Навчальні теми
ТЕМА 12. АДМIНIСТРАТИВНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ ТА ЙОГО ЮРИДИЧНИЙ СКЛАД
§ 1. Поняття та види адміністративних правопорушень
Ст. 19 Конституції підкреслює значимість правового порядку в Україні. Правопорядок - це режим (стан) упорядкованості, організованості суспільних відносин, що складається на умовах законності.
Ст. 68 Конституції України встановлює, що кожна людина зобов’язана неухильно дотримуватись Конституції України і законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Однак складності перехідного періоду обумовили виникнення важкої криміногенної обстановки, ріст правопорушень, у першу чергу адміністративних. Адміністративні правопорушення - це антигромадські діяння, що посягають на суспільні відносини в сфері публічного управління, права і законні інтереси громадян, що встановлюються нормами різних галузей права.
Адміністративні правопорушення - це найпоширеніші акти суспільних протиправних діянь які мають високу латентність (скритість).
Адміністративним правопорушенням (проступком, деліктом) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП України).
Адміністративному правопорушенню властиві такі загальноправові ознаки:
- передусім, це дія чи бездіяльність, тобто - діяння, а не думки, бажання чи інші подібні прояви психічної діяльності людей;
- антигромадська спрямованість (цю ознаку дехто ототожнює з суспільною небезпекою або суспільною шкідливістю);
- протиправність (подібне діяння завжди посягає на загальнообов’язкові правила, встановлені тим чи іншим нормативним актом);
- винуватість ( таке діяння, як прояв волі і свідомості особи, повинно бути завжди винним, тобто вчиненим умисно або з необережності);
- адміністративна караність (подібне протиправне, винне діяння буде визнане адміністративним правопорушенням тільки тоді, коли за його вчинення законодавством передбачено адміністративну відповідальність).
Крім цього, адміністративним правопорушенням властивий ще цілий ряд характерних ознак, які утворюють їх юридичні склади.
Слід зауважити, що залежно від юридичних властивостей розрізняють ознаки як такі, що мають юридичне значення, і які такого значення не мають (наприклад, зріст або творче захоплення особи, яка вчинила дрібне хуліганство). В свою чергу юридично значущі ознаки можуть входити до юридичного складу правопорушення (так звані конструктивні ознаки), інші ж з них до такого складу не входять (наприклад, обставини, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність, тощо).
Не підлягає адміністративній відповідальності особа, яка під час вчинення протиправної дії чи бездіяльності була в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану.
§ 2. Склад адміністративного правопорушення
Вчення про склад правопорушення посідає одне з центральних місць в адміністративно-правовій науці та має велике практичне значення.
- По-перше, воно сприяє виявленню найістотніших ознак антигромадських діянь, їх розмежуванню і встановленню справедливих санкцій;
- по-друге, допомагає правозастосовчим органам правильно кваліфікувати правопорушення та вживати адекватних їм заходів впливу;
- по-третє, дає можливість зрозуміти закон, допомагає навчанню юристів і правовому вихованню громадян.
Склад — це опис діяння у законі. Опис ще не вчиненого, а тільки передбачуваного чи можливого діяння. Для такого опису використовуються лише юридично значущі ознаки, які характеризують діяння, як правопорушення. Вони отримали назву конструктивних ознак.
Під юридичним складом адміністративного правопорушення розуміється передбачена нормами права сукупність ознак (елементів), при наявності яких те чи інше протиправне діяння можна кваліфікувати як адміністративний проступок.
Таку сукупність ознак, як відомо, формують чотири складових елементи: об’єкт, об’єктивна сторона; суб’єкт та суб’єктивна сторона.
При описі складів досить широко використовуються оцінні ознаки. Зміст таких ознак у нормативному порядку чітко не визначається і питання про їх наявність або відсутність вирішується правозастосувачем з урахуванням конкретних обставин.
