Головне меню
§15.1. Поняття та зміст основних категорій в системі валютного регулювання
Валюта походить від італійського «valuta», від латинського «valeo» – коштую. Термін «валюта» у повсякденному житті використовують у значенні «гроші» . Але це не синоніми, скоріше це поняття, що тісно взаємопов’язані та переплітаються, доповнюючи одна одну. При вживання терміну «гроші» не виникає питання їх національної приналежності, тоді як вживання терміну «валюта» пов’язане з міжнародними трансакціями.
Випуск грошей тісно пов’язаний з національним суверенітетом та символізує владу держави, що виражається в її здатності гарантувати своїм громадянам обмін національних грошей на будь-
Перетворюючись на валюту, гроші беруть на себе додаткову функцію – стають товаром, продаються і купляються, мають ціну в грошових одиницях інших країн. Звідси випливає, що валюта як грошовий товар повинна мати не тільки внутрішнє, а й міжнародне визнання. В світовому співтоваристві має бути довіра до засобів платежу того чи іншого учасника міжнародних зв’язків, тобто переконаність у тому, що її можна обміняти на грошові засоби інших країн [12].
Загальний зміст поняття «валюта» може виражати три значення:
• грошова одиниця певної країни (долар США, японська ієна, українська гривня тощо) і той або інший її тип (золота, срібна, паперова);
• грошові знаки іноземних держав у грошових одиницях, які використовуються в міжнародних розрахунках, тобто як іноземна валюта;
• міжнародна (регіональна або колективна) грошова розрахункова одиниця і платіжний засіб (євро, розрахункова валюта країн-
У законодавстві України визначаються правові категорії «валюта України», «іноземна валюта», «валютні цінності», які співвідносяться як частина і ціле. Декрет кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року №15-
Під «іноземною валютою» розуміється як власне іноземна валюта, так і банківські метали, платіжні документи та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті або банківських металах [3].
Учасниками валютних операцій виступають: Національний банк України, комерційні банки, валютні біржі, кредитно-
Валютні правовідносини
Структура валютних правовідносин включає: суб'єкт, об'єкт, зміст.
Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» поділяє суб'єктів валютних правовідносин на резидентів і нерезидентів [3]. Відповідно до статті 1 зазначеного Декрету, резиденти – це:
фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання на території України, зокрема, ті, що тимчасово перебувають за кордоном;
юридичні особи, суб’єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність на підставі законів України;
дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також філії та представництва підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності.
Нерезиденти – це:
фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України, зокрема, ті, що тимчасово перебувають на території України;
юридичні особи, суб’єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням за межами України, які створені і діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи та інші суб’єкти підприємницької діяльності з участю юридичних осіб та інших суб’єктів підприємницької діяльності України;
розташовані на території України іноземні дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їх філії, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також представництва інших організацій і фірм, які не здійснюють підприємницької діяльності на підставі законів України. [3]
Об'єктами валютних правовідносин є валютні цінності.
До валютних цінностей України відповідно чинного законодавства відносять:
валюту України – грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших фінансових установах на території України;
платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України;
іноземну валюту – іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-
платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені в іноземній валюті або банківських металах;
банківські метали це золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів [3].
Змістом валютних правовідносин виступають валютні операції, які:
1) пов
2) пов’язані з використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності;
3) пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей [16].
У сфері фінансової діяльності держави валютні відносини, пов'язані з її роллю в розподілі та перерозподілі валового внутрішнього продукту з метою утворення і використання необхідних суспільству валютних фондів, до структури яких відносять:
1) Державний валютний фонд;
2) Валютний фонд Автономної Республіки Крим;
3) Місцеві валютні фонди;
4) Валютні фонди юридичних і фізичних осіб;
5) Валютні фонди громадських організацій, інших осіб [14].
Особливостями валютних відносин є те, що вони:
1) формуються у сфері фінансової діяльності держави, яка чітко регламентує порядок утворення й використання централізованих і децентралізованих валютних фондів;
2) безпосереднім приводом для їх виникнення є здійснювана державою планова діяльність з утворення і використання необхідних валютних фондів;
3) об'єктом є валютні цінності як засіб платежу в міжнародних розрахунках або такі, що можуть бути сурогатом таких розрахункових засобів, тобто гроші;
4) відбувається еквівалентний, тобто двосторонній, рух грошової та товарної форм між суб'єктами;
5) регулюються нормами не лише фінансового, а й інших галузей права, насамперед цивільного, тобто є комплексними.
