ТЕМА 9. ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ
9
- правовикористання, тобто можливість користуватись відомим соціальним благом;
- правовимога, тобто право вимагати відповідної поведінки від інших суб’єктів, як мають юридичні обов’язки (право на чужі дії);
- праводомагання, тобто право звертатися до держави за захистом свого юридичного права, в тому числі, і використання міжнародного захисту конвенційних прав і свобод людини.
Види суб’єктивних прав:
- громадянські (особисті) (до них належать права: на життя, свободу і особисту недоторканність; недоторканість житла; охорону приватного життя; таємність листування й телефонних розмов, поштових, телеграфних та інших повідомлень; захист приватного життя особи; визначення національності; користування рідною мовою, а також свобода пересування й вибору місця проживання, свобода совісті (ст. ст. 27, 29 – 35 Конституції України));
- політичні (політичні права, пов’язані з наявністю громадянства України та на відміну від особистих прав, адресованих Конституцією України «кожному», належать тільки громадянам. Реалізація цих прав дає змогу громадянам брати участь у політичному житті суспільства, управлінні державою (ст. ст. 36, 38 – 40 Конституції України));
- соціально-економічні (належать до таких важливих сфер життя як власність, трудові відносини, здоров’я, відпочинок, і слугують забезпеченню матеріальних, духовних, фізичних та інших соціально-значущих потреб й інтересів особи (ст. ст. 13, 14, 41, 42 Конституції України – економічні; ст. ст. 43 – 49 Конституції України – соціальні), їх реальність робить державу соціальною, тобто такою, що забезпечує належний рівень життя людини, її вільний розвиток);
- культурні (до культурних прав і свобод належать право на освіту, свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості, на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ст. ст. 53, 54 Конституції України));
- права-гарантії (гарантії конституційних прав і свобод людини закріплені Конституцією України (ст. ст. 55 – 57, 59, 64). До них належать права на судовий захист, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, знання кожним своїх прав і обов’язків, правову допомогу, а також неприпустимість обмеження конституційних прав і свобод людини та громадянина).
Юридичний обов’язок – це покладена нормами права на зобов’язану особу й забезпечена можливістю застосування засобів державного примусу міра необхідної поведінки, яку вона повинна здійснювати в інтересах уповноваженої особи.
Структура юридичного обов’язку включає:
- зобов’язання дією, тобто здійснювати певні дії;
- зобов’язання необхідною поведінкою, тобто не перешкоджати контрагенту користуватись тим благом, по відношенню до якого він наділений правом;
- зобов’язання виконанням, тобто реагувати на законні вимоги правомочної сторони;
- зобов’язання претерпінням (позбавленням), тобто нести юридичну відповідальність у разі відмови від виконання юридичних обов’язків або несумлінного їх виконання, в тому числі, і необхідність держави-порушниці конвенційних зобов’язань понести встановлену відповідальність.
Конституційні обов’язки:
- неухильно додержуватись Конституції та законів України;
- не посягати на права та свободи, честь і гідність інших людей;