Тому значну роль у розкритті їхнього змісту відіграють теоретичні дослідження. Це такі ознаки, як «грубе порушення» (статті 85, 108 КУпАП), «істотна шкода» (ст. 186 КУпАП), «аварійна обстановка» (ст. 1281 КУпАП), «забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання» (ст. 184 КУпАП), «безгосподарне утримання» (ст. 150 КУпАП), «об’єкти, що сприяють масовому скупченню птахів, небезпечних для польотів повітряних суден» (ст. 111 КУпАП), «образливе чіпляння до громадян» (ст. 173 КУпАП), стан, «що ображає людську гідність і громадську мораль» (ст. 178 КУпАП), «злісна непокора» (ст. 185 КУпАП), «злісне ухилення» (статті 1853, 1854 КУпАП), «поважні причини» (ст. 210 КУпАП) тощо.
Ознаки можна розрізняти за ступенем узагальнення. У такому разі йдеться про ознаки:
а) загальні;
б) родові або видові;
в) конкретні, або одиничні.
Загальні властиві всім складам (вина, діяння тощо).
Родові (видові) характерні для групи складів. Наприклад, для складів, що описують правопорушення у галузі стандартизації, якості продукції, метрології і сертифікації, специфічним буде об’єкт зазіхань — суспільні відносини, що складаються в цій сфері.
Конкретні (одиничні) характеризують окремі конкретні склади. Наприклад, «безпека польотів» (ст. 111 КУпАП), «безквитковий проїзд пасажирів» (ст. 135 КУпАП), «ворожіння» (ст. 181 КУпАП), «виклик спеціальних служб» (ст. 183 КУпАП), «неповага до суду» (ст. 1853 КУпАП).
§ 3. Об’єктивні ознаки складу адміністративного правопорушення
Об’єкт адміністративного правопорушення – це те, на що воно посягає. Залежно від рівня узагальнення виділяють:
- загальний об’єкт – вся сукупність суспільних відносин, які охороняються адміністративними санкціями;
- родовий об’єкт - однорідні групи суспільних відносин, які в сукупності складають загальний об’єкт (наприклад, відносини власності, громадського порядку, певних галузей та сфер діяльності тощо). Залежно від родового об’єкта адміністративні правопорушення згруповано в главах Особливої частини розділу ІІ КУпАП;
- видовий об’єкт - самостійний складовий різновид родового об’єкту, відокремлена група суспільних відносин, загальних для ряду правопорушень (наприклад, суспільні відносини, пов’язані з дотриманням паспортного режиму, правил дозвільної системи, правил військового обліку тощо, які в сукупності з іншими відносинами складають родовий об’єкт у сфері встановленого порядку управління);
- безпосередній об’єкт - одне або декілька суспільних відносин, яким спричиняється шкода певним проступком (наприклад, безпека руху, людська гідність тощо).
В окремих випадках безпосереднім об’єктом може бути предмет посягання, а також гроші, валюта та ін. (наприклад, наркотичні засоби, мисливська зброя тощо), на що прямо вказується в ст. 24 КУпАП.
Об’єктивна сторона складу адміністративного правопорушення - це система передбачених адміністративно-правовою нормою ознак, що характеризують зовнішню сторону правопорушення.
Вона включає в себе передусім такі ознаки, як:
- саме протиправне діяння - дія чи бездіяльність (більшість адміністративних правопорушень скоюється у формі протиправного діяння);
- шкідливі наслідки діяння,
- причинний зв’язок між протиправним діянням та шкідливими наслідками, що наступили;
- час, місце, умови, способи та засоби вчинення правопорушення.
Протиправне діяння є обов’язковою ознакою об’єктивної сторони, всі ж інші ознаки є факультативними.
Протиправне діяння може характеризуватись як просте та складне.
Просте діяння являє собою єдину однократну (одноактну) дію чи бездіяльність - (наприклад, розпивання спиртних напоїв в громадських місцях, дрібне хуліганство тощо).