Валютні відносини відповідно до рівня їх дії поділяють на міжнародні та внутрішні [11].
Міжнародні валютні відносини проявляються:
у зовнішній торгівлі;
у наданні економічної та технічної допомоги;
у спільній діяльності в галузі капіталовкладення; міжнародних перевезеннях та ін.
Внутрішні валютні відносини охоплюють суспільні зв’язки, організовані державою в ході розробки та здійснення національної валютної політики й зумовлені утворенням, розподілом і використанням централізованих і децентралізованих валютних фондів, необхідних для виконання певними суб'єктами своїх функцій
Валютні відносини втілюються в конкретних валютних системах. Валютні системи є формою правової та інституційної організації валютних відносин [11].
Валютна система – державно-
Через валютні системи здійснюється переливання економічних ресурсів з однієї країни до іншої або, навпаки, цей процес блокується. Валютні системи постійно змінюються, розвиваються, відображаючи зміни в національному і міжнародному житті. Валютні системи – складне утворення. Виокремлюють національну, міжнародну (регіональну) та світову валютні системи.
Під національною валютною системою розуміють певний порядок грошових розрахунків держави з іншими країнами. До основних її елементів належать:
національна валюта – грошова одиниця держави;
умови обміну національної валюти на золото або інші валюти (конвертованість валюти);
паритет національної валюти;
наявність або відсутність валютних обмежень у країні;
національне регулювання міжнародної валютної ліквідності країни;
форми та організація міжнародних розрахунків;
режим національного валютного ринку і ринку золота;
статус національних установ, що обслуговують та регулюють валютні відносини країни.
Міжнародна (регіональна) валютна система – це правова форма організації валютно-
зобов
утворення спеціальної європейської одиниці
надання кредитної та фінансової допомоги урядам країн – членів ЄС, коли вони не мають фінансових можливостей підтримувати курс своєї національної валюти на узгодженому рівні.
Світова валютна система – це форма організації міжнародного грошового обігу, яка утворилася на основі розвитку світового господарства і закріплена міждержавними домовленостями. Нині вона являє собою сукупність способів, інструментів і міждержавних органів, за допомогою яких здійснюються платежі та розрахунки країн у межах світового господарства. До основних її елементів належать:
структура міжнародних ліквідних засобів, за допомогою яких здійснюються міжнародні розрахунки (валюта, золото);
механізм валютних паритетів і курсів;
умови взаємного конвертування (обміну) національних валют;
форми міжнародних грошових розрахунків;
особливості формування та функціонування міжнародних валютних ринків і світових ринків золота;
статус міждержавних валютно-
Сучасна світова валютна система (валютна система світового господарства) набула законодавчої сили з квітня 1978 року, коли більшість країн
§15.2. Зміст та організація валютного регулювання, інструменти валютного регулювання
Державне регулювання відносин у сфері обігу валютних цінностей слід розглядати через призму валютної політики держави. Остання є складовою загальної економічної політики держави.
Валютна політика – це сукупність заходів, що здійснюються у сфері міжнародних економічних відносин відповідно до поточних та стратегічних цілей економічної політики країни.
Форми і методи проведення валютної політики залежить від конкретних умов економічної ситуації в країні: темпів економічного зростання, показників обсягу національного виробництва, стану платіжного і торгового балансів, зовнішньої і внутрішньої соціально-
Форми та методи валютної політики:
валютні обмеження
зміна паритетів валют (девальвація -
регулювання ступеня конвертованості валюти;
режим валютного курсу;
дисконтна та девізна політика, в тому числі валютні інтервенції – втручання центральних банків у валютні операції з метою підвищити або знизити курс валюти своєї країни або іноземної валюти. [13, 14]
Відповідно під валютним регулюванням розуміють діяльність держави та уповноважених нею органів, спрямовану на організацію функціонування внутрішнього валютного ринку в державі, регламентацію міжнародних розрахунків і визначення порядку здійснення операцій з валютними цінностями. [3, 16]
Залежно від сфери здійснення слід розрізняти :
міжнародне валютне регулювання, яке здійснюють міжнародні фінансово-
внутрішньодержавне валютне регулювання, яке здійснюють уповноважені державні органи, в першу чергу, центральні банки.
