Тема 2. Методи техніко-криміналістичного дослідження документів

1. Ієрархічна система методів техніко-криміналістичного дослідження документів

2. Спеціальні інструментальні методи техніко-криміналістичного дослідження документів

3. Технічні засоби техніко-криміналістичного дослідження документів

Список використаних джерел

1. Ієрархічна система методів техніко-криміналістичного дослідження документів

Поняття метод по відношенню до техніко-криміналістичного дослідження документів (ТКДД) – це сукупність прийомів та способів, необхідних для теоретичного та практичного пізнання об’єктів дослідження документів, форм, пристосувань і матеріалів з метою вирішення завдань, поставлених перед експертом слідчим або судом. Взагалі, арсенал методів, застосованих у ТКДД, дуже різноманітний, що потребує чіткої класифікації та систематизації. За основу візьмемо наступний варіант ієрархічної системи вказаних методів:

1) всезагальний метод – матеріалістична діалектика, що містить у собі і методи традиційної формальної логіки;

2) загальні (пізнавальні) методи: спостерігання, порівняння, описування, вимірювання, планування, експеримент, моделювання;

3) окремі (окремо-наукові) методи;

4) спеціальні методи.

Всезагальний метод є основою будь-якого наукового пізнання дійсності, а загальні методи застосовуються для досліджень у різноманітних галузях науки. Окремі методи, які реалізуються у ТКДД, являють собою систему правил та прийомів, що дозволяють вивчати конкретні властивості та ознаки, пов’язані з виготовленням або зміною об’єктів дослідження (наприклад, мікроскопічні, фотографічні тощо). Спеціальні методи розробляються, звичайно, для вузької галузі знань та застосовуються для певних досліджень конкретного об’єкту.

Слід зазначити, що методи ТКДД можна класифікувати за умовами їх застосування, за стадіями процесу експертного дослідження або за впливом на об’єкти дослідження (наприклад, поділ методів на руйнуючі та неруйнуючі тощо).

Інструментальними методами називають такі, для реалізації яких застосовуються спеціальні прилади та інструменти.

2. Спеціальні інструментальні методи техніко-криміналістичного дослідження
документів

Спеціальні методи, що застосовуються у ТКДД, умовно поділяють на три групи за галузями знань: фізичні, фізико-хімічні та хімічні (існує класифікація, де четвертим класом методів виступають математичні). Умовність такого розподілу полягає в тому, що явища, які лежать в основі методів, не завжди можна однозначно віднести до однієї з названих груп.

До першої групи відносяться: мікроскопія, люмінесцентний аналіз, дослідження за допомогою електронно-оптичних перетворювачів, спектральний аналіз, вологе копіювання, адсорбційно-люмінесцентний метод і т.ін.

Другу групу складають: методи судово-дослідницької фотографії, тонкошарова хроматографія, дифузно-копіювальний метод тощо.

До третьої групи належать методи, засновані на використанні якісних та кількісних хімічних реакцій тощо.

Техніко-криміналістичне дослідження документів рекомендується починати з візуального огляду, змінюючи кут освітлення, а також інтенсивність світлового потоку на об'єкт. Стосовно послідовності застосування методів, то починають завжди з неруйнуючих методів, а тільки потім можливе застосування таких, що можуть пошкодити документ. Щодо останніх методів (наприклад, методу вологого копіювання) потрібно обов’язково отримати дозвіл на їх застосування від особи (установи), що призначила дослідження.

Фізичні методи ТКДД

Техніко-криміналістичне дослідження документів рекомендується починати з візуального огляду, змінюючи кут освітлення, а також інтенсивність світлового потоку на об'єкт.

Візуальні методи дослідження поділяються на:

1. Візуальні дослідження при особливих режимах освітлення:

• дослідження у косо спрямованому світлі;
• дослідження у світлі, що проходить (на просвіт);
• дослідження при вертикальному освітленні.

2. Візуальні дослідження із застосуванням світлофільтрів (візуальний кольороподіл):

• дослідження за допомогою абсорбційних світлофільтрів;
• дослідження за допомогою неабсорбційних світлофільтрів.

Дослідження у косо спрямованому світлі - метод збільшення видимості (ступеня помітності) деталей об'єкта при висвітленні його спрямованим пучком світла з кутом падіння менше 90о. При такому освітленні, по-перше, поліпшується видимість рельєфних деталей, які не сприймаються при освітленні об'єкта у розсіяному світлі; по-друге, виявляються елементи, що мають різну здатність відбивати світлові промені.

У техніко-криміналістичному дослідженні документів цей метод застосовується для виявлення незначного рельєфу слідів тиснення, трас від пишучих приладів, ушкоджень поверхневого шару паперу у вигляді піднесеності волокон, наклеєних ділянок, що знаходяться не в одній площині з поверхнею документа, а також для виділення штрихів на фоні або серед інших фрагментів тексту за різницею блиску.

У якості джерела випромінювання використовуються спеціальні освітлювачі типу «ОИ-19» (конденсорна система цих освітлювачів створює концентрований пучок світла, діаметр якого може бути обраний у потрібних межах за допомогою ірисової діафрагми). Використовуються також регульовані за шириною щілинні насадки на освітлювач і спеціальні асиметричні конденсорні системи.

Щоб виключити вплив сторонніх, заважаючих джерел світла, дослідження проводять у затемненому приміщенні. Небажано притискати документ прозорим склом, а якщо документ зім'ятий, доцільно використовувати для його рівномірного розправлення вакуум-екран.

Кут між оптичною віссю освітлювача і поверхнею документа підбирається експериментально. При вивченні слідів тиснення необхідно враховувати, що чим менше цей кут, тим відчутніші тіні від виявлених рельєфних слідів. Проте одночасно підсилюється вплив заважаючих нерівностей, складок, грубих волокон паперу документа тощо. Тому положення освітлювача обирається таким чином, щоб виявлені сліди не маскувалися перешкодами. Документ досліджується з лицьового і зворотного боків, тому що найчастіше записи, друкарський текст, відбитки печаток, штампів тощо, наявні на лицьовому боці, ускладнюють вивчення слідів тиснення.

Техніка фотографування у косо спрямованому світлі складається у виборі освітлювальних приладів і установці їх у відповідне положення щодо об'єкта зйомки і фотокамери. У залежності від розміру деталей документа, що виявляються, при фотозйомці використовуються прийоми мікро-, макрофотографії або великомасштабні вертикальні репродукційні установки.

Освітлення документа при фотографуванні може бути однобічним, двобічним або чотирибічним.

При виявленні слідів тиснення пишучого приладу на фотошарі разом із зображенням штрихів зазвичай виникають зображення тіні деталей, що заважають (волокон, складок). Їх можна послабити, освітлюючи документ, що фотографується, по черзі з двох протилежних боків.

