ТЕМА 9. ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ
10
- сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом;
- подавати щорічно декларації про майновий стан та доходи за минулий рік;
- не заподіювати шкоди природі, культурній спадщині та відшкодовувати завдані збитки;
- захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України;
- шанувати державні символи України;
- відбувати військову службу відповідно до
закону.
[19]
Невиконання юридичного обов’язку є юридичним фактом для виникнення правоохоронних відносин, в межах яких реалізується юридична відповідальність.
Таким чином, юридичний зміст правовідносин закріплений у нормах права своєрідним юридичним сценарієм правовідносин і визначає те, як вони повинні забезпечуватись у реальній дійсності.
Фактичний зміст правовідносин – це рівень реального здійснення юридичних прав і обов’язків учасниками правовідносин.
Фактичний зміст правовідносин показує, в якій мірі фактична поведінка їх учасників відповідає юридичному змісту правовідносин, тобто те, як вони відбуваються або відбулися у реальній дійсності. Виходячи з цього, можна стверджувати, що будь-яке правопорушення є результатом невідповідності фактичного змісту певних правовідносин його юридичному змісту.
Розглянемо такі правовідносини, як навчальні заняття у вищому закладі освіти з точок зору деяких складових його юридичного та фактичного змісту.
Елементом юридичного змісту цих правовідносин є обов’язок студентів своєчасно, без запізнень з’явитись в аудиторії для проведення заняття, якісно підготуватись до семінарських і практичних занять, не користуватись шпаргалками при написанні контрольних робіт та при підготовці до відповіді на екзаменах тощо.
Те, наскільки своєчасно студенти з’являються в аудиторії, реальний рівень підготовки до занять та іспитів, реальна кількість студентів, які не користуються шпаргалками, утворюватимуть фактичний зміст даних правовідносин.
Юридичний зміст є завжди типовим для певного виду правовідносин, а фактичний зміст – завжди унікальний, неповторний. Наприклад, всі покупці супермаркету здійснюють юридично однакові дії (оплачують ціну купленого товару), але фактична поведінка у кожного різна (різні товари, суми грошей,
наявність або відсутність дисконтних карток
тощо).
Аналізуючи питання про приналежність юридичних фактів до структури правовідносин, необхідно зазначити, що тривалий час в правовій науці відбувається дискусія, згідно
з якою правові відносини складаються або з трьох (суб’єкт, об’єкт, зміст) або з чотирьох (суб’єкт, об’єкт, зміст, юридичні факти) елементів. Проте останнім часом
у юридичній літературі все частіше йдеться не про «склад», а про «структуру» правових відносин, з наголосом на тому, що характеризувати варто не лише елементи
останнього як явища статичного, а й досліджувати взаємозв’язок та взаємодію його структуроутворюючих складових як явища динамічного. Так, зокрема, таку точку зору
поділяють Г.В. Кикоть, О.Ф. Скакун, А.С. Спаський. Заперечує проти включення до структури правовідносин юридичних фактів І.А. Сердюк, підтверджуючи свою позицію
аргументом: «визначення цілеспрямованого напрямку розвитку правовідносин значно більшою мірою залежить не від юридичного факту, а від потреб та інтересів їх учасників,
причому як приватних, так і публічних (суспільних або
державних)».