Розрізняють також два рівні валютного регулювання: нормативний та індивідуальний. Перший
Органами прямого валютного регулювання виступають в Україні, державні органи, які Конституцією України уповноважені видавати нормативно-
Система валютного регулювання в Україні передбачає:
наявність нормативно визначеної системи валютних операцій та їх ліцензування;
регулювання валютного ( обмінного) курсу валюти України;
визначення порядку ввезення, вивезення, переказування і пересилання за кордон резидентами і нерезидентами валюти України;
визначення порядку організації торгівлі іноземною валютою та розрахунків у іноземній валюті;
існування системи суб
Національний банк України відіграє визначальну роль у проведенні валютного регулювання. Згідно з чинним законодавством НБУ у даній сфері:
здійснює валютну політику виходячи з принципів загальної економічної політики України;
складає разом з Кабінетом Міністрів України платіжний баланс України;
контролює додержання затвердженого Верховною радою України ліміту зовнішнього державного боргу України;
визначає у разі потреби ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам;
видає у межах, передбачених Декретом Кабінету Міністрів України, обов’язкові для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України;
нагромаджує, зберігає й використовує резерви валютних цінностей для здійснення державної валютної політики;
видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рішення про їх скасування;
встановлює способи визначення і використання валютних ( обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених в іноземній валюті або розрахункових ( клірингових) одиницях ;
встановлює за погодженням з Міністерством статистики України єдині форми обліку, звітності та документації про валютні операції, порядок контролю за їх достовірністю та своєчасним поданням;
забезпечує публікацію банківських звітів про власні операції та операції уповноважених банків. [1, 3]
До функцій НБУ як учасника валютних відносин належить також формування певної стратегії і тактики у здійсненні політики валютного регулювання, управління валютними резервами, вплив на головні чинники курсоутворення через валютні інтервенції, регулювання рівня облікової ставки, норми обов’язкових резервів, контроль за обсягами грошової маси в обігу та інше.
Валютне регулювання залежить в першу чергу від того , яка система валютних курсів використовується в країні: система твердих (фіксованих) або система плаваючих( вільних, ринкових) курсів.
Валютний курс є своєрідною формою ціни, яка сплачується в національній грошовій одиниці за одиницю іноземної валюти і визначаються співвідношенням між національною грошовою одиницею та відповідною іноземною грошовою одиницею. В основі такого співвідношення лежить їх купівельна спроможність. Така ціна (валютний курс) може встановлюватися: через співвідношення попиту і пропозиції на цю грошову одиницю та через чітко регламентовані і визначені рішення уряду або фінансово-
Встановлення курсів валюти називається котируванням. Купівля і продаж валюти здійснюється за різними курсами. Різниця між курсом купівлі та продажу забезпечує банкам зиск від кожної операції обміну однієї валюти на іншу. Механізм вільного формування валютних курсів нагадує механізм вільного ціноутворення в умовах досконалої конкуренції. Ціна будь-
Валютний курс є відображенням стану економіки країни та її зовнішньоекономічного статусу. В переважній більшості країн встановлення валютного курсу є прерогативою центрального банку, адже він є одним із основних інструментів проведення валютної політики уряду і на нього покладено певні функції: сприяння інтернаціоналізації грошових відносин; сприяння об
До 23 жовтня 1994 року в Україні додержувалися системи множинних курсів, включаючи офіційний валютний курс, який визначався НБУ і ринковий, який встановлювався на валютних аукціонах. З 24 жовтня 1994 р. офіційний курс встановлювався за результатами торгів на Українській міжбанківській валютній біржі. З 19 березня 1999 р. НБУ встановив офіційний обмінний курс гривні щодо долара США як середньозважений між курсами за операціями уповноважених комерційних банків на міжбанківському валютному ринку. Таким чином, НБУ використовував кілька курсів – від множинного до фіксованого з подальшим переходом до керованого плаваючого курсу, який і був офіційно запроваджений на початку 2000 року. [7, 8]
В Україні встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют, міжнародних розрахункових та тимчасових грошових одиниць, а також офіційний (обліковий) курс банківських металів здійснює НБУ відповідно до Положення, затвердженого НБУ від 12 листопада 2003 року № 496 (далі Положення № 496). Встановлений курс використовується як резидентами так і нерезидентами України для здійснення бухгалтерського обліку операцій з іноземною валютою та банківськими металами, а також для здійснення НБУ валютних операцій з Державним казначейством України. [8]
При встановленні валютного курсу значну роль відіграє конвертованість валюти, оскільки остання впливає на її купівельну спроможність. Під конвертованістю розуміють здатність валюти обмінюватися на валюти інших держав та міжнародні платіжні засоби. Головним критерієм при розмежуванні валют є відсутність або навпаки наявність валютних обмежень у законодавстві тієї чи іншої країни. Світова практика розрізняє повну, часткову конвертованість та не конвертованість валюти.