Якщо висвітлювати документ косо спрямованим світлом з одного або з двох протилежних боків, то на фотознімку утворюється зображення тіні, утвореної, в основному, штрихами, перпендикулярними до напрямку променів. Штрихи, розташовані паралельно напрямку пучка променів, тіней не утворять. Тому для повного виявлення деталей штрихів рекомендується висвітлювати документ із чотирьох боків. При цьому можливі два способи зйомки. У першому випадку експонування проводиться чотири рази на той самий фотошар при різних напрямках освітлення документа. Другий спосіб - одержання чотирьох роздільних негативів, кожен з яких виготовлений при освітленні документа з певного боку. Підсумовування чотирьох зображень здійснюють шляхом додавання негативів при проекційному друці.

Дослідження у наскрізному світлі – метод виявлення деталей об'єкта з різною оптичною щільністю, ґрунтується на візуальній реєстрації змін інтенсивності світла, що пройшло крізь об'єкт. Застосовується для виявлення ділянок документа, що зазнали впливу підчистки; встановлення факту заміни окремих його частин, дослідження структури паперу, водяних знаків, читання текстів на копіювальному папері, вивчення документів, виконаних одночасно в декількох примірниках крізь копіювальний папір, виявлення залитих і замазаних текстів.

Для дослідження у світлі, що проходить, використовуються джерела світла, які створюють рівномірне освітлення документа. Встановлюючи наскрізне світло, необхідно враховувати, що його джерело має добре перекриватися документом. Доцільно проводити дослідження у затемненому приміщенні.

Фотографування у світлі, що проходить, проводять контактним способом або зйомкою фотокамерою.

Дослідження при вертикальному освітленні - спостереження об'єкта у світлі, що падає перпендикулярно до його площини. Дозволяє фіксувати неоднакову здатність різних матеріалів відбивати вертикальне світло - розсіювати його або відбивати дзеркально. Застосовується цей метод при диференціації матеріалів письма в штрихах, наприклад штрихів, виконаних графітним олівцем, і нанесених барвною речовиною копіювального паперу (графітний штрих відбиває світло дзеркально і має блиск; речовина копіювального паперу, що відбиває світло дифузно, не має блиску), а також при відновленні тексту спалених документів.

Для створення вертикального освітлення використовуються спеціальні пристосування типу опак-ілюмінатора. Найпростішим опак-ілюмінатором є плоскопаралельна скляна платівка, встановлена за допомогою штатива над документом під кутом 450. Від освітлювача на платівку спрямовують пучок світла паралельно поверхні документа. Частина світлового потоку проходить крізь платівку, інша – відбивається від неї і під кутом 900 падає на документ. До комплекту приладів “МРКА”, “УЛАРУС” входить малий опак-ілюмінатор.

Візуальні дослідження з застосуванням світлофільтрів (візуальне кольророзрізнення). Ці методи застосовуються для виявлення розбіжностей кольорів об'єктів. Використовується вибіркове поглинання, відбивання або пропускання світла хвиль різної довжини матеріалами документа.

У видимій зоні спектра (380-680 нм) речовини, що мають різні спектральні характеристики, візуально сприймаються як об'єкти різного кольору. Часто один кольоровий об'єкт погано видимий на навколишньому фоні або серед інших пофарбованих об'єктів. Посилити контраст між ними можна за рахунок перетворення спектральних розбіжностей на різницю яскравостей, що сприймається зором. Досягається це шляхом спостереження за об'єктом у світлі так званої ефективної спектральної зони, тобто в зоні спектру (або при довжині хвилі), що відповідає максимальній різниці в інтенсивності відбивання (поглинання) світлових хвиль, які прийшли від виділеного об'єкта та його безпосереднього оточення. Виділити ефективну зону довжин хвиль можна за допомогою селективних світлофільтрів, що пропускають одні зони спектра і поглинають інші. Світлофільтри, що виділяють вузькі спектральні зони, називаються вузькосмуговими або монохроматичними.

Широко використовуються світлофільтри абсорбційні. Ослаблення світла в них відбувається, головним чином, у результаті поглинання його речовиною фільтра. Промисловістю випускаються набори кольорових скелець розміром 80х80 і 40х40 мм, що складаються з 117 паспортизованих зразків. Набори супроводжуються альбомами-каталогами, де містяться відомості про спектральні характеристики світлофільтрів і їхнє призначення.

У неабсорбційних світлофільтрах використовуються інші оптичні явища - інтерференція, дисперсія, подвійне переломлення променів і т.ін. Інтерференційні світлофільтри складаються з тонких напівпрозорих шарів із нанесеними на них дзеркальними покриттями.

У техніко-криміналістичному дослідженні документів кольоророзрізнення за допомогою світлофільтрів застосовується для виявлення залитих, замазаних, закреслених текстів, для посилення контрасту між слабопомітними записами і поверхнею документа дослідженням у зоні спектра, де речовина штрихів має максимум поглинання; для встановлення факту дописування диференціацією матеріалів письма, що мають різний ступінь світлопоглинання; для виявлення впливу на документ хімічних травлячих речовин шляхом виявлення ділянок, які відрізняються колірними властивостями.

При цьому важливо правильно обрати світлофільтр. Загальна вимога при виборі світлофільтра: смуга пропускання має лежати у межах ефективної спектральної зони. Коли природа досліджуваних речовин відома і у довідкових матеріалах є їхні спектральні характеристики, ефективну спектральну зону, що відповідає вирішенню конкретного завдання, визначають шляхом порівняння цих характеристик. Однак, найчастіше, склад і спектральні властивості досліджуваних об'єктів невідомі. Спектральні характеристики матеріалів документів можна одержати за допомогою спеціальної спектрофотометруючої апаратури. За відсутності такої апаратури, у найпростіших випадках ефективну спектральну зону і відповідний їй світлофільтр можна підібрати на основі правила додаткових кольорів, використовуючи колірне коло. Наприклад, для посилення контрасту синього штриха на папері білого кольору знаходять у протилежному йому секторі кола додатковий колір оранжевий і розглядають документ через оранжевий світлофільтр. При цьому штрихи виглядають темнішими, тому що світлофільтр додаткового кольору пропускає в основному промені, які відповідають максимуму поглинання речовини штрихів, а папір промені відбиває. Наприклад, для жовтого кольору додатковим є фіолетовий. Якщо потрібно знизити контраст об'єкта, знебарвити його, використовують світлофільтр того ж кольору.

Ефективну спектральну зону можна визначити експериментальним шляхом, продивляючись документ через різні світлофільтри.

Для кольоророзрізнюючої фотозйомки неабияке значення має правильне сполучення світлофільтра і фотоматеріалу. Для кольорозрізнення найбільш прийнятними є несенсибілізовані, ортохроматичні та ізопанхроматичні фотоматеріали.

