Додатки

Словник спеціальних термінів
техніко-криміналістичного дослідження документів

А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я


A

АБСОРБЕНТ – речовина, що має здатність вбирати, всмоктувати інші речовини з газового або рідинного середовища.

АДСОРБЦІЙНО-ЛЮМІНЕСЦЕНТНИЙ МЕТОД – один з методів дослідження документів, полягає у переведенні барвника штрихів (або відбитків друкарських форм) у твердий розчин шляхом копіювання на спеціальну підложку, яка має гарну адсорбційну здатність, та аналізі люмінесценції, що виникає під дією ультрафіолетових променів.

АКЦИДЕНТНА ПРОДУКЦІЯ (лат.accidens – випадковий) – поліграфічне відтворення малих форм (бланки-рахунки, атестати, запрошення, а також книжкові та журнальні обкладинки, афіші та ін.), що характеризується широким застосуванням великокегельних шрифтів (від 16 і більше) різноманітних гарнітур, набірних лінійок.


Б

БАРВНИК – фарбувальна речовина, на відміну від пігментів, розчиняється у воді, олії або органічних розчинниках.

БАНКНОТА (БАНКНОТ) - синонім слів грошовий білет, грошовий знак, купюра. Первісне значення – вексель (іменна розписка в отриманні грошового кредиту), яке згодом перейшло у форму банківського кредитного знака «bank note». Банкноти друкуються на спеціальному банкнотному папері з особливими фізико-хімічними властивостями, які відрізняються від звичайного (газетного, канцелярського, тощо) паперу.

БЕЗКОЛЬОРОВЕ ТИСНЕННЯ – безкольорове рельєфне зображення, нанесене на пофарбовану або незадруковану ділянку банкноти; спостерігається у косо спрямованому світлі.

БЕЗКОНТАКТНИЙ ДРУК – спосіб отримання зображення, при якому перенос фарби з форми на папір проходить без тиску (характерної ознаки друкування у високому, офсетному та глибокому друці). В основі безконтактного друку полягає перенесення фарби з форми на папір у електромагнітному полі. Різновид безконтактного друку – струменевий друк.

БЕЗКОНТАКТНИЙ ДРУКАРСЬКИЙ ПРИСТРІЙ (Non impact printer) - пристрій, що формує зображення шляхом набризкування частинок фарби на папір без контакту з ним, використовуючи електростатичний, термографічний, струменевий, лазерний або інші принципи нанесення фарби. Лазерний друкарський пристрій можна порівняти з фотокопіювальним пристроєм. Лазерний промінь в процесі друку використовується як джерело світла, а фарба наноситься на папір під дією електростатичних сил. Струменевий друкарський пристрій заснований на принципі набризкування фарб на папір із мініатюрних сопел за командами ЕОМ з високою швидкістю, що сягає 700 км/год. Друкуюча голівка містить від 4 до 64 окремих керованих сопел. Швидкість друку 700 знаків/с. Термографічний друкарський пристрій потребує спеціальний термопапір. Цей друкарський пристрій функціонує за тим же принципом, що і матричний.

БЕЗПЕРЕРВНИЙ ДРУК – друк, при якому візерунок, що розташований у протилежних кінцях однієї сторони банкноти або розташований по всій банкноті, утворює закінчений малюнок при сполученні країв грошового знаку. Використовується для додаткового захисту від підробки.

БЛАНК – друкована стандартна форма якогось документу, що заповнюється окремо конкретними даними.

БЛАНК СУВОРОЇ ЗВІТНОСТІ - бланк, який підлягає спеціальному обліку та зберіганню, що видається під звітність відповідальній особі для оформлення господарських операцій.

БЛАНКІВ ДОКУМЕНТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ – один з підвидів експертизи відбитків друкарських форм, що проводиться у цілях: встановлення способу виготовлення бланку; при поліграфічному виконанні – виду друкарської форми, способу друку; ідентифікації друкарської форми та інших пристосувань; встановлення групової належності матеріалів, які використовувались для друку; встановлення підприємства - виробника типографського шрифту; встановлення часу виготовлення документу.


В

ВИВОДНІ ДРУКАРСЬКІ ПРИСТРОЇ – друкарські пристрої персональних електронно-обчислювальних машин та принтерів, на яких вони базуються. Матричний гольчатий друкарський пристрій (Wirs printer) формує зображення за допомогою гольчатої матриці. Як правило, ця матриця містить растр 5х7, 7х7, 9х7 або 9х9 пунктів. Якість зображення залежить від щільності голок. Друкуюча голівка може містити 9, 12, 14, 16, 18, 24 або 48 голок.

ВИД ДРУКУ – поняття, що засноване на урахуванні того факту. Що всі друкарські форми за взаємним розташуванням друкуючих та пробільних елементів можуть бути поділені на 4 види – форми високого, плоского, глибокого та трафаретного друку. Слід відрізняти від способу друку.

ВИСОКИЙ ДРУК - вид друку, при якому передача зображення на задруковуємий матеріал здійснюється з друкарської форми, у якої друкуючі елементи розташовані над пробільними елементами. Прикладом може бути друк з форм ручного гравіювання (гравюри на деревині, металі, з металевого набору і стереотипів з свинцевих сплавів, з форм лазерного гравіювання, з фотополімерних друкарських форм та ін.) Високий друк є прямим способом передачі зображення на відміну від офсетного (непрямий спосіб). Це означає, що друкарська фарба з форми передається безпосередньо на задруковуємий матеріал. Високий друк використовується для друкування одно- та багатофарбних виробів. До прямого високого друку прилягають (але не можуть повністю з ним ототожнюватися) також різні види тиснення: зі штампів, монолітних циліндричних та інших форм. У високому друці отримав застосування одинарний та подвійний офсетний спосіб переносу зображень на матеріал, що задруковується. Різновидом високого друку є флексографський друк.

ВІНЬЄТКА (фр. vignette) - оздоблення у виданні або рукописах у вигляді невеликого графічного зображення або орнаменту, що розташовується на обкладинці, на початку або наприкінці частини, розділу і т.ін., або при початкових літерах тексту. У грошових знаках застосовується як прикраса у вигляді ліній, що використовується для художнього оформлення номіналів, портретів та інших елементів (частіше у формі овалу).

ВОДОСТІЙКІСТЬ – показник, який характеризує здатність фарби не розчинятися у воді після її закріплення (висихання) на відбитку, не розчинятися у воді, наприклад, в офсетному друці, в процесі друку.

ВОДЯНИЙ ЗНАК – (первісна історична назва – філігрань) один із спеціальних засобів захисту документів від підробки, який полягає в нанесенні на папері при його виготовленні візерунків або надписів, що відрізняються більшою або меншою щільністю паперу і тому гарно видимі при розгляді документу на просвіт). В.з. поділяються на 1) темні - елементи водяного знака темніші тла паперу; 2) світлі - елементи водяного знака світліші тла паперу; 3) двутонові - синтезують перших два види; 4) багатотонові - синтезують в собі елементи двох перших із поступовими переходами між ними. За способом фіксації В.з. поділяють на: фіксовані (з жорстко фіксованим місцем розташування та нефіксовані (не мають жорсткого місця розташування). За змістом В.з. поділяють на такі види: надписи та малюнки; візерунки, фігури або цифри; портрети. За розташуванням В.з. поділяють на: локальні (розташовується найчастіше на купоні), загальні (являють собою рівномірне повторювання того ж самого зображення, але по всій площі документу) та смугові (характеризується повторюванням не по всій площі документу, а у визначеній частині).

ВОЛОГЕ КОПІЮВАННЯ – метод, що відноситься до копіювальних методів дослідження документів (клас фізичних методів). Застосовується для встановлення змісту залитих і закреслених текстів, диференціації матеріалів письма з метою виявлення дописок, а також визначення відносної послідовності нанесення штрихів, що перетинаються. Рішення перших двох завдань засновано на здатності матеріалів письма залежно від складу по-різному копіюватися на поліхлорвінілову плівку або фотопапір, змочені органічними розчинниками (наприклад, диметилформамідом) або дистильованою водою відповідно. Умови копіювання (тривалість контакту адсорбенту з документом, тиск) визначаються характером розв'язуваного завдання й розчинністю речовини штрихів. В.к. – метод руйнуючий.