Офіційний курс гривні до іноземних валют та банківських металів установлюється у відповідності до Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління НБУ від 4 лютого 1998 року № 34 (далі – Класифікатор) [4]. Класифікатор поділяє валюти на дві групи:
1 група. Вільно конвертовані валюти, які широко використовуються для здійснення платежів за міжнародними операціями та продаються на головних валютних ринках світу і дозволяються для здійснення інвестицій в Україну, та банківські метали: австралійські долари, англійські фунти стерлінгів, датські крони, долари США, ісландські крони, канадські долари, норвезькі крони, шведські крони, швейцарські франки, японські єни, євро, золото, паладій, платина, срібло;
2 група. Вільно конвертовані валюти, які широко не використовуються для здійснення платежів за міжнародними операціями та не продаються на головних валютних ринках світу: білоруські рублі, болгарські леви, вірменські драми, грузинські ларі, долари Гонконгу, естонські крони, ізраїльські нові шекелі, індійські рупії, казахстанські тенге, киргизькі соми, кувейтські динари, латвійські лати, литовські літи, мальтійські ліри, молдавські леї, новозеландські долари, польські злоті, вони республіки Корея, російські рублі, румунські леї, саудівські ріали, турецькі ліри угорські форинти, хорватські куни,юані Китаю та інші валюти.
Неконвертованими визнані валюти країн, у яких за всіма видами валютних операцій діють валютні обмеження і які перебувають в обігу в одній країні. Неконвертовані є валюти держав, що не ратифікували VIII Договору про Міжнародний валютний фонд, яким передбачено незастосування обмежень за платежами та переказами за поточними міжнародними угодами, а також відмова від будь-
Офіційний курс гривні до іноземних валют та банківських металів установлюється:
щоденно
один раз на місяць – для інших іноземних валют;
один раз на місяць повторно – для спеціальних прав запозичення. [8]
На валютний курс національної грошової одиниці можуть суттєво вплинути темпи інфляції в країні, стан платіжного балансу, національній дохід та інші економічні та політичні фактори.
До компетенції НБУ в галузі валютного регулювання належить також встановлення порядку ввезення, вивезення переказування і пересилання валют резидентами та нерезидентами; порядку організації торгівлі з іноземною валютою та розрахунків в іноземній валюті. [6, 7]
Торгівля іноземною валютою – це її купівля, продаж, обмін та здійснення операцій з валютними деривативами резидентами та нерезидентами (юридичними і фізичними особами). До особливостей торгівлі іноземною валютою на території України резидентами і нерезидентами юридичними особами слід віднести:
1. Здійснення таких операцій через уповноважені банки та інші фінансові установи, які отримала генеральну ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій.
Ліцензія – письмовий дозвіл НБУ на здійснення операцій з валютними цінностями, що дає право на торгівлю іноземною валютою. Після отримання ліцензії банки стають уповноваженими банками. Ліцензії поділяються залежно від тривалості та періодичності на генеральні та індивідуальні.
