робочих днів) — для великих платників податків;
10 робочих днів (з продов-женням на 5 робочих днів) — для суб’єктів малого підприємництва;
20 робочих днів (з продов-женням на 10 робочих днів) — для всіх інших платників Не встановлені
15 робочих днів (з продовженням на 10 робочих днів) — для великих платників податків;
5 робочих днів (з продов-женням на 2 робочих днів) — для суб’єктів малого підприємництва;
10 робочих днів (з продовженням на 5 робочих днів) — для всіх інших платників Не встановлені

Документ, що оформлюється за результатами перевірки Акт або довідка
Особливості складання актів (довідок)
Акт (довідка) документальної виїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу доходів і зборів, які проводили перевірку, та реєструється в органі доходів і зборів протягом п’яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, — протягом 10 робочих днів).
У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) посадовими особами органу доходів і зборів складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати виїзної планової чи позапланової документальної перевірки у день його підписання або відмови від підписання вручається або надсилається платнику податків чи його законному представнику. Акт (довідка) складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу доходів і зборів, які проводили перевірку, та реєструється в органі доходів і зборів протягом п’яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, — протягом 10 робочих днів).
Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки після його реєстрації вручається особисто платнику податків або його законним представникам. У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) перевірки посадовими особами органу доходів і зборів складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки не звільняє такого платника податків від обов’язку сплатити визначені органом доходів і зборів за результатами перевірки грошові зобов’язання. Акт (довідка) документальної виїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу доходів і зборів, які проводили перевірку, та реєструється в органі доходів і зборів протягом п’яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, — протягом 10 робочих днів).
У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) посадовими особами органу доходів і зборів складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати виїзної планової чи позапланової документальної перевірки у день його підписання або відмови від підписання вручається або надсилається платнику податків чи його законному представнику. Акт (довідка) складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу доходів і зборів, які проводили перевірку, та реєструється в органі доходів і зборів протягом п’яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, — протягом 10 робочих днів).
Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки після його реєстрації вручається особисто платнику податків або його законним представникам. У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) перевірки посадовими особами органу доходів і зборів складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки не звільняє такого платника податків від обов’язку сплатити визначені органом доходів і зборів за результатами перевірки грошові зобов’язання
*складено на складено на основі аналізу Податкового кодексу України та матеріалів семінару «Податкових перевірок та оскарження рішень ДПС в світлі новітнього податкового законодавства»  [1-4]

Комплексна перевірка — це документальна перевірка фінан¬сово-господарської діяльності підприємства, якою охоплюють¬ся питання повноти нарахування та своєчасності сплати всіх видів податків, зборів, інших обов'язкових та інших платежів, контроль за якими покладено на органи доходів і зборів України. При проведенні комплексної документальної перевірки складається один зведений акт комплексної пере¬вірки. Складовими частинами зведеного акта комплексної пе¬ревірки є довідки, які складають посадові особи контролюючого органу як з окремого питання, так і з кількох питань плану перевірки.
Фактична перевірка здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об’єктів права власності такого платника. Характериситку фактичних перевірок подано в таблиці 2.
Таблиця 2.
Характеристика фактичних перевірок *
Ознаки Зміст
Предмет





дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Документи, що перевіряються










Документи, що стосуються предмета перевірки.
Під час проведення перевірки посадовими особами, які здійснюють таку перевірку, може проводитися хронометраж господарських операцій. За результатами хронометражу складається довідка, яка підписується посадовими особами органу доходів і зборів та посадовими особами суб’єкта господарювання або його представника та/або особами, що фактично здійснюють господарські операції.
Перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами органів доходів і зборів на підставі підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20  ПКУ може бути проведена контрольна розрахункова операція.
Під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з’ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника. Для з’ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо).
Підстави для проведення З підстав, наведених у ст. 80 ПКУ
Періодичність за наявності підстав згідно ст. 80 ПКУ
Місце проведення
проводиться за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об’єктів права власності такого платника.
Попередження про проведення перевірки Без попередження
Документальна підстава для проведення (допуску до проведення) перевірки