Складне протиправне діяння утворює різні склади адміністративних правопорушень, у тому числі:
- з двома різними діями (наприклад, дрібна спекуляція, що об’єднує скуповування та перепродаж з метою наживи);
- з альтернативними діями (наприклад, придбання або зберігання в невеликих розмірах наркотичних засобів; розпивання спиртних напоїв в громадських місцях або поява в громадських місцях у п’яному вигляді та ін.). Кожна з альтернативних дій в таких випадках вже сама по собі є достатньою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності. Однак особа не скоює нового складу правопорушення, якщо вона послідовно здійснює всі зазначені в диспозиції норми права заборонені дії;
- зі збірними діями - мова про них може іти в тих випадках, коли простий склад правопорушення в якості конструктивної ознаки містить неодноразовість дій, як би вона не називалась: у т.ч. повторність, систематичність, злісність, у вигляді промислу тощо (наприклад, неодноразове порушення посадовою особою правил і інструкцій по безпечному веденню робіт, злісна непокора та ін.);
- тривалих правопорушень, тобто таких, які почавшись одним актом дії чи бездіяльності продовжуються до їх припинення самим правопорушником чи правоохоронним органом (це, наприклад, окремі порушення правил пожежної безпеки, паспортних правил, правил військового обліку тощо);
- продовжуваних правопорушень, тобто таких, які складаються з декількох тотожних протиправних дій, пов’язаних між собою і спрямованих для досягнення загальної мети, і які в сукупності своїй утворюють єдиний адміністративний проступок. Такий проступок скоюється не безперервно, а окремими епізодами, внутрішньо тісно пов’язаними, але відокремленими в часі, які виступають ніби ланками одного ланцюга. Прикладами подібних правопорушень можуть виступати окремі випадки злісного невиконання батьками обов’язків по вихованню і навчанню дітей, порушення правил адміністративного нагляду.
Залежно від наявності шкідливих наслідків виділяють:
- матеріальні склади адміністративних правопорушень (коли такі наслідки передбачаються - наприклад, дрібне викрадення, потрава посівів тощо);
- формальні склади адміністративних правопорушень (коли такі наслідки не передбачаються - наприклад, дрібне хуліганство, злісна непокора тощо).
Більшості адміністративних правопорушень властиві формальні склади.
При кваліфікації матеріальних складів повинен чітко простежуватись обов’язковий причинний зв’язок між протиправним діянням та наявними шкідливими наслідками. В окремих випадках їх розмір служить критерієм для кваліфікації того чи іншого протиправного діяння як адміністративного правопорушення, або як злочину (наприклад, при дрібному викрадені, порушенні валютних правил, зберіганні наркотичних засобів тощо).
Інколи окремі правові ознаки об’єктивної сторони включаються законодавцем безпосередньо в конструкцію тієї чи іншої правової норми і набувають кваліфікуючого значення. Це ознаки, які стосуються:
- часу вчинення правопорушення (наприклад, порушення тиші у нічний час);
- місця його вчинення (наприклад, поява в громадських місцях у п’яному вигляді, розпивання спиртних напоїв на виробництві);
- умов (наприклад, порушення певних санітарно-карантинних, технічних, природних умов, створення умов для проведення масових заходів з порушенням установленого порядку);
- способів (наприклад, жорстоке поводження з тваринами, злісна непокора, злісне ухилення від явки в суд);
- засобів вчинення правопорушення (наприклад, транспортних засобів, заборонених знарядь полювання).
У чинному законодавстві України про адміністративну відповідальність нічого спеціально не вказується відносно замаху на правопорушення, а також щодо співучасті у ньому. На практиці ж до відповідальності за окремі адміністративні правопорушення винні особи нерідко притягуються уже на стадії замаху. Наприклад, при спробі провозу заборонених предметів або вантажів повітряним транспортом - ст. 133. Деякі статті Кодексу спеціально зумовлюють відповідальність за організацію правопорушень (наприклад, за організацію незаконних мітингів або вуличних, походів - ч. 2 ст. 1851 КУпАП та ін.).
§ 4. Суб’єктивні ознаки складу адміністративного правопорушення
Суб’єктами адміністративних правопорушень можуть бути деліктоздатні фізичні та юридичні особи, які скоїли ті чи інші правопорушення.
Фізичні особи - це осудні особи, що досягли 16-річного віку, громадяни України, іноземці та особи без громадянства.
Юридичні особи - це різні організації незалежно від форм власності, що підлягають адміністративній юрисдикції України.