ВСТАНОВЛЕННЯ СПОСОБУ ВИГОТОВЛЕННЯ ДОКУМЕНТУ – одне з завдань техніко-криміналістичного дослідження документів, яке полягає у встановленні прийомів та засобів, що застосовувались для виготовлення документа, наданого на дослідження. Може бути як самостійною метою дослідження, так і обов`язковим етапом, що передує рішенню інших, наприклад, ідентифікаційних завдань.


Г Ґ

ГАРНІТУРА (фр.garniture) – шрифтів, сукупність типографського набірного матеріалу, який має однаковий характер малюнку літер, але різних за написанням та розмірами. Згідно існуючого стандарту, шрифти розділяють на 6 груп та одну додаткову. Зокрема, окрім загальних графічних ознак для характеристики різних гарнітур та їх розпізнання можна користуватися додатковими ознаками: форма крапок у літерах, розташування та конфігурація засічок та ін.

ГІДРОФІЛЬНІСТЬ (гр. hydor – вода та гр. phileo – люблю, буквально такий, що любить розчинювання) – здатність поверхні матеріалу, зокрема, металу, сприймати воду. Гідрофільні ділянки друкарської офсетної форми повинні відповідати пробільним елементам. При виготовленні друкарських форм їх поверхню для утворення пробільних елементів обробляють гідрофілізуючим розчином, який містить мінеральну кислоту та високомолекулярне з’єднання.

ГІДРОФОБНІСТЬ (гр.hydor – вода, phobos – страх) – здатність поверхні матеріалу, зокрема, металу, сприймати друкарську фарбу. Ці ділянки друкарської форми повинні відповідати друкуючим елементам. Гідрофобність друкуючим елементам надається під час виготовлення друкарської форми високого друку (літер, рядків, лінійок, стереотипів та ін.).

ГІЛЬОШИРНИЙ ЕЛЕМЕНТ – реквізит документу, який утворений, звичайно, тонкими лініями, що перетинаються.

ГІЛЬОШИРУВАННЯ – механічне гравірування на поверхні металу сітки кривих (хвилястих) закономірно переплетених ліній. Виконуються на спеціальному гільоширному станку, у якого стіл та різець водночас виконують складний рух. Гільоширування застосовують для виготовлення друкарських форм металографського друку.

ГЛИБОКИЙ ДРУК – спосіб друку, при якому друкуючі елементи поглиблені по відношенню до пробільних. Відомий з середини п’ятнадцятого століття, коли отримали розвиток способи станкового глибокого друку за допомогою металевих пластинок, зображення на яких створювались ручним гравіюванням. Винахід техніки растрування форм змінив процеси цього способу. У глибокому друці раструванню підлягають всі графічні зображення. Структура растру глибокого друку дозволяє отримувати зображення растровими елементами різноманітної будови. У глибокому друці заглиблені друкуючі елементи (у вигляді осередків) не спричиняють тиску; папір притискається до друкарської форми з тиском більшим, ніж у високому та офсетному друці. При цьому рідка фарба з друкуючих елементів переходить на папір і всмоктується нею. Способом глибокого друку можна отримувати справжні півтони за рахунок різної глибини та площі друкуючих елементів. Глибокий друк використовують для виготовлення ілюстрованих книжок, репродукцій, цінних паперів у вигляді банкнот, акцій, чеків та т. ін.

ГОЛОГРАФІЯ – (від грец. holos – увесь, та grapho – пишу) – метод отримання об’ємного зображення об’єкту, що заснований на інтерференції двох променів світла – від джерела та предмету. Був запропонований англійським вченим Д.Габором (США), який запропонував інтерференційний метод реєстрації світлових хвиль. Голографія являє собою фотографічний процес, що принципово відрізняється від звичайної фотографії тим, що у світлочутливому матеріалі проходить реєстрація не тільки інтенсивності, але і фази світлових хвиль, що розсіяні об’єктом та несуть повну інформацію про нього. Голографію застосовують для оздоблення з метою посилення захисту від підробки кредитних карток, документів, упаковок і т. ін.

ГРАВІРУВАННЯ – нанесення спеціальними різцями (вручну або на гравірувальних станках) або з наступним травленням кислотами, рельєфних або заглиблених зображень на метал, дерево або лінолеум.


Д

ДЕКЕЛЬ – пружно-еластична покришка, що натягується на поверхню друкарського циліндру або тиглю, що забезпечує контакт друкуючих елементів форми з одного боку та матеріалом, що задруковується, з іншого боку. Під тиском друкування декель стискується та створює суцільний контакт паперу з друкарською формою. Матеріалом для нього є: папір, картон, спеціальне декельне полотно, лавсанова плівка та ін.

«ДЗВІНКІСТЬ» ПАПЕРУ – здатність паперу видавати характерний хруст і шелест при згинанні або зминанні, характерна для справжніх грошових знаків.

ДИФУЗНО-КОПІЮВАЛЬНИЙ МЕТОД – один із фізико-хімічних методів техніко-криміналістичного дослідження документів, який використовується для виявлення записів, які погано видимі, невидимі та диференціації барвника, котрий заснований на здатності розчинів деяких органічних барвників сенсибілізувати та десенсибілізувати світлочутливий шар фотопаперу. Розрізняють “мокрий” (копіювання шляхом контактування досліджуємої ділянки з розмоченим у воді фотошаром фотопаперу) та “сухий” (контактування документу здійснюється на сухий фотопапір з застосуванням електризації тертям тканиною (шовком, вовною) або нагрівання пласким предметом (наприклад, праскою)) різновиди ДКМ.

ДОКУМЕНТ - матеріальний об’єкт дослідження у техніко-криміналістичній експертизі документів, що являє собою предмет (папір, картон, тканину, кіно- та фотоплівку, магнітну стрічку і т.ін.), на якому мовними знаками зафіксована інформація (думки людини та факти), що призначений для її передачі у часі та просторі.

ДОКУМЕНТ ІЗ СПЕЦІАЛЬНИМИ ЗАСОБАМИ ЗАХИСТУ – документ, що має сукупність властивостей, яка викликає труднощі при їх відтворенні в умовах несанкціонованого виготовлення (підробки) такого документа. Вказані Д. Поділяються на наступні види: цінні папери; документи суворого обліку та звітності; паперові гроші (банкноти).

ДОКУМЕНТИ СУВОРОГО ОБЛІКУ ТА ЗВІТНОСТІ – 1) документи, що засвідчують особу, подію, право, освіту, трудовий стаж тощо (паспорт, свідоцтво про народження, одруження та інш., трудова книжка та вкладиш до неї, посвідчення водія, службові, військові та інші посвідчення, дипломи про освіту, присвоєння звання, пенсійні документи та інш.); 2) проїзні документи (квитки на право проїзду у транспорті, документи на перевезення вантажів і т.ін.); 3) знаки поштової сплати (поштові марки, конверти та листівки з марками); 4) документи, що обслуговують грошовий обіг (ощадні, чекові та депозитні книжки; грошові, майнові та розрахункові чеки, бланки фінансування та страхування, акредитиви, податкові та митні марки, доручення на видачу коштів, пенсій та майна; сертифікати якості, ліцензії тощо).

ДРУК – 1) сукупність способів та прийомів отримання зображення на папері, картоні та ін. матеріалах шляхом перенесення фарбникових шарів з друкарських форм; 2) процес отримання друкарських відбитків (друкування).

ДРУКАРСЬКА МАШИНА – пристрій для запису текстів шляхом послідовного друкування букв, цифр, інших знаків з клавіатури друкуючого механізму. Особливе значення при проведенні техніко-криміналістичного дослідження документів має класифікація друкарських машин, яка проводиться: за моделями – модель охоплює групу друкарських машин однієї системи, що відрізняється від інших машин тієї ж системи технічними даними; за системами – групи, кожна з яких характеризується визначеною сукупністю загальних ознак (крок головного механізму, інтервал між рядками, марка шрифту); за типом – канцелярські (механічні, електричні), портативні (у тому числі дорожні) та спеціального призначення (наприклад, для друкування нот).