Копія наказу про проведення документальної позапланової перевірки, вручена платнику під розписку та направлення на проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу доходів і зборів, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб’єкта (об’єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи — платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу доходів і зборів або його заступника, що скріплений печаткою органу доходів і зборів (81.1 ПКУ). Посадові особи платника зобов’язані розписатися в направленні на перевірку.
Строки




10 робочих днів (з продовженням на 5 робочих днів). Підставами для подовження строку перевірки є:
— заява суб’єкта господарювання (у разі необхідності подання ним документів, які стосуються питань перевірки);
— змінний режим роботи або підсумований облік робочого часу суб’єкта господарювання та/або його господарських об’єктів.
Документ, що оформлюється
за результатами перевірки










Акт або довідка.
Акт (довідка) про результати фактичних перевірок, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органів доходів і зборів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).
Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності) та посадовими особами органу доходів і зборів, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні органу доходів і зборів.
*складено на основі аналізу Податкового кодексу України та матеріалів семінару «Податкових перевірок та оскарження рішень ДПС в світлі новітнього податкового законодавства» [1-4]

Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами органу доходів і зборів у присутності посадових осіб суб’єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції (п. 80.7 ПКУ).
Зустрічна податкова звірка – виключена з переліку,  видів перевірок ПКУ , але по суті збереглася як позапланова докумен¬тальна перевірка підприємства з питань фінансово-господарсь¬кої діяльності разом з іншими суб'єктами підприємницької діяльності. Вона проводиться на підставі:
— письмового звернення керівника органу податкового контролю, що проводить перевірку, до органу доходів і зборів за місцем перебування партнера підприємства, яке перевіряють;
— письмового розпорядження керівника органу доходів і зборів на проведення перевірки партнерів підприєм¬ства, яке перевіряють, із залученням фахівців з питань, які підлягають перевірці.
Під час проведення зустрічної звірки проводять по¬рівняння первинних документів суб'єкта, якого перевіряють, та його партнера з метою встановлення їх достовірності, іден¬тичності та відповідності записів руху грошових коштів та інших цінностей. Право на проведення зустрічні звірки, право на проведення яких закріплюється ст. 73.5 ПКУ (Див. Табл. 3). Зустрічна звірка за законом не є перевіркою.
Таблиця 3
Характеристика зустрічних звірок *
Ознака Зміст
Предмет





полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб’єкта господарювання, що здійснюється органами доходів і зборів, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з’ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.
Документи, що перевіряються Податкова інформація, що є у розпорядженні податкового органу, інформація та документи, що перебувають у платника та надаються за запитом податкового органу.
Підстави для проведення


Зустрічні звірки проводяться у суб’єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов’язань.
Періодичність за наявності підстав
Місце проведення проводиться органом доходів і зборів за місцем реєстрації платника, з яким проводиться звірка.
Порядок проведення











Орган доходів і зборів (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом доходів і зборів (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом доходів і зборів (ініціатором) інформації орган доходів і зборів (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб’єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб’єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.
Термін на відповідь на запит податкової служби 1 місяць

Документ, що оформлюється за результатами перевірки Довідка


*складено на основі аналізу Податкового кодексу України та матеріалів семінару «Податкових перевірок та оскарження рішень ДПС в світлі новітнього податкового законодавства» [1-4]