Дослідження із застосуванням світлофільтрів проводять двома способами: документ висвітлюється фільтрованим світлом або розглядається (фотографується) крізь світлофільтри.

Мікроскопічні методи можна поділити на:

1. Мікроскопію оптичного діапазону (світлова мікроскопія).
2. Електронну мікроскопію.

Мікроскопія оптичного діапазону. Неозброєне людське око зазвичай розрізняє окремі деталі предмета, якщо кут між променями від центру зіниці до сусідніх деталей не менше певного розміру, що зветься розрізнювальною силою ока. Для дрібних предметів необхідні засоби, що збільшують кут зору. Найпростішим інструментом, за допомогою якого вирішується це завдання, є лупа, що являє собою лінзу або систему лінз, збільшуючи зображення об'єкта, розташованого у фокальній площині.

Лупи поділяються за цільовим призначенням на вимірювальні, текстильні, поліграфічні тощо. Однолінзові лупи мають, зазвичай, збільшення до 5х. У багатолінзових системах видиме збільшення знаходиться в межах 10-40х. Однак працювати з лупами, які мають велике збільшення, незручно. Одержувати значне збільшення дозволяють оптичні мікроскопи.

Мікроскоп дає набагато більше збільшення об'єкта у порівнянні з лупою. Він має освітлювальну і проекційну системи з двома ступенями збільшення: збільшення на першому рівні здійснюється об'єктивом, на другому - окуляром.

За допомогою оптичного мікроскопа одержати збільшення понад 3000х неможливо через сильну дифракцію і дуже низьку освітленість зображення. Однак останнім часом вплив зазначеного чинника усувається шляхом використання підсилювачів яскравості.

Мікроскопічні методи застосовуються у ТКДД при вирішенні багатьох експертних завдань, наприклад: дослідження елементів письмових знаків; вимірювання письмових знаків і трас від письмового приладдя; дослідження з метою виявлення залишків штрихів; вивчення взаємодії матеріалів штрихів та барвників і паперу; спостереження мікрохімічних реакцій; дослідження структури паперу документів; вивчення частинок речовини безпосередньо в штриху; порівняльне дослідження об'єктів; дослідження люмінесценції об'єктів.

Більшість сучасних мікроскопів обладнані пристосуваннями для мікрозйомки. Мікроскопи, що використовуються для вирішення спеціальних завдань, поділяються на УФ-, ІЧ-, люмінесцентні, поляризаційні, телевізійні мікроскопи та інш.

Настільним приладом експерта є стереоскопічний мікроскоп марки МБС. Стереоскопічний ефект дозволяє одержати об'ємне сприйняття при вивченні структури штрихів, паперу; використання пристосувань і додаткових пристроїв дає можливість розширити діапазон застосування таких мікроскопів.

У дослідженні реквізитів документів значне місце займають оптичні вимірювальні інструменти: вимірювальні лупи і вимірювальні мікроскопи. Наприклад, для вимірювання друкарських шрифтів найбільше поширення одержали "типографська" і "текстильна" лупи.

Електронна мікроскопія дозволяє вивчати структурно-морфологічні особливості речовин та поділяється на просвічувальну та растрову. У електронному мікроскопі, що просвічує, зображення отримується за допомогою електронного пучка, що проходить крізь речовину. Розсіювання електронів у пучку залежить від товщини шару та атомної ваги елементів, що складають речовину, яка досліджується. Зображення у растровому електронному мікроскопі формується аналогічно телевізійному – за принципом сканування. При цьому може бути отримана детальна, у сотні разів збільшена картина поверхні об’єкту, що досліджується.

Електронні мікроскопи мають високу розрізнювальну здатність та дають велике збільшення, однак у практиці ТКДД методи електронної мікроскопії не знайшли широкого застосування, оскільки електронні мікроскопи досить складні та дорогі.

Профілографічні методи

Профілографічні методи дослідження застосовуються для вивчення рельєфу поверхонь. У техніко-криміналістичному дослідженні документів вони застосовуються для диференціації друкарських машин, встановлення послідовності нанесення штрихів, що перетинаються, виконаних кульковими ручками. Профілографічні методи поділяються на щупове (проводиться на профілографі-профілометрі за допомогою алмазної голки), світлове (проводиться на мікроскопах типу “МИС-11” або “ПСС-2” вузькою смужкою світла) та фотоелектричне профілювання (проводиться на мікрофотометрі шляхом реєстрації змін інтенсивності відбитого світлового потоку, залежно від рельєфу). Методи мають високу чутливість та точність, але досить складні і потребують апаратури високої вартості.

Люмінесцентні методи

Люмінесцентний аналіз – метод, що у техніко-криміналістичному дослідженні документів застосовується для виявлення невидимих і погано видимих текстів, виявлення дописок і слідів впливу хімічних реагентів, установлення послідовності виконання реквізитів документів і способу нанесення відбитків печаток (штампів). В основі методу лежить здатність атомів речовин випускати кванти світла при переході їх зі збудженого стану в стаціонарний. Властивості збудженого випромінювання дозволяють проводити якісний та кількісний аналізи речовин. Люмінесцентний аналіз є найефективнішим у поєднанні зі спектральними методами. У якості джерел променів, переважно, застосовують квантові генератори (лазери).

Адсорбційно-люмінесцентний метод полягає у переведенні барвника штрихів (або відбитків друкарських форм) у твердий розчин шляхом копіювання на спеціальну підкладку, яка має гарну адсорбційну здатність, та аналізі люмінесценції, що виникає під дією ультрафіолетових променів.

Спектральні методи

Спектральний аналіз – метод якісного та кількісного визначення складу речовини, що проводиться за її оптичними спектрами. У техніко-криміналістичному дослідженні документів зі спектральних методів знайшли застосування емісійний спектральний аналіз та спектроскопія в ультрафіолетовій та видимій зонах спектру.

Емісійний спектральний аналіз – фізичний метод, що використовують у техніко-криміналістичному дослідженні документів для визначення елементного складу барвників, клеїв, паперу. При спалюванні аналізованої проби речовини її атоми збуджуються та дають світіння в ультрафіолетовій, видимій та ближній інфрачервоній зонах спектру. Кожен з хімічних елементів, які входять до складу речовини, випромінює з характерною довжиною хвилі. Отриманий спектр порівнюють із еталонними спектрами і за результатами порівняння судять про якісний і кількісний склади аналізованого матеріалу документа. Даний метод досить простий та доступний, дозволяє диференціювати зразки паперу, близькі за складом, але виготовлені різними заводами-виготівниками, а отже, мають характерні домішки.