Слід зауважити, що діючий Кодекс України про адміністративні правопорушення з моменту прийняття ніколи в якості суб’єктів не передбачав юридичних осіб. Їх відповідальність була встановлена в інших законах (“Про громадські об’єднання, “Про рекламу”). Але 14.07.2015 р. КУпАП було доповнено ст. 142, яка встановила адміністративну відповідальність юридичних осіб за порушення правил дорожнього руху зафіксовані в автоматичному режимі.
Серед загальних суб’єктів виділяють і так звані спеціальні суб’єкти – це особи, які мають властивості адміністративної відповідальності. До них можна віднести:
військовослужбовців, призваних на збори військовозобов’язаних, працівників національної поліції, а також інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів; неповнолітніх (особи віком від 16 до 18 років); іноземців; службових осіб; батьків або осіб, які їх замінюють; народних депутатів; окремих спеціалістів; інших осіб залежно від специфіки їх професійних та трудових обов’язків, стану здоров’я тощо (це водії, експерти, перекладачі, вагітні жінки, інваліди та ін.).
Суб’єктивна сторона – це сукупність ознак які характеризують внутрішню сторону правопорушення.
До ознак, які характеризують суб’єктивну сторону, належать вина, мотив і мета вчинення правопорушення.
Вина – це психічне ставлення особи до вчиненого нею суспільно шкідливого діяння і його наслідків, яке виявляється у формі умислу або необережності.
У загальних рисах поняття цих форм вини розкривається в ст. 10 і 11 КУпАП.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Усвідомлення протиправного характеру діяння і передбачення шкідливих наслідків становлять інтелектуальні ознаки умислу, а бажання або свідоме допущення наслідків – вольову ознаку.
Виходячи з цього виділяють два види умислу: прямий та непрямий.
Прямий умисел - винна особа передбачала настання наслідків і бажала їх настання.
Непрямий умисел - винна особа передбачала настання наслідків і свідомо їх допускала.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим через необережність, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї протиправної дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Виходячи з цього виділяють два види необережності: самовпевненість і недбалість.
Самовпевненість – винна особа передбачала можливість настання шкідливих наслідків, але легковажно розраховувала на їх відвернення.
Недбалість – винна особа не передбачала шкідливих наслідків своєї протиправної дії, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Мотив та мета адміністративного правопорушення - факультативні ознаки суб’єктивної сторони.
Мотив – це усвідомлене особою внутрішнє спонукання, яким вона керувалася при вчинені правопорушення.
Мета – це наслідок, результат, якого прагне досягти особа, вчиняючи адміністративний проступок.
Аналіз чинного законодавства про адміністративні правопорушення свідчить про те, що в диспозиціях правових норм рідко безпосередньо вказується на форму вини. Тобто, форма вини в таких випадках на кваліфікацію скоєного, як правило, не впливає, тому що вона не є конструктивною ознакою того чи іншого складу правопорушення. Лише в окремих випадках законодавець безпосередньо визначає форму вини (наприклад, умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого - ст. 1732 КУпАП).
В певній мірі ці характеристики форм вини, особливо необережної, властиві здебільшого адміністративним правопорушенням з матеріальними складами. В інших випадках доцільніше вести мову про негативний результат протиправного діяння з позиції його комплексної характеристики і оцінки.
На мету, як складову ознаку суб’єктивної сторони, також здебільшого безпосередньо не вказується в нормах права. Лише в конструкціях окремих статей КУпАП виділяється ця ознака. Це, наприклад, незаконні придбання або зберігання без мети збуту наркотичних засобів (ст. 44 КУпАП); виготовлення самогону без мети збуту (ст. 176 КУпАП) та ін.
Настрій, емоції, спонукання та інші подібні психічні чинники, що супроводжують протиправний вчинок, в коло конструктивних ознак тих чи інших складів адміністративних правопорушень, як правило, не включаються, проте в окремих випадках можуть мати юридичне значення. Скажімо, відповідно до п. 3 ст. 34 КУпАП скоєння правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання визнається обставиною, що пом’якшує відповідальність.