Права платників податків під час проведення перевірок:
1. Представляти свої інтереси самостійно або через уповноваженого представника.
2. Ознайомлюватися під розпис з направленням на перевірки та одержувати копію наказу про проведення позапланових документальних та фактичних перевірок.
3. Бути присутнім під час проведення перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки.
4. У разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому ПКУ.
5. Оскаржувати дії та бездіяльність посадових осіб органів доходів і зборів під час перевірок, а також рішення, прийняті за результатами перевірок в адміністратвиному порядку та до суду.
6. Вимагати від контролюючих органів проведення перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь платника податків.
7. На нерозголошення контролюючим органом (посадовими особами) відомостей про такого платника без його письмової згоди та відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, державну, комерційну чи банківську таємницю та стали відомі під час виконання посадовими особами службових обов’язків, крім випадків, коли це прямо передбачено законами.
8. На повне відшкодування збитків (шкоди), заподіяних незаконними діями (бездіяльністю) контролюючих органів (їх посадових осіб) під час проведення перевірок.
9. Не допускати представників контролюючих органів до перевірок у випадках, якщо такі перевірки проводяться ними без належних підстав.
Обов’язки платника податків під час проведення перевірок:
1. Виконувати законні вимоги органів доходів і зборів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування.
2. Підписати акт (довідку) про проведення перевірки.
3. Подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов’язаних із визначенням об’єктів оподаткування (податкових зобов’язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов’язані з обчисленням та сплатою податків та зборів.
4. Подавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету в зв’язку з отриманням податкових пільг (суми отриманих пільг) та напрями їх використання.
5. Не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов’язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи;
6. Допускати посадових осіб контролюючого органу до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов’язані з утриманням об’єктів оподаткування.
7. Надати посадовим (службовим) особам органів доходів і зборів у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов’язані з ним. Такий обов’язок виникає у платника податків після початку перевірки.
При цьому великий платник податків зобов’язаний також надати в електронному вигляді з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб (у форматі та порядку, визначених центральним органом доходів і зборів) копії документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов’язаних із визначенням об’єктів оподаткування (податкових зобов’язань), первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, не пізніше робочого дня, наступного за днем початку документальної виїзної планової, позапланової перевірки, документальної невиїзної перевірки.
Права органів доходів і зборів під час проведення перевірок [2]:
1. Запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи доходів і зборів. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків).
2. Під час проведення виїзних перевірок отримувати у платників податків (представників платників податків) копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності)), що свідчать про порушення вимог податкового законодавства або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи доходів і зборів.
3. Перевіряти у платників податків — фізичних осіб, а також у посадових осіб та інших працівників платників податків — юридичних осіб документи, що посвідчують особу.
4. Вимагати від платників податків, що перевіряються в ході перевірок, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.
5. Отримувати безоплатно від платників податків інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов’язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи доходів і зборів, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених ПКУ.
6. Вимагати виготовлення і надання копій первинних документів (засвідчених підписом платника податків або його посадовою особою та скріплених печаткою), які свідчать про порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи доходів і зборів, та отримувати їх у платників податків.
7. Вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов’язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи доходів і зборів.
8. Проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій.
9. Вимагати від посадових або службових осіб платника податків надання повноважних осіб для спільного з представниками органів доходів і зборів зняття показань внутрішніх та зовнішніх лічильників, якими обладнані технічні пристрої, що використовуються у процесі провадження ним діяльності, що перевіряється.
10. Доступу до територій, приміщень (крім житла громадян) та іншого майна, що використовується для провадження господарської діяльності, та/або є об’єктами оподаткування або використовується для отримання доходів (прибутку) чи пов’язані з іншими об’єктами оподаткування та/або можуть бути джерелом погашення податкового боргу.
11. Звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків у банках та інших фінансових установах (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а також визначених контролюючим органом грошових зобов’язань платника податків) у випадку недопущення посадових осіб органів доходів і зборів до обстеження територій та приміщень.
12. Вимагати від платників податків, діяльність яких перевіряється, припинення дій, які перешкоджають здійсненню законних повноважень службовими (посадовими) особами органів доходів і зборів, усунення виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи доходів і зборів та контролювати виконання законних вимог службових (посадових) осіб органів доходів і зборів.
13. Користуватися у службових справах засобами зв’язку, які належать платникам податків, з їх дозволу або дозволу посадових осіб таких платників.
14. Залучати, у разі необхідності, фахівців, експертів та перекладачів.
15. Здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявності свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до законів, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.
16. Звертатися до суду з заявою про вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів у випадках, передбачених ПКУ.
Обов’язки органів доходів і зборів під час проведення перевірок:
1. Представлятись платнику податків та пред’являти посадове посвідчення.
2. Ознайомлювати платника під розпис з направленням на перевірки та надавати копію наказу про проведення позапланових документальних та фактичних перевірок.
3. Передавати платнику копію акта перевірки, ознайомлювати його з актом.
4. Коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм ПКУ та інших законів, не принижувати їх честі та гідності.
5. Не допускати розголошення інформації з обмеженим доступом, що одержується, використовується, зберігається під час реалізації функцій, покладених на контролю¬ючі органи.
Результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу доходів і зборів та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки, визначені ПКУ, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов’язаний його підписати.
Строк складання акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого ПКУ (з урахуванням його продовження).
У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов’язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені ПКУ.