ДРУКАРСЬКА ФОРМА – носій текстової та зображальної інформації, який служить для багаторазового отримання відбитків. Друкарська форма являє собою плоску або циліндричну, тверду або еластичну поверхню (металеву або синтетичну), яка ділиться на друкуючі та пробільні елементи. Друкуючі елементи – це ділянки друкарської форми, що сприймають фарбу та передають її на задруковуємий матеріал, а пробільні елементи не сприймають фарбу і не передають її. Друкарські форми поділяють за видами та способами друку; за характером друкарської продукції та графічних елементів зображення на ній; за ступенем точності відтворення оригіналу; за геометричними ознаками, за призначенням. Крім того, у високому друці розрізняють оригінальні (первісні) та стереотипні (вторинні) форми, що являють собою копії з оригінальних форм. Розрізняють друкарські форми високого друку (типографські, металеві, пластмасові), високого офсету, флексографські, фотополімерні та ін.; плоского друку (офсетні, літографські, фототипні); глибого друку (ракельного); трафаретного друку; спеціальних видів друку (тамподрук, лазерно-голографічний, струменевий, електрофотографічний та ін.).


Е

ЕКСТРАКЦІЇ МЕТОДИ - хімічні методи дослідження, що засновані на неоднаковій розчинності компонентів сумішей у різних розчинниках. Для виділення досліджуємого компоненту підбирають розчинник, що розчиняє тільки цей компонент, а інші або взагалі не розчиняє, або розчиняє незначно.

ЕЛЕКТРОННА МІКРОСКОПІЯ – метод, що відноситься до мікроскопічних методів дослідження; дозволяє отримувати збільшення до 200 000 разів і має більш високу (у порівнянні зі світловою мікроскопією) розрізнювальну здатність. Вивчення матеріалів документів здійснюється шляхом бомбардування потоком електронів безпосередньо самого об'єкта або його відбитка (репліки). Е.м. при дослідженні документів застосовується для диференціації за морфологічними ознаками й якісним елементним складом паперів, фарб, а також для виявлення й встановлення складу мікровключень.

ЕЛЕКТРОННО-ОПТИЧНИЙ ПЕРЕТВОРЮВАЧ (ЕОП) – вакуумний фотоелектронний прилад для перетворення зображення об`єкта, яке не спостерігається оком (в інфрачервоних, ультрафіолетових або рентгенівських променях), у видиме або для посилення яскравості видимого зображення. У техніко-криміналістичному дослідженні документів застосовується при оптичних або мікроскопічних дослідженнях.

ЕЛЕКТРОФОРЕЗ – фізико-хімічний метод дослідження, який є різновидом рідинної площинної хроматографії та застосовується для вивчення барвників, що входять до складу водорозчинних матеріалів письма. Дослідження барвників при цьому засновано на пересуванні їхніх іонів під дією зовнішнього електричного струму. Різна рухливість речовин, що входять до складу матеріалів письма, дає можливість розділити їх, а потім проаналізувати іншими методами. Перевага електрофорезу – це можливість працювати безпосередньо зі штрихами, не викликаючи серйозних ушкоджень документа. Однак за інформативністю він поступається тонкошаровій хроматографії (не дозволяє встановити марку барвника).

ЕЛЕКТРОФОТОГРАФІЯ – сукупність репрографічних способів копіювання оригіналів, заснованих на перетворенні видимого зображення у розподіл електростатичного потенціалу на поверхні напівпровідника з наступною візуалізацією прихованого зображення фарбувальним матеріалом.

ЕМІСІЙНИЙ СПЕКТРАЛЬНИЙ АНАЛІЗ – фізичний метод, що використовують у техніко-криміналістичному дослідженні документів для визначення елементного складу барвників, клеїв, паперу. При спалюванні аналізованої проби речовини її атоми збуджуються та дають світіння в ультрафіолетовій, видимій та ближній інфра-червоній зонах спектру. Кожний з хімічних елементів, що входить до складу речовини, випускає промені з характерною довжиною хвилі. Отриманий спектр порівнюють із еталонними спектрами й за результатами порівняння судять про якісний і кількісний склади аналізованого матеріалу документа. Даний метод досить нескладний та доступний, дозволяє диференціювати зразки паперу, близькі за складом, але випущені різними заводами-виготовителями й, отже, мають характерні домішки.


З

ЗАХИСНА НИТКА – синтетична стрічка завширшки 0,4-1,5 мм розміщена у папері під час його виготовлення, яка є елементом його захисту. Вона має два варіанти розміщення: а) внутрішнє – повністю розміщене всередині паперу; б) пунктирне – (“віконна” або “пірнаюча” нитка) – періодично виходить на одну із сторін банкноти з папером. Для додаткового захисту від підробки З.н. оздоблюється блискучим напиленням та мікротекстами, флуоресценцією, блискучим райдужним покриттям та інш.

ЗАХИСНІ ВОЛОКНА – кольорові або видимі при певних умовах натуральні чи синтетичні волокна (в УФ-променях або мікроскопічному дослідженні), додані у папір або на його поверхню, які слугують елементами захисту від підробки.

ЗМИВАННЯ (ЗМИВ) – один з способів зміни змісту документа, при якому речовина штрихів тексту видаляється з поверхні документу за допомогою розчинників: води, спирту, водно-спиртових сумішей і т.ін.


І

ІДЕНТИФІКАЦІЙНА КАРТКА (ID-КАРТКА) — офіційний документ, що посвідчує особу власника картки, у тому числі в електронних системах різних рівнів та призначення, у вигляді пластикової картки. Зазвичай містить інформацію щодо власника у текстовому, машинозчитуваному та електронному вигляді: фотографію, ім’я, зразок підпису, біометричну інформацію тощо, записану на безконтактному електронному носії або на магнітній стрічці.

ІНФРАЧЕРВОНА КАРТА – зображення банкноти, на якому вказані місця розташування фарби, що прозора в інфрачервоному діапазоні.

ІРИСОВИЙ (РАЙДУЖНИЙ) ДРУК – кольоровий поліграфічний друк з поступовим переходом одного кольору в інший без розриву ліній зображення.


К

КАРТРИДЖ - (від англ. сartridge – патрон) у загальному розумінні змінний вузол, наприклад, з витратним матеріалом.

КЕГЛЬ ШРИФТУ – розмір друкарського шрифту, що визначається розміром літери (за вертикальною віссю очка) і рахується у пунктах та квадратах. Є основною характеристикою шрифту. Це висота у типографських пунктах прямокутника, у який можливо писати будь-який знак алфавіту даного розміру з урахуванням верхнього та нижнього просвіту, що необхідний для утворення міжрядкового пробілу.

КІНЕГРАМА – локальне багатосюжетне зображення, засноване на голографічному принципі отримання зображень. У кінеграмі є кілька зображень, які поступово переходять одне в інше при вивченні під різними кутами зору. Застосовується для захисту документів від підробки.

КІП-ЕФЕКТ – приховане (латентне) зображення, яке можна побачити під гострим кутом зору до банкноти і не можна побачити при перпендикулярному вивченні. Розташовується найчастіше у гільоширних візерунках, надрукованих глибоким друком.

КЛІШЕ – друкарська форма високого друку, виготовлена фотомеханічним способом та створена в основному для відтворення оригіналу. Для його виготовлення використовують цинкові, мікроцинкові, магнієві, мідні, латунні пластинки. Розрізняють кліше: растрове – для відтворення півтонового зображення; штрихове – для відтворення штрихового зображення; виворотне – дає на відбитку негативне зображення по відношенню до оригіналу.

КОНГРЕВНЕ ТИСНЕННЯ – нанесення рельєфного зображення на кришку, папір, картон або ін. матеріали. Тиснення виконується за допомогою гарячого штампу (притискається з лицьового боку до документу) та контрштампу-матриці (опукла копія штампу – притискається зі зворотного боку) з точним їх суміщенням.

КОНФЕТТІ – кольорові паперові або синтетичні включення (частіше у формі кола), розташовані у паперовій масі цінних паперів, які служать елементом захисту. У деяких видах валют конфетті розміщують на поверхні банкноти.

