ТЕМА 9. ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ
8
Відмінність у правовому статусі осіб полягає в розбіжностях, пов’язаних з природними чинниками (статус дитини, статус пенсіонера, статус жінки) та у розбіжностях, пов’язаних із юридичними чинниками (статус
депутата, статус в’язня, статус посадової
особи).
Суб’єкти права вступають у правові відносини з метою задоволення своїх інтересів і потреб. Інакше кажучи, для суб’єкта права правовідносини є юридично регламентованим способом досягнення певних соціальних благ. Ці матеріальні, духовні й інші соціальні блага, які слугують задоволенню інтересів і потреб суб’єктів, з приводу яких і заради досягнення яких вони вступають у правовідносини та наділяються взаємними суб’єктивними правами та юридичними обов’язками, називаються об’єктами правовідносин.
У правовій доктрині можна виокремити дві основні теорії відносно «об’єкта правовідносин». Так, моністична теорія (О.С. Іоффе) визнає об’єктом правовідносин лише поведінку людей. Плюралістична теорія (М.С. Шаргородський) визнає багатоманітність об’єктів правовідносин.
Коло можливих об’єктів правовідносин визначається чинними нормативно-правовими актами. Усі можливі об’єкти правовідносин поділяють на такі види:
- засоби виробництва – об’єкти, за допомогою яких створюється новий продукт. Це можуть бути заводи, окремі верстати, машини, механізми тощо. Для суб’єкта, який займається інтелектуальною діяльністю, засобом виробництва може бути комп’ютер, для художника – пензлі, для письменника – авторучка тощо;
- предмети споживання – предмети, призначення яких полягає в задоволенні життєвих потреб людей (продукти харчування, одяг, житло тощо);
- продукти духовної (інтелектуальної) творчості людини – твори літератури, образотворчого мистецтва, наукові твори;
- особисті немайнові блага людини – здоров’я, ім’я, життя, честь, гідність;
- поведінка певних суб’єктів – можливість відвідувати заняття в навчальному закладі, вистави в театрі, визначення в поведінці суб’єкта складу правопорушення;
- результати поведінки суб’єктів – ремонт побутової техніки, будівництво будинку;
- гроші та цінні папери – облігації, заставні розписки;
- стан природних об’єктів – заповідники, екологічна чистота водосховищ тощо.
У сучасній юриспруденції не визнається об’єктом правовідносин людина (яка може бути лише суб’єктом правовідносин). Разом з тим, історія людської цивілізації знає рабовласницькі відносини, при яких раб був об’єктом купівлі-продажу («річчю, що говорить»).
Об’єкт правовідносин необхідно відрізняти від об’єкта права, під яким розуміють предмет правового регулювання, тобто соціальна сфера, що піддається правовому
впливу.
Правові відносини поєднують у собі фактичні відносини між людьми та юридичні норми, що регулюють ці відносини. Таким чином, зміст правовідносин складають права й обов’язки учасників правовідносин, закріплені у правових нормах, а також реальна поведінка учасників з реалізації цих прав і обов’язків та її результати. У зв’язку з цим розрізняють юридичний і фактичний зміст правовідносин.
Юридичний зміст правовідносин утворюють зафіксовані в нормах права суб’єктивні права та юридичні обов’язки їх учасників (сторін).
Суб’єктивне право розуміється як встановлена нормами права міра можливої поведінки уповноваженої особи для задоволення її інтересів і потреб, яка забезпечується відповідними юридичними обов’язками інших (зобов’язаних) осіб.
Структура суб’єктивного права:
- праводія, тобто право поводити себе відповідним чином (право на свої дії);