Генеральні ліцензії – видаються на здійснення валютних операцій на весь період валютного регулювання і не потребують індивідуальної ліцензії. Уповноважені банки, яку мають генеральну ліцензію на здійснення операцій, пов’язаних із торгівлею іноземною валютою мають право відкривати на території України пункти обміну іноземних валют, у тому числі на підставі агентських угод з іншими юридичними особами-
Індивідуальні ліцензії
Порядок і строки видачі ліцензій, перелік документів, необхідних для одержання ліцензій, а також підстави для відмови у видачі ліцензій визначаються НБУ. Так, ліцензія Національного банку України на здійснення валютних операцій надається банкам – юридичним особам, які здійснюють свої операції на території України не менше одного року, мають статутний капітал розміром, що встановлюється Національним банком, та власні кошти [14].
2. Порядок та умови торгівля іноземною валютою визначено у Положенні про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженим правлінням НБУ від 10 серпня 2005 року №281 здійснюється лише на міжбанківському валютному ринку України.
Суб’єктами правовідносин у сфері торгівлі іноземною валютою за участю фізичних осіб є уповноважені банки, інші фінансові установи та національний оператор поштового зв’язку.
Фізичні особи (резиденти і нерезиденти) мають право продавати іноземну валюту уповноваженим банкам та іншим фінансовим установам, які одержали ліцензію НБУ, або за їх посередництвом іншим фізичним особам – резидентам, а також національному оператору поштового зв’язку, який одержав ліцензію НБУ.
Фізичні особи (резиденти) мають право купувати іноземну валюту в уповноважених банках та інших фінансових установах, що одержали ліцензію НБУ, або за їх посередництвом – у інших фізичних осіб (резидентів і нерезидентів), а також у національного оператора поштового зв’язку, який одержав ліцензію НБУ.
Окремими нормативно-
Повноваження НБУ у сфері валютного регулювання та контролю визначені у розділах V, VI, VIII Закону України «Про Національний банк України» [7].
У сфері валютного регулювання визначне місце належить Кабінету Міністрів України. Так, КМУ визначає, подає на затвердження до ВРУ ліміт зовнішнього державного боргу України, бере участь у складанні платіжного балансу України, забезпечує виконання бюджетної та податкової політики, щодо руху валютних цінностей; забезпечує формування і виступає розпорядником Державного валютного фонду України; визначає порядок використання надходжень у міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, які використовуються у торговельному обігові з іноземними державами, а також у неконвертованих іноземних валютах, які використовуються у неторговельному обігові з іноземними державами на підставі положень міжнародних договорів України [13].
§15.3. Правові основи валютного контролю та відповідальність за порушення валютного законодавства Україні
Валютний контроль в Україні здійснюється Кабінетом Міністрів України, Національним банком України, уповноваженими банками, Державною податковою інспекцією, Державним митним комітетом, Міністерством зв
Метою валютного контролю є забезпечення дотримання валютного законодавства при здійсненні валютних операцій. Основні напрямки валютного контролю:
1) визначення відповідності валютних операцій чинному законодавству і наявність необхідних для них ліцензій і дозволів;
2) перевірка виконання резидентами зобов'язань в іноземній валюті перед державою;
3) перевірка обґрунтованості платежів в іноземній валюті;
4) перевірка повноти і об'єктивності обліку та звітності по валютних операціях, а також по операціях нерезидентів у валюті України [5].
Контроль за валютними операціями резидентів і нерезидентів виконують банки, що здійснюють ці операції. Фінансовий контроль валютних операцій проводить також Державна податкова інспекція. Контроль за дотриманням правил поштових переказів і пересиланням валютних цінностей через митний кордон України здійснює Міністерство зв'язку України, а переміщення цінностей через митний кордон здійснює Державний митний комітет України. Валютному контролю підлягають операції, що проводяться резидентами і нерезидентами, а також зобов’язання по декларуванню валютних цінностей та іншого майна резидентів, що знаходиться за межами України. Органи, що здійснюють валютний контроль, наділені повноваженнями вимагати і отримувати від резидентів і нерезидентів повну інформацію про їх валютні операції, а у випадках виявлення порушень – застосовувати фінансові санкції [6].
Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль. До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання належать:
1) видання нормативних актів щодо ведення валютних операцій;
2) видача та відкликання ліцензій, здійснення контролю за діяльністю банків та інших установ, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення операцій з валютними цінностями;
3) встановлення лімітів відкритої валютної позиції для банків та інших установ, що купують та продають іноземну валюту [3].