КРАПЕЛЬНИЙ МЕТОД – хімічний метод дослідження, що заснований на проведенні специфічних та дуже чутливих реакцій. У техніко-криміналістичному дослідженні документів К.м. дає можливість вирішувати питання щодо вивчення матеріалів штрихів, паперу, клеїв та хімічних речовин, які діяли на документ. Речовина, що досліджується, піддається впливу спеціального реактиву, який змінює колір визначеного хімічного елементу.

КРОК ГОЛОВНОГО МЕХАНІЗМУ (КРОК ПИСЬМА) – у друкарській машині відстань, на яку рухається каретка при одному ударі на клавішу. Вимірюється відстанню між однаковими елементами однойменних суміжних відбитків (букв, цифр, знаків) у міліметрах. У найбільш розповсюджених системах дорівнюється від 2,54 мм до 2,87 мм. Використовується у техніко-криміналістичному дослідженні документів для вирішення ідентифікаційних та діагностичних завдань.

КСЕРОГРАФІЯ – електричні та магнітні способи відтворення зображення на друкарській формі та переносу його на папір. Те ж саме, що електрофотографія. Ксерокс – типова назва, що застосовується для позначення різних видів фотокопіювального обладнання.

КСИЛОГРАФІЯ – 1) спосіб відтворення зображення шляхом гравірування по дереву; 2) гравюра на дереві.

КУПОН (КУПОННЕ ПОЛЕ) – вільне від поліграфічних зображень поле паперового грошового знаку, призначене, найчастіше, для розташування локального водяного знаку.


Л

ЛАЗЕРНИЙ ГРАВІЮВАЛЬНИЙ АПАРАТ (ЛГА) – пристрій для прямого способу виготовлення друкарських форм з оригінал-макету, що репродуціюється. ЛГА складається з: фотоелектричного пристрою, у якому сканується чорно-білий сигнал; перетворювача відеосигналів; синтезуючого пристрою, що служить для перетворення сигналів у візуальну інформацію на формному матеріалі. У якості формного матеріалу використовується платівки з високочутливим до лазерного випромінювання шаром. ЛГА використовується для виготовлення форм високого, глибокого, флексографського та трафаретного друку.

ЛАЗЕРНИЙ ПРИНТЕР – друкувальний пристрій з сімейства електрофотографічних принтерів, у якому зображення для друку формується на спеціальному барабані з частинок фарбувального порошку (тонеру) за допомогою лазерного променя і закріплюється термічно. Л.п. має високу розрізнювальну здатність та швидкість друку.

ЛАК – розчин природних або синтетичних плівкоутворювальних речовин в органічних розчинах, при висиханні якого утворюються блискучі прозорі покриття.

ЛАМІНУВАННЯ – нанесення на поверхню документу, наприклад, з паперу чи картону, полімеру шляхом розплавлювання або дублювання (припресовування).

ЛІНОТИПНЕ (РЯДКОВІДЛИВНЕ) СКЛАДАННЯ – складання на рядковідливних складальних машинах, що отримали назву від фірми “Лінотип” – великого виробника машин такого типу.

ЛІТЕРА – металевий брусок, на верхній площині якого розташована головка – випукле зображення однієї букви, цифри або знаку. Верхня площина головки літери називається очком, являє собою дзеркальне зображення знаку та при друкуванні дає відбиток на папері.

ЛІТОГРАФІЯ – 1) спосіб друкування, при якому малюнок наносять на плоску поверхню літографського каменю літографською тушшю або іншими сумішами, що містять кислоти, мила та смоли, а пробільні ділянки зволожують водою та роблять таким чином нечутливими до фарби; застосовується для виготовлення художніх штампів; 2) відбиток літографської друкарської форми; 3) підприємство або цех, що спеціалізується на друкуванні літографським способом; 4) вид графічного мистецтва. Літографські та офсетні форми розрізняються тим, що на літографських зображення дзеркальне, а на офсетних – пряме.

ЛЮМІНЕСЦЕНТНА ФАРБА – спеціальна фарба, що створює ефект світіння. Прикрашає друкарський відбиток, є елементом захисту від підробки цінних паперів та банкнот.


М

МАГНІТНА КАРТА – зображення банкноти, на якому вказані місця розташування магнітної фарби.

МАРАШКА – різновид дефекту друку, що проявляється у задрукуванні фарбою пробільних ділянок зображень. Найчастіше проявляється при налипанні на поверхні друкарської форми паперового пилу або при слабкому закріпленні наборної форми.

МАРКИРУВАННЯ ПАПЕРУ – видима на просвіт ячеїста структура паперу, що створена сіткою папероробної машини.

МАТЕРІАЛИ ДОКУМЕНТУ – речова основа документа, що досліджується при техніко-криміналістичному дослідженні документів: матеріал письма (переважно папір або картон), на якому знаходиться текст, відбиток печатки та інші реквізити документа; допоміжні речовини, що використовуються для виготовлення документів: клеї, захисні покриття, скріпки, нитки і т.ін. Марка матеріалу документу – умовне позначення, що характеризує природу, якість, сорт об`єктів. Рід матеріалу документу – група об`єктів, що володіють загальними ознаками за походженням, призначенням і т.ін. Партія матеріалу документу сукупність одиниць визначеного виробу, що виготовлені на одному підприємстві, в один час, в однакових умовах, з однієї і тієї ж сировини.

МАТРИЦЯ – 1) металеві платівки з поглибленим зображенням знаку або букв, що служать для формування рельєфного очка при відливанні літер у шрифтолітейному виробництві, а також рядків та літер на рядкововідливних машинах. Може бути виготовлена штампуванням на пресі, гравіюванням на гравіювальних станках; 2) аркуш з картону, воскова, вінілпластова або свинцева пластина з поглибленим відбитком друкарської форми, що служить для відливки стереотипів.

МАТРИЧНИЙ (ГОЛЬЧАТИЙ) ПРИНИТЕР – знакосинтезуючий друкувальний пристрій ударної дії. Друкуючі елементи – тонкі металеві голки; друк здійснюється крізь фарбувальну стрічку.

МЕТАЛІЗОВАНА ФАРБА – фарба з металевим блиском, що використовується для захисту цінних паперів та банкнот від підробки.

МАШИНОПИСНИЙ НАБІР – спосіб отримання текстових набірних оригіналів різної складності у набірно-друкуючій техніці, що найчастіше застосовують у оперативній поліграфії. Для формування відбитків тексту на папері або іншій поверхні використовується принцип машинопису. Слова, строки, сторінки формують послідовним друкуванням тексту, буква за буквою шляхом натиснення на клавіші. Для отримання відбитків застосовують стрічку одно- та багаторазового використання на текстильній, паперовій або пластиковій основі.

МЕТАЛОГРАФСЬКИЙ ДРУК – металографія, спосіб друку з гравірованих, гальванопластичних або витравлених металевих друкарських форм з поглибленими друкуючими елементами. Використовується для виробництва цінних паперів, а також поліграфічного оформлення виробів. Графічні зображення на формах металографського друку відтворюються штриховими друкуючими елементами, хоча деякі види продукції можуть репродуціюватися також способами растрового друку.

МЕТАМЕРНІ ФАРБИ – фарби, які виглядають однаково (однаковий колір), але відрізняються між собою будь-якою властивістю (намагніченістю, люмінесценцією, прозорістю в інфрачервоних променях).

МЕТОДИ ТЕХНІКО-КРИМІНАЛІСТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ДОКУМЕНТІВ – використовується широке коло фізичних, хімічних та фізико-хімічних методів: особливі режими освітлення в тому числі зі застосуванням світлофільтрів, оптична мікроскопія та електронна мікроскопія, емісійний спектральний аналіз, дифузно-копіювальний метод, дослідження у невидимих зонах спектру, фотографічні методи, люмінесцентний спектральний аналіз, хроматографія, електрофорез та інші.

МІКРОДРУК – дрібні лінії, текст, які неможна розрізнити неозброєним оком.

МІКРОПЕРФОРАЦІЯ – захисний елемент цінних паперів та банкнот, який складається з великої кількості мікроотворів у папері, що у наскрізному світлі утворюють зображення.

МОНОХРОМНИЙ (МОНОХРОМАТИЧНИЙ) – такий, що має один колір; одноколірний.