§9.3. Відповідальність за порушення податкового законодавства.

Ефективність податкової системи України, як і будь-якої іншої країни ринкового типу, неможлива без інституту відповідальності. Кожен із суб’єктів податкових правовідносин зобов’язаний дотримуватися приписів норм податкового права.
До відповідальності можуть бути притягнуті будь-які учасники податкових правовідносин – як  ті, що наділені владними повноваженнями, так і підвладна сторона (платники податків, їх представники, фінансові установи, податкові агенти тощо).
Поряд із загальними ознаками юридичної відповідальності, податкова відповідальність характеризується низкою специфічних рис [4]:
— підставою податкової відповідальності є вчинення діяння, що містить усі ознаки складу податкового правопорушення;
— настання відповідальності врегульовано нормами податкового права;
— відповідальність полягає у застосуванні до правопорушника податкових санкцій фінансового характеру (штрафів);
— законодавство передбачає особливий порядок притягнення до відповідальності;
— суб'єктами цієї відповідальності є платники податків та інші фіскально-зобов'язані особи.
Підставою притягнення до відповідальності є податкове правопорушення.
Ступінь нанесеної шкоди фінансовій системі держави або платнику дає привід говорити як про податкове правопорушення так і про податкові злочини( розголошення податкової таємниці, втрата документів, що містять податкову таємницю, підробка фінансових документів тощо).  
Податкове правопорушення – це протиправне діяння (дія або бездіяльність), що виражається в невиконанні або неналежному виконанні обов’язків зі сплати податків та інших обов’язкових платежів до бюджетів різних рівнів та цільових фондів, за що встановлена юридична відповідальність.
Податковий Кодекс України (глава 11 ст.109 ) трактує податкове правопорушення  як  протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків,  податкових агентів,  та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених ПКУ та іншим законодавством.
Враховуючи неоднозначний підхід в юридичній науці до поняття та змісту податкового правопорушення його розглядають в широкому і вузькому значенні.
У широкому значенні під податковим правопорушенням розуміють будь-які порушення норм податкового права, за які передбачено застосування санкцій фінансово-правових норм, притягнення до адміністративної , кримінальної чи дисциплінарної відповідальності.
У вузькому значенні – це правопорушення, за які застосовуються лише санкції фінансово-правових норм.
В Україні відповідно до  діючого податкового законодавства( ст. 111 ПКУ) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються усі види юридичної відповідальності:
- фінансова;
- адміністративна;  
- кримінальна.
Адміністративна відповідальність за порушення податкового законодавства. Підставою адміністративної відповідальності за порушення податкового законодавства є вчинення адміністративного правопорушення. Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КпАП) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія або бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. КпАП спеціальними суб'єктами адміністративної відповідальності  визначає посадових осіб ( керівників, бухгалтера)..
Фінансова відповідальність за порушення податкового законодавства. Фінансова відповідальність є формою реалізації державно-владного примусу, що виникає у разі порушення приписів фінансово-правових норм і полягає у застосуванні спеціально уповноваженими державними органами до правопорушника передбачених законом санкцій. Визнаючи фінансову відповідальність самостійним видом юридичної відповідальності, фахівці вказують на головну її особливість, яка полягає в тому, що крім штрафних санкцій вона передбачає і правовідновлювальні санкції, які стимулюють виконання фізичними та юридичними особами обов'язків, передбачених фінансовим (податковим) законодавством, а також забезпечують компенсацію шкоди, завданої державі в результаті їх протиправної поведінки.
Відповідно до Податкового Кодексу України стаття 112 притягнення до фінансової  відповідальності платників податків за  порушення законів з питань оподаткування,  іншого законодавства,  контроль  за  дотриманням якого покладено на контролюючі  органи,  не  звільняє  їх посадових осіб за наявності відповідних  підстав  від  притягнення  до  адміністративної   або кримінальної відповідальності. Фінансова відповідальність застосовується у  вигляді  штрафних  (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.
