ВСТУП
Теорія держави та права посідає чільне місце в системі юридичних наук. Вона дає найширші за обсягом і найглибші за змістом знання про державно-правові явища. Ці знання фіксуються в поняттях і теоретичних конструкціях, що є найбільш загальними та абстрактними в порівнянні з поняттями інших юридичних наук. Проте висновки теорії держави та права не є вторинними, які виникають унаслідок узагальнення результатів галузевих юридичних наук. Загальність її висновків ґрунтується на дослідженнях власного предмета.
Так, предметом вивчення теорії держави та права є система всієї юриспруденції як єдиної самостійної, цілісної науки, що спрямована на осмислення загальних і специфічних закономірностей виникнення, розвитку та функціонування держави та права, а також інших пов’язаних з ними явищ суспільної дійсності. У свою чергу метою викладання теорії держави та права є набуття здобувачами вищої освіти вмінь і навичок стосовно питань (проблем), що пов’язані із закономірностями виникнення, розвитку та функціонування державно-правових явищ у суспільстві, озброєння майбутніх фахівців-юристів науково-обґрунтованими формами та методами роботи в нормотворчій діяльності, при здійсненні систематизації чинного законодавства, у процесі правореалізаційної діяльності, узагальненні юридичної практики, проведенні профілактичної, оперативно-розшукової, виховної роботи та інших практичних діях. Основними завданнями вивчення теорії держави та права є формування в майбутніх правознавців загальних знань про державу і право, а також оволодіння поняттєво-категоріальним апаратом юридичної науки, формування високого рівня професійної правосвідомості та правової культури.
Теорія держави та права, вивчаючи й узагальнюючи практику, формулює визначення державно-правових явищ, виробляє наукові рекомендації та висновки, генерує нові ідеї, які дозволяють не лише зрозуміти сутність, зміст і форми держави та права, а й вміло застосовувати їх з метою прогресивного розвитку суспільства. Теоретичні положення мають широко використовуватися фахівцями у правотворчій і правозастосовній діяльності, при вирішенні питань удосконалення правового виховання населення тощо.
Державно-правова дійсність, політико-правові процеси, що досліджуються теорією держави та права, належать до найскладніших і найважливіших суспільних сфер, від яких багато в чому залежить життєдіяльність суспільства. Їх наукове осмислення – об’єктивна потреба українського соціуму на сучасному етапі його існування і розвитку, адже теорія держави та права як фундаментальна наука є вагомим джерелом правового прогресу, справляє значний вплив на розвиток суспільного юридичного мислення та зростання юридичної активності як усього суспільства, так і кожної особи в ньому.
Теорія держави та права як юридична дисципліна – це фундаментальна, методологічна навчальна дисципліна в системі вищої юридичної освіти, що має за мету підготувати юристів високої кваліфікації, сформувати в них гуманістичне правове мислення, здатність професійно забезпечувати реалізацію, охорону та захист прав і свобод людини та громадянина, виявляти активність в утвердженні в Україні принципу верховенства права, розбудові демократичної, соціальної та правової держави.
При цьому теорія держави та права – одна з небагатьох юридичних дисциплін, що безпосередньо пов’язана з формуванням професійної правосвідомості здобувача вищої освіти. Саме з вивчення теорії держави та права розпочинається закладання фундаменту індивідуальної правової культури майбутнього працівника поліції, формування в нього наукової основи юридичного світогляду та глибокої поваги до права як соціальної цінності.
Під час викладання теорії держави та права передаються основні досягнення правової думки, система понять і категорій, що дозволяє вільно орієнтуватися в юридичній сфері. Теорія держави та права надає здобувачам вищої освіти первинне уявлення про основні поняття юриспруденції, без яких неможливо усвідомити конкретні знання галузевих та інших юридичних дисциплін.
Таким чином, саме на теорію держави та права як загальнометодологічну юридичну навчальну дисципліну покладаються важливі завдання з формування в майбутніх правознавців відповідних знань і умінь нормотворчого, правореалізаційного та правоохоронного характеру.