МУАР – дефект, візерунок, малюнок на растровому зображенні (відбитку), що з’являється у вигляді квадратів, ліній або хвилястих ліній. При виготовленні растрових фотоформ (негатив, діапозитив) для багатофарбового друку растр для кожної фарби необхідно повертати на визначений кут, бо інакше при накладенні одного на інше зображення з однаковим кутом нахилу растрових ліній з’являється додатковий малюнок, муар.

МУЛЬТИПЛЕКС – створюване за спеціальною технологією зображення; з’являється при розгляді об’єкта за допомогою оптичного лінійного растру. Використовують для захисту документів від підробки.


Н

НАБІР – процес складання рядків та гранок тексту з окремих літер або іншими способами для наступного монтажу смуг та текстової друкарської форми. Загальні види набору у поліграфії: ручний - процес складання рядків друкарської форми з літер, лінійок та пробільного матеріалу, що проводиться ручним способом; рядкововідливний – викликання з клавіатури, формування матрично-клинового рядку та відливка монолітних текстових рядків на рядкововідливних набірних малюнках; буквовідливний - лиття та формування текстових рядків, що складаються з окремих знаків та пробільного матеріалу на буквовідливних набірних машинах; фотонабір – процес виготовлення текстових діапозитивів на фотонабірних машинах або автоматах.

НАНОТЕКСТ – зображення у вигляді тексту з висотою символів менше 0,1 мм, що наносять на кінеграмах та інших дифракційних елементах з метою посилення їх захисних властивостей.

НЕАКТИНІЧНЕ СВІТЛО – світло, яке не здатне фотохімічно, термічно або по-іншому впливати на дану речовину. Використовується при візуальному контролі процесу хіміко-фотографічної обробки фотоматеріалів, якості фотополімерізуючих матеріалів (наприклад, для фотопаперу) Це світло, що пройшло крізь оранжевий або червоний лабораторний світлофільтр.


О

ОБ`ЄКТИ ТЕХНІКО-КРИМІНАЛІСТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ДОКУМЕНТІВ - рукописні та машинописні документи; документи, виготовлені поліграфічним способом, та їх копії; матеріали документів; знаряддя письма (олівці, ручки та ін.; поліграфічне та репрографічне обладнання; друкарські машини, принтери, печатки, штампи і т.ін.); засоби для травлення та змиву текстів.

ОБВОДКА (ОБВЕДЕННЯ) – у техніко-криміналістичному дослідженні документів виконання зверху на первісних записах штрихів, що повторюють конфігурацію знаків. Обводку проводять, звичайно, з метою маскування змін, що внесені в сусідні записи, а іноді - в цілях посилення штрихів запису, що став з якихось причин погановидимим.

ОДНОЧАСНІСТЬ ВИКОНАННЯ ЗАПИСІВ У ДОКУМЕНТАХ – запис першого і наступного екземплярів документа шляхом впливу пишучого приладу на перший екземпляр; запис у документі, який виконаний в одних і тих же умовах (одним пишучим приладом, на одній підложці, однією особою). Встановлення одночасності виконання записів - одне з завдань техніко-криміналістичного дослідження документів, що полягає у доказуванні виконання тексту документа у прийнятій послідовності і відсутності додавань (дописок, домальовування і т.ін.), які змінюють його первісний зміст.

ОПЕРАТИВНА ПОЛІГРАФІЯ – галузь техніки, що охоплює сукупність способів, процесів та засобів багаторазового відтворення зображення за допомогою множильних апаратів із застосуванням друкарських форм, які отримані засобами репрографії. Тиражування оригіналів в оперативній поліграфії проводять із застосуванням малоформатних офсетних машин, ротаторів та гектографів. Оперативна означає не тільки високу продуктивність процесу друкування з мінімальними підготовчими операціями, але і швидке отримання друкарської форми, яку отримують фотомеханічним способом, електрофотографічним способом та способом лазерного гравірування.

ОПТИЧНА ЩІЛЬНІСТЬ – яскравісна характеристика об’єкту, вона визначає ступінь його потемніння. Чим вище О.щ., тим темніша ділянка зображення.

ОРГТЕХНІКА (ОРГАНІЗАЦІЙНА ТЕХНІКА) – комплекс технічних засобів, що використовуються для забезпечення управлінської та іншої діяльності, нерідко пов’язаної зі складанням, копіюванням або зберіганням документів.

«ОРЛОВСЬКИЙ ДРУК» – спосіб однопрокатного друку з одної друкарської форми, що був винайдений росіянином І. І. Орловим у 1890-1891 році. Принцип полягає в одночасній передачі багатофарбного зображення на папір з основної друкарської форми, на яку фарба (малюнок) переноситься не безпосередньо накатними валиками, а проміжними та еластичними, що сприймають фарбу з додаткових кольоророзподільних форм. О.д. найчастіше використовується для виготовлення цінних паперів та грошових знаків. Характеризується дискретним (різким) переходом одного кольору в інший без розриву ліній зображення. Потрібно відрізняти від «орловського ефекту» – багатокольорового глибокого або плоского друку з дискретним (різким) переходом одного кольору зображення в інший без розриву ліній зображення.

ОФОРТ – ручний спосіб виготовлення форм глибокого друку з використанням хімічного травлення. Металеву пластинку покривають кислотостійким шаром, у склад якого входять віск, асфальт, каніфоль. На цьому шарі прорізають голкою малюнок, а потім пластину декілька разів піддають травленню у азотній кислоті. У результаті утворюються поглиблені друкуючі елементи, що мають різну глибину. Цей спосіб є непромисловим способом виготовлення друкарських форм.

ОФСЕТНИЙ ДРУК – спосіб плоского друку, при якому зображення з друкарської форми спочатку переноситься на гумотканинну пластину, а вже з неї на папір (або інший матеріал). Для нього характерні друкарські форми, засновані на розбіжності фізико-хімічних властивостей друкуючих та пробільних елементів і відповідно фарб та води. Відбитки можливо отримати за рахунок вибіркового зволоження друкуючих елементів фарбою, а пробільних – зволожуючим розчином на основі води. Перед тим, як нанести фарбу на форму, її зволожують розчином. Під тиском друкарська форма контактує з гумовотканинною пластиною, за рахунок цього зображення спочатку переходить на неї, а потім на папір. Таким чином, - це непрямий спосіб переносу зображення. До офсетного друку прилягають: безрастровий офсет, офсет без зволоження (сухий), тамподрук, літографський друк, фототипний друк.

ОФСЕТНИЙ ЦИЛІНДР – пустий всередині, гладкий ззовні циліндр, обтягнутий гумотканинною пластиною, що слугує для створення необхідного тиску, за рахунок якого зображення з друкарської форми переноситься на папір.


П

ПАЛІТУРКА – тверда оправа готового видання, що являє собою сукупність палітурної кришки, приклеєних до неї форзаців, марлевих клапанів та окантовувального матеріалу, а також деталей для зміцнення.

ПАНТОГРАФ – пристосування у вигляді роздвижного шарнірного паралелограму для перекреслення (копіювання) планів, креслень і т. ін. зі зміненим масштабом.

ПАПЕРОВИЙ ЛІДЕРИН – умовно прийнята в поліграфії назва переплетного матеріалу на паперовій основі з нітрополіамідним покриттям.

ПАПІР – матеріал переважно з рослинних волокон. Відомо більше, ніж 600 видів паперу. Характеризуються за вагою 1 м (4-250 г), товщиною (4-400 мкм), механічними властивостями, кольором, білизною. За приналежністю папір класифікується на: папір для друку; для письма; для апаратів; світлочутливий; промислово-технічний та інш.

ПІДРОБКА ДОКУМЕНТА – виготовлення фальшивих документів, які імітують справжні цілком (повна підробка) або внесення змін у справжній документ (часткова підробка). Оскільки цей термін має не тільки криміналістичне, але і кримінально-правове значення, його у висновках експерта не вживають, а використовують у методичній літературі з техніко-криміналістичного дослідження документів.

ПІДЧИСТКА – один з способів зміни первісного змісту документа, при якому штрихи, знаки або слова видаляються механічними впливаннями (тертям гумкою або за допомогою голки, леза і т.ін.).