Здійснення банками або іншими фінансовими установами та національним оператором поштового зв'язку операцій з валютними цінностями, що передбачені пунктом 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» без одержання генеральної ліцензії Національного банку тягне за собою накладення штрафу в сумі, еквівалентній сумі (вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за офіційним курсом гривні до іноземних валют та банківських металів, установленим Національним банком на день здійснення таких операцій, з виключенням або без виключення банку з Державного реєстру банків [3]. Здійснення резидентами і нерезидентами операцій з валютними цінностями, що потребують одержання ліцензії Національного банку згідно з пунктом 4 статті 5 Декрету, без одержання індивідуальної ліцензії Національного банку тягне за собою накладення штрафу. Такий штраф стягується в сумі, еквівалентній сумі зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за офіційним курсом гривні до іноземних валют та банківських металів, що встановлені Національним банком на день здійснення таких операцій, за винятком:
вивезення, переказування і пересилання за межі України фізичними особами -
вивезення, переказування і пересилання за межі України фізичними особами -
платежів в іноземній валюті, що здійснюються резидентами за межі України на виконання зобов
платежів в іноземній валюті за межі України у вигляді процентів за кредити, доходу (прибутку) від іноземних інвестицій;
вивезення за межі України іноземної інвестиції в іноземній валюті, раніше здійсненої на території України, в разі припинення інвестиційної діяльності;
платежів в іноземній валюті за межі України у вигляді плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден, що справляється Європейською організацією з безпеки аеронавігації (Євроконтроль) відповідно до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів вчиненої в м. Брюсселі 12 лютого 1981 року, та інших міжнародних договорів;
відкриття фізичними особами-
відкриття кореспондентських рахунків уповноваженими банками за межами України;
відкриття в закордонних банках рахунків в іноземній валюті дипломатичними, консульськими, торговельними та іншими офіційними представництвами України за кордоном, які мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також філіями та представництвами підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності [3].
Торгівля іноземною валютою банками, іншими фінансовими установами та національним оператором поштового зв'язку без одержання ліцензії Національного банку та (або) з порушенням порядку й умов торгівлі валютними цінностями на міжбанківському валютному ринку України, встановлених Національним банком, тягне за собою накладення штрафу в сумі, еквівалентній сумі (вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за офіційним курсом гривні до іноземних валют та банківських металів, установленим Національним банком на день здійснення таких операцій, з виключенням або без виключення банку з Державного реєстру банків.
Невиконання уповноваженими банками зобов'язань щодо купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів з метою забезпечення виконання зобов'язань резидентів, які випливають з абзаців четвертого, п'ятого, шостого підпункту "а" пункту 4 статті 5 Декрету, тягне за собою позбавлення генеральної ліцензії Національного банку на право здійснення валютних операцій або штраф у розмірі 25% від суми (вартості) іноземної валюти, що була зафіксована у дорученні резидента [3].
Позбавлення ліцензії здійснюється в порядку, передбаченому нормативно-
Штраф сплачується у валюті України за офіційним курсом гривні до іноземних валют та банківських металів, установленим Національним банком на день складання відповідного протоколу порушення валютного законодавства. Нездійснення уповноваженими банками, іншими фінансовими установами та національним оператором поштового зв
Нездійснення уповноваженими банками, іншими фінансовими установами та національним оператором поштового зв’язку функцій агента валютного контролю в частині інформування у випадках та в порядку, установлених законодавством, у тому числі нормативно-
порушення порядку інформування – накладення штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
порушення строків інформування, яке не перевищує 10 днів, – накладення штрафу в розмірі 1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожний день порушення;
порушення строків інформування, яке становить від 11 до 30 днів, – накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
порушення строків інформування, яке становить понад 30 днів, – накладення штрафу в розмірі 1 відсотка від суми (вартості) валютної операції, про яку уповноважений банк згідно зі встановленим порядком зобов'язаний був поінформувати відповідний державний орган, але не менше 20 і не більше 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У разі притягнення уповноваженого банку до відповідальності за порушення вимог пункту 2 статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» розмір одного штрафу не може перевищувати одного відсотка від суми зареєстрованого статутного капіталу [3].
Здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту без участі уповноваженого банку або здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України без одержання індивідуальної ліцензії Національного банку тягне за собою накладення штрафу на резидента в розмірі, еквівалентному сумі валютних цінностей, що використовувалися при розрахунках, перерахованій у валюту України за офіційним курсом гривні до іноземних валют та банківських металів, установленим Національним банком на день здійснення таких операцій (при розрахунках у валюті України – на суму таких розрахунків) [1, 2].
Якщо нерезиденти мають на території України представництва, яким відкрито рахунки типу "Н" або типу "П" у валюті України, то здійснення розрахунків у валюті України через ці рахунки між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту не потребує індивідуальної ліцензії Національного банку. Використання іноземної валюти у зазначених розрахунках за участю таких представництв є використанням іноземної валюти як засобу платежу на території України і потребує індивідуальної ліцензії Національного банку. Невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність: [5, 6]
порушення строків декларування – накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період;
порушення порядку декларування – накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порушенням порядку декларування є подання недостовірної інформації або перекручення даних, що відображаються у відповідній декларації, якщо такі дії свідчать про приховування резидентами валютних цінностей та майна, що знаходяться за межами України. Неподання або несвоєчасне подання резидентами України декларації (за відсутності валютних цінностей та майна за межами України) не тягне за собою застосування фінансових санкцій.
Несвоєчасне подання, приховування або перекручення встановленої Національним банком звітності про валютні операції тягне за собою накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів без реєстрації в Національному банку договорів, які передбачають виконання резидентами боргових зобов'язань перед нерезидентами за запозиченими в них кредитами, позиками в іноземній валюті, за винятком тих випадків, за яких законодавство України дозволяє здійснення таких операцій без реєстрації договорів, тягне за собою накладення штрафу в сумі, еквівалентній 1 % від суми одержаного кредиту чи позики в іноземній валюті, що перерахована в національну валюту України за офіційним курсом гривні до іноземних валют та банківських металів, установленим Національним банком на день одержання кредиту, позики, з подальшою обов'язковою реєстрацією зазначених договорів. Штрафні санкції застосовуються в кожному випадку порушення [5].
Норми Положення не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують відповідальність, встановлення якої згідно зі статтею 16 Декрету належить до компетенції Національного банку.
Санкції, передбачені статтею 2 Указу Президента України від 27 червня 1999 року «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства», пунктом 2 статті 16 Декрету, застосовуються Національним банком до банків, інших фінансових установ та національного оператора поштового зв'язку, органами державної податкової служби – до інших резидентів і нерезидентів України.
Уповноважені працівники Національного банку в разі виявлення порушень валютного законодавства з боку банків, інших фінансових установ або національного оператора поштового зв'язку складають протокол за формою, який вручається керівникові (посадовій особі, яка виконує його обов'язки) банку, іншої фінансової установи або національного оператора поштового зв'язку чи їх відокремленого структурного підрозділу, де безпосередньо здійснювалася відповідна перевірка. За кожним випадком порушення складається окремий протокол, до якого можуть додаватись інші документи, які свідчать про факти порушень. Допускається складання одного протоколу за умови, що загальна сума штрафу від цього не зміниться, якщо під час реалізації одного договору було здійснено кілька однотипних порушень валютного законодавства. Уповноважені працівники Національного банку після складання протоколу зобов'язані запропонувати особі, якій вручено цей протокол, надати пояснення за кожним фактом порушення. Підставою для застосування Національним банком і його територіальними управліннями вказаних санкцій можуть бути:
матеріали перевірок, що здійснюються уповноваженими працівниками центрального апарату та територіальних управлінь Національного банку;
матеріали перевірок, що здійснюються уповноваженими працівниками державних органів валютного контролю;
матеріали перевірок, що здійснюються уповноваженими працівниками державних контрольних і правоохоронних органів, які не належать до органів валютного контролю;
інші матеріали, які свідчать про факти порушення банками, іншими фінансовими установами або національним оператором поштового зв'язку валютного законодавства і щодо яких здійснюється перевірка цих фактів [5].