Спектроскопія в ультрафіолетовій та видимій зонах спектра грунтується на здатності речовин вибірково поглинати, відбивати та пропускати світло хвиль відповідних довжин, що дозволяє досліджувати молекулярний склад різноманітних матеріалів документів. Основною характеристикою речовини при цьому є спектральна крива - графік залежності інтенсивності відбивання (поглинання) від довжини хвилі. Застосування цього методу у ТКДД дозволяє вивчати непофарбовані компоненти матеріалів документів, а також диференціювати різні їх композиції. Метод інформативний, але потребує вузької наукової та технічної підготовки спеціаліста-дослідника.

Рентгенівські методи

Рентгенівські методи ґрунтуються на взаємодії речовини штрихів та паперу з рентгенівськими променями. У ТКДД успішно використовують як рентгеноструктурний, так і рентгеноспектральний аналіз.

Рентгеноструктурний аналіз ґрунтується на явищі дифракції рентгенівських променів при проходженні їх крізь кристалічну речовину. Метод дозволяє встановити фазовий склад різних кристалічних сумішей. Рентгеноструктурний аналіз застосовується для встановлення складу та структури паперу, фазового складу пігменту в художніх фарбах .

Рентгеноспектральний аналіз - фізичний метод дослідження, що ґрунтується на реєстрації рентгенівського випромінювання елементів, які входять до складу досліджуваного об'єкта (фарби, паперу, матеріалів штрихів, сторонніх включень). Розроблено прилади, що дозволяють проводити спектральний аналіз безпосередньо у штрихах на документі.

Радіоактиваційні методи

Радіоактиваційний аналіз (авторадіографія) - метод дослідження, що ґрунтується на властивості елементів ставати радіоактивними після опромінювання нейтронами. При дослідженні документів дозволяє диференціювати кольорові олівці й фарби за складом завдяки можливості виявлення малих кількостей таких елементів, як Na, Mg, Al, Si, S, P, K, Ca. Випромінювання зразків фіксуються фотографічним способом.

Також для вирішення завдань ТКДД застосовується інший спосіб використання радіоактивності: напилювання на документ радіоактивних ізотопів (наприклад, ізотопу тритію), що дозволяє виявляти невидимі знаки. У літературі вказуються дані щодо ефективності методу для встановлення давнини виготовлення документу та дослідження штрихів, які перетинаються.

Копіювальні методи

Копіювальні методи ґрунтуються на здатності деяких матеріалів відділяти частинки компонентів штрихів при контакті з поверхнею документу. До таких матеріалів відносяться пластилін, поліхлорвінілова плівка, емульсійний шар фотоматеріалів і т.ін. Копіювання поділяють на сухе та вологе. Сухе копіювання здійснюється під тиском, при нагріванні або електризації тертям. Цей метод дозволяє виявляти залиті та закреслені зображення, диференціювати матеріали штрихів та досліджувати штрихи, що перетинаються.

Вологе копіювання застосовується для встановлення змісту залитих та закреслених текстів, диференціації матеріалів письма з метою виявлення дописок, а також визначення відносної послідовності нанесення штрихів, що перетинаються. Вирішення перших двох завдань ґрунтується на здатності матеріалів письма, залежно від складу, по-різному копіюватися на поліхлорвінілову плівку або фотопапір, змочені органічними розчинниками (наприклад, диметилформамідом) або дистильованою водою відповідно. Умови копіювання (тривалість контакту адсорбенту з документом, тиснення) визначаються характером розв'язуваного завдання й розчинністю речовини штрихів. Слід зазначити, що вологе копіювання – метод руйнуючий.

Термічні методи

Термічні методи дослідження документів поділяють на методи спопеління та термоіндикацію.

Спопеління – нагрівання матеріалу документу до часткового спопеління (озолення) для виявлення тайнопису та встановлення змісту спалених документів. В результаті штрихи стають темнішими, ніж тло, що дозволяє їх зафіксувати на фотоматеріалі.

Фізико-хімічні методи ТКДД

Фотографічні методи дослідження

Для дослідження документів дуже часто застосовуються методи судово-дослідницької фотографії, спрямовані на виявлення погано видимих та невидимих ознак об'єктів, на одержання фотозображень у якості порівняльного матеріалу при різних ідентифікаційних дослідженнях, на забезпечення наочним ілюстративним матеріалом у вигляді фотознімків, що полегшують сприйняття як результатів дослідження, так і висновків експерта.

Усі методи судово-дослідницької фотографії можна розділити на такі види:

1) фотозйомка зі значними збільшеннями;

2) підсилення контрасту;

3) фотографування у невидимих променях спектру;

4) фотографування картини люмінесценції.

Фотозйомка зі значними збільшеннями, у свою чергу, поділяється на макрофотографію та мікрофотографію.

Макрофотографія - це фотографування предметів із безпосереднім збільшенням без застосування мікроскопа (використовується об'єктив із фокусною відстанню F = 50 мм і більше). За допомогою макрофотографії вивчають особливості морфологічної будови поверхні об'єктів, специфіку тимчасових реакцій, що протікають, фіксують окремі ознаки і результати дослідження, а також виготовляють збільшені плівкові діапозитиви з метою наступного суміщення порівнюваних об'єктів або їхніх фрагментів.

Макрозйомка може проводитися на універсальних криміналістичних установках типу “МРКА”, “УЛАРУС”, “ФМН-3”. Фотографування з безпосереднім збільшенням малоформатними камерами забезпечується за допомогою подовжувальних кілець (до набору входять чотири кільця).

Мікрофотографія - це фотографування об'єктів зі значним безпосереднім збільшенням за допомогою як короткофокусних об'єктивів, так і мікроскопа, з'єднаного з фотокамерою. Завдання мікрофотографії аналогічні завданням макрофотографії, але вони вирішуються на більш високому рівні. В даний час шляхом використання мікрофотографії досліджуються і фіксуються деталі об'єктів зі збільшенням у сотні і тисячі крат.

Залежно від особливостей об'єкту та завдань дослідження застосовуються різні прийоми мікрофотографії: у наскрізному та відбитому світлі, у темному полі та поляризованому світлі, видимій та ІЧ-люмінесценції, фазово-контрастній та у невидимих променях спектра.

Під підсиленням контрасту фотографічним шляхом маються на увазі фотографічні методи, застосовувані з метою зміни співвідношення яскравостей об'єкта на чорно-білому фотоматеріалі або колірних тонів - на кольоровому.

Існуючі методи підсилення контрасту можна розділити на три підвиди: 1) методи підсилення контрасту в процесі фотозйомки; 2) у процесі проявлення; 3) методи підсилення контрасту готового фотозображення.

Методи фотографування у невидимих променях спектра поділяються на чотири підвиди: фотографування в ІЧ-, УФ-, рентгенівських і гамма-променях.