ПЛОСКИЙ ДРУК – спосіб друку, при якому передача зображення на задруковуємий матеріал проводиться з друкарської форми, у якої друкуючі та пробільні елементи знаходяться практично в одній площині. Стосовно плоского друку контактний спосіб називають літографським (форми – літографські), а друк з переносом зображення через пружно-еластичне полотно називають офсетним.

ПОЗНАЧКИ (МІТКИ) ДЛЯ ОСІБ З ПОСЛАБЛЕНИМ ЗОРОМ – високорельєфні елементи на грошових знаках, які гарно розрізняються на дотик.

ПОЛІГРАМА – складний голографічний захисний елемент з високою розрізнювальною здатністю, що складається з великого набору структурних спеціальних елементів захисту: дифракційних оптично змінюваних елементів, комп’ютерних синтезованих голограм, прихованих машиночитаємих зображень, анімаційних прихованих зображень та інш.

ПОЛІГРАФІЯ (гр. polygraphia – багато пишу) - галузь техніки, сукупність технічних засобів для кількісного репродуціювання копій будь-якого зображення та способів друкарського розмноження тексту, ілюстрацій та інш. Під поліграфією також розуміють поліграфічну промисловість, що охоплює всі види виробництва друкарської продукції.

ПОЛІМЕРНІ МАТЕРІАЛИ – матеріали переважно з синтетичних полімерів – синтетичні смоли, пластичні маси, гума, каучук, фарби, клеї, синтетичні волокна і тканини, матеріали, що фотополімерізуються.

ПРЕДМЕТ СУДОВО-ТЕХНІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ ДОКУМЕНТІВ - факти, пов'язані з виготовленням документів, зміною їх змісту і виникненням умов, що утрудняють прочитання текстів або інших позначень, і встановлювані на основі спеціальних пізнань у галузі техніко-криміналістичного дослідження документів у передбаченому законом порядку.

ПРИВОДКА ЗОБРАЖЕННЯ – точне сполучення різних друкарських форм для отримання цілісного кольорового зображення або зображень лицьового та зворотного боків.

ПРИНТЕР – друкуючий пристрій, який підключається до персонального комп’ютеру, електронно-обчислювальної машини або комп’ютерної мережі. Призначений для виведення інформації у формі абетково-цифрових знаків або малюнків. За способом дії на носій зображення поділяються на ударні та безударні принтери. За способом формування зображення поділяються на П. з монолітним шрифтом та знакосинтезуючі. За здатністю відтворювати кольори П. поділяються на монохромні та кольорові.

ПРИХОВАНІ (ЛАТЕНТНІ) ЗОБРАЖЕННЯ – зображення, які можна побачити тільки при певних умовах їх вивчення.

ПРИХОВАНИЙ МУАРОВИЙ ВІЗЕРУНОК (MVC-ЕФЕКТ) – муаровий ефект, який при дослідженні під прямим кутом сприймається однорідним за кольором, а при зміні кута зору розпадається на кольорові смуги, де один колір поступово переходить в інший. Даний елемент слугує захистом від сканування та розмноження документу за допомогою копіювально-множильної техніки.

ПРОЗОРЕ ВІКНО – захисний елемент грошових знаків, виготовлених на полімерній (не паперовій) основі: прозора ділянка, що містить зображення (нерідко ускладнене безкольоровим тисненням).

ПРОФІЛОГРАФІЧНІ МЕТОДИ – фізичні методи дослідження, що застосовуються для вивчення рельєфу поверхні. У техніко-криміналістичному дослідженні документів П.м. застосовуються для диференціації друкарських машин, встановлення послідовності нанесення штрихів, що перетинаються, виконаних кульковими ручками. П.м. поділяються на щупове (проводиться на профілографі-профілометрі за допомогою алмазної голки), світлове (проводиться на мікроскопах типу “МИС-11” або “ПСС-2” вузькою смужкою світла) та фотоелектричне профілірування (проводиться на мікрофотометрі шляхом реєстрації змін інтенсивності відбитого світлового потоку в залежності від рельєфу). Методи мають високу чутливість та точність, але досить складні і потребують апаратуру високої вартості.

ПРОКЛЕЙКА ПАПЕРУ – надання паперу властивостей обмеженого поглинання води, чорнил, фарби для підвищення його механічної тривкості.


Р

РАЙДУЖНИЙ ЕФЕКТ – локальний захисний елемент або покриття документу, який здатний відбивати промені деяких кольорів в залежності від кута зору або розташування джерела світла. Використовують для захисту документів від підробки.

РАКЕЛЬ – тонкий стальний ніж, застосовується в друкарських машинах глибокого друку. Призначення ракеля – знімати фарбу з поверхні друкарської форми, яка не друкує. При цьому фарба залишається тільки у заглибленнях форми.

РАКЕЛЬНИЙ ДРУК – спосіб глибокого друку, особливістю друкарської форми якого є наявність растру у друкуючих елементах (його перегородки слугують опорами для ракеля).

РАСТР (лат. rastrum – граблі) – 1) поверхні з прозорими та непрозорими елементами, що чергуються, для структурного перетворення спрямованого на неї пучка світла; 2) у поліграфії - оптичний прилад, що призначений для перетворення півтонового зображення оригіналу у мікроштрихове, растрове. Застосування растру зумовлено тим, що способами високого та плоского офсетного друку неможливо передати істинні півтони різної щільності. Тому півтони оригіналу повинні бути розділені на мікроелементи різних розмірів: більших – на темних ділянках та менших – на світлих. Завдяки цьому півтонове зображення перетворюється у мікроштрихове, але візуально ефект півтонів зберігається.

РЕКВІЗИТИ ДОКУМЕНТУ - 1) сукупність необхідних позначень документу (текст, відбитки печаток та штампів, нумераторів та інших друкуючих пристроїв, номер, фотознімок власника та інш.); 2) сукупність даних, що індивідуалізують документ (номер, найменування, дата видачі, організація та лице, що видало документ, прізвище власника та ін. Використовуються при описуванні документу в протоколі та у висновку експерта).

РРЕНТГЕНІВСЬКИЙ АНАЛІЗ - фізичний метод дослідження, що заснований на здатності рентгенівських променів проходити через об'єкти, непрозорі для променів видимого світла, і, при цьому переломлюючись, випробовувати повне внутрішнє відбиття й проявляти дифракційний ефект. Використовують як рентгеноструктурний, так і рентгеноспектральний аналіз. За допомогою першого встановлюють фазовий склад пігменту в художніх фарбах, диференціюють їх за кількісним вмістом пігменту. Визначають вид, а у поєднанні з іншими методами - марку фарби, вид паперу, встановлюють єдність джерел походження стрижнів олівців і т.ін.

РРЕНТГЕНОСПЕКТРАЛЬНИЙ АНАЛІЗ - фізичний метод дослідження, що заснований на реєстрації рентгенівського випромінювання елементів, що входять до складу досліджуваного об'єкта (фарби, паперу, матеріалів штрихів, сторонніх включень). Розроблено прилади, що дозволяють проводити спектральний аналіз безпосередньо у штрихах на документі.

РЕНТГЕНОСТРУКТУРНИЙ АНАЛІЗ - фізичний метод дослідження, заснований на явищі дифракції рентгенівських променів при проходженні їх крізь кристалічну речовину. Метод дозволяє встановити фазовий склад різних кристалічних сумішей., при чому реєстрація результатів або фотографічна, або дифрактометрична (з використанням лічильників). Р. а. застосовується для встановлення складу та структури паперу, фазового складу пігменту в художніх фарбах.

РЕПРОГРАФІЯ – галузь науки та техніки, що охоплює сукупність способів, процесів та засобів відтворення зображень оригіналів за допомогою отримання копій без використання набірних друкарських форм та заснована на застосуванні носіїв, що змінюють фізико-хімічні властивості під дією випромінювання. Репрографія є одним з основних засобів копіювання технічної та ділової документації (у тому числі зі зміною масштабу). Функціонально знаходиться між оргтехнікою та оперативною поліграфією: засобами оргтехніки отримують документацію, засобами репрографії її копіюють (тобто розмножують тиражем до 50-100 примірників) або отримують з неї друкарську форму, котру потім використовують на малих офсетних машинах, апаратах для трафаретного друку або гектографах. До способів репрографії відносяться: електрофотографія, діазографія, термографія та мікрографія.