У разі виявлення державними органами валютного контролю та державними контрольними і правоохоронними органами порушення банками, іншими фінансовими установами або національним оператором поштового зв'язку валютного законодавства складається акт чи довідка про перевірку, які разом з копіями документів, що підтверджують факт порушення, надсилаються до територіальних управлінь Національного банку за місцем проведення зазначених перевірок. Уповноважені працівники територіальних управлінь Національного банку здійснюють аналіз отриманих матеріалів та в разі наявності складу правопорушення здійснюють дії. У разі відсутності в комплекті матеріалів, що надходять до Національного банку, документів, які підтверджують факт порушення, уповноважені працівники Національного банку зобов’язані здійснити додаткову перевірку отриманої інформації [9]. Матеріали про порушення валютного законодавства залежно від суми штрафу розглядають та приймають рішення про застосування санкцій:
до 10,0 тис. доларів США – начальники територіальних управлінь Національного банку (під сумою штрафу слід розуміти суму (вартість), еквівалентну певній сумі в доларах США, перерахованій у валюту України за офіційним курсом гривні до іноземних валют та банківських металів, установленим Національним банком на день складання відповідного протоколу порушення валютного законодавства);
до 50 тис. доларів США – директор Департаменту валютного контролю та ліцензування Національного банку;
до 100 тис. доларів США – Голова Національного банку та його заступники.
У разі прийняття рішення про застосування санкцій виноситься постанова про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства. Санкції у вигляді позбавлення ліцензії, виключення з Державного реєстру банків, застосування штрафу, що перевищує суму (вартість), еквівалентну 100 тис. доларів США, перераховану у валюту України за офіційним курсом гривні до іноземних валют та банківських металів, установленим Національним банком на день складання відповідного протоколу порушення валютного законодавства, застосовуються виключно на підставі постанови Правління Національного банку.
Постанова, що складена за формою і підписана однією з посадових осіб надсилається поштою з повідомленням про вручення порушнику, який протягом п'яти робочих днів після отримання постанови або постанови Правління Національного банку має перерахувати суму штрафу до Державного бюджету України. Територіальне управління Національного банку надсилає порушнику постанову, якщо вона була підписана начальником цього територіального управління, а Департамент валютного контролю та ліцензування надсилає постанову або постанову Правління Національного банку порушнику в усіх інших випадках.
Разом з постановою або постановою Правління Національного банку надсилається супровідний лист на адресу порушника. Копія супровідного листа надсилається також територіальному управлінню Національного банку за місцезнаходженням юридичної особи порушника для подальшого здійснення цим територіальним управлінням контролю за своєчасною сплатою штрафу до Державного бюджету України. У разі несплати порушником штрафу в зазначений строк він підлягає стягненню в судовому порядку. Позовна заява про стягнення суми штрафу подається до місцевого господарського суду за місцезнаходженням порушника протягом 30 календарних днів після закінчення строку для добровільної сплати штрафу.
В окремих випадках, з метою захисту інтересів клієнтів та забезпечення фінансової надійності банків, постановою Правління Національного банку для уповноважених банків може бути встановлений інший строк сплати штрафів, але такий строк сплати штрафів не може перевищувати двох років. Зменшення розмірів сум штрафних санкцій є неприпустимим [14].
Контрольні питання
Дайте визначення поняттям «валюта України», «іноземна валюта», «валютні цінності».
Що таке конвертованість валюти та які її види ви знаєте?
Що таке валютний фонд та які його види ви знаєте?
Охарактеризуйте поняття «валютна операція».
Наведіть приклади валютних операцій та назвіть їх учасників.
За якими ознаками розрізняють резидентів і нерезидентів?
Що собою представляє ліцензія на здійснення валютних операцій та які її види ви знаєте?
Які валютні операції потребують генеральної ліцензії, а які – індивідуальної?
Яка відмінність між валютним курсом і валютним котируванням?
Який порядок встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют?
Охарактеризуйте поняття «валютна система» та які її види ви можете назвати?
Дайте визначення термінам «валютне право», «валютні правовідносини», «валютне регулювання».
Якими нормативно-
Якими нормативно-
Визначте зміст, мету, призначення та суб
На які органи покладається здійснення валютного контролю в Україні?
Якими повноваженнями наділені органи Міністерства доходів і зборів, Міністерство зв’язку України щодо здійснення валютного контролю?
Який порядок здійснення контролю з боку НБУ за дотриманням банками та фінансовими установами вимог валютного законодавства?
Які порушення можуть виникати у сфері валютних відносин?
Які санкції за порушення валютного законодавства передбачені в Україні?