Фотографування в ІЧ-променях (720 - 1050 нм) ґрунтується на тому, що такі промені по-іншому поглинаються і відбиваються різними об'єктами, у порівнянні з променями видимої зони спектра. Вони мають більшу проникаючу здатність, порівняно з видимими променями, для таких об'єктів, як папір, тонкі шари дерева, ебоніт, органічні барвники тощо, але непрозорі для речовин, що містять графіт і сажу. ІЧ-промені меньше розсіюються при проходженні крізь атмосферу; більше того, молекулярна структура різних речовин має специфічні спектри поглинання в цій зоні спектру.

Виходячи з цих властивостей, фотографування в ІЧ-променях застосовується з метою: виявлення записів, виконаних матеріалами письма, що поглинають ІЧ-промені (графітні олівці, чорна туш, копіювальний папір, стрічка друкарських машин, друкарська фарба); встановлення записів, утворених слідами тиснення, підчищених і дописаних записів; диференціації матеріалів документів.

Фотографування в ІЧ-променях (відбитих і таких, що проходять) може відбуватися на будь-якому фотоапараті, якщо його затвор, міхи і корпус не пропускають вказаних променів. У якості джерела ІЧ-променів можуть використовуватись звичайні лампи розжарювання, а також ртутні, дугові і газонаповнені лампи різних типів.

Для виділення ІЧ-променів можуть застосовуватися світлофільтри типу “КС-18” (680 - 2800 нм), “КС-19” (700 - 2800 нм), “ИКС-1” (800 - 2800 нм), “ИКС-2” (840 - 2800 нм), “ИКС-3” (1000 - 2800 нм) з каталогу кольорового скла.

Фотографування в УФ-променях (200-400 нм) ґрунтується також на специфічному поглинанні і відбиванні їх різними об'єктами. У ТКДД застосовується для: диференціації графітних, чорних олівців і барвної речовини копіювального паперу; диференціації паперу та інших матеріалів документів; виділення ділянок об'єктів, що відрізняються від іншої поверхні за ступенем відбивання УФ-променів (наприклад, ділянки паперу, що піддавалась травленню); виявлення невидимих і погано видимих записів.

Фотографування у відбитих УФ-променях може проводитися на фотоапаратах, що є на озброєнні у криміналістичних установ. Для виділення УФ-променів у каталозі кольорового скла є світлофільтри “УФС-1” (240 - 400 нм), “УФС-2” (270 - 380 нм), “УФС-3” (320 - 390 нм), “УФС-4” (340 - 390 нм).

Зйомка у рентгенівських променях (10-0,005 нм) грунтується на неоднаковій проникній здатності для різних матеріалів. Поглинання рентгенівських променів прямо залежить від атомного номера речовини. Зйомка у рентгенівських променях застосовується при дослідженні документів (встановлення дописки, диференціація матеріалів документів і т.ін.).

При вивченні чорнильних штрихів необхідною умовою успішного дослідження в рентгенівських променях є наявність у складі чорнила елементів із відносно високим атомним номером (більшим 24). Тільки у цьому випадку вже незначна кількість речовини зможе помітно послабити пучок рентгенівських променів.

Для зйомки у рентгенівських променях застосовуються спеціальні рентгенівські апарати: “РУТ-60-20-1” (РУМ-7); “РУТ-100-20-1” (РУМ-4), “УРПЛ-2” (РУ-7256). Фотографування у рентгенівських променях можна здійснювати на будь-які чорно-білі фотоматеріали. Але кращі результати одержують при фотографуванні на спеціальних, вкритих емульсійним шаром з обох боків, високочутливих рентгенівських плівках “РТ-1”, “РТ-2” та інш.

Зйомка у гамма-променях (менше 0,005 нм) ґрунтується також на їх проникаючій здатності, значно більшій у порівнянні з рентгенівськими променями. Гамма-промені утворюються в процесі радіоактивного розпаду атомів. У якості джерела гамма-променів використовуються штучні радіоактивні ізотопи: кобальт-60, кальцій-46 і т.ін. Ізотоп розташовується у спеціальному свинцевому контейнері з вікном і конічним тубусом. Промені крізь вікно спрямовуються на об'єкт, за яким знаходиться касета (типу тієї, що застосовується у рентгенографії), із фотоматеріалами (ті ж, що і для зйомки у рентгенівських променях). Фотозйомка у гамма-променях застосовується для виявлення: слабо видимих записів; водяних знаків; встановлення віку досліджуваного документа.

Методи зйомки картини люмінесценції.

Люмінесценцію прийнято називати "холодним світінням", однак точне її визначення складніше, воно ґрунтується на загальних законах так званого “теплового випромінювання тіл”.

Широке застосування у ТКДД знайшли видима люмінесценція, збуджена УФ- і видимими променями, та ІЧ-люмінесценція.

Видима люмінесценція, збуджена УФ-променями, застосовується при: дослідженні різних матеріалів документів; локалізації ділянок об'єктів, на які впливали хімічними реагентами; виявленні записів; вивченні визначених властивостей досліджуваних об'єктів.

При цьому використовуються ті ж самі фотоапаратура і джерела випромінювання, що й при зйомці в УФ-променях. Але є відмінність: енергія збудженої люмінесценції набагато менша, ніж енергія відбитих УФ-променів, тому перед об’єктивом необхідно розташовувати спеціальні загороджувальні світлофільтри, які пропускають тільки промені люмінесценції.

Для фільтрації випромінювання застосовуються світлофільтри “УФС-1”, “УФС-2”, “УФС-3”, “УФС-4”, срібні світлофільтри (виготовляються хімічним срібленням ретельно очищених плоскопаралельних кварцевих платівок) і рідкі світлофільтри. У якості загороджувальних застосовуються світлофільтри “БС”, “ЗС-1”, “ЖЗС-52”, “ЖС-4”, “ЖС-9”, “ЖС-11”, “ЖС-16”.

Фотоматеріал обирається в залежності від кольору люмінесценції. З огляду на невелику потужність випромінювання, слід використовувати фотоматеріали високої світлочутливості. При зйомці видимої люмінесценції, збудженої синіми променями, люмінесціюють об'єкти в жовтогарячій і червоній зонах спектра. Для фотографування такої люмінесценції застосовується звичайна фотоапаратура, сині світлофільтри для збудження люмінесценції, жовтогарячі і червоні - перед об'єктивом апарата, панхроматичні та ізопанхроматичні матеріали, джерела випромінювання типу “ОИ-9”, “ОИ-19”, а також “ОКГ”.

Зйомка ІЧ-люмінесценції застосовується при: виявленні записів; при кольороподілі; диференціації однорідних об'єктів.

Для фотографування ІЧ-люмінесценції може бути використаний будь-який фотоапарат. Для збудження ІЧ-люмінесценції використовуються світлофільтри “СЗС-8”, “СЗС-10”, “СЗС-16”, “СЗС-21”, “СЗС-22” та ін. У якості загороджувальних фільтрів доцільно застосовувати світлофільтри “КС-17”, “КС-18”, “КС-19”, “ИКС-1”. Фотографування люмінесценції проводиться на інфрахроматичні матеріали. Вихід люмінесценції зазвичай слабкий, підвищити його можна шляхом використання потужних джерел світла: ламп розжарювання, ламп-спалахів “ИФК-2000” тощо.