РІЗОГРАФІЯ – спосіб ротаційного трафаретного друку з використанням друкарської форми, виготовленої за допомогою електронно-обчислювальної техніки пропалюванням мікроотворів на формному матеріалі у місцях знаходження друкуючих елементів.

РОЗЕТКА – візерунковий мотив у вигляді стилізованої квітки, що розпускається.

РОЗРІЗНЮВАЛЬНА ЗДАТНІСТЬ – поділяється на Р.з. за градаціями (рівнем сірого та Р.з. за елементами) – здатність пристрою для зчитування або відтворення зображення передавати найбільш дрібні деталі оригіналу (вимірюються у лініях та крапках на одиницю довжини).


С

СОРБЕНТ – тверда або рідка речовина, здатна поглинати газ, пару та рідину.

СПЕКТРАЛЬНИЙ АНАЛІЗ – фізичний метод якісного та кількісного визначення складу речовини, що проводиться за її оптичними спектрами. У техніко-криміналістичному дослідженні документів зі спектральних методів знайшли застосування емісійний спектральний аналіз та спектроскопія в ультрафіолетовій та видимій зонах спектру.

СПЕКТРОСКОПІЯ В УЛЬТРАФІОЛЕТОВІЙ ТА ВИДИМІЙ ЗОНАХ СПЕКТРУ – спектральний метод дослідження, який заснований на здатності речовин вибірково поглинати, відбивати та пропускати світло відповідних довжин хвиль, що дозволяє досліджувати молекулярний склад різноманітних матеріалів документів. Основною характеристикою речовини при цьому є спектральна крива, що являє собою графік залежності інтенсивності відбивання (поглинання) від довжини хвилі. Застосування методу у ТКДД дозволяє вивчати непофарбовані компоненти матеріалів документів, а також диференціювати різні їх композиції. Метод інформативний, але потребує вузької наукової та технічної підготовки спеціаліста-дослідника.

СПЕЦІАЛЬНІ ЗАСОБИ ЗАХИСТУ ДОКУМЕНТІВ ВІД ПІДРОБОК – сукупність технічних прийомів та засобів, які використовуються в процесі виробництва виробів суворого обліку, з метою захисту їх від несанкціонованого виготовлення (повної підробки) та істотного ускладнення внесення у них будь-яких змін (часткової підробки). Елементами захисту від підробки можуть бути спеціальні матеріали та технології та елементи захисту (здатність паперу або фарби флуоресціювати в УФ-променях; наявність водяних знаків, захисних стрічок, волокон; використання комбінованого способу друкування зображень; захисні сітки, гільоширні візерунки, голографічні зображення, захисна плівка, мікротексти та мікроштрихові зображення та інш.).

СПЕЦІАЛЬНИЙ ЕЛЕМЕНТ ЗАХИСТУ – характерна ознака документу, що містить певну інформацію для ідентифікації документа або сертифікований та зареєстрований у встановленому порядку виріб, призначений для ідентифікації документа шляхом визначення його справжності та цілісності, порівнянням самого елементу захисту чи композиції за критеріями відповідності характерним ознакам інструментальними та іншими методами.

СПОСІБ ДРУКУ – система дій, що пов’язані з реалізацією того чи іншого принципу друку; в поліграфії – технологічні операції, метою яких є виготовлення репродукцій з використанням друкарських форм визначеного виду.

СТЕРЕОТИП – вторинна друкарська форма, яку отримують з матриці (виливанням, втисканням матриці у гуму чи пластмасу, гальванічним відкладанням на матрицю), для збільшення тиражестійкості оригінальної друкарської форми та (або) одночасного друку великого тиражу видання на різних поліграфічних підприємствах.

СТРУМЕНЕВИЙ ДРУК – спеціальний безконтактний спосіб прямого отримання зображення без застосування друкарської форми. Струменево-крапельні друкуючі пристрої складаються з генератору крапель, зосереджуючого електроду та відхиляючого знакоформуючого блоку. Фарба надходить у генератор під тиском та створює на виході з сопла струмінь, який розпадається під впливом сил поверхневого натяжіння на краплі. Кожна з крапель заряджується під дією напруження. Незаряджені краплі досягають задруковуємого матеріалу, який рухається. Спосіб дозволяє отримувати кольорові зображення за один прогін.

СУБЛІМАЦІЯ – перехід речовини з твердого у газоподібний стан, не проходячи крізь стадію рідини.

СУБЛІМАЦІЙНИЙ ПРИНТЕР – знакосинтезуючий друкуючий пристрій безударної дії: створення зображення засноване на возгонці твердого фарбувального матеріалу, що випаровується, у поверхневий шар носія зображення (наприклад, паперу).

СУМІЩЕНИЙ МАЛЮНОК або його елементи з одного боку документу, які точно збігаються у наскрізному (прохідному) світлі з аналогічним малюнком або відсутніми елементами з іншого боку документу. Використовують для захисту документів від підробки.


Т

ТАМПОДРУК (ТАМПОННИЙ ДРУК) - спосіб друку (різновид глибокого офсетного друку), при якому фарба з фотополімерної форми глибокого друку передається на тампон з пружноеластичного матеріалу, тампон при цьому, опускаючись на поверхню матеріалу, що задруковується (наприклад, авторучку), набуває його форми і наносить на нього зображення.

ТВЕРДОЧОРНИЛЬНИЙ ПРИНТЕР – знакосинтезуючий друкуючий пристрій безударної дії, за способом перенесення фарбуючого матеріалу на носій зображення має багато спільного зі струменевими принтерами, але фарбуючий матеріал має вигляд брикетів, що під дією тепла перетворюються у рідину.

ТЕКСТУРНА ПОВЕРХНЯ ПАПЕРУ – поверхня паперу, яка має визначений рельєф (текстуру).

ТЕРМОВОСКОВИЙ ПРИНТЕР – знакосинтезуючий друкуючий пристрій безударної дії; принцип дії: полімерна стрічка тією стороною, на якій нанесений фарбуючий матеріал (виготовлена на базі воскоподібної в’яжучої), прилягає до поверхні носія зображення; з іншого боку стрічка нагрівається гостро-спрямованим джерелом тепла до 80о С. В результаті фарбуючий матеріал у цьому місці переходить у рідкий стан та адгезує до поверхні матеріалу, що задруковується, де, охолонувши, знову переходить у тверду фазу. Т.п. при збільшенні нагрівання та при заміні відповідних картриджей може функціонувати як сублімаційний.

ТЕРМОІНДИКАЦІЯ – термічний метод дослідження класу фізичних методів, що заснований на відповідних властивостях рідиннокристалічних плівок, які в залежності від температури фарбуються у різні кольори. Метод дозволяє виявляти штрихи, нанесені графітним олівцем, чорною тушшу, крізь чорний копіювальний папір та друкарську стрічку, залиті або замазані плямою чорного кольору (при цьому штрихи під плямою виглядають чорними на кольоровому фоні). Т. є методом руйнуючим.

ТЕРМОСТІЙКІСТЬ ФАРБИ – показник здатності фарби в широкому температурному інтервалі зберігати сталі оптичні характеристики.

ТЕХНІКО-КРИМІНАЛІСТИЧНА ЕКСПЕРТИЗА ДОКУМЕНТІВ – рід криміналістичних експертиз, що проводяться з метою дослідження документа, для встановлення способу його виготовлення, встановлення наявності у ньому змін і способів їх внесення, виявлення невидимих записів, а також ідентифікації предметів і матеріалів, котрі використовувались для виготовлення документа або внесення в нього змін.

ТИП БАРВНИКА – у техніко-криміналістичному дослідженні документів умовне поняття, що використовується для позначення барвників одного класу, однієї групи, близьких за своєю будовою, які містять одні й ті ж самі основні функціональні групи, якими визначаються іх фізико-хімічні характеристики.

ТИПОГРАФІЯ – (гр. відбиток, + графія) поліграфічне підприємство, що виготовляє книжки, газети та інші видання, переважно способом високого друку. В останній час використовують також і офсетний друк. Підприємства, де використовують глибокий та офсетний друк називають фабриками.