Особливість застосування штрафних  (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені полягають у такому:
—застосовуються у разі вчинення порушення норм податкового законодавства і полягають у додаткових майнових обтяженнях;
—є заходами державного примусу, що застосовується до правопорушників;
—мають за мету покарання правопорушників, а також компенсацію майнових втрат бюджетів і державних цільових фондів внаслідок ненадходження або несвоєчасного надходження податків і зборів;
— мають майновий (грошовий) характер.
Граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 ПКУ, а саме: контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених ПКУ, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Відлік строку давності зупиняється на будь-який період, протягом якого контролюючому органу згідно з рішенням суду заборонено проводити перевірку платника податків або платник податків перебуває поза межами України, якщо таке перебування є безперервним та дорівнює чи є більшим за 183 дні.
Поруч зі штрафом, сплату пені  слід розглядати як захід фінансової відповідальності, а саме — як плату у вигляді відсотків, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання. Слід особливо підкреслити, що підставою її нарахування є саме порушення терміну погашення податкового зобов'язання.
У податковому праві пеня має подвійну природу. По-перше, вона є способом забезпечення виконання обов'язку зі сплати податків і зборів. При цьому вона виконує стимулюючу функцію. По-друге, пеня є санкцією за порушення встановленого законодавством терміну сплати суми податкового зобов'язання, а тому виступає заходом правовідновлювальної відповідальності [4].
Строки нарахування, порядок сплати пені визначені згідно глави 12, розділ ІІ ПКУ.
Пеня нараховується в наступних випадках:
1. Після закінчення строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Нарахування пені розпочинається:
а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;
б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні;
2. У день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);
3. У день настання строку погашення податкового зобов'язання, визначеного податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків - фізичних осіб, та/або контролюючим органом під час перевірки такого податкового агента.
Пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.
Кримінальна відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до частини першої ст. 2 Кримінального кодексу України (ККУ) підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Стаття 212 ККУ передбачає кримінальну відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів. Частина перша цієї статті встановлює кримінальну відповідальність за умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів (що входять до системи оподаткування, введених у встановленому законом порядку), вчинене службовою особою підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, або особою, яка займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, чи будь-якою іншою особою, яка зобов'язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів або державних цільових фондів коштів у значних розмірах. Значним розміром коштів є сума податків, зборів, інших обов'язкових платежів, які в тисячу і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Кваліфікуючими ознаками цього злочину, що передбачені частиною другою ст. 212 ККУ, є вчинення ухилення від сплати податків за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів або державних цільових фондів коштів у великих розмірах, тобто в три тисячі і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Частина третя ст. 212 ККУ передбачає кримінальну відповідальність за діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, раніше судимою за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів або державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах, тобто у п'ять тисяч і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Контрольні питання
1. Податковий контроль. Способи здійснення податкового контролю.
2. Камеральна перевірка.
3. Документальна планова та позапланова перевірка.
4. Адміністративна відповідальність за порушення податкового законодавства.
5. Фінансова відповідальність за порушення податкового законодавства.
6. Кримінанльна відповідальність за порушення податкового законодавства.
7. Подвійне оподаткування.
8. Фінансові санкції за порушення податкового законодавства.
9. Узаконені способи зменшення сум податкових платежів.
10. Незаконне ухилення від сплати податків.