Дифузно-копіювальний метод. Про фізико-хімічну сутність цього методу у спеціальній літературі немає єдиної думки. Одні автори стверджують, що він ґрунтується на впливі відкопійованого барвника, що сенсибілізує (або десенсибілізує), на галоїди срібла емульсійного шару фотоматеріалу, інші - на впливі, який вуалізує. За допомогою цього методу можуть бути виявлені невидимі та слабовидимі записи, виконані водорозчинними органічними барвниками, що знебарвлюються під дією лужного розчину гідросульфіту натрію, і залиті нерозчинними у воді речовинами, а також речовинами, що не знебарвлюються у зазначеному розчині гідросульфіту натрію. Крім того, застосування дифузно-копіювального методу дозволяє одержати гарні результати також при виявленні записів: виконаних через чорний копіювальний папір, залитих чорною тушшю; дописаних у документах, виконаних у кількох екземплярах, якщо дописка робилася лише в одному екземплярі (без застосування копіювального паперу); виконаних на темних і багатокольорових поверхнях; що знебарвилися від часу або зберігання в неналежних умовах; на відсутніх частинах документа, що знаходилися в контакті з тими, які залишилися; виконаних чорнилом на основі барвника метиленового блакитного і закреслених синім чорнилом і т.ін. За допомогою дифузно-копіювального методу можна також диференціювати одноколірні, але різнокомпонентні матеріали письма.

Техніка традиційного ДКМ полягає в наступному. На першій стадії (копіювання) зволожений несенсибілізований фотоматеріал (фотопапір або фототехнічна плівка) при неактинічному світлі ретельно притискається до досліджуваної ділянки документа, на якому розташований, наприклад, слабкий відбиток штампу. У результаті цього частки барвника проникають у фотоемульсійний шар. Тривалість контакту визначається станом документа й становить від кількох секунд до кількох хвилин. Варто зазначити, що в міру збільшення тривалості контакту пропорційно зростає ймовірність злипання фотоматеріалу з досліджуваним об'єктом, а отже, і його псування.

На другій стадії фотоматеріал зі скопійованими на ньому частками барвника занурюють у проявник з одночасною засвіткою фільтрованими жовтогарячими, червоними променями або променями денного світла. У результаті в першому випадку на світлому тлі з'являються темні контрастні штрихи за рахунок протікання реакції відновлення срібла, а в другому - на темному тлі утвориться світле зображення штрихів. При появі штрихів засвітку припиняють, при цьому проявку продовжуюють для отримання найбільшого контрасту зображення. Надалі здійснюється звичайна обробка одержаного зображення - промивання у воді та фіксація у звичайному фіксажі.

Одну з модифікацій методу - "сухий" ДКМ - рекомендується застосовувати при встановленні послідовності виконання штрихів, що перетинаються, нанесених пастою для кулькових ручок. При цьому на ділянку перетинання накладають сухий аркуш фотопаперу емульсійним шаром до штрихів і ретельно притискають до документа. Потім підкладку енергійно протягом 30-40с. натирають вовняною або шовковою тканиною (для створення електростатичного заряду). У результаті цього частки матеріалів письма проникають в емульсійний шар. Надалі здійснюється обробка фотоматеріалу за раніше описаною схемою. Проявлення відбувається у звичайних контрастно працюючих проявниках при жовтогарячому (або червоному) світлі. Фотографічний ліхтар при цьому слід розташувати на відстані 15-20 см над кюветою із проявником.

Ще цікава модифікація дифузно-копіювального методу проводиться із застосуванням світлої дактилоскопічної плівки. Ця модифікація також відрізняється недеструктивністю по відношенню до документу. Вказаний метод дозволяє частину процесу проводити при звичайному освітленні з використанням високої копіювальної здатності дактилоплівки. Таким чином можна виявляти тексти (виконані як водорозчинними, так і неводорозчинними барвниками) під щільними плямами. Контакт ділянки документу відбувається з дактилоплівкою (вона виступає в якості проміжного копіювального шару), а вже остання в умовах неактинічного освітлення прикладається до фотопаперу (засвітка і обробка фотопаперу проводиться аналогічно, як і в традиційній модифікації дифузно-копіювального методу).

Хроматографичні методи дослідження

Хроматографічні методи дослідження ґрунтуються на вибірковій сорбувальності речовин при їх проходженні крізь шар сорбенту. У ТКДД знайшли застосування, головним чином, тонкошарова хроматографія (ТШХ), а також паперова хроматографія та електрофорез на папері.

Тонкошарова хроматографія

Особливе місце займає тонкошарова хроматографія (ТШХ) - метод, що за чутливістю, можливостями виконання ідентифікаційних досліджень у даний час перевершує всі способи аналітичної хімії, які можуть бути застосовані для аналізу малих кількостей складних сумішей. До переваг методу ТШХ можна віднести: компактність і невелику вартість устаткування, зручність і швидкість виконання аналізу, можливість одночасного дослідження великої кількості проб, високу ефективність поділу речовин, простоту спостереження й інтерпретації хроматограм, можливість кількісного визначення речовин шляхом оптичного сканування пластинки з розділеними зонами і т.ін.

У ТШХ нерухома фаза (сорбент) має плоску форму. Як і в усіх хроматографічних процесах, поділ речовин методом ТШХ відбувається у міру просування рухливої фази крізь нерухому; при цьому компоненти, що розділяються, переміщаються в шарі сорбента на платівці з різною швидкістю (внаслідок різної сорбувальності) у напрямку руху потоку. Для характеристики властивостей системи сорбент-сорбент у тонкому шарі введене поняття хроматографічної рухливості, що визначається як відношення відстаней, пройдених досліджуваною речовиною і рухливою фазою від стартової лінії.

Метод ТШХ широко застосовується для дослідження барвників та інших речовин, що входять до складу чорнил, паст кулькових ручок, художніх і поліграфічних фарб, паперу та інших матеріалів документів.

Паперова хроматографія

У ТКДД знайшла своє застосування і паперова хроматографія, що значно поступається ТШХ у експресності та чутливості, у результаті чого обсяг досліджень цим методом матеріалів документів значно скоротився. Однак на паперовій хроматографії засновані окремі ефективні методики дослідження барвників і непофарбваних компонентів у матеріалах письма, зокрема у водорозчинних.

Електрофорез на папері

Даний метод застосовується для вивчення барвників, які входять до складу водорозчинних матеріалів письма. Дослідження барвників при цьому ґрунтується на пересуванні їхніх іонів під дією зовнішнього електричного струму. Різна рухливість речовин, що входять до складу матеріалів письма, дає можливість розділити їх, а потім проаналізувати іншими методами.