ТИПООФСЕТНИЙ ДРУК - спосіб друку, при якому фарба з друкарської форми високого друку передається спочатку на еластичну поверхню (офсетний циліндр), а з неї на задруковуємий матеріал.

ТИРАЖНА (МАШИННА) ДРУКАРСЬКА ФОРМА - друкарська форма, призначена для друку тиражу, на відміну від пробної, призначеної для отримання пробних відбитків або оригінальної, з якої виготовляють стереотип.

ТОНЕР – дрібнодісперсний сухий порошок, що застосовується для візуалізації зображення, отриманого на фоторецепторному шарі електрофотографічного пристрою.

ТРАВЛЕННЯ ДОКУМЕНТІВ – у техніко-криміналістичному дослідженні документів один зі способів зміни змісту документа, при якому штрихи знебарвлюються під дією хімічних реактивів. При травленні речовина штрихів не видаляється з документу, а стає невидимою.

ТРАФАРЕТНИЙ ДРУК – вид друку, при якому фарба на матеріал передається спеціальним тупим ножем через друкуючі елементи друкарської форми з найтоншого металевого штахету (від 54 до 180 ліній на 1 см), у свою чергу закриті пробільні елементи друкарської форми роблять неможливим потрапляння фарби на матеріал.


Ф

ФАРБА «ОВІАЙ» – ( від англ. optically variable ink – «оптично змінюване чорнило») - спеціальна поліграфічна фарба, яка змінює колір при зміні кута зору, що використовується для друку окремих сюжетів. Використовують для захисту документів від підробки.

ФАРБУВАЛЬНИЙ МАТЕРІАЛ – сукупність (суміш), що складається мінімум з двох обов’язкових компонентів: фарбувальної та в’яжучої речовини. Додатково у Ф.м. можуть вводитися сіккативи: речовини мінерального походження, що прискорюють висушування, клеї, смоли та інші складові, що змінюють експлуатаційні властивості.

ФЛЕКСОГРАФСЬКИЙ ДРУК – (лат.flexibilis – гнучкий) – спосіб високого друку, при якому застосовується еластична форма та малов’язкі фарби, що швидко висихають. Характерно застосування невисокого тиску, тому що друкарські форми виконують функцію носіїв зображення і одночасно є декелем.

ФЛУОРЕСЦЕНТНИЙ ПАПІР – папір, в склад якого входять спеціальні люмінесцентні речовини (наприклад, галофосфат кальцію), які здатні світитися під дією короткохвильового випромінювання, наприклад, ультрафіолетового. Іноді люмінофори додають як відбілювачі, найчастіше такий папір використовують для виготовлення цінних паперів.

ФОНОВА СІТКА – зображення у вигляді ліній, що використовується як тло сюжету документу та підсилює його поліграфічний захист.

ФОТОГРАФУВАННЯ ЛЮМІНЕСЦЕНЦІЇ – метод фотографічної фіксації зображення видимої (збудженої ультрафіолетовими променями) або інфрачервоної люмінесценції. Застосовується для виявлення витравлених та інших втрачених текстів, диференціації речовин та матеріалів документів.

ФОТОГРАФУВАННЯ У НЕВИДИМІЙ ЗОНІ СПЕКТРУ – група фотографічних методів дослідження, заснованих на особливостях відображення, поглинання та розсіювання невидимих променів матеріалами документів. До вказаної групи входять: фотографування в інфра-червоних та ультрафіолетових променях; фотографування люмінесценції та рентгено-радіографія. Отримані фотознімки дозволяють вивчати ознаки, що не відтворюються при звичайному освітленні.

ФОТОПОЛІМЕРНА ДРУКАРСЬКА ФОРМА – друкарська форма, друкуючі елементи якої виготовлені з фотополімеру та закріплені на підложці, яка забезпечує постійність їх взаєморозташування. Друкуючі та пробільні елементи формуються в процесі реакції фотополімеризації, яка проходить під дією ультрафіолетового випромінювання. В результаті реакції змінюються первісні фізико-хімічні та фізико-механічні властивості композиції, з якої сформована фотополімерна форма. Вибіркове випромінювання фотополімеризуючогося шару дозволяє отримувати друкарські форми з рельєфними, заглибленими та плоскими друкуючими елементами. Технологічний процес виготовлення фотополімерної друкарської форми складається з операцій: 1) експонування; 2) вимивання (розчинювання); 3) сушка та додаткова обробка; 4) контроль якості отриманої форми.

ФОТОЦИНКОГРАФСЬКІ (ФОТОМЕХАНІЧНІ) ПРОЦЕСИ – сукупність операцій, при яких зображення на формний матеріал наноситься за допомогою фотографічних процесів, а рельєфні друкуючі елементи отримують шляхом хімічної обробки формного матеріалу (травлення). Частіше в якості форменого матеріалу використовують цинк, іноді мідь, магній та ін. матеріали. Ці процеси складаються з операцій: фотографування оригіналу з отриманням негативу (штрихового або растрового), копіювання негативу на формний матеріал, травлення кліше, обробка кліше та закріплення на підставках.


Х

ХІМІЧНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ДОКУМЕНТІВ - клас методів дослідження документів, що застосовуються для диференціації матеріалів документів; для встановлення роду та виду матеріалів письма; для встановлення групової належності матеріалів штрихів, основи документів; для виявлення погано видимих та невидимих текстів, а також для встановлення послідовності нанесення штрихів, які перетинаються. До Х.м.д.д. відносяться: методи екстракції; методи виділення та концентрування осадом; методи дистиляційні; метод аналізу на основі нагрівання речовин, що аналізуються; методи якісних та кількісних аналітичних реакцій. Більшість Х.м.д.д. є руйнуючими.

ХРОМАТОГРАФІЯ (від грець. chroma – колір та grapho – пишу) – фізико-хімічний метод аналізу складних сумішей речовин, заснований на різному розподілі компонентів між двома фазами – непорушній та рухливій (елюентом). Х. може бути заснована на різній здатності компонентів до адсорбції (адсорбційна хроматографія), абсорбції (розподільна хроматографія), іонному обміні (іонообмінна хроматографія) та інших. В залежності від агрегатного стану елюента розрізняють газову або рідинну хроматографію. Хроматографічне розділення проводять у трубках, заповнених сорбентом (колоночна хроматографія), на пластинках з тонким шаром адсорбенту (тонкошарова хроматографія), на папері (паперова хроматографія) та у капілярах (капілярна хроматографія). У техніко-криміналістичному дослідженні документів найчастіше використовують тонкошарову хроматографію для дослідження чорнил і паст кулькових ручок, а для деяких досліджень матеріалів документів застосовують паперову хроматографію та електрофорез на папері.


Ц

ЦІННІ ПАПЕРИ – це грошові та товарні документи, що реєструють майнові права їх власників та надаються для реалізації цих прав (акції, векселі, облігації, ощадні сертифікати, приватизаційні папери та інш.). Ц.п. випускаються державними органами, установами, банками, фірмами, акціонерними товариствами і т.ін. Ц.п. є будь-який документ, з яким право пов’язано так, що воно без цього документу не може бути ні здійсненим, ні переданим іншій особі. Ц.п. розрізняються за видами та об’ємами власницьких прав, термінами обігу та способами гасіння.


Ш

ШРИФТИ – у техніко-криміналістичному дослідженні документів комплект літер, що відтворюють будь-який алфавіт, а також цифри та знаки. Шрифти друкарських машин класифікуються за розміром (висота, ширина) знаків, їх конфігурацією. Комплект літер зі знаками, що характеризується визначеними розмірами та конфігурацією, утворює шрифт визначеної марки. Шрифти типографські класифікують за групами, гарнітурами, накресленням та кеглем. Основою для розподілення шрифтів на групи є контрастність шрифту, наявність та форма засічок. У кожній групі шрифтів, однакові за характером малюнка, поєднані у гарнітури, яким присвоєні визначені найменування (звичайна, літературна, шкільна та ін.). Шрифти однієї і тієї ж гарнітури розподіляються за кресленням (ширини та нахилу очка, насиченості) та розміру кеглю. Розміри кеглів вимірюються у пунктах (1 пункт = 0,376 мм.).