Позитивна риса електрофорезу - можливість працювати безпосередньо зі штрихами, не викликаючи серйозних ушкоджень документа. Однак за інформативністю він поступається ТШХ (не дозволяє встановити марку барвника).

Хімічні методи ТКДД

Матеріали документів являють собою багатокомпонентні суміші. Їх склад характеризується композицією компонентів, передбачених рецептурою (компонентний склад матеріалу), а також наявністю речовин (компонентів), не передбачених рецептурою домішок у вихідній сировині, речовин, що утворилися в результаті неконтрольованих порушень технологічного процесу виготовлення матеріалу, речовин, внесених у матеріал у процесі його зберігання і використання, продуктів перетворення компонентів у результаті природного старіння.

Компоненти матеріалів документів належать до різних класів хімічних речовин. Переважна більшість компонентів - органічні речовини: синтетичні органічні барвники, використовувані у виробництві матеріалів письма, відбілювачі, смоли, розчинники, загусники, антисептики, в’яжучі та ін. До цієї ж групи входять компоненти органічного походження - волокна. Невелика група компонентів належить до неорганічних речовин - це низка мінеральних пігментів матеріалів документів, наповнювачі, стрижні олівців, неорганічні компоненти (кислоти, солі) травлячих речовин і т.ін.

Хімічні методи аналізу застосовуються для поділу багатокомпонентних сумішей, виділення компонента із суміші, підвищення концентрації аналізованого компонента, визначення якісного та кількісного складів компонентів та їхніх сумішей. До хімічних методів дослідження документів належать: методи екстракції; методи виділення та концентрування осадом; методи дистиляційні; метод аналізу на основі нагрівання речовин, що аналізуються; методи якісних та кількісних аналітичних реакцій.

Більшість хімічних методів належать до руйнуючих. Розглянемо найбільш розповсюджені та ефективні з хімічних методів при ТКДД.

Методи екстракції використовуються для виділення компонентів із суміші шляхом розчинення їх у спеціально підібраних розчинниках. На їхньому застосуванні ґрунтується більшість прийомів підготовки проби для аналізу складу матеріалів документів методами спектрофотометрії, хроматографії, краплинного аналізу і т.ін.: виділення барвників із матеріалів письма шляхом екстракції спеціально підібраними органічними розчинниками і водою; виділення непофарбованих компонентів матеріалів письма (загусників, розчинників, антисептиків і т.ін.) органічними розчинниками і водою; виділення органічних компонентів паперу (барвників, відбілювачів та ін.) органічними розчинниками і водою; вилучення водою з паперу залишків травлячих речовин тощо.

Методи виділення та концентрування осадом ґрунтуються на виділенні зі складної суміші потрібних компонентів у вигляді поєднання, що погано розчиняється. У ТКДД вказані методи можна застосовувати для виділення розчинних у воді барвників шляхом створення їх поєднань з органічними кислотами та основами у вигляді нерозчинних солей.

Дистиляційні методи застосовуються для поділу і концентрування компонентів суміші. Вони ґрунтуються на розбіжностях точок кипіння і випаровування окремих компонентів, виділення їх у вигляді летючих з'єднань та здатності останніх утворювати азеотропні суміші. У дослідженні об'єктів ТКДД знайшли застосування методи фракційного випаровування компонентів суміші, на яких ґрунтуються наступні прийоми підготування проб для аналізу матеріалів документів: послідовне випаровування летючих компонентів при дослідженні методом ІЧ-спектроскопії матеріалів письма в ємкості; концентрування водних і неводних екстрактів окремих компонентів.

Методи якісних аналітичних реакцій об'єднують групу методів якісного аналізу, що ґрунтуються на вивченні перетворення аналізованої речовини на нове поєднання, що має характерні властивості: колір, фізичний стан, кристалічну або аморфну структуру, запах і т.ін. Вони лежать в основі наступних прийомів дослідження документів з метою встановлення: виду неорганічних компонентів (речовин-наповнювачів, мінеральних пігментів) у матеріалах документів за специфічними якісними реакціями на іони металів, що входять до їх складу; виду чорнил чорного кольору, на основі виявлення іонів металів в органічних пігментах, що входять до складу матеріалів письма; складу залишків травлячих речовин, адсорбованих папером, за допомогою якісних реакцій на відповідні іони Са, Nа, Ma, Сl та ін.; іонів металів перемінної валентності за допомогою каталітичних кольорових реакцій (краплинний варіант) у матеріалах: міді - в емульсійному шарі фотопаперів, титану - у складі наповнювачів паперу, стрижнів олівців; класу органічних барвників у матеріалах письма на основі виявлення у їхньому складі функціональних груп за допомогою реакцій із кислотами, основами, окислювачами і відновлювачами; виду непофарбованого органічного компонента за допомогою якісних реакцій на специфічні функціональні групи - у складі матеріалу письма - типу смоли, розчинників, загусників, антисептиків; у складі паперу - речовин, що проклеюють тощо.

Якісні реакції можуть відбуватися як після виділення зумовленого компонента із суміші (наприклад, методами хроматографії або екстракції), так і без поділу суміші. У ряді випадків можливе проведення якісної реакції безпосередньо на поверхні документа (при виявленні у складі паперу каніфолі, крохмалю, білкових речовин, виявленні залишків травлячих речовин, адсорбованих папером).

Перевагою хімічних методів аналізу складу об'єктів ТКДД є простота проведення експерименту, відносно висока чутливість, можливість проведення аналізу у ряді випадків безпосередньо на документі.

Крапельний метод ґрунтується на проведенні специфічних та дуже чутливих реакцій, що дає можливість вирішувати питання щодо вивчення матеріалів штрихів, паперу, клеїв та хімічних речовин, які діяли на документ. Речовина, що досліджується, піддається впливу спеціального реактиву, який змінює колір визначеного хімічного елементу.

Метод обробки парами реактивів розроблений для дослідження матеріалів штрихів. При обробці їх парами спеціально підібраних реактивів безпосередньо на документі відбувається вибіркова зміна забарвлення штрихів. Наприклад, пари йоду створюють йодні комплекси, що візуально реєструються. Вказаний метод дозволяє отримувати ті ж результати, що і крапельний метод, але набагато менше пошкоджує сам документ.

При дослідженні складу барвників хімічні методи значно поступаються за інформативністю хроматографічним і спектральним методам. Однак при вивченні матеріалів письма іноземного виробництва, нестандартного складу (наприклад, кустарного виробництва) проведення хімічних реакцій буде корисним для встановлення природи барвників. Завдяки більш високій чутливості, у порівнянні з методами ІЧ-спектроскопії, хімічні методи аналізу в даний час є основними при визначенні виду (типу) непофарбованих компонентів у матеріалах документів. За рахунок високої чутливості, експресності та достатньої інформативності щодо неорганічних іонів, які входять до складу низки травлячих речовин, метод краплинного аналізу залишається одним з головних при визначенні виду цих речовин.

3. Технічні засоби техніко-криміналістичного дослідження документів

Якісне дослідження документів можна успішно проводити лише за умов наявності на робочому місці експерта спеціальної апаратури для мікроскопічного дослідження об'єктів і приладів, що дозволяють досліджувати ці об’єкти в особливих режимах освітлення. В останні роки в експертних підрозділах усе частіше застосовують сучасні прилади для дослідження документів. Замість старих приладів з'явились нові - “Regula”, “Вілдіс”, “Спектр-Експерт” тощо.

Для проведення порівняльних досліджень різноманітних об’єктів ТКДД з метою ідентифікації можна застосовувати порівняльне дослідження методом накладання. Традиційна методика накладання грунтується на застосуванні фотографічних методів фіксації зображень, які є трудомісткими та такими, що потребують великої кількості фотоматеріалів. Апаратно-програмний комплекс (АПК) на базі персонального комп’ютера дозволяє реалізувати метод накладення новими технічними засобами. Для обробки цифрових зображень використовуються такі графічні редактори, як “Photoshop” (фірма “Adobe”), “Photopaint” (фірма “Corel”) та інші, що дозволяють забезпечити трансформування (переміщення та обертання об’єктів у площині екрану) та накладення об’єктів з використанням режимів «віднімання» або «додавання». У криміналістиці вже є розробки технічного вирішення застосування цифрової техніки з програмним забезпеченням для реалізації порівняльного дослідження документів методом накладання. У цьому випадку методика дослідження складається з чотирьох етапів (наприклад, із застосуванням програми “Photoshop”): 1) оцифровування зображень наданих на дослідження об’єктів (зручно використовувати для цього планшетний сканер з максимальною розрізнювальною здатністю); 2) приведення зображень до однакової взаємної орієнтації на площині та їх кольорова корекція (треба пам’ятати, що забороняється корегувати втрачені графічні деталі, які виникли з причини недостатньої у сканера розрізнювальної здатності, ручним способом, оскільки це протирічить вимогам достовірності отримання зображень об’єктів криміналістичної експертизи); 3) накладання зображень об’єктів, що ідентифікуються; 4) оцінювання результатів накладання - експерт повинен оцінити збіг (або розбіжність) контурів деталей об’єктів та їх кольорових характеристик. Якщо до персонального комп’ютера підключити принтер, то відразу можна буде отримати ілюстрації до експертного дослідження. Після проведеної апробації метод комп’ютерного накладання продемонстрував свою доступність. Слід зазначити, що зараз іще відсутні дані про метрологічні випробування засобів цифрової техніки та їх програмного забезпечення, але це не завадить використанню АПК на базі персональних комп’ютерів для експертних досліджень, якщо експерти будуть контролювати адекватність інформації, що виводиться на екран монітора. Для проведення зазначеного методу експерт повинен мати навички роботи з комп’ютерною технікою та вказаними графічними редакторами.

Серед сучасного устаткування для техніко-криміналістичного дослідження документів варто б відмітити прилади та комплекси, що вже позитивно зарекомендували себе у практичних експертних підрозділах нашої країни.

Відеокомплекси серії «Спектр» призначені для дослідження банкнот та інших документів. Дослідження об’єктів проводиться телевізійними засобами, що забезпечує електронне документування та формування бази даних зображень з пояснювальним текстом. Ці прилади забезпечують проведення спектральних досліджень, вивчення кольору та характеру люмінесценції в УФ-променях. Відеокомплекси можуть бути оснащені засобами відеовізуалізації магнітних матеріалів, які містяться у друкарських фарбах документів (збільшення 45 крат). Відеомиші дозволяють спостерігати та фіксувати на екрані монітора та персонального комп’ютера зображення фрагменту банкноти у видимому або ІЧ-спектрі та візуалізований магнітний образ. Відеомиші ще мають джерела підсвітки у відповідному діапазоні спектра, що робить їх незалежними від зовнішнього освітлення. Джерело ІЧ-випромінювання (870 та 960 нм) використовується для контролю у відбитих ІЧП. Воно забезпечує перевірку наявності та розподілу метамерного барвника на поверхні банкноти. Джерело косо спрямованого ІЧ-випромінювання (870 та 960 нм) використовується для контролю рельєфних елементів. Відеокомплекси забезпечують оперативну підготовку та друк експертного висновку з зображенням об’єкта, що досліджується, та зразка з графічними або текстовими вказівками ділянок, на які необхідно звернути увагу (друкування можна виконати на будь-якому принтері).

Зазначені відеокомплекси призначені для оснащення робочих місць експертів. Прилади для контролю справжньості документів, грошових знаків та цінних паперів «Regula» (ТОВ «Аналітичні системи») для експертно-криміналістичної оцінки вказаних об’єктів. Наприклад, прилад “Regula 4005” дозволяє здійснювати контроль справжності паперових грошей на предмет: наявності ознак загальних засобів поліграфічного захисту; наявності флуоресцентних УФ-властивостей матеріалів банкноти; наявності магнітних якостей, ІЧ-захисту тощо. Його можна застосовувати автономно та у складі апаратно-дослідницького комплексу разом з комп’ютером.

Фірма «Вілдіс» відома цілою серією універсальних детекторів валют марки «Ультрамаг». Модельний ряд цих приладів дуже різноманітний за своїми можливостями, але особливе місце серед приладів для перевірки банкнот займають дослідницькі комплекси для тонкого аналізу образу грошового знаку з використанням математичних методів. Експертний відеокомплекс, розроблений фірмою “Вілдіс”, складається з різних наборів спеціалізованих міні-відеокамер для дослідження візуальних, ІЧ- та магнітних захисних елементів (у тому числі кольорових). Цей відеокомплекс дозволяє оперативно проводити контроль захисних ознак грошових знаків шляхом візуального порівняння зі зразками з бази даних, здійснювати перехід з різних режимів вивчення, змінювати масштаб зображень та друкувати експертні висновки з зображеннями як фрагментів банкнот, що досліджуються, так і порівняльних зразків.

Вказані прилади та комплекси зручні у практичному застосуванні і дозволяють проводити якісні криміналістичні дослідження документів та ілюструвати проведені дослідження за допомогою принтерів.

З розвитком технічних і технологічних наук криміналістика, і особливо криміналістична техніка, швидко розвивалася. Техніко-криміналістичне дослідження документів як наукова основа судово-технічної експертизи документів є одним з напрямків досліджень, що постійно змінюється, оскільки арсенал засобів відтворення зображень та спеціальних методів досліджень крокує разом з науково-